ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЕПІЗООТИЧНОГО ПРОЦЕСУ ТА ОЗДОРОВЛЕННЯ НЕБЛАГОПОЛУЧНИХ ЩОДО ЛЕЙКОЗУ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ ГОСПОДАРСТВ З ВИКОРИСТАННЯМ ІМУНОФЕРМЕНТНОГО МЕТОДУ ДІАГНОСТИКИ : ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ эпизоотического ПРОЦЕССА И ОЗДОРОВЛЕНИЯ неблагополучных по лейкоза крупного рогатого скота ХОЗЯЙСТВ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ Иммуноферментный метод ДИАГНОСТИКИ

Краткое описание

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
на правах рукопису

ДОВГАЛЬ
ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК: 619:578.828.11036:57.083:636.2

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЕПІЗООТИЧНОГО ПРОЦЕСУ ТА ОЗДОРОВЛЕННЯ НЕБЛАГОПОЛУЧНИХ ЩОДО ЛЕЙКОЗУ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ ГОСПОДАРСТВ З ВИКОРИСТАННЯМ ІМУНОФЕРМЕНТНОГО МЕТОДУ ДІАГНОСТИКИ

16.00.08 епізоотологія та інфекційні хвороби

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата ветеринарних наук

Науковий керівник:
Ярчук Броніслав Миронович,
кандидат ветеринарних наук, професор,
завідувач кафедри епізоотології та
інфекційних хвороб БДАУ

Біла Церква
2005

З М І С Т ст.
Перелік умовних позначень------------------------------------------------------------ -3
ВСТУП ------------------------------------------------------------------------------------- -4
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ-------------------------------------------------- -10
1.1. Серологічний та гематологічний прояв лейкозу у великої рогатої худоби ------------------------------------------------------------------------ 10
1.2. Розповсюдження вірусу лейкозу та шляхи його передачі--------- 15
1.3. Роль молодняку у поширенні лейкозу великої рогатої худоби--- 21
1.4. Діагностика лейкозу великої рогатої худоби------------------------- 26
1.5. Системи боротьби з лейкозом великої рогатої худоби ------------ 36
РОЗДІЛ 2. ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕНЬ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ---------------------------------------------------------------- 42
2.1. Матеріали досліджень ----------------------------------------------------- 42
2.2. Методи досліджень -------------------------------------------------------- 45
2.3. Статистична обробка одержаних результатів ------------------------ 48
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ----------------------------------------- 50
3.1. Роль молодняку у поширенні онкорнавірусної інфекції------------ 50
3.2. Методологічні аспекти застосування ІФА в господарствах з незначним поширенням лейкозної інфекції --------------------------------------- 77
3.3. Методологічні аспекти застосування ІФА в господарствах зі значним поширенням лейкозної інфекції ------------------------------------------ 93
РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ- 106
ВИСНОВКИ---------------------------------------------------------------------- 119
ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ -------------------------------------------- 121
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ----------------------------------- 122
ДОДАТКИ------------------------------------------------------------------------ 155
Додаток А ------------------------------------------------------------------------ 156
Додаток Б ------------------------------------------------------------------------ 157
Додаток В ------------------------------------------------------------------------ 158

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, СКОРОЧЕНЬ ТА ТЕРМІНІВ
Ат антитіла
ВНА вірусонейтралізуючі антитіла
ВЛ ВРХ вірус лейкозу великої рогатої їхудоби
Г/л визначення лейкоцитів у системі СІ (109 /л)
ІФА імуноферментний аналіз
ІФ індекс фагоцитозу
Ig імуноглобуліни
РІД реакція імунодифузії
ПЛР полімеразна ланцюгова реакція
Т/л визначення еритроцитів у системі СІ (10 12/л)
ФА фагоцитарна активність

В С Т У П

Актуальність теми. Лейкози належать до захворювань пухлинної природи, основними ознаками яких є злоякісне розростання клітин кровотворної тканини і порушення їх дозрівання.
Вірус лейкозу великої рогатої худоби (ВЛВРХ) і вірус Т-клітинного лейкозу людини мають однакові гемологічні послідовності, що дозволяє теоретично припустити можливість рекомбінування між цими вірусами [1,2,3].
Серед хвороб, які характеризуються злоякісним розростанням, лейкози займають перше місце за частотою і тяжкістю захворювання [4]. Захворювання реєструється у багатьох країнах світу серед різних видів тварин. Економічні збитки, нанесені лейкозами тваринництву, надзвичайно великі внаслідок зниження продуктивності, вимушеного забою хворих тварин, а також зниження санітарної якості тваринницької продукції [5,6,7].
В останній час наукою досягнуто значних успіхів у вивченні етіології, патогенезу, епізоотології, генетики, патоморфології, діагностики та інших аспектів цього захворювання.
Проте низка питань, у тому числі щодо епізоотології, діагностики, профілактики та боротьби з лейкозом великої рогатої худоби лишаються маловивченими, а деякі потребують удосконалення з урахуванням розвитку і надбань сучасної науки. Не розроблені ефективні способи оздоровлення господарств від вірусу лейкозу великої рогатої худоби за допомогою більш сучасних методів діагностики, зокрема таких, як імуноферментний метод та полімеразно-ланцюгова реакція. Існуючі схеми оздоровлення неблагополучних господарств потребують значного коригування шляхом поєднання реакції імунодифузії та імуноферментного методу діагностики. Лишається відкритим питання щодо оптимальних термінів серологічних досліджень молодняку великої рогатої худоби з приводу онкорнавірусної інфекції.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Зважаючи на актуальність проблеми, ця робота є фрагментом державної науково-дослідної теми № 1/1 Вивчити особливості епізоотичного процесу та впровадити в господарствах України удосконалену діагностику та раціональні схеми оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу”, номер державної реєстрації 0198 V 005176, а також матеріали дисертаційної роботи виконувались в окремих розділах госпдоговірних тем по Луганській та Київській областях.
Мета і завдання досліджень. Мета досліджень розробити та впровадити оптимальні схеми досліджень та оздоровлення неблагополучних щодо лейкозу великої рогатої худоби господарств з використанням РІД та ІФА, а також визначити оптимальні строки досліджень молодняку ВРХ методом ІФА.
Для реалізації цієї мети було визначені такі завдання:
- вивчити епізоотичну ситуацію щодо лейкозу великої рогатої худоби в господарствах Білоцерківського району Київській області;
- встановити особливості перебігу інфекційного процесу при лейкозі у молодняку ВРХ з використанням ІФА;
-визначити строки оптимальних досліджень молодняку великої рогатої худоби за лейкозу методом ІФА;
- вивчити особливості епізоотичного процесу за лейкозу великої рогатої худоби у господарствах із незначним поширенням онкорнавірусної інфекції з використанням РІД- та ІФА- діагностики;
- вивчити особливості епізоотичного процесу за лейкозу великої рогатої худоби у господарствах із значним поширенням онкорнавірусної інфекції з використанням РІД- та ІФА-діагностики;
-розробити та впровадити оптимальні схеми оздоровчих протилейкозних заходів у господарствах з різним ступенем поширення лейкозної інфекції з використанням методів РІД- та ІФА-діагностики;
Об’єкт дослідження лейкоз великої рогатої худоби.
Предмет дослідження методи діагностики лейкозу, способи оздоровлення неблагополучних господарств.
Методи дослідження епізоотологічний, клінічний, імунологічний, гематологічний, серологічний та статистичний.
Наукова новизна одержаних результатів. Вивчені особливості постколострального імунітету до вірусу лейкозу великої рогатої худоби у телят, отриманих від інфікованих вірусом лейкозу корів з використанням імуноферментного методу діагностики. За результатами тестування дослідних зразків сироваток крові імуноферментним методом внутрішньоутробне інфікування вірусом лейкозу було виявлене у 12,5% тварин. До напування телят молозивом антитіла до ВЛ ВРХ, за результатами РІД, були виявлені у 6,2% випадків.
Застосування РІД для з’ясування серологічного статусу телят отриманих від інфікованих вірусом лейкозу великої рогатої худоби корів, малоефективне, оскільки низька порогова чутливість реакції не відображає справжньої картини. Дослідження із застосуванням ІФА дають можливість своєчасно відокремити від загальної групи тварин з внутрішньоутробною онкорнавірусною інфекцією, попередивши тим самим її поширення.
Теоретично та експериментально обгрунтовано й впроваджено у систему оздоровчих протилейкозних заходів імуноферментний метод діагностики лейкозу великої рогатої худоби, який включений у проект інструкції з профілактики та заходів боротьби з лейкозом великої рогатої худоби, що дозволяє істотно впливати на розвиток епізоотичного процесу. Висока чутливість методу, правильна організація оздоровчих заходів сприяють істотному зниженню інцидентності захворювання. Застосування ІФА допомогло нам встановити, що у господарствах з незначним поширенням онкорнавірусної інфекції стадія максимального зростання епізоотії швидко переходить у стадію згасання, оскільки цим методом виявляються ті інфіковані вірусом лейкозу великої рогатої худоби тварини, яких не виявляли у разі використання для діагностики реакції імунодифузії.
Нами встановлено, що у господарствах зі значним поширенням лейкозної інфекції (понад 30% у нашому випадку) застосування ІФА докорінно змінює розвиток епізоотичного процесу і підтверджує, що у більшості тварин захворювання має прихований перебіг, а інкубаційний період значно варіює. Водночас ми спостерігали, що при використанні для діагностики лейкозної інфекції реакції імунодифузії епізоотичний процес набуває мінливості і значних коливань рівня інфікованості, а стадія згасання залишається практично незавершеною.
Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень дозволяють розкрити деякі особливості розвитку лейкозної інфекції в господарствах з різним ступенем поширення онкорнавірусної інфекції. На основі поєднання РІД- та ІФА-досліджень розроблено і впроваджено науково-обгрунтовані схеми проведення широкомасштабних протилейкозних заходів. Це сприяло зниженню рівня інцидентності захворювання у піддослідних господарствах Київської та Луганської областей.
Результати досліджень використовувались:
- при складанні та розробці планів основних заходів щодо оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу в господарствах України на 1996 2000 та 2001 2005 рр., затверджених міністром сільського господарства і продовольства України 4.09.1996р. та головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України, головним державним інспектором ветеринарної медицини України 16.03.2001р.;
-при складанні проекту інструкції з профілактики та оздоровлення стада великої рогатої худоби від лейкозу ( січень 2004 р.);
- при написанні відповідних розділів у науковій та навчальній літературі, проведенні занять з епізоотології у профільних навчальних закладах та на курсах підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів ветеринарної медицини;
-у матеріалах дисертації, опублікованих у виданні Бібліотека ветеринарної медицини” Лейкоз великої рогатої худоби” у співавторстві з Б.М.Ярчуком, О.Б.Домбровським, Р.В.Тирсіним (2000 р.)
Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконано, проаналізовано та узагальнено весь обсяг експериментальних досліджень, виконані роботи щодо аналізу матеріалів статистичної звітності.
Здобувач самостійно формував дослідні та контрольні групи тварин, проводив самостійні експериментальні дослідження з визначення оптимальних термінів проведення дослідів, вивчав роль молодняку великої рогатої худоби в поширенні лейкозної інфекції.
1. Розробку нових підходів щодо діагностики та оздоровлення неблагополучних стосовно лейкозу великої рогатої худоби господарств проводив спільно з кандидатами ветеринарних наук Б.М.Ярчуком, Р.В.Тирсіним, А.Й.Краєвським, Л.Є.Корнієкно, О.Б.Домбровським. Усі використані експериментальні дані отримані та узагальнені особисто здобувачем.
2. Вивчення сучасних аспектів оздоровлення господарств, неблагополучних щодо лейкозу великої рогатої худоби, проводив спільно з кандидатами ветеринарних наук Б.М.Ярчуком, Р.В.Тирсіним, Л.Є.Корнієнком, Л.М. Корнієнко, О.Б.Домбровським, А.Й.Краєвським. Усі використані експериментальні дані отримані та узагальнені особисто здобувачем.
Динаміку згасання епізоотичного процесу при оздоровленні стад від лей­козу великої рогатої худоби вивчав спільно з кандидатими ветеринарних наук Б.М.Ярчуком, Р.В.Тирсіним, О.Б.Домбровським, Ю.М. Тирсіною. Усі використані експериментальні дані отримані та узагальнені особисто здобувачем.
3. Переваги та доцільність застосування імуноферментного методу в діагно­стиці лейкозу великої рогатої худоби вивчав спільно з кандидатими ветеринарних наук Б.М.Ярчуком, Р.В.Тирсіним, Л.Є.Корнієнком, О.Б.Домбровським, Л.М.Корнієнко. Усі використані експериментальні дані отримані та узагальнені особисто здобувачем.
4. Динаміку згасання епізоотичного процесу за лейкозу великої рогатої ху­доби при оздоровленні стад різними методами вивчав спільно з кандида­тами ветеринарних наук Б.М.Ярчуком, Р.В.Тирсіним. Усі використані експери­ментальні дані отримані та узагальнені особисто здобуачем.
Апробація результатів досліджень. Основні положення дисертації доповідалися і схвалені на наукових та науково-практичних конференціях Білоцерківського державного аграрного університету ( 1999 2004 рр.), міжнародній науково-практичній конференції в Одеському державному аграрному університеті, на засіданнях наукового товариства ім. І.І.Мечнікова Білоцерківського державного аграрного університету.
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані у 6-ти наукових працях, що вийшли у фахових виданнях: Вісник Білоцерківського державного аграрного університету” (2), журнал Аграрні вісті” (3), Матеріали міжнародної науково-практичної конференції”, м. Одеса.

Список литературы

В И С Н О В К И
1. У дисертації наведено теоретичне обгрунтування особливостей розвитку та згасання епізоотичного процесу у господарствах з різним рівнем поширення онкорнавірусної інфекції, визначена роль молодняку, як основного джерела збудника інфекції, на завершальних етапах оздоровчих протилейкозних заходів й імуноферментного методу в системі діагностики та боротьби з лейкозом великої рогатої худоби.
2. Систематичні діагностичні дослідження в РІД та ІФА, своєчасна ізоляція інфікованих вірусом лейкозу тварин, виконання комплексу ветеринарно-санітарних заходів поступово знижують інцидентність захворювання з 12,5 до 1,73% з подальшим припиненням виділення інфікованих тварин.
3. У господарствах з рівнем інфікованості вірусом лейкозу тварин від 10,1 до 20,0% інцидентність захворювання молодняку великої рогатої худоби коливається від 4,45±1,68% до 10,01±2,2%. У цій категорії господарств інцидентність вірусу лейкозу підтримується здебільшого за рахунок молодняку.
4. У господарствах з рівнем інфікованості більше 30,1% інцидентність серед маточного поголів’я (за результатами РІД) за період з 1999 по 2002 рік становила від 16,14±5,34 до38,82±3,45%, серед молодняку від 9,77±2,76% до 20,77±8,65%. Строки оздоровлення в таких господарствах затягуються на невизначений період.
5. Реакцією імунодифузії, завдяки притаманній їй чутливості, не виявляють прихованих вірусоносіїв і тварин на ранній стадії розвитку інфекційного процесу.
6. При тестуванні РІД-негативного поголів’я великої рогатої худоби методом ІФА інфекція була встановлена у 32,2% тварин. Інцидентність захворювання, порівняно з РІД (3,95), зросла у 8,2 рази.
7. За наслідками РІД внутрішньоутробне інфікування вірусом лейкозу телят від інфікованих корів становило 6,2%, а за методом ІФА в 2,01 рази більше (12,46%).
8. При дослідженні 32-х телят 2-місячного віку в неблагополучному щодо лейкозу господарстві методом ІФА виявлено 46,8% антитілоносіїв, що у 2,15 рази більше ніж в РІД (21,8%).
9. При дослідженні телят у 5-місячному віці кількість антитілоносіїв до вірусу лейкозу великої рогатої худоби, за результатами ІФА, зменшилась, порівняно з 2-місячним віком, від 46,8 до 18,7%, тобто у 2,5 рази, що підтверджує факт неповної елімінації колостральних антитіл у 2-місячному віці.
10. На розвиток епізоотичного процесу при лейкозі великої рогатої худоби, впливає метод діагностики та ефективність оздоровчих заходів. ІФА-діагностика та ізоляція хворих тварин із популяції сприяє швидкому переходу стадії максимального зростання епізоотії у стадію згасання. У КСП ім. Енгельса” дворазове дослідження поголів’я методом ІФА упродовж року знизило інцидентність з 12 до 0,9%.
11. При оздоровленні господарств із значним поширенням лейкозу за допомогою РІД інфікованость вірусом лейкозу великої рогатої худоби поступово знижується, проте стадія згасання епізоотичного процесу лишається незавершеною. В агрофірмі Україна” показник інфікованості великої рогатої худоби з 1999 по 2003 рік знизився від 20,1 до 3,9%.
12. Використання ІФА-діагностики в системі оздоровчих протилейкозних заходів в агрофірмі „Україна” сприяло швидкому переходу стадії максимального підйому у стадію згасання. Інцидентність захворювання знизилась від 32,2% в 2002 р., до 3,4% в 2003 р.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ
1. Для діагностики лейкозу великої рогатої худоби використовувати РІД та ІФА. Останній метод чутливіший за РІД, прискорює терміни оздоровлення неблагополучних господарств, високоефективний на заключних етапах оздоровлення та при проведенні епізоотологічного моніторингу.
2. На завершальній стадії оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу основну увагу слід приділяти ізольованому вирощуванню молодняку, який на цьому етапі є основним джерелом збудника інфекції.
3. З метою діагностики внутрішньоутробного інфікування новонароджених телят необхідно досліджувати серологічно до напування молозивом та в подальшому з 3-місячного віку методом ІФА.
4. У неблагополучних щодо лейкозу великої рогатої худоби господарствах ІФА-дослідження слід проводити не менше двох разів на рік з інтервалом у 6 міс.
5. У господарствах з інцидентністю не вище 10% в основу оздоровчих протилейкозних заходів має бути покладений імуноферментний метод діагностики.
6. У господарствах зі значним поширенням лейкозної інфекції серологічний статус тварин потрібно спочатку встановити за результатами ІФА, а в проміжку між основними ІФА-дослідженнями можна визначати за результатами РІД.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Лейкозы и злокачественные опухоли животных / Л.Г.Бурба, Е.Д.Валихов, В.Д.Егорова и др. М.: Колос, 1977. 376 с.
2. Нахмансон В.М. Экономический ущерб от лейкоза крупного рогатого скота // Бюлл. ВИЭВ. 1968. Вып.5. С.104108.
3. Жилинский А.Г., Плешнева М.М., Зеньков А.В. Об экономическом ущербе, причиняемом лейкозом крупного рогатого скота// Вет. наука производству. Минск: Ураджай, 1983. Вып. 21. С. 7274.
4. Степаняк І.В. Епізоотологія та економічна ефективність протилейкозних заходів: Автореф. дис.. канд. вет. наук : 16. 00. 03. Харків.1993. 18 с.
5. Бусол В.А., Мандыгра Н.С., Степаняк И.В. Экономическая эффективность противолейкозных мероприятий // Современные достижения в борьбе и профилактике лейкоза крупного рогатого скота: Тез. докл. междунар. науч.-произв. конф. Кишинев, 1994. С. 2930.
6. Середкин В.А., Салимов Х.С., Примов С.П. Экономическая эффективность оздоровительных противолейкозных мероприятий // Современные достижения в борьбе и профилактике лейкоза крупного рогатого скота: Тез. докл. междунар. науч.-произв. конф. Кишинев, 1994. С.12.
7. Бурба Л.Г., Кунаков А.А. Диагностика лейкозов сельскохозяйственных животных. М.: 1983. 190 с.
8. Кудрявцева Т.П. Лейкоз животных. М.: Россельхозиздат, 1980. 156 с.
9. Лейкоз крупного рогатого скота / В.М. Лемеш, А.Г. Дрогун, В.Н. Якубов и др. Минск: Ураджай, 1987. 224 с.
10. Лейкоз сельскохозяйственных животных / В.А. Бусол, Н.Н. Доронин, Н.С. Мандыгра и др. Киев: Урожай, 1988. 264 с.
11. Вивчення вірулентних властивостей вірусу лейкозу великої рогатої худоби / В.О. Бусол, П.Г. Шульга, Д.І Бондаренко та ін.// Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту: Зб. наук. праць. Біла Церква, 1997. Вип.3, ч.1. С. 2628.
12. Галатюк О.Є., Горальський Л.П. Імуноморфологія ретровірусних інфекцій (лейкоз великої рогатої худоби, інфекційна анемія коней). Рівне: Інститут епізоотології УААН. 1999. 179 с.
13. Диагностика лейкоза крупного рогатого скота : Методические указания. М.: Агропромиздат. 1989. 28 с.
14. Нахмансон В.М. Лейкоз крупного рогатого скота. М.: Россельхозиздат, 1986. 220 с.
15. Облап Р.В., Глазко В.И., Созинов А.А. Вирус бычьего лейкоза и диагностика инфицированных животных // Аграр. наука. 1998. №4. С. 4344.
16. Сюрин В.Н., Белоусова Р.В., Фомина Н.В. Диагностика вирусных болезней животных: Справочник. М.: Агропромиздат. 1991. С. 522528.
17. Лейкозогенность крови, молока и выделений больных и серопозитивных животных / В.А. Бусол, Е.А. Андриян, В.И. Цымбал и др.// Эпизоотология, диагностика и меры борьбы при лейкозе крупного рогатого скота: Межвуз. сб. научн. тр. Персиановка. 1990. С.1215.
18. Нахмансон В.М., Гулюкин М.И., Дун Е.А. Серологический метод диагностики в системе противолейкозных мероприятий // Ветеринария.1997. №3. С. 710.
19. Малоговкин С.А., Власов Н.А., Вишняков И.Ф. Роль моноклональных антител в развитии отечественной ветеринарной медицины и вирусологии ( к 40-летию ВНИИВВиМ) // Ветеринария. 1998. № 11. С. 610.
20. Малоголовкин С.А. Роль моноклональных антител в диагностике лейкоза крупного рогатого скота // Ветеринария. 1997. № 4. С. 1619.
21. Neuvomen E., Henrikson K., Ek-Kommonen C. Naudan tarttuva leukosi // Suom. Elainlaakarilehti.. 1980. Vol.86. P. 7583.
22. Епанчинцева О.В., Крюкова Л.А. Анализ эпизоотической ситуации хозяйств Серовского района Свердловской области по лейкозу крупного рогатого скота // Материалы науч.- практ. конф. молодых учёных и специалистов: Урал. гос. ин-т. вет. медицины. Челябинск. 1995. С. 3537.
23. Лейкозы и злокачественные опухоли животных / Л.Г. Бурба, А.Ф. Валихов, В.А. Горбатов и др.; Под ред. В.П.Шишкова, Л.Г.Бурбы. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Агропромиздат, 1988. 400 с.
24. Мандигра М.С. Просторово-часова динаміка інтенсивності епізоотичного процесу лейкозу великої рогатої худоби в Україні // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту: Зб. наук. праць. Біла Церква. 1999. Вип. 9. С. 114120.
25. Цымбал В.И. Достижения и перспективы развития учения о лейкозах в ИЭКВМ // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. Вип.75. Харків, 1998. С. 5764.
26. Чайка Т.И. Диагностика лейкоза крупного рогатого скота в Ставропольском крае / Ретроспективный анализ результатов исследований в реакции иммунодиффузии в геле агара за 19911996 гг. // Вестник ветеринарии. 1997. № 6 (4). С. 2729.
27. Салимов Х.С. Распространение лейкозов и онкорнавирусной инфекции среди крупного рогатого скота в Самаркандской области. // Тр. Узбек. НИВИ. 1982. Т.32. С. 105110.
28. Biochemical and epidemiological studies on bovine leukemia virus (BLV) / Burny A., Bex F., Bruck C. et. al. // Mod. Trends Hum. Leuk. 3. 1977. Р. 445452.
29. Езовитов Н., Инюшкина Л. Некоторые новые данные по этиологии и диагностике лейкозов крупного рогатого скота // Профилактика и ликвидация болезней домашних животных и птиц. Ульяновск, 1980. С. 1921.
30. Paulsen J., Thies E., Schlisser Th. Zur serologiachen diagnose der Rinderleukose mit Hilfe der Komplement bindungs reaktion. // Zentrabl. Vet. Med., 1977. Bd. 24. S. 582592.
31. Studies on the relation ship between infection with bovine C- type virus, leukemis and persistent lymphocutosis in cfttle. /J.F. Ferrer, A.D. Abt, D.M.Bhatt et.al. // Cancer. Res., 1974. Vol. 34. P. 893900.
32. Мандыгра Н.С., Рудь О.Г. Распространение вируса лейкоза крупного рогатого скота среди животных разных возрастных групп // Общая эпизоотология: иммунолог., эколог. и методолог. проблемы: Материалы междунар. науч. конф. Харьков. 1995. С. 5960.
33. Домбровский А.Б. Стадийность развития эпизоотического процесса при лейкозе: Автореф. дисс.... канд. вет. наук. Киев. 1990. 23 с.
34. Распространение вируса лейкоза в разных возрастных группах крупного рогатого скота/ А.Б. Домбровский, Б.М. Ярчук, П.И. Шульга и др.// Информ. бюлл. ИЭКВМ . Харьков. 1995. С. 6.
35. Распространение вируса лейкоза в разных группах крупного рогатого скота / А.Б. Домбровский, В.А. Бусол, Б.М. Ярчук и др.// Современные достижения в борьбе и профилактике лейкоза крупного рогатого скота: Тез. докл. междунар. науч.-произв. конф. Кишинёв.1994. С.4.
36. Grundboek M., Grundboek-Jusko J. Serologizne rozpoznawanie dialac- zki bydla w kreju. 1. Ocena metody i preruswini kow. // Veter. Med., 1982. Vol. 38. P. 1924.
37. Бусол В.А., Домбровский А.Б. Эпизоотический процесс при лейкозе крупного рогатого скота // Теорeт. и практ. вопр. ветеринарии. Тарту, 1987. С. 2829.
38. Смирнов Ю.П. Значение серологических исследований в системе противолейкозных мероприятий // Ветеринария. 1991. № 8. С. 2829.
39. Москалик Р.С. Особенности эпизоотологии и тактика борьбы с лейкозом в условиях интенсивного ведения молочного скотоводства // Эпизоотология, диагностика и меры борьбы при лейкозе крупного рогатого скота: Межвед. сб. науч. тр. Персиановка, 1990. С. 2027.
40. Бурба Л.Г., Нахмансон В.М. Меры профилактики лейкоза крупного рогатого скота // Ветеринария. 1989. № 3. С. 58.
41. Нахмансон В.М. Особенности инфекционного и эпизоотического процессов при лейкозе крупного рогатого скота // Ветеринария. 1990.№8. С. 3236.
42. Лемеш В.М. Диагностика и меры борьбы с лейкозом крупного рогатого скота // Эпизоотология, патогенез и вопросы эпизоотологии лейкоза крупного рогатого скота. Новосибирск, 1986. С. 7277.
43. Лемеш В.М., Максимова Т.Г., Гринь М.П. Селекционно-генетические методы оздоровления стад крупного рогатого скота от лейкоза // Достижения вет. науки и передового опыта производству. Минск, 1981. Вып. 6. С. 1314.
44. Симоварт Ю.А., Алаоте Я.В., Лахт Х.К. Меры борьбы с инфекцией вируса лейкоза крупного рогатого скота // Теорет. и практ. вопр. ветеринарии. Тарту.1988. T.2. С. 8184.
45. Нахмансон В.М., Беляров В.М., Петров Н.И. Эпизоотология и система борьбы с гемобластозами крупного рогатого скота // Тр. ВИЭВ. M., 1981. T. 54. С.7487.
46. Бусол В.А., Мандыгра Н.С., Бялецкий С.А. Особенности эпизо-отического процесса при лейкозе крупного рогатого скота в условиях малоинтенсивного облучения // Общая эпизоотология: иммунолог., эколог. и методол. проблемы: Материалы междунар. науч. конф. Харьков, 1995. С. 36.
47. Мандыгра Н.С., Грицик А.Б., Лиховоз Л.К.// Общая эпизоотология: иммунолог., эколог. и методолог. проблемы: Материалы междунар. науч. конф.. Харьков, 1995. С. 61.
48. Донник М.Н., Татарчук А.Т. Лейкоз крупного рогатого скота в экономически неблагополучных районах Урала // Общая эпизоотология: иммунолог., эколог. и методолог. проблемы: Материалы междунар. науч. конф.. Харьков, 1995. С. 134.
49. Цымбал В.И., Мандыгра Н.С., Зданевич П.П. Восприимчивость разных видов животных к вирусу лейкоза крупного рогатого скота // Общая эпизоотология: иммунолог., эколог. и методолог. проблемы: Материалы междунар. науч. конф. Харьков, 1995. С. 165.
50. Морфологические изменения в органах и тканях овец после тотального гамма-облучения и заражения вирусом лейкоза / Г.А. Красников, Л.П. Горальский, А.Б. Грищук и др. // Общая эпизоотология: иммунолог., эколог. и методолог. проблемы: Материалы междунар. науч. конф. Харьков, 1995. С. 21.
51. Ропаев А.Г., Островская В.Ф., Федюк А.З. Влияние некоторых факторов на патогенез экспериментального лейкоза // Эпизоотология, диагностика и меры борьбы при лейкозе крупного рогатого скота: Межвуз. сб. науч. тр. Персиановка, 1990. С. 36.
52. An eradication program without economic loss in a herd infected with bovine leikemia virus (BLV)/ K. Ohshima, K. Okada, S. Numacuma et al. // Japan. J. Veter. Sc. 1988. Vol. 50. № 5. P. 10741078.
53. Coundert M. Evolution de la lencose bovine enzootique en France: Bilan gerologigue // Rev. Med. Veter. 1988. T. 139. № 5. P. 493502.
54. Bovine leucaemia facts and hypothetes derived from the study of an infections concern / A. Burny, Y. Cleuter, R. Kettmann et al. // Veter. Microbiol. 1998. Vol. 17. № 3. P. 197218.
55. Decay of colostral antibodies to bovine leukemia virus with application of bovine leukemia virus with application calf hood infection / M.C. Thurmond, R.J. Carter, D.M. Puhr, M.J. Burridge // Am. J. Veter. Med. 1982. Vol. 43. №7. Р. 11521155.
56. Evermann J.F., Di Giacomo R.F., Studer E. Studies on the control of bovine leucosis virus infection in the North Western United States // Ann. Meet. of the United States animal health assos. Jowsville, 1986. P. 19 24.
57. Van der Maaten M.I., Miller J.M., Schmeer M.J. Effect of antibody on bovine leukemia virus infection of calves. // Amer. J. Vet. Res., 1981. Vol.42. № 9. P. 14981500.
58. Мандигра М.С. Науково-виробнича система Оріон” у боротьбі з лейкозом великої рогатої худоби // Вет. медицина України. 1998. №4. С. 2223.
59. Москалик Р.С., Агоп Г.К., Николаева А.В. Опыт борьбы с лейкозом в условиях интенсивного ведения молочного скотоводства// Ветеринария. 1989. № 8. С. 3940.
60. Кумков В.Т. Экономический ущерб, затраты и коэффициенты при лейкозе крупного рогатого скота // Теорет. и практ. вопросы ветеринарии. Тарту. 1987. С. 3233.
61. Gross L. Oncogenic virus. Oxford, Pergamon Press, 1974.
62. Biochemical and epidemiological studies on bovine leukemia virus (BLV) / А.Barny, F.Bex, C.Bruch et al. // Mod. Trends Hum. Leuk., 1978. Р. 445452.
63. Zu einigen wesentlicihen Erkonntniasen bei der Rinderleukose und sich deraus ergebenden grundsatzlichen. Arforderungen an die. Bekampfung sprinzihien / H. Liebermann, W. Wittmann, M. Muller, E. Lehner // Mh. Vet. Med., 1983. Bd.38. S. 4147.
64. Гулюкин М.И., Васин А.В., Замараева Н.В. Пути передачи вируса лейкоза крупного рогатого скота // Ветеринария. 1990. № 1. С. 2731.
65. Применение полимеразной цепной реакции для выявления провируса лейкоза крупного рогатого скота у экспериментально инфицированных животных (опыты на кроликах и овцах) / А.И. Ломакин, Л.Б. Прохватилова, С.Н. Колосов и др.// Соврем. аспекты вет. патологиии животных. Владимир, 1998. С. 107114.
66. Мурватуллоев С.А., Гулюкин М.И., Иванова Л.А. Пренатальное и постнатальное инфицирование телят вирусом лейкоза крупного рогатого скота // Инфекц. болезни. 1984. № 6. С. 46.
67. Ferrer J.F. Bovine leucosis : natural transmission and principles of control // J. A. V. M. A., 1979. Vol.175. P. 12811286.
68. Результаты опыта по экспериметального восспроизведению лейкоза коз / Е.А. Андриян, Т.В. Сноз, А.Т. Шиков и др.// Инфекц. болезни животных. 1990. №9. С. 25.
69. Surse de infective in virusue leucozei bovine (BLV) de la animalum infectat / N. Avram, Ch. Paunescy, R. Begnescu et. al. // Revista de cresterca animallbor, 1980. Vol.30, № 6. P.3438.
70. Roberts D.H., Stagg D.D. An anvestigation in to the susceptibility of cattle to bovine leukosis virus wolloving inoculation by varoius routes. // Veter. Rec. 1982. Vol.110, № 10. P.222224.
71. Evidence on horizontal transmission of bovine leukemia virus due to blood sucking tabanid flies /K. Oschima, K. Okada, Sh. Numakunai, J. Joheyama // Japan J. Vet. Sci. 1981. Vol.43. P.7981.
72. Zu einigen wesentlichen Erkenntnissen der etiologichen und epizootiologischen Fofschungen bei der Rinderleukose und sich deraus erebenden grund satzlichen. Anforgerungen on die. Bekampfung sprinzipien / H. Lieberman, W. Wittmann, M. Muller, E. Lehnert // Mh. Vet. Med. 983. Bd.38. S.4147.
73. Roberts D.H., Stagg D.D. Survey antibodies to bovine C-type virus in the U.K. cattle population // Vet. Microbiolog. 1976. Vol.1. P.319321.
74. Control of bovine leukosis virus in a dairy herd by a change in dekornsng / R.F. Gigiacomo, S.G. Hopkins, R. Darlingson, J.F. Everman // Canad. J. Veter. Res. 1987 Vol.50, № 4. P.542544.
75. Seroepidemiological evidense for horizontal transmission of bovine C-type virus / Ch.E. Piper, D.A. Abt, J.F. Ferrer, R.R. Mapshak // Cancer.Res. 1975. Vol.35. Р. 27142716.
76. Stirtzinger T., Valli V.E.O., Miller J.M. The role of virus dose in experimental bovine leukemia virus infection in sheep // Canad. J. Veter. Res. 1988. Vol.52, № 2. P. 222228.
77. Сандев Н. Экспериментальное заражение овец вирусом лейкоза крупного рoгатого скота // Ветеринария. 1985. № 7. С.35.
78. Transmission of bovine leukosis virus by blood inoculation / J.F. Evermann, R.F. Digiacomo, R.F. Ferrer, S.M. Parish // Am. J. Veter. Res. 1986. Vol.47, № 9. P.18851887.
79. Experimental snfection of shep with bovine leukemia virus: infectivity of blood, nasal and saliva secretions / M.H. Gatei, M.W. Heleman, M.F. Lavin, R.S.V. Daniel // Am. J. Veter. Med. Ser. B. 1989. Vol.36, № 9. P. 652660.
80. Roberts D. An investigation in to the susceptibility of cattle to bovine leukosis virus following inoculation by various routes // Am. J. Veter. Res. 1982. Vol.110, № 10. P. 222224.
81. Выявление онкорнавируса в сперме быков-производителей / В.П. Шиков, Л.Г. Бурба, А.Ф. Валихов и др.// Межвуз. сб. науч. тр. Дон. СХИ. Персиановка. 1980. Т. 15. Вып. 4. C. 69.
82. Richardson G.F., Seger C.L., Braun W.F. Characterization of infectility and bovine leukemia virus infection in feeb bules on southwestern Louisiana coastal range // Am. Theriogenology. 1986. Vol.26, № 4. P. 445454.
83. Wolter F. Zum leukose problem in Beramungs stationen // Mh. Veter. Med., 1971. Vol.26, № 3. P. 491493.
84. Ressany A.A., Masterbroek N., Guak J. Transmissie en immunologiche resnans bij ensootische bovine leukose // Tijdschr. Diergeneesk. 1980. Vol.105. P. 657660.
85. Bovine leukemia virus: an exogenous RNA oncogenic virus / R. Kettman, D. Portetelle, M. Markmerickx et. al. // Proc. Natl. Acad. Sci. US. 1976. Vol.73. P.10141018.
86. Bovine leukemia virus genes in the RNA of leukemic cattle / R.Callahan, M.M. Lieher, V.J. Togaro et. al. // Am. Science., 1976. Vol.192. P.10051006.
87. Королёв Н.И. Наследственная предрасположенность к гемобластозам у крупного рогатого скота // Тр. ВИЭВ. М., 1981. Т.54. С.2431.
88. Embrio transfer and transmission of bovine leukosis virus in a dairy herd /R.F. Digiacomo, E. Studer, J.F. Evermann, J. Evered // J. Am. Veter. Med. Assoc. 1986. Vol.188, №8. P.827828.
89. О возможности использования коров, имеющих антитела к вирусу лейкоза в качестве доноров эмбрионов /С.В. Советкин, Ю.В. Фомин, И.К. Авдотьева и др.// Инфекц. болезни животных. 1990. № 8. С.2829.
90. Андриян Е.А., Цымбал В.И., Ененко Н.Г. Эпизоотическая роль машинного доения в распространении лейкоза крупного рогатого скота// Общая эпизоотология: иммунолог., эколог. и методолог. проблемы: Материалы междунар. науч. конф. Харьков,1995. C. 162164.
91. Галеев Р.Ф. Сравнительная характеристика иммунологических методов при выявлении спонтанно и экспериментально инфицированного ретровирусом лейкоза крупного рогатого скота и овец: Автореф. дисс.... канд. вет. наук: 16.00.03. М., 1982. 25 с.
92. Лейкоз сельскохозяйственных животных / В.А.Бусол, Н.Н.Доронин, Н.С. Мандыгра и др. Киев: Урожай, 1988. 264 с.
93. Лейкоз крупного рогатого скота / В.М. Лемеш, А.Г. Дрогун, В.Н. Якубов, В.И. Лучко. Минск: Ураджай, 1987. 224 с.
94. Салимов X. С., Бугаев М. К. О путях передачи вируса лейкоза крупного рогатого скота // Лейкозы крупного рогатого скота: Сб. науч. тр. МВА. Москва. 1985.С.913.
95. Особенности распространения онкорнавирусной инфекции крупного рогатого скота / В. М. Лемеш, Л. П. Островская, С. А. Шуринова и др. // Вет. наука пр-ву: Межвед. сб. Минск, 1987. № 25. С. 7173.
96. Петров Н.И. Распространение лейкоза и ВЛ КРС среди черно-пестрого айширского скота // Тез. докл. респ. конф. Харьков, 1990. С. 100.
97. Петров Н. И. Эпизоотология лейкоза крупного рогатого скота в хозяйстве Ленинградской области// Бюл. ВНИИ разведения и генетики с. - х. животных. Л., 1989. Вып. 113. С. 1921.
98. Transplantation embryonnaire et transmission de I'agent de la leucose bovir enzootique / A. L.Parodi, G. Manet, A. Vuilla-ume et al // Bull. Acad. Vet.- France. 1983. Vol. 56. P. 183198.
99. Development of bovine leukosis virus infection in cattle. A preliminary studi / C. Olson, R. Kaja, R. Stauffacher, C.E. Zenher // Ann. Rech. Vet. 1978. Vol.9. P.845849.
100. Van der Maaten M.J., Miller J.M., Schmnur M.L.F. Efect of colostral antibody on bovine leukemia virus infection of meonatal calves // Amer.J. Veter. Res. 1981. Vol.42. № 9. P. 14981500.
101. Van der Maaten M.J., Miller J.M., Schmer M.I.F. Facters affectind the transmission of bovine leukemis virus from cows to their offspring // The Commiss of the Europen Communities. 1982. Vol. 15. P.225240.
102. Miller J.M., Van der Maaten M.J. Infectivity test of secretions and excretions froms cattle infected with bovine leukemia virus // J. Natl. Cancer Inst. 1979. Vol.62. Р.425428.
103. Straub O.S. Transmission studies from leukotic cattle to sheep using secretions, excretions, breath an skin sera-pings // Int. Symp. On bovine leucosis, Bologna 57 Nav., 1980. Vol.24. P.1621.
104. Гулюкин М.И., Васин А.В., Замараева М.В. Пути передачи вируса лейкоза крупного рогатого скота // Ветеринария. 1990. № 7. С. 2728.
105. Шишков В.П., Бурба Л.Г., Нахмансон В.М. Лейкоз крупного рогатого скота и меры борьбы с ним // Ветеринария. 1988. № 5. С. 2832.
106. Иммунологическое и вирусологическое исследование молока и крови крупного рогатого скота, инфицированного вирусом лейкоза / А.Ф.Валихов, Е.Ф.Бражин, К.Н.Кондрахина и др.// Актуальные вопросы вет. вирусологии. Казань, 1980. С. 54.
107. Van der Maaten V.S., Miller J.M. Susceptibility of cattle to bovine leukemia virus infection by various routes of exposure // Adv. Compar. Jeuk. Res. 1977. Р. 2932.
108. Ferrer J.F., Piper Ch.E. An evaluation of the role of milk in the natural transmission of BLV // Ann. Rech. Vet. 1978. Vol.9. Р. 803807.
109. Ferrer J.F., Piper Ch.E. Pole of colostrum and milk in the natural transmission of the bovine leukemia virus // Cancer Res. 1981. Vol.41, № 12. P. 49064909.
110. Ferrer J.F. Eradication of bovine leukemia virus infection from a high-prevalence herd using radioimmunoasaay for identification of infected animals // J.A.V.M.A. 1982. Vol.180, №8. Р. 890899.
111. Burridge M.J., Thurmond M.C. An overview of modes of transmission of bovine leukemia virus // Proc. 1. Ann. Meet. USE. Health Assn. Richmond, Va. 1981. Р.165169.
112. Мурватуллоев С.А. Иммунологические аспекты передачи вируса и антител потомству от коров и овец, инфицированных вирусом лейкоза крупного рогатого скота: Автореф. дисc.... канд. вет. наук: 16. 00. 03. М., 1983. 22 с.
113. Мурватуллоев С.А., Гулюкин М.И., Иванова Л.А. Пренатальное и постнатальное инфицирование телят вирусом лейкоза крупного рогатого скота// Инфекц. болезни . 1984.№ 6. С.46.
114. Шиков А.Т., Андриян Е.А., Аванесов Р.А. О заражении телят контактно и путём скармливания молока лейкозных