Рибачок Олег Миколайович Міжнародні інтегровані цифрові ресурси документаль­ної спадщини архівів, бібліотек, музеїв: етапи створення, стратегії розвитку (80-ті роки XX - 10-ті роки XXI ст.) : Рыбачок Олег Николаевич Международные интегрированные цифровые ресурсы документального наследия архивов, библиотек, музеев: этапы создания, стратегии развития (80-е годы XX - 10-е годы XXI в.) Rybachok Oleh Mykolayovych International integrated digital resources of documentary heritage of archives, libraries, museums: stages of creation, development strategies (80s of XX - 10s of XXI century)

Краткое описание

Рибачок Олег Миколайович, аспірант Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського НАН України: «Міжнародні інтегровані цифрові ресурси документаль­ної спадщини архівів, бібліотек, музеїв: етапи створення, стратегії розвитку (80-ті роки XX - 10-ті роки XXI ст.)» (27.00.02 - документознавство, архівознавство). Спец- рада Д 26.165.01 у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ
імені В. І. ВЕРНАДСЬКОГО
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ
імені В. І. ВЕРНАДСЬКОГО
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
РИБАЧОК ОЛЕГ МИКОЛАЙОВИЧ
УДК [021 + 930.25 + 069]:004(100) «198/201» ДИСЕРТАЦІЯ
МІЖНАРОДНІ ІНТЕГРОВАНІ ЦИФРОВІ РЕСУРСИ
ДОКУМЕНТАЛЬНОЇ СПАДЩИНИ АРХІВІВ, БІБЛІОТЕК, МУЗЕЇВ:
ЕТАПИ СТВОРЕННЯ, СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ
(80-ті роки ХХ - 10-ті роки ХХІ ст.)
27.00.02 - Документознавство, архівознавство
(27 - Соціальні комунікації)
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело. О. М. Рибачок.
Науковий керівник Онищенко Олексій Семенович,
академік НАН України, доктор філософських наук, професор
Київ - 2018

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 16
ВСТУП 19
РОЗДІЛ 1
ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ 25
1.1. Історіографія та джерельна база дослідження 25
1.2. Методологічні засади дослідження 48
РОЗДІЛ 2
КУЛЬТУРНА, ДОКУМЕНТАЛЬНА І ЦИФРОВА СПАДЩИНА В МІЖНАРОДНОМУ ТА УКРАЇНСЬКОМУ
ЗАКОНОДАВСТВІ. МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ 56
2.1. Діяльність ЮНЕСКО в галузі розвитку проектів цифрової
культурної спадщини 56
2.2 ЮНЕСКО та міжнародне законодавство в галузі поняттєвого апарату культурної спадщини і культурних цінностей 65
2.3. Українське законодавство та правові засади реєстрації і
збереження культурної й документальної спадщини 80
РОЗДІЛ 3
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД У ФОРМУВАННІ МІЖНАРОДНИХ ІНТЕГРОВАНИХ ЦИФРОВИХ РЕСУРСІВ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ 96
3.1. Створення європейського інформаційного простору, стратегії та
шляхи формування цифрових ресурсів історико-культурної спадщини 96
3.2. Європейська цифрова бібліотека (Європеана, Europeana)
(«Електронна Александрійська бібліотека») та Європейська бібліотека (TEL): етапи та стратегії розвитку (2000-2020) 115
3.3. Світова цифрова бібліотека 134
3.4. Цифрова бібліотека Манускрипторіум (Manuscriptorium) 138
РОЗДІЛ 4
НАЦІОНАЛЬНІ ЦИФРОВІ ПРОЕКТИ ПРОВІДНИХ КРАЇН СВІТУ, ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНИ 151
4.1. Стратегія Бібліотеки Конгресу США в галузі створення
Національної цифрової бібліотеки в 1995-2017 рр 151
4.2. Формування національних цифрових мультикультурних
ресурсів у США, Канаді, Австралії 164
4.3. Стратегії провідних країн світу в створенні національного
ресурсу історико-культурної спадщини і перспективи України 173
ВИСНОВКИ 198
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 204
ДОДАТКИ 241
Додаток А. Список наукових публікацій здобувача за темою дисертації 241

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
- Міжнародна федерація бібліотечних асоціацій та установ (IFLA)
- Міжнародна асоціація академій наук
- Міжнародна рада архівів (ICO)
- Національний архівний фонд України
- Національна бібліотека Ізраїлю
- Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
- Національна парламентська бібліотека України ім. Ярослава Мудрого
- Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
- обласна універсальна наукова бібліотека
- Світова (Всесвітня) цифрова бібліотека
- United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, UNESCO
- Anglo-American Cataloguing Rules
- The Australian Institute of Aboriginal and Torres Strait Islander Studies
- Accessto cultural heritage networks for Europeana
- Building Resources for Integrated Cultural Knowledge Services
- Cataloging Cultural Objects: A Guide to Describing Cultural Works and Their Images
- Categories for the Description of Works of Art
- Dublin Core Metadata Initiative, DCMI 
DG - Directorate General for Communications
CONNECT Networks,Content & Technology
EAD - Кодований архівний опис
EBLIDA - European Bureau of Library, Information and Documentation Associations
ENRICH - European networking resources and information conserning cultural heritage
ERA - European Research Area
ERA-NET - European Research Area Network
ERA - Electronic Records Archives
eEurope
FRAD - ElectronicEurope
- Functional Requirements for Authority Data
FRSAR - Functional Requirements for Subject Authority Data
ISBD - International Standard for Bibliographic Description
ISAD (G) LAC - International Standard for Archival Description(General)
- Library and Archives Canada
NDLP - National Digital Library Program
ІСА - International Counsil on Archives
ISAD(G)
IFLA - International StandardBibliographic Description
- International Federation of Library Associations and Institutions
IMPACT - некомерційна організація «Вплив», що складається з
LIBER
державних і приватних установ - Ligue des Bibliotheques Europeennes de Recherche Association of European Research Libraries
MARC - Machine Readable Cataloguing
METS - Metadata Encoding and Transmission Standard
MICHAEL - Multilingual Inventory of Cultural Heritage in Europe
MINERVA - Ministerial NEtwork for Valorising Activities in

digitisation
MODS - Metadata Object Description Schema
MSEG - Member States expert group on digitisation & digital
preservation
NDLP - National Digital Library Program, European Research
NDLP - National Digital Library
OAIS - Open Archival Information System
PREMIS - Preservation Metadata - Implementation Strategies
RDA - Resource Description and Access
TDR - Trusted Digital Repository
TEL - The European Library
UNESCO - United Nations Educational, Scientific and Cultural
Organization (ЮНЕСКО)
USTC - Universal Short Title Catalogue
WDL - World Digital Library

ВСТУП
Обґрунтування теми. Сучасний розвиток документознавства характеризується вступом у нову реальність цифрового суспільства і супроводжується розробкою інтегрованих документаційних систем цифрового покоління та їхнім представленням у глобальній мережі Інтернет. Ця інтеграція є об’єктивною потребою для подальшого розвитку інформаційного суспільства, вона включає в себе створення ресурсів культурної спадщини, відбувається на засадах поєднання комплексу спеціальних джерелознавчих, археографічних, бібліографічних та інформаційно-технологічних методик, що описують і репрезентують документальні джерела архівів, бібліотек, музеїв (АБМ). Основним напрямом процесу створення міжнародних інтегрованих цифрових ресурсів є стандартизація всіх процесів описування (каталогізація), оцифрування, забезпечення збереженості й організації доступу до документної інформації. Упродовж останніх тридцяти років над напрацюванням організаційних заходів, методології та фінансової підтримки працювали міжнародні організації, зокрема ЮНЕСКО (Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури), МРА (ICA - Міжнародна рада архівів) та ІФЛА (IFLA-Міжнародна федерація бібліотечних асоціацій та установ), Європейський Союз, уряди провідних країн світу, корпорації та наукові товариства, що забезпечили участь провідних фахівців у широкому обговоренні цієї проблеми на конференціях і семінарах та, відповідно, в створенні взаємопов’язаної стратегії, концепцій системи та методичних і технологічних засад інтеграції джерел. Отже, етапи створення ресурсів та стратегії їхнього розвитку - це актуальна тема для сучасного українського документознавства, джерелознавства та історичної науки, які адаптуються до нових реалій розвитку суспільства, вдосконалюють управління процесами створення інтегрованого цифрового ресурсу національної культурної спадщини та його використання. Передовий зарубіжний досвід є важливим для України, яка поки ще не вийшла на міжнародний рівень представництва в світовому співтоваристві і не посіла гідного місця в європейському культурному просторі в питаннях створення загальнонаціонального проекту цифрової документальної спадщини, що зберігається в АБМ.
Тема дисертації в такій постановці питання досі не ставала предметом спеціального дослідження: відсутні праці щодо комплексного аналізу історії формування і стану міжнародних цифрових ресурсів культурної та документальної спадщини, досвіду передових країн. Окремі статті є фрагментарними і мають інформаційний характер. Більш детально про це йдеться в першому розділі дисертації.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідної роботи Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (НБУВ) «Розвиток електронних інформаційних ресурсів рукописної та книжкової спадщини України» (2013¬2015) (номер державної реєстрації 0113U001088).
Мета дослідження полягає у вивченні історії створення міжнародних інтегрованих цифрових електронних ресурсів документальної спадщини, що зберігається в АБМ різних країн і має значення культурного факту меморіального характеру.
Для реалізації зазначеної мети дослідження передбачається вирішення таких завдань:
встановити стан розробки теми та джерельної бази, методичний апарат дослідження теми;
розглянути діяльність ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій у галузі культури, освіти, науки, розробки питань документальної культурної спадщини та інформаційно-комунікаційних процесів у соціумі та у формуванні суспільства знань, що супроводжується виникненням цифрової культури;
з’ясувати передумови інтеграції документальних ресурсів у базах даних національних АБМ в контексті формування глобального інформаційного суспільства та суспільства знань;
визначити етапи створення цифрових інтегрованих міжнародних ресурсів документальної спадщини та стратегій провідних бібліотек, надати характеристику кожному етапу, з’ясування хронологічних меж, змісту кожного етапу та його стратегій;
охарактеризувати найбільш потужні європейські інтегровані ресурси документальної спадщини, що створювалися в рамках стратегії ЄС щодо пошуків європейської ідентичності, передусім Європеани, Європейської бібліотеки (TEL), Манускрипторіуму;
встановити концепції і стратегічні напрями, спільне та відмінне у розвитку Європеани і Світової цифрової бібліотеки;
зробити огляд національних стратегій провідних національних бібліотек світу, передусім Бібліотеки Конгресу США, Канади, Австралії та інших західноєвропейських та східних національних бібліотек, розкрити їхню специфіку;
окреслити перспективи України в створенні національного цифрового ресурсу документальної спадщини АБМ та приєднанні до світових ресурсів.
Об’єктом дослідження є міжнародні цифрові інтегровані ресурси документальної спадщини Європи та світу, що представлені у відкритому доступі в мережі Інтернет.
Предметом дослідження є стратегії, передумови та етапи формування міжнародних і національних ресурсів у галузі інтегрованих цифрових ресурсів документальної спадщини АБМ як важливої складової частини культурної спадщини та джерельного ресурсу історичної науки.
Хронологічні рамки дослідження. Нижня межа - 80-ті роки ХХ ст., на які припав процес започаткування та створення цифрових ресурсів, напрацювання науково-методичних та інформаційно-технологічних підходів у формуванні спільних міжнародних ресурсів, стандартизації наукового опису, збереженості, організації вільного доступу та представлення ресурсів у міжнародній корпоративній мережі. Верхня межа дослідження - 10-ті роки ХХІ ст., коли завдання створення міжнародних цифрових інтегрованих ресурсів було вирішене і почався новий етап інтеграції - об’єднання існуючих баз даних та ресурсів культурної документальної спадщини в глобальному інформаційному та культурному просторі, зокрема в мережі Європеани та СЦБ.
Методологічною основою дослідження є загальнонаукові принципи наукових досліджень, зокрема принципи об’єктивності, системності, достовірності, історизму. Системно-структурний, порівняльний методи застосовані для аналізу інтегрованого ресурсу цифрової спадщини як системи документальної спадщини, що складається з багатоаспектних за походженням та проблематикою видів документів, які зберігаються в АБМ як установах національної пам’яті, порівнянні принципів побудови різних міжнародних систем та їх завдань. Проблемно-тематичний метод використано для осмислення основних проблем, вирішення яких розвиває створення цифрових ресурсів, організацію спільної та скооперованої роботи міжнародних організацій. Хронологічний метод дозволив простежити етапи створення ресурсів та розвиток основних стратегій. Інформаційно - комунікаційний та джерелознавчий методи застосовувалися для аналізу широкого кола методичних документів у комунікації міжнародних організацій, проектів, матеріалів, оцінки як джерельної складової ресурсів та тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше:
розкрито джерельну базу, визначено стан розробки теми та комплексний методичний апарат дослідження;
встановлено роль ЮНЕСКО та інших професійних міжнародних наукових організацій у галузі культурної та документальної спадщини в розробці стратегій, концепцій та в методичному забезпеченні уніфікації діяльності для формування інтегрованих ресурсів в глобальній мережі, розробці термінології та поняттєвого апарату;
визначено історичні передумови та три етапи створення ресурсів документальної культурної спадщини й інтеграції в міжнародних цифрових ресурсах у масштабах ЄС та СЦБ на засадах розробки спільних підходів та технологій у галузі розуміння змісту культурної спадщини, структурування та стандартизації в галузі описування, оцифрування, репрезентації, зберігання, надання доступу;
охарактеризовано особливості національних проектів і стратегій передових країн у галузі створення цифрових ресурсів, встановлено склад і зміст національних ресурсів, ув’язаних зі специфікою історичного розвитку країн;
визначено характер інтенсивного розвитку цифрових ресурсів, що формуються в рамках стратегії ЄС, передусім Європеани, Європейської бібліотеки (TEL), Манускрипторіуму, критеріїв відбирання документів у цілому та пріоритети на сучасному етапі оцифрування документальних колекцій;
з’ясовано, що стратегії формування цифрових джерел виходять з цінності культурної спадщини, необхідності збереження документальної пам’яті народів та постійної підтримки форматів в умовах зміни технологій, удосконалення обміну, забезпечення вільного доступу до інформації суспільного надбання;
доведено, що в усіх державах, які створили ресурси, сьогодні стратегії розвитку пов’язані з підвищенням якості ресурсу та управління ним, прискоренням обміну та вирішенням питання вільного доступу до джерел АБМ як суспільного надбання, пом’якшенням умов авторського права.
Дістали подальшого розвитку:
ідеї щодо перспективи створення національного інтегрованого цифрового документального ресурсу України на засадах створення нової об’єднаної концепції подальшого розвитку методичних засад Державного реєстру національного культурного надбання та цифрового ресурсу Україніки, з урахуванням міжнародних положень та стандартів, пов’язаних з оцифруванням документальної спадщини.
Особистий внесок здобувача. Усі результати дисертаційного дослідження отримані дисертантом особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації були представлені на міжнародних наукових конференціях: «Адаптація завдань і функцій наукової бібліотеки до вимог розвитку цифрових інформаційних ресурсів» (Київ, 8-10 жовтня 2013 p.); «Наукова молодь в умовах розвитку соціокомунікаційної сфери» : IV Міжнародна наукова конференція молодих учених (Київ, 16 травня 2013 р.); «Молодь. Наука. Інновації» : V Міжнародна наукова конференція молодих учених (Київ, 15 травня 2014 р.); «Бібліотека. Наука. Комунікація. Стратегічні завдання розвитку наукових бібліотек» (Київ, 3-5 жовтня 2017 р.).
Публікації. Головні теоретичні та методичні положення і результати дисертації відображені в 10 наукових публікаціях. Серед них - 6 статей у наукових журналах ізбірниках наукових праць, включених у перелік фахових видань МОН України, тези доповідей на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях. Три видання зареєстровані в міжнародних бібліометричних базах даних.
Структура й обсяг дисертації визначені її метою, змістом та поставленими дослідницькими завданнями, логікою послідовності викладу матеріалу з окремих комплексів досліджуваних питань. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 242 стор. основний текст - 186 стор. (9,0 авт. арк.), список використаних джерел - 336 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації встановлено етапи створення та стратегії розвитку сучасних міжнародних цифрових електронних ресурсів документальної спадщини на засадах корпоративної інтеграції різновидових документів, що зберігаються в архівах, бібліотеках, музеях, зокрема Європейської цифрової бібліотеки (Європеана), Світової цифрової бібліотеки, «Пам’ять світу», Манускріпторіум, а також інших ресурсів національного та міжнародного рівня, що створюються в Європі, Америці та Австралії.
Вивчення досліджень попередників показало, що процес створення інтегрованих цифрових ресурсів культурної спадщини міжнародного характеру комплексно не вивчався в такій постановці питання, яка задекларована в нашій дисертації. Джерельна база роботи складається з широкого кола документів, що містяться на сайтах і порталах ЮНЕСКО, міжнародних професійних організацій, міжнародних та національних цифрових бібліотек і мають інтегрований характер.
ЮНЕСКО своєю багатогранною діяльністю сформувала міжнародну правову основу та впровадила міжнародні принципи культурної політики (культурної ідентичності та культурного розмаїття), відпрацювала їхню терміносистему, організувала велику роботу зі створення цифрових ресурсів, стандартизації технологій описування, зберігання, обміну та доступу до джерел культурної спадщини. Вона провела велику роботу щодо вироблення спільних концепцій розвитку понятійного апарату культури і культурної спадщини.
У 1980-х роках склалися передумови до інтеграції документальних ресурсів у базах даних національних АБМ, що почали розвиватися завдяки новим інформаційним технологіям та становленню глобальної мережі Інтернет. Тоді також виникають різні види програмного забезпечення та відбуваються перші спроби уніфікації описування та каталогізації джерел, створюються національні проекти баз даних тощо.
Але національна стандартизація мала великі недоліки в справі обміну та доступу до джерел між різними країнами. Розуміння потреби спільних дій в цьому напрямі починається з прийняття Декларації Всесвітньої конференції з політики в сфері культурив Мехіко (1982) і завершується глобальним проектом реєстрації культурної спадщини, наданої міжнародним проектом «Пам’ять світу» (1992 р.), яким передбачалося розвивати зусилля міжнародної спільноти щодо уніфікації електронних форм збереження, обміну та доступу до спадщини АБМ. У цей період ЮНЕСКО визначила національні бібліотеки основними інтеграторами різнорідної за видами та спільної за змістом документальної спадщини АБМ, оскільки вони мали всі види документальних джерел та досягли значного прогресу в процесах інформатизації, що дозволило будувати модельні об’єкти.
Перший етап відкриває програма ЮНЕСКО «Пам’ять світу» (1992), спрямована на розвиток інтегрованих цифрових ресурсів документальної спадщини, результатом якої стало створення перших національних цифрових бібліотек. Лідерами цього процесу стали США, Канада та Австралія, які його розпочали, оголосивши політику мультикультуралізму. За ними йдуть Велика Британія, Японія, Чехія, Фінляндія тощо. Формально цей період продовжується до кінця 1990-х років - початку ХХІ ст., з процесом накопичення досвіду підготовки національних та відомчих цифрових ресурсів документальної спадщини.
Утворення Європейського Союзу та розробка його стратегій у галузі культури відіграли значну роль у формуванні інтегрованих ресурсів в Європі. Організаційні засади з питань координації діяльності розгорталися в декількох напрямах, потребували врахування національних стратегій, залучення великої кількості професійних фахівців різних країн, що об’єднувалися в комітети, робочі групи, спільно фінансувалися Європейським Комітетом за допомогою таких міжнародних організацій, як ЮНЕСКО, МРА та ІФЛА, а також через фінансування країн, що брали участь у цих процесах, коштів урядів та меценатів (за останні 10 років загальний обсяг фінансування досяг обсягу в близько 100 млрд. євро).У цей період виникає усвідомлення необхідності визначення принципів європейської культурної ідентичності та значення соціальної компоненти для розвитку науки, суспільства та формування європейської колективної пам’яті. Процеси глобалізації та інтеграційні тенденції в галузі створення цифрового ресурсу культурної спадщини породили потребу вироблення спільної політики оцифрування щодо АБМ як установ пам’яті та концентрацію уваги на історико-культурній спадщині в цілому та документальній зокрема. Проект реалізовувався в рамках розробки ЄС стратегії науково-технічного розвитку Європи від 2000 до 2020 р. В ньому взяли участь як національні, так і міжнародні організації.
Тому другий етап пов’язаний з лідерством Європи, яка вийшла на новий концептуальний рівень у створенні інтегрованого міжнародного ресурсу, пов’язаного з прийняттям та розвитком стратегії науково - технічного розвитку Європи на перші десять років - від 2000 до 2010 р. та особливим місцем у ньому цифрових стратегій ЄС, що було розглянуто на засіданні ЄК в 2000 р. в Лісабоні. У 2003 р. приймається основоположний документ «Хартія про збереженість цифрової спадщини», прийнятий на ХХХІІ Генеральній конференції ЮНЕСКО (2003), де був оголошений перехід від аналогових носіїв до цифрових, а також рекомендувалося опрацювати відповідну законодавчу базу для започаткування проекту Електронної Європи (еЕигоре). У Хартії виголошувалася світова стратегія створення цифрового ресурсу культурної спадщини в умовах виникнення нової реальності - цифрової спадщини, що не має аналогів у традиційних джерелах, та було розроблено рекомендації і шляхи об'єднання зусиль з метою визначення завдань та розробки політики і проектів, спрямованих на збереження цифрової спадщини.
Тоді ж оформлюються інтегровані міжнародні цифрові ресурси історико-культурної спадщини, зокрема Європейська бібліотека (TEL) (2004), Манускрипторіум (2002), за ініціативою Бібліотеки Конгресу США створюється Світова цифрова бібліотека - СЦБ (2006), формуються цифрові ресурси університетів, наукових установ, АБМ, започатковується Європеана (2008). Особливо слід відзначити Манускрипторіум як спеціалізований інтегрований ресурс рукописів та стародруків, спрямований на обслуговування розвитку історичної науки, що співпрацює з науковими співтовариствами.
Стратегічний напрям створення цифрових ресурсів АБМ на цьому етапі передбачає розробку концептуальних моделей щодо відбирання та експертизи документальної спадщини, вироблення стандартів змісту, правил наукового описування та каталогізації, стандартів описових метаданих, комунікативних форматів, стандартів структурних та адміністративних метаданих, стандартів обміну даними тощо. Усе це було передбачено в інтегрованому проекті Європейської цифрової бібліотеки - Європеані (2008).
Третій етап пов’язаний із набуттям Європеаною статусу головної європейської цифрової бібліотеки та загальноєвропейського інтегратора цифрових культурних матеріалів, а СЦБ - статусу інтегратора світових документальних пам’яток. Цей етап починається з Рекомендацій ЄК з питань мереж зв'язку, контенту і технологій з оцифрування (2011), онлайнового доступу до культурних цінностей і збереження цифрової спадщини в рамках європейської стратегії до 2020 р., а також з діяльності Групи експертів держав-членів ЄС з оцифрування і збереження цифрового контенту та створення Європеани. Вона стала органічною складовою частиною і ключовим елементом у концепції Єдиного інформаційного простору ЄС, агрегатором основного історико-культурного ресурсу Європи та багатьох культурних ресурсів європейських країн. До її складу фактично з 1 січня 2017 р. увійшла Європейська бібліотека (TEL) та приєднався Манускрипторіум. Тим самим завершився етап повної інтеграції цифрової документальної культурної спадщини європейських країн, а також відбулася розробка сумісних програм та дій із СЦБ.
Стратегія Європеани полягає в оцифруванні та збереженні культурної пам'яті Європи, яка включає в себе документальні джерела - твори друку (книги, журнали і газети), фотографії, архівні документи, музейні предмети, а також аудіовізуальні матеріали, пам’ятники і археологічні об’єкти тощо.
Створення Європеани пройшло декілька етапів, які супроводжувалися розвитком організаційного контенту, формуванням стратегії ЄС щодо його створення, відпрацюванням єдиних концептуальних та технологічних засад інтегрованого електронного європейського простору культурної спадщини, що зберігається як в АБМ, так і в інших установах культури європейських країн. Цей проект розвивається в межах загальної стратегії інноваційного економічного та соціального розвитку ЄС та фінансується, до значної міри, урядами європейських держав. ЄС рекомендує своїм державам-членам сприяти постачанню до Європеани всіх матеріалів, оцифрованих за державний кошт, що має забезпечити однакове представлення матеріалів культурних установ.
Основна стратегія Європеани та Світової цифрової бібліотеки на найближчу перспективу спрямована на підвищення якості ресурсу, вільного доступу та прискореного обміну ресурсами, співпраці з партнерами та популяризації своїх веб-порталів. Пріоритетними завданнями оцифрування для науково-дослідних інститутів, бібліотек та архівних установ Європи визначено необхідність переведення в цифровий формат документів, написаних або надрукованих в Європі або європейськими мовами до 1700 р. як унікальних і особливо цінних для збереження європейської історії та культури пам’яток. Для Світової цифрової бібліотеки - агрегація цифрових ресурсів документальних пам’яток людства світового рівня, що зберігаються в різних країнах.
Європеана та СЦБ доповнюють одна іншу, хоча й мають певні відмінності. Принципи організації ресурсу є сумісними, проте стратегії - різними - Європеана надає партнерам більше можливостей у відбиранні документів і орієнтується на європейську культуру з її різноманітним представленням, з акцентом на європейське походження. Ресурс Європеани є розподіленим. У СЦБ вимагають більш суворих критеріїв для визначення пам’ятки світового рівня, а також надають більших пільг стосовно авторських прав. Ресурс СЦБ є централізованим.
Стратегії створення національних цифрових ресурсів документальної спадщини як у США, Канаді, Австралії, так і в західноєвропейських та східних країнах характеризуються національними культурними тенденціями кожної країни і, як правило, покладаються на головні національні бібліотеки за участю національних архівів та музеїв. Сьогодні цей процес відзначений значними здобутками і фінансується як державою, так і добродійними організаціями. Першочерговість оцифрування враховує систему критеріїв цінності джерел, але також враховує історичний розвиток держави в світовій культурі. Враховано сумісність міжнародних технологій та стандартів, щодо опрацювання, зберігання, обміну та вільного доступу до цифрового ресурсу, він створюється на корпоративних засадах бібліотек, архівів, музеїв.
В Україні загальнонаціональний проект оцифрування спадщини лише розпочався, хоча Державний реєстр національного культурного надбання був прийнятий ще в 1992 р., але досі остаточно не оформлений. Прийняття Довгострокової стратегії розвитку української культури - стратегії реформ в 2016 р. відкриває можливості для прискорення цього процесу. Привабливою є ідея рукописної, архівної та друкованої Україніки, що сьогодні може реалізуватися як інтегрований цифровий ресурс документальної спадщини як в Україні, так і поза її межами. Розробка світовою спільнотою наукових, організаційних та програмно-технологічних стандартів, урегулювання всіх аспектів технологій дозволяють АБМ відразу влитися в світові проекти, про що свідчить перший досвід українських наукових установ та закладів. Цей процес потребує значних організаційних зусиль та відповідного фінансування з різних джерел, передусім з боку уряду, розгортання освітніх програм навчання фахівців, засвоєння напрацьованих стандартів, методик, встановлення зв’язків, аналізу наявного контенту пам’яток культури в АБМ тощо. Рух України до європейського культурного простору має стати одним з пріоритетних вітчизняних концептів.