ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕТНІЧНОЇ ГРОМАДИ У ПОРТУГАЛІЇ (1998 – 2010 рр.) : ФОРМИРОВАНИЕ УКРАИНСКОЙ этнической общины в ПОРТУГАЛИИ (1998 - 2010 рр.)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Образцова Наталія Вікторівна

УДК 94(469):331.556.46“1998/2010”

ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕТНІЧНОЇ ГРОМАДИ У ПОРТУГАЛІЇ (1998 – 2010 рр.)

Спеціальність 07.00.05 – етнологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник
Капелюшний Валерій Петрович,
доктор історичних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ, ТЕОРЕТИЧНА БАЗА ТА ДЖЕРЕЛА ДОСЛІДЖЕННЯ 12
1.1. Стан наукової розробки проблеми 12
1.2. Теоретико-методологічні основи дослідження 27
1.3 Джерельна база дослідження 44
РОЗДІЛ 2. ТРУДОВА МІГРАЦІЯ ДО ПОРТУГАЛІЇ В ЕТНОДЕМОГРАФІЧНІЙ СТРУКТУРІ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ 56
2.1 Причини та спонукальні мотиви міграції етнічних українців до Португалії 56
2.2 Вплив економіко-географічних та етнічних факторів на професійну спрямованість українських мігрантів у Португалії 68
2.3 Етносоціальний портрет українського заробітчанина в Португалії 78
2.4 Легальні та нелегальні канали міграції етнічних українців 82
2.5. Динаміка чисельності етнічних українців у Португалії 92
РОЗДІЛ 3. ЗБЕРЕЖЕННЯ ЕТНІЧНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ УКРАЇНЦІВ У ПОРТУГАЛІЇ 99
3.1 Побутові умови українських трудових мігрантів у Португалії 99
3.2. Ставлення заробітчанства до української етнокультури та традиційних релігійних цінностей 108
3.3. Вплив правового становища на збереження етнічної ідентичності українських мігрантів у Португалії 127
РОЗДІЛ 4. НАСЛІДКИ УКРАЇНСЬКОЇ ЕТНІЧНОЇ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ В ПОРТУГАЛІЇ 138
4.1. Моделі інтеграції етнічних українців у португальське суспільство 138
4.2. Капітал та грошові інвестиції українських трудових емігрантів 157
4.3. Позитивні та негативні аспекти сучасної трудової міграції українців до Португалії 167
ВИСНОВКИ 177
ДОДАТКИ 186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ 226

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

МОМ – Міжнародна організація по міграції;
НАНУ – Національна академія наук України;
ЄС – Європейський Союз;
Держкомстат України – Державний комітет статистики України;
Держкомнацміграції України – Державний комітет України у справах національностей та міграції;
Держкомкордон України – Державна прикордонна служба України;
МОП – Міжнародна організація праці;
УГКЦ – Українська Греко-Католицька Церква;
ЧСВВ – Чин святого Василія Великого також Василіянський Чин святого Йосафата / Отці Василіяни;
СНД – Співдружність Незалежних Держав;
ACIME – Вищий Комісаріат з питань імміграції та етнічних меншин;
SEF – Служба прикордонного контролю та іноземців;
HCOЗ – Національна служба охорони здоров’я;
ОСDU – Центр Орієнтації Нагальної Медичної Допомоги.

ВСТУП

Актуальність теми. В незалежній Україні зріс інтерес до витоків української культури та її розвитку упродовж всього існування українського народу. Для української національної культури підґрунтям є традиційна народна культура, на основі якої сформувалися наука, література, мистецтво. Збереження духовних надбань має важливе значення для розвитку і зміцнення української державності. Тому закономірною є активізація етнологічних досліджень, спрямованих на вивчення української культурно–обрядової спадщини, її регіональної специфіки, трансформації в попередні часи та збереження в сучасний період. Окрім дослідження особливостей традиційної культури українців, що проживають в межах основного етнічного масиву, поза увагою не залишаються і ті частинки етносу, які знаходяться за межами своєї держави внаслідок різних історичних обставин. Саме міграційні процеси протягом століть були важливою складовою етносуспільного та економічного життя України. Переселення українців мали різні причини і цілі, а також характеристики та особливості, властиві різним регіонам України. Після 1991 року новою рисою життя українського суспільства стала трудова міграція громадян України до країн Західної Європи, зокрема Португалії.
Цілісне дослідження етносу дає можливість отримати максимально повне уявлення про історико–культурний розвиток народу та етнічну самоідентифікацію українців за межами Батьківщини. Саме глибоке відчуття належності до певного етнічного угруповання та відмінності від інших спільнот, сприяло тому, що на відстані 5 тисяч кілометрів від Батьківщини українці зуміли зберегти свою етнічність, тобто властивості, яких вони набули в ході історичного розвитку та специфічних природних та суспільних умов. В свою чергу етнічна самоідентифікація як «процес ототожнення, уподібнення себе особою з певною етнічною групою, як переживання особою укоріненості в цю спільність, та відчуття себе її частиною, а також переживання своєї відданості їй» [353, c.116–117] допомогла згуртувати українців за кордоном. Де українська етнічна громада стала своєрідним містком між етнічною Батьківщиною та Португалією. Адже, українці, які внаслідок різних історичних обставин проживають за межами своєї держави, формують свою етнічну громаду та всіляко намагаються долучатися до культурного, економічного та політичного життя сучасної України.
Враховуючи революційні зміни у засобах транспорту, комунікаційних технологіях, а також очевидні диспропорції у розміщенні світового населення та розподілу багатства, у найближчому майбутньому міграційні потоки лише наростатимуть. Важливим при розгляді питання міграції українців до Португалії є визначення саме етнокультурних, етнопсихологічних, суспільних, організаційних і правових основ трудової міграції, адже міграційна політика є одним із пріоритетних напрямів діяльності зовнішньополітичних відомств будь–якої країни світу, зокрема й України.
Суспільна актуальність досліджуваної проблеми обумовлюється тим важливим місцем, яке займає українське заробітчанство Португалії у сучасному українському суспільстві. Міграційні процеси, які розгортаються в сучасній Україні характеризуються значними трансформаціями, змінами як у психологічній та етнічній структурі населення, так і в ментально–ціннісних настановах громадян. Тому не буде перебільшенням сказати, що саме від характеру етнічної та психологічної свідомості українських заробітчан у певній мірі залежить доля України як національної сучасної держави.
Загалом, можна відзначити, що адекватне розуміння природи етнічної та національної ідентичності та самоідентифікації українських трудових мігрантів у Португалії дозволяє глибше зрозуміти тенденції сучасних етнонаціональних та міграційних процесів в Україні та запобігти прорахункам на майбутнє.
Проблема етнічнопсихологічної самоідентифікації українських трудових мігрантів викликає також значний суто науковий інтерес, адже українське мігрантське середовище у Португалії представляє і зберігає елементи етнокультурного досвіду та світогляду свого народу не асимілюючись, а інтегруючись в португальське суспільство. Це зумовлює наукову актуальність досліджуваної проблеми. Вона визначається також відсутністю відповідних етнологічних досліджень, які б цілісно розкривали етнічну самоідентифікацію українських заробітчан, зокрема трудових мігрантів в Португалії, з точки зору сучасних теоретико–методологічних напрацювань теорії етносу та етнічних процесів. Таке дослідження дозволить краще осмислити особливості етнічної соціалізації, становлення етнічної ідентичності, формування уявлень про етнопсихологічну дистанцію та збереження елементів традиційної етнокультури у колі заробітчан, української етнічної громади, глобалізованого середовища сучасної Португалії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках загальної наукової теми історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Історія української державності нової та новітньої доби», затвердженої вченою радою (державний реєстраційний номер №06БФ046–01), та пов’язана із науковими дослідженнями кафедри етнології та краєзнавства історичного факультету імені Тараса Шевченка.
Об’єктом дослідження виступають українські трудові мігранти Португалії та члени їхніх сімей.
Предметом дослідження є етнокультурні та соціодемографічні процеси в середовищі української етнічної громади в Португалії – усвідомлення належності до певної етнічної спільноти, умови функціонування української мови, проблема збереження національної ідентичності, що реалізується шляхом етнічно значимої діяльності в соціокультурній, громадсько–політичній та релігійній сферах життя етнічних українців у Португалії.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період від 1998 року до теперішнього часу. Нижня хронологічна межа обумовлена масовими приїздом українців на роботу до Португалії, яка була зумовлена соціально–економічними змінами в українському суспільстві. Верхня хронологічна межа обумовлена часом проведення автором дослідження, специфіка якого змушує зробити основний акцент на вивченні саме сучасного стану етнічної самоідентифікації українських заробітчан у Португалії на прикладі формування української етнічної громади. Для повноти аналізу даної проблеми, зокрема в плані ретроспективи, автор у необхідних випадках виходить за межі визначених хронологічних рамок.
Географічні межі дослідження включають Україну, як базу міграції, та Португальську Республіку, як об’єкт імміграції українців. Розширення географії супроводжувалося урізноманітненням напрямків міграційних рухів до Португалії, що розташована в західній частині Піренейського півострова та островах Азорських і Мадейра в Атлантичному океані. Аналізуючи ситуацію сьогоднішнього дня, у Португалії все менше домінують тимчасові переміщення етнічних українців, натомість набули поширення зворотні та традиційні переселення на постійне місце проживання.
Методологічну основу дисертації складають загальнонаукові принципи історизму та системного підходу, які відкривають можливості глибокого вивчення предмета дослідження і послідовного системного впорядкування матеріалу. У роботі застосовано загальнонаукові, теоретичні та прикладні (емпіричні) методи. На первинному етапі збору та опрацювання інформації застосовані практичні методи етнологічних досліджень: вибіркового обстеження, включеного спостереження, анкетування. Всього було опитано 731 український трудовий мігрант у Португалії. Анкета складалася з 58 питань, серед яких були відкриті (респондент мав самостійно сформулювати відповідь), закриті (респондент міг обрати відповідь з кількох запропонованих варіантів). На аналітичному етапі дослідження було використано загальнонаукові методи аналізу та синтезу зібраного матеріалу, а також специфічні методи історичної та етнологічної науки. Зокрема, використання проблемно–хронологічного методу дало змогу проаналізувати етнічнопсихологічний аспект української трудової міграції у Португалії з моменту її виникнення і до сьогодення в рамках певних хронологічних відрізків часу. Застосування методу емпатії дозволило подивитися на явище сучасного заробітчанства з точки зору його носіїв. Це дало можливість зрозуміти логіку міркувань трудових мігрантів щодо тих чи інших аспектів цього складного явища. Застосування ретроспективного методу дозволило виявити ті особливості етнічного світогляду, які були притаманні українцям у Португалії на різних етапах міграції. Важливою рисою дослідження став міждисциплінарний підхід до його предмету, який було реалізовано через застосування здобутків суміжних соціально–гуманітарних дисциплін. Так, інструментарій демографії дозволив виявити місце заробітчанства в етнодемографічній структурі населення України. Етносоціологічний підхід зробив можливість розглянути етнічну ідентичність мігрантів у середовищі португальського суспільства. Застосування підходів етнопсихології дало можливість розкрити етнічну ідентичність українського заробітчанства в умовах глобалізації. Економічна теорія дозволила показати вплив міграційного капіталу на суспільно–побутове життя українського трудового мігранта і членів його сім’ї. Саме такий комплексний підхід із застосуванням методів різних наукових дисциплін дозволив максимально цілісно дослідити формування української етнічної громади у Португалії (1998–2010рр.).
Мета дослідження полягає у розкриті етнокультурних, соціально–побутових та суспільних сфер життя українського етнічного емігрантського середовища у Португалії.
Досягнення мети зумовило необхідність постановки і вирішення таких дослідницьких завдань:
– з’ясувати стан наукової розробки, теоретико–методологічної та джерельної бази дослідження;
– проаналізувати причини та спонукальні мотиви української етнічної трудової міграції до Португалії;
– визначити соціально–професійний склад мігрантів;
– дослідити легальні та нелегальні канали трудової міграції етнічних українців;
– висвітлити ставлення заробітчанства до української етнокультури та традиційних релігійних цінностей;
– охарактеризувати соціально–правовий статус взаємовідносин між португальським урядом і трудовими мігрантами з України;
– простежити процеси етнічної асиміляції українців у Португалії та визначити перспективи повернення українських етнічних заробітчан;
Наукова новизна дослідження полягає у постановці та розробці актуальної теми, яка не отримала всебічного висвітлення в етнологічній науці. До наукового обігу введено результати проведених автором польових досліджень. Вперше цілісно досліджено етнопсихологічний, суспільний, нормативно–правовий та економічний аспекти української трудової міграції до Португалії. Здійснено структурний аналіз міграційних потоків, складено етносоціальний портрет типового заробітчанина. Суттєво уточнено особливості етнопсихологічної ідентичності українських мігрантів у португальському суспільстві. Вперше проаналізовано етапи трудової міграції з України до Португалії. Уточнено парадигму присутності «трьох поколінь» заробітчан, яка пояснює динаміку сучасної української етнічної міграції. Крім того, висвітлено особливості процесів асиміляції українських етнічних заробітчан у Португалії та рееміграції трудових мігрантів, які не змогли влитися у португальську спільноту.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження формування української етнічної громади у Португалії, відображені, зокрема, у публікаціях автора, можуть представляти інтерес для широкого кола науковців: етнологів, істориків, соціологів, психологів, економістів тощо. Матеріали дисертації можуть бути використані при розробці державних програм по підтримці українців, які знаходяться поза межами державної території, при написанні наукових праць, укладанні енциклопедичних та довідкових видань, при викладанні української етнології, історії України та Республіки Португалії новітньої доби у навчальних закладах усіх типів, при підготовці вузівських курсів з етнології, краєзнавства та українознавства, а також різноманітних спецкурсів та спецсемінарів для студентів гуманітарних факультетів.
Наукова апробація Основні положення дисертації були оприлюднені на шести всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях: ІІ Міжнародній науковій конференції молодих учених, присвяченій 175–річчю Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 23–24 квітня 2009 року);VІІ Буковинській міжнародній історико–краєзнавчій конференції, присвяченій 140–річчю заснування першого українського культурно–освітнього товариства на Буковині «Руська Бесіда» (Чернівці, 27–28 листопада 2009 року);V Міжнародній українсько–канадській науковій конференції «Українство у світі: Україна є там, де живуть українці» (Чернігів, 2009 року); ІІІ Міжнародній науковій конференції молодих учених, присвяченій 65–річчю Перемоги у Великій Вітчизняній Війні (Київ, 23–24 квітня 2010 року); Всеукраїнській науковій конференції «Історія повсякденності: теорія та практика» (Переяслав–Хмельницький, 14–15 травня 2010 року); ІV Міжнародній науковій конференції молодих учених, присвяченій 20–річчю Незалежності України (Київ, 28–29 квітня 2011року).
Результати та частина матеріалів дисертації відображені у чотирьох статтях у наукових фахових виданнях і тезах виступів на шести конференціях.
Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, чотирнадцяти підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел та літератури (383 позиції). Загальний обсяг дисертації становить 258 с. (обсяг основного тексту 185 с.).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проаналізовано стан історіографії та джерельної бази з даної проблематики. З’ясовано, що в етнологічній науці на сучасному етапі її розвитку ще не було створено цілісного дослідження, в якому б комплексно висвітлювалися передумови формування української етнічної громади у Португалії, її культурна, просвітницька та правова діяльність, яка допомагає підтримувати етнічну ідентичність її членів. Наявні наукові здобутки представлені переважно працями суміжних дисциплін, при чому лише окремі дослідження торкаються самоідентифікації українців та формування етнічної громади у Португалії. Проте їхні автори підходять до предмету переважно з позиції психології та соціології, економіки, права, не використовуючи розгалужену теоретичну базу та понятійно–категоріальний апарат етнологічної науки. Етнологічний підхід передбачає вивчення етнічної ідентичності українських заробітчан, усвідомлення себе носіями українського етносу зі збереженням та передаванням своїм нащадкам за кордоном елементів традиційної культури, української мови, традиційних релігійних цінностей. Дослідження саме комплексного явища, якому притаманні динамічність в ході міграційних процесів, ієрархізація у свідомості носія та структурованість. Джерельна база дослідження, яка включає матеріали державної статистики, соціологічних досліджень й результати проведених автором польових досліджень, дозволяє сформувати цілісне уявлення про формування української етнічної громади та сучасну українську трудову міграцію до Португалії загалом.
Розкрито причини та спонукальні мотиви української етнічної трудової міграції до Португалії протягом 1998-2010 років. Причинами інтенсивного виїзду українців у Португалію на рубежі ХХ – ХХІ ст. стало зняття обмежень на перетин державного кордону, яке забезпечило вільне пересування громадян і створило можливості для реалізації права людини на вибір місця та країни проживання. Виїхати на роботу за кордон українців спонукає невдоволеність економічними умовами життя в Україні. Доцільно зазначити, що термін «невдоволеність економічними умовами життя» на даний історичний період розвитку України є найбільш підходящим. Це обумовлюється тим, що зараз здебільшого українці не знаходяться на межі голодної смерті і рівень економіки країни за статистичними показниками з кожним роком підвищується. Однак, виїхати працювати за кордон людей спонукають саме розміри низької заробітної плати на Батьківщині, які поставили частину населення на межу виживання. Різниця в оплаті праці в Україні та країнах Західної Європи (Португалії) є досить суттєвою. До трудової міграції схильні українці, які прагнули заробити більше. До вище зазначених чинників останнім часом долучилися й інші: світова економічна криза, яка неминула й Україну. Так, рівень безробіття різко виріс, на вулиці залишився кожний четвертий працюючий. Скорочення робочих місць торкнулося навіть працівників державної служби. Рівень заробітної плати різко зменшився, по відношенню до цінової політики на харчування та проживання. Україна не в змозі забезпечити своїх громадян роботою. Сучасний стан працевлаштування на території України дозволяє спрогнозувати підвищення кількості виїжджаючих за кордон громадян України у майбутньому. І, передусім, причиною будуть саме економічні умови життя.
Статистичні дані свідчать, що найбільший відтік мігрантів відбувається саме з праценадлишкових областей України (Тернопільська, Івано–Франківська, Чернівецька, Львівська, Волинська, Житомирська, Рівненська та Луганська). Поглиблення регіональної та світової інтеграції; стрімкий розвиток сучасних засобів зв’язку, комунікацій та транспорту; інформаційний фактор, демографічний чинник «старіння» європейської спільноти та сімейні проблеми українців.
Слід зауважити, що у країнах Західної Європи (Португалії) рівень безробіття є не нижчим, а подекуди навіть і вищим, ніж в Україні. Однак, поряд із високим загальним рівнем безробіття, зазначена країна має гостру потребу у працівниках робітничих спеціальностей. Непривабливі для місцевих мешканців робочі місця доволі часто заповнюються за рахунок мігрантів із менш розвинених країн, до складу яких входить і Україна. Високою мотивацією етнічної трудової міграції у Португалію українців у першу чергу – працездатного віку стали такі чинники: легке оформлення та спрощений режим в’їзду; відносно дешевий виїзд; лояльне відношення влади до мігрантів (легалізація). Усі ці причини та передумови в комплексі створили умови для масової етнічної трудової міграції з України.
У Португалії українські мігранти зайняті переважно на вторинному ринку праці, як некваліфіковані працівники. Зокрема, попит на дешеву робочу силу у будівельній індустрії був зумовлений будівництвом павільйонів міжнародної виставки ЕКСПО’98 у межах Лісабонського мегалополісу, яка відкрилася у травні 1998 року, а також підготовкою до Чемпіонату Європи з футболу 2004 року. На будівництві працювали, насамперед, чоловіки у віці від 35 до 55 років. Серед будівельників–різноробочих було багато представників з вищою та середньо спеціальною освітою. Більшість жінок–мігрантів працюють в сфері послуг у приватному секторі. В основному це догляд за дітьми, літніми та хворими людьми, прибирання будинків та громадських закладів: барів, готелів, тощо. Все це не спричинює значної конкуренції для працівників приймаючих країн. Водночас вони успішно конкурують з трудовими мігрантами з інших країн.
Етнічна трудова міграція українців до Португалії на своєму історичному розвитку пройшла дві фази: початкову та сучасну. Початкова (1998–2001рр.) носила напівлегальний характер. Реальним каналом трудової міграції українських громадян до Португалії на той час було використання послуг туристичних агентств, через які українці легально, як туристи, потрапляли у країну і, незаконно там залишившись, займалися трудовою діяльністю, при чому пошук роботи у Португалії вони вели самостійно. Фірми оформляли туристичну візу без потрібних документів. Так, за неофіційними даними, 85% усіх мігрантів «просочилися» до країни Піренейського півострова під виглядом звичайних туристів. Термін візи яких складав 10–15 днів. Можливим, легальним шляхом виїзду на період 1998-2001 років було використання послуг суб’єктів господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, коли надання таких послуг здійснювалося у рамках зовнішньоекономічних договорів іноземних роботодавців і посередників тих країн, що були зацікавлені у використанні праці наших громадян. Однак, польові дослідження показали, що більшість українців використовували напівлегальний канал виїзду до Португалії мотивувавши це боязню потрапити до рук аферистів із рекрутингових агенцій та бути ошуканими.
Сучасна фаза міграції етнічних українських заробітчан (2001–2011рр.) носить виключно легальний характер. Так у зв’язку з прийняттям закону легалізації іноземців, які проживають у Португалії, легалізація українських трудових мігрантів розпочалася у січні 2001 р. і завершилася 30 листопада 2001 р. За час легалізації встигли отримати легальний статус перебування у Португалії переважна більшість українців. На сьогоднішній день трудова міграція українців у Португалії представлена, як колишніми легалізованими українськими заробітчанами так і мігрантами, які приїхали легальним шляхом «уже до когось» (батьків, чоловіка, родичів, друзів) внаслідок прийнятого закону возз’єднання сім’ї на території Португалії.
В умовах суспільства, що глобалізується найбільш очевидним самовиявом етнонаціональної приналежності, стає формування спільнот сучасних українських етнічних мігрантів які переважно займаються культурно–освітньою діяльністю, підтримкою та збереженням українських традицій за межами Батьківщини, запровадженням культурних заходів у національному стилі, всілякою підтримкою та розвитком українських суботніх шкіл та української мови у Португалії. У їх числі постають регіональні та міські громадські організації. Польові дослідження засвідчують, що в середньому один осередок етнічних українців нараховує 10-15 постійних членів. Деякі з громадських осередків стають важливим чинником у відносинах українців з португальською владою та суспільством, а також мають зворотній вплив заробітчан на українське суспільство. Проте головним чинником об’єднання українських трудових мігрантів у Португалії є парафії та душпастирські осередки Української Греко–Католицької Церкви. Роль, яких простежується протягом історичного розвитку української трудової міграції до Португалії та суспільно–побутовому житті українського заробітчанина.
Зустріч та співіснування в одному просторі української та португальської культур уже не є новиною. Адже багато португальців приходить на українські богослужіння, щоб насолодитися їх духовною красою та співучістю, португальські діти відвідують в якості запрошених суботні українські школи. Більшість португальських родин, в яких працювали українці, знають, що таке кутя, йорданська вода, пасхальний кошик. На стінах, як одну з прикрас, вішають вишитий рушник. А в День Незалежності України, деякі португальські діти одягають вишиті сорочки. Усі ці факти спонукають до простого висновку: українським етнічним заробітчанам є що представити та показати Європі. Наша глибока традиція захоплює їх, бо в ній збереглися давні звичаї, які живуть і розвиваються. А церква, як гарант цих традицій, є однією із запорук ідентичності українця, де б він не був – в Україні чи у Португалії. Вона його виховує у традиційних релігійних цінностях, закликаючи водночас і надалі розвивати та зберігати їх.
На сьогоднішній день більшість українців, які працюють на території Португалії мають соціальне страхування, медичне обслуговування та пенсійне забезпечення. Так, українські етнічні заробітчани застраховані від нещасних випадків на виробництві та здійснюють належні відрахування у Фонд Соціального Страхування (Seguranса Sосіа1).
Відповідно до трудових категорій соціальне страхування буває наступних видів: страхування найманих працівників (Тrabalhzdores рог соnta de outrem); страхування осіб, які займаються незалежною трудовою діяльністю (Тrabalhzdores роr соnta рrоргіа); страхування домогосподарок (Еmpregadas domesticas). За рахунок соціального страхування, при нещасному випадку на виробництві, надається безкоштовна медична допомога та виплачується компенсація, що пов'язана з втратою доходу.
Відповідно до Конституції Португальської Республіки українські етнічні трудові мігранти мають право отримати повне медичне обслуговування. Усі існуючі служби й заклади охорони здоров'я Португалії зобов'язані надавати медичні послуги іноземцям незалежно від їх економічного та соціального становища, наявності легалізації.
Українські етнічні заробітчани, які на законних підставах проживають у Португалії мають право по досягненню пенсійного віку (65 років для чоловіків та жінок) отримувати пенсію за віком. Однак, обов'язковою умовою для цього є здійснення відрахувань протягом 15 років у Фонд Соціального забезпечення (Seguranса Sосіаl, не менше 120 днів у кожному році).
Під час проведеного анкетування вдалося виявити, наскільки доступним було соціальне забезпечення для українських мігрантів (медична допомога, соціальне страхування та пенсійне забезпечення) у Португалії. Так 42% опитаних українських етнічних заробітчан вказали, що на сьогодні мають та користуються послугами соціального страхування; ще 42% опитаних вказали на присутність медичного обслуговування та 5% – мають пенсійне забезпечення.
Інтеграція української етнічної громади в суспільне й господарське життя португальського суспільства мала б забезпечити їй збереження культурних і духовних цінностей, етноідентифікаційних ознак, які вирізняють її серед інших етнічних спільнот. Процес інтеграції української етнічної громади є постійним намаганням та шуканням відповідних способів, як зберегти свою етнічну ідентичність при залученні до структур основної маси суспільства. Такий поступ є позитивним підходом громади до розв’язання питань характеру власного культурного та духовного життя. Отже, інтеграція ґрунтується на збереженні культурної і мовної ідентичності та одночасному віддаванню переваги іншим ідентифікаційним принципам. Таким принципом в українців Португалії є, наприклад спільне віросповідання. Також визначальним інтеграційним стимулом є спільна громадська свідомість
У Португалії починаючи з 1998 року і до сьогодні відбувається інтеграція українців на трьох різних рівнях: соціальному, культурному та структурному. Складовими соціальної інтеграції є формування міжетнічних зв’язків та членство українських заробітчан в асоціаціях, культурної інтеграції – цінності, переконання, повсякденні звичаї українців. Структурної інтеграції – доступ до освіти, стажування і працевлаштування українських трудових мігрантів у Португалії.
Українці успішно адаптуються до міграційної політики та законодавства тих держав, куди їдуть. Простежується високий рівень освіти та кваліфікації наших мігрантів, а також швидка інтеграція українців у соціокультурний простір країн, де вони працюють. Серед наших мігрантів маємо один із найнижчих рівнів злочинності. Українські заробітчани заміщають вакансії кваліфікованих та висококваліфікованих фахівців, потреба в яких стає дедалі відчутнішою у Португалії.
Матеріали глибинних інтерв’ю засвідчують: процес повернення трудового мігранта в Україну є складним і довготривалим. Рішення про повернення дається мігрантові далеко не просто, часто – навіть складніше, ніж рішення про виїзд на заробітки. Об’єктивним підтвердженням цієї тези є «позитивне сальдо» на користь тих мігрантів, що виїжджають з України, порівняно з тими, що повертаються; тобто поширеною є ситуація, коли людина, яка їхала за кордон на 1–2 роки, залишається на заробітках на років 6–7, а той більше.
Трудова міграція українських працівників є недостатньо контрольованою з боку Української держави. Першим етапом такого контролю є облік усіх від’їжджаючих державними органами. Однак, як свідчить практика, державні органи не в змозі проконтролювати всіх трудових мігрантів та поставити їх на облік. Причина цього не тільки недосконала система контролю міграційних процесів, не тільки не зовсім продуманий механізм здійснення такого контролю, але й в численних порушеннях з боку самих мігрантів. Сьогоднішні статистичні дані далекі від дійсного стану справ: вони необ’єктивні, не відображають реальної кількості трудових мігрантів, не надають ніяких конкретних уявлень про трудову міграцію в Україні.
У сфері трудової міграції простежується високий відсоток не доопрацювань та правопорушень. При цьому їхня кількість прямо залежить від складності здійснення виїзду за кордон – залагодження багатьох формальностей на різних рівнях інстанцій з питань трудової міграції, а також від кількості заборон щодо виїзду за кордон, встановлених державою.
Отже, трудова міграція до Португалії – це складне етносоціальне явище, що супроводжується багатьма позитивними та негативними наслідками. З метою усунення усіх негативних проявів трудової міграції у Португалії та покращення умов праці за кордоном необхідне налагодження та вдосконалення правового регулювання міграційних процесів в Україні та системи захисту українських трудових мігрантів під час їх знаходження за кордоном; потрібні конкретні пропозиції щодо покращення боротьби з нелегальною еміграцією українських трудящих та заходи організаційного характеру щодо підвищення можливостей держави в регулюванні міграційних процесів.
Адже, праця та побутове життя українського заробітчанина за кордоном не є легким. До числа найбільш гострих проблем, з якими доводиться стикатися українським трудовим–мігрантам – важка фізична праця, ненормований робочий день, розлука з родиною та Батьківщиною. Окрім цього, за даними польових досліджень, серед неприємних моментів трудової міграції відзначимо: отримання документів на в’їзд до Португалії; отримання офіційного дозволу на працевлаштування; рекет; корупція; побутові проблеми в країні місця перебування; проблеми зі здоров’ям; порушення умов оплати праці; переведення (перевезення) зароблених грошей та інше. Нелегальні працівники взагалі не мають ніяких прав і живуть під постійною загрозою видворення. Як наслідок, праця за кордоном сильно підриває фізичний, та психологічний стан заробітчанина. Це є негативними наслідками праці за кордоном. У свою чергу це призводить до збільшення кількості розлучень та фактичного розпаду сімей; неякісного виховання залишених на Батьківщині дітей так званого соціального сирітства; та недовіри до ведення державою соціальної політики по відношенню українців, які проживають за межами етнічної Батьківщини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛIТЕРАТУРИ

ДЖЕРЕЛА

Архівні матеріали

Науковий архів кафедри етнології та краєзнавства історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Ф. 27. Португалія.
П. 1.
1. Од. зб. 1. – Базило Вікторія Володимирівна, 1980 року народження, м.Тернопіль. – 2 арк.
2. Од. зб. 2. – Базило Олег Олександрович, 1979 року народження, м. Тернопіль. – 1 арк.
3. Од. зб. 3. – Василюк Іван Васильович, 1964 року народження, м. Кременець, Тернопільської обл. – 3 арк.
4. Од. зб. 4. – Василюк Ірина Олексіївна, 1967 року народження, м. Кременець, Тернопільської обл. – 2 арк.
5. Од. зб. 5. – Гаманюк Наталія Ярославівна, 1975 року народження, м.Богородчани, Івано–Франківської обл. – 2 арк.
6. Од. зб. 6. – Гаманюк Олександр Володимирович 1972 року народження, м.Богородчани, Івано–Франківської обл. – 3 арк.
7. Од. зб. 7. – Гарбузюк Олена Іванівна 1980 року народження, м. Чортків, Тернопільської обл. – 1 арк.
8. Од. зб. 8. – Гнатенко Сергій Романович, 1979 року народження, м. Коломия, Івано–Франківської обл. – 3 арк.
9. Од. зб. 9. – Горда Ольга Миколаївна, 1962 року народження, м. Городище, Черкаської області. – 3 арк.
10. Од. зб. 10. – Гуцько Оксана, директор українських суботніх шкіл при Асоціації українців Португалії «Собор». – 10 арк.
11. Од. зб. 11. – Олег Гуцько, голова Асоціації українців в Португалії «Собор». – 12 арк.
12. Од. зб. 12. – Дацишин Сергій Олегович, 1975 року народження, м. Рогатин, Івано–Франківської обл. – 3 арк.
13. Од. зб. 13. – Дацишина Інна Петрівна, 1978 року народження, м. Рогатин, Івано–Франківської обл. – 2 арк.
14. Од. зб. 14. – Дмитрук Наталія, голова Координаційної ради українських шкіл у Португалії, директор української суботньої школи імені Тараса Шевченка з міста Фаро у Португалії. – 21 арк.
15. Од. зб. 15. – Калініченко Микола Олександрович, 1972 року народження, м.Снятин, Івано–Франківської обл. – 3 арк.
16. Од. зб. 16. – Качур Наталія Михайлівна, 1965 року народження, м. Городище, Черкаської обл. – 3 арк.
17. Од. зб. 17. – Качур Олег Петрович, 1964 року народження, м.Городище, Черкаської обл. – 3 арк.
18. Од. зб. 18. – Качур Олександр Олегович, 1982 року народження, м. Городище, Черкаської обл. – 2 арк.
19. Од. зб. 19. – Коваль Анатолій Васильович, 1961 року народження, консул–керівник Консульства України в м. Порту. – 23 арк.
20. Од. зб. 20. – Козоріз Василь Ярославович. 1980 року народження, м.Богородчани, Івано–Франківської обл. – 3 арк.
21. Од. зб. 21. – Козоріз Ярослав Ярославович. 1977 року народження, м.Богородчани, Івано–Франківської обл. – 1 арк.
22. Од. зб. 22. – Коршак Iван Iванович, 1963 року народження, с. В`язівок, Городищенського р–ну, Черкаської обл. – 3 арк.
23. Од. зб. 23. – Коршак Галина Володимирівна, 1964 року народження, с. В`язівок, Городищенського р–ну, Черкаської обл. – 2 арк.
24. Од. зб. 24. – Кравченко Дмитро Петрович, 1975 року народження, с. Вільшана Городищенського р–ну Черкаської обл. – 2 арк.
25. Од. зб. 25. – Кравченко Олег Петрович, 1975 року народження, с. Вільшана Городищенського р–ну Черкаської обл. – 3 арк.
26. Од. зб. 26. – Кравченко Олександр Антонович, 1972 року народження, м.Збараж, Тернопільської обл. – 4 арк.
27. Од. зб. 27. – Кравченко Світлана Миколаївна, 1973 року народження, м. Збараж, Тернопільської обл. – 2 арк.
28. Од. зб. 28. – Кучменко Віктор Васильович, 1963 року народження, м. Городище, Черкаської обл. – 14 арк.
29. Од. зб. 29. – Кучмєєв Олег Сергійович, 1969 року народження, м.Городище, Черкаської обл. – 3 арк.
30. Од. зб. 30. – Кучмєєва Наталія Іванівна, 1970 року народження, м. Городище, Черкаської обл. – 3 арк.
31. Од. зб. 31. – Луценко Ірина Іванівна, 1981 року народження, смт. Гусятин, Тернопільської обл. – 3 арк.
32. Од. зб. 32. – Луценко Петро Степанович, 1978 року народження, смт. Гусятин, Тернопільської обл. – 2 арк.
33. Од. зб. 33. – Медведенко Андрій Іванович, 1983 року народження, м. Бережани, Тернопільської обл. – 4 арк.
34. Од. зб. 34. – Мельник Наталія Василівна – працівник відділу статистики м. Черкаси. – 5 арк.
35. Од. зб. 35. – Миколенко Руслан Леонідович, 1972 року народження, м. Самбір Львівської обл. – 4 арк.
36. Од. зб. 36. – Рожка Валентина Павлівна, 1963 року народження, м. Дрогобич, Львівської обл. – 3 арк.
37. Од. зб. 37. – Садоха Павло, голова Спілки українців у Португалії. – 14 арк.
38. Од. зб. 38. – Сіленко Катерина Миколаївна, 1986 року народження, м.Городище, Черкаської обл. – 5 арк.
39. Од. зб. 39. – Терещенко Антоніна Борисівна, науковий співробітник факультету психології і освітніх наук університету Порто у Португалії. – 7 арк.
40. Од. зб. 40. – Чорненко Андрій Степанович, 1964 року народження, м. Городище, Черкаської обл. – 3 арк.
41. Од. зб. 41. – Шендрик Олександ Миколайович, 1963 року народження, м.Городище, Черкаської обл. – 4 арк.
42. Од. зб. 42. – Щербина Микола Леонідович, 1963 року народження, м. Снятин, Івано–Франківської обл. – 3 арк.
43. Од. зб. 43. – Яремчук Зиновій Стефанович, 1958 року народження, народився і мешкав м. Зимна Вода, Львівської обл. – 5 арк.
44. Од. зб. 44. – Таблиці. – 18 арк.
45. Од. зб. 45. – Анкетування анонімне.

Публікації матеріалів та документів

46. Всеукраїнський перепис населення 2002 року [Електронный ресурс]. – К., 2001. – Режим доступу: http://2001.ukrcensus.gov.ua/
47. Державна статистична звітність, форма 1–ТМ «Звіт про чисельність та склад громадян України, які тимчасово працюють за кордоном за 2008 рік». – К.: Державний комітет статистики України, 2006. – 551 с.
48. Европейская конвенция о правовом статусе трудящихся–мигрантов от 24 ноября 1977 г. // Сборник международных правовых документов, регулирующих вопросы миграции. – М.: MOM, 1994. – С. 265–277.
49. Закон України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Міжнародною організацією з міграції щодо статусу Міжнародної організації з міграції в Україні та співробітництва у сфері міграції» // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2000. – № 46. – ст. 395.
50. Закон України «Про ратифікацію Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників–мігрантів» від 15.04.1994 // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1995. – № 29. – ст. 221.
51. Закон України від 16 березня 2007 року № 755–V «Про ратифікацію Європейської конвенції про правовий статус трудящих–мігрантів». // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2007. – № 21, ст.290
52. Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо боротьби з нелегальною міграцією від 18 січня 2001 року № 2247–III. // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2001. – № 13. – ст. 66.
53. Закон України Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України // Зб. нормат. актів України з питань паспортної, реєстраційної та міграційної роботи / [Відп. за вип. В.І. Шепель]. – К., 1995.
54. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав громадян України за кордоном. Спеціальна доповідь Уповноваженого з прав людини / Н.І.Карпачова. – К.: Омбудсман України, 2003.
55. Конвенція про працівників–мігрантів (переглянута 1949 року) № 97 (укр/рос) // Международная защита прав и свобод человека. – М.: Юридическая литература, 1990. – 120 c.
56. Международная конвенция о защите прав всех трудящихся–мигрантов и членов их семей // Сборник международных правовых документов, регулирующих вопросы миграции. – М.: MOM, 1994. – 230 c.
57. Міграція населення України: мотиви, наміри, причини: Постанова Президії Національної академії наук України №87 від 10.04.2002. [Електронный ресурс] // Закони України. – Режим доступу:http://uazakon.com/document/spart14/inx14724.htm
58. Науково–практичний коментар Закону України «Про громадянство України». – К.: МП Леся, 2002. – 251 с.
59. Науково–практичний коментар Закону України «Про імміграцію». – К.: МП Леся, 2003. – 208 с.
60. Постанова Верховної Ради України від 21 червня 2005 року № 2682–IV Про Рекомендації парламентських слухань «Стан та проблеми правового і соціального статусу сучасної української трудової міграції» [Електронный ресурс]. – Режим доступу:http://zakon.rada.gov.ua/
61. Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57. // ЗП України. – 1995. – № 4. – ст. 92.
62. Працевлаштування громадян за кордоном. Нормативні акти / [Упоряд.: Л. П. Ляшко, М. O. Павлов; За заг. ред. Д. М. Курдельчука]. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 122 c.
63. Праця України 2004: Статистичний збірник Державного комітету статистики України: № 09/2–1–2/249 від 12.07.05. / [Відповідальний за випуск Н.В. Григорович]. – К. , 2004. – 41 c.
64. Розпорядження Кабінету Міністрів від 1 березня 2006 р. № 123–р «Про затвердження Плану заходів із захисту прав та інтересів громадян України за кордоном» від 1 березня 2006 р. № 123–р. [Електронный ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
65. Стан дотримання та захисту прав громадян України за кордоном. Спеціальна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 3 квітня 2003 року [Електронный ресурс]. – Режим доступу:// www.ombudsman.kiev.ua/d1s_zm.htm
66. Стан дотримання та захисту прав громадян України за кордоном: виступ Уповноваженого з прав людини Ніни Карпачової в Верховній Раді України під час представлення Спеціальної доповіді Уповноваженого.// Голос України. – 15 квітня. – 2003 – с. 15.
67. Стан та проблеми правового і соціального статусу сучасної української трудової міграції» від 21 червня 2005 року № 2682–IV [Електронный ресурс]. – Режим доступу:http://zakon.rada.gov.ua/
68. Становлення та розвиток ринку праці в Україні: проблеми та перспективи розв'язання [Електронный ресурс] // Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України в 2003 році». – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/
69. Статистичний збірник „Регіони України 2004” Державний комітет статистики України // [За ред. О.Г. Осауленка. Відпов. за випуск К.М. Шишкіна]. – [Б. м.] : [б.в.], 2004. – 512 с.
70. Статистичний щорічник України за 2001 рік / [За ред. О. Г. Осауленка]. – К.: Техніка, 2002. – 646 с.
71. Статистичний щорічник України за 2004 р. / [За ред. О. Г. Осауленка]. – К.: Консультант, 2005. – 592 с.
72. Статистичний щорічник України за 2005 р. / [За ред. О.Г. Осауленка]. – К.: Консультант, 2006. – 575 с.
73. Статут Міжнародної організації з міграції від 19.10.1953 із відповідними поправками. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
74. Трудові мігранти повинні повернутись на батьківщину: відкритий лист фракції «Блоку Литвина» до Президента України [Електронний ресурс]/ Інтернет сайт української діаспори «Кобза» 15 грудня 2007 р. – Режим доступу: http://www.kobza.com.ua/content/view/2151/35/

75. Угода між Україною та Португальською Республікою про тимчасову міграцію громадян України для роботи в Португальська. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/alldocWWW/5701DCEElC677102C2256E05005475E8!OpenDocument&print=y

76. Указ Президента України від 3 серпня 1999 р., № 958/99 «Основні напрямки розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
77. Указ Президента України від від 20 липня 2007 року № 657/2007 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 червня 2007 року «Про напрями державної міграційної політики України та невідкладні заходи щодо підвищення її ефективності. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
78. Указ Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Міжнародного пакту про економічні,соціальні і культурні права та Міжнародного пакту прогромадянські і політичні права» № 2148–VIII(2148–08) від 19.10.73. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

ЛІТЕРАТУРА

Монографії

79. Адамов Е. А. Испания и Португалия / Е. А. Адамов. – М.–Л.: Государст. Издательство, 1925. – 143с.
80. Андерсон Б. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму / Бенедикт Андерсон. – К.: Критика, 2001. – 271 с.
81. Артуров О.А. Португалия. Стенограмма публичной лекции, прочитанной 23 мая 1946 года в Лекционном зале в Москве / О.А.Артуров. – М.: Правда, 1946. – 24 с.
82. Бібліотека української діаспори : каталог / [уклала В. Карпенко; ред. О.Рибалко]. – К. : Пам'ятки України, 2006. – 272 с.
83. Блинова О. Є. Трудова міграція населення України у соціально–психологічному вимірі / О. Є Блинова. – Херсон: РІПО, 2011. – 486 с. – (Mонографія).
84. Бойко I. Методологічні засади поняття “діаспора”. Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць / I. Бойко. – К.: [Б.в.], 1999. – Вип.6. – 156с.
85. Бондырева С.К. Миграция(сущность и явление) / Бондырева С.К., Колесов Д.В. – М.: Изд. Московского психолого–социального института, 2004. – 296с.
86. Боротьба з торгівлею людьми: матеріали міжнар. наук.–практ. конф., м. Донецьк, 26 червня 2008 року / Донецький юридичний ін–т Луганського держ. ун–ту внутрішніх справ ім. Е.О.Дідоренка, Фонд Ганнса Зайделя. – Донецьк : ДЮІ ЛДУВС, 2008. – 278 с.
87. Бромлей Ю. В. Этносоциальные процессы: теория, история, современность / Ю. В. Бромлей. – Москва: Наука,. 1987. – 333 с.
88. Бушин М. І. Українці в світі: навч. посіб. для викладачів та студ. неіст. спец. вищих навч. закл. / М. І. Бушин, Т. Д. Чубіна. – Черкаси: Черкаський ЦНТЕІ, 2003. – 176 с.
89. Валентей Д.И. Качество населення и качество трудових ресурсов Демографические проблеми социалистического общества / Д.И. Валентей. – М: Наука, 1991. – 231 c.
90. Васильченко В. С. Державне регулювання зайнятості: навч. посібник / В.С.Васильченко. – К.: КНЕУ, 2003. – 252 с.
91. Вдовенко С.М. Закордоне українство в національному державотворчому процесі / С.М. Вдовенко. – К.: [Б.в.], 1997. – 150 с.
92. Верига В. Під сонцем Iталії / В.Верига. – Торонто: НТШ, 1984. – 253 с.
93. Вивчення впливу зовнішньої міграції 1991–1996 рр. на зміни етнічного складу населення України та її регіонів / [Шульга М., Шульга Р., Бойко Н., Загороднюк Т.]. – К.: МОМ, 1998. – 95с.
94. Вівчарик М.М. Україна: від етносу до нації / М.М.Вівчарик. – К.: Вища школа, 2004. – 239 с. – (Навч. Посібник).
95. Гайдуцький А. П. Міграційний капітал в країнах, що розвиваються / А.П.Гайдуцький. – К. : УкрІНТЕІ, 2008. – 296 с.
96. Галушко К. Народи, етноси, нації ... Знайди відмінності / К. Ю. Галушко. – К.: Темпора, 2007. – 72 с.
97. Грушевський О. Українці в Росії: Експрес–аналіз за результатами дослідження / О.Грушевський, Т.Кутковець. – М.: Гром. думка, 1992. – 111 с.
98. Демографічна криза в Україні: причини та наслідки : дослідження / [Е.М. Лібанова та ін.; ред. С. І. Пирожков]. – К.: ІВЦ. Держкомстат України, 2003. – 232 с.
99. Демографічна криза в Україні: Проблеми дослідження, витоки, складові, напрями протидії / [за наук. ред. проф. В. Стешенко]. – К. : [б. в.], 2001. – 559 с. – (Mонографія).
100. Денисенко М. Б. Миграциология / М. Б. Денисенко, В.А.Ионцев, Б.С.Хорев – М.: Издательство МГУ, 1989. – 96 c.
101. Економічна еміграція з України: причини і наслідки: Зб. матеріалів «круглого столу» ( Київ 26 квіт. 2003 р.) / [Упор. І. Винниченко]. – К. : Геопринт, 2003. – 60 с.
102. Етнографія України: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / [ред. С.А.Макарчук]. – Л : Світ, 2004.. – 520 с.
103. Євтух В. Закордонне українство: навчальний посібник / В.Євтух, В.Трощинський, А.Попок. – К.: ВІК,2005. – 308с.
104. Євтух В. Про національну ідею, етнічні меншини, міграції... / Володимир Євтух. – К. : Стилос, 2000. – 235 с.
105. Загробська А.Ф. Організовані переселення в системі міграцій населення УССР / А.Ф.Загробська. – К.: Наукова думка, 1974. – 112 с.
106. Заставний Ф.Д. Українська діаспора: розселення українців у зарубіжних країнах / Ф.Д. Заставний. – Л.: Світ,1991. – 50с.
107. Західна українська діаспора: Бібліогр. покажчик літератури (1989–січень 1994 рр.) / [Упоряд. Л.М.Рижакова]. – К.: Інтел, 1994. – 60 с.
108. Зберігаючи українську самобутність / [За ред. В. Б. Євтуха]. – К.: Інтел, 1992. – 100 с.
109. Зовнішня трудова міграція населення України / [За ред. Е.М. Лібанової, О.В.Позняка]. – К.: РВПС України НАН України, 2002. – 206 с.
110. Зовнішня трудова міграція населення України / [під ред. В.Г. Чебанова]. – К.: Інформаційне аналітичне агентство, 2009. – 119 с.
111. Ивахнюк П. В. Международная трудовая миграция / П. В. Ивахнюк. – М.: Экономический факультет МГХ ТЕИС, 2005. – 221 с. – (Учебное пособие).
112. Игнатьев О.К. Португалия: фотоочерки о стране / О. К. Игнатьев. – М.: Планета, 1984. – 180 с.
113. Ильинский И.П. Португалия / И.П. Ильинский. – М.: Прогресс, 1979. – 160 с.
114. Ионцев В. А. Международная миграция / В. А. Ионцев. – М.: М–зо по делам федерации, нац. и миграц. политики Рос. Федерации, 2001. – Вып. 3. Прил. к журн. «Миграция в России». – 112 с.
115. История Португалии / [Жозе Эрману Сарайва; Пер. с порт.]. – М.: Издательство «Весь мир», 2007 – 384 с.
116. Історія української еміграції: навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів освіти / [Б. Д. Лановик та ін.; ред. Б. Д. Лановик]. – К. : Вища школа, 1997. – 520 с.
117. Кардаш П. Українці в світі: книга–альбом / П. Кардаш, С. Кот. – К.: Фортуна, 1995. – 423 с.
118. Касьянов Г. В. Теорії нації та націоналізму / Георгій Володимирович Касьянов. – К. : Либідь, 1999. – 352 с. – (Монографія).
119. Комплексний демографічний прогноз України на період до 2050 р. / [Власенко Н.С., Лібанова Е.М., Макарова О.В. та ін.]. – К. : [Б.в.], 2006. – 138 с.
120. Кондратьєв Я. Основи міграцієзнавства : навч.– метод. посібник / Я.Кондратьєв. – К. : [б.в.], 2000. – 422 с.
121. Кравчук П. З рідного гнізда. Діаспора / П.Кравчук. – К.:Довіра. – 1992. – 79 с.
122. Кривда Н. Ю. Українська діаспора: досвід культуротворення: / Наталія Юріївна Кривда. – К. : Академія, 2008. – 280 с. – (Монографія).
123. Курочкін О. В. Українці в сім'ї європейській: звичаї, обряди, свята / Олександр Володимирович Курочкін. – К. : Бібліотека українця, 2004. – 248 с.
124. Легальна трудова міграція до країн ЄС та попередження порушень трудових прав і трудової експлуатації. Україна=For legal migration to EU member states on how to prevent labour abuses and labour exploitation. Ukraine: guide for labour migrants: посібник–довідник для трудових мігрантів / [розробник Т. Хаджимануель]. – К. : Міжнародна організація з міграції (МОМ), 2007. – 123с.
125. Людський розвиток в Україні: 2004 рік: щорічна науково–ана–літична доповідь / [ Е.М. Лібанова (голов. ред.)]. – К.: [Б. в.], 2004. – 264 с.
126. Малиновська О. Міграційна ситуація та міграційна політика в Україні / О.Малиновська – К.: НІСД, 1997. – 69с. – (Сер. Соціальні стратегії; Вип.3).
127. Малиновська О. Україна, Європа, міграція: міграції населення України в умовах розширення ЄС / О. Малиновська. – К. : Бланк–Прес, 2004. – 172 с.
128. Малиновська О.А. Біженці у світі та в Україні: моделі вирішення проблеми / О. А. Малиновська. – К.: Генеза, 2003. – 288 с.
129. Малиновська О.А. Мігранти, міграція та Українська держава: аналіз управління зовнішніми міграціями / О. А. Малиновська. – К. : НАДУ, 2004. – 235 с.
130. Марианский А. Современная миграция населения / А. Марианский. – М.: Статистика, 1969. – 238 с.
131. Методология и методы изучения миграционных процес сов / [Ред.: Зайончковская Ж.А., Молодикова И., Мукомель В.И.]. – М.: Центр миграционных исследований , 2007. – 370 с.
132. Миграция и информация / [Под ред. Ж.А. Зайончковской]. – М.: Адамантъ, 2000. – 247 с.
133. Миграция сельского населения / [Под ред. Т.И. Заславской]. – М.: Мысль. – 1970. – 348с.
134. Мисечко А. І. Українська діаспора: навч.–метод. посіб. для студ. іст. ф–ту / Анатолій Іванович Мисечко. – О.: Астропринт, 2002. – 68 с.
135. Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри (Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика) / [За ред. Ю. Римаренка]. – К.: Довіра, 1998. – 911 c.
136. Міграційні процеси в Україні: сучасний стан і перспективи: / [наук. ред. О.В.Позняк]. – Умань : СПД Сочінський, 2007. – 276 с. – (Mонографія).
137. Міграція і толерантність в Україні: зб. ст. / [заг. ред. Ярослав Пилинський]. – К. : Стилос, 2007. – 191c.
138. Міграція населення України / [відповід. за випуск Стельмах Л.М., Задоєнко Л.В.]. – К: [б.в.], 2003 – 155с.
139. Міграція населення України за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року / [ред. О. Г. Осауленко]. – К. : Держкомстат України, 2004. – 322 с.
140. Міграція населення України у 2003 році: збірник / Державний комітет статистики України. – К. : [б.в.], 2004. – 157 с.
141. Міграція населення України у 2004 році / Державний комітет статистики України. – К. : ІВЦ Держкомстату України, 2005. – 162 с.
142. Міграція населення України у 2005 році / Державний комітет статистики України. – К. : Держкомстат України, 2006. – 104 с.
143. Міжнародна наукова конференція «Міграційний феномен України в розширеній Європі» (вересень 2003, Київ).
144. Міжнародна наукова конференція «Чи по