ТОКСИКО-ЕКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОМАЙТУ (ПРОПАРГІТУ) : ТОКСИКО-ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА Омайта (ПРОПАРГИТУ)

Краткое описание

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНІЧНОЇ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

На правах рукопису

ГЕРІЛОВИЧ ІРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 619:615.9:574:632.951

ТОКСИКО-ЕКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ОМАЙТУ (ПРОПАРГІТУ)

16.00.04 ветеринарна фармакологія та токсикологія

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук

Науковий керівник:
доктор ветеринарних наук, професор, академік УААН
Малинін О.О.

Харків 2006

ЗМІСТ

ВСТУП...................................................................................................

5

РОЗДІЛ 1 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ.......................................................

10

1.1. Пестициди: визначення, класифікація, загальна характеристика...

10

1.2. Загальна характеристика похідних сульфокислот............................

15

1.3. Омайт. Реєстрація.................................................................................

17

1.4. Фізико-хімічні властивості омайту.....................................................

18

1.5. Використання у сільському господарстві..........................................

19

1.6. Токсикологічна характеристика омайту............................................

21

1.6.1. Токсикокінетика пестициду................................................................

21

1.6.2. Токсичність омайту. Клінічна картина, біохімічні та патологоанатомічні зміни при отруєннях..........................................

24

1.6.3. Віддалені наслідки токсичного впливу омайту.................................

29

1.7. Екологічна та гігієнічна характеристика омайту..............................

34

1.7.1. Стійкість і розповсюдження в довкіллі..............................................

34

1.7.2. Екологічна небезпека при використанні омайту...............................

36

1.8. Методи визначення залишкових кількостей омайту........................

40

1.9. Висновок з огляду літератури.............................................................

43

РОЗДІЛ 2 Матеріали і методи досліджень.......................

46

РОЗДІЛ 3 Результати досліджень..........................................

55

3.1. Розробка методики визначення омайту (пропаргіту) в об’єктах тваринного походження та її валідація...................................................

55

3.1.1. Розробка способів індикації та ідентифікації омайту (пропаргіту) і схеми підготовки проб до аналізу..............................

55

3.1.2. Валідація методики визначення омайту (пропаргіту) в біологічних об’єктах способами газорідинної хроматографії та тонкошарової хроматографії...............................................................

66

3.1.3. Узагальнення результатів розробки та валідації методики визначення омайту (пропаргіту) в об’єктах тваринного походження...........................................................................................

70

3.2. Дослідження цитотоксичної дії омайту на перещеплюваних культурах клітин........................................................................................

72

3.3. Вивчення токсичних властивостей омайту на щурах при одноразовому пероральному введенні....................................................

79

3.3.1. Визначення середньолетальної дози (ЛД50).......................................

79

3.3.2. Клінічні ознаки, патологоанатомічні зміни і деякі аспекти механізму дії омайту при гострому отруєнні щурів..............................

81

3.3.3. Вивчення токсикокінетичних властивостей омайту при одноразовому пероральному введенні щурам........................................

83

3.4. Вивчення токсичних властивостей омайту на курях за умов одноразового перорального введення....................................................

89

3.4.1. Дослідження токсикокінетики омайту в організмі птиці після одноразового перорального введення.....................................................

89

3.4.2. Особливості токсикодинаміки омайту з організмі птиці.................

94

3.5. Вивчення токсичних властивостей омайту за умов аплікації його на шкіру кролів..........................................................................................

104

3.6. Вивчення динаміки вмісту залишкових кількостей омайту в об’єктах довкілля після обробки винограду і яблунь........................

114

Розділ 4 Обговорення результатів досліджень..........

122

ВИСНОВКИ..........................................................................................

136

ПРОПОЗИЦІЇ ДЛЯ ПРАКТИКИ........................................................

139

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ......................................................................

140

ДОДАТКИ.............................................................................................

164

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АлАТ

аланінамінотрансфераза (КФ 2.6.1.1)

АсАт

аспартатамінотрансфераза (КФ 2.6.1.2)

ВЕРХ

високоефективна рідинна хроматографія

ВООЗ

Всесвітня організація охорони здоров’я

ГРХ

газорідинна хроматографія

ГХ/МС

газова хроматографія мас-спектрометрія

ДК

дієнові кон’югати

ЛД50

середньолетальна доза

МАП

Міністерство аграрної політики

МДА

малоновий диальдегід

МДР

максимально допустимі рівні

ПОЛ

перекисне окиснення ліпідів

РХ/МС

рідинна хроматографія мас-спектрометрія

ТД50

середньотоксична доза

ТШХ

тонкошарова хроматографія

EPA

Агентство з охорони довкілля (Environmental Protection Agency)

FAO

Продовольча і сільськогосподарська організація (Food and Agricultural Organization)

M

середня арифметична

±m

помилка середньої арифметичної

n

кількість тварин у дослідних групах або кількість паралельних проб

Rf

величина, яка характеризується положенням речовини, що виявляють на хроматографічній пластинці (розраховується як відношення відстані від центра плями на пластинці до лінії старту до відстані, яка пройдена розчинником (від лінії старту до лінії фронту))

Т1/2

період напіврозпаду пестициду

ВСТУП

Актуальність теми. Практично кожне господарство по виробництву сільськогосподарської продукції використовує пестициди. Витрати на хімічну обробку рослин з метою їх захисту від шкідників, хвороб і бур’янів відшкодовуються в одинадцятикратному розмірі за рахунок отримання кращих врожаїв як за кількісними, так і за якісними показниками [1, 2, 3, 4]. Проте хімізація сільського господарства призводить до накопичення і циркуляції в біосфері токсичних речовин [3, 5, 6]. Пестициди являють собою біологічно активні сполуки і, навіть в невеликих кількостях, є потужним фактором впливу на організм тварин, людини і довкілля в цілому [3, 6, 7, 8]. У зв’язку з цим, для визначення ступеня небезпечності та встановлення максимально допустимих рівнів токсичних речовин є необхідним проведення досліджень з вивчення механізму дії пестицидів, їх гострої і хронічної токсичності, персистенції у довкіллі тощо [ 3, 6, 9, 10].
Омайт (пропаргіт) один із пестицидів, що широко використовується в Україні і добре зарекомендував себе в боротьбі з кліщами-фітофагами [11]. Особливої значимості препарат набув в АР Крим [12]. Лише у 2003 р. тут було використано 1,8 тон омайту.
Незважаючи на тривалий час і великі об’єми застосування пестициду в сільському господарстві нашої держави й інших країн, існує ряд суперечливих питань щодо його токсичних властивостей.
Вважають, що омайт (пропаргіт) відноситься до малотоксичних речовин. Проте показники токсичності пестициду в роботах різних дослідників відрізняються в два і більше разів [13, 14, 15]. Не повністю розкрито характер і не описано механізми дії препарату. При дослідженні токсикокінетики більша увага приділялась біотрансформації та виведенню омайту з організму. Проте майже не має даних щодо його розподілення та накопичення в органах і тканинах тварин. Недостатньо вивчено персистенцію пестициду на рослинах, що обробляються, хоча ці дані є необхідною умовою для визначення рівня небезпеки акарициду для диких і свійських тварин, обґрунтування максимально допустимих рівнів у кормах і продуктах харчування.
Методики визначення залишкових кількостей омайту в Україні розроблені для продуктів рослинництва, води, повітря та ґрунту. На жаль, вони не можуть бути використані для детекції препарату в об’єктах тваринного походження, що унеможливлює діагностування отруєння цим акарицидом, здійснення контролю за показниками якості продуктів тваринництва й інших об’єктів ветеринарного нагляду.
У зв’язку з цим проведення токсикологічних досліджень з вивчення кінетичних властивостей омайту (пропаргіту) і впливу його на організм тварин; розробка методів визначення залишкових кількостей пестициду в об’єктах тваринного походження і дослідження характеру його розподілення в довкіллі є актуальними напрямками наукових досліджень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась згідно з тематичним планом наукових досліджень ІЕКВМ, завдання 11: „Розробити методи визначення і засоби профілактики впливу негативних факторів зовнішнього середовища на організм сільськогосподарських тварин з метою одержання екологічно безпечних продуктів тваринництва”, (номер держреєстрації 0101U001617) 2001-2005 рр.
Мета і задачі дослідження. Мета досліджень вивчити токсичні властивості омайту та характер його персистенції в деяких об’єктах довкілля.
Для розв’язання цієї мети були поставлені наступні задачі:
· розробити методику визначення залишкових кількостей омайту (пропаргіту) в об’єктах тваринного походження (м’ясо, жир, внутрішні органи, молоко, яйця) і експериментально встановити її валідаційні характеристики;
· дослідити цитотоксичність пестициду для перещеплюваних культур клітин;
· вивчити токсикокінетичні властивості омайту після одноразового перорального введення пестициду щурам і курям;
· визначити параметри токсичності препарату для щурів за умов його перорального введення;
· вивчити вплив омайту на процеси перекисного окиснення ліпідів після одноразового перорального введення його курям;
· вивчити токсичні властивості омайту при аплікації його на шкіру кролів;
· дослідити динаміку вмісту залишкових кількостей омайту в об’єктах довкілля після проведення дворазової обробки рослин.
Об’єкт дослідження: токсико-екологічні властивості омайту.
Предмет дослідження: параметри токсичності омайту; клінічні, патологоанатомічні, гематологічні та біохімічні показники тварин при отруєннях; методи визначення залишкових кількостей пестициду, тонкошарова хроматографія, газорідинна хроматографія, період напіврозкладу в об’єктах довкілля.
Методи дослідження. Робота виконана з використанням загальноприйнятих токсикологічних, хіміко-аналітичних, цитологічних, клінічних, патологоанатомічних, гематологічних, біохімічних та статистичних методів дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів. Розроблено нову оригінальну методику визначення залишкових кількостей омайту (пропаргіту) в продуктах тваринного походження (м’ясо, жир, внутрішні органи, молоко, яйце) способами тонкошарової та газорідинної хроматографії, що відповідає вимогам стандарту ISO 17025 і Європейської інструкції щодо застосування аналітичних методів та інтерпретації результатів ЄС 657/2002”. Наукова новизна отриманих результатів захищена двома патентами України на винахід: Спосіб визначення омайту (пропаргіту) в біологічних об’єктах” (патент №20031212176, 70032 А Україна, 7G01N33/00) і Спосіб виявлення омайту (пропаргіту) на тонкошарових хроматограмах” (патент № 20031213026, 71440А Україна, 7G01N33/00).
Вперше в Україні вивчені токсикокінетичні властивості омайту для лабораторних тварин і сільськогосподарської птиці в умовах гострого експерименту. Отримані дані щодо впливу пестициду на вільнорадикальні механізми окиснення ліпідів за умов його одноразового перорального введення птиці. Досліджено цитотоксичну дію препарату для перещеплюваних культур клітин, яка полягає в підвищенні мітотичної активності та кількості патологічних мітозів. Доведено, що омайт виявляє сильну шкірно-резорбтивну дію в концентрації, що є рекомендованою для робочого розчину пестициду при проведенні обробки рослин проти цільових шкідників.
Вивчено характер розподілу пестициду в об’єктах довкілля після його використання у дозах, рекомендованих виробником, розраховано період, за який концентрація омайту зменшується вдвічі, для певних видів рослин.
Практичне значення отриманих результатів. Розроблена методика визначення залишкових кількостей омайту (пропаргіту) в об’єктах тваринного походження, яка пройшла апробацію в Центральній державній лабораторії ветеринарної медицини та затверджена Державним департаментом ветеринарної медицини МАП України (наказ № 53 від 30 червня 2005р.) і призначена для проведення досліджень з контролю якості об’єктів ветеринарного нагляду. Встановлені параметри токсичності омайту для тварин, визначені характеристики його токсикокінетики та токсикодинаміки, які можуть бути використані при обґрунтуванні максимально допустимих рівнів пестициду, в діагностичній практиці та навчальній роботі.
Особистий внесок здобувача. Автор дисертації самостійно провів пошук та аналіз літератури, виконав експериментальні і лабораторні дослідження. Статистично обробив і проаналізував отримані результати дослідів.
Апробація результатів дисертації. Результати були представлені, обговорені і схвалені на звітних сесіях вченої ради ІЕКВМ УААН у 2003-2005роках; Міжнародній конференції молодих вчених (листопад 2003 р., м.Харків); Міжнародній науково-практичній конференції Ветеринарна медицина 2004” (24-29 травня 2004 р., м. Феодосія); Міжнародній науково-практичній конференції Ветеринарна медицина 2005” (30 травня 4 червня 2005 р., м. Ялта); Міжнародній науковій конференції Ветеринарні препарати: розробка, контроль якості та застосування” (4-7 жовтня 2005 р., м. Львів); VМіжнародній науково-практичній конференції Проблеми неінфекційної патології тварин” (3-4 листопада 2005 р., м. Біла Церква).
Публікації. Основний зміст дисертації викладений у 7 друкованих статтях, що опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. У дисертації представлені дані з вивчення токсико-екологічної характеристики омайту (пропаргіту): розроблено методику визначення залишкових кількостей омайту в об’єктах тваринного походження; визначено ступінь токсичності омайту (пропаргіту) для лабораторних тварин; вивчено токсикокінетику в організмі щурів і курей, цитотоксичні властивості та шкірно-резорбтивну дію, вплив на інтенсивність процесів перекисного окиснення ліпідів; проаналізовано особливості персистенції пестициду в об’єктах довкілля після обробки яблунь і винограду у виробничих умовах.
2. Розроблена методика визначення залишкових кількостей омайту (пропаргіту) в об’єктах тваринного походження (м’ясо, жир, внутрішні органи, молоко, яйця) базується на вилученні пестициду з проби ацетоном, очищенні екстрактів способами фільтрації, виморожування та перерозподілу в гексан, доочищенні й концентруванні на хроматографічних колонках з оксидом алюмінію та подальшій ідентифікації пестициду газорідинною або тонкошаровою хроматографією. Межа детектування досліджуваного пестициду газорідинною хроматографією складає 4 нг, тонкошаровою 1 мкг. Валідаційні характеристики методики відповідають вимогам стандарту ISO17025.
3. Омайт є токсичним для культури клітин ПО-2 та високотоксичним для культури клітин Vero: клітини виживали і лишалися прикріпленими до скляної поверхні при максимальній дозі пестициду 20 і 2 мкг/см3, відповідно. Вплив пестициду характеризується явищами вакуолізації, балоноподібної дистрофії та токсигенного лізису клітин. В концентраціях 0,02 і 0,2 мкг/см3 живильного середовища препарат спершу стимулює, а потім пригнічує проліферативні процеси в перещеплюваних культурах клітин, що супроводжується достовірним збільшенням кількості патологічних мітозів.
4. Середньолетальна доза омайту для білих щурів при пероральному введенні складає 1293,0±39,5 мг/кг, ЛД16 і ЛД84 1148,0 і 1438,0 мг/кг, відповідно, що дає змогу за гігієнічною класифікацією віднести омайт до малотоксичних речовин.
5. Основними клінічними ознаками гострого отруєння щурів омайтом є пригнічення, порушення з боку сечовивідної системи (полакіурія), шлунково-кишкового тракту (несформовані калові маси), а також назальна та окулярна кровотечі. Патологоанатомічні зміни характеризуються сильним здуттям шлунку з ураженнями слизової оболонки виразкового характеру, легеневим серцем та застійними явищами в органах і тканинах організму.
6. Токсикокінетика омайту в організмі щурів за умови одноразового перорального введення в дозі 600 мг/кг маси тіла характеризується поступовим зменшенням його концентрації у вмістимому шлунка та накопиченням у м’язовій та жировій тканинах, де він перебуває довше місяця. Виведення незміненого пестициду відбувається переважно з калом, в якому максимальна концентрація омайту спостерігається на першу і третю добу після введення 34,4±3,1 і 19,2±0,8мг/кг, відповідно.
7. Омайт в організмі курей за умов одноразового перорального введення в дозах 300 і 600 мг/кг маси тіла через 4години розподіляється майже в усіх органах і тканинах організму; через одну добу його концентрація набуває максимального значення в мозку, серці, легенях, нирках і жирі, при цьому найбільше залишкових кількостей пестициду містить жирова тканина (на рівні 3,321±0,363 і 5,973±0,667мг/кг, відповідно введеної дози). Основним шляхом виведення омайту з організму курей є травний канал. Максимум евакуації спостерігається через 4години після введення пестициду у дозі 300мг/кг і через одну добу після введення у дозі 600 мг/кг.
8. Токсичний вплив омайту на організм птиці за умов одноразового перорального введення в дозах 300 і 600 мг/кг маси тіла характеризується посиленням інтенсивності процесів перекисного окиснення ліпідів, що виявляється вірогідним підвищенням концентрації дієнових кон’югатів і малонового диальдегіду в плазмі крові і печінці, а також активацією ферментативної та неферментативної ендогенних антиоксидантних систем. Дія пестициду при цьому має прямий дозозалежний ефект.
9. Омайт є сильно подразнюючою речовиною: аплікація на шкіру 0,2 % водної та 57 % концентрат емульсії призводить до розвитку патологічних процесів за типом екзематозного дерматиту та сухої гангрени, відповідно. Активація процесів вільнорадикального окиснення ліпідів і порушення функцій антиоксидантної системи організму за умов нанесення на шкіру омайту в дозах 2 і 570 мг/кг свідчать про резорбтивну дію пестициду і носіть прямий дозозалежний характер.
10. Моніторинг залишкових кількостей омайту в довкіллі при його використанні у виробничих умовах показав, що пестицид у листях яблуні і винограду зберігається впродовж 14 тижнів. Період зменшення концентрації омайту вдвічі складає для листя винограду 10,2 доби, для листя яблуні 47,5 діб, для листя полуниці 17,5 діб.

ПРОПОЗИЦІЇ ДЛЯ ПРАКТИКИ

1. Методичні вказівки щодо визначення омайту (пропаргіту) в об’єктах тваринного походження (м’ясо, жир, молоко, яйце) способами газорідинної та тонкошарової хроматографії (затверджені Головою Державного департаменту ветмедицини Міністерства аграрної політики України, наказ № 53 від 30червня 2005 р.).
2. Діагностика отруєння тварин омайтом повинна включати аналіз анамнестичних даних, клінічних симптомів і патологоанатомічних змін; при цьому необхідно обов’язково проводити визначення наявності залишкових кількостей пестициду у вмістимому шлунку і товстого кишечнику, а також в пробах м’язової і жирової тканини. При постановці зажиттєвого діагнозу для дослідження на вміст препарату слід відбирати проби калу хворих тварин.
3. Профілактичні заходи з попередження отруєння омайтом сільськогосподарських тварин повинні передбачати ретельне дотримання правил безпеки при зберіганні та транспортуванні пестициду, недопущення контакту з тваринами під час проведення обробки рослин, а також, з урахуванням результатів моніторингу залишкових кількостей акарициду в довкіллі, запобігання випасу тварин на оброблених ділянках та на прилеглих територіях протягом 21 доби.
4. Результати дисертаційної роботи бажано використовувати для подальшої науково-дослідної роботи та включати в програму дисципліни Токсикологія” для студентів факультетів ветеринарної медицини вищих навчальних закладів ІІІ і ІV рівнів акредитації”.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Лісовий М.П. Шляхи підвищення реалізації біологічного потенціалу врожайності сільськогосподарських культур // Вісник аграрної науки. 2003. № 9. С. 20 22.
2. Кундиев Ю.И., Кирсенко В.В., Яструб Т.А. Соотношение токсичности пестицидов при введении per os и нанесении на кожу в оценке степени их опасности // Современные проблемы токсикологии. 2000. № 3. С. 11 15.
3. Загрязнение пестицидами территории Российской Федерации как потенциальная опасность для здоровья населения / В.И. Чибураев, Я.Г.Двоскин, И.В. Брагина и др. // Гигиена и санитария. 2003. № 3. С. 68 71.
4. Болотова Т.М., Лісовий М.П., Макаров В.І. Ефективність мікропроцесорних систем управління технологіями захисту рослин // Вісник аграрної науки. 2004. № 8. С. 24 28.
5. Проданчук Н.Г., Спыну Е.И. Принципы и пути оценки комплексного и комбинированного действия пестицидов на организм человека // Современные проблемы токсикологии. 2001. № 2. С. 3 7.
6. Клисенко М.А., Демченко В.Ф., Макарчук Т.Л. Современные подходы к эколого-токсикологической оценке экспозиции пестицидами // Современные проблемы токсикологии. 1999. № 4. С. 45 49.
7. Петюх Г.П., Патика В.П. Сучасні агротехнології в Україні: проблеми та перспективи // Агроекологічний журнал. 2005. № 1. С. 3 7.
8. Козак М., Кобилянський Є. Науково-технічна революція і глобальна екологічна криза // Ветеринарна медицина України. 2005. № 3. С. 33 35.
9. Куцан О.Т. Експериментально-теоретичне обґрунтування та розробка токсико-гігієнічних регламентів піретроїдних пестицидів і їх комбінацій з фосфорорганічними сполуками в кормах для тварин: Автореф. дис. ... д-ра вет. наук / ІЕКВМ УААН. Х., 2005. 40 с.
10. Некос В.Ю., Леонов А.Ю. Проблеми формування та критерії оцінки небезпеки харчових продуктів в регіональному аспекті // Захист довкілля від антропогенного навантаження. Харків-Кременчук: ПП Швидка, 2003. Вип.8(10). С. 111 119.
11. Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні: Офіційне видання. К.: Юнівест Маркетинг, 2003. С. 236.
12. Чабан В., Спиця М. Омайт надійний акарицид в інтегрованих системах захисту // Пропозиція. 1996. № 5. С. 22.
13. Мельников Н.Н. Пестициды. Химия, технология и применение. М.: Химия, 1987. 712 с.
14. Kiplinger G.R. Acute oral toxicity study in albino rats with Omite Technical: Report № WIL-155012 from WIL Research Laboratories, Inc., Ohio, USA. Ashland, 1993. 52 р.
15. Справочник по пестицидам / Сост. Л.К. Седокур; Под ред. В.А.Павлова. К., 1986. С. 188.
16. Шпицкова А.П., Рязанова Р.А. Гигиена и токсикология пестицидов. М.: Медицина, 1975. 192 с.
17. Лунев М.И. Контроль за состоянием окружающей среды в процессе химизации земледелия // Химия в сельском хозяйстве. 1986. №12. С. 54 58.
18. Закон України про пестициди і агрохімікати // Захист рослин. 1996. № 2. С. 17 21.
19. Влияние пестицидов, используемых в сельском хозяйстве на общественное здравоохранение. М., 1993. 140 с.
20. Мельников Н.Н. Химия и технология пестицидов. М.: Химия, 1975. 766 с.
21. Новые пестициды / Под ред. Н.Н. Мельникова. М.: Мир, 1964. 320 с.
22. Методики випробування і застосування пестицидів / За ред. С.О.Трибеля. К.: Світ, 2001. 448 с.
23. Лазарь И.С. Справочник-определитель пестицидов и удобрений, используемых в растениеводстве. Кишинев: Картя молдовеняскэ, 1981. 162с.
24. Потапов А.И., Ракитский В.Н., Шицкова А.П. Российская гигиеническая классификация пестицидов // Гигиена и санитария. 1997. №6. С. 21 24.
25. Экологическая токсикология: Учебное пособие / Под ред. В.С.Базель. Екатеринбург: Изд-во УрГУ, 2001. 135 с.
26. Малинин О.А., Хмельницкий Г.А., Куцан А.Т. Ветеринарная токсикология: Учебное пособие. Корсунь-Шевченковский: ЧП Майдаченко, 2002. 464 с.
27. Пестициди і технічні засоби їх застосування: Навчальний посібник / За ред. М.Д. Євтушенка, Ф.М. Марютіна. Х., 2001. 349 с.
28. Гігієнічна класифікація пестицидів за ступенем небезпечності // Держ. СанПіН 8.8.1.002-98. С. 19.
29. Количественная токсикология / А.А. Голубев, Е.И. Люблина, Н.А.Толоконцев, В.А. Филов. Л.: Медицина, 1973. 288 с.
30. Хмельницкий Г.А., Локтионов В.Н., Полоз Д.Д. Ветеринарная токсикология. М.: Агропромиздат, 1987. 319 с.
31. Връбчева В., Дмитров Т., Йоцев М. Замърсяване на фуражи с антихолинестеразни пестициди // Вет. мед. 1999. Вып. 5. № 3-4. С. 208 210.
32. Каган Ю.С. Общая токсикология пестицидов. К.: Здоров’я, 1981. 176 с.
33. Кундиев Ю.И. Всасывание пестицидов через кожу и профилактика отравлений. К.: Здоров’я. 200 с.
34. Куценко С.А. Основы токсикологии: Научно-методическое издание. Спб.: Фолиант, 2004. 720 с.
35. Фармакокинетика / Н.Н. Каркищенко, В.В. Хоронько, С.А.Сергеева, В.Н. Каркищенко. Ростов н/Д.: Феникс, 2001. 384 с.
36. Жуленко В.Н., Рабинович М.И., Таланов Г.А. Ветеринарная токсикология: Учебник для вузов. М.: Колос, 2001. 383 с.
37. Чмиль В.Д. Состояние и перспективы использования современных инструментальных методов анализа пестицидов в Украине // Сучасні проблеми токсикології. 2002. № 2. С. 56 61.
38. Фритц Дж., Шенк Г. Количественный анализ / Пер. с англ. Т.Н.Шеховцовой, О.А. Шпигуна. М.: Мир, 1978. 560 с.
39. Хроматография на бумаге / Под ред. И.М. Хайса, К. Мацека. М.: Изд-во иностранной литературы, 1962. 852 с.
40. Вплив на організм тварин невеликих кількостей пестицидів та встановлення їх допустимих величин у кормах / О. Малінін, В. Шуляк, В.Ярошенко та ін. // Ветеринарна медицина України. 1997. № 7. С. 32 33.
41. Гигиена применения, токсикология пестицидов и полимерных материалов / Под ред. Н.Ф. Мотузинского. К., 1989. 204 с.
42. Черных А.М. Угрозы здоровью человека при использовании пестицидов: Обзор // Гигиена и санитария. 2003. № 5. С. 25 29.
43. Куцан А.Т. Вплив нурелу Д на деякі гематологічні показники курей в гострому токсикологічному експерименті // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. Х., 2003. Вип. 82. С. 336 339.
44. Singh B., Gupta A. Monitoring of pesticide residues in farmgate and market samples of vegetables in a semiarid, irrigated area // Bull. Environ. Contam. and Toxicol. 2002. Vol. 68, № 5. P. 747 751.
45. Occupational Health: Recognizing and Preventing Work-Related Diseases and Injuri / Eds B.S. Levy, D.H. Wegman. 4-th Ed. Philadelphia, 2000. P. 145 148.
46. Мельников Н.Н., Гончаров А.Ф. Основные тенденции в мировом потреблении инсектицидов и акарицидов // Химия в сельском хозяйстве. 1980. № 6. С. 41 44.
47. Баженов С.В. Ветеринарная токсикология. Л.: Колос, 1964. 375с.
48. Большаков В.Н., Литвинов П.И. Эффективность новых акарицидов против паутинного клеща на виноградниках Одесской области // Вісник аграрної науки. 1995. № 2. С. 102 105.
49. Classification. Packing and Labelling of Dangerous Substances (Active Ingredients). Annexes I, II, III and IV to Commission Directive 93/21/EEC of 27April 1993 // Official Journal of the European Communities. 1993. Vol. L 110A, № 4-5. P. 1 86.
50. Мельников Н.Н. О некоторых направлениях исследований в области химических средств защиты растений // Химия в сельском хозяйстве. 1970. № 4. С. 38 41.
51. Кукаленко С.С., Володкович С.Д. Новые специфические акарициды: Аналитический обзор // Химия в сельском хозяйстве. 1984. Т.ХХII, № 6. С. 30 34.
52. Манько О.В., Власова О.Г. Резистентность паутинных клещей к акарицидам в плодовых насаждениях Украины // Современное состояние проблемы резистентности вредителей, возбудителей болезней и сорняков к пестицидам в России и сопредельных странах на рубеже ХХI века: Материалы 9-го совещания. СПб., 2000. С. 44 45.
53. Гар К.А. Инсектициды в сельском хозяйстве. М.: Колос, 1974. 254 с.
54. Краткий справочник по ядохимикатам / Под ред. Н.Н. Юхтина. М.: Колос, 1973. 252 с.
55. New Pesticides for 1970 // Agriculture Chemistry. 1970. March. P.21 23.
56. Revised Occupational and Residential Exposure Assessment and Recommendations for the Reregistration Eligibility Decision Document for Propargite: Memorandum. Washington, 2000. 93 p.
57. Environmental fate and effects division science chapter for reregistration eligibility document for propargite. Washington, 2000. 49 p.
58. Дополнение к «Списку химических и биологических средств борьбы с вредителями, болезнями растений и сорняками, разрешенными для применения в сельском хозяйстве на 1979-1980 гг.» // Защита растений. 1981. № 1. С. 52 55.
59. Баликіна Є., Ягодинська Л., Дучак А. Дімілін та омайт в інтегрованій системі захисту яблуні від шкідників // Пропозиція. 2002. № 6. С. 61.
60. Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. К.: Юнівест маркетинг, 2001. С. 158, 227 231.
61. Кукаленко С.С., Володкович С.Д. Специфические акарициды: Аналитический обзор // Химия в сельском хозяйстве. 1980. № 5. С. 29 32.
62. Галатенко С.М. Препараты для борьбы с клещами в плодовых садах // Химия в сельском хозяйстве. 1980. № 3. С. 37 40.
63. The ecology of Tetranychus viennensis Zacher and its chemical control effects / K.H. Choi, Y.J. Kwon, S.W. Lee, O.H. Ryu // Korean Journal of Applied Entomology. 1997. Vol. 36, № 1. P. 111 117.
64. Kabir K.H., Chapman R.B. Operational and biological factors influencing responses of spider mites (Acari: Tetranychidae) to propargite by using the Petri dish-Potter tower method // Journal of Economic Entomology. 1997. Vol. 90, № 2. P. 272 277.
65. Kabir K.H., Chapman R.B., Penman D.R. Miticide bioassays with spider mites (Acari: Tetranychidae): effect of test design and sample size on the precision of lethal concentration estimates // Experimental and Applied Acarology. 1996. Vol.20, № 9. P. 483 494.
66. Systematic screening of selective pesticides and analysis of the benefits of various pesticide combinations against major citrus pests / D.M. Chen, W.M.Chen, X.B. Li et al // Acta Phytophylacica Sinica. 1992. Vol. 19, № 4. P.351 357.
67. Wang W.J., Liu T.S. Toxicity of mixtures of several miticides with the fungicide triforine against the two-spotted spider mite on roses // Bulletin of Taichung District Agricultural Improvement Station. 1994. № 44. P. 1 11.
68. Kadir H.A., Knowles C.O. Inhibition of ATP dephosphorylation by acaricides with emphasis on the anti-ATPase activity of the carbodiimide metabolite of diafenthiuron // Journal of Economic Entomology. 1991. Vol. 84, № 3. P.801 805.
69. Манько О.В., Власова О.Г., Марченко О.Г. Резистентність звичайного павутинного кліща (Tetranychus urticae Koch) до акарицидів // Вісник Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва. 2002. № 3. С. 123 127.
70. Relationship between insecticide-acaricide resistance and field control in Tetranychus urticae (Acari: Tetranychidae) infesting roses / S. Goodwin, G.Herron, N. Gough et al. // Journal of economic entomology. 1995. Vol. 88, № 5. P. 1106 1112.
71. Stone G.M. Omite // Analytical methods for pesticides and plant growth regulators. Vol. VII (Thin-layer and liquid chromatography and analyses of pesticides of international importance). New York: Academic Press, 1973. P. 355 361.
72. Kirk I.W., House V.S. Effects of application parameters on efficacy of propargite on spider mites // Proceedings Beltwide Cotton Conferences, San Antonio, TX, USA, January 4-7, 1995. San Antonio, 1995. Vol. 2. Р. 1048 1050.
73. Kim S.S., Kim S.S., Lee S.C. Joint toxic action of acaricide mixtures to the field-collected strain of Tetranychus urticae (Acarina : Tetranychidae) // Korean Journal of Applied Entomology. 1993. Vol. 32, № 2. P. 176 183.
74. Potentiation of a propargite and fenpyroximate mixture against two-spotted spider mite, Tetranychus urticae (Acari: Tetranychidae) / G.A. Herron, J.Rophail, J. Holloway, I. Barchia // Exp. Appl. Acarol. 2003. Vol. 29, № 1-2. P. 115 119.
75. Сазонов П.В., Толстова Ю.С. Требования к инсектицидам и акарицидам, применяемым при интегрированной защите плодового сада // Химия в сельском хозяйстве. 1976. № 10. С. 46 49.
76. Яким В.С. Актуальные вопросы гигиены применения пестицидов в интенсивном промышленном садоводстве // Гигиена применения, токсикология пестицидов и клиника отравлений: Сборник научных трудов. М., 1981. Вып.12. С. 34 36.
77. Vostel J. Toxicity of some pesticides to aphidophagous ladybirds, natural enemies of damson-hop aphid // Rostlinna Vyroba. 1991. Vol. 37, № 8. P. 699 704
78. Сухорученко Г.И., Толстова Ю.С. Чувствительность хризопид к современным инсектицидам и акарицидам // Химия в сельском хозяйстве. 1974. № 9. С. 34 38.
79. Толстова Ю.С., Сухорученко Г.И., Иванова З.А. Применение трихограммы с современными химическими и биологическими препаратами // Химия в сельском хозяйстве. 1974. № 1. С. 32 35.
80. Курдюков В.В. Пестициды и энтомофаги // Защита растений. 1980. № 4. С.22.
81. Morris M.A., Berry R.E., Croft B.A. Phytoseiid mites on peppermint and effectiveness of Neoseiulus fallacis to control Tetranychus urticae (Acari: Phytoseiidae, Tetranychidae) in arid growing regions // J. Econ. Entomol. 1999. Vol. 92, № 5. P. 1072 1078.
82. Toxicity of pesticide treated tetranychid nymphs on certain biological aspects of the predaceous, mite, Amblyseius swirskii / S.M. Kilany, E.M.K. Hussein, A.H. Rasmy et al. // Arab Universities Journal of Agricultural Sciences. 1996. Vol. 4, № 1-2. P. 147 154.
83. Wang N.Y., Guo Y.J. Effect of sublethal concentration pesticides on the reproduction and settlement of Amblyseius pseudolongispinosus (Acarina: Phytoseiidae) // Chinese Journal of Biological Control. 1995. Vol. 11, № 2. P.64 67.
84. Tsolakis H., Chiara S.R. Nontarget effects of some pesticides against Amblyseius andersoni (Chant) (Parasitiformes Phytoseiidae) // Bollettino di Zoologia Agraria e di Bachicoltura. 1993. Vol. 25, № 2. P. 205 212.
85. Agrochemical selectivity to the predaceous mite Iphiseiodes zuluagai Denmark and Muma (Acari: Phytoseiidae) / P.R. Reis, L.G. Chiavegato, G.J. Moraes et al. // Anais da Sociedade Entomologica do Brasil. 1998. Vol. 27, № 2. P. 265 274.
86. Botha J.H., D. du-Plessis, Calitz F.J. Contact toxicity of some pesticides to Oligota fageli (Bernhauer), a predatory beetle in deciduous fruit orchards // Journal of the Southern African Society for Horticultural Sciences. 1994. Vol. 4, № 1. P. 50 51.
87. Effect of feeding Agistemus exsertus on treated tetranychid nymphs with some pesticides on certain biological aspects of the predator / M.K. Samia, E.M.K. Hussein, A.H. Rasmy et al. // Annals of Agricultural Science Cairo. 1997. Vol.42, № 1. P. 345 351.
88. New Pesticides for 1970 // Agriculture Chemistry. 1970. March. P.21 23.
89. Мусиенко В.Н. Фармако-токсикологическая оценко новых акарицидов при варроатозе пчел: Автореф. дис. ... канд. вет. наук / Грузинский зоотехническо-ветеринарный учебно-исследовательский институт. Тбилиси, 1987. 21 с.
90. Стишенко Л.Г. Основы токсикологии: Учебное пособие. Омск: Изд-во ОмГТУ, 2001. 144 с.
91. Покровский А.А. Ферментный механизм некоторых интоксикаций // Успехи биологической химии. 1962. Вып. 4. С. 61 81.
92. Banijamali A.R., Tortora N.J. Identification of 14C-Omite urinary metabolite in rats: Report № 8706 from Uniroyal Chemical Co., Connecticut, USA. Middlebury, 1988. 24 p.
93. Gay M.H. Pharmacokinetics of 14C-Omite: a comparative study in rats and mice (overview): Report № 9395 from Uniroyal Chemical Co., Inc., Connecticut, USA. Middlebury,1994. 43 p.
94. Knipe J.O. The disposition and metabolism of 14C-Omite in male and female rats: Report № 8589 from Uniroyal Chemical Co., Inc., Naugatuck, Connecticut, USA // Submitted to WHO by Uniroyal Chemical Co. Bethany, 1986. 36 p.
95. Andre J.C., Marciniszyn J.P., Killeen J.C. Study to determine if rats expire radiolabel in air after oral administration of 14C-Omite: Report № 3374-89-0211-AM-001 from Ricerca, Inc., Department of Toxicology and Animal Metabolism, Ohio, USA. Painesville, 1989. 23 p.
96. Mahon C.R. Comparative metabolism of 14C-propargyl-Omite in rats and mice: Report № 91188 (Uniroyal Study)/№ SC 910217 (Battelle Study) from Battelle Laboratory, Ohio, USA. Columbus, 1993. 42 p.
97. Andre J.C., Laveglia J. Pharmacokinetics of 14C-Omite: A comparative study in rats and mice, Part II, elimination of 14C-Omite equivalents in bile following oral administration: Report № 93-0284 from Ricerca, Inc., Department of Toxicology and Animal Metabolism, Ohio, USA. Painesville, 1994. 35 р.
98. Pharmacokinetics of 14C-Omite. A comparative study in rats and mice: Report №