ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ТА РОЗРОБКА ТОКСИКО-ГІГІЄНІЧНИХ РЕГЛАМЕНТІВ ПІРЕТРОЇДНИХ ПЕСТИЦИДІВ І ЇХ КОМБІНАЦІЙ З ФОСФОРОРГАНІЧНИМИ СПОЛУКАМИ В КОРМАХ ДЛЯ ТВАРИН : Экспериментально-теоретическое ОБОСНОВАНИЕ И РАЗРАБОТКА ТОКСИКО-гигиенических регламентов пиретроидних ПЕСТИЦИДОВ И их комбинаций С фосфорорганических соединений В корма для животных

Краткое описание

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНІЧНОЇ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ
На правах рукопису
КУЦАН ОЛЕКСАНДР ТИХОНОВИЧ

УДК 619:615.9:632.95:636.085
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ
ТА РОЗРОБКА ТОКСИКО-ГІГІЄНІЧНИХ РЕГЛАМЕНТІВ ПІРЕТРОЇДНИХ ПЕСТИЦИДІВ І ЇХ КОМБІНАЦІЙ З ФОСФОРОРГАНІЧНИМИ СПОЛУКАМИ
В КОРМАХ ДЛЯ ТВАРИН
16.00.04 ветеринарна фармакологія та токсикологія
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук
Науковий консультант Малинін Олег Олексійович, доктор ветеринарних наук, професор,
академік УААН
Харків 2005

ЗМІСТ

с

Вступ

8

Розділ 1

19

Огляд літератури

19

1.1 Загальна характеристика пестицидів. Основні типи їх класи-фікацій

19

1.2 Токсико-гігієнічна характеристика фосфорорганічних пести- цидів

21

1.2.1 Екологічні і токсико-гігієнічні аспекти використання фосфор-
органічних пестицидів у сільському господарстві

21

1.2.2 Токсикокінетика фосфорорганічних пестицидів

23

1.2.3 Основи токсикодинаміки основних пестицидів групи

32

1.2.4 Методи визначення фосфорорганічних пестицидів в об’єктах
навколишнього середовища та продуктах тваринництва

41

1.2.5 Загальні принципи діагностики та профілактики отруєнь тва-
рин фосфорорганічними пестицидами

48

1.3 Токсико-гігієнічна характеристика піретроїдних пестицидів

53

1.3.1 Екологічні і токсико-гігієнічні аспекти використання піретро-
їдних пестицидів у сільському господарстві

53

1.3.2 Токсикокінетика піретроїдних пестицидів

57

1.3.3 Основи токсикодинаміки основних пестицидів групи

62

1.3.4 Методи визначення піретроїдних пестицидів в об’єктах навко-
лишнього середовища та продуктах тваринництва

79

1.4 Загальна характеристика комбінованих пестицидів, особливості
їх токсикокінетики і токсикодинаміки

82

1.5 Загальні принципи діагностики, профілактики та токсико-гігіє-
нічного регламентування пестицидів

86

1.6 Підсумкове обговорення огляду літератури та формування основних напрямків експериментально-теоретичних дослід-
жень

91

РОЗДІЛ 2

95

ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕНЬ, МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ВИ-КОНАННЯ РОБОТИ

95

РОЗДІЛ 3

102

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ І РОЗ-РОБКА ХРОМАТОГРАФІЧНИХ МЕТОДИК, А ТАКОЖ ЇХ ГАРМОНІЗАЦІЯ ЗГІДНО ВИМОГ „СТАНДАРТУ ІSO 17025” І „ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНСТРУКЦІЇ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ АНАЛІТИЧНИХ МЕТОДІВ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЇ РЕЗУЛЬТАТІВ ЕС 657/2002” ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПІРЕТРОЇДІВ І ЇХ КОМБІНАЦІЙ ІЗ ФОСФОРОРГАНІЧНИМИ СПОЛУКАМИ В ОБ’ЄКТАХ ТВА-РИННОГО ПОХОДЖЕННЯ

102

3.1. Розробка методики групового визначення хлорорганічних
пестицидів і піретроїдів в об’єктах тваринного походження

109

3.2. Розробка методики визначення зетациперметрину (ф’юрі) в
об’єктах тваринного походження

121

3.3 Розробка методики визначення комбінованого пестициду нуре-
лу-Д (хлорпірифос+циперметрин) в об’єктах тваринного поход-
ження

129

РОЗДІЛ 4

144

ПАРАМЕТРИ ТОКСИЧНОСТІ ПІРЕТРОЇДІВ І ЇХ КОМБІНАЦІЙ З ФОСФОРОРГАНІЧНИМИ СПОЛУКАМИ ДЛЯ БІЛИХ ЩУРІВ, КЛІ-НІЧНІ СИМПТОМИ ОТРУЄННЯ

144

4.1 Гостра токсичність ф’юрі (зетациперметрин) для білих щурів

144

4.2 Гостра токсичність комбінованого пестициду нурелу-Д (хлорпі-
рифос+циперметрин) для білих щурів

146

РОЗДІЛ 5

149

ТОКСИКОКІНЕТИКА ПІРЕТРОЇДІВ І ЇХ КОМБІНАЦІЙ З ФОС-ФОРОРГАНІЧНИМИ СПОЛУКАМИ В ОРГАНАХ І ТКАНИНАХ ТВАРИН, ТЕРМІНИ ВИВЕДЕННЯ ЇХ ІЗ ОРГАНІЗМУ

149

5.1 Токсикокінетика ф’юрі (зетациперметрин) в організмі білих щу-
рів

149

5.2 Вивчення характеру виведення ф’юрі (зетациперметрин) із орга-
нізму білих щурів з каловими масами та сечею

151

5.3 Токсикокінетика комбінованого пестициду нурелу-Д (хлорпіри-
фос+циперметрин) в організмі білих щурів

153

5.4 Вивчення характеру виведення комбінованого пестициду нуре-
лу-Д (хлорпірифос+циперметрин) із організму білих щурів з
каловими масами та сечею

157

5.5 Токсикокінетика ф’юрі (зетациперметрин) в організмі курей за
розвитку експериментального гострого отруєння

160

5.6 Динаміка виведення ф’юрі (зетациперметрин) з яйцями у курей
за розвитку експериментального гострого отруєння

164

5.7 Токсикокінетика комбінованого пестициду нурелу-Д (хлорпіри-
фос+циперметрин) в організмі курей за розвитку експеримен-
тального гострого отруєння

165

5.8 Динаміка виведення комбінованого пестициду нурелу-Д (хлорпі-
рифос+циперметрин) з яйцями у курей за розвитку експеримен-
тального гострого отруєння

177

5.9 Токсикокінетика зетациперметрину в організмі курей за
тривалого щоденного надходження ф’юрі з кормом

180

5.10 Динаміка виведення зетациперметрину з яйцями у курей
за тривалого щоденного надходження ф’юрі з кормом

183

5.11 Токсикокінетика комбінованого пестициду нурелу-Д (хлорпіри-
фос+циперметрин) в організмі курей за тривалого щоденного
надходження з кормом

185

5.12 Динаміка виведення комбінованого пестициду нурелу-Д (хлорпірифос+циперметрин) з яйцями у курей за тривалого щоденного надходження з кормом

192

Розділ 6

195

ЗАЛИШКОВІ КІЛЬКОСТІ ПІРЕТРОЇДІВ І ЇХ КОМБІНАЦІЙ З ФОС-ФОРОРГАНІЧНИМИ СПОЛУКАМИ В РОСЛИННИХ ОБ’ЄКТАХ

195

6.1 Залишкові кількості ф’юрі (зетациперметрину) в рослинних
об’єктах

195

6.2 Залишкові кількості комбінованого пестициду нурелу-Д (хлорпі- рифос+циперметрин) у рослинних об’єктах

197

РОЗДІЛ 7

201

ТОКСИКОДИНАМІКА ПІРЕТРОЇДІВ І ЇХ КОМБІНАЦІЙ З ФОС-ФОРОРГАНІЧНИМИ СПОЛУКАМИ ЗА РОЗВИТКУ ЕКСПЕРИ-МЕНТАЛЬНИХ ТОКСИКОЗІВ У КУРЕЙ

201

7.1 Токсикодинаміка піретроїду ф’юрі (зетациперметрину) за роз-
витку експериментального гострого отруєння у курей

201

7.2 Токсикодинаміка піретроїду ф’юрі (зетациперметрину) за роз-
витку експериментального хронічного отруєння у курей

219

7.3 Токсикодинаміка нурелу-Д (хлорпірифос+циперметрин) за
розвитку експериментального гострого отруєння у курей

235

7.4 Токсикодинаміка нурелу-Д (хлорпірифос+циперметрин) за
розвитку експериментального хронічного отруєння у курей

252

УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

272

ВИСНОВКИ

314

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

320

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

322

ДОДАТКИ

388

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АЛТ аланінамінотрансфераза (К.Ф. 2.6.1.2.)
АрЕ арілестераза (гідролаза ефірів, К.Ф. 3.1.1.2.)
АСК активований силікагель крупнопористий
АСТ аспартатамінотрансфераза
АХЕ ацетилхолінестераза (ацетилгідролаза ацетилхоліну, К.Ф. 3.1.1.7.)
в.е. водна емульсія
ВЕРХ високоефективна рідинна хроматографія
ВОЗ Всесвітня організація здоров’я
ГДК гранично допустима концентрація
ГРХ газорідинна хроматографія
ГПХ гептахлор
ГХЦГ гексахорциклогексан
ДДТ дихлордифенілтрихлоретан
ДЕЗ детектор електронного захоплювання
ДДД допустима добова доза надходження пестициду в організм людини (подається в мг/кг маси тіла на добу)
ІЕКВМ Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини
КЕ карбоксилестераза (гідролаза ефірів карбонових кислот, К.Ф. 3.1.1.1.)
к.е. концентрат емульсія
ЛД50 доза пестициду, яка викликає 50% загибель дослідних тварин
ЛДГ лактатдегідрогеназа (К.Ф. 3.1.3.1.)
ЛФ лужна фосфатаза (К.Ф. 2.6.1.1.)
МДР максимально допустимі рівні
н.д. не досліджували
м. в. межа визначення
ОДК орієнтовно допустима концентрація
ТКТ температурний коефіцієнт токсичності
ТХМ-3 трихлорметафос -3
ТШХ тонкошарова хроматографія
УААН Українська академія аграрних наук
УФП ультрафіолетові промені
ФАО Продовольча і сільськогосподарська організація ООН
ФДА фруктозодифосфатальдолаза (К.Ф. 1.1.2.3.)
ФОС фосфорорганічні сполуки
ХЕ холінестераза (ацетилгідролаза ацилхолінів, К.Ф. 3.1.1.8.)
LC50 смертельні концентрації, які викликають загибель 50% піддослідних водних організмів
АТP аденозинтрифосфат
М середня арифметична
±m помилка середньої арифметичної
n кількість тварин у дослідних групах
S стандартне відхилення
Sr відносне стандартне відхилення
∆ X довірчий інтервал
мкл мікролітр 1 × 10-6 літра
нг 1 × 10-9 граму
Р ступінь вірогідності
pрм part per million
Rf величина, яка характеризує положення речовини, що виявляють на хроматографічній платівці

ВСТУП

Актуальність теми. Пестициди як глобальні забруднювачі навколишнього середовища продовжують залишатись у центрі уваги спеціалістів різного профілю, включаючи токсикологів, гігієністів і екологів. Вони були синтезовані спеціально для знищення бур’янів, комах і організмів які є хворобливими для рослин і дерев. Використання в сільському госпо-дарстві пестицидів не тільки закономірне, а і конче необхідне. Хімізація сільськогосподарського виробництва, впровадження в аграрні технології хімічних засобів захисту рослин гарантія високої продуктивності сільського господарства [1, 2, 3, 4, 5, 34].
Характерною особливістю сільськогосподарського виробництва є тенденція до інтенсивного розширення використання хімічних засобів захисту рослин. Асортимент хімічних препаратів що використовують у рільництві, тваринництві та побуті постійно зростає. Зокрема, в США щорічно застосовується приблизно 500 тисяч тонн пестицидів 600 різноманітних видів на суму 4100 млн. доларів, включаючи затрати на їх внесення. Важливо виділити, що в Україні (станом на 2001 рік) використовувалось 268 найменувань пестицидів, а їх препаративний тоннаж досягав 36 тисяч тон і застосовувались вони на 40 млн. га угідь сільськогосподарського призначення. Досі без пестицидів не обходиться практично ні одне господарство до якої б форми власності воно не належало особисті підсобні, фермерські, колективні господарства, дачні ділянки тощо. Разом із тим специфіка використання пестицидів диктує необхідність інтегрованого підходу до оцінки ефекту дії та їх безпеки для організму людей і тварин [6, 7, 8, 9].
Пестициди та агрохімікати, як об’єкти досліджень сільськогосподарської токсикології є штучно синтезованими та потенційно небезпечними чинниками впливу на здоров’я людей і тварин. Через їх високу біологічну активність, широке розповсюдження, цілеспрямоване застосування в різних галузях господарства та побуті вони створюють вірогідне забруднення практично всіх об’єктів навколишнього середовища, постійний прямий чи опосередкований контакт із ними практично всього населення. У зв’язку з цим виникла гостра потреба дослідження пестицидів та комплексних науково-методологічних підходів до оцінки їх небезпечності. Перш за все потрібні дослідження механізмів дії пестицидів і вивчення проблем їх селективної дії, кількісних критеріїв шкідливості та гігієнічної регламентації. При цьому потрібне встановлення закономірних зв’язків між структурою, фізико-хімічними властивостями і патогенними ефектами, прогнозування патогенних власти-востей, розробка питань комбінованої і сумісної дії з хімічними, фізичними, біологічними та спеціальними факторами середовища, вдосконалення методичних підходів гігієнічного регламентування. При використанні пестицидів потрібно забезпечити належну систему профілактичних заходів, можливих інтоксикацій тварин і людей. Саме тому, сучасне сільськогосподарське виробництво не може існувати без застосування пестицидів. Однак, обов’язковою умовою їх використання є забезпечення безпеки, своєчасна токсикологічна оцінка, встановлення нешкідливих рівнів їх вмісту в об’єктах навколишнього середовища, включаючи корми для сільськогосподарських тварин [9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22].
Використання в сільському господарстві засобів захисту рослин і тварин, порушення правил застосування пестицидів може стати причиною забруднення навколишнього середовища їх залишками або токсичними метаболітами. Це може негативно вплинути як на стан здоров’я населення, так і на демографічні процеси в суспільстві. Все це обумовлює необхідність контролю за вмістом залишкових кількостей пестицидів які пропонуються для використання в усіх галузях сільськогосподарського виробництва.
Отже, проблема охорони навколишнього середовища пов’язана з питанням розробки та впровадження системи моніторингу за наявністю цих сполук у кормах і продуктах тваринного походження [2, 6, 8, 9, 21].
Проблеми безпечного для здоров’я людини та довкілля рівня хімізації сільського господарства досі, як і на початку становлення сільськогоспо-дарської токсикології, обумовлюється рівнем теоретичних та методичних підходів до токсикологічних досліджень пестицидів. Основними критеріями безпеки пестицидів для людей вибрані інтегральні показники, які враховують усі види токсичної дії: допустима добова доза (ДДД), гранично допустима концентрація (ГДК) у повітрі робочої зони або атмосферному повітрі тощо. В тваринництві одним із основних показників рівня безпеки є максимально-допустимі рівні (МДР) залишкових кількостей пестицидів у кормах. Ці дози повинні гарантувати відсутність не тільки хронічних отруєнь, забруднення залишками пестицидів навколишнього середовища та продуктів тваринного походження, а і відсутність можливої канцерогенної, мутагенної та ембріотоксичної дії [2, 4, 5, 6, 7, 9, 21, 22, 23].
У зв’язку з широким використанням пестицидів нового покоління, особливо комбінованих хімічних речовин велика увага приділяється організації контролю кормів і іншої сільськогосподарської продукції на вміст у них як залишків токсичних речовин, так і можливих ефектів синергізму.
Більшість проблем токсикологічної і ветеринарно-санітарної оцінки пестицидів успішно вирішуються в різних наукових підрозділах нашої країни. Міністерство охорони здоров’я та Міністерство аграрної політики України затвердило ряд нових нормативно-правових документів і рекомендацій спрямованих на покращення санітарної якості кормів і продуктів харчування. Значно покращується методичний рівень досліджень щодо визначення залишкових кількостей пестицидів у біологічних об’єктах. Певну позитивну роль в цьому відіграють Управління безпеки хімічних речовин при Міністерстві екології та природних ресурсів, Державний департамент ветеринарної медицини України.
Однак, цілий спектр проблем санітарно-токсикологічної оцінки пестицидів залишається ще не вирішеним. Потрібне додаткове проведення своєчасної токсикологічної і ветеринарно-санітарної оцінки пестицидів, які впроваджуються, особливо комбінованих препаратів, та речовин збагачених різноманітними активними ізомерами. Особливо назріло питання постійного доопрацювання методичного рівня досліджень, щодо обґрунтування ГДК, МДР, методик визначення токсичних речовин у продуктах рослинництва і тваринного походження, особливо групових, специфічних методик, які дають можливість визначати в пробі наявність цілої групи хімічних речовин. Вимоги щодо чутливості і специфічності методик, які використовуються постійно зростають і тому багато з них вже не задовольняють науку та практику. Існуючі методики не завжди дають можливість швидко і точно визначати залишки пестицидів у продуктах тваринного походження особливо в більшості випадків за використання комбінованих препаратів. Особливо складні питання виникають при виявленні скритої (латентної) токсичної дії за багаторазового впливу малої кількості отрути. Визначення залишків пестицидів є важливою ланкою токсикологічної і ветеринарно-санітарної оцінки цих токсикантів, розробки МДР, діагностики отруєнь.
Отже, перед токсикологією у ветеринарній медицині перш за все стоїть завдання оцінки реальної і потенційної небезпеки пестицидів за показниками їх токсичності для тварин, вивчення особливостей накопичення залишків препаратів у кормах і продукції тваринного походження, розробки міроприємств, які б дали можливість захистити людство від шкідливого впливу хімічних препаратів, які по суті створені самою ж людиною, що і становить актуальність досліджень.
Зв'язок роботи з науковими програмами. Представлена дисертаційна робота є окремим розділом державних тем Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини Української академії аграрних наук Завдання 10: „Провести дослідження по створенню нових хіміко-фармацевтичних лікарських засобів, антибіотиків, фітопрепаратів і профілактики токсикозів”, номер державної реєстрації 0197 U 000763 (1996-2000рр.) і Завдання 11: „Розробити методи визначення і засоби профілактики впливу негативних факторів зовнішнього середовища на організм сільськогосподарських тварин з метою одержання екологічно безпечних продуктів тваринництва”, номер державної реєстрації 0101 U 001617 (2001-2005 рр.).
Мета і задачі досліджень. Метою наших досліджень було теоретично обґрунтувати та експериментально розробити максимально-допустимі рівні піретроїдів і їх комбінацій із фосфорорганічними сполуками в кормах для сільськогосподарських тварин. З’ясувати окремі питання токсикологічної і ветеринарно-санітарної оцінки цих пестицидів, розробити методики їх визначення в кормах і об’єктах тваринного походження, впровадження в практику ветеринарної медицини санітарно-гігієнічних нормативів і рекомендацій щодо профілактики забруднень продукції тваринництва залишковими кількостями пестицидів, які забезпечать відсутність їх шкідливого впливу на людей і сільськогосподарських тварин.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі задачі і розробити:
уніфіковану методику визначення групи піретроїдів (циперметрин, лямбда-цигалотрин, дельтаметрин і інші) в кормах та об’єктах тваринного походження способом газорідинної хроматографії;
методику визначення піретроїду ф’юрі (зетациперметрин) в об’єктах тваринного походження способом газорідинної хроматографії;
методику визначення комбінованого пестициду нурелу-Д (хлорпі-рифос+циперметрин) в об’єктах тваринного походження способом газорідин-ної хроматографії;
експериментально визначити валідаційні характеристики усіх роз-роблених методик згідно вимог стандарту „ISO 17025” і європейської „Інструкції ЕС 657/2002”;
встановити основні закономірності токсикокінетики і терміни виділення активних інгредієнтів піретроїду ф’юрі та комбінованого пестициду нурелу-Д із організму тварин;
вивчити ступінь токсичності, окремі питання токсикодинаміки за роз-витку гострих і хронічних експериментальних отруєнь тварин піретроїдом ф’юрі і комбінованим пестицидом нурелом-Д;
теоретично і експериментально обґрунтувати МДР піретроїду ф’юрі і комбінованого пестициду нурелу-Д у кормах для сільськогосподарських тварин.
Об’єкт дослідження: проблема забруднення об’єктів тваринного походження пестицидами, гострі та хронічні пестицидні токсикози, МДР піретроїдів та їх комбінацій з фосфорорганічними сполуками у кормах для тварин.
Предмет дослідження: експериментально-теоретичне обґрунтування та розробка методик визначення пестицидів у кормах і об’єктах тваринного походження, вплив різних доз піретроїдів та їх комбінацій з фосфор-органічними сполуками на організм тварин, токсикокінетика і токсико-динаміка піретроїду ф’юрі і нурелу-Д в організмі тварин, розробка параметрів токсико-гігієнічного регламентування пестицидів у кормах для тварин.
Методи досліджень: для досягнення мети і вирішення поставлених задач були використані хіміко-аналітичні методи ідентифікації токсичних речовин (тонкошарова і газорідинна хроматографії), клінічні, токсикологічні, фармакологічні, біохімічні дослідження крові й органів та статистично-математичні.
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше теоретично обґрунтовано та вирішено методичні питання визначення пестицидів в об’єктах тваринного походження, яке дозволило їх використати при розробці методик. Обґрунтовані покращені методичні прийоми екстракції і очищення проб від коекстрактивних речовин, які дали можливість розробити нові методики визначення, як окремих піретроїдних пестицидів, так і їх комбінацій з фосфорорганічними сполуками в кормах і об’єктах тваринного походження. Новизна та актуальність цих розробок підтверджена наступними патентами:
· „Спосіб визначення хлорорганічних пестицидів і піретроїдів у біо-
логічних об’єктах” (патент України 66709 А G 01N33/02, № 2003109160 від 10.10.2003 р.);
· „Спосіб визначення зетациперметрину в біологічних об’єктах” (па-
тент України 66568 А G 01N33/02, №2003077014 від 25.07.2003р.);

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. У дисертації на основі проведених комплексних токсикологічних і фізіолого-біохімічних досліджень запропоновано новий науковий підхід, який полягає у дослідженні піретроїду ф’юрі (зетациперметрин) та комбінованого пестициду нурелу-Д (хлорпірифос+циперметрин), що на основі теоретично-експериментальних обґрунтувань по-новому, комплексно розв’язує проблему визначення та обмеження пестицидів у кормах для тварин, яке запобігає виникненню отруєнь та забрудненню навколишнього середовища. Представлені матеріали експериментально-теоретичного обґрунтування токсико-гігієнічних регламентів дослідних пестицидів відіграють важливу роль у науковому та практичному плані для ветеринарної медицини.
2. Розроблені теоретичні основи і уніфіковані методики визначення групи піретроїдів (циперметрин, лямбда-цигалотрин, дельтаметрин і інші), піретроїду ф’юрі (зетациперметрин) та комбінованого пестициду нурелу-Д (хлорпірифос+циперметрин) в об’єктах тваринного походження способом газорідинної хроматографії з чутливістю для піретроїдів 0,02 0,1 мг/кг і повнотою виявлення 59 76%, а хлорпірифосу відповідно 0,01 0,025 мг/кг та повнотою виявлення 58 62%. Визначені валідаційні характеристики в усіх розроблених методиках згідно з вимогами „Стандарту ІSO 17025” і „Європейської інструкції щодо застосування аналітичних методів та інтерпретації результатів ЕС 657/2002”.
3. Піретроїд ф’юрі у формі 10% в.е. та нурел-Д 55% к.е. відносяться до групи високотоксичних пестицидів. ЛД50 їх для білих щурів за перорального їх введення складають відповідно 4,93±0,62 і 74,70±17,08 мг/кг маси тіла.
4. Вивчення токсикокінетики піретроїду ф’юрі за одноразового перорального введення в організм тварин (білі щури, кури) свідчить про те, що він швидко всмоктується із травного каналу і розподіляється в усі органи і тканини. У щурів найбільша кількість залишкових кількостей зетациперме-трину виявляється починаючи з 4-ої годин (у вмісті товстої кишки 2,369±0,572 мг/кг, вмісті шлунка 1,504±0,831 мг/кг, серці 0,045±0,011 мг/кг, легенях 0,031±0,006 мг/кг, нирках 0,028±0,014 мг/кг, в крові 0,025±0,004 мг/кг, головному мозку 0,024±0,009 мг/кг і м’язах 0,020±0,003 мг/кг). В інших органах і тканинах (печінка, м’язи, внутрішній жир, вміст шлунка і товстої кишки) залишки зетациперметрину визначаються у величинах слідових кількостей. Основна маса пестициду виділяється з калом у перші дві доби після його введення (1,307±0,295 і 0,736±0,454 мг/кг). У курей зетациперметрин виділяється з яйцями і переважно з жовтком.
5. Нурел-Д за одноразового перорального введення в організм тварин (білі щури, кури) є ліпотропним пестицидом і вивчення токсикокінетики його показало, що він швидко всмоктується із травного каналу і розподіляється в усі органи і тканини. Хлорпірифос, як складова частина нурелу-Д у щурів визначається вже в перші години після введення у внутрішньому жирі (8,028±0,14 мг/кг). Великі кількості хлорпірифосу встановлено у вмісті шлунка і товстої кишки, внутрішньому жирі, печінці, легенях та нирках (0,097±0,05 3,527±2,95 мг/кг). Залишкові кількості циперметрину у той же час визначаються у вмісті товстої кишки і шлунка, печінці, крові, внутрішньому жирі і легенях. Хлорпірифос у відносно незначних кількостях залишається в деяких органах і тканинах щурів протягом 45 діб. Основна частка хлорпірифосу виводиться з сечею і каловими масами протягом 10 діб.
Через 4 години після введення нурелу-Д курям у дозах 10,0 і 20,0 мг/кг маси тіла хлорпірифос виявлено у вмісті товстої кишки, головному мозку, жирі і нирках. Залишкові кількості його продовжують виявлятись протягом 14 діб. Циперметрин через 4 години після введення також визначається у вмісті товстої кишки, крові і печінці. Через 3 доби він виявляється лише в печінці і вмісті м’язового шлунка. Після одноразового перорального введення нурелу Д курям у дозах 10,0 і 20,0 мг/кг маси тіла протягом 1 14 діб з яйцями виділя-ється лише хлорпірифос та його метаболіти.
6. Встановлено, що в організмі курей при введенні нурелу-Д утворюються два метаболіти хлорпірифосу: М1 і М2. Метаболіт М2 знаходиться в усіх органах і тканинах, що досліджувались, на всіх термінах проведення досліду (14 діб). Метаболіт М1 виявляється в основному на 7-14-у добу після одноразового введення пестициду і визначається також у жовтку яєць курей.
7. Тривале, щоденне надходження піретроїду ф’юрі курям у кількостях 0,5 і 2,5 мг/кг корму не супроводжувалось матеріальною кумуляцією його в тканинах. Максимальна залишкова кількість зетациперметрину визначалась у внутрішньому жирі (0,016 мг/кг), серці (0,002 мг/кг), вмісті м’язового шлунка (0,007 мг/кг) і товстої кишки (0,006 мг/кг), а також в білих (0,002 мг/кг) і червоних м’язах (0,003 мг/кг). При збільшенні дози введеного токсиканту концентрація пестициду в тканинах зростає. Через 14 діб після припинення надходження пестициду, зетациперметрин виявлено лише у внутрішньому жирі − 0,022 мг/кг. Через 2-7 діб від початку надходження зетациперметрин встановлено у жовтку яєць (0,0026 мг/кг).
8. Тривале щоденне надходження нурелу-Д тваринам у кількостях 1,0 і 5,0 мг/кг корму викликає накопичення хлорпірифосу в нирках, внутрішньому жирі (по 0,039 мг/кг) і головному мозку (0,036 мг/кг). Дещо менше хлорпірифосу, було в серці, вмісті м’язового шлунка і товстої кишки, легенях, печінці, білих і червоних м’язах, крові. Збільшення дози пестициду викликає зростання концентрації хлорпірифосу в тканинах. Окрім хлорпірифосу в тканинах визначаються його метаболіти: М1 і М2. Циперметрин встановлено тільки в крові (0,094 мг/кг) через 30 діб від початку надходження пестициду в організм. З яйцями після надходження нурелу-Д виділяється лише хлорпірифос (0,014 0,021 мг/кг) та метаболіт М1 (0,001 мг/кг) і лише з жовтком. Через 14 діб після припинення надходження пестициду, хлорпірифос, продовжує визначатись в усіх органах та тканинах.
9. При експериментальному гострому отруєнні ф’юрі у дозах 1,0 і 2,5 мг/кг маси тіла у курей відзначається легке пригнічення, яке зникає через декілька годин. Порушень у прийомі корму і води не встановлено. Збільшення концентрації піровиноградної кислоти (до 42,9%) у крові курей під впливом ф’юрі вказує на порушення процесів гліколізу, які призводять до виснаження запасів вуглеводів, розладу діяльності головного мозку в напрямку гальмування нервових імпульсів. Ці процеси ускладнюються розвитком гіпоксії клітин організму у зв’язку зі зниженням рівня гемоглобіну (на 8,2%) в крові.
10. У курей за одноразового перорального введення нурелу-Д у дозі 20,0 мг/кг маси тіла через одну годину встановлено різке пригнічення, сонливість, закриття очей, в’ялий прийом корму. Кури більше стоять з витягнутими догори шиями або сидять. Кінцівками кури не могли фіксувати свого положення в клітці. Виявлені випадки їх загибелі. При патологоанатомічному розтині цих курей відзначені застійні явища в паренхіматозних органах. Після дослідження курей через 4 години після введення пестициду встановлено вірогідне зростання маси серця у птиці другої дослідної групи (на 30,8%).
11. Після тривалого щоденного надходження піретроїду ф’юрі в організм курей (кількості 0,5 і 2,5 мг/кг корму) клінічних ознак токсикозу не встанов-лено, але коефіцієнти маси головного мозку та серця зростали на 16,7% і 8,9% через 30 діб після початку надходження пестициду в організм. Через 60 діб у курей обох дослідних груп встановлено зниження рівня гемоглобіну на 14,6% і 8,3% відповідно, що вказує на розвиток гіпоксії в організмі тварин.
12. За тривалого щоденного надходження в організм курей нурелу-Д у кількостях 1,0 і 5,0 мг/кг корму через 14 діб розвивалося пригнічення. Коефі-цієнти маси головного мозку через 60 діб від початку надходження пестициду знижувались на 19,05%, серця на 23,53%, а печінки навпаки зростали на 50,51%. В крові курей дослідних груп встановлено збільшення кількості еритроцитів на 21,5%, концентрації піровиноградної та молочної кислот (відповідно на 22,7% і 35,5%), що вказує на наявність адаптаційно-компенса-торного синдрому в організмі курей після надходження в організм отрути.
13. Піретроїди та їх комбінації з фосфорорганічними сполуками за розвитку гострих токсикозів у курей викликають зростання у плазмі крові активності загальної лактатдегідрогенази на 8,68 20,82%, фруктозодифосфат-альдолази на 28,9 30,4%, а також зниження активності лужної фосфатази на 41,0 52,5% у плазмі крові. При хронічних інтоксикаціях встановлено зниження активності АСТ (на 32,18 26,91%) і зростання активності фруктозодифосфатальдолази (на 20,7%), що може свідчити про певні порушення процесів окиснювання та фосфорилювання.
14. Під впливом піретроїдів та їх комбінацій з фосфорорганічними сполу-ками найбільш часто реєструються зміни активності АСТ і АЛТ у печінці та серці, активності лужної фосфатази в серці, активності загальної лактатдегідрогенази в головному мозку та червоних м’язах, активності фрук-тозодифосфатальдолази в головному мозку та тонкій кишці. В плазмі крові частіше виявляються зміни активності АСТ та фруктозодифосфатальдолази. В зв’язку з цим, для визначення дії піретроїду ф’юрі та комбінованого пестициду нурелу-Д на обмін речовин у птиці можна використовувати визначення активності АСТ, АЛТ, ЛФ і ФДА в печінці, серці і головному мозку. Для прижиттєвої діагностики впливу пестицидів на обмін речовин рекомендуємо проводити дослідження активності АСТ та фруктозодифосфатальдолази у плазмі крові тварин.
15. При обробці картоплі піретроїдом ф’юрі, у рекомендованих кількос-тях, залишкові кількості зетациперметрину визначаються лише в бадиллі 0,145 0,404 мг/кг. Залишків зетациперметрину у бульбах картоплі в період збира-ння врожаю нами не виявлено, що дає можливість використовувати їх при відгодівлі тварин без обмежень.
16. При обробці картоплі нурелом-Д у рекомендованих кількостях, залишкові кількості хлорпірифосу виявлені в бадиллі 0,037 мг/кг та бульбах картоплі до 0,015 мг/кг протягом 14 діб після обробки. В ґрунті через 21 добу залишки пестициду виявлялись у кількості 0,142 мг/кг. Поряд із хлорпірифосом у ґрунті виявляли і його метаболіт М1 (0,226 мг/кг). Залишків циперметрину в бульбах картоплі нами не встановлено. Залишків обох активних інгредієнтів нурелу Д у бульбах в період збирання врожаю не встановлено, що дає можливість використовувати їх при відгодівлі тварин без обмежень.
17. В основі патогенезу отруєння тварин піретроїдами (ф’юрі /зетаципер-метрин/) та їх комбінаціями з фосфорорганічними сполуками (нурел-Д /хлор-пірифос+циперметрин/) встановлено порушення функціонального стану холінореактивних систем організму, яке проявляється характерною клінічною картиною інтоксикації, пригніченням активності псевдохолінестерази і комплексу неспецифічних естераз та певними диспропорціями в процесах окиснювання і фосфорилювання.
18. Теоретично обґрунтовані і розроблені нормативно-правові документи (МДР) піретроїду ф’юрі і комбінованого пестициду нурелу-Д у кормах для сільськогосподарських тварин. Наявність зетациперметрину, для тварин на відгодівлі обмежується 0,02 мг на кг корму, а для активних інгредієнтів нурелу-Д, відповідно: для хлорпірифосу 0,2 мг/кг корму і циперметрину 0,02 мг на кг корму. У кормах для курей-несучок залишки зетациперметрину та циперметрину не допускаються, а залишки хлорпірифосу обмежуються на рівні 0,05 мг на кг корму.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Матеріали досліджень увійшли до навчального посібника „Ветери-нарная токсикология” (2002), рекомендованого Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів, протокол № 966 від 16.06.2002 року.
За результатами досліджень розроблені наступні методичні рекомендації:
2. „Методичні вказівки щодо одночасного групового визначення хлор-органічних пестицидів і піретроїдів в кормах і тканинах тваринного походження (м’ясо, внутрішні органи, молоко, жир, яйця) способом газової та тонкошарової хроматографії”. Затверджені Державним департаментом ветери-нарної медицини Міністерства аграрної політики України, протокол № 15-14/188 від 05.05.2003 року;
3. „Методичні вказівки щодо визначення зетациперметрину (ф’юрі) в тканинах тваринного походження (м’ясо, внутрішні органи, молоко, жир, яйця) способом газорідинної хроматографії”. Затверджені Державним департа-ментом ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України, наказ № 86 від 18.11.2003 року;
4. „Методичні вказівки щодо визначення нурелу-Д в тканинах тваринного походження (м’ясо, внутрішні органи, молоко, жир, яйця) за допо-могою газової хроматографії”. Затверджені Державним департаментом ветери-нарної медицини Міністерства аграрної політики України, протокол № 15-14/298 від 07.06.2002 року;
5. „Методичні вказівки щодо діагностики, профілактики і лікування тварин за виникнення отруєння комбінованим пестицидом (нурел-Д)”. За-тверджені Державним департаментом ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України, наказ № 59 від 25.05.2004 року;
6. „Максимально допустимі рівні (МДР) комбінованого піретроїдного пестициду нурелу-Д в кормах для сільськогосподарських тварин”. Затверджені Державним департаментом ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України, наказ № 90 від 27.07.2004 року;
7. „Максимально допустимі рівні піретроїду ф’юрі (зетациперметрин) в кормах для сільськогосподарських тварин”. Затверджені Державним депар-таментом ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України, наказ №33 від 19 квітня 2005 року;
8. „Методичні вказівки щодо діагностики, профілактики і лікування тварин при отруєнні піретроїдом ф’юрі (зетациперметрин)”. Розглянуті та ухвалені на засіданні методичної комісії ІЕКВМ УААН (протокол №1 від 16.03.2005 року) і направлені для розгляду в Державний департамент ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Трахтенберг И.М., Книга о ядах и отравлениях. Очерки токсикологии. К.: Наук. думка, 2000. 368с.
2. Проданчук Н.Г., Спыну Е.И. Принципы и пути оценки опасности комплексного и комбинированного действия пестицидов на организм человека // Современные проблемы токсикологии. 2000. № 2. С.37.
3. Каган Ю.С. Общая токсикология пестицидов. К.: Здоров`я, 1981. 176 с.
4. ХмельницькийГ.О.,ХоменкоВ.С.,КанюкаО.І. Ветеринарна фар-макологія. К.: Урожай, 1994.502с.
5. Хмельницкий Г.А., Локтионов В.Н., Полоз Д.Д. // Ветеринарная токсикология. М.: Агропромиздат, 1987. С.202237.
6. Трахтенберг И.М. Токсикология пестицидов: проблема нормы // Environmental and Occupational Health and Safety in Agriculture on the Boundary of Two Millennia. International Conference under Aegis of WHO, ILO and IAAMRH, Kyev, Ukraine, September 811. Kyev, 1998. P.22.
7. Проданчук Н.Г., Спыну Е.И. Современные проблемы комплексного токсиколого-гигиенического регламентирования пестицидов // Современные проблемы токсикологии. 2000. № 1. С.35.
8. Проданчук М.Г., Великий В.І., Кучак Ю.А. Модельні методичні підходи до токсиколого-гігієгнічної оцінки небезпеки та прогнозу ситуаційного ризику щодо формування асортименту і обсягів застосування пестицидів в сільському господарстві України // Современные проблемы токсикологии. 2000. № 4. С.4346.
9. Трахтенберг И.М. О некоторых закономерностях первичной реакции организма на токсические воздействия малой интенсивности // Материалы Всесоюз. конф., 2122 окт. 1970 г. М., 1971. С.96 101.
10. Лужников Е.А. Клиническая токсикология. М.: Медицина, 1982. 367с.
11. Методические рекомендации по использованию поведенческих реакций животных в токсикологических исследованиях для целей гигиенического нормирования. К., 1980. 47с.
12. Трахтенберг И.М., Тимофеевская Л.А., Квятковская И.Я. Методы изучения хронического действия химических и биологических загрязнителей / Отв. ред. И.М. Трахтенберг. Рига: Зинатне, 1987. 172с.
13. Токсикометрия химических веществ, загрязняющих окружающую среду / Под ред. А.А. Каспарова, И.В. Саноцкого. М.: Центр междунар. проектов ГКНТ, 1986. 426с.
14. Гигиенические критерии состояния окружающей среды (ГКСОС).-6.- Принципы и методы оценки токсичности химических веществ. Женева: ВОЗ, 1981. Ч. 1. 312с.
15. Правила доклинической оценки безопасности фармакологических средств (GLP): Руководящий нормативный документ. М., 1992. 78с.
16. Методические указания по изучению эмбриотоксического действия фармакологических веществ и влияния их на репродуктивную функцию. М.: Медицина, 1986. 24с.
17. Методические указания к постановке исследований по изучению раздражающих свойств и обоснованию предельно допустимых концентраций избирательно действующих раздражающих веществ в воздухе рабочей зоны / Сост. М.В. Саноцкий, Н.Г. Иванов. М.: Медицина, 1986. 24с.
18. Методические указания по гигиенической оценке новых пестицидов: утв. МЗ СССР 13.03.1987, №4263-87. К., 1988. 27с.
19. Методические указания по установлению ориентировочных безопасных уровней воздействия вредных веществ в воздухе рабочей зоны. М., 1985: утв. МЗ СССР №4000-85. 18c.
20. Методические рекомендации по изучению и гигиенической оценке условий труда при применении пестицидов. М., 1995: утв. МЗ России №01-19/140-17. 22с.
21. Гігієнічна класифікація пестицидів за ступенем небезпечності. Держ-СанПІН 8.8.1.002-98. С.19.
22. Шуляк В.Г. Методологічні підходи до оцінки гематотоксичної дії пестицидів при їх гігієнічному нормуванні // Актуальні проблеми екогігієни і токсикології: Матеріали наук.-практичної конф., Київ, 2829 трав. 1998 р. К., 1988. Ч. 1. С.246249.
23. Горжеєв В. Удосконалення законодавства віхи розвитку ветеринарної медицини України // Вет. медицина України. 2002. № 2. С.5.
24. Kruijf H.A.M. de What is ecotoxicology? // Manual Aquat. Ecotoxicol.: Proc. Indo Dutch Train. Course Aquat. Ecotoxicol. Lucknew. New Delhi etc.; Dordrecht etc.,1988. P.1821.
25. Яблоков А.В. Ядовитая приправа: Проблемы применения ядохимикатов и пути экологизации сельского хозяйства. М.: Мысль, 1990. 125с.
26. Guidelines on environmental criteria for the registration of pesticides. Geneva: WHO: UN Environ. Programme, 2000. 32p.
27. Guidelines for legislation on the control of pesticides. Rome: FAÎ, 2000. 48p.
28. Ковда В.А., Соколов М.С. Содержание и задачи исследований по экотоксикологии пестицидов // Химия в сельском хозяйстве. 1981. №10. С.57.
29. Лунев М.И. Контроль за состоянием окружающей среды в процессе химизации земледелия // Химия в сельском хозяйстве. 1986. № 12. С.5458.
30. Синицын В.В. Проблемы охраны окружающей среды при защите растений // Химия в сельском хозяйстве. 1975. № 4. С.6568.
31. Лісовий М.П. Методологія та основи концепції захисту рослин в Україні // Вісн. аграр. науки. 2002. № 9. С.2528.
32. Закон України „Про пестициди і агрохімікати” // Відомості Верховної Ради. 1995. № 14. Ст. 91.
33. Российская гигиеническая классификация пестицидов / А.И.Потапов, В.Н. Ракитский, А.П. Шицкова и др. // Гигиена и санитария. 1997. № 6. С.2124.
34. Малинин О.А., Хмельницкий Г.А., Куцан А.Т. Ветеринарная токсикология: Учебное пособие. Корсунь-Шевченковский, 2002. 464с.
35. Новожицька Ю.М. Система хіміко-токсикологічних досліджень та моніторингу в галузі ветеринарної медицини України: Автореф. дис канд. вет. наук: 16.00.04 / ІЕКВМ. Х., 2003. 20с.
36. Гончарук Е.И., Прокопович А.С., Шостак Л.Б. Гигиеническое нормирование химических веществ в почве как средство для предотвращения загрязнения ландшафтов // Химия в сельском хозяйстве. 1981. № 10. С.1921.
37. Gearhart MS. Insecticide safety. Clients need your help in using products safely and effectively // Pet veterinarian. 1992. Vol. 4, № 2. Р.2830.
38. Медведь Л.И., Каган Ю.С., Спыну Е.И. Пестициды и проблемы здравоохранения // Журнал Всесоюзного химического общества им. Д.И.Менделеева. 1968. Т. XIII, № 3. С.263271.
39. Арбузов Б.А., Никифорова К.В., Винокурова Г.М. Некоторые эфиры дитиофосфорной кислоты как инсектициды // Известия АН СССР. Отд. химич. наук. М., 1955. № 4. С.672675.
40. Арбузов Б.А. Пути развития органических производных фосфора // Химия и применение фосфорорганических соединений. М., 1957. С.917.
41. Каган Ю.С. Актуальные вопросы токсикологии фосфорорганических инсектицидов // Гигиена, токсикология и клиника новых инсектофунгицидов. М., 1959. С.187208.
42. Каган Ю.С. Токсикология фосфорорганических инсектицидов и гигиена труда при их применении. М.: Медгиз, 1963. 326с.
43. Мельников Н.Н. Проблемы изыскания и создания инсектицидов // Химия в сельском хозяйстве. 1965. № 5. С.1823.
44. Шадурский К.С. Фармакология как основа терапии. Минск: Госиздат, 1959. Ч. 1. 316с.
45. ГКСОС. 63. Фосфорорганические пестициды: общее введение. Женева: ВОЗ, 1990. 169с.
46. Рославцева С.А. Резистентность к инсектицидам вредителей из семейства двукрылых // Химия в сельском хозяйстве. 1983. № 10. С.2829.
47. Мельников Н.Н. О некоторых направлениях исследований в области химических средств защиты растений // Химия в сельском хозяйстве. 1970. № 4. С.3841.
48. Мельников Н.Н. Пестициды на Международной выставке «Химия-77» // Химия в сельском хозяйстве. 1978. № 3. С.5561.
49. Попов П.В., Абеленцева Г.М., Седых А.С. Контактная токсичность инсектицидов для крупной черепашки // Химия в сельском хозяйстве. 1972. № 11. С.3437.
50. Красных А.А., Чмырь П.Г., Дворянкин Е.А. Дилор и дурсбан против клубенькового долгоносика на посевах гороха // Химия в сельском хозяйстве. 1983. № 3. С.3234.
51. Гродский В.А. Эффективность синтетических пиретроидов против комплекса вредителей яблони // Химия в сельском хозяйстве. 1983. № 8. С.3941.
52. Долидзе Г.В. Эффективность против гроздевой листовертки инсектицидов на основе фосфорорганических соединений и карбаматов // Химия в сельском хозяйстве. 1970. № 2. С.2932.
53. Петровский В.В., Родин С.Д. Акарицидность дикрезила для иксодовых клещей // Химия в сельском хозяйстве. 1970. № 2. С.3839.
54. Левченко Е.А., Диденко Л.Н. Токсичность инсектицидов для вредителей зерновых // Химия в сельском хозяйстве. 1979. № 6. С.1921.
55. Идентификация примесей в техническом хлорофосе / Н.Н.Мельников, В.В. Воронкова, Н.А. Воронцова и др. // Химия в сельском хозяйстве. 1975. № 2. С.6265.
56. Исследование влияния примесей на токсичность технического хлорофоса для комнатных мух / С.А. Рославцева, К.Д. Швецова-Шиловская, Г.Б. Иванова, М.И. Гунар // Химия в сельском хозяйстве. 1975. № 9. С.4950.
57. Мельников Н.Н. Пестициды и охрана окружающей среды // Химия в сельском хозяйстве. 1973. № 1. С.3134.
58. Иванова Г.П. Устойчивость хлопковых тлей к фосфорорганическим инсектицидам и предупреждение ее развития // Химия в сельском хозяйстве. 1975. № 7. С.4750.
59. Корнилов В.Г. Приобретение персиковой тлей устойчивости к фосфорорганическим инсектицидам // Химия в сельском хозяйстве. 1976. № 8. С.5052.
60. Мельников Н.Н. О перспективном ассортименте инсектицидов // Химия в сельском хозяйстве. 1971. № 3. С.3438.
61. Нестерова И.П., Вайнтрауб Ф.П. Продолжительность сохранения сайфоса в растениях картофеля, сахарной свеклы и гороха // Химия в сельском хозяйстве. 1975. № 1. С.6667.
62. Семенова С.А., Сифорова Т.А., Николаева Т.А. Динамика исчезновения остатков системных акарицидов с поверхности листьев // Химия в сельском хозяйстве. 1971. № 2. С.104106.
63. Аббасов Т.Г. Остатки фосфорорганических инсектицидов в растениях клевера и картофеля // Химия в сельском хозяйстве. 1972. №8. С.3738.
64. Нестеренко Н.И. Фосфорорганические препараты против вредителей сахарной свеклы // Химия в сельском хозяйстве. 1973. № 2. С.3336.
65.