РОМАХ ОКСАНА ВОЛОДИМИРІВНА. СПЕЦИФІКА ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ПРОДУКУВАННЯ ТРИВОЖНОСТІ ТА СТРАХУ В МЕДІАТЕКСТАХ

Краткое описание

РОМАХ ОКСАНА ВОЛОДИМИРІВНА. Назва дисертаційної роботи: "СПЕЦИФІКА ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ПРОДУКУВАННЯ ТРИВОЖНОСТІ ТА СТРАХУ В МЕДІАТЕКСТАХ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ
Кафедра соціальних комунікацій
На правах рукопису
РОМАХ ОКСАНА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 007:[070.15:316.776.23+316.658](043.3)
СПЕЦИФІКА ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ПРОДУКУВАННЯ
ТРИВОЖНОСТІ ТА СТРАХУ В МЕДІАТЕКСТАХ
27.00.06 – Прикладні соціально-комунікаційні технології
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук із соціальних комунікацій
Науковий керівник:
Корнєєв В.М.
кандидат філологічних наук,
доцент
Київ – 2016
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
ЗМІСТ
Вступ................................................................................................................... 3
Розділ 1. Засоби емоційного керування аудиторією в дослідженнях медіа10
1.1. Психолого-психіатрична картина емоційного керування аудиторією в
сучасній науці........................................................................................................ 10
1.2. Емоційне керування в соціальнокомунікаційних дослідженнях ........ 27
1.3. Перспективи досліджень емоційного керування в
соціокомунікаційних працях................................................................................ 46
Висновки до першого розділу........................................................................ 62
Розділ 2. Специфіка використання засобів створення страху в текстах
соціальних комунікацій ........................................................................................ 65
2.1. Методологія дослідження страхогенерувальних чинників у
соціальнокомунікаційному дискурсі................................................................... 65
2.2. Тенденції використання страхогенерувальних чинників у
медіатекстах........................................................................................................... 79
2.3. Тенденції використання засобів створення страху в сучасних медіа. 95
Висновки до другого розділу....................................................................... 106
Розділ 3. Засоби нейтралізації страхів у медіадіяльності: етичний і
технологічний аспекти........................................................................................ 110
3.1. Страхогенерувальні чинники в українських медіатекстах з погляду
правового регулювання та стандартів журналістської діяльності................. 110
3.2. Позиція фахового середовища щодо нагнітання страху в
медіатекстах................................................................................................... 124
3.3. Моделі протидії формам навіювання страху в медіа ......................... 137
Висновки до третього розділу ..................................................................... 149
Висновки ........................................................................................................ 152
Список використаних джерел...................................................................... 157
Додатки........................................................................................................... 172
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
3
ВСТУП
На сучасному етапі розвитку суспільства інтелектуальна потреба в
отриманні інформації задовольняється, головним чином, за допомогою
засобів масового інформування. Мас-медіа давно вже стали могутнім
важелем управління суспільством, що зумовлюється не лише провідною
роллю ЗМІ в житті людини, а й специфікою подання медійного матеріалу.
Основним інструментом медіа є слово. Маючи експліцитне та імпліцитне
значення, слова можуть цілком змінювати сприйняття повідомлення.
Зазначена особливість створює ідеальні умови для маніпулювання
суспільною свідомістю. Найслабшою ланкою в захисному бар’єрі психіки є
емоції, які становлять значний інтерес для маніпулятора. Однією з основних і
найсильніших емоцій людини є страх [7]. Це дослідження присвячене
висвітленню того, як саме закладається, посилюється страх в аудиторії.
Актуальність такої теми зумовлена кількома параметрами. По-перше, у
дослідженні розкривається специфіка і побудова технологічних
характеристик формування страху. Соціально виправданою є позиція, що
медіа не повинні нагнітати страх. Проте ті медіа, які можуть вважатися
взірцевими з погляду дотримання журналістських стандартів, все одно не
оминають тем, які є страхогенерувальними. Тому це дослідження має
відповісти на питання: наскільки засоби масової інформації проявляють себе
в площині відображення страхогенерувальних тем. По-друге, хоча в Україні
активно проводяться соціологічні дослідження, які показують, чого бояться
українці, але ці дослідження мало відображаються у соціальному дискурсі.
Соціологічні опитування відображають зміст соціальних очікувань аудиторії,
який не завжди враховується журналістами під час написання матеріалів.
Тому важливо довести, що журналістам варто уважно й обережно ставитися
до розкриття страхогенерувальних тем, адже вони можуть створювати
негативні контексти.
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
4
Теоретико-методологічна база дослідження. Вивчення емоцій
перебуває в центрі уваги кількох наук. У розрізі психології дослідженню
емоційних станів присвятили свої праці українські науковці: І.Ф. Аршава,
М.Й. Варій, С.П. Дерев’янко, М.А. Кузнєцова, І.О Лапченко, О.В.
Милославська, І.П. Сопрун та інші. Серед зарубіжних науковців зазначимо
В.В. Бойко, К. Ізарда, Є.П. Ільїна, П. Екмана, П. М. Якобсона та ін. У розрізі
філології емоції вивчали такі зарубіжні вчені, як П.О. Селігей,
О.Д. Федоренко та деякі інші. Страх як феномен у своїх роботах вивчали
З. Фрейд, К. Ізард, Ф. Ріман, Б.Д. Карвасарський, Б.Дж. Седок, Г.І. Каплан,
А. Кемпінський, В. Ю. Щербатих, І. Тютюкін, а також українські вчені
О. С. Туренко, С.Д. Максименко, В. О. Соловієнко, О. А. Чернікова,
М.Й. Варій.
Серед досліджень, присвячених керуванню емоціями аудиторії, варто
відзначити роботи українських дослідників Ю. Д. Гаврильця, В.В. Бадрака,
В.Ф. Іванова, В.І. Ільченко, В.М. Корнєєва, В.В. Різуна, А. І. Наджос. Є також
роботи, що аналізують вплив тексту на емоції з психолінгвістичних позицій
(Н. Вітт, Е. Носенко, А. Шахнарович), стилістичних (Т. Матвєєв, Е.
Азнауров, А. Болотов), лінгвокультурологічних (М. Нашхоєва, А.
Вежбицька, І. Томашева), когнітивних (А. Баранов, Ф. Данеш). Питання,
пов’язані із впливом соціальнокомунікаційних технологій на
психофізіологічний стан і критичне мислення людини, розглядають у своїх
працях зарубіжні й українські дослідники: Г.В. Гвоздев, Ж. Гоне, О.Я. Гоян,
Р. Капусьцінський, Д. Лалл, Й.Д. Лось, Г.В. Онкович, І.Л. Пенчук,
Б.В. Потятиник, Т.О. Пшенична, В.Л. Скуратівський, С.М. Стерденко,
О.В. Федоров, І.А. Хоменко, Н.І. Череповська, В.Е. Шевченко та інші.
Серед зарубіжних науковців, що розробляли проблему
медіатехнологій, варто виокремити Т. Расмусена, який написав монографію
«Комунікаційні технології та медіатизація суспільного життя»; Л.А. Ліврау
та С. Лінінгстоуна, за редакцією яких світ побачила колективна наукова
робота «Нові медіа»; А.П. Константинова. Серед українських науковців, що
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
5
вивчали комунікаційні технології, найбільш визначними можна назвати
роботи В.В. Різуна, О.М. Холода та В.М. Корнєєва.
З-поміж зарубіжних праць, присвячених функціонуванню стереотипів
та міфів у соціальнокомунікаційному середовищі, варто відзначити роботи
У. Ліппмана, Е. Лакло, Ш. Муффа, Л. Дж. Філіпс; серед український
досліджень – Л.М. Хавкіної, А. В. Ставицького, Г. Куца, М. Бутиріної,
І.Р. Гуцуляк, А. О. Худолія.
Проблеми журналістської етики, медіакультури та дотримання
професійних стандартів у свої роботах вивчали Т.О. Приступенко,
С.К. Шайхитдинова, Н.І. Зражевська, Т.С. Крайнікова, Л.М. Лазарєва,
А.Г. Смусь, Т.І. Петрів, А. Сафаров, В. Сюмар, О.В. Чекмишев, В.Ф. Іванов
та інші.
Зв’язок роботи з науковими програмами, проблемами, темами.
Дисертацію виконано в рамках наукової теми Інституту журналістики
№11БФ045-01 «Український медійний контент у соціальному вимірі», а
також програм і планів кафедри соціальних комунікацій Інституту
журналістики Київського національного університету імені Тараса
Шевченка.
Мета дослідження: встановити якісні та кількісні характеристики
використання засобами масової інформації страхогенерувального контенту в
період 2013-2015 рр.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
1. На підставі аналізу літературних джерел описати психологопсихіатричну картину емоційного маніпулювання аудиторією в сучасній
науці.
2. Проаналізувати теоретичне осмислення емоційного
маніпулювання в соціальнокомунікаційних дослідженнях.
3. Розробити математичну модель аналізу емотивності текстів і
методику дослідження способів і форм використання страхогенерувальних
складників у медіа.
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
6
4. Виявити тенденції використання засобів створення страху в
обраних медіа; визначити оцінку цього явища фаховим середовищем.
5. Побудувати алгоритм протидії навіюванню страху, що
продукують працівникими ЗМІ і аудиторія.
Об’єктом дослідження є контент засобів масової інформації, а
предметом – засоби продукування тривожності та страху в медіатекстах і
специфіка їх використання в українських ЗМІ.
Методи дослідження. При проведенні дослідження застосовувалися
загальнонаукові методи: аналіз документальних даних, зафіксованих у
наукових працях, що дав можливість визначити, які сторони та проблеми вже
досить добре розроблені, а з яких ведуться наукові дискусії; що застаріло і
які питання ще не вирішені.
Джерела дослідження – газети «Дзеркало тижня», «Коментарі»,
«2000», «Газета по-українськи», а також інтернет-портали «i.ua» та
«bigmir.net» – опрацьовано за допомогою контент-аналізу. Експертне
опитування та групове анкетування дало змогу зробити ранжування
компонентів тексту і визначити, які візуалізації найбільше лякають
аудиторію. Метод групування використано для того, щоб отримати
впорядкований опис різнорідних об’єктів (відповідей на відкрите запитання
експертного опитування). Моніторинг був застосований для виявлення
позиції фахового середовища щодо використання страхоформувальних
чинників у медіатекстах. Метод моделювання використаний у дослідженні
для виведення математичної формули, за допомогою якої вираховувався
якісний показник емотивності текстів.
Наукова новизна одержаних результатів. У дослідженні вперше:
 запропоновано методологію виявлення страхогенерувального
контенту в широких масивах тексту ЗМІ;
 визначено критерії оцінювання страхогенерувального потенціалу
текстів ЗМІ;
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
7
 описано засоби експлікації та форми страхогенерувальних
чинників у медійних текстах;
 побудовано математичну модель оцінювання емотивності
медійних текстів;
 розроблено рекомендації щодо зменшення емоційного
маніпулювання при висвітленні в медіа потенційно страхогенерувальних
тем.
Удосконалено:
– методи аналізу емоційних впливів;
– технологію використання математичного моделювання в
соціальнокомунікаційних дослідженнях.
Набули подальшого розвитку:
– соціальнокомунікаційна теорія впливогенності медіатексту;
– система кваліфікації комунікаційних технологій у частині їх
соціальної ефективності;
– система прикладних практик аналізу емотивності тексту.
Практичне значення одержаних результатів. Основні висновки
дисертації доповнюють наукові знання про емотивний дискурс соціальних
комунікацій, а також дають змогу журналістам-практикам зрозуміти, яким
чином можна корегувати страхоформувальний вплив на аудиторію.
Результати та основні положення дослідження можуть бути
використані для вивчення великих масивів тексту за створеною моделлю
аналізу емотивності. Окремий важливий напрям упровадження результатів
дослідження – оновлення практичного інструментарію аналізу медіатекстів
при підготовці журналістів і рекламістів. Не менш важливою є можливість
використання отриманих результатів у формах тренінгових комунікацій для
підвищення рівня медіаосвіти аудиторії, для написання підручників та
укладання навчальних посібників із методології дослідження соціальних
комунікацій, прикладних соціальнокомунікаційних технологій, у підготовці
спецкурсів і спецсемінарів із журналістики.
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
8
Апробація результатів дисертації. Апробацію результатів
дослідження представлено в доповідях та виступах на 8 міжнародних,
всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях:
Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених
«Дослідження вербального і невербального компонентів контенту ЗМК» (м.
Київ, 21 березня 2014 р.); XV та XVIII Міжнародній науково-практичній
інтернет-конференції «Проблеми та перспективи розвитку науки на початку
третього тисячоліття у країнах Європи та Азії» (1 липня та 30 вересня 2015
р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Прикладні та
фундаментальні аспекти досліджень в соціальних комунікаціях» (м. ІваноФранківськ, 20-22 травня 2015 р.); Всеукраїнській науковій конференції
«Українські медіа в європейському інформаційно-комунікаційному просторі:
історія, стан, перспективи» (м. Ужгород, 21-25 вересня 2015 р.); «Actual
Problems of Science and Education» (м. Будапешт, 31 січня 2016 р.);
Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми
медіаосвіти в Україні та світі» (м. Запоріжжя, 3-4 березня 2016 р.);
Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих учених
«Правове регулювання медіадіяльності: соціальнокомунікаційний аспект» (м.
Київ, 17 березня 2016 р.)
Публікації. Результати дисертації викладено в 13 публікаціях (із них 3
– у фахових наукових збірниках і журналах, 2 – у закордонних виданнях, 8 –
у матеріалах конференцій).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, включно з
розробками, ідеями та результатами, виконано здобувачем самостійно. Також
самостійно здійснені виступи з цієї теми на наукових конференціях і
написані наукові статті.
Структура й обсяг дисертації. Дослідження включає у себе: вступ,
три розділи, кожний з яких має по три підрозділи і супроводжується
висновками, загальні висновки, список використаних джерел, який нараховує
146 позицій, додатки, які складаються із 3 таблиць 10 графіків, а також двох
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
9
опитувань. Загальний обсяг дисертації – 216 сторінки, з них основного тексту
– 156 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
При визначенні теми дослідження ми виходили з того, що будь-який
вплив, а також формування страхів, відбувається за певною технологією.
Проведене дослідження показало, що такої технології не створено. Відтак
перед нами повстало завдання спроектувати та зрозуміти як відбувається
вплив у засобах масової комунікації. Для цього ми розробили нову
методологію, сформували цілком відповідні завдання і проаналізували
серйозний масив емпіричного матеріалу для того, щоб переконатися у
наявності певних страхогенерувальних чинниках у медіа. Здійснене
дослідження дає можливість зробити відповідні поставленій меті та
завданням висновки щодо специфіки використання засобів продукування
тривожності та страху в медіатекстах:
1. Вивчення емоцій та почуттів лежить переважно у площині психології.
Науковці, що вивчають психологію афективних процесів, дискутують щодо
визначення цих понять. Перші ототожнюють почуття і емоції; другі –
повністю розводять ці поняття; треті вважають почуття одним із видів
емоцій; четверті визначають почуття як родове поняття, що об'єднує різні
види емоцій. Спираючись на емпіричні дослідження та теоретичні розробки
науковців-психологів, у своєму дослідженні ми відносили страх все ж таки
до категорії емоцій, а не почуттів. Наша концепція, яка лягла в основу
дослідження задля кваліфікації страхів, фобій і способів їх формування,
лежить у межах загальноприйнятого в науці підходу до розуміння понять
тривожності та страху, описаних у психіатрії, психології та інших суміжних
науках. Таким чином, для проведення дослідження ми спиралися на описану
психолого-психіатричну картину емоційного регулювання, яку вже
окреслили науковці, що вивчають емоції, почуття, а також страх та його
функціонування.
Незважаючи на великий пласт робіт із вивчення досліджуваної емоції,
можна зробити висновок, що страх залишається категорією індивідуальною і
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
153
по-різному проявляється на фізіологічному, чуттєвому рівні людини.
Вивчаючи наукові доробки попередників, ми визначили певну динаміку
проявлення страху: тривога – страх – фобія, у якій тривога передує страху,
сигналізує людині про можливу небезпеку, яка ще нереалізована; страх є вже
конкретизованою тривогою, а фобії – ірраціональними страхами. Ми
досліджуємо страхогенерувальні чинники, але варто зазначити, що існують
теми, які викликають страх і в складніших його формах.
2. Були розглянуті теорії ефективності і моделі комунікації, а також
окремі аспекти функціонування в соціальних комунікаціях стереотипів та
міфів, які допомогли краще зрозуміти закономірності теоретичного
осмислення емоційного оперування в дослідженнях. Ми дійшли висновку,
що безліч класичних теорій і підходів, які розроблялись в основному з
початку XX століття, можна застосувати сьогодні для підсилення емоційного
складника медіаповідомлень, а також безпосередньо для продукування
тривожності та страху в аудиторії. Українські вчені наголошують на
важливій ролі емоційної складової частини в межах медіа, а також методів її
реалізації у повідомленні. Вважаємо, що наразі вивчення ефективності
повідомлень із тими чи іншими емотивними компонентами, їхній вплив на
аудиторію є найбільш перспективним і потрібним з огляду на недостатню
дослідженість цієї теми, її високу актуальність та прикладне значення
отриманих результатів. Дослідження емотивних компонентів проводити
досить складно, адже при проведенні опитувань є ряд перешкод (недостатня
відвертість, складність охоплення аудиторії тощо), тож існує необхідність
створення точного методологічного інструменту. Для того, щоб дослідити
специфіку використання засобів продукування тривожності та страху в
медіатекстів ми мусили вдатися до окремої методології, яка передбачала
урахування викладених вище положень.
3. Дослідження емотивності журналістського тексту проводилися
впродовж багатьох років. За філологічного підходу ці дослідження
стосувалися більше виражальних засобів мови, а нинішній підхід
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
154
соціокомунікаційний, який розвивається в умовах науки про соціальні
комунікації, передбачає не стільки вивчення власне емотивності тексту,
скільки значення цієї емотивності для соціуму, показовості кількісних
параметрів цієї емотивності. В основі нашого дослідження лежать не
мовностилістичні характеристики концептів як носіїв певних смислів чи
значень, а передусім ми відштовхуємось від соціологічних досліджень, що
показують чого українці бояться найбільше впродовж багатьох років. Такий
підхід дає змогу вибудувати соціальноадаптовану схему відбору концептів
для подальшого вивчення в журналістських текстах. З метою якісного
дослідження емпіричного матеріалу ми розробили специфічну методологію,
яка враховує кілька моментів. Передусім вона базується на осмисленні уже
існуючих соціологічних досліджень.
Для визначення страхогенерувальних складників у візуалізації ми
провели групове опитування, а для визначення позиції фахового середовища
щодо продукування негативних емоцій журналістами – експертне
опитування. Метод групування був використаний при описуванні відповідей
відкритого запитання, а моніторинг допоміг краще зрозуміти рефлексію
працівників медіа стосовно продукування негативних емоцій. Ці опитування
показові, вони радше висвітлюють тенденції аніж дають підстави говорити
про суто об’єктивне знання. Метод моделювання у дослідженні реалізований
у вигляді математичної формули, за допомогою якої вираховувався такий
якісний показник, як емотивність текстів. Також нами був створений
алгоритм протидії страхогенерувальним чинниками, яку ми побудували
виходячи з теоретичних висновків та аналізу емпіричного матеріалу,
здійсненому у нашому дослідженні.
Таким чином, ми виокремили низку методів дослідження, які якнайкраще
допомагають вивчити способи і форми використання страхогенерувальних
складників у медіа та виявляють особливості їх використання в медіатекстах.
Наша робота складається із дослідження теорії, вивчення емпірики і
узагальнення отриманих даних.
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
155
4. Отже, дослідження, проведене на основі більше як 5500 медіатекстів,
дало змогу підтвердити нашу наукову гіпотезу: медіа з 2013 по 2015 рік
включно мають тенденцію до нарощування страхогенерувального контенту.
Всі аналізовані видання несуть у собі страхогенерувальний потенціал. У 2013
році найбільше від’ємних балів (за формулою вирахування емотивності
тексту) мало видання «2000», у 2014 – «Дзеркало тижня. Україна», у 2015 –
«Газета по-українськи».
Вивчаючи частоту появи тих чи інших одиниць аналізу, ми дійшли
висновку, що з 2013 року працівники засобів масової інформації стали
використовувати слово «війна» і «страх» значно частіше за інші одиниці.
Слова ж із позитивним значенням мають значно менші показники. Така
тенденція засвідчує наявність двозначності в нинішній ситуації: з одного
боку, чим більша частота вживання негативних маркерів, тим, за логікою,
людина більше відчуває напруження та тривожність; з іншого –
повідомляючи, потенційно лякаючи, новинні медіа не допускають
інформаційного вакууму, який може нести ще більш руйнівні наслідки для
психоемоційного стану аудиторії.
Проведене групове анкетування дало змогу визначити, що, по-перше,
візуалізації до статей несуть у собі додатковий страхогенерувальний
компонент; по-друге, інфографіка може викликати тривожність в аудиторії
на рівні візуалізацій із зображенням загрози. Таким чином, візуалізація також
є важливим компонентом медіаповідомлення, який може містити в собі
страхогенерувальні чинники.
Отже, у результаті проведеного дослідження ми дійшли висновку, що
медіа все більше продукують тексти із негативним емоційним компонентом,
але яким чином це впливає на аудиторію – це завдання для наступних
наукових розробок.
Проведене експертне опитування засвідчило: фахівці вважають
закладання журналістами тих чи інших емоційних складників у власні тексти
свідомим актом. Ми також проаналізували етичний кодекс українського
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
156
журналіста і професійні журналістські стандарти з метою виявлення
передбачуваного ефекту від їх порушення через використання
страхогенерувальних чинників. Саме по собі продукування емоції
тривожності та страху не порушує журналістських стандартів, а от чи є це
моральним чи ні, має вирішувати для себе кожен журналіст. При цьому
моніторинг сайту видань «Телекритика» та «Медіакритика» показав, що самі
працівники ЗМІ звинувачують своїх колег у порушенні етики та
профстандартів, а безпосередні свої дії щодо навмисного продукування
страхів виправдовують інформаційною війною.
5. Працівники медіа вбачають вирішення проблеми нагнітання
негативних емоцій у дотриманні фахових вимог і правильного підходу до
розуміння етики та моралі. Ми, опираючись на проведене дослідження,
розробили алгоритм, при дотриманні якого відбувається суттєве зменшення
страхогенерувальних чинників у тексті. Він включає в себе, зокрема:
відслідковування соціологічних опитувань, які показують ті чи інші
актуальні страхи українців (щоб виявити, які словоформи є наразі
страхогенерувальними); уникнення слів, що потенційно лякають, або
заміщення їх позитивними відповідниками; відмова від дублювання й
поширення новин із страхогенерувальними чинниками; відмова від
повторення одного й того самого потенційно страшного повідомлення
впродовж тривалого проміжку часу; показ позитивного досвіду вирішення
проблеми; уникнення візуалізацій, які підсилюють тривожність в аудиторії.
Індивід також повинен уміти захищати себе від можливих негативних
впливів. Вважаємо, що більшість проблем такого характеру спроможна
вирішити медіаосвіта, оскільки людина, навчаючись медіаграмотності,
розуміє, яким чином працюють ЗМІ, зокрема, що таке редакційна політика,
чим послуговується журналіст при створенні контенту тощо. У такий спосіб
індивідуум отримує своєрідне щеплення, яке надалі слугує захисним
механізмом її інформаційного поля