МИХАЙЛЮТА ОЛЬГА ОЛЕКСАНДРІВНА. РОЗВАЖАЛЬНИЙ КОМПОНЕНТ СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ЖУРНАЛІВ : МИХАЙЛЮТА ОЛЬГА АЛЕКСАНДРОВНА. РАЗВЛЕКАТЕЛЬНЫЙ КОМПОНЕНТ СОВРЕМЕННЫХ УКРАИНСКИХ ОБЩЕСТВЕННО-ПОЛИТИЧЕСКИХ ЖУРНАЛОВ MYKHAYLUTA OLHA OLEKSANDRIVNA. ENTERTAINMENT COMPONENT OF MODERN UKRAINIAN SOCIO-POLITICAL MAGAZINES



  • Название:
  • МИХАЙЛЮТА ОЛЬГА ОЛЕКСАНДРІВНА. РОЗВАЖАЛЬНИЙ КОМПОНЕНТ СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ЖУРНАЛІВ
  • Альтернативное название:
  • МИХАЙЛЮТА ОЛЬГА АЛЕКСАНДРОВНА. РАЗВЛЕКАТЕЛЬНЫЙ КОМПОНЕНТ СОВРЕМЕННЫХ УКРАИНСКИХ ОБЩЕСТВЕННО-ПОЛИТИЧЕСКИХ ЖУРНАЛОВ MYKHAYLUTA OLHA OLEKSANDRIVNA. ENTERTAINMENT COMPONENT OF MODERN UKRAINIAN SOCIO-POLITICAL MAGAZINES
  • Кол-во страниц:
  • 214
  • ВУЗ:
  • Київський національний університет імені Тараса Шевченка
  • Год защиты:
  • 2016
  • Краткое описание:
  • МИХАЙЛЮТА ОЛЬГА ОЛЕКСАНДРІВНА. Назва дисертаційної роботи: "РОЗВАЖАЛЬНИЙ КОМПОНЕНТ СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ЖУРНАЛІВ"



    Міністерство освіти і науки України
    Київський національний університет імені Тараса Шевченка
    Інститут журналістики
    На правах рукопису
    МИХАЙЛЮТА ОЛЬГА ОЛЕКСАНДРІВНА
    УДК 007 : 304 : 070 : 379.823
    РОЗВАЖАЛЬНИЙ КОМПОНЕНТ СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ
    СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ЖУРНАЛІВ
    Спеціальність 27.00.04 – теорія та історія журналістики
    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук
    із соціальних комунікацій
    Науковий керівник
    Сидоренко Наталія Миколаївна
    доктор філологічних наук, професор
    Київ – 2015
    2
    ЗМІСТ
    ВСТУП 4
    РОЗДІЛ 1. Теоретичне підґрунтя дослідження розважального/
    релаксаційного контенту преси
    14
    1.1. Основні аспекти дослідження наукової проблеми 14
    1.2. Методологічні засади вивчення розважального компоненту 35
    Висновки до розділу 44
    РОЗДІЛ 2. Зміст розважального компоненту сучасних
    українських суспільно-політичних журналів
    46
    2.1. Суспільно-політичні журнали як складник
    соціальнокомунікаційного процесу
    46
    2.1.1. Типологічна характеристика розважального компоненту
    журналів
    56
    2.2. Несатиричний складник розважального компоненту: його
    сутність, теми і жанри вираження
    58
    2.2.1. Форми вираження розважального компоненту: креалізований
    текст
    60
    2.2.2. Культурно-просвітницьке спрямування матеріалів 72
    2.2.3. Тревел-журналістика 101
    Висновки до розділу 112
    РОЗДІЛ 3. Соціально-рекреаційне призначення розважального
    компоненту
    116
    3.1. Функціональні особливості розважального компоненту в пресі як
    вагомого явища в соціальних комунікаціях, у суспільстві
    3.2. Мова як засіб досягнення розважальності у пресі
    3.3. Сатиричний складник розважального компоненту: сутність та
    реакція на суспільно-політичні події
    3.3.1. Анекдоти
    3.3.2. Потенціал й актуальність карикатури в пресі
    116
    131
    139
    139
    149
    Висновки до розділу 166
    3
    ВИСНОВКИ
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    ДОДАТКИ
    ДОДАТОК А. Анкета для опитування
    ДОДАТОК Б.1.Тематичне наповнення матеріалів
    ДОДАТОК Б.2. Жанрове наповнення матеріалів
    ДОДАТОК В. Схеми
    170
    176
    204
    204
    208
    209
    211
    4
    ВСТУП
    Розваги – невід’ємна частина життя людини і суспільства. Види розваг
    існують і в системі соціальних комунікацій, а саме: в пресі, на телебаченні,
    радіо. Розважальний компонент наявний у більшості періодичних видань,
    зокрема також і в аналітичних, він полегшує сприйняття, урізноманітнює
    зміст часопису, виконує важливу соціальну функцію. Дослідники вважають,
    що в подальшому розвитку суспільства розваги займатимуть все більше часу,
    це впливатиме на організацію усього суспільного життя, тому доцільно
    дослідити контент сучасних журналів, щоб осягнути його значення у системі
    соціальних комунікацій. Люди, читаючи журнали у вільний час, завдяки
    наявності матеріалів з рисами розважальності можуть задовольнити потребу
    в емоційному відпочинку не лише за допомогою суто розважальних видань, а
    й суспільно-політичних. Значення слова «розвага», «розважати» – стосується
    не лише кумедного і смішного, й не опускається до примітивних тем, як це
    може сприйматися на перший погляд. Розваги виконують набагато ширшу і
    соціально значущу роль. Розваги у мас-медіа – це широкий спектр матеріалів,
    зокрема, розважальний компонент преси, на наш погляд, потребує наукового
    вивчення.
    Актуальність теми дисертації обумовлена кількома чинниками:
    По-перше: ХХІ століття – характеризується збільшенням потоків
    інформації, її різноманітністю. Соціологи стверджують, що формується
    інформаційне суспільство, в якому, окрім різних видів діяльності, дозвілля й
    розваги займатимуть не останню роль. Читання журналів є одним із видів
    дозвілля, тобто одного із занять у вільний час, яке включає в себе і розваги.
    Збагачуючи свій інформаційний багаж за допомогою суспільно-політичних
    журналів, людина може не лише стежити за життям суспільства, а й обирати
    для себе повідомлення, що її відволікають від проблем реальності,
    розважають. Як зазначають дослідники, пасивні форми проведення дозвілля,
    які мають інформаційно-розважальну спрямованість, – прикмета нашого часу
    [20, с. 78]. Преса в цьому аспекті, як вид дозвілля, не досліджена.
    5
    Актуальність теми викликана необхідністю наукового узагальнення такого
    явища в пресі, як розважальність, яке існує в мас-медіа та в суспільному
    житті в різних формах.
    По-друге: Особливий інтерес до теми обумовлений тим, що
    розважальний компонент преси досить часто пов’язаний як із сатиричними
    матеріалами, так і з несатиричними. Між тим аналіз характеристик, різниці
    сутності сатиричного і несатиричного розважального контенту відсутній у
    науці. Розважальні жанри в світовій журналістиці, відповідно і в українській,
    стрімко розвиваються, кожен журнал має у своєму змістовому наповненні
    матеріали, спрямовані на розвагу, а риси розважальної преси проникають,
    зокрема в усі жанри друкованих медіа: інформаційні, аналітичні,
    публіцистичні – вони містять розважальні елементи. Проте наукового
    узагальнення цих явищ, досліджень змістового наповнення розважальних
    матеріалів українських друкованих мас-медіа вкрай мало. Аналізу окремих
    елементів розважального компоненту в нинішній журналістикознавчій науці
    обмаль. Рівень теоретичних розробок із розважальної журналістики значно
    відстає від її практичного втілення, тому наші теоретичні пошуки на часі.
    По-третеє: розважальний контент у пресі, як будь-який інший, реагує
    на події та явища, що існують у суспільстві. У нестабільні періоди
    розважальний компонент активізується з багатьох причин, тому необхідна
    наукова систематизація та узагальнення матеріалів розважального
    компоненту про події внутрішнього життя України кінця 2013 року
    (припинення процесу євроінтеграції), 2014 року – загострення стосунків з
    РФ, анексія АР Крим, воєнні дії на території України.
    По-четверте: Дослідження розважального контенту в пресі з погляду
    соціальних комунікацій досі ще не проводилось. Існують наукові розробки,
    що стосуються тих чи інших аспектів теми дослідження з погляду
    журналістикознавства, психології, соціології, мистецтвознавства. У роботі,
    крім інших наукових методів, використовується новий підхід до предмету
    6
    дослідження – соціальнокомункаційний. Досліджується, яку роль у
    соціальних комунікаціях виконує розважальний складник журналів.
    По-п’яте: Відстежувати і вивчати друковану пресу в період
    конвергентності мас-медіа особливо необхідно. Електронні версії журналів
    іноді місять не всю інформацію, яка є у друкованому примірнику. Як
    зазначає філософ і дослідник медіа Н. Постман, в минулому технології
    сприймались некритично, і люди намагалися формувати свій стиль життя
    відповідно до технологічних змін. На думку філософа, у подальшому слід
    користуватись технологіями, а не допускати, щоб вони користувались
    людьми. Науковець з’ясовує, наскільки комп'ютерні технології корисні та
    необхідні для більшості людей: сталеварів, власників овочевих магазинів,
    автомеханіків, музикантів, пекарів, малярів, стоматологів, священиків та
    інших, у чиє життя втрутився комп'ютер? Особисте життя цих людей стало
    більш доступним для державних структур, оскільки інтернет дозволяє
    відстежувати їх купівельні звички і пріоритети. Вони спрощені до
    примітивних цифрових об'єктів і стають легкою мішенню для рекламних
    агентств і політичних служб. На його думку, ці люди – невдахи у великій
    комп'ютерній революції. Переможці, до яких входять комп'ютерні компанії,
    мультинаціональні корпорації та інші, будуть, звичайно, вселяти невдахам
    ентузіазм з приводу комп'ютерних технологій [144]. Як бачимо,
    користування Інтернетом для ознайомлення з журналами має свої вади,
    відтак, доступ до друкованих ЗМК завжди буде затребуваним у населення.
    Ступінь наукової розробленості теми дисертаційного дослідження.
    Аспекти поставленої проблеми дисертаційного дослідження
    вивчаються в межах наукових дисциплін і знайшли своє відображення в
    дисертаційних дослідженнях, монографіях, наукових статтях.
    Наукові розробки з цієї теми можна поділити на кілька груп:
    Перша група складається з робіт, присвячених теорії журналістики,
    дослідженням жанрів і функцій преси, зокрема розважальної функції, та
    вивчення розважального сегменту. До них належать праці В. Різуна,
    7
    І. Михайлина, Д. Григораша, Г. Почепцова, В. Здоровеги, В. Гоян,
    В. Шевченко, А. Москаленка, В. Іванова, М. Недопитанського, А. Соколова,
    Л. Хотюн, О. Пашник, О. Косюк, О. Голік, В. Жугай, Б. Мисоножникова,
    О. Тертичного, А. Тепляшиної, А. Монастирської, Є. Прохорова,
    Н. Федотової, Р. Удовиченка, К. Виноградової, розробка з жанрів німецької
    журналістики «ABC des Journalismus».
    До другої групи належать роботи з історії журналістики, а саме
    сатиричної журналістики, історії жанрів сатиричної журналістики:
    С. Єфремова, Н. Сидоренко, О. Мелещенка, О. Мукомели, Н. Герасимчук,
    Р. Горбика, А. Волобуєвої, О. Хобти, Л. Сніцарчук, І. Бондаренко, Н. Зикун,
    С. Горевалова, О. Почапської-Красуцької, І. Ухванової-Шмигової,
    Г. Лазутіної, С. Распопової.
    До третьої групи можна віднести праці з теорії гумору, соціології
    праці з культурології: Платона, М. Бахтіна, А. Бергсона, В. Проппа,
    Е. Тоффлера, Н. Лумана, Н. Постмана, Л. Стойкова, Л. Кройчика,
    В. Й. Бочелюк, В. В. Бочелюк, І. Петрової, Г. Орлова. Л. Мар’їної,
    Л. Сморжа, Ю. Лотмана, А. Липківської, Н. Бєльської, У. Еко, Т. Гундорової,
    Л. Мельник, Т. Куришевої, А. Української, В. Конецької.
    До четвертої групи належать дослідження з впливу мас-медіа на
    аудиторію як з погляду соціальних комунікацій, так і психології: В. Різуна,
    Г. Почепцова, М. Хилька, В. Корнєєва, Р. Харріса, Ф. Уебстера, В. Крисько,
    В. Германова, Я. Шугайло.
    У нашій науковій роботі взято до розгляду контент провідних сучасних
    українських журналів «Український тиждень», «Країна», «Фокус»,
    «Корреспондент», у соціальному вимірі вони вперше розглядаються
    комплексно. Це необхідно, бо журнали виходять друком тривалий час,
    сформована відповідна читацька аудиторія, котра завдяки матеріалам
    розважального компоненту може використовувати їх для задоволення, окрім
    інших, ще й рекреаційних потреб, для психологічної розрядки. До такого
    компоненту належать не лише гумор, як прийнято вважати, а й матеріали
    8
    некомічного характеру, наприклад, публікації культурно-просвітницької
    журналістики, тревел-журналістика. Розважальність матеріалів суспільнополітичних журналів у роботі визначається за певними критеріями.
    Об’єктом дисертаційного дослідження є публікації сучасних
    українських суспільно-політичних журналів «Український тиждень»,
    «Країна», «Фокус», «Корреспондент».
    Предметом дисертаційного дослідження є контент розважального
    компоненту сучасних українських суспільно-політичних журналів в системі
    соціальних комунікацій.
    Мета дослідження – виявити особливості розважального компоненту
    на прикладі контенту преси, а саме: обраних суспільно-політичних журналів і
    на цій основі розкрити його сутність, структуру і функції.
    Для досягнення цієї мети потрібно вирішити такі дослідницькі
    завдання:
    - простежити теоретичні підходи, які склалися в науці щодо
    розважального наповнення мас-медіа;
    - з’ясувати, що таке розважальний компонент, зокрема в
    пресі;
    - проаналізувати змістове наповнення журналів, виокремити
    і класифікувати розважальний компонент;
    - визначити жанри і теми розважальної частини періодики;
    - з’ясувати і обґрунтувати соціально-рекреаційне значення
    розважального компоненту;
    - виявити, як розважальний контент суспільно-політичних
    журналів реагує на потреби та реалії сучасності, як задовольняє
    культурно-естетичні запити читацької аудиторії.
    Для здійснення завдань у роботі використано такі методи :
    - для дослідження теоретичних підходів щодо розважального
    наповнення мас-медіа застосовано загальнотеоретичні методи
    порівняння і аналізу;
    9
    - для визначення особливостей розважального контенту
    використано метод спостереження, описовий метод та метод аналізу;
    - щоб охарактеризувати жанри розважальної журналістики,
    застосовано метод типологічного аналізу, класифікації;
    - для дослідження тематики матеріалів використано метод
    опису і аналізу, частково елементи контент-аналізу;
    - задля з’ясування основних суспільних функцій
    розважального контенту застосований метод аналізу і узагальнення,
    соціальнокомунікаційний підхід, частково використано науковий
    прогноз, метод опитування.
    Теоретичну базу дисертаційного дослідження склали праці українських
    та зарубіжних вчених, статті, матеріали наукових конференцій. Додатково
    використано публікації з теми дослідження в мас-медіа (оприлюднені
    результати наукових досліджень, інтерв’ю фахівців-психологів).
    Джерела дослідження. Опрацьовано номери журналів «Український
    тиждень», «Корреспондент», «Фокус», «Країна» за 2012–2014 роки. Всі
    числа досліджуваних журналів є в доступі в наукових бібліотеках, зокрема у
    Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича та Національній бібліотеці ім.
    В. І. Вернадського, електронні версії журналів частково розміщені в
    Інтернет-мережі.
    Хронологічні межі: проаналізовано номери журналів за період з 2012
    до 2014 року включно. Такий проміжок часу обраний для того, щоб показати
    тенденцію саме у сучасних журналах, а також через те, що наукова тема
    виконана в рамках наукової теми Інституту журналістики КНУ імені Тараса
    Шевченка на 2011–2015 рік «Український медійний контент у соціальному
    вимірі». Це дає змогу зробити узагальнення щодо аспектів дослідження.
    Варто вказати, що номери часописів 2014 року мають свою специфіку,
    оскільки виходили в час бурхливих політичних, суспільних та економічних
    змін у державі.
    10
    Наукова новизна одержаних результатів. Новизна полягає в
    спеціальному й всебічному аналізі розважального компоненту як невід’ємної
    частини преси, зокрема суспільно-політичних журналів.
    У цій роботі вперше визначається і характеризується поняття
    «розважальний компонент», як частина наповнення журналу, що раніше
    науковцями не виділялось.
    Виокремлено два рівноцінні складники розважального компоненту:
    сатиричний і несатиричний.
    Розроблена класифікація матеріалів розважального компоненту за
    різними критеріями, що дозволяє сконструювати картину такого типу
    контенту пресі.
    Здійснено характеристику жанрів розважального компоненту.
    Запропонований новий жанровий різновид преси – цитата; розкрито
    розважальний потенціал тревел-журналістики й культурно-просвітницьких
    матеріалів.
    Принциповим концептом нашої роботи є включення в структуру
    розважального компоненту сатиричних жанрів, таких, як карикатура,
    анекдот. Традиційно сатиричні жанри, зокрема в радянські часи, вважалися
    не розважальними, а «серйозними», критичними, оскільки розглядались як
    складник ідеологічної політики, серйозна ідеологічна зброя. Проте, окрім
    іншого, навіть такий сатиричний жанр, як карикатура, містить у собі значний
    розважальний потенціал, оскільки осмислює дійність за допомогою засобів
    творення комічного.
    Удосконалено визначення терміну «медіарозваги».
    Набули подальшого розвитку: положення про розважальну функцію в
    ЗМК, а саме в пресі, теоретичні розробки стосовно розважального потенціалу
    карикатури та анекдоту.
    Особистий внесок здобувача: наукова робота виконана здобувачем
    самостійно. 19 публікацій з теми дисертації виконані самостійно. Дві
    публікації в співавторстві (у статті «Літературна місія викладачів кафедри
    11
    історії журналістики» розроблена частина, в якій охарактеризовано творчий
    доробок В. Пузія та О. Сухомлин, в публікації «Особенности жанрового
    наполнения еженедельного журнала «Український тиждень» здійснено аналіз
    жанрів та розроблено висновки).
    Практичне значення одержаних результатів. Результати цієї
    дисертації можна застосовувати для підготовки лекцій, семінарів з предметів
    «історія журналістики», «публіцистичний стиль», «журналістський фах» та
    різних спецкурсів за темами: «жанри преси», «карикатура у пресі», «функції
    преси». Одержані відомості можна застосовувати для підвищення рівня
    медіаосвіти, текст роботи може бути використаний студентами спеціальності
    «журналістика» і науковцями із галузі соціальних комунікацій. Із
    дослідженням можуть ознайомитись усі, хто цікавляться сучасними
    масовокомунікаційними процесами, соціальною комунікацією,
    журналістикою. Наукова тема виконана в межах теми Інституту
    журналістики «Український медійний контент у соціальному вимірі»,
    досліджено аспект розважальної преси журнальної періодики, а контент
    сучасних журналів у свою чергу досліджує кафедра історії журналістики, на
    якій виконана робота.
    Теоретичне значення одержаних результатів: Сформульовані в
    роботі теоретичні положення і висновки розширюють і поглиблюють
    уявлення про сутність, різновиди, функції розважального компоненту, праця
    створює платформу для подальшого вивчення проблеми. Інноваційний
    характер роботи вводить у широкий науковий обіг поняття «розважальний
    компонент» у пресі, а досягнуті в ході дослідження результати можуть
    використовуватись при подальших теоретичних пошуках. Теоретична
    значущість роботи також полягає в тому, що отримані результати аналізу і
    узагальнення джерел дослідження та наукових праць можуть стати основою
    для подальшого вивчення контенту аналітичних журналів, його функцій,
    ефективності, реакції на події. Матеріали дисертаційного дослідження
    можуть бути цікаві та використані журналістами, мистецтвознавцями,
    12
    соціологами, психологами, політологами для всебічного вивчення
    розважального компоненту, його складників.
    Апробація результатів кандидатської роботи. Результати дисертації
    були оприлюднені на українських та зарубіжних наукових конференціях,
    зокрема: міжнародних за кордоном: 11-тій науково-практичній конференції,
    присвяченій 65-річчю факультету журналістики БДУ (факультет
    журналістики БДУ, 3-4 грудня 2009 р., Мінськ, Білорусь), 12-ій конференції
    «СМИ в современном мире. Молодые исследователи» (факультет
    журналістики СПбДУ 11–13 березня 2013 р., м. Санкт-Петербург, Російська
    Федерація), міжвузівській науково-практичній конференції «Мережева
    журналістика у стилі «АРТ»: проблеми і перспективи» (Інститут масових
    комунікацій та соціальних наук Казанського (Приволзького) федерального
    університету, 29–30 жовтня 2013 р., Казань, Російська Федерація), на ХІV
    конференції «Європа ХХІ століття. Польща, Європа і світ: 10 років по
    входженню до ЄС», (факультет політичних наук та журналістики
    університету ім. Адама Міцкевича, 6–7 лютого 2014 р., м. Слубіце, Польща),
    13-ій конференції «СМИ в современном мире. Молодые исследователи»
    (факультет журналістики СПбДУ, 11–13 березня 2014 р., м. Санкт-Петербург,
    Російська Федерація), XXI конференції студентів, аспірантів та молодих
    учених «Ломоносов» (факультет журналістики МДУ ім. В. Ломоносова 7–11
    квітня 2014 р., Москва, Російська Федерація); міжнародних в Україні:
    студентській науково-практичній конференції «Прикладні аспекти
    дослідження медійного контенту» (Інститут журналістики КНУ ім.
    Т. Шевченка, 22 березня 2013 р., м. Київ), XІX конференції з проблем
    функціонування і розвитку української мови «Мова. Суспільство.
    Журналістика» (Інститут журналістики КНУ ім. Т. Шевченка, 12 квітня 2013
    р., м. Київ), ІІІ Міжнародному симпозіумі «Світ соціальних комунікацій»
    (Інститут журналістики КиМУ, 19–20 квітня 2013 р., м. Київ), конференції
    «Міжнародна інформація: концептуальні та прикладні виміри» (Інститут
    міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка, 19 квітня 2013 р., м. Київ),
    13
    конференції «Проблеми протидії правопорушення в інформаційній сфері:
    інформаційні війни» (НТУУ «КПІ», 6 червня 2014 р., м. Київ), конференції
    «Українські медіа в європейському інформаційно-комунікаційному просторі:
    історія, стан, перспективи» (кафедра журналістики ДВНЗ «Ужгородський
    національний університет» 16-17 жовтня 2014 р. м. Ужгород), XXІ
    конференції з проблем функціонування і розвитку української мови «Мова.
    Суспільство. Журналістика» (Інститут журналістики КНУ ім. Т. Шевченка,
    3 квітня 2015 р., м. Київ); всеукраїнських: 4-тій конференції молодих
    науковців (Інститут філології та журналістики Східноєвропейського
    національного університету ім. Лесі Українки, 16-17 травня 2013 р., м. Луцьк,
    конференції молодих учених «Дослідження вербального і невербального
    компонентів контенту ЗМК» (Інститут журналістики КНУ ім. Т. Шевченка,
    21 березня 2014 р., м. Київ), конференції «Прикладні та фундаментальні
    аспекти досліджень в соціальних комунікаціях» (Прикарпатський
    національний університет імені Василя Стефаника, 20–22 травня 2015 р., м.
    Івано-Франківськ).
    Публікації. Результати дисертації оприлюднені в зарубіжних і
    українських наукових виданнях. Всього публікацій – 21, із них: у наукових
    фахових виданнях – 6 статей, в іноземному виданні – 1 стаття, в інших
    наукових виданнях – 4 статті, публікацій тез наукових доповідей з теми
    наукової роботи – 10.
    Структура дисертації: робота складається зі вступу і трьох розділів,
    висновків, списку використаних джерел, додатків. Загалом 213 сторінок. Із
    них 28 сторінок – список використаних джерел.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове
    вирішення наукового завдання, що полягає в комплексному вивченні
    розважального компоненту.
    1. Здійснивши огляд наукової літератури, можемо стверджувати, що
    розважальний компонент, як явище в соціальних комунікаціях, недостатньо
    досліджений. Дисертаційна робота ґрунтується на працях, що торкаються
    певних складників розважального компоненту як комплексного наповнення
    сучасних українських журналів. Науковці вивчають історію сатиричної
    преси, специфіку сатиричних та гумористичних видань, зображальної
    журналістики, сміхової журналістики, частково культурно-просвітницької
    журналістики, аспекти якої мало висвітлені в науці. Ця робота є осмисленням
    розважального компоненту в системі соціальних комунікацій, зокрема в
    періодичній пресі.
    2. Простеживши теоретичні підходи щодо розважального наповнення
    мас-медіа, сформульовано поняття «розважальний компонент». Пропонуємо
    синонім поняттю медіарозваги, який ми в роботі уточнюємо до поняття
    «розважальний компонент»: це різноманітні за формою та змістом матеріали,
    які виконують розважальну функцію і розповсюджуються засобами масової
    комунікації. Це матеріали, які задовольняють духовні, культурні, естетичні
    запити людини, задовольняють попит на науково-популярні загальноосвітні
    знання, відволікаючи читача на певний період відпочинку від серйозних
    суспільно-політичних проблем, від щоденних турбот; матеріали, які
    дозволяють з почуттям гумору та іронії сприймати негативні події в країні,
    полегшуючи таким чином моральний, психологічний стан людини,
    відволікаючи її та розслабляючи. До розважального компоненту ми
    відносимо публікації з галузі мистецтва (про літературу, театр, кіно,
    живопис, музику тощо), науково-популярні статті, матеріали про інші країни,
    171
    про подорожі та відпочинок. Важливим складником розважального
    компоненту, на нашу думку, є сатиричні елементи (карикатури, анекдоти),
    які, як правило, є частиною суспільно-політичних матеріалів. Несатиричний
    складник сприяє позитивному мисленню, відновленню, має терапевтичну дію
    як і сатиричний складник, який засобами комічного намагається боротися з
    недоліками й проблемами.
    3. Проаналізувавши зміст досліджуваних журналів, виокремлено
    розважальний компонент. Розроблено такі критерії класифікації
    розважального контенту в пресі:
    - за наявністю сатири чи гумору (сатиричний: анекдоти, карикатури чи
    несатиричний);
    - за способом відображення (вербальний чи невербальний);
    - за тематикою матеріалів;
    - за жанровою палітрою.
    Ґрунтуючись на дослідженні контенту журналів «Український
    тиждень», «Корресподент», «Фокус», «Країна», визначено сатиричний і
    несатиричний складник розважального компоненту суспільно-політичних
    журналів. До сатиричного належать матеріали, котрі в своїй основі мають
    комічне – карикатури й анекдоти, іронічні цитати. До несатиричного
    розважального компоненту належать матеріали, котрі сприяють розважанню,
    відпочинку, релаксації, змістовному дозвіллю: культурно-просвітницька
    журналістика, тревел-журналістика. Розважальний компонент у
    досліджуваних журналах представлений так: сатиричний складник є в
    журналах «Український тиждень», «Країна», «Корреспондент», відсутня
    сатира у «Фокусі». Несатиричний складник є в усіх журналах.
    4. Розважальний компонент у досліджуваних часописах представлений
    в різних жанрах і темах. Зокрема, несатиричний складник виявлений в усіх
    жанрах. Інформаційні жанри: контент поданий у форматі інфотейнменту. Це
    особливий журналістський прийом подачі інформації, де акцент зроблено на
    візуальний елемент. Як один із видів інфотейнменту нами виділено
    172
    креалізований текст. Це поєднання вербального і невербального способу
    відображення, така форма подачі матеріалу, коли текст і зображення
    забезпечують цілісність і повноцінність комунікаційного ефекту (це
    інфографіка та рубрика «Документ» в журналі «Країна», матеріали рубрики
    «Открытка из…» в журналі «Корреспондент», «Неделя» в часописі «Фокус»).
    Під час дослідження встановлено, що інфотейнмент виявлений не лише
    в інформаційних жанрах та рекламі, а й у публіцистичних жанрах.
    Розважальний компонент в аналітичних жанрах міститься в статтях,
    рецензіях, оглядах, коментарях, аналітичних інтерв’ю. Розважальний
    компонент у публіцистичних жанрах присутній у жанрі замальовки, в
    колумністиці. Розважальний компонент є в усіх номерах журналів у тому чи
    іншому співвідношенні із нерозважальним: новинами, аналітикою.
    Аналіз тем показав, що розважальна частина несатиричного складника
    в тематичному вираженні представлена матеріалами культурнопросвітницької журналістики, тревел-журналістикою.
    Жанри сатиричного складника розважального компоненту – анекдот,
    карикатура та іронічна цитата. Анекдоти, як частина розважального
    компоненту, постійно друкуються у виданнях «Корреспондент», «Країна».
    Теми анекдотів в основному політичні. Засуджується режим В. Януковича,
    агресія РФ, прибічники сепаратизму, подеколи зустрічається іронія з приводу
    складного соціального становища українців. Віднайдено жанр – цитату – в
    журналі «Корреспондент». Загалом цитата, як жанр преси, науковцями не
    розглядалась. Вважаємо, що цитата є способом відображення подій, формою
    їх інтерпретації. У журналі «Корреспондент» подається цитата, вказаний
    носій і обставини висловлювання, і в цьому випадку – це суб’єктивний жанр
    відтворення подій (як коментар чи інтерв’ю, але набагато коротший). У
    досліджуваному напрямі іронічна цитата може бути частиною розважального
    компоненту. Втім, це залежить від теми висловлювання публічних осіб,
    здебільшого це стосується внутрішньої та міжнародної політики.
    173
    Карикатура, як сатиричний жанр і водночас публіцистичний, в системі
    соціальних комунікацій у нашій роботі досліджена вперше. Виявлено витоки
    сучасної української карикатури. Політичні теми переважають також і в
    карикатурі.
    5. У дисертації показано важливу функцію розважального компоненту
    в суспільно-політичній пресі. Розважальний компонент дає можливість
    змінити емоційний стан читача у позитивний бік, завдяки сатирі можна
    виплеснути негативні емоції (у формі карикатури, анекдоту), боротися з
    ворогом. Сатира в журналах – не лише психологічний захист, а й техніка
    вдалої боротьби. Відомий афоризм М. Гоголя «Сміху боїться навіть той, хто
    вже нічого не боїться» вкотре засвідчує свою справедливість. В цьому
    аспекті можна зазначити велику кількість виставок карикатуристів за 2014 р.
    та зростання популярності цієї графіки. Проведене опитування щодо
    карикатур у журналі «Український тиждень» та «Корреспондент»
    підтвердило теоретичні твердження фахівців, які вивчали природу комічного,
    його сприйняття: сприймати сатиричну частину суспільно-політичного
    журналу можна по-різному, зокрема карикатури можуть смішити, дратувати,
    наштовхувати на роздуми, розважати. Емпіричним дослідженням та
    теоретичними узагальненнями (П. Проппа, Л. Сморж) можна аргументувати
    принципову тезу, що належні до комічного гумор, іронія, сатира ніколи не
    можуть сприйматись однозначно. Когнітивний рівень особистості визначає її
    почуття гумору.
    У результаті дослідження можемо стверджувати, що наповнена
    соціально значущим змістом сатира призначена як для фіксації уваги на
    проблемі, так одночасно й для розважання. Відволікатись від гострих
    політичних тем журналу та переважно негативної новинної хроніки
    допомагають матеріали несатиричного наповнення, вони є джерелом
    інформації, котра сприяє релаксації, гарним враженням. Несатиричний
    складник розважального компоненту покликаний не смішити і не викривати
    актуальні проблеми, а відволікати від них. Можемо припустити, що саме
    174
    несатиричний розважальний компонент (матеріали культурно-просвітницької
    журналістики) здійснює більшу «лікувальну» функцію, ніж сатиричний.
    Оскільки в інформаційне поле аудиторії не потрапляє проблемна реальність,
    теми несатиричного складника сприяють емоційному відновленню.
    6. Проведене дослідження виявило, як розважальний компонент
    суспільно-політичних журналів реагує на події суспільно-політичного життя.
    Вивчено реакцію несатиричного і сатиричного складника на різні події,
    виходячи із жанрових можливостей матеріалів. Зокрема, виявлено,
    карикатури, анекдоти активно відповідали критичною сатирою на політику
    влади кінця 2013 початку 2014 рр. В анекдотах переважають політичні теми,
    гумор засуджує діяльність влади, в суспільно-історичному контексті
    конфлікту з Росією зустрічаються анекдоти, що стосуються українськоросійських відносин, висміюють деякі особливості російського менталітету,
    світогляду. Досліджено реакцію української карикатури на призупинення
    євроінтеграції наприкінці 2013 року та початок російської агресії. В журналі
    «Корреспондент», «Країна» – це в основному політичні карикатури.
    Малюнки, які помістив на обкладинках «Український тиждень» після
    призупинення підготовки України до підписання угоди про асоціацію з ЄС і
    в час політичної кризи карикатури стали гостро політичними. Розважальний
    компонент виконує важливу в нестабільний час функцію – висміювання і
    засудження ворога, має на меті змінити інтенсивні емоційні стани – тривоги,
    страху – на позитивні завдяки засобам гумору та сатири.
    Несатиричний складник аналізувався щодо важливої дати у
    суспільному житті – відзначення 200-річчя з дня народження Т. Шевченка.
    Виявлено відмінності у задоволенні журналами культурно-естетичних
    запитів читацької аудиторії.
    Загалом розважальний компонент досліджених журналів визначаємо як
    якісний за змістом, з характерним інтелектуалізмом.
    Можемо спрогнозувати, що в подальшому розважальний компонент з
    журналів не зникне, урізноманітнюватимуться теми. Припускаємо, що
    175
    змінюватиметься форма подачі матеріалів. Зі стабілізацією суспільнополітичного життя ймовірний спад великої кількості сатиричних матеріалів,
    зокрема на політичну тему.
    Слід окреслити перспективи подальших досліджень у цьому напрямі.
    Передусім, це вивчення історії сатиричного складника української преси
    (зокрема, карикатури, оскільки вона найменш охоплена увагою науковців із
    галузі соціальних комунікацій, вивчення публіцистичного потенціалу
    карикатури, детальніше вивчення колажів); глибокий аналіз жанру цитати в
    пресі; дослідження сатиричних образів у темпоральному вимірі; вивчення
    культурно-просвітницької журналістики та тревел-журналістики відносно
    конкретних подій та явищ; вивчення впливу розважальної медіа продукції на
    аудиторію і життєдіяльність суспільства.
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины