ЕВОЛЮЦІЯ НАУКОВОЇ ДУМКИ В ГАЛУЗІ КОНЯРСТВА НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ : ЭВОЛЮЦИЯ НАУЧНОЙ МЫСЛИ В ОБЛАСТИ коневодства НА ТЕРРИТОРИИ УКРАИНЫ



  • Название:
  • ЕВОЛЮЦІЯ НАУКОВОЇ ДУМКИ В ГАЛУЗІ КОНЯРСТВА НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ
  • Альтернативное название:
  • ЭВОЛЮЦИЯ НАУЧНОЙ МЫСЛИ В ОБЛАСТИ коневодства НА ТЕРРИТОРИИ УКРАИНЫ
  • Кол-во страниц:
  • 225
  • ВУЗ:
  • ДЕРЖАВНА НАУКОВА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА БІБЛІОТЕКА
  • Год защиты:
  • 2011
  • Краткое описание:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ
    ДЕРЖАВНА НАУКОВА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА БІБЛІОТЕКА



    На правах рукопису


    КУНЕЦЬ ВІКТОРІЯ ВЯЧЕСЛАВІВНА


    УДК 636.1:930:001.5(477)«18/19»

    ЕВОЛЮЦІЯ НАУКОВОЇ ДУМКИ
    В ГАЛУЗІ КОНЯРСТВА НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ
    07.00.07 – історія науки й техніки

    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
    історичних наук


    Науковий керівник:
    доктор ветеринарних наук, професор,
    член-кореспондент НААН,
    Руденко Є. В.

    Київ – 2011






    ЗМІСТ

    Стор.

    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 4
    ВСТУП 6
    РОЗДІЛ 1 ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРЕДМЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ
    11
    1.1 Сучасний стан наукової розробки проблеми 11
    1.2 Характеристика джерельної бази дослідження, його теоретико-методологічна основа
    17
    РОЗДІЛ 2 ІСТОРИЧНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ КОНЯРСТВА НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ
    26
    2.1 Конярство як галузь у структурі виробничих та військових сил країни 26
    2.2 Становлення системних галузевих досліджень у вітчизняному кіннозаводстві
    60
    2.3 Виставкова справа та випробування як необхідні елементи по-ліпшення конярства
    70
    РОЗДІЛ 3 ЕВОЛЮЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ІЗ ПРОБЛЕМ ВЕТЕРИНАРІЇ В КОНЯРСТВІ 88
    3.1 Ветеринарна служба – державна інституція щодо питань ветеринарії в конярстві 88
    3.2 Внесок ветеринарних навчальних закладів у галузеву науку на теренах України 101
    3.3 Форми патронажу науки у справі поліпшення конярства 120
    3.4 Доробок Українського інституту експериментальної ветеринарії у розвиток наукової думки для потреб конярства 131


    РОЗДІЛ 4 НАУКОВО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ В СИСТЕМІ РОЗВИТКУ ЗООТЕХНІЧНОЇ НАУКИ З ПРОБЛЕМ КОНЯРСТВА
    145
    4.1 Профільні товариства у популяризації галузевих досліджень 145
    4.2 Розвиток зоотехнічної науки з проблем конярства у навчальних закладах країни 155
    4.3 Діяльність науково-дослідних установ України з розвитку віт-чизняного конярства
    163
    4.4 Напрями наукової діяльності спеціалізованих сільськогосподар-ських дослідних станцій
    169
    ВИСНОВКИ 199
    РЕКОМЕНДАЦІЇ 203
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 204
    ДОДАТКИ 238







    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

    ВЕТ – Вільне-економічне товариство
    ВБЛ – ветеринарно-бактеріологічна лабораторія
    ВІЕВ – Всесоюзний інститут експериментальної ветеринарії
    ВСІВ – Всесоюзна сільськогосподарська виставка
    ГЗУ – Губернська земська управа
    Головконупр – Головне управління конярства та кіннозаводства
    ГУДК – Головне управління державного кіннозаводства
    ГУЗЗ – Головне управління землеустрою і землеробства
    ГУКОН – Головне управління кіннозаводства
    ДЗС – Державна заводська стайня
    ДПК – Державна племінна книга
    ДПР – Державний племінний розплідник
    ІВЕТ – Інститут експериментальної ветеринарії
    ІЕМ - інфекційний енцефаломіеліт
    ІНАН – інфекційна анемія
    ІНПВ – Інститут науково-практичної ветеринарії
    ІТСГПР – Імператорське товариство сільського господарства південної Ро-сії
    КВІ – Київський ветеринарний інститут
    КЗВІ – Київський зооветеринарний інститут
    ЛВІ – Львівський ветеринарний інститут
    МВС – Міністерство внутрішніх справ
    МДМ – Міністерство державного майна
    МЗДМ – Міністерство землекористування і державного майна
    МКС – машино-кінні станції
    МСГ – Міністерство сільського господарства
    НДЗКК – Науково-дослідна станція конярства та кіннозаводства
    НДІ – науково-дослідний інститут
    НЕП – нова економічна політика
    НКЗ – Народний комісаріат землеробства
    НОП – наукова організація праці
    НКВС – Народний комісаріат внутрішніх справ
    ОВЛ – окружна ветеринарна лабораторія
    ОП – опорний пункт
    ПЗС – Полтавська заводська стайня
    РЗК – реакція зв’язування комплементу
    РНК УРСР – Рада народних комісарів Української радянської соціалістич-ної республіки
    РСЧА – робітничо-селянська Червона армія
    РФК – реакція фіксації комплементу
    СГІ – Сільськогосподарський інститут
    ТСГ – товариство сільського господарства
    УВО – Український військовий округ
    УДК – Управління державного кіннозаводства
    УДСК – Українська дослідна станція конярства
    УЗСК – Українська зональна станція конярства
    УІЕВ – Український інститут експериментальної ветеринарії
    УКК –Управління конярства та кіннозаводства
    ХВІ – Харківський ветеринарний інститут
    ХЗІ – Харківський зоотехнічний інститут
    ХОСГДС – Харківська обласна сільськогосподарська дослідна станція
    ЦЧО – Центрально-черноземний округ








    ВСТУП

    Актуальність теми. Конярство є однією з важливих галузей тваринництва агропромислового комплексу України. У зв’язку з суттєвими змінами, що відбу-ваються в аграрному секторі держави, значення конярства помітно зросло. Розви-ток фермерських, колективних, орендних господарств через кризу у паливному секторі потребує дешевої, екологічно безпечної тяглової сили, якою традиційно були коні. До розвитку суцільної механізації кінь відігравав першочергову роль в обороноспроможності держави, у сільському господарстві і транспорті, пізніше його стали використовувати як донора для біологічної промисловості, як додат-кове джерело м’яса та молока. Сьогодні коні використовуються у спорті, туризмі, лікуванні людини.
    Ефективне ведення конярства потребує вивчення досвіду минулого. Украї-на з її родючими землями й безмежними степовими пасовищами здавна була міс-цем найбільш розвиненого конярства. Знання набуті в минулі століття не втрати-ли свого значення і нині. Проблеми розведення, годівлі та утримання коней при-мушували вчених звертатися до досвіду попередників, на підставі якого вони продовжували та розширювали свої дослідження. У зв’язку з цим вивчення істо-рії формування, розвитку та діяльності різних спеціалізованих інституцій, аналіз запропонованих ними методів наукових досліджень набувають особливої значу-щості сьогодні. Багато позитивних зрушень у дослідженні еволюційного поступу агарної науки зроблено сучасними вченими: академіками М.В. Зубцем, В.П. Бур-катом, членом-кореспондентом НААН В.А. Вергуновим, професорами Ю.Д. Ру-баном, В.І. Власовим, В.І. Глазко, які на підставі наукових фактів доводять велич досягнень вітчизняних учених-тваринників, що були здобуті ними протягом сто-літь.
    Не дивлячись на те, що в літературі міститься достатньо великий матеріал з історії конярства як галузі сільськогосподарського виробництва, відсутньою за-лишається цілісна картина еволюції наукової думки з цих питань. До цього часу спроби комплексно проаналізувати змістовний аспект, наукову спадщину та ди-наміку змін основних напрямів конярської науки зроблено не було. З огляду на це, актуальність даного дослідження полягає в переосмисленні історичного до-свіду, накопиченого поколіннями вчених-конярів.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Досліджен-ня є складовою частиною науково-дослідної роботи Центру історії аграрної науки Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки Національної академії аг-рарних наук України у межах теми “Історія становлення та діяльності науково-дослідних і освітніх закладів аграрного профілю в Україні” (номер державної ре-єстрації 0107U003107).
    Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є проведення комплек-сного аналізу еволюції наукової думки в галузі конярства на теренах України (друга половина ХІХ – перша половина ХХ ст.); установити роль різних інститу-цій та вчених у розвитку науки про коня.
    Для досягнення поставленої мети були визначені основні завдання дисер-таційної роботи:
    – проаналізувати сучасний стан наукової розробки та джерельну базу про-блеми; визначити методологічні принципи дисертаційного дослідження;
    – визначити організаційні та наукові засади розвитку конярства;
    – скласти періодизацію розвитку галузі конярства відповідно до хронологі-чних меж дослідження;
    – дослідити становлення системних галузевих досліджень у вітчизняному кіннозаводстві;
    – розкрити роль профільних товариств у популяризації галузевих дослі-джень;
    – дослідити форми патронажу науки у справі поліпшення вітчизняного ко-нярства;
    – висвітлити внесок учених-конярів у розвиток вітчизняної сільськогоспо-дарської науки та освіти;
    – здійснити періодизацію становлення, розвитку та діяльності Української дослідної станції конярства.
    Об’єктом дослідження є розвиток сільськогосподарської науки в Україні.
    Предмет дослідження – діяльність урядових та наукових установ, освітніх закладів, громадських та військових організацій, кінних заводів, їх внесок у роз-виток ветеринарної медицини та зоотехнічної науки для потреб конярства на те-ренах України.
    Методи дослідження ґрунтуються на пріоритеті принципів історизму та об’єктивності. Методологічний інструментарій включав загальнонаукові методи (історико-науковий аналіз та синтез, класифікація та систематизація, типологіза-ція) та спеціальні (порівняльно-історичний, хронологічний, бібліографічний, ар-хівознавчий, історико-генетичний, історико-географічний та історично-системних методів. Їх застосування сприяло поглибленню дослідження з точки зору цілісності осягнення історичної реальності.
    Хронологічні межі дослідження – друга половина ХІХ – перша половина ХХ ст. Нижня межа пов’язана з важливими економічними перетвореннями у сільському господарстві, які викликали якісні зміни в галузі та обумовили напря-ми наукової діяльності вчених. Відбувається становлення та розвиток науково-організаційних засад розвитку конярства. Верхня межа визначається періодом суцільної механізації в сільському господарстві та закриттям Української дослід-ної станції конярства. З метою більш поглибленого розкриття, логічної послідов-ності та завершеності деяких аспектів дослідження дисертантка вважала за необ-хідне в окремих випадках розширити його хронологічні межі.
    Територіальними межами дослідження є українські губернії, які входили до складу Російської імперії в середині ХІХ – початку ХХ ст. та адміністративні кордони періоду існування УСРР та УРСР.
    Наукова новизна одержаних результатів:
    – уперше в українській історіографії здійснено комплексне дослідження еволюції галузевої наукової думки на теренах України; розроблено її періодиза-цію відповідно до хронологічних меж дослідження; складено історичну хроноло-гію організаційних та наукових засад розвитку конярства другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст.; доведено вагому роль профільних товариств у розвитку наукових досліджень та освітній діяльності в галузі конярства; складено періоди-зацію виставкової справи в галузі конярства досліджуваного періоду; запропоно-вано історичну типологію осередків, які вплинули на розвиток конярської науки в досліджуваний період; відтворено історію становлення та діяльності Української дослідної станції конярства, складено її періодизацію; розроблено схему історич-ної реорганізації Конярського відомства як адміністративного органу управління галуззю; здійснено періодизацію домінуючих методів розведення в галузі конярс-тва (середина ХVІІІ – перша половина ХХ ст.);
    – уведено до наукового обігу широке коло історичних документів та архів-них матеріалів, маловідомих фактів, які певною мірою висвітлюють діяльність різних інституцій, що займалися проблемами конярства в досліджуваний період;
    – істотно доповнено і систематизовано наукову спадщину вітчизняних учених-конярів відповідних науково-освітніх інституцій, складено їх бібліогра-фію;
    – набув подальшого розвитку напрям наукової роботи з відтворення історії сільськогосподарської науки України.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в заповненні «білих плям» щодо історії аграрної науки, які стосуються становлення та розвитку вітчи-зняного конярства в досліджуваний період. Матеріали дисертаційної роботи мо-жуть бути використані при відтворенні цілісної картини історії галузі конярства, при підготовці наукових праць, навчальних посібників, довідників, спецкурсів з історії сільськогосподарської науки в навчальних закладах аграрного профілю, у процесі науково-дослідної роботи вчених.
    Особистий внесок здобувача. Здобувачем здійснено аналіз еволюції галу-зевої наукової думки досліджуваного періоду, окреслено осередки її розвитку, складено історичну хронологію організаційно-наукових засад розвитку конярства другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст. Викладені в дисертації наукові результати і висновки, які виносяться на захист, отримані автором особисто.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисер-тації доповідалися на Міжнародних науково-практичних конференціях: «Сучасні методи репродукції сільськогосподарських тварин: стан і перспективи розвитку» (м. Харків, 2008 р.), „Генетичні ресурси конярства, проблеми їх збереження та ефективного використання” (м. Солочин, 2009 р.); “Конярство ХХІ сторіччя: стан, проблеми та перспективи розвитку“ (м. Солочин, 2010 р.);“Зоотехнічна нау-ка Поділля: історія, проблеми, перспективи” (м. Кам’янець-Подільський, 2010 р.), «Сучасні технології у тваринництві та їх адаптація до світових вимог» (м. Харків, 2010 р.); Всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Нове бачення перс-пектив аграрної науки молодими вченими» (м. Харків, 2008 р.), „Національна сільськогосподарська бібліографія як складова програми інформатизації аграрної галузі України” (м. Київ, 2009 р.); „Актуальні питання історії науки і техніки” (м. Житомир, 2010 р.); «Історія освіти, науки і техніки» (м. Київ, 2011 р.).
    Публікації. За матеріалами досліджень опубліковано 21 наукова праця, се-ред них 3 галузеві бібліографічні покажчики, 5 статей у фахових наукових видан-нях, що входять до переліку ДАК МОНмолодьспорту України, 8 – у збірниках матеріалів наукових конференцій, 5 – в інших виданнях (4 – у співавторстві).
    Структура дисертації обумовлена метою та завданням дисертаційного до-слідження. Обсяг становить 196 сторінок основного тексту. Робота складається зі вступу, 4 розділів, висновків, списку використаних джерел із 332 найменувань, 12 додатків.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    1. Проведеним аналізом історіографії за темою дисертаційного дослідження доведено, що за достатньо великий історичний період виявлено зовсім невелику кількість праць, які лише частково, епізодично висвітлюють дану проблему. Але завдяки великому обсягу документального підґрунтя (архівних документів, нау-кових праць, звітів науково-дослідних робіт), з’явилась можливість здійснення комплексного та цілісного дослідження.
    2. Узагальнивши визначальні тенденції становлення та розвитку галузі ко-нярства було окреслено три умовні етапи, водночас кожний наступний етап міс-тив риси попереднього: І етап – користувальне конярство (від найдавніших часів до 1842 р.); ІІ етап – племінне конярство (1843 р. – до середини 50-х рр. ХХ ст.); ІІІ етап – продуктивне та спортивне конярство (друга половина ХХ ст. – до сьо-годення). Упродовж століть людина накопичувала практичні вміння щодо вико-ристання коней на сільських та транспортних роботах, у мисливстві й особливо у військових цілях. Різні умови годівлі та утримання створили передумови до ти-пового різноманіття в конярстві, але низький якісний склад коней вимагав пошу-ку шляхів їх поліпшення. Розквіт галузі починається з 1843 р., коли імператорські військово-кінні заводи стали розплідниками, які повинні були розводити племін-них коней-поліпшувачів. Саме в цей час у кінних заводах були вироблені методи вітчизняної селекції; розроблені власні системи утримання та годівлі, тренінгу, у результаті чого було досягнуто значних успіхів у справі розведення існуючих та виведення нових порід коней. Виникнення нових напрямів наукових досліджень у другій половині ХХ ст. пов’язано з використанням коней як донорів для біоло-гічної промисловості, як додаткове джерело м’яса та молока. Виведення україн-ської верхової породи коней обумовило розвиток спортивної індустрії. В остан-ній час у практику лікування деяких хвороб людини стали застосовувати метод іпотерапії.
    3. Визначено, що початок системних галузевих досліджень можна віднести до 1868 р., коли розпочато досліди з придатності арденів для Росії. Саме в маєтку князя В. С. Кочубея Полтавської губернії було вперше розроблено власну техно-логію утримання та годівлі коней. Пізніше свою систему годівлі вироблено у Ді-брівському (1888) та Деркульському (початок ХХ ст.) кінних заводах. Отже, істо-ричний досвід кінних заводів підтвердив, що для розведення коней високого кла-су необхідно дотримуватись певних умов годівлі, утримання, тренування, інакше навіть бездоганна селекційна робота не матиме успіху.
    4. Благотворним зрушенням у культурній сфері другої половини ХІХ ст. сприяли модернізація економіки та завершення промислового перевороту, які стимулювали розвиток освіти та науки. Склався цілий спектр патронажу науки для сільського господарства та зокрема конярства, який включав державний, зем-ський та приватний патронаж. Показано, що результатом поєднання різних форм патронажу було створення широкої мережі дослідних установ: ветеринарно-бактеріологічних лабораторій у губерніях та дослідних станцій. Прикладом об´єднання зусиль земств, військових та науковців стали експериментальні дослі-дження сапу, проведені на Великокняжій дослідній сапній станції, результати ро-боти якої суттєво вплинули на вивчення цієї хвороби.
    У 90-х рр. ХІХ ст. ветеринарні лікарі почали проводити досліди зі штучно-го осіменіння кобил. Початок роботи в цьому напрямі пов’язаний саме з приват-ною формою патронажу, пізніше – державною і, врешті-решт, земською, але вже в широкому масштабі. Приватна ініціатива проявилася у запрошенні кіннозавод-чиками вчених для проведення дослідів.
    5. Доведено роль профільних товариств у розвитку галузевих досліджень. У сфері науки позитивні зрушення йдуть по лінії концентрації інтелектуального по-тенціалу в наукових товариствах, координації досліджень, ефективного обміну інформацією, що дало можливість вченим досягти світового рівня. Члени това-риств вивчали чисельний склад кінського поголів’я та розподіл його по губерні-ях, випробували нові знаряддя з механізації господарства, проводили порівняльні досліди з вирощування робочої худоби. Багато зусиль приділялося підвищенню якості селянського коня, розведенню та вихованню лошат, питанням гігієни. Ре-гіональною спрямованістю відрізнялися досліди з проблем раціональної годівлі та поліпшення умов утримання.
    6. Складено періодизацію становлення й діяльності Української дослідної станції конярства: І період (1931 – 1937) – організація дослідної станції – позна-чився започаткуванням дослідів із вивчення ознаки каракулеподібності коней, складанням планів організаційно-господарського устрою і селекційної роботи, розробкою технологічних елементів раціонального вирощування лошат; ІІ період (1938 – 1941) – становлення дослідної станції як провідного науково-дослідного центру з проблем конярства. Виконання наукової тематики відрізняється вже по-глибленішою розробкою тем та експериментів з питань фізіології, розведення й годівлі коней; ІІІ період (1941 – 1945) – припинення роботи пов’язано з Великою Вітчизняною війною; ІV період (1946 – 1955) – відновлення роботи станції. Це період найбільшої наукової активності установи, яка охоплює проблеми фізіоло-гії, розведення, годівлі, штучного осіменіння, кормовиробництва, економіки, ко-невикористання. Складено першу державну племінну книгу гуцульських коней українською мовою та план породного районування конярства України.
    7. Розроблено типологію установ, які вплинули на розвиток наукової думки в галузі конярства у ХІХ та першій половині ХХ ст. Запропоновано п’ять типів: І тип – освітні (навчальні кузні, учбові ферми, військово-ветеринарні фельдшер-ські школи, вищі та середні навчальні заклади); ІІ тип – виробничо-наукові (кін-ські лазарети, ветеринарна служба державного кіннозаводства, показові маєтки, кінні заводи, заводські стайні, державні племінні розплідники, іподроми, тренс-тайні, трендепо, скакові товариства та товариства заохочення рисистих випробу-вань); ІІІ тип – науково-практичні (профільні товариства: сільськогосподарські, ветеринарні, захисту тварин); ІV тип – дослідні (ветеринарно-бактеріологічні ла-бораторії при військових округах, земствах, вищих навчальних закладах, опорні пункти, дослідні станції); V тип – науково-дослідні (науково-дослідні інститути).
    8. Аналіз становлення й розвитку науково-організаційних засад розвитку конярства в зазначених хронологічних межах привів до визначення певної етап-ності, що відображає еволюційний розвиток галузевої наукової думки:
    І етап (1851 – 1883) – з часу відкриття Харківського ветеринарного учили-ща. У цей період конярська наука набуває свого розвитку у навчальних закладах, військово-ветеринарних фельдшерських школах, навчальних фермах та профіль-них товариствах, активізується діяльність земств. Конярство виокремлюється з навчального курсу ветеринарних інститутів. Відбувається становлення системних досліджень у кіннозаводстві; ІІ етап (1884 – 1921) – ознаменувався відкриттям дослідних установ (ветеринарно-бактеріологічних лабораторій, Великокняжої са-пної станції, дослідних станцій випробування машин та знаряддя, зоотехнічної станції в Асканія-Новій). Особливих успіхів досягнуто у вивченні інфекційних хвороб, боротьбі з безплідністю коней; ІІІ етап (1922 – 1930) – формується ме-режа дослідних та наукових установ. Відкрито відділ з вивчення сапу при Украї-нському інституті експериментальної ветеринарії; виокремлено самостійну кліні-ку копитових хвороб при хірургічній клініці Харківського ветеринарного інсти-туту; сформовано мережу військових та губернських (обласних) ветеринарно-бактеріологічних лабораторій. Організовуються держплемрозплідники. Створено Всесоюзний науково-дослідний інститут конярства. Дослідження спрямовані на раціональне використання коней у роботах; ІV етап (1931 – 1955) – розпочина-ється комплексна та скоординована науково-дослідна робота в галузі. Сформува-лася мережа науково-дослідних взаємодіючих установ: інститутів зі спеціалізова-ними відділами, ветеринарно-бактеріологічних лабораторій, дослідних станцій, опорних пунктів, кінних заводів, іподромів. Розроблялися наукові основи розве-дення, технології утримання, годівлі та виховання, системи випробовування ко-ней, боротьби з епізоотіями та виробництва біопрепаратів. Даний етап тривав до моменту ліквідації Української дослідної станції конярства (м. Кіровоград). Різке скорочення об’єму наукових досліджень пов’язано з недооцінюванням ролі коня в сільському господарстві в умовах суцільної механізації.





    РЕКОМЕНДАЦІЇ
    1. Матеріали дисертаційної роботи можна використовувати у галузевому навчальному процесі та проблемній науково-дослідній роботі.
    2. Технологічною ланкою культурного кіннозаводства є левадне утримання тварин. Рекомендується для впровадження у практику господарств досвіду уче-них ХІХ ст., а саме, застосування в якості огорожі штучних пасовищ дикої мас-лини (Elaeagnus angustifolia L.).
    3. З метою здешевлення кормів природних агрофітоценозів пропонується включення до раціонів молодняку вапняного фосфату як необхідного макроеле-менту в годівлі тварин.
    4. Важливою умовою підвищення рівня рентабельності конярської галузі залишається проблема раціональної годівлі тварин. У цьому зв’язку цінним є до-свід військових та професора Є. А. Богданова з використання в раціонах кінських галет кінця XIX – початок XX ст.
    5. Пропонується провести спеціалізованим установам додаткове дослі-дження з вивчення ознаки кучерявості у коней та з’ясування доцільності розве-дення каракулеподібних коней в сучасних економічних умовах України.
    6. За наявності відповідного науково-фахового потенціалу галузі та для по-внішого використання здобутків вітчизняних учених, а також повернення на пан-теони слави незаслужено забутих імен українських науковців (П.П. Волкова, В.М. Землянського, О.П. Гуналі та ін.) доцільно доповнити книгу «Вчені-тваринники» або видати окремим томом – «Вчені-конярі» у біобібліографічній серії НААН «Українські вчені-аграрії ХХ століття».








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Ильменский А. А. Указы и правительственные распоряжения, относя-щиеся до государственного коннозаводства и коневодства в России за 260 лет, с 1694 по 1909 гг. / Ильменский А. А. – СПб., 1910. – 316 с.
    2. Центральний історичний архів України, м. Київ
    Ф. 2 КМФ Друковані видання та рукописи бібліотек Москви, Ленінграда та ін. міст, 1700 – 1916 рр.
    оп. 1.
    Спр. 23. Пономарев Н. В. Исторический обзор правительственных меро-приятий к развитию сельского хозяйтсва в России от начала государства до на-стоящего времени / Пономарев Н. В. – СПб., 1888. – 408 с.
    3. Мердер И. Исторический очерк русского коневодства и коннозаводства / Мердер И. – СПб., 1868. – 156 с.
    4. Зезюлинский М. Историческое исследование о коннозаводском деле в России / Зезюлинский М. – СПб., 1893. – Вып. 3. – 224 с.
    5. Houl Е. Histore du cheval ches tous les peuples – de la terre / Е. Houl. – Paris, 1852. – Т. 12. – S. 100 – 124.
    6. Schwarznecker Beschreibung der vorzuglichsten Pferde – Rassen / Schwarz-necker, Zipperlen. – Stuttgart, 1853. – S. 75 – 82.
    7. Leffler Ceschichte des pferdes / Leffler. – Berlin, 1863. – S. 130 – 139.
    8. Teillais Etude sur les chevaux russes / Teillais. – Rennes, 1869. – S. 19 – 53.
    9. Salvi La Russie chevaline et les courses de resistance / Salvi. – Milan, 1881. – 123 s.
    10. Зезюлинский М. История русского коннозаводства в иностранной лите-ратуре / М. Зезюлинский // Журнал спорта. – 1900. – № 15. – С 194 – 195.
    11. Урусов С. Книга о лошади. Настольная книга для каждого коннозавод-чика, коневода, коневладельца и любителя лошади / С. Урусов. – СПб.: Изд-е Ф. В. Щепанского, 1911. – Т.1. – 744 с.
    12. Дубенський Д. М. Конские заводы Европейской России, Кавказа и Тур-гайской области и исторический очерк их развития / Дубенский Д. М. – СПб., 1896. – С. ХLIX.
    13. Енишерлов Н. Конские заводы и коневодство в Валковском уезде Харь-ковской губернии. Прошлое и настоящее / Н. Енишерлов // Журнал коннозаводс-тва. – 1894. – № 8. – С. 1 – 6.
    14. Лодыгин П. Н. Очерк коннозаводства и коневодства в юго-западном крае по сведениям 1906 – 1909 гг. / П. Н. Лодыгин // Журнал коннозаводства. – 1910. – № 6. – С. 94 – 119.
    15. Ковалевский В. О. Собр. науч. тр. Т. 2. / Ковалевский В. О. – М.: Изд-во АН СССР, 1956. – 299 с.
    16. Черский И. Д. Описание колекций послетретичных млекопитающих / Черский И. Д. – М.: Изд. АН, 1891. – 130 с.
    17. Богданов Е. А. Происхождение домашних животных (Один из опытов критического сопоставления основ теории и практического скотозаводского ис-кусства) / Богданов Е. А. – М.: Книгоизд-во студентов МСХИ, 1913. – 405 с.
    18. Алтухов П. Гиппологические этюды. Основные положения науки о ло-шади / П. Алтухов. – Орел, 1898. – 124 с.
    19. Громовою В. История лошади (рода Equus) в Старом Свете / В. Громова // Тр. Палентолог. ин-та АН СССР. – М.-Л., 1949. – Т. ХVІІ, Вып. 1, І. – С. 1 – 374.
    20. Браунер А. А. Животноводство. История животноводства в степной Ук-раине. История одомашнивания, виды и породы. Обследование животноводства: лекции читанные в Одесском с.-х. ин-те / А. А. Браунер. – Одесса: Всеукр. гос. изд-во, Науч. секция Одесск. отд., 1922. – С. 177 – 215.
    21. Елшин М. М. Коннозаводское дело в Крыму / Елшин М. М. – Крым. гос. изд-во, 1929. – 25 с.
    22. Лобашев М. Е. Очерки по истории русского животноводства / Лоба-шев М. Е. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1954. – 342 с.
    23. Федотов А. Коневодство и коннозаводство на Украине / Федотов А. – Х.: Нркомзем УРСР, 1923. – 28 с.
    24. Кулешов П. М. Породы домашних животных в исторической последо-вательности их развития // Кулешов П. М. Избранные работы. – М.: Сельхозгиз, 1949. – С. 16 – 28.
    25. Витт В. О. Из истории русского коннозаводства / Витт В. О. – М.: Сель-хозгиз, 1952. – 360 с.
    26. Коропов В. М. История ветеринарии в СССР / Коропов В. М. – М.: Сельхозгиз, 1954. – 366 с.
    27. Никитин И. Н. История ветеринарии / И. Н. Микитин, В. И. Калугин. – М.: ВО “Агропромиздат, 1988. – 190 с.
    28. Кожевников Е. В. Отечественное коневодство: история, современность, проблемы / Е. В. Кожевников, Д. Я, Гуревич. – М.: Агропромиздат, 1990. – 221 с.
    29. Гопка Б. М. Конярство: навч. посіб. для системи підготов. і підвищ. кваліф. спец-в сіл. госп-ва / Б. М. Гопка, П. М. Павленко, О. А. Калантар, В. М. Клок. – К.: Урожай, 1991. – 213 с.
    30. Гопка Б. М. Нетрадиційне конярство: навч. посіб. / Б. М. Гопка, В. Д. Скоцик, В. Є.Судай. – К., Вища освіта, 2008. – 191 с.
    31. Озерной И. Г. Сказание о стрелецкой породе лошадей / Озерной И. Г. – Луганск, 2007. – 386 с.
    32. Стефурак Ю. П. Розведение та використання гуцульської породи коней. Міжнародний досвід / Ю. Стефурак, М. Яцковський, В. Мороз, Б. Сребро. – Чернівці: Прут, 2005. – 112 с.
    33. Головач М. Й. Історичні і селекційні аспекти розвитку гуцульського ко-нярства / М. Й. Головач // Наук.-техн. бюл. / УААН, Ін-т тваринництва. – Х., 2009. – № 101. –С. 166 – 177.
    34. Судай В. Д. Використання коней в умовах реформування сільськогос-подарського підприємства / В. Д. Судай. – Вінниця, 2001. – 176 с.
    35. Пономаренко М. М. Коневодство / М. М. Пономаренко, М. В. Чорний. – Х.: Эспада, 2001. – 352 с.
    36. Державний архів Харківської області
    Ф. 3 Канцелярія Харківського губернатора. 1864 – 1865 рр.
    оп. 218.
    Спр. 147. Виробництво справи канцелярії Харківського Цивільного Губер-натора віддлення господарського, 1864 р., 110 арк.
    37. Труды Перваго Всероссийского съезда коннозаводства 1910 г. в Моск-ве. – М., 1910. – Т. 2. – 439 с.
    38. Державний архів Черкаської області
    Ф. 477 Мойсенске волостне правління с. Мойсенці Золотоніського повіту Полтавської губернії. 1861 – 1917 рр.
    оп. 1.
    Спр. 244. Циркуляр Полтавського губернського правління. Листування з Золотоніською повітовою управою про присилання племінних плідників кінних заводів з метою поліпшення породи селянських коне й, 1875 – 1876 рр., 147 арк.
    39. Мердер И. Список частных конских заводов в России / И. Мердер // Журнал коннозаводства. – 1878. – № 4 – 6. – С. 1 – 42; № 7 – 9. – С. 1 – 7 3.
    40. Список частных конских заводов в России. – СПб., 1904. – 1277 с.
    41. Частное коннозаводство и общее число лошадей в государстве // Вет. вестник: журн. науч. и практ. зооятрии / Харьков. вет. ин-т. – Х., 1882. – Вып. 3 – 5. – 410 с.
    42. Калугин И. Из поездки по казенным и частным хозяйствам / И. Калугин // Земледелие. – 1893. – № 24 – 40.
    43. Державний архів Харківської області
    Ф. 304 Харківська губернська земська управа. 1865 – 1916 рр.
    оп. 1
    Спр. 2684. Звітній доклад про стан тваринництва в Харківській губернії за 1900 – 1910 рр., складений вченим агрономом Департаменту землеробства Мель-никовим М. І., 1911 р., 36 арк.
    44. Аграрна історія України / [Каденюк О., Коломієць С., Алещенко М. та ін.]. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2008. – 290 с.
    45. Полонська-Василенко Н. Історія України: у 2-х т. / Полянська-Василенко Н. – К.: Либідь, 1992. – Т. 2. – 546 с.
    46. Справочные сведения о деятельности земств по сельскому хазяйству (по данням на 1911 г.) / [под ред. В. В. Марачевского]. – Петроград, 1914. – Вып. 13, Ч. 1. – 286 с.
    47. Богоявленский С. Н. Кіннозаводство, розведення коней і підновлення кінноти війська на Україні / БогоявленскийС. Н. – К.: Вид. Військ.-наук. віснику Армії та Фльоту, 1918. – 24 с.
    48. Державний архів Харківської області
    Ф. 304 Харківська губернська земська управа. 1865 – 1916 рр.
    оп. 1
    Спр. 2723. Журнал засідань Харківської губернської зоотехнічної комісії, обзор та листування з повітовою земською управою про заходи щодо розвитку тваринництва в губернії, 1912 р., 135 арк.
    49. Придорогин М. И. Об улучшении русской лошади / М. И. Придорогин // Труды Перваго Всероссийского съезда коннозаводства 1910 г. в Москве. – М., 1910. – Т. 2. – С. 377 – 404.
    50. Отчет Одесской уездной земской управы за 1912 г. – Одесса: Русская речь, 1913. – С. 8 – 9.
    51. Теличенко Е. Во что обошлось Екатеринославскому губернскому земст-ву борьба с сапом в 1914 г. / Е. Теличенко // Южное хозяйство: журн. Екатери-носл. общ-ва сел. хоз-ва. – 1915. – № 8. – С. 238 – 240.
    52. Гертолан А. Орудия обработки паров культиваторами / А. Гертолан // Южное хозяйство: журн. Екатериносл. общ-ва сел. хоз-ва. – 1915. – № 14. – С. 430 – 437.
    53. Мероприятия по массовому улучшению коневодства в Екатеринослав-ской губернии // Вестник животноводства. – 1914. – № 1. – С. 274.
    54. Тупицын А. О союзе коневодов Валковского уезда Харьковской облас-ти / А. Тупицын // Хуторянин: еженед. изд-е Полтав. общ-ва сел. хоз-ва. – 1917. – № 27 – 28. – С. 562 – 563.
    55. Ковалевский Н. Союз коневодов (К поднятию коневодства в Валков-ском уезде Харьковской области) / Н. Ковалевский // Вестник животноводства. – 1915. – № 8 – 9. – С. 713.
    56. Полтавский отдел Союза коннозаводчиков и коневодов юга России // Хуторянин: еженед. изд-е Полтав. общ-ва сел. хоз-ва. – 1917. – № 27 – 28. – С. 569 – 570.
    57. Рубач М. Господарська розруха / М. Рубач // Історія УРСР. – К., 1953. – Т. 1. – С. 765.
    58. Правила для выдачи от Государственного коннозаводства ссуд на уст-ройство и содержание питомника для жеребцов верхового сорта // Вестник жи-вотноводства. – 1915. – №5 – 6. – С. 491 – 492.
    59. Ивашкевич В. Коневодство Советской Украины / В. Ивашкевич // Коне-водство. – 1958. – № 1. – С. 5 – 11.
    60. Державний архів Черкаської області
    Ф. 6 Черкаська повітова земська управа Київської губ. 1890 – 1919 рр.
    оп. 1
    Спр. 46. Листування з губернською повітовою земською управою та сільсь-когосподарськимим товариствами повіту про заходи щодо розведення тваринни-цтва, 1915 – 1917 рр., 138 арк.
    61. І Всеукраинский Агрономическо-экономический съезд // Хозяйство: еженед. с.-х. и эконом. журнал / Южно-русское общ-во поощрения земледелия и сел. пром-ти. – 1917. – № 43 – 45. – С. 412 – 420.
    62. Ленин В. И. Декрет о земле / В. И. Ленин // Полн. собр. соч. – Т. 35. – С. 25.
    63. Державний архів Харківської області
    Ф. Р-185 Губземуправління. Відділення тваринництва. 1919 – 1926 рр.
    оп. 1.
    Спр. 53. Листування про розвиток тваринництва та конярства, 1919 – 1920 рр., 209 арк.
    63. Державний архів Харківської області
    Ф. Р-185 Губземуправління. Відділення тваринництва. 1919 – 1926 рр.
    оп. 2
    Спр. 18. Про евакуацію та реевакуацію племінної та робочої худоби, який належить державі, 1919 р., 91 арк.
    65. Державний архів Харківської області
    Ф. Р-185 Губземуправління. Відділення тваринництва. 1919 – 1926 рр.
    оп. 1.
    Спр. 45. Харківський повітовий земельний відділ. Відділ тваринництва, 1920 р., 79 арк.
    66. Державний архів Харківської області
    Ф. Р-185 Губземуправління. Відділення твариннцтва. 1919 – 1926 рр.
    оп. 1.
    Спр. 52. Про організацію заводської стайні, 1920 р., 8 арк.
    67. Державний архів Харківської області
    Ф. Р-89 Валковський повітовий виконком радянських, робочих, селянських та червоноармійських депутатів Харківської губернії. 1919 – 1923 рр.
    оп. 1.
    Спр. 282. Постанови, розпорядження та циркуляри ВУЦВК та Харківського губернського та Валківського виконкому, 1920 р., 158 арк.
    68. Державний архів Харківської області
    Ф. Р-185 Губземуправління. Відділення тваринництва. 1919 – 1926 рр.
    оп. 1.
    Спр. 128. Листування з ГУКОН УРСР, 1921 р., 37 арк.
    69. Державний архів Харьковской області
    Ф. Р-203 Харківський губернський виконавчий комітет радянських робіт-ничих, селянських і червоноармійських депутатів (губвиконком). 1919 – 1925 рр.
    оп. 1.
    Спр. 2217. Михайлівський кінний завод Харківського губземуправління, 1925 р., 132 арк.
    70. Про організацію господарства: резолюц. V Всеукр. з’їзду Рад (5.03.1921) // Хронологічне зібрання законів, указів Президії Верховної Ради, по-станов. і розпорядж. Уряду УРСР. – К.: Держполітвидав, 1963. – Т. 1. – С.165.
    71. Максимович О. Про інститут ухвалених жеребців на Україні / О. Максимович // Укр. скотарство. – 1929. – № 1. – С. 24 – 38.
    72. Державний архів Харківської області
    Ф. Р-185. Земельне управління Харківського губернського виконавчого ко-мітету Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (губземуправ-ління). 1919 – 1925 рр.
    оп. 1.
    Спр. 1659. Про індивідуальне (вибіркове) добровільне страхування сільсь-когосподарських тварин. Положення про пільгове (колективне) стр–ахування сільськогосподарських тварин, 1924 р., 386 арк.
    73. Державнй архів Харківької області
    Ф. Р-203 Харківський губернський виконавчий комітет радянських робіт-ничих, селянських і червоноармійських депутатів (губвиконком). 1919 – 1925 рр.
    оп. 1.
    Спр. 921 Листування з Харківським губернським земельним відділом, 1923 – 1924 рр., 198 арк.
    74. Широких І. О. Конярство / Широких І. О. – Х.: Укрдержвидав, 1930. – 405 с.
    75. Центральний державний архів вищих органів влади і управління, м. Київ
    Ф. 27 Міністерство сільського господарства і заготівель УРСР (Харків – Київ). 1918 – 1940 рр.
    оп. 15.
    Спр. 107. Статистичні відомості про ДПР та кінні заводи, які звільнені від натурального продналогу та помолналогу у 1923 р. Смета та ремонт оболаднання млина племінного господарства в с. Марьївка Одеської губернії, 1922 – 1923 рр., арк. 123.
    76. О запрещении убоя лошадей и об ответственности за незаконный убой и хищническую эксплуатацию лошадей: постанов. ЦИК и Совнаркома СССР от 7 декабря 1931 г. // Коневодство и коннозаводство. – 1931. – № 12. – С. 683 – 684.
    77. Державний архів Харківської області
    Ф. Р-3858 виконавчий комітет Харківської обласної Ради депутатів трудя-щих (облвиконком). 1939 – 1941 рр., 1948 – 1949 рр.
    оп. 6.
    Спр. 4. Про заходи щодо зберігання та збільшення поголів’я коней (із по-станови оргкомітету Харківської області від 3 червня 1939 р.), арк. 210 – 211.
    78. Центральний державний архів вищих органів влади і управління, м. Київ
    Ф. 27. Міністерство сільського господарства і заготівель УРСР (Харків-Київ), 1918 – 1940 рр.
    оп. 15.
    Спр. 651. Циркуляри та інші матеріали Управління конярства та кіннозаводства Наркомзему УРСР, 1932 р., арк. 8 – 10.
    79. За міцного колгоспного коня: відозва до всіх колгоспників, робітників радгоспів, одноосібників-бідняків і середняків, агрономів, зоотехніків, вчителів, редакторів та селькорів, комуністів і комсомольців // Соц. тваринництво. – 1933. – № 8. – С. 24 – 26.
    80. Державний архів Харківської області
    Ф. Р-3858 Виконавчий комітет Харківської обласної Ради депутатів трудя-щих (облвиконком). 1939 – 1941 рр., 1948 – 1949 рр.
    оп. 6.
    Спр. 22. Про заходи по охороні молодняку коней по області. Із постанови № 1120 Харківського обвиконкому від 2 червня 1936 р., 166 арк.
    81. Попов Б. П. Воспроизводство коня в 1936 г. / Б. П. Попов // Коневод-ство. – 1936. – № 9. – С. 1 – 4.
    82. Центральний державний врхів вищих органів влади і управління, м. Київ
    Ф. 27 Міністерство сільського господарства і заготівель УРСР (Харків-Київ), 1918 – 1940 рр.
    оп. 15.
    Спр. 884. Листування з Наркомземом СРСР та облземвідділами про прове-дення заходів щодо локалізації та ліквідації анемії у коней на Україні, 1940 р., арк. 1 – 3.
    83. О мерах по увеличению поголовья лошадей, улучшения за ними ухода и содержания в колхохах и совхозах: постанова Раднаркома СРСР, ЦК ВКП(б) від 13.05.1943 р. // Свод законов СССР и указы Президиума Верховного Совета СССР (1938 – 1944 гг.). – М,. 1945. – С. 75 – 92.
    84. Москальцов М. О. Чергові завдання розвитку конярства / М. О. Москальцов // Соц. тваринництво. – 1945. – № 1. – С. 33 – 35.
    85. Про заходи піднесення сільського господарства в післявоєнний період: постанова пленуму ЦК ВКП(б). – березень 1947 // Соц. тваринництво. – 1947. – № 3. – С. 1 – 34.
    86. Державний архів Харківської області
    Ф. Р-4672 Управління сільського господарства Харківського облвиконкому. 1932 – 1941 рр., 1943 –1965 рр.
    оп. 7, т. 1.
    Спр. 1070. Листування з Міністерством сільського господарства УСРСР, науково-дослідними установами про участь в науково-технічних конференціях та про надання звітів щодо ведення племінної роботи за 1950 р., 38 арк.
    87. Вільчинський А. Д. Годівля, утримання і використання жеребців-плідників / Вільчинський А. Д. – К. –Х.: Держсільгоспвидав, 1947. – С.4.
    88. Заттегаст Г. Скотоводство: в 2-х ч. / [пер. с 4-го изд., под ред. д-ра О. А. Гримма]. – СПб., 1881. – Ч. 1. – 394 с.
    89. Описание Волчанского уезда Харьковской губернии в сельскохозяйст-венно-статистическом отношении / сост. И. Клинген. – Х.: Тип. Окр. штаба, 1882. – 415 с.
    90. Конный завод в имении князя Кочубея при с. Жуки // Хуторянин: еже-нед. изд. Полтав. общ-ва сел. хоз-ва. – 1915. – № 20. – С. 467 – 458.
    91. Описание Гутянского имения действительного статского советника Ле-опольда Егоровича Кениг. Ч. 1. Сел. хоз-во и лесоводство. – Х.: Тип. А. Дарре, 1897. – 203 с.
    92. Левитский В. Ф. К вопросу об экономическом значении крупных и мел-ких заводско-земледельческих хозяйств / В. Ф. Левитский. – Х.: Тип. А. Дарре, 1907. – 34 с.
    93. Пахомов Деякі питання українського конярства у другій п’ятирічці / Пахомов // Соц. тваринництво. – 1932. – № 12. – С. 10 – 14.
    94. Нарыв на брыжейке // Журнал коннозаводства. – 1895. – № 2. – С. 113.
    95. Труды экспедиции, снаряженной лесным департаментом, под руково-дством профессора Докучаева // Докучаев В. В. Избр. соч. Т. 2. – М.: Сельхозгиз, 1949. – С. 236 – 237.
    96. Волков Д. А. Конярство / Волков Дмитро Андрійович. – К.: Урожай, 1971. – С. 8.
    97. Каленов М. Г. Итоги научной работы коневодства / М. Г. Каленов Ко-неводство. – 1933. – № 1. – С. 36 – 38.
    98. Пятышин А. И. Упорядочить полеводческие отрасли / А. И. Пятышин // Коневодство и коннозаводство. – 1931. – № 3. – С. 36 – 38.
    99. Мартемьянов Н. С. К вопросу об орлово-ростопчинцах / Н. С. Мартемьянов // Коневодство. – 1936. – № 7. – С. 15 – 17.
    100. Кожевников Е. В. Лимаревский конный завод / Кожевников Е. В., Емельянов Ф. Е., Лазкова А. А. – Донецк: Донбас, 1972. – 74 с.
    101. Витт В. О. Дубровка в прошлом и настоящем / В. О. Витт // Коневодс-тво и конный спорт. – 1963. – № 5. – С.
    102. Иванов И. И. Искусственное оплодотворение домашних животных: для ветер. врсчей, сельских хозяев и коонозаводчиков / Иванов И. И. – СПб.: Русск. худ. типоргаф. П. Я. Синченко, 1910. – 80 с.
    103. Иванов И.И. Искусственное оплодотворение млекопитающих / И. И. Иванов // Русский врач. – 1903. – № 12. – С. 32.
    104. Центральний державний архів вищих органів влади і управління, м. Київ
    Ф. 417 Український державний трест конярства і кіннозаводства при На-родному комісаріаті земельних справ УСРР (Укрдержкінтрест), м. Харків. 1930 – 1934 рр.
    оп. 1.
    Спр. 133. Про організацію каракулеподібних коней, 1931 рр., 33 арк.
    105. Хлопина С. Визначення вагітності кобил / С. Хлопина // Соц. тварин-ництво. – 1935. – № 8. – С. 43 – 45.
    106. Кузнецов С. Я. Дубровский конный завод (опыт селекционно-племенной работы в коннозаводстве) / Кузнецов С. Я., Кравченко О. П., Кожев-ников Е. В. – М.: Колос, 1974. – 100 с.
    107. Урусов С. П. К упорядочению наших выставок животноводства / С. П. Урусов // Труды областного съезда по животноводству (с 14 по 24 сент. 1903 г., г. Харьков) / С. П. Урусов; Харьков. общ-во сел. хоз-ва. – Х., 1904. – Т. 2. – С. 47 – 56.
    108. Земская выставка л. в г. Валки // Южно-русская с.-х. газета. – 1902. – № 41. – С. 9.
    109. Общие правила приема и экспертизы лошадей на Всероссийской кон-ской выставке в 1910 г в Москве // Каталог Всероссийской конской выставки в Москве / ГУКОН. – М., 1910. – 136 с.
    110. Лошади и верблюды на Всероссийской сельскохозяйственной выстав-ке 1954 г.: каталог. – М.: Сельхозгиз, 1955. – 86 с.
    111. Съезд конезаводчиков, коневодов и торговцев лошадьми Полтавской губернии, созванный Полтавским сельскохозяйственным обществом, 8 мая 1895 г. – Полтава, 1895. – 170 с.
    112. Центральний історичний архів України, м. Київ
    Ф. 442 Канцелярія Київського, Подільського та Волинського генерал-губернатора. 1796 – 1916 рр.
    оп. 48
    Спр. 48. «Киевское общество охотников испытания лошадей», 1869 – 1972 рр., 37 арк.
    113. Державний архів Харківської області
    Ф. 3. Канцелярія Харківського губернатора. 1797 – 1917 рр.
    оп. 244.
    Спр. 33. Виробництво справ канцелярії Харківського губернатора відділення розпорядного, 1870 р., 22 арк.
    114. Дьяков И. Дромограф / И. Дьяков // Журнал коннозаводства. – 1895. – № 3. – С. 180 – 186.
    115. Столетний юбилей русской военной ветринарии (1812 – 1912 гг.) / сост. А. М. Руденко. – Спб.: Тип. Тренке и Фюсно, 1912. – 400 с.
    116. Фишер Ф. Записки иппологии: курс Николаевского кавалерийского училища / Ф. Фишер. – СПб.: Тип. М. Штейн, 1876. – 428 с.
    117. Евсеенко С. Два случая trichiasis у мула и лошади / С. Евсеенко // Ар-хив вет. наук. – 1879. – Кн. 3. – С. 194. – 197.
    118. Евсеенко С. О действии электричества на суставы водянки / С. Евсеенко // Архив вет. наук. – 1880. – № 2. – С. 175 – 179.
    119. Евсеенко С. Огнестрельные раны костей (материалы к военно-полевой хируругии): дис. на зв. магистра ветер. наук / Евсеенко С. – Дерпт, 1888. – 123 с.
    120. Евсеенко С. Курс полевой военно-ветеринарной хирургии / Евсеен-ко С. – М., 1890. – 145 с.
    121. Евсеенко С. Стампеды среди кавалерийских лошадей (наблюдения и заметки из походов военного и мирного времени) / С. Евсеенко // Вет. вестник: журн. науч. и практич. зооятрии / Харьков. вет. ин-т. – Х.: Типогр. Окружн. Шта-ба, 1891. – Вып. 4. – С. 1 – 15.
    122. Сонин Д. Паралич лицевого нерва (ортометалотерапия, выздоровле-ние) / Д. Сонин // Архив вет. наук. – 1882. – Кн. 1. – С. 76 – 78.
    123. Обзор успехов сельского хазяйства в 1891 г. / сост. С. М. Богданов. – К., 1893. – С. 373.
    124. Дорошенко Л. К вопросу о кормлении ячменем робочих лошадей / Л. Дорошенко // Архив. вет. наук. – 1896. – Кн. 9. – С. 334 – 336.
    125. Гринвальд Г. Опыты прививок носового истечения подозрительных на сап лошадей некоторым грызунам / Г. Гринвальд // Архив вет. наук. – 1888. – Т. 2, Кн. 3. – С. 65.
    126. Евсеенко С. Практическое применение бактериологического метода при определении сапа в войсках / С. С. Евсеенко // Архив вет. наук. – 1890. – Т. 1, Кн. 1. – С. 1 – 12; Кн. 2. – С. 47 – 55.
    127. Вышелесский С. М. Опыты прививок лошадям ІІ противосибироязвен-ной вакцины совместно с сывороткой / С. М. Вышелесский // Архив вет. наук. – 1910. – Кн. 3. – С. 236 – 239.
    128. Безьязычный А. Д. Материалы к вопросу о лечении чесотки лошадей / А. Д. Безьязычный // Вет. дело. – 1922. – № 1. – С. 14 – 24.
    129. Мазель Е. Я. Опыт борьбы с сапом в крупном войсковом соединении методом “маллеиновых групп” / Е. Я. Мазель // Вет. діло. – 1928. – № 5. – С. 13 – 19.
    130. Садовский И. Л. Опыт заражения лошадей сапом через коньюктиву / И. Л. Садовский, Б. М. Гурвич // Практ. ветеринария и коневодство. – 1926. – № 5 – 6. – С. 42, № 7. – С. 17 – 25.
    131. Посредник Ф. Й. Мит і боротьба з ним / Ф. Й. Посредник // Вет. спра-ва. – 1937. – № 2. – С. 24.
    132. Котляревский М. Ф. Случай применения вакцинотерапии у лошади / М. Ф. Котляревский // Практ. ветеринария и коневодство. – 1925. – № 4. – С. 17 – 19.
    133. Исполатов Прогрессирующий бульбарній паралич лошадей в Екатери-нославской губернии: докл., читан. собранию вет. врачей в г. Екатеринославле / Исполатов // Вет. дело. – 1923. – № 4 – 5. – С. 33 – 42.
    134. Садовский И. Л. Вакцинотерапия фильтрат-бульон-вакцинами по Bes-redka при стафило и стрептококовых заболеваниях лошадей / И. Л. Садовский // Практ. ветеринария и коневодство. – 1926. – № 2. – С. 13 – 23, № 3. – С. 15 – 24.
    135. Петропавловский К вопросу о новообразованиях у наших домашних животных / Петропавловский // Архив вет. наук. – 1910. – № 10. – С. 4 – 9.
    136. Гурвич Б. М. Случай канкроида penis’a у лошади / Б. М. Гурвич // Вет. діло. – 1927. – № 1. – С. 48 – 52.
    137. Шапшал М. Несколько слов по поводу ипподрома на юге / М. Шапшал // Коневодство и коннозаводство. – 1929. – № 956 (15). – С. 34.
    138. Лукасюк П. Боротьба з інфекційним абортом кобил / П. Лукасюк // Вет. справа. – 1937. – № 4. – С. 54 – 55.
    139. Холопов А. О гангренозных заболеваниях / А. Холопов, І. Ворона // Коневодство. – 1936. – № 1. – С. 8 – 15.
    140. Холопов О. С. Удосконалений металевий ексикатор для культивування анаеробів / О. С. Холопов // Вет. справа. – 1937. – № 4. – С. 59 – 61.
    141. Ворона І. П. До епізоотології паратифозного аборту кобил / І. П. Ворона, Д. І. Вєнцов, Н. М. Бонадік // Вет. справа. – 1937. – № 12. – С. 43 – 49.
    142. Королев М. А. Непосредственное переливание крови / М. А. Королев, В. С. Соловьев // Сов. ветеринария. – 1935. – № 10. – С. 54 – 55.
    143. Масловский Р. І. Кальціотерапія (CaCl) у ветеринарній практиці / Р. І. Масловский // Вет. справа. – 1936. – № 2. – С. 49 – 53.
    144. Вітковський Дослід лікування хінозолом піроплазмозу (кабаліозу) у коней / Вітковський // Вет. справа. – 1936. – № 2. – С. 54.
    145. Чух П. Ф. До питання про кормові інтоксикації у коней при годівлі їх заплесневілими кормами та силосами / П. Ф. Чух // Вет. справа. – 1937. – № 9. – С. 36 – 40.
    146. Посредник Ф. Й. Диференціальна діагностика контагіозної плевропне-вмонії коней від інфлюенції і заразного катару верхніх дихальних шляхів / Ф. Й. Посредник // Вет. справа. – 1937. – № 3. – С. 47 – 51.
    147. Кам’янович В. Я. Дослід штучної овуляції овець сироваткою крові же-ребних кобил / В. Я. Кам’янович // Вет. справа. – 1939. – № 7. – С. 51 – 52.
    148. Залесский И. Ф. Определение жеребности конематок при помощи вла-галищного зеркала / И. Ф. Залесский // Ветеринария. – 1948. – № 7. – С. 37 – 38.
    149. Всеволодов В. Зоохирургия / Всеволодов Всеволод. – СПб., 1834. – Т. 3. – 215 с.
    150. Степанов А. Операция кровопускания из передних конечностей у ло-шади: рассуждение, написанное для получения степени магистра вет. наук асси-стентом клинич. ин-та Харьков. вет. училища / Степанов Алексей. – Х.: Ун. тип., 1859. – 66 с.
    151. Порохов П. Тренирование, или Выдержка лошади для бегов и скачек: рассуждение, написанное для получения степени магистра ветеринарных наук, исправляющим должность профессора Харьков. вет. училища / Порохов Петр. – Х.: Универ. тип., 1858. – 101 с.
    152. Новопольский В. Топографическая анатомия передних конечностей лошади / Новопольский Василий. – Х.: Тип. Гинзбурга и Кудриеса, 1874. – 160 с.
    153. Всеволодов В. Наружный осмотр (экстерьер) домашних животных, преимущественно лошади / Всеволодов Всеволод. – Спб., – 1832. – 540 с.
    154. Всеволодов В. Курс скотоводства / Всеволодов Всеволод. – СП., 1836. – Т. 1. – 491 с.
    155. Хлюдзинский В. Экстерьерометр, его теория и практическое примене-ние / В. Хлюдзинский // Вет. вестник: журн. науч. и практич. зооятрии / Харьков. вет. ин-т. – Х.: Типогр. Окружн. Штаба, 1882. – Вып. 3. – С. 82 – 93.
    156. Хлюдзинский В. Гиппологические этюды / Хлюдзинский В. – Х.,: Тип. Окр. штаба, 1885. – 94 с.
    157. Новопольский В. К учению об экстерьере: лекции читанные студентам IV курса Харьков. вет. ин-та в 1889 - 1890 академ. году. – 2-е изд., доп. / Ново-польский В. – Х.: Типолитография Г. Л. Иванченко, 1890. – 153 с.
    158. Экстерьер лошади и определение возраста рогатого скота и собак / под ред. И. М. Садовского; сост. Н. Булатов. – Х.: Тип. «Печатня С. П. Яковлева», 1902. – 198 с.
    159. Журавский М. Об экстерьерной оценке лошади / М. Журавский // Ар-хив вет. наук. – 1898. – Кн. 8. – С. 301 – 311.
    160. Пржиборовский А. Определение возраста лошади и рогатого скота по зубам / А. Пржиборовский // Вет. вестник: журн. науч. и практич. зооятрии / Харьков. вет. ин-т. – Х.: Типогр. Окружн. Штаба, 1883. – Вып. 1. – С. 1 – 16.
    161. Дедюлин А. В. Значение зубов при определнии возраста лошади / А. В. Дедюлин // Архив вет. наук. – 1906. – Кн. 10. – С. 747.
    162. Дедюлин А. В. О копыте лошади / Дедюлин А. В. – СПб., 1912. – 43 с.
    163. Садовский И. М. Теория кования и копытныя болезни / И. М. Садовский // Вет. вестник: журн. науч. и практич. зооятрии / Харьков. вет. ин-те. – Х.: Типогр. Окружн. Штаба, 1885. – Вып. 3. – С. 28 – 42.
    164. Мальцев М. А. К этиологии мокреца лошадей. Бактериологическое ис-следование / М. А. Мальцев // Сб. тр. Харьков. вет. ин-та. – Х., 1889. – Т. 2. – С. 1 – 53.
    165. Башинский Н. Сап у лошадей (анатомические исследования) / Н. Башинский // Архив вет. наук. – 1873. – № 1. – С. 1 – 35.
    166. Березин Н. Материалы для паталогической анатомии лошадиного сапа / Н. Березин // Архив вет. наук. – 1881. – № 2. – С. 88 – 124.
    167. Петров А. М. О жире и паренхиматозных органах лошади при поваль-ном воспалении легких / А. М. Петров // Вет. обозрение. – 1914. – № 15 – 16. – С. 676 – 679.
    168. Руденко А. Бактериологическое исследование подчелюстных лимфа-тических желез у сапных лошадей (материалы к своевременному диагнозу сапа) / А. Руденко // Сб. тр. Харьков. вет. ин-та. – Х.: Тип. А. Дарре, 1889. – Т. 2. – С. 53 – 110.
    169. Лисицын Ф. В. Прививка лошадиного сапа кошкам с диагностически-ми целями, в связи с бактериологическими исследованиями сапного процесса / Лисицын Ф. В. – Х., 1889. – 47 с.
    170. Шантырь И. Прививки сапа лягушкам / И. Шантырь // Архив вет. наук. – 1900. – Кн. 9.
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины