РОЛЬ КУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ У ПРОЦЕСІ СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ НАЦІЇ : РОЛЬ КУЛЬТУРНОГО ПРОСТРАНСТВА В ПРОЦЕССЕ СТАНОВЛЕНИЯ УКРАИНСКОЙ ПОЛИТИЧЕСКОЙ НАЦИИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ СТРАТЕГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

На правах рукопису

ЗЛОБІНА Тамара Григорівна
УДК 141.7 (477)

РОЛЬ КУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ У ПРОЦЕСІ СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ НАЦІЇ

Спеціальність 21.03.01 — гуманітарна і політична безпека держави (філософські науки)

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник
Степико Михайло Тимофійович,
доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

Київ — 2009

ЗМІСТ

ВСТУП .3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ..11

1.1. Теоретичний аналіз культурної зумовленості простору у гуманітарних науках..25
1.2. Взаємозв’язок історичної пам’яті та культурного простору..42
1.3. Вплив ідеологій на формування просторового середовища..62

РОЗДІЛ 2. КУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР ЯК ЧИННИК СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ НАЦІЇ90

2.1. Роль культурного простору у націєтворенні: теоретичний аспект104
2.2. Вплив політико-історичних та соціокультурних факторів на розвиток регіональних рис культурного простору України115
2.3. Особливості організації українського культурного простору у сучасному націєтворчому процесі157

ВИСНОВКИ.....192

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ195 ВСТУП

Актуальність теми. Формування української політичної нації є передумовою внутрішньої стабільності України, важливою складовою гуманітарної і політичної безпеки держави. Необхідною частиною цього процесу є витворення нової політичної ідентичності громадян України, яка базуватиметься на спільному розумінні громадянських цінностей.
Однією з перешкод на цьому шляху є різна історична доля та культурна спадщина українських регіонів. Україна перебуває під залишковим впливом ідеологічного спадку Радянського Союзу, а також є об’єктом низки зовнішніх впливів, у тому числі глобальної ринкової економіки. Під тиском цих факторів усе частіше звучать заклики до збереження єдності та унікальності українського культурного простору.
Культурний простір, його смислові характеристики мають потенціал впливу на процес формування нації. Саме в культурному просторі функціонує колективна пам’ять, розгортаються різні ідеології, які борються за вплив на свідомість громадян. Забезпечення єдності українського культурного простору, популяризація світоглядно-ціннісних настанов української політичної нації є важливими завданнями гуманітарної і політичної безпеки держави.
Термін культурний простір” використовується у різних наукових дисциплінах (філософія, культурологія, антропологія, соціологія, культурна географія, теорія націй та націоналізму тощо), однак ґрунтовної і цілісної теоретичної розробки та дослідження цього явища проведено не було.
Поняття культурного ландшафту, близьке за значенням до культурного простору, аналізується в працях Ю. Веденіна, В. Каганського, М. Кулешової, К. Сауера, О. Шлютера. Аспекти взаємозв’язку простору та культури досліджували філософи М. де Серто, М. Фуко, соціолог А. Лефевр, історики П. Нора та М. Ямпольський, культурологи, філологи, географи, урбаністи та політичні економісти (М. Бахтін, П. Віріліо, А. Гуревич, С. Деніелс, Ф. Джеймісон, Е. Соджа, Д. Харвей) та інші.
Широке коло проблем гуманітарної та політичної безпеки держави, а саме становлення української політичної нації, специфіки нової української історії, формування історичної пам’яті та ідентичності розглядалися в працях вітчизняних дослідників А. Астаф'єва, Ю. Баркова, О. Бодрука, В. Бондаренка, В. Вашкевича, О. Власюка, Т. Воропай, О. Гнатюк, В. Горбуліна, Я. Грицака, В. Дзоза, С. Здіорука, Ю. Зерній, В. Карлової, Г. Кас'янова, А. Качинського, І. Кресіної, В. Крисаченка, О. Лановенка, О. Литвиненка, В. Лісового, О. Майбороди, В. Масненка, Л. Нагорної, М. Ожевана, Б. Парахонського, В. Пироженка, А. Портнова, О. Проценка, Т. Розової, М. Розумного, М. Рябчука, В. Середи, Т. Стародуб, М. Степика, Р. Шпорлюка, І. Юхновського та інших. Процес формування націй також досліджували Б. Андерсон, Р. Брубейкер, Д. Гатчінсон, Е. Ґелнер, Л. Ґрінфелд, Г. Кон, Е. Сміт, Ф. Майнеке. Лише деякі з названих вчених приділяють певну увагу ролі культурного простору у формуванні нації (Е. Ґелнер, Л. Ґрінфелд, М. Степико, Р. Шпорлюк).
Аналіз літературних джерел вказує на відсутність комплексного вивчення культурного простору як теоретичної категорії та емпіричного явища, а також окремих праць, присвячених ролі культурного простору в процесі формування політичної нації, що й обумовило актуальність теми дослідження.
Актуальність теми визначила наукове завдання дисертаційного дослідження, яке полягає у розробці пропозицій щодо стратегії управління культурним простором України в інтересах української політичної нації на підставі аналізу історичних особливостей формування та оцінки сучасного стану культурного простору держави.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено в межах наукових проектів Національного інституту стратегічних досліджень Гуманітарна політика держави на сучасному етапі” (2006 р.: номер державної реєстрації 0106U002640), Стратегія гуманітарного розвитку України” (2007 р.: номер державної реєстрації 0107U002502), Гуманітарна політика держави: шляхи утвердження української національної ідентичності” (2008 р.: номер державної реєстрації 0108U000951).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є визначення ролі культурного простору у процесі становлення української політичної нації. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
- уточнити співвідношення теоретичних понять культурний ландшафт” і культурний простір”;
- розробити концептуальний підхід до тлумачення культурного простору на основі проведених теоретичних й емпіричних досліджень;
- виявити взаємозв’язок між культурним простором та історичною пам’яттю;
- вияснити роль ідеологій у формуванні просторового середовища;
- визначити вплив організації культурного простору на націєтворчий процес;
- з’ясувати основні чинники формування та регіональну специфіку культурного простору України;
- вичленувати особливості організації українського культурного простору у сучасному націєтворчому процесі у контексті гуманітарної безпеки держави.
Об’єктом дослідження є сучасний процес становлення української політичної нації.
Предметом дослідження є вплив організації культурного простору на формування політичної нації в Україні.
Методи дослідження. У роботі використовувався комплекс загальнонаукових методів, обумовлений метою та завданнями дисертаційного дослідження, його об’єктом і предметом. Методи аналізу, синтезу та абстрагування дозволили глибше дослідити культурний простір як теоретичну категорію. Історичний метод, а також емпіричні методи дослідження (дискурс-аналіз регіональної преси, туристично-краєзнавчих видань, топонімів тощо) було використано при розгляді шляхів формування регіональної специфіки культурного простору України.
Логічний метод та метод узагальнення дозволили глибше проаналізувати дані, отримані в результаті теоретичних та емпіричних досліджень, визначити вплив окремих елементів культурного простору на його характер. Системно-структурний метод дав змогу розглянути культурний простір України як багатовимірне явище, сформувати стратегію його організації та управління в інтересах української політичної нації.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим цілісним науковим дослідженням, у якому на основі широкого кола джерел і наукової літератури теоретично обґрунтовано взаємозв’язок між формуванням просторового середовища та ідеологією й історичною пам’яттю, подано висновки стосовно ролі культурного простору у націєтворчому процесі, визначено шляхи управління культурним простором України в інтересах української політичної нації.
Наукові положення, що найбільшою мірою розкривають новизну дослідження, полягають у тому, що у дисертаційній роботі
вперше
- запропоновано визначення культурного простору як сукупності процесів організації просторового середовища у культурі, як на фізичному (перебудови, реконструкції тощо), так і на символічному (означення, репрезентація та інтерпретація) рівнях;
- обґрунтовано взаємозв’язок між організацією культурного простору та становленням української політичної нації. Культурний простір є тим середовищем, особливості якого (зокрема семантика, створення місць пам’яті, репрезентаційний дискурс) впливають на формування історичної пам’яті та загальних ціннісно-світоглядних орієнтацій у суспільстві. Ідеї, представлені в культурному просторі, зумовлюють сприйняття та відтворення демократичних і громадянських ідеалів, специфіку національної ідентичності;
- визначено особливості організації українського культурного простору у сучасному націєтворчому процесі у контексті гуманітарної безпеки держави. Суперечності регіональної історії та історичної пам’яті різних соціальних груп утруднюють згуртування суспільства на основі спільних ціннісно-світоглядних орієнтацій та громадянських ідеалів. Наголошення на гуманістичних цінностях, єдиних для усіх регіонів, формування національного наративу та його репрезентації у культурному просторі на основі включення” видатних діячів минулого (а не виключення за етнічною, мовною чи ідеологічною ознакою) є основою гуманітарної політики держави в сфері управління культурним простором України. Особливого державного контролю вимагають подолання радянської інерції у культурному просторі; впровадження компромісних стратегій інтерпретації історії; контроль за впливом економічних, політичних та релігійних організацій на формування культурного простору.
удосконалено:
- теорію співвідношення культурного ландшафту та культурного простору. Культурний ландшафт розглядається як територія, змінена внаслідок життєдіяльності людини, яка містить спадщину різних епох минулого. Культурний простір є більш широким поняттям, яке позначає усі сучасні процеси організації просторового середовища у культурі. Представлена у ландшафті культурно-історична спадщина певних періодів може впливати на характер культурного простору, його ідеологічні координати, разом з тим, процеси організації культурного простору змінюють культурний ландшафт як на фізичному (перебудови, реконструкції), так і на символічному (репрезентаційний дискурс) рівнях;
- концепцію взаємозв’язку між культурним простором та історичною пам’яттю. Визначено, що посилена увага до окремих елементів культурного простору, специфіка його означення та репрезентації (назви вулиць, населених пунктів, туристично-краєзнавчий дискурс), а також організація місць пам’яті та їх актуалізація (мітинги, покладання квітів, офіційні декларації тощо) впливає на характер історичної пам’яті населення, створює (в тому числі і підсвідому) налаштованість інтерпретувати історичні події з певної позиції;
- теоретико-методологічний підхід до аналізу ідеологічних складових культурного простору, в межах якого культурний простір розглядається як поле боротьби різних ідеологій за домінування. Одна панівна чи кілька конфліктних ідеологій визначають характер семантики культурного простору, використання культурно-історичної спадщини попередніх періодів у формуванні регіональної та загальнодержавної ідентичності, вплив організації повсякденного (виробничого, житлового, відпочинкового) простору на формування ціннісно-світоглядних орієнтацій громадян;
дістало подальший розвиток:
- визначення історичних, культурних та економічних чинників формування регіональних рис українського культурного простору, серед яких слід назвати перебування різних українських територій у складі країн з відмінним державним ладом та політикою стосовно українців; цивілізаційний поділ Схід-Захід”, характерний для репрезентації України як у зовнішньо, так і у внутрішньополітичній сферах, та пов’язані з цим умовним поділом культурні стереотипи; традиції українського культурного націоналізму; неоднакові темпи індустріалізації та урбанізації регіонів;
- аналіз ідеологічних характеристик українського культурного простору, який не є однорідним на сучасному етапі. Протягом існування української держави склалося кілька стратегій його впорядкування, які апелюють до різних ідеологій та типів історичної пам’яті: українська націоналістична (західноукраїнська), українська загальнодержавна (довший час еклектична і амбівалентна; більш послідовна, спрямована на формування української політичної нації в останні кілька років), губернська” (імперська, малоросійська), пролетарська” (Донбас), а також залишковий вплив комуністичної ідеології (радянська інерція). Разом з тим, жодна з названих стратегій не є домінуючою, культурний простір певних українських регіонів може визначатись кількома з перелічених ідеологій.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що запропонована автором концепція культурного простору, теоретико-методологічні підходи до аналізу взаємозв’язку між культурним простором та націєтворчими процесами, а також між культурним простором, ідеологією і формуванням історичної пам’яті та ідентичності можуть бути використані для удосконалення чинних нормативно-правових документів, які врегульовують гуманітарну складову національної безпеки держави, враховані при розробці механізмів та напрямків політики національної безпеки у гуманітарній сфері, з метою підвищення їх ефективності. Запропоновані наукові висновки можуть також використовуватись у науково-дослідницькій діяльності для подальшої розробки теоретичних та прикладних проблем, пов’язаних з темою культурного простору та його ролі в націєтворенні; у навчальному процесі при викладанні курсів з філософської антропології, соціальної філософії, теоретичної соціології, культурології та інших спеціальних дисциплін, які передбачають вивчення ролі простору у культурі.
Отримані науково значимі результати дисертаційного дослідження були використані для підготовки основних рекомендацій щодо потенціалу культурного простору в процесі формування української політичної нації, а також історичної пам’яті і толерантності у суспільстві, які викладені у Збірнику наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства (довідка про впровадження №15/01/01-554 від 27 травня 2009 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібно виконаною працею, в якій дисертантом особисто сформульовано теоретичні висновки стосовно взаємозв’язку між організацією культурного простору та націєтворчими процесами, запропоновано стратегії управління культурним простором, що відповідають основним засадам української політичної нації у контексті загальних проблем гуманітарної та політичної безпеки держави.
Апробація результатів дисертації здійснювалась під час обговорень на засіданнях відділу соціокультурних та етнонаціональних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, а також у виступах, доповідях, презентаціях під час проведення міжнародних наукових конференцій та літніх шкіл. Окремі положення та висновки дисертації було обговорено на міжнародній літній школі Україна-Європа. Спадщина Центральної Європи. Спільні спогади спільні перспективи” (Краків, 2006), міжнародній науковій конференції На уламках імперії: кордони гендеру як кордони нації” (Вільнюс, 2007); міжнародній літній школі Міста в конфлікті: урбаністичні стратегії в Центральній Європі” (Краків, 2007); міжнародній літній школі UCSIA Університетського центру святого Ігнатія Літня школа з релігії, культури та суспільства” (Антверпен, 2007); міжнародній науково-теоретичній конференції Толерантність як соціогуманітарна проблема сучасності” (Житомир, 2007); міжнародному дослідницькому семінарі Пост/радянський урбанізм” (Київ, 2008).
Публікації. Основні результати дослідження представлено у 7 наукових публікаціях, загальним обсягом 4,4 ум. друк. арк., у тому числі 5 статей у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які об’єднують 6 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 194 сторінки. Список використаних джерел становить 236 найменувань на 24 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено та запропоновано розв’язання наукового завдання, що полягає у розробці пропозицій щодо стратегії управління культурним простором України в інтересах української політичної нації на підставі аналізу історичних особливостей формування та оцінки сучасного стану культурного простору держави. Основні наукові й практичні результати полягають у наступному.
Культурний ландшафт є територією, зміненою внаслідок життєдіяльності людини, яка містить спадщину різних епох минулого. Культурний простір є більш широким поняттям, що позначає усі сучасні процеси організації просторового середовища (які включають як реорганізацію культурного ландшафту, так і створення цілковито нових форм взаємодії простору та культури). Представлена у ландшафті культурно-історична спадщина певних періодів може впливати на ідеологічний характер культурного простору.
На основі проведених теоретичних й емпіричних досліджень культурний простір тлумачиться як сукупність процесів організації просторового середовища у культурі, як на фізичному (перебудови, реконструкції тощо), так і на символічному (означення, репрезентація та інтерпретація) рівнях.
Організація культурного простору неминуче пов’язана з процесами формування історичної пам’яті у суспільстві, адже залучає особливий спосіб розповіді про власне минуле: слід вирішувати, яка саме спадщина зберігатиметься і в який спосіб вона репрезентуватиметься; які події та постаті будуть представлені у семантиці культурного простору, а які будуть забуті і т. д. Місця пам’яті”, які містять нагадування про історичних осіб та минуле, втілюють суть історичної пам’яті нації та впливають на характер її культурного простору.
Організація культурного простору є ідеологічним проектом, адже у фізичному просторовому середовищі та його символічному образі репрезентується певна система цінностей та уявлень. Мова може йти про політичні чи економічні ідеології, про одну панівну (як в СРСР) чи кілька конфліктних. Культурно-історична спадщина попередніх режимів, упредметнена в культурному ландшафті, зберігає потенціал продукування значень, пов’язаних з різними ідеологіями. Оскільки така ідеологізація” культурного простору неминуча, контроль за домінуванням бажаної ідеології у культурному просторі держави є важливим аспектом національної безпеки.
Культурний простір, як увесь спосіб організації просторового середовища, є важливою складовою націєтворчого процесу, адже відображає на рівні повсякдення ідейну та ціннісну базу нації, створює мережу ресурсів для її відтворення. Особливості культурного простору (зокрема семантика, створення місць пам’яті, репрезентаційний дискурс) впливають на сприйняття демократичних та громадянських ідеалів, свідому та підсвідому налаштованість інтерпретувати історичні події з певної позиції (отже, на формування історичної пам’яті спільноти). Таким чином, культурний простір має потенціал впливу на формування національної ідентичності, а його організація є невід’ємною складовою націєтворчого процесу.
Серед основних історичних, культурних та економічних чинників формування регіональних рис українського культурного простору слід назвати перебування різних українських територій у складі країн з відмінним державним ладом та політикою стосовно українців; цивілізаційний поділ Схід-Захід”, характерний для репрезентації України як у зовнішньо, так і у внутрішньополітичній сферах, та пов’язані з ним стереотипи; традиції українського культурного” націоналізму; неоднакові темпи індустріалізації та урбанізації регіонів тощо. Регіональна специфіка культурного простору України є наслідком цих процесів.
Культурний простір України не є однорідним. Протягом існування української держави склалося кілька стратегій його впорядкування, які апелюють до різних ідеологій та типів історичної пам’яті: українська націоналістична (західноукраїнська), українська загальнодержавна (довший час еклектична і амбівалентна, більш послідовна, спрямована на формування української політичної нації в останні кілька років), губернська” (імперська, малоросійська), пролетарська” (Донбас), а також залишковий вплив комуністичної ідеології (радянська інерція). Разом з тим, жодна з названих стратегій не є панівною, культурний простір певних українських регіонів може визначатись кількома з перелічених ідеологій.
Особливості організації українського культурного простору у сучасному націєтворчому процесі зумовлені історичною специфікою українських регіонів та тривалими трансформаційними процесами у суспільстві (від тоталітаризму до демократії, від планової до ринкової економіки тощо). Їх основою є наголошення на гуманістичних цінностях, єдиних для усіх регіонів, формування національного наративу та його репрезентації у культурному просторі за принципом включення” видатних діячів минулого (а не виключення за етнічною, мовною чи ідеологічною ознакою). Подібні стратегії можуть нівелювати суперечності регіональної історії та історичної пам’яті різних соціальних груп, що утруднюють згуртування суспільства. Подальшими кроками, які вимагають державного контролю, є подолання радянської інерції у культурному просторі; впровадження компромісних стратегій інтерпретації історії; контроль за впливом економічних, політичних та релігійних організацій на формування культурного простору. Цінності патріотизму, демократії, свободи слова, рівності прав та можливостей, відповідальності перед законом, соціального захисту, втілені саме на рівні повсякдення, дозволять представникам різних етнічних, мовних, культурних, конфесійних груп ідентифікувати себе з однією ціннісною базою ідеєю української політичної нації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аза Л. Етнічність у контексті національно-державної ідентифікації // Українське суспільство 1992 — 2006. Соціологічний моніторинг / [за ред. В. Ворони, М. Шульги] / Л. Аза. — К. : Інститут соціології НАН України, 2006. — С. 92 — 98.
2. Аза Л. Лінгво-етнічна неоднорідність у процесі національно-просторової ідентифікації // Українське суспільство 1994 — 2004. Моніторинг соціальних змін / [за ред. В. Ворони, М. Шульги] / Л. Аза. — К. : Інститут соціології НАН України, 2004. — С. 64 — 72.
3. Алтмышбаева Д. А. Эвристическое значение идей И. Канта в развитии общества и современного знания // Кантовские чтения. II международная научно-практическая конференция КРСУ (27-28 мая 2004г.). Материалы выступлений / Д. А. Алтмышбаева — Бишкек, 2004. — С. 36 — 45.
4. Андерсон Б. Західний націоналізм і східний націоналізм: чи є між ними різниця? [Електронний ресурс] / Б. Андерсон // Незалежний культурологічний часопис "Ї". — 2003. — № 28. — Режим доступу до журн. : http://www.ji.lviv.ua/n28texts/anderson.htm.
5. Андерсон Б. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму / Б. Андерсон ; [пер. з англ. В. Морозова]. — К. : Критика, 2001. — 272 с.
6. Арендт Х. Джерела тоталітаризму / Х. Арендт ; [пер. з англ. В. Верлоки, Д. Горчакова]. — К. : Дух і Літера, 2005. — 584 с.
7. Асмус В. Ф. Платон / В. Ф. Асмус. — М. : Мысль, 1969. — 247 с.
8. Астаф'єв А. О. Політичний консенсус у сучасній Україні // Український соціум / [за ред. В. С. Крисаченка] / А. О. Астаф’єв. — К. : Знання України, 2005. — С. 379 — 401.
9. Бабаева А. В. Современная западная философия о культурном пространстве [Електронний ресурс] / А. В. Бабаева // Современная философия как феномен культуры: исследовательские традиции и новации. Материалы научной конференции. — 2001. — № 7. — Режим доступу до журн. : http://anthropology.ru/ru/texts/babaeva/modern_07.html.
10. Бакальчук В. О. Роль культурних індустрій у формуванні національної ідентичності // Україна в 2007 році: щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку : [монографія / за заг. ред. Ю. Г. Рубана]. / О. В. Бакальчук. — К. : НІСД, 2007. — С. 187 — 196.
11. Бандровский Г. И. Город шагает в будущее. Из опыта экономического и социального планирования / Г. И. Бандровский. — Львов : Каменяр, 1975. — 127 с.
12. Барков В. Ю. Громадянське суспільство в Україні : світовий досвід та національні особливості // Український соціум / [за ред. В. С. Крисаченка] / Ю. В. Барков, Т. В. Розова. — К. : Знання України, 2005. — С. 615 — 645.
13. Барков В. Ю. Загальне та національне у становленні громадянського суспільства в Україні // Український соціум / [за ред. В. С. Крисаченка] / Ю. В. Барков, Т. В. Розова. — К. : Знання України, 2005. — С. 658 — 667.
14. Барков В. Ю. Проблема консолідації українського суспільства // Український соціум / [за ред. В. С. Крисаченка] / Ю. В. Барков, Т. В. Розова. — К. : Знання України, 2005. — С. 650 — 657.
15. Бахтин М. М. Формы времени и хронотопа в романе. Очерки по исторической поэтике // Вопросы литературы и естетики / М. М. Бахтин. — М. : Художественная литература, 1975. — С. 234 — 407.
16. Белицер Н. Крым как регион потенциального конфликта [Електронний ресурс] // Этнические и региональные конфликты в Евразии. Кн. 2 : Россия, Украина, Белоруссия / Н. Белицер, О. Бодрук. — М. : Весь мир, 1997. — С. 83 — 113. — Режим доступу до статті : http://poli.vub.ac.be/publi/etni-2/belitserbodruk.htm.
17. Бех В. П. Гуманітарна політика держави — засіб досягнення злагоди в громадянському суспільстві [Електронний ресурс]. — Режим доступу до статті : http://www.politik.org.ua/vid/publcontent.php3?y=1&p=7.
18. Бикбов А. Социальное пространство как физическое: иллюзии и уловки [Електронний ресурс] / А. Бикбов // Отечественные записки. — 2002. — № 6. — Режим доступу до журн. : http://www.strana-oz.ru/?article=289&numid=7.
19. Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть / Ж. Бодрийяр ; [пер. с англ. С. Зенкипа]. — М. : "Добросвет", 2000 — 387 с.
20. Бодрук О. Воєнно-політичні трансформації політики безпеки після подій 11 вересня 2001 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу до статті : http://www.niisp.gov.ua/vydanna.php?razdel=zbir&doc=11_sept&glava=vystup05.
21. Бойко О. Символ українського героїзму. Бій під Крутами: факти й оцінки [Електронний ресурс] / О. Бойко // День. — 2008. — № 19. — Режим доступу до статті : www.day.kiev.ua/195733/.
22. Бондаренко В. О. Інформаційна безпека сучасної держави : концептуальні роздуми / В. О. Бондаренко, О. В. Литвиненко // Стратегічна панорама. — 1999. — № 1 — 2. — С. 127 — 133.
23. Борцям за незалежну Україну [Електронний ресурс]. — Режим доступу до статті : http://mcun.org.ua/index.php?action_all=detal&id=1476.
24. Брубейкер Р. Громадянська та етнічна нації у Франції та Німеччині // Націоналізм : антологія. 2-ге вид. / [упоряд. О. Проценко, В. Лісовий] / Р. Брубейкер. — К. : Смолоскип, 2006. — С. 311 — 317.
25. Букин А. Г. Культурное пространство и пространства культур (региональный аспект) : дис. ... канд. филос. наук : 09.00.13 / Букин Андрей Григорьевич. — Чита, 2006. — 150 с.
26. Бурдьє П., Вакант Л. Нова планетарна вульґата. [Електронний ресурс] / П. Бурдьє, Л. Вакант // Незалежний культурологічний часопис "Ї". — 2004. — №35. — Режим доступу до журн. : http://www.ji.lviv.ua/n35texts/bourdieu.htm.
27. Быстрова А. Н. Проблема культурного пространства (опыт философского анализа) / А. Н. Быстрова. — Новосибирск : Издательство СО РАН, 2004. — 240 c.
28. Быстрова А. Н. Структура культурного пространства: дис. ... доктора филос. наук : 09.00.13 / Быстрова Анна Натановна. — Томск, 2004. — 407 c.
29. В області нараховують 363 пам'ятники Леніну, в місті — три [Електронний ресурс]. — Режим доступу до статті : http://vsim.com.ua/news/113342.
30. Вакарчук І. О. Лекції з загальної теорії відносності / І. О. Вакарчук. — Львів: Видавництво Львівського університету, 1991. — 91 с.
31. Вашкевич В. Історична пам’ять як функція історичної свідомості [Електронний ресурс] / В. Вашкевич // Політичний менеджмент. — 2004. — № 6. — C. 23 — 31. — Режим доступу до статті : http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=34&c=597.
32. Веденин Ю. А. Культурный ландшафт как объект культурного и природного наследия / Ю. А. Веденин, М. Е. Кулешова // Изв. РАН. —Сер. геогр. — 2001. — № 1. — С. 7 — 14.
33. Веденин Ю. А. Современное законодательство об охране и использовании наследия / Ю. А. Веденин, М. Е. Кулешова // Наследие и современность. — 1997. — № 5. — С. 3 — 14.
34. Вельцер Х. История, память и современность прошлого. Память как арена политической борьбы [Електронний ресурс] / Х. Вельцер // Неприкосновенный запас. — 2005. — № 2 — 3. — С. 28 — 35. — Режим доступу до статті : http://magazines.russ.ru/nz/2005/2/vel3.html.
35. Визнання УПА: Ющенко vs Янукович // Львівська газета. — 2006. — № 158. — С. 1 — 3.
36. Віктор Ющенко взяв участь у заходах з нагоди 360-ї річниці перемоги українського війська у битві під Пилявцями [Електронний ресурс]. — Режим доступу до статті : www.president.gov.ua/news/11551.html.
37. Власюк О. С. Перспективи людського розвитку в Україні // Український соціум / [за ред. В. С. Крисаченка] / О. С. Власюк. — К. : Знання України, 2005. — С. 750 — 783.
38. Власюк О. С. Український соціум / О. С. Власюк, В. С. Крисаченко, М. Т. Степико та ін. / [за ред. В. С. Крисаченка]. — К. : Знання України, 2005. — 792 с.
39. Воропай Т. С. Національна ідентичність як теоретична і практична проблема сьогодення [Електронний ресурс] / Т. С. Воропай // Розвиток демократії та демократична освіта в Україні : матеріали II міжнародної наукової конференції (Одеса, 24 — 26 травня 2002 р.). — К., 2003. — С. 126 — 135. — Режим доступу до статті : http://www.edportal.org.ua/books/Conference_2002/Voropay.pdf.
40. Гадамер Г. — Г. Игра искусства / Г.— Г. Гадамер // Вопросы философии. — 2006. — № 8. — С. 164 — 168.
41. Ґадамер Ґ. — Г. Істина і метод / Ґ. — Г. Ґадамер ; [Пер. з німецької О. Мокровольського та М. Кушніра]. — К. : Юніверс”, 2000. — 457 с.
42. Гатчінсон Д. Культурний і політичний націоналізм // Націоналізм : антологія. 2-ге вид. / [упоряд. О. Проценко, В. Лісовий] / Д. Гатчінсон. — К. : Смолоскип, 2006. — С. 499 — 507.
43. Ґелнер Е. Нації та націоналізм // Націоналізм : антологія. 2-ге вид. / [упоряд. О. Проценко, В. Лісовий] / Е. Ґелнер. — К. : Смолоскип, 2006. — С. 156 — 169.
44. Гидденс Э. Устроение общества: Очерк теории структурации / Э. Гидденс ; [перевод с англ. И. О. Тюриной]. — 2-е изд. — М. : Академический Проект, 2005. — 528 с.— (Концепции”).
45. Гирц К. Идеология как культурная система / К. Гирц // Новое литературное обозрение. — 1998. — № 29. — С. 7 — 38.
46. Гнатюк О. Прощание с империей. Между Востоком и Западом / О. Гнатюк // Перекрёстки. — 2005. — № 1 — 2. — С. 37 — 98.
47. Гнатюк О. Прощання з імперією. Українські дискусії про ідентичність / О. Гнатюк. — К. : Критика, 2005. — 528 с.
48. Горбань Н. Чи демонтують хрести у Львові? Як сакральні МАФи загрожують безхребетним / Н. Горбань // Ратуша. — 2008. — № 28. — С. 18.
49. Горбулін В. П. Стратегічні ризики — нова парадигма стратегії національної безпеки України [Електронний ресурс] / В. П. Горбулін, А. В. Качинський // Стратегічна панорама. — 2005. — № 1. — С. 18 — 25. — Режим доступу до статті : http://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s=prnb0&issue=2005_1.
50. Горбулін В. П. Стратегія національної безпеки України в аксіологічному вимірі: від суспільства розвитку” до громадянського суспільства [Електронний ресурс] / В. П. Горбулін, А. В. Качинський // Стратегічна панорама. — 2005. — № 2. — С. 13 — 26. — Режим доступу до статті : http://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s=prnb0&issue=2005_2.
51. Грицак Я. Двадцять дві України / Я. Грицак // Критика. — 2002. — №4. — С. 3 — 6.
52. Грицак Я. Й. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ—ХХ ст. : навч. посібник [для учнів гуманіт. гімназій, ліцеїв, студентів іст. фак. вузів, вчителів.] / Я. Й. Грицак. — К. : Генеза, 1996. — 360 с.
53. Грицак Я. Конструювання національного міста / Я. Грицак // Критика. — 2007. — № 1 — 2. — С. 13 — 17.
54. Ґрінфелд Л. Типи націоналізму // Націоналізм : антологія. 2-ге вид. / [упоряд. О. Проценко, В. Лісовий] / Л. Ґрінфелд. — К. : Смолоскип, 2006. — С. 525 — 537.
55. Грыцак Я. Re: birth of Ukraine / Я. Грыцак // Неприкосновенный запас. — 2004. — № 6. — С. 73 — 77.
56. Гуманітарна політика Української Держави в новітній період : [монографія / за ред. С. І. Здіорука]. — К. : НІСД, 2006. — 403 с.
57. Гурбич В. Політичний хронотоп: топологічна форма буття політики [Електронний ресурс] / В. Гурбич // Схід. — 2008. — № 3. — Режим доступу до статті : http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=28852.
58. Гуревич А. Я. Категории Средневековой культуры / А. Я. Гуревич. — М. : Искусство, 1972. — 318 с.
59. Дейвіс Н. Європа: Історія / Н. Дейвіс ; [пер. з англ. П. Таращук, О. Коваленко]. — К: Видавництво Соломії Павличко Основи”, 2000. — 1464 с.
60. Дзоз В. О. Гуманітарна політика : необхідність наукового прогнозування [Електронний ресурс] / В. О. Дзоз // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. — 2006. — № 52. — Режим доступу до статті : http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_52/Dsos.htm.
61. Дністровий А. Злами й консенсус. Шість есеїв на захист ліберальної демократії в перехідних умовах / А. Дністровий. — К. : Наукове видавництво Акта”, 2008. — 105 с.
62. Добкін встановить у Харкові пам’ятник жертвам УПА [Електронний ресурс]. — Режим доступу до статті : http://www.gpu.ua/index.php?&id=223543.
63. Жижек С. Возвышенный объект идеологии / С. Жижек ; [пер. с англ. В. Софронов]. — М. : Художественный журнал, 1999. — 238 с. — (Архив ХХІ века).
64. Жуковський А. Нарис історії України / А. Жуковський, О. Субтельний. — Львів: Видавництво Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові, 1991. — 230 с.
65. Жулинський М. Національний гуманітарний простір: проблеми і перспективи / М. Жулинський // Слово і Час. — 2006. — № 6. — С. 3 — 7.
66. Закон України № 2460-IV Про Концепцію державної політики в галузі культури на 2005-2007 роки” [Електронний ресурс]. — Режим доступу до закону : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2460-15.
67. Закон України № 2866-IV Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” [Електронний ресурс]. — Режим доступу до закону : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2866-15.
68. Закон України № 964-IV Про основи національної безпеки України” [Електронний ресурс]. — Режим доступу до закону : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=964-15.
69. Здіорук С. І. Суспільно-релігійні відносини : виклики Україні XXI століття : монографія / С. І. Здіорук; Національний інститут стратегічних досліджень. — К. : Знання України, 2005. — 552 с.
70. Зерній Ю. Взаємозв’язок історичної пам’яті та національної ідентичності [Електронний ресурс]. — Режим доступу до статті : http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=89&c=2250.
71. Зерній Ю. Історична пам’ять як об’єкт державної політики / Ю. Зерній // Стратегічні пріоритети. — 2007. — № 1. — С. 71 — 76.
72. Зерній Ю. Український історичний наратив та його роль у формуванні національної ідентичності // Україна в 2007 році: щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку : [монографія / за заг. ред. Ю. Г. Рубана]. / Ю. Зерній. — К. : НІСД, 2007. — С. 168 — 178.
73. Злобіна Т. Г. Культурний простір України — історична пам’ять — толерантність / Т. Г. Злобіна // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. — 2008. — Т. ХХІІ. — С. 274 — 280.
74. Злобіна Т. Г. Культурний та політичний націоналізм в сучасній Україні / Т. Г. Злобіна // Нова парадигма: журнал наукових праць. — 2007. — № 70. — С. 59 — 69.
75. Злобіна Т. Г. Львів пострадянський / Т. Г. Злобіна // Молода Нація. — 2005. — №4. — С. 145 — 177.
76. Злобіна Т. Г. Організація культурного простору українських міст як чинник формування української політичної нації / Т. Г. Злобіна // Нова парадигма: журнал наукових праць. — 2006. — № 60. — С. 116 — 123.
77. Злобіна Т. Г. Радянський проект організації культурного простору та його роль в створенні радянської” ідентичності (приклад Львова 50-х — 80-х рр. ХХ ст.) / Т. Г. Злобіна // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. — 2007. — № 60. — С. 170 — 179.
78. Злобіна Т. Г. Стратегічний потенціал просторової метафорики: ідеологічна складова культурного простору та культурного ландшафту / Т. Г. Злобіна // Studia Methodologika. — 2007. — № 20. — С. 15 — 20.
79. Зонтаґ С. Про фотографію / С. Зонтаґ ; [пер. з англ. П. Таращук]. — К. : Видавництво Соломії Павличко Основи”, 2002. — 189 с.
80. Іваненко К. Колективні ідентичності громадян України у віковій перспективі // Українське суспільство 1992 — 2006. Соціологічний моніторинг / [за ред. В. Ворони, М. Шульги] / К. Іваненко. — К. : Інститут соціології НАН України, 2006. — С. 109 — 116.
81. Історія Львова / [Ю. Ю. Сливка, Ф. І. Стеблій, В. К. Баран та ін.]. — К. : Наукова думка, 1984. — 414 с.
82. Історія Львова в документах і матеріалах : збірник докуметів і матеріалів / [упоряд. У. Я. Єдміська та ін.]. — К. : Наукова думка, 1986. — 422 с.
83. Кабачій Р. Мовчазна війна топонімів / Р. Кабачій // Критика. — 2004. — № 1 — 2. — С. 20 — 21.
84. Каганский В. Л. Культурный ландшафт и советское обитаемое пространство: сборник статей / В. Л. Каганский. — М. : НЛО, 2001. — 576 с. — (Библиотека журнала Неприкосновенный запас”).
85. Каганский В. Л. Украина : география и судьба государства (теоретико-географические этюды) [Електронний ресурс] / В. Л. Каганский // Неприкосновенный запас. — 2000. — № 1. — Режим доступу до журн. : http://magazines.russ.ru/nz/2000/1/kagan.html.
86. Карлова В. Особливості відновлення історичної пам’яті українського народу у контексті аналізу досвіду постсоціалістичних країн [Електронний ресурс] / В. Карлова // Науковий вісник Демократичне врядування”. — 2008. — № 1. — Режим доступу до статті : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeVr/2008-01/V_Karlova.pdf.
87. Касьянов Г. В. Імперія і нації: з історичного досвіду України, Росії, Польщі і Білорусі / Г. В. Касьянов. — К. : Дух і Літера, 2000. — 354 с.
88. Касьянов Г. В. Теорії нації та націоналізму : монографія / Г. В. Касьянов. — К. : Либідь, 1999. — 352 с.
89. Кертман Л. Е. История культуры стран Европы и Америки (1870-1917) / Л. Е. Кертман. — М. : Высшая школа, 1987. — 303 с.
90. Кисельов С. С. Національні ідентичність як фактор національної безпеки України // Україна в 2007 році: щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку : [монографія / за заг. ред. Ю. Г. Рубана]. / С. С. Кисельов. — К. : НІСД, 2007. — С. 145 — 154.
91. Кірюхін Д. Незвичний марксизм. Боротьба Юліана Бачинського за незалежність України [Електронний ресурс] / Д. Кірюхін // День. — 2004. — № 95. — Режим доступу до статті : http://www.day.kiev.ua/30779/.
92. Кісь О. Кого оберігає Берегиня, або Матріархат як чоловічий винахід / О. Кісь // Дзеркало тижня. — 2005. — № 15. — С. 27.
93. Кісь О. Моделі конструювання ґендерної ідентичности жінки в сучасній Україні [Електронний ресурс] / О. Кісь // Незалежний культурологічний часопис Ї”. — 2003. — № 27. — Режим доступу до журн. : http://www.ji.lviv.ua/n27texts/kis.htm.
94. Кожурин А. Я. Философия культуры П. А. Флоренского [Електронний ресурс]. — Режим доступу до статті : http://anthropology.ru/ru/texts/kozhurin/cult_04.html.
95. Кон Г. Західний і східний націоналізм // Націоналізм : антологія. 2-ге вид. / [упоряд. О. Проценко, В. Лісовий] / Г. Кон. — К. : Смолоскип, 2006. — С. 479 — 483.
96. Коннертон П. Як суспільства пам’ятають / П. Коннертон ; [пер. з англ. С. Шліпченко]. — К. : Ніка-Центр, 2004. — 184 с. — (Зміна парадигми ; №. 7).
97. Кремень В. Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції : підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. — К. : Книга, 2005. — 528 с.
98. Кресіна І. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси : Етнополітологічний аналіз : монографія / І. Кресіна. — К. : Вища школа, 1998. — 392 с.
99. Крисаченко В. С. Етн