Васильченко Микола Миколайович. Організаційно-функціональні трансформації архівів у сучасному соціально-комунікаційному середовищі : Васильченко Николай Николаевич. Организационно-функциональные трансформации архивов в современном социально-коммуникационной среде



  • Название:
  • Васильченко Микола Миколайович. Організаційно-функціональні трансформації архівів у сучасному соціально-комунікаційному середовищі
  • Альтернативное название:
  • Васильченко Николай Николаевич. Организационно-функциональные трансформации архивов в современном социально-коммуникационной среде
  • Кол-во страниц:
  • 231
  • ВУЗ:
  • ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ
  • Год защиты:
  • 2014
  • Краткое описание:
  • МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ
    ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

    На правах рукопису

    Васильченко Микола Миколайович

    УДК [930.25:651.5]:[316.77:007.2](043.3)

    ОРГАНІЗАЦІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ АРХІВІВ У СУЧАСНОМУ СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАЦІЙНОМУ СЕРЕДОВИЩІ


    27.00.02 Документознавство, архівознавство



    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
    наук із соціальних комунікацій



    Науковий керівник
    Кушнаренко Наталя Миколаївна
    доктор педагогічних наук, професор


    Харків - 2014
    ЗМІСТ
    Стор.
    ВСТУП... 3
    Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
    АРХІВУ ЯК СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ ІНСТИТУЦІЇ
    1.1 Архів як об’єкт і предмет наукового дослідження: огляд основних джерел. 9
    1.2 Методологія та методи дослідження архіву як соціально-
    комунікаційної інституції інформаційного суспільства.... 25
    Висновки до розділу..... 43
    Розділ 2. РОЛЬ І МІСЦЕ АРХІВУ В СУСПІЛЬНО-КОМУНІКАЦІЙНІЙ
    СИСТЕМІ
    2.1 Трансформація функцій архіву в сучасному соціально- комунікаційному середовищі... 49
    2.2 Еволюція функцій архіву в історичній ретроспективі. 64
    2.3 Комунікаційна діяльність архіву в сучасному
    інформаційному середовищі... 113
    Висновки до розділу............ 148
    Розділ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОГО
    РОЗВИТКУ АРХІВУ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ
    ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА ТА СУСПІЛЬСТВА ЗНАНЬ
    3.1 Актуалізація ресурсів та основні напрями зовнішньо- та
    внутрішньосистемної взаємодії архіву в соціально-комунікаційному
    середовищі. 157
    3.2 Основні напрями діяльності архіву в здійсненні державної
    комунікативної політики..... 167
    Висновки до розділу.... 177
    ВИСНОВКИ.................. 181
    ДОДАТКИ. 188
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 194
    ВСТУП


    Актуальність теми дослідження. Соціально-комунікаційні (далі соціокомунікаційні) інституції, зокрема архіви, відіграють суттєву роль у формуванні та становленні інформаційного суспільства і суспільства знань.
    Однією з основних складових системи соціальних комунікацій є архів, який являє собою центр зберігання та передавання у часі та просторі верифікованої, соціально значущої ретроспективної документної інформації.
    Архівні ресурси є основою формування «Документальної пам’яті України», складовою реалізації програми ЮНЕСКО «Пам’ять світу». У цьому контексті значно посилюється соціальне і науково-професійне значення дослідження архіву як соціокомунікаційної інституції, визначення її діяльності як однієї з базових підсистем соціальних комунікацій, яка не лише акумулює, зберігає, але й поширює, здійснює обмін верифікованою ретроспективною документною інформацією через налагодження внутрішньосистемних та зовнішньосистемних зв’язків. Потребує дослідження еволюція функцій архіву як соціокомунікаційної інституції в історичній ретроспективі з позиції вивчення та аналізу його місця та ролі в різних суспільно-комунікаційних системах: функцій, організації, ресурсів, інституалізації, взаємодії з іншими соціальними підсистемами. Проблемою є дослідження архіву як складової системи соціальних комунікацій в історичній ретроспективі, його організаційно-функціональних трансформацій у сучасному соціально-комунікаційному (далі соціокомунікаційному) середовищі України. Вивчення цієї проблеми є актуальним на теоретичному та практичному рівнях.
    Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена наявністю таких основних протиріч між: а) об’єктивно зростаючими потребами суспільства у верифікованій соціально значущій ретроспективній документній інформації, зокрема й електронній, та певною невідповідністю можливостей сучасного архіву щодо їх задоволення; б) активними процесами організаційно-функціональних трансформацій архівів і несформованістю концептуальних засад вирішення цієї проблеми в умовах інформаційного суспільства та суспільства знань; в) потенційними можливостями розвитку архівів у електронному середовищі інформаційного суспільства. Ґрунтовний аналіз фахових публікацій свідчить: незважаючи на існування окремих праць науковців, певні важливі аспекти означеної проблеми не набули комплексного та глибокого вивчення, що є додатковим свідченням актуальності теми дисертаційного дослідження.
    Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведено в напрямі виконання законів України «Про внесення змін до Закону України «Про Національний архівний фонд і архівні установи», «Про Національну програму інформатизації», «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», «Концепції формування системи національних електронних ресурсів», розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції проекту Закону України «Про основні засади державної комунікативної політики», інших законодавчих і програмних документів українського уряду.
    Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідної роботи Харківської державної академії культури в межах комплексного наукового дослідження «Документально-комунікаційні структури суспільства: інноваційні стратегії розвитку» (Державний реєстраційний номер 0109U000512), що реалізується факультетом бібліотекознавства та інформатики, кафедрою документознавства та книгознавства.
    Мета дослідження полягає в розробленні концептуальних засад організаційно-функціональних трансформацій архіву у сучасному соціокомунікаційному середовищі. Відповідно до мети визначено такі завдання дисертаційного дослідження:
    з’ясувати стан наукової розробленості проблеми організаційно-функціональних трансформацій архіву в сучасному соціокомунікаційному просторі;
    окреслити теоретико-методологічні засади дослідження архіву як складової системи соціальних комунікацій;
    визначити основні етапи розвитку архіву як соціокомунікаційної інституції, реконструювати еволюцію функцій архіву в історичній ретроспективі за умов розвитку інформаційного суспільства;
    охарактеризувати організаційно-функціональні трансформації архівів України;
    визначити напрями суспільно-комунікаційної діяльності архіву в соціокомунікаційному просторі;
    окреслити перспективи розвитку архівів як складових системи соціальних комунікацій в електронному середовищі інформаційного суспільства;
    визначити напрями діяльності архіву в здійсненні державної комунікативної політики.
    Об’єкт дослідження архів як соціокомунікаційна інституція.
    Предмет дослідження організаційно-функціональні трансформації архіву у сучасному соціокомунікаційному просторі України.
    Методи дослідження. Для досягнення мети й вирішення завдань дисертації застосовано соціокомунікативний, системний, синергетичний, інформаційний підходи, класифікаційний та термінологічний аналіз. Використання цього дослідницького інструментарію вможливило науково осмислити й обґрунтувати діяльність архіву як соціокомунікаційної інституції, його організаційно-функціональні трансформації в інформаційному суспільстві періоду формування епохи електронної культури.
    На різних етапах дослідження використовувалися відповідні методи: джерелознавчий пошук та аналіз основних джерел і публікацій з означеної теми для визначення стану розробленості наукової проблеми, історико-генетичний та порівняльний.
    Теоретичну базу дослідження забезпечили фундаментальні праці з теорії соціальних комунікацій (Р.Ф. Абдєєва, М.О. Василика, В.О. Ільганаєвої, А.І. Каптєрєва, А.В. Соколова, Ф.І. Шаркова та ін.), документознавства та книгознавства (В.В. Бездрабко, Л.А. Дубровіної, С.Г. Кулешова, Н.М. Кушнаренко, В.А. Маркової, М.С. Слободяника, А.А. Соляник, Ю.М. Столярова, Г.М. Швецової-Водки, Г.В. Шемаєвої та ін.), архівознавства (В.М. Автократова, В.В. Бездрабко, Г.В. Боряка, К.Б. Гельман-Виноградова, Б.С. Ілізарова, І.Б. Матяш, Г.В. Папакіна, Є.В. Старостіна та ін.), що сприяли системному вивченню об’єкта і предмета дослідження.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим спеціальним дослідженням діяльності архіву як соціокомунікаційної інституції, його організаційно-функціональних трансформацій в епоху інформаційного суспільства. У дослідженні
    вперше:
    проаналізовано організаційно-функціональні трансформації архіву як соціокомунікаційної інституції та розкрито особливості реалізації його базових функцій: комунікативної, організаційно-управлінської, документальної пам’яті, науково-методичної, інформаційно-аналітичної, освітньої;
    визначено чинники, що впливають на розвиток архіву як соціокомунікаційної інституції: економічні, політичні, техніко-технологічні, організаційно-правові, соціокультурні;
    виявлено напрями інтенсифікації комунікативної функції архіву через його інтеграцію до глобального електронного простору, серед яких: долучення архіву як активного суб’єкта до здійснення державної комунікативної політики, міжрегіональної співпраці та кооперації, розвитку електронного урядування та ін.;
    удосконалено:
    періодизацію розвитку архіву як соціокомунікаційної інституції в історичній ретроспективі: з моменту виникнення архівів-бібліотек донині, виявлено чотири етапи розвитку архіву як складової системи соціальних комунікацій: 1) зародження, 2) становлення, 3) функціонування, 4) трансформації;
    теоретичні засади функціонування архіву як соціокомунікаційної інституції суб’єкта організованого спілкування, взаємодії та обміну верифікованою соціально значущою ретроспективною документною інформацією;
    наповнення контенту веб-сайтів і веб-сторінок обласних державних архівних установ;
    набули подальшого розвитку:
    тлумачення терміна «архів» як складової системи соціальних комунікацій, відтворено поняття «архівне соціально-комунікаційне середовище» сучасного інформаційного суспільства;
    ідея щодо необхідності посилення впливу архіву на формування внутрішнього (взаємодія внутрішніх елементів і підсистем архіву) та зовнішнього (встановлення і підтримка системних контактів із зовнішнім середовищем) соціокомунікаційного середовища інформаційного суспільства;
    уявлення про архів як соціокомунікаційну інституцію, яка в електронному середовищі інформаційного суспільства стає однією з головних.
    Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертаційного дослідження, висновки та рекомендації щодо розвитку архівів як соціокомунікаційних інституцій інформаційного суспільства, їх функціональні трансформації в системі соціальних комунікацій можна використовувати на етапі практичного впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у діяльність архівів України.
    Наукові результати дисертаційного дослідження використано і реалізовано в навчальному процесі Харківської державної академії культури для вдосконалення змісту і структури навчальних дисциплін «Документологія», «Архівознавство», «Документаційне забезпечення управління», а також Харківського училища культури в розробленні циклу лекцій із курсів «Документознавство», «Архівознавство», «Діловодство» та «Інформаційне забезпечення управління», про що свідчать акти про впровадження.
    Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно, наукові результати та висновки одержані дисертантом особисто. Усі фахові публікації за темою дисертаційного дослідження є одноосібними.
    Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення, висновки і результати дисертаційного дослідження оприлюднено на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: «Соціальні комунікації в стратегіях формування суспільства знань» (Харків, 2009 р.); «Библиотечное дело 2010: Интеграция в мировое образовательное пространство. XV Скворцовские чтения» (Москва, 2010 р.), «Библиотечное дело 2011: Библиотечно-информационная деятельность в условиях модернизации общества» (Москва, 2011 р.); «Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики» (Київ, 2010 р.); «Культурологія та соціальні комунікації: інноваційні стратегії розвитку» (Харків, 20102012 рр.); всеукраїнських науково-теоретичних конференціях молодих учених «Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття» (Харків, 20092013 рр.).
    Текст дисертації, її основні наукові положення, висновки й рекомендації обговорено на засіданні кафедри документознавства та книгознавства Харківської державної академії культури.
    Публікації. Основні наукові результати і висновки дисертаційного дослідження відображені у 21 (з яких 20 одноосібні) публікаціях: 8 статті в наукових фахових виданнях України та Російської Федерації, 12 тези доповідей на наукових конференціях, 1 практичний посібник (у співавторстві).
    Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота містить вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел з 368 найменувань (на 38 сторінках). Загальний обсяг дисертації 231 сторінка. Основний зміст викладено на 187 сторінках.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    У процесі дослідження досягнуто мету дисертації, вирішено всі поставлені завдання, що дозволило дійти певних наукових висновків.
    1. Одним із основних стратегічних завдань розвитку України як незалежної, правової держави є подальший поступ у становленні інформаційного суспільства та суспільства знань. Чільне місце в цьому процесі посідають архіви соціально-комунікаційні інституції, діяльність яких спрямована на збирання, акумулювання, аналітико-синтетичну обробку, дослідження, опрацювання, зберігання, організацію використання (зокрема й дистанційного) та розповсюдження в часі та просторі соціально значущої, історично цінної інформації для продукування нових знань і вирішення суспільних завдань. Завдяки системному доведенню верифікованої соціально значущої ретроспективної документної інформації до користувачів за допомогою реальних і потенційних каналів, способів та засобів соціальних комунікацій архів є однією з найважливіших комунікаційних інституцій сучасності.
    Своєчасність вивчення проблеми зумовлена й тим, що теоретично і практично вона є недостатньо розробленою, ще не була предметом спеціальних досліджень, в яких би обґрунтовувалися концептуальні засади функціонування архіву як соціокомунікаційної інституції, його організаційно-функціональних трансформацій в сучасному інформаційному суспільстві та суспільстві знань.
    2. Використання методології соціокомунікативного, системного, історико-генетичного, соціокультурного підходів у комплексі з концепцією синергетики та класифікаційним, порівняльним і термінологічним методами дослідження дозволили запобігти фрагментарності й описовості наукової розробки проблеми організаційно-функціональних трансформацій архіву в сучасному інформаційному суспільстві та суспільстві знань.
    Евристичний потенціал соціокомунікативного підходу в поєднанні з системним та соціокультурним дозволив довести, що архів є функціональною соціокомунікаційною інституцією. Як певний засіб соціогенезу, він зароджувався, формувався і розвивався в коеволюції з розвитком системи соціальних комунікацій. Архів унікальна соціокомунікаційна інституція, яка допомагає суспільству забезпечувати спадкоємність поколінь. Системний підхід сприяв виявленню чинників, що впливають на розвиток архіву в сучасному соціокомунікаційному середовищі: економічних, політичних, техніко-технологічних, організаційно-правових, соціокультурних. Історико-генетичний підхід дозволив розкрити роль, місце і значення архіву, його організаційно-функціональні трансформації в тій чи іншій суспільно-комунікаційній системі. Соціокомунікативний підхід уможливив довести комунікаційну сутність архіву, розглянути як складову систему соціальних комунікацій.
    3. Еволюція архіву як соціокомунікаційної інституції має чотири основні етапи. Перший зародження архіву як соціокомунікаційної інституції (з моменту виникнення і до кінця XVIII ст.) характерний тим, що головною функцією архіву було зберігання документної ретроспективної інформації. На цьому етапі виникли комунікативна та функція обліку й опису документного матеріалу. Другий становлення архіву як соціокомунікаційної інституції (кінець XVIII ст. до 1918 р.) характерний тим, що комунікативна функція постає на один рівень з традиційною функцією зберігання. Третій функціонування архіву як соціокомунікаційної інституції (1918 р. 1991 р.), оформлення архівів у державну галузь управління архівною справою та діловодством з центральними і місцевими установами. Четвертий трансформації архіву як соціокомунікаційної інституції (1991 р. понині) характеризується трансформаційними процесами в діяльності архіву як складової системи соціальних комунікацій, виробленням та поступовим упровадженням інформаційно-комунікаційних моделей розвитку. Архівна комунікація передбачає процес спілкування, передачу ретроспективної семантичної інформації, поширення в суспільстві культурних смислів у історичному часі та просторі за допомогою знаків, зафіксованих на певному матеріальному носієві.
    Базовими функціями сучасного архіву є: комунікативна, організаційно-управлінська, науково-методична, документальної пам’яті, інформаційно-аналітична, освітня.
    4. Архів функціонує на зовнішньосистемному і внутрішньосистемному рівнях взаємодії. Наразі актуальною є проблема створення та подальшого функціонування соціокомунікаційного центру системи архівних установ України та зарубіжної україніки, який би об’єднав глобальні й регіональні мережі обміну інформацією і документами між архівами. Важливого значення в сучасному соціокомунікаційному середовищі набуває співпраця архівів із соціальними мережами. Простежується недостатня наявність комунікаційних зв’язків між архівами та різними групами користувачів ретроспективної документної інформації. З огляду на це, в українській архівній галузі сьогодні мають здійснюватися нові види комунікаційних зв’язків: розвиток взаємовідносин і взаємодії на внутрішньо- та зовнішньосистемному рівнях; розвиток професійної комунікації і міжпрофесійних контактів, рольової структури архівної аудиторії; розширення діапазону засобів, способів, каналів, змісту і тематики комунікації; інтенсивні пошуки альтернатив окремим традиційним видам архівної роботи; перехід від монологічних до діалогічних методів обслуговування користувачів соціально значущої ретроспективної документної інформації та ін.
    5. Складовими архівного соціокомунікаційного середовища сучасного інформаційного суспільства є архів, первинна і вторинна архівна інформація та користувач (реципієнт).
    Розроблено комунікативну модель діяльності архіву, одними з форм упровадження якої можуть бути експозиції відкриті архівні фонди, застосування історично спрямованих та зумовлених, актуалізованих сценарних методів і прийомів у створенні експозицій виставкової діяльності архіву, зміна ролі екскурсовода в архіві ставлення до нього як до помічника в спілкуванні споживача-відвідувача з архівними документами, а не їх «власника». Такі взаємовідносини «суб’єкт суб’єкт» у сучасному інформаційному соціально-комунікаційному середовищі є надзвичайно актуальними та своєчасними.
    Окрім двох груп користувачів соціально значущої ретроспективної документної інформації (професійні та непрофесійні користувачі), запропонована третя група потенційні користувачі, що розширює комунікаційний простір архівів.
    6. Основними складовими організаційно-функціональних трансформацій архіву як соціокомунікаційної інституції є: а) комунікативна функція ефективне залучення архіву до здійснення та реалізації державної комунікативної політики; б) організаційно-управлінська функція об’єднання організаційного та методичного керівництва місцевими державними архівними установами в межах Укрдержархіву; поєднання централізації та децентралізації; розмаїтість системи управління організаційними трансформаціями; створення на базі центральних, обласних і галузевих державних архівних установ України інформаційно-комп’ютерних центрів з віддаленим доступом через мережу Інтернет до електронних архівів світу; перехід до якісно нового рівня співпраці з юридичними особами недержавної форми власності; впровадження концепцій і прогнозів у діяльність архівів; в) функція документальної пам’яті онлайн приймання електронних архівних документів від установ джерел формування НАФ України, посилення внутрішньо- та зовнішньосистемних взаємозв’язків у процесі організації зберігання і використання архівних документів; г) освітня функція інтерактивні методики навчання та консультування користувачів соціально значущої ретроспективної документної інформації з питань використання електронних архівних ресурсів, зокрема світових, та ін.
    Лише за умов посилення комунікативної функції як однієї з пріоритетних архів збереже статус провідної соціокомунікаційної інституції, котра не лише акумулює, а й надає сучасному суспільству систему продуктів і послуг власної генерації та запозичених, забезпечуючи безперешкодний доступ до архівних документів у будь-якому місці, в будь-який час. Архів ієрархічна, багатовимірна система організації та управління, що функціонує на підґрунті комунікації між суб’єктами.
    7. Перспективними напрямами інформатизації архіву як соціокомунікаційної інституції є: поцифрування документів, комп’ютеризація окремих організаційно-управлінських та технологічних процесів (комплектування, облік, зберігання, використання архівних документів) і довідкового апарату (описи, покажчики, каталоги); розробка і функціонування архівних веб-сайтів та веб-сторінок; розробка архівних баз даних; відкритих електронних архівів; онлайн-виставок архівних документів; робота архівних Інтернет-приймалень тощо.
    Різноаспектний аналіз веб-сайтів та веб-сторінок обласних державних архівів уможливив визначити такі основні завдання їх подальшого розвитку в сучасному соціокомунікаційному середовищі інформаційного суспільства:
    створення консолідованих ресурсів через зв’язок веб-сайтів обласних державних архівів з іншими місцевими (регіональними) соціокомунікаційними інституціями (бібліотеками, музеями, засобами масової комунікації тощо), що дозволить суспільству краще орієнтуватися в єдиному сучасному соціокомунікаційному просторі та сприятиме виникненню консолідованого електронного інформаційного ресурсу;
    реалізація PR-стратегії архіву завдяки створенню гіпертекстових посилань на веб-сайти установ джерела формування НАФ України, які привертають увагу користувачів до архівного веб-сайта;
    забезпечення можливості дистанційного замовлення платних копій унікальних та особливо цінних архівних документів через мережу електронних архівних послуг;
    створення електронних читальних залів (поцифрування найчастіше запитуваних архівних документів);
    організація веб-форуму, який дозволить користувачам соціально значущої ретроспективної документної інформації спілкуватися на теми, що їх цікавлять (щодо розгорнутої інформації про склад і зміст фондів, довідки, запити, послуги тощо).
    Реалізація вищезазначених перспективних завдань допоможе архівам України поглибити і розширити свою присутність у глобальній мережі Інтернет та інтенсифікувати їх розвиток як ефективної складової системи соціальних комунікацій.
    8. У сучасних умовах в Україні нагальними є розроблення та втілення концепції взаємодії на державному рівні органів державної влади, місцевого самоврядування, засобів масової комунікації, бібліотек, архівів, музеїв та громадськості.
    Основними напрямами реалізації комунікативної функції архіву в здійсненні державної комунікативної політики є:
    налагодження ефективних комунікаційних взаємозв’язків між суб’єктами владних повноважень та архівами, процесів їх взаємовпливу, взаємодії на різних рівнях, співпраці в національній і глобальній системі соціальних комунікацій;
    розроблення та наукове осмислення діяльності архіву як підсистеми соціальних комунікацій, визначення напрямів його розвитку в глобалізаційному світі;
    участь архівів як важливих суб’єктів здійснення комунікативної політики держави;
    розроблення організаційно-функціональних принципів архівно-інформаційної інтеграції в сучасному соціокомунікаційному середовищі, які б забезпечували методологічну, методичну, технологічну сумісність.
    Проведене дослідження повністю не вичерпує проблем організаційно-функціональних трансформацій архівів України в сучасному соціокомунікаційному середовищі. Перспективні напрями подальшого її вирішення передбачають: розробку найефективніших комунікаційних засобів трансляції архівами в часі та просторі різних типів і видів верифікованої ретроспективної документної інформації за умов інтенсивного розвитку інформаційно-комунікаційних технологій; вивчення світового досвіду трансформаційних змін у діяльності архівів як соціально-комунікаційних інституцій сьогодення; визначення закономірностей і механізму розвитку архіву як документної, інформаційної та когнітивної структури сучасного соціально-комунікаційного середовища збереження й організації доступу користувачів до найцінніших джерел ретроспективної документної інформації.


    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


    1. Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации / Р.Ф. Абдеев; под ред. Е.С. Ивашкина, В.Г. Деткова. М. : ВЛАДОС, 1994. 336 с.
    2. Автократов В.Н. Архивоведение: методологическая характеристика и типология исследований / В.Н. Автократов // История СССР. 1972. №4. С. 36-45.
    3. Автократов В.Н. К вопросу о методологии архивоведения / В.Н. Автократов // Археографический ежегодник за 1969 год. М. : Наука, 1971. С. 22-35.
    4. Автократов В.Н. Общая теория архивоведения / В.Н. Автократов // Вопросы истории. 1973. №8. С. 59-72.
    5. Автократов В.Н. Теоретические проблемы отечественного архивоведения / В.Н. Автократов. М. : РГГУ, 2001. 393 с.
    6. Алексеева Е.В. Архивоведение: учеб. пособие / Е.В. Алексеева, Л.П. Афанасьева, Е.М. Бурова; под ред. В.П. Козлова. М. : Профоблиздат, 2002. 272 с.
    7. Андріяшев О. Актові книги / О. Андріяшев // Центральний архів стародавніх актів у Київі. К., 1929. С. 50.
    8. Арнольд В.И. Геометрические методы в теории обыкновенных дифференциальных уравнений / В.И. Арнольд. 2-е изд., испр. и доп. Ижевск : Ижев. респ. тип., 2000. 400 с.
    9. Архивам 5000 лет // Курьер ЮНЕСКО: Память человечества, библиотеки и архивы. 1985. №3. С. 34-35.
    10. Архивы России. Москва и Санкт-Петербург: справ.-обозрение и библиогр. указ. / Федер. арх. служба России (Росархив), Гос. публич. ист. б-ка РФ (ГПИБ), С.-Петерб. фил. арх. РАН (СПбФ АРАН), Ист.-арх. ин-т Рос. гос. гуманитар. ун-та (ИАИ РГГУ); гл. ред.: В. П. Козлов, П. К. Гримстед; отв. сост. Л. В. Репуло. Рус. изд. М. : Археогр. центр, 1997. 1070 с.
    11. Архіви України: Офіційний веб-сайт Державної архівної служби України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.archives.gov.ua. Назва з екрана.
    12. Архіви в цифрах, фактах [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.archives.gov.ua/Archives/Arhivy-Ukr.php. Назва з екрана.
    13. Архіви у ЗМІ [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.archives.gov.ua/Archives/A_u_ZMI.php. Назва з екрана.
    14. Архівознавство: Підручник для студентів іст. ф-тів вищ. навч. закладів України / за заг. ред. Я.С. Калакури та І.Б. Матяш. К. : Видавн. дім «КМ Академія», 2002. 356 с.
    15. Афанасьев В.Г. Системность и общество / В.Г. Афанасьев. М. : Политиздат, 1980. 368 с.
    16. Афанасьев В.Г. Социальная информация / В.Г. Афанасьев. М. : Наука, 1994. 200 с.
    17. Бабушкина Ю.В. Web-сайт в реализации коммуникационной политики предприятия / Ю.В. Бабушкина // Науч.-техн. информ. Сер. 1. 2007. №4. С. 14-17.
    18. Баранович А.И. К изучению магнатских архивов Украины / А.И. Баранович // Проблемы источниковедения. М. : Наука, 1956. Т. 5. С. 158.
    19. Бездрабко В. «Великі реформи» діловодства й архівної справи та розвиток вітчизняного документознавства (19601980-і рр.) / В. Бездрабко // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. К., 2012. Вип. 19. С. 26-51.
    20. Бездрабко В.В. До питання класифікації архівних документів: проблеми і пошук / В. Бездрабко // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство : міжвід. зб. наук. пр. 2002. Вип. 5 : Архіви складова інформаційних ресурсів суспільства. С. 179-184.
    21. Бездрабко В.В. Документознавство в Україні: інституціоналізація та сучасний розвиток / В. Бездрабко. К. : Четверта хвиля, 2009. 720 с.
    22. Бездрабко В. Історія науки про документ, або Відкриття відомого / В. Бездрабко. К. : Четверта хвиля, 2011. 296 с.
    23. Бездрабко В. Новітнє документознавство в контексті еволюції сучасної науки / В. Бездрабко // Актуальні проблеми соціально-гуманітарних наук : в 2-х ч. Ч. 1 : збірн. наук. праць. Дніпропетровськ, 2012. С. 165-168.
    24. Бездрабко В.В. Семінар з архівознавства та допоміжних історичних дисциплін ЦДІА України у Львові: науковий феномен / В. Бездрабко // Зап. Львів. наук. б-ки ім. В. Стефаника : зб. наук. пр. Львів, 2008. Вип. 1 (16). С. 546-579.
    25. Бездрабко В. «Соціальні комунікації»: чи прийнятне пропоноване? / В.В. Бездрабко // Наук. вісн. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки. Серія : Філологічні науки. Літературознавство. Луцьк, 2010. № 21. С. 70-76.
    26. Беззубова О.В. Теория музейной коммуникации как модель современного образовательного процесса / О.В. Беззубова [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://anthropology.ru/ru/texts/bezzubova/theory.html. Назва з екрана.
    27. Бекетова О.П. Журнал «Исторический вестник» и его место в исторической науке конца ХІХ нач. ХХ в.: автореф. дис. канд. іст. наук / О.П. Бекетова. Дніпропетровськ, 1993. 22 с.
    28. Бернат А. Архіви, бібліотеки, музеї інститути суспільної пам’яті / А. Бернат // Архіви України. 2004. №4-6. С. 37-44.
    29. Більше уваги довідковій роботі // Бюл. Центрального архівного управління. 1929. №6 (50). С. 10.
    30. Блауберг И.В. Становление и сущность системного подхода / И.В. Блауберг, Э.Г. Юдин. М. : Наука, 1973. 269 с.
    31. Бородкин Л.И. «Порядок из хаоса»: концепции синергетики в методологии исторических исследований / Л.И. Бородкин // Новая и новейшая история. 2003. №2. С. 98-118.
    32. Боряк Г.В. Архіви України і виклики сучасного суспільства: штрихи до колективного портрета користувача архівної інформації / Г.В. Боряк, Г.В. Папакін // Архіви України. 2003. №1-3. С. 48-52.
    33. Боряк Г.В. Десять років інформатизації архівної справи в Україні: проблеми, здобутки, перспективи / Г.В. Боряк // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство : міжвід. зб. наук. пр. 2002. Вип. 5 : Архіви складова інформаційних ресурсів суспільства. С. 9-18.
    34. Боряк Г.В. Документальні архівні та інформаційні системи: до проблеми інтеграції / Г.В. Боряк // Актуальні проблеми розвитку архівної справи в Україні : доповіді та повідомлення наук. конф. (Київ, 15-16 березня 1996 р.) / Т.П. Прись (упоряд.), І.Д. Лепша (ред.); Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, Центральна наукова бібліотека ім. В.І. Вернадського НАН України. К., 1996. С. 33-42.
    35. Боряк Г.В. Камеральна археографія і археографічна україніка: теорія та методика актуалізації архівної документальної спадщини : автореф. дис. д-ра іст. наук: 07.00.06 / Г.В. Боряк; Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. К., 1996. 43 с.
    36. Боряк Г.В. Пріоритетні проекти та перспективні напрями діяльності архівних установ в інформаційній сфері: (З доповіді на підсумковій колегії Держкомархіву України, лютий 2007 р.) / Г.В. Боряк // Сумський історико-архівний журнал. 2007. №2-3. С. 7-15.
    37. Буданцев Ю.П. Очерки ноокоммуникологии (Массовая коммуникация в ноосфере) / Ю.П. Буданцев. М. : Изд-во МНЭПУ, 1995. 179 с.
    38. Бужинський М.М. Полтавський окрарх і громадськість / М.М. Бужинський // Архівна справа. 1930. Кн. 12. С. 82-83.
    39. В Київському музеї російського мистецтва покажуть, яким має бути сучасний музей [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://aratta.com.ua
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины