ТРАДИЦІЙНЕ РИБАЛЬСТВО В СХІДНІЙ ГАЛИЧИНІ (друга половина ХІХ ст. – 30-ті рр. ХХ ст.) : ТРАДИЦИОННЫЙ РЫБАЛКА В ВОСТОЧНОЙ ГАЛИЦИИ (вторая половина XIX в. - 30-е гг.)

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ТРАДИЦІЙНЕ РИБАЛЬСТВО В СХІДНІЙ ГАЛИЧИНІ (друга половина ХІХ ст. – 30-ті рр. ХХ ст.)
  • Альтернативное название:
  • ТРАДИЦИОННЫЙ РЫБАЛКА В ВОСТОЧНОЙ ГАЛИЦИИ (вторая половина XIX в. - 30-е гг.)
  • Кол-во страниц:
  • 268
  • ВУЗ:
  • ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
    ДВНЗ “Прикарпатський національний університет
    імені Василя Стефаника”

    На правах рукопису



    ЛИЦУР МИКОЛА ЗІНОВІЙОВИЧ

    УДК 39:639.2(477.83/.86)


    ТРАДИЦІЙНЕ РИБАЛЬСТВО В СХІДНІЙ ГАЛИЧИНІ
    (друга половина ХІХ ст. – 30-ті рр. ХХ ст.)


    Спеціальність 07.00.05 - етнологія

    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата історичних наук



    Науковий керівник:
    кандидат історичних наук, доцент
    Паньків Михайло Ілліч


    Івано-Франківськ – 2012








    ЗМІСТ

    ВСТУП…………………………………………………………………...…3
    РОЗДІЛ 1. Методологія, джерельна база та науковий стан дослідження
    1.1. Методологічні засади дослідження …………………………….…..9
    1.2. Джерельна база…………………………………………….….…..….20
    1.3. Історіографія проблеми ………………………………………..……30

    РОЗДІЛ 2. Правовий та етносоціальний аспекти розвитку рибальства в Східній Галичині
    2.1. Вплив звичаєвих норм та правового законодавства на розвиток рибальства у середині ХІХ ст. – 30-х рр. ХХ ст……….……..……………….46
    2.2. Ставкове господарство краю ……………………...………………..80
    2.3. Етносоціальна та кількісна характеристика населення зайнятого в рибальстві………………………………………………………………………...94

    РОЗДІЛ 3. Традиційні знаряддя, способи риболовлі та використання рибопродуктів жителями регіону
    3.1. Характеристика рибальських методів і знарядь та особливості їх застосування…………………………………………………………………….111
    3.2. Риба в системі харчування населення краю та її використання з господарською метою …………………………………………………………145

    РОЗДІЛ 4. Знання про риб та рибна символіка в духовній культурі населення Галичини……………………………………………………………156

    ВИСНОВКИ……………………………………………………………...178
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….188
    ДОДАТКИ………………………………………………………………..236









    ВСТУП

    Становлення сучасної української етнологічної науки спричинило необхідність глибшої деталізації та осмислення матеріальної і духовної культури українського народу. Особливо це стосується тих проявів його діяльності, які з певних суб’єктивних та об’єктивних причин є малодослідженими.
    Актуальність теми. Однією з малодосліджених проблем є традиційне рибальство Східної Галичини. Воно акумулювало в собі значну кількість виявів народної культури, починаючи від особливостей виготовлення засобів і способів риболовлі, споживання, продажу риб та закінчуючи фольклором і магією.
    Наявність значної кількості різноманітних джерел з даної проблематики викликає здивування, що такий масив етнографічних матеріалів до цього часу залишався без комплексного опрацювання. На перший погляд, цю ситуацію можна пояснити малоконкурентною тематикою на фоні бурхливого розвитку глобальних проблем національної історії. Проте за двадцять років незалежності справа так і не була зрушена з місця. Якщо ж поглянути, на якому рівні стоїть дослідження традиційного рибальства в державах Центрально-Східної Європи, стає очевидним значний ступінь відставання від них у вивченні вказаної проблеми.
    Крім того, сучасний стан рибного господарства України та іхтіофауни річок доволі складний. Відповідні контролюючі органи не справляються із браконьєрами, що налагодили незаконну діяльність у великих масштабах. Чисельність багатьох видів риб постійно скорочується. Зусилля влади, спрямовані на усунення такої негативної тенденції, поки що є малоефективними. У зв’язку з цим актуальною стають економічна та природоохоронна складові рибальської сфери у внутрішній політиці держави. Наразі запропоновано Проект Концепції Державної цільової програми розвитку рибного господарства України на 2011 – 2015 рр., а 8 липня 2011 р. прийнято Закон України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів”. Позитивні результати від них позначаться лише через певний час. Пришвидшити цей процес можна, залучивши досвід становлення річкового і ставкового господарства в Україні. Саме тому виникає необхідність у детальному науковому вивченні та аналізі зазначеної теми дослідження. З одного боку, це дозволяє пізнати і запозичити позитивні явища, присутні в політиці Австро-Угорської імперії та Польщі стосовно рибного господарства. З другого – уникнути помилок, допущених урядами цих держав.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках проблематики науково-дослідної програми кафедри етнології і археології Інституту історії і політології ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника” “Історико-культурні та етносоціальні процеси на Прикарпатті” (державна реєстрація № 01090000838) та обласної програми “Етнокультурні процеси в Карпатському регіоні (Івано-Франківська область) на 2008-2011 роки” (№ 515-20/2008 від 28.03.2008).
    Мета дослідження полягає у змістовному та цілісному висвітленні всіх аспектів розвитку традиційного рибальства в Східній Галичині вказаного періоду. Для реалізації мети автор поставив перед собою потребу вирішення наступних завдань:
    – проаналізувати стан наукової розробки означеної теми і систематизувати джерела з розвитку традиційного рибальства в Галичині;
    – визначити основні фактори, що впливали на розвиток цієї галузі в даному регіоні у другій половині ХІХ ст. – 30-х рр. ХХ ст. та з’ясувати її складові елементи;
    – встановити значення рибальства для різних національних груп і соціальних прошарків галицького суспільства;
    – охарактеризувати рибальські снасті та способи риболовлі, що використовувалися на цій території;
    – розкрити місце рибопродуктів у системі харчування населення Східної Галичини та їх застосування в господарських цілях;
    – розглянути архаїчні елементи світоглядних уявлень, пов’язаних з рибальством, та дослідити місце рибної символіки у духовній культурі населення краю.
    Об’єктом дослідження є традиційне рибальство Східної Галичини (друга половина ХІХ ст. – 30-ті рр. ХХ ст.). В даній роботі під цим поняттям ми розуміємо не тільки рибальство як народний промисел. Воно є більш містким і включає в себе такі аспекти, як ставкове та річкове господарства, що були складовою частиною економіки краю.
    Предметом даної роботи є особливості звичаєвого та законодавчого нормування рибальства на території Східної Галичини, характер його розвитку в період Австро-Угорської імперії та Другої Речі Посполитої, етносоціальний та кількісний виміри риболовецького промислу, специфіка застосування рибальських снастей, пов’язані з цим світоглядні уявлення, звичаї та обряди.
    Хронологічні рамки дослідження охоплюють другу половину ХІХ ст. – 1939 р. Нижня межа обумовлена структурними змінами в господарстві регіону, спричиненими революцією 1848 р. та початком нормотворчого законодавства у сфері рибальства у 60–80-х рр. ХІХ ст. Ключовим став закон, прийнятий 1887 р. (вступив у дію з 1890 р.), який кардинально трансформував структуру цієї галузі і визначив її незмінний характер на період у понад п’ятдесят років.
    Верхня межа обґрунтовується тим, що через входження території Східної Галичини у 1939 р. до складу УРСР, докорінно змінилася структура рибного господарства регіону.
    Географічні межі роботи в основному співвідносяться з територією Східної Галичини. В тодішньому адміністративному плані це території Станиславівського, Тернопільського та більшої частини Львівського воєводства (за винятком кількох західних повітів: Бжозув, Кольбушова, Кросно, Лянцют, Ніско, Переворськ, Ряшів, Стшижів, Тарнобжег).
    Поряд з цим, ми використовували матеріали, що стосувалися традиційної рибальської культури населення означених повітів, щоб мати змогу відстежити спільні та відмінні аспекти розвитку рибальства. З аналогічною метою взято до уваги етнографічні дані з інших регіонів України (Закарпаття, Полісся, Волині, Криму).
    Методологічною основою дисертації є принципи об’єктивності, історизму, всебічності та спадкоємності наукового пізнання. При підготовці дослідження автором були використані методи польових досліджень, ретрогресивний, порівняльно-історичний, наукового аналізу, логічний, термінологічного аналізу, типологічний та інші. Методологічні прийоми дослідження ґрунтуються на комплексному підході вивчення проблеми.
    У дисертації обґрунтовано ряд теоретичних положень, які характеризуються науковою новизною.
    Здійснено вперше:
    – залучено в науковий обіг значну кількість архівних та польових етнографічних матеріалів;
    – дано всебічний аналіз традиційного рибальства в Східній Галичині;
    – визначено специфіку його розвитку у порівнянні з іншими регіонами.
    Удосконалено:
    – рівень впливу законодавчого, економічного, екологічного та етносоціального чинників на характер рибальства краю;
    – класифікацію традиційних засобів та способів риболовлі;
    – міру поєднання язичницьких та християнських елементів рибної символіки в Східній Галичині.

    Одержали подальший розвиток:
    – визначення місця рибальства в структурі економіки краю;
    – дослідження проблематики рибальської магії та забобон.
    Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані для розробки спецкурсів з етнології, методики польових досліджень традиційного рибальства, написанні посібників, узагальнюючих праць, при підготовці музейних експозицій. Її окремі положення можуть бути застосовані для удосконалення нормативної бази з рибальства, зокрема створення проектів оренди окремих річок з господарськими цілями (ця обставина вимагає ще економічних розрахунків). Загалом, наше дослідження корисне для всіх, хто цікавиться рибальською тематикою та для простих рибалок-аматорів.
    Апробація даного дослідження здійснювалась на Першій науково-практичній конференції «Досвід науково-пошукової та дидактичної роботи краєзнавчих музеїв Бойківщини» (Долина, 2007 р.), Міжнародній конференції «Україна в етнокультурному вимірі (XVIII – XXI ст.)» (Київ, 2008 р.), Міжнародній конференції «Українсько-польсько-білоруське сусідство: ХХ століття» (Дрогобич, 2008 р.), Всеукраїнській науковій конференції «Традиційна українська культура Прикарпаття у контексті глобалізаційних процесів» (Івано-Франківськ, 2009 р.), Міжнародній науковій конференції «Скит Манявський у духовному і культурному житті України та зарубіжжя: до 400 річчя заснування» (Івано-Франківськ, 2011 р.).
    Також окремі положення дисертації обговорювались на засіданнях та науково-звітних конференціях кафедри етнології і археології Інституту Історії і політології ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”.
    Публікації. Основні положення дисертації викладені у 7 публікаціях. З них 4 статті опубліковано у фахових виданнях що визначені Атестаційною колегією МОНМС України як фахові.

    Структура дисертації. Дисертаційне дослідження побудоване за проблемно-функціональним принципом і складається зі вступу, чотирьох розділів (які містять вісім підрозділів), висновків, списку використаних джерел (482 позиції) та 10 додатків. Основний обсяг дисертації становить 187 сторінок.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    В результаті проведених досліджень, глибокого аналізу історіографічної та джерельної інформації було розкрито всі аспекти розвитку традиційного рибальства Східної Галичини в другій половині ХІХ ст. – 1930-х рр. і отримано ряд важливих висновків. Вони зводились до таких положень.
    1. Наукова розробка проблеми традиційного рибальства краю почалася ще в другій половині ХІХ ст., проте вона мала спорадичний характер. Аналіз наявних праць показав, що осмислення проблеми відбувалося в трьох напрямках: практичному (господарському), етнографічному (описовому) та методологічному (науковому).
    Метою досліджень представників першого напрямку (П. Лєснєвський Л. Ліндес, М. Новицький, З. Фішер, Л. Старкевич, В. Кульматицький) було вивчення реалій тогочасного рибальства для визначення економічних перспектив цієї галузі господарства, її впливу на довкілля. Звичайно, з погляду сучасності, науковими працями доробок вказаних дослідників назвати важко, але вони залишили цінний фактологічний матеріал. Поряд з цим, для них притаманне упереджене ставлення до місцевого населення, що пояснюється реаліями того часу.
    Етнографічне спрямування мали роботи О. Кольберга, Р. Кайндля, І. Верхратського, В. Шухевича, І. Франка, В. Гнатюка, Т. Сулимирського, присвячені вивченню різноманітних складових матеріальної та духовної культури населення Східної Галичини. В їх контексті часто порушувались питання, пов’язані з рибальством, але весь матеріал просто нагромаджувався, без спроби дати йому аналіз.
    Методологічний напрям представляли всього кілька дослідників (Ф. Вовк, К. Мошинський, Ж. Клодницький). Саме українському вченому належить наукова постановка означеної проблеми на рубежі ХІХ – ХХ ст. хоча розробити концепцію вивчення рибальського промислу йому так і не вдалося. Натомість польські науковці проявили глибоке розуміння важливості дослідження традиційного рибальства з позиції етнології.
    Така ситуація виглядала дивною з огляду на величезний масив джерел, які стосувалися традиційного рибальства в Східній Галичині. Мова йде, зокрема, про архівні документи. Окрім важливого фактологічного навантаження, їхня вага полягала й у тому, що вони мали так би мовити дворівневу структуру. Тобто, поряд з циркулярами, розпорядженнями центральних органів влади, які засвідчували ініціативи уряду в реструктуризації галузі і контролю за нею, збереглися документи місцевого значення. Вони ж вказували на фактичний стан справ у рибному господарстві.
    Польові матеріали підтвердили інформацію, отриману з інших джерел. Проте слід усвідомлювати їх суб’єктивність. Зважаючи на великий проміжок часу, отримані від респондентів повідомлення часто базовані на досвіді, здобутому у пізніший період, що виходив за хронологічні рамки нашого дослідження. Попри це, весь комплекс джерел, включаючи також публікації преси, матеріали статистики, фольклор, музейні експонати, засвідчив оригінальність тематики дисертаційної роботи та потребу її вивчення.
    2. Головним чинником, що вплинув на розвиток рибальства в Східній Галичині, стало формування нормативно-правової бази в цій сфері в другій половині ХІХ ст. Низка юридичних актів, з яких найважливішим був Закон від 1887 р., кардинально змінили структуру даної галузі. Вони вступили в суперечність із віковими нормами звичаєвого права, що ґрунтувалися на свободі риболовлі в межах кожної громади. З погляду юриспруденції Закон від 1887 р. можна вважати прогресивним, оскільки він давав змогу покласти край нерегульованим рибальським стосункам. Введення рибальських карт, обов’язок клеймування снастей, поява інституту рибальської сторожі, запровадження охоронних періодів та мінімальних розмірів риб, широка система штрафів тощо – всі ці пункти були життєво необхідними для рибальства.
    Найбільша проблема, на наш погляд, полягала в тому, що вся ця складна структура насаджувалася зверху примусовим методом, без чіткого роз’яснення корінним жителям. Розробники цього закону не врахували того факту, що місцеві рибалки не володіли необхідними капіталами, щоб взяти в оренду рибальські угіддя, а колективна оренда в цьому нормативному акті не передбачалася. Як наслідок, до управління ревірами були допущені особи, необізнані з рибальством, а оскільки більша їх частина представляла торгові кола, то закон став заручником різноманітних спекуляцій та зловживань в рибальській сфері.
    Офіційним приводом до прийняття рибальських законів стало різке зубожіння іхтіофауни місцевих річок. Проте нами доведено, що головною причиною цього став бурхливий розвиток промисловості краю, розширення мережі залізниць, активна регуляція русел річок. Це визнавала значна частина тогочасної еліти, професори, природознавці і т. д. Однак далі простого констатування такого факту справа не пішла. Адже введення значних обмежень могло суттєво призупинити розвій промисловості і серйозно вплинути на показники піднесення економіки краю. На той час задля рибальської галузі таких жертв ніхто б не зробив. Натомість, штучно було акцентовано увагу на тих відносинах, що панували в рибальстві, а саме на свободі риболовлі. Її визнали головною причиною того стану справ, що склався. Від цього владні кола отримували подвійну користь: з одного боку постраждалою стороною виявилось ніким не захищене населення, а з іншого – рибальство можна було обернути на прибуткову галузь.
    В період існування Другої Речі Посполитої ситуація могла зразу набути позитивних тенденцій за рахунок суворого контролю за ревірами та їх орендарями. Проте цей контроль здійснювався виключно з фіскальною метою. З огляду на нестабільну економічну ситуацію, рибальство в трьох галицьких воєводствах в 1920-х рр. не розвивалося. Ситуація покращилася завдяки новому рибальському закону від 1932 р. Залишивши існуючу систему ревірів без суттєвих змін, у ньому була значно вдосконалена природоохоронна частина, розширено контролюючі та карні статті. Як наслідок, намітилися позитивні тенденції в розвитку рибальської галузі Східної Галичини. Проте, окупація військами СРСР у 1939 р. території краю призупинила розвиток рибальства.
    Нерозривно пов’язаним із рибальством було ставкове господарство Східної Галичини, яке протягом другої половини ХІХ ст. переживало тенденцію до занепаду. Свідченням цього було значне скорочення площ, зайнятих під рибницькі водойми. Загалом, воно носило примітивний характер. Тогочасні дослідники підібрали такому явищу відповідний термін – “дикі” стави.
    Починаючи з 1890-х рр. відстежено зростання чисельності дрібних селянських ставів. Цього вдалося досягти за рахунок активної агітаційної кампанії, спрямованої на облаштування земель несільськогосподарського призначення (боліт, мочарів). Таким чином місцева адміністрація ефективно використовувала обмежені земельні ресурси (в силу географічних особливостей краю). Активну участь у пропаганді селянського ставкового господарства взяли місцеві відділи КРТ.
    Як і в річковому рибальстві, так і в рибництві, ключову роль відігравала нормативно правова база. Вона спрямовувалась на переведення ставкових господарств на раціональне підґрунтя. Проте, в австрійський період регуляторна функція розпоряджень призвела до припинення розвитку селянського рибництва. За часів Польської держави були зняті обмеження при закладанні невеликих водойм, але земельна реформа спричинила подрібнення селянських паїв, що гальмувало процес заснування нових ставів і в кінцевому результаті зумовило занепад сільського ставкового господарства
    З другого боку, акцентування уваги на великих рибницьких господарствах дало позитивні результати. Це мало своїм наслідком застосування модерних наукових розробок в сфері штучного розведення риби і покращення показників даної галузі.
    3. На вертикальній структурі рибальства позначився фактор поліетнічності Східної Галичини з тією специфікою, що головну роль у розвитку краю відігравали саме національні меншини, а не корінне населення. Склався своєрідний поділ, за яким право риболовлі прибрали до своїх рук польська та єврейська етнічні спільноти. Натомість українська національність перебувала в цій галузі на найнижчій ланці і була позбавлена можливості впливу на неї. Окремі факти підтвердили свідому дискримінацію владою українського населення, пов’язаного з рибальством, на основі національного чинника. Причому, така ситуація була як в Австро-Угорщині, так і в Польщі. На рівні простого населення, серед рибаків, етнічна ворожнеча не проявлялася. На територіях спільного проживання рибалили представники різних національностей, що виразно контрастувало із загостренням польсько-українських відносин у політичній сфері.
    Досліджено, що українці зазнавали також економічного тиску з боку євреїв. Останні формували потужний попит на рибну продукцію. Для місцевих рибалок він нівелювався неможливістю безпосередньо збувати рибу, оскільки її продаж також монополізувала єврейська етнічна група.
    Аналіз рибальства крізь призму структури суспільства засвідчив, що ця галузь відігравала важливу роль в житті багатьох прошарків населення краю. Для інтелігенції воно було важливим джерелом отримання додаткового доходу та однією з улюблених форм проведення дозвілля. Крім того, рибальство являлося важливим поприщем для наукової та творчої роботи.
    Важливо підкреслити, що інтелігенція зробила чимало для піднесення рибальської галузі. Мова йде, насамперед, про проведення кампаній зарибнення, популяризацію селянського ставкового господарства, раціонального ведення річкового рибальства, організацію навчальних курсів для місцевих рибалок, виїзних лекцій тощо.
    З іншого боку, представники даного соціального прошарку були недостатньо обізнаними з проблемами цієї сфери. Це мало своїм наслідком негативну тенденцію, що чимало розробок з модернізації рибальства так і залишились на рівні розмов. Означена теза особливо стосувалася української інтелігенції. Коли польські та єврейські юристи активно дискутували стосовно права риболовлі в Галичині, українські представники розумової праці не долучилися до цього процесу. Можливо, саме цей факт обумовив практичну непристосованість рибальського законодавства до умов краю.
    Для багатьох селян рибальство приносило значний додатковий прибуток. Крім того, існувало певне число осіб, які жили переважно або виключно з цієї галузі. Ми мусимо визнати, що воно було доволі невеликим, що обумовлювалось тогочасними економічними реаліями. Сюди входили переважно рибалки, які були на офіційній основі працевлаштовані на рибальських угіддях. Натомість нелегальним рибальством займалася значна кількість людей, як чоловіків, так і жінок. Саме ця група осіб зберегла традиції, які сформувалися протягом кількох століть в місцевій риболовлі. Вони були важливим джерелом інформації для дослідників проблеми рибальства і залишаються таким до нинішнього часу.
    4. Автору дисертаційного дослідження вдалося реконструювати значну кількість снастей та способів риболовлі, які застосовувались місцевим населенням в другій половині ХІХ – 30-х рр. ХХ ст., що в свою чергу обумовило можливість їх детальної характеристики. Виявлено, що побутування рибальського приладдя в галицькому регіоні мало свої особливості. Так, якщо відкинути великі сіткові снасті, які використовувалися на рибальських ревірах та ставах, стає зрозумілим, що знаряддя і методика риболовлі місцевих рибалок не були пристосовані до промислового вилову риби. Більшість їх були невеликими за розмірами, простими за будовою і часто виснажливими за вживанням.
    Масовий вилов риб проводився тільки на Дністрі і то з періодичністю в кілька років, а на початок ХХ ст. він взагалі зник. Колективна риболовля була більш поширена, але також носила нерегулярний характер. Переважна частина снастей засвідчувала індивідуальну майстерність та винахідливість одного або кількох рибалок. Крім того, характер рибальських знарядь і способів риболовлі вказує на сезонність, а не постійність їх застосування. Нами доведено, що використання вибухівки та отрути в рибальстві поширилось одночасно з його перетворенням на складову економіки регіону. Це обумовлювалось можливістю отримання швидкого і великого улову.
    Ми зіткнулися зі складністю порівняння засобів риболовлі з метою визначення їх регіональної специфіки. Це зумовлено тією обставиною, що рибальство було дуже динамічною галуззю, яка швидко поглинала нові технічні ідеї, трансформувала їх. Саме це унеможливлює, за невеликим винятком, виокремлення місцевих, галицьких знарядь і способів риболовлі. Деякі снасті, що використовувалися в кінці ХІХ ст., в 30-х рр. ХХ ст. були вже мало поширеними або взагалі невідомими. Простежувалась і певна раціоналізація, удосконалення рибальського начиння. Завдяки появі нових фабричних матеріалів і легкому доступі до них, відбулася підміна тих компонентів, які традиційно використовувалися для виготовлення знарядь. Це зумовило втрату знань про технологію виробництва та застосування окремих снастей.
    5. Вживання рибопродуктів в їжу населенням Східної Галичини залежало від територіального, соціального та сезонного чинників. Перший полягав в тому, що круглорічно, хоча й у невеликій кількості, рибу вживали в їжу тільки мешканці міст та жителі прибережних сіл. Міщани були платоспроможними і отримували рибну продукцію на ринках. Другі займалися нелегальним виловом риби, а, отже, в будь-який час могли поновити її запаси.
    Вищі прошарки галицького суспільства переважно складалися з представників польської та єврейської етнічних спільнот. Їх національні кухні славилися наявністю різноманітних страв із риби, тому останні були важливою складовою їхнього харчування. До них в цьому питанні намагалася підтягуватися українська інтелігенція, яка багато страв запозичила від цих національних меншин. Крім того, вона урізноманітнила традиційні народні страви з риби. Селяни ж круглорічно рибу в їжу практично не вживали. Споживання рибопродуктів зростало під час постів та, особливо, в період Різдвяних свят. Враховуючи це, місцеве населення витворило чимало способів обробки риби, які дозволяли її заготовляти на тривалий період.
    Залишилися факти, які засвідчують використання риби та продуктів з неї в господарських цілях. Оскільки вже в ХХ ст. вони були невідомими, то ми не можемо говорити про їх вагоме значення. Поодинокий характер таких повідомлень дає можливість тільки констатувати проблему, а не розкрити її.
    Загалом простежено тенденцію до зменшення ваги рибної їжі в системі харчування пересічних галичан. Встановлено, що це було спричинено регламентацією рибальства і усуненням жителів краю від рибальської сфери.
    6. Уявлення населення Східної Галичини про іхтіофауну місцевих річок не виходило за межі традиційних поглядів на природу в цілому (з її одухотворенням) і базувалося на досвідно-чуттєвому сприйнятті. Поряд з цим, тривалі спостереження за життям риб мали своїм наслідком систематизацію знань, що відкривається нам у формі народного рибальського календаря, який ґрунтувався на обрядовому чи господарському циклах. Була створена величезна кількість прикмет, за якими рибалки визначали, в котрий період краще ловитиметься риба, коли в неї найсмачніше м’ясо, коли відбувається нерест того чи іншого виду риб і т. д.
    Невід’ємною частиною рибальського промислу середини ХІХ – 30-х рр. ХХ ст. була система різноманітних забобон та повір’їв. Виготовлення снастей супроводжувалося магічними ритуалами та примовляннями, які мали забезпечити в уяві тогочасного рибалки постійне везіння на риболовлі. На такий же ефект були розраховані різні амулети, обереги. Були наявними чорні заклинання і ритуали, що їх використовували для позбавлення щастя того чи іншого рибалки. Всі рибальські уявлення та повір’я були симбіозом демонологічної та християнської традицій. В той же час їх зміст визначався особливою символікою риби, притаманною для Східної Галичини.
    Означений символізм проявлявся, насамперед, у розумінні ролі риби як деміурга, засновника світу. Така тенденція чітко простежується у фольклорі. В народній традиції риба мала кілька смислових навантажень. Насамперед, вона була символом жіночності, жіночої сили. Це яскраво проявилося у весільній та весняній обрядовості. Крім того, символіка риби як холоднокровної істоти знайшла свій вияв у традиційній медицині та ветеринарії.
    Проте найбільше смислове значення представників іхтіофауни полягало в іншому. Простежувалась символічна амбівалентність риби, як символу відродження (народження) та потойбіччя (смерті). Тому вона пов’язувалася часто з душами людей. Крім того, аналіз низки місцевих повір’їв дозволив виявити чітко виражений паралелізм між рибою та людиною, що відбилося в особливому шанобливому ставлення до риб.
    В дохристиянські часи риба була одним з головних атрибутів місячного культу. Цикл різдвяних колядок з мотивами про рибу-виза, сокола (як люнарних символів) та їх первісного господаря підтверджує це. В християнстві риба також несла особливе змістове навантаження. Вона виступала символом Ісуса Христа і в значній мірі присутня в євангельському вченні. Як наслідок, в регіоні відбулося злиття давньослов’янської та християнської символіки риби на ґрунті її символічної амбівалентності. Цикл християнських свят (народження–смерть–воскресіння Ісуса Христа) ідеально накладався на існуючу вже традицію вшанування предка роду (Коляди, Місяця). Це дає красномовну відповідь на питання про обов’язкову присутність страв з риби на святвечірньому столі та їх магічну силу.
    Таким чином, традиційне рибальство Східної Галичини другої половини ХІХ ст. – 1930-х рр. являло собою комплекс різноманітних складових: права риболовлі, ставкового господарства, етносоціальних аспектів, методів і методики вилову, харчування, уявлень про риб, забобонів. Всі вони засвідчували вагоме місце рибальства у традиційній культурі населення краю. Кожна з цих компонент була важливою для розкриття проблеми, що ми й намагалися показати у нашій дисертаційній роботі. Вважаємо, що нам загалом вдалося поставити на науковий рівень означену проблему. Проте багато аспектів теми вимагають ґрунтовнішого монографічного дослідження.









    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    І. НЕОПУБЛІКОВАНІ ДЖЕРЕЛА
    Центральний державний історичний архів України у м. Львів
    Ф. 688. Хоткевич Гнат (1877–1938), письменник, редактор, перекладач, актор, мистецтвознавець, критик, педагог, суспільний діяч, 1829–1942, 1969 рр.
    1. Оп. 1.
    Спр. 251. Матеріали про звичаї, побут гуцулів, зібрані Г. Хоткевичем (записки, замітки, уривки творів). 174 арк.
    Ф. 844. Малопольське мисливське товариство, м. Львів, 1876–
    1939 рр.
    2. Оп. 1.
    Спр. 9. Статут Крайового рибальського товариства в Кракові. Каталог видань товариства. 1879-1887 рр., 7 арк.
    3. Оп. 1.
    Спр. 34. Закон про охорону риб в Галичині. 1879 р., 5 арк.
    4. Оп. 1.
    Спр. 35. Звіт про розведення риб в річках Галичини 1884 р. 1884 р.,
    3 арк.
    5. Оп. 1.
    Спр. 36. Звіт Новицького М. про результати перевірки рибальської справи в Галичині у 1884 р. 1884 р., 2 арк.

    Державний архів Івано-Франківської області
    Ф. 2. Станіславське воєводське управління, м. Станіслав, 1919–
    1939 рр.
    6. Оп. 9.
    Спр. 14. Дані повітових староств про наявність рибних господарств в повітах воєводства. 14 серпня 1922 р. – 7 лютого 1923 р., 45 арк.
    7. Оп. 9.
    Спр. 38. Дані повітових староств про кількість виданих дозволів на вилов риби в річках повітів Станіславського воєводства. 30 березня – 25 травня 1924 р., 36 арк.
    8. Оп. 9.
    Спр. 56. Листування з повітовими староствами про стан рибних господарств в повітах. 4 травня 1925 – 11 грудня 1929 рр., 327 арк.
    9. Оп. 9.
    Спр. 91. Циркуляри міністерства землеробства про порядок видачі дозволів на ввезення риби і рибопродуктів з-за кордону в Польщу. 21 травня – 28 лютого 1928 р., 5 арк.
    10. Оп. 9.
    Спр. 260. Звіт інструктора з рибальства про роботу на території Львівського, Станіславського і Тернопільського воєводства за 1930 р. 11 лютого 1931 р., 8 арк.
    11. Оп. 9.
    Спр. 269. Дані повітових відділів самоуправління про хід робіт з покращення пасовищ і про кількість водойм в повітах воєводства. 11 червня – 29 листопада 1930 р., 89 арк.
    12. Оп. 9.
    Спр. 280. План і технічний опис по оснащенню водойми в с. Станькув Стрийського повіту. 30 жовтня 1930 р., 15 арк.
    13. Оп. 9.
    Спр. 285. Листування з Міністерством землеробства і повітовими староствами про боротьбу з захворюванням риби у водоймах і про надання дотацій рибальським організаціям. 16 червня 1930 р. – 13 листопада 1931 р., 51 арк.
    14. Оп. 9.
    Спр. 293. Статут Спілки власників рибницьких господарств і протокол зібрання членів спілки. 18 липня 1931 р., 7 арк.
    15. Оп. 9.
    Спр. 520. Директиви відділу землеробства про порядок видачі дозволів та з інших питань. 14 лютого – 6 грудня 1933 р.), 25 арк.
    16. Оп. 9.
    Спр. 521. Роз’яснення Міністерства землеробства про рибальство і листування з повітовими староствами про дотримання цього закону. 20 лютого – 22 листопада 1933 р., 48 арк.
    17. Оп. 9.
    Спр. 637 Протоколи засідання комісії з розвитку рибальства Львівської земельної палати. 16 жовтня 1935 р. – 20 листопада
    1936 р., 32 арк.
    18. Оп. 9.
    Спр. 650. Списки членів правління рибальських товариств в повітах воєводства. 21 березня – 11 квітня 1935 р., 20 арк.
    19. Оп. 9.
    Спр. 777. Циркуляри відділу землеробства і земельних реформ про встановлення зразку посвідчення на право вилову риби, зразок посвідчення. 2 травня 1935 р., 7 арк.
    20. Оп. 9.
    Спр. 778. Квартальні звіти повітових староств про надходження засобів за видання посвідчень на право вилову риби окремим особам. 2 червня – 23 липня 1935 р., 27 арк.
    21. Оп. 9.
    Спр. 779. Дані повітових староств про надходження коштів за видання дозволів на вилов риби в річках повітів воєводств. 6 червня – 17 липня 1935 р., 25 арк.
    22. Оп. 9.
    Спр. 780. План і технічний опис по будівництву водойм в
    с. Стриганці Стрийського повіту. 6 травня 1935 р., 22 арк.
    23. Оп. 9.
    Спр. 781. Листування з Львівською земельною палатою про будівництво водойми в с. Єзупіль Станіславського повіту. 23 грудня 1936 р. – 21 травня 1938 р., 13 арк.
    24. Оп. 9.
    Спр. 782. Дані повітових староств про надходження коштів з окремих осіб за вилов риби в річках воєводства. 26 лютого – 31 липня 1937 р., 109 арк.
    25. Оп. 9.
    Спр. 2232. Список районів рибальства на річці Лімниця Калуського повіту. 7 лютого 1929 р. – 31 грудня 1933 р., 11 арк.
    26. Ф. 2, Оп. 9, Спр. 2236 (Статистичні дані і переписка з повітовими староствами про вилов риби в Станіславському воєводстві за січень 1930 р.). – 139 арк.
    27. Оп. 9.
    Спр. 2237. Статистичні дані і переписка з повітовими староствами про вилов риби в Станіславському воєводстві за лютий 1930 р.,
    129 арк.
    28. Оп. 9.
    Спр. 2238. Статистичні дані і переписка з повітовими староствами про вилов риби в Станіславському воєводстві за березень 1930 р.,
    122 арк.
    29. Оп. 9.
    Спр. 2239. Статистичні дані і переписка з повітовими староствами про вилов риби в Станіславському воєводстві за квітень 1930 р.,
    120 арк.
    30. Оп. 9.
    Спр. 2240. Статистичні дані і переписка з повітовими староствами про вилов риби в Станіславському воєводстві за травень 1930 р.,
    117 арк.
    31. Оп. 9.
    Спр. 2241. Статистичні дані і переписка з повітовими староствами про вилов риби в Станіславському воєводстві за червень 1930 р.,
    98 арк.
    32. Оп. 9.
    Спр. 2242. Статистичні дані і переписка з повітовими староствами про вилов риби в Станіславському воєводстві за липень 1930 р.,
    95 арк.
    33. Оп. 9.
    Спр. 2243. Статистичні дані і переписка з повітовими староствами про вилов риби в Станіславському воєводстві за серпень 1930 р.,
    78 арк.
    34. Оп. 9.
    Спр. 2244. Статистичні дані і переписка з повітовими староствами про вилов риби в Станіславському воєводстві за вересень 1930 р.,
    62 арк.
    35. Оп. 9.
    Спр. 2245. Статистичні дані і переписка з повітовими староствами про вилов риби в Станіславському воєводстві за жовтень 1930 р.,
    56 арк.
    36. Оп. 9.
    Спр. 2246. Статистичні дані і переписка з повітовими староствами про вилов риби в Станіславському воєводстві за листопад 1930 р.,
    109 арк.
    37. Оп. 9.
    Спр. 2247. Статистичні дані і переписка з повітовими староствами про вилов риби в Станіславському воєводстві за грудень 1930 р.,
    78 арк.
    38. Оп. 9.
    Спр. 2248. Статистичні дані і переписка з повітовими староствами про вилов риби в Станіславському воєводстві за січень 1931 р.,
    76 арк.
    39. Оп. 9.
    Спр. 2249. Статистичні дані і переписка з повітовими староствами про вилов риби в Станіславському воєводстві за лютий 1931 р.,
    62 арк.
    40. Оп. 9.
    Спр. 2250. Статистичні дані і переписка з повітовими староствами про вилов риби в Станіславському воєводстві за березень – квітень 1931 р., 72 арк.
    41. Оп. 9.
    Спр. 2251. Статистичні дані і переписка з повітовими староствами про вилов риби в Станіславському воєводстві за травень – серпень 1931 р., 163 арк.
    42. Оп. 9.
    Спр. 2252. Циркуляри і розпорядження Станіславського воєводського управління з питань рибальства. 30 травня 1932 р. – 19 жовтня
    1937 р., 105 арк.
    43. Оп. 9.
    Спр. 2253. Статистичні дані про орендовані рибальські ділянки Долинського повіту. 23 липня 1932 р., 14 арк.
    44. Оп. 9.
    Спр. 2254. Статистичні дані про рибні ділянки на території Калузького повіту. 25 травня 1932 р. – 30 червня 1935 р., 36 арк.
    45. Оп. 9.
    Спр. 2255. Постанова повітового староства в Долині про віднесення рибальства на річках повіту на користь держави. 20 листопада 1933 р. – 19 лютого 1934 р., 42 арк.
    46. Оп. 9.
    Спр. 2257. Статистичні дані про бюджетні асигнування на потреби рибальства і про суму прибутків держказни за оренду рибальських ділянок в Станіславському воєводстві. 27 лютого 1933 р. – 1 січня 1935 р., 26 арк.
    47. Оп. 9.
    Спр. 2258. Переписка з Міністерством землеробства у Варшаві про встановлення договору між Польщею і Румунією з питань рибальства в прикордонних водах. 2 травня 1936 р., 1 арк.
    48. Оп. 9.
    Спр. 2259. Розпорядження воєводського управління і листування з повітовими староствами про контроль за рибними ділянками. 25 жовтня 1938 р. – 15 травня 1939 р., 33 арк.
    Ф. 6. Станіславське повітове староство, м. Станіслав, 1918–1939 рр.
    49. Оп. 2.
    Спр. 47. Циркулярні розпорядження Станіславського воєводського управління про правила рибальства а території Станіславського повіту. 17 грудня 1921 р. – 6 серпня 1935 р., 205 арк.
    50. Оп. 2.
    Спр. 94. Листування з міським магістратом про видачу дозволу на право експлуатації фабрики рибних консервів власнику Брендеру Етті в м. Станіславі. 1 серпня 1922 р. – 3 травня 1923 р., 27 арк.
    51. Оп. 2.
    Спр. 378. Проект-план розміщення ставів власника Засурського в с. Братківці Станіславського повіту. жовтень 1930 р. – 13 лютого
    1931 р., 2 арк.
    Ф. 9. Снятинське повітове староство, 1920–1939 рр.
    52. Оп. 1.
    Спр. 101. Листування з окремими особами про видавання дозволу на право займатися рибальством. 1 квітня – 27 вересня 1937 р., 23 арк.
    53. Оп. 1.
    Спр. 120. Листування з ґмінними управами про призначення лісових, польових і мисливських охоронців. 15 вересня – 4 листопада 1938 р., 49 арк.
    Ф. 26. Богородчанське повітове староство, м. Богородчани, 1918 – 1932 рр.
    54. Оп. 2.
    Спр. 38. Дані ґмінних управ про кількість населення площі орної землі, лугів, лісів і поголів’я худоби в селах повіту. 12 березня – 1 квітня 1930 р., 38 арк.
    55. Оп. 2.
    Спр. 56. Листування зі Станіславським воєводським управлінням про здачу в оренду рибальських ділянок а річці Бистриця. 20 квітня
    1920 р. – 17 січня 1923 р., 55 арк.
    56. Оп. 2.
    Спр. 68. Циркуляр Станіславського воєводського управління про встановлення нагляду за виловом риби в річці Бистриці Солотвинській. 24 червня 1921 р. – 28 червня 1923 р., 19 арк.
    57. Оп. 2.
    Спр. 242. Листування зі Станіславським товариством рибалок про розведення риби в річці Бистриця Солотвинська. 22 лютого 1927 р. – 18 травня 1929 р., 19 арк.
    58. Оп. 2.
    Спр. 290. Розпорядження Станіславського воєводського управління про надання звітів про вилов риби. 22 листопада 1929 р., 2 арк.
    59. Оп. 2.
    Спр. 358. Циркуляри Станіславського воєводського управління про нагляд за виловом риби в річках. 28 січня 1931 р. – 27 лютого 1932 р., 31 арк.
    60. Оп. 2.
    Спр. 380. Директиви міністерства громадських робіт і воєводського управління про порядок затвердження планів побудови водяних млинів та інших водяних споруд, 6 арк.
    Ф. 41. Станіславський воєводський сільськогосподарський інспекторат Львівської земельної палати, м. Станіслав, 1933–1939 рр.
    61. Оп. 1.
    Спр. 81. Протоколи організаційних засідань “Союзу рибалок з охорони річок”. 1937 р., 10 арк.

    Державний архів Львівської області
    Ф. 1. Львівське воєводське управління, 1921–1939 рр.
    62. Оп. 10.
    Спр. 14. Циркуляри і розпорядження Намісництва, Міністерства сільського господарства та Львівського воєводського управління про організацію обліку округів. 11 вересня 1916 р. – 24 березня 1932 р.,
    94 арк.
    63. Оп. 10.
    Спр. 15. Листування з Дрогобицьким повітовим староством про оренду рибальських ділянок. 17 травня 1917 р. – 25 січня 1938 р.,
    149 арк.
    64. Оп. 10.
    Спр. 40. Проекти поділу річок Ленга, Вісла і Сян на рибальські округи. Не раніше 1921 р. – не пізніше 1939 р., 11 арк.
    65. Оп. 10.
    Спр. 41. План розміщення союзів з охорони рибальства на території Львівського, Станіславського і Тернопільського воєводств, 25 арк.
    66. Оп. 10.
    Спр. 42. План розміщення союзів з охорони рибальства на території Львівського, Станіславського і Тернопільського воєводств. Не раніше 1921 р. – не пізніше 1939 р., 11 арк.
    67. Оп. 10.
    Спр. 43. Інструкція Львівської сільськогосподарської палати для рибних господарств. Не раніше 1921 р. – не пізніше 1939 р., 2 арк.
    68. Оп. 10.
    Спр. 44. Список союзів з охорони рибальства із зазначенням їх розміщення на території Львівського, Станіславського і Тернопільського воєводств. Не раніше 1921 р. – не пізніше 1939 р.,
    17 арк.
    69. Оп. 10.
    Спр. 100. Листування з повітовими староствами про надання даних стосовно наявності на їхній території рибних господарств. 2 лютого 1922 р. – 23 червня 1923 р., 36 арк.
    70. Оп. 10.
    Спр. 101. Устав про вилов риби на території Львівського воєводства. 21 вересня 1922 р. – 25 лютого 1923 р., 13 арк.
    71. Оп. 10.
    Спр. 136. Листування з Міністерством сільського господарства і державних маєтностей про розведення риб. 23 січня 1923 р. – 9 травня 1923 р., 11 арк.
    72. Оп. 10.
    Спр. 138. Розпорядження Міністерства сільського господарства і державних маєтностей про посилення контролю над рибальством і дані повітових староств про надання списків рибальських сторожів. 27 січня 1923 р. – 16 червня 1924 р., 17 арк.
    73. Оп. 10.
    Спр. 162. Листування з Міністерством сільського господарства і державних маєтностей про надання статистичних даних про ведення рибних господарств. 8 березня 1924 р. – 19 квітня 1924 р., 37 арк.
    74. Оп. 10.
    Спр. 164. Дані повітових староств про реєстрацію селекційних господарств з розведення риби. 19 квітня 1924 р. – 24 червня 1924 р., 37 арк.

    Державний архів Тернопільської області
    Ф. 4. Збаразьке повітове староство, 1919–1939 рр.
    75. Оп. 2.
    Спр. 139. Листування Збаразького повітового староства з воєводським управлінням і корпусом прикордонної охорони в Токах з приводу скарги поміщика Парнацького Романа щодо питання незаконного вилову риби в прикордонній зоні. 20 травня – 20 жовтня 1933 р.,
    6 арк.
    Ф. 6. Борщівське повітове староство, 1919–1939 рр.
    76. Оп. 2.
    Спр. 55. Циркуляр і статут Тернопільського воєводського управління про додержання закону про рибальство. 7 березня 1932 р. – 6 грудня 1935 р., 12 арк.
    Ф. 10. Теребовлянське повітове староство, 1919–1939 рр.
    77. Оп. 2.
    Спр. 228. Листування повітового староства з воєводським управлінням про облік рибальських товариств і рибних угідь. 6-10 серпня 1931 р., 16 арк.
    78. Оп. 2.
    Спр. 273. Розпорядження повітового управління і відомості постерунків поліції про наявність рибних продуктів в повіті. 17 січня – 13 лютого 1931 р., 7 арк.
    Ф. 13. Копичинське повітове староство, 1919–1939 рр.
    79. Оп. 1.
    Спр. 47. Листування з Тернопільським воєводським управлінням з питання укладення орендних договорів на використання рибних ділянок № 4 і № 8, сплати податків. 1924–1938 рр., 84 арк.
    Ф. 137. Тернопільський повітовий відділ самоуправління, 1918–
    1939 рр.
    80. Оп. 1.
    Спр. 504. Розпорядження Львівської земельної палати, Тернопільського повітового відділу самоуправління і свідчення ґмінних управ про рибні господарства приватні і ґмінні Тернопільського повіту. 18 січня – 23 серпня 1934 р., 113 арк.
    Ф. 231. Тернопільське воєводське управління, 1920–1939 рр.
    81. Оп. 4.
    Спр. 237. Розпорядження Тернопільського воєводського управління про нагляд за виконанням статуту рибальства про оренду риболовних місць та з інших питань. 12 листопада 1923 р. – 27 серпня 1927 р.,
    12 арк.
    82. Оп. 4.
    Спр. 238. Листування воєводського управління з повітовими староствами про орендування риболовного місця на річці Серет. 29 липня 1922 р. – 25 квітня 1927 р., 13 арк.
    83. Оп. 4.
    Спр. 444. Копії циркулярів, розпоряджень Міністерства землеробства і розпоряджень воєводського управління про землеробство, рибальство, лісове господарство та з інших питань. 4 січня – 31 грудня 1927 р., 92 арк.
    84. Оп. 6.
    Спр. 659. Листування воєводського управління з воєводськими староствами про встановлення плати за право риболовства. 2 лютого 1923 р. – 4 лютого 1926 р., 42 арк.
    85. Оп. 6.
    Спр. 742. Відомості повітових староств про стан приватних риболовецьких господарств і кількість вилову риби. 20 січня 1926 р. – 7 березня 1928 р., 55 арк.
    86. Оп. 6.
    Спр. 1334. Місячні відомості про кількість вилову риби за 1930 р. Січень – лютий 1930 р., 2 арк.
    87. Оп. 6.
    Спр. 1345. Відомості повітових староств про накладання штрафів на осіб за самовільну ловлю риби. 16 жовтня – 26 листопада 1931 р.,
    5 арк.
    88. Оп. 6.
    Спр. 1741. Список риболовецьких господарств на території Заліщицького повіту. 13 липня 1933 р., 8 арк.
    89. Оп. 6.
    Спр. 3591. Циркуляри і розпорядження про здачу в оренду рибальських ділянок про їх охорону і про інші питання з рибальства. 9 червня 1932 р., 73 арк.

    Науковий етнографічний архів Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
    Ф. 1. Рукописний фонд.
    90. Оп. 2.
    Спр. 24. Культура і побут міської інтелігенції (Свідчення Онищенко (Сохацької) Ірини Іванівни, 1927 р. н.; місце народж.: м. Калуш Івано-Франківської обл.; проживає: м. Калуш, в. І. Сохацького, 2; освіта: вища (зак. Львівську Академію Мистецтв); працювала художником; пенсіонерка. Записано Лицур Н. М. 24. 02. 2008 р. у м. Калуш.), 5 арк.
    91. Оп. 2.
    Спр. 26. Культура і побут міської інтелігенції (Свідчення Лукомської (Крип’якевич) Лукії Львівни, 1928 р. н.; місце народж.: м. Бережани, Тернопільської обл.; проживає: м. Івано-Франківськ, вул. Івана Франка 10/а, кв.25; освіта: вища (зак. Львівський політехнічний інститут); працювала архітектором; пенсіонерка. Записано
    Лицур Н. М. 28. 09. 2008 р. у м. Івано-Франківськ), 12 арк.
    92. Оп. 2.
    Спр. 27. Культура і побут міської інтелігенції (Свідчення Дмитрів Наталії Іванівни, 1928 р. н.; місце народж.: м. Долина, Івано-Франківської обл.; проживає: м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Гнатюка 4, кв.19; освіта: середня (технікум); працювала бухгалтером; пенсіонерка. Записано Лицур Н. М. 10. 09. 2008 р. у м. Івано-Франківськ), 4 арк.
    93. Оп. 2.
    Спр. 30. Культура і побут міської інтелігенції (Свідчення Сондей (Тимцюрак) Софії Іванівни, 1931р. н.; місце народж.: м. Калуш, Івано-Франківської обл.; проживає: Калуський р-н, с. Добрівляни, в. Миру, 37; освіта: вища педагогічна; працювала вчителем; пенсіонерка. Записано Лицур Н. М. 7. 12. 2008 р. у с. Добрівляни), 3 арк.
    94. Оп. 11.
    Спр. 1. Традиційне рибальство (Свідчення Лицура Миколи Васильовича, 1931 р. н.; місце народження: с. Витвиця Долинського району Івано-Франківської обл.; проживає: Долинський р-н,
    с. Витвиця, вул. Шевченка 48; освіта: середня; працював водієм; пенсіонер. Записано Лицуром М. З. 20.07. 2008 р. у с. Витвиця), 1 арк.
    95. Оп. 11.
    Спр. 2. Традиційне рибальство (Свідчення Мазура Рудольфа Антоновича, 1928 р. н.; місце народження: м. Болехів Івано-Франківської обл.; проживає: м. Болехів, вул.. Замкова 9, кв. 2; освіта: середня спеціальна (кінооператор), вища (фізична культура і спорт); пенсіонер. Записано Лицуром М. З. 28. 12. 2008 р. у м. Болехів), 7 арк.
    96. Оп. 11.
    Спр. 3. Традиційне рибальство (Свідчення Шишки Михайла Миколайовича, 1940 р. н.; місце народження: с. Гошів Долинського
    р-ну Івано-Франківської обл.; проживає: с. Гошів, вул.. Зелена 11; освіта: середня спеціальна (механік); працював вчителем фізики, креслення, трудового навчання; пенсіонер. Записано Лицуром М. З. 24. 07. 2009 р. у с. Гошів), 1 арк.
    97. Оп. 11.
    Спр. 4. Традиційне рибальство (Свідчення Красівського Мар’яна Якубовича, 1931 р. н.; місце народження: с. Витвиця Івано-Франківської обл.; проживає: Долинський р-н, с. Витвиця; освіта: вища; працював вчителем фізичої культури, голова сільради кількох скликаь; пенсіонер. Записано Лицуром М. З. 5. 08. 2009 р. у
    с. Витвиця), 1 арк.
    98. Оп. 11.
    Спр. 5. Традиційне рибальство (Свідчення Василишина Михайла Васильовича, 1926 р. н.; місце народження: с. Княжолука Долинського р-ну Івано-Франківської обл.; проживає: с. Княжолука; освіта: середня; працював майстром, головою сільради; пенсіонер. Записано Лицуром М. З. 14. 08. 2009 р. у с. Княжолука), 1 арк.
    99. Оп. 11.
    Спр. 6. Традиційне рибальство (Свідчення Шкіци Михайла Васильовича, 1933 р. н.; місце народження: с. Блюдники Галицького району Івано-Франківської обл.; проживає: с. Шевченкове,
    вул. Братів Гавришів Долинського району Івано-Франківської області; освіта: вища (історико-філологічний факультет); працював вчителем історії і української літератури в середній шк
  • Стоимость доставки:
  • 100.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины