Біогенна міграція ртуті у довкіллі та її вплив на відтворювальну здатність овець асканійської тонкорунної породи

Краткое описание

Одеський державний аграрний університет
На правах рукопису
Бондар Алла Олександрівна

УДК: 619:613:636.3:424.546.49

Біогенна міграція ртуті у довкіллі та її вплив на відтворювальну здатність овець
асканійської тонкорунної породи

16.00.06 гігієна тварин та ветеринарна санітарія

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук

Науковий керівник:
Гончаренко Володимир Михайлович
доктор ветеринарних наук, професор

Одеса 2004

З М І С Т

ВСТУП

5

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

10

1.1. Санітарногігієнічна оцінка міграції ртуті у довкіллі

10

1.1.1. Накопичення ртуті в ґрунті та надходження її в корми
1.1.2. Забруднення води ртуттю
1.1.3. Міграція ртуті до організму та вплив її на органи, тка-нини і відтворювальну здатність тварин

10
14

16

1.2. Відтворювальна здатність овець та фактори, які впливають на її підвищення

21

1.2.1. Відтворення овець асканійської тонкорунної породи
1.2.2. Багатопліддя овець
1.2.3. Гігієнічна роль кормового і кліматичного факторів, вгодованості та сезону парування

21
23

27

1.3. Санітарногігієнічна оцінка пектинових речовин та викорис-тання пектиновмісних препаратів для виведення ртуті із організму тварин

33

1.4. Короткий висновок з огляду літератури

38

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ, МАТЕРІАЛИ
ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

39

2.1. Схеми дослідів та умови їх проведення

39

2.2. Матеріали та методи досліджень

40

2.2.1. Принцип і метод визначення концентрації важких металів в середніх пробах, відібраних з різних середовищ на приладі Юлія 2”
2.2.2. Особливості вимірювання концентрації ртуті в водних розчинах

40

41

2.2.2.1. Методика проведення вимірювань

41

2.2.3. Відбір та підготовка до аналізу середніх взірців грунтів, води та кормів

42

2.2.4. Методика виготовлення мікропрепаратів для дослідження морфологічних змін в органах і тканинах овець
2.2.5. Методика визначення гематологічних показників крові у тварин
2.2.6. Загальні методики визначення показників мікроклімату у приміщеннях для овець
2.2.7. Методики визначення хімічного складу пектиновмісного препарату та кормів
2.2.8. Санітарно-гігієнічна оцінка еякуляту баранів
2.2.9. Методика визначення економічної ефективності запро-понованого способу

44

46

47

47
49

49

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

52

3.1. Санітарногігієнічна оцінка умов довкілля, утримання та годівлі асканійських тонкорунних овець

52

3.1.1. Характеристика вмісту рухомих форм ртуті у грунтах сільськогосподарських угідь в зоні функціонування племзаводу ім.Шмідта та СТОВ Колос”
3.1.2. Санітарногігієнічна оцінка джерел водопостачання за вмістом ртуті
3.1.3. Сезонні зміни показників мікроклімату кошар в умовах господарств Миколаївської області
3.1.4. Надходження ртуті з грубими, соковитими та зерновими кормами в організм овець

52

57

60

68

3.2. Вміст ртуті в організмі овець та морфологічні зміни в органах і тканинах
3.3. Санітарногігієнічна оцінка технології утримання овець асканійської тонкорунної породи

73

79

3.3.1. Відтворювальна здатність вівцематок асканійської тон-корунної породи
3.3.2. Гематологічні показники організму асканійських овець в різні сезони року

85

97

3.4. Характеристика сировини та технологія виготовлення пектино-вмісного препарату із відходів виробництва
3.5. Використання пектиновмісного препарату та вплив його на вміст ртуті в органах овець і плодючість вівцематок
3.6. Економічна ефективність використання пектиновмісного препа-рату при розведенні овець асканійської тонкорунної породи

101

105

118

РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ

123

ВИСНОВКИ
ПРОПОЗИЦІЇ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

131
134
135

Додатки

160

ВСТУП

Актуальність теми.
Серед різних забруднювачів навколишнього середовища велику небезпеку становить ртуть, надходженню якої не вдається запобігти, у зв’язку з природним колообігом, а також з інтенсивним використанням її в різних сферах виробництва.
Сполуки ртуті в низьких концентраціях безпосередньо діють на організм тварин і людей, викликають судоми та порушують низку функцій в системах організму, що призводить до зниження його захисних реакцій [2; 31; 203].
Ртутні сполуки впливають на живі організми через ґрунт, воду, корми, потрапляючи в організм тварин по трофічному ланцюгу, а потім через продукти харчування (м’ясо, молоко, яйця та ін.) в організм людини [16; 37; 41].
Санітарно-гігієнічна роль ртуті визначається її токсичними властивос-тями, які обумовлені широтою дії і взаємодії з різними компонентами органів і тканин. В фонових концентраціях ртуть в організмі взаємодіє з білками і нукле-їновими кислотами [33; 198; 242]. За останні 15 років вітчизняні та зарубіжні досліджувачі отримали значні, експериментальні матеріали, щодо вмісту даного елемента в організмі і навколишньому середовищі: В.М. Гончаренко [53; 54]; В.О. Орлова [168]; І.М. Трахтенберг та ін. [205; 206]; В.О. Шевчук [233; 234]; S. Kim [268]; S. Salamon [288]; J.A. Szczerbowski [295; 296]; M. Za-mecka [311]. Процес міграції ртуті з повітря в ґрунт, воду, рослину (корми), організм тварин (овець) та її розподіл в окремі органи і тканини ще недостатньо вивчені, особливо в межах окремо взятої породи і в конкретних природно-кліматичних умовах регіону України. В зв’язку з цим, актуальним є визначення коефіцієнтів накопичення і біотрансформації ртуті в організмі овець.
Відмічаючи роль ґрунту, води в біогенній міграції сполук ртуті, необхідно підкреслити, що вони переносять не тільки ртуть, яка потрапляє з атмосфери, але і сполуки ртуті за рахунок техногенної діяльності людини [55; 81; 83; 106; 124; 139; 141; 142; 184].
Вивченню проблеми, пов’язаної з виведенням сполук ртуті з організму сільськогосподарських тварин, присвячені дослідження багатьох авторів [55; 109; 168; 180; 199; 296; 297]. Запропоновано низку препаратів: унітіол, сірка, залізний купорос та інші. Але вказані препарати належать до синтетичнохімічних сполук, які викликають в організмі ряд побічних дій. Це значною мірою обмежує їх застосування для профілактики ртутних інтоксикацій.
Важливим науковопрактичним завданням є також дослідження впливу сполук ртуті на відтворювальну здатність овець в період парувальної компанії, їх заплідненість, багатоплідність, а також на фізіологічні функції організму овець асканійської тонкорунної породи.
Разом з цим, надзвичайно важливим є розробити схему застосування пектиновмісного препарату на основі виноградних вичавок на вівцях тонко-рунної породи, спрямовану на виведення сполук ртуті з їх організму, з метою покращення процесів обміну речовин і підвищення якісної продукції овець.
В останні роки розроблено технології отримання пектинових речовин, які знаходяться у відходах при консервуванні плодів, коренеплодів, а також переробці винограду (виноградні вичавки), які являють собою природні полісахариди і не викликають побічної дії на організм сільськогосподарських тварин [180; 199; 233; 234].
Висвітлення цих питань дозволить вирішити низку теоретичних і практичних завдань екологічної безпеки навколишнього середовища, рівню міграції ртуті, відтворювальної здатності овець асканійської тонкорунної породи і якості отриманої продукції.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана за науковою тематикою кафедри зоогігієни і технології виробництва продуктів тваринництва Одеського державного аграрного університету Вивчення впливу санітарних, гігієнічних, екологічних та технологічних факторів навколишнього середовища на організм, продуктивність і якість продукції біогеохімічних провінцій півдня України” (№ державної реєстрації 0101U000276).
Мета і задачі дослідження.
Метою роботи є санітарногігієнічна оцінка стану біогенної міграції сполук ртуті в системі грунтводакормиорганізм овець асканійської тонкорунної породи, визначення ролі ртуті у відтворювальній здатності тварин, накопиченні, біотрансформації і способів виведення її з організму.
Для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання:
визначити рівень ртуті в компонентах біосфери (ґрунт, вода) та кормах в зоні функціонування племзаводу ім. Шмідта і СТОВ Колос”;
визначити характер розподілу накопичення і біотрансформації ртуті, а також морфологічні зміни органів та тканин в організмі овець асканійської тонкорунної породи;
визначити сезонні зміни параметрів мікроклімату кошар в умовах конкретних господарств;
дати санітарногігієнічну оцінку технології утримання поголів’я асканійської тонкорунної породи овець в умовах півдня України;
вивчити вплив пектиновмісного препарату на вівцях тонкорунної породи із відходів виробництва;
дати санітарногігієнічну оцінку використання пектиновмісного препарату;
вивчити інтенсивність і шляхи виведення ртуті із організму тонкорунної породи овець з допомогою розробленого пектиновмісного препарату;
визначити економічну ефективність запропонованого способу.
Об’єкт дослідження: біогенна міграція ртуті, вівці асканійської тонкорунної породи.
Предмет дослідження: вміст ртуті в середніх взірцях ґрунтів; води; кормів; крові, внутрішніх органах і тканинах овець.
Методи дослідження.
У дослідженнях використовувалися такі методи: зоогігієнічні, зоотехнічні, клініко-фізіологічні, морфологічні, біохімічні, математичні.

Наукова новизна одержаних результатів.
Отримано нові дані про кількість ртуті в ґрунтах, воді, кормах в умовах півдня України в період з 2001 року по 2003 рік.
Встановлено концентрацію ртуті в крові овець асканійської тонкорунної породи, а також інтенсивність і основні шляхи виведення її з організму.
Вперше визначені коефіцієнти накопичення і біотрансформації ртуті із кормів і води, особливості накопичення її в організмі тонкорунних овець та особливості гістоморфологічних змін органів і тканин.
Вперше в умовах господарств з метою підвищення продуктивності і отримання якісної продукції стосовно ртуті запропоновано і експериментально доведено можливість використання пектиновмісного препарату на основі виноградних вичавок. У комплексі з аскорбіновою кислотою вивчено його вплив на виведення ртуті із організму овець.
Практичне значення одержання результатів.
Наукові дослідження підтвердили необхідність проведення моніторингу з метою встановлення санітарно-гігієнічних норм ртуті в ґрунтах, воді, кормах і продукції вівчарства.
Використання пектиновмісного препарату з відходів винопереробної промисловості дозволить одержати якісну продукцію стосовно вмісту сполук ртуті та підвищити відтворювальну здатність і багатопліддя овець асканійської тонкорунної породи.
За результатами досліджень видано практичні рекомендації щодо використання пектинових речовин із відходів виробництва у тонкорунному вівчарстві.
Отримані результати про накопичення ртуті в ґрунтах, воді, кормах і біотрансформацію її в органах і тканинах овець асканійської тонкорунної породи внесені в робочу програму курсу „Зоогігієна з основами проектування та будівництва тваринницьких об’єктів” для студентів факультету технології виробництва і переробки продукції тваринництва Миколаївського державного аграрного університету.
Особистий внесок здобувача.
Весь обсяг експериментальних досліджень за темою дисертаційної роботи, добір та аналіз даних літератури, організаційні роботи з проведення дослідів аналіз і статистична обробка одержаних результатів виконано здобувачем особисто Програма наукових досліджень розроблялася разом з науковим керівником.
Апробація результатів дисертації.
Основні положення дисертації доповідались, обговорювались на засідан-нях регіональних науковопрактичних конференцій АПК Причорноморського регіону. Розвиток, перспективи, проблеми” Миколаївського державного аграрного університету в 19972004 роках, науковотеоретичних конференціях Одеського державного аграрного університету в 2002-2004 роках та міжна-родній науковій конференції Актуальні проблеми розвитку тваринництва” Львівської державної академії ветеринарної медицини імені С.З.Гжицького, 2003 рік.
Публікації.
За матеріалами дисертації опубліковано 12 друкованих робіт, у тому числі 9 наукових статей, рекомендації виробництву 1, 2 тез.
Структура і обсяг дисертації.
Дисертація складається із вступу, огляду літератури, матеріалів та методів досліджень, результатів досліджень, аналізу і узагальнення результатів досліджень, висновків, рекомендацій виробництву, списку використаних джерел та викладена на 163 сторінках комп’ютерного тексту. Експериментальні дані представлені ­­47 таблицями, 17 рисунками, із них 8 мікрофото. Список літератури включає 311 джерел, у тому числі іноземних авторів 72.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації дано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми в конкретних дослідженнях впливу ртуті на відтворювальну здатність овець асканійської тонкорунної породи в конкретних умовах господарств півдня України.
1. Фоновий вміст рухомих форм ртуті в ґрунтах господарств, де функціонують досліджені господарства, становив 0,0132±0,005 мг/кг, що нижче гранично допустимої концентрації (ГДК). Але дослідження насіння кормових культур на визначення вмісту ртуті та інших елементів показало, що цей показник був високим в люцерні в 6 разів, в житі в 9 разів, ячмені в 8 разів.
2. Вміст ртуті у воді господарства Колос” в середньому за період дослідження дорівнював 0,0037±0,0006 мг/л, що в 7 раз перевищував ГДК. Цей показник в племзаводі ім. Шмідта перевищував ГДК в 20 разів. При цьому динаміка нагромадження ртуті у воді залежно від сезону року становила: в зимовий період 0,007±0,0001 мг/л у СТОВ Колос”; в літній період 0,0309±0,0010 мг/л у племзаводі ім. Шмідта.
3. Надходження ртуті в складі кормів у розрахунку на одну вівцю становило: СТОВ Колос” 3,9546 мг; племзавод ім. Шмідта 2,3924 мг.
4. На основі проведених морфологічних досліджень виявлено:
в серцевому м’язі відмічено незначну зернисту дистрофію міоцитів, яка має зв’язок з порушеннями коронарного кровообігу, незначним набряком, а також дистрофічними змінами ендотелію капілярів судин (десквамація і набухання);
у легенях виникали судинні розлади у вигляді помірного венозного застою та деякого підвищення проникності судин;
у печінці і нирках розвивалися в основному зерниста і рідше жирова дистрофія;
в головному мозку в деяких тварин виявлено судинні розлади і незначні дистрофічні зміни нервових клітин. М’язова тканина характеризувалася зернистою дистрофією і частковою втратою поперечної і повздовжньої посмугованості м’язових волокон;
в яйцепроводах спостерігалося повнокрів’я і слабкі дистрофічні зміни клітин функціонального епітелію.
5. Фактичне багатопліддя маток асканійської тонкорунної породи за період з 1986 по 1995 роки, в умовах досліджених господарств, складало: у віці ярок 4,1 % маток, які мали двійнят при ягнінні, у віці переярок 8,6 %; другий окіт 14,2 %; третій 11,9 %; четвертий 16,8 %; п’ятий 31,8 %; шостий 6,1 %.
6. Заплідненість вівцематок змінювалася у досить широких межах від 52,4 % до 80,1 %. Найнижчі показники заплідненості характерні для вівцематок 67 років. Але за показниками багатоплідності, вівцематки різного віку вірогідно не відрізнялися (тест на пропорційність: х2 = 0,50; df =3; р = 0,92). Цей показник варіював від 106,6 % (5 річних вівцематок) до 118,2 % (23- річних).
7. Зміни гематологічних та біохімічних показників крові дослідних овець в різні сезони року характеризувалися зниженням гемоглобіну на 1,4 г/л; еритроцитів 1,35·1012 /л; послабленням резистентності організму тварин: на 54 % менший показник кількості глобулінів, а саме фракцій α на 0,26 %; β на 0,1 %; γ на 0,13 % в умовах племзаводу ім. Шмідта і на 0,4 %; 0,5 %; 0,5 % відповідно в умовах СТОВ Колос” в зимовий період порівняно з нормою.
8. Застосування пектиновмісного препарату за перші 30 днів досліду приводить до зменшення вмісту ртуті в нирках у тварин Ії дослідної групи на 27,9 %; у тварин ІІ дослідної на 10,2 %; у тварин ІІІї групи на 6,3 %; в легенях відповідно на 20,8 %; у тварин ІІ та ІІІ груп спостерігалось незначне накопичення (3,9 та 7,9 %) за цей термін; в селезінці зменшення ртуті було відмічено на 20 %; 32,4 %; 35,9 %; в яєчниках в середньому на 0,004 мг/кг порівняно з тваринами контрольної групи. У крові, серцевому м’язі, головному мозку протягом 30ти днів вміст ртуті не знижувався. У наступні 30 днів вміст ртуті в овець дослідних груп під дією препарату знижувався: у тварин І групи ще на 16,3 %; у другій на 10,3 % і в третій на 10,3 % порівняно з кількістю ртуті за перший місяць досліду.
9. Використання запропонованого методу забезпечує збільшення приплоду на 4,3 % та збереженості ягнят на 14,9 %, зменшення витрат праці на виробництво 1 ц баранини до 14 %, вовни до 11,5 %. Фактичний економічний ефект в галузі вівчарства проявився в збільшенні прибутку на виробництво 1 ц баранини в сумі 28,21 грн, 1 ц вовни в сумі 13,81 грн.

П Р О П О З И Ц І Ї

1. У зоні діяльності племзаводу ім. Шмідта та СТОВ Колос”, господарств України потрібно періодично здійснювати моніторинг (один раз на 45 років) за рівнем вмісту ртуті у ґрунтах, воді, організмі овець, рослинах (кормах) з метою збереження екологічного благополуччя і одержання якісної продукції.
2. З метою виведення ртуті із організму овець для стимуляції статевої здатності і поліпшення якості продукції додавати кожного дня протягом 2-х місяців перед заплідненням до основного раціону пектиновмісний препарат в дозі 0,5 г на 1 кг живої маси тварини в господарствах з підвищеним вмістом ртуті у компонентах біосфери.
3. Спеціалістам господарств України у питанні екологогігієнічного благополуччя навколишнього середовища керуватися Рекомендаціями щодо використання пектинових речовин із відходів виробництва у тонкорунному вівчарстві” (Одеса, 2004), які підготовлені за результатами наших досліджень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авцын А.П., Жаворонков А.А., Риш М.А. Микроэлементозы человека. М.: Медицина, 1991. С. 393397.
2. Агибель С.И. Интоксикация ртутьорганическими ядохимикатами. М.: Медицина, 1964. С. 7119.
3. Аликаев В.А. и др. Зоогигиена и ветеринарная санитария в промышленном животноводстве. М.: Колос, 1982. 408с.
4. Александрович В.А. Химизация сельского хозяйства и состояние геоло-гической среды Крыма // Тезисы докладов областной научнопракти-ческой конференции Сельскохозяйственное производство и экология Крыма”. Сімферополь, 1989.- С. 41.
5. Альтгаузен А.Я. Клиническая лабораторная диагностика. М.: Медицина, 1999. С. 1822.
6. Андрієвський В.Я. Догляд і зберігання новонароджених тварин. К.: Урожай, 1970. 45с.
7. Андрієвський В.Я., Смирнов І.В. Ветеринарне акушерство, гінекологія і штучне осіменіння. К.: Вища школа, 1971. 320с.
8. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: підручник для еконо-мічних вузів. К.: 1996. 511с.
9. Анисимова Д.М. Пищевые волокна в рациональном питании человека: Сб науч. тр. М.: Медицина, 1989. С. 9093.
10. Антонець О. Відтворна здатність вівцематок з різною товщиною вовни // Тваринництво України. 2000. №12. С. 15.
11. Арасимович В.В., Балтага С.В., Пономарева В.П. Биохимия винограда в онтогенезе. Кишинев: Медицина, 1975. С. 5255.
12. Артамонова В.Г., Шаталов Н.Н. Профессиональные болезни. М.: Медицина, 1988. С. 303-306.
13. Архипов О. Г., Зорина Л. А., Соркина Н. С. Комплексоны в клинике профессиональных болезней. М.: Медицина, 1975. С. 1420.
14. Асланян М.М., Бесулин В.И. и др. Организация искусственного осеме-нения при новой технологии содержания овец // Овцеводство. 1971. №9. С.34.
15. Афанасьев А. Эфективность очищения организма детей Чернобыльской зоны во время оздоровления в чистых районах и проведения их радиационной защиты за счет применения пектиновых препаратов // Бутлеровские сообщения. 2000. №3. С. 14.
16. Баженов С.В. Ветеринарная токсикология. Ленинград: Колос, 1964. С. 48-61.
17. Бариляк И.Р., Бышовец Т.Ф., Коршун М.Н. Эмбрио- и гонадотоксическая активность некоторых галогенопроизводных неорганической ртути // Гигиена и санитария. 1984. №10. С. 6567.
18. Белай И.М. Исследование антиоксидантного действия препаратов расти-тельного происхождения, содержащих пектины // Вестник научных исследований. 1997. № 67. С. 2730.
19. Белкин Б.Г. Отравление при лечении чесотки серой ртутной мазью // Вестник дерматологии и венерологии. 1992. № 6. С. 989.
20. Богдановский А.П. Химическая экология. Издат. Московского универ-ситета, 1994. 224с.
21. Бокач Т. Охрана окружающей среды. М.: Медицина, 1980. 216 с.
22. Бондар А.О. Динаміка та відтворювальної здатності асканійської тонко-рунної породи у Миколаївській області // Вісник аграрної науки Причорно-мор’я. Миколаїв, 2002. Вип. 6 (20). С. 214217.
23. Бондар А.О. Накопичення та біотрансформація ртуті в організмі овець асканійської тонкорунної породи // Аграрний вісник Причорномор’я. Одеса, 2004. Вип. 23. С. 2228.
24. Бондар А.О. Фактори, що впливають на багатоплідність овець // Розве-дення і генетика тварин. К.: Аграрна наука, 2001. Вип.34. С. 198201.
25. Бриан Поль. Бластогенез и гаметогенез / Труды междун. семинара по теме: "Происхождение и развитие половых клеток в онтогенезе позвоночных и некоторых групп беспозвоночных". Ленинград: 1968. С.98.
26. Брусиловский С.А. О миграционных формах элементов в природных водах //Гидрохимические материалы: Сб. научн. работ Новочеркаского Гидрохи-мического института. Т. 3. Новочеркаск: 1983. С. 39.
27. Бутенко П.Г. Новые данные по изучению гонадотоксического действия ртути и бария // Гигиена и санитария. 1986. № 4. С. 8182.
28. Васильев Н.А., Целютин В.К. Овцеводство и технология производства шерсти и баранины. М.: ВО Агропромиздат, 1990. С. 8184.
29. Васин А.Д. О стадийности развития яичников тонкорунных овец // Овце-водство. 1963. № 3. С. 1922.
30. Вениаминов А.А., Сергеев Н.И. Повышение воспроизводительной способ-ности овец. М.: Россельхозиздат, 1979. 109 с.
31. Венчиков А.И. Физиологические активные концентрации некоторых тяжелых металлов и йода // Физиология и токсикология. 1984. № 4. С. 16-18.
32. Вертійчук А.І., Маценко М.І. Технологія виробництва продукції тварин-ництва. К.: Урожай, 1995. 376 с.
33. Вікторова Ю.П. Біогенна міграція сполук ртуті в системі грунт, вода, корми, організм овець: Автореф. дис. кан. вет. наук: 16.00.06 / Київ НАУ. К., 2002. 18 с.
34. Вовченко Б.О. Удосконалення продуктивних ознак овець. К.: Урожай, 1990. С. 9293.
35. Воробьев П.А., Орехов А.А. Овцеводство, козоводство и технология производства шерсти и мяса. М.: Агропромиздат, 1988. 189 с.
36. Воробьев П.А., Ожигов Л.М. Учебник чабана. М.: Агропромиздат, 1990. 299 с.
37. Воробьев П.А. Содержание овец на малой ферме. М.: Агропромиздат, 1990. 189 с.
38. Воробьева Т.В. Роль ртути в процессах жизнедеятельности // ООО «Виту-рид плюс». 2002. 10 с.
39. Высокос Н.П. Зоогигиеническая оценка почвы, воды, кормов и естествен-ной резистентности животных. Днепропетровск: ДСХИ, 1983. С. 11
40. Габович Р.Д., Припутина Л.С. Гигиенические основы охраны продуктов питания от вредных химических веществ. К.: Здоровье, 1987. С. 6476.
41. Гигиенические критерии состояния окружающей среды 101. Метилртуть. Всемирная организация здравоохранения.- Женева: 1993. С. 26-63.
42 Гигиенические критерии состояния окружающей среды 118. Неоргани-ческая ртуть. ВОЗ.- Женева: 1994. С. 22116.
43. Гигиенические критерии состояния окружающей среды. Ртуть: экологи-ческие аспекты применения. ВОЗ.- Женева: 1992. С. 1017.
44. Гильденскиольд Р.С., Новиков Ю.В., Хамидулин Р.С. и др. Тяжелые металлы в окружающей среде и их влияние на организм // Гигиена и санитария. 1992. №№ 56. С. 68.
45. Гігієна тварин / М.В. Демчук, М.В. Чорний, М.П. Високос, Я.С. Павлюк / За ред. М.В. Демчука. К.: Урожай, 1996. С. 6465.
46. Гистологическая техника / Субботин М.Я., Лагучев С.С., Оганесян Т.Г. и др. М.: Медицинская литература, 1954. 164 с.
47. Глаголев П.А., Ипполитов В.И. Анатомия сельскохозяйственных живот-ных с основами гистологии и эмбриологии. М.: Колос, 1969. 391с.
48. Голева Л.А., Кохановская Т.Н. Проблемы и состояния лечебно-профилак-тического питания. Воронеж: Межрегиональный институт переподготов-ки кадров пищевой и перерабатывающей промышленности, 2002. С. 23.
49. Голиков С.Н. Неотложная помощь при острых отравлениях. М.: Медицина, 1977. С. 214219.
50. Голубев В.Н., Шелухина Н.П. Пектин: химия, технология, применение. М.: АТН РФ, 1995. С. 327 338.
51. Гольцблат А.И. Генетика воспроизводства у овец. М.: ВО Агропром-издат, 1987. С. 379393.
52. Гольцблат А.И., Ерохин А.И., Ульянов А.Н. Селекционно-генетические основы повышения продуктивности овец. Ленинград: Агропромиздат, 1988. 280 с.
53. Гончаренко В.М., Бондар А.О. Біогенна міграція ртуті в системі грунтводакормиорганізм вівцематок асканійської тонкорунної породи // Аграрний вісник Причорномор’я.- Одеса, 2002. Вип. 4 (15). С. 168170.
54. Гончаренко В.М., Кірович Н.О., Бондар А.О. Шляхи виведення ртуті з організму овець. // Науковий вісник Львівської національної академії вете-ринарної медицини ім. С.З. Гжицького.- Львів, 2003. Т. 5 (3), частина 3. - С. 122126.
55. Гончаренко В.М., Орлова А.В., Тарасенко Л.О. Біогенна міграція сполук ртуті в навколишньому середовищі та її вплив на організм великої рогатої худоби: Зб. наук. праць. Аграрний вісник Причорномор’я. Біологічні, сільськогосподарські та ветеринарні науки. Одеса, 2000. С. 5356.
56. Гончаренко І., Олійник Л. Плодючість молочних корів // Тваринництво України. 2003. № 3. С. 1516.
57. Давиденко В.М. Біотехнологічні фактори інтенсифікації відтворення овець. К.: Аграрна наука, 1998. 250с.
58. Давиденко В.М., Караман М.М., Вольф О.А. Вівчарство Миколаївської області: Сучасні умови і шляхи розвитку. Миколаїв: 1995. С. 36.
59. Давыденко В.М., Шинкаренко И.С. Многоплодие овец асканийской тонкорунной породы при разных способах содержания // Овцеводство. 1975. № 5. С. 8485.
60. Давиденко В.М. Особливості організації відтворення овець з метою підви-щення конкурентоздатності галузі: Міжвідомчий тематичний науковий збірник // Вівчарство. К.: Аграрна наука, 1998. Вип.30. С.115116.
61. Даниленко Г. Особливості відтворення овець в сучасних умовах // Пропозиція. 2000. № 1. С. 6265.
62. Даниленко Г., Антонець О. Вівцю на селянське подвір’я // Пропозиція. 1999. № 10. С. 3839.
63. Даниленко Г.К., Болотова Т.Г. Вплив цілеспрямованої селекції на поліпшення вовни асканійських мериносів // Вівчарство. К.: Урожай, 1993. С. 1418.
64. Даниленко Г.К., Болотова Т.Г. Результати використання австралійських баранів на вівцях асканійської тонкорунної породи // Вівчарство. К.: Урожай, 1991. С. 610.
65. Даниленко Г.К., Іванова О.В. Відтворювальна здатність овець асканійської тонкорунної породи // Вісник аграрної науки Причорномор’я. 1999. Вип. 1. С. 116118.
66. Даниленко Г.К., Топіха І.Н., Кулик В.В., Польська П.І. та ін. Вівчарство. К.: Урожай, 1989. 194 с.
67. Деревьянко О.Ф., Кустова Т.Я. Овцеводство. Козоводство и технология производства шерсти и мяса. К.: Вища школа, 1990. С. 96111.
68. Дерев’янко О.П. Складові елементи селекції за показниками плодючості овець: Зб. наук. пр. Луганськ: ЛДАУ, 2000. 179 с.
69. Дим К. Антиоксиданты: возможности применения для профилактики сердечнососудистых заболеваний // Фармедикум. 1996. № 2. С 1517.
70. Дмитриев М.Т., Ермаченко А.Б., Литвиненко В.Г. Гигиеническая характе-ристика ртутного загрязнения атмосферного воздуха // Гигиена и санитария. 1989. № 8. С. 71-72.
71. Добрынин В.А. Экономическая эффективность сельскохозяйственного производства в условиях перехода к рыночным отношениям (лекция). М.: МСКА, 1994. С. 410.
72. Дрошчина Э.А., Садчикова М.Н. Интоксикация ртутью и органическими соединениями. М.: Медицина, 1996. С. 989.
73. Дьяченко Л.С., Маніна Г.В. Продуктивність вівцематок асканійської тонкорунної породи залежно від рівня годівлі // Вівчарство. К.: Урожай, 1993. Вип. 27. С. 4951.
74. Евгеньева Т.П. Гистологические методы в экспериментальной зоологии. - М.: Наука, 1983. 36 с.
75. Економіка сільського господарства / Мертенс В.П., Мацибора В.І., Жигало Л.Ф. та ін. К.: Урожай, 1995. С. 280-282.
76. Елисеев А.П., Сафонов Н.А., Бойко В.И. Анатомия и физиология сельско-хозяйственных животных. М.: Агропромиздат, 1991. С. 248255.
77. Ерохин А.И. Воспроизводство стада и выращивание молодняка. М.: Рос-сельхозиздат, 1981. 53 с.
78. Ершов Ю.А, Плетенева Т.В. Механизмы токсического действия неорганических соединений. М.: Колос, 1989. С. 14-16.
79. Жуленко В.Н., Кузин В.С. Миграция соединений ртути в растениях // Ветеринария. 1981. № 1. С. 7374.
80. Задорский В.М. Эндоэкология и проблема пектина (опыт Украины). Днепропетровск: Здоровье, 2001. С. 3.
81. Закон України Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991р. // Екологічне законодавство України: У 2 кн: В.І.Андрестієв. К.: Юрінком Інтер, 1997. Кн. 1. С. 1415.
82. Занкевич О.Г. О некоторых показателях воспроизводительной способности австрализированных овец // Современные достижения науки и практики в области селекции овец и коз. Технологии производства шерсти, баранины, пуха, мохера и их применение в новых экологических условиях хозяйствования: Сб. научн. тр. Ставрополь: ВАСХНИЛ, 1991. С. 9394.
83. Засєкін Д. Вміст важких металів у воді при напуванні тварин у ряді господарств центральних та північних областей України // Ветеринарна медицина. 1999. № 9. С. 8.
84. Засєкін Д. Вміст важких металів у грунтах та можливість виникнення токсикозів у тварин // Ветеринарна медицина. 1999. № 10. С. 12.
85. Засєкін Д.А. Чи є зв’язок між вмістом важких металів у насінні та здоро-в’ям тварин // Ветеринарна медицина України. 2000. № 1. С. 1415.
86. Здоровье 21: Основы политики достижения здоровья для всех в Евро-пейском регионе ВОЗ / Европейская серия по достижению здоровья для всех. № 6. ВОЗ. Копенгаген, 1999. С. 102.
87. Зелинский Г.С. Пищевые волокна в рациональном питании человека // Сб. науч. тр. М.: Медицина, 1989. С. 1014.
88. Злобін Ю.А. Основи екології. К.: Лібра, 1998. 148 с.
89. Золотарева А.М., Чиркина Т.Ф., Цыбикова Д.Ц., Бабуева Ц.М. Исследо-вание функциональных свойств облепихового пектина // Бутлеровские сообщения. 2002. № 3. С. 45.
90. Иванова Л.А., Талакин Ю.Н., Коршун М.Н., Савченко М.В. Сравнительная токсичность неорганических соединений ртути для культуры клеток и целостного организма // Гигиена и санитария. 1991. № 11. С. 6667.
91. Іванова О.В. Відтворювальна функція овець асканійської тонкорунної породи в залежності від їх віку // Вісник аграрної науки Причорномор’я. Миколаїв, 1999. Вип.2. С. 119120.
92. Іванова О.В., Крамаренко С.С. Демографічні аспекти продуктивності овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи // Вісник аграрної науки Причорномор’я. Миколаїв, 2002. Вип.1. С. 203206.
93. Израэль Ю.А. Экология и контроль состояния природной среды. М.: Гидрометеоиздат, 1984. 560 с.
94. Інструкція зі штучного осіменіння овець, кіз. Затв. Мін. аграрної політики. К., 2003. 17 с.
95. Іовенко В. Селекція у вівчарстві // Пропозиція. 2001. №7. С. 8081.
96. Іовенко В. Як підвищити ефективність селекції овець? // Пропозиція. 2000. № 12. С. 6870.
97. КабантаПендиас А., Пендиас Х. Микроэлементы в почвах и растениях: Перевод с англ. М.: Мир, 1989. 429с.
98. Калачнюк Р., Герасименко Н. Плодючість і поєднання // Тваринництво України. 1992. № 9. С.15.
99. Калиев Г.А., Касимов К.М. Резерв увеличения продукции // Овцеводство. 1990. № 4. С. 1214.
100. Каминская Ф.И., Юрченко С.И. и др. Исследование антибактериальных свойств яблочного пектина // Консерв и овощесуш. пром-ть. 1975. № 4. С. 3537.
101. Карпачевский Л.О. Роль гумуса как фиксатора ртути, свинца // Вестник Московского университета Прогнозирование процессов загрязнения почв и биосферы.” Серия А. Почвоведение . М.: 1993. № 2. С. 2531.
102. Карташов І.І., Шарапа С.Г. Штучне осіменіння сільськогосподарських тварин з основами акушерства. К.: Вища школа, 1989. С. 6985.
103. Карунський О.Й., Дашковська О.П. Нетрадиційна сировина при вироб-ництві комбікормів // Зб. наук. пр. Біологічні, сільськогосподарські та ветеринарні науки. Вип. 4(15). Одеса, 2002. С. 8288.
104. Качалай Д.П. и др. Методические указания по использованию в лечебно-профилактических целях пектинов и пектиносодержащих продуктов. №504989; МЗ СССР; Разраб НИИ микробиол. и вирусол. АН УССР. К.: 1990. С. 14.
105. Кашинцев П.А., Залевский В.И., Мазанчук В.П., Перевязка А.В. Пищевые волокна в рациональном питании человека. М.: Медицина, 1989. С. 155160.
106. Кириллов Ю.Б., Потапов А.А., Корвяков А.П., Контюбенко С.А. и др. Влияние малых концентраций ртути на естественную резистентность организма // Врачебное дело. 1988. № 8. С. 9798.
107. Клюева Г.Ф., Иванов Г.В. Реакция костной ткани на химический стресс // Ортопедия, травмотология и протезирование. 1994. № 4. С. 109.
108. Колб В.Г., Камышников В.С. Справочник по клиничной химии. М.: Медицина, 1990. С. 3740.
109. Колісніченко В.М., Гончаренко І.В. Санітарногігієнічна оцінка біогенної міграції сполук ртуті у ланках харчового ланцюга при вирощуванні курнесучок: Зб. наук. праць. Аграрний вісник Причорномор’я. Біологічні, сільськогосподарські та ветеринарні науки. Одеса. 2000. С. 8183.
110. Колесное А.Ю. Методы оценки и качества сухих яблочных выжимок // Пищевая промышленность. 1992. № 10. С. 1518.
111. Кондрахин И.П., Курилов Н.В., Малахов А.Г. Клиническая лабораторная диагностика в ветеринарии. - М.: Агропромиздат, 1985. С. 7274.
112. Коновалов А.И., Офицеров Е.Н. Перспективы использования растений рода Аmaranthus в медицине // I Международный симпозиум "Новые нетрадиционные растения и перспективы их практического использо-вания". Пущино, 1995. С. 6971.
113. Король В.І. Використання селекційних досягнень для створення конку- рентноздатної галузі вівчарства Карпатського регіону: Міжвідомчий темат. наук. зб. № 30 К.: Аграрна наука, 1998. С. 4648.
114. Кочеткова А.А. Некоторые аспекты применения пектина // Пищевая промышленность. 1992. № 7. С. 2122.
115. Кочеткова А.А., Колесное А.Ю. Научно-техническое сотрудничество в области производства и использования пектина // Пищевая промыш-ленность. 1992. № 6. С. 37.
116. Краєвський А., Рубленко М. Особливості відтворення овець у сучасних умовах // Пропозиція. 2000. № 1. С. 6265.
117. Критерии санитарно-гигиенического состояния окружающей среды. Ртуть. Часть 1. ВОЗ. Женева: 1979. С. 22-27.
118. Кроль М.Ю., Ларионов Г.А. Накопление тяжелых металлов в почве, кормах и организме животных под влиянием осадков сточных вод // Ветеринария. 1997. № 5. С. 4244.
119. Кузнецов А.Ф., Баланин В.И. Справочник по ветеринарной гигиене. М.: Колос, 1994. 335с.
120. Кулик В.В.Інтенсивні технології у вівчарстві. К.:Урожай, 1990. С.1767.
121. Кундиев Ю.И. Всасывание пестицидов через кожу и профилактика отравлений. К.: Здоровье, 1975. С. 310.
122. Куринный М.Л. К вопросу о гигиеническом нормировании санитарно защитных зон для предприятий, производимых ртуть // Гигиеническое изучение и оздоровление внешней среды: Сб. научн. работ. К.: Госметиздат УССР, 1959. С. 116118.
123. Курносов В.Н. Материалы к гигиеническому обоснованию предельно допустимой концентрации паров ртути в атмосферном воздухе // Гигиена и санитария. 1962. № 1. С. 715.
124. Кучерявий В.П. Екологія. Львів: Світ, 2000. С. 371.
125. Кущенко П.Т. Створення нового заводського типу асканійської породи овець у племгоспі Степной” // Вівчарство. К.: Урожай, 1993. С. 2427.