Іщенко Анастасія Іванівна. Історія становлення українського телебачення: виникнення телевізійних професій та апробація жанрів екранного мистецтва (1939 – 1969 рр.) : Ищенко Анастасия Ивановна. История становления украинского телевидения: возникновение телевизионных профессий и апробация жанров экранного искусства (1939 - 1969 ГГ.) Ishchenko Anastasia Ivanovna. History of the formation of Ukrainian television: the emergence of television professions and testing of screen art genres (1939 - 1969)

Краткое описание

Іщенко Анастасія Іванівна, тимчасово не працює: «Іс­торія українського телебачення: виникнення телевізій­них професій та апробація жанрів екранного мистецтва» (27.00.04 - теорія та історія журналістики). Спецрада Д 26.001.34 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ІЩЕНКО АНАСТАСІЯ ІВАНІВНА
УДК: 007:654.197(477)"1939/1969"
ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО
ТЕЛЕБАЧЕННЯ:ВИНИКНЕННЯ ТЕЛЕВІЗІЙНИХ ПРОФЕСІЙ ТА
АПРОБАЦІЯ ЖАНРІВ ЕКРАННОГО МИСТЕЦТВА (1939-1969рр.)
Спеціальність – 27.00.04 теорія та історія журналістики
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних
комунікацій
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
__________________ А. І. Іщенко
Науковий керівник –
Гоян Віта Володимирівна, доктор наук із соціальних комунікацій, доцент
Київ – 2018

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ...................................................................... 12
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ІСТОРІЇ СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ.......................... 21
1.1. Українське телебачення в наукових працях і розвідках ................................ 21
1.2 Періодизація телебачення України: джерельна база й методологія
дослідження ............................................................................................................... 30
Висновки до розділу 1 .............................................................................................. 40
РОЗДІЛ 2. ВІД ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ............................ 42
ДО РЕГУЛЯРНОГО ТЕЛЕВІЗІЙНОГО МОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ..................... 42
2.1. Експериментальне телемовлення 30-х років: перший ефір Київської
телестудії.................................................................................................................... 42
2.2. Регулярне телемовлення в Києві: будівництво телецентру, особливості
телепрограм, перші телевізійні професіонали ....................................................... 54
2.3. Регулярне телемовлення 1950–1960 років: поява телецентрів у Харкові,
Донецьку, Одесі, Львові та інших обласних центрах............................................ 94
Висновки до розділу 2 ............................................................................................ 109
РОЗДІЛ 3. АПРОБАЦІЯ ЖАНРІВ ЕКРАННОГО МИСТЕЦТВА І
ВИНИКНЕННЯ ТЕЛЕВІЗІЙНИХ ЖАНРІВ І ПРОФЕСІЙ ................................ 112
3.1. Становлення телевізійних жанрів на українському телебаченні ................ 112
3.2. Дикторська модель ведення програм в українському телеефірі................. 135
3.3 Формування професій оператора, режисера, звукорежисера, освітлювача,
редактора, гримера на українському телебаченні ............................................... 146
Висновки до розділу 3 ............................................................................................ 167
ВИСНОВКИ............................................................................................................. 171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................... 176
11
СПИСОК АРХІВНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................................................... 191
ДОДАТОК А. Список публікацій за темою дисертації ...................................... 204
ДОДАТОК Б. Відомості про апробацію результатів дисертації........................ 206
ДОДАТОК В1. Аудіозапис сюжетів «Радянська Україна» 1952р. (CD диск).. 207
ДОДАТОК В2. Текст сюжетів кіножурналу «Радянська Україна» 1952р........ 208
Додаток Д 1. Аудіозапис інтерв’ю з Тетяною Цимбал (СD-диск)..................... 210
ДОДАТОК Д 2. Текст інтерв’ю з Тетяною Цимбал ............................................ 211
ДОДАТОК Д 3. Аудіозапис інтерв’ю з Юрієм Федоровим (СD-диск)............. 217
ДОДАТОК Д 4. Текст інтерв’ю з Юрієм Федоровим (мовою оригіналу) ........ 218
ДОДАТОК Д 5. Текст інтерв’ю Т. Щербатюк для музею телебачення НТКУ 222
ДОДАТОК Д 6. Інтерв'ю з В. Заманським для музею телебачення НТКУ....... 226
ДОДАТОК Е. Архівні матеріали періодичної преси (1939-1969 рр)................ 228
ДОДАТОК Ж. Архівні фотоматеріали перших працівників Київського
телевізійного центру ............................................................................................... 243
ДОДАТОК З. Архівні матеріали та внутрішня документація Київського
телевізійного центру за 1951–1965 рр................................................................... 246

Список литературы

ВИСНОВКИ
З винайденням телебачення розпочався етап формування нового виду
мас-медіа. Забезпечення функціонування нового виду діяльності потребує
залучення відповідних кадрів. Зважаючи на специфіку телевізійного мовлення,
яке ввібрало риси кінематографу, театрального мистецтва, радіомовлення,
преси, першими фахівцями на телебаченні стали представники саме цих
галузей. Досвід цих синтетичних мистецтв був основоположним і при
формуванні телевізійних жанрів, і при створенні оригінальних телевізійних
форм: створювались телевізійні передачі у вже апробованих жанрах (огляди,
вистави, хроніки тощо), але з використанням специфічних телевізійних засобів.
Проведені в дисертаційній роботі дослідження й отримані результати
дали змогу зробити такі висновки:
1. Визначено стан наукової розробки питання, проаналізовано здобутки
українських дослідників телевізійної проблематики, розглянуто тематику
кандидатських та докторських дисертацій, присвячених різним аспектам
телебачення, визначено основні напрями досліджень та наукові теми, які досі
були лише частково представлені в українському журналістикознавстві.
Виявлено, що висвітлення історії започаткування і становлення телебачення в
Україні у 1939–1969 рр. є недостатнім. Зокрема, бракує наукових праць,
присвячених становленню українського телебачення під час довоєнного
експериментального мовлення та в 1950-ті роки. Ще менше уваги науковців
привертало виникнення телевізійних професій та формування нових жанрів
екранного мистецтва.
Проаналізовано концепти періодизації українського телебачення таких
дослідників, як В. Цвік і В. Гоян. Обґрунтована необхідність залучення чималої
кількості емпіричного матеріалу як джерельної бази дослідження. Це офіційні
документи Київського телевізійного центру за 1950–1966 рр., які зберігаються в
Державному архіві м. Києва (штатні розписи та кошторис виробничоадміністративних витрат, протоколи виробничих нарад, посадові інструкції
тощо); кіно- і фотоматеріали Центрального державного кінофотофоноархіву
172
України імені Г. С. Пшеничного за 1958–1965 рр.; кіноперіодика Української
студії кіно-хронікальних фільмів (Укркінохроніка), які демонструють
фрагменти телевізійних програм, а також роботу співробітників студії у перші
роки діяльності телецентру; наукові праці та періодична преса з архівних
фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, наукової
бібліотеки імені Максима Максимовича; інтерв’ю з ветеранами телебачення
(Ю. Федоровим – головним оператором Київського телевізійного центру з 1954
р. та Т. Цимбал – дикторкою та ведучою програм українського телебачення з
1969 р.); записи відеоматеріалів та інтерв’ю, надані директоркою музею
телебачення Національної телерадіокомпанії України Л. Богдановою.
Узагальнено концепції періодизації українського телебачення, що
існують, що сприяло уточненню періодизації розвитку українського
телебачення, зокрема: пропонується перший період – 20–30-ті роки ХХ ст. (за
В. Гоян) характеризувати як час провадження експериментального
телемовлення; другий – 40-ві роки та третій – 1951–1972 рр. (за В. Гоян) –
окреслити як період формування телевізійних професій та телевізійних жанрів,
обґрунтовано потребу дослідження періоду технічних експериментів та
регулярного телемовлення, що створили основу моделі сучасного телебачення.
2. Дослідження архівних матеріалів періодичної преси за 1939 р. дало
змогу встановити:
- Київський телецентр наприкінці січня 1939 р. провів перші пробні
телесеанси для фахівців;
- 1, 2 та 11 лютого 1939 р. Київський телецентр здійснив пробні виходи в
телевізійний ефір;
- у квітні 1939 р. розпочалося регулярне телевізійне мовлення.
Отримані дані спростовують наявну в деяких працях інформацію про
поодинокий експериментальний характер телевізійного мовлення в Україні у
1939 р.
3. На основі аналізу архівних матеріалів визначено передумови для
формування жанрової системи на телебаченні. Першими програмами були
173
кінофільми, концерти, театральні вистави, кіножурнали, згодом з’явилися
тележурнали, огляди на різноманітну тематику, телевізійні новини.
Встановлено, що формування жанрів на телебаченні відбувалося шляхом
створення нових телевізійних форм у вже апробованих жанрах преси, радіо,
кіно, театрального мистецтва, але з використанням не лише вербальних, а й
звукозорових засобів вираження.
Аналіз емпіричного матеріалу (програм телепередач різних телестудій
опублікованих на шпальтах щотижневика «Говорить Київ») показав, що
завдяки поступовому створенню галузевих редакцій на телестудіях поруч з
апробованими видами телепередач (кінофільми, концерти, вистави тощо)
з’явилися власне телевізійні форми. Наприклад:
- літературно-драматична редакція готувала програми на літературні теми,
випускала в ефір власні телевізійні постановки за участі акторів
телетеатру;
- суспільно-політична редакція готувала програми на економічну,
суспільну, сільськогосподарську тематику, створювала інформаційні
тележурнали «Новини дня», зйомки сюжетів для яких проводилися за
допомогою ПТС по всій території України. Ці програми започаткували
традиції інформаційного мовлення на українському телебаченні та
заклали основи для формування інформаційних та аналітичних жанрів,
зокрема, усного повідомлення, виступу, репортажу, інтерв’ю, трансляції,
огляду, бесіди;
- телевізійні фільми та документальні стрічки, зняті телестудіями, були
першими спробами у царині художньо-публіцистичних жанрів на
телебаченні.
Дослідження штатного розпису та кошторису адміністративноуправлінських витрат за 1951 р. свідчить, що відділ позастудійних передач
Київського телецентру проводив актуальні зйомки з різних місць столиці. Це
були перші спроби телевізійних форм з елементами репортажності, які згодом
174
трансформуються у телевізійні трансляції футбольних матчів, концертних,
театральних і циркових вистав тощо.
Аналіз емпіричного матеріалу допоміг осягнути етапи становлення
телебачення в інших регіонах України: Харків, Донецьк, Одеса, Львів.
Досліджуючи програми телепередач, описано роботу внутрішніх редакцій у
вигляді тематичного зрізу телевізійної продукції у зазначених регіонах. Це були
програми на економічну, суспільну, сільськогосподарську, мистецьку та
літературну тематику, спортивні передачі, програми для дітей та юнацтва, а
також кінофільми, документальні стрічки, власні телевізійні постановки,
телесюжети.
На основі архівних джерел (сюжетів кіножурналів) досліджено
фрагменти перших передач, описано особливості роботи студій. Встановлено,
що завдяки радіусу дії телецентрів (100–300 км) телевізійне мовлення набуло
міжобласного та міжреспубліканського значення (передачі Київського
телецентру приймали на території Білорусії). Велику популярність українського
телебачення серед міського і сільського населення проілюстровано матеріалами
з періодичної преси.
4. Проаналізовано виникнення та функціонування телевізійних професій.
Встановлено, що у 1939–1969 рр. до роботи на телебаченні залучали колишніх
радійників (диктори), людей з технічною (оператори) та музичною
(звукорежисери) освітою, фахівців кіно- та театрального мистецтва (режисери),
газетярів, істориків, педагогів (редактори) та людей інших спеціальностей
(освітлювачі, асистенти), які під час практичної роботи засвоювали особливості
аудіовізуального мистецтва.
Окреслено механізми трансформацій цих професій: деякі з них відійшли
у минуле (кабельмейстер, мікрофонний оператор). На матеріалах сюжетів
кіножурналу «Радянська Україна» доведено, що першими дикторами
українського телебачення були Новела Серапіонова та Ольга Даниленко.
Інтерв’ю з Т. Цимбал і Ю. Федоровим дали змогу зібрати та уточнити
інформацію щодо підготовки кадрів для телебачення:
175
- до роботи на телебаченні залучали спеціалістів суміжних сфер, а також не
пов’язаних з творчістю галузей;
- задля покращення професійного рівня працівників на телестудіях було
впроваджено спеціальне навчання.
Архівні документи свідчать про проведення лекційних та практичних
занять в Київському телецентрі, вироблення вимог до професійних та
особистих якостей, які висувалися до диктора, режисера тощо. Професійна
фахова підготовка кваліфікованих кадрів для телебачення розпочалася лише
наприкінці 1960-х-на початку 1970-х рр. зі створенням профільних кафедр на
факультеті кінематографії Київського державного інституту театрального
мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого (1966 р.) та факультеті журналістики
Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка (1971 р.).
Результати дослідження можуть бути використані у навчальному процесі
для лекційних та практичних занять з фаху («Телевізійна журналістика»,
«Майстерність ведучого телепрограм», «Студійний практикум», «Екранне
мовлення»). Дослідження сприятиме кращій фаховій адаптації майбутніх
українських телевізійних журналістів, ведучих, редакторів, режисерів,
звукорежисерів та операторів.
У дисертації вирішується комплексна проблема, пов’язана з виникненням
та формуванням протягом 1939-1969 років телевізійних професій та жанрів
екранного мистецтва, які вплинули на становлення українського телебачення.
Зібрані й опрацьовані архівні дані є вагомою базою для вивчення періоду 1939–
1969 рр., розвитку телевізійних професій, функціонування жанрів екранного
мистецтва, що дає нові знання про телебачення, яке передувало сучасному типу
мовлення. Перспективними з точки зору осмислення поступу українського
телебачення, визначення тенденцій та закономірностей функціонування цього
виду мас-медіа можна вважати наступні періоди історії телевізійного мовлення:
1969–1989, 1989–1999 рр., період 2000-х років