СПЕЦИФІЧНА ПРОФІЛАКТИКА ДЕРМАТОМІКОЗІВ СОБАК І КОТІВ : Специфическая профилактика дерматомикозов СОБАК И КОШЕК

Краткое описание

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

СТЕЦЮРА Леся Григорівна

УДК 619:615.371:616.5/.992:636.7/.8

СПЕЦИФІЧНА ПРОФІЛАКТИКА ДЕРМАТОМІКОЗІВ
СОБАК І КОТІВ

16.00.03 ветеринарна мікробіологія та вірусологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата ветеринарних наук

Науковий керівник доктор ветеринарних наук
Кассіч Володимир Юрійович

2008

ЗМІСТ

ВСТУП . 4
РОЗДІЛ 1 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ..... 10
1.1. Загальна характеристика дерматомікозів ..10
1.2. Етіологія 10
1.3. Епізоотологія 16
1.4. Патогенез ..21
1.5. Клінічні ознаки .24
1.6. Діагностика ...26
1.7. Імунітет .28
1.8. Лікування ..32
1.9. Засоби і методи специфічної профілактики та терапії .35
1.10. Заключення по огляду літератури ..38

РОЗДІЛ 2 ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ 39
2.1. Матеріали і методи досліджень .39
2.2. Результати власних досліджень .46
2.2.1. Епізоотична ситуація щодо дерматомікозів собак і котів у
м. Києві .........................................................................................................46
2.2.2. Морфологічні, культуральні та біологічні властивості
епізоотичних штамів дерматофітів Trichophyton mentagrophytes і
Microsporum canis............................................51
2.2.2.1. Морфологічні і культуральні властивості епізоотичних
штамів Trichophyton mentagrophytes (Robin) Blanchard, 1896.51
2.2.2.2. Морфологічні і культуральні властивості епізоотичних
штамів Microsporum canis Bodin, 1902..56
2.2.2.3. Патогенність дерматофітів Trichophyton mentagrophytes і
Microsporum canis для лабораторних тварин ..62
2.2.3. Розробка та випробування вакцини „Фунгіканіфел”..............71
2.2.3.1. Відбір вакцинних штамів Trichophyton
mentagrophytes і Microsporum canis .....71
2.2.3.2. Відбір контрольних штамів Trichophyton
mentagrophytes і Microsporum canis .....73
2.2.3.3. Оптимізація методу інактивації дерматофітів.......75
2.2.3.4. Визначення нешкідливості та імунізуючої дози вакцини 77
2.2.4. Технологія виробництва та контроль якості вакцини ...82
2.2.5. Визначення тривалості та напруженості імунітету при
застосуванні вакцини „Фунгіканіфел” .89
2.2.6. Клінічні випробування вакцини „Фунгіканіфел”................95
2.2.7. Комісійні міжвідомчі випробування вакцини
„Фунгіканіфел”...........................................................................................98
РОЗДІЛ 3 АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ 102
ВИСНОВКИ 114
ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ ...116
ДОДАТКИ ...117
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..164

ВСТУП

Немає жодної країни, в якій би не реєструвались мікози тварин та людини. За розповсюдженням дерматомікози належать до групи найбільш поширених мікозів [205].
Дерматомікози собак і котів це небезпечні захворювання, внаслідок високої контагіозності як для тварин, так і для людей, які постійно знаходяться в контакті один з одним, тому є не лише ветеринарною проблемою, але й соціальною [6, 37, 41, 76, 80].
Незважаючи на широкий спектр антифунгальних препаратів для лікування трихофітії і мікроспорії, проблема лікування хворих залишається актуальною як для ветеринарної, так і для гуманної медицини [76].
Специфічна профілактика та терапія дерматомікозів (трихофітії, мікроспорії) собак і котів дає змогу контролювати рівень захворюваності серед цих тварин та запобігає розповсюдженню інфекції [15, 39, 41, 51, 68, 80, 116].
Актуальність теми. Дерматомікози це інфекційні захворювання тварин і людей, які характеризуються ураженням шкіри та її похідних патогенними грибами дерматофітами. Дерматомікози належать до групи мікозів з глобальним поширенням і є зоонозами [80, 205].
Провідне місце у захворюваності на дерматомікози тварин та людей належить дерматофіту зоофільної групи Microsporum canis, який є збудником мікроспорії в 90100 % випадків у котів і в 50,092,6 % собак. Інші випадки захворювання зумовлені Trichophyton mentagrophytes [190, 205, 209]. У поширенні мікозу важливу роль мають інфіковані коти та собаки [11, 32, 37, 116].
В Україні недостатньо вивчені збудники дерматомікозів собак і котів та рівень захворюваності цих тварин на мікози.
Розробка першої живої вакцини проти трихофітії великої рогатої худоби (Саркісов А.Х., Петрович С.В., Нікіфоров Л.І. та ін., 1967) стала початком розвитку ефективної профілактики та терапії дерматомікозів. Впровадження протигрибних вакцин у ветеринарну практику дало можливість практично ліквідувати трихофітію великої рогатої худоби, коней, хутрових звірів та зменшити економічні збитки, зумовлені хворобою [16, 39, 47].
Проте дерматомікози різних видів тварин все ще зустрічаються досить часто, тому пошук методів отримання високоімуногенних вакцин проти цих інфекцій залишається актуальним питанням [80].
Виробництво біопрепаратів проти дерматомікозів тварин здійснюється в Російській Федерації, Чехії, Польщі, Норвегії та інших країнах світу [51, 142, 200]. В Україні виготовляється лише вакцина проти трихофітії великої рогатої худоби (Триховак), а виробництво засобів специфічної профілактики та терапії дерматомікозів собак і котів відсутнє.
Вакцини, як засіб етіотропної терапії дерматомікозів тварин, сприяють швидкій елімінації збудника з організму тварин та формуванню напруженого імунітету. При застосуванні з профілактичною метою попереджують виникнення інфекції та контамінацію грибами довкілля [15, 39, 41, 51, 68, 80]. Профілактичне щеплення собак і котів проти дерматомікозів (трихофітії, мікроспорії) дає змогу регулювати рівень захворюваності серед цих тварин [116].
Виходячи з цього, є актуальними вивчення видового складу збудників і розробка сучасних засобів специфічної профілактики та ефективної терапії дерматомікозів собак і котів.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є частиною тематики Сумського національного аграрного університету номер державної реєстрації 0105U007681 ”Розробити нові принципи діагностики і профілактики заразних хвороб тварин та удосконалити заходи боротьби з ними”.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи розробити засоби специфічної профілактики дерматомікозів собак і котів.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:
- вивчити епізоотичну ситуацію щодо дерматомікозів собак і котів у м. Києві;
- виділити і вивчити морфологічні, культуральні та біологічні властивості ізолятів дерматофітів;
- відібрати ізоляти дерматофітів Тrichophyton mentagrophytes і Microsporum canis для виготовлення та контролю вакцини проти дерматомікозів собак і котів;
- розробити технологію виготовлення вакцини проти дерматомікозів собак і котів;
- провести доклінічні та клінічні випробування розробленої вакцини проти дерматомікозів собак і котів.
Об’єкт дослідження засоби специфічної профілактики дерматомікозів собак і котів.
Предмет дослідження епізоотологічні особливості дерматомікозів собак і котів; морфологічні, культуральні і біологічні властивості епізоотичних, вакцинних і контрольних штамів дерматофітів Trichophyton mentagrophytes і Microsporum canis; технологія виготовлення та контроль вакцини проти дерматомікозів собак і котів.
Методи дослідження. Мікологічні (посів, виділення, ідентифікація збудників дерматомікозів), імунобіологічні (визначення патогенності, вірулентності, антигенності штамів дерматофітів та імуногенної активності вакцини), бактеріологічний (визначення стерильності вакцини), епізоотологічний (вивчення епізоотичної ситуації захворювання), клінічні (клінічне обстеження тварин хворих на дерматомікози та експериментально заражених штамами дерматофітів), серологічний (постановка реакції аглютинації), патолого-анатомічний (відбір патологічного матеріалу (зіскрібки шкіри, волосся) та статистичного аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів. Вивчена епізоотична ситуація та видовий склад збудників дерматомікозів (трихофітії, мікроспорії) собак і котів на території м. Києва.
Вивчені морфологічні, культуральні й біологічні властивості епізоотичних штамів Trichophyton mentagrophytes і Microsporum canis. Відібрані та депоновані високоімуногенні вакцинні штами Trichophyton mentagrophytes 15 і Microsporum canis 22 та високовірулентні контрольні штами Trichophyton mentagrophytes ТМ-48 К і Microsporum canis 65 К.
Вперше розроблена технологія виробництва вакцини „Фунгіканіфел” інактивованої асоційованої проти дерматомікозів (трихофітії, мікроспорії) собак і котів (ТУ У 24.4-31112822-004:2005).
Проведені широкомасштабні випробування вакцини при профілактичному і терапевтичному застосуванні та доведена її висока ефективність.
Практичне значення одержаних результатів. Вперше в Україні розроблений ветеринарний імунобіологічний препарат вакцина «Фунгіканіфел» інактивована асоційована проти дерматомікозів (трихофітії, мікроспорії) собак і котів, який впроваджений у промислове виробництво на ТОВ „Алтекс”, ЗАТ НВАП „Новогалещинська біофабрика” та практику ветеринарної медицини.
Особистий внесок здобувача. Здобувачем проведені дослідження щодо визначення видового складу збудників дерматомікозів собак і котів, вивчені морфологічні, культуральні та біологічні властивості епізоотичних штамів дерматофітів, відібрані й депоновані вакцинні і контрольні штами Trichophyton mentagrophytes, Microsporum canis. Спільно з канд. вет. наук О.М. Літвіновим і канд. мед. наук Т.Г. Нестеренко розроблена технологія виробництва вакцини «Фунгіканіфел», розроблена й зареєстрована нормативна документація (ТУ У 24.4-31112822-004:2005, РП № 1392-04-0197-05 від 23 листопада 2005 року). Здобувачем проведені доклінічні, клінічні, комісійні випробування вакцини, вивчений імунітет при застосуванні вакцини та проаналізовані й узагальнені одержані результати.
Окремі фрагменти дисертаційної роботи виконані за участю канд. вет. наук В.Г. Скрипника, наукових співробітників О.І. Гордієнко, В.С. Тиндика (Державний науково-контрольний інститут біотехнології і штамів мікроорганізмів), К.В. Швиденко (Київська міська державна лабораторія ветеринарної медицини), Н.В. Дудник, Н.Л. Ковалько (ЗАТ НВАП «Новогалещинська біофабрика») та лікарів ветеринарної медицини клінік ветеринарної медицини м. Києва, що знайшло відображення у спільних публікаціях.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на Всеукраїнській науковій конференції молодих вчених «Сучасні проблеми діагностики інфекційних хвороб тварин» (м. Харків, 23 грудня 2003 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції «Ветеринарна медицина 2005. Сучасний стан та актуальні проблеми забезпечення ветеринарного благополуччя тваринництва», до 90-річчя від дня народження академіка І.М. Гладенка (АР Крим, м. Ялта, 30 травня4 червня 2005 р.); на ІІ Міжнародній науковій конференції «Ветеринарні препарати: розробка, контроль якості та застосування» (м. Львів, 1012 жовтня 2007 р.); на засіданнях вченої ради Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів (20032004 рр.); на засіданнях вченої ради з атестації аспірантів та здобувачів ННЦ „Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини” (20052006 рр.); засіданнях вченої ради факультету ветеринарної медицини Сумського національного аграрного університету (20062007 рр.).
Публікації. Основний зміст дисертації висвітлений у 7-и статтях, опублікованих у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України та 2-ох тезах.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційній роботі наведені результати вивчення епізоотичної ситуації та видового складу збудників дерматомікозів собак і котів, морфологічних, культуральних і біологічних властивостей епізоотичних ізолятів, відібраних вакцинних і контрольних штамів Тrichophyton mentagrophytes і Microsporum canis; розроблена вакцина „Фунгіканіфел” інактивована асоційована проти дерматомікозів (трихофітії, мікроспорії) собак і котів та вивчені її імуногенні властивості.
2. Збудниками дерматомікозів собак і котів є Тrichophyton mentagrophytes і Microsporum canis; ураження перебігають у вигляді: 1) моноінфекції у 15,4 % хворих собак та у 48,8 % котів; 2) асоційованого дерматомікозу 84,6 % собак та 51,2 % котів, викликаного дерматофітами Тrichophyton mentagrophytes з умовно-патогенними грибами родів Candida (8,33 %) і Alternaria (8,33 %) та Microsporum canis з плісеневими грибами родів Aspergillus (15,38 %) і Penicillium (12,83 %).
У м. Києві трихофітія реєструється у 41,0 % собак і 14,2 % котів, мікроспорія 59,0 % і 85,8 % відповідно.
3. Епізоотичні штами Trichophyton mentagrophytes характеризуються появою росту на 23-ю добу культивування, борошнистою консистенцією, рідше бархатистою з червоно-коричневим реверзумом, чисельними мікроконідіями і викликають глибоку інфільтративну форму ураження шкіри тварин.
4. Епізоотичні штами дерматофіта Microsporum canis за типом росту належать до евгонічних (96,08 %) та дисгонічних (3,92 %). Для евгонічних культур характерний ріст борошнисто-бархатистих, бархатистих та пухнасто-бархатистих колоній. Дисгонічні культури, як дегенеративна форма гриба, диференціації не підлягають.
Мікроструктура епізоотичних штамів Microsporum canis представлена чисельними веретеноподібними макроконідіями і лише у 13,73 % штамів формувались мікроконідії.
Епізоотичні штами Microsporum canis при експериментальному зараженні тварин викликають глибоку і поверхневу форми ураження шкіри.
5. При експериментальних трихофітії і мікроспорії, викликаних Trichophyton mentagrophytes 15 і Microsporum canis 22 та застосуванні вакцини у тварин формується несприйнятливість до наступного зараження, а титри антитіл у сироватці крові в РА становлять: при захворюванні 1:128±17,17 і 1:96±17,17 відповідно, при щеплені 1:192±34,33 і 1:144±17,17 відповідно (до захворювання/щеплення 1:10, р<0,001).
6. Експериментально встановлено, що для виробництва високоімуногенної вакцини необхідно використовувати штами Trichophyton mentagrophytes 15 та Microsporum canis 22, імунізуюча доза яких становить 9,011,0 х 106/см3 і 18,022,0 х 106/см3 мікроконідій відповідно. Для контролю вакцини необхідно використовувати високовірулентні штами Trichophyton mentagrophytes ТМ-48 К та Microsporum canis 65 К, заражаюча доза яких становить 2,5 х 106 мікроконідій.
7. Інактивація дерматофітів Trichophyton mentagrophytes 15 та Microsporum canis 22 за температури 58 0С впродовж 3 діб призводить до втрати вірулентності та реактогенності при збереженні імуногенної активності, що слугує основою промислового виробництва вакцини „Фунгіканіфел”.
8. Розроблена та впроваджена у виробництво вакцина „Фунгіканіфел” інактивована асоційована проти дерматомікозів (трихофітії, мікроспорії) собак і котів, яка забезпечує формування імунітету на 2130 добу після щеплення тривалістю до 12 місяців. Профілактична ефективність препарату становить 80100 %, а лікувальна, при дворазовому введенні, 96, 8 %.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеева Т.В., Володина С.Ю. Патогенетическое обоснование озонотерапии при инфекционных заболеваниях кожи//Российский журнал кожных и венерических болезней. 2004. № 2. С. 1720.
2. Антонов Б.И. Лабораторные исследования в ветеринарии: [Справочник]. М.: Агропромиздат, 1991. С. 7379.
3. Ариевич А.И., Владимиров В.В. Микроспория//БМЭ в 30 т. 3-е изд. М.: Советская энциклопедия, 1981. Т. 15. С. 202203.
4. Асонов Н.Г. Микробиология. 4-е изд., перераб. и доп. М.: Колос, 2001. 352 с.
5. Барсегянц Л.О., Большакова Е.В. Способ определения групповой принадлежности волос, пораженных микроспорией//Судебно-медицинская експертиза. 2002. Т. 45, № 3. С. 1718.
6. Беспалов В.Л., Приступа О.А., Колычев Н.М. и др. Идентификация дерматофитов с помощью тест-системы Derma-Kit//Ветеринария. 2003. № 3. С. 2022.
7. Болезни собак и кошек: Справ. пособие /С.И. Братюха, И.С. Нагорный, И.П. Ревенко и др. 3-е изд., перераб. и доп. К.: Выща шк. Головное изд-во, 1989. 255 с.: илл.
8. Большакова Е.В. Морфологическое исследование волос человека, пораженных грибком Microsporum canis//Судебно-медицинская экспертиза 2002. Т. 45, № 3. С. 1819.
9. Бондарев И.М., Каспаров Л.Н., Лещенко В. М. Анализ современных особенностей эпидемиологии микроспории в Москве//Вестник дерматологии и венерологи. 1995. № 5. С. 25.
10. Будумян Т.М., Панова Е.О. Этиология и терапия зооантропонозной микроспории//Российский журнал кожных и венерических болезней. 2003. № 6. С. 3335.

11. Волкославская В.Н. Состояние заболеваемости инфекционной, паразитарной и грибковой патологией кожи в Украине//Дерматологія та венерологія. 2002. № 3 (17). С. 6770.
12. Гаскелл Р.М., Бенкет М. Справочник по инфекционным болезням собак и кошек / Пер. с англ. Махияновой Е.Б. М.: Аквариум ЛТД, 1999. 224 с.: илл.
13. Геріловіч П.П., Калашнік О.М., Сахно О.Г. Епізоотологія та терапія дерматофітозів собак у м. Суми // Збірник матеріалів IV Міжнародної науково-практичної конференції. Київ, 1998. С. 7980.
14. Глотова Т.И. Дерматомикозы собак и кошек в условиях города//Ветеринария 1998. № 1. С. 5961.
15. Головина Н.П., Колодиев Ч.Б. Роль возбудителей дерматофитозов при дерматитах собак и кошек //Ветеринария. 1999. № 1. С. 5154.
16. Головина Н.П., Красота Л.А., Галушко Л.Х. и др. Живые грибные вакцины новое направление микологии//Ветеринарная патология. 2003. № 1. С. 9192.
17. Голубев И.А. Дерматомикозы животных. М.: Колос, 1970. 192 с.: ил.
18. Демченко А.В., Бортнічук В.А., Скибіцький В.Г.та ін. Ветеринарна мікробіологія та імунологія. К.: Урожай, 1996. 368 с.
19. Загальна епізоотологія / Б.М. Ярчук, П.І. Вербицький, В.П. Литвин та ін. За ред. Б.М. Ярчука, Л.Є. Корнієнка. Біла Церква, 2002. 656 с.
20. Иванова Л.Г. Микрофлора очагов поражений кожи у животных, подозреваемых в заболевании дерматомикозами//Бюллетень ВНЭВ. 1989. Вып. 72. С. 1622.
21. Инфекционные болезни животных / Под ред. Д.Ф. Осидзе: [Справочник]. М.: Агропромиздат, 1987. 288 с.
22. Іванов Г., Атамась В. Ретроспективний епізоотологічний аналіз захворюваності та її сезонності при дерматомікозах собак і котів//Ветеринарна медицина України. 2003. № 4. С. 2931.
23. Кашкин А.П. Биохимические особенности разрушения кератинов дерматофітами//Материалы 8-й Ленинской микологической конференции. Л., 1971. С. 93102.
24. Кашкин А.П. Воеводин Ю.Н. Биосинтез протеолитических ферментов//Ферменты медицинского назначения: Сб. науч. трудов. Л., 1975. С. 4149.
25. Кашкин П.Н. Дерматомикозы (человека и животных). Л.: Медицина, 1967. 334 с.
26. Кашкин П.Н. Иммунитет к грибковым заболеваниям // Основы иммунологии. М.: Медицина, 1964. С. 349361.
27. Кашкин П.Н. Медицинская микология. Л.: Медгиз, 1962. 343 с.
28. Кашкин П.Н., Лысин В.В. Практическое руководство по медицинской микологии. Л.: Медицина, 1983. 192 с.: илл.
29. Кашкин П.Н., Хохряков М.К., Кашкин А.П. Определитель патогенных, токсигенных и вредных для человека грибов. Л.: Медицина, 1979. 272 с.: ил.
30. Колодиев Ч.Б. Особенности проявления микроспории у различных пород собак и кошек//Кролиководчество и звероводство. 1999. № 1. С. 23.
31. Королева В.П. Возбудители трихофитии крупного рогатого скота в зонах применения препарата ТФ-130//Бюллетень ВИЭВ. 1972. Вып. ХII. С. 3235.
32. Кравець О.В. Клініко-епідеміологічні особливості мікроспорії дітей у сучасних умовах та розробка нових методів лікування: Автореф. дис....канд. мед. наук. Харків, 2002. С. 19.
33. Кузьмин А.А. Применение хлоргексидина при заболеваниях кожи у собак//Збірник матеріалів IV Міжнародної науково-практичної конференції. Київ, 1998. С. 2627.
34. Кулагин В.И., Бурова С.А., Пшеничникова С.Б. и др. Клиническая еффективность препарата микоспор в лечении зооантропонозной микроспории гладкой кожи//Вестник дерматологии и венерологи. 2002. № 2. С. 5960.
35. Культуральна діагностика дерматомікозів: Метод. рек./Уклад.: І.І. Мавров та ін. К.: Т-во «Знання» України, 2004. 21 с. Бібліогр.: с. 19.
36. Курасова В.В., Костин В.В., Малиновская Л.С. Методы исследования в ветеринарной микологии. М.: Колос, 1971. 312 с.: илл.
37. Кутасевич Я.Ф., Зимина Т.В., Пятикоп И.А. Микроспория сегодня: эпидемиология, особенности клиники, диагностики, лечения//Дерматологія та венерологія. 2003. № 2 (20) С. 4347.
38. Лещенко В.М. Лабораторная диагностика грибковых заболеваний. М.: Медицина, 1982. 141 с.
39. Литвинов А.М. Встречаемость дерматофитозов//Кролиководство и звероводство. 1999. № 4. С. 2425.
40. Литвинов А.М. Дерматофитозы кошек и собак (профилактика и лечение)//Ветеринария. 2000. № 11. С. 5153.
41. Литвинов А.М. Лечебно-профилактическая эффективность вакцины «Миколам» при дерматофитозах (трихофитии, микроспории) пушных зверей, собак и кошек//Ветеринария в звероводстве. 2001. № 3. С. 11.
42. Литвинов А.М., Сокова В.В., Литенкова И.Ю. и др. Лечебно-профилактическая эффективность вакцины Микоканифел при дерматомикозах (микроспории, трихофитии) собак и кошек // Материалы IV региональной конференции «Золотое кольцо России». Владимир, 2001. С. 8283.
43. Маноян М.Г., Панин А.Н., Ершов П.П. Дрожжеподобные грибы при кожной патологии животных // Материалы IV региональной конференции «Золотое кольцо России». Владимир, 2001. С. 8788.
44. Маслянко Р. Основи імунобіології. Львів: Вертикаль, 1999. 472 с.
45. Медведев К.С. Болезни кожи собак и кошек. Киев: ВИМА, 1999. 137 с.: илл.
46. Медуницын Н.В. Вакцинология. М.: Триада-Х, 1999. 272 с.
47. Никифоров Л.И. Трихофития пушных зверей: Автореф. дис....д-ра вет. наук. М., 1984. 27 с.
48. Ниманд Х.Г., Сутер П.Ф. Болезни собак. Практическое руководство для ветеринарных врачей (организация ветеринарной клиники, обследование, диагностика заболеваний, лечение). 8 изд / Пер. с нем. М.: Аквариум, 1998. 816 с.: илл.
49. Овчинников Р.С. Микрофлора кожних поражений домашних кошек // Сборник научных трудов ВГНКИ. М., 1999. Т. 61. С. 115118.
50. Овчинников Р.С., Плеских С.А., Мохина Т.Н. Грибы изолированные из кожных поражений собак и кожи//Материалы 10-го Московского Международного ветеринарного конгресса. М., 2002. С. 282283.
51. Панин А.Н., Маноян М.Г., Овчинников Р.С. Совершенствование биотехнологии производства вакцин против дерматофитозов животных//Актуальные проблемы с/х биотехнологии: Материалы научно-практической конференции. Воронеж, 2004. С. 22.
52. Панин А.Н., Маноян М.Г., Овчинников Р.С. Этиологическая структура зооантропонозных микозов//Успехи медицинской микологии. 2003. Т. 2. С. 120121.
53. Панин А.Н., Маноян М.Г., Овчинников Р.С. и др. Изменение спектра зооантропофильных дерматофитов, поражающих лошадей//Успехи медицинской микологии. 2003. Т. 2. С. 118119.
54. Панин А.Н., Овчинников Р.С., Саркисов К.А. Биопрепараты против дерматомикозов//Успехи медицинской микологии. 2003. Т. 1. С. 290 291.
55. Пат. RU 2084240, А 61К39/00 С 1. Вакцина „Микродерм” против дерматофитозов животных: Пат. RU 2084240, А 61К39/00 С 1 ВГНКИ (RU); № 2084240, Заявл. 01.07.94; Опубл. 20.07.97. 6 с.
56. Пат. RU 2192885, А 61К39/00 С 2. Способ изготовления вакцины для профилактики и лечения дерматофитозов домашних и лабораторных животных: Пат. RU 2192885, А 61К39/00 С 2 А.Ю. Хани (RU); № 2192885, Заявл. 01.30.2001; Опубл. 20.11.2002. 4 с.
57. Пат. RU 2020959, А 61К39/02 C 1. Вакцина „Поливак-ТМ” для профилактики и лечения дерматофитозов животных: Пат. RU 2020959, А 61К39/02 C 1 И.Д. Поляков, Л.Г. Иванова (RU); № 2020959, Заявл. 21.10.91; Опубл. 15.11.94. 7 с.
58. Пат. RU 2219945, А 61К39/00 С 2. Противогрибковые вакцины: Пат. RU 2219945, А 61К39/00 C 2 И.Д. Поляков, Л.Г. Иванова (RU); №2219945, Заявл. 22.09.97; Опубл. 27.12.2003. 12 с.
59. Петрович С.В. Материалы по иммунитету и специфической профилактике при стригущем лишае (трихофитии) крупного рогатого скота: Автореф. дис.... канд. вет. наук. М., 1969 22 с.
60. Петрович С.В., Никифоров Л.И., Яблончик Л. М. и др. Длительность иммунитета у крупного рогатого скота, иммунизированного препаратом ТФ-130 (ВИЭВ)//Бюллетень ВИЭВ. 1972. Вып. ХII. С. 23 25.
61. Потоцький М. Дерматомікози//Ветеринарна медицина України. 2000. № 11. С. 2023.
62. Притула А.С., Никифоров Л.И. Клеточные факторы иммунитета при экспериментальной трихофитии//Бюллетень ВИЭВ. 1972. В. ХII. С. 1719.
63. Проценко Т.В., Кравец Е.В. Опыт применения ламизила в комплексной терапии микроспории у детей//Дерматологія та венерологія. 2002. № 3 (17). С. 2425.
64. Пяткін К.Д., Кривошеїн Ю.С. Мікробіологія з вірусологією та імунологією: Підручник/ Пер. з рос. В.В. Клінченка. К.: Вища шк., 1992. 431 с.: іл.
65. Роит А., Бростофф Дж., Мейл Д. Иммунология. М.: Мир, 2000. 581 с.
66. Саркисов А.Х, Петрович С.В., Никифоров Л.И. и др. Свойство клеток дерматофитов (алейрий) в стадии сапрофитного роста вызывать у млекопитающих пожизненный иммунитет против паразитного развития возбудителей дерматомикозов // Официальный бюлл. госкомизобретений. Открытия и изобретения. М. 1983. № 47. С. 1.
67. Саркисов А.Х., Королева В.П., Квашенина Е.С. и др. Диагностика грибных болезней (микозов и микотоксикозов) животных. М.: Колос, 1971. 143 с.
68. Саркисов А.Х., Петрович С.В., Никифоров Л.И. и др. Специфическая профилактика стригущего лишая крупного рогатого скота// Бюллетень ВИЭВ. 1972. Вып. ХII. С. 914.
69. Саттон Д., Фотергилл А., Ринальди М. Определитель патогенных и условно-патогенных грибов. М.: Мир, 2001. 468 с.
70. Скрипник В. Роль гіпсовидного трихофітона (Trichophyton mentagrophytes) в епізоотології трихофітії тварин//Науково-технічний Бюлетень. 2005. Вип. 6, № 3, 4. С. 356359.
71. Спесивцева Н.А. Микозы и микотоксикозы животных. М.: Сельхозгиз, 1960. 456 с.: ил.
72. Справочник ветеринарного лаборанта / Под редакцией В.Я. Антонова. М.: Колос, 1981. 247 с.
73. Степанищева З.Г. Эксперементальные материалы к эпидемиологии микроспории и биологии пушистого микроспорума: Автореф. дис....канд. мед. наук. М., 1959. 26 с.
74. Стрелков Р.Б. Методические указания к вычислению средне-квадратической ошибки и доверительных интервалов средних арифметических величин. Витебск, 1986. 20 с.
75. Сью Патерсон. Кожные болезни кошек. / Пер. с анг. М.: Аквариум ЛТД, 2002. 168 с.: ил.
76. Тремасов М.Я. Дерматомикозы//БИО. 2003. № 9. С. 1921.
77. Уиллард Майкл Д., Тведтен Гарольд, Торнвальд Грант Г. Лабораторная диагностика в клинике мелких домашних животных / Под ред. д.б.н. В.В. Макарова; Пер. с анг. Л.И. Евелевой, Г.Н. Пимочкиной, Е.В. Свиридовой. М.: ООО Аквариум БУК, 2004. 432 с.: илл.
78. Учайкин В.Ф., Замшева О.В. Вакцинопрофилактика. Настоящее и будуще. М.: ГЭОТАР-МЕД, 2001. 400 с.
79. Ханис А.Ю. Метод определения вирулентности дерматофитов// Ветеринария. 2003. № 8. С. 2023.
80. Ханис А.Ю., Гафурова А.М. Эпизоотическое и эпидемиологическое значение зооантропонозной микроспории//Успехи медицинской микологии. М., 2003. Т. 2. С. 5960.
81. Харченко С. Н., Литвин В. П., Тарабара И. М. Справочник по микозам и микотоксикозам сельскохозяйственных животных.— К.: Урожай, 1982. —167 с.
82. Харченко С.М. Мікробіологія: Підручник К.: Сільгоспосвіта, 1994. 352 с.: іл.
83. Хвороби собак і кішок / В.Б. Борисевич, В.Ф. Галат, Г.М. Калиновський та ін.; За ред. А.Й. Мазуркевича. К.: Урожай, 1996. 432 с.
84. Чандлер Э. А., Гаскелл К.Дж., Гаскелл Р.М. Болезни кошек. / Пер. с анг. М.:Аквариум ЛТД, 2002. 696 с.: илл.
85. Энре Фейер, Даниель Олах, Шебештьен Сатмари. Медицинская микология и грибковые заболевания. Будапешт, 1966. 982 с.
86. Яблончик Л.М. Иммунитет при трихофитии крупного рогатого скота// Бюллетень ВИЭВ. 1972. Вып. ХII. С. 1516.
87. Яблончик Л.М. Об иммунитете при стригущем лишае КРС// Материалы годичной научной конференции ВИЕВ. М, 1966. С. 2526.
88. Яблончик Л.М. Серологические исследования при трихофитии крупного рогатого скота//Бюллетень ВИЭВ. 1972. Вып. ХII. С. 2629.
89. Яговдик Н.З., Белугина И.Н., Крукович А.А. и др. Заболеваемость трихофитией и микроспорией в Республике Беларусь// Успехи медицинской микологии. 2003. Т. 2 С. 192193.
90. Ярцев С.Н. Вакцина Вермет эффективное средство профилактики и лечения трихофитии у нескольких видов животных//Матеріали IV Міжнародного конгресу спеціалістів ветеринарної медицини. К., 2006. С. 9495.
91. Abou Eisha A.M., El Attar A.A. Dermatophytozoonoses in Ismalia city // Assiut Veterinary Medical Journal. 1994. Vol. 32, № 63. P. 153 163.
92. Abramo F., Vercelli A., Mancianti F. Two cases of dermatophytic pseudomycetoma in the dogs: an immunohistochemical study//Vet. Dermatol. 2001. Vol. 12, № 4. P. 203207.
93. Al Doory Y., Vice T.E., Olin F. A survey of Ringworm in dogs and cats// Amer. Vet. Med. Assoc. 1968. Vol. 153, № 4. P. 429432.
94. Araj G.F., Racoubian E.S., Daher N.K. Etiologic agents of dermatophyte infection in Lebanon//Med. Liban. 2004. Vol. 52, № 2. P. 5963.
95. Barlow A.J.E., Chattaway F.W., Brunt R.V. at oth. A study of susceptibility to infection by Trichophyton rubrum//Invest. Dermatol. 1961. Vol. 37. P. 461468.
96. Basarab O., How M.J., Cruickshank C.N.D. Immunologycal relationships between glycopeptides of Microsporum canis, Trichophyton rubrum, Trichophyton mentagrophytes and other fungi// Sabouraudia. 1968. Vol. 6. P. 119126.
97. Bernardo F.M., Martins H.M., Mendes A.M. Survey of dermatophytes in companion animals in Portugal // Repositorio de Trabalhos do LNIV. 1989. Vol. 21. P. 8387.
98. Blank F. The chemical composition of the cell walls of dermatophytes // Biochim. Biophys. Acta. 1953. Vol. 10. P. 110113.
99. Bloch B. Allgemeine und experimentelle Biologie der Dermatomykosen un die Trichophytide. Springer. Berlin: Jadassohn (ed.), Handbuch der Haut- und Geschlechtskrankheiten, 1928. Vol. 11. P. 300376, 564606.
100. Bloch B. Zur Lehre von den Dermatomykosen // Arch. Dermatol. Syph. 1908. Vol. 93. P. 135144.
101. Bond R., Pocknell A.M., Tozet C.E. Pseudomycetoma caused by Microsporum canis in a Persian cat: lack of response to oral terbinafine // Small Animal Pract. 2001. Vol. 42, № 11. P. 557560.
102. Bouden Mansour R., Belhadj S., Idir L. at oth. Prevalence and aetiological agents of animal ringworm in the region of Tunis // Journal de Mycologie Medicale. 1997. Vol. 7, № 3. P. 145148.
103. Bourdzi Hatzopoulou E., Devliotou Panagiotidou D., Koussidou Eremonti T. A case of canine dermatophytosis caused by Trichophyton rubrum // Acta Microbiologica Hellenica. 1996. Vol. 41, № 2. P. 136139.
104. Bourdzi Hatzopoulou E. Feline ringworm. Epidemiology of Microsporum canis // Deltion tes Ellenikes Kteniatrikes Etaireias Bulletin of the Hellenic Veterinary Medical Society. 1998. Vol. 49, № 1. P. 6670.
105. Bredahl L., Andresen P. Immunology and immunotherapy of bovine ringworm // Tierarztliche Umschau. 1998. Vol. 53, № 12. P. 739741.
106. Breuer Strosberg R. Prevalence of dermatophytes in skin scrapings of cats and dogs in Austria // Deutsche Tierarztliche Wochenschrift. 1993. Vol. 100, № 12. P. 483485.
107. Brglez I. Isolation of dermatophytes from dogs and cats // Zbornik Veterinarske Fakultete Univerza Ljubljana. 1991. Vol. 28, № 1. P. 1118.
108. Brilhante R.S., Cavalcante C.S., Soares-Junior F.A. at oth. High rate of Microsporum canis feline and canine dermatophytoses in Northeast Brazil: epidemiological and diagnostic features // Mycopathologia. 2003. Vol. 156, № 4. P. 303308.
109. Brilhante R.S., Rocha M.F., Cordeiro R.A. at oth. Phenotypical and molecular characterization of Microsporum canis strains in north-east Brazil // Appl. Microbiol. 2005. Vol. 99, № 4. P. 776782.
110. Brouta F., Descamps F., Vermount S. at oth. Humoral and cellular immune response to a Microsporum canis recombinant keratinolytic metalloprotease (r-MEP 3) in experimentally infected guinea pigs // Med. Mycol. 2003. Vol. 41, № 6. P. 495501.
111. Cabanes F.G. Animal dermatophytosis. Recent advances // Rev. Iberoam. Micol. 2000. Vol. 17, № 1. P. 812.
112. Cabanes F.J., Abarca M.L. Dermatophytes isolated from domestic animals in Barcelona, Spain // Mycopathologia. 1997. Vol. 137. P. 107113.
113. Cafarchia C., Romito D., Sasanelli M. at oth. The epidemiology of canine and feline dermatophytoses in southern Italy//Mycoses. 2004. Vol. 47 (1112). P. 508513.
114. Caffara M., Francesco A., Galuppi R. at oth. Indirect fluorescent antibody test (IFA). Application to bovine dermatophytosis // Obiettivi Documenti Veterinari. 1999. Vol. 20, № 6. P. 5763.
115. Caretta G., Mancianti F., Ajello L. Dermatophytes and keratinophilic fungi in cats and dogs // Mycoses. 1989. Vol. 32, № 12. P. 620626.
116. Carlotti D.N. Treatment of ringworm in the cat // Point Veterinaire. 1998. Vol. 29, № 193. P. 681689.
117. Carlotti D.N., Urbini R. Dermatophytoses in dogs and cats. // Pratique Medicale and Chirurgicale de l’Animal de Compagnie. 1993. Vol. 28, № 2. P. 9.
118. Casillas del Collado M. Aetiological study of dermatophytosis in dogs and cats // Revista Iberoamericana Micologia. 1991. Vol. 8, № 1. P. 1315.
119. Cerundolo R. Generalized Microsporum canis dermatophytosis in six Yorkshire terrier dogs // Vet. Dermatol. 2004. Vol. 15, № 3. P. 181187.
120. Chattaway F.W., Ellis D.A., Barlow A.J.E. Peptides of dermatohytes // Invest. Dermatol. 1963. Vol. 41. P. 3137.
121. Choi Won Pil, Lee SoonIl, Lee Keun Woo at oth. Aetiological and epidemiological features of canine dermatitis // Korean Journal of Veterinary Research. 2000. Vol. 40, № 1. P. 94100.
122. Citron J. Uber das Verhalten der Favus und Trichopytonpilze im Organismus // Z. Hyg. Infektionskr. 1905. Vol. 49. P. 120134.
123. Cojocaru I. Zoophilic dermatophytes causing mycotic lesions in man // Manifestari Stiintifice de Institutul Agronomic Cluj si Societa de Medicina Veterinara Cluj. 1987. Vol. 13. P. 3543.
124. Cox W.A., Moore J.A. Experimental Trichophyton verrucosum infection in laboratory animals // Comp. Pathol. 1968. Vol. 78. P. 3541.
125. DeBoer D.J, Moriello K.A. Humoral and cellural immune responses to Microsporum canis in naturally occurring feline dermatophytosis // Med. Vet. Mycol. 1993. Vol. 31, № 2. P. 121132.
126. DeBoer D.J., Moriello K.A., Cooley A.J. Immunological reactivity to intradermal dermatophyte antigens in cats with dermatophytosis // Veterinary Dermatology. 1991. Vol. 2, № 2. P. 5967.
127. DeBoer D.J., Moriello K.A. Investigation of killed dermatophyte cell-wall vaccine against infection with Microsporum canis in cats // Res. Vet. Sci. 1995. Vol. 59, № 2. P. 110113.
128. DeBoer D.J., Moriello K.A., Blum J.L. at oth. Safety and immunologic effects after inoculation of inactivated and combined live-inactivated dermatophytosis vaccines in cats// Am. Vet. Res. 2002. Vol. 63, № 11. P. 15321537.
129. Descamps F., Brouta F., Vermount S. at oth. Recombinant expression and antigenic properties of a 31.5-kDa keratinolytic subtilisin-like serine protease from Microsporum canis // FEMS Immunol. Med. Microbiol. 2003. Vol. 38, № 1. P. 2934.
130. Descamps F.F., Brouta F., Vermout S.M. at oth. A recombinant 31,5 kDa keratinase and a crude exo-antigen from Microsporum canis fail to protect against a homologous experimental infection in guinea pigs. Vet. Dermatol. 2003. Vol. 14, № 6. P. 305312.
131. Ditrich O., Rosicky B., Otcenasek M. Urban cycles of some mycoses with a zoonotic character // Ceskoslovenska Epidemiologie Mikrobiologie Imunologie. 1990. Vol. 39, № 6. P. 335346.
132. Elad D., Segal E. Immunogenicity in guinea-pigs of a crude ribosomal fraction from Microsporum canis // Vaccine. 1994. Vol. 12, № 2. P. 134138.
133. Elewski B.E. Tinea capitis: a current perspective // Am. Acad. Dermatol. 2000. Vol. 42. P. 2124.
134. Faggi E., Saponetto N., Pizzirani F. at oth. Evolution of dermatophytic flora isolated from domestic carnivores in the Florence area (Italy) // Journal de Mycologie Medicale. 1999. Vol. 9, № 2. P. 107110.
135. Favrot C., Zaugg N. Incidence, immunity and treatment of feline dermatophytosis // Schweiz. Arch. Tierheilkd. 2005. Vol. 147, № 5. P. 205212.
136. George H. Muller, Robert W. Kirk, Panny W. Scott. Small animal dermatology. Fourtn edition W.B. Saunders company, 1989. 1007 p.
137. Goodman R.S., Temple D.E., Lorincz A.L. A miniature system for extracorporeal hemodialysis with application to studies on serum antidermatophytic activity // Invest. Dermatol. 1961. Vol. 37. P. 535541.
138. Gordon P.J., Bond R. Efficacy of a live attenuated Trichophyton verrucosum vaccine for control of bovine dermatophytosis // Veterinary Record. 1996. Vol. 139 (16). P. 395396.
139. Graser Y., Kuijpers A.F., El Fari M. at oth. Molecular and conventional taxonomy of the Microsporum canis complex // Med. Mycol. 2000. Vol. 38 (2). P. 143153.
140. Grecne C.E. Infectious Diseases of the Dogs and Cats. 2 nd Ed Philadelphia, WB Saunders. 1998. 312 p.
141. Gudding R. Cost-benefit consideration of vaccination against ringworm in cattle // Acta Veterinaria Scandinavica Supplementum. 1996. Vol. 90. P. 6768.
142. Gudding R., Naess B., Aamodt O. Immunisation against ringworm in cattle // Veterinary Record. 1991. Vol. 128, № 4. P. 845.
143. Gudding R., Naess B. Vaccination of cattle against ringworm caused by Trichophyton verrucosum // Am. Vet. Res. 1986. Vol. 47, № 11. P. 24152417.
144. Guzman-Chaves R.E., Segundo-Zaragoza C., Cervante-Olivares R.A. at oth. Presence of keratophylic fungi with specials reference to dermatophytes on the haircoat of dogs and cats in Mexico and Nezahualcoyotl cities // Rev. Latinoam Microbiol. 2000. Vol. 42, № 1. P. 4144.
145. Holubek R. Ringworm - studies on the use of Trichovac LTF 130 in 24 cattle herds // Tierarztliche Umschau. 2000. Vol. 55, № 4. P. 199211.
146. Jessup C.J., Ryder N.S., Ghannoun M.A. An evaluation of the in vitro activity of terbinafine // Med. Mycol. 2000. Vol. 38. P. 155159.
147. Jones H.E. Immune response and host resistance of humans to dermatophyte infection // Am. Acad. Dermatol. 1993. Vol. 28, № 12. P. 18.
148. Jousson O., Lechenne B., Bontems O. at oth. Multiplication of an ancestral gene encoding fungalysin preceded species differentiation in the dermatophytes Trichophyton and Microsporum // Microbiology. 2004. Vol. 150 (Pt. 2). P. 301310.
149. Ka Oud H.A., Abdel Halim M.M., Refai M. Evaluation of the antifungal activity of enilconazole against pathogenic fungi // Veterinary Medical Journal Giza. 1990. Vol. 38, № 3. P. 337349.
150. Kac G. Molecular approaches to study of dermatophytes // Med. Mycol. 2000. Vol. 38, № 5. P. 329336.
151. Kamiya A., Kikuchi A., Tomita Y. at oth. PCR and PCR-RFLP techniques the DNA topoisomerase II gene for rapid clinical diagnosis of the etiologic agent of dermatophytosis // Dermatol. Sci. 2004. Vol. 34, № 1. P. 3548.
152. Kanbe T., Suzuki Y., Kamiya A. at oth. Species-identification of dermatophytes Trichophyton, Microsporum and Epidermophyton by PCR and PCR-RFLP targeting of the DNA topoisomerase II genes // Dermatol. Sci. 2003. Vol. 33, № 1. P. 4154.
153. Kano R., Hirai A., Muramatsu M., Watari T., Hasegawa A. Direct detection of dermatophytes in skin samples bases on sequences of the chitin synthase 1 (CHS1) gene // Vet. Med. Sci. 2003. Vol. 65, № 2. P. 267270.
154. Katon T., Maruyama R., Nishioka K. at oth. Tinea corporis due to Microsporum canis from an asymptomatic dog. 1991. Vol. 18. P. 356359.
155. Kielstein P. Zur immunobiologie der Rindertrichophytie // Mykosen. 1967. Vol. 10. P. 205.
156. Koed N.P. Vaccination of unweaned calves against ringworm // Dansk Veterinaertidsskrift. 1997. Vol. 80, № 16. P. 695699.
157. Komarek J., Wurst Z. Dermatophytes in clinically healthy dogs and cats // Sbornik Vedeckych Praci Ustredniho Statniho Veterinarniho Ustavu v Praze. 1988. Vol. 18. P. 6165.
158. Kostro K. Immunogenicity of Trichophyton mentagrophytes isolated from arctic foxes with ringworm // Pol. Vet. Sci. 2004. Vol. 7, № 1. P. 1520.
159. Larone D.H. Medically Important Fungi A Guide to Identification. 3 rd ed. ASM Press, Washington, D.C. 1995. 424 p.
160. Larsson C. E., Lucas R., Germano P.M.L. Dermatophytosis in dogs and cats in Sao Paulo: study of the possible seasonal influence // Anais Brasileiros de Dermatologia. 1997. Vol. 72, № 2. P. 13942.
161. Lehmann P.F. Immunology of fungal infections in animal // Vet. Immunol. Immunopathol. 1985. Vol. 10, № 1. P. 3369.
162. Leibovici V., Evron R., Axelrod O. et al. Imbalance of immune responses in patients with chronic and widespread fungal skin infection // Clin. Exp. Dermatol. 1995. Vol. 20. P. 390394.
163. Liu D., Pearce L., Lilley G. at oth. A specific PCR assay for the dermatophytes fungus Microsporum canis // Med. Mycol. 2001. Vol. 39, № 2. P. 215219.
164. Ljiljana Pinter, Zeljka Jurak, Milena Ukalovica. Epidemiological and clinical features of dermatophytoses in dogs and cats in Croatia between 1990 and 1998 // Veterinarski archive. 1999. Vol. 69, № 5. P. 261270.
165. Locke P.H., Harvey R.G., Mason IS. Handbook of Small Animal Dermatology. Oxford, Pergamon. 1995. 114 p.
166. Lorincz A.L., Priestly J.O., Jacobs P.A. Evidence for humoral mechanism which prevents growth of dermatophytes // Invest. Dermatol. 1958. Vol. 31. P. 1517.
167. Macharia M.J., Mwangi S.M., Runyenje N. at oth. Fungal infections in Kenya covering ten years (1981 to 1990) // Bulletin of Animal Health and Production in Africa. 1993. Vol. 41, № 2. P. 101104.
168. Mancianti F., Nardni S., Corazza M. at oth. Environmental detection of Microsporum canis arthrospores in the households of infected cats and dogs // Feline Med. Surg. 2003. Vol. 5, № 6. P. 323328.
169. Mancianti F., Pedonese F., Millanta F. at oth. Efficacy of oral terbinafine in feline dermatophytosis due to Microsporum canis // Feline Med. Surg. 1999. Vol. 1, № 1. P. 3741.
170. Mantelli F., Sommariva M. Dermatomycoses in dogs and cats. // Summa. 1988. Vol. 5, № 3. P. 186188.
171. Medleau L., Ristic-Z. Diagnosing dermatophytosis in dogs and cats // Veterinary Medicine. 1992. Vol. 87, № 11. P. 10861091.
172. Mignon B.R., Leclipteux T., Focant C. at oth. Humoral and cellular immune response to a crude exo-antigen and purifield keratinase of Microsporum canis in experimentally infected guinea pigs // Med. Mycol. 1999. Vol. 37, № 2.