Левченко Лариса Леонідівна. Розвиток архівної справи в Сполучених Штатах Америки (кінець XVIII - початок XXI ст.) : Левченко Лариса Леонидовна. Развитие архивного дела в США (конец XVIII - начало XXI вв.) Levchenko Larysa Leonidivna. Development of archival business in the United States of America (end of XVIII - beginning of XXI century)

Краткое описание

Левченко Лариса Леонідівна. Розвиток архівної справи в Сполучених Штатах Америки (кінець XVIII - початок XXI ст.).- Дисертація д-ра іст. наук: 27.00.02, НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. - Київ, 2014.- 404 с.

Державна архівна служба України
Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства

На правах рукопису

ЛЕВЧЕНКО ЛАРИСА ЛЕОНІДІВНА

УДК 930.25(73)”17/20”

РОЗВИТОК АРХІВНОЇ СПРАВИ
В СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ
(КІНЕЦЬ ХVIII – ПОЧАТОК ХХІ СТ.)

27.00.02 – документознавство, архівознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора історичних наук

Науковий консультант:
Матяш Ірина Борисівна,
доктор історичних наук, професор

Київ – 2014

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . 7
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА
ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
15
1.1. Стан наукової розробки проблеми. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
1.2. Характеристика джерельної бази . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42
1.3. Методологічні засади дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56
Висновки до розділу 1. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73
РОЗДІЛ 2. ІСТОРІЯ АРХІВНОГО РУХУ, СТВОРЕННЯ АРХІВІВ
І СТАНОВЛЕННЯ АРХІВНОЇ СПРАВИ В ШТАТАХ США. . . . . . . . . . . . . . . . . . .
74
2.1. Передумови виникнення архівного руху історичних товариств
у Новій Англії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
74
2.2. Розгортання архівного руху історичних товариств
та створення архівів у Середньоатлантичних штатах. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
93
2.3. Створення департаментів архівів та історії
у Південно-Східних штатах. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
103
2.4. Рух історичних товариств за створення
«незалежних» архівів у Південноатлантичних штатах . . . . . . . . . . . . . . . . . .
112
2.5. Відновлення комплексів колоніальних документів
і заснування архівів у Південно-Західному центральному регіоні . . . . . . . .
129
2.6. Особливості організації управління архівною
справою у Північно-Східних центральних штатах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
138
2.7. Створення історичних товариств як офіційних
архівів штатів Північно-Західного центрального регіону . . . . . . . . . . . . . . .
148
2.8. Роль історичних товариств регіону Скелястих гір у забезпеченні
збереженості історичних документів та організації архівів . . . . . . . . . . . . .
157
2.9. Різні шляхи створення архівів у штатах Тихоокеанського регіону . . . . . 169
Висновки до розділу 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 178
РОЗДІЛ 3. НАЦІОНАЛЬНИЙ АРХІВ І АДМІНІСТРАЦІЯ ДОКУМЕНТАЦІЇ США: ІСТОРІЯ, СТРУКТУРА, ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ. . . . . . . . . . . . . . . .
184
3.1. Рух істориків за збереження документальних комплексів
федеральних органів влади та заснування Національного архіву США . . . . . .
184
3.2. Історичний розвиток Національного архіву США
у період «дорослішання» (1934 – початок 1950-х рр.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
204
3.3. Становлення наукових методів експертизи цінності
та систематизації документів у Національному архіві США. . . . . . . . . . . . . . . .
221
3.4. Створення федеральних центрів документації
та президентських бібліотек . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
246
3.5. Національний архів США у русі «за незалежність» (1980–1985 рр.).
Організація роботи архіву як незалежної федеральної агенції . . . . . . . . . . . . . .
265
3.6. Вирішення проблеми забезпечення збереженості документальної
історичної спадщини американської нації на цифрових носіях
у Національному архіві США (середина 1980-х – 2013 рр.) . . . . . . . . . . . . . . . .

282
Висновки до розділу 3. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 229
РОЗДІЛ 4. ТОВАРИСТВА АРХІВІСТІВ США . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. 302
4.1. Зростання професійної свідомості архівістів
та створення Товариства американських архівістів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
302
4.2. Товариство американських архівістів: на шляху до лідерства
в архівній галузі США (1936 – початок 1970-х рр.). . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
315
4.3. Установчі та програмні документи, структура та основні напрями
діяльності Товариства американських архівістів (початок 1970-х – 2013 рр.).
339
4.4. Розвиток архівної освіти в США. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 363
Висновки до розділу 4. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 384
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 386
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 405
ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 598

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

БД – база даних
ВМФ США – Військово-морський флот США
ВНДІДАС – Всесоюзний (Всеросійський) науково-дослідний
інститут документознавства та архівної справи
ВПС США – Військово-повітряні сили США
ГАУ при Раді Міністрів СРСР – Головне архівне управління
ДАФ СРСР – Державний архівний фонд СРСР
ЕА – електронний архів
ЕД – електронний документ
ЕЦ – експертиза цінності
ІТ – інформаційні технології
МДІАІ – Московський державний історико-архівний інститут
МЗС – Міністерство закордонних справ
НДІ – науково-дослідний інститут
ПЗ – програмне забезпечення
РДГУ – Російський державний гуманітарний університет
ФБР – Федеральне бюро розслідувань

AASLH – American Association for State and Local History,
Американська асоціація історії штатів і округів
АСА – Academy of Certified Archivists, Академія сертифікованих архівістів
AHA – American Historical Association, Американська історична асоціація
ALA – American Library Association, Американська бібліотечна асоціація
ARMA – Association of Record Managers and Administrators,
Асоціація менеджерів і адміністраторів документації
CIMA – Conference of Inter-Mountain Archivists,
Конференція архівістів Міжгірського регіону
CoSA – Council of State Archivists, Рада архівістів штатів (у 1889–2008 рр. –COSHRC – Council of State Historical Records Coordinators, Рада координаторів
історичних документів штатів)
EAD – Encoded Archival Description, Стандарт кодованого архівного описування
ЕО – Executive Order, виконавчий наказ Президента США
FOIA – Freedom of Information Act, Закон про свободу інформації (1966)
FY – фінансовий рік у США починається з 1 жовтня попереднього календарного року і закінчується 30 вересня поточного року
FRC – Federal Records Center, федеральний центр документації
GRS – General Records Schedules, Перелік типових документів
GSA – General Services Administration, Адміністрація служб загального призна-чення
HRS – Historical Records Survey, Огляд історичних документів – проект WPA
з описування документів у штатах США часів «нового курсу» Президента США Фр. Рузвельта, тривав з 16 листопада 1935 р. до 1 лютого 1943 р.
ICA – International Council on Archives, Міжнародна рада архівів
InterPARES – International Research on Permanent Authentic Records in Electronic Systems, Міжнародні дослідження автентичних документів постійного терміну
зберігання в електронних системах
ISO – International Organization for Standardization, Міжнародна організація
стандартизації
MAC – Midwest Archives Conference, Конференція архівів Середнього Заходу
MARAC – Mid-Atlantic Regional Archives Conference, Середньоатлантична
регіональна архівна конференція
NAGARA – National Association of Government Archives and Records Administrators, Національна асоціація урядових архівів і адміністраторів документації (NASARA – National Association of State Archives and Records Administrators,
Національна асоціація архівів штатів і адміністраторів документації)
NARA – National Archives and Records Administration, Національний архів
і Адміністрація документації (назва Національного архіву США у 1934–1949 рр.
та з 1985 р. до сьогодення)
NARS – National Archives and Records Services, Національний архів
і Служба документації (назва Національного архіву США у 1950–1984 рр.)
NEA – New England Archivists, Архівісти Нової Англії
NHPC – National Historical Publications Commission, Національна комісія історичних публікацій (назва Комісії у 1934–1974 рр., з грудня 1974 р. – NHPRC)
NHPRC – National Historical Publications and Records Commission, Національна
комісія історичних публікацій і документів (назва NHPC до грудня 1974 р.)
OAH – Organization of American Historians, Організація американських істориків
OAIS – Open Archival Information System, Відкриті архівні інформаційні системи
OSS – Office of Strategic Services, Управління (Офіс) стратегічних служб
PROFS – PRofessional OFfice System, комп’ютерна система, розроблена
корпорацією IBM 1981 р. для створення і зберігання ЕД в офісах
RAMP – Records and Archives Management Programme, Програма управління
архівами і документами, заснована ЮНЕСКО 1979 р.
SAA – the Society of American Archivists, Товариство американських архівістів
SFA – Survey of Federal Archives, Огляд федеральних архівів – проект WPA
з описування федеральних історичних документів часів «нового курсу» Президента США Фр. Рузвельта, тривав з січня (квітня) 1936 р. до 30 червня 1942 р., від червня 1937 р. був частиною HRS
SHRAB – State Historical Records Advisory Board, Дорадча комісія з історичних
документів штатів
SRMA – Society of Rocky Mountain Archivists, Товариство архівістів Скелястих гір
SSA – Society of Southwest Archivists, Товариство Південно-Західних архівістів
ТАСС – Texas Advanced Computing Center, Техаський центр перспективних комп’ютерних технологій Університету штату Техас, м. Остін
WPA – Works Progress Administration (Work Projects Administration) – Адміністрація прогресу робіт (Адміністрація робочих проектів – назва до 1939 р.), діяла у часи «нового курсу» Президента США Фр. Рузвельта у 1935–1943 рр.
U.S.C. – United States Code, Кодекс Сполучених Штатів

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Архіви виконують у суспільстві специ-фічну місію інститутів пам’яті, зберігаючи документальні скарби людства та удо-ступнюючи їх для досліджень із метою з’ясування історичної правди і забез-печують тим самим трансляцію інформації прийдешнім поколінням. Архіви мають непересічну значущість для здійснення ефективної і прозорої політики урядів, захисту прав людини, відновлення індивідуальної та колективної пам’яті. У зв’язку з цим на сучасному етапі розвитку історичної науки актуалізується потреба осмислення історичного розвитку і суспільної ролі архівів та архівної справи в світовому вимірі, наукового доробку видатних архівістів, аналізу проблем у сфері забезпечення збереженості документальних пам’яток на всіх етапах історії людства в усіх країнах світу.
Архіви на території сучасних США виникли у ХVI ст. ще в колоніях. Інтенсивним був розвиток архівної справи у штатах США впродовж кінця ХVIII – початку ХХ ст., коли під впливом архівного руху історичних товариств започатковано збирання і публікацію історичних документів, засновано архіви ряду штатів, зроблено перші кроки на шляху розвитку наукових методів архівної роботи. Однак уважається, що архівна галузь та професія архівіста в США ведуть свою історію від часу створення Національного архіву США (1934) і заснування національної професійної організації – Товариства американських архівістів (1936). Європейські, у т. ч. російські, історики-архівісти вказували, що США не мали власних усталених архівних традицій [1629, с. 53–61]. Проте американські архівісти наполегливо вивчали досвід і запозичували знання в Європі та на інших континентах, експериментували, дискутували і, зрештою, знаходили раціональні рішення для забезпечення збереженості історичної документальної спадщини американської нації та передавання інформації нащадкам. За порівняно невеликий період (приблизно 80 років) архівісти США встигли не лише надолужити знання і досвід, які в інших країнах їх колеги здобували століттями, а й досягти рівня найрозвиненішої архівної галузі світу з притаманними їй особливостями, визначальними рисами та «власне американськими» традиціями.
Актуальність дослідження історії архівів та архівної справи у США, що за порівняно незначний час пройшла шлях від відсутності спеціалізованих архівів до найсучасніших архівних технологій для зберігання документів та удоступнення інформації, зумовлена потребою розвитку такого перспективного напряму сучасної архівної науки як зарубіжне архівознавство. Разом з тим, актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена ще й тим, що на пострадянському просторі вона досі комплексно не вивчалася, передусім з причини ідеологічного протистояння СРСР та США у «холодній війні», що тривала з середини 1940-х до початку 1990-х рр. Не приділено належної уваги цій темі й дослідниками з інших зарубіжних країн. У самих США до сьогодні не створено фундаментальної праці, яка б охоплювала розвиток архівної справи та історію архівів усієї країни в цілому від їх зародження до сьогодення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер-тація виконана у контексті науково-дослідних тем Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства (державний реєстраційний номер 0113U003612) і обговорена на спільному засіданні відділів архівознавства та документознавства УНДІАСД (протокол від 03.03.14 № 1).
Об’єктом дослідження є правові, наукові та організаційні засади архівної справи у США і діяльність архівів США, що постійно зберігають документи офіційного походження.
Предметом дослідження є еволюція системи архівних установ, особливості та основні тенденції становлення і розвитку архівної справи в США.
Хронологічні межі дисертації окреслені, з одного боку, кінцем ХVIII ст., коли було створено Бібліотеку для зберігання документів федерального уряду при Державному департаменті США (1787), ухвалено конституції Пенсільванії (1776) та Мериленду (1788), які закріпили функцію зберігання публічних та життєво важливих документів за секретарями штатів; а з другого боку – 2011–2013 рр., а саме – датою ухвалення Президентом США Б. Обамою Меморандуму про управління урядовими документами (28 листопада 2011 р.), завершенням оптимізації структури NARA (30 вересня 2012 р.), змінами у системі архівів штатів (підпорядкуванням Архіву штату Джорджія університетській системі (з 2013 р.).
Географічні межі дослідження: вся територія США в її сучасних кордонах із урахуванням поступовості її розширення у зв’язку із реалізацією політики експансії протягом ХІХ ст.
Мета дослідження: осмислення і комплексний аналіз історичного розвитку архівів та архівної справи у США упродовж кінця ХVIII – початку ХХІ ст. ., розвиток зарубіжного архівознавства як нового напряму архівної науки в Україні.
Відповідно до поставленої мети вирішувались такі наукові завдання:
– виявлення передумов формування архівної галузі США;
– дослідження архівного руху історичних товариств, процесу cтворення архівів та започаткування архівної справи у штатах;
– висвітлення руху істориків за збереження документів федеральних органів влади і заснування NARA та його результатів, історичного розвитку NARA, структури та організації його діяльності в умовах сучасності;
– з’ясування ролі і функцій федеральних архівних установ системи NARA (федеральних центрів документації та президентських бібліотек);
– аналіз розвитку теорії ЕЦ документів та методів систематизації архівних колекцій у Національному архіві США;
– виявлення підходів NARA щодо вирішення проблеми ЕД і створення Архіву електронних документів «ERA»;
– з’ясування ролі і значення Комісії публічних архівів і Конференції амери-канських архівістів АНА у формуванні архівної професії у США;
– висвітлення причин заснування та історичного розвитку SAA, аналіз установчих документів, напрямів діяльності SAA на сучасному етапі розвитку;
– дослідження розвитку архівної освіти в США та з’ясування ролі ACA у забезпеченні архівної галузі США фахівцями найвищої кваліфікації;
– аналіз персонального внеску істориків та архівістів США у розвиток архівної справи;
– виокремлення основних етапів історичного розвитку архівів та архівної справи і ключових культурологічних параметрів системи архівних установ США.
Методологічні засади дослідження: принципи науковості, історизму, об’єктивності, всебічності, комплексності та системності, розвитку, а також зв’язку теорії з практикою. Загальнонаукові методи наукового аналізу та синтезу, історичний, логічний, структурно-системний і стадіально-регіональний дозволили комплексно вивчити об’єкт і предмет дослідження, здійснити наукову реконструкцію і комплексний аналіз процесу становлення та історичного розвитку архівної системи й архівної справи в США. Спеціально-історичні методи (проблемно-хронологічний, синхроністичний, порівняльно-історичний, історико-генетичний, історико-конституційний, біографічний) сприяли дослідженню глибинних проблем і явищ, виявленню подібностей та особливостей в історичному процесі розвитку архівів та архівної справи в США.
У ході дослідження історичні події висвітлено в їх конкретних просторово-часових характеристиках із урахуванням ідей А. Тойнбі, В. Согріна, Дж. Тернера, А. Агеєва, Т. Куна та Школи «Анналів». Узято до уваги те, що архіви США сформувались у результаті історичного, політичного і соціально-економічного розвитку цієї країни, в умовах англо-американської правової системи, специфіка якої обумовлена федеративним устроєм держави, і несуть на собі відбиток культурних та ментальних традицій і цінностей американського мультирасового соціуму, які значно відрізняються від європейських, у т. ч. українських.
Поняттєво-термінологічний апарат дослідження становлять поняття і терміни американського архівознавства. У дослідженні використано словник сучасної американської архівної термінології, укладений Р. Пірс-Мозесом [1127; 1128] і опублікований SAA, термінологічні словники, нормативні акти та праці архівістів, в яких роз’яснюється американська архівна термінологія. В американській архівістиці вживаються відмінні від українських поняття і терміни, як-то: «архівний холдинг» (holdings), «депозитарій» (depository, repository, store-house), «група документів» (record group), «серія» (series), «архівна програма» (archival program), «програма управління документацією» (records management program), «управління документацією» (records management), «розпорядження документами» (disposition). У США існує декілька видів поняття «документ» (record, nonrecords, document, manuscript, papers), а також декілька станів документа (active/current records (активний/поточний), inactive/noncurrent records (неактивний/непоточний), semiactive/semi-current records (напівактивний/напівпоточний)). Під поняттям «незалежна агенція» (іndependent agencies) у США розуміють агенції та корпорації федерального уряду, до яких належить і NARA, що є частиною виконавчої гілки влади, але права Президента США стосовно них обмежені (Президент США не має права одноосібно приймати рішення щодо звільнення керівника агенції). Незалежні агенції існують поза структурою основних федеральних департаментів, очолюваних Секретарем Кабінету, функціонують на підставі спеціальних законів, ухвалених Конгресом США, за їх діяльністю наглядають спеціально утворені комітети (при NARA функціонує Дорадча рада). Термін «state archives» використано у тому значенні, яке він має в США, – «архів штату», а не «державний архів». Наведені у дисертації американські терміни перекладено українською мовою із відповідним роз’ясненням їх змісту та узагальнено у поняттєво-термінологічному словнику – (Додаток М).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в українському архівознавстві вирішено проблему вагомого соціально-культурного значення: комплексно досліджено витоки, становлення та історичний розвиток архівів і архівної справи у США, в т. ч.:
– доведено вирішальну роль у заснуванні архівів інтелектуальної еліти американського суспільства, яка об’єдналася у русі історичних товариств за збереження документального історичного надбання;
– з’ясовано причини виникнення окремого специфічного підходу кожного штату до визначення ролі і місця архівів у суспільстві, обрання типу архівної установи;
– указано на виключне значення статусу незалежної агенції для повноцінного виконання функцій і всебічного розвитку NARA та архівів штатів;
– доведено ключове значення співробітництва NARA з НДІ для вирішення проблеми забезпечення збереженості ЕД та створення Архіву електронних документів «ERA»;
– досліджено роль президентських бібліотек та FRC у забезпеченні збереженості документів президентів і територіальних підрозділів федеральних департаментів уряду США;
– з’ясовано, що децентралізоване зберігання президентського комплексу документів і територіальних підрозділів федеральних органів влади є культурною традицією американського народу, що не лише забезпечує надійну збереженість документів, а й полегшує доступ до архівної інформації;
– визначено ступінь впливу Конференції американських архівістів на усвідомлення співробітниками архівів важливої ролі архівної галузі у суспільстві, необхідності її всебічного розвитку, потреби у заснуванні і розвитку SAA як наукової інституції;
– з’ясовано роль Комітетів 1970-х рр. у перебудові діяльності SAA на засадах демократизації, професіоналізації та науковості;
– доведено беззаперечність впливу архівної освіти на досягнення архівної галузі США;
– указано на місію сертифікації архівістів у формуванні високопрофесійного кадрового потенціалу американських архівів;
– досліджено внесок американських архівістів у розвиток міжнародного співробітництва та значущість їх ініціатив для забезпечення збереженості архівів світу;
– проаналізовано розвиток теорії ЕЦ документів у США та становлення специфічно американських підходів до систематизації архівних колекцій;
– вказано на непересічний внесок представників архівної науки та архівістів-практиків у розвиток архівної галузі США;
– виокремлено три етапи у розвитку архівів та архівної справи у США: колоніального, становлення архівної галузі та власне архівного розвитку;
– обґрунтовано наявність специфічних культурологічних параметрів системи архівних установ США та визначено тип архівної системи як змішаний.
Подальший розвиток дістали:
– аналіз ідей американського вченого-архівіста Т. Шелленберга. Вказано на критику архівістами США концепцій вченого у сфері ЕЦ, систематизації, організації архівної освіти, виявлено недоліки у його поглядах, що спричинили цю критику;
– висвітлення ролі та призначення FRC і президентських бібліотек. Підтверджено позитивну роль FRC як проміжної ланки між установами та архівами. Доведено, що в США президентські бібліотеки визнано ефективним засобом зберігання президентських документів та популяризації інституту президентства в суспільстві.
Науково-теоретичне і практичне значення результатів дисерта-ційного дослідження полягає в тому, що вони свідчать про формування у сучасній українській архівній науці такого напряму, як зарубіжне архівознавство, закладають фундамент для здійснення подальших досліджень архівних систем зарубіжних країн, збагачують українську архівістику новими знаннями. Результати дослідження доцільно у подальшому використати під час підготовки вузівських курсів архівознавства, в системі підвищення кваліфікації співробітників архівних установ, створенні підручників та посібників із історії та теорії архівної справи, а також для удосконалення діяльності українських архівів і професійних об’єднань архівістів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є науковим дослідженням, ре-зультати, висновки, наукові положення, викладені в якому, одержано та сформульовано автором самостійно. Монографія, статті, переклади використаних джерел і праць американських архівістів виконані автором одноосібно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки, отримані в результаті дослідження і покладені в основу дисертації, доповідалися та обговорювалися на конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні засоби збереження документів та нові методологічні підходи до наукових досліджень і застосування документів Національного архівного фонду України» (Кам’янець-Подільський, 2012); Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні проблеми соціально-гуманітарних наук» (Дніпропетровськ, 2012); Міжнародній науково-практичній конференції «Електронний документ: актуальні завдання та практичне впровадження» (Київ, 2012); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми новітньої історії зарубіжних країн» (Київ, 2012); Науковій конференції «Національна пам’ять: соціокультурний та духовний вимір» (Київ, 2012); Щорічній науково-методичній конференції «Могилянські читання – 2012. Досвід та тенденції розвитку суспільства в Україні: глобальний, національний та регіо-нальний вимір» (Миколаїв, 2012); Міжнародній науково-практичній конференції «Інформаційно-документальні комунікації в глобалізованому суспільстві» (Київ, 2013); Міжнародній науково-практичній конференції «Документ, мова, соціум: теорія та практика» (Київ, 2013); VI Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання, проблеми та перспективи розвитку гуманітаристики у сучасному інформаційному просторі: національний та інтернаціональний аспекти» (Луганськ, 2013); Міжнародній науково-практичній конференції «Ольвійський форум – 2013: стратегії країн Причорноморського регіону в геополітичному просторі. Програма «Політичні трансформації в перехідних суспільствах: світ і Україна» (Ялта, 2013); Всеукраїнській науковій конференції «Освіта і наука в Україні» (Дніпропетровськ, 2013); Науковій конференції «Політика пам’яті у культурному просторі» (Київ, 2013).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені у 37 наукових публікаціях, із яких: 1 – монографія, 36 статей у фахових виданнях, у т. ч. 5 у виданнях інших країн.
Структура дисертації зумовлена метою та завданням дослідження і складається зі вступу, 4 розділів (22 підрозділів), висновків, списку джерел і літератури (193 стор., 1905 назв), додатків (118 стор.). Загальний обсяг дисертації складає 716 стор., з них основного тексту – 404 стор.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дослідження становлення та розвитку архівної справи в США впродовж кінця ХVIII – початку ХХІ ст., що базувалося на широкому колі історичних джерел (законодавчо-нормативні акти у сфері регулювання архівної справи, організаційно-правові документи та планово-звітна документація архівів і професійних організацій архівістів, архівні стандарти, інструкції, правила роботи, матеріали конференцій, зборів, конгресів істориків і архівістів, матеріали архівної періодики, наукові праці вчених-архівістів, довідковий апарат архівів та окремі архівні документи, аналітичні огляди та матеріали статистики, документи особового походження та некрологи, словники професійної термінології, веб-сайти архівів та історичних товариств) і грунтувалося в методологічному вимірі на цивілізаційному підході та ідеї про роль інтелектуальної еліти як рушійної сили історії А. Тойнбі, підходах до вивчення історії США В. Согріна, концепції фронтиру Дж. Тернера, теорії про парадигмальний розвиток науки Т. Куна та концепції антропологічної історії Школи «Анналів», принципах науковості, історизму, об’єктивності та всебічності, комплексності та системності, розвитку, зв’язку теорії з практикою, загальнонаукових та спеціально-історичних методах, дає підстави для висновку про те, що в своєму розвитку від колоніального періоду до сучасності архівна справа США долала організаційні, практичні та наукові проблеми і мала значні досягнення, які вивели архівну галузь США на рівень найрозвинутіших та раціонально організованих структур і надали її досві-ду світового значення.
1. Як показало наше дослідження, формування архівної галузі на території сучасних США починається у ХVI ст., тобто за колоніального періоду. Колоніальні органи влади ухвалювали законодавчі акти у сфері забезпечення збереженості документів і засновували архіви з метою зберігання документів органів управління колоніями. На підставі аналізу складу та змісту й способу їх організації дисертантом виокремлено три основних типи колоніальних архівів: «колоніальний іспанський архів», «колоніальний французький архів» та «колоніальний англійський архів». Оскільки з англійських колоній почалося створення США, саме англійські традиції у трансформованому, американізованому, вигляді поширювалися вихідцями з Нової Англії в новій країні (створення архівів місцевих органів самоуправління колонією із покладанням відповідальності за збереження документів на секретаря колонії). Іспанські та французькі архівні традиції (створення архівів із статусом державних) не мали значного впливу на формування архівів у нових умовах (створення федеративної, а не унітарної держави у складі штатів-республік), оскільки США успадкували лише залишки розпорошених колоніальних архівів.
Значну кількість документів колоній вивезено до метрополій, втрачено через стихійні лиха, недбале зберігання, у війнах з індіанцями та за незалежність північ-ноамериканських штатів. Втрата колоніальних архівів справила істотний вплив на подальший розвиток архівної справи у США, оскільки спонукала американських істориків і архівістів їхати за кордон (до Великобританії, Франції, Іспанії, Мексики, Куби, Нідерландів) для виявлення і копіювання історичних документів; спричинила визнання мікрофотокопії як замінника оригіналу, виникнення ідеї про доповнення архівних колекцій копіями документів заради їх інформаційної цілісності, започаткування проектів мікрофільмування документів у зарубіжних архівах для поповнення копіями архівів США.
Законотворчість заснованої 1776 р. федеративної держави США не мала пріоритетів у сфері формування загальнодержавної політики у галузі архівної справи. Право на самостійне регулювання архівної справи (як тієї сфери, на яку не поширюється федеральне законодавство) закріпилося за штатами, що заклало підвалини формування децентралізованої архівної системи. Під впливом архівної традиції колоніального періоду в конституціях штатів було закріплено відповідальність за збереження документів офіційного походження за секретарями штатів. Архівів як установ у штатах не існувало. Від започаткування держави не було створено й федерального архіву. Документи федеральних органів влади відкладалися в архівних підрозділах Державного департаменту, а також у Конгресі США та виконавчих департаментах федерального уряду. Через стихійні лиха, пожежі, війни, зміни столиць, некомпетентність чиновників, брак надійних приміщень для зберігання архівних документів, а головне – через відсутність архівів як установ, документи втрачалися і псувалися. Відтак було втрачено значну частину джерельної бази історії країни. Усвідомлення представниками інтелектуальної еліти США наявності такого інформаційного бар’єру для осягнення історії нації, як брак джерел, спонукало до створення історичних товариств та виникнення архівного руху за збереженість історичних документів та створення архівів.
2. Наприкінці XVIII – на початку ХХ ст. американські громадяни активно об’єднувалися в численні товариства та асоціації для впливу на політичні, соціально-економічні та культурні процеси в країні. «Золотим століттям» громадянського суспільства в США американісти (В. Согрін та інші) вважають ХІХ ст. Проявом феномену громадянського суспільства в архівній справі і специфічною рисою американської архівістики стало створення історичних товариств, діяльність яких забезпечила заснування архівів і заклала підґрунтя для розвитку архівної справи у США. Основні напрями діяльності історичних товариств полягали в збиранні документів та в публікації як способі забезпечення збереженості архівної інформації. Результатом видавничої роботи історичних товариств стали багатотомні серії збірників архівних документів. Згодом усвідомлення, що публікація не є шляхом до вирішення проблеми, переорієнтувало діяльність історичних товариств на заснування архівів для зберігання оригіналів, більше того – вони почали вимагати від органів влади пе-редавання публічних документів на зберігання до архівів і перебирати на себе контроль за офіційними архівами. Історичним товариствам належить не лише ініціатива у заснуванні архівів, а й перші спроби систематизації архівних колек-цій, укладання описів і покажчиків, перші праці з організації роботи архівів, забезпечення збереженості та систематизації (Дж. Фармер, Р. Бартлетт).
Формування архівів США пов’язано також із освоєнням північноамериканського континенту шляхом фронтиру та офіційної експансії. Фронтир сформував ментальність американської нації, яка мала свої особливості в залежності від регіонів, етнічного та релігійного складу переселенців. Ментальність разом із політичними та соціально-економічними чинниками вплинула на те, що у регіонах, навіть у кожному штаті, розвинулися властиві лише їм погляди на місце і роль архіву в системі інститутів суспільства.
Вплив англійських традицій (відповідальність органів влади штату за архіви) на формування архівної справи в Новій Англії, першою заселеній білими переселенцями, мав вагоме значення попри те, що саме у цьому регіоні зародився архівний рух історичних товариств, який був «суто» американським явищем.
У Середньоатлантичних штатах, де був достатньо високий рівень освіти та інтелектуальної культури і діяли потужні історичні товариства, значну увагу архівній справі приділяли й органів влади. Філадельфія та Нью-Йорк як індустріальні, фінансові, наукові, освітні й культурні центри Середньоатлантичних штатів мали фінансову спроможність підтримати свої історичні товариства, бібліотеки й архіви. Значна роль університетів у гуманітарній сфері визначила підпорядкування архівів університетській системі у штатах Нью-Йорк та Пенсільванія (1923–1945), а піднесення генеалогічних досліджень сприяло розвитку архівної справи у Нью-Джерсі.
Оригінальний тип архівної установи було створено на Старому Півдні – департамент архівів та історії, що є незалежною агенцією у системі урядових установ штату. Закон про створення Департаменту архівів та історії Алабами (1901) увійшов в історію архівної справи США як перший закон про архів – орган виконавчої гілки влади штату із незалежним статусом. У Південноатлантичному та Південно-Східно-му регіонах США створено найбільшу кількість архівів із незалежним статусом: у Мериленді – «Hall of Records», у Делавері – Публічний архів, у Джорджії, Північній Кароліні, Південній Кароліні, Алабамі, Міссісіпі – департаменти архівів та історії.
Архіви у складі історичних товариств сформувалися і діють у фронтир-зонах: Великих Озер, Великих рівнин та Скелястих гір. Саме про них американський історик Дж. Тернер та російський вчений А. Агєєв говорили як про «плавильний котел», де народжувалася американська нація та створювалася американська демократія з її виборними представницькими органами влади. В регіоні Великих Озер у двох штатах, Огайо і Вісконсині, історичні товариства стали архівами; ще у двох, Мічигані та Індіані, управління архівами здійснюють колегіальні органи – Історична комісія та Комісія публічних документів. Архів Іллінойсу, заснований у складі Бібліотеки штату, на початку ХХІ ст. підпорядкований секретареві штату. На «Дикому» та «Середньому» Заході в усіх штатах історичні товариства, створені в процесі архівного руху, стали офіційними депозитаріями архівних документів органів влади (Міннесота, Айова, Небраска, Канзас, Північна Дакота, Південна Дакота), крім Міссурі. Однак понад століття Історичне товариство Міссурі виконувало роль архіву штату, хоча й без права отримувати на зберігання документи органів влади. У двох штатах регіону Скелястих гір історичні товариства стали офіційними архівами (Монтана, Айдахо), в інших – сприяли збереженості історичних документів і заснуванню архівів органами влади (Колорадо, Вайомінг, Юта, Нью-Мексико, Аризона, Невада). Спільною тенденцією розвитку архівної справи у цих регіонах є те, що у більшості штатів (Огайо, Монтана, Північна Дакота, Південна Дакота, Міннесота, Небраска, Канзас, Айова, Айдахо, Вісконсин) історичні товариства так і залишилися офіційними архівами, а архівна справа – справою громади. Сучасні історичні товариства інкорпоровано до складу органів влади штатів, вони є юридичними особами, наділеними правами і повноваженнями в сфері управління історичною спадщиною, однак вони все одно в основі своїй залишаються громадськими організаціями, певну частку бюджету яких складають внески членів (основне джерело фінансування – бюджет штату).
Луїзіана і Техас більше за всіх постраждали через втрату архівів колоніального періоду, тому зусилля органів влади, істориків-архівістів цих штатів були спрямовані, насамперед, на виявлення, придбання або копіювання документів за кордоном, про що йшлося й у законодавчих актах. Історики-архівісти свідомо поповнювали свої архіви копіями документів або мікрофільмами. Документи Бюро індіанських справ (1793–1989) отримали загальнонаціональне значення, і це стало підставою для включення Історичного товариства Оклахоми до числа дочірніх філіалів Національного архіву США. Важливість комплексів місцевих документів двох перших у США окружних архівів була принциповою під час формування архівної галузі в Арканзасі (округів Лоуренс та Хемпстид). Відтак розвиток архівної справи у Південно-Західному центральному регіоні США визначався потребами у відновленні колоніального комплексу документів та забезпеченні збереженості місцевих архі-вів.
У Тихоокеанському регіоні архіви формувалися специфічними шляхами, зумовленими різними географічними, політичними та історичними умовами, за яких штати Тихоокеанського регіону приєдналися до США. Архіви, розташовані на континенті, підпорядковано секретарям штатів, а на островах – неархівним департаментам. У Каліфорнії у створенні архівів важливу роль відіграла потреба у збереженні земельних документів, на Гаваях – загроза втрати архіву у зв’язку з можливими претензіями федерального уряду, історичні документи Аляски виявилися розпорошеними в різних депозитаріях через політику уряду США, а у Вашингтоні місцеві документи зберігаються у філіях архіву штату в округах. Рух історичних товариств у Тихоокеанському регіоні не мав значного впливу на формування архівів, за виключенням Гаваїв, Вашингтону та Орегону.
Проте є підстави вважати рух історичних товариств, результатами якого стало
створення офіційних архівів штатів або закріплення за історичними товариствами права постійного зберігання документів публічних органів влади, головним чинником створення архівів у США. Сучасний стан архівів і архівної справи штатів США є результатом політичного, соціально-економічного, культурного та ментального розвитку цієї країни. Відтак в архівній системі США на рівні штатів існують декілька типів архівів (публічні архіви; архіви, підпорядковані секретарям штатів; департаменти архівів та історії; архіви у складі історичних товариств та історичних комісій; архіви штатів та адміністрації документації; архівні підрозділи бібліотек; архівні відділи, що є підрозділами неархівних департаментів). Однак такий стан не є сталим, увесь час відбуваються зміни як у підпорядкуванні архівів, так і в їх статусі та архівній системі на рівні штатів узагалі.
3. У першій третині ХХ ст. історики поширили свій рух на федеральні архіви, порушили перед федеральною владою питання про заснування Національного архіву США, довели його необхідність і домоглися створення. Ухвалення федерального архівного закону 1934 р., заснування NARA та NHPC (NHPRC) стало головним результатом руху істориків за збереження федеральних архівів.
В історії NARA можна виокремити три періоди. У 1-й період (1934 – початок 1950-х рр.) сформовано штат архіву, вирішено проблему приймання-передавання документів від федеральних департаментів до архіву, а в роки Другої світової війни доведено потенціал архіву як агенції, що не лише зберігає документи, а й здійснює інформаційне забезпечення діяльності органів влади. Наприкінці періоду NARA, утворений як незалежна агенція у системі органів виконавчої гілки влади, через політичне рішення 1-ї Гуверівської комісії (1947–1949), пов’язане з посиленням ролі основних виконавчих департаментів та скороченням витрат на утримання державного апарату, був підпорядкований GSA (1949), що сприяло вирішенню проблеми управління документацією у федеральних відомствах, але відібрало в архіву право самостійно визначати пріоритети архівної політики на федеральному рівні, здійснювати міжнародну діяльність та загальмувало розвиток його академічних функцій. У 2-й період (початок 1950-х – 1985 рр.) NARS зосередився на функції управління до-кументацією, розвиткові теоретичних основ ЕЦ документів, методів систе-матизації документів та їх впровадженні в практику архівної роботи. У NARS, який став науково-дослідною лабораторією для архівів США, здійснювалися численні експерименти у сфері ЕЦ та систематизації документів. Вирішальними в історії архіву були 1980–1985 рр., у які в архіві розгорнувся рух «за незалежність», результатом котрого стало повернення статусу незалежної агенції. У 3-й період (від 1985 р. до сьогодення) важливою проблемою, на роз’язанні якої зосередився NARA, стало забезпечення збереженості ЕД. У цій сфері вирішальне значення мало започаткування співробітництва із НДІ, що дало можливість створити Архів електронних документів «ERA».
У ХХІ ст. NARA, який має статус незалежної агенції, є архівом і органом влади, що здійснює управління архівною галуззю на федеральному рівні й керування документаційними процесами у федеральних відомствах США. NARA визначено як президентський архівний депозитарій. Система NARA є складною і розгалуженою: до неї належать 17 FRC, 13 регіональних філіалів, 13 пре-зидентських бібліотек, 10 дочірніх архівів, Архів електронних документів «ERA», Федеральний регістр, Національний центр розсекречування, Центр законодавчих архівів, Національна комісія історичних публікацій і документів. Система NARA є централізованою, діє на підставі федерального законодавства «NARA Statutes», фінансується з федерального бюджету і знаходиться під управлінням Архівіста США.
4. У системі NARA важливу роль відіграють федеральні центри документації та президентські бібліотеки. Створення системи FRC дало можливість вирішити проблему проміжного зберігання непоточних документів територіальних підрозділів федеральних відомств, гарантувати убезпечення їх від втрат, дотримання строків зберігання. FRC забезпечують здійснення ЕЦ документів, виконання запитів під час зберігання документів у центрах, економлять кошти установ, звільняючи їх від опіки над непотрібними у поточній діяльності документами, дозволяють архівам виконувати «суто» архівні функції. Разом з тим, на базі FRC було створено систему регіональних філіалів Національного архіву США, яка забезпечує постійне зберігання документів територіальних підрозділів федеральних департаментів. Відтак FRC є надзвичайно корисним елементом федеральної архівної системи США.
Створення системи президентських бібліотек під контролем NARS гарантувало забезпечення збереженості президентського комплексу документів та удоступнення його для вивчення дослідниками. Революційне значення мало ухвалення Конгресом США законів (1955, 1974, 1978, 1986), якими закріплено права власності народу США на президентські документи і визначено порядок створення і функціонування президентських бібліотек. Їх заснування відбувається на кошт самих президентів або створених ними приватних фондів. Однак після цього президенти передають бібліотеки в дар американському народу і держава набуває права власності на них. Особливість президентських бібліотек визначається тим, що вони водночас виконують функції архіву, бібліотеки, музею та науково-дослідного центру, а відтак призначені не лише для зберігання та удоступнення документів, а й для популяризації інституту президентства в державі.
У численних дискусіях американські архівісти (Р. Коннор, Дж. О’Нілл, О. Холмс) дійшли висновку, що децентралізоване зберігання президентських архівів та документів територіальних підрозділів федеральних департаментів при їх централізованому управлінні є культурною традицією американської нації. При тому, що ці архіви функціонують на єдиних засадах, самі архівні документи залишаються або в місцях їх створення (FRC), або у місці народження президента. Американці вважають, що таке зберігання убезпечує документи від втрат у надзвичайних ситуаціях, зменшує витрати на утримання цих архівів, наближає документи дослідникам, віддаленим від Вашингтону.
5. Основним питанням архівної теорії в США є ЕЦ документів. Ученими були розвинені види цінності (доказова, інформаційна, адміністративна, історична, внутрішня цінність оригіналу). Т. Шелленберг, якого вважають творцем «класичної теорії», увів і обґрунтував поняття «первинна» та «вторинна» цінність. Критика його теорії спричинила виникнення ідеї про повторну ЕЦ документів, що вже зберігаються архівами (Л. Раппорт). Вагоме значення мало обґрунтування П. Левінсоном методів вибіркової ЕЦ, що дозволила американським архівістам перетворювати малоінформативні однорідні і величезні за обсягами комплекси документів у цінні для майбутнього архівні колекції. Розвиваючи теорію ЕЦ, архівісти дійшли висновку, що архіви потрібні не лише урядовцям (М. Нортон) чи історикам (Т. Шелленберг та інші), вони служать суспільству в цілому (Р. Джімерсон), тому на архівістах лежить величезна відповідальність за адекватне представлення усього різноманіття історії сучасного суспільства у майбутньому. Відтак у США не існує канонічних підходів у сфері ЕЦ документів. Архівна наука здійснює пошук нових підходів до ЕЦ, відповідаючи на «виклики» часу і потреби суспільства. Саме у порушенні серйозних питань, здійсненні постійного пошуку відповідей, незаспокоєності архівістів досягнутими результатами, здатності нових поколінь архівних учених заперечувати авторитети і полягає перевага американської архівної науки.
Ключовим завданням NARA, який у 30-х рр. ХХ ст. прийняв на зберігання величезні за обсягами комплекси неупорядкованих архівів федеральних органів влади, було здійснення їх систематизації у стислі терміни для забезпечення фізичного й інтелектуального доступу до документів. Вивчення європейського досвіду, а саме – організації документів за фондовою системою, показало неприйнятність її для систематизації документів в американських архівах. У ході численних експериментів вони створили унікальну систему, за якою архівні холдинги поділяються на «групи документів» та «серії» (О. Холмс), що дозволяє створювати адекватні архівні колекції та описувати їх відповідно, у т. ч. для представлення в електронних довідниках.
6. Підходи архівістів США до вирішення проблеми забезпечення збереженості ЕД можуть бути цікавими у світовому масштабі. США першими впровадили комп’ютеризацію і розпочали масове створення ЕД, започаткували наукові дослідження проблем (наслідків міграції ЕД швидкозмінними генераці-ями програмного і апаратного забезпечення, автентичності ЕД тощо). Завдяки співробітництву з НДІ NARA вже зміг вирішити низку завдань, у т. ч. створити Архів електронних документів «ERA» та його електронну систему. Тимчасове призупинення проекту «ERA» свідчить про те, наскільки масштабними є завдання, що стоять перед людством у сфері збереження цифрової спадщини, і ще раз доводить те, що лише наукові дослідження мають передувати будь-яким організаційним рішенням у цій сфері.
7. Виключне значення для розвитку архівної професії у США мало заснування у складі АНА Комісії публічних архівів (1899), яка відіграла позитивну роль у з’ясуванні реального стану архівів у штатах США, створенні архівів у південних штатах, описуванні складу і змісту архівних колекцій. Разом з цим, до роботи в комісії було залучено велику кількість університетських учених, що дозволило окреслити архівну роботу як наукову і дати початок гуртуванню істориків навколо архівів і їх проблем. Вагомим чинником у формуванні свідомості архівістів як представників специфічного фаху була Конференція американських архівістів, започаткована У. Ліландом (1909). Вона відіграла ключову роль в об’єднанні істориків, які зосереджувалися на зберіганні архівів, і сприяла конституюванню архівної професії у США. Обговорення проблем архівної теорії і практики у колі Конференції спонукало істориків-архівістів до усвідомлення різниці між архівними і бібліотечними методами роботи та сприяло виробленню архівної теорії і методології. Усе це дає підстави вважати Конференцію першою національною організацією архівістів. Комісія публічних архівів, Конференція американських архівістів та проект WPA часів «нового курсу» створили передумови для заснування SAA.
8. Причини заснування SAA як наукової інституції полягали в усвідомленні істориками, які зосереджувалися на архівній роботі, своєї професії як окремої галузі життєдіяльності суспільства, спрямованої на зберігання документального надбання нації та забезпечення інформаційних потреб органів влади і громадян, та необхідності розроблення її наукових засад. Потреби архівів визначили напрями діяльності SAA, як-то: розроблення методів архівної роботи, підведення під них теоретичної бази, розвиток архівної освіти, підвищення кваліфікації архівістів, поширення архівних знань через видання і розповсюдження професійної літератури, унормування термінології і впровадження стандартів.
В історії SAA виокремлюється два періоди. 1-й період (1936 – початок 1970-х рр.) характерний визначенням напрямів роботи SAA, започаткуванням журналу «The American Archivist» (1938), архівних курсів в університетах, міжнародного архівного співробітництва (вжито заходів щодо врятування архівів окупованих країн Європи, запропоновано створення архіву ООН, заснування ICA, проведення міжнародних конгресів архівів та взято в них участь, ініційовано і проведено позачерговий Міжнародний конгрес архівів у Вашингтоні (1966), розпочато і реалізовано програму міжнародної допомоги «Point Four» архівам країн, що розвивалися, висунуто ідею мікрофільмування як способу створення страхових фондів і удоступнення архівів дослідникам та пропозиції щодо полегшення доступу до архівів іноземним дослідникам). Архівісти вирішили важливі теоретичні і практичні питання, ухвалили принципові для розвитку галузі рішення. Разом з тим, наприкінці періоду в діяльності SAA спостерігалися кризові явища, бюрократизація організації, відірваність від потреб членів із архівів штатів та зосередження на потребах федеральних архівів і архівістів. В умовах 60-х рр. ХХ ст., характерних соціальними рухами в США, це викликало створення місцевих і регіональних професійних організацій архівістів по всій країні та перегляд діяльності SAA. Рекомендації Комітетів 1970-х рр. сприяли реорганізації SAA та його подальшому становленню як наукової інституції. 2-му періоду (з початку 1970-х – до сьогодення) притаманні активне співробітництво SAA з місцевими і регіональними організаціями архівістів; орієнтація редакторської політики «The American Archivist» на потреби усіх членів архівної спільноти; зосередження на підвищенні рівня архівної освіти, впровадженні єдиних в архівній галузі стандартів і процедур їх перегляду, унормуванні архівної термінології, розвиткові архівної науки і технологій; ефективна міжнародна діяльність. На міжнародній арені американські архівісти продовжували просувати ідеї мікрофільмування та вільного доступу до архівів, запропонували свої версії стандартів архівного описування, у т. ч. в електронних системах, засоби забезпечення автентичності ЕД. Обстоюючи принцип «архіви поза політикою», архівісти США протистояли політичним впливам на архіви, призначенню на посади керівників NARA та архівів штатів політичних діячів. Одним із засобів боротьби проти політичних впливів стало запровадження сертифікації архівістів. У ХХІ ст. численні комітети, секції та круглі столи SAA охоплюють як увесь спектр архівів у США (штатів, округів, муніципалітетів, університетські, релігійні, кінофотовідеоархіви тощо), так і всі напрями діяльності архівістів. Протягом своєї історії SAA ствердило себе як дійсно наукову інституцію, що відбиває інтереси всіх архівів і архівістів США і відіграє важливу роль у визна-ченні пріоритетів архівної політики в країні.
9. Головною рушійною силою, що сприяє поступу архівної галузі США, американські архівісти вважають архівну освіту. Проблеми освіти постійно зберігають актуальність. Дискусії охоплюють величезний спектр тем: від місця викладання архівознавчих курсів (історичний факультет чи бібліотечна школа) до змісту підготовки фахівців для роботи з нетрадиційними видами документів. Для вирішення проблеми освіти SAА діяло і продовжує працювати у трьох напрямах: підготовка фахівців в університетах, перенавчання співробітників, яких прийнято на роботу без відповідної фахової освіти, підвищення кваліфікації дипломованих архівістів. Насамперед SAA домоглося запровадження в американських вишах не лише викладання архівних курсів, а й заснування ліцензованих архівних факультетів. Для підвищення результативності університетської освіти SAA ще 1977 р. розробило і постійно переглядає «Керівні принципи розвитку навчальних курсів для отримання ступеня магістра архівних наук», на вимоги яких орієнтуються ВНЗ у підготовці архівістів. Це важливе досягнення SAA, оскільки таким чином архівам удається конкретизувати перед університетами свої потреби у знаннях, якими мають оволодіти майбутні спеціалісти. Післядипломна освіта архівістів побудована на вимогах, установлених SAA у «Керівних принципах розвитку післядипломної і безперервної освіти і навчальних програм» (1997 р.). Працівникам архівів, які не отримали професійної освіти, надаються базові знання, дипломованим архівістам пропонуються складніші і різноманітніші теми, ніж вони прослухали в університетах. Для підвищення кваліфікації архівістів використовуються різноманітні форми навчання, серед яких важливе місце посідають літні інститути, стажування, професійно орієнтовані конференції, дистанційне навчання, поширення професійної літератури. Перепис архівної професії (2006) засвідчив постійне зростання кількості дипломованих архівістів (магістрів), зміщення акценту з перепідготовки спеціалістів, які прийшли до архівів із дип-ломами інших спеціальностей, на вдосконалення знань дипломованих архівістів. Разом із тим, Перепис виявив проблему з недостатньою кількістю архівістів зі ступенем доктора філософії в архівних науках, які могли б займатися викладацькою практикою. Тому першим завданням на сучасному етапі розвитку архівної галузі SAA вважає підготовку обдарованої молоді, яка бажає отримати наукові ступені, для викладання архівознавчих і документознавчих курсів. Другим завданням є підготовка архівістів для роботи з ЕД, ЕА та нетрадиційними документами.
Особливе місце в системі архівної освіти в США посідає ACA. По-перше, вона сприяє «цеховості» архівної професії і не допускає до просування в архівній галузі нефахівців. По-друге, вона надає архівістам можливість кар’єрного зростання, формуючи серед них елітний прошарок, стимулює архівістів до професійного самовдосконалення, постійного підвищення кваліфікації, наукових досліджень, активної професійної позиції. Сертифікація стверджує архівіста як професіонала, підвищує престиж архівної професії у суспільстві. Відтак корисність сертифікації визнана усією архівною спільнотою США, й SAA сприяє сертифікації і збільшенню кількості сертифікованих архівістів.
10. Як свідчить проведене дослідження, важливу роль у заснуванні архівів та розвиткові архівної справи в США відіграли видатні вчені, історики та архівісти: фундатор руху історичних товариств Дж. Белкнеп; засновник і перший директор Департаменту архівів та історії штату Алабама Т. Оуен; «батько-засновник» Національного архіву США Дж. Джеймсон; фундатор Конференції американських архівістів У. Ліланд, 1-й Архівіст США Р. Коннор; 2-й Архівіст США С. Бакк; 1-й президент SAA А. Ньюсом; 4-й президент SAA та керівник Архіву штату Іллінойс М. Нортон; 11-й президент SAA та фундатор Інституту менеджерів із управління документацією Е. Познер; американський архівний теоретик Т. Шелленберг; розробник концепції вибіркової ЕЦ документів П. Левінсон; керівник Архіву штату Північна Кароліна, 24-й президент SAA, засновник першого руху «за незалежність» Національного архіву США Х. Джонс; 27-й президент SAA, ініціатор поширення діяльності NHPC на архівні установи штатів Ч. Лі; «піонер» у галузі управління документацією Е. Ліхі; 6-й Архівіст США, очільник боротьби Національного архіву США за статус незалежної агенції Р. Ворнер та інші. Саме їх ідеї спричиняли революційні зміни у розвитку архівної справи в США.
11. В історії архівів та розвиткові архівної справи в США виокремлюється три етапи:
1-й етап – «колоніальний», починається від заселення континенту переселенцями з Європи і завершується для кожної окремої території часом її входження до складу США, а саме – на Сході США 1776 р., на території колонії Луїзіана – 1803 р., на Заході (Техас, Нью-Мексико, Земля Орегон) – у 1845–1848 рр. Республіка Вермонт, Республіка Техас, Королівство Гаваї до входження до складу США були державами із власними урядами. Тож чітко визначити хронологічні межі етапу однозначно для всієї території США неможливо. 1-й етап характерний започаткуванням архівної галузі як окремої сфери життєдіяльності суспільства та створенням архівів у іспанських, французьких та англійських колоніях. Етапу притаманні початок «документального періоду» (Р. Твітчелл) на території іспанської колонії Нью-Мексико та створення архіву (м. Санта-Фе, 1528); спорудження будинку Офісу секретаря провінції Мериленд і влаштування у ньому сховища для архіву та закріплення за секретарем функції зберігання офіційних документів (1666); призначення першого архівіста у французькій колонії Луїзіана (Ж. де ля Метарі, 1682); ухвалення Генеральною асамблеєю провінції Мериленд закону про архіви (1692) і т д.
2-й етап – «становлення архівної галузі США». Початок другого етапу визначено від закріплення у конституціях штатів за їх секретарями функції зберігання документів органів влади (1776, 1778), заснування Бібліотеки Державного департаменту (1787). Кінець етапу відбито 1934–1936 рр., тобто датами заснування NARA та SAA. Ключове значення на 2-му етапі мав рух історичних товариств, який спричинив заснування архівів у штатах, NARA та SAA. Етап характерний заснуванням Дж. Белкнепом Массачусетського історичного товариства у Бостоні, що дало початок архівному рухові (1791); започаткуванням АНА (1884), виникненням у складі АНА Комісії публічних архівів (1899), заснуванням Департаменту архівів та історії штату Алабама (1901), визначенням Бібліотеки Конгресу США як депозитарію документів федерального уряду США (1903), започаткуванням У. Ліландом Конференцій американських архівістів (1909), участю делегації американських істориків у роботі Міжнародного конгресу істориків і бібліотекарів у Брюсселі (1910), виданням першого федерального архівного закону (1934), створенням NARA та NHPC (1934), заснуванням SAA(1936), а також заснуванням архівів у штатах.
3-й етап - «власне архівного розвитку» - розпочався від створення NARA (1934) та SAA (1936) і триває донині. На цьому етапі відбулося формування сучасної архівної системи США, було розвинене архівне законодавство, у т. ч. у сфері доступу до архівів, склалася організаційна структура архівів, оформилася ідея державної власності на президентський комплекс документів, була започаткована і розширена мережа президентських бібліотек, виникла мережа FRC як система передархівного зберігання та опрацювання документів, упроваджено програми управління документацією, розвинені методи ЕЦ та систематизації документів, уніфіковано професійну термінологію, налагоджено видання архівної літератури, підготовку фахівців із архівної справи, запроваджено сертифікацію архівістів, засновано регіональні і місцеві професійні організації архівістів, віднайдено чинники, які дозволяють децентралізованій архівній системі США функціонувати як єдиний організм (програма грантів NHPRC та об’єднання керівників архівів у CoSA). Події, що відбулися в архівній галузі США на початку ХХІ ст. (утворення Архіву електронних документів «ERA» (2003) та спрямування діяльності NARA на управління ЕД (2011-2012)) визначають подальші перспективи розвитку американських архівів, основна діяльність яких, як очевидно, буде зосереджена на забезпеченні збереженості документальної історичної спадщини американської нації у цифрових форматах.
Роль і значення архівів у суспільстві в процесі розвитку архівної справи поступово змінювалися від зібрань документів владних структур до культурного феномену. Ця тенденція чітко екстраполюється на архівістику США. У 30-ті рр. ХХ ст. американські архівісти вбачали основних користувачів архівів у чиновниках, а пріоритети своєї діяльності – у зберіганні документів та інформаційному забезпеченні органів влади всіх рівнів. Пріоритети змінилися на початку ХХІ ст., поширившись на відбір документів для постійного зберігання у такий спосіб, щоб у них була репрезентативно представлена історія усіх прошарків суспільства, аж до екстремістських угруповань, та на задоволення інформаційних потреб американської нації загалом. Від усвідомлення архівів як зібрання документів органів влади суспільство переорієнтувалося на сприйняття архівів як культурного надбання нації. У контексті такого розуміння, виходячи з широкого тлумачення поняття культури як культури нації, притаманної усім сферам життєдіяльності суспільства, для архівної системи США можна виокремити такі культурологічні параметри та специфічні риси. Культурологічні параметри: а) «демократизація», легітимізована в законах та інших нормативних актах, які визнають документи урядових установ інструментом підзвітності урядів, федерального та штатів, народу США; забезпечення рівних можливостей для формування в архівах документальних комплексів, які б репрезентували історію сучасності в усьому її різноманітті; залучення громадян до управління архівами і підтримки їх діяльності; надання відкритого доступу до архівів, у т. ч. через Інтернет; об’єднання архівістів