Т-2 ТОКСИКОЗ ТВАРИН (ПАТОГЕНЕЗ, ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ, ПРОФІЛАКТИКА) : Т-2 ТОКСИКОЗ ЖИВОТНЫХ (Патогенез, диагностика, лечение, профилактика)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Духницький Володимир Богданович

УДК 619: 615. 918:616-08

Т-2 ТОКСИКОЗ ТВАРИН
(ПАТОГЕНЕЗ, ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ, ПРОФІЛАКТИКА)

16.00.04. ветеринарна фармакологія
та токсикологія

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук

Науковий консультант:
Хмельницький Григорій Олександрович
доктор ветеринарних наук,
академік УААН, професор

Київ 2006

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 Огляд літератури
1.1. Поширення грибів-продуцентів та Т-2 токсину у природі
1.2. Біологічна дія Т-2 токсину на організм тварин
1.3. Токсикокінетика Т-2 токсину в організмі тварин
1.4. Сучасний стан лікувально-діагностичних заходів та профілактики Т-2 токсикозу тварин
РОЗДІЛ 2 Матеріали та методи досліджень
2.1. Матеріали досліджень
2.2. Методи досліджень
РОЗДІЛ 3 Результати досліджень
3.1.Клінічні ознаки хронічної форми експериментального Т-2 токсикозу
3.2. Картина крові тварин за хронічної форми Т-2 токсикозу
3.3. Стан обміну речовин в організмі щурів за хронічної форми Т-2 токсикозу
3.4. Вплив тривалого надходження Т-2 токсину на лейкограму котів
3.5. Стан обміну речовин в організмі котів за хронічної форми Т-2 токсикозу
3.6. Вплив тривалого надходження Т-2 токсину на лейкограму поросят
3.7. Стан імунної системи поросят за хронічної форми Т-2 токсикозу
3.8. Обмін білків та активність окремих ферментів плазми крові поросят за хронічної форми Т-2 токсикозу
3.9. Стан обміну вуглеводів та мінеральних речовин в організмі поросят за хронічної форми Т-2 токсикозу
3.10. Активність ферментів плазми крові поросят, що відображають функціональний стан печінки за хронічної форми Т-2 токсикозу
3.11.Стан вільнорадикального перекисного окиснення та ферментативної ланки антиоксидантного захисту організму поросят за Т-2 токсикозу
3.12. Стан неферментативної ланки антиоксидантного захисту організму щурів за Т-2 токсикозу та її корекція
3.13. Обмін оксиду азоту та циклічних нуклеотидів у поросят за хронічної форми Т-2 токсикозу
3.14. Протекторна дія нукливету за Т-2 токсикозу поросят
3.15. Вплив унітіолу на перебіг Т-2 токсикозу котів
3.16. Захисна дія унітіолу за Т-2 токсикозу поросят
3.17. Діагностика Т-2 токсикозу
РОЗДІЛ 4 Аналіз та узагальнення результатів досліджень
ВИСНОВКИ
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АлАТ- аланінамінотрансфераза
АОЗ - антиоксидантний захист
АОСЗО - антиоксидантна система захисту організму
АРГ- аргіназа
АсАТ- аспартатамінотрансфераза
БОТ - бутилокситолуол
ВАС - вуглеамонійні солі
ВР - вільні радикали
ВРПО - вільнорадикальне перекисне окиснення
ГАМК - гамма-аміномасляна кислота
4-ГБФ-УДФ - 4-гідроксибіфеніл-уридиндифосфат
ГГТ- гамма-глутамілтрансфераза
ГлТ-глутатіонтрансфераза
ГП- глутатіонпероксидаза
ГР- глутатіонредуктаза
ГРХ - газо-рідинна хроматографія
ГЦ - гуанілатциклаза
ДАН - диацетилнеосоланіол
ДОН - дезоксиніваленол
ЛДГ- лактатдегідрогеназа
мГЦ - мембранозв’язана гуанілатциклаза
МДА - малоновий діальдегід
НАУ - Національний аграрний університет
О2- - супероксидрадикал
ПОЛ - перекисне окиснення ліпідів
ПТГ - паратиреотропний гормон
рГЦ - розчинна гуанілатциклаза
СДГ- сорбітолдегідрогеназа
СОД - супероксиддисмутаза
ТТМТ - трихотеценові мікотоксини
Тх/Тс - імунорегуляторний індекс
УДФ-ГТ - уридиндифосфат-глюкоронозилтрансфераза
УДФ - уридиндифосфат
ФА - фагоцитарна активність
ФІ - фагоцитарний індекс
ФК - фузаріоз колосся
cАМP - циклічний аденозинмонофосфат
cGМP - циклічний гуанозинмонофосфат
GSH - глутатіон відновлений
GSSG-глутатіон окиснений
NADPH - нікотинаміддинуклеотидфосфат відновлений
NO - синтаза - синтаза оксиду азоту
іNOS- індуцибельна ізоформа NO-синтази
ONOO - пероксинітрит
р-НФ-УДФ - р-нітрофеніл-уридиндифосфат

ВСТУП

Стан проблеми. Глобальні зміни природно-кліматичних умов у другій половині ХХ та на початку ХХ1 століття характеризуються масовим ураженням посівів сільськогосподарських культур грибами, що утворюють токсини та підвищенням їх токсигенності. Мікотоксини - це метаболіти мікроскопічних (плісеневих) грибів, які за ступенем ризику для здоров’я тварин і людини займають одне із перших місць серед відомих забруднювачів кормів, продовольчої сировини та продуктів харчування. Тому не випадково мікотоксини внесені до переліку речовин регламентованих у харчових продуктах, кормах та сировині [165, 200, 361].
На відміну від інших токсикантів (важкі метали, пестициди, нітрати та нітрити, радіоактивне випромінювання тощо), утворення та накопичення мікотоксинів у кормах і продуктах харчування не завжди є прямим результатом антропогенної діяльності та науково-технічного прогресу, а залежить, в основному, від природно-кліматичних умов. Хоча, на думку багатьох вчених, факторами, які сприяють розвитку грибів у кормових субстратах та збільшенню випадків мікотоксикозів, можуть бути сучасні технології рільництва, вирощування високоурожайних, але з пониженою загальною резистентністю культур, нераціональне зрошення полів, неправильне застосування пестицидів та мінеральних добрив [21].
Масове поширення токсигенних грибів на всіх континентах та у різних кліматичних зонах нашої планети пояснюється їх високою стійкістю і невибагливістю до умов навколишнього середовища.
Потенційна та реальна небезпека мікотоксинів значно посилюється їх високою стійкістю до дії різних факторів: високої температури, обробки мінеральними кислотами, лугами та іншими речовинами.
Мікотоксини впливають не лише на організм тварин і людей, а й на рослини, комах, найпростіших, а також на мікроорганізми. Цей вплив має негативні наслідки та призводить до зниження врожайності рослин і продуктивності тварин, збільшення захворюваності й загибелі, розвитку віддалених ефектів в організмі тварини та людини [179, 180].
Враховуючи те, що мікотоксинам окрім загальнотоксичної дії властива мутагенна, тератогенна та канцерогенна активність, а також здатність суттєво впливати на стан імунної системи тварин і людини, їх слід розглядати як одну із важливих біологічних проблем.
Щорічно близько 25-30% зерна, що виробляється у світі, забруднюється мікотоксинами. Найбільш часто виявляють мікотоксини, що продукуються грибами із родів Aspergillus та Fusarium, зокрема афлатоксини, трихотеценові мікотоксини, зеараленон і фумонізини [103, 165, 201, 213, 415].
Так, щорічні втрати від дії мікотоксинів у США становлять понад 2 млрд доларів. У Росії ці збитки становлять в середньому 500 млн рублів. Світові втрати сільськогосподарської продукції, пов’язані з ураженням токсигенними грибами та забрудненням мікотоксинами, становлять 16 млрд доларів на рік, тоді як 10 років тому оцінювались у 2 млрд [200].
Нині відомо понад 350 видів токсигенних грибів та більше 400 продукованих ними токсинів. Імовірно, що найближчим часом їх кількість буде збільшуватись за рахунок виявлення нових мікотоксикозів. Двадцять років тому було відомо близько 250 видів різних мікроскопічних грибів та більше 100 токсичних метаболітів [195, 200, 262, 285, 415].
За даними численних повідомлень у літературі, найбільшу небезпеку становлять токсини фузаріїв, аспергілів та пеніцилів. Фузарії утворюють більше 150 ТТМТ та близько 40 інших мікотоксинів, з яких найбільш важливими вважається 10. У сільськогосподарській та санітарно гігієнічній практиці країн з помірним кліматом, в т.ч. України, визначають дезоксиніваленол (ДОН, вомітоксин), зеараленон (Ф-2 токсин, ферментативна естрогенна речовина), Т-2 токсин, а у Південній Африці, Китаї та США - фумонізини В1 та В2. Наявні повідомлення про високу частоту (до 41-50% випадків) виявлення Т-2 токсину в окремі роки у зерні пшениці, ячменю та вівса в європейських країнах - Польщі, Німеччині, Фінляндії та у країнах бувшої Югославії [260, 261, 337, 345, 359, 416, 431].
Враховуючи викладене вище є підстави вважати проблему мікотоксинів глобальною.
Актуальність теми. До найбільш розповсюджених відносяться гриби із роду Fusarium. Вони здатні продукувати велику кількість мікотоксинів, серед яких найбільше токсикологічне значененя мають трихотецени Т-2 токсин, НТ-2 токсин, неосоланіол, диацетоксискирпенол (ДАС), дезоксиніваленол (ДОН), ніваленол [147, 149,187, 196, 229, 261, 284].
Серед трихотеценових мікотоксинів частотою виявлення та токсичністю виділяється Т-2 токсин, який вважається найбільш вивченим. Встановлена його хімічна структура, вивчені властивості та частково досліджено механізм біологічної дії, біотрансформацію, розроблені методи виділення, ідентифікації та кількісного визначення. Однак, проблема Т-2 токсикозу у ветеринарній медицині залишається не повністю вирішеною. Зокрема, не вивчені умови, які сприяють виникненню згаданого вище токсикозу, його патогенез, не розроблені методи специфічної та неспецифічної терапії і профілактики. Виникла нагальна потреба подальшої науково-обгрунтованої констатації максимально допустимого рівня (МДР) токсину в кормах для тварин різних видів, його вплив на організм тварин у мінімальних кількостях за умови тривалого надходження, накопичення та виділення з організму.
Т-2 токсин характеризується вираженими токсичними властивостями і про це свідчить величина DL50 , яка для лабораторних, продуктивних тварин різних видів та птиці знаходиться в межах від 3 до 14 мг/кг маси тіла [210, 404, 477].
Біологічна дія Т-2 токсину вивчалась багатьма дослідниками, в основному, на лабораторних тваринах, птиці, менше досліджень проведено на продуктивних тваринах. Вона характеризується некротичними ураженнями шкіри, затримкою росту, імуносупресивним, тератогенним та канцерогенним ефектами.
В основі механізму токсичної дії Т-2 токсину є порушення синтезу білка та нуклеїнових кислот, прооксидантна дія, запуск запрограмованої загибелі клітин (апаптоз), ушкодження кровотворних і імунокомпетентних органів, травного каналу, шкіри, слизових оболонок органів травлення і дихання [26, 44, 159, 160, 241, 342, 346, 386, 406, 414, 444, 460, 477].
Особливо небезпечний Т-2 токсин для свиней та птиці у звязку з їх високою чутливістю (DL50 4 мг/кг), особливостями годівлі (концентратний тип), частотою виявлення токсину у зерні та комбікормах.
Хоча Т-2 токсикоз тварин вивчався вітчизняними та зарубіжними вченими, однак потребує детального аналізу вплив Т-2 токсину на окремі органи і системи, процеси метаболізму, стан гуморальної та клітинної ланок імунітету, активність ферментних систем організму. Важливим є розроблення ефективних і дешевих методів та засобів лікування і профілактики Т-2 токсикозу, зокрема патогенетичного впливу.
Викладене вище і становить актуальність теми та проведених досліджень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертаційна робота виконувалась згідно тематичного плану держбюджетних науково-дослідних тем кафедри фармакології та токсикології Національного аграрного університету Теоретично обгрунтувати застосування антидотів, методів прискореної діагностики та надійної профілактики мікотоксикозів тварин”, (номер держреєстрації 0198U004091) та Розробити систему контролю якості продукції тваринництва за показниками безпеки (токсикантами)”, (номер держреєстрації 0102U006203), які входять до галузевої науково-технічної програми Забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя в Україні”.
Участь автора дисертації зводилась до виконання окремих розділів вказаних науково-дослідних тем.
Мета та задачі досліджень. Метою досліджень було вивчити особливості токсичної дії Т-2 токсину, перебіг хронічної форми Т-2 токсикозу лабораторних тварин і поросят, дослідити морфологічні, імунологічні та біохімічні показники крові для встановлення патогенезу та використання їх з діагностичною метою, пошуку засобів лікування і профілактики отруєнь.
Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:
- вивчити та проаналізувати у порівняльному аспекті клінічний прояв Т-2 токсикозу щурів, котів та свиней;
- дослідити вплив Т-2 токсину на гематологічні та біохімічні показники організму лабораторних тварин та свиней;
- вивчити вплив Т-2 токсину на показники клітинного та гуморального імунітету організму свиней;
- дослідити ферментативну функцію печінки за хронічної форми Т-2 токсикозу;
- вивчитии стан вільнорадикального перекисного окиснення та антиоксидантного захисту організму щурів і поросят за Т-2 токсикозу;
- вивчити стан обміну оксиду азоту та циклічних нуклеотидів за Т-2 токсикозу поросят;
- визначити основні діагностичні тести за Т-2 токсикозу тварин;
- на основі вивчення патогенезу запропонувати засоби для лікування тварин і профілактики Т-2 токсикозу.
Об’єкт дослідження: Т-2 токсикоз щурів, котів та поросят; клініка, патогенез, діагностика, лікування та профілактика.
Предмет дослідження: Т-2 токсин і його вплив на клінічні, гематологічні, біохімічні й імунологічні показники організму тварин, пошук лікувально - профілактичних засобів.
Методи дослідження: фармакологічні, хіміко-токсикологічні, клінічні, біохімічні, гематологічні, морфологічні, спектрофотометричні, радіоімунні, статистичні.
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше комплексно вивчено токсикодинаміку Т-2 токсину в організмі щурів, котів і поросят. Встановлено, що Т-2 токсин негативно впливає на стан клітинного і гуморального імунітету тварин, останнє підтверджується зменшенням кількості Т- і В-лімфоцитів, титру природних антитіл та імуноглобулінів класу G, А і М, збільшенням кількості 0-лімфоцитів і порушенням імунорегуляторного індексу.
Виявлено вплив Т-2 токсину на обмін оксиду азоту, який характеризується зниженням активності NO-синтази, зростанням рівня нітрозотіолів і нітритів, зменшенням концентрації гемоглобіну в крові поросят. Зниження активності NO-синтази, що генерує важливий низькомолекулярний біорегулятор, яким є оксид азоту обумовлюється дефіцитом субстрату L-аргініну, який використовується в аргіназній реакції.
Доведено, що Т-2 токсин у субтоксичних дозах викликає різке порушення ферментативної і неферментативної ланок антиоксидантного захисту організму тварин, що підтверджується зростанням рівня ТБК- активного продукту (малоновий діальдегід) у крові і печінці, рівня вільних радикалів та зменшенням концентрації SH-груп, сечової кислоти, осмотичної резистентності еритроцитів і природних біоантиоксидантів.
Встановлено вплив Т-2 токсину на вміст циклічних аденозин- та гуанідинмонофосфатів у крові поросят. Підвищення вмісту циклічних нуклеотидів відображає активність аденілат- та гуанілатциклазної сигнальних систем з одного боку і фосфодиестеразної - з іншого.
Доведено лікувально-профілактичний ефект унітіолу та нукливету при хронічній формі Т-2 токсикозу поросят, який характеризується нормалізацією процесів обміну речовин, зниженням активності ПОЛ та збільшенням приростів маси тіла.
Підтвердженням об’єктивності нових уявлень щодо патогенезу Т-2 токсикозу тварин є висока лікувальна ефективність антиоксидантних та імуностимулюючих засобів унітіолу, нукливету та препаратів вітамінів Е, А, С, Д3.
Одержано патент України 4491, А61К31/355 Спосіб зниження негативного впливу Т-2 токсину на організм тварин”: Духницький В.Б., Іщенко В.Д.; заявл. 19.05.2004; опубл. 17.01.2005.-Бюл. №1., що підтверджує новизну та актуальність досліджень.
Практичне значення одержаних результатів.
Одержані результати досліджень мають як наукове, так і прикладне значення. Наукове значення полягає у вивченні маловідомих та невідомих сторін біологічної дії Т-2 токсину на організм тварин. Комплексний підхід у вивченні проблеми суттєво доповнює відомості про механізм токсичного впливу Т-2 токсину на організм тварин та уточнює патогенез токсикозу.
Прикладне значення отриманих результатів полягає в обгрунтуванні застосування для зменшення токсичного впливу Т-2 токсину на організм тварин засобів патогенетичної терапії (антиоксидантів препаратів вітамінів Е, А, С, Д3, засобів загальної антитоксичної дії - унітіол, біологічно активних речовин нукливет). Результати досліджень були використані при розробці Методичних рекомендацій з діагностики, лікування та профілактики Т-2 токсикозу свиней”, затверджених Державним департаментом ветеринарної медицини Міністерства АП України 31 липня 2003 року, реєстраційний №15-14/322, та при виданні методичних вказівок Діагностика, лікування і профілактика мікотоксикозів тварин та птиці”, схвалених та рекомендованих до видання науково-проблемною радою НДІ ветеринарної медицини, якості та безпеки продукції АПК НАУ та методичною комісією Інституту ветеринарної медицини УААН.
Основні теоретичні положення дисертації використовуються в навчальному процесі при підготовці спеціалістів ветеринарної медицини НАУ та інших вузів, факультеті післядипломної освіти НАУ, а також при наукових дослідженнях у лабораторіях ветеринарної медицини України.
Особистий внесок здобувача. Особистий внесок здобувача полягає в самостійному аналізі літературних джерел за темою дисертації, розробці схем та проведенні експериментальних і лабораторних досліджень, статистичній обробці одержаних результатів та їх аналізі, формулюванні висновків і практичних рекомендацій.
Частина експериментів виконана за участю аспіранта кафедри фармакології та токсикології НАУ Іщенка В. Д.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались та обговорювались і отримали позитивну оцінку на наcтупних наукових форумах: Першій Всеукраїнській науково-методичній конференції ветеринарних фармакологів і токсикологів (Київ, 1998 р.); щорічних конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів факультету ветеринарної медицини НАУ та Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК (2000-2005 рр.); 1-му з’їзді токсикологів України (Київ, 2002 р.), науково - практичній конференції Організація токсикологічної допомоги в Україні” (Київ, 2002 р.); Міжнародній науково - практичній конференції з ветеринарної фармакології та токсикології, присвяченій 100-річчю до дня народження професора С.В. Баженова (Київ, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції Актуальні проблеми ветеринарної медицини в умовах сучасного ведення тваринництва” (м. Феодосія, 2003 р.); 1V науково-практичній конференції БДАУ Проблеми неінфекційної патології тварин” (м. Біла Церква, 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції Ветеринарна медицина 2004: сучасні аспекти розробки, маркетингу і виробництва ветеринарних препаратів” (м. Феодосія, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції Ветеринарна медицина 2005: сучасний стан та актуальні проблеми забезпечення ветеринарного благополуччя тваринництва ” (Ялта, 2005 р.).
Публікації матеріалів досліджень. За матеріалами дисертації опубліковано 36 наукових праць, у тому числі 25 - у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, 11 із них написані одноосібно здобувачем, 8 тез, одні методичні рекомендації і вказівки, отримано патент України на винахід.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Відповідно до поставленої мети, уперше виконані комплексні дослідження з вивчення патогенезу Т-2 токсикозу тварин різних видів (щурів, котів, поросят), які дали можливість виявити основні закономірності порушення обміну речовин і фізіологічних функцій.
Висока лікувально-профілактична ефективність унітіолу, нукливету та природніх біоантиоксидантів вітамінів А, Е, С, Д3 підтверджує сформульовану концепцію щодо патогенезу хронічного Т-2 токсикозу тварин.
2. За ступінню прояву клінічних ознак отруєння тварин різних видів можна поставити у ряд: коти®поросята®щурі, де щурі є найбільш стійкими.
Добре виражений підгострий токсикоз у котів розвивався за дози Т-2 токсину 0,05 мг/кг маси тіла, у поросят - хронічний лише після двохтижневого згодовування Т-2 токсину у дозі 0,1-0,2 мг/кг; у щурів подібний стан зустрічався після трьохтижневого згодовування у дозі 2 мг/кг маси тіла.
3. Ступінь вираженості та характер прояву клінічних ознак Т-2 токсикозу корелювали із змінами картини крові тварин. У щурів картина крові за умов хронічної форми Т-2 токсикозу була без змін.
Картина крові котів за Т-2 токсикозу нагадує аліментарну токсичну алейкію і характеризувалась лейкопенією (P<0,02), тромбоцитопенією (P<0,01), зниженням рівня гемоглобіну (анемією) (P<0,01) та зменшенням кольорового показника.
Картина крові поросят на ранніх стадіях Т-2 токсикозу характеризувалась лейкоцитозом (P<0,01-0,05) та тромбоцитозом (P<0,05), які в подальшому можуть змінюватись лейкопенією та тромбоцитопенією.
4. Лейкограма котів за хронічної форми Т-2 токсикозу характеризувалась еозинофілією (P<0,02-0,05), лімфоцитопенією (P<0,01-0,05), порушенням співвідношення між формами нейтрофілів (збільшення кількості юних і паличкоядерних та зменшення сегментоядерних зсув ядра вліво).
Лейкограма поросят за дії Т-2 токсину у дозі 0,1 мг/кг маси тіла, характеризувалась збільшенням кількості паличкоядерних (P<0,02) та зменшенням сегментоядерних (P<0,05) нейтрофілів. Т-2 токсин у дозі 0,2 мг/кг викликав лімфоцитопенію (P<0,01) та моноцитоз (P<0,01).
5. Вплив Т-2 токсину в дозі 0,2 мг/кг маси тіла на імунну систему поросят проявлявся змінами показників її клітинної та гуморальної ланок і призводив до розвитку імунодефіцитного стану. Зміни клітинної ланки імунітету характеризувались зменшенням кількості Т- та В-лімфоцитів на 24 та 18 % відповідно, окремих субпопуляцій Т-лімфоцитів (P<0,001-0,01) та порушенням імунорегуляторного індексу Тх/Тс (P<0,05).
Показники гуморальної ланки імунітету характеризувалися зниженням рівня імуноглобулінів класу G на 28%, A на 73%, М на 60% та титру природних антитіл.
6. Щоденне пероральне введення Т-2 токсину щурам у дозі 0,76 мг/кг маси тіла упродовж трьох тижнів супроводжувалось гіпоальбумінемією (P<0,01), гіпоглікемією (P<0,001), зниженням активності аспарагінової- та аланінової амінотрансфераз у плазмі крові на 20 та 47% відповідно.
7. Біохімічні показники плазми крові котів за експериментального Т-2 токсикозу характеризувались зменшенням рівня креатиніну та збільшенням концентрації фосфору. Ферментативний спектр проявлявся зростанням активності лужної фосфатази на 33-100% і гамма-глутамілтрансферази на 43-109% та зниженням активності аспартат - та аланінамінотрансфераз на 47-51%.
8.Хронічна форма експериментального Т-2 токсикозу поросят супроводжувалась зменшенням рівня загального білка на 14%, підвищенням рівня альбуміну на 32%, зменшенням рівня глюкози на 19-67%, кальцію на 18%, магнію на 17-40%, підвищенням рівня фосфору на 16-45%, порушенням співвідношення між кальцієм та фосфором, зниженням активності амінотрансфераз у плазмі крові у 2,5-3,7 рази.
За дії Т-2 токсину у дозі 0,2 мг/кг маси тіла у поросят наставало зростання активності амінотрансфераз у 1,6-2,3 рази.
9. Щоденне введення поросятам Т-2 токсину в дозі 0,2 мг/кг маси тіла протягом двох тижнів викликало порушення ферментативного спектра плазми крові та проявлялося зростанням активності аргінази більше ніж у 4 рази, гамма-глутамілтрансферази на 71%, аспартатамінотрансферази в 1,7 рази, лактатдегідрогенази на 38%, та зниженням активності аланінамінотрансферази на 14% і NO-синтази на 95%, що свідчить про ураження печінки.
10. Зростання активності аргінази та зниження активності NO-синтази у крові поросят свідчить про вплив Т-2 токсину на систему обміну L-аргініну. Останній є субстратом названих ферментів, а його обмін здійснюється за двома альтернативними шляхами: аргіназному, що продукує сечовину, та NO-синтазному, що генерує надзвичайно важливий низькомолекулярний біорегулятор, яким є оксид азоту.
11. Т-2 токсин у дозі 0,2 мг/кг маси тіла поросят активував процеси вільнорадикального перекисного окиснення, що супроводжувалось підвищенням рівня ТБК-активного продукту (МДА) на 57% у плазмі крові, зменшенням осмотичної резистентності еритроцитів (P<0,01) та концентрації вільних сульфгідрильних груп (P<0,001) у крові.
Т-2 токсин у дозі 2 мг/кг маси тіла щурів сприяв збільшенню рівня МДА у тканині печінки на 50% та зменшенню концентрації речовин, які забезпечують неферментативну ланку антиоксидантного захисту організму (вітаміну А у тканині печінки у 4,5 рази, вітаміну Е та аскорбінової кислоти у плазмі крові на 38%).
12. За хронічної форми Т-2 токсикозу поросят зменшувався антиоксидантний захист організму, про що свідчить зниження активності глутатіонредуктази та глутатіонпероксидази еритроцитів у 5 разів, денітрозувальної і N-деметилювальної активності цитохрому Р-450 у лімфоцитах на 67 та 28% відповідно.
13. Введення в раціон щурів природних біоантиоксидантів (альфа-токоферолу ацетату 70 мг/кг корму, ретинолу пальмітату-12000 ОД/кг корму, холекальциферолу - 6000 ОД/кг корму та аскорбінової кислоти 250 мг/кг корму) на тлі розвитку Т-2 токсикозу гальмує процес утворення МДА в тканині печінки, сприяє стабілізації вітаміну А в печінці та вітаміну Е і аскорбінової кислоти у плазмі крові, покращує загальний стан та використання корму організмом тварин.
14. Хронічна форма Т-2 токсикозу поросят проявлялась зростанням рівня циклічних нуклеотидів у крові в 1,7-2,9 рази, що є свідченням порушення аденілат- та гуанілатциклазних сигнальних систем. Зниження рівня сечової кислоти у крові поросят у 2,8 рази є підтвердженням активації вільнорадикальних процесів та ослаблення АОЗ організму.
15. Вплив Т-2 токсину у дозі 0,1 мг/кг маси тіла на обмін оксиду азоту в організмі поросят характеризувався зниженням активності NO-синтази на 77%, зростанням рівня нітрозотіолів у 2,4 рази, нітритів на 34% і зменшенням концентрації гемоглобіну в 1,5 рази.
16. Щоденні внутрішньом’язові ін’єкції нукливету поросятам у дозах 2 і 5 мг/кг маси тіла на тлі розвитку хронічної форми Т-2 токсикозу сприяли підвищенню рівня загального білка та альбуміну у плазмі крові, нормалізації показників обміну мінеральних речовин (Ca, P, Mg), активності трансаміназ, кількості лейкоцитів, забезпечували збільшення кількості тромбоцитів та підвищення приростів у 1,8-2 рази.
17. Щоденне надходження унітіолу в організм поросят у дозі 30 мг/кг маси тіла на тлі розвитку хронічного Т-2 токсикозу сприяло нормалізації загального стану, обміну білків, вуглеводів і, в меншій мірі, мінеральних речовин, зменшувало концентрацію МДА, справляло стабілізуючий ефект на осмотичну резистентність еритроцитів, нормалізувало активність амінотрансфераз плазми крові та забезпечувало підвищення приростів у 4 рази.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Т-2 токсин, навіть у незначних дозах за тривалого надходження в організм, порушує гомеостаз (морфологічні та біохімічні показники крові, імунний статус, активність ферментів), ступінь вираженості якого визначається видовою чутливістю тварин та тривалістю надходження токсину.
2. Зажиттєва діагностика хронічної форми Т-2 токсикозу поросят ґрунтується на аналізі:
- клінічних ознак (періодичне виділення розріджених калових мас, блювота, нервові розлади, некроз шкіри губ та слизової оболонки ротової порожнини, затримка росту та зменшення приростів);
- картини крові (лейкоцитоз з наступною лейкопенією, тромбоцитопенія, зниження рівня гемоглобіну, зсув ядра нейтрофілів вліво, лімфоцитопенія, моноцитоз);
- імунологічних даних (зменшення у крові кількості Т-та В-лімфоцитів, їх окремих субпопуляцій, концентрації у плазмі крові імуноглобулінів класу А,G та М, титру природних антитіл);
- біохімічних змін плазми крові (диспротеїнемія, креатинінемія, гіпоглікемія, підвищення рівня фосфору, зменшення співвідношення між кальцієм та фосфором, зменшення рівня магнію, зниження активності амінотрансфераз, підвищення активності гамма-глутамілтрансферази і лужної фосфатази);
- результатів хіміко-токсикологічного та мікологічного досліджень кормів і патологічного матеріалу.
3. За хронічної форми Т-2 токсикозу свиней з терапевтичною та профілактичною метою рекомендується застосовувати нукливет у формі внутрішньом’язових ін’єкцій з розрахунку 2-5 мг/кг маси тіла, щоденно протягом двох тижнів.
4. Для зменшення негативного впливу Т-2 токсину на організм тварин рекомендується унітіол, який згодовують свиням разом із кормом щоденно у дозі 30 мг/кг маси тіла.

Для профілактики Т-2 токсикозу тварин та підвищення антиоксидантного захисту організму рекомендується додаткове введення до раціону природних антиоксидантів (вітамін А, Е, Д3, С), або кормів, багатих на їх провітаміни (каротин, каротиноїди, токофероли) в терапевтичних дозах.
Результати дисертаційної роботи доцільно використовувати у науково-дослідній роботі та включити в навчальний процес з курсу Ветеринарна токсикологія” для підготовки спеціалістів ветеринарної медицини і для слухачів післядипломної освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.

Ажипа Я.И. Медико-биологические аспекты применения метода ЭПР. М.: Наука, 1983. 528 с.

2.

Активность ферментов метаболизма ксенобиотиков в печени крыс при недостатке витамина А и микотоксикозе Т-2 / А. Э. Кранаускас, Л. В. Кравченко, И. Я. Конь, В. А. Тутельян // Вопросы медицинской химии. 1985. Т.32, Вып.2. С. 130-134.

3.

Алейников И.Н., Яковлев М.К. Экологизация фузариозного зерна // Материалы Междунар. науч. конф. ”Биологические ресурсы и устойчивое развитие” (29 октября-2 ноября). - Пущино. 2001. С. 8.

4.

Алешин Б.В. Кроветворные органы и ретикуло-эндотелиальная система при алейкии // Труды Чкаловского института эпидэмиологии и микробиологии 1947. Т.2. С. 125-144.

5.

Антоняк Г.Л. Зміни окремих ланок в обміні речовин та антиоксидантної системи в еритроїдних клітинах кісткового мозку свиней у неонатальному періоді // Укр. биохим. журн. 1998. Т.70,№5. С. 132-139.

6.

Антидотная эффективность ресинтезированного унитиола / Максимов Ю.Л., Краснюк Е.П., Овруцький В.М., и др. // Современные проблемы токсикологии. 2000.- №1. С. 44-46.

7.

Антиоксидантна система захисту організму / Бєленічев І.Ф., Левицький Є.Л., Губський Ю.І., та ін. // Современные проблемы токсикологии. 2002. - №3. С.24-31.

8.

Антиоксидантна ефективність похідного a-токоферолацетату з укороченим бічним ланцюгом за умов гострого отруєння парацетамолом / Г.М. Шляхметова, В.М. Коваленко, Л.Б. Бондаренко, І.В. Кузьменко // Укр. биохим. журн. 2000. Т.72,№2. С. 61-67.

9.

Антиоксидантна та генопротекторна властивості фізіологічно активних речовин, виділених з троянди дамаської / Губський Ю.І., Левицький Є.Л., Примак Р.Г., та ін. // Ліки. 1995. - №6. С. 112-116.

10.

Апатенко В. М. Ветеринарна імунологія та імунопатологія. - Київ.: Урожай, 1994. 127 с.

11.

Асатиани В.С. Новые методы биохимической фотометрии. М.: Наука, 1965 С. 123-126.

12.

Афанасьєв И.Б. Кислородные радикалы в биологических процессах // Хим.-фарм. журнал. Т.19,№1. С. 11-23.

13.

Бабаскин П.М. Метод определения пировиноградной кислоты в крови // Лабораторное дело. 1976. - №8. С. 407.

14.

Бабаскин П. М. Определение сахара крови на фотоэлектроколориметре с антроновым реактивом / Лабораторное дело. 1964. - №6. С. 343-345.

15.

Бабич А.А., Кулик М.Ф., Химич В.В. Ценный корм из влажного зерна кукурузы.- М.: В.О. Агропромиздат, 1988. 47 с.

16.

Барабой В.А. Антиокислительная и биологическая активность мелатонина // Укр. биохим. журн. 2000. Т.72,№3. С. 5-9.

17.

Билай В.И. Микотоксикозы человека и сельскохозяйственных животных. - К.: Изд-во Академии наук Украинской ССР, 1960. 167 с.

18.

Билай В. И. Биологически активные вещества микроскопических грибов и их применение. Киев, 1965. 266 с.

19.

Билай В.И, Пидопличко Н.М. Токсинообразующие микроскопические грибы. - К.: Наукова думка, 1970. 289 с.

20.

Билай В.И. Фузарии.- К.: Наукова думка, 1977. 442 с.

21.

Билай В.И. Проблемы и задачи современной микотоксикологии // Тезисы докладов 7 сьезда Украинского микробиологического общества. Черновцы, 1989. ч.1. С. 5.

22.

Биленко М.В. Биоантиокислители в регуляции метаболизма в норме и патологии.- М.: Медицина, 1982. Т.6. С. 195-213.

23.

Биленко М.В. Ишемические и реперфузионные повреждения органов.-М.: Медицина, 1989. 368 с.

24.

Биохимические, гематологические и иммунологические критерии оценки хронического Т- 2 микотоксикоза у мышей / Кравченко Л.В., Левицкая А.Б., Авреньева Л.И., и др. // Вопросы питания. 1985. - №4. С. 60-64.

25.

Биохимия / Кучеренко Н.Е., Бабенюк Ю.Д., Васильев А.Н. и др. - К.: Вища школа, 1988. 431 с.

26.

Бирюков А.Г. Энергетический обмен в митохондриях и содержание нуклеиновых кислот в печени цыплят при остром Т-2 токсикозе // Вопр. соврем. биол. животных. - Моск. вет. акад, 1989. С. 55-59.

27.

Болтнянская Э.В., Куваева И.Б. Розовоокрашенное зерно и фузариоз // Вопросы питания. 1985. - №2. С. 18-22.

28.

Болтнянская Э.В., Куваева И.Б., Кроякова Е.А. Скрининг штаммов дрожжей чувствительных к токсину Т-2 // Вопросы питания. 1988. - №6. С. 67-68.

29.

Болтнянская Э.В., Куваева И.Б., Кроякова Е.А. Изучение распространенности токсигенных штаммов грибов рода Fusarium и факторов, влияющих на их токсинообразование // Сб. науч. тр. ин-та питания АМН СССР. 1989. - №9. С. 256-262.

30.

Бойко Г. Ефективність гемосорбентів СКН і ГСГД щодо Т-2 токсину // Ветеринарна медицина України. 2001. - №1. С. 34-35.

31.

Бойко Г. В. Гемосорбція в терапії поросят при гострому експериментальному Т-2 токсикозі // Дис. канд. вет. наук: 16.00.04. Київ, 2004. 133 с.

32.

Бойков Ю., Хасанова Э. Фузариотоксикоз кур // Птицеводство. 1986. - №1. С. 41.

33.

Бойцова Л.В. Корекція вмісту відновленого глутатіону в печінці тіоловими препаратами при введенні ембіхіну // Ліки. 1994. - №4. С. 64-67.

34.

Бойцова Л.В. Роль глутатионовой антипероксидной системы в механизме цитотоксического действия эмбихина // Укр. биохим. журн. 1997. Т.67,№4. С. 98-103.

35.

Бойцова Л.В. Вплив ембіхіну та тіолових препаратів на вміст нуклеїнових кислот в органах з різною мітотичною активністю // Ліки. 1997. - №4. С. 97-100.

36.

Бравер-Чернобульская Б.С., Белоножко Г.А. Унитиол в терапии интоксикаций тяжелыми металлами // Тиоловые соединения в медицине.-К.: Гос.мед. изд УССР. 1959. С. 139-144.

37.

Взаимодействие антиоксидантов различной химической структуры с фосфолипидным биослоем / Ю.И. Губский, А.Г. Горюшко, З.В. Шнурко, Л.Г. Саченко. // Укр. биохим. журн. 1994. Т.66,№2. С. 53-58.

38.

Ветеринарный энциклопедический словарь / Бакулов И.А., Ершов В.С., Магда И.И. и др. М.: Советская энциклопедия, 1981. С. 266-267.

39.

Ветеринарна клінічна біохімія / Левченко В.І., Влізло В.В., Кондрахін І.П., та ін. Біла Церква, 2002 399 с.

40.

Вивчення ефективності гемосорбції при гострому отруєнні поросят Т-2 токсином / Хмельницький Г.О., Бойко Г.В., Стойков І.І. та ін. // Тези доповідей 1 з’їзду токсикологів України (11 - 13 жовтня). Київ, 2001. С. 32-33.

41.

Видовой состав и токсигенность возбудителей фузариоза всходов пшеницы в Московской области / Г.П. Кононенко, Л.С. Малиновская, Э.А. Пирязева, Н.А.Соболева // Микология и фитопатология. 1998. Т.32, Вип.4. С. 37-41.

42.

Визначення імуномодулюючої дії препарату Нукливет” / А.М.Головко, В.Г. Скрипник, З.Ю. Ткачук, М.І. Келеберда // Зб. матеріалів VІІІ Міжнарод. наук. практ. конф. Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх тварин” (16 18 жовтня). Київ, 2003 С. 14-17.

43.

Владимиров Ю.А., Арчаков А.И. Перекисное окисление липидов в биологических мембранах. М.: Наука. 1972. 252 с.

44.

Влияние Т-2 токсина на ультраструктуру и активность органеллоспецифических ферментов некоторых органов крыс / Кравченко Л.В., Хвиля С.И., Авреньева Л.И., и др. // Цитология. 1983.- Т.85,№11. С. 1264-1269.

45.

Влияние избытка витамина А и Т-2 токсина на активность ферментных систем второй фазы метаболизма ксенобиотиков в печени крыс / Л. В. Кравченко, И. Я. Конь, Л.И. Авреньева, В. А. Тутельян // Вопросы питания. 1984.- №6. С. 88-91.

46.

Влияние Т-2 токсина на процесс радиационного воздействия / Тремасов М.Я., Равилов А.З, Сергейчев А.И. и др. // Тез. докл. 3 съезда по радиац. исслед. Радиобиологическая, радиоэкологическая, радиационная безопасность” (14 - 17 октября). Москва, 1997. С. 229.

47.

Влияние микотоксинов - афлатоксина В1 и Т-2 токсина на обмен витамина Д3 и рецепцию его гормональной формы 1,25-диоксивитамина Д3 у крыс / Сергеев И.Н., Архапчев Ю.П., Кравченко Л.В. и др. // Вопросы медицинской химии. 1988. - №8. С. 51-57.

48.

Влияние факторов внешней среды на рост и развитие устойчивого к байтану штамма Fusarium solani в культуре и на растениях лука / Н.Б. Трошина, Р.Ф. Исаев, И.А. Яхин, О.И. Яхин // Микология и фитопатология 1998. Т.32,Вып.4. С. 58-62.

49.

Влияние ТТМТ (трихотеценовых микотоксинов) на превращение жирных кислот в микросомах печени крыс / С.Н. Кулакова, Л.В. Кравченко, Л.И. Авреньева, М.М. Левачев // Тез. докл. 1 Съезда токсикологов России (17 20 ноября). Москва, 1998. С. 288.

50.

Влияние факторов Чернобыльской зоны отчуждения на содержание цитохрома Р-450 в микросомах печени мышей / Глушакова Л.Г., Максимчук О.В., Данко И.М. и др. // Укр. биохим. журн. 2000. Т.72,№6. С. 63-66.

51.

Влияние пищевых индолов на активность ферментов метаболизма ксенобиотиков и токсичность Т-2 токсина для крыс / Кравченко Л.В., Авреньева Л.И., Гусева Г.В. и др. // Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. 2001. Т.1,№6. С. 644-648.

52.

Влияние микроэлементной композиции на антиоксидантный статус организма кур, пораженных Т-2 токсином / Ионов И.А., Шаповалов С.О., Котик А.Н. и др. // Современные проблемы токсикологии. 2001. - №3. С. 8-16.

53.

Вовк Д.М., Духницкий В.Б., Панько Н.Ф. Деметгемоглобинизирующее действие унитиола при острых нитратно-нитритных токсикозах жвачных / Фармакологические и токсикологические аспекты применения лекарственных веществ в животноводстве. Сборник научных трудов. М.: 1992. С. 131-132.

54.

Вплив унітіолу на процеси перекисного окислення і ступінь антиоксидантного захисту за кадмієвої інтоксикації / Д.І. Дєльцова, Г.М. Єретенюк, Р.М. Назарук, М.І. Грищук // Укр. біохім. журнал. 2002. Т.74,№6 (додаток). С. 219-220.

55.

Герберт У. Дж. Ветеринарная иммунология. М.: Колос, 1974. 303 с.

56.

Гигиенические критерии состояния окружающей среды. Микотоксины. // Совместное издание программы ООН по окружающей среде и Всемирной организации здравоохранения. Всемирная организация здравоохранения. Женева,1982. - №11. С. 3-146.

57.

Гірін С.В. Сумісна дія ксенобіотиків на стан антиоксидантної системи організму // Укр. биохим. журн. 1999. Т.71,№1. С. 103-108.

58.

Гірін С.В. Вільнорадикальні процеси за сумісної хронічної інгаляційної дії ксенобіотиків на організм щурів // Укр. биохим. журн. 1999. Т.71,№2. С. 65-68.

59.

Глушнина Н.М., Сергиенко Н.П., Гончаров Н.В. О механизме токсического действия Т-2 токсина // Гигиена и санитария. 1992. - №3-6. С. 45-47.

60.

Гоженко Н.М. Роль оксиду азоту в молекулярно-клітинних механізмах функції нирок // Укр. біохім. журн. 2002. Т.74,№4а (додаток 1). С. 96.