СМИРНОВА МАРІЯ ВАЛЕРІЇВНА. ЗАСОБИ СТИГМАТИЗАЦІЇ В СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ МЕДІА : СМИРНОВАЯ МАРИЯ ВАЛЕРИЕВНА. СРЕДСТВА СТИГМАТИЗАЦИИ В СОВРЕМЕННЫХ УКРАИНСКИХ МЕДИА SMIRNOVA MARIA VALERIYIVNA. MEANS OF STIGMATIZATION IN MODERN UKRAINIAN MEDIA



  • Название:
  • СМИРНОВА МАРІЯ ВАЛЕРІЇВНА. ЗАСОБИ СТИГМАТИЗАЦІЇ В СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ МЕДІА
  • Альтернативное название:
  • СМИРНОВАЯ МАРИЯ ВАЛЕРИЕВНА. СРЕДСТВА СТИГМАТИЗАЦИИ В СОВРЕМЕННЫХ УКРАИНСКИХ МЕДИА SMIRNOVA MARIA VALERIYIVNA. MEANS OF STIGMATIZATION IN MODERN UKRAINIAN MEDIA
  • Кол-во страниц:
  • 232
  • ВУЗ:
  • Київський національний університет імені Тараса Шевченка
  • Год защиты:
  • 2016
  • Краткое описание:
  • СМИРНОВА МАРІЯ ВАЛЕРІЇВНА. Назва дисертаційної роботи: "ЗАСОБИ СТИГМАТИЗАЦІЇ В СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ МЕДІА"




    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
    Київський національний університет імені Тараса Шевченка
    Інститут журналістики
    На правах рукопису
    СМИРНОВА МАРІЯ ВАЛЕРІЇВНА
    УДК 007:[27-587.65+316.647.82]
    ЗАСОБИ СТИГМАТИЗАЦІЇ В СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ МЕДІА
    Спеціальність 27.00.01 – теорія та історія соціальних комунікацій
    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата наук із соціальних комунікацій
    Науковий керівник:
    Чекмишев Олександр Вікторович
    доктор наук із соціальних комунікацій,
    доцент
    Київ – 2016
    2
    ЗМІСТ
    Вступ…………………………………………………………………………………
    Розділ 1. Теоретичні засади дослідження феномена стигматизації в
    медіа………..………………………………………………………………………...
    1.1. Основні підходи до дослідження стигматизації: світовий та
    український досвід…………………………………………………………………..
    1.2. Поняття «стигма» та його основні елементи…………………………
    1.3. Стигматизація в аспекті теорії соціальних комунікацій…………….
    Висновки до розділу…………………………………………………………………
    Розділ 2. Емпіричне дослідження стигматизації в сучасних українських
    медіа……………………………………………………….…………………………
    2.1. Обґрунтування методів дослідження особливостей стигматизації в
    українських медіа…………………………………………………………………....
    2.2. Специфіка формування вибіркової сукупності та методика
    проведення контент-аналізу………………………………………………………...
    2.3. Особливості процесу стигматизації в різних видах медіа…………..
    Висновки до розділу…………………………………………………………………
    Розділ 3. Інтерпретація результатів дослідження….…..………………………
    3.1. Аналіз факторів та тенденцій існування стигматизації в
    українських друкованих виданнях ………………………………………………...
    3.2. Аналіз факторів та тенденцій існування стигматизації в
    українських онлайн-виданнях………………………………………………………
    3.3. Шляхи оптимізації розвитку мас-медіа за умов поширення
    дестигматизаційних процесів ……………………………………………………....
    Висновки до розділу…………………………………………………………………
    Висновки…..………………………………………………………………………...
    Список використаних джерел…………………………………………………….
    Додатки………………………………………………………………………….…...
    3
    9
    9
    26
    43
    60
    63
    63
    77
    93
    109
    111
    111
    129
    144
    164
    167
    172
    198
    3
    ВСТУП
    Актуальність теми дослідження. Сучасні медіа перебувають у постійній
    трансформації з огляду утвердження їх ролі й місця в сучасному світі. Вони
    спроможні формувати як різноманітні шаблони поведінки аудиторії, так і тривалі
    суспільні конвенції, істотно впливаючи на динаміку та зміст суспільної свідомості.
    Постійної уваги, зокрема, потребує вивчення таких тенденцій, як: функціонування
    стереотипів, що спроможні позначатися на соціальних відносинах, використання
    мови ворожнечі у вигляді образливого, провокативного контенту медіапродукції,
    поширення дискримінації через спонукання до обмеження прав людини за певними
    ознаками тощо. Особливу увагу необхідно приділити явищу стигматизації –
    навішуванню свого роду ярликів, що підкреслює негативні аспекти та,
    експлуатуючи суспільні стереотипи, формує упереджене ставлення до певного
    індивіда чи соціальної групи.
    Наукових розвідок, присвячених комплексному вивченню процесу
    стигматизації в соціальних комунікаціях, недостатньо як в українській, так і в
    зарубіжних наукових школах. Тому ми вдалися до спроби дослідити цю проблему,
    використавши напрацювання з теорії журналістики, соціології, психології,
    медицини, щоб поєднати їх із теорією соціальних комунікацій. Актуальність нашого
    дослідження полягає в тому, що явище стигматизації пов’язане насамперед із
    діяльністю сучасних медіа, які продукують і поширюють контент, що містить
    стигматизуючі елементи, які можуть коригувати поведінку аудиторії.
    Відтак ця дисертаційна розвідка продиктована необхідністю комплексного
    вивчення засобів стигматизації в сучасних українських медіа.
    Теоретико-методологічним підґрунтям наукової роботи стали праці,
    присвячені дослідженням проблеми стигматизації в соціальних науках, зокрема
    наукові розвідки І. Гофмана, який уперше використав цей термін, а також Г. Бекера,
    А. Гасторфа, Дж. Дадлі, Е. Джонса, К. Еріксона, Е. Лемерта, Г. Маркус, Д. Мілера,
    А. Фаріни та інших. Якщо звернутися до сучасних соціологічних досліджень, то
    варто відзначити праці Н. Бєлоносової, Г. Кравченкової, Т. Липай.
    4
    У царині психологічних наук, зокрема в соціальній психології, важливими є
    наукові розвідки, присвячені дослідженням проблеми стигматизації для з’ясування
    зв’язку когнітивних категорій зі стереотипними переконаннями, авторства
    Дж. Крокер, Б. Лінка, Б. Маєр, Р. Скота, М. Стафорда, С. Стіла, Дж. Фелана, а також
    Б. Бовіна, І. Бовіної, Б. Лазоренка, В. Янчука. У медичних науках, зокрема
    психіатрії, вагомими є дослідження як зарубіжних (П. Берна, І. Гуровича,
    С. Єніколопова, М. Кабанова, Л. Келіна, О. Кир’янової, О. Коцюбинського,
    А. Кріспа, М. Остман, А. Тасмана, П. Фінка, Р. Хагігата), так і українських
    науковців (Р. Білобривки, І. Галецької, І. Влох, Л. Рахман та інших).
    Проблеми розгляду соціальних стереотипів як феноменів комунікативного
    простору, що формуються та поширюються за допомогою медіа, висвітлені в
    роботах українських науковців: М. Бутиріної, В. Владимирова, Ю. Голоднікової,
    Л. Завгородньої, О. Пономарева, О. Шерман, а також Н. Сидоренко, А. Волобуєва,
    Н. Остапенко. Цю проблему в окремих її аспектах піднято в ряді наукових праць
    В. Іванова, В. Королька, Г. Почепцова, О. Сербенської, М. Скуленка, І. Стецули,
    Л. Хавкіної, О. Холода та інших.
    Серед авторів, які у своїх роботах обґрунтовували проблему мови ворожнечі,
    можна відзначити таких українських дослідників, як А. Бойко, М. Буткевич,
    М. Дорош, Д. Дуцик, В. Іванов, С. Ковбасюк, В. Ліхачев, С. Свистунов,
    Е. Трибунська, І. Федорович, Л. Филипович, О. Чекмишев, Г. Черненко та інші.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема
    дисертації пов’язана з комплексною науковою темою Інституту журналістики
    «Український медійний контент у соціальному вимірі» (номер державної реєстрації
    № 11БФ045-01) та планами наукової роботи кафедри соціальних комунікацій
    Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса
    Шевченка.
    Мета дослідження полягає в необхідності визначення засобів і тенденцій
    стигматизації в соціальних комунікаціях та шляхів попередження їх за допомогою
    дестигматизаційних процесів.
    Здійснення зазначеної мети потребує розв’язання таких завдань:
    5
    – вивчити основні підходи до дослідження стигматизації та визначити її місце
    в теорії соціальних комунікацій;
    – з’ясувати причини виникнення стигматизації в мас-медіа та виокремити її
    види;
    – визначити кореляцію між явищем «стигматизація» та поняттями
    «упередження», «стереотип», «мова ворожнечі», «дискримінація»;
    – на основі аналізу медіапростору виявити фактори й тенденції появи і
    поширення елементів стигматизації;
    – запропонувати шляхи оптимізації розвитку сучасних медіа з погляду
    активізації дестигматизаційних процесів.
    Об’єктом дослідження є тенденції стигматизації в контенті вітчизняних масмедіа.
    Предмет дослідження – елементи стигматизації, представлені в сучасних
    всеукраїнських і регіональних медіа.
    Хронологічні межі дослідження визначаються періодом з 2010 по 2014 рік.
    Джерельна база дисертації представлена матеріалами дев’яти рейтингових
    всеукраїнських («Аргументы и факты», «Газета по-українськи», «Експрес»,
    «Комсомольская правда в Украине», «Корреспондент», «Сегодня», «Український
    тиждень», «Факты и комментарии», «Фокус») та десяти регіональних друкованих
    видань («Вечерний Харьков», «Вечерняя Одесса», «Високий замок», «Вісник Ч»,
    «Время», «Гарт», «Днепр вечерний», «Зоря», «Львівська газета», «Чорноморські
    новини»), а також семи рейтингових всеукраїнських («24UA», «Дзеркало Тижня»,
    «Корреспондент.net», «ЛІГАБізнесІнформ», «Обозреватель», «Українська правда»,
    «УНІАН») та десяти регіональних онлайн-видань («URBO», «Zaxid.net», «Високий
    вал», «Думская», «ЗІК», «ИНФОРМАТОР», «Спецкор», «Справжня Варта: Харків»,
    «Таймер», «Чернігівщина: події і коментарі»).
    Методи дослідження. Для досягнення мети дисертаційної роботи та
    розв’язання поставлених завдань використано низку загальнонаукових та
    спеціальних методів, серед перших: аналіз – для заглиблення у вивчення явища
    стигматизації; класифікацію – для виявлення суттєвих ознак стигматизації й
    6
    пов’язаних з нею явищ, визначення її видів тощо; періодизацію – для виділення
    найважливіших етапів розвитку предмета дослідження; синтез – під час
    систематизації даних, отриманих шляхом аналізу; узагальнення – для
    формулювання висновків на основі зібраного матеріалу; порівняння – для
    зіставлення тенденцій уживання стигм у всеукраїнських і регіональних друкованих
    та онлайн-виданнях; індукцію та дедукцію – для формулювання власних висновків
    та узагальнень; побудову ідеального об’єкта – для розробки шляхів оптимізації
    розвитку медіа з погляду активізації дестигматизаційних процесів.
    Основними методами дослідження стали: контент-аналіз, використаний для
    виявлення тенденцій стигматизації в сучасних всеукраїнських і регіональних
    друкованих та інтернет-виданнях, та онлайн-анкетування – для дослідження впливу
    на аудиторію стигм, які було використано в журналістських матеріалах інтернетвидань. Серед інших спеціальних методів, які знадобилися під час проведення
    дослідження, слід назвати такі: історико-генетичний – для вивчення історії
    стигматизації як соціокультурного феномена; соціальнокомунікаційний підхід – для
    розгляду соціально-психологічного явища стигматизації з погляду соціальних
    комунікацій; формалізацію – під час проведення контент-аналізу текстів
    вітчизняних медіа; інтерпретацію – на етапі підрахунку відповідей респондентів, які
    взяли участь в онлайн-анкетуванні, а також під час трактування результатів контентаналізу.
    Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів полягає в
    тому, що вперше:
    – сформовано та комплексно узагальнено джерельну базу теоретичного
    доробку українських та закордонних дослідників щодо феномена стигматизації;
    – сформульовано визначення поняття «стигматизація» в соціальних
    комунікаціях;
    – запропоновано схеми стигматизації як комунікаційного процесу на
    суспільному та індивідуальному рівнях;
    – простежено особливості процесу стигматизації в різних видах медіа із
    використанням методу контент-аналізу;
    7
    – з’ясовано емоційний вплив стигм на аудиторію мас-медіа за допомогою
    онлайн-анкетування та за його результатами запропоновано шляхи оптимізації
    процесу розвитку мас-медіа в умовах дестигматизаційної роботи;
    удосконалено:
    – уявлення щодо комунікативної природи стигматизації;
    – розуміння стигматизатора як відправника повідомлення;
    отримали подальший розвиток:
    – класифікація типів стигм, що стало основою для виділення видів
    стигматизації в мас-медіа;
    – визначення тенденцій розвитку сучасних мас-медіа за умов дестигматизації.
    Практичне значення дослідження. Отримані результати можна
    застосовувати в журналістській діяльності для коригування комунікаційного
    процесу із урахуванням основних чинників впливу на емоційний стан і настрої
    аудиторії. Фактичні матеріали, теоретичні положення та висновки наукової розвідки
    можуть бути використані для викладання навчальних дисциплін «Теорія масової
    комунікації», «Теорія та методика журналістської творчості», «Проблематика ЗМІ»,
    «Соціологія масової комунікації», «Медіаменеджмент», у навчальних посібниках із
    теорії та історії соціальних комунікацій.
    Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення дисертації
    висвітлювалися в публікаціях автора. Результати роботи також обговорювалися на
    семи всеукраїнських і міжнародних конференціях в Україні та Білорусі:
    IX Міжнародна науково-практична конференція «Сучасна наука і її роль в державі»
    (м. Горлівка, 25–26 вересня 2014 р.); ІХ Міжнародна науково-практична
    конференція «Психолінгвістика в сучасному світі» (м. Переяслав-Хмельницький,
    23–24 жовтня 2014 р.); II Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні
    питання сучасної науки» (м. Київ, 24–25 жовтня 2014 р.); Міжнародна науковопрактична конференція «Перспективи розвитку сучасної науки» (м. Львів, 5–6
    грудня 2014 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми
    гуманітарних та природничих наук» (м. Одеса, 3–4 квітня 2015 р.); IV Міжнародна
    науково-практична конференція «Комунікація в соціально-гуманітарному знанні,
    8
    економіці, освіті» (м. Мінськ, 7–9 квітня 2016 р.); ІІ Міжнародна науково-практична
    конференція студентів та аспірантів «Актуальні проблеми філології та
    журналістики» (м. Ужгород, 21–22 квітня 2016 р.), за матеріалами яких видано тези.
    Публікації. Основні положення та результати дослідження відображено в 12
    наукових працях, з них: 5 наукових статей, у тому числі 3 – у наукових фахових
    виданнях України, 1 стаття – у науковому фаховому виданні, яке входить до
    міжнародних наукометричних баз даних, і 1 – в іноземному науковому виданні
    (США), та 7 матеріалів і тез доповідей на наукових конференціях.
    Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох
    розділів, дев’яти підрозділів, загальних висновків, списку використаних джерел, що
    містить 250 найменувань, 54 з яких – іноземні джерела. Загальний обсяг дисертації
    становить 232 сторінки, з них 171 – основний текст. Робота містить 3 таблиці
    (3 сторінки), 15 рисунків (5 сторінок), 7 додатків (35 сторінок).
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    На основі проведеного дослідження реалізовані поставлені дисертаційні
    завдання й сформульовано низку висновків, які відображають виконання основних
    завдань роботи:
    1. У теоретичній частині роботи узагальнено джерельну базу теоретичного
    доробку як українських, так і закордонних дослідників щодо феномена
    стигматизації. Незважаючи на те, що всі розглянуті концепції мали свою цінність,
    для нашого дослідження доречним було використати інтеракціоністський підхід
    І. Гофмана й унітарну теорію стигматизації Р. Хагігата, яка є синтетичною та
    поєднує в собі біологічні, психологічні, економічні й еволюційні чинники
    виникнення стигматизації.
    Аналіз сучасних теорій комунікації дозволив зробити висновок, що процес
    стигматизації можна розглядати як механізм соціальної комунікації. Отже, схема
    стигматизації як комунікаційного процесу на суспільному рівні має такий вигляд:
    стигматизатор позначає певного соціального суб’єкта чи групу людей стигмою;
    завдяки процесу кодування ця ідея перетворюється в символи, зображення, мову
    тощо; повідомлення спрямовується від стигматизатора до стигматизованого за
    допомогою каналів передачі – мас-медіа; через декодування цільова аудиторія
    перетворює отримані символи на конкретну інформацію; зворотний зв’язок
    дозволяє сторонам уникнути шуму, перешкод. Стигматизаторами в цьому випадку
    можуть бути соціальні інститути, політичні організації, працівники медійної сфери,
    а також представники аудиторії, чиї висловлювання ретранслює
    журналіст / редактор.
    У процесі дослідження стигматизації як комунікаційного процесу на
    індивідуальному рівні виділено такі елементи: стигматизатор (мас-медіа, близьке
    оточення стигматизованого чи навіть він сам), кодування, повідомлення про
    стигматизованого, різноманітні канали передачі, декодування, стигматизований,
    зворотний зв’язок, перешкоди.
    168
    Опрацьовано великий пласт досліджень явища стигматизації в теорії
    журналістики, соціології, психології, медицини та запропоновано дефініцію цього
    процесу в системі соціальних комунікацій. Стигматизація в соціальних комунікаціях
    – це процес навішування негативних ярликів (стигм) аудиторії через наявність
    видуманих чи реальних дефектів, властивих певній людині чи групі осіб,
    результатом чого є упереджене ставлення до неї / них та відсутність готовності
    комунікувати на рівних. Під поняттям «стигма» розуміємо негативно забарвлений
    термін, який при вживанні характеризує насамперед ставлення до індивіда чи групи
    людей, а не до його / їх характеристик.
    Оскільки засіб – це прийом, якась спеціальна дія, що дає можливість здійснити
    що-небудь, досягти чогось, то засобами стигматизації в медіа можна вважати
    вживання журналістом негативних слів (дисфемізмів) для позначення нетиповості
    індивіда чи групи стигматизованих та використання нейтральних термінів,
    попередньо наділених негативним значенням.
    2. Важливо враховувати, що стигматизатор може мати на меті стигматизувати
    когось, але може і не мати таких намірів. У першому випадку вважаємо доцільним
    розглядати стигматизацію в мас-медіа як активний мовний засіб маніпулятивного
    впливу на аудиторію за допомогою негативно забарвлених слів. Також до способів
    маніпуляції в медіа, які тісно пов’язані з навішуванням ярликів, можна віднести
    спотворення інформації за допомогою неповної, односторонньої подачі; додавання
    власних домислів і коментарів; інтерпретацію подій та явищ у вигідному світлі;
    акцентування уваги на окремих сторонах явища чи особи та замовчування інших;
    надмірну експресивність тексту тощо.
    У другому випадку стигматизація виникає через помилки в сприйнятті
    аудиторією інформації з мас-медіа через деякі соціально-психологічні бар’єри як
    наслідки взаємодії психіки індивіда з повсякденними явищами його життя.
    Опрацювавши наукові розвідки типів стигм та їх специфічних особливостей,
    ми запропонували такі види стигматизації: 1) за віком; 2) за статтю та сексуальною
    орієнтацією; 3) за зовнішнім виглядом; 4) за територіальними, національними,
    етнічними ознаками; 5) за ознакою мови; 6) за релігійними та політичними
    169
    переконаннями; 7) за станом здоров’я, розумовими та фізичними можливостями;
    8) за матеріальним становищем та соціальною незахищеністю; 9) за професією;
    10) стигматизація протиправної поведінки. Саме зазначену нами класифікацію видів
    стигматизації використано в дисертаційній роботі для виявлення тенденцій
    стигматизації в соціальних комунікаціях, шляхів попередження їх в умовах
    дестигматизаційної роботи.
    3. У дисертаційній розвідці визначено кореляцію між явищем стигматизації й
    поняттями «стереотип», «упередження», «дискримінація» та «мова ворожнечі».
    Вважаємо, що в основі стигматизації лежить процес стереотипізації, оскільки
    стигма містить негативний соціальний стереотип, який повністю змінює ставлення
    до інших, змушуючи ставитись до людини лише як до носія небажаної якості.
    Стигматизація та упередження теж взаємопов’язані: з одного боку, стигматизація як
    процес навішування ярликів є актуалізацією упереджень, з іншого боку – наявність
    в особи стигми призводить до упередженого ставлення стигматизатора до неї.
    Дискримінацію розуміємо як наслідок стигматизації, результат її практичного
    здійснення («стигма, яка стала дією»). Відмінністю між мовою ворожнечі в
    ширшому значенні та стигматизацією є те, що процес стигматизації – це
    навішування ярлика, передумовою чого є наявність своєрідного негативного
    стереотипу. Такий ярлик передається за допомогою конкретного терміна
    («наркоман», «алкоголік», «москаль», «псих» тощо) та навішується певній людині
    чи групі людей.
    4. Проаналізувавши український медіапростір за 2010–2014 роки, приходимо
    до висновку, що в друкованих та онлайн-виданнях найчастіше спостерігаються такі
    види стигматизації, як стигматизація за станом здоров’я, розумовими й фізичними
    можливостями, територіальними та національними ознаками, релігійними та
    політичними переконаннями, а також стигматизація протиправної поведінки.
    Найчастіше вдаються до стигматизації такі всеукраїнські друковані медіа, як:
    «Український тиждень», «Факты и комментарии», «Корреспондент». Протилежна
    тенденція спостерігається у «Фокусі», «Аргументах и фактах» та «Газеті поукраїнськи». Якщо брати до уваги регіональні друковані медіа, то найбільше
    170
    випадків вживання стигм можемо спостерігати в журналістських матеріалах газет
    «Високий замок», «Чорноморські новини», «Львівська газета» та «Днепр вечерний».
    Найменше вдаються до стигматизації друковані видання «Гарт» та «Вечерний
    Харьков». Загалом же рівень стигматизації в онлайн-виданнях за період з 2010 по
    2014 рік є вищим, ніж у друкованих.
    Контент-аналіз рейтингових всеукраїнських інтернет-видань засвідчив, що
    найчастіше вдаються до стигматизації такі медіа: «Корреспондент.net»,
    «ЛігаБізнесІнформ», «Обозреватель», найменше – «Дзеркало Тижня». Варто
    зазначити, що рівень використання стигм у регіональних онлайн-медіа за 2010–
    2014 роки є нижчим, ніж у всеукраїнських. Найбільше вдаються до стигматизації
    інтернет-медіа «Zaxid.net», «ЗІК» і «Думская». Найменшу кількість вжитих стигм
    знайдено в матеріалах онлайн-видань «Чернігівщина: події і коментарі» та
    «Справжня Варта: Харків».
    Найбільш уживаними в інтернет-медіа є стигми «інвалід», «п’яний»,
    «наркоман», «сепаратист», «алкоголік», «окупант», «терорист», «гей», «вбивця»,
    «в’язень» тощо. Протилежна тенденція прослідковується зі словами «каліка»,
    «розумово відсталий», «колорад», «пузатий», «рашист», «безрукий», «амбал»,
    «чурка», «психопат» та ін.
    На основі проведеного онлайн-анкетування для виявлення впливу вжитих у
    матеріалах інтернет-видань стигм можемо стверджувати, що, незважаючи на високу
    частоту відвідуваності респондентами інформаційних сайтів й відповідно значний
    вплив онлайн-видань на аудиторію, довіра читачів до контенту цих видань не є
    високою.
    У процесі інтерпретації результатів контент-аналізу текстів зауважено, що в
    2014 році кількість випадків стигматизації за територіальними, національними,
    мовними ознаками та політичними переконаннями в деяких виданнях зросла у
    зв’язку з відомими подіями, що сталися в Україні в цей період.
    Виявлено, що стигми частіше зустрічаються в заголовках статей для
    привернення уваги читачів; в основному тексті статті вони здебільшого
    замінюються відповідними політкоректними виразами. Як показують результати
    171
    проведеного нами онлайн-анкетування, правильно сформульований заголовок,
    навіть якщо він не містить стигм для привернення уваги аудиторії, може бути
    цікавим для читачів.
    Встановлено, що велика кількість випадків стигматизації та нетолерантних
    висловлювань з’являється в ретрансльованому матеріалі, оскільки суб’єктом
    стигматизації не обов’язково є журналіст, ним може бути будь-який представник
    аудиторії, чиє висловлювання лише ретранслюється автором матеріалу.
    5. У результаті можемо стверджувати, що шляхи оптимізації процесу розвитку
    сучасних медіа можливі за умов поширення дестигматизаційних процесів.
    Дестигматизація включає підвищення рівня знань про стигматизованих осіб за
    допомогою мас-медіа, виявлення та корекцію ними негативних уявлень і думок про
    стигматизованих, формування толерантного ставлення до таких осіб.
    Уживання коректних термінів щодо носіїв стигми; більш професійний підхід
    журналістів до власної роботи; дотримання найвищого рівня етичних та
    професійних норм; повага до людської гідності, особистого життя стигматизованих
    та їх родин; уникнення проявів дискримінації й упередженого ставлення до людей
    через їхню належність до певної орієнтації, зовнішність, соціальний статус тощо;
    забезпечення незалежної перевірки інформації; покращення якості матеріалів у
    медіа; недопустимість двозначності інформації, що подається; надання
    стигматизованим права доступу до медіа для висловлення власних думок;
    уникнення використання стереотипів для сенсаційного подання матеріалів, які
    стосуються стигматизованих груп, з метою привернення до них уваги аудиторії;
    участь у тренінгах та освітніх семінарах для медіапрацівників є ключовими
    завданнями дестигматизаційної медіадіяльності
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины