Ветеринарно–санітарна експертиза, якість і безпека харчових мідій

Краткое описание

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

МЕЛЬНИК ПАВЛО ІВАНОВИЧ

УДК: 504.064:639.4; 664

Ветеринарносанітарна експертиза,
якість і безпека харчових мідій

16.00.09 ветеринарносанітарна експертиза

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата ветеринарних наук

Науковий керівник:
доктор ветеринарних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Ковбасенко В.М.
Одеса 2006

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ............................................................ 5
ВСТУП.......................................................................................................... 7
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ................................................................ 15
1.1. Мідії та їх використання.................................................................... 15
1.2. Характеристика мідій......................................................................... 19
1.3. Харчова і біологічна цінність мідій.................................................... 22
1.4. Санітарна оцінка мідій........................................................................ 25
1.5. Санітарна і якісна оцінка середовища культивування мідій.............. 30
1.6. Контроль якості і безпеки мідій......................................................... 33
1.6.1. Визначення загального бактеріального обсіменіння мідій...... 37
1.6.2. Визначення бактерій групи кишкової палички........................ 38
1.6.3. Визначення сальмонел............................................................. 40
1.6.4. Визначення бактерій групи протея.......................................... 41
1.7. Коротке заключення з огляду літератури.......................................... 43
Розділ 2. Загальна методика і основні методи досліджень 46
2.1. Схема проведення досліджень.......................................................... 46
2.2. Об’єкти досліджень........................................................................... 47
2.3. Організація і методи досліджень....................................................... 47
Розділ 3. результати власних досліджень................................ 59
3.1. Санітарна якість та безпека мідій, що використовуються для харчових цілей 59
3.1.1. Якісна оцінка мідій................................................................... 59
......... 3.1.1.1. Якісна характеристика мідійсирцю........................... 60
......... 3.1.1.2. Органолептична оцінка мідій...................................... 62
......... 3.1.1.3. Оцінка свіжості мідій за біохімічними показниками... 63
3.2. Контроль якості і безпеки мідій, що використовуються для харчових цілей 66
3.2.1. Мікробіологічні методи контролю якості і безпеки мідій........ 67
......... 3.2.1.1. Обсіменіння мідій мезофільними аеробними і факультативноанаеробними мікроорганізмами.............................................. 68
......... 3.2.1.2. Обсіменіння мідій бактеріями групи кишкової палички (коліформними бактеріями)............................................................................... 71
......... 3.2.1.3. Обсіменіння мідій сальмонелами................................ 76
......... 3.2.1.4. Обсіменіння мідій стафілококами................................ 78
......... 3.2.1.5. Обсіменіння мідій лістеріями....................................... 82
......... 3.2.1.6. Обсіменіння мідій сульфітредукуючими клостридіями 83
......... 3.2.1.7. Обсіменіння мідій протеєм.......................................... 84
......... 3.2.1.8. Обсіменіння мідій парагемолітичним вібріоном......... 87
......... 3.2.1.9. Мідії як потенційне джерело захворювань людини і тварин вірусної етіології.................................................................................... 89
......... 3.2.1.10. Токсичність мідій...................................................... 93
3.2.2. Забрудненість мідій токсичними елементами.......................... 97
3.2.3. Вплив комплексу токсичних елементів на життєвість інфузорії Colpoda steinii................................................................................................. 101
3.2.4. Ураженість мідій гельмінтами та їх личинками....................... 105
3.3. Санітарна характеристика морської води в зоні культивування мідій 110
3.4. Удосконалення методів контролю якості і безпеки мідій................. 114
3.4.1. Органолептичні методи досліджень........................................ 114
3.4.2. Біохімічні методи досліджень.................................................. 116
3.4.3. Мікробіологічні методи досліджень........................................ 119
3.4.4. Визначення токсичності мідій.................................................. 123
3.5. Контроль якості і безпеки мідій, що використовуються для харчових цілей 125
3.5.1. Ветеринарносанітарна експертиза та система контролю якості і безпеки мідій................................................................................................. 127
3.6. Економічна ефективність впровадження в систему ветеринарносанітарної експертизи запропонованого моніторингу якості і безпеки мідій...................... 131
3.6.1. Економічна ефективність впровадження експрес-методу мікробіологічного визначення токсичності.................................................................... 132
3.6.2. Економічна ефективність впровадження експрес-методів бактеріологічних досліджень......................................................................................... 134
3.6.3. Соціальна ефективність............................................................ 138
РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ... 140
ВИСНОВКИ ................................................................................................. 149
ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ.................................................................... 152
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................... 153
ДОДАТКИ..................................................................................................... 188

Перелік умовних скорочень

БГКП бактерії групи кишкової палички
ВОЗ Всесвітня організація охорони здоров`я
ВСА Е вісмутсульфітний агар, збагачений етрелом
ВТО Всесвітня торгова організація
год. годин
ДСПіН Державні санітарні правила і норми для підприємств і суден, що виробляють продукцію із риби та інших водних живих ресурсів
ДЛВСЕ державна лабораторія ветеринарносанітарної експертизи
ДНДКІ Державний науководослідний контрольний інститут
ветпрепаратів і кормових добавок
ЄС Європейський Союз
Ендо М середовище Ендо модифіковане
ISO Міжнародна організація стандартів
ККА комісія з Кодексу Аліментаріус
ККПАО критичний контрольний пункт аналізу безпеки
Колпода інфузорія Colpoda steinii
КМАФАнМ мезофільні аеробні і факультативноанаеробні
мікроорганізми
КУО колонієутворюючі організми
КТВСК критичні точки ветеринарносанітарного контролю
МЕБ Міжнародне епізоотичне бюро
м.к. мікробних клітин
млн. мільйон
млрд. мільярд
МПБ м`ясопептонний бульйон
МПА м`ясопептонний агар
МПА З м`ясопептонний агар збагачений
НАССР система аналізу небезпечного фактору та контрольованої критичної точки і настанова щодо її застосування
ОДАУ Одеський державний аграрний університет
тис. тисяч
хв. хвилин

ВСТУП

Збільшення виробництва продуктів харчування і підвищення їх якості є однією з основних проблем, що стоять у сучасних умовах перед агропромисловим комплексом України. Вирішення поставленої проблеми неможливо тільки збільшенням виробництва продуктів тваринництва, хоч це і основне джерело їх отримання, необхідно використовувати додаткові, нетрадиційні види сировини, що містять повноцінні білки, жири, вітаміни, мінеральні та інші біологічно активні речовини, необхідні для організму людини [19].
У сучасних умовах особливу актуальність набуває використання риби і продуктів із моря, що передбачено Законом України «Про рибу, інші водні ресурси та харчову продукцію з них», прийнятим у 2003 році і доповненим у 2004 році Верховною Радою України. Закон передбачає забезпечення якості і безпеки риби, інших водних ресурсів та виготовленої із них продукції. Серед інших водних ресурсів, які мають харчове значення, до 30% становлять двостулкові молюскимідії, щорічна світова потреба яких перевищує 4 млн. тонн, а видобуток складає лише 500 тис. тонн, з яких понад 320 тис. тонн добувають у Європі [5, 8, 1014, 54].
Марікультура має певну перевагу перед традиційними методами отримання продовольства, особливо, якщо враховувати високий вихід продукції з одиниці площі. Продуктивність великої рогатої худоби становить 0,34 тонни умовної продукції з 1 га, а продуктивність культури мідій, при штучному вирощуванні, оцінюється від 120 до 600 тонн із 1 га. Тому мідії мають особливе значення серед безхребетних гідробіонтів, що пояснюється простотою їх вирощування і високою харчовою цінністю м'яса [11, 15, 16].
Дослідженнями, проведеними вітчизняними та іноземними вченими, встановлено, що мідії містять повноцінні білки, вітаміни, мінеральні та інші біологічно активні речовини, необхідні для організму людини, в значно більшій кількості порівняно з багатьма продуктами тваринництва [8, 17 23].
За даними А.Ф. Федорова [19], В.П. Ковальського, Т.И. Грачова [20] та ін., мідії це цінний білковомінеральновітамінний продукт, у якому вміст усіх замінних і незамінних амінокислот перевищує 42%, мікроелементів більше 38% та, практично, містить усі водо- і жиророзчинні вітаміни, особливо групи В і провітамін D.
У сучасних умовах мідії більше використовуються в кулінарній практиці і входять до складу найдорожчих страв, як сильний афродізіак: вони повертають чоловікові силу, а жінці бажання. Тому, за Сметанською О.В. «поедание мидий дело почти интимное» [57].
Одним із джерел поповнення харчових продуктів в Україні є використання морських гідробіонтів, особливо мідій, що розглядається як одна із державних проблем відповідно з Указом Президента «Про національну програму досліджень і використання ресурсів Азово Чорноморського басейну, інших регіонів всесвітнього океану на період до 2000 року» і рішенням Кабінету Міністрів України про створення національної програми досліджень з використання ресурсів АзовоЧорноморського басейну [24, 25].
Необхідно враховувати, що чорноморські мідії використовуються не тільки як харчовий продукт, але і як сировина для виробництва лікарських препаратів. У сучасних умовах, в країні з мідій виробляються більше двох десятків препаратів, таких, як мідійні концентрати («МІГІКЛП», «Біполан», «Мідеа»), кальцемід, мідійні гідролізати та інш. [13, 22, 2632]. Саме тому проблема якості і безпеки мідій має певне соціальне значення, але при використанні для харчових і лікувальних цілей особливий контроль якості і безпеки обумовлюється не тільки тим, що м’ясо мідій є добрим середовищем для розвитку мікроорганізмів, а й біологічною особливістю культивованих мідій. Мідії культивуються, в основному, у прибережній зоні моря і ведуть малорухомий спосіб життя. За способом харчування двостулкові молюски мідії фільтратори, які протягом однієї години пропускають через мантійну порожнину більше 3х літрів води і утримують планктон, продукти його розпаду та інші речовини, що знаходяться в ній. Фільтрування морської води сприяє надходженню у тканини мідій мікрофлори та інших патогенів, що знаходяться у воді і обумовлюють санітарну якість та безпеку м’яса мідій для споживання. У тканинах мідій (м’ясі) вміст мікрофлори порівняно з морською водою у 4 6 разів більший. Серед мікрофлори, що виділяється з м’яса мідій, виявляються як умовнопатогенні, так і патогенні мікроорганізми [186, 189, 201].
Актуальність теми полягає у тому, що на сьогоднішній день у країні не повністю вирішені питання контролю якості і безпеки та ветеринарно-санітарної оцінки мідій, які використовуються з метою харчування людей і виробництва лікарських препаратів. Важливість теми підвищується ще й тим, що мідіям притаманний особливий спосіб культивування, при якому вони контамінуються різними патогенами. Згідно до вимог Законів України «Про ветеринарну медицину», «Про безпечність та якість харчових продуктів» основні функції контролю за показниками якості та безпеки сировини тваринного походження покладено на службу ветеринарної медицини.
У сучасних умовах в Україні впроваджуються методи контролю якості і безпеки мідій, які увійшли у Держстандарти (ГОСТ 763185, ТУ 150443585), «Обов’язковий мінімальний перелік досліджень сировини, продукції тваринного і рослинного походження та ін., які слід проводити в державних лабораторіях ветеринарної медицини і за результатами яких видається ветеринарне свідоцтво (ф2)», «Державні санітарні правила і норми для підприємств і суден, що виробляють продукцію з риби та інших водних ресурсів». Але методи досліджень, що запропоновані в офіційних документах, не повні і розрізнені, що не може гарантувати об’єктивну оцінку якості і безпеки продукту, який досліджується. Не повністю наведені дослідження мідій на токсичні елементи і бактеріологічні показники, зовсім відсутні дослідження на пестициди та інш. [4851].
Крім того, в сучасних умовах, система контролю двостулкових молюсківмідій в Україні не відповідає міжнародній системі самоконтролю (НАССР), схваленій новими вимогами Європейської регламентації за харчовими продуктами та кодексами міжнародних організацій (МЕБ, ВОЗ, ФАО). Відповідно до концепції НАССР необхідно впроваджувати і вести програму з безпеки харчових продуктів у процесі їх виробництва на всіх ступенях: отримання, переробки, транспортування, зберігання та реалізації [52].
Проведення досліджень є актуальним та нагайним тому, що відповідно до міжнародних вимог, необхідно розробити науково обґрунтовану систему контролю якості і безпеки харчових мідій із використанням сучасних наукових розробок [53].
Крім того, на проблему дослідження свідчить Закон України «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них», в якому відзначається, що проведення постійного контролю якості та безпеки продуктів вилову на всіх стадіях переробки спрямоване на забезпечення здоров’я населення і є обов’язковим для всіх суб’єктів господарювання. За цих умов якість та безпека живої риби, інших водних ресурсів підтверджується ветеринарним свідоцтвом, яке видається державними установами ветеринарної медицини [54].
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом науководослідної теми № 7.2 «Удосконалити і розробити сучасні методи контролю якості і безпеки сировини і продукції тваринництва в умовах ринкових відносин» (номер держреєстрації 0101V005563), підрозділ 7.2.3. «удосконалення сучасних методів контролю якості і безпеки риби та морських гідробіонтів», що також виходить із Указу Президента України «Про Національну програму досліджень і використання ресурсів АзовоЧорноморського басейну, інших районів світового океану» від 16.12.1993 року за № 595/93, Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про створення національної програми досліджень з використання ресурсів АзовоЧорноморського басейну, інших регіонів світового океану» від 07.09.1994 року за № 661 р, Постанови Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення контролю якості і безпеки харчових продуктів» від 09.11.1996 року. Науково-досліджувана тема виконується в Одеському державному аграрному університеті.
Мета і задачі досліджень. Метою дисертаційної роботи є ветеринарно-санітарна експертиза мідій, оцінка їх якості та безпеки у процесі вирощування, виловлення, переробки, зберігання, реалізації та розробка системи контролю безпеки у критичних точках.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання:
- визначити показники якості і безпеки мідій, що використовуються для харчових цілей;
- визначити мікробіологічні показники мідій залежно від умов їх культивування;
- дослідити мідії на наявність хімічних токсикантів;
- удосконалити методи контролю показників якості та безпеки мідій;
- розробити систему моніторингу показників якості та безпеки мідій, що використовуються для харчових цілей;
- обґрунтувати економічну ефективність запропонованої системи моніторингу показників якості і безпеки мідій..
Об’єкт дослідження: мідії, м’ясо мідій, морська вода.
Предмети дослідження: органолептичні та фізикохімічні дослідження мідій на показники якості, на вміст токсичних елементів, пестицидів та бактеріальне обсіменіння.
Методи дослідження: органолептичні, фізикохімічні, біохімічні, мікробіологічні, біологічні, токсикологічні та біометричні методи.
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в Україні проведені комплексні ветеринарно-санітарні дослідження з вивчення показників якості та безпеки мідій, залежно від методу культивування, м’ясо яких надходить у торгову мережу і використовується для харчових цілей.
Уперше встановлено, що мідії можуть бути джерелом інфекційних захворювань вірусної етіології птиці та людей. Розроблений та запропонований токсикологічний метод моніторингу безпеки їх м’яса із використанням інфузорії Colpoda steinii. Результати досліджень із виявлення в м’ясі мідій таких токсичних елементів, як мідь і цинк, становлять також новизну.
Відповідно до міжнародних вимог щодо системи контролю показників безпеки (НАССР), розроблена і запропонована ветеринарно-санітарна система моніторингу безпеки мідій, м’ясо яких використовується для харчових цілей
Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень дозволяють внести нові дані в теоретичні і практичні питання ветеринарносанітарної експертизи двостулкових молюсків мідій, м’ясо яких використовується в раціоні людини. Запропонований науково обґрунтований додатковий перелік досліджень мідій для внесення до «Обов’язкового мінімального переліку досліджень сировини, продукції тваринного та рослинного походження та ін., які слід проводити в державних лабораторіях ветеринарної медицини і за результатами яких видається ветеринарне свідоцтво (ф 2)». Розроблений експресметод визначення токсичності м’яса мідій, який є доповненням до розробленої нами (у співавторстві) «Методики щодо застосування культури Colpoda steinii сухої для токсикологічних досліджень м’яса і м’ясопродуктів від тварин та птиці» та «Методичні рекомендації визначення токсичності продуктів тваринництва і кормів», Київ, 2002 р., затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України в грудні 2002 р.
Токсикологічний метод досліджень увійшов у розроблену і запропоновану систему моніторингу якості і безпеки мідій. Розроблені «Методичні рекомендації з контролю якості та безпеки двостулкових молюсків мідій», «Методичні рекомендації щодо збільшення виробництва продукції птахівництва та підвищенню її якості в господарствах півдня України», Одеса, 2006 рік, які схвалені і затверджені Одеським державним аграрним університетом та управлінням ветеринарної медицини в Одеській області. Методики і рекомендації, впроваджені у роботу державних лабораторій ветеринарносанітарної експертизи, будуть сприяти підвищенню санітарної якості та безпеки м’яса мідій, що використовуються у харчовому раціоні людини.
Проведення контролю якості і безпеки мідій відповідно розробленій системі моніторингу буде сприяти реалізації у торгівельній мережі мідій і виготовленої з них харчової продукції без ризику для здоров’я споживача і виведення цього виду продукції з категорії небезпечних.
Розроблений спосіб профілактики пташиного грипу та інших інфекційних захворювань (Пат. 17026 України МПК А61К 33/00, А 23К 1/16, А 23 К 1/175, А23L1/00) , впровадження якого у проведення ветеринарних заходів буде не допускати виникнення пташиного грипу, потенційним джерелом якого можуть бути мідії.
Результати досліджень використовуються у навчальному процесі при підготовці лікарів ветеринарної медицини, зооінженерів та їх післядипломній підготовці в Одеському державному аграрному університеті з дисциплін «Ветеринарносанітарна експертиза з основами технології і стандартизації продуктів тваринництва», «Технологія продуктів тваринництва» та «Стандартизація продуктів тваринництва».
Особистий внесок здобувача. Дисертант самостійно провів пошук та аналіз даних літератури, опрацював схеми та практичне застосування всіх описаних у роботі методик. Провів експериментальні та теоретичні дослідження, аналіз і узагальнення отриманих результатів досліджень, на підставі яких сформував основні висновки і рекомендації. Підготовив матеріали досліджень до публікацій, розробки нормативнотехнічної документації та виробничої апробації системи моніторингу якості і безпеки мідій для харчових цілей з методичною допомогою наукового керівника доктора ветеринарних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України Ковбасенка В.М.
Апробація результатів досліджень. Основні положення і окремі результати дисертації доповідались і обговорювались на Міжнародній науковопрактичній конференції «Забезпечення ветеринарносанітарного благополуччя тваринництва, якості і безпеки продукції» (м.Одеса, 27 29 жовтня 2004 р.); Міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми розвитку тваринництва, ветеринарної медицини, харчових технологій, економіки та освіти» (м.Львів, 25 29 листопада 2004 р.); Міжнародній науковопрактичній конференції молодих вчених та спеціалістів «Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики» (м.Львів, 17 18 червня 2004 р.); Міжнародній науковопрактичній конференції «Проблеми екології ветеринарної медицини Житомирщини» (м.Житомир, вересень 2005 р.); Міжнародній науковопрактичній конференції «Стан, проблеми та перспективи сучасної аграрної науки і практики» (м.Львів, 8 10 червня 2005 р.); конференції науково-педагогічних працівників і аспірантів Навчальнонаукового інституту ветеринарної медицини якості і безпеки АПК, Національного аграрного університету (м.Київ, 1 березня 2005 р.) та звітних конференціях науково-педагогічних працівників і науковців Одеського державного аграрного університету 2003, 2004 і 2005 роках.
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 наукових праць у виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України (5 із них одноосібно). Отримано один Деклараційний патент на корисну модель України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1.У дисертації теоретично обґрунтовано та експериментально підтверджено необхідність проведення ветеринарно-санітарної експертизи харчових мідій, встановлено основні показники їх безпеки для людини і тварин та удосконалені методи контролю якості. Розроблено та запропоновано для виробництва комплексну систему моніторингу якості та безпеки харчових мідій.
2. Встановлено, що якість і потенційна небезпека мідій для споживача залежить від ряду факторів (місце виловлювання, умов вирощування, пори року та ін.), основним з яких є спосіб розведення. За вмістом сторонніх домішок, кількістю порожніх стулок, виходом цілих мідій та вмістом м’яса мідії природного культивування мають значно нижчі показники порівняно з мідіями штучного розведення.
3. Встановлено, що бактеріальне обсіменіння мідій природної популяції значно вище ніж у штучно вирощуваних. Виділені з мідій бактерії групи кишкової палички належали до 7 сероваріантів: 026, 055, 078, 0111, 0115, 0127, 0137, яким були притаманні патогенні властивості. Виділено 4 патогенних сероваріанти сальмонел: S. typhymurium, S. cholerae suis, S. enteritidis, S. paratyhi. Виділені сальмонели гинуть при температурі 80°С протягом 25 хв.
4. Обсіменіння мідій стафілококами, лістеріями, протеєм та парагемолітичним вібріоном встановлено у теплу пору року і залежить від способу їх культивування. Виділяли Staph. aureus у 11,2-22,5% випадках, L. monocytogenes (14,3-85,7%), Pr. vulgaris (17,5-35,0%), V. parahaemoliticus (19,0-70,0%) відповідно.
5. Мідії можуть бути потенційним джерелом збудників інфекційних захворювань людини та тварин, у тому числі грипу птиці.
6. Установлено, що токсичність мідій обумовлює вміст у них солей важких металів (свинець, кадмій, арсен, ртуть, мідь, цинк), кількість яких залежить від способу культивування та пори року. Незалежно від способу розведення, природний вміст важких металів у мідіях значно менший від допустимих рівнів, встановлених «Обов’язковим мінімальним переліком досліджень».
7. Виявлено, що інвазованість чорноморських мідій гельмінтами та їх личинками не перевищує 1,4%, незалежно від місця виловлення. Із уражених мідій виділяються різні ендосимбіонти, серед яких два основних види гельмінтів- трематода Parvatrema dusoisi і сверляща губка Cliona vastifica суттєво знижують товарні показники мідій і є небезпечними для людини та тварин.
8. У ветеринарно-санітарній експертизі мідій проведення тільки органолептичних досліджень, відповідно до вимог діючих ТУ-15-04-435-85, не дає можливості у повному обсязі вирішувати питання про якість мідій. Запропоновано систему моніторингу якості і безпеки мідій з використанням біохімічних методів (визначення величини рН середовища, реакція з сульфатом міді, визначення аміноаміачного азоту та реакція з реактивом Неслера), яка підвищує вірогідність досліджень з 70% до 100%, особливо на початковому етапі псування мідій та продукції із них. Встановлено, що для свіжих мідій рН м’яса становить від 7,00 до 7,15 одиниць, а вміст аміно-аміачного азоту 2,50 мг; для м’яса сумнівної свіжості ці показники становлять відповідно: 7,15-7,40 і 2,50-3,00, а для несвіжих більше 7,40 і більше 3,00.
9. Враховуючи відсутність в «Обов’язковому мінімальному переліку» вимог дослідження мідій на Pr. vulgaris та V.parahaemoliticus рекомендовано ввести ці санітарні показники в нормативний документ. Для прискорення бактеріологічних досліджень запропоновано бактеріологічні експрес-методи виявлення КМАФАнМ (середовище МПА-З), БГКП (середовище Ендо-М) і сальмонел (середовище ВСА-Е).
10. Визначено природний вміст токсичних елементів у мідіях в мг/кг: свинцю 2, кадмію 1,5, арсену 2, ртуті 0,2, міді 4, цинку 40. Розроблено якісний експресний метод визначення загальної токсичності мідій з використанням інфузорії Colpoda steinii.
11. Розроблено та запропоновано систему ветеринарно-санітарної експертизи та моніторингу якості і безпеки мідій у лабораторіях ветеринарної медицини, що сприятиме об’єктивному проведенню ветеринарно-санітарної експертизи мідій, які використовуються для харчових цілей, зниженню енергоємності і тривалості досліджень та отриманню економічної ефективності, в розрахунку на одне дослідження в сумі 171 грн., при вартості енергоносіїв 2005 року.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. При здійсненні ветеринарно-санітарної експертизи мідій керуватись «Методичними рекомендаціями з контролю якості та безпеки двостулкових молюсків - мідій», затвердженими й рекомендованими до друку Вченою радою Одеського державного аграрного університету 16.02.2005 р.
2. Для визначення якості мідій використовувати біохімічні дослідження (визначення рН середовища, реакцію з сульфатом міді, визначення аміно-аміачного азоту та реакцію з реактивом Неслера), а також дослідження на ураженість гельмінтами.
3. При визначенні мікробіологічних показників мідій додатково проводити дослідження на вміст протею та парагемолітичного вібріону.
4. Для визначення токсичності мідій слід використовувати мікробіологічний експрес-метод визначення токсичності відповідно до «Методики застосування культури Colpoda steinii (колпода) сухої для токсикологічних досліджень м’яса і м’ясопродуктів від тварин та птиці», затвердженої Головою державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України .
5. При організації районів з вирощування живих двостулкових молюсків-мідій слід керуватися «Державними санітарними правилами і нормами для підприємств і суден, що виробляють продукцію з риби та інших водних живих ресурсів», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України від 06.05.2003 р. №197.
6. Дозволяти використання для харчування людей мідії лише після проведення попередньої ветеринарно-санітарної експертизи та моніторингу їх якості та безпеки.

Список використаних джерел.

1. Сватков Л. Основні направлення інвестиційної політики в харчовій промисловості // Харчова і переробна промисловість. 1998. №6. С.24 25.
2. Ткач А. О продовольственной безопасности государств участников СНГ // Международный сельскохозяйственный журнал. 2001. № 3.- С.44-45.
3. Коровкин В., Казёнов Д. Глобализация решения проблемы продовольственной безопасности России // Международный сельскохозяйственный журнал. 2001. № 3. С.41.
4. Яриш П. Аграрна реформа: здобутки і прорахунки // Харчова і переробна промисловість. 2001. № 7. С.4.
5. Амстиславский А. Плюс марикультура // Человек и природа. 1985. № 11. С.78.
6. Буркинский Б.В. Использование нерыбных ресурсов моря на кормовые цели животным. Одесса, 1985. 6 с.
7. Закон України „Про безпечність та якість харчових продуктів” // Урядовий кур'єр. К., 2005. №203 . С.6-12.
8. Лагунов Л.Л. Пищевая ценность мидий // Промысловые двухстворчатые моллюски и их роль в экосистемах. Л., 1979. С.43 44.
9. Водоп’янов П.А., Бабій Т.М. Роль морепродуктов в укреплении кормовой базы животноводства // Использование морских ресурсов в народном хозяйстве. Сб. науч. работ ИЭАН УССР. К., 1981. С.35 43.
10. Амстиславский А. Море наше поле // Журнал „Знание сила”. 1984. №5. С.17 19.
11. Валовая Н.А., Холодов В.Н. Контимизация выращивания черноморских мидий // Состояние, перспективы улучшения и использования экологической системы прибрежной части Крыма: Тезисы докл. научно практической конференции, посвященной 200 летию Севастополя. Севастополь. 1983. С.140 142.
12. Бардач Дж., Ритер Дж., Макларни У. Аквакультура. // Разведение и выращивание пресноводных и морских организмов. М.: Пищевая промышленность. 1978. С.23 29.
13. Сальський В.О. Молюски північно західного моря // Видавництво АН УССР. 1978. 41с.
14. Буханевич И.Б. Некоторые данные о мировом промысле мидий. ВНИИМРХ. 1980. С.28 31.
15. Зайцев Ю.П., Иванов А.И. Опыт интенсивного выращивания мидий в условиях Черного моря // Тезисы докладов IV Всесоюзной конференции по беспозвоночным. М, 1986. Ч.2. С.219 220.
16. Кулаковский Э.Е., Кунин Б.Л. Теоретические основы культивирования мидий в Белом море. Л.: Наука 1983. 35с.
17. Логунов Л.Л., Рехина Н.И. Биология, техника промысла и переработки мидий// Обзор ВНИРО. М., 1985. С. 143 144.
18. Кущак В.И. Использование отходов переработки морских продуктов в животноводстве // Сельскохозяйственная биология. 1985. №1. - С.29 34.
19. Федоров А.Ф. Продуктивные возможности мидий (Mytillus Fdulis Lam.) в марикультуре Мурмана Апатиты, 1987. 102с.
20. Ковальский В.П., Грачова Т.И. Микроэлементы и витамины в морепродуктах и растениях. М.:Колос, 1997. 53с.
21. Іванович В.Г. Особливості вмісту глікогену в мідіях, які вирощували в різних частинах колектора // Доповіді національної академії наук України. 2003. № 6. С.179 181.
22. Биоэкономические исследования рационального освоения живых ресурсов гидросферы // Сборник научных трудов под редакцией Круглова Э.С. МРХ СССР. Атлант НИРО. Калининград, 1990. 188с.
23. Бабенко Л.А., Бабушкин К.Н. О массе и химическом составе мидий искусственных популяций // Промысловые двухстворчатые моллюски мидии и их роль в экосистеме. АН СССР, Зоологический институт. Л., 1979. С.14 16.
24. Указ Президента України „Про національну програму досліджень і використання ресурсів Азово Чорноморського басейну, інших регіонів світового океану на період до 2000 року”. Київ, 16.12.1993 , № 595/93.
25. Розпорядження Кабінету Міністрів України „Про затвердження переліку проектів Національної програми досліджень і використання ресурсів Азово Чорноморського басейну, інших районів світового океану до 2000 року». Київ, № 661 р від 07 вересня 1994 р.
26. Вендт В.П. Препарат витамина Д3 моллюсков // Соц. тваринництво. 1952. № 6. С.18 19.
27. Вендт В.П. Препарат витамина Д3 из двухстворчатых моллюсков // Сб. Витамины. Издание АН УССР. К., 1953. С.156 157.
28. Вендт В.П. Беспозвоночные как источник витаминов группы Д // Сб. Витамины, Издание АН УССР. К., 1958. С.112 116.
29. Анцупова Л.В., Руснак Е.М. Каратиноиды черноморской мидии // Тезисы докладов IV Всесоюзной конференции по промысловым беспозвоночным. 1985. Ч. 2. С.176 177.
30. Булатов К.В., Иванов В.Н. Кариоты черноморской мидии Mytilus galloprovincialis // Цитология и генетика. 1984. № 6. С.69 71.
31. Лагунов Л.Л., Рехина Н.И. Технология продуктов из беспозвоночных. М., 1967. С.86 92.
32. Рехина Н.И., Беседина Т.В., Новикова М.В. Гидролизат из мидий «МИГИ КЛП». М., 2002. С.12 46.
33. Авдеева А.М., Третьякова В.Д. Токсикологическая оценка культивируемых мидий // Тезисы докл. IV Всесоюзной конференции по промысловым беспозвоночным. Севастополь, 1986. Ч. II. С.174.
34. Антошина О.В. Двухстворчатые моллюски мидии потенциальный источник распространения заболеваний сельскохозяйственных животных // Тезисы докладов республиканской конференции Ветеринарная медицина и экологические проблемы. Харьков, 1990. С.287.
35. Чубанов В.В. Микрофлора моллюсков как индикатор бактериального загрязнения морской экосистемы // Труды IV съезда микробиологов Украины. 1975. Вып. 37. С.106 107.
36. Губанов В.В., Тульчинская В.П. Микрофлора некоторых видов промысловых моллюсков // Всесоюзная конференция по использованию промысловых беспозвоночных на пищевые, кормовые и технические цели. М., 1977. С.30 31.
37. Губанов В.В, Китечникова А.В. Очистка мидий от бактериального загрязнения // Промысловые двухстворчатые моллюски мидии и их роль в экосистеме. АН СССР, Зоологический институт. Л., 1980. С.49 50.
38. Ковбасенко В.М., Катаева Д.Т. Ветеринарно санитарная оценка пищевых мидий и методы их рационального использования // Тезисы докл. Всесоюзной конференции: Совершенствование ветеринарно санитарной экспертизы продуктов животноводства и повышение уровня гигиены производства в перерабатывающей промышленности АПК. Казань, 1988. С. 132 133.
39. Красота Л.А. О зависимости процесса фильтрации воды черноморскими мидиями от экологических факторов среды // Тезисы докл. IV Всесоюзной конференции по промысловым беспозвоночным. Севастополь, 1986 Ч. II. С.241.
40. Садыхова И.А. Разведение и некоторые черты биологии двухстворчатых моллюсков // Зоология беспозвоночных Т.2. Промысловые моллюски. М., 1983. 155 с.
41. Тульчинская В.П., Губанов В.В. Микробиологические исследования промысловых видов моллюсков // Промысловые двухстворчатые моллюски и их роль в экосистеме АН СССР. Зоологический институт. Л., 1979. С.118 120.
42. Тульчинская В.П., Губанов В.В. Изучение контаминации мидий бактериями кишечной палочки и парагемолитическими вибрионами // Промысловые двухстворчатые моллюски и их роль в экосистеме . АН СССР. Зоологический институт Л.: 1979. С.120 122.
43. Школьникова С.С. Микрофлора промысловых беспозвоночных. М., 1984. 8 с.
44. Говорин И.А. Выращивание мидий и санитарно микробиологическое состояние прибрежных территорий // Рыбное хозяйство. 1988, №9, С.25 27.
45. Канцетин И.С., Рублевская Н.Ю. Черноморская мидия биомонитор ртутного загрязнения вод шельфа Черного моря // Сб. научных работ ВНИРО. 2000. С.21 22.
46. Лавровская И.Ф. Влияние загрязнения морских прибрежных вод на развитие марикультуры. М., 1978. 38 с.
47. Асанович Т.А. Промысловые моллюски мидии в экосистемах. АН СССР. Зоологический институт. Л., 1979. 131 с.
48. ГОСТ 7631 85 «Рыба, морские млекопитающие, морские беспозвоночные и продукты их переработки. Правила приемки, органолептические методы оценки качества, методы отбора проб для лабораторных исследований» 25 с.
49. ТУ 15 04 435 85 «Мидии черноморские сырец» 6 с.
50. Обов’язковий мінімальний перелік досліджень сировини, продукції тваринного та рослинного походження, комбікормової сировини, комбікормів, вітамінних препаратів та ін., які слід проводити в державних лабораторіях ветеринарної медицини і за результатами яких видається ветеринарне свідоцтво (ф 2). К., 2004. С.29 30.
51. Державні санітарні правила і норми для підприємств і суден, що виробляють продукцію з риби та інших водних живих ресурсів. К., 2003. 46 с.
52. Сейменис А.М., Эконамидис П.А. Роль ветеринарных служб в пищевой цепочке «от фермы к столу». Финляндия. 2002. 34 с.
53. Методичні рекомендації з підвищення санітарної якості та безпеки м’ясопродуктів. Під ред. Ковбасенко В.М. Одеса, 2003. 26 с.
54. Закон України „Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них”. Київ, 2003. №486 IV.
55. Литвиненко Л. Правила игры на отечественном рынке рыбной продукции стали жестче. // Продукты ингредиенты. 2004. № 6. С.41.
56. Шарко Д. Состояние рыбоперерабатывающей промышленности Украины // Продукты ингредиенты. 2004. № 2. С.3132.
57. Сметанская О.В Киеве появился первый в нашей стране клуб любителей устриц. К.: «Факты», 29 июля 2005. С.22
58. Рыболовство и развитие морских культур. Деловая Франция. 2002. Агропром. htth:w.w.w.france.polpked.zu.
59. Марикультура. htth://w.w.w.tnu crimea.ua/cramea/ac/7/2 16. html/
60. О пользе питания рыбой и морепродуктами. htth://diabetnet.narod.ru/cache/diet/
61. Арзамасцев И. Инвестиция в деликатесы. file://A:/мидии. с1.
62. Методические рекомендации по использованию биологических ресурсов Черного моря в животноводстве. Под редакцей Ковбасенко В.М. Одесса. 1993. 47 с.
63. Ветеринарне свідоцтво К 15 № 567730 від 9.12.2004 р.
64. Ветеринарне свідоцтво К 15 № 589618 від 22.11.2004 р.
65. Ветеринарна довідка № 9785691 від 17.01.2005 р.
66. Ветеринарна довідка № 9710727 від 27.01.2005 р.
67. Ветеринарне свідоцтво РД № 692405 від 29.01.2005 р.
68. Сертифікат відповідності №205109, серія ВБ. Зареєстровано в Реєстрі за ИАІ.045.ХО15057 03.
69. Ветеринарне свідоцтво КІ 33 № 206670 від 12.01.2005 р.
70. Ветеринарна довідка № 7907548 від 28.01.2005 р.
71. Ветеринарне свідоцтво РД 00 № 692407 від 29.01.2005 р.
72. Ветеринарне свідоцтво КІ 33 № 230484 від 17.02.2005 р.
73. Ветеринарне свідоцтво КІ 33 № 230485 від 17.02.2005 р.
74. Експертний висновок № 000801 від 31.12.2003 р.
75. Експертний висновок № 404 407 від 26.01.2005 р.
76. Експертний висновок № 636 639 від 01.02.2005 р.
77. Познахирин Ф.Л. Эффективность использования мидий в комбикорм для птицеводства // Проблемы хозяйственного освоения морских бассейнов. К., 1984. С.37 42.
78. Ковбасенко В.М., Семенец В.А., Григалашвили Л.Г. Методические рекомендации по использованию кормовых добавок из мидий. Одесса, 1982. 18 с.
79. Ковбасенко В.М., Кулеш Е.Л. Методические рекомендации по использованию кормовых гидробионтов в птицеводстве. Одесса, 1991. 16 с.
80. Ковбасенко В.М., Шаблий В.Я., Савченко В.И., Антошина Е.В. Методические рекомендации по санитарнобактериологическому контролю мидий, используемых на кормовые цели. Одесса, 1994. 14 с.
81. Кормовая добавка из мидий КДМ 3. Технические условия 15 07 97 81.
82. Технологическая инструкция по производству кормовой добавки КДМ 3. М., 1981. 6 с.
83. Кормовая добавка из мидий КДМ 4. Технические условия 15 07 100 81.
84. Технологическая инструкция по производству кормовой добавки КДМ 4. М., 1981. 18 с.
85. Григалашвили Л.Г. Ветеринарно санитарная оценка кормов, изготовленных из мидий и влияние их на продуктивность и качество цыплят и утят бройлеров: Автореф. дис. на соискание уч.степени канд.вет.наук. М., 1991. 18 с.
86. Кулеш Е.Л. Ветеринарно санитарная оценка кормовых добавок из морских гидробионтов и влияние их на продуктивность и качество мяса цыплят бройлеров: Автореф. дис. на соискание уч. степени канд. ветнаук. Одесса, 1992. 18 с.
87. Бондарев Ю.Ф., Чайхорская В.Г. Мидии на корм скоту. Одесса, 1968 122 с.
88. Ковбасенко В.М., Данилов А.А. Методические рекомендации по переработке мидий в кормовые добавки. Одесса, 1998. 14 с.
89. Егоров В.В. Эффективность кормовых добавок из мидий в рационах животных // Сборн. научн. трудов ИЭ АН УССР. Использование морских ресурсов в народном хозяйстве. К., 1981. С.25 28.
90. Толоконников Ю.А., Толоконников С.Ю., Орлов Л.В. Использование части черноморских мидий в рационах цыплят бройлеров // Материалы научной конференции. Боровск, 1984, Вып.2. С.62 65.
91. Мидийные концентраты. Htpp://junis.narod.ru/medicinus/midi.html 2c.
92. «Биполан». Радиозащитные и укрепляющие свойства. http://www.Bipolan.ru 2c.
93. Профилактика вирусных заболеваний у детей http://www.camps.ru/shot/ccomir.htm 2c.
94. СПИД в Индии: вся надежда на мидии. htpp://india.ru/lenta/ 1c.
95. Препарат нивеламин доктора Толокона из Финляндии. Htpp://www.medior.ru/Nivelamin.htm 2c.
96. Штырыжна Л.Ф. Влияние температуры и солености воды на ранний онтогенез черноморской мидии // Восьмое Всесоюзное совещание по изучению моллюсков. 1987. Наука. С.257 258.
97. Булатов К.В. О размеровозрастной структуре скальной мидии Черного моря // Проблемы рационального использования промысловых беспозвоночных. Тезисы докладов III Всесоюзной конференции. Калининград, 1982. С.77 78.
98. Булатов К.В., Иванов В.Н. Популяционная структура мидий Черного моря // V Всесоюзная конференция по промысловым беспозвоночным. Тезисы докладов. М., 1990. С.104 105.
99. Золотарев В.Н., Губанов В.В. Проблемы развития марикультуры мидий в северо западной части Черного моря // Тезисы докладов Международного симпозиума по современным проблемам марикультуры в социалистических странах. М., 1989. С.136 138.
100. Золотарев В.Н., Рубинштейн И.Г. Популяция черноморских мидий в современной экологической ситуации // V Всесоюзная конференция по промысловым беспозвоночным. Тезисы докладов. М., 1990. С.112 114.
101. Несис К.Н. Самая большая в мире мидия // http://vivovoco.nns.ru/vv/news/priroda/1999/
102. Брайко В.Д., Желтенкова М.В. Распределение и запасы двухстворчатых моллюсков в Черном море. М.:ВНИРО, 1989. 50с.
103. Тузиков Р. Раковины Черного моря // http://www.fishhunter.kiev/gas/08003.htm
104. ЦихонЛуконова В.А Трофология водных моллюсков. М., 1987.104 с.
105. Кисилева Г.А. Размножение и развитие скальной мидии в Черном море // Биология моря. К., 1972. Вып. 26. С.88 89.
106. Моисеев П.А. Биологические ресурсы океана. М.: Агропромиздат, 1985. 288 с.
107. Ковбасенко В.М., Холодовская С.Е., Савченко В.И. Биологическая ценность черноморских мидий // Тезисы докладов научной конференции. Совершенствование ветеринарного обслуживания животноводства в условиях интенсификации. М., 1987. С.57 58.
108. Cosel R. Olu K. Compt.Rend.Acad.Sci Paris.Sci.de la Vie.1998 t.321, p.655 663.
109. Бондаренко Т.А. Сукцессионный характер формирования сообществ Mytilus edulis на искусственных субстратах // http://www.bioscience.ru/conference
110. Выживут ли мидии при глобальном потеплении // Новости науки и техники SciTecLibrary.2005 c.1 2. Life://Animal2.htm
111. Золотарев В.Н., Шурова Н.М., Варигин А.Ю. Особенности роста мидий в различных районах Черного моря // Тезисы докладов научной конференции. Л. Сб. 8. С.337
112. Золотницкий А.Н., Вижевский В.И. Исследования скорости роста черноморской мидии в зависимости от массы тела и температуры воды // V я Всесоюзная конференция по беспозвоночным. Тезисы докладов. М., 1990. С.114 115
113. Литвиненко Н.М., Золотарев П.Н., Рубинштейн И.Г. Изменения структуры популяций мидий в Черном море и перспективы их промысла // Проблемы рационального использования промысловых беспозвоночных. Тезисы докладов ІІІ Всесоюзной конференции. Калининград, 1982. С.115 117.
114. Литвиненко Н.М. Современное состояние запасов мидий в Черном море и перспективы их использования // Моллюски, результаты и перспективы их использования. Л., 1987. Сб. 8. С.428 429.
115. Анцупова Л.В., Петкевич Т.А. Кормовая ценность мидий естественных и искусственных популяций Одесского залива // Тезисы докладов IV Всесоюзной конференции по промысловым беспозвоночным. 1986. Ч.ІІ. С. 17 18.
116. Brawn R., McMakin T. Microbiological aspects of Oyster production in soother Tansania J. Food Technol. Aust”, 1977. 29, p. 103 106.
117. Brawn R., McMakin T. Balis. Effect of sowr incelluuar aldac on E.coli population in sea water and oysters. I. Appl. Bacteriae. 1977, 43, p. 129 136.
118. Cobb B., Vandersaut c., Hyda K. Effect of ice storage upon the free amino acid contents of tails of white shzimp. J Arg. Food chom”. 1979. 22, p. 1052.
119. Shewan I. The biochemistry and microbiology of low temperature spoilage. Food Technol. Austr” 1986, 28, № 4, р.409410.
120. Thompson C., Devis H., Sarey S., Burt S. Spoilage and spoilage indicatory in gucen Seallops (chiamys opercularis). Held in ince J. Food Technol” 1984, 9, № 3, р.381 390.
121. Бабенко Л.А., Бабушкина К.И. Пищевая ценность мяса мидий естественных и искусственных популяций // Промысловые двухстворчатые моллюски и их роль в экосистемах. Л., 1979. С.14 15.
122. Лагунов Л.Л., Рехина Н.И. О питательной ценности и использовании беспозвоночных // Рыбное хозяйство. 1982. № 1. С.45 50.
123. Антошина Е.В. Санитарная оценка и биологическая ценность мидий в зависимости от их культивирования // Межвузовский сборник научных трудов. Ветеринарно санитарные основы увеличения производства и повышения качества продуктов животноводства. Одесса, 1983. С.130 138.
124. Вялова О.Ю. Сезонные изменения содержания нуклеиновых кислот у молоди черноморской мидии Mytilus galloprovincialis Lmk. http://www.ibss.inf.net/marecol/49/8/htm.
125. Foster A.R., Houlihan D.F., Hall S.I., Burren L.I. The effects of temperature acclimate on protein synthesis rates and content of juvenile cod ( Yadus morhua L) Canad J Lool. 1992, 70, p 2095 2102.
126. Ota A.Y., Landry M.R., Nucleis acids as growth rate indicators for carly developmental stages of calanus pacificus Brodsky/ J. Exp. Nar. Ecol/ i 984. 80, p. 147 160.
127. Кулаковский Э.Е., Кунин Б.Л. Теоретические основы культивирования мидий в Белом море. Л.: Наука, 1983. 35 с.
128. Лагунов Л.Л., Рехина Н.И. Биология, техника промысла и переработка мидий (обзор). М.: Изд. ВНИРО, 1985. 114 с.
129. Лагунов Л.Л., Рехина Н.И. Технология безпозвоночных. М. Пищевая промышленность. 1987. 127 с.