РОЗВИТОК ТРАНЗИТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ : Развитие транспортного потенциала УКРАИНЫ: ПРОБЛЕМЫ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ БЕЗОПАСНОСТИ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • РОЗВИТОК ТРАНЗИТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
  • Альтернативное название:
  • Развитие транспортного потенциала УКРАИНЫ: ПРОБЛЕМЫ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ БЕЗОПАСНОСТИ
  • Кол-во страниц:
  • 311
  • ВУЗ:
  • Національний інститут проблем міжнародної безпеки
  • Год защиты:
  • 2006
  • Краткое описание:
  • РАДА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ
    Національний інститут проблем міжнародної безпеки



    На правах рукопису

    Блудова Тетяна Володимирівна


    УДК 338.47 (477)





    РОЗВИТОК ТРАНЗИТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ


    Спеціальність 21.04.01 економічна безпека держави



    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    доктора економічних наук



    Науковий консультант:
    доктор економічних наук, професор,
    академік НАН України
    Пирожков Сергій Іванович,





    Київ 2006









    ЗМІСТ


    ВСТУП..4


    РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТРАНЗИТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ.13

    1.1. Глобалізація транспортної системи та поняття транзитного потенціалу.13
    1.2. Економічний розвиток України та загальна характеристика її транзитного потенціалу...36
    1.3. Методичні підходи до оцінки транзитного потенціалу..50
    1.4. Основні концепції розвитку комерційної діяльності транспортно-експедиційних підприємств.52

    Висновки до 1 розділу...77


    РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ ТРАНСПОРТНИХ КОРИДОРІВ УКРАЇНИ.82

    2.1. Національна мережа міжнародних транспортних коридорів України......82
    2.2. Роль транспортної системи України у світовій мережі транзитних маршрутів...98
    2.3. Економіко-математичні методи розпізнавання елементів національних транспортних мереж МТК117

    Висновки до 2 розділу..126


    РОЗДІЛ 3.ОПТИМІЗАЦІЯ СКЛАДОВИХ ТРАНЗИТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ В КОНТЕКСТІ ПІДВИЖЕННЯ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ130

    3.1. Стратегія оптимізації рівнів тарифів на транспортних перевезеннях.130
    3.1.1. Оптимізація транспортних тарифів у логістичній системі.130
    3.1.2. Методологія формування та оптимізації тарифних функцій на ринках інтермодальних перевезень146
    3.2. Методика формування й оптимізації функцій на ринках перевезень різними видами транспорту....157
    3.2.1. Залізничний транспорт України....157
    3.2.2. Морський транспорт...165
    3.2.3. Мікрологістична структура транспортно-експедиційного підприємства
    із суб’єктами ринку авіаперевезень..........179

    Висновки до 3 розділу..206






    РОЗДІЛ 4. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ТРАНЗИТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ....209

    4.1. Транспортна політика Європейського Союзу та перспективи розвитку транспортної мережі209
    4.1.1. Основні напрями транспортної політики ЄС на період до 2010 року..211
    4.1.2. Фінансування розвитку транспортної інфраструктури..216
    4.1.3. Підвищення безпеки транспорту..218
    4.1.4. Створення ефективних механізмів оплати за користування транспортною інфраструктурою.219
    4.1.5. Пошук нових джерел енергії для транспорту..224
    4.2. Розвиток транс’європейської транспортної мережі та завдання для України229
    4.3. Забезпечення національних інтересів України в галузі транспортування і транзиту енергоносіїв..242
    4.3.1. Геополітичні аспекти у сфері енергетичної безпеки...242
    4.3.2. Міжнародне співробітництво України в енергетичній сфері вагомий чинник європейської інтеграції......247
    4.3.3. Забезпечення національних інтересів України в галузі транспортування і транзиту сирої нафти...255
    4.4. Перспективи розвитку інтермодальних перевезень в Україні..258

    Висновки до 4 розділу..270

    ВИСНОВКИ......273

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....278



    ДОДАТКИ.295












    ВСТУП
    Актуальність теми дослідження. Глобалізація економічних процесів зумовила актуалізацію проблем прискорення термінів вантажних перевезень, розвитку і ефективного використання транзитного потенціалу країн, формування єдиної світової транспортної мережі. Для України, яка офіційно проголосила та реалізує стратегію європейської інтеграції як головний пріоритет зовнішньої та внутрішньої політики на короткострокову і довгострокову перспективу, важливого значення набуває подальша розбудова вітчизняної транспортної системи, її технологічна, організаційна та економічна підготовка до майбутньої інтеграції до TEN[1]. Маючи вигідне географічне розташування, розвинену транспортну мережу та спеціалізовану інфраструктуру (залізниці, автомагістралі, порти морські, річкові, авіаційні, підприємства з переробки транзитних вантажів, нафто-, газо- і продуктопроводі, ліній електропередач), Україна здатна ефективно вирішувати проблему транспортування транзитних вантажів, перевозити пасажирів на схід до країн Закавказзя, Центральної Азії та Росії і на захід до країн Центральної, Південної та Західної Європи, передавати електричну енергію. Це дає змогу Україні входити до мережі Міжнародних транспортних коридорів (МТК) та будувати взаємовигідні відносини у транспортній галузі із сусідніми державами. Зважаючи на винятково сприятливе географічне положення та розгалужену транспортну систему нашої держави, Кабінет Міністрів України постановою від 20 березня 1998 року № 346 затвердив Програму створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні до 2010 року [1], а Верховна Рада України 7 лютого 2000 року прийняла Закон «Про Комплексну програму утвердження України як транзитної держави у 2002-2010 роках» [2]. Разом з тим, аналіз засвідчив, що держава не в повній мірі реалізує свій транзитний потенціал, відчуває зростаючу конкуренцію з боку сусідніх країн, що є свідченням наявності загрози її економічній безпеці.
    Слід зазначити, що останнім часом проблеми економічної безпеки держави знаходять все більш широке висвітлення в наукових дослідженнях вітчизняних авторів. Серед них Геєць В. М. [3], Гуцал А.Ф. [4], Губський Б.В. [5], Мунтіян В.І. [6], Сухоруков А.І. [7], Пастернак-Таранушенко Г. І. [8], Власюк О.С. [9], Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Міщенко В.С. [10], Жаліло Я.А. [11], Шлемко В.Т., Бінько І.Ф. [12], Бегма В.М. [13], Кредисов А.І. [14], Новицький В.Є. [15], Барановський О. І. [16], Варналій З.С. [17], Ковальчук Т. Т. [18] та ін. В роботах цих дослідників розкривається понятійний апарат категорії „економічна безпека”; її складові; показники, критерії та порогові значення параметрів, методи їх визначення і розрахунків; запропоновані стратегічні напрями та концептуальні заходи щодо підвищення рівня економічної безпеки країни. Однак, слід зазначити, що в науковій літературі питанням дослідження категорії „економічна безпека” та місця в ній економічної безпеки транспорту і транзитного потенціалу приділяється явно недостатньо уваги.
    Головною метою економічної безпеки держави західні, зокрема американські автори, визначають збереження і зміцнення позицій держави у світовій господарській системі на підставі підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках, зменшення залежності країни від іноземних кредитів, зміцнення її можливостей щодо виконання міжнародних зобов'язань у торговельно-економічній та інших сферах, забезпеченню національних економічних інтересів США у конкурентній боротьбі із суперниками на світових ринках, а також захисту інтересів держави у високотехнічних сферах. Група американських вчених (Д. Олвей, Дж.Р. Голден і Р. Келлі) вперше дала тлумачення цього поняття у книзі "Економіка державної безпеки" [19], яка була опублікована у 1984 р. Серед польських економістів, що займаються проблематикою економічної безпеки, слід виділити таких вчених, як А. Ротфельд [20], Й. Кукулка [21], В. Станкевич [22], М. Салек [23] та ін. У російській економічній науці останнім часом теж розпочаті дослідження категорії "економічна безпека", її критеріїв, показників, механізмів реалізації (до перших авторів, що опублікували свої праці з цих питань, належать академіки РАН Л.Абалкін [24] та В.Сенчагов [25]. До російських учених, що займаються зазначеною проблематикою, відносяться також, В. Загашвілі [26, 27], В.Б. Буглай, М. Лівєнцев [28], Є. Олейніков, Шілін І.Г. [29] та ін. Результати наукових досліджень по цій темі знайшли відображення у розробленій в 1996 р. Державній стратегії економічної безпеки Російської Федерації (Основні положення). В той же час аналіз зазначених джерел засвідчив, що в них практично не знайшли відображення питання економічної безпеки транспортної галузі.
    Питання національної, в тому числі економічної, безпеки України розглядаються в наукових працях вітчизняних вчених Національного інституту стратегічних досліджень, Національного інституту проблем міжнародної безпеки, ДУ „Інститут економіки та прогнозування НАН України”, Української академії зовнішньої торгівлі, Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка та низки інших наукових установ. Найбільш відомими є праці таких вчених, як Бакаєв О.О., Пирожков С.І., Ревенко В.Л., Бакаєв Л.А., Кутах Ю.О. [30], Кулаєв Ю.Ф. [31], Пащенко Ю.Є. [32], Новікова А.М. [33], Малярчук І.А. [34], Котлубай О.М. [35], Цветов Ю.М. [36], Прейгер Д.К. [37], Крикавський Є.В. [38], Воркут А.І. [39], Ємельянова О.Ю. [40], Кальченко А.Г. [41], Назаренко В.М. та Назаренко К.С. [42], Редзюк А.М., Штанів В.Ф., Журавель В.В. [43], Плужніков К.І. [44] та ін. Проте, проаналізувавши результати наукових досліджень у цій сфері, можна говорити про недостатню увагу до проблем економічної безпеки України у сфері транспорту та реалізації транзитного потенціалу держави. Не знайшли вони детального висвітлення й у Законі України „Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 року № 964-ІУ [45], в Концепції розвитку транспортно-дорожнього комплексу України на середньостроковий період та до 2020 року [46] та у Концепції Державної програми реформування залізничного транспорту України [47] (проекти Мінтрансзв’язку України). У науковій літературі та перелічених нормативно-законодавчих джерелах відсутнє наукове обґрунтування категорії „транзитний потенціал”, методологія та конкретна методика його оцінки за всіма складовими, прогноз розвитку на найближчу і віддалену перспективу. Як правило, перевага надається питанням економіки, техніки та технології розвитку безпосередньо транспортній галузі або оптимізації транспортних вантажопотоків в її основних складових: автомобільні, залізничні, авіа- та морські перевезення, розвитку логістичних центрів, функціонування трубопровідного транспорту. Відсутні комплексні дослідження проблем розвитку та використання транзитного потенціалу України в контексті забезпечення економічної безпеки держави.
    Недостатня наукова розробка зазначених та деяких інших проблем розвитку транзитного потенціалу України обумовила вибір теми дисертаційного дослідження.
    Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до наукового проекту Національного інституту проблем міжнародної безпеки в рамках наукової проблематики на 2005 рік № 13 „Транспортні комунікації України у процесах глобалізації та регіональної інтеграції: розвиток потенціалу та проблеми його ефективного використання”; на 2006 рік - № 1.1.7 „Теоретичні та методологічні основи оцінки енерго-транспортної та транзитної складових економічної безпеки країни” та № 2.1.7 „Міжнародне співробітництво України в енерго-транспортній і транспортно-комунікаційній сферах”, що виконувались на замовлення Апарату Ради національної безпеки і оборони України.
    Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування категорії „транзитний потенціал”, визначення його структури, здійснення оцінки наявного потенціалу та рівня реалізації за всіма складовими в динаміці, обґрунтування напрямів та перспектив ефективного використання транзитного потенціалу України з урахуванням вимог економічної безпеки держави.
    Комплексний підхід до реалізації поставленої мети окреслив коло завдань, яких передбачалося вирішити при підготовці дисертаційної роботи:
    - з’ясувати особливості розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів України та її роль у процесах глобалізації світової транспортної системи;
    - визначити сутність категорії „транзитний потенціал” та розробити методичні підходи до його оцінки за складовими;
    - дослідити динаміку розвитку транспортно-дорожнього комплексу (ТДК) України та його транзитного потенціалу в цілому і по галузях;
    - розробити концепцію розвитку комерційної діяльності транспортно-експедиційних підприємств;
    - обґрунтувати стратегію оптимізації тарифів на транспортних перевезеннях у контексті підвищення рівня економічної безпеки України;
    - запропонувати методику формування і оптимізації функцій на ринках перевезень різними видами транспорту;
    - поглибити наукові засади забезпечення національних інтересів України в галузі транспортування енергоресурсів;
    - обґрунтувати пріоритетні напрямки та перспективи найбільш ефективного використання транзитного потенціалу України в контексті економічної безпеки держави;
    - визначити перспективи розвитку інтермодальних перевезень в Україні.
    Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження процес формування та використання транзитного потенціалу України у розрізі основних видів транспорту: залізничного, автомобільного, авіаційного, морського, трубопровідного; предмет теоретико-методичні засади механізму оптимізації складових транзитного потенціалу з метою підвищення рівня його використання у контексті економічної безпеки держави.
    Методи дослідження. Дослідження ґрунтується на принципах системного підходу, методів економіко-математичного моделювання та оптимізації щодо аналізу основних складових транзитного потенціалу, а також базується на діалектичному методі пізнання взаємозумовлених процесів у галузі розвитку різних видів транспорту, транспортної інфраструктури та транспортно-експедиційної діяльності. У процесі виконання дослідження застосовувалися методи: логічного узагальнення, згрупування, побудова рядів динаміки, економіко-математичного моделювання та оптимізації, структурного і ситуаційного аналізу. Науково-методичною основою дослідження є також чинні законодавчо-правові та нормативно-методичні акти з питань розвитку транзитного потенціалу України. Інформаційну базу дослідження становлять дані статистичних збірок та річної статистичної звітності Держкомстату України, оперативних даних Міністерства транспорту та зв’язку України, а також законодавчо-правові акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Мінекономіки України, документи Комітету міністрів транспорту країн Європейського Союзу, матеріали Загальноєвропейських конференцій з питань транспорту, міжнародної Робочої групи G-24 Європейської Комісії з проблем розвитку транспортних коридорів, праці науково-дослідних установ України з досліджуваних проблем, наукові монографії та інші праці українських та зарубіжних вчених з питань транспорту і транспортних перевезень і послуг, міжнародних транспортних коридорів.
    Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є завершеною науковою роботою, яка містить раніше не захищені наукові положення та результати, що у сукупності розв’язують важливу науково-прикладну проблему, а саме - розвитку та ефективного використання транзитного потенціалу України за його складовими з урахуванням необхідності підвищення рівня економічної безпеки держави. Одержані наукові результати розкривають особистий внесок автора у розробку проблеми, що досліджується, та характеризують новизну роботи:
    вперше:
    · визначено сутність категорії „транзитний потенціал” держави у широкому контексті розвитку системи міжнародних транспортних коридорів і національної транспортної інфраструктури;
    · проведено системне дослідження процесу розвитку та використання транзитного потенціалу України;
    · вироблено підходи до оптимізації складових транзитного потенціалу в контексті підвищення рівня економічної безпеки країни. З цією метою розроблено стратегію оптимізації тарифної політики щодо транспортних перевезень як важливого інструменту раціонального використання транзитного потенціалу;
    · запропоновано структурну схему концепцій розвитку комерційної діяльності транспортно-експедиційних підприємств, що забезпечуватиме найбільш ефективне використання наявного транзитного потенціалу з вантажних перевезень в умовах невизначеності й ризику економіко-правових та техніко-технологічних чинників;
    · розроблено методику формування і оптимізації функцій на ринках перевезень різними видами транспорту, що сприятиме прискоренню процесів переміщення вантажів територією України, збільшенню надходжень за надані транспортні послуги;
    удосконалено:
    · наукові засади формування механізму розвитку транспортно-дорожнього комплексу України та його транзитного потенціалу в цілому й по галузях;
    · теоретичні та методологічні основи розвитку інтермодальних перевезень в Україні;
    знайшли подальший розвиток:
    · методика тарифних функцій на ринку авіаперевезень;
    · обґрунтування основних стратегічних напрямів європейської інтеграції України у галузі транспорту, а також механізми обґрунтування тарифів у міжнародних перевезеннях;
    · система забезпечення національних інтересів України в галузі транспортування енергоресурсів, обґрунтування перспектив розвитку трубопровідного транспорту України з транзиту нафти і газу.
    Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення отриманих результатів полягає в науковому обґрунтованні напрямів та перспектив розвитку й ефективного використання транзитного потенціалу України за його складовими; визначенні теоретичних і практичних моделей впровадження інтермодальних перевезень в Україні; розробці методик формування і оптимізації функцій на ринках перевезень різними видами транспорту. Результати досліджень можуть бути використані при розробці пріоритетів соціально-економічного розвитку держави в умовах інтеграції в сучасний світовий та європейський економічний простір, удосконаленні системи транспортних перевезень в Україні та транспортуванні енергоносіїв до Європейського Союзу, обґрунтуванні транспортно-комунікаційних мереж у системі Європа Азія.
    Положення та висновки дисертації використані у виробничій та науково-дослідній діяльності, а також контролюючими органами влади. Зокрема: в Апараті Ради національної безпеки і оборони України (довідка від 21.11.2006 № 6/1-4145-6-1); планових наукових дослідженнях НІПМБ (довідка від 31.10.2006 № 11/435); транспортно-експедиційній компанії CARGO-SERVICE (довідка від 4.10.2006 №37/22); ТОВ AutoTransEurope (довідка від 29.09.2006 № 51-2/21).
    Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком. Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею, в якій дисертантом розроблено теоретичні засади, методичні підходи та практичні рекомендації щодо комплексного розвитку та ефективного використання транзитного потенціалу України в контексті забезпечення економічної безпеки держави. Із статей, опублікованих у співавторстві, використані тільки ті ідеї й положення, які є результатом особистих досліджень дисертанта та зазначені в авторефераті у переліку основних публікацій.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації пройшли апробацію у вигляді доповідей на міжнародних і регіональних науково-практичних конференціях, зокрема, на ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Україна у світовій економічній спільноті” (Дніпропетровськ, березень 2004); на третій міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень” (Київ, червень 2004); на V Всеукраїнській науково-практичній конференції „Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (Дніпропетровськ, 26 жовтня 2004); на міжнародній науково-практичній конференції „Науковий потенціал світу 2004”, Всеукраїнській науково-практичній конференції „Комп’ютерне моделювання та інформаційні технології в науці, економіці та освіті” (Кривий Ріг, 2005); 1 Міжнародній науково-практичній конференції „Соціально-економічні перспективи розвитку України” (Дніпропетровськ, 2006); щорічних наукових конференціях КНЕУ (2003-2006 рр.).
    Публікації. Основні результати досліджень автора опубліковані у монографії, 21 статтях (у наукових фахових виданнях), 11 тезах доповідей і матеріалах конференцій. Загальний обсяг 35,2 ум. друк. арк. Особисто автору належить 29,7 ум. друк. арк.



    [1] TEN TranEuropian Transport Network Трансєвропейська транспортна мережа.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    Глобалізація економічних процесів зумовила актуалізацію проблем прискорення термінів вантажних перевезень, розвитку і ефективного використання транзитного потенціалу країн, формування єдиної світової транспортної мережі. Для України, яка офіційно проголосила та реалізує стратегію європейської інтеграції як головний пріоритет зовнішньої та внутрішньої політики на короткострокову і довгострокову перспективу, важливого значення набуває подальша розбудова вітчизняної транспортної системи, її технологічна, організаційна та економічна підготовка до майбутньої інтеграції до єдиної транспортної мережі Європи і світу. Зазначені проблеми є об’єктом і предметом дисертаційної роботи.
    Отримані в процесі дослідження наукові результати у сукупності вирішують важливу науково-прикладну проблему розвитку та ефективного використання транзитного потенціалу України за його складовими з урахуванням необхідності підвищення рівня економічної безпеки держави. Основні науково-теоретичні і практичні результати дисертації полягають у наступному:
    1. Вигідне геополітичне розташування України, яка перебуває на перехресті торговельних шляхів між Європою й Азією, сприяє її розвитку як транзитної держави. Вона має потенційні можливості щодо організації відповідно до вимог європейських стандартів транспортування своєю територією усіма видами наявного транспорту транзитних вантажів, включаючи енергетичні ресурси і потоки, що може сприяти наповненню державного бюджету за рахунок наданих транзитних послуг. Цьому повинна сприяти активізація розбудови мережі міжнародних транспортних коридорів на території України, розвиток логістичних схем та інтермодальних перевезень, вдосконалення економічного механізму формування тарифів, гармонізація вітчизняного законодавства до вимог ЄС.
    2. Зміст категорії „транзитний потенціал” визначений в дисертації як потенційні можливості наявних та додатково створюваних в країні об’єктів та засобів виробничої, інституціональної та інформаційної інфраструктури забезпечувати безперебійне та безпечне транспортування під митним контролем через територію країни транспортними засобами транзиту усіх видів транспорту (включаючи трубопровідний та лінії електропередач), вироблених за її межами транзитних вантажів, у тому числі енергетичних ресурсів та електроенергії, для споживання в інших країнах. Транзитний потенціал є змінним і залежить від динаміки кількісних та якісних характеристик потужностей об’єктів та засобів перевезення; національних умов та правил функціонування транспортної галузі та транзиту; тенденцій розвитку світової торгівлі та обсягів континентальних та міжконтинентальних транзитних товаропотоків; транзитної політики сусідніх країн-транзитерів.
    3. Транспортно-дорожній комплекс України не спроможний нині цілковито задовольнити зростаючий попит на міжнародні перевезення. Основними проблемами, які стримують забезпечення зростаючого за обсягами та якістю попиту на транспортні послуги, є надмірна зношеність та недостатнє оновлення основних фондів усіх видів транспорту і дорожнього господарства, невідповідність їх технічного рівня перспективним вимогам; низький рівень міжгалузевої координації у розвитку транспортної інфраструктури; повільне вдосконалення транспортних технологій та недостатній зв’язок з виробничими, торговельними, складськими і митними технологіями; низький рівень інформатизації транспортного процесу та інформаційної взаємодії транспорту з іншими галузями економіки; неадекватно низький рівень інвестиційно-інноваційної активності у транспортно-транзитній галузі та відставання у реалізації державних і галузевих програм розвитку окремих видів транспорту, транспортного машинобудування, розбудови Державного кордону. В умовах жорсткої конкуренції щодо транзитних товаропотоків це призводить до витіснення українських перевізників з міжнародних ринків транспортних послуг, зниження рівня використання транзитного потенціалу, що створює певну загрозу економічній безпеці держави
    4. В якості основних шляхів підвищення ефективності транспортно-дорожнього комплексу України, конкурентоспроможності національних перевізників та експедиторів на міжнародних і внутрішніх ринках транспортних послуг запропоновано: забезпечення розширеного відтворення основних фондів у ТДК; розвиток національної транспортної мережі, насамперед міжнародного значення з продовженням до пунктів зародження та погашення вантажопотоків експортних та імпортних вантажів, мультимодальних перевізних і логістичних систем; створення нової транспортної техніки і технологій; підвищення ефективності взаємодії між різними видами транспорту; державна підтримка українських транспортних підприємств, які здійснюють перевезення зовнішньоторговельних і транзитних вантажів; створення гнучкої системи регулювання транспортних тарифів, яка враховувала б інтереси споживачів транспортних послуг і транспортних організацій; створення єдиного інформаційного простору транспортно-дорожнього комплексу на основі впровадження сучасних інформаційних систем та систем управління, розвиток бази інформатики;
    5. Розвиток та ефективне використання транзитного потенціалу України в контексті забезпечення економічної безпеки держави повинні здійснюватись через інтеграцію транспортно-дорожнього комплексу України в європейську та світову транспортні системи шляхом: реалізації у повному обсязі угоди України про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС в галузі транспорту; практичної реалізації інтеграційної політики щодо входження України у спільний транспортний простір ЄС; розширення та зміцнення співробітництва в рамках міжнародних транспортних організацій та в реалізації міждержавних угод у транспортній галузі, у тому числі двосторонніх; завершення процесів уніфікації національних правових норм з міжнародним транспортним правом щодо міжнародних перевезень та їх транспортно-експедиційного обслуговування і приєднання України до міжнародних конвенцій та багатосторонніх угод; наближення національних, технічних, технологічних та екологічних стандартів і вимог щодо транспорту до європейських та їхнє поступове запровадження на вітчизняному ринку; забезпечення техніко-технологічної сумісності рухомого складу та транспортної мережі України з європейською транспортною системою; подальшого удосконалення інформаційного забезпечення вантажовласників щодо порядку та умов міжнародних перевезень, забезпечення відкритості й стабільності системи.
    6. Попит на виконання послуг щодо транспортного забезпечення світової торгівлі спричинив появу пропозицій з боку фірм, які спеціалізуються на виконанні необхідних операцій у зазначеній сфері й готових надати відповідні послуги. Таким чином, склався ринок транспортно-експедиційних послуг як нового виду комерційної діяльності у транспортній галузі. Важливого значення для розвитку цієї діяльності в Україні є її теоретико-методологічне визначення. На думку автора, це підприємницька діяльність виробничої сфери, що має міжгалузево-інфраструктурний характер та виконує інтеграційні функції на товарно-транспортному ринку. У концепції розвитку та моделювання транспортно-експедиційної діяльності найприйнятнішим підходом є ймовірно адаптивний.
    7. В умовах дефіциту державного бюджету доцільно розвивати і підтримувати ті фрагменти національної транспортної системи, які мають стати або вже є частиною європейської мережі міжнародних транспортних коридорів. З метою дослідження потенціалу відповідних мереж потрібне теоретичне вирішення завдань з класифікації елементів мереж, визначення найважливіших елементів і їх живучості, прогнозування можливого збитку, обумовленого екстремальними ситуаціями. При цьому необхідно використовувати різні критерії оптимізації: мінімізації довжини мереж, часу проходження вантажу, категорії маршруту, мінімізації вартості перевезення вантажів за вибраним маршрутом, максимізації пропускної та провізної спроможності маршруту тощо.
    8. В інтермодальних/мультимодальних перевезеннях взаєморозрахунки між вантажовласником і оператором, з одного боку, та оператором і транспортним підприємством з другого, значно спрощуються при використання наскрізних тарифів, які визначають витрати виробника товару (або споживача імпортного товару) і витрати усіх учасників транспортного процесу. Наскрізні тарифи складаються на основі тарифів на перевезення вантажів залізницею, автомобільним і морським транспортом, тарифів на перевалку вантажів у портах, портових зборів, оплати послуг експедиторів і агентів. Регулюють наскрізні тарифи з урахуванням кон’юнктури попиту-пропозиції транспортних послуг й ціни товару на світовому ринку, підкріплюють встановленими митами. Під час визначення величини наскрізного тарифу важливо врахувати залежність транспортних витрат від відстані перевезень. Умови використання наскрізних тарифів передбачають згоду всіх учасників перевізного процесу (використовують генеральну або двосторонню угоду); погодження єдиного технологічного процесу, що регламентує обов’язки учасників щодо виконання операцій з транспортування і час на їх виконання; визначення вихідної ставки наскрізного тарифу. Усі зазначені параметри вкладаються в оптимізаційну модель, яка розраховує тариф за наведеною у дисертації методикою. Запропоновану модель можна використовувати і при визначенні оптимальних тарифів на ринках пасажирських перевезень. Широке застосування наскрізних тарифів дає змогу повніше використовувати транзитний потенціал України та збільшувати надходження за транзитні послуги з вантажних і пасажирських перевезень.
    9. На авіаперевезеннях головним інструментом під час конструювання логістичної комерційно-фінансової системи у ланцюжку клієнт-агент-авіакомпанія є тариф. Запропонований автором метод оптимізації наявної тарифної системи ґрунтується на застосуванні математичного згладжування тарифів у точках розриву відповідної функції. Підхід автору враховує собівартість авіаперевезень і розрахований на сприймання цінностей авіаперевезень для агентів. Це дає йому можливість враховувати не тільки економічні, а й чинники споживчого сприймання під час конструювання тарифу і врівноважувати попит клієнтів з зростаючими прибутками авіакомпаній.
    10. Впродовж останніх 30-35 років концептуально визріває і поступово втілюється в життя проект створення єдиної світової транспортної системи на основі інтеграції континентальних транспортних комунікацій, складовою частиною якої в Європі є транспортна мережа України. Її територією проходять три з дев’яти Критських коридорів у залізничному й автомобільному сполученні, а також сьомий (водний) МТК Дунаєм. В систему цих міжнародних транспортних коридорів органічно вписується новий напрямок транспортного сполучення, що активно розбудовується Україною, а саме Європейсько-Азіатський (ЄАТК). З точки зору реалізації транзитного потенціалу України в контексті її економічної безпеки важливого значення набуває доповнення ЄАТК нафтопровідною транспортною системою і перетворення його на Європейсько-Азіатський нафтотранспортний коридор (ЄАНТК). Реалізація цього завдання на основі вже створених Україною елементів (нафтопровід Одеса-Броди і нафтотермінал в порту „Південний”) вимагає формування міжнародного консорціуму, до якого мають увійти зацікавлені компанії постачальники сировини (країн Каспійського регіону, Російської Федерації, Близького Сходу, Північної Африки), країн-транзитерів нафти (наприклад, Туреччини) та споживачів енергоресурсу. Лише в цьому випадку є сенс добудови нафтопроводу до Плоцька і далі до Гданська.
    11. Поступова інтеграція транспортної мережі України до Транс’європейської транспортної мережі передбачає погодження транспортної політики, формування єдиного підходу до розбудови вітчизняних елементів МТК, продовження сполучення залізниць та автодоріг до центрів формування і кінцевого призначення вантажів у міжнародних, включаючи контейнерні, перевезеннях. Найбільшу увагу доцільно приділити розбудові МТК № 9, що виходить до порту Одеса, а також МТК № 7, де важливішу роль у найближчій перспективі відіграватиме глибоководний судновий хід (ГСХ) Дунай-Чорне море в українській частині дельти Дунаю, а також транспортним маршрутам, що сприятимуть залученню на територію України транзитних вантажів, які перевозяться по Транссибирській магістралі.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    1. Програма створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 1998 р. № 346//Урядовий кур’єр. 1998. 9 квіт.
    2. Про Комплексну програму утвердження України як транзитної держави у 2002-2010 роках: Закон України від 7 лютого 2002 р. № 3022-ІІІ//Офіційний вісник України. 2002. - № 10. Ст. 442.
    3. Геєць В.М. Економічні передумови стабільного соціального розвитку в середньостроковій перспективі//Економіка і прогнозування. 2002. - № 2. С. 9-34.
    4. Гуцал А.Ф. Стратегічні інтереси та завдання політики у сучасному світі//Зовнішня політика України: сучасний стан та перспективи зростання: матеріали „круглого столу”, Київ, 12 листопада 2003. —К., 2003. — С. 8-9.
    5. Губський Б.В. Внутрішні і зовнішні фактори економічної безпеки України//Проблеми забезпечення економічної безпеки і сталого розвитку України: Матеріали Круглого столу 28.12.1999 р. К.: НІПМБ. - С. 17-23.
    6. Мунтіян В.І. Економічна безпека України. К., 1999. 464 с.
    7. Сухоруков А.І. Проблеми інноваційної безпеки України//Стратегічна панорама. 2002.- № 2. - С .75-81.
    8. Пастернак-Таранушенко Г. Економічна безпека держави. К.: Кондор, 2002. 302 с.
    9. Власюк О.С. Забезпечення конкурентоспроможності економіки України на євразійському просторі /О.С.Власюк, Я.Б.Базилюк, С.В.Давиденко //Економіка та держава. 2004. - № 8. С. 6-7.
    10. Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Міщенко В.С. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України.-К.: РВПС,1999.- 716 с.
    11. Жаліло Я.А. До формування категоріального апарату науки про економічну безпеку//Стратегічна панорама. 2004. - № 3. С. 99.
    12. Шлемко В.Т., Бінько І.Ф. Економічна безпека України: сутність і напрями забезпечення. К.: НІСД, 1997. 144 с.
    13. Бегма В.М. Стратегічне управління експортом продукції військового призначення та подвійного використання в контексті економічної безпеки держави/ Дис. на здобуття наук. ступ. доктора екон. наук. К., 2004. 393 с.
    14. Кредисов А.І. Історія вчень менеджменту.К.:Знання України, 2001.-300 с.
    15. Новицкий В.Є. Міжнародна економічна діяльність України. Київ: КНЕУ, 2003. - 948 с.
    16. Барановський 0.1. Фінансова безпека. К.: Фенікс, 1999. 338 с.
    17. Варналій 3. Забезпечення економічної безпеки України в умовах глоба­лізації інвестиційних процесів / Глобалізація інвестиційних процесів та фінансова безпека України: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. К., 2001. С. 123-131.
    18. Ковальчук Т. Глобалізація інвестиційних процесів та економічна безпе­ка України /Глобалізація інвестиційних процесів та фінансова безпека України: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. К., 2001.С.68-76.
    19. Олвей Д., Голден Дж.Р., Келлі Р. Економіка державної безпеки. - К. /переклад з англ. - 1984. 23 с.
    20. Rotfeld A. The Global System in Transition.- Космополис. Альманах 1999. 48 с.
    21. Кукулка Ю. Проблемы теории международных отношений. Перевод с польского. - М., 1980.- 141 с.
    22. Stankiewicz W. Ekonomika wojenna.- Warshawa, 1981.- S. 313.
    23. Salek M. Skutecznosc stosowania srodkow wojni gospodarczej // Wojna.- S.33.
    24. Абалкин Л. Экономическая безопасность России: угрозы и их отражение //Вопросы экономики. - 1994. - № 12.- С. 4-13.
    25. Сенчагов В. Экономическая безопасность как основа обеспечения национальной безопасности России //Вопросы экономики.- 2001. - № 8. С. 64-79.
    26. Загашвили В. С. Экономическая безопасность. - М., 1997.- 360 с.
    27. Загашвили В. С. Экономическая безопасность России.- М.: Юрист, 2001.- 368 с.
    28. Буглай В.Б., Ливенцев Н.Н. Международные экономические отношения / Под редакцией Ливенцева Н.Н. М.: Финансы и статистика, 2001. 256 с.
    29. Инвестиции и экономическая безопасность ( Сб. докладов ) / Под ред. проф. Олейникова Е.А., Шилина И.Г.: Изд-во РЭА, М. - 2000. 347 с.
    30. Бакаев А.А., Пирожков С.И., Ревенко В.Л., Бакаєв Л.А., Кутах Ю.А. Международные транспортнрые коридоры Украины: сети и моделирование.
    Том 1.- Наземные виды транспорта. К.: КУЭТТ, 2003. 516 с.
    Том 2.-Водные виды транспорта.К.: КУЭТТ, 2003. 622 с.
    31. Кулаев Ю.Ф. Методы экономической оценки инвестиционных проектов на транспорте: Учебно-методическое пособие. - К.: Транспорт Украины, 2001. 182 с.
    32. Пащенко Ю.Є. Розвиток та розміщення транспортно-дорожнього комплексу України /За ред.. С.І.Дорогунцова. К.: Наук. світ, 2003. 467 с.
    33. Новікова А.М. Україна в системі міжнародних транспортних коридорів. К.: НІПМБ. 2003. 494 с.
    34. Малярчук І.А. Розвиток міжнародних транспортних комунікацій в умовах глобального і регіонального перерозподілу контролю за енергоресурсами та каналів їх постачання //Нові тенденції у сфері енергетичної безпеки: Зб. статей НІПМБ. К.: Логос, 2004. С. 180-192.
    35. Котлубай О.М. Економічні механізми розвитку торговельного мореплавання України. Одеса: ІПРЕЕД. 2004. 453 с.
    36. Цветов Ю.М. Проблемы организации национальной сети международных транспортных коридоров в Украине//Транспортный комплекс Украины: экономика, организация, развитие: Сб. научн. тр. ИКТП-Центр. К., 1998. Вып.6. С. 3-23.
    37. Прейгер Д. К. Розвиток міжнародної системи транспортування вуглеводнів в умовах глобального та регіонального перерозподілу контролю за їх видобуванням і постачанням // Стратегічна панорама. 2004. - № 1. С. 105-115.
    38. Крикавський Є. Логістика: Навч. посібник, Львів: Видавництво державного університету "Львівська політехніка", 1999. — 264 с.
    39. Воркут Г.А. Исследование зарубежного опыта организации транспортного обслуживания в целях поставок//Транспортный кодекс Украины: Сб. н. тр., вып. 910, 2001.— С. 311.
    40. Емельянова Е.Ю. Основные пути развития Украины как транзитного государства// Труды ИКТП-Центр. 2001. - № 10.-С.146-153.
    41. Кальченко А.Г. Основи логістики: Навчальний посібник. — К.: Товариство "Знання", КОО, 1999.— 135 с.
    42. Назаренко В.М., Назаренко К.С. Транспортное обеспечение внешнеэкономической деятельности. — М.: Центр экон. и марк., 2000. -512 с.
    43. Редзюк А.М., Штанів В.Ф., Журавель В.В. Економіка транспортного комплексу: Зб. наук. праць ХНАІ.- К., 2004.- Вип. 3.
    44. Плужников К.И. Транспортное экспедирование. М.: "РосКонсульт", 1999. - 576 с.
    45. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19 червня 2003 р. № 964-ІУ// Урядовий кур’єр. 2003, 30 липня.
    46. Концепції розвитку транспортно-дорожнього комплексу України на середньостроковий період та до 2020 року//Урядовий портал. 2005, 11 серп.
    47. Концепції Державної програми реформування залізничного транспорту України//www.kmu.gov.ua.
    48. Про транзит вантажів: Закон України від 20 жовтня 1999 р. № 1172-ХІХ//Відомості Верховної Ради України (ВВРУ). 1999. - № 51. Ст. 446.
    49. Пирожков С., Прейгер Д., Малярчук І. Проблеми реалізації транзитного потенціалу України в контексті розширення ЄС і формування ЄЕП //Економіка України.— 2005.— № 3. — С. 4-19.
    50. Сергеев В. И. Логистика в бизнесе: Учебник. — М.: Инфра. , 2001. - 608 с.
    51. Афанасьев В.Г. Коммерческая эксплуатация международных воздушных линий.— М.: Транспорт, 1987.— 280 с.
    52. Холопов К. В. Экономика и организация внешнеторговых перевозок: Учебник, М.: Юристъ, 2000. — 682 с.
    53. Миротин Л.Б.. Параметры оценки качества системы доставки товаров на автомобильном транспорте. Бизнес и логистика: Сб. матер. ММЛФ, 1999. -М.: Брандес.— С.211-213.
    54. Саркисов С. В. Управление логистикой: Учебное пособие. — М.: ЗАО "Бизнес — школа "Интел— Синтез", 2001. — 416 с.
    55. Блудова Т.В., Брикова І.В., Ревуцька Т.В. Вдосконалення ціноутворення на вантажні перевезення для транспортного підприємства// Фінанси України.— 2004.— № 4.- С. 48-51.
    56. Воркут А.І., Коцюк О.Я., Лебідь І.Г., Мельниченко О.І. Транспортно-єкспедиторська діяльність. Навч. пос.— К.: УТУ, 1998.— 264 с.
    57. Глогусь О. Логістика: навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. Тернопіль. — Економічна думка, 1998. — 167 с.
    58. Зайончик Л.Г. Сервис для отечественных и зарубежных перевозчиков в транспортных коридорах Украины//Транспортный кодекс Украины. Вып. 910.— 2001.— С. 154-165.
    59. Козловский В.А., Кобзев В.В., Саврухов Н.Т. Логистика: конспект лекций /СПб гос.техн. у-т. — Санкт-Петербург, "Политехника", 1998. — 176 с.
    60. Кожин А.П. Математические методы в планировании и управлении грузовыми автомобильными перевозками, — М.: Транспорт, 1979. — 304 с.
    61. Лукинский B.C., Бережной В.И., Бережная Е.В., Цвиринько И.А. Логистика автомобильного транспорта: концепция, методы, модели. М.: Издательство "Финансы и статистика", 2000. — 279 с.
    62. Миротин Л.Б., Тышбаев И.Э., Бульба А.В. Оценка конкурентоспособ-ности транспортного предприятия на рынке транспортно-экспедиционных услуг //Транспорт, наука, техника, управление.— 2000.— № 8.— С.12-14.
    63. Коробкин А.Д., Мироносецкий Н.В. Оптимизация производственного планирования на предприятии. — Новосибирск: Наука, 1978.— 335 с.
    64. Транспорт і зв’язок України 2005. Статистичний збірник. К.: Державний комітет статистики України, 2006. — 273 с.
    65. Про портові збори: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. № 1544//Офіційний вісник України. 2000. - № 42. С. 51.
    66. Добросельский К.М. Транспорт СССР. Лекции для студентов всех специальностей. - М.: ВЗИИТ, 1973.— 89 с.
    67. Поспелов Г. С., Ириков В. А. Програмно-целевое планирование и управление. — М.: Сов. радио, 1976. — 440 с.
    68. Аксенов И.Я. Наука и транспорт.- М.: Знание, 1974.— 64 с.
    69. Матвеев А.Н. Планирование эффективной работы автомобильного транс- порта с помощью экономико-математических методов и ЭВМ.- М.,1977.-52 с.
    70. Бартенев Л.В., Парфенов В.П. Водный, автодорожный, воздушный и промышленный транспорт. Уч. для вузов, М.: Трансжелдориздат, 1958. — 303 с.
    71. Панов С.А., Поляк A.M., Поносов Ю.К. Методические вопросы совершенствования управления процессами развития автотранспортной организации // Проблемы развития автомобильного транспорта.- М.: КИИАТ, 1977. - С.131-178.
    72. Захаров К.В., Цыганок А.В., Бочарников В.П., Захаров А.К. Логистика, эффективность и риски внешнеэкономических операций. - К.: ИНЭКС, 2000. - 237 с.
    73. Сей Ж.Б. Трактат политической экономии.-М., 1986.- 18 с.
    74. Маршалл А. Принципы политической экономии/Пер. с англ. Р.И.Столпера. - М.: Прогресс, 1983.- 415 с.
    75. Персианов В.А., Скалов К.Ю., Усков Н.С. Моделирование транспортных систем.— М.: Транспорт, 1972. — 208 с.
    76. Билибина Н.Ф. Организация материально-технического снабжения на автотранспорте. — М.: МАДИ, 1982. — 63 с.
    77. Доветов М.Ш., Кабанов B.C. Управление основными и оборотными фондами промышленности. — Л., Изд-во ЛГУ, 1974. — 120 с.
    78. Арутюнова Г.И. Введение в экономику транспорта. - М.: Транспорт, 1995. -100 с.
    79. Фасоляк Н.Д., Бармина З.И., Материально-техническое снабжение: Словарь- справочник. — М.: Экономика, 1985. — 224 с.
    80. Хруцкий Е.А. Экономико-математические методы в планировании материально-технического снабжения. — М.: Экономика, 1976. — 143 с.
    81. Нестеров Е.П. Транспортные задачи линейного программирования. М.: Транспорт,1971.— 216 с.
    82. Брайловский Н.О., Грановский Б.И. Моделирование транспортных систем. М.: Транспорт,1978.— 125 с.
    83. Бедняк М.Н., Воркут А.И., Ковалик А.Г. Современные направления повышения эффективности работы автомобильного транспорта. К.: Знание, 1981.— 18 с.
    84. Блудова Т.В., Ревуцька Т.В. Аналіз ціноутворення для транспортного підприємства. Сб. наук. пр.: "Економіка: проблеми теорії та практики". Дніпропетровськ.— 2004.— № 188.- С. 807-813.
    85. Бражник Т.М. Планирование работы авиакомпании с сетью агентов// Авиационный журнал Украины.— 1998.— № 31.— С.28-30.
    86. Николайчук В.Е. Логистика. — СПб: Питер, 2001. — 160 с.
    87. Окландер М.А. Контуры экономической логистики, К.: Наук. думка, 2000. — 176 с.; Основы логистики: Учебное пособие /Под ред. Л.Б.Миротина и В.И.Сергеева. — М.:— ИнфраМ, 1999.— 200 с.
    88. Ревуцька Т.В. Розробка економічної стратегії в логістичному ланцюгу взаємодії транспортно-експедиційного підприємства із суб'єктами ринку. Друга Всеукр. науково-прак. конф. "Економіка підприємства: проблеми, теорії та практика". Дніпропетровськ, 2004.— 23 бер.
    89. Чуев А. Почему в Украине все более успешно работают иностранцы - перевозчики и экспедиторы: анализ ситуации. "Транспорт", № 47(164).— 2001.— С.43-45.
    90. Артеменко А.Н. Совершенствование транспортно-экспедиторского обслуживания предприятий и организаций (на примере автомобильного транспорта общего пользования Украины).— К.: КИИГА, 1993.— 167 с.
    91. Родников А.Н. Логистика: терминологический словарь. -М.: Эк-ка, 1995. -252 с.
    92. Чудаков А. Д. Логистика: Учебник. — М.: Изд-во РДЛ, 2001. — 480 с.
    93. Макконел К.Р., Брю С.Л. Экономика: принципы, проблемы и политика. Пер. с англ.11-го изд. К.: ХагарДемос, 1993.— 785 с.
    94. Неруш Ю.М. Коммерческая логистика: Учебник для вузов. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997.— 271 с.; Логистика: Учебник для вузов. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ЮНИТИДАНА, 2000. — 389 с.
    95. Артамонов Б.В., Мамонтова М.Л. Авиатранспортный маркетинг. — М.: МИНГА, 1990.- 145с.
    96. Гордон М.П., Карнаухов С.Б. Логистика товародвижения. — 2-е изд., перераб., доп. — М.: Центр экономики и маркетинга, 1999. — 208 с.
    97. Голиков Е.А. Маркетинг и логистика: Учебное пособие. — М.: Издательский Дом "Дашков и К°", 1999. — 412 с.
    98. Власов К.Ю. Некоторые практические аспекты реализации программы "точно в срок"//Бизнес и логистика.— М.: Брандес.— 2000.— С. 202-204.
    99. Сергеев В. И., Кизим А. А., Эльяшевич Л.А. Глобальные логистические системы: Учеб. пособие /Под общ. ред. Сергеева В.И. СПб.: Издательский дом "Бизнеспресса", 2001.— 240 с.
    100. Новиков О.А., Уваров С.А. Логистика: Учебное пособие. 2-е изд. СПб.: Издательский дом "Бизнеспресса", 2000. — 208 с.
    101. Яндієв С. О. Логістика в управлінні господарськими системами (на прикладі транспортно-експедиторських компаній). Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук.- Одеса, 1998.- 18 с.
    102. Ефимов В.В., Семенов В.М. Логистическое сравнение вариантов доставки грузов //Транспорт, наука, техника, управление. - 2000.— № 8.— С.17-23.
    103. Зайончик Л.Г. Развитие международных автомобильных перевозок в Украине //Транспортный кодекс Украины. Сб. науч. тр. Вып. 3, 1996.— С.154-171.
    104. Костромина Е.В. Экономика авиакомпании. - М.: Концерн "Банковский деловой центр", 1977— 127 с.
    105. Чернышев М.А. Логистические модели развития инфраструктуры мегаполиса: Автореф. дисс. канд. экон. наук. — СПб.: СПб УЭФ, 1995. - 18 с.
    106. Курганов В.М., Миротин Л.Б. Международные грузовые автомобильные перевозки. Учебное пособие для вузов /Под ред. Л.Б.Миротина, — 2-е изд., доп. и перераб.- Тверь, 2000.— 131 с.
    107. Черняк Ю.И. Системный анализ в управлении экономикой. — М.: Экономика, 1975.— 191 с.
    108. Алексахин С.В., Кузнєцов И.А., Холодилов С.В. Описание аналитической модели принятия управленческих решений в процессе выполнения мелкопартионных перевозок грузов/ Бизнеслогистика— 1999: Сб. МММЛФ, М.: 1999— С.195-198.
    109. Беляев В.М., Ромашко М.В. Проблемы совершенствования процесса доставки мелкопартионных грузов при сокращении срока доставки. Бизнес и логистика. Сб. материалов ММЛФ, М., 1998. — С.183-184.
    110. Беляев В.М., Ромашко М.В. Имитационная модель процесса доставки мелкопартионных грузив с использованием терминальной технологи перевозом. Бизнес и логистика. Сб. материалов ММЛФ, М., 1998.- С.184-185.
    111. Волгин В.В. Склад: Практическое пособие. — М.: Издательский Дом «Дашков и К°», 2000. — 315 с.
    112. Хруцкий Е.А. Экономико-математические методы в планировании материально-технического снабжения. — М.: Экономика, 1976. — 143 с.
    113. Цветов Ю.М., Един А.О., Макаренко М.В., Соколов Л.Н., Цветов М.Ю. Основи організації транспортного забезпечення зовнішньоторговельних зв'язків України.— К.: ВАТІКТПЦентр.- 2000. — 581 с.
    114. Вейцман М.Е., Коляк A.M. Стохастическая модель динамической задачи развития автотранспортной организации //Вопросы повышения эффектив-ности и качества работы автомобильного транспорта. — М., 1979. — С. 9-17.
    115. Горшунова И.В. Организационно-экономические аспекты совершенствования систем транспортного обслуживания производства. Диссерт. на соиск. учен. степени к.э.н., К., 1977. — 203 с.
    116. Головченко О.М. Экономическая эффективность повышения уровня качества транспортной продукции. Диссерт. на соиск. учен. степени к.э.н., 1994.— 225 с.
    117. Дикий С.А. Розробка методів і моделей організації і управління процесами транспортного обслуговування за сучасних умов. Дис. на здобуття наукового ступеня к.е.н. К., 2001.— 202 с.
    118. Елова И.А. Эффективность логистических производственно-транспор-тных систем//Транспорт, наука, техника, управление, № 3, 1998.- С. 17-32.
    119. Миротин Л.Б., Тышбаев Н.Э., Порошина О.Г. Эффективная логистика. - М.: "Экзамен", 2002.— 160 с.
    120. Бугайко Д.А. Особенности разработки тарифной политики международного рейса //Проблеми підвищення ефективності інфраструктури. Зб. наук. пр. — Вип. 9.— К.: НАУ, 2003.— С. 223-227.
    121. Костюченко Л.М., Танцюра Е.В., Заенчик Л.Г., Воркут А.И., Кононенко И.В., Ковалев В.А., Небожатко Я.А. Логистика — технология транспортного процесса /Под ред. д.э.н. Заенчика Л.Г., К.: "Кий",2000.— 358 с.
    122. Кулаєв Ю.Ф., Переверзєва С.О. Структура міжнародних авіаційних пасажирських тарифів ІАТА: досвід для діяльності цивільної авіації України//Економіка і управління. — 2000.- № 27.— С.73-79.
    123. Аккоф Р. Планирование будущего корпорации. Пер. с англ. /Под ред. В.В.Данилова-Данильяна, — М. Прогресс, 1985. — 327 с.
    124. Кобринский Н.Е., Майминас Е.З., Смирнов А.Д. Экономическая кибернетика.- М.: Экономика, 1982. — 408 с.
    125. Сыроежкин И. М. Планомерность. Планирование. План: теоретические очерки, — М.: Экономика, 1986.— 218 с.
    126. Зайончик Л.Г. Сервис для отечественных и зарубежных перевозчиков в транспортных коридорах Украины//Транспортный кодекс Украины. Вып. 910.— 2001.— С. 154-165.
    127. Про ратифікацію Верховною Радою України Угоди про проведення узгодженої політики у визначенні транспортних тарифів:Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1997 р. № 1465 // http://zakon1.rada.gov.ua.
    128.
  • Стоимость доставки:
  • 50.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины