ТРОХИМЕНКО ОЛЕКСАНДРА ОЛЕКСАНДРІВНА. ЕТНОНАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ НІМЦІВ В КОНТЕКСТІ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ : ТРОХИМЕНКО АЛЕКСАНДРА АЛЕКСАНДРОВНА. Этнонациональная идентичность немцев в контексте миграционных процессов второй половины ХХ – начала ХХІ ВЕКА TROKHYMENKO OLEKSANDRA OLEKSANDRIVNA. ETHNON-NATIONAL IDENTITY OF GERMAN IN THE CONTEXT OF MIGRATION PROCESSES OF THE SECOND HALF OF THE XX - BEGINNING OF THE XXI CENTURY

Краткое описание

ТРОХИМЕНКО ОЛЕКСАНДРА ОЛЕКСАНДРІВНА. Назва дисертаційної роботи: "ЕТНОНАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ НІМЦІВ В КОНТЕКСТІ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ТРОХИМЕНКО ОЛЕКСАНДРА ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 94(430):316.347“19/20“
ЕТНОНАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ НІМЦІВ В КОНТЕКСТІ
МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ
СТОЛІТТЯ
07.00.05. – етнологія
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
Науковий керівник:
Казакевич Геннадій Михайлович
доктор історичних наук, доцент.
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень .....................................................................................3
Вступ ............................................................................................................................4
Розділ 1. Стан наукової розробки теми та джерельна база дослідження......... 10
1.1. Історіографія проблеми....................................................................................... 10
1.2. Джерельна база дослідження.............................................................................. 24
1.3. Поняття «етнонаціональна ідентичність» та його складові.............................. 34
Розділ 2. Історичний контекст формування етнонаціональної
ідентичності німців .................................................................................................. 45
2.1. Особливості розвитку німецької етнонаціональної спільноти у другій
половині ХХ – на початку ХХІ століття ................................................................... 45
2.2. Етнодемографічна структура населення та сучасні проблеми
етнодемографічного розвитку Німеччини................................................................ 58
Розділ 3. Рецепція історичних чинників формування ідентичності в
суспільній свідомості німців................................................................................... 71
3.1. Сучасна інтерпретація німцями наслідків розколу та
об’єднання Німеччини ............................................................................................... 71
3.2. Вплив міграційних процесів на суспільну свідомість німців ........................... 83
3.3. Ставлення німців до теорії та практики мультикультуралізму ........................ 96
Розділ 4. Етнонаціональна ідентичність німців
на початку ХХІ століття ....................................................................................... 116
4.1. Історична пам’ять як складова німецької етнонаціональної
свідомості ................................................................................................................. 116
4.2. Міграційна проблема та ставлення до неї німецького суспільства ................ 128
4.3. Сучасні проблеми етнонаціональної ідентичності німців .............................. 146
Висновки.................................................................................................................. 164
Список використаних джерел та літератури ..................................................... 172
Додаток А ................................................................................................................ 222
Додаток Б................................................................................................................. 224
3
Перелік умовних скорочень
АдН – політична партія Альтернатива для Німеччини
Архів КЕК – Архів кафедри етнології та краєзнавства Київського національного
університету імені Тараса Шевченка
ЄС – Європейський Союз
ЗМІ – Засоби масової інформації
ІДІЛ – Ісламська держава Іраку та Леванту
НДПН – Національно-демократична партія Німеччини
нім. – німецькою
ООН – Організація Об’єднаних Націй
СДПН – Соціал-демократична партія Німеччини
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
США – Сполучені Штати Америки
ХДС – політична партія Християнсько-демократичний союз
ХДС/ХСС – Парламентська фракція Християнсько-демократичного союзу та
Християнсько-соціального союзу
ХСС – політична партія Християнсько-соціальний союз
AfD – Alternative für Deutschland
ARD – Arbeitsgemeinschaft der öffentlich-rechtlichen Rundfunkanstalten der
Bundesrepublik Deutschland
CDU – Christlich demokratische Union Deutschlands
CDU/CSU – CDU/CSU-Bundestagsfraktion (Unionsfraktion)
CSU – Christlich-soziale Union in Bayern
LEGIDA – Leipzig gegen die Islamisierung des Abendlandes
NDR – Norddeutscher Rundfunk
NPD – Nationaldemokratische Partei Deutschlands
PEGIDA – Patriotische Europäer gegen die Islamisierung des Abendlandes
SPD – Sozial-demokratische Partei Deutschlands
4
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Упродовж другої половини ХХ століття
німці зазнали впливу багатьох чинників, які трансформували етнонаціональну
ідентичність, а саме: денацифікація, примусове роз’єднання Німеччини, повоєнна
відбудова, насадження комунізму в НДР та ін. До цього також варто зарахувати й
курс на побудову мультикультурного толерантного суспільства задля успішнішої
інтеграції мігрантів, яких у великій кількості потребувала німецька економіка в
роки повоєнної відбудови. Однак це призвело до утворення закритих груп
мігрантів – «паралельних суспільств», – які відмовляються інтегруватися й часто
вороже налаштовані до корінних жителів. При цьому, самі німці, виховані на
засадах мультикультурної толерантності і страху перед націоналізмом, схильні
ігнорувати або замовчувати суспільні проблеми, що мають етнічне підґрунтя.
У наші дні в Німеччині відбуваються складні процеси міжетнічної взаємодії,
що мають резонанс у багатьох країнах Європи і світу. Першочергово, йдеться про
міграційну кризу в Європі, яка почала набирати обертів у результаті низки
військових конфліктів на Близькому Сході, що відбулися після 2010 року. Як
наслідок – до Німеччини як європейської країни із сприятливим соціальним
законодавством спрямувався великий потік мігрантів з ісламських країн.
Водночас, у цій країні вже існує значний прошарок іноземних переселенців та
їхніх нащадків, суттєва частина яких за тривалий час не спромоглася
інтегруватися до німецького суспільства. Відтак, описана вище міграційна криза
може тільки ускладнити вже існуюче непросте етнодемографічне становище в
Німеччині.
Дослідження сучасної етнонаціональної ідентичності німців у контексті
міграційних процесів дозволить окреслити ті небезпеки, що виникають у
результаті реалізації невдалої і недалекоглядної етнічної політики, що була
спрямована на перебудову етнонаціональної сутності населення Німеччини.
Враховуючи євроінтеграційні устремління України, дослідження
етнонаціональної ідентичності німців у контексті міграційних процесів дозволить
5
поглибити розуміння тих етнополітичних проблем, що є актуальними для країн
Європейського союзу і які наша держава буде змушена розділити, ставши в
майбутньому членом цієї організації.
Подібні проблеми піднімалися в працях Г. Баузінгера, У. Вікерта,
М. Гральхера, І. Гьотц, С. Погорельської, Т. Сарацина, В. Тимченка, Ю.Г. Шоепса
та інших дослідників. В той же час, ця тематика продовжує потребувати глибшого
дослідження з огляду на її актуальність для етнополітичної науки і практики.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана в рамках наукової тематики історичного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка «Україна в
загальноєвропейських історичних процесах: пошуки цивілізаційного вибору»
(державний реєстраційний номер 16БФ046-01) та пов’язана із науковими
дослідженнями кафедри етнології та краєзнавства Київського національного
університету імені Тараса Шевченка. Тематика дисертації відповідає
дослідницьким напрямкам «питання національної та етнічної ідентифікації»,
«процеси етнокультурної взаємодії», «процеси етнокультурної адаптації»,
«етнодемографічні процеси і проблеми», «сучасні етнічні процеси», «міжетнічна
конфліктологія» паспорту спеціальності 07.00.05 – етнологія.
Об’єктом дослідження є сучасна німецька політична нація як етнополітична
спільнота, члени якої є носіями німецького громадянства, однак не обов’язково –
носіями німецької етнічної ідентичності.
Предметом дослідження виступає етнонаціональна ідентичність німців в
умовах сучасних глобалізаційних та міграційних процесів.
Мета дослідження полягає у визначенні впливу міграційних та
глобалізаційних процесів на етнонаціональну ідентичність сучасних німців, за
умов побудови мультикультурного суспільства і подолання наслідків розколу
Німеччини та демографічних проблем.
Досягнення поставленої мети передбачає виконання наступних наукових
завдань:
6
– з’ясувати стан наукової розробки теми та проаналізувати джерельну базу
дослідження;
– уточнити визначення поняття «етнонаціональна ідентичність»;
– дослідити особливості розвитку німецького етносу у другій половині ХХ –
на початку ХХІ ст.;
– проаналізувати етнодемографічну структуру населення та виявити сучасні
проблеми етнодемографічного розвитку Німеччини;
– розкрити спосіб інтерпретації німцями повоєнного роз’єднання
Німеччини та її об’єднання в 1990 році;
– охарактеризувати вплив сучасних міграційних процесів на суспільну
свідомість німців;
– визначити ставлення німців до теорії та практики мультикультуралізму;
– розглянути історичну пам'ять німців як складову етнонаціональної
свідомості;
– висвітлити сучасну міграційну кризу та окреслити проблему поширення
правих настроїв у німецькому суспільстві.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період з 1945 по 2016 рр.
Нижня межа обумовлена появою тих факторів, під впливом яких німці
віднаходили своє місце на повоєнному просторі та формувалася сучасна німецька
етнонаціональна ідентичність. Це – денацифікація, пацифікація, повоєнна
відбудова, іноземна окупація, роз’єднання Німеччини та ін. Верхня межа
визначена завершенням польового дослідження автора в Німеччині до моменту
закінчення цієї роботи у травні 2016 року.
Географічні межі дослідження обумовлені об’єктом та поставленими
завданнями. Вони охоплюють територію Німеччини в її сучасних
адміністративних кордонах.
Методологічна основа дослідження. Сучасна етнонаціональна ідентичність
німців розглядається в дисертації як сукупність окремих компонентів, що
органічно об’єднані в одне ціле. Разом з тим, кожна її складова формувалася
протягом тривалого часу під впливом конкретних історичних обставин. Тому
7
дослідження етнонаціональної ідентичності німців проводилося із дотриманням
принципів системності та історизму.
Поруч із загальнонауковими методами структурного аналізу, синтезу,
індукції та дедукції використовувалися і спеціальні методи історії та етнології.
Розвиток німецького етносу протягом ХХ – початку ХХІ століть досліджувався із
застосуванням історико-генетичного, історико-типологічного методів та
синхронного аналізу.
Джерельна база дослідження формувалася за допомогою такого спеціального
методу етнології як польове дослідження із використанням методів включеного
спостереження (емпатії) та усного опитування – інтерв’ю, що є одним із основних
способів отримання етнографічних даних у польових умовах. Відкрите інтерв’ю,
окрім заздалегідь підготовленого питальника, вимагало і спрямування розмови з
респондентами в потрібне русло. Отримані в результаті опитування дані
оброблялися в тому числі й за допомогою статистичних методів, що знайшло своє
відображення у спеціально складених таблицях-додатках.
Виконання поставлених у дисертації завдань вимагало міждисциплінарного
підходу. Так, аналіз етнодемографічної структури населення та міграційних
процесів у Німеччині був би неможливий без залучення даних і методів
етнодемографії. Історична пам’ять німців моделювалася із використанням
принципів етнопсихології. Інтерпретація наслідків побудови в Німеччині
мультикультурного суспільства проводилася за антропологічним методом
політології.
Наукова новизна полягає в тому, що:
Вперше:
- введено до наукового обігу нові джерела, сформовані під час польових
досліджень, проведених автором у Німеччині;
- досліджено вплив мультикультуралізму на етнонаціональну ідентичність
німців як національної спільноти, що має специфічні етнічні ознаки;
- обґрунтовано гіпотезу, згідно з якою на сучасному етапі німецька
етнонаціональна ідентичність перебуває на рівні інтенсивності гіпоідентичності;
8
Уточнено:
-зміст поняття «етнонаціональна ідентичність»;
- вплив конкретних історичних обставин на розвиток етнонаціональної
ідентичності німців протягом другої половини ХХ ст.;
- взаємозв’язок демографічних проблем Німеччини і політики
мультикультуралізму;
- особливості самоідентифікації німців;
- розуміння наслідків міграційної кризи для німців;
- причини радикалізації частини населення Німеччини;
Набули подальшого розвитку:
- уявлення про вплив історичної пам’яті на етнонаціональну ідентичність
німців;
- розуміння недоліків реалізованої в Німеччині політики
мультикультуралізму;
- трактування проблеми існування в Німеччині різноманітних етнічно
закритих груп мігрантів, що відмовляються інтегруватися в німецьке суспільство,
переймати європейський спосіб життя і цінності.
Практичне значення роботи. Матеріали та висновки дослідження можуть
бути використані в подальшому вивченні сучасної історії та етнодемографічного
становища Німеччини; при розробці нормативних та спеціальних навчальних
курсів з історії країн Європи, націології, етнополітології; під час складання планів
врегулювання міжетнічної взаємодії в поліетнічному суспільстві; для написання
підручників, монографій, статей.
Апробація результатів дослідження здійснена під час виступів на
міжнародних наукових конференціях: «Шевченківська весна – 2014: історія»
(Київ, 2014), «Суспільні науки: сучасні тенденції та фактори розвитку» (Одеса,
2015), «Шевченківська весна – 2015: історія» (Київ, 2015), «Проблеми культурної
ідентичності в ситуації сучасного діалогу культур» (Острог, 2015), «Теоретичні,
методичні і практичні проблеми соціології, історії та політології» (Херсон, 2015),
«Суспільні науки: проблеми та досягнення сучасних наукових досліджень»
9
(Одеса, 2015), «Розвиток суспільних наук: європейські практики та національні
перспективи» (Львів, 2015), «Дні науки історичного факультету» (Київ, 2016),
«Проблеми культурної ідентичності в ситуації сучасного діалогу культур»
(Острог, 2016).
Публікації. Основний зміст і результати дослідження відображені у 15
публікаціях, з них: 7 наукових статей (6 у періодичних фахових виданнях України
та 1 в зарубіжному фаховому виданні), та 8 публікацій апробаційного характеру
(матеріали і тези виступів на конференціях).
Структура дисертації обумовлена об’єктом, предметом, метою та
завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів,
висновків, списку використаних джерел та літератури із 528 позицій й додатків.
Повний обсяг дисертації складає 228 сторінок, з яких основна частина – 171
сторінка, список використаних джерел та літератури – 50 сторінок, додатки на 7
сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Отже, по завершенню нашого дослідження, можна сформулювати наступні
висновки.
Встановлено, що історіографічної та джерельної бази достатньо для
проведення нашого дослідження. Перша включає в себе кілька великих груп
праць, зокрема – праці про історію Німеччини другої половини ХХ – початку ХХІ
століть; праці з етнології та етнополітології, автори яких розробляли теорії нації,
етносу, національної та етнічної ідентичностей та ін.; праці, присвячені
мультикультуралізму як етнічній політиці загалом, так і його німецькій реалізації
зокрема. Джерельна база нашого дослідження головним чином складається з
матеріалів власних опитувань, що зберігаються в фондах Архіву кафедри
етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса
Шевченка, а також результатів соціологічних та статистичних досліджень
державних і наукових установ Німеччини.
Уточнено зміст поняття етнонаціональна ідентичність – це спосіб
самоідентифікації національної спільноти, що є носієм державності, за якого
головними критеріями ідентифікації виступають такі етнічні ознаки, як спільність
походження, спільність історії та території, спільна історична пам’ять, мова.
Встановлено, що у другій половині ХХ століття німецька нація зазнала
значних випробувань: поразка у війні нацистського райху, денацифікація,
відбудова зруйнованої країни, примусовий розкол Німеччини на дві держави із
конкуруючими ідеологіями, будівництво Берлінської стіни, ідеологічна обробка
населення обох держав та вимушене перетворення ФРН на країну мігрантів. Все
це здійснило кардинальний вплив на етнонаціональну ідентичність населення і
збереглося в історичній пам’яті етносу. В результаті – до сьогодні німецьке
суспільство страждає від наслідків пережитих зламів ідентичності.
Проаналізовано етнодемографічну структуру населення Німеччини.
Виявлено, що сучасна Німеччина – це держава з поліетнчним складом населення,
в котрій, за офіційними даними, проживає від 7,2 до 8,2 млн іноземців, кількість
165
яких невпинно зростає. Відповідно до німецького законодавства (статті 116
Основного закону ФРН – нім. Grundgesetz), ці цифри стосуються лише тої
частини населення Німеччини, котре не має німецького громадянства. Відповідно,
наразі в уявленні населення поняття «німець» трансформувалося і вже майже не
несе в собі етнічних ознак. Ця думка підтвердилась і у ході дослідження, адже
більшість опитаних саме у змішуванні бачать майбутнє німецького етносу та
держави. Ще з 70-х років ХХ століття Німеччина страждає від демографічного
старіння населення, котре обумовлене такими тенденціями у німецькому
суспільстві: пріоритетність освіти, кар’єри, досягнення фінансового достатку,
бажання подорожувати над створенням сім’ї та народженням дітей; пізня перша
вагітність у багатьох жінок, що призводить до того, що все більше жінок змушені
звертатися по допомогу до лікарів, щоб зачати дитину; підвищення середньої
тривалості життя людини у країні, що створює додатковий тягар для платників
податків, кількість яких постійно зменшується. За розрахунками німецької влади, ці
проблеми мали б нівелюватися за рахунок міграційних потоків. Спілкуючись із
респондентами автор помітила, що такої ж думки притримувалось і населення.
Одначе, як показало дослідження, мігранти не лише не допомогли вирішенню даних
проблем, а навпаки – ускладнили існуючі та створили низку нових труднощів.
З’ясовано, що примусове роз’єднання Німеччини призвело до розмежування
німців на «оссі» та «вессі», яке досі не повністю подолане. Дослідження показало,
що кілька десятиліть конфронтації двох німецьких держав та їх ідеологій настільки
ускладнили стосунки між обома частинами німецького етносу, що населення досі
відчуває відмінність у своїх менталітетах, що стає на заваді завершенню
возз’єднання німецького етносу. Ситуація ускладнюється також і тим, що податок
солідарності, покликаний нівелювати відставання економічного розвитку нових
земель, не дав обіцяних владою результатів. Це, в свою чергу, обурює як західних,
так і східних німців, котрі, як зазначали опитані, вже втомилися від нього.
Особливо невдоволеним є молоде покоління німців, котре просто не розуміє, чому
має віддавати зароблені кошти.
166
Виявлено, що міграційні процеси здійснюють значний вплив на суспільну
свідомість німців. Це обумовлено тим, що Німеччина фактично перетворилася на
країну мігрантів. Так, починаючи із 50-х років ХХ століття, через нестачу
робочих рук на виробництві економічно процвітаючої країни у період так званого
«економічного дива», Німеччина стала запрошувати до себе значну кількість
іноземців. Недооцінивши важливості етнічного походження «гастарбайтерів» та
помилково розраховуючи на те, що, підзаробивши, іноземці повернуться у рідні
країни, тодішня німецька влада, окрім європейських мігрантів, також запросила
на роботу мігрантів із Туреччини. Частина іноземців згодом дійсно повернулася
додому. Одначе, оскільки рівень життя в Туреччині був значно нижчим за
можливості, котрі надавала німецька держава, переважна більшість турків не
лише не повернулася до Туреччини, а й перевезла за собою свої сім’ї. Оскільки,
навіть по завершенню «економічного дива» Німеччина лишається економічно
розвиненою країною, з високим рівнем життя, до неї постійно спрямований
значний потік іммігрантів із різних країн, включаючи і значну кількість арабських
та африканських. Як наслідок, німецьке суспільство зіткнулося зі значною
проблемою – співжиттям на побутовому рівні та інтеграцією великої кількості
іноземців із кардинально іншими культурами, ціннісними орієнтаціями та
нормами поведінки у європейський, німецький спосіб життя. Як спосіб
полегшення співіснування німців і мігрантів, було зроблено спробу побудови
мультикультурного суспільства. Опитування показало, що наслідком цього стала
схильність значної частини німецького суспільства до відмови від власної
ідентичності на користь «ідентичності мультикультурної» – змішаної
ідентичності або не скомпрометованої європейської ідентичності.
Встановлено, що політика мультикультуралізму представляє собою
ідеологію, покликану забезпечити мирне та взаємовигідне співжиття
представників різних етносів в одній державі та запобігти зіткненню цивілізацій
на лініях їх зламів. Як державна політика, мультикультуралізм спрямований на
збереження культурних відмінностей кожного етносу у поліетнічній державі.
Окрім цього, це є політична вимога та соціальний намір знайти шляхи побудови
167
толерантного суспільства заради забезпечення корисного співіснування. Плекання
толерантності у німецькому суспільстві, заохочення до віротерпимості та
відкритості до впливів чужих культур, пропаговані політикою
мультикультуралізму, мали допомогти успішно інтегрувати іноземців та
перевиховати етнічних німців. Опитування 2012 року показало, що більшість
німців приймають ідеї політики мультикультуралізму та готові будувати
мультикультурне суспільство, одначе цього не можна сказати про значну
кількість населення міграційного походження. На практиці проблеми, принесені
практичним мультикультуралізмом, виявилися надто складнішими у вирішенні,
ніж на це розраховувала німецька влада. Опитування показало, що, в той час, як
переважна більшість німців або щиро прийняла політику мультикультуралізму,
або змирилася із нею, замінюючи німецьку ідентичність на загальноєвропейську,
мігранти, у переважній більшості, цю політику не сприйняли. Вони та їх нащадки
схильні продовжувати жити в Німеччині, демонструючи лояльність до країн
походження та дотримуючись моделей поведінки згідно з традиціями власної
культури. Варто зауважити, що приріст населення в середовищі мігрантів значно
інтенсивніший, ніж у етнічних німців і постійно зростає. Особливо це стосується
мігрантів із мусульманських країн і в першу чергу – з Туреччини. Одначе, рівень
інтеграції у мігрантів-мусульман найнижчий. На противагу цьому, мігранти зі
Східної та Південної Європи, що залишилися в країні, відносно добре
асимілювалися, хоча також продовжують зберігати традиційні для країни
походження моделі поведінки та частково і стиль життя.
На сьогодні очевидним є той факт, що інтеграція іноземців у Німеччині
зазнала поразки. Як зазначалося, нащадки мігрантів навіть у третьому поколінні
схильні триматися за ідентичність своєї країни походження та видмежовувавтись
від німців, значна частина з них не спілкуються німецькою мовою та не бажають
її вчити. Сучасні засоби комунікації надають мігрантам та їх нащадкам
можливість жити в Німеччині без потреби володіння німецькою мовою майже
повноцінним життям. Як наслідок, така категорія населення, не маючи змоги
отримати вищу освіту, осідає у нижчих ланках суспільства, працюючи на
168
низькооплачуваній роботі, чи живучи за рахунок соціальних виплат. Тут варто
також наголосити, що часто такий стан речей цілком влаштовує колишніх
мігрантів та їхніх нащадків. Опитування показало, що практичні результати
побудови мультикультурного суспільства в Німеччині не влаштовують значну
частину німців, одначе досить значною є і кількість представників німецького
етносу, котрі ці суспільні проблеми ігнорують.
Виявлено, що історична пам'ять німців стає на заваді вирішення етнічних
проблем в Німеччині на сучасному етапі. Негативним наслідком для
етнонаціональної ідентичності німців є свідомий, а інколи – й підсвідомий страх
виявляти національні почуття, що притаманне навіть молодому поколінню.
Незважаючи на те, що ця проблема характерніша для старшого покоління німців,
батьки яких пережили часи націонал-соціалізму чи відбудови, молоді німці
переважно виховані без почуття патріотизму. Опитані нами респонденти часто
зазначали, що не розуміють, як це бути гордим за власну державу, коли це не є
результатом їхніх особистих досягнень. Значно ослаблює етнонаціональну
ідентичність і той факт, що у суспільній свідомості німців закарбована
впевненість у тому, що вияви національних почуттів пов’язані не з чим іншим, як
із расизмом. До сьогодні публічні прояви національних почуттів німцями
засуджуються і сприймаються як ксенофобія. В сучасному німецькому суспільстві
існує явище, котре в літературі прозвали «святковим» чи «прецедентним»
патріотизмом – під час чемпіонатів світу з футболу німці дозволяють собі
виявляти свої національні почуття, одягаючись у національні кольори, вивішуючи
національні прапори та співаючи національних пісень. Проте такого ажіотажу не
зустріти на святкуванні Дня німецької єдності, до якого більшість опитаних
ставиться індиферентно.
Встановлено, що міграційна криза, котра стала стрімко набирати обертів
після низки військових конфліктів на Близькому Сході, принесла Німеччині нові
гострі проблеми. Окрім наявності в країні значної кількості громадян, котрі, не
бажаючи працювати, живуть за рахунок соціальних виплат, на плечі німецьких
платників податків ліг новий тягар – біженці та нова хвиля економічних мігрантів.
169
Демократичне німецьке законодавство та загальноєвропейські гуманістичні
цінності вимагають від німців лояльності. Проте, на практиці ситуація швидко
вийшла з під контролю. Міграційна криза чітко показала населенню Німеччини
неспроможність німецької влади контролювати міграційні потоки та нездатність
справитись із біженцями та мігрантами, котрі потрапили в країну.
Неспроможність влади приймати необхідні країні рішучі та болісні рішення
призвела до того, що значна частина біженців та мігрантів, відчувши безкарність,
стала масштабно здійснювати безчинства та кримінальні злочини.
Як наслідок, заради збереження власного добробуту та європейської
ідентичності, налякане населення стало різко протестувати проти мігрантів,
мультикультуралізму та ісламізації Європи. Показовим є той факт, що проти
міграції протестують не лише етнічні німці, а і значна кількість населення
міграційного походження. Окрім цього міграційна криза винесла на поверхню
значні проблеми німецького мультикультурного суспільства, котрі німці були
схильні замовчувати чи ігнорувати: небажання мігрантів інтегруватися та низка
різноманітних міжетнічних конфліктів. Наразі у країні склалася дуже складна
ситуація: різко зросла неповага та злочини частини німецького населення проти
біженців та мігрантів; різко зросла недовіра та неприязнь до населення
міграційного походження, яке тепер ототожнюють із новоприбулими; виник
конфлікт між інтегрованими та не інтегрованими мусульманами.
Визначено, що етнічна складова етнонаціональної ідентичності сучасних
етнічних німців є ослабленою. Така ситуація пов’язана із наслідками Другої
світової війни (психологічна травма), денацифікацією, нав’язаним страхом перед
етнічним, національним та патріотичним, викривленим розумінням
політкоректності, намаганням створити мультикультурне суспільство.
Відмовляючись від власної етнонаціональної ідентичності, сучасні німці схильні
надавати перевагу незаплямованій європейській ідентичності. Етнічне та
національне вважається застарілим, неактуальним, тому слово «німець» більше не
несе етнічних характеристик. Після спілкування з респондентами стало зрозуміло,
що у таких німецьких національних рисах, як пунктуальність, ощадливість,
170
педантичність, любов до порядку – значна кількість опитаних, особливо молодь,
бачить лише негатив.
Вони також схильні бачити майбутніх німців нащадками змішаних шлюбів.
При цьому німці відверто ігнорують той факт, що рівень народжуваності серед
мігрантів невпинно зростає, а кількість змішаних шлюбів лишається на низькому
рівні. Отже, майбутні німці – це радше нащадки мігрантів, ніж діти змішаних
шлюбів. Ситуація ускладнюється й тим, що навіть у третьому поколінні німецькі
мігранти часто або не володіють німецькою мовою, або не бажають спілкуватися
нею. В кращому разі, вони говорять сумішшю німецької та рідних мов – тому,
зважаючи на рівень народжуваності, в країні складається реальна загроза
зникнення німецької мови у майбутньому.
Проте варто також пам’ятати, що у сучасному світі процеси забування
традицій та їх відновлення йдуть поруч, почергово змінюючись. Так і
етнонаціональна ідентичність не є статичним явищем, а періодично зазнає змін,
особливо в результаті таких потрясінь, як війни та кризи. Зокрема, наразі
міграційна криза та принесені нею труднощі привели до нової трансформації
етнонаціональної ідентичності німців. Першочергово, мова йде про те, що певна
частина громадян, стаючи на захист своїх національних інтересів, віднаходить
свою етнонаціональну ідентичність. Інша ж частина населення, спостерігаючи
радикалізацію (озлобленість, підпали та інші злочини проти мігрантів) та
ігноруючи негативні наслідки політики мультикультуралізму, знаходить для себе
лише ще одне підтвердження на користь правильності відходу від власної
етнонаціональної ідентичності на користь мирного співіснування.
Наразі важко говорити про гарантовані наслідки міграційної кризи як для
етнонаціональної ідентичності сучасних німців, так і для Німеччини загалом.
Стосовно етнонаціональної ідентичності німців можна констатувати, що
посилення самосвідомості значної частини етнічних німців є позитивним явищем.
Посилення прояву лояльності європейським цінностям серед населення
міграційного походження є також позитивним для німецької держави. Одначе,
досить значними та небезпечними є негативні наслідки міграційної кризи: німці
171
можуть змиритися із напливом іноземців, що призведе до пришвидшення
розчинення німецького етносу у мультикультурному суспільстві та ісламізації
Німеччини; у разі якщо Німеччина, ігноруючи настрої населення, не
переосмислить власну міграційну політику, це може призвести до збільшення
сплеску агресії; постійно збільшуючись у своїй чисельності внаслідок припливу
нових мігрантів і біженців та враховуючи рівень народжуваності, іноземці
швидко витіснять німців та німецьку культуру в країні. Одначе, складність
ситуації також полягає у тому, що все може змінитися під тиском впливу нових
поштовхів.
Отже, вирішення складних проблем, до яких призвели недалекоглядні заходи
німецької влади протягом кількох десятиліть, нині вимагає впровадження
державою нової етнонаціональної парадигми та переорієнтації етнополітики в
інтересах національної більшості. Воно також потребує нагального прийняття
непопулярних, болючих для значної частини німецького населення (як етнічних
німців так і населення міграційного походження та мігрантів) та навіть
небезпечних рішень. До ряду таких можна зарахувати:
- запровадження обов’язкового оволодіння мігрантами німецькою мовою,
від чого залежав би обсяг отримуваних ними пільг;
- стимулювання міграції до Німеччини кваліфікованих та освічених
робітників;
- переформатування системи соціальної допомоги з метою зменшення
кількості утриманців;
- ліквідація у свідомості населення уявлення про етнічне і національне як
неважливе і другорядне;
- поширення серед німців уявлення про однакову відповідальність перед
законом всіх членів суспільства, незалежно від етнічних, релігійних чи
расових ознак.