ПРОЦЕСИ ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ УКРАЇНИ ЯК ЧИННИК ЇЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ БЕЗПЕКИ : ПРОЦЕССЫ ФОРМИРОВАНИЯ РЕГИОНАЛЬНОЙ ИДЕНТИЧНОСТИ УКРАИНЫ КАК ФАКТОР ЕЕ ВНЕШНЕЙ ПОЛИТИКИ В ОБЛАСТИ БЕЗОПАСНОСТИ

Краткое описание

Рада національної безпеки і оборони України
Національний інститут проблем міжнародної безпеки

На правах рукопису

Стародуб Тетяна Сергіївна

УДК 327-021.23 (4:477) (043)

ПРОЦЕСИ ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ УКРАЇНИ ЯК ЧИННИК ЇЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ БЕЗПЕКИ

Спеціальність № 21.01.01 - Основи національної безпеки держави
(політичні науки)

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
політичних наук

Науковий керівник
Парахонський Борис Олександрович,
доктор філософських наук,
старший науковий співробітник

Київ 2005

ЗМІСТ

Вступ

4

Розділ 1. Співвідношення понять національної та регіональної ідентичності та проблеми визначення зовнішньополітичних пріоритетів держави в галузі національної безпеки

11

1.1. Категорія національна ідентичність” у вітчизняній та зарубіжній традиції

13

1.1.1. Процеси становлення національної ідентичності України

13

1.1.2. Основні підходи до визначення поняття національна ідентичність”

23

1.2. Феномени регіональної ідентичності й регіональної безпеки та їх роль у сучасній системі міжнародних відносин

52

1.2.1. Понятійно-категоріальна сутність феноменів регіональної ідентичності та регіональної безпеки

53

1.2.2. Специфіка взаємозв’язку регіональної ідентичності та регіональної безпеки

63

1.2.3. Особливості регіональної ідентифікації України як складової системи регіональної безпеки

67

Розділ 2. Вплив процесів формування регіональної ідентичності України на вирішення зовнішньо- та внутрішньополітичних питань її національної безпеки

79

2.1. Cтановлення регіональної ідентичності України

79

2.1.1. Участь України в процесах ідентифікації країн Центральної Європи

81

2.1.2. Роль України у становленні східноєвропейської регіональної ідентичності

89

2.1.3. Місце України в розбудові регіону Південно-Східної Європи як якісно нового геополітичного утворення

93

2.2. Вплив регіональної ідентичності України на вирішення питань її національної безпеки

98

2.2.1. Проблема визначення зовнішньополітичних пріоритетів у контексті регіональної ідентичності України

98

2.2.2. Зовнішньополітичний вимір національної безпеки України та процеси формування геополітичної ідентичності України

103

2.2.3. Внутрішньополітичний вимір національної безпеки України в контексті процесів формування регіональної ідентичності нашої держави

108

2.3. Проблеми формування архітектури субрегіональної безпеки у Чорноморській зоні. Участь України в побудові нової системи субрегіональної стабільності у Чорномор’ї

111

2.3.1. Вплив процесів формування субрегіональної чорноморської ідентичності на побудову нової системи європейської безпеки

112

2.3.2. Проблеми політичної стабільності та безпеки в Чорноморському субрегіоні. Участь України у вирішенні цих питань

117

2.3.3. ОЧЕС та ГУУАМ: можливості створення багаторівневої системи співробітництва та безпеки. Перспективи для України

122

Висновки

140

Cписок використаних джерел

143

ВСТУП
Радикальна політична трансформація системи міжнародних відносин, що відбулася наприкінці 80-х середині 90-х років ХХ ст., призвела до зміни конфігурації європейського політичного простору. Ця зміна пов’язана з деякими політичними, економічними та соціальними потрясіннями, що торкнулися фундаментальних принципів та основ життєдіяльності соціальних та державних систем. Революційні та еволюційні трансформації, які відбувалися у Центральній та Східній Європі, найповніше проявилися на політико-територіальному просторі колишнього Радянського Союзу та тих країн, що утворилися після його розпаду.
Актуальність теми дослідження визначається тим, що процеси формування регіональної ідентичності держави дедалі помітніше впливають на її зовнішню політику в галузі безпеки. Не лише Україна, а й Росія, країни Центральної, Східної та Південно-Східної Європи постали перед формуванням нової ідентичності, що прослідковується при визначенні їх зовнішньополітичних пріоритетів у галузі безпеки.
Нині Україна перебуває в пошуках своєї власної регіональної ідентичності, яка має найбільш відповідати її внутрішній політиці та інтересам національної безпеки, а також враховувати наявні наукові теорії з проблеми ствердження України як регіональної держави.
Аналіз досліджень та публікацій, в яких започатковано розв’язання проблеми. Дослідженням проблем становлення української національної ідентичності та теоретичних аспектів ідентифікації етносу та нації присвячено теоретичні та прикладні розробки вітчизняних та зарубіжних учених: П.Гнатенка та В.Павленка [1], З.Гриценка [2], М.Обушного [3], Е.Сміта [4], О.Забужко [5], Ю.Бадзьо [6], Г.Касьянова [7], Ю.Бойка [8], І.Мірчука [9], І.Прізела [10,11] та ін. Вивченню ролі політичної еліти у процесах створення та утвердження нації присвячені праці В.Липинського [12]. Розуміння суті національної свідомості ми знаходимо в працях Д.Донцова [13]. Деякі концептуальні та практичні аспекти проблеми визначення поняття регіональної безпеки та питання створення регіональних структур безпеки розглядають О.Білорус [14], Д.Лук’яненко [15], Є.Кіш [16], Х.Булл [17]. Значним внеском у розвиток регіональної науки є монографії В.Кременя [18,19], В.Ткаченка [19], І.Бінька [18], С.Головащенка [18], Ю.Павленка [20], Ф.Рудича [21], які розглядають процеси формування геополітичних ідентифікацій України як чинник її внутрішньої та зовнішньої політики в галузі безпеки. Процеси становлення та формування нових регіональних ідентичностей в Європі, зокрема, центральноєвропейської, східноєвропейської та південно-східноєвропейської та участь України у вищезазначених процесах розглядали у своїх роботах вітчизняні та зарубіжні дослідники: Е.Задорожнюк [22], В.Пречан [23], Б.Желіцкі [24], О.Майорова [25], Л.Ликошина [26], Ю.Новопашин [27], А.Хайд-Прайс [28], Ю.Пахомов [29], С.Кримський [29], Ю.Павленко [29], В.Івер [30], В.Коломойцев [31], П.Зеленцов [32], В.Драко [33], Б.Парахонський [34], Б.Яценко [35], О.Іжак [36] та ін.
Утім, комплексного аналізу питань безпеки та проблеми формування регіональної ідентичності України як чинника її зовнішньої політики в галузі безпеки ще бракує, що й зумовило актуальність обраної теми дослідження. Дещо спрощене бачення цих проблем (насамперед у методологічному сенсі) презентовано і в дослідженнях сучасних вітчизняних та зарубіжних політологів, зокрема, у працях Л.Чекаленко [37], Г.Шманька [38], Є.Кіш [38], О. Дікарева [39], В.Дубовика [40], Б.Шмелева [41], С.Аппатова [42], І.Коваля [43], С.Пирожкова [44], А.Гуцала [44], О.Лановенка [44, 45], О.Шевченка [44] та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами.
Дисертаційне дослідження пов’язане із планами фундаментальних і прикладних досліджень Національного інституту проблем міжнародної безпеки. Роботу виконано в рамках планових наукових проектів: на 2002-2003 роки в рамках наукових проектів № 1 Зовнішня політика України в умовах формування нової системи міжнародної безпеки”; № 2 Формування механізмів євроатлантичної інтеграції України. Розвиток відносин стратегічного партнерства”; № 3 Проблеми регіонального співробітництва та розвитку міжнародних комунікацій”; на 2004-2005 роки в рамках наукових проектів № 1 Національна безпека України в умовах трансформації міжнародних відносин, систем глобальної та регіональної безпеки”; № 2 Україна у світових інтеграційних процесах: проблеми синхронізації та гармонізації різнорівневих регіональних інтеграційних проектів”.
Мета і завдання дослідження. Головною метою дослідження є аналіз процесів формування регіональної ідентичності України як чинника її зовнішньої політики в галузі безпеки.
Зазначена мета окреслює коло таких завдань:
- дослідити проблему становлення національної ідентичності України та розкрити основні підходи до визначення поняття національної ідентичності;
- розглянути взаємозв’язок та сутність феноменів: регіональна безпека та регіональна ідентичність;
- проаналізувати процеси становлення та розвитку регіональних ідентичностей в Європі;
- дослідити процеси формування регіональної ідентичності України та вивчити їх вплив на внутрішню та зовнішню політику, а також на національну безпеку держави.
Об’єктом дослідження є регіональна ідентичність як елемент сучасної системи міжнародних відносин.
Предметом дослідження є процеси формування регіональної ідентичності України та їх вплив на розробку зовнішньої політики в галузі міжнародної безпеки.
Основна мета і завдання визначили методи дослідження. Методологічну основу роботи складають загальнонаукові методи дослідження: історичний, системний, функціональний, метод компонентного та статистичного аналізу.
Використання історичного методу обґрунтовано необхідністю детальнішого вивчення генези поглядів на українську ідентичність у працях вітчизняних та зарубіжних дослідників, що дозволило простежити походження та еволюцію українського етносу.
Застосування системного методу простежується у всій роботі і обґрунтовується потребою виокремлення ширшого поняття регіональна ідентичність” як елемент сучасної системи міжнародних відносин та вужчого - регіональна ідентичність держави”, в даному випадку України.
Використовуючи функціональний метод автор розглядає різні виміри регіональної ідентичності, а застосування в дослідженні компонентного аналізу дозволили авторові більш детально зупинитись на розгляді підходів щодо визначення таких категорій, як національна ідентичність”, регіональна безпека”, регіональна ідентифікація”, регіональна ідентичність”.
При дослідженні поняття регіональної ідентичності як наукової категорії використовувався метод синтезу геополітичного та культурно-цивілізаційного підходів.
Розглядаючи питання регіональної безпеки, автор застосовує аналіз взаємодій тієї чи іншої підсистеми з глобальними компонентами та елементами системи міжнародних відносин різних рівнів та напрямів: регіонально-глобального, двостороннього з елементами різних рівнів, між складовими частинами підсистеми.
Загальна методологія, що використовується у комплексному дослідженні, поєднує в собі елементи структурного аналізу, що дозволяє з урахуванням історичного, цивілізаційного, соціально-екномічного, політичного, геополітичного, релігійного та етнополітичного розвитку України виявити загальні особливості формування національної та регіональної ідентичності нашої держави.
В цілому при дослідженні процесів формування регіональної ідентичності України як чинника її зовнішньої політики в галузі безпеки використовувався кожен з наведених методологічних підходів. Разом з тим, лише їх комплексне застосування може забезпечити всебічний та цілісний аналіз цієї проблеми.
Наукова новизна отриманих результатів:
- на основі узагальнення та систематизації основних підходів щодо визначення категоріально-методологічного апарату, який пов’язаний зі змістом національної та регіональної ідентичностей, розкрито зміст положення про необхідність врахування впливу процесів формування національної та регіональної ідентичностей на визначення зовнішньополітичних пріоритетів у галузі національної безпеки;
- доведено, що основою взаємозв’язку чинників регіональної безпеки та регіональної ідентичності є система, у якій конкретна регіональна ідентифікація зумовлює інституціональне, організаційне та інше оформлення комплексу заходів, спрямованих на гарантування регіональної безпеки.
- отримало подальшого розвитку методологічне забезпечення вивчення проблеми ідентичності у контексті формування нового наукового напряму, який передбачає альтернативне тлумачення регіональної ідентичності України та обрання нею однієї з регіональних ідентичностей в Європі;
- досліджено особливості процесів становлення та розвитку регіональних ідентичностей, а саме: центральноєвропейської, східноєвропейської та південно-східноєвропейської, визначено роль та місце України у їх формуванні з огляду на створення більш ефективних механізмів співробітництва;
- обґрунтовано можливі моделі подальшого розгортання процесів формування регіональної ідентичності України залежно від того, яку роль наша країна відіграватиме у побудові тієї або іншої ідентичності, запропоновано авторське бачення стратегічної мети України на поступову реалізацію її потенціалу як регіонального лідера у Чорноморському субрегіоні.
Наукове та практичне значення отриманих результатів. Теоретичне значення роботи полягає у розкритті проблеми становлення та розвитку регіональних ідентичностей та виявленні глибшого змісту поняття регіональної ідентичності в геополітичному аспекті.
У практичній площині дослідження сприяє розвитку концептуально-методологічної бази для розробки конкретних аспектів зовнішньої політики держави в контексті національної та міжнародної безпеки. Результати дослідження можуть бути використані під час розробки документів у державних установах відповідного спрямування, підготовки навчальних курсів з історії міжнародних відносин та зовнішньої політики, політології міжнародних відносин тощо.
Результати дисертаційного дослідження застосовано в аналітичній діяльності Національного Інституту проблем міжнародної безпеки.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки роботи апробовано на наукових конференціях та семінарах: Розширена Європа та виклики безпеці в Чорноморсько-Каспійському регіоні” (м. Київ, вересень 2002 р.), Дні науки філософського факультету 2003” (м. Київ, квітень 2003 р.), Співдружність незалежних держав: актуальні аспекти міждержавних відносин” (м. Москва, квітень 2003 р.), Людина Світ Культура”. Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка) (м. Київ, квітень 2004 р.), Идентичность и толерантность в многоэтничном гражданском обществе” (м. Алушта, травень 2004 р.), Євроатлантичні наміри України: регіональні виміри громадської підтримки” (м. Чернівці, червень 2004 р.), круглому столі Чи може стати ідея європейської і євроатлантичної інтеграції Українською національною ідеєю”?” (м. Чернівці, червень 2004 р.).
Публікації за темою дисертації:
1. Стародуб Т.С. Поняття регіональної ідентичності України в вітчизняній історіографічній традиції. // Грані. Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, Центр соціально-політичних досліджень. 2002. № 6 (26). Листопад-грудень. С. 113-117.
2. Стародуб Т.С. Вплив процесів формування регіональної чорноморської ідентичності на побудову нової системи європейської безпеки // Розширена Європа та виклики безпеці в Чорноморсько-Каспійському регіоні: Збірка статей на основі матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. К.: 2003 / Національний інститут проблем міжнародної безпеки, Фонд Фрідріха Еберта; гол. редактор: Б.Парахонський. К.: 2003. 196 с. С.91-100.
3. Стародуб Т.С. Генеза поглядів на українську ідентичність в працях вітчизняних та зарубіжних дослідників // Грані. Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, Центр соціально-політичних досліджень. 2003. В 2-х ч. Ч.1. № 1 (27). Січень-лютий. С. 117-123; Ч.2. № 2 (28). Березень-квітень. 2003. С. 88-93.
4. Стародуб Т.С. Процеси формування нової регіональної ідентичності країн Центральної Європи // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Зб. наук. праць. № 14. Львів: Національний університет Львівська політехніка”. 2003. С. 23-27.
5. Стародуб Т.С. Вплив процесів формування регіональної ідентичності України на вирішення зовнішньополітичних питань її національної безпеки // Вісник Філософія. Політологія” Київського національного університету імені Тараса Шевченка. К.: 2003. Вип. 53. С. 133-134.
6. Стародуб Т.С. Вплив геополітичних ідентифікацій України на процеси формування системи регіональної безпеки в Чорноморському регіоні // Вісник Філософія. Політологія” Київського національного університету імені Тараса Шевченка. К.: 2003. Вип. 59-61. С.162-164.
7. Стародуб Т.С. Проблеми становлення національної ідентичності України крізь призму дослідження історичної спадщини Київської Русі // Грані. Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, Центр соціально-політичних досліджень. 2003. № 6 (32). Листопад-грудень. С. 142-146.
8. Стародуб Т.С. Ідея інтеграційного об‘єднання Україна-Росія-Білорусь”: реалії та перспективи побудови нової моделі регіональної безпеки у Східній Європі // М.: 2003. http://sng.nso-mgimo.ru/sbornik/starodub.doc
9. Стародуб Т.С. Вплив самоідентифікації української політичної еліти на вирішення внутрішньо- та зовнішньополітичних питань в галузі національної безпеки України // Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170 річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Матеріали Міжнародної наукової конференції Людина Світ Культура” (20-21 квітня 2004 року, Київ). К.: Центр навчальної літератури, 2004. С. 873-876.
10. Стародуб Т.С. Процеси формування центральноєвропейської ідентичності як невід’ємної складової європейської ідентичності в контексті вступу країн Центральної Європи до ЄС // Грані. Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, Центр соціально-політичних досліджень. 2004. № 4 (36). Липень-серпень. С. 113-118.

Структура роботи. Текст дисертації містить вступ і два розділи з висновками до них, обсяг становить 161 сторінку, з яких 18 сторінок займає список використаної літератури, який нараховує 200 джерел.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Досліджуючи процеси формування регіональної ідентичності України як чинника її зовнішньої політики в галузі безпеки, автор доходить таких висновків:
1. Відповідно до розробленої типології підходів до визначення поняття національна ідентичність” під ідентичністю слід розуміти сукупність основних стійких рис, що утворюють своєрідність чи унікальність групи, а також почуття приналежності до групи, засноване на соціальній спільності. Тому в сучасних процесах регіональого співробітництва чинник спільної культурної та історично-цивілізаційної ідентичності відіграє величезну роль, що прослідковується на активізації участі нашої держави у розв’язанні проблем безпеки в регіоні держав, що складають її міжнародне оточення.
2. Автор розглянув функціональний вимір регіональної ідентичності, тому під регіональною ідентичністю в дослідженні мається на увазі передусім участь держави у створенні та розбудові регіону, до якого вона належить, її роль у формуванні архітектури регіональної безпеки, яка охороняє як її, так і держав регіону від внутрішніх та зовнішніх загроз, та сприяє зміцненню ролі держави як в регіоні, так і в світі взагалі, особливо коли ця держава ще формує свій імідж на міжнародній арені.
4. В дослідженні представлено стислий аналіз процесів формування регіональних ідентичностей в Європі та проаналізовано участь України у вищезазначених процесах. Одним із пріоритетних завдань для України в процесах центральноєвропейської регіональної ідентичності та, на цьому ґрунті й інтеграції є розвиток прикордонного співробітництва, інтенсифікація економічної співпраці та впровадження реальних кроків щодо взаємодії у політико-соціальній сфері. Щодо місця нашої країни у процесах східноєвропейської регіональної ідентичності, то Україна перш за все потребує стабільності в регіоні Східної Європи, активного розвитку прикордонного, міждержавного економічного співробітництва з метою відновлення тих ринків, що були втрачені внаслідок розпаду СРСР. Великий потенціал існує в політичній, економічній, культурній та іншій галузях у взаємовідносинах між Україною, Росією та Білоруссю як суверенними державами на засадах паритетності. Участь нашої держави в розбудові Південно-Східного регіону Європи визначається через роль нашої держави у поглибленні співробітництва з країнами Чорноморського субрегіону. Слід зазначити, що автор вважає доцільним розглядати у межах південно-східноєвропейської регіональної ідентичності дві субрегіональні ідентичності: балканську та чорноморську, обрання Україною останньої сприятиме релазації нашої держави як регіональної держави.
5. Стратегічна політика нашої держави у чорноморському напрямі сьогодні визначається такими обставинами:
- Україна зацікавлена у зміцненні чинних і у створенні нових структур безпеки у Чорноморському субрегіоні, у стабільному розвитку країн субрегіону;
- розвиток зовнішньоекономічної активності у Чорноморському субрегіоні сприятиме поліпшенню внутрішньої соціально-економічної та політичної ситуації в країні;
- створення системи чорноморського співробітництва відкриває для України перспективи зовнішньополітичної діяльності, що позначається як південно-східний вектор напрям, який на сьогодні ще недостатньо відпрацьований і його основні принципи ще повинні сформуватися у політичній свідомості українського суспільства. Необхідно, щоб цей напрям став однією з головних парадигм зовнішньої орієнтації України.
6. Рекомендації щодо мінімізації наслідків обрання Україною зовнішньополітичного курсу, який залежить від конретних історичних обставин, що склались, дисертант вбачає у вирішенні питання принаймні на двох рівнях внутрішньодержавному, тобто головним завданням України є розробити правильно концепцію формування сучасного українського суспільства, української держави, що повинна передусім спиратися на об’єднувальну ідею, яка консолідувала б суспільство, була б підмурівком його стабілізації; ця ідея повинна сприйматися всіма її громадянами, незалежно від їх етнічних відмінностей, та на регіональному рівні, тобто утвердження нашої держави в регіоні країн, що її оточують, через участь нашої держави у створенні нових дієвих регіональних структур безпеки та укладання дво- та багатосторонніх угод щодо співробітництва між країнами регіону з метою створення та розвитку нового формату регіональних відносин у трьох напрямах: Росія Україна Білорусь, Україна Центральноєвропейські країни європейські та євроатлантичні структури, Україна ГУУАМ Південно-Східноєвропейські країни. Зрозуміло, що останні розширення НАТО та ЄС, які безпосередньо мали значний вплив на зміни в регіональному оточенні нашої держави, не мають стати бар’єром для активних цілеспрямованих дій української дипломатії.
Іншим важливим питанням є усвідомлення політичною елітою України важливості подальшого більш поглибленого розвитку політичного та економічного співробітництва України з країнами Чорноморського субрегіону, стан яких на сьогодні можна оцінити як цілком задовільний. Отже, саме шляхом активізації своєї участі у Чорноморському регіоні впродовж наступних десятиріч Україна дійсно зможе зробити свій внесок у процвітання, стабільність та значне економічне зростання цього регіону.
7. З метою консолідації політичної й економічної еліти та суспільства, створення чіткої зовнішньополітичної стратегії, спрямованої на перспективу, та врешті-решт становлення своєї регіональної ідентичності слід, на нашу думку, по-перше, щоб національна еліта України усвідомила та підтримала курс, зорієнтований на формування регіональної ідентичності України як чинника її зовнішньої політики в галузі безпеки, по-друге, головну увагу слід зосередити на дослідженні громадської думки, а також проаналізувати можливості впливу з боку політичної еліти на міркування суспільства з приводу проблеми прийняття державою нової ідентичності, по-третє, дуже важливо, щоб наша країна змогла шляхом вжиття конкретних дипломатичних заходів сприяти утвердженню свого позитивного іміджу в регіоні держав, що її оточують, та досягти в найближчому майбутньому згоди щодо проблеми регіонального лідерства на користь України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Гнатенко П.И., Павленко В.Н. Идентичность: философский и психологический анализ. К.: Б.И.,1999. 462 с.
2.Гриценко З.І. Мистецтво жити разом: світовий досвід і пошуки Україною свого політичного обличчя: Наукове видання. Харків: Харківський державний аграрний університет, 1999. 187 с.
3.Обушний М.І. Етнос і нація: проблеми ідентичності. К.: Український Центр духовної культури, 1998. 204 с.
4.Сміт Е.Д. Національна ідентичність. К.: Основи, 1994. 222 с.
5.Забужко О.С. Філософія української ідеї та європейський контекст. К.: Основи, 1993. 126 с.
6.Бадзьо Ю. Національна ідея і національне питання. К.: Смолоскип, 2000. 52 с.
7.Касьянов Г.В. Теорії нації та націоналізму: Монографія. К.: Либідь, 1999. 352 с.
8.Бойко Ю. Шлях нації. Париж-Київ-Львів: Українське слово, 1992. 126 с.
9.Мірчук І. Світогляд українського народу. Спроба характеристики // Студії журналу Генеза”. Серія: Філософія. Історія. Політологія. 1994. № 2. С.87-95.
10.Prizel Ilya. National Identity and Foreign Policy: Nationalism and Leadership in Poland, Russia and Ukraine. UK: Cambridge University Press, 1998. 443 p.
11.Prizel Ilya. The Influence of Ethnicity on Foreign Policy // Szporluk R. (ed.) National Identity and Ethnicity in Russia and the New States of Eurasia. - Armonk, NY: М. E. Sharpe, 1994. - P. 103-28.
12.Липинський В. Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму // Політологія. Кінець XIX початок XX ст.: Хрестоматія / За ред. О.І. Семківа. Львів: Світ, 1996. 800 с.
13.Донцов Д. Дух нашої давнини. Дрогобич: Відродження, 1991. 342 с.
14.Білорус О.Г. Глобалізація і національна стратегія. К.: Батьківщина, 2001. 300 с.
15.Глобализация и безопасность развития / О.Г. Белорус, Д.Г. Лук’яненко, М.О. Гончаренко, В.А. Зленко и др.; Науч. ред. О.Г. Белорус. К.: ИМЭМО НАН Украины, КНЕУ, Межд. ин-т глобалистики, 2002. 789 с.
16.Кіш Є. Регіоналізм в Центрально-Східній Європі в контексті європейської інтеграції: мрії та реалії // Міжнар. наук. конф. Регіони Східної Європи: інтеграційні очікування та конфронтаційні небезпеки”. Чернівці: 2000 р. С.23-39.
17.Bull H. Anarchical Society: Study of Order in World Politics. N.Y.: Macmillan Publishing Company, 1995. 329 p.
18.Кремень В.Г., Бінько І.Ф., Головащенко С.І. Політична безпека України: концептуальні засади та система забезпечення: Монографія. К.: МАУП, 1998. 92 с.
19.Кремень В.Г., Ткаченко В.М. Україна: шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації: Монографія. К.: Видавничий центр Друк”, 1998. 446 с.
20.Павленко Ю. Україна у світовому цивілізаційному процесі // Вісник НАН України. 2002. № 3. С. 18-26.
21.Рудич Ф. Магістральні вектори зовнішньої політики // Віче. 2001. № 9. С. 24-44.
22.Задорожнюк Э. Революции 1989г. и процессы становления новой региональной идентичности Центральной Европы (по архивным материалам). Революции 1989 года в странах Центральной (Восточной) Европы: взгляд через десятилетие // Международный исторический журнал. 2000. №7. http://history.machaon.ru/all/number_07/anonsvak/revolution/zadorozh/index.html
23.Пречан В. Чехословаччина на шляху до демократичної революції. Революции 1989 года в странах Центральной (Восточной) Европы: взгляд через десятилетие // Международный исторический журнал. 2000. №7. http://history.machaon.ru/all/number_07/anonsvak/revolution/prechan/index.html
24.Желіцкі Б. Загальна ерозія реального соціалізму” та Угорщина кінця 80-х років: передумови та причини революційної ломки. Революции 1989 года в странах Центральной (Восточной) Европы: взгляд через десятилетие // Международный исторический журнал. 2000. №7. http://history.machaon.ru/all/number_07/anonsvak/revolution/zhelitsky/index.html
25.Майорова О. Польща 80-х років: пошук шляху до компромісу. Революции 1989 года в странах Центральной (Восточной) Европы: взгляд через десятилетие // Международный исторический журнал. 2000. №7. http://history.machaon.ru/all/number_07/anonsvak/revolution/mayorova/index.html
26.Ликошина Л. Специфіка стану суспільної свідомості та революція 1989р. в Польщі. Революции 1989 года в странах Центральной (Восточной) Европы: взгляд через десятилетие // Международный исторический журнал. 2000. №7. http://history.machaon.ru/all/number_07/anonsvak/revolution/lykoshina/index.html
27.Новопашин Ю.С. Новая региональная идентичность центральноевропейских стран как научная проблема // Славяноведение. 1999. N 3. C.15-29.
28.Hyde-Price Adrian. The international politics of East Central Europe. Regional International Politics series. London, 1998. 300 p.
29.Пахомов Ю.Н., Крымский С.Б., Павленко Ю.В. Пути и перепутья современной цивилизации. Институт МЭ и МО НАН Украины. Благотворительный фонд содействия развитию гуманитарных и экономических наук. Международный деловой центр”, К.: 1998. 431 с.
30.Ивер В. Экономическое сотрудничество Беларуси, России и Украины как важнейший фактор дальнейшей интеграции славянских государств // Первая межпарламентская конф. Белорусь, Россия, Украина опыт и проблемы интеграции”; Под общ. ред. С.Н. Кияшко. К.: Парламентское издательство, 1999. 256 с. С.53-57.
31.Коломойцев В. Россия-Украина-Беларусь: перспективы развития интеграции // Первая межпарламентская конф. Белорусь, Россия, Украина опыт и проблемы интеграции”; Под общ. ред. С.Н. Кияшко. К.: Парламентское издательство, 1999. 256 с. С.83-87.
32.Зеленцов П. Беларусь, Россия, Украина приоритеты экономической стратегии // Первая межпарламентская конф. Белорусь, Россия, Украина опыт и проблемы интеграции”; Под общ. ред. С.Н. Кияшко. К.: Парламентское издательство, 1999. 256 с. С.87-91.
33.Драко В. Возможные пути взаимной интеграции Беларуси, России и Украины // Первая межпарламентская конф. Белорусь, Россия, Украина опыт и проблемы интеграции”; Под общ. ред. С.Н. Кияшко. К.: Парламентское издательство, 1999. 256 с. С.222-228.
34.Парахонський Б. Україна в Чорноморському регіоні // Матеріали міжнародної конференції Каспійсько-Чорноморський регіон: умови та перспективи розвитку”; редкол.: С.Пирожков та ін. К.: Центр близькосхідних досліджень, Інститут сходознавства ім. А.Кримського НАН України, 1998. 282 с. С.25-32.
35.Яценко Б. Чорноморсько-Каспійський регіон в Європейсько-Азійському континуумі // Матеріали міжнародної конференції Каспійсько-Чорноморський регіон: умови та перспективи розвитку”; редкол.: С.Пирожков та ін. К.: Центр близькосхідних досліджень, Інститут сходознавства ім. А.Кримського НАН України, 1998. 282 с. С.18-24.
36.Ижак А. Сопоставление геополитических интересов Украины и России в Черноморско-Каспийском регионе // Матеріали міжнародної конференції Каспійсько-Чорноморський регіон: умови та перспективи розвитку”; редкол.: С.Пирожков та ін. К.: Центр близькосхідних досліджень, Інститут сходознавства ім. А.Кримського НАН України, 1998. 282 с. С.41-43.
37.Чекаленко Л. Країни Центрально-Східної Європи у зовнішній політиці української держави // Нова політика. 1998. №5. С. 2-9.
38.Шманько Г., Кіш Є. Вишеградський чотирикутник”. Загальноєвропейська інтеграція східноєвропейських країн // Політика і час. 1994. №1. С. 48-50.
39.Дікарев О. Єврорегіональні інтеграційні процеси та Україна: організаційний вимір // Дослідження світової політики: Актуальні проблеми. Зб. пр. вчених; Редкол.: Є.Є.Камінський (відп. ред.) та ін. К.: ІСЕМВ, 1998. 73 с.
40.Дубовик В.А. Общие тенденции регионализации внешней политики Украины // Материалы круглого стола российских и украинских ученых Украина и Россия: региональные направления внешней политики в 1990-е гг”; Под ред. Б.А.Шмелева. М.: Центр внешнеполитических исследований Одесского государственного университета, Центр сравнительных исследований ИМЭПИ РАН, Эпикон”, 1999. 160 с. С.12-26.
41.Шмелев Б.А. Проблемы европейской безопасности и сотрудничества во внешней политике России // Материалы круглого стола российских и украинских ученых Украина и Россия: региональные направления внешней политики в 1990-е гг”; Под ред. Б.А.Шмелева. М.: Центр внешнеполитических исследований Одесского государственного университета, Центр сравнительных исследований ИМЭПИ РАН, Эпикон”, 1999. 160 с. С.27-59.
42.Аппатов С.И. Стратегический треугольник Украина-Россия-НАТО и региональная политика Украины // Материалы круглого стола российских и украинских ученых Украина и Россия: региональные направления внешней политики в 1990-е гг”; Под ред. Б.А.Шмелева. М.: Центр внешнеполитических исследований Одесского государственного университета, Центр сравнительных исследований ИМЭПИ РАН, Эпикон”, 1999. 160 с. С.60-69.
43.Коваль И.Н. Восточноевропейское направление во внешней политике Украины и России. Сравнительный анализ // Материалы круглого стола российских и украинских ученых Украина и Россия: региональные направления внешней политики в 1990-е гг”; Под ред. Б.А.Шмелева. М.: Центр внешнеполитических исследований Одесского государственного университета, Центр сравнительных исследований ИМЭПИ РАН, Эпикон”, 1999. 160 с. С.88-103.
44.Українсько-російські відносини: гуманітарний вимір: Наук. збірник; Ред. колегія: Пирожков С.І. (голова), Гуцал А.Ф., Денисов А.Ф., Лановенко О.П., Шевченко О.К. К.: НІУРВ, 1998. 156 с.
45.Україна-Росія: концептуальні основи гуманітарних відносин. За наук.ред. О.П.Лановенка. К.: Стилос, 2001. 476 с.
46.Стародуб Т.С. Генеза поглядів на українську ідентичність в працях вітчизняних та зарубіжних дослідників // Грані. Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, Центр соціально-політичних досліджень. 2003. В 2-х ч. Ч.1. № 1 (27). Січень-лютий. С. 117-123.
47.Тойнби А.Дж. Постижение истории. М.: Прогресс, 1991. 736 с.
48.Гриценко З.І. Мистецтво жити разом: світовий досвід і пошуки Україною свого політичного обличчя: Наукове видання. Харків: Харківський державний аграрний університет, 1999. 187 с.
49.Копинский И. Алфавит духовный. К.: Типография Печерской Лавры, 1877. 128 с.
50.Нічик В.М. Могила Петро: Філософська думка в Україні: Біобібліогр. словник / Авт. кол.: В. С. Горський, М. Л. Ткачук, В. М. Нічик та ін. К.: Унів. вид-во "Пульсари", 2002. 244 с. http://izbornyk.narod.ru/fdm/fdm39.htm
51.Сковорода Г. Повне зібрання творів; Редкол.: В.І. Шинкарук (голова) та ін. У 2 т. К.: Інститут філософії АН УРСР, Наукова думка”, 1973. Т.1. 530 c.
52.Шевченко Т.Г. І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє. Кобзар. К.: Дніпро, 1984 606 с.
53.Костомаров М.І. Закон Божий (Книга буття українського народу). К.: Либідь, 1991. 40 с.
54.Брицький П.Україна в поглядах західноєвропейських політиків та істориків: ретроспективний аналіз // Матеріали наук. симпозіуму Європа: ідеї та процеси”. Чернівці: Буковинський політологічний центр, Бюро зі співробітництва в Україні Фонду Ф.Еберта, Прут”, 1998. 192 с.
55.Дюрозель Жан-Батіст. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів: Пер. с фр. Є. Марічева, Л. Погорєлова, В. Чайковського. К.: Основи, 1995. 903 с.
56.Стародуб Т.С. Проблеми становлення національної ідентичності України крізь призму дослідження історичної спадщини Київської Русі // Грані. Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, Центр соціально-політичних досліджень. 2003. № 6 (32). Листопад-грудень. С. 142-146.
57.Слово про закон і благодать: Пер. В. Яременка за виданням: Тисяча років української суспільно-політичної думки. У 9-ти т. К., 2001. Том I. С.200-217.
58.Патерик Києво-Печерський за другою Касіянівською редакцією (1462 р.). Упорядкувала, адаптувала українською мовою, склала додатки і примітки Ірина Жиленко. К.: 2001. http://litopys.org.ua/paterikon/paterikon.htm
59.Смолятич Кл. Послання, написане Климом, митрополитом руським, священику Фомі і розтлумачене Афанасієм-ченцем: Пер. О.Сліпушко за виданням: Памятники литературы Древней Руси. XII век. М., 1980. С. 283-289. www.litopys.org.ua/oldukr2/oldukr66.htm
60. Бондар С. Туровський Кирило: Філософська думка в Україні: Біобібліогр. словник / Авт. кол.: В. С. Горський, М. Л. Ткачук, В. М. Нічик та ін. К.: Унів. вид-во "Пульсари", 2002. 244 с. http://izbornyk.narod.ru/fdm/fdm20.htm
61.Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги: Пер. з англ. О.Буценка. К.: Основи, 1994. Т.2. 494 с.
62.Кант И. Антропология с прагматической точки зрения. Спб.: Наука, 1994. 471 с.
63.Розумний М. Суспільна ідея в структурі ідентичності // Філософські, історичні та політологічні студії. Спецвипуск журнала Генеза”. 1999. С.4-17.
64.Смолій В.А., Степанков В.С. Українська державна ідея XVII XVIII століть: проблеми формування, еволюції, реалізації. К.: Альтернативи, 1997. 367 с.
65.Бочковський Ольгерт. Вступ до націології. К.: Генеза, 1998. 144 с.
66. Жиренко Д., Трофімова Н. Як Україні зберегти свою ідентичність та одночасно не закриватися від іншого світу // День. 11 жовтня 2001. № 184. http://www.day.kiev.ua/2001/184/
67.Ржевський О. Особливості української ментальності сприйняття феномену держави // Студії політологічного центру Генеза”. 1997. № 1. С.5-9.
68.Gellner E. Nations and nationalism. Oxford: Blackwell, 1983. 150 p.
69.Hobsbawm, Eric, and Ranger, Terence (eds.) The invention of tradition. Cambridge: Cambridge University Press, 1983. 322 p.
70.Smith, Anthony D. Interpretations of national identity // Dieckhoff, A. and Gutierrez, Natividad (eds.). Modern roots. Studies of national identity. Aldershot: Ashgate, 2001, Р.21-42.
71.Anderson, Benedict. Imagined Communities. Reflections on the origin and spread of nationalism. 2-nd ed. London: Norton, 1991. 204 p.
72.Bhabha, Homi K. The Location of Culture. New York/London: Routledge, 1995. 285 p.
73.Левінас Е. Між нами: Дослідження. Думки про іншого: Пер. з фр.; Редкол.: М. Погребинський та ін. К.: Нац. ун-т "Києво-Могилян. Акад.”, Центр Європ. гуманіт. дослідж., Дух і Літера: Задруга”, 1999. 292 с.
74.Bhabha, Homi K. Nation and Narration. London, New York: Routledge, 1990. 333 p.
75.Абетка етнополітолога / Відп. ред.Римаренко Ю. К.: Інститут держави і права НАН України ім. В.М.Корецького, Школяр”, 1996. Т. 1. 224 с.
76.Lukis, Reneo and Brint, Michael (eds.) Culture, politics and nationalism in the age of globalization. Aldershot: Ashgate, 2001. 181 p.
77.Preston P.W. Political/Cultural Identity: citizens and nations in a global era. London, Thousand Oaks, New Delhi: SAGE publications, 1997. 198 p.
78.Schopflin, George. Nations, Identity, Power. New York: New York University Press, 2000. 442 p.
79.Культурология ХХ век. Энциклопедия: В 2-х т; Гл. ред., сост. и авт. проекта С. Я. Левит. С-Пб: Университетская книга, 1998. Том первый А-Л. 447 с.
80.Erikson E. Psychosocial Identity // A Way of Lookingat Things Selected Papers; Edited by S.Schlein. N.Y. 1995. Р. 675-679.
81.Франкл Дж. Неизведанное Я: Пер. И.Е.Киселевой. М.: Прогресс, 1998. http://psylib.org.ua/books/frang01/index.htm
82.Mead D.George. Mind, Self and Society. Chicago: University of Chicago Press, 1998. 326 p.
83.Поршнев Б.Ф. Социальная психология и история. 2-е, доп. и испр. изд. М.: Наука, 1979. 232с.
84.Скворцов Н.Г. Этничность и трансформационные процессы // Этничность. Национальные движения. Социальная практика. Спб., 1995. С. 10-11.
85.Гачев Г.Д. Национальные образы мира. Космо-Психо-Логос; Ред.: Расшивалова Э.В. М.: Прогресс: Культура, 1995. 479 с.
86.Гумилев Л.Н. Сочинения [в 15 т.]; Сост. и общ. ред. А.И. Куркчи. М.: ДИ-ДИК Мир Л.Н.Гумилева: Международный альманах. Серия 1. Выпуск 2. [т.2]: Конец и вновь начало. 1997. 539 с.
87.Трубецкой Е.Н. Всеобщее, прямое, тайное и равное. Трубецкой Е.Н. Смысл жизни. М., 1994. С.300 и сл.
88.Степун Ф.А. Мысли о России // Новый мир. 1991. № 6. С.220-228.
89.Федотов Г.П. Три столицы. Спб.: Альфа, 1991. Т.1. 432 с.
90.Бердяев М.А. Судьба России. М.: Эксмо-Пресс, Харьков: Фолио. 2000. 736 с.
91.Абетка етнополітолога. / Відп. ред.Римаренко Ю. К.: Інститут держави і права НАН України ім. В.М.Корецького, Школяр”, 1996. Т. 2. 235 с.
92.Удодов А.Б. Феномен М.Горького как эстетическая реальность: генезис и функционирование (1880-е начало 1890-х годов): Дис... д-р филол. наук. Воронеж: Воронежский государственный университет (ВорГУ) . 380 с.
93.Панченко А.М. Топика и культурная дистанция // Историческая поэтика. Итоги и перспективы изучения. М., 1986. С. 244.
94.Иванова С.Ю. Этническая культура и культура этноса // Этнонациональная ментальность в художественной литературе. Ставрополь: СГУ, 1999. С. 48.
95.Макеев С.А., Оксамитная С.Н., Швачко Е.В. Социальные идентификации и идентичности. Киев: Институт социологии НАН Украины, 1996. 185 с.
96.Вивчення впливу зовнішньої міграції 1991-1996 рр. на зміни етнічного складу населення України та її регіонів. Шульга М.О., Шульга Р.П., Бойко Н.Л., Загороднюк Т.Ю. К.: Представництво Міжнародної організації з міграції в Україні. Жовтень 1998. 95 с.
97.Кресіна І. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси: Етнополітологічний аналіз: Монографія. К.: Вища школа, 1998. 392 с.
98.Горбатенко В.П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть. К.: Академія, 1999. 239 с.
99.Феномен нації: основа життєдіяльності / За ред. Б.В.Попова. К.: Товариство Знання”, КОО, 1998. 264 с.
100.Етнос. Нація. Держава: Україна в контексті світового етнодержавницького досвіду: (Монографія) / Ю.І.Римаренко, М.М.Вівчарик, О.В.Картунов, І.О.Кресіна, С.Ю.Римаренко, С.О.Телещун, Л.Є.Шкляр; За заг. ред. Ю.І.Римаренка. К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2000. 516 с.
101.Національна держава: національний і наднаціональний виміри / За ред. Ю.Римаренка. К.: Донеччина, - 254 с.
102.Бочковський Ольгерт. Вступ до націології. К.:Генеза, 1998. 144с.
103.Марушкіна І., Танчин І. Про моделі національного відродження в Україні. Студії політологічного центру Генеза” № 4, 1995. C. 247-249.
104.Rudnytsky I. L. Observations on the Problem of Historical” and Non-historical” Nations // Harvard Ukrainian Studies 5 (1981). P. 358 368.
105.Канак Ф. Національне буття й національна ідея // Філософські студії журналу Генеза”. 1998. С.49-56.
106.Митряева С.И. Формирование стратегии национальной консолидации как фактор национальной безопасности Украины // Круглий стол экспертов Стратегия национальной консолидации”. К., 1998. http://www.niurr.gov.ua/ukr/dialog_1999/Mitryaeva.html
107.Курчевська Й. Зміни національної ідентифікації у нормальних і екстремальних ситуаціях: Пер. з польської А.Поритко // Студії політологічного центру Генеза”. 1995. № 4. С.247-249.
108.Римаренко Ю.І. Етнонаціональний вимір українського державотворення // Правова держава. К.: 1995. вип. 6. с.45 53.
109.Римаренко Ю.І. Держава і нація / Правова держава. К.: 1996. Вип. 7. с. 188-193.
110.Надолішний П.І. Етнонаціональний фактор адміністративної реформи в Україні: проблеми теорії, методології, практики: Монографія. К.: Вид-во УАДУ”, 1998. 264 с.
111.Здіорук С., Парахонський Б., Вакулевський О. Стратегічні аспекти національно-культурної політики України // Наукові доповіді НІСД. Вип. 48 К.: Препринт, 1995. 76 с.
112.Варзар І.М. Політична етнологія як наука: теоретико-методологічні і науково-праксеологічні аспекти: Автореф. дис. д-ра політичних наук. 23.00.03/ Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. К., 1995 52 с.
113.Шкляр Л.Є. Етнонаціональні чинники державотворення: політичний аналіз: Автореф. дис. д-ра політичних наук: 23.00.02/ НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького.- К., 1996. 40 с.
114.Етнополітичний розвиток України: досвід, проблеми, перспективи / Курас І.Ф. (відп.ред.). К.: Інститут національних відносин і політології НАН України, 1997. 212 с.
115.Почепцов Г.Г. Коммуникативные технологии двадцатого века. М.: Рефл-бук, Ваклер, 1999. 348 с.
116.Мельниченко В.І. Політичні орієнтації та електоральна поведінка / Про становище молоді в Україні (за підсумками 1999 року): Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України. К.: Український інститут соціальних досліджень, 2000. 159 с.
117.Бебик В.М., Головатий М.Ф., Ребкало В.А. Політична культура сучасної молоді. К.: А.Л.Д., 1996. 112 с.
118.Бебик В.М. Основи теоретичної та практичної політології: Підручник. К.: МАУП, 1994. 124 с.
119.Рябов С.Г. Томенко М.В. Основи теорії політики. Київ.: Тандем, 1996. 192 с.