ДУБНЯК КАТЕРИНА АНДРІЇВНА. СОЦІОКОМУНІКАЦІЙНИЙ ВИМІР ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ : ДУБНЯК КАТЕРИНА АНДРИЕВНА. СОЦИОКОММУНИКАЦИОННОЕ ИЗМЕРЕНИЕ ИНФОРМАЦИОННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ ГОСУДАРСТВА DUBNYAK KATERYNA ANDRIYIVNA. SOCIO-COMMUNICATION DIMENSION OF STATE INFORMATION SECURITY

Краткое описание

ДУБНЯК КАТЕРИНА АНДРІЇВНА. Назва дисертаційної роботи: "СОЦІОКОМУНІКАЦІЙНИЙ ВИМІР ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ"

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ
На правах рукопису
ДУБНЯК КАТЕРИНА АНДРІЇВНА
УДК 007 : 304 : 659. 3
СОЦІАЛЬНОКОМУНІКАЦІЙНИЙ ВИМІР ІНФОРМАЦІЙНОЇ
БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
Спеціальність 27.00.01 – «теорія та історія соціальних комунікацій»
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних
комунікацій
Науковий керівник
кандидат філологічних наук, доцент
Корнєєв Віталій Михайлович
КИЇВ - 2016
2
ПЛАН
ВСТУП
Список умовних скорочень…………………………………………………..4
1. СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ФУНКЦІЇ ІНФОРМАЦІЇ В
УПРАВЛІННІ СУСПІЛЬСТВОМ …………………………………………...13
1.1. Місце і роль інформації в соціальному управлінні ……………...13
1.2. Динаміка комунікаційних складових системи суспільних
відносин…………………………………………………………………………..26
1.3. Роль засобів масової інформації та комунікації в становленні та
поведінці соціуму………………………………………………………………..36
Висновки до розділу 1……………………………………………………….51
2. КОМУНІКАЦІЙНІ МОДЕЛІ ВІДОБРАЖЕННЯ
ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ В ДИСКУРСІ СУЧАСНИХ
ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ……………………………………………….53
2.1. Структурні та функціональні параметри інформаційного простору:
соціальнокомунікаційний аспект ………………………………………………53
2.2. Форми відображення маркерів інформаційної безпеки в
медіасередовищі…………………………………………………………………64
2.3. Соціальнокомунікаційні форми регулювання інформаційного
простору………………………………………………………………………….83
Висновки до розділу 2………………………………………………………94
3. ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА ЯК СКЛАДОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ
БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ ………………………………………………………...96
3.1. Соціальнокомунікаційний зріз загроз національним інтересам у
інформаційній сфері…………………………………………………………….96
3.2. Організація, методи і засоби захисту національного інформаційного
простору та інформаційного суверенітету……………………………………109
3.3. Соціальнокомунікаційна модель інформаційної безпеки у структурі
національної безпеки України…………………………………………………154
3
Висновки до розділу 3……………………………………………………...177
ВИСНОВКИ………………………………………………………………...182
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………...193
4
ВСТУП
Актуальність теми дослідження визначається незмінними тенденціями
до перетворення інформації в найцінніший глобальний ресурс сьогодення.
При цьому, враховуючи інтенсивність впровадження сучасних
інформаційних технологій, насамперед, широке використання відкритих
інформаційно-телекомунікаційних систем різними суб’єктами (держави,
міжнародні організації, фізичні та юридичні особи), суттєво зросла загроза
втрати контролю держав над своїм інформаційним полем та суспільною
свідомістю громадян. Зазначена проблема постає в першу чергу через
відсутність в кордонів в мережі Інтернет, в той час як державам завжди є, що
захищати в межах своїх кордонів. Потреба залучення громадськості на свій
бік в умовах миттєвого поширення інформації, так само як і дезінформації,
використання різними суб’єктами низки методик маніпуляції, методик
впливу на формування громадської думки та суспільної свідомості, стала
особливо важливою в контексті забезпечення державами інформаційної
безпеки. Пріоритетного значення набуває, зокрема, забезпечення чіткості та
системності в реалізації державної політики у галузі підтримки і розвитку
інформаційного простору, вдосконалення національної інформаційної
інфраструктури, організації та забезпечення міжнародного інформаційного
обміну й інтеграції інформаційного простору окремих держав (не в останню
чергу й України) у світовий інформаційний простір, реалізації принципу
рівноправності у взаємодії з іншими державами в інформаційній сфері.
Дослідження природи, сутності та особливостей інформації та
інформаційного простору в його соціокомунікаційному вимірі, а також місця
і ролі комунікаційних складових системи суспільних відносин, набувають
критично важливого значення у зв’язку з виникненням загрози дедалі
більшого використання інформаційного простору для задоволення окремих
інтересів, створення вигідного для окремих груп людей інформаційного
середовища, а також протиправного використання простору. Необхідно
5
врахувати, що завдяки створенню інформаційних приводів, імперативів та
особливостей подачі інформації, сьогодні як ніколи моделюється суспільна
свідомість та, в решті-решт, суспільна поведінка.
Актуальність дослідження підсилюється важливістю задекларованого
Україною вибору Євроатлантичної інтеграції, а як відомо, Європа сьогодні
активно розбудовує інформаційне суспільство. Відповідно, гостро постала
проблема ефективного забезпечення інформаційної безпеки молодої
держави. Крім того, Україна сьогодні бореться з сусідом-агресором, який
веде проти неї гібридну війну, де інформація виступає одним з основних
видів арсеналу зброї супротивника. У цьому зв’язку, ефективна та
продуктивна координація дій відповідних центральних та регіональних
органів виконавчої влади щодо забезпечення національних інтересів нашої
держави з протидії реальним та потенційним викликам і загрозам в
інформаційній сфері на сьогодні набуває особливого значення.
Різні аспекти теми дисертаційного дослідження були розглянуті в роботах
таких вітчизняних та іноземних вчених у сфері інформації, інформаційнокомунікативних технологій, а також їх впливу на суспільство (Ш. Айенгара,
Д. Белла, З. Бжезинського, Дж. Донахью, С. Кара-Мурзи, Х. Кепплінгера, Д.
Кіндера, Г. Лассвелла, Н. Лумана, Є. Макаренко, М. Маклюена, Д.
МакКвейла, Дж. Мілля, Дж. Мільтона, К. Олієна, Ф. Тіченора, Г. Хабермаса,
М. Хоркхаймера), дослідників масової і соціальної комунікацій та
інформаційного простору (В. Васютіна, В. Гаоптія, В.Городяненко, Л.
Городяненко, О. Гриценка, В. Горбуліна, М. Згуровського, Т. Затонацької, В.
Іванова, Г. Кривошиї, І. Набруско, І. Надольного, Ю. Перфільєва, В. Різуна,
О. Старіша, А. Чічановського, І. Цикунова, Н. Шершньової, В. Шкляра),
вчених новітнього напрямку - міжнародне інформаційне право (І. Арістової,
А. Пазюка, Г. Віленського), а також інформаційної безпеки (Л. Євдоченка, Б.
Кормича, Б. Кузьменка, А. Логінова, О. Носенка, Т. Робінсона, Дж. Франкла,
О. Чайковської) та інших.
6
Нормативну основу дослідження становлять закони та інші нормативноправові акти, а також національне законодавство України та зарубіжних
країн. Особливе місце в дослідженні посідає розгляд доктрин та стратегій
інформаційної безпеки низки держав – Канади, США, Японії, Російської
Федерації, Естонії, Угорщини, Німеччини, а також України.
Зазначені вище фактори зумовлюють актуальність тему дослідження, а
також її важливість як з теоретичної, так і з практичної точки зору.
Зв’язок з науковими темами, планами, програмами. Дисертаційне
дослідження виконано в рамках НДР №11БФ045-01 «Український медійний
контент у соціальному вимірі» Інституту журналістики Київського
національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є
проведення комплексного і системного аналізу соціокомунікаційного виміру
забезпечення інформаційної безпеки держави в контексті стрімкого розвитку
інформаційних і комунікаційних технологій.
Задачі дослідження:
- визначити місце і роль інформації в соціальному управлінні;
- здійснити дослідження ролі засобів масової інформації та комунікації в
становленні та поведінці соціуму;
- виявити соціокомунікаційний зріз загроз національним інтересам в
інформаційній сфері;
- розглянути особливості соціокомунікаційного виміру структурних та
функціональних параметрів інформаційного простору, а також дослідити
різні комунікативні моделі та, відповідно, запропонувати соціокомунікаційну
модель інформаційної безпеки;
- виокремити критерії забезпечення державами національної і
громадської безпеки в інформаційному просторі на рівні стратегій (доктрин)
інформаційної безпеки з врахуванням соціокомунікаційного виміру на основі
порівняльного аналізу стратегій інформаційної безпеки зарубіжних країн;
7
- охарактеризувати соціокомунікаційну модель інформаційної безпеки у
структурі національної безпеки України.
Об’єктом дисертаційного дослідження є соціальнокомунікаційний вимір
інформаційно-комунікаційних технологій управління суспільством та
інформаційної безпеки держави. Предметом дослідження є концепції та
стратегії інформаційної безпеки зарубіжних держав, національне
законодавство України у галузі захисту інформації та забезпечення
національної безпеки в інформаційній сфері, а також наукові концепції та
доктринальні доробки на напрямку інформаційно-комунікаційному напрямку
та міждисциплінарного характеру.
Методи дослідження становлять систему взаємопов’язаних
загальнонаукових та спеціальних інструментів наукового пізнання,
застосування яких забезпечує достовірність висновків і розв’язання
поставлених завдань.
Історичний метод використовувався при аналізі поняття «інформація»,
«інформаційне суспільство», «комунікація», а також при дослідженні
особливостей становлення інформаційного суспільства та комунікаційних
технологій.
За допомогою методу порівняльного аналізу вдалось дослідити відмінні
риси у врегулюванні та забезпеченні інформаційної безпеки різних
державами, зокрема, США, Канадою, Німеччиною, Естонією, Японією та
Україною. Крім того, він надав можливість проаналізувати особливості
впливу різних способів маніпуляції на становлення та поведінку соціуму.
Діалектичний метод дозволив всебічно дослідити проблеми забезпечення
інформаційної безпеки держави як невід’ємної складової національної
безпеки держави і дійти висновку, що соціокомунікативна складова в ній
набуває дедалі більшого значення і є прямо пропорційною розвитку
інформаційних і комунікаційних технологій.
8
Автор використав метод індукції при виокремленні критеріїв ілюстрації
забезпечення державами національної і громадської безпеки в
інформаційному просторі на рівні стратегій (доктрин) інформаційної безпеки
з врахуванням соціокомунікаційного аспекту на основі розгляду окремих
стратегій інформаційної безпеки, досвіду держав у ций сфері, а також
доктринальних напрацювань.
Метод прогнозування використовувався автором при відстеженні
тенденцій розвитку інформаційних і комунікаційних технологій та впливу
такого розвитку на інформаційну безпеку держав.
Метод екстраполяції став у нагоді при з’ясуванні, що управління
соціальними системами – окремими індивідами та суспільствами в цілому
здійснюється завдяки управлінню інформаційним ресурсом з метою
задоволення інтересів суб’єкта, який здійснює таке управління, та
перенесення відповідних висновків на сферу політики та міждержавних
відносин.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що
представлена робота є першою у вітчизняній літературі, присвяченій теорії та
історії соціальних комунікацій, спробою комплексного дослідження місця
соціокомунікаційного аспекту інформаційного простору в забезпеченні
інформаційної безпеки держави.
Основні результати, що становлять наукову новизну, відображають
особистий внесок автора та виносяться на захист, наступні:
вперше:
- виокремлено критерії забезпечення державами національної і
громадської безпеки в інформаційному просторі на рівні стратегій (доктрин)
інформаційної безпеки з врахуванням соціокомунікаційного аспекту;
- сформовано соціальнокомунікаційну модель інформаційної безпеки у
структурі національної безпеки України;
9
- на основі порівняння стратегій інформаційної безпеки низки держав,
виокремлено критерії соціокомунікаційного спрямування, які мають
враховуватись при розробці стратегій інформаційної безпеки держави в
цілому;
удосконалено:
- здійснено комплексний аналіз способів та особливостей впливу засобів
масової комунікації (далі – ЗМК) та засобів масової інформації (далі – ЗМІ),
зокрема, на суспільство, громадську думку та у цьому зв’язку відзначено, що
внаслідок тісного взаємозв’язку з політикою, ЗМІ відіграють роль
ретранслятора і дзеркала іміджу, що здатен впливати та громадську думку;
- наголошено на тому, що найчастіше до взаємодії зі ЗМІ вдаються як раз
в політичних цілях, а також підкреслено, що легітимізація владних дій,
створення позитивної громадської думки по відношенню до владних
структур, підтримка домінуючих ціннісних орієнтирів у суспільстві залежить
від характеру та рівня взаємозв’язків політичних еліт та ЗМІ;
- на основі емпіричних даних, статистичної інформації, аналізу практики
та нормативно-правової бази, а також особливому прикладі України,
доведено важливість забезпечення інформаційної безпеки на національному
рівні з врахуванням реалізації чітко визначеної державної політики
відповідно до розроблених та прийнятих стратегій, концепцій і програм у
всіх сферах суспільного життя, і в інформаційній сфері зокрема, які б
відповідали останнім викликам інформаційно-комунікаційних технологій, з
особливим наголосом на вплив соціальних мереж на суспільні процеси;
отримало подальший розвиток:
- дослідження місця й ролі інформації в соціальному управлінні та зв’язку
між постійним зростанням обсягів інформації, її впливу на якісний розвиток
суспільства і обумовлення поступового переходу суспільства на вищий
щабель розвитку, що супроводжується певними викликами для безпеки в
більш загальному контексті;
10
- на підставі аналізу впливу ЗМК на формування громадської думки
виявлено, що за допомогою комунікацій і цілеспрямованого систематичного
інформаційного впливу на суспільство, в тому числі й з використанням
соціальних мереж, можливо реалізовувати різні ідеї, змінювати сприйняття
індивідом або суспільством навколишнього середовища, загальноприйнятих
людських цінностей, і навіть світу в цілому;
- продемонстровано, що безпека держави полягає у підготовці й
превентивних діях з попередження негативних наслідків інформаційнотехнологічної революції з відповідним зваженим та всебічним врахуванням
таких супутніх особливостей цього процесу як вільний доступ до
інформаційних систем; розмивання традиційних кордонів; можливість
контролювати сприйняття.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів дослідження
полягають у тому, що його наукові положення і висновки сприятимуть
подальшому розвитку вчення про соціальні комунікації, інформаційну
безпеку, а також можуть бути використані при глибшому вивченні
актуальних проблем на напрямку національного забезпечення інформаційної
безпеки держави, зокрема, в рамках докторальних досліджень, при написанні
монографій та інших наукових робіт.
Матеріали дисертації та сформульовані в ній висновки можуть бути
використані в навчальному процесі при підготовці посібників, підручників,
методичних матеріалів, курсів лекцій, викладанні нормативного курсу
«Соціальні комунікації» та спецкурсу «Соціальнокомунікаційна складова
інформаційної безпеки», при підготовці пропозицій владним структурам,
зокрема, в світлі розробки та прийняття концепції інформаційної безпеки
України, та іншим зацікавленим інстанціям для використання ними у
законотворчій діяльності.
З урахуванням того, що в дисертації частково проаналізовані особливості
та роль засобів масової інформації в маніпулюванні суспільною думкою,
11
результати дослідження можуть бути корисними в практичній площині
роботи зі ЗМІ, а також для самих представників цієї індустрії.
Особистий внесок здобувача. Дослідження виконане здобувачем
особисто, всі результати роботи, сформульовані висновки, положення і
рекомендації обґрунтовано на основі особистого доробку автора. Для
аргументації окремих положень роботи використовувались праці інших
вчених, на які зроблено посилання.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні
теоретичні та практичні положення й висновки, що містяться в дисертації,
обговорювалися на засіданнях кафедри соціальних комунікацій Інституту
журналістики Київського національного університету імені Тараса
Шевченка. Положення дисертаційного дослідження автор використовував в
навчальному процесі, зокрема, при викладанні практичних занять в Інституті
журналістики Київського національного університету імені Тараса
Шевченка.
Теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження
доповідалися та обговорювалися на 4 міжнародних та всеукраїнських
наукових конференціях: Всеукраїнська науково-практична конференція
«Сучасні виклики для соціально значущої медіа діяльності», місто Київ,
Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, 26-27 березня 2015
року; Міжнародна науково-практична конференція «Стандарти журналістики
та професійної освіти в період суспільних трансформацій», місто Львів, ЛНУ
імені Івана Франка, 23-24 квітня; Міжнародна наукова конференція
«Інформація, комунікація, суспільство 2015», місто Львів, Національний
університет «Львівська політехніка», 20-23 травня; Міжнародна наукова
конференція «Actual problems of science and education», організовану «Society
for Cultural and Scientific Progress in Central and Eastern Europe», місто
Будапешт, Угорщина, 2016 рік.
12
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження
відображені у 5 одноосібних статтях, опублікованих у фахових наукових
виданнях, зокрема, одній опублікованій за кордоном, та в тезах доповіді на
науковій конференції.
Структура дисертації зумовлена предметом, метою, завданнями та
логікою дослідження обраної теми. Обрано структуру дисертації, яка містить
вступ, три розділи, що об’єднують дев’ять підрозділів, висновки та список
використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 205 сторінки,
список використаних джерел викладений на 22 сторінках, який нараховує 200
найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ
На сьогоднішній день інформація є чи не найважливішим ресурсом, зо
забезпечує життєдіяльність держав та світового співтовариства. Це навіть
більше, ніж спосіб володіти світом. Завдяки прогресивному розвитку
інформаційних і комунікаційних технологій створюються умови для
ефективного використання знань та інформації для вирішенні
найважливіших завдань управління суспільством в межах однієї держави та
по всьому світу.
Успішний розвиток світової спільноти на чолі з суверенними державами
та міжнародними організаціями, які стали на шлях постіндустріальної
цивілізації розвитку інформаційного суспільства, залежить від
інформаційного впливу.
Інформаційний чинник в останні роки спричинив революційні зміни.
Зараз увесь світ включений в єдину інформаційну систему, причому вона
працює фактично в режимі реального часу.
На даний час найважливішою формою соціальної взаємодії стає
інформаційна взаємодія різних груп у суспільстві, від особливостей,
характеру та спрямованості якої залежить стан справ у державах і навіть їх
взаємовідносини.
У соціальному середовищі постійно створюються, затверджуються і
трансформуються високі технології, які проектуються на структури
соціальних цінностей. Фактично такі технології формують стратегію
розвитку цивілізації з її культурною та духовною сферами.
Людство перейшло в епоху розвитку інформаційного суспільства і
отримало таким чином могутній інструмент для об’єднання зусиль з метою
одержання нових знань, спрямованих на рішення своїх глобальних проблем,
економічного зростання і підвищення життєвого рівня населення.