ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА МЕТОДІВ ДІАГНОСТИКИ І ТЕРАПІЇ ГЕПАТОДИСТРОФІЇ У СОБАК : Сравнительная оценка методов ДИАГНОСТИКИ И ТЕРАПИИ гепатодистрофии У СОБАК

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА МЕТОДІВ ДІАГНОСТИКИ І ТЕРАПІЇ ГЕПАТОДИСТРОФІЇ У СОБАК
  • Альтернативное название:
  • Сравнительная оценка методов ДИАГНОСТИКИ И ТЕРАПИИ гепатодистрофии У СОБАК
  • Кол-во страниц:
  • 168
  • ВУЗ:
  • БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • Год защиты:
  • 2003
  • Краткое описание:
  • Білоцерківський державний аграрний університет

    на правах рукопису


    СОЛОВЙОВА ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА

    удк: 619:616.36007.1707/08:636.7


    Порівняльна оцінка методів діагностики і терапії
    ГЕПАТОДИСТРОФІЇ у собак



    16.00.01 діагностика і терапія тварин


    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук



    Науковий керівник Левченко Володимир Іванович,
    доктор ветеринарних наук,
    професор, академік УААН



    Біла Церква 2003










    зміст
    стор.
    Перелік умовних позначень.....................................................................................3
    Вступ..........................................................................................................................4
    Розділ 1. Огляд літератури ...................................................................................8
    1.1. Класифікація хвороб печінки у собак, їх поширення,
    етіологія та патогенез...........................................................................8
    1.2. Діагностика хвороб печінки у собак .................................................16
    1.3. Лікування хвороб печінки у собак ........................................27
    Розділ 2. Вибір напрямів досліджень, матеріал та методи
    виконання роботи................................................................................ 39
    Розділ 3. Симптоми та морфо-функціональні зміни печінки
    у собак при токсичній гепатодистрофії...................................46
    Розділ 4. Порівняння різних методів діагностики токсичної
    гепатодистрофії у собак..................................................................81
    Розділ 5. Диференціальна діагностика гепатодистрофії та цирозу
    печінки у собак......................................................................................87
    Розділ 6. Порівняльна ефективність силібору та есенціале при
    лікуванні експериментальної токсичної гепатодистрофії
    у собак............................................................................... 101
    Розділ 7. Узагальнення результатів досліджень та їх аналіз .....................122
    Висновки..........................................................................................................140
    Пропозиції .......................................................................................................142
    Список використаної літератури...................................................................143










    ВСТУП
    Актуальність теми. Процес урбанізації посилює потребу людини у спілкуванні із собаками, що, за даними літератури [1, 2], зменшує ризик серцево-судинних захворювань у літніх людей. На основі генетичної мінливості створені різноманітні породи цих тварин, які дають естетичну насолоду людині [3]. Протягом багатьох століть їх використовують як поводирів для сліпих людей. Собакам властиве передчуття деяких патологічних змін у людей, наприклад виникнення судом при епілепсії та діабеті [4, 5]. Ставленню людини до домашніх тварин була присвячена 8-а Міжнародна конференція Зміна ролі тварин у суспільстві”, яка відбулася 1012 вересня 1998 р. у м. Празі.
    Сучасні умови утримання собак (екологічна обстановка, гіподинамія), огріхи розведення, а також нераціональна годівля (заміна якості корму його кількістю, незбалансованість раціону) призводять до того, що у них виникають різні захворювання, передусім обмінного характеру, які складають 8082 % від усіх внутрішніх хвороб собак. Найчастіше патологічного впливу екзогенних та ендогенних факторів зазнає печінка, яка є центральним органом метаболізму. За даними літератури [6], гепатодистрофія виявляється у 3040 % собак, тому лікування і профілактика її є актуальною для ветеринарних спеціалістів. О.А.Дикий [7] при диспансерному обстеженні 85 собак службових порід у 43 з них (50,8 %) виявив зміни окремих показників функціонального стану печінки, які є типовими для гепатодистрофії. За даними В.П.Фасолі [8], із 72 досліджених собак патологія печінки була виявлена у 25 з них (34,7 %).
    Вивченню гепатодистрофії у собак присвячена дисертаційна робота О.А.Дикого [7]. Ним, зокрема, встановлено, що клінічні симптоми на ранніх стадіях розвитку хвороби є нетиповими, тому діагностувати патологію печінки автор рекомендує за результатами дослідження її функціонального стану. Проте необхідним є з’ясування таких показників, на основі яких можна діагностувати патологію печінки на ранніх стадіях, а також тих, що свідчать про більш тяжкий перебіг хвороби. Досягти цього можна лише на експериментальній моделі, коли дослідження будуть проводитися в динаміці патологічного процесу з одночасним використанням усіх доступних нині методів діагностики патології печінки: клінічних, біохімічних, ехографічних і прижиттєвих гістологічних. Подібні комплексні дослідження при патології печінки в собак в Україні не проводилися, тому обраний напрям наукових пошуків є актуальним.
    Зв’язок роботи з науковими працями, планами, темами. Робота виконана згідно з науковою тематикою кафедри терапії та клінічної діагностики Білоцерківського ДАУ, номер держреєстрації 0103U004460.
    Мета роботи експериментально і теоретично обґрунтувати різні методи діагностики і терапії гепатодистрофії у собак.
    Для досягнення мети необхідно було вирішити наступні завдання:
    а) вивчити симптоми і функціональний стан печінки у собак при експериментально змодельованій токсичній гепатодистрофії з урахуванням прижиттєвих змін її структури;
    б) порівняти інформативність симптомів, результатів ультразвукового дослідження та окремих показників функціонального стану печінки для діаг-ностики гепатодистрофії на фоні прижиттєвого дослідження її структури;
    в) вивчити диференціальну діагностику вторинної гепатодистрофії та цирозу печінки у собак;
    г) на основі клінічних і лабораторних досліджень експериментально обґрунтувати застосування двох гепатопротекторів есенціале і силібору для лікування собак, хворих на токсичну гепатодистрофію, та порівняти їхню ефективність.
    Об’єкт дослідження патологія печінки у дрібних домашніх тварин.
    Предмет дослідження методи діагностики і лікування хвороб печінки у собак.
    Методи дослідження клінічні, функціональні (ЕКГ, насичення гемоглобіну киснем), мікроскопічні (еритроцити, лейкоцити), біохімічні (гемоглобін, загальний білок і фракції білків, АСТ, АЛТ, ГГТ, ЛФ, ЛДГ, ХЕ, a-амілаза, білірубін, сечовина, креатинін), ультразвукове і прижиттєве гістологічне дослідження печінки.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в експериментальному і теоретичному обґрунтуванні інформативності окремих методів діагностики токсичної гепатодистрофії у собак на фоні прижиттєвого вивчення гістоло-гічної структури біоптатів печінки, що дало змогу рекомендувати деякі з них для ранньої діагностики хвороби. Розроблена методика біопсії печінки у собак. Експериментально обґрунтована диференціальна діагностика гепатодистрофії і цирозу печінки та ефективність різних гепатопротекторів для лікування гепатодистрофії у собак.
    Практичне значення роботи полягає у порівнянні інформативності різних методів діагностики токсичної гепатодистрофії у собак клінічного, біохімічного, сонографічного і прижиттєвого гістологічного. На основі прижиттєвого дослідження біоптатів печінки встановлено, що найбільш ранніми інформативними показниками для діагностики токсичної гепатодистрофії у собак є активність аспарагінової та аланінової трансфераз і лактатдегідрогенази. На більш пізніх стадіях патології змінюються альбуміно- і сечовиносинтезувальна функції печінки, активність ГГТ та ехографічна структура печінки, і лише при тяжкому перебізі хвороби з’являються типові симптоми патології та знижується активність ХЕ. Розроблена та експериментально обґрунтована схема застосування есенціале та силібору для лікування гепатодистрофії у собак. Одержані результати визначення активності ферментів, функціонального стану печінки та ехографії можна використовувати при диспансеризації собак та контролю за ефективністю їх лікування, в навчальному процесі при вивченні дисциплін Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин”, Клінічна біохімія”, Внутрішні хвороби тварин” та хвороб печінки у дрібних домашніх тварин у вузах 3- і 4-го рівнів акредитації. Результати досліджень щодо застосування есенціале, викладені в дисертаційній роботі, увійшли до Рекомендацій щодо застосування есенціале для лікування собак, хворих на гепатодистрофію”, затверджених головою ТК № 132 Засоби захисту тварин, корми та кормові добавки”, директором ДНДКІ ветеринарних препаратів та кормових добавок, членом-кореспондентом УААН, професором М.В.Косенком (протокол № 13 від 8 грудня 2003 р.).
    Особистий внесок здобувача. Дисертантка самостійно виконала всі експериментальні дослідження, проаналізувала одержані результати, теоретично обґрунтувала їх та узагальнила результати у висновках і пропозиціях. Гіс-тологічні дослідження біоптатів печінки проведені разом із кандидатом ветеринарних наук, асистентом кафедри патологічної анатомії та ветеринарно-санітарної експертизи Білоцерківського ДАУ М.В.Утеченком, ультразвукове дослідження печінки із докторантом кафедри акушерства та штучного осіменіння сільськогосподарських тварин Д.В.Подвалюком. Насичення гемоглобіну киснем визначала за консультативної допомоги докторанта С.В.Рубленка.
    Апробація результатів дисертації. Одержані результати доповідалися на 9 науково-практичних конференціях: Проблеми неінфекційної патології тварин” (м.Біла Церква, 34 листопада 2000 р. і 45 червня 2003р.), І-й і ІІ-й міжнародних науково-практичних конференціях з проблем дрібних тварин (м.Одеса, 2931 травня 2002 р. та 2830 травня 2003 р.), Досягнення та перспективи розвитку ветеринарної медицини” (м.Полтава, 1920 вересня 2002 р.), Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх тварин” (м.Київ, 25 жовтня 2002 р. та 1618 жовтня 2003 р.), Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики” (м.Львів, 2627 червня 2003 р.), Актуальные проблемы диагностики и профилактики болезней, селекции, кормления и воспроизводства животных” (м.Вітебськ, 2526 вересня 2003 р.) та 4-х наукових конференціях аспірантів і докторантів Білоцерківського ДАУ у 20012003 рр.
    Публікації. Результати експериментальних досліджень опубліковані в 10 статтях, що вийшли у фахових виданнях: Віснику Білоцерківського державного аграрного університету” (7), Віснику Полтавської державної аграрної академії (1), Науковому віснику Національного аграрного університету” (1), Науковому віснику Львівської державної академії ветеринарної медицини ім.С.З.Гжицького” (1) та матеріалах 5 конференцій.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    1. На основі клінічного дослідження собак, біохімічного аналізу крові та гістологічного біоптатів печінки вивчена інформативність різних методів і біохімічних тестів для діагностики токсичної гепатодистрофії. Гістологічне дослідження біоптатів дозволяє об’єктивно з’ясувати характер і ступінь ураження гепатоцитів, оцінити інформативність різних показників функціонального стану печінки для ранньої діагностики патології та ефективності лікування хворих тварин. Вивчені біохімічні синдроми токсичної гепатодистрофії та диференці-альна діагностика гепатодистрофії і цирозу печінки у собак. Розроблені та експериментально обгрунтовані дві схеми лікування собак при токсичній гепатодистрофії.
    2. При експериментальній токсичній гепатодистрофії у собак після введення 0,3 мл/кг маси тетрахлориду карбону розвивається легкий ступінь білкової зернистої дистрофії гепатоцитів, підвищується активність АСТ у 2,1 рази (р<0,001), АЛТ у 2,6 (р<0,001), ЛДГ у 1,8 рази (р<0,001), порівняно з початковими показниками. Гіперферментемія є раннім об’єктивним показником синдрому цитолізу гепатоцитів. Змін, які характерні для патології печінки, клінічним і ультразвуковим дослідженням не встановлено.
    3. Після введення тетрахлориду карбону в дозі 0,5 мл/кг маси спостерігали подальший розвиток білкової зернистої дистрофії і жирової декомпози-тивної дистрофії гепатоцитів, підвищення ехогенності і появу дрібнозернистої неоднорідності паренхіми печінки, збільшення діаметра жовчного міхура та печінкової вени. При дослідженні крові встановлено диспротеїнемію, порушення білково- і сечовиносинтезувальної функцій печінки, подальше зростання активності АСТ, АЛТ і ЛДГ, підвищення вмісту загального і кон’югованого білірубіну та активності ГГТ.
    4. При тяжкому перебізі гепатодистрофії (доза токсину 1 мл/кг маси) встановлені типові симптоми патології печінки: збільшення і болючість ділянки її притуплення, значне підвищення ехогенності паренхіми, збільшення діаметра печінкової і ворітної вен. ЕКГ виявлено нереспіраторну аритмію, збільшення тривалості серцевого циклу внаслідок часткової атріовентрику-лярної блокади і зростання тривалості електричної систоли шлуночків, зменшення вольтажу зубців Р, R, Т і їх деформацію. Зміни ЕКГ є наслідком порушення коронарного кровообігу, провідної системи серця та зменшення насиченості гемоглобіну киснем.
    5. Тяжкий перебіг токсичної гепатодистрофії розвивається внаслідок виражених дистрофічних змін гепатоцитів, формування білково-жирового детриту, інфільтрації печінкових часточок малодиференційованими клітинами сполучної тканини. Ця стадія характеризується прогресуючим розвитком синдромів функціональної недостатності печінки (удвічі зменшується кількість альбумінів і сечовини, відповідно до 18,2±1,5 г/л і 2,6±0,2 ммоль/л; в 1,46 рази активність ХЕ 27,3±3,2 мккат/л, порівняно з 39,8±4,0 мккат/л у здорових), холестазу (активність ГГТ зростає у 2,5 рази, кількість кон’югованого білірубіну до 2,53±0,01 мкмоль/л) та цитолізу (активність АСТ, АЛТ і ЛДГ підвищується у 2,74,0 рази, порівняно з клінічно здоровими тваринами).
    6. При спонтанній гепатодистрофії у собак спостерігали пригнічення, в окремих тварин анорексію, блювання, діарею, олігохромемію, незначну гепатомегалію, підвищення активності цитолітичних ферментів і ГГТ (у 1,52,2 рази), зниження вмісту альбумінів (на 14,9 %) та активності ХЕ (в 1,6 рази). У собак, хворих на цироз, типовими змінами є асцит, олігохромемія, гіпопротеїнемія (<60 г/л), гіпоальбумінемія (<23 г/л), гіпохолінестераземія (<22 мккат/л), підвищення вмісту кон’югованого білірубіну та активності ГГТ.
    7. Основні показники, за якими можна диференціювати цироз печінки від гепатодистрофії, є: асцит, олігохромемія, гіпопротеїнемія, значно виражена гіпоальбумінемія (15,2±0,2 г/л проти 40,1±1,9 г/л при гепатодистрофії), гіпербілірубінемія за рахунок кон’югованого пігменту (3,7±0,08, порівняно з 1,1±0,1 мкмоль/л у хворих на гепатодистрофію), гіпохолінестераземія (13,4±1,1 проти 25,3±1,5 мккат/л) та активність цитолітичних ферментів (АСТ, АЛТ, ЛДГ), яка при цирозі, на відміну від гепатодистрофії, не виходила за межі фізіологічних коливань.
    8. Лікування собак, хворих на токсичну гепатодистрофію, протягом 10-ти днів із застосуванням глюкози, аскорбінової кислоти, інсуліну, есенціале та силібору є недостатньо ефективним, після нього не повністю відновлюється білоксинтезувальна функція печінки та активність ферментів (АСТ і ЛДГ). Лише після 20-ти днів лікування настає відновлення функціонального стану печінки. Застосування есенціале форте Н за результатами біохімічного аналізу сироватки крові і гістологічного дослідження біоптатів печінки є більш ефективним, порівняно із силібором. Повного відновлення гістологічної структури гепатоцитів після застосування силібору не встановлено.





    ПРОПОЗИЦІЇ

    1. Рання діагностика гепатодистрофії у собак має включати визначення активності ензимів (АСТ, АЛТ, ГГТ і ЛДГ) та вмісту альбумінів.
    2. Цироз печінки у собак рекомендуємо діагностувати за результатами клінічного дослідження (асцит), визначення вмісту загального білка (менше 60 г/л), альбумінів (менше 23 г/л), кон’югованого білірубіну, які, на відміну від гепатодистрофії, змінюються на фоні фізіологічних коливань активності клітинних ферментів (АСТ, АЛТ, ЛДГ). Інформативним показником при цирозі є низька активність ХЕ (менше 22 мккат/л).
    3. Пропонуємо таку схему лікування собак із патологією печінки: а) у перші 3 дні внутрішньовенно (краплинно) 20 %-ний розчин глюкози з розрахунку 0,5 г на 1 кг маси; 10 %-ний розчин аскорбінової кислоти (25 мг/кг), яку додають до глюкози; підшкірно інсулін (46 Од/10 кг маси); б) із 4-го по 6-й день лікування внутрішньовенно вводити есенціале в дозі 1 мл/10 кг маси тварини; в) із 7-го по 20-й день всередину есенціале форте Н по 1 капсулі 2 рази на день або силібор у дозі 3 мг/кг маси 2 рази на день до годівлі.





    ВИСНОВКИ
    1. На основі клінічного дослідження собак, біохімічного аналізу крові та гістологічного біоптатів печінки вивчена інформативність різних методів і біохімічних тестів для діагностики токсичної гепатодистрофії. Гістологічне до-слідження біоптатів дозволяє об’єктивно з’ясувати характер і ступінь ураження гепатоцитів, оцінити інформативність різних показників функціонального стану печінки для ранньої діагностики патології та ефективності лікування хворих тварин. Вивчені біохімічні синдроми токсичної гепатодистрофії та диференційна діагностика гепатодистрофії і цирозу печінки у собак. Розроблені і експериментально обгрунтовані дві схеми лікування собак при токсичній гепатодистрофії.
    2. При експериментальній токсичній гепатодистрофії у собак після введення 0,3 мл/кг маси тетрахлориду карбону розвивається легкий ступінь білкової зернистої дистрофії гепатоцитів, збільшується активність АСТ у 2,1 рази (р<0,001), АЛТ у 2,6 (р<0,001), ЛДГ у 1,8 рази (р<0,001), порівняно з початковою величиною. Гіперферментемія є раннім і об’єктивним показником синдрому цитолізу гепатоцитів. Змін печінки клінічним і ультразвуковим до-слідженням не встановлено.
    3. Після введення тетрахлориду карбону в кількості 0,5 мл/кг маси відмічали подальший розвиток білкової зернистої дистрофії і жирової декомпозиції гепатоцитів, підвищення ехогенності і появу дрібнозернистої неоднорідності паренхіми печінки, збільшення діаметра жовчного міхура та печінкової вени. При дослідженні крові встановлено диспротеїнемію, порушення білково- і сечовиносинтезувальної функцій печінки, подальше зростання активності АСТ, АЛТ і ЛДГ, збільшення вмісту загального і кон’югованого білірубіну та активності ГГТ.
    4. При тяжкому перебігу гепатодистрофії (доза токсину 1 мл/кг маси) встановлені типові симптоми патології печінки збільшення і болючість ділянки її притуплення, значне підвищення ехогенності паренхіми, збільшення діаметру печінкової і ворітної вен. ЕКГ виявлено нереспіраторну аритмію, збільшення тривалості серцевого циклу внаслідок часткової атріовентрикулярної блокади і зростання тривалості електричної систоли серця, зменшення вольтажу зубців Р, R, Т і їх деформацію. Встановлені зміни ЕКГ є наслідком порушення коронарного кровообігу, провідникової системи передсердь і шлуночків та зменшення насичення гемоглобіну киснем (р<0,05).
    5. Тяжкий перебіг токсичної гепатодистрофії розвивається внаслідок виражених дистрофічних змін гепатоцитів, формування білково-жирового детриту, інфільтрації печінкових часточок малодиференційованими клітинами сполучної тканини. Ця стадія характеризується прогресуючим розвитком синдромів функціональної недостатності печінки (зменшується кількість альбумінів до 18,2±1,5 г/л або 27,1±1,7 % від умісту загального білка, знижується активність ХЕ до 27,3±3,2 мккат/л, порівняно з 39,8±4,0 мккат/л у здорових), холестазу (зростає активність ГГТ у 2,5 рази, ЛФ на 14,6 %, кількість кон'югованого білірубіну до 2,53±0,01 мкмоль/л) та цитолізу (активність АСТ, АЛТ і ЛДГ збільшується у 2,74,0 рази, порівняно з клінічно здоровими тваринами).
    6. У собак з симптомами спонтанної гепатодистрофії встановлені пригнічення, незначна гепатомегалія, брадикардія, а у хворих на цироз, окрім того, асцит, олігоцитемія, гіпохромія (р<0,05) і гіпопротеїнемія (р<0,01).
    7. Основні показники, за якими можна диференціювати цироз печінки від гепатодистрофії, є: асцит, гіпопротеїнемія, більш виражена гіпоальбумінемія (15,2±0,2 г/л проти 40,1±1,9 г/л при гепатодистрофії), гіпербілірубінемія за рахунок кон'югованого пігменту (3,7±0,08 мкмоль/л, порівняно з 1,1±0,1 мкмоль/л у хворих на гепатодистрофію) і гіпохолінестераземія та активність цитолітичних ферментів (АСТ, АЛТ, ЛДГ), яка у хворих на цироз собак, на відміну від гепатодистрофії, не виходила за межі фізіологічних коливань.
    8. Лікування собак, хворих на токсичну гепатодистрофію, протягом 10-ти днів із застосуванням глюкози, аскорбінової кислоти, інсуліну, есенціале та силібору є недостатньо ефективним, оскільки не повністю відновлюється білоксинтезувальна функція печінки та нормалізується активність ферментів (АСТ і ЛДГ). Лише після 20-ти днів лікування настає відновлення функціонального стану та структури печінки. Застосування есенціале форте Н відновлює біохімічні показники сироватки крові швидше, порівняно з силібором.
    ПРОПОЗИЦІЇ
    1. З метою ранньої діагностики та попередження розвитку патології печінки у собак діагностичний етап диспансеризації повинен включати визначення активності ензимів (АСТ, АЛТ, ГГТ та ЛДГ) та вмісту альбумінів.
    2. Діагностувати цироз печінки у собак необхідно за результатами клінічного дослідження (гепатомегалія або асцит), визначення загального білка (гіпопротеїнемія), альбумінів (гіпоальбумінемія), білірубіну, які на відміну від токсичної гепатодистрофії, розвиваються на фоні фізіологічних коливань активності індикаторних ферментів (АСТ, АЛТ, ЛДГ).

    3. Пропонуємо дві схеми лікування собак із патологією печінки: а) в перші 3 дні внутрішньовенно (крапельно) 20 %-ний розчин глюкози з розрахунку 500 мг на кілограм маси; 10 %-ний розчин аскорбінової кислоти (25 мг/кг), яку додають до глюкози; підшкірно інсулін (46 Од/10 кг маси); б) із 4-го по 6-й день лікування внутрішньовенно вводити есенціале в дозі 1 мл/10 кг маси тварини; в) із 7-го по 20-й день всередину есенціале форте Н по 1 капсулі 2 рази в день, або силібор в дозі 3 мг/кг маси 2 рази в день до годівлі.









    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Friedmann E. The value of pets for health and recovery / In Burger I.H. ed proceedings of 20th WALTHAM symposium. BVA London, 1990.P.817.
    2. Friedmann E. The role of pets in enhancing human well-being: physiological effects / In: Robinson I.H.ed. The WALTHAM book of human-animal interaction: benefits and responsibilities of pet ownership. Oxford, Pergamon, elsevier science Ltd, 1995. P. 3353.
    3. Конопатов Ю.В., Рудаков В.В. Биохимические показатели кошек и собак // С.-Петербург, 2002. 50 с.
    4. Edney A.T. Dogs and human epilepsy // Veterinary records. 1993. Vol. 132. P. 337338.
    5. Diabetic medicine / K.Lim, A.Wilcox, M.Fisher, C.Burns-Cox // Diabetic medicine. 1992. Vol. 9. S. 34.
    6. Анохин Б.М., Карнушина В.А., Анохин А.Б. Лечение собак при гепатозе // Ветеринария. 1999. № 2. С. 5557.
    7. Дикий О.А. Гепатодистрофія у собак службових порід (етіологія, патогенез, діагностика, лікування та профілактика): Автореф. дис. канд. вет. наук. Біла Церква, 2000. 18 c.
    8. Фасоля В.П. Структура внутрішніх хвороб собак у м.Житомирі (пові-домлення 2) // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. Вип. 18. Біла Церква, 2001. С. 158163.
    9. Carolien Rutgers H. Диетотерапия при хронических заболеваниях печени / WALTHAM Focus. Спец. выпуск, 2001. С. 8492.
    10. Ветеринарна клінічна біохімія / В.І.Левченко, В.В.Влізло, І.П.Кондра-хін та ін.; За ред. В.І.Левченка і В.Л.Галяса. Біла Церква, 2002. 400 с.
    11. Клінічна діагностика хвороб тварин / В.І.Левченко, М.О.Судаков, Й.Л.Мельник та ін.; За ред. В.І.Левченка. К.: Урожай, 1995. 368 с.
    12. Внутрішні хвороби тварин / В.І.Левченко, І.П.Кондрахін, М.О.Судаков та ін.; За ред. В.І.Левченка. Біла Церква, 1999. Ч.1. 376 с.
    13. Телепнев В.А. Классификация, номенклатура и семиотика болезней печени // Ученые записки Витеб. госуд. акад. вет. медицины. Т. 35, ч. 1. Витебск, 1999. С. 227230.
    14. Телепнев В.А., Емельянов В.В. Классификация, номенклатура и семиотика болезней печени у поросят // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. Вип. 25, ч.3. Біла Церква, 2003. С. 119124.
    15. Емельянов В.В., Жаков М.С., Снапковский Л.Е. Клинико-морфологическая характеристика острого токсического гепатита у поросят-отъёмышей // Учёные записки Витеб. госуд. акад. вет. мед. Т. 38, ч.2. Витебск, 2002. С. 113117.
    16. Телепнев В.А., Емельянов В.В. Синдромная диагностика токсического гепатита, его осложнений и сопутствующих заболеваний у поросят-отъёмышей // Учёные записки Витеб. госуд. акад. вет. мед. Т.38, ч.2. Витебск, 2002. С. 3940.
    17. Уша Б.В., Беляков И.М. Болезни печени собак. М., 2002. 36 с.
    18. Болезни собак / А.Д.Белов, Е.П.Данилов, И.И.Дукур и др. М.: Колос, 1995. 368 с.
    19. Polizopoulou Z., Rallis T. Гепатоэнцефалопатия у кошек и собак // Waltham Focus. 1997. Т. 7, № 3. С. 2831.
    20. Левченко В.И. Болезни печени у молодняка крупного рогатого скота при выращивании и откорме в специализированных хозяйствах: Автореф. дис. ... д-ра вет. наук. М., 1986. 27 с.
    21. Левченко В.И. Дифференциальная диагностики болезней печени у телят // Ветеринария. 1984. № 11. С. 5658.
    22. Baumgartner W. Ursachen von schwerwigenden Stoffwechselerkrankungen bei Milchkühen // Tierzuchttag. Irdning, 1989. S. 7783.
    23. Rossow N., Bolduan G. Stoffwechselstörungen bei Haustieren. Stutgart, 1994. 207 s.
    24. Байматов В.Н. Гепатозы продуктивных животных и их профилактика: Уч. пособие. Уфа, 1990. 165 с.
    25. Шулутко Б.И. Заболевания печени // Внутренние болезни: В 2 томах. СПб., 1994. Т. 2. С. 336465.
    26. Шерлок Ш., Дули Дж. Заболевания печени и жёлчных путей. М.: Гэотар медицина, 1999. 864 с.
    27. Artwohl J.E., Henne-Bruns D., Carter E., Cera L.M. Acetaminophen toxicosis: а potential for acute liver failure in swine // Veter. hum. toxicol. 1988. T.30, № 4. Р. 324328.
    28. Розумнюк А.В. Структура і функціональні властивості еритроцитів та їх зміни при лікуванні телят, хворих на бронхопневмонію: Автореф. дис. ... канд. вет. наук. Біла Церква, 2002. 18 с.
    29. Kate E. Ingham, Cecilia Gorrel Лечение заболеваний ротовой полости стареющих кошек и собак // WALTHAM Focus. Т. 12, № 2. 2002. С. 2128.
    30. Лехатинова Т.Ч. Микроэкологические и биохимические нарушения при токсических гепатитах и их коррекция фитобактериопрепаратами: Автореф. дис. канд. мед. наук. М., 1995. 16 с.
    31. Кузнецов Н.И. Новые препараты для профилактики токсической гепатодистрофии и лечения животных // Ветеринария. 1990. № 3. С. 911.
    32. Абдуллаев Ш.М. Этиология токсической гепатодистрофии поросят на промышленных комплексах // Ветерин. проблемы промышленного животноводства: Тез. докл. респ. науч.-практ. конф. Белая Церковь, 1985. Ч. 2. С. 89.
    33. Бруверис З.А., Гаварс А.Я., Люкова Ю.П. Обмен веществ и морфофункциональное состояние печени у свиней при кетозе // Проблемы диагностики, терапии и профилактики незаразных болезней с.-х. животных в промышленном животноводстве: Тез. докл. Всесоюз. науч. конф. Воронеж, 1986. Ч. 2. С. 8283.
    34. Карпуть И.М., Порохов Ф.Ф., Телепнев В.А. Болезни пищеварительной системы // Незаразные болезни молодняка. Минск: Ураджай, 1989. С. 2776.
    35. Андросик Н.Н., Якубовский М.В., Панковец Е.А. Справочник по болезням молодняка животных. Мн.: Ураджай, 1995. С. 244247.
    36. Vleet J.F., Kennedy S. Selenium Vitamin E deficiency in swine // Compendium on continuing Educat. Practicing Veter. 1989. T. 11, № 5. Р. 662668.
    37. Витамины в питании животных / А.Р.Вальдман, П.Ф.Сурай, И.А.Ионов, Н.И.Сахацкий. Харьков, 1993. С. 107154.
    38. Gruger E.H., Tappel A.L. Reactions of biological antioxidants. III. Composition of biological membranes // Lipids. 1971. Vol. 6. P. 147148.
    39. Lucy J.A. Structural interactions between vitamin E and polyunsaturated phospholipids // Tocopherol, Oxigen and biomembranes. Proc. Ind. Symp., Lake Yamanaka, 1977: Amsterdam New York, 1978. P. 109120.
    40. Антоняк Г.Л., Бабич Н.О., Сологуб Л.І. Утворення активних форм кисню та система антиоксидантного захисту в організмі тварин // Біологія тварин. 2000. Т. 2, № 2. С. 3443.
    41. Антоняк Г.Л. Активність селензалежних ферментів еритроїдних клітин тварин у неонатальному періоді розвитку // Укр. біохімічний журнал. 2000. Т. 72, № 1. С. 9399.
    42. Glutathione peroxidase knockout Mice express Normal Levels of selenium-dependent plasma and phospholipid Hydroperoxide Glutathione Peroxidases in Various Tissues / W.H.Chend, V.S.Ho, D.A.Ross et al. // Nutritional Sciences. 1997. Vol. 127, № 8. Р. 14451450.
    43. Личук М.Г. Рання діагностика, профілактика і лікування мікроелементозів (Se і Co) телят: Автореф. дис. ... канд. вет. наук. Біла Церква, 2002. 18 с.
    44. Кудрявцев А.П. Токсическая дистрофия печени поросят. Иркутск, 1984. 259 с.
    45. Фармакологическая регуляция антиоксидантами цитолиза гепатоцитов при острой интоксикации D-галактозамина гидрохлоридом / Л.Ф.Виноградова, Т.С.Илларионова, Е.В.Харлицкая и др. // Бюллетень экспер. биол. и медицины. 1998. Т. 4. С. 417419.
    46. Уша Б.В. Ветеринарная гепатология. М.: Колос, 1979. 263 с.
    47. Багаутдинов А.М. Экспериментальный и спонтанный гепатоз у свиней // Автореф. дис. канд. вет. наук / Башкир. гос. аграр. ун-т. Уфа, 1999. 22 с.
    48. Center S.A. Печеночный липидоз кошек // Waltham Focus. 1994. Vol. 4, № 2. Р. 210.
    49. Покровский П.А., Крыстев А.П. Печень, лизосомы и питание. София: Изд-во Болг. АН, 1977. 207 с.
    50. Center S.A. Hepatic lipidosis in the cat // Proc. 4th Activ Forum 13. 1986. H. 7179.
    51. Громашевская Л.Л. "Средние молекулы" как один из показателей "метабо­лической интоксикации" в организме // Лаборат. диагностика. 1997. №1. С. 1116.
    52. Зверева О.А. Патологія гепатобіліарної системи у ліквідаторів наслідків ава­рії на Чорнобильській АЕС: Автореф. дис. ... канд. мед.наук. Луганськ, 1997. 18 с.
    53. Джалова Э.П. Хронические гепатиты и циррозы печени: Автореф. дис. ... канд. мед. наук. М. 1990. 18 с.
    54. Хухлина О. С. Ендогенна інтоксикація, стан мікробіоценозу та деяких факторів імунітету у хворих на хронічні дифузні захворювання печінки: Автореф. дис. ... канд. мед. наук. 14.01.02. 1998. 36 с.
    55. Нарушения иммунитета и синдром повышенной утомляемости у жителей г. Киева / А.Ф.Возианов, Г.Н.Дранник, И.А.Петровская, М.Я.Мусий // Врачеб. дело. 1991. № 11. С. 1417.
    56. Marks S.L., Rogers Q.R., Strombeck D.R. Nutritional support in hepatic disease. Part I. Metabolic alterations and nutritional considerations in dogs and cats // Comp. cont. educ. pract. vet. 2000. P. 971978.
    57. Рекомендации по диагностике, лечению и профилактике токсических поражений печени у молодняка свиней / А.В.Сенько, А.П.Курдеко, В.А.Телеп-нев, В.В.Емельянов // Витебск. госуд. акад. вет. мед. Витебск, 2001. 33 с.
    58. Левченко В.І., Влізло В.В. Діагностика, лікування та профілактика хвороб печінки у великої рогатої худоби (методичні рекомендації). К., 1998. 22 с.
    59. Жаров А.В. Болезни органов пищеварения // Патологоанатомическая диагностика болезней свиней. М.: Колос, 1984. С. 267276.
    60. Влізло В.В. Жировий гепатоз у високопродуктивних корів: Автореф. дис. д-ра вет. наук. К., 1998. 34 с.
    61. Кондрахин И.П. Болезни печени и жёлчных путей // Внутренние незаразные болезни сельскохозяйственных животных. М., 1991. С. 252273.
    62. Внутрішні хвороби тварин / В.І.Левченко, І.П.Кондрахін, В.В.Влізло та ін.: За ред. В.І.Левченка. Біла Церква, 2001. Ч. 2. 544 с.
    63. Кондрахин И.П. Некоторые итоги изучения внутренних болезней животных // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. Біла Церква, 1998. Вип. 5, ч.1. С. 1015.
    64. Подымова С.Д. Болезни печени: руководство для врачей. М.: Медицина, 1993. 544 с.
    65. Watson T.D.G., Center S.A. Диетотерапия заболеваний печени у собак // WALTHAM Focus. 1996. Т.6, № 2. С. 2531.
    66. Rothuizen J., Van den Ingh N.S.A. Rectal ammonia tolerance test in the evalution of portal circulation in dogs with liver disease // Research in Veterinary Science. Vol.32. P. 2225.
    67. Tyler J. Hepatoencephalopathy. Part I. Clinical sings and diagnosis // Compendium on Continuing Education and the Practising Veterinarian. 1990. Vol. 12. P. 10691073.
    68. Laflamme D.P., Allen S.W., Huber T.L. Apparent dietary protein requirement of digs with portosystemic shunt // Am.J. of Veterinary Research. 1993. Vol. 54. P. 719723.
    69. Влізло В.В. Дослідження ліквору у корів // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. збірник. К.: Урожай, 1995. Вип. 70. С. 178182.
    70. Влизло В.В., Левченко В.И. Печеночная энцефалопатия у коров // Информационный бюллетень ИЭКВМ. Харьков, 1995. С. 174175.
    71. Bunch S.E. Diagnosis and management of porto-systemic shunts in dogs and cats // Veterinary previews. 1995. № 2. Р.26, 19.
    72. Biller D.S., Partington B.P. Diagnostic ultrasound of the liver // Veterinary previews. 1995. № 2. Р. 1417.
    73. Терапия и хирургия щенков и котят / Ж.Хозгуд, Д.Д.Хоскинс, Ж.Девидсон, Д.Смит; Перев. с англ. Е.Махияновой. М.: Аквариум ЛТД, 2000. С. 223241.
    74. Агнес Стерцер, Bunch S.E. Diagnosis and management of porto-systemic shunts in dogs and cats // Veterinary Previews. 1995. № 2. Р. 26, 19.
    75. Клевец Е.И. Висцеро-висцеральные связи у овец при экспериментальном гепатозе, гипотиреозе: Автореф. дисс. канд. вет. наук. Уфа, 1995. 36 с.
    76. Десятник В.И., Андреев С.В. Диагностика и профилактика гепатодистрофии поросят в теплично-садовом совхозе АО ММК // Актуальные проблемы вет. медицины, животноводства, обществознания и подгот. кадров на Юж. Урале. Троицк.., 1998. Ч. 1. С. 3739.
    77. Загальна терапія і профілактика внутрішніх хвороб тварин: Практикум / В.І.Левченко, І.П.Кондрахін, Л.М.Богатко та ін. Біла Церква, 2000. 224 с.
    78. Neuman S., Justi A. Zur Diagnostic von Lebererkrankungen beim Hung //Dtsch. Tierärztl. Wschr. 1996. N 103. S. 422428.
    79. Schmidt R. Bilirubin metabolism // Gastroenterology. 1978. № 74. Р. 1307.
    80. Кондрахин И.П., Оводкова Л.С. Болезни органов пищеварения собак. Малоярославец, 1998. 54 с.
    81. Архипов А.А. Лечение собак с синдромом алопеции // Ветеринария. 1999. № 7. С. 5355.
    82. Медведев К.С. Болезни кожи собак и кошек. Киев: Вима, 1999. 150с.
    83. Макаров В.К. Фосфолипиды сыворотки крови в дифференциальной диагностике хронического вирусного гепатита В и цирротической стадии заболевания // Клиническая лабораторная диагностика. М.: Медицина. 2003. № 2. С. 4142.
    84. Майер К.П. Гепатиты и последствия гепатита. М.: Медицина, 1999. 432 с.
    85. Фролов В.М., Романюк Б.П., Петруня A.M. Иммунные и микрогемоди­намические нарушения при патологии печени и их коррекция. Луганск, 1994. 194 с.
    86. Фролов В.М., Романюк Б.П., Петруня A.M. Токсические и медикаментозные поражения печени и их лечение. Луганск: Изд-во ЛГМУ, 1994. 108 с.
    87. Бабак О.Я. Современная фармакотерапия хронических гепатитов // Фармакологические новости. 1998. № 34. С. 4144.
    88. Громашевская Л.Л. Биохимические исследования при болезнях печени // Журн.практ.врача. 1996. № 1. С.2528.
    89. Громашевская Л.Л. Некоторые замечания к исследованию активности аминотрансфераз и трактовки его результатов у больных с патологией печени // Лаборат. диагностика. 1997. № 2. С. 710.
    90. Громашевская Л.Л., Логай И.М., Петруня A.M., Фролов В.М. Печень и глаза // Журн. практич. врача. 1997. № 2. С. 912.
    91. Дегтярева И.И. Заболевания органов пищеварения. Киев: Демос, 2000. 321 с.
    92. Джалова Э.П. Хронические гепатиты и циррозы печени: Автореф. дис. ... канд. мед. наук. М. 1990. 18 с.
    93. Кузнецов В. В. Хронические гепатиты / Медицинская лабораторная диагностика (программы и алгоритмы). СПб, 1997. Гл.8. С.126136.
    94. Подымова С.Д. Болезни печени. Руководство для врачей. 3-е изд. М.: Медицина, 1998. 704 с.
    95. Бацанов Н.П. Ваши домашние четвероногие друзья. СанктПетербург: Лениздат, 1992. 510 с.
    96. Болезни собак и кошек / В.Б.Борисевич, В.Ф.Галат, Г.Н.Калиновский и др.; Под ред. проф. А.И.Мазуркевича. К.: Урожай, 1995. 430 с.
    97. Glawischnik E. Untersuchung der Leber. In W. Jaksch, E.Glawischnik. Klinische Propädeutik der inneren Krankheiten und hautkrankeiten der Haus und Heimtiere. Berlin, Hamburg: Parey, 1990. S. 164166.
    98. Выращивание и болезни собак / Н.Ф.Карасев, С.С.Абрамов, А.И.Ятусевич и др. Минск: Ураджай, 1993. 302 с.
    99. Левченко В.І., Влізло В.В., Головаха В.І. Патологія печінки у великої рогатої худоби // Вісник аграрної науки. 1996. № 9. С. 5054.
    100. Влізло В. Діагностика жирової дистрофії печінки у корів // Вет. медицина України. 1996. № 2. С. 2829.
    101. Влізло В. Ензимодіагностика захворювань печінки у корів: Зб. наук. праць. Вип. 1. Біла Церква, 1996. С. 1720.
    102. Ветеринарная энциклопедия. Т.4. М., 1973. 1086 с.
    103. Берёзов Т.Г., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия: Учебник. 3-е изд., перераб. и доп. М.: Медицина, 1998. 704 с.
    104. Аюшиева С.Ц., Убашеев И.О., Ильина О.П. Йодид-триметилгидразиний пропионат при экспериментальном гепатите / Ветеринария. 2000. № 11. С. 4648.
    105. Клиническая лабораторная диагностика в ветеринарии: Справ. изд. / И.П.Кондрахин, Н.В.Курилов, А.Г.Малахов и др. М.: Агропромиздат, 1985. 287 с.
    106. Влізло В.В., Максимович І.А., Чернушкін Б.О. Клінічний стан і активність ферментів у сироватці крові кіз, хворих на токсичну гепатодистрофію // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. Вип.25, ч. 2. С. 1924.
    107. Биохимическое исследование печени собак при демодекозе / А.А.Лисицын, А.Г.Малахов, Ф.И.Васильева, М.В.Розовенко // Ветеринария. 1997. № 4. С. 4445.
    108. Великанов В.В. Применение средств эфферентной терапии в комплексном лечении поросят, больных токсической гепатодистрофией: Автореф. дис. ... канд вет. наук. Витебск, 2003. 20 с.
    109. Великанов В.В., Абрамов С.С. Натрия гипохлорит и энтеросорбент СВ-1 при токсической гепатодистрофии поросят // Ветеринария. 2000. № 12. С. 4548.
    110. Клеточная терапия при синдроме острой и хронической печеночной недостаточности у собак / Л.В.Гладских, М.Ю.Штукарева, И.Н.Смирнова, С.В.Середа // Вет. практика. 1998. № 2 (5). С. 1719.
    111. Постников В.С. Диагностика и лечение функциональных нарушений печени у крупного рогатого скота: Автореф. дис. ... д-ра вет. наук. М., 1969. 25 с.
    112. Уша Б.В. Клинико-функциональные и морфологические исследования в изучении патологии печени крупного рогатого скота: Автореф. дис. д-ра вет наук. М., 1974. 40 с.
    113. Максимович І.А. Порушення обміну у кіз, хворих на токсичну гепатодистрофію // Наук. вісн. Львів. держ. аграр. акад. вет. мед. ім.С.З.Гжицького. Т. 5 (№ 2), ч. 3. Львів, 2003. С. 111115.
    114. Влизло В.В., Левченко В.И. Патогенез жировой дистрофии печени у высокопродуктивных коров // Ветерин. и зооинженерные проблемы в животноводстве и науч.-метод. обеспечение учебного процесса: Материалы ІІ междунар. науч.-практ. конф. Минск, 1997. С. 8485.
    115. Braun U. Lebererkrankungen beim Rind. Zürich, 1993. 22 s.
    116. Changes in albumin, glucose and cholesterol concenrations in the blood of dairy cows in late pregnancy and carty lactation and relationships wits subsequent fertility / G.J.Rowlands, R.Mauston, A.Mauston at al. // J. Agric. Science. 1980. № 94. Р. 18331836.
    117. Вплив нітратів на функціональний стан печінки в бичків // Вісник аграрної науки. К., 1995. № 4 (504). С. 5053.
    118. Meijer A.S., Lamers W.H., Chamuleau R.A. Nitrogen metabolism and ornitine cycle function // Fhysiol.Rev. 1990. Vol. 7. P. 701748.
    119. Keiser S., Gerok W., Häussinger D. Ammonia and glutamine metabolism in human liver slices: new aspects on the pathogenesis of hyperammonemia in chronic liver disease // Eur. J. Clin. Invest. 1998. V. 18. P. 532542.
    120. Найдинская М.Ю. Печеночная энцефалопатия (Обзор литературы) // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 1998. № 2. С. 2532.
    121. Головаха В.І. Вторинний гепатоз у телят: Автореф. дис. ... канд. вет. наук. К., 1995. 24 с.
    122. Титов В.Н. Патофизиологические основы лабораторной диагностики заболеваний печени // Клиническая лабораторная диагностика. М.: Медицина. 1996. № 1. С. 39.
    123. Мехтиев М.А. Значение определения функционального состояния печени при лечении различных заболеваний сельскохозяйственных животных: Автореф. дис. ... д-ра вет. наук. Кировобад, 1949. 24 с.
    124. Комарицын Н.Н. Методы исследования пигментной функции печени и применение их в ветеринарии и животноводстве: Автореф. дис. ... д-ра вет. наук. М., 1956. 32 с.
    125. Левченко В.І., Головаха В.І., Козій В.І., Становлення гепато-біліарної системи у новонароджених лошат // Наук. вісн. НАУ. К., 2002. Вип. 22. С. 189192.
    126. Dirksen G., Gründer H.D., Stöber M. Die klinisch Untersuchung des Rindes / G.Rosenberger. 3. Auff.
  • Стоимость доставки:
  • 70.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины