ШКІДНИКИ ПЛОДІВ СЛИВИ В ПІВНІЧНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ ТА ЗАХОДИ ОБМЕЖЕННЯ ЇХ ЧИСЕЛЬНОСТІ : Вредители Плоды сливы в северной Лесостепи УКРАИНЫ И МЕРЫ ОГРАНИЧЕНИЯ ИХ ЧИСЛЕННОСТИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЮЩЕНКО ЛЮДМИЛА ПЕТРІВНА

УДК 634.22:634.9(744)

ШКІДНИКИ ПЛОДІВ СЛИВИ В ПІВНІЧНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ ТА ЗАХОДИ ОБМЕЖЕННЯ ЇХ ЧИСЕЛЬНОСТІ

16.00.10 ентомологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук

Науковий керівник:
доктор сільськогосподарських
наук, професор Шелестова В.С.

КИЇВ - 2004

ЗМІСТ

ВСТУП .......4

РОЗДІЛ 1 СТАН ВИВЧЕНОСТІ ПИТАННЯ .......9

1.1 . Господарсько-економічне значення сливи .....9
1.2 . Огляд основних шкідників сливових насаджень .....11
1.3 . Біологічні особливості і шкодочинність чорного сливового
пильщика ......13
1.4 . Біологічні особливості і шкодочинність сливової
товстоніжки ..17
1.5 . Біологічні особливості і шкодочинність сливової
плодожерки ..22
1.6 . Захист плодів сливи від шкідників ....27

РОЗДІЛ 2 МІСЦЕ, УМОВИ ТА ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ.............38

2.1. Місце проведення досліджень ..38
2.2. Агрокліматична характеристика Північного Лісостепу
України ...39
2.3 . Методика досліджень біології шкідників плодів
сливи ....41
2.4 . Методика вивчення ефективності захисних заходів .....48

РОЗДІЛ 3 БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ШКІДНИКІВ ПЛОДІВ СЛИВИ
В ПІВНІЧНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ...55

3.1. Біологічні особливості чорного сливового пильщика (Hоplocampa minuta Christ.).55
3.2. Білогічні особливості сливової товстоніжки (Eurуtoma shreineri Schr.)........................77
3.3. Біологічні особливості сливової плодожерки ( Lasperesia funebrana Tr.).88

РОЗДІЛ 4 ШКОДОЧИННІСТЬ ШКІДНИКІВ ПЛОДІВ СЛИВИ ..99

РОЗДІЛ 5 ЗАХОДИ ОБМЕЖЕННЯ ЧИСЕЛЬНОСТІ ШКІДНИКІВ
СЛИВИ В ПІВНІЧНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ .118

РОЗДІЛ 6 ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАХИСТУ СЛИВИ ВІД
ШКІДНИКІВ ПЛОДІВ З МАКСИМАЛЬНИМ
ВИКОРИСТАННЯМ БІОЛОГІЧНИХ ЗАСОБІВ ..................130

ВИСНОВКИ 136
ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ ...139
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..140
ДОДАТКИ ...157

ВСТУП

Питання захисту рослин від пошкоджень шкідливою ентомофауною з давніх часів турбували уми передових вчених ентомологів і рослинноводів.
Ще в 19 на початку 20 століття такі видатні вчені, як О.К. Мордвилко, Н.М. Кулагін, І.А. Порчинський, Н.А. Холодковський, М.Н. Римський-Корсаков, В.П. Поспєлов та інші всю свою багатогранну та обширну дослідну діяльність направили на глибоке вивчення видового складу, біології та поширення шкідників, на розробку захисних заходів від них і застосування їх на практиці [214].
З досліджень, проведених в Україні в дореволюційний період, найбільш значними є роботи І.А. Порчинського по біології і розробці захисних заходів проти комах-шкідників польових і садових культур; С.А. Мокржецького з фенології шкідників саду; Н.В.Нікітіна - по яблуневій плодожерці. Після Жовтневої революції найбільш відомі роботи: А.Н. Кириченка з фауни щитівок України і Криму; В.П. Васільєва поширення та екології яблуневої плодожерки і розробці захисних заходів проти неї; П.І. Краснюка з біології білана жилкуватого; Я.В. Чугуніна та О.Н. Юганової з розробки захисних заходів в плодових садах; М.П. Божко з фауни попелиць; Д.С. Шапіро по листоїдах; П.І.Савковського з біології і захисних заходів проти казарки [35,172,173,144].
Однак, захищаючи урожай, слід думати і про наслідки. Часто під захистом рослин розуміють лише використання хімічних препаратів [222,223]. Особливо зросли навантаження пестицидів при впровадженні інтенсивних технологій, тому що часто не враховуються економічні пороги шкідливості шкідників і збудників хвороб [158,212]. Навантаження пестицидів при вирощуванні культур у ряді випадків досягли неймовірних розмірів. Так, у саду вони досягають 165-220 кг/га [122].
Пік масового використання пестицидів, припадає на 70-80-ті роки 20 ст. В той час, переважали препарати, які застосовувалися в значній кількості на одиницю площі (ДНОК, бордоська рідина, карбофос, хлорофос, метафос, цинеб та інші), а системи захисту плодових культур включали, як правило, сім-вісім та більше обприскувань [158, 160]. Починаючи з 90-х років, майже всі препарати вітчизняного виробництва були заборонені і з’явилась маса препаратів зарубіжного походження.
На сьогоднішній день використання великої кількості хімічних засобів захисту рослин, призводить до забруднення навколишнього середовища та загибелі ентомофагів, які регулюють чисельність шкідників [17,18,97,150]
Щорічно в світі реєструється від 400 тис. до 2 млн. випадків отруєння людей пестицидами [207]. Збільшується кількість захворювань людей в районах з інтенсивним використанням пестицидів [105,106,126].
Головною причиною таких змін є погіршення якості навколишнього середовища: повітря, води, грунту, продуктів харчування [105,149,196,222]. Екологи вважають, що зараз загрожує екологічна катастрофа [180]. І хоч серед великої кількості забруднювачів природи на долю пестицидів припадає лише 2%, масштабне і неграмотне застосування їх може привести до непередбачених наслідків, особливо це стосується високотоксичних сполучень [111,160,223]. Так, уже зараз відомо, що метафос викликає порушення хромосомного апарату у людини, а цинеб викликає мутагенний ефект і злоякісні новоутворення [122,196].
Ще в 50-ті роки була запропонована інтегрована система захисту рослин, яка передбачає довготривале стримання комплексу шкідливих організмів на безпечному рівні з мінімальними негативними наслідками для навколишнього середовища [101,89,206,211,220].
Інтегрована система захисту є поєднанням біологічного, агротехнічного, хімічного, фізичного і інших методів захисту рослин, спрямованих проти комплексу шкідників в певній еколого- географічній зоні на певній культурі [26,43,89,165,193].
Актуальність теми. В основних напрямках розвитку садівництва України на період до 2004 року планується довести виробництво плодів і ягід до 4,5 млн. тон. Важливе місце в досягненні цієї мети займає захист насаджень від шкідливих організмів, які завдають великої шкоди плодовим агробіоценозам України. За своїм видовим складом шкідники плодових культур Лісостепової зони дуже різноманітні. Вони пошкоджують кореневу систему (склівка, короїди), бруньки (довгоносики), пагони і листя (попелиці, листоблішки, кліщі). Особливо небезпечні види, що пошкоджують плоди: яблунева та сливова плодожерки, пильщики, сливова товстоніжка. В роки з великою чисельністю цих шкідників втрати врожаю можуть досягати значних масштабів.
За даними перепису садів, у 1994 році плодовими і ягідними насадженнями в Україні було зайнято 818 тисяч гектарів (Андрієнко М.В., Шестопаль О.В., 1994). Близько четвертої частини цієї площі займали кісточкові культури. І найбільш поширеною з них є слива, яка відома в світі і використовується для господарських цілей понад дві тисячі років.
Та, нажаль, втрати врожаю сливи від шкідників щорічно сягають 25-30% (Васильєв В.П., 1988). Особливо значних збитків завдають плодопошкоджуючі види, провідне місце серед яких займають: чорний сливовий пильщик, сливова плодожерка та сливова товстоніжка.
В умовах Північного Лісостепу України фундаментальні дослідження щодо вивчення біології, екології, етології, динаміки чисельності і шкодочинності цих шкідників останнім часом не проводилися, а захист сливових насаджень від них недостатньо обгрунтований. У науковій літературі недостатньо висвітлені питання фенології шкідників, відсутні порівняльні відомості про вплив пошкодження на біохімічний склад та інші якісні характеристики плодів. Вивчення цих питань має теоретичне і практичне значення, отже є надзвичайно актуальним.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Проведена науково- дослідна робота є складовою частиною теми: " Розробити екологічні основи регуляції чисельності шкідників плодово-ягідних агробіоценозів, прийоми моделювання прогнозів їх чисельності і шкодочинності в умовах Північного Лісостепу України", яка є частиною державної науково-технічної програми (ДНТП) Високоефективні технології і засоби захисту рослин”.
Мета і завдання досліджень. Метою нашої роботи було вивчення особливостей біології, фенології, шкодочинності, визначення факторів, обмежуючих чисельність плодопошкоджуючих шкідників сливових насаджень, та пошуки екологічно безпечних заходів регулювання їх чисельності.
Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання:
- вивчити видовий склад шкідників плодів сливи та їх поширення;
- дослідити динаміку чисельності та фенологію плодопошкоджуючих шкідників сливи в північному Лісостепу України в залежності від впливу абіотичних і біотичних факторів;
- визначити інтенсивність заселеності плодопошкоджуючими шкідниками різних сортів сливи та їх шкодочинність;
- встановити оптимальні строки проведення захисних заходів проти плодопошкоджуючих шкідників у насадженнях сливи та дослідити їх ефективність;
- дати економічну оцінку заходів регулювання чисельності шкідників плодів сливи в умовах Північного Лісостепу України.
Об’єкт дослідження чорний сливовий пильщик, сливова товстоніжка, сливова плодожерка.
Предмет дослідження динаміка чисельності та фенологія плодопошкоджуючих шкідників сливи в Північному Лісостепу в залежності від впливу абіотичних і біотичних факторів, інтенсивність заселення різних сортів сливи плодопошкоджуючими шкідниками та їх шкодочинність, регулювання їх чисельності шляхом застосування хімічних і біологічних засобів.
Наукова новизна. Уточнено біологічні особливості основних шкідників, пошкоджуючих плоди сливи в Північному Лісостепу України. Визначено критерії життєздатності популяцій. Середня маса кокона чорного сливового пильщика становить 7,4+0,14 мг, довжина 5,0+0,06 мм. Уточнено місця зимівлі шкідників. Заселеність насаджень сливи восени складає: чорним сливовим пильщиком до 30,2 кок./м2, товстоніжкою 1,0 екз./м2, сливовою плодожеркою 2,5 гус./дерево. Встановлено наявність багаторічної діапаузи у сливової товстоніжки (43,4% личинок зимує двічі). Досліджено шкодочинність шкідників плодів сливи і визначено комплексний поріг шкодочинності. Розбіжність розрахункових і фактичних втрат врожаю від шкідників сливи становила 2,4-7,1%.
За роки досліджень доведено, що найбільших збитків сливові насадження зазнають від чорного сливового пильщика до 84 %. Встановлені оптимальні строки проведення захисних заходів щодо чорного сливового пильщика. Досліджено ефективність біологічних препаратів проти шкідників плодів сливи.
Практична цінність роботи. Уточнення біологічних особливостей шкідників сливи, строків і кратності проведення захисних заходів дозволили удосконалити систему захисту і зменшити пестицидне навантаження в сливових насадженнях. Застосування біопрепаратів проти шкідників, що пошкоджують плоди сливи, дає можливість отримувати приріст врожаю плодів від 9,1 до 18,4 т/га щорічно та підвищити окупність затрат на захист у 3 4 рази.
Особистий внесок здобувача. Всі дослідження за темою дисертації виконані дисертантом у відповідності з затвердженою методикою: планування дослідів, проведення обліків чисельності шкідників плодів сливи та їх ентомофагів, визначення суми ефективних температур по фазах розвитку шкідників, практичне проведення обприскування насаджень засобами захисту хімічного і біологічного походження на дослідних ділянках, економічне обгрунтування рекомендованих заходів, математична обробка дослідних даних.
Апробація результатів досліджень. Результати наукових досліджень і основні положення дисертації доповідались і обговорювались: на наукових конференціях студентського та професорсько - викладацького складу факультету захисту рослин НАУ (2000-2002рр.); Республіканській ентомологічній конференції присвяченій 50-й річниці Українського ентомологічного товариства (м. Ніжин Чернігівської обл., 19-23 серпня 2000р.); першій Всеукраїнській конференції молодих вчених - аграріїв (м. Київ, НАУ, 15-16 березня 2001 р.); шостому з’їзді Українського ентомологічного товариства (м. Біла Церква, 8-10 вересня 2003 р.)
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано п’ять наукових праць в фахових виданнях та тези, в яких викладено основні положення дисертації.

Структура і обсяг роботи. Дисертацію викладено на 176 сторінках комп’ютерного тексту. Вона складається з вступу та 6 розділів, загальних висновків і пропозицій виробництву, містить 45 таблиць, 38 рисунків та додатки. Перелік використаних джерел охоплює 225 найменувань публікацій, в тому числі 33 іноземних авторів.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. В агробіоценозах Північного Лісостепу України поширено понад 30 видів шкідливих для сливи організмів. Найбільш шкодочинні плодопошкоджуючі чорний сливовий пильщик (Haplocampa minuta Chrst.), сливова товстоніжка (Euritoma schreineri Schr.), сливова плодожерка (Grapholitha funebrana Tr.). Домінуючим є чорний сливовий пильщик, який пошкоджує до 84% плодів. Товстоніжка та сливова плодожерка пошкоджують 5-11% плодів.
2. Заселеність насаджень сливи восени складає: чорним сливовим пильщиком до 30,2 кок./м2, товстоніжкою 2,0 екз./м2 , сливовою плодожеркою - 2,5 гус./дерево. Основний зимуючий запас чорного сливового пильщика виявлено у грунті на глибині 5-10 см, на площі пристовбурного кола на відстані 1-1,5 м від штамбу дерева. Сливова плодожерка зимує у корі штамбів на висоті до 40 см ( 75%), рослинних рештках ( 11,95%), у грунті (1,9%). Чисельність і розташування у зимуючих фаз шкідників залежить від віку насаджень, їх сортового складу, застосованої агротехніки.
3. На розвиток плодопошкоджуючих шкідників сливи протягом вегетаційного періоду мають великий вплив фактори зовнішнього середовища, особливо рівні опадів і температури. Найбільше залежать від них чорний сливовий пильщик і товстоніжка. При недостатній вологості грунту заляльковується лише 5,5 % зимуючих особин пильщика.
4. На динаміку льоту чорного сливового пильщика особливо впливають різкі зміни добової температури під час активності імаго та відкладання яєць.
5. Вирішальну роль у розвитку чорного сливового пильщика відіграє фенологія кормової рослини. Від одночасності перебігу фенологічних фаз розвитку сливи і шкідника залежить його чисельність і шкодочинність.
6. Живлення чорного сливового пильщика і товстоніжки призводить до опадання зав’язі і прямих втрат урожаю, а пошкодження сливовою плодожеркою та товстоніжкою, крім того, обумовлюють погіршення якості дозріваючих плодів в наслідок зміни їх біохімічного складу, зменшення маси і строку дозрівання.
7. Серед пізніх сортів сливи Ганна Шпет, Стенлей, Угорка італійська, стійких до чорного сливового пильщика, товстоніжки і сливової плодожерки, немає; кількість пошкоджених плодів по сортах майже не відрізняється і становить 59-70%.
8. Найдоцільнішими показниками життєздатності популяції чорного сливового пильщика визначено масу та довжину кокона. Середня маса кокона чорного сливового пильщика становить 7,4±0,14 мг, довжина 5,0±0,06 мм.
9. Для визначення необхідності проведення захисних заходів у сливових насадженнях і прогнозування ймовірного рівня втрат врожаю пропонується використовувати обчислення комплексного порогу шкодочинності (КЕПШ) за формулою:

Вп = Іеш · Ккор · 3, де:
Вп - втрати врожаю;
Іеш інтегральний економічний індекс для комплексу шкідників;
Ккор - коефіцієнт корекції для врахування закономірностей залежності між зростанням чисельності популяції шкідників і зниженням врожаю;
3 умовний показник втрат врожаю в (%) від популяцій шкідників на рівні ЕПШ.
Перевищення КЕПШ може бути основою для прийняття рішення щодо захисту насаджень сливи, розбіжність між прогнозованими за рівнянням та реальними втратами становила 2,4-7,1%.
10. Оптимальним строком застосування захисних заходів, який забезпечує високу ефективність, є період масового льоту імаго або масового відродження личинок чорного сливового пильщика. Застосування однієї обробки препаратом актара, 25% в.г., у вказаний строк цілком захищає врожай, як проти пильщика, так і товстоніжки, початок льоту якої збігається з масовим відродженням личинок пильщика.
Проти сливової плодожерки строк обробки насаджень доцільно визначати, коли на 1 феромонну пастку відловлюється за тиждень 5 самців, або обробляти на початку відродження гусениць, чому відповідає СЕТ 190-2000С (поріг розвитку +100С).
11. Біологічні препарати фітоверм, 0,2% к.е., при нормі втрати 2,0 л/га та гаупсин, 2,7х109 млрд.бактерій в 1 мл, при нормі 2,0 л/га забезпечують надійний захист плодів від сливової плодожерки. Пошкодженість плодів при їх застосуванні становила 2,5% проти 10% у контролі; ефективність фітоверму, 0,2% к.е., дорівнювала фозалону, 35% к.е. (90%), гаупсин дещо поступається останньому. Використання регулятора росту комах інсегару, 25% з.п., при нормі витрати 0,6 кг/га, знижує пошкодження плодів до 2-6% (в контролі 10%).
12. При застосуванні проти плодопошкожуючих шкідників сливи хімічних захисних заходів, затрати окуплюються в 3,7 рази; приріст урожаю плодів становив 27,3 тга.
Витрати на застосування біологічних препаратів (інсегар, 2,5% з.п., матч, 5% к.е., номолт, 15% к.е., фітоверм, 0,2% к. е., гаупсин, 2,7х109 млрд. бактерій) окуплюються в 2,9-3,9 раза.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ
1. Для знищення коконів чорного сливового пильщика доцільно проводити обробки грунту в міжряддях і пристовбурних колах на глибину до 20 см.
2. Для сигналізації початку льоту чорного сливового пильщика використовувати клейові картки білого кольору, розміром 15х20 см, з другої декади квітня, розташовуючи їх на висоті 1,5-2,0 м від поверхні грунту з розрахунку 5 карток на 1 га у промислових і 1 картка на 0,5 1 га у колективних садах. Обліки імаго проводити щоденно.
3. Захисні заходи від чорного сливового пильщика проводити або під час масового льоту або масового відродження личинок, що сприятиме зменшенню пестицидного навантаження в саду і підвищенню ефективності заходу.
4. Застосовувати біопрепарати (фітоверм 0,2 %, гаупсин, 2,7х109 млрд. бактерій, інсегар 25% з.п.) проти личинок чорного сливового пильщика та сливової плодожерки.
5. Для обчислення ймовірного рівня втрат врожаю використувати рівняння:
Вп = Іеш х Ккор х 3, де:
Вп - втрати врожаю;
Іеш інтегральний економічний індекс для комплексу шкідників;
Ккор - коефіцієнт корекції для врахування закономірностей залежності між зростанням чисельності популяції шкідників і зниженням врожаю;
3 умовний показник втрат врожаю в (%) від популяцій шкідників на рівні ЕПШ.
6. Рекомендувати Держхімкомісії включити до переліку препаратів допущених до застосування в сільському господарстві проти чорного сливового пильщика та сливової плодожерки біологічний препарат гаупсин, 2,7х109 млрд. бактерій та БАР (інсегар, 2,5% з.п., матч, 5% к.е., номолт, 15% к.е.)

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авраменко И.Д. Влияние инсектицидов на энтомофауну леса // Лесное хозяйство. - №7. - 1968.
2. Алексеева С.А. Системы защиты семечковых садов // Защита растений . - №8. 1988. - С. 24-25.
3. Алексидзе Г. Интегрированая борьба с вредителями косточковых пород в природной зоне г. Тбилиси // Труды Грузинского НИИЗР. - 1976. - Т.28. - С.89-95.
4. Ананьева М.Г. Борьба с миндальным семеедом на сливах // Сад и огород. - 1954. - №7. - С. 79.
5. Андрієнко М.В., Шестопаль О.М. Перспективі в плодівництві // Сад. - №4. - 1994. - С. 3.
6. Антонюк С.І., Гончаренко О.І., Рубан М.Б. Сільськогосподарська ентомологія. К.: Урожай, 1994. 271 с.
7. Арасимович В.В. Биохимия плодов косточковых Молдавии. - Кишинев: Картя Молдавеняске, 1969.
8. Аристов М. Т. Вредные насекомые плодового сада. Москва - Ленинград, 1932.
9. Артеменко М.М., Матвиевский А.С. Справочник по садоводству. Киев: Урожай, 1970.
10. Архангельский П.П. Вредители садов Узбекистана. - Ташкент, 1941.
11. Бабидорич М.М. Аннотированый список энтомофагов яблонной плодожорки в Молдавии // Информационный бюлетень ВПС МООББ. - Ленинград, 1983.
12. Бабідорич М.М. Застосування біопрепаратів в садах Молдови// Тези доповідей 4 з»їзду Українського ентомологічного товариства. Київ. 1992.- С. 14-15.
13. Багдавадзе А.Л. Материалы к биологии и экологии сливовой плодожорки и меры борьбы с нею // Известия Грузинской опытной станции защиты растений. - №2. - 1941.
14. Балаж Д. Яблоневый пилильщик и разработка мер борьбы с ним. Автореф. дис. к.б.н. - Москва.- 1955. 20 с.
15. Балахонов П.И. Вредители и болезни сливы и меры борьбы сними. -Краснодар, 1940.
16. Батиашвили И.Д. Вредители континентальных и субтропических плодовых Культур. - Тбилиси: Грузинский СХИ, 1959.
17. Берим Н.Г. Биологические основы применения инсектицидов. Ленинград: Колос, 1971.
18. Берим Н.Г. О биологических принципах усовершенствования системы применения инсектицидов // Энтомол. Обозрение. - №4. - 1964.
19. Богданова В. Н., ГонтаренкоМ.А., Зоценко Л.Н. Вредители плодовых культур. Кишинев: Картя Молдавеняске, 1960.
20. Болдырев М.И., Добросердов С.Т. Прогнозирование строков борьбы яблонной плодожорки при помощи половых ловушек // Феромоны в защите с.х. культур. - Тарту. - 1981. С. 11-13.
21. Болотникова В.В., Григорцевич Л.Н., Ярчаковская С.И. Календарь работ в саду // Защита растений. - №4. -1991. С. 6 9.
22. Бондаренко Н.В. и др. Общая и с.-х. энтомология. Ленінград: Колос, 1991. 432 с.
23. Бондаренко Ю.В. Вплив змінних температур на продуктивність шовковичного шовкопряда // Праці 5 з”їзду Українського ентомологічного товариства. Київ: Наука сервіс, 1998. - С.-24.
24. Бородин Д.Н. Первый отчет о деятельности энтомологического бюро и обзор вредителей Полтавской губернии в 1914 году. - Полтава, 1915.
25. Бублик Л.І., Васєчко Г.І., Васильєв В.П. Довідник із захисту рослин. За редакцією Лісового М. П. 1999. 744 с.
26. Буров В.Н., Сазонов А.П. Биологически активные вещества в защите растений. Москва: Агропромиздат, 1987. - 200 с.
27. Ванек Г., Корчагин В.Н., Тер-Симонян Л.Г. Атлас болезней и вредителей плодовых, ягодных, овощных культур и винограда. - Братислава: Природа; Москва: Агропромиздат, 1989. 411 с.
28. Ванина П.П. Методика по изучению вредителей и болезней плодовых и ягодных насаждений и разработка мер борьбы с ними. Мичуринск. 1953.
29. Васильев В.П. О концепции экономического порога вредности // Защита растений. 1988. - №1. - С. 28-39.
30. Васильев В.П. Лившиц И.З. Вредители плодовых культур. - Москва: Сельхозиздат, 1958. 391 с.
31. Васильев В.П. Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений. - Под ред. Васильева В.П. - Киев: Урожай, 1988. Т. 1, 2, 3.
32. Васильев В.П. Защита сада от вредителей и болезней. Киев: Урожай, 1976.
33. Васильев В.П. Лившиц И.З. Вредители плодовых культур. Москва: Колос, 1984. 487 с.
34. Васильев Е.М. Новейшие данные о гусеницах, повреждающих важнейшие плоды в России и Западной Европе // Садовод и огородник. - № 46. - Киев, 1930. С. 43 45.
35. Васильєв В.П., Шишкова М.І. Шкідники і хвороби саду та боротьба з ними. - Київ: Держсільгоспвидав УРСР, 1953. - 285 с.
36. Вашадзе В.Н. Яблоневая и сливовая плодожорки их биология и меры борьбы с ними. - Сухуми, 1942.
37. Веньяминов А.Н. Вишня и слива. Москва: Колос, 1955.
38. Верещагин Б.В. Семееды косточковых розоцветных в лесных полосах Воронежской области // Энтом. Обозр. - № ХХХ111. - 1953. - С. 74-77.
39. Верещагин Б.В., Верещагина В.В. О влиянии весенних заморозков на миграцию и численность некоторых насекомых - вредителей плодов древесных пород // Труды Юбилейной Дарвиновской конференции. - Кишинев, 1960.
40. Верещагин Б.В., Верещагина В.В. О плодожорках повреждающих сливу в Молдавии и влияние химических обработок в борьбе с ними // Сборник трудов Молдавской станции. - Вып 2, 1957.
41. Верещагина В.В. Сливовая толстоножка и побеговый сливовый клещ // Садоводство, виноградництво и виноделие Молдавии. - № 7, 1972. - С. 29-31.
42. Викторов Г.А. Влияние инсектицидов на биоценотическое отношение насекомых // Зоологич. Журнал. - Т.35. - Вып. 10. С. 63.
43. Виссилис Андреа Вассилиу Яблонный цветоед и яблонная плодожорка в Восточной Лесостепи Украины. (Фенология, вредоносность, прогноз). - Дис.... к. с.х. наук. Харьков: ХСХИ им. Докучаева, 1999.
44. Витковский П. Вредители и болезни растений, наблюдавшиеся в течении1913 года в Бессарабской губернии // Труды Бессарабского общества. 1985.
45. Власюк С.Г. Слива.- Киев: Урожай, 1976. - С.103-108.
46. Власюк С.Г. Слива та алича. - Київ: Урожай, 1989. 173 с.
47. Водинская К.И. Материалы по Eurytoma amygdali End. (миндальный семеед ) // Защита растений. - №1. - 1932. - С. 97-106.
48. Воробъева Н.Н. Вредители плодовых культур // Плодоводство, 1957.
49. Галетенко С.М. Изменение фауны вредителей плодовых культур Крыма в связи с применением химических средств защиты растений. Химический метод защиты растений // Труды ВНИИЗР Ленинград. - Вып. 35, 1972. - С. 183-186.
50. Гатина Э. Ш. Болезни и вредители сливы в Молдавии. Кишинев: Картя Молдавеняске, 1989. 384 с.
51. Гиляров М.С. Биосфера, биоценозы и защита растений // Защита растений. - №7. - 1968.
52. Глазунов В.А. Сливяная плодожорка. - Сочи, 1930.
53. Голованова Т.М. Отчер о деятельности отдела Орловской станции защиты растений от вредителей и болезней при Брянском губземотделе за 1921 год // Труды 3 Всероссийского Энтомолофитопатологического съезда. - Петербург, 1922.
54. Гонтаренко М.А. Сливовая толстоножка в Молдавии // Защита растений. - 1962. - № 10. - С. 26-27.
55. Гонтаренко М.А. Сливовая толстоножка- опасный вредитель слив // Садоводство, виноградництво и виноделие Молдавии. 1962. - №6. - С.46.
56. Гьонев Г. Използването на бактериални препарати за борба със сливовия плодов червен // Овощарство. - Т. 56. - №11. - 1977.
57. Дихтярьов М. Шкідливі комахи саду // Радянський селянин. - Харків, 1928.
58. Добровольский Б. Фенология насекомых. Москва: Высшая школа, 1969. 121 с.
59. Дойников А. Миндальный семеед // Защита растений. - 1965. - №8.
60. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта (с основами статистической обработки результатов исследований). Москва: Колос, 1985.- 351 с.
61. Дрозда В.Ф. Особливості адаптівної стратегії популяції яблуневої плодожерки за різних рівнів уніполярності // Екологічна культура та хімічна екологія в умовах радіації і техногенного забруднення. Матеріали конференції. - Трускавець, 1997. С. 37-38.
62. Дрозда В.Ф.. Экологические особенности интегрированой защиты плодового сада в условиях Украины // Производство экологически безопасной продукции растениеводства. Региональные рекомендации. Пущино, 1998. С. 94-97.
63. Дядечко Н.П. і ін. Біологічний захист рослин. Біла Церква: Світ, 2001.- 311 с.
64. Евтушенко Н.Д. Яблонный плодовый пилильщик и борьба с ним в Харьковской области // Автореф. дис. ...к. б. н. - Харьков, 1979.
65. Єрмаков О.Ю. Методика складання технологічної карти для визначення вартості закладання дослідів. Київ, 2000.
66. Загайный С.А. Вредители сливы // Защита растений. - № 7. - 1970.
67. Зайцев Э.Ф. Яблонный плодовый пилильщик в Крыму и меры борьбы сним. Автореф. дис. к. б. наук. Одеса, 1969. 21с.
68. Злотин А.З. Техническая энтомология: справочное пособие. Киев: Наукова думка, 1989. - 183 с.
69. Злотин А.З., Акименко Л.М., Браславский М.Е. Отбор высоко жизнеспособных имаго-самцов тутового шелкопряда по чувствительности к бомбиколу // Труды ВЭО. - Москва - Наука. - Вып. 63, 1981. - С. 185-186.
70. Исаев А.С., Гире Т.И. Взаимодействие дерева и насекомых ксилофагов. - Новосибирск: Наука, 1975. - 346 с.
71. Казанский А.Н. Значение казарки в распостранении плодовой гнили // Труды по защите растений. - Вып. 10. - Ленинград, 1935. С. 121-167.
72. Калінчук В.В., Лошицький В.П. Ефективність застосування фосфорорганічних і піретроїдних препаратів в боротьбі з мінуючими молями яблуні і їх вплив на корисну фауну // Праці науково практичної конференції Інтенсивні технології у садівництві Наддністрянщини та Передкарпаття України” . Чернівці, 1995. - С. 87-89.
73. Камышный Н.С., Соловьева А.И. Вредители и повреждения садовых культур // Вредители и повреждения в 1926 году. Харьковская областная с.х. опытная станция. - Харьков, 1927.
74. Карабаш Ю.А. Биология яблонного плодового пилильщика в Полесье и Лесостипи УССР и меры борьбы с ним // Автореферат дис. к.б.н. - Киев, 1967.- 16 с.
75. Кеппен Ф.Н. Вредные насекомые. - С.-Петербург: Колос, 1883.
76. Коломиец Н.Г. Звездчатый пилильщик ткач. - Новосибирск: Наука, 1967.
77. Коробова В.Г Сливовая плодожорка и меры борьбы с ней. Алма Ата. 1970. 24 с.
78. Корчагин В. Защита сада от вредителей и болезней. Москва: Колос, 1964. 105 с.
79. Костандян Л. Сливовая плодожорка и борьба с нею. - Азербайджан, 1958.
80. Костровский К. Сливовая плодожорка (Grapholitha funebrana Tr.), ее жизнь и меры борьбы сней. - Туркестанское сельское хозяйство. - Ташкент, 1914.
81. Краюшкина Н.С., Дадыко В.И., Иванова К.А. Уход за садом. - Ленинград: Агропромиздат, 1987. - С.127-177.
82. Круть М. В. Основи захисту рослин від шкідників. - Київ: Аграрна наука, 1997. 63 с.
83. Кудрявцева Н.Н. Сливовая толстоножка // Защита растений. - №8. - 1985.
84. Кулагин Н. Вредные насекомые и меры борьбы с ними. - Петербург: Изд 3-е, 1922.
85. Кулагин Н.М. Вредные насекомые и меры борьбы с ними. - Том 2. Москва: Колос, 1930.
86. Лазаров А.В. Вреднише насекоми по овощните культури в Болгарии. София, 1978.
87. Лаппа Н. В. Перспективи за прилагане на микробиологическия метод за борба с вредните насекоми // Растителна защита. - №3. - 1979.
88. Ласкавий В.П. Слива в питаннях і відповідях // УААН, Мліївський інститут садівництва ім. Л.П. Симиренка. - Мліїв, 1994. 237 с.
89. Ленский Р. Применение интегрированого метода защиты растений в садоводстве. Москва: Колос, 1969.
90. Лившиц И.З. Петрушова Н. Защита плодового сада от вредителей и болезней. Симферополь: Крымиздат, 1961.
91. Лившиц И.З., Петрушова Н.И., Медведева Г.В. Некоторые теоретические аспекты применения феромонов в садовом агроценозе // Феромоны листоверток вредителей сельского и лесного хозяйства. - Ч. 1.- Тарту, 1986.- С. 22-26.
92. Литвинов Б.М. Влияние вредных насекомых и других факторов на формирование урожая яблони // Сборник научных трудов ХСХИ. Т. 138. Харьков, 1970. С. 54-57.
93. Лісовий М.П. Довідник із захисту рослин. Київ: Світ, 1999. 743 с.
94. Лясковский Г.М., Асеева И.Б. О фероцианидном методе определения сахаров // Сборник научных трудов ХСХИ . - Т. 7. Киев: Урожай, 1969. - С. 96-103.
95. Мамаладзе Л.П. Результаты испытаний сокращенных схем лечений против сливовой плодожорки // труды НИИЗР Грузии. Тбилиси, 1980.
96. Мамаладзе Л.П. Борьба против сливовой плодожорки // Сборник научных трудов Институтазащиты растений ПНО «Грузсельхозхимия». - Тбилиси, 1985.
97. Матвиевский А.С. Интегрированая защита яблоневого сада от вредителей в Лесостепи УССР // Автореф. дис. ... д. с.г. наук. - Киев. 1988. - 48 с.
98. Матвиевский А. С. Сливовая толстоножка // Защита растений. - № 11. - 1973. - С.61.
99. Матвиевский А.С. Пилильщики и семееды // Защита растений. - № 7. - 1976. - С.57.
100. Матвиевский А.С. Борьба с вредителями и болезнями плодовых, ягодных и овощных культур. - Москва: Колос, 1981.
101. Матвиевский А.С., Лошицкий В.П., Ткачев В.М., Богдан Л.И., Хоменко Л.Н. Интегрированая защита сада. Киев: Урожай, 1990. 249 с.
102. Матвиевский А.С., Лошицький В.П., Ткачев В.М. Интегрированая защита сада. Киев: Урожай, 1987. - 256 с.
103. Матвієвський О.С. Боротьба з шкідниками та хворобами в колективних і присадибних садах. Київ: Урожай, 1977. - 148 с.
104. Машкович Л.А. К биологии сливяной плодожорки - Laspeyrezia funebrana Fr.в условиях Сочинского района // Известия Северо-Кавказской краевой станции по защите растений. - Т. 6 7. - 1930.
105. Медведь А.И. Задачи гигиенистов- токсикологов // Защита растений. - №2. - 1973. - С.15-17.
106. Медвідь Л.І. Загальні відомості та умови при яких вони можуть шкідливо впливати на організм людини // Хімічний захист рослин. - Київ. - 1965.
107. Методики випробування і застосування пестицидів // За редакцією проф. С.О.Трибеля. Київ: Світ, 2001. 441 с.
108. Мигулин А.А. Изучение динамики вредных насекомых основы организации борьбы сними // Труды ХСХИ им. Докучаева. - Т. 35. Харьков, 1962.
109. Михеев А.М., Евстратов А.И. Слива. Москва: Агропромиздат, 1989.
110. Мостоловыця К.Ю. Биология плодоношения сливы в Крыму. Вестник с.-х. науки.- № 1. - 1972.
111. Найперт Ю. Строже контроль за применением ядов // Защита растений. - №8. - 1965.
112. Неклюдова М.Г. Миндальный семеед // Труды сессии НИИ садоводства им. Мичурина И.В. Мичуринск, 1958.
113. Никольская М.Н. О видовой самостоятельности миндального и сливового семеедов // Энтомол. обозр. - №3. - 1961.- С. 673-676.
114. Никольская М.Н. Хальциды фауны СССР // Определители по фауне СССР. Москва: Зоолог. инст. АН СССР, 1952. - С. 1-574.
115. Никольская М.Н. Эволюция видов Eurytoma в связи с географическим распостранением их кормовых растений // ДАН СССР.- 1945. С. 638-640.
116. Олифер А.В. Обоснование системы мероприятий по борьбе с вредителями садовых насаждений в Полесье и Лесостепи УССР // Автореф. дис. ... канд. биол. наук. - Киев, 1964. 19 с.
117. Ольховська- Буркова А.К., Красноштан А.О., Крикунов І.В. Вплив мінеральних добрив на стійкість яблуні до шкідників // Наукове забезпечення агропромислового комплексу України в сучасних умовах // Матеріали науково-практичної конференції присвяченій 75- річчю Білоцерківського державного сільськогосподарського інституту. - Біла Церква, 1995. 214 с.
118. Осмоловский Г.Е. Методы борьбы с с.х. вредителями // С.х. энтомология. Москва: Колос, 1983. - С.10-33.
119. Островский Н.С. Проблемы сохранения полезных насекомых при применении ядохимикатов // Земледелие №1. - 1955.
120. Павлюк Р.С. Заметки о некоторых вредителях плодовых деревьев Закарпатья.// Научные записки Ужгородского университета. Ужгород, 1959.
121. Петрушова Н.И., Медведева Г.В. Вредные и полезные членистоногие яблоневого сада при разной кратности применения пестицидов // Сборник научных трудов. Ялта, 1991. Т. 111. - С. 24-41.
122. Писаренко В.М., Писаренко П.В. Захист рослин: екологічно обгрунтовані системи. - Полтава, 2000р. &ndas