Саєвич Йосип Йосипович ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ УКРАЇНЦІ В ТАБОРАХ АВСТРО-УГОРЩИНИ І НІМЕЧЧИНИ В ПЕРІОД ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ: ВИШКІЛ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ПОБУТУ : Саевич Иосиф Иосифович ВОЕННОПОЛЕННЫЕ УКРАИНЦЫ В ЛАБОТАХ АВСТРО-ВЕНГРИИ И ГЕРМАНИИ В ПЕРИОД ПЕРВОЙ МИРОВОЙ ВОЙНЫ: ВЫСКОЛ И ОРГАНИЗАЦИЯ БЫТА Saevich Yosyp Yosypovych POWERS OF UKRAINE IN THE CAMPS OF AUSTRO-HUNGARY AND GERMANY DURING THE FIRST WORLD WAR: TRAINING AND ORGANIZATION



  • Название:
  • Саєвич Йосип Йосипович ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ УКРАЇНЦІ В ТАБОРАХ АВСТРО-УГОРЩИНИ І НІМЕЧЧИНИ В ПЕРІОД ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ: ВИШКІЛ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ПОБУТУ
  • Альтернативное название:
  • Саевич Иосиф Иосифович ВОЕННОПОЛЕННЫЕ УКРАИНЦЫ В ЛАБОТАХ АВСТРО-ВЕНГРИИ И ГЕРМАНИИ В ПЕРИОД ПЕРВОЙ МИРОВОЙ ВОЙНЫ: ВЫСКОЛ И ОРГАНИЗАЦИЯ БЫТА Saevich Yosyp Yosypovych POWERS OF UKRAINE IN THE CAMPS OF AUSTRO-HUNGARY AND GERMANY DURING THE FIRST WORLD WAR: TRAINING AND ORGANIZATION
  • Кол-во страниц:
  • 190
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
  • Год защиты:
  • 2007
  • Краткое описание:
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”


    На правах рукопису

    Саєвич Йосип Йосипович

    УДК 947.04 19141918”


    ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ УКРАЇНЦІ
    В ТАБОРАХ АВСТРО-УГОРЩИНИ І НІМЕЧЧИНИ
    В ПЕРІОД ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ:
    ВИШКІЛ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ПОБУТУ


    20.02.22 військова історія


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата історичних наук


    Науковий керівник: Кривизюк Леонід Петрович,
    кандидат історичних наук, доцент


    ЛЬВІВ 2007

    ЗМІСТ

    ВСТУП ............................................................................................... 3

    РОЗДІЛ І. Історіографія і джерела ................................................. 7

    РОЗДІЛ ІІ. Утворення таборів
    військовополонених українців ..................................................... 19

    РОЗДІЛ ІІІ. Національно-культурна робота .............................. 52

    РОЗДІЛ IV. Матеріально-побутові умови
    табірного життя .............................................................................. 92

    РОЗДІЛ V. Військовий вишкіл ................................................... 120

    ВИСНОВКИ .................................................................................. 163

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..167


    ВСТУП
    Актуальність теми. В історичній науці, особливо у військовій історії, щораз більше виникає потреба комплексного дослідження внеску військовиків у визвольні змагання українського народу першої чверті ХХ ст. Зокрема, важливою є проблема вишколу і виховання військовополонених українців російської армії у таборах Австро-Угорщини та Німеччини у роки Першої світової війни.
    У працях радянських істориків проблема полонених українців практично не розроблялася, а утворені з них дивізії Синьо- і Сірожупанників зображалися виключно з негативного боку, як антинародні військові відділи, що служили і захищали інтереси буржуазії. Діаспорна історіографія, хоч й об’єктивно висвітлює життєдіяльність військовополонених українців, все ж таки дещо заідеологізована. За роки незалежності України здійснено велику науково-дослідницьку роботу щодо відновлення історичної правди про полонених наддніпрянців, роль українського політичного проводу, зокрема Союзу визволення України (СВУ) в створенні та функціонуванні таборів, формуванні з полонених військових частин як складової Української армії, діяльність яких дала поштовх усьому ходу національного розвитку українського суспільства.
    Актуальною залишається проблема всебічного об’єктивного дослідження національно-патріотичної та культурно-просвітницької діяльності серед військовополонених українського політикуму, що мала великий вплив на утвердження серед них національної гідності, ідей самостійності України, утворення чотирьох українських таборів рядового складу і одного старшинського. Разом з тим не отримали належного висвітлення побут українського вояцтва, його військовий вишкіл, в результаті чого утворено дивізії Синьо- і Сірожупанників. Об’єктивне вивчення цієї важливої сторінки військової історії початку ХХ ст. України становить не лише науковий, але й суспільно-політичний інтерес. Це й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації безпосередньо пов’язана з планами науково-дослідної роботи Інституту гуманітарних і соціальних наук, Військового інституту імені гетьмана П.Сагайдачного Національного університету „Львівська політехніка”, де протягом тривалого часу ґрунтовно досліджуються військово-політична історія України і військова політика урядів Української держави ХХ ст.
    Об’єкт дослідження військовополонені українці російської армії в таборах Центральних держав у період Першої світової війни.
    Предмет дослідження утворення таборів військовополонених українців, проведення серед них національно-освідомлюючої і культурно-освітньої роботи українським політикумом, матеріально-побутові умови українських вояків, їх військовий вишкіл.
    Хронологічні рамки 19141918рр., період піднесення національно-визвольних змагань та актуалізації українського питання на міжнародному рівні, а у зв’язку з тим й ролі збройних сил у реалізації незалежності та соборності українських земель.
    Мета і завдання роботи на підставі узагальнення здобутків вітчизняної та зарубіжної історіографії, аналізу та осмислення нових архівних документів, матеріалів і спогадів учасників подій дослідити:
    роль українського політикуму в утворенні таборів військовополонених українців російської армії в Австро-Угорщині та Німеччині;
    національно-патріотичну та культурно-освітню працю галицько-буковинських і наддніпрянських громадсько-політичних діячів серед полонених українців;
    матеріально-побутові умови табірного життя та їх вплив на піднесення національної свідомості українського вояцтва;
    діяльність табірних кооперативних структур;
    військово-політичну роботу українського політичного проводу з метою організації збройних формувань Української національно-демократичної революції.
    Методологічна основа дослідження принципи історизму та наукової об’єктивності, що базуються на пріоритеті документів, які дають змогу всебічно висвітлити становище військовополонених українців у таборах Центральних держав. Дисертант застосував аналітичний, порівняльний, конкретно-історичний та проблемно-хронологічний методи.
    Наукова новизна. У роботі комплексно досліджено:
    передумови утворення таборів військовополонених українців російської армії у Центральних державах;
    значення українського проводу щодо вирішення цього питання перед урядами Австро-Угорщини та Німеччини;
    культурно-освітню та національно-освідомлюючу роботу українського політикуму серед полонених українців російської армії як складової частини загальноукраїнського суспільного життя;
    матеріальне становище полонених, покращення якого сильно впливало на їх морально-психологічний стан, сприяло формуванню у них національної свідомості;
    організацію військово-політичної сили у таборах полонених українців у період найбільшого піднесення проголошення самостійності України.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення і висновки в багатьох аспектах доповнюють наукові знання з історії українського війська, а узагальнення досвіду створення військових формувань, військового вишколу, забезпечення кадрами, національно-патріотичного виховання, морально-психологічного стану вояків можна творчо використати в життєдіяльності сучасних Збройних Сил України. Висновки і фактичний матеріал дисертації доцільно врахувати у процесі підготовки із загальної історії новітнього часу, курсів політичної та військової історії України, у виховній та навчально-педагогічній роботі Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства надзвичайних ситуацій України.
    Особистий внесок здобувача у розробку проблеми полягає в неупередженому аналізі архівних матеріалів, наукової літератури, мемуарів. Узагальнено досвід створення українських військових формувань у період Першої світової війни та їх вклад у боротьбу за незалежність і соборність України, організацію військового вишколу полонених українців.
    Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи апробовані на засіданні кафедри історії України, науки і техніки Національного університету „Львівська політехніка”, наукових конференціях:
    1. "Перша світова війна в історичній долі українського народу" (Львівський військовий інститут Національного університету "Львівська політехніка", 25.11.2004);
    2. Друга міжнародна наукова конференція "Збройні сили України: історія і сучасність" (Інститут гуманітарних і соціальних наук Національного університету "Львівська політехніка", 29-30.03.2006),
    а також у чотирьох публікаціях у фахових наукових виданнях:
    1.Саєвич Й.Й. Побут і вишкіл військовополонених українців у таборах Австро-Угорщини та Німеччини (1914 1918 рр.) // Військово-науковий вісник. - Вип. 7. Львів: Військовий інститут НУ "Львівська політехніка", 2005. С. 222 229.
    2. Саєвич Й.Й. Військовополонені в таборах Австро-Угорщини і Німеччини: фінансово-господарська діяльність і побут // Збірник навчально-матеріальних матеріалів і наукових статей. Вип. 5. Луцьк, 2005. С. 27 35.
    3. Саєвич Й.Й. Українські військовополонені в таборах Австро-Угорщини (1914 1917 рр.): фінансово-господарська діяльність і побут //Військово-науковий вісник. Вип. 8. Львів: Військовий інститут НУ "Львівська політехніка", 2005. - С. 241 244.
    4. Саєвич Й.Й. Українські військовополонені в таборах Німеччини: Фінансово-господарська і культурно-освітня діяльність (1914 1918 рр.). // Вісник Національного університету "Львівська політехніка" "Держава і армія". № 571. Львів, 2006. С. 244 250.
    Структура дисертації визначена темою та завданням дослідження і складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 168 сторінок. Список використаної літератури включає 307 позицій. Загальний обсяг дослідження складає 191 сторінок.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    На основі комплексного дослідження проблеми вишколу і виховання військовополонених українців російської армії у таборах Австро-Угорщини та Німеччини у 19141918рр. зроблено такі висновки і узагальнення:
    1. Перша світова війна суттєво змінила національно-політичну ситуацію для українців Австро-Угорщини і Росії, поставивши українське питання в ряд важливих чинників європейської геополітики. Засновані Галицькими партіями Головна Українська Рада (ГУР) і наддніпрянцями-емігрантами Союз визволення України (СВУ) стали політичним проводом українців, який визначив головну мету українського народу державна самостійність і соборність України.
    2. У результаті воєнних дій сотні тисяч солдатів-українців російської армії потрапили у табори військовополонених в Австро-Угорщині та Німеччині. Енергійні заходи українського політикуму перед урядами цих держав призвели до виокремлення значної кількості полонених наддніпрянців в окремі табори: Фрайштадт (Австрія), Раштат, Вецляр, Зальцведель і Ганновер Мюнден (Німеччина) для проведення вишколу та ідейно-виховних заходів, спрямованих на піднесення національної самосвідомості скитальців.
    3. Український політичний провід, зокрема СВУ, при фінансовій підтримці державних інституцій і неурядових організацій розгорнув національно-патріотичну і культурно-освітню роботу серед військовополонених українців на теренах Центральних держав. Для налагодження цієї роботи створено Просвітні відділи СВУ з залученням наддніпрянських політичних емігрантів і представників західноукраїнської інтелігенції (істориків, правників, журналістів, митців). Діяльність Просвітніх відділів розгорталася за трьома основними напрямами: загальна просвіта, національно-політичне виховання і практична організація громадського життя, тісно пов’язаними між собою та взаємодоповнюючими один одного.
    4. Заходами Просвітніх відділів у таборах засновано українські народні школи, розгорнуто видавничу діяльність (випуск книг, альманахів, календарів, газет), що допомагало національному та культурно-просвітницькому освідомленню полонених вояків і підготовці кадрів для збройної визвольної боротьби на Батьківщині.
    5. Здійснення національно-культурної програми стикалося з великими організаційними і морально-психологічними труднощами. На початковому етапі роботи основна маса полонених солдатів була денаціоналізована, відкидала українство як австро-німецьку вигадку, негативно сприймала й виокремлення України зі складу Російської держави. Завдяки освідомлюючій праці Просвітніх відділів СВУ, різноманітних таборових національно-культурних і фахових товариств полонені стали політично свідомими громадянами, більшість з яких підтримали Українську національно-демократичну революцію 19171921рр.
    6. Чимала увага українського політикуму спрямовувалася на покращення матеріально-побутових умов полонених співвітчизників. У таборах засновано кооперативні спілки з відповідними статутами, організовано практичні господарські курси, створено кустарні спілки, закладено допомогові каси, які стали значною життєвою підмогою для тисяч скитальців. Закладено драматично-музичні, фотографічні товариства, видавництва і книгарні, кошти від яких теж використовувалися на потреби табірних організацій та громадсько-благодійні цілі, влаштування побуту полонених, що впливало на їх морально-психологічний стан, сприяло зміцненню серед них українського духу, піднесенню національної свідомості. Уроки виживання, ринкової економіки, які було засновано в таборах, уже після війни стали в нагоді багатьом скитальцям, особливо тим, хто залишився в еміграції в Австрії, Німеччині, Польщі, Чехословаччині, Болгарії, Туреччині, Франції та інших державах.
    7. Одним із чинників відродження державності український політикум вбачав створення національної армії. Легіон Українських Січових Стрільців і корпус Січових Стрільців стали її зародком, а полонені українці російської та австро-угорської армії й потенційним резервом. Військова підготовка у таборах здійснювалася спортивними товариствами „Січ”, „Запорозька Січ”, „Залізняк” з відповідними статутами чеських, польських і українських „Соколів”, українських „Січей”. Військовий вишкіл як складова частина національно-патріотичної роботи приніс свої результати. 1917 на початку 1918рр. наддніпрянці сформували дві дивізії Синьожупанників і одну Сірожупанників, що стали важливою ланкою у процесі відродження національних збройних сил, мілітарною силою Української національно-демократичної революції 1917-1921рр. Формування та організація цих дивізій, їх бойовий шлях мають стати предметом спеціального наукового узагальнення.
    8. Тогочасний досвід вишкільно-виховної роботи активно використовувався при організації таборів інтернованої Армії УНР у Польщі та Румунії, Української галицької армії в Чехословаччині (19201923 рр.), де також було створено мережу закладів, яка включала школи і таборові університети, культурно-освітні та фахові товариства, господарсько-виробничі структури.
    9. Дослідження ще раз актуалізувало необхідність підготовки збірників документів і контекстної монографії про суспільно-політичне життя та бойові дії на території України в роки Першої світової війни. Ефективності ідейно-виховної роботи сучасної молоді, військовиків Збройних Сил незалежної України сприяла б і серія документальних фільмів, фотоальбомів на цю тематику.
    10. У роки Першої світової війни військовополонені українці на чужині організувалися в потужну мілітарну українську силу, що до кінця сповнила клятву на вірність Вітчизні. Враховуючи історичний досвід національно-освідомлюючої роботи тогочасного періоду, керівництво держави на сучасному етапі повинно звернути увагу на ефективність національно-патріотичного виховання в армії, що тільки зміцнюватиме обороноздатність Збройних Сил незалежної України.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины