Патогенез, діагностика та профілактика отруєння тварин чорнокоренем лікарським : Патогенез, диагностика и профилактика отравления животных чернокорнем лекарственным

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

СИТНІК ОЛЕНА КОСТЯНТИНІВНА

УДК 619:616085..61521

Патогенез, діагностика та профілактика отруєння
тварин чорнокоренем лікарським

16.00.04 ветеринарна фармакологія та токсикологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата
ветеринарних наук

Науковий керівник
Хмельницький Григорій Олександрович
доктор ветеринарних наук, професор,
академік УААН

Київ 2005

ЗМІСТ

стор.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

4

ВСТУП

5

РОЗДІЛ 1.

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

10

1.1

Основні токсичні речовини рослин

10

1.2

Історичні аспекти відкриття алкалоїдів

11

1.3

Властивості алкалоїдів

14

1.4

Поширення алкалоїдів у рослинному світі, фактори, що впливають на алкалоїдомістність рослин та класифікація алкалоїдів

15

1.5

Ботанічна характеристика родини Boraginaceae L., роду чорнокорінь (Cynoglossum L.) та чорнокореня лікарського (Cynoglossum officinale L.)

20

1.6

Стан вивчення токсичності піролізидинових алкалоїдів та чорнокореня лікарського (Cynoglossum officinale L.)

27

РОЗДІЛ 2.

ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕНЬ, МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ

33

2.1

Вибір напрямів досліджень

33

2.2

Матеріали і методи досліджень

35

2.3

Методики досліджень

36

2.4

Схеми експериментального вивчення токсичності чорнокореня лікарського

38

РОЗДІЛ 3.

ГОСТРИЙ ПЕРЕБІГ ЦИНОГЛОСОТОКСИКОЗУ МОЛОДНЯКА ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ

45

РОЗДІЛ 4.

ХРОНІЧНИЙ ЦИНОГЛОСОАФЛАТОКСИКОЗ КОНЕЙ

58

РОЗДІЛ 5.

МОДЕЛЮВАННЯ ГОСТРОГО І ХРОНІЧНОГО ЦИНОГЛОСОТОКСИКОЗУ МИШЕЙ ТА ЩУРІВ

76

РОЗДІЛ 6.

ДІАГНОСТИКА ТА ПРОФІЛАКТИКА ОТРУЄННЯ ТВАРИН ЧОРНОКОРЕНЕМ ЛІКАРСЬКИМ

88

РОЗДІЛ 7.

АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ

92

ВИСНОВКИ

108

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

111

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

112

ДОДАТКИ

132

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ЛД50 середньосмертельна доза
ЛД100 абсолютно смертельна доза
ПА піролізидинові алкалоїди
VOD веннооклюзивна хвороба
ДНК дезоксирибонуклеїнова кислота
Р 450 цитохром Р 450
МФН мікрофотонасадка
КО кормові одиниці
ОЕ обмінна енергія
МФС мононуклеарна фагоцитарна система
ПВК піровиноградна кислота

ВСТУП

Актуальність теми. Здавна людина використовувала природні блага флори і фауни, і в першу чергу рослини, як джерела харчування та лікарських засобів. Проте з трьохсот тисяч видів рослин, що ростуть на нашій планеті, біля семисот видів можуть викликати важкі чи смертельні отруєння людей і тварин (біля 4,1% від загального числа отруєнь) [48,192].
Основними діючими речовинами, що зумовлюють токсичність рослин, є алкалоїди, глікозиди, сапоніни, ефірні олії, органічні кислоти [97,99,185]. Отруйність рослин найчастіше пов’язана з наявністю в них алкалоїдів. Вони привертають до себе увагу спеціалістів багатьох галузей [64,92]. Більшість алкалоїдів виявляють специфічну дію на організм людини і тварин [72,197].
Лікувальні властивості алкалоїдів відрізняються високою активністю, розмаїттям та швидкістю дії [89]. Більшість алкалоїдів виявляють надзвичайно високу фізіологічну активність, навіть мінімальні дози деяких з них здатні викликати глибокі і складні зміни в організмі людини і тварин [1,32,71,120].
Шкода, яку спричинюють отруйні рослини, складається з втрат від зниження продуктивності і загибелі тварин [141,151]. При отруєннях, що перебігають хронічно, знижується резистентність організму тварин до різних шкідливих чинників довкілля, в тому числі й до збудників інфекційних хвороб, порушуються нормальний ріст і розвиток тварин [165,192].
Наявність у кормах отруйних рослин призводить до вибраковування значних кількостей фуражу [85,193]. Дані про кормові отруєння тварин є далеко неповними, оскільки такі отруєння часто реєструються як інші хвороби [32].
Багато рослин родини шорстколистих (Boraginacеae L.) добре вивчені і використовуються у практиці ветеринарної медицини. До маловивченої групи лікарських рослин цієї родини належить чорнокорінь лікарський (Cynoglossum officinalae L.) [14,31]. За літературними даними, ця рослина має отруйні властивості, оскільки містить алкалоїди циноглосин і циноглосеїн, глікоалкалоїд консолідин та інші токсичні речовини [3,52,123]. Питання вивчення токсикології чорнокореня лікарського стало особливо актуальним з появою випадків масових отруєнь тварин у кількох областях України. Протягом 1996 2002 рр. значна кількість великої рогатої худоби і коней загинула внаслідок отруєнь, частину вимушено забито. Причиною отруєнь було згодовування тваринам зеленої маси та сіна еспарцету, засмічених чорнокоренем лікарським. Проте спеціальні дослідження з вивчення токсичних властивостей чорнокореня лікарського поодинокі, експериментальні дослідження і клінічні спостереження нечисленні. Недостатня вивченість механізму дії, клінічних та патологоанатомічних ознак циноглосотоксикозу, особливостей перебігу у тварин різних видів значно утруднює діагностику цього захворювання.
Враховуючи викладене, вважаємо подальше вивчення токсикології чорнокореня лікарського актуальним.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана за дорученням Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України (наказ № 40 від 20 листопада 1996 р.) та у відповідності з тематичним планом НАУ Провести пошукові дослідження по створенню нових протизапальних і імуностимулюючих засобів та антидотів при отруєнні пестицидами, нітратами і мікотоксинами”. Номер державної реєстрації 0196U001938.
Мета і задачі досліджень. Мета роботи вивчення патогенезу, розробка методів діагностики та способів профілактики циноглосотоксикозу у тварин.
Для досягнення мети були поставлені наступні задачі:
вивчити клінічний стан молодняка великої рогатої худоби при гострому перебігу отруєння чорнокоренем лікарським, зміни морфологічного складу та окремих біохімічних показників крові;
вивчити клінічні симптоми, зміни морфологічного складу крові, вмісту загального білка, сечовини, глюкози і піровиноградної кислоти (ПВК) у коней при хронічному перебігу отруєння чорнокоренем лікарським;
в експерименті на лабораторних тваринах відтворити гострий і хронічний перебіг циноглосотоксикозу, вивчити дію різної кількості чорнокореня лікарського та визначити його ЛД50 і ЛД100 при пероральному уведенні настойки мишам;
виявити патологогістологічні зміни органів мишей, щурів, бичків і коней при отруєнні чорнокоренем лікарським;
узагальнити методи діагностики та систематизувати профілактичні заходи;
на основі експериментальних даних і результатів дослідження інших вчених узагальнити і теоретично обґрунтувати патогенез при отруєнні чорнокоренем лікарським.
Об’єкт дослідження: токсикологія чорнокореня лікарського.
Предмет дослідження: експериментальне і теоретичне обґрунтування патогенезу, методи діагностики та профілактики циноглосотоксикозу тварин.
Методи дослідження: клінічні, аналіз морфологічного складу крові (кількість еритроцитів, лейкоцитів, лейкограма) та осаду сечі (еритроцити), біохімічні аналізи крові (гемоглобін, загальний білок, сечовина, глюкоза, піровиноградна кислота), фізикохімічні сечі (величина pН, відносна густина, білок, гемоглобін, нітрити, глюкоза, уробіліноген, білірубін, кетонові тіла), хімікотоксикологічні (алкалоїди чорнокореня лікарського), патологоанатомічні та гістологічні (кишечника, печінки, селезінки, серця, легень, нирок, мозку), статистичні.
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в Україні експериментально відтворено гостре отруєння чорнокоренем лікарським бичків, гостре та хронічне мишей і щурів. На основі одержаних результатів обгрунтована схема патогенезу циноглосотоксикозу великої рогатої худоби. Встановлено порушення вуглеводного обміну у коней і молодняка великої рогатої худоби, що проявляється гіперглікемією і підвищенням рівня піровиноградної кислоти у крові та функції нирок, що доповнюють існуючі уявлення про патогенез отруєння. Абсолютно смертельна доза (ЛД100) спиртової настойки з трави чорнокореня лікарського (1:10) для білих мишей становить 0,5 мл і ЛД50 0,41 мл на голову, що відповідає 50 та 41 г сухої трави на 1 кг маси тіла відповідно.
Практичне значення роботи. Запропоновано схему діагностики отруєння тварин чорнокоренем лікарським, яка включає дані анамнезу, аналіз раціону, вивчення ботанічного складу кормів і якісне визначення алкалоїдів чорнокореня лікарського в них із врахуванням клінічних ознак, результатів біохімічних досліджень крові на вміст глюкози і піровиноградної кислоти, патологоанатомічних та гістологічних змін внутрішніх органів (печінки, селезінки, нирок, серця, мозку). Систематизовані способи профілактики циноглосотоксикозу тварин. За матеріалами дисертації видано Методичні рекомендації з діагностики та профілактики отруєнь тварин чорнокоренем лікарським”, які затверджені Державним департаментом ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України (наказ № 143 від 23 грудня 2004 р.). Матеріали дисертації використовуються у навчальному процесі при викладанні студентам факультету ветеринарної медицини Національного аграрного університету дисциплін Ветеринарна токсикологія”, Лікарські та отруйні рослини”.
Особистий внесок здобувача. Дисертант узагальнила літературні джерела, виконала весь обсяг експериментальних досліджень, обробила та систематизувала отримані дані, провела їх аналіз, сформулювала висновки та пропозиції виробництву. У процесі виконання гістологічних досліджень науковоконсультативну допомогу надавав кандидат ветеринарних наук доцент М.К. Потоцький, а в узагальненні їх результатів доктор ветери-нарних наук професор Б.В. Борисевич (Національний аграрний університет).
Апробація результатів роботи. Основні результати дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на :
Міжнародній науково практичній конференції з ветеринарної фармакології та токсикології, присвяченій 100 річчю від дня народження професора С.В. Баженова (Київ, 2002);
першій Всеукраїнській науковометодичній конференції вете-ринарних фармакологів і токсикологів (Київ, 1998);
наукових конференціях професорсько викладацького складу і аспірантів НАУ (1997; 1998; 2003; 2004).
Публікації
За темою дисертації опубліковано 10 робіт, у т.ч. 6 у фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України: у збірнику Науковий вісник Національного аграрного університету” 2; у науково практичному журналі Ветеринарна медицина України” 2; у науковому журналі Аграрна наука та освіта” 2.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і експериментальне обгрунтування основних закономірностей розвитку циноглосотоксикозу тварин. Запропоновано схему діагностики, яка базується на даних анамнезу, аналізі ботанічного складу кормів, аналізі клінічних симптомів, результатах біохімічних досліджень крові на вміст глюкози і пірувату та гістологічних досліджень печінки, селезінки, серця, нирок, головного мозку. Остаточний діагноз циноглосотоксикозу підтверджується якісним виявленням алкалоїдів чорнокореня лікарського у кормах методом тонкошарової хроматографії.
2. Гострий перебіг отруєння у бичків розвивається після одноразового згодовування борошна з трави та листя чорнокореня лікарського у кількості 7,0 та 18,4 г на кг маси тіла відповідно. Отруєння проявляється пригніченням, зниженням температури тіла, анорексією, спрагою, відсутністю жуйки, гіпотонією передшлунків, у лейкограмі збільшенням кількості паличкоядерних і зменшенням сегментоядерних нейтрофілів, лімфоцитозом, еозино та моноцитопенією.
3. Розвиток патологічного процесу в організмі бичків при гострому циноглосотоксикозі супроводжується зміною показників вуглеводного обміну гіперглікемією (5,4±0,3 5,8±0,1 ммоль/л) та збільшенням вмісту піровиноградної кислоти (278,3±4,9 306,7±39,6 мкмоль/л), що є характер-ним для порушення функціонального стану і структури печінки; гіперпротеїнемією та збільшенням кількості сечовини у крові бичків, яким згодовували листя чорнокореня.
4. Патологоморфологічні зміни у бичків за гострого перебігу отруєння чорнокоренем лікарським характеризуються жовтяницею, геморагічним діатезом, дряблістю серцевого м’яза, печінкою в’ялої консистенції з ділянками жовтого кольору, збільшенням жовчного міхура.
5. За умов хронічного перебігу циноглосоафлатоксикоз у коней проявляється пригніченням, атаксією, анорексією, спрагою, поліурією, схудненням, алопеціями, у деяких тварин залежуванням, гематурією, спотворенням смаку, зниженням температури тіла до 36,2 ºС, у лейкограмі еозинопенією, нейтрофілією, лімфо- і моноцитопенією.
6. Хронічний перебіг циноглосоафлатоксикозу коней супроводжується гіперпротеїнемією, гіперглікемією (6,4 9,2 ммоль/л), збільшенням вмісту піровиноградної кислоти (159,04 261,28 мкмоль/л) та зменшенням вмісту сечовини у крові.
7. Хронічний перебіг алкалоїдомікотоксикозу коней патологоморфологічно виявляється ентеритом, міокардіодистрофією, цирозом печінки, ущільненням селезінки та піелонефрозом.
8. За гострого перебігу циноглосотоксикоз у мишей після перорального уведення спиртової настойки чорнокореня лікарського (1:10) характе-ризується спрагою, анорексією, загальним пригніченням, яке виявлялось в ослабленій реакції тварин на подразнення та зменшенні рухливості. Абсолютно смертельна доза (ЛД100) спиртової настойки (1:10) чорнокореня лікарського для мишей при пероральному уведенні становить 0,5 мл, середня смертельна доза (ЛД50) 0,41 мл на голову, що відповідає 50 та 41 г висушеної надземної частини рослини другого року вегетації на 1кг маси тіла відповідно.
9. Токсична дія чорнокореня лікарського у щурів починає виявлятись через 1015 хвилин після підшкірного уведення настойки чорнокореня лікарського і через 1520 хвилин після орального. Отруєння спиртовою настойкою (1:10) у кількості 0,5 мл супроводжувалось анорексією, спрагою, сонливістю, динамічною атаксією, а пізніше важким диханням і судомами.
10. За хронічного циноглосотоксикозу щурів встановлено збільшення селезінки, потовщення стінок шлунка і кишечника з ділянками крововиливів та ерозій, збільшення печінки з ділянками жовтого кольору, кровонаповнення серця.
11. З метою профілактики отруєнь тварин чорнокоренем лікарським пропонуємо, перш за все, здійснювати ретельне очищення посівного матеріалу еспарцету від насіння чорнокореня шляхом сепарації з використанням тканини поліамідної технічної марки К-1; дотримуватись агротехнічних заходів, виходячи з біологічних особливостей рослини, та виключення кормів, що засмічені чорнокоренем, з раціону тварин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адылов Т.А. Ядовитые и алкалоидоносные растения каракулеводческих пастбищ Узбекистана. Ташкент: Фан, 1970. 224 с.
2. Адылов Т.А., Короткова Е.Е., Тайжанов К.И. Новые алкалоидо-носные растения из бурачниковых // Узб. биол. жур. 1967. №5. С. 46 49.
3.Акопов И.Э. Важнейшие отечественные лекарственные растения и их применение. Ташкент: Медицина, 1990. С. 333 334.
2. Александровская О.В., Радостина Т. Н., Козлов Н.А. Цитология, гистология и эмбриология. М.: Агропромиздат, 1987. 448 с.
3. Алимбаева П.К. Гончарова А.В. Никитина Е.В. Сапониноносные и алкалоидоносные растения флоры Киргизии. Фрунзе: Илим, 1972. С. 54 102.
4. Алімов Д.М., Шелестов Ю.В. Технологія виробництва продукції рослинництва. К.: Вища школа, 1995. С.70 76.
5. Алкалоїдомікотоксикоз коней / Г. Хмельницький, О. Ситнік, О. Галатюк та ін. // Вет.медицина України. 1998. №9. С.40 41.
6. Алтунин Д.А. Журба О.В. Ядовитые растения в кормовых угодьях. М.: Росагропромиздат, 1989. 79 с.
7. Ангельські С. Якубовські З. Домінічок М.Г. Клінічна біохімія. Сoпoт: Персей, 1998. 202 с.
8. Антонов Б.И., Федотова В.И., Сухая Н.А. Лабораторные исследования в ветеринарии: химикотоксикологические методы. М.: Агропромиздат, 1989. 320 с.
9. Антонов Б.И., Яковлева Т.Ф., Дерябина В.И. Лабораторные исследования в ветеринарии: биологические и микотоксикологические. М.: Агропромиздат, 1989. 320 с.
10. Анцупова Т.Т. Поиски алкалоидоносных растений во флоре Бурятской АССР // Проблеммы освоения лекарственных ресурсов Сибири и Дальнего Востока: Тез. докл. Всесоюз. конф. Новосибирск, 1963. С. 94 95.
11. Астахова В.Г. Загадки ядовитых растений. М.: Лесная промышленность, 1977. 176 с.
12. Атлас лекарственных растений СССР / А.И. Баньковский, П.К. Енин, Е.С. Заболотная и др.; Под ред. Н.В. Цицина. М.: Гос. изд. мед. литер., 1962. С. 628 629.
13. Бабаскин П.М. Метод определения пировиноградной кислоты // Лабораторное дело. 1976. №8. С. 497.
14. Бабаскин П.М. Определение сахара в крови на фотоэлектро-калориметре с антроновым реактивом // Лабораторное дело. 1964. №6. С. 343 345.
15. Багаторічні бобові трави / За ред. Б.С. Зінченка. К.: Урожай, 1985. 136 с.
16. Баженов С.В. Ветеринарная токсикология. Л.: Колос, 1964. С. 183 189.
17. Барбарич А.І. Родина Шорстколисті (Borаginacea L.) // Визначник рослин УРСР. К.: Вид. АН УРСР, 1950. С. 348 366.
18. Біленко В.Г. Вирощування лікарських рослин та використання їх у медичній і ветеринарній практиці. К.: Арістей, 2004. 304 с.
19. Біологічний словник / О.П. Маркевич, І.Г. Підоплічко, Р.В. Чаговець та ін.; За ред. І.Г. Підоплічка, К.М. Ситника, Р.В. Чаговця. К.: Гол. ред. Укр. Рад. Енцик., 1974. 552 с.
20. Беляков И.М., Дугин Г.Л., Кондратьев В.С. Практикум по клинической диагностике с рентгенологией. М.: Колос, 1992. 286 с.
21. Ботаникофармакогностический словарь / К.Ф. Блинова, Н.А. Борисова, Г.Б. Гортинский и др.; Под редакцией К.Ф. Блиновой, Г.П. Яковлева . М.: Высшая школа, 1990. С. 8 13.
22. Боднарчук Л.І., Соломаха Т.Д., Іяляш А.М. Атлас медоносних рослин України. К.: Урожай, 1993. С.165 166.
23. Бучинский О.А., Паращук Т.В. Лекарственные растения в народной медицине. К.: Знание Украины, 1995. 135 с.
24. Васильева Е.А. Клиническая биохимия сельскохозяйственных животных. М.: Россельхозиздат, 1982. 254 с.
25. Векірчик К.М. Отруйні лікарські рослини. Тернопіль: Богдан, 1999. 143 с.
26. Веселовський І.В., Лисенко А.К., Манько Ю.П. Атлас визначник бур’янів. К.: Урожай, 1965. 72 с.
27. Веселовський І.В., Бегей С.В. Грунтозахисне землеробство. К.:Урожай, 1995. 304 с.
28. Ветеринарна клінічна біохімія / В.І. Левченко, В.В. Влізло, І.П. Кондрахін; За ред. В.І.Левченка і В.Л. Галяса. Біла Церква, 2002. 400 с.
29. Визначник рослин України / О.Д. Вісюліна, М.І. Котов, А.Г. Барбарич; За ред. Д.К. Зерова. К.: Урожай, 1965. 556 с.
30. Вильнер А.М. Кормовые отравления сельскохозяйственных животных. Л.: Колос, 1966. 448 с.
31. Вовк Д.М. Рослинні засоби у ветеринарній медицині. К.: Урожай, 1996. 200 с.
32. Вовк Д.М. Справочник по ветеринарной рецептуре и технологии изготовления лекарственных форм. К.: Урожай, 1989. 224 с.
33. Волкова И.И., Покровская В.Б. Вредные и ядовитые растения низменного Дагестана. Махачкала: Дагестаниздат, 1964. 93 с.
34. Вплив різних доз та шляхів уведення соку чорнокореня лікарського на стан щурів / Г.О. Щуревич, М.М. Костюк, І.В. Папченко та ін. // Вісник Білоцерків. держ. аграр. унту. Вип. 7, ч. 1. Біла Церква. 1998. С. 106 111.
35. Вракин В.Ф., Сидорова М.В., Панов В.П., Иванова Л.Я. Практикум по анатомии с основами гистологии и эмбриологии сельскохозяйственных животных. М.: Колос, 2001. 272 с.
36. Галатюк О.Є. Заразні хвороби коней. Житомир: Волинь, 2003. С. 227 233.
37. Генри Т.А. Химия растительных алкалоидов. М.: Госхимиздат, 1956. 904 с.
38. Георгиевский В.П., Комиссаренко Н.Ф., Дмитрук С.Е. Биологически активные вещества лекарственных растений. Новосибирск: Наука, 1990. 327 с.
39. Головаха В.І. Функціональний стан печінки і її патологія у коней (етіологія, патогенез і діагностика) Автореф. дис. ... дра. вет. наук: 16.00.01. Біла Церква, 2004. 43 с.
40. Головко В.А., Щетинский И.М. Гепаральные заболевания крупного рогатого скота и их клиникоморфологическая характеристика // Вет.медицина: Міжвідом. темат.наук. зб. Вип. 80. Харків, 2002. С. 661665.
41. Голосницкий А.К. Профилактика отравлений животных растительными ядами. М.: Колос, 1979. 166 с.
42. Голубев А.М. Профилактика отравлений животных ядовитыми растениями. М.: Колос, 1972. 96 c.
43. Гоникман Э. И. Пути исцеления. Мир лекарственных растений. М.: Изд. Дом. МСП, 2000. 426 с.
44. Григора І.М., Шабарова С.І., Алейніков І.М. Ботаніка К.: Фітосоціоцентр, 2004. 476 с.
45. Гусынин И.Я. Ядовитые растения и вызываемые ими отравления сельскохозяйственных животных. М.: Сельхозиздат, 1958. 221 с.
46. Даниленко В.С., Родионов П.В. Острые отравления растениями. К.: Здоров’я, 1986. 112 с.
47. Дашкевич Б.Н. Химия растительных ядов. Л.М.: ВАСХНИЛ, 1935. 156 с.
48. Державна фармакопея СССР. М.: Медицина, 1968. С. 800 806.
49. Димитров С., Джуров А., Антонов.Н. Диагностика отравлений животных: Пер. с болг. М.: Агропромиздат, 1986. С. 235 240.
50. Доброчаева Д.Н. Бурачникоцветные (Boraginaсеае Hutch) Европейской части СССР. Дис . дра биол. наук: 030005. К., 1977. 624 с.
51. Доброчаєва Д. М. Родина Шорстколисті Boraginaceae L. // Визначник рослин України. К.: Урожай, 1965. С. 538 556.
52. Доброчаєва Д.М. Родина Шорстколисті Boraginaceae L. // Бур’яни України. К.: Наукова думка, 1970. С. 287 311.
53. Дощинская Н.В., Серых Е.А. К изучению некоторых представителей семейства Бурачниковых // Лекарственные растения в традиционной народной медицине: Тез. докл. науч. конф. УланУдэ, 1987. С. 56 57.
54. Дуганець В.І. Обгрунтування конструктивнотехнологічної схеми та параметрів робочих органів фрикційного сепаратора для очищення насіння олійних культур: Автореф. дис. ... канд. техн. наук. Мелітополь, 05.00.01. 2004. 20 с.
55. Дударь А.К. Ядовитые и вредные растения лугов, сенокосов, пастбищ. М.: Россельхозиздат, 1971. 95 с.
56. Западнюк И.П., Западнюк В.И., Захария Е.А. Лабораторные животные, их разведение, содержание и использование в эксперименте. К.: Госмедизд. УССР, 1962. 350 с.
57. Землеробство / Гудзь В.П., Примак І.Д., Будьонний Ю.В.; За ред. В.П. Гудзя. К.: Урожай, 1996. 384 с.
58. Зінченко О.І. Кормовиробництво. К.: Вища школа, 1994.440 с.
59. Зміни печінки та нирок при отруєнні тварин чорнокоренем / В.І. Левченко, В.В. Влізло, Г.О. Щуревич // Вет. медицина України. 1999. №3. С. 35 36.
60. Зміни біохімічних показників крові у корів при хронічному отруєнні чорнокоренем лікарським / М.Є. Павлов, І.М. Щетинський, О.П. Тимошенко та ін. // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Зб. наук. пр. Харк. держ. зоовет. акад. Вип. 11(35), ч. 2. Харків, 2003. С. 297 301.
61. Зозуля Р.Н., Манько И.В., Марченко Л.Г. К вопросу фармакологического исследования препаратов из чернокорня имеретинского // Исследования по изысканию лекарственных средств природного происхождения: Тез. докл. Всес. науч. конф. Л., 1981. С. 180.
62. Золотницкая С.Я. Алкалоиды и их роль в жизни растений // Труды Ботанического сада. Ереван: Изд.АН Арм. ССР, 1949. С. 52 53.
63. Ібатуллін І.І., Панасенко Ю.О., Кононенко В.К. Практикум з годівлі сільськогосподарських тварин. К.: Вища освіта, 2003. 432 с.
64. Ибрагимов Х.З. Профилактика отравлений животных ядовитыми растениями // Сел. хозво Узбекистана. 1969. № 1. С. 61 62.
65. Ибрагимов Х. З. Болезни обмена веществ и отравление животных растительными кормами. Ташкент: Мехнат, 1988. 142 с.
66. Иванова Е.Т., Арипов Р.А. Ареал алкалоидоносных растений Зеравшанской долины Таджикистана // Тез. док. 2 съезда фармацевт. Каз. ССР. Чимкент, 1981. С. 424 426.
67. Исмаилов Н.М. Алкалоидоносные растения Азербаджанской ССР. Баку: Элм, 1985. 181 с.
68. А.П. Калашников, Н.И. Клейменов, В.Н Баканов и др. /Справочное пособие. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных. М.: Агропромиздат, 1985. 352 с.
69. Калашников И.Д., Ладная А.Я., Крамаренко Г.В. Алкалоидо-носные растения Львовской области // Тез. докл. ІІІ съезда фармацевтов Укр. ССР. Харьков: Полиграфкнига, 1979. С. 254 255.
70. Каргаполов Е.А. Ядовитые и хозяйственновредные растения Казахстана. АлмаАта: Кайнар, 1969. 368 с.
71. Кархут В.В. Жива аптека. К.: Здоров’я , 1992. 309 с.
72. Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин / В.І. Левченко, В.В.Влізло, І.П. Кондрахін та ін.; За ред. В.І. Левченка. Біла Церква, 2004. 608 с.
73. Клиническая лабораторная диагностика в ветеринарии. И.П. Кондрахин, Н.В. Курилов, А.Г. Малахов и др. М.: Агропромиздат, 1985. С. 65 66.
74. Кравченко М.С., Злобін Ю.А., Царенко О.М. Землеробство / За ред. М.С. Кравченка. К.: Либідь, 2002. 496 с.
75. Крамаренко В.П. Виділення алкалоїдів з біологічного матеріалу // Фармацевтичний журнал. 1964. №5. С.48 54.
76. Кононский О.І. Біохімія тварин. К.: Вища шк., 1994. 439 с.
77. Кононский А.М. Гистохимия. К.: Высшая школа, 1976. 278 с.
78. Коренев Н.И. Клиникогематологические и патоморфоло-гические показатели при экспериментальном афлатоксикозе у поросят: Дис. ... канд. вет. наук: 16.00.01. Харьков, 1989. 157 с.
79. Кормовиробництво / О.І. Зінченко, І.Т. Слюсар, Ф.Ф. Адамень та ін.; За ред.О.І Зінченка. К.: Норапрінт, 2001. 470 с.
80. Кудрявцев А.А, Кудрявцева Л.А. Клиническая гематология животных. М.: Колос, 1974. 399 с.
81. Кудрявцев А.А, Кудрявцева Л.А., Привольнев Т.И. Гематология животных и рыб. М.: Колос, 1969. 320 с.
82. Кузнецова М.А., Резникова А.С. Сказания о лекарственных растениях. М.: Высшая школа, 1992. 270 с.
83. Кулиев А.М. Ядовитые и вредные растения Азербайджана и меры борьбы с ними. Баку: Азернешр, 1964. 283 с.
84. Курбанов Д.Ж., Жарекеев Б.Х., Утениязов К.У. Алкалоидо-носные растения Каракалпакии. Каракалпакстан: Нукус, 1987. 96 с.
85. Кьосев П.А. Полный справочник лекарственных растений. М.: ЭКСМО.Пресс, 2000. 992 с.
86. Лабораторные методы исследования в клинике /В.В. Меньшиков, Л.Н. Делекторская, Р.П. Золотницкая и др. М.: Медицина, 1987. 368 с.
87. Лазурьевский Г.В. Алкалоидоносные растения Молдавии. Кишинев: Штиинца, 1960. 65 с.
88. Лазурьевский Г.В., Терентьева И.В. Алкалоиды и растения. Кишинев: Штиинца, 1975. 150 с.
89. Лазурьевский Г.В., Терентьева И.В. О распостранении алкалоидов в высших растениях // Химия природных соединений. 1974. №3. С. 337 357.
90. Лікарські рослини // Енциклопедичний довідник. / А.П. Лебеда, Н.І. Джуренко, О.П. Ісайкіна та ін.; За редакцією А.М. Гродзінського. К.: Укр. енцик. ім. М.П. Бажана, 1992. С. 471 472.
91. Лилли Р. Патогистологическая техника и практическая гистохимия. М.: Мир, 1969. 645 с.
92. Ловкова М.Я. Биосинтез и метаболизм алкалоидов в растениях. М.: Наука, 1981. 168 с.
93. Ловкова М.Я., Климентьева Н.И., Бузук Г.Н. Метод проявления алкалоидов ряда груп в тонком слое сорбента // Хроматография в биологии и медицине: Тез. докл. 1 Всесоюз. конф. М., 1983. С. 242 243.
94. Лушпа В.І., Алейніков І.М., Григора І.М. Систематика квіткових рослин. Двосім’ядольні. К., 2002. С. 118.
95. Макрушин М.М. Фізіологія сільськогосподарських рослин з основами біохімії. К.: Урожай, 1995. 192 с.
96. Малинин О.А., Хмельницкий Г.А., Куцан А.Т. Ветеринарная токсикология. КорсуньШевченковский: ЧП Майданченко, 2002. 464 с.
97. Мамчур Ф.І., Гладун Я.Д. Лікарські рослини на присадибній ділянці. К.: Урожай, 1985. С. 98 99.
98. Мандрика И.И. Чернокорень лекарственный ядовитое растение // Ветеринария. 1979. №9. С. 69 70.
99. Мазуркевич А.Й., Данілов В.Б., Куц Н.В. Патофізіологія тварин. К.: Мета, 2003. 176 с.
100. Манько І.В. Дослідження алкалоїдів чорнокореня лікарського і синяка звичайного та одержання стандартизованих препаратів з чорнокореня // Фармацевтичний журнал. 1964. №3. С. 22 26.
101. Манько И.В., Петров И.Н., Марченко А.Г. Сравнительное химическое исследование алкалоидов шести видов растений рода чернокорень семейства бурачниковых // Современные проблемы фарм. науки и практики :Тез. докл. 2 съезд. фарм.Укр. ССР. Ч. 2. К.: Книжная типография, 1972. С. 707 711.
102. Марченко Л.Г. Исследование алкалоидов и получение стандартизованных препаратов из чернокорня имеретинского (Paracynoglossum imeretinum) и чернокорня расписаного (Cynoglossum pictum A и Е ): Автореф. дис. ... канд. фарм. наук: 15.00.01. Л., 1973. 28 с.
103. Маслянко Р.П. Основи імунобіології. Львів: Вертикаль, 1999. 472 с.
104. Методы ветеринарной клинической лабораторной диагностики: Справочник / И.П. Кондрахин, А.В. Архипов, В.И. Левченко и др., Под ред. проф. И.П. Кондрахина. М.: Колос, 2004. С.48 60.
105. Міжнародна гістологічна номенклатура (українсько-англійсько-латинський словник термінів з цитології, гістології та мікроанатомії) / В.В. Дудак, А.Й. Іванова-Согомонян, О.Д. Луцик, Ю.Б. Чайковський. Львів: Наутілус, 2001. 284 с.
106. Михайловская В.А. Семейство Бурачниковые Boraginaceae // Флора БССР. Т.4. Минск: Изд. АН БССР, 1955. С. 214 246.
107. Михайловская В.А., Козловская Н.В. Ядовитые и вредные растения . Минск: Изд. Акад. наук БССР, 1962. 117 с.
108. Мироненко А.В. Методы определения алкалоидов. Минск: Наука и техника, 1966. 175 с.
109. Меркулов Г.А. Краткий курс патологогистологической техники. Л.: Медицина, 1969. 423 с.
110. МонцевичютеЭрингене Е.В. Упрощенные математико статис-тические методы в медицинской исследовательской работе // Патол. физиол. и экспер. терапия. 1964. Т.8, № 4. С.71 78.
111. Морфологія рослин / І.М. Григора, І.М. Верхогляд, С.І. Шабарова та ін. К.: Фітосоціоцентр, 2004. 143 с.
112. Муравьева Д.А. Состояние научных исследований по алкалои-доносным растениям СССР и перспективы их использования в медицине // Материалы. 2 Всес. съезд. фармац. Рига, 1974. С. 203 204 .
113. Наслідки отруєння корів чорнокоренем / М.Є. Павлов, І.М. Щетинський, О.В. Митрофанов та ін. // Актуальні проблеми вет. медицини. Вісник Білоцерків. держ. аграр. унту. Біла Церква, 2003. Вип. 25, ч.3. С. 3 9.
114. Никитин В.В. Сорные растения флоры СССР. Л.: Наука,1983. С. 292.
115. Новак В.П., Пилипенко М.Ю., Бичков Ю.П. Цитологія, гістологія, ембріологія. К.: ВіраР, 2001. 288 с.
116. Норкина С.С. Алкалоиды // Наука и жизнь. 1953. №2. С. 17 19.
117. Носаль І.М. Від рослини до людини. К.: Веселка, 1992. 606 с.
118. Орлов Б.Н., Гелашвили Д.Б., Ибрагимов А.К. Ядовитые животные и растения СССР. М.: Высшая школа, 1990. 272 с.
119. Определитель высших растений Украины / Д.Н. Доброчаева, М.И. Котов, Ю.Н. Прокудин; Под ред. Ю.Н. Прокудина. К.: Наукова думка, 1987. С. 278.
120. Орехов А.П. Химия алкалоидов растений СССР. М.: Наука, 1965. 391 с.
121. Отравление крупного рогатого скота чернокорнем лекарственным // О.В. Бабенко, Г.И. Горшков, В.Н. Субботин и др. // Ветеринария. 1999. № 6. С. 11 12.
122. Отруєння великої рогатої худоби чорнокоренем лікарським
123. В. Левченко, Г. Щуревич, В. Влізло та ін. // Вет. медицина України. 1997. № 2. С. 26 27.
124. Павлов М.Є., Могилевский В.Н. Резистентность телят при скармливании коровам кормов с примесью чернокорня // Зб. наук. праць Харк. держ. зоовет. акад. Вип. 11(35), ч. 2. Харків, 2003. С. 305 309.
125. Павлов М.Е., Яковлева Е.Г. Клинические проявления при отравлении крупного рогатого скота чорнокорнем //Проблемы зооинже-нерии и вет. медицины: Сб. науч. трудов, посв. 150летию основания ХЗВИ. Вып.9 (33), ч.1. Харьков, 2001. С.212 215.
126. Павлов М.Є., Яковлева О.Г. Експериментальний циноглосотоксикоз великої рогатої худоби // Вет. медицина: Міжвідом. темат. наук. зб. Вип. 80. Харків, 2002. С. 475 478.
127. Пат. Україна 53909 А G 01N33/00/. Спосіб визначення алкалоїдів чорнокореня лікарського в кормах і патологічному матеріалі / О.О. Малінін, О.Т. Куцан, ІЕКВМ УААН. 2002021483. Заявл. 22.02.2002; Опубл. 17.02.2003. Бюл. №2. 2 с.
128. Патент Российской Федерации №2208482 С 1. Способ очистки семян от примесей по свойствам поверхности и устройство для его осуществления./ Е.Г. Яковлева, И.К. Исаев, Белгородская государственная сельскохозяйственная академия. Заявл. 11.02.2002; Опубл. 20.07.2003. Бюл. №20.2 с.
129. Патологоанатомическая характеристика хронического отравления крупного рогатого скота чернокорнем / И.М. Щетинский, К.Д. Югай, Н.И. Чумак и др. // Проблемы зооинженерии и вет. медицины: Сб. науч. трудов, посв. 150-летию образования ХЗВИ. Вып. 9(33), ч. 1. Харьков, 2001. С. 215 219.
130. Парфенов В. Энциклопедия фитоветеринарии: Сельскохо-зяйственные животные. М.: Центральный Книжный двор, 2004. 319 с.
131. Пенелопа Оуди. Полный медицинский травник. Перев. с англ. А.Dorlling Kindersley Book. Словакия : Slovo, 2001. С. 20 21.
132. Петров И.Н., Манько И.В. Алкалоиды чернокорня лекарственного // Вопросы современной фармации. Алма Ата, 1985. С. 77 78.
133. Петров И.Н., Манько И.В. Накопление алкалоидов и их качественный состав в траве и корнях чернокорня растопыренного в зависимости от фазы развития растения // Вопросы современной фармации. АлмаАта, 1985. С. 78 80.
134. Петрунь Н.П., Литвинчук Н.К. Визначення сечовини в крові з використанням диметилгліоксиму // Лабораторное дело. 1970. №7. С. 414 415.
135. Плеханова Н.В. Галяева Н.Н. Федорченко Г.П. Флора Киргизии как источник получения углеводов и алкалоидов // Материалы по вопросам внедрения научных достижений в практику здравохранения. Фрунзе, 1972. Т. 80. С. 109111.
136. Плеханова Н.В., Никитина Е.В., Саргазаков Д.Ж. Алкалои-доносные растения Киргизии. Фрунзе : Илим, 1975. 57 с.
137. Плешков Б.П. Биохимия сельскохозяйственных растений. М.: Колос, 1965. С. 329 344.
138. Плященко С.И., Бибиков Ф.П. Ядовитые и вредные растения. Минск: Ураджай, 1965. 109 с.
139. Полянский М.А., Бегучев П.П Кормовые отравления сельско-хозяйственных животных. Саратов: ОБЛГИЗ, 1948. 132 с.
140. Полуянова В.И. Ядовитые растения Татарской АССР. Казань: Татарское кн. изд., 1987. 22 с.
141. Потоцький М.К. Основи гістопатологічної техніки: Методичні вказівки для студентів та лікарів вет. медицини патоморфологів. К.: НАУ, 2001. 66 с.