МИКОЛАЄНКО АЛЛА ЮРІЇВНА. ВИДАВНИЦТВО «СМОЛОСКИП» (1967–2015) В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ : НИКОЛАЕНКО АЛЛА ЮРИЕВНА. ИЗДАТЕЛЬСТВО «СМОЛОСКИП» (1967–2015) В ИСТОРИИ УКРАИНСКОГО ИЗДАТЕЛЬСКОГО ДЕЛА MYKOLAYENKO ALLA YURIYIVNA. SMOLOSKYP PUBLISHING HOUSE (1967–2015) IN THE HISTORY OF UKRAINIAN PUBLISHING AFFAIRS

Краткое описание

МИКОЛАЄНКО АЛЛА ЮРІЇВНА. Назва дисертаційної роботи: "ВИДАВНИЦТВО «СМОЛОСКИП» (1967–2015) В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ"

Міністерство культури України
Київський національний університет культури і мистецтв
На правах рукопису
МИКОЛАЄНКО АЛЛА ЮРІЇВНА
УДК 007:304:655.41(477)(73=161.2)"1967/2015"
ВИДАВНИЦТВО «СМОЛОСКИП» (1967–2015)
В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ
27.00.05 – теорія та історія видавничої справи та редагування
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук із соціальних комунікацій
Науковий керівник
Гурбанська Антоніна Іванівна,
доктор філологічних наук, професор
Київ – 2015
2
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….…4
РОЗДІЛ 1. ДІЯЛЬНІСТЬВИДАВНИЦТВА «СМОЛОСКИП» ЯК ПРЕДМЕТ
НАУКОВОГО АНАЛІЗУ…………………………………………….…………..…..11
1.1. Висвітлення роботи «Смолоскипа» в контексті теоретичних та
історичних досліджень………………..…………………………………….…..….11
1.2. Джерела вивчення історії видавництва: архівна складова………...27
Висновки до розділу 1……………………………………………………….35
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ
ВИДАВНИЦТВА «СМОЛОСКИП»…………………………………………….37
2.1. «Смолоскип» в еміграції (1950–1967): еволюція від часопису до
видавництва…………………………………………………………………………37
2.2. Організування діяльності видавництва «Смолоскип» у США (1967–
1992)……..……………………………………………..……………….………..….48
2.3. Правозахисний аспект функціонування осередків видавництва
«Смолоскип» за кордоном…………………………………………………………....63
2.4. Діяльність видавництва «Смолоскип» у незалежній Україні (1992–
2015): редакційно-видавничі трансформації……………………………………...80
Висновки до розділу 2………….……………………………………………89
РОЗДІЛ 3. СПЕЦИФІКА ВИДАВНИЧОГО РЕПЕРТУАРУ
«СМОЛОСКИПА»…………………………………………………………………93
3.1. Типологія видавничої продукції…………………………………….....93
3.2. Тематично-жанрова характеристика видань…………………..…….102
3.3. Книжкова продукція «Смолоскипа» в рецепції ЗМІ……………...…112
Висновки до розділу 3……………………………………………………...122
3
РОЗДІЛ 4. ДІЯЛЬНІСТЬ ВИДАВНИЦТВА В УМОВАХ КНИЖКОВОГО
РИНКУ………………...…………………………………………………………..127
4.1. Шляхи просування друкованої продукції «Смолоскипа»……..........127
4.2. Автор у комунікаційній системі видавництва……………………….136
4.3. «Смолоскип» як осередок самореалізації творчої молоді…………..147
Висновки до розділу 4……………………………………………………..157
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………160
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………...…………169
ДОДАТКИ………………………………………………………………………...202
4
ВСТУП
Актуальність теми. Зі здобуттям Україною незалежності стала
доступною інформація про діяльність її провідних видавничих осередків, що
були засновані в еміграції й відіграли важливу роль в історії українського
книговидання («Пролог», «Сучасність», Перша українська друкарня,
Українська видавнича спілка, «Нові дні», «Молоде життя» та ін.). Особливе
місце серед них займає видавництво «Смолоскип», діяльність якого
розпочалася у США (1967). Концентруючи увагу на випуску самвидаву та
забороненої в СРСР літератури, протягом тривалого часу це видавництво було
ідеологічним, інформаційним та організаційним центром підтримки дисидентів
материкової України. З переїздом до Києва (1992) «Смолоскип» продовжує
роботу над книжковими проектами, у яких друкуються недоступні за
радянських часів літературні твори та документальні матеріали. Водночас
видавництво є одним із найважливіших осередків виховання молодих поколінь
письменників і науковців України.
Діяльність «Смолоскипа» досі недостатньою мірою привертала увагу
науковців. Окремі аспекти його функціонування частково висвітлено в статтях
іноземних енциклопедій, покажчиків, працях зарубіжних науковців, які
вивчають самвидав та літературний процес в Україні (В. Сацевич, О. Гнатюк).
Сучасні українські вчені побіжно згадують «Смолоскип» у контексті
досліджень опозиційного руху другої половини ХХ ст. (Ю. Каганов,
Г. Касьянов, Т. Лутчин), українського самвидаву (С. Лис, О. Обертас,
О. Спанатій), діяльності шістдесятників (Л. Тарнашинська), української
еміграції (В. Губарець, Ю. Недужко, О. Омельковець), співпраці з іншими
видавничими осередками за кордоном (М. Тимошик, В. Чекалюк), тенденцій
сучасного книговидання (І. Копистинська) та інших дотичних проблем. Про
діяльність видавництва фрагментарно йдеться в ідеологічно заангажованих
працях радянських авторів (Ю. Римаренко, М. Варварцев, В. Большаков).
Фактологічну інформацію про «Смолоскип» розпорошено в публіцистичних
5
матеріалах закордонних та українських ЗМІ. Проте й досі немає комплексного
наукового дослідження, яке б відображало зародження, становлення й
особливості функціонування видавництва «Смолоскип» в еміграції та
незалежній Україні. Ґрунтовного опрацювання, систематизації та введення до
наукового обігу потребують унікальні архівні документи й матеріали, пов’язані
з діяльністю видавництва за кордоном, які раніше не використовувалися.
Вивчення видавничих досягнень та фахової культури «Смолоскипа» дає
змогу зосередити увагу на осібність та активність осередку в контексті
загального розвитку еміграційного книговидання українців, а також сприяє
формуванню цілісної і не спотвореної ідеологічними радянськими приписами
історії української видавничої справи. Не менш вагомим є аналіз роботи
«Смолоскипа» в Україні, що доповнює знання про сутність сучасних викликів
книжкового ринку перед видавцями.
Актуальність теми дисертації визначається не лише суто редакційновидавничими аспектами, а й історичними, політичними, націотворчими
проблемами, безпосередньо пов’язаними з діяльністю «Смолоскипа». Важливо
виявити місце книжкової продукції цього видавництва в історико-культурному
процесі, її значення для осмислення маловідомих та переоцінювання відомих
історичних фактів, подій, тенденцій, зокрема радянського періоду. Дослідження
роботи «Смолоскипа» зумовлене також необхідністю вивчення ролі
еміграційних видавництв у становленні державної незалежності нашої країни.
Нинішня концепція «Смолоскипа», що ґрунтується на просвітницьких засадах,
є актуальною з позицій утвердження національної свідомості українців у
сучасних суспільно-політичних умовах, які супроводжуються зазіханнями на
цілісність та єдність України.
Вивчення американського й українського досвіду «Смолоскипа»
розширює теоретичні знання та практичні навички сучасних фахівців
книжкової справи, спонукає їх до творення оптимальних видавничих стратегій
з орієнтацією на історичні перспективи.
Усі ці аспекти й визначають актуальність теми дисертації.
6
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано в межах цільової комплексної програми наукових
досліджень Київського національного університету культури і мистецтв
«Трансформаційні процеси в культурі і мистецтвах України» (державний
реєстраційний № 0107U009539), згідно з тематикою наукових досліджень
кафедри видавничої справи та мережевих видань КНУКіМ «Видавнича справа
та редагування в Україні: вчора, сьогодні, завтра». Наукова проблематика
дисертації пов’язана з програмою наукової дисципліни «Історія української
видавничої справи».
Мета дослідження – комплексно висвітлити діяльність видавництва
«Смолоскип» за кордоном та в Україні, виявити його роль ізначення в історії
української видавничої справи.
Відповідно до мети визначено такі завдання:
- проаналізувати стан вивчення теми в українській і зарубіжній
історіографії;
- на основі архівних матеріалів дослідити умови створення та
організування діяльності видавництва «Смолоскип» в еміграції, виявити вплив
суспільно-політичних подій в СРСР на роботу видавництва;
- з’ясувати особливості й основні напрями діяльності «Смолоскипа» в
еміграції;
- охарактеризувати редакційно-видавничий процес видавництва в
незалежній Україні;
- визначити типологію і тематично-жанровий діапазон друкованої
продукції «Смолоскипа»;
- порівняти рецепцію закордонних та українських книжкових видань
«Смолоскипа» в ЗМІ;
- висвітлити діяльність видавництва в умовах книжкового ринку.
Об’єкт дослідження – видавництво «Смолоскип» як феномен в історії
української видавничої справи.
7
Предмет дослідження – зародження й розвиток видавництва
«Смолоскип», специфіка його книжкового репертуару та діяльність у
конкурентних умовах.
Хронологічні межі дослідження охоплюють видавничу діяльність
«Смолоскипа» від 1967 до 2015 р. (перший квартал) – від фактичного
заснування видавництва до сьогодні.
Теоретико-методологічною основою дисертації є праці з теорії та
історії видавничої справи вітчизняних і зарубіжних дослідників, присвячені
вивченню тенденцій сучасного книговидавничого ринку (Н. Зелінська,
І. Копистинська, В. Теремко, М. Тимошик), типологічному аналізу видань
(А. Гречихін, М. Тимошик, Г. Швецова-Водка), видавничому маркетингу та
книготоргівлі (Е. Бейверсток, Я. Влодарчик, Б. Єсенькін, Г. Ключковська,
В. Кулаковська, Ю. Майсурадзе, О. Новікова, В. Перлов, В. Теремко,
М. Тимошик, П. Форсайт), трансформаціям видавничої діяльності в Україні
(Н. Кучина, В. Маркова, В. Теремко, В. Шпак), історії українського
книговидання (Я. Ісаєвич). У дослідженні використано літературознавчі
розвідки із проблем жанрології (А. Гурбанська, Н. Копистянська, А. Тертичний,
О. Кушнір). Теоретико-методологічним підґрунтям вивчення теми стали також
праці закордонних авторів, проблематика яких розкриває розвиток руху опору в
УРСР (Я. Білоцеркович, Т. Раковська-Хармстоун, К. Фармер).
У дисертації використано комплекс дослідницьких методів, що дали
змогу різновимірно і цілісно висвітлити діяльність видавництва «Смолоскип».
Застосовано такі теоретичні методи: аналізу і синтезу, узагальнення, індукції і
дедукції – для вивчення стану наукової розробленості теми та виявлення
особливостей і тенденцій у роботі видавництва; системний метод – для
встановлення зв’язків між різними видами діяльності «Смолоскипа» та
розгляду єдності цілей і результатів; історичний метод – для дослідження
виникнення та розвитку часопису і видавництва «Смолоскип» в умовах
американського та українського книговидання, періодизації їх діяльності;
класифікації – для поділу видань на тематико-типологічні групи,
8
систематизації – для визначення характерних рис матеріалів літературної
критики. Використано емпіричні методи: порівняння – для виявлення спільних
і відмінних ознак французького й американського варіантів журналу
«Смолоскип», а також зарубіжного й українського періодів діяльності
видавництва; опитування (інтерв’ю, бесіда) – для уточнення фактичної
інформації у засновника, директора, працівників видавництва. Крім
загальнонаукових, важливе значення мали також конкретно-наукові методи
дослідження: біографічний – для з’ясування ролі окремих персоналій в історії
осередку, статистичний – для оцінювання конкретних показників роботи
видавництва, бібліографічний – для створення каталогу видань «Смолоскипа».
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що
дисертаційна робота є першим комплексним дослідженням діяльності
видавництва «Смолоскип» за кордоном та в незалежній Україні. У дисертації
вперше:
- виявлено й опрацьовано значний масив архівних джерел
видавництва «Смолоскип» (29 найменувань), більшість із яких досі не було
введено до наукового обігу;
- уточнено дати фактичного заснування та офіційної реєстрації
видавництва;
- визначено історичні передумови створення часопису української
молоді «Смолоскип» у Франції, висвітлено еволюцію «Смолоскипа» від журналу
до видавництва;
- вивчено специфіку організації та функціонування видавництва
«Смолоскип» в умовах американського та еміграційного книговидання, дискусій
української громади у світі;
- розкрито правозахисну діяльність служб, організацій, зв’язкових
«Смолоскипа», спрямовану на підтримку українських дисидентів та поширення
правдивої інформації про суспільно-політичну ситуацію в УРСР за кордоном;
- виявлено місце «Смолоскипа» у видавничому просторі незалежної
України;
9
удосконалено:
систему підходів у дослідженні становлення й розвитку українських
видавництв, критеріїв аналізу їхнього видавничого репертуару та автури;
набули подальшого розвитку:
наукові уявлення про діяльність еміграційних видавничих осередків у
контексті історії українського книговидання.
Практичне значення одержаних результатів. Матеріали та висновки
дослідження можуть застосовуватися в роботі сучасних видавництв. Досвід
«Смолоскипа», напрацьований протягом тривалої історії діяльності, стане в
нагоді для сучасних книговидавничих осередків у вирішенні організаційних,
видавничих та маркетингових проблем. Результати дослідження можна
використовувати у вищих навчальних закладах під час підготовки фахівців з
видавничої справи та редагування, журналістики, зв’язків з громадськістю та
реклами.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною
науковою працею, у якій запропоновано комплексне дослідження закордонного
та українського періодів функціонування українського видавництва
«Смолоскип». Основні наукові положення, узагальнення й висновки належать
автору дисертації. Наукові публікації за темою дисертації є одноосібними.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертації було
апробовано на XV Міжнародній науково-практичній конференції
«Журналістыка-2013: стан, праблемы і перспектывы» (Мінськ, 5–6 грудня
2013 р.), науковій конференції «Актуальні питання економічного розвитку
підприємств видавничо-поліграфічної галузі» (Київ, 17 грудня 2013 р.),
Першому науковому Інтернет-симпозіумі «Медіа, глобалізація, соціальна
мімікрія» (Луцьк, 1–10 квітня 2014 р.) Всеукраїнській науково-практичній
конференції «Потенціал культурних індустрій України в контексті світових
тенденцій» (Київ, 10–11 квітня 2014 р.), XІV Міжнародній науково-технічній
конференції «Друкарство молоде» (Київ, 15–17 квітня 2014 р.),
ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Соціальні комунікації:
10
стан, проблеми, тенденції» (Київ, 17–18 квітня 2014 р.), Всеукраїнській
науково-практичній конференції «Україна в соціально-культурному вимірі
сучасності» (Київ, 23–24 квітня 2014 р.), ІІ Всеукраїнській молодіжній
конференції «Із “плодів молодечої фантазії” (франкознавчий пленер)» (Львів –
Нагуєвичі, 29 травня 2014 р.), Міжнародній науково-практичній конференції
«Проблеми формування громадської думки в сучасній Україні» (Київ,
14 листопада 2014 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції
«Сполучені Штати Америки у сучасному світі: політика, економіка, право,
суспільство» (Львів, 15 травня 2015 р.).
Публікації. Результати дослідження опубліковано в одинадцяти
одноосібних наукових працях автора, із яких сім – у наукових фахових
виданнях (п’ять – в українських виданнях, дві – в міжнародних).
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох
розділів, висновків, списку використаних джерел (300 найменувань), додатків.
Загальний обсяг дисертації становить 254 сторінки, із яких 168 – основного
тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Аналіз стану вивчення діяльності «Смолоскипа» в українській та
зарубіжній історіографії засвідчив, що це видавництво привертало увагу
науковців у межах дослідження інших наукових проблем. Зафіксовані
принагідні згадки в наукових працях та періодиці мають поверховий,
фрагментарний характер висвітлення теми.
Закордонні автори, переважно представники української еміграції,
представляють функціонування «Смолоскипа» в контексті досліджень «третьої
хвилі» еміграції українців, дисидентського руху за часів УРСР та становлення
літературного процесу незалежної України. Про видавництво йдеться в статтях
енциклопедій, словників та покажчиків (США, Канада, Франція), а також у
поодиноких працях науковців, які вивчають тематику, пов’язану з українською
еміграцією (О. Гнатюк, В. Сацевич). Радянські дослідники (Ю. Римаренко,
М. Варварцев, В. Большаков) згадували про видавництво «Смолоскип» в різко
негативному контексті, виходячи з агресивної антиукраїнської політики
тоталітарної системи, і представляли його як загрозливий буржуазнонаціоналістичний осередок, спрямований проти ідеології СРСР. Їхні публікації
є наочним свідченням сфальшованої радянським режимом історії еміграційної
видавничої справи українців.
У працях науковців незалежної України діяльність видавництва
«Смолоскип» частково висвітлено в контексті досліджень українського
самвидаву, опозиційного руху 1980-х рр. в УРСР, діяльності української
еміграційної громади в 1940–90-х рр., шістдесятництва, тенденцій українського
книговидання та іншої дотичної проблематики (В. Губарець, Ю. Каганов,
Г. Касьянов, І. Копистинська, С. Лис, Т. Лутчин, Ю. Недужко, О. Обертас,
О. Спанатій, Л. Тарнашинська, М. Тимошик, В. Чекалюк та ін.). Історичному
аспекту діяльності «Смолоскипа» в зарубіжний період, його громадськополітичній активності, присвячено дослідження О. Омельковця, яке не
розкриває ролі осередку в розвитку українського книговидання.
161
Нині доступну джерельну базу дослідження становлять такі групи
матеріалів: 1) внутрішня ділова документація «Смолоскипа» та документи, у
яких зафіксовано його зовнішню діяльність (звернення, листування);
2) підшивки періодичних та продовжуваних видань, випущених видавництвом;
3) тематичні листівки, буклети, брошури англійською мовою про репресії та
політв’язнів в УРСР; 4) книжкова продукція, випущена видавництвом під час
закордонного та українського періодів діяльності; 5) публікації в друкованих та
електронних ЗМІ (еміграційних, радянських, українських, російських) про
діяльність видавництва. Важливе значення для дослідження діяльності
«Смолоскипа» мають матеріали архівного фонду Музею-архіву українського
самвидаву і Документаційного центру українського самвидаву, створеного при
видавництві «Смолоскип», а також Центрального державного архіву зарубіжної
україніки та Центрального державного архіву громадських об’єднань України.
2. Архівні матеріали дають підстави стверджувати: поява в еміграції
часопису «Смолоскип» (1952) була зумовлена розширенням діяльності
української громади в середині 40-х – на початку 50-х років ХХ ст., що
відбувалося у зв’язку із суспільно-політичною ситуацією в тогочасній УРСР
(масові арешти, депортації, голодомор 1946–1947 рр.). Поширюючи у світі
інформацію про порушення прав людини в УРСР та обстоюючи ідею
незалежної демократичної України, еміграція потребувала нових друкованих
органів, зокрема молодіжних. Одним із таких видань стала сторінка української
молоді «Смолоскип» при тижневику «Українське слово» (Франція), вихід якої
(1950–1952) зумовив подальше утворення окремого часопису (ініціатором та
головним редактором журналу був український емігрант О. Зінкевич).
Редакція часопису «Смолоскип» детально відстежувала ситуацію в
материковій Україні, зокрема рух шістдесятників, що пізніше перейшов у
самвидав. Після того, як за кордон стала надходити заборонена в СРСР
література, з’явилася необхідність випуску й поширення цих видань за
кордоном, що спричинила еволюцію часопису «Смолоскип» в однойменне
видавництво.
162
Уточнено, що фактичний відлік діяльності видавництва починається з
1967 р., коли було надруковано першу книжку «Смолоскипа» – працю
О. Зінкевича «З генерації новаторів. Світличний і Дзюба». Офіційно
«Смолоскип» було зареєстровано в 1977 р., оскільки, за американським
законодавством, випуск і розповсюдження книжок без реєстрації видавництва
були легальними.
Видавництво не обмежувалося лише випуском літератури, поступово
перетворюючись в організацію з розгалуженою структурою, у межах якої
постійно створювалися й працювали групи, служби (Українська інформаційна
служба, Організація оборони людських прав в Україні), що керувалися однією
корпоративною стратегією.
«Смолоскип» у США працював в умовах роз’єднаності серед
еміграційних друкованих органів та боротьби за право першими надрукувати
самвидавні матеріали з СРСР, що потрапляли за кордон. Конкурентні осередки
зводили наклепи на керівника видавництва О. Зінкевича («Вісник Організації
оборони чотирьох свобід України»), намагалися неправомірно скористатися
назвою «Смолоскип» для дезорієнтації читачів (видання Товариства
Української Студіюючої Молоді ім. Миколи Міхновського), розпалювали
дискусії стосовно діяльності видавництва всередині української громади. Мала
місце недовіра до видань осередку з боку Проводу ОУН (м), що перевіряв
фінансування «Смолоскипа» і стежив, чи не були випущені книжки
«КДБістськими» провокаціями. Діяльність видавництва та його працівників
постійно намагалися дискредитувати перед світовою спільнотою автори
радянської газети «Вісті з України», що випускалася в УРСР спеціально для
закордонних українців. Незважаючи на труднощі, видавництво зберегло свій
позитивний авторитет серед української громади. Виробивши власні підходи та
принципи роботи, які забезпечили стабільність його діяльності в умовах
американського книговидання та еміграційних дискусій, «Смолоскип» посів
одне з провідних місць в історії українського еміграційного книговидання.
163
3. Правозахисна діяльність видавництва «Смолоскип» була
пріоритетним аспектом його роботи в американський період. Її суть визначали
інформаційний, видавничий, оборонний, «допомоговий» напрями, спрямовані
на захист і відновлення прав та свобод людини в Україні. Значною
інтенсивністю відзначалася інформаційна діяльність видавництва, яка мала два
вектори: перший – надання світовій громадськості фактичних матеріалів про
становище українців, репресії та політичних в’язнів в УРСР; другий –
одержання інформації та заборонених документів, рукописів з України.
«Смолоскип» мав власних зв’язкових, які, ризикуючи, перевозили матеріали
самвидаву з УРСР. Видавничий напрям роботи осередку, що передбачав випуск
забороненої в СРСР літератури, мав важливе значення в донесенні інформації
від очевидців радянської системи до світової спільноти. У межах оборонного
напряму роботи представники «Смолоскипа» поширювали буклети, листівки,
випущені багатотисячними тиражами, на захист українських політв’язнів;
підтримували постійні контакти з відділами Міжнародної Амністії; вели
боротьбу за самостійну участь України в Олімпійських іграх і міжнародних
спортивних змаганнях. «Допомоговий» напрям діяльності «Смолоскипа»
полягав у фінансовій та моральній підтримці з-за кордону політв’язнів в УРСР.
Світова громада, зокрема ЗМІ, пресові агентства та міжнародні організації,
активно підтримували процес оборони людських прав в УРСР, ініційований
«Смолоскипом», що засвідчує ефективність правозахисної діяльності осередку.
4. Редакційно-видавничі трансформації «Смолоскипа» після переїзду
до Києва (1992) пов’язані з адаптацією до нових економічних і суспільнополітичних умов. На відміну від еміграційного періоду, коли структура
видавництва не була чітко визначеною й робота здійснювалася переважно за
допомогою телефонного зв’язку та кореспонденції, у незалежній Україні
структура та посадові обов’язки працівників організації стали чітко
регламентованими.
Зосереджуючи увагу на випуску книжок молодих авторів, видавництво
поглиблює зв’язок поколінь, одночасно випускаючи твори письменників
164
«розстріляного відродження», шістдесятників і лауреатів літературного
конкурсу «Смолоскип». Видавництво постійно реагує на появу нових тенденцій
не лише в текстах письменників-постмодерністів, а й у художньо-технічному
оформленні та поліграфічному виконанні своїх видань. «Смолоскип»
позиціонує себе як видавництво, що постійно розвивається і шукає нових
авторських та дизайнерських стратегій у творенні видань. Активно
використовуючи можливості Інтернет-ресурсів, «Смолоскип» оперативно
реагує на тенденції в інформаційному просторі, перебуває в постійному діалозі
з авторами, читачами, а також українськими й закордонними видавцями. Зміни,
пов’язані зі структурою та організуванням діяльності «Смолоскипа»,
трансформаціями змісту і форми його видань, завдяки комунікаційним зв’язкам
дали змогу видавництву знайти свою нішу на нинішньому книжковому ринку.
Заручившись підтримкою української закордонної громади, «Смолоскип»
популяризує заборонені й мало знані в СРСР твори і підтримує молодих
письменників та науковців, чим вирізняється серед конкурентних осередків.
Політика «Смолоскипа» відповідає запитам сучасних читачів громадськополітичних, літературно-художніх та наукових видань.
5. Типологія друкованої продукції «Смолоскипа» змінювалася
протягом його діяльності й визначалася суспільно-політичною ситуацією в
підрадянській і незалежній Україні. У репертуарі «Смолоскипа» – різні видання
за цільовим призначенням, матеріальною конструкцією, обсягом, складом
основного тексту, періодичністю та структурою.
За цільовим призначенням переважну частину закордонних видань
становлять громадсько-політичні видання (самвидавні й заборонені в УРСР), в
Україні – літературно-художні видання (твори письменників «розстріляного
відродження», шістдесятників, лауреатів конкурсу видавництва). Менш
представлені в репертуарі видавництва сегменти офіційних, довідкових
навчальних видань. За матеріальною конструкцією основу друкованої продукції
«Смолоскипа» становлять книжкові видання. Журнальні (часопис
«Смолоскип»), аркушеві видання (неперіодичний листок «Облога», тематичні
165
листівки) та буклети мали значення допоміжних у правозахисній роботі
осередку в США та цінні в популяризації книжкових проектів в Україні. За
обсягом у «Смолоскипі» виходять книжкові видання, проте в еміграції
друкувалися також брошури та листівки. За періодичністю в репертуарі
видавництва – неперіодичні та серіальні видання (періодичні та продовжувані).
За структурою представлені однотомні, багатотомні видання, зібрання творів та
монографії, серії видань. За мовною ознакою продукція «Смолоскипа»
поділяється на англомовну та україномовну: у США для випуску книжок
іноземними мовами при видавництві функціонував відділ «Smoloskyp
Publishers», в Україні англійською мовою виходять лише поодинокі праці. За
повторністю видань у репертуарі «Смолоскипа» мають місце перевидання,
пов’язані з появою нових матеріалів та посиленим попитом на книжки серед
читачів.
Основними тематичними напрямами видавничого репертуару
«Смолоскипа» є такі: 1) суспільно-політична; 2) культурна; 3) мовна;
4) літературна; 5) мистецтвознавча; 6) спортивна; 7) релігійна тематика.
Найбільший сегмент видань, випущених «Смолоскипом» за кордоном,
становила суспільно-політична тематика (праці самвидаву). Виходили книжки з
літературної, мовної, спортивної та релігійної тематики. В Україні на перший
план вийшов блок літературної тематики «Смолоскипа», який становлять
видання художньої літератури (заборонених в СРСР і молодих авторів) та
літературознавчі праці. Мають місце провідні суспільно-політичні теми
видавництва, пов’язані з дисидентським рухом, «розстріляним відродженням»,
діяльністю Української гельсінської групи; виразною стала також тема
міжнародних зв’язків України з іншими країнами світу (Польща, Німеччина,
Канада). Розширилися сегменти мовної та мистецтвознавчої тематики, що були
представлені в еміграції поодинокими виданнями. За незалежної України в
репертуарі «Смолоскипа» з’явилися видання, пов’язані з культурною
тематикою.
166
Аналіз жанрової системи видань «Смолоскипа» засвідчив поєднання
традицій і новаторства в його репертуарі. Усталені жанри з розвитком
літпроцесу набули нових ознак і властивостей, які відображають
постмодерністичні мистецькі тенденції. Сучасні письменники вдаються до
жанрових модифікацій, схрещення традиційних жанрів з елементами
візуальних мистецтв та з іншими сферами суспільної діяльності. Жанрову
оригінальність представляють видання «Смолоскипа» серії «Розстріляне
Відродження», більшість яких демонструє експериментальні модерністичні
пошуки українських авторів перших десятиліть ХХ ст. (К. Поліщук,
М. Йогансен). Водночас основні жанрові домінанти осередку (роман, повість,
оповідання, есе, спогади) збереглися в репертуарі видавництва до сьогодні.
6. Літературна критика в матеріалах друкованих та електронних ЗМІ,
фіксуючи книговидання «Смолоскипа» протягом усієї його діяльності, активно
впливала на популяризацію випущених видань серед читацької аудиторії.
Матеріали ЗМІ відображають суспільно-політичні умови випуску книжок
«Смолоскипа» та їхнє значення в історії українського книговидання.
У закордонний період діяльності «Смолоскипа» вирізняються два основні
підходи до інтерпретації книжок цього видавництва літературними критиками:
перший – передбачав інформативний і монологічний виклад матеріалів,
лаконічне висвітлення структури та суспільного значення видань; другий –
демонструє діалоговий характер публікацій, у яких критики аналізували рівень
випущених книжок з орієнтацією на посилення уваги читачів. Проте через
дискусійні протистояння в українській еміграційній громаді, визначені
ідеологічними та політичними позиціями, прагнення видавців перейти до
конструктивних обговорень випущеної літератури залишилися на рівні
суперечок. У збереженні авторитету «Смолоскипа» вирішальну роль відіграли
втручання засновника видавництва О. Зінкевича в літературні дискусії, що
продемонстрували відповідальність видавців за свою роботу.
Порівняння закордонної та української практики діяльності цього
видавництва засвідчує творчі пошуки сучасних літературознавців, їхні
167
різноманітні підходи до трактування текстів та оформлення книжкової
продукції, тяжіння до альтернативного висвітлення змісту і суспільнополітичного контексту видань. Книжковий репертуар «Смолоскипа»
найповніше відображає спеціалізована літературна періодика (газети
«Літературна Україна», «Українська літературна газета», журнали «Книжник
review», «Кур’єр Кривбасу») та видання, які мають тематичні рубрики,
пов’язані з книжковою галуззю (газети «Дзеркало тижня», «День», «Україна
молода»). У 2000-х рр. до літературної критики друкованих видань активно
долучилися спеціалізовані Інтернет-сайти: «Літакцент», «Буквоїд», «Друг
читача», «Укр. Літ», «Читомо». Видавничий репертуар «Смолоскипа» також
відображається в матеріалах власної періодики видавництва (журнал
«Смолоскип України» з літературним додатком «Знак», бюлетень «Український
самвидав», альманах «Молода нація»).
7. Одним із найважливіших напрямів діяльності видавництва в умовах
конкурентного середовища є ефективна промоція. Обрані «Смолоскипом»
способи просування випущеної книжкової продукції на ринку (реклама; участь
у щорічних книжкових виставках, ярмарках, форумах, публікація рецензій на
випущені книжки, інтерв’ю з працівниками й авторами видавництва в
друкованих та електронних ЗМІ; організування презентацій, творчих вечорів,
марафонів, круглих столів; розміщення в Інтернеті сайту видавництва, зв’язки з
українською еміграційною громадою та ін.) позитивно впливають на рівень
продажів та вирізняють видавництво серед інших.
Завдяки щорічному конкурсу молодих авторів діяльність «Смолоскипа»
активно позначається на розвитку сучасного літературного процесу в Україні:
друкуючи книжки лауреатів цього конкурсу, видавництво відкриває нові імена
представників т. зв. літературних поколінь «дев’яностників», «двотисячників»
та «двітисячідесятників».
На основі багаторічного досвіду сформувався бренд видавництва
«Смолоскип», що є основою його репутації та промоції в ринкових умовах.
Визнання бренда «Смолоскипа» видавцями, літераторами та читачами
168
забезпечується такими основними принципами: 1) незаангажованість і
незалежність від політичної та економічної кон’юнктури в країні;
2) високопрофесійний рівень видавничої діяльності; 3) активність у
популяризації осередку і його книжкової продукції серед читацької аудиторії.
Протягом усієї діяльності для «Смолоскипа» характерна важлива місія,
що полягає в донесенні до читачів заборонених радянською цензурою праць
українських правозахисників, підтримці молодих авторів випуском дебютних
книжок, пропагуванні українського друкованого слова у світі. Унікальний
закордонний та український досвід видавництва «Смолоскип», набутий на межі
двох континентів та двох епох, визначає його особливе місце в історії
української видавничої справи.