БАРАНЕНКО Дмитро Володимирович СПЕЦІАЛЬНИЙ СУБ’ЄКТ ЗЛОЧИНУ: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

Краткое описание

АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

БАРАНЕНКО Дмитро Володимирович

УДК 343.2 (477)

СПЕЦІАЛЬНИЙ СУБ’ЄКТ ЗЛОЧИНУ: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

Спеціальність: 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Фесенко Євгеній Володимирович,
доктор юридичних наук, професор
КИЇВ - 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ……………………………………4

ВСТУП………………………………………………………………………. 5

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ КАТЕГОРІЇ СПЕЦІАЛЬНОГО СУБ’ЄКТА ЗЛОЧИНУ, ЇЇ ПОНЯТІЙНИЙ АПАРАТ……………………………………………………………………..12
1.1. Стан дослідження спеціального суб’єкта злочину у кримінально-правових джерелах та літературі (загальний огляд) та методологія дослідження…..……………………………………………………………..12
1.2. Зміст та ознаки поняття “спеціальний суб’єкт злочину”…………20
1.3. Ознаки спеціального суб’єкта злочину в системі елементів складу злочину………………………………………………………………………46
Висновки до розділу І………………………………………………………69

РОЗДІЛ ІІ. КЛАСИФІКАЦІЙНИЙ АНАЛІЗ СПЕЦІАЛЬНОГО СУБ’ЄКТА ЗЛОЧИНУ ……………………………………………………74
2.1. Критерії класифікації спеціального суб’єкта злочину та загальна характеристика його видів …………………………………………………74
2.2. Характеристика окремих видів спеціального суб’єкта злочину за притаманними ознаками…………………………………………………….92
2.2.1. Службова особа: проблемні питання теорії та практики.....92
2.2.2. Ознаки спеціального суб’єкта у злочинах у сфері господарської діяльності…………………………………………..109
2.2.3. Особа, яка виконує спеціальні функції (обов’язки), як спеціальний суб’єкт злочину………………………………….......114
2.2.4. Ознаки спеціального суб’єкта у військових злочинах…...123

2.2.5. Ознаки спеціального суб’єкта злочину, пов’язані зі вчиненням особою злочину у минулому………………………..126
2.2.6. Вік як ознака спеціального суб’єкта злочину…………….137
Висновки до розділу ІІ….…………………………………………………141

РОЗДІЛ ІІІ. ОКРЕМІ ПИТАННЯ КАТЕГОРІЇ СПЕЦІАЛЬНОГО СУБ’ЄКТА ЗЛОЧИНУ У НАУКАХ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО ЦИКЛУ……………………………………………………………………145
3.1. Питання кваліфікації злочинів зі спеціальним суб’єктом ………..145
3.2. Спеціальний суб’єкт злочину і особа злочинця……………………151
3.3. Спеціальний суб’єкт злочину і питання визнання суб’єктом кримінальної відповідальності юридичної особи……………………….162
Висновки до розділу ІІІ …...………………………………………………168

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….171

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………180

ДОДАТКИ………………………………………………………………….202

В С Т У П

Проголошення України незалежною державою у 1991 році зумовило хід демократичних реформ у країні та стимулювало розвиток таких визначальних ознак державності правового характеру, як верховенство права, функціонування державної влади на основі принципу розподілу влади, взаємна відповідальність держави і особи, визнання і захист прав та свобод людини і громадянина.
Актуальність теми. Дослідження проблематики притягнення спеціальних суб’єктів злочину до кримінальної відповідальності поширилося у вітчизняній доктрині кримінального права у другій половині минулого століття і набуло особливої актуальності у новому столітті в умовах приведення у відповідність вітчизняного кримінального законодавства до положень теорії кримінального права, ряд з яких переосмислювався у новій правовій державі. Дослідження проблемних питань суб’єкта злочину, який є однією з основних складових складу злочину, завжди наражалося на необхідність детального аналізу спеціальних суб’єктів, оскільки за ряд злочинів у сфері службової діяльності, проти правосуддя, проти встановленого порядку несення військової служби можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності тільки такі суб’єкти.
Необхідність більш деталізованого дослідження проблем спеціального суб’єкта злочину обгрунтована новелами КК України – законодавчою регламентацією інституту спеціального суб’єкта злочину, що збільшило кількість і обсяг кримінально-правових норм так званої прицільної дії, визначило ряд суб’єктів злочину з обмежуючими їх коло ознаками.
Наукові роботи, опубліковані на даний час, які частково стосуються теми даного дослідження, не охоплюють за змістом значної кількості питань
та проблем, що пов’язані з поняттям спеціального суб’єкта злочину, його ознаками, класифікацією, а також зв’язком з окремими категоріями наук кримінально-правового циклу. Спеціальний суб’єкт злочину переважно досліджувався у контексті проблем кримінальної відповідальності, конкретних його видів, окремих складів злочину зі спеціальним суб’єктом.
На тлі дискусії, що триває з приводу місця і ролі інституту спеціального суб’єкта злочину, його значення у розрізі кримінально-правової політики, постала необхідність детального вивчення та аналізу питань, що безпосередньо стосуються окремих елементів цього інституту у кримінальному праві. Потреба детального дослідження спеціального суб’єкта злочину посилюється тим, що у КК України сформульована велика кількість нових складів злочину з більш деталізованими додатковими ознаками суб’єкта.
Зазначені обставини свідчать про актуальність обраної теми та про потребу комплексного наукового дослідження спеціального суб’єкта злочину.
Теоретичним підгрунтям висновків, сформульованих у дослідженні, є наукові праці вчених-юристів у галузі теорії права, кримінального права та кримінології як сучасного, так і більш ранніх періодів. Проблемам кримінальної відповідальності спеціального суб’єкта злочину присвячені роботи та дисертаційні дослідження В.В. Устименка, В.І. Терентьєва, Окремі питання спеціального суб’єкта злочину висвітлені у дисертаційних дослідженнях О.О. Дудорова, Р.Л. Максимовича, О.І. Плужника, Д.І. Крупка, М.С. Туркота, а також працях та публікаціях П.П. Андрушка, Л.В. Багрій-Шахматова, В.І. Борисова, Л.А. Владімірова, Л.Д. Гаухмана, Н.О. Гуторової, А.Ф. Зелінського, І.П. Лановенка, М.І. Мельника, Н.А. Мірошніченка, А.А. Музики, В.О. Навроцького, А.А. Стрижевської, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, С.А. Тарарухіна та інших.

Емпіричною базою дослідження є дані статистичного характеру (детермінанти та підсумкові показники кримінологічного і правового характеру), вибіркові дослідження, а також аналіз матеріалів 620 кримінальних справ, розглянутих районними судами м. Миколаєва у 2003-2008 роках.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до планів наукових досліджень Академії адвокатури України та є складовою тематичного плану науково-дослідних робіт «Розробка проблем прав людини. Сприяння забезпеченню прав і свобод людини, забезпечення їх правового захисту. Дослідження питань професійного захисту порушених, невизнаних, оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи», затвердженого рішенням Вченої Ради Академії адвокатури України від 11 лютого 2002 року, протокол № 5.
Мета і завдання дослідження. Мета даного наукового дослідження полягає у кримінально-правовому аналізі сутності поняття «спеціальний суб’єкт злочину» та його ознак з огляду на таксономічний аналіз та зв’язок з категоріями наук кримінально-правового циклу, виробленні нових науково обгрунтованих висновків і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення інституту спеціального суб’єкта злочину. Відповідно до поставленої мети визначені такі основні завдання:
- провести огляд розвитку категорії спеціального суб’єкта злочину у теорії кримінального права;
- з’ясувати зміст та ознаки поняття «спеціальний суб’єкт злочину»;
- дослідити ознаки спеціального суб’єкта злочину в системі елементів складу злочину;
- визначити критерії класифікації спеціального суб’єкта злочину та його види;
- з’ясувати характерні властивості окремих видів спеціального суб’єкта злочину;

- встановити особливості кваліфікації злочинів зі спеціальним суб’єктом;
- визначити зв’язок спеціального суб’єкта злочину з особою злочинця;
- встановити проблемні питання визнання спеціальним суб’єктом злочину юридичної особи;
- сформулювати конкретні висновки та пропозиції щодо удосконалення кримінального законодавства в частині визначення підстав кримінальної відповідальності спеціального суб’єкта злочину.
Об’єктом дослідження є кримінально-правове регулювання відносин, що виникають у зв’язку зі вчиненням злочину спеціальним суб’єктом.
Предметом дослідження є кримінально-правовий аналіз спеціального суб’єта злочину у кримінальному праві України, а також практика застосування цих норм.
Методи дослідження. Під час дослідження використовувались у сукупності загальнонаукові та спеціальні методи пізнавальної діяльності, які надали змогу здійснити кримінально-правовий аналіз спеціального суб’єкта злочину у різних аспектах, а також науково обгрунтувати положення, які виносяться на захист. За допомогою методу системного аналізу і синтезу виявлені деталі поняття «спеціальний суб’єкт злочину» та зміст його ознак, здійснено таксономічний аналіз спеціального суб’єкта злочину. Метод порівняння і зіставлення дозволив здійснити порівняльний аналіз і визначити шляхи вдосконалення категорії спеціального суб’єкта злочину, характеристики його ознак, а також вияснити суть окремих питань, що виникають у зв’язку із використанням цієї категорії у науках кримінально-правового циклу. За допомогою формально-логічного методу здійснено дослідження змісту правових норм, вироблені висновки та пропозиції з урахуванням визначеності, узгодженості та обґрунтованості складових понятійного апарату правової науки у цілому та кримінально-правової зокрема.

Наукова новизна одержаних результатів. Дана робота є першим в Україні усебічним дослідженням спеціального суб’єкта злочину на основі кримінально-правового аналізу. Проведене дослідження дозволило дисертанту сформулювати та обгрунтувати наступні висновки та положення, що виносяться на захист:
- удосконалено визначення спеціального суб’єкта злочину і встановлено, що ним є суб’єкт злочину, який має спеціальні (додаткові) ознаки, що передбачені у статтях Загальної та Особливої частин КК України та інших нормативних актах, притаманні суб’єкту на момент вчинення злочину і визначають його як особу, яка несе кримінальну відповідальність за той злочин, який може вчинити тільки ця особа;
- вперше обгрунтовано, що спеціальні ознаки суб’єкта злочину, що передбачені диспозицією статті Особливої частини КК України або випливають з її змісту, є такими у складі злочину лише за умови їх конструктивної сумісності з об’єктом та об’єктивною стороною складу злочину
- дістала подальшого розвитку концепція характеристики спеціального суб’єкта злочину за ознаками, сформульованими у позитивній, негативній та змішаній формі;
- вперше запропоновано визначити критерії класифікації видів спеціального суб’єкта злочину відповідно до форми відображення його ознак у кримінальному законі та за юридичним змістом цих ознак, під яким розуміється взаємопов’язана сукупність властивостей певної особи, які поряд із загальними ознаками суб’єкта злочину є обов’язковими для здатності вчиняти діяння, визначені кримінальним законом та відображені в останньому у вигляді спеціальних ознак суб’єкта; спеціальних ознак суб’єкта з іншими елементами складу злочину, які своїм змістом обумовлюють обов’язкову наявність таких ознак для здатності особи вчинити злочин;
- удосконалено зміст поняття «службова особа», яке запропоновано визначити у п. 1 примітки до ст. 364 КК України у такій редакції: «Службовою особою визнається спеціальний суб’єкт злочину, тобто суб’єкт злочину, який на момент вчинення суспільно небезпечного діяння постійно чи тимчасово здійснює функції представника влади, а також обіймає постійно чи тимчасово на підприємстві, установі чи організації незалежно від форми власності посаду, пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконує такі обов’язки за спеціальним повноваженням»;
- встановлено, що характер та механізм утворення юридичного змісту обмежувальних ознак спеціальних суб’єктів злочину – осіб, які виконують спеціальні функції (обов’язки), – є критеріями узагальнення цих суб’єктів злочину в одну групу, що поділяється на підгрупи за видами обмежувальних ознак діяльності у сфері експлуатації транспорту, професійного становища у сфері медичної діяльності, виконання спеціальних функцій (обов’язків);
- встановлено, що ознаки спеціального суб’єкта злочину мають пріоритетне значення для кваліфікації злочину, що обґрунтовується оптимальною послідовністю процесу кваліфікації злочину за окремими елементами складу злочину.
- обгрунтовано додатково до здійснених досліджень, що введення у вітчизняне кримінальне законодавство інституту кримінальної відповідальності юридичних осіб як спеціальних суб’єктів злочину є передчасним.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання: у науково-дослідних цілях – для подальшої теоретичної розробки та удосконалення положень науки щодо спеціального суб’єкта злочину; у законотворчій діяльності – для вдосконалення національного кримінального законодавства у розрізі кримінальної відповідальності спеціального суб’єкта злочину; у діяльності правозастосовних органів – при
підготовці роз’яснень щодо застосування КК України у постановах Пленуму Верховного Суду України, при реалізації нормативних положень у судовій практиці; у навчальному процесі – при підготовці підручників, навчальних посібників та навчально-методичних матеріалів з кримінального права.
Особистий внесок здобувача. У роботі, написаній у співавторстві, дисертантом досліджено проблему поняття спеціального суб’єкта злочину та його змістовних ознак, розроблено пропозиції для удосконалення кримінального закону. Положення, сформульовані співавтором, у дисертаційній роботі не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Положення та висновки дисертації були представлені на двох семінарах у прокуратурі Миколаївської області, обговорені на міжнародних науково-практичних конференціях «Наука і освіта – 2005» (листопад 2005, м. Київ) та «Науковий потенціал світу - 2005» (грудень 2005, м. Миколаїв).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження, а також матеріали по темі дисертації викладені у шести наукових статтях, які опубліковані у збірниках та журналах, що входять до переліку фахових видань, та у двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Мета та завдання дослідження визначили структуру дисертації, яка складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, які мають підрозділи та пункти, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи – 222 сторінки, з яких список використаних джерел становить 22 сторінки (249 найменувань) і додатки 21 сторінку.

Список литературы

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 26 червня 1996 року (зі змінами та доповненнями) // www.zakon.rada.gov.ua
2. Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року(зі змінами та доповненнями) // www.zakon.rada.gov.ua
3. Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року (зі змінами та доповненнями) // www.zakon.rada.gov.ua
4. Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 року (зі змінами та доповненнями) // www.zakon.rada.gov.ua
5. Закон України «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності посадових осіб» від 11 липня 1995 року(зі змінами та доповненнями) // www.zakon.rada.gov.ua
6. Закон України «Про попереднє ув’язнення» від 30 червня 1993 року (зі змінами і доповненнями) // www.zakon.rada.gov.ua
7. Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 року (зі змінами та доповненнями) // www.zakon.rada.gov.ua
8. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26 квітня 2002 року // http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/
9. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» від 26 грудня 2003 року // http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/
10. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» від 27 лютого 2004 року // http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/
11. Абдрахманов С.З. Субъект коррупционных преступлений (уголовно-правовые и криминологические аспекты): Автореф. дис… к-та юрид. наук: 12.08.08 / Карагандинская юридическая академия «Фемида». – Караганда, 2002. – 34 с.
12. Алексеев С.С. Избранное. – М.: Статут, 2003. – 480 с.
13. Альбрехт С., Венц Дж., Уильямс Т. Мошенничество. Луч на темные стороны бизнеса. – СПб.: Питер, 1995. – 400 с.
14. Амігул М. Номенклатурна приватизація // Право України. – 1992. – № 10. – С. 42-43.
15. Андреев Б., Бушуев Г. Злоупотребление полномочиями // Законность. – 1997. – № 5. – С. 45-46.
16. Андреев Б., Бушуев Г. Компьютерная программа квалификации причинения смерти по ст. 107 УК // Законность. – 1997. – № 8. – С. 43-44.
17. Андреева Л.А., Васильев В.Л. Выяснение условий формирования личности преступника по делам о хищениях социалистического имущества // Вопросы изучения личности на предварительном следствии. – М.: Институт усовершенствования следственных работников органов прокуратуры и министерства внутренних дел, 1969. – С. 45-51.
18. Андрусів Г.В., Бантишев О.Ф., Романюк Б.В. Кримінальне право України. Загальна частина: Посібник для підготовки до іспитів. – К.: Вид. Пашвода А.В., 2002. – 124.
19. Андрушко П. Чи може фізична особа, що здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, визнаватись службовою особою // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали Х регіональної науково-практичної конференції. 5-6 лютого 2004 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2004. – С. 405-409.
20. Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 Кримінального кодексу України): кримінально-правова характеристика // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 2. – С. 26-35.
21. Аникин А. Ответственность за взяточничество по новому УК // Законность. – 1997. – № 6. – С. 32-35.
22. Антипенко В.Ф. Тероризм: кримінологічна та кримінально-правова характеристика. – К.: НБУВ, 1999. – 61 с.
23. Антонян Ю.М. Преступность среди женщин. – М.: Российское право, 1992. – 256 с.
24. Аркуша Л.И. Выявление и расследование организованной преступной деятельности при наличии коррумпированных связей. – Одесса: Одесская национальная юридическая академия, 2003. – 207 с.
25. Архипов О.М. Теоретичні питання об`єкта злочину // Правова держава. – 2002. – № 5. – С. 75–79.
26. Бабанін С.В. Суб`єкт злочинного порушення чинних на транспорті правил // Науковий вісник кафедри кримінального права та кримінології Національного університету внутрішніх справ. – 2003. - № 2 (11) – С. 222-226.
27. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. – Харьков: Право, 2000. – 128 с.
28. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть: Учебник. – Днепропетровск: Пороги, 1992. – 166 с.
29. Бантишев А. Должностные преступления (вопросы квалификации): Учебное пособие. – К.: Академия Службы безопасности Украины, 1996. – 45 с.
30. Бантишев О.Ф. Злочини у сфері службової діяльності (питання кваліфікації): Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2002. – 128 с.
31. Бантишев О.Ф., Рибачук В.І. Відповідальність за злочини у сфері службової діяльності: Питання кваліфікації злочинів, передбачених Розділом XVII Кримінального кодексу України: Навчальний посібник. – К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2003. – 116 с.
32. Бараненко Д.В. Обмежена осудність за кримінальним законодавством України // Вісник прокуратури. – 2002. – № 5. – С. 43–49.
33. Бараненко Д.В. О юридических лицах как субъектах преступления // Правова держава. – 2002. – № 4. – С. 44-47.
34. Бараненко Д.В., Магарін М.С. Службова особа в інституті спеціального суб’єкта злочину: кримінально-правова і кримінологічні характеристики // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 8. – С. 49-56.
35. Баронін А.С. Психологічний профіль вбивць. Посібник з кримінальної психології та криміналістики. – К.: Вид. Паливода А.В., 2001. – 176 с.
36. Басова Т. Необходима ли унификация понятия должностного лица в правовой науке и законодательстве России // Уголовное право. – 2003. – № 4. – С. 112-113.
37. Бертовецкий Л.В., Образцов В.А. Выявление и расследование экономических преступлений: Учебно-практическое издание. – М.: Издательство «Экзамен», 2003. – 256 с.
38. Блэкборн Р. Психология криминального поведения. – СПб,: Питер, 2004. – 496 с.
39. Богданов Е.В. Сущность и ответственность юридического лица // Государство и право. – 1997. – № 10. – С. 97-102.
40. Боков А.В. Организация борьбы с преступностью: Монография. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2003. – 175 с.
41. Бородин С.В. Борьба с преступностью: теоретическая модель комплексной программы. –М.: Наука, 1990. – 272 с.
42. Бугаєв В.О. Військові злочини і покарання: Автореф. дис... к-та юрид. наук: 12.00.08 / Одес. нац. юрид. акад. – О., 2002. – 21 с.
43. Бугаевская Н.В. Должностное лицо как субъект преступления: Автореф. дис. … к-та юрид. наук: 12.00.08 / Акад. права и управления Мин-ва юстиции РФ. – Рязань, 2003. – 23 с.
44. Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений. – К.: Политиздат Украины, 1976. – 142 с.
45. Валласк Е.Субъект преступления, характеризуемого как «корпоративный
захват» // Законность. – 2006. – № 8. – С. 48-50.
45. Васильев В.Л. Юридическая психология. – СПб.: Питер, 2001. – 640 с.
46. Великий тлумачний словник сучасної української мови. – Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2001. – 1440 с.
47. Ветров Н.И. Уголовное право. Общая часть: Учебник. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 1999. – 415 с.
48. Владимиров В.А. Левицкий Г.А. Субъект преступления по советскому уголовному праву: Лекция. – М.: Высшая школа МООП РСФСР, 1964. – 59 с.
49. Власенко Н.А., Назаренко Т.Н. Неопределённость в праве: понятие и формы // Государство и право. – 2007. – № 6. – С. 5-12.
50. Волколупова В.А. Должностное лицо как субъект уголовной ответственности: Автореф. дис. … к-та юрид. наук: 12.00.08 / Волгоградская академия МВД РФ. – Волгоград, 2002. – 30 с.
51. Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні: Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства. – К.: Вид-во Ін-ту закон-ва Верховної Ради України, 2002. – 633 с.
51. Галахова А.В. Субъект преступления и его толкование в судебной практике // Российская юстиция. – 2008. - № 2. – С. 38-42.
52. Гега П., Доля Л. Криміногенна ситуація в Україні за роки її незалежності: Мовою цифр // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 12. – С. 83-92.
53. Гель А.П. Криміналістичний аспект дослідження особи засудженого до позбавлення волі: Автореф. дис... к-та юрид. наук: 12.00.09 / Київський Національний Університет ім. Тараса Шевченка. – К., 2002. – 20 с.
54. Гізімчук С.В. Кримінальна відповідальність за порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху: Автореф. дис... к-та юрид. наук: 12. 00. 08 / Університет внутрішніх справ МВС України. – Київ, 1999. – 17 с.
55. Глушков В.А. Ответственность за преступления в области здравоохранения. – К.: Выща школа, 1987. – 199 с.
56. Гревцова Р.Ю. Кримінальна відповідальність за податкові злочини в Україні: Автореф. дис... к-та юрид. наук: 12.00.08 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України. – Київ, 2003. – 15 с.
57. Григорьев В.Н. Понятие должностного лица в уголовном праве: Автореф. дис. … к-та юрид. наук. / Уральская государственная юридическая академия. – Екатеринбург, 2001. – 21 c.
58. Грищук В.К. Кримінальне право України: Загальна частина: Навчальний посібник. – К.: Видавничій дім «Ін Юре», 2006. – 568 с.
59. Грищук В.К., Красницький І.В. Загальні засади відповідальності юридичних осіб за кримінальним законодавством Франції // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – Л., 2003. – Вип.. 3. – С. 66-75.
60. Дагель П.С., Котков Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж: Издательство Воронежского университета, 1971. – 212 с.
61. Долицкий Е.А. Расследование крушений и аварий на железнодорожном транспорте. – М.: Государственное издательство Юридической литературы, 1962. – 185 с.
62. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика: Монографія. – К.: Юридична практика, 2003. – 924 с.
63. Дудоров О.О. Проблемні питання кримінальної відповідальності за одержання хабара: Автореф. дис. … к-та. юрид. Наук: 12.00.08 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2007. – 34 с.
64. Дулов А.В. Судебная психология. – Минск: Высшая школа, 1975. – 464 с.
65. Егорова Н. Уголовная ответственность юридических лиц за коррупционные преступления // Уголовное право. – 2003. – № 2. – С. 25-26.
66. Егорова Н. Субъект преступлений против интересов службы // Законность. – 1998. – № 7. – С. 8-9.
67. Жевлаков Э. К вопросу об ответственности юридических лиц за совершение экологических преступлений // Уголовное право. – 2002. – № 1. – С. 10-13.
68. Жеребкин В.Е. Логический анализ понятий права. – К., „Вища школа”, 1976. – 150 с.
69. Жеребкин В.Е. Логическая структура состава преступления (текст лекции). – Харьков: Харьковский юридический институт, 1974. – 28 с.
70. Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Рогачова та ін. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
71. Збірник методичних рекомендацій з питань розкриття та розслідування злочинів слідчими та оперативними працівниками органів внутрішніх справ. – К.: МВС України: Головне слідче управління, 2002. – 544 с.
72. Зейкан І. Поняття посадової особи в кримінальному законодавстві: порівняльний аналіз // Право України. – 2002. – № 3. – С. 118-121.
73. Зеленецкий В.С. Количественный поход к характеристике структурных элементов Особенной части Уголовного кодекса Украины. – Харьков: Восточно-региональный центр гуманитарно-образовательных инициатив, 2001. – 28 с.
74. Зелинский А.Ф. Квалификация повторных преступлений. – Волгоград: Высшая следственная школа МВД СССР, 1976. – 55 с.
75. Зер Г. Зміна об’єктива: новий погляд на злочин і правосуддя / Пер. з англ. – К.: Університетське видавництво «Пульсари», 2004. – 222 с.
76. Золотухин Ю.В. Субьект должностного преступления по советскому уголовному праву: Автореф. дис. … к-та юрид. наук: 12.00.08 / Всесоюз. ин-т по изуч. причин прест.– М., 1976. – 36 с.
77. Игошев К.Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения. – Горький: Горьковская высшая школа МВД СССР, 1974. – 168 с.
78. Каргатан Н. Визначення суб`єкта злочину // Вісник прокуратури. – 2000. – № 3. – С. 41-42.
79. Карпенко М. Суб`єкти нестатутних взаємовідносин: кримінально-правовий аспект // Право України. – 2000. – № 2. – С. 90-92.
80. Н. Законодавство Країн Європи про кримінальну відповідальність неповнолітніх // Право України. – 2002. – № 2. – С. 97-100.
81. Клепицкий И.А. Собственность и имущество в уголовном праве // Государство и право. – 1997. – № 5. – С. 74-83.
82. Клепікова О.В. Правове регулювання перевезення вантажів морським транспортом: Дис... к-та юрид. наук: 12.00.04 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2003. – 227 с.
83. Клименко В.А., Мельник Н.И., Хавронюк Н.И. Уголовная ответственность за должностные преступления. – К.: Блиц-Информ, 1996. – 512 с.
84. Коберник С.Д. Розслідування кримінальних справ про хабарництво та інші злочини з проявами корупції (методичні рекомендації). – К.: Генеральна прокуратура України, 2001. – 47 с.
85. Ковалева Н.М. Понятие должностного лица по российскому уголовному праву. Ставрополь: Диамант, 2001. – 47 с.
86. Коляда П.В. Проблеми досудового слідства у кримінальному процесі. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 208 с.
87. Комментарий в Уголовному кодексу Российской Федерации / Под общ. ред. В.М. Лебедева. – М.: Норма, 2007. – 976 с.
88. Комментарий к постановлениям Пленума Верховного Суда Российской Федерации по уголовным делам. – М.: Норма, 2008. – 544 с.
89. Коржанський М. Визначення окремих понять в Кримінальному кодексі України // Право України. – 2002. – № 10. – С. 83-88.
90. Коржанський М.Й. Кримінальне право України. Частина Загальна: Курс лекцій. – К.: Наукова думка, 1996. – 334 с.
91. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. – К.: Атіка, 2001. – 656 с.
92. Коржанський М.Й. Предмет і об’єкт злочину: Монографія. – Д.: Юридична академія Міністерства внутрішніх справ; Ліра ЛТД, 2005. – 252 с.
93. Корчагин А.Г. Уголовное право в борьбе с новыми видами «технической» преступности Современные проблемы уголовного права и криминологии: Сборник научных трудов. – Владивосток: Издательство Дальневосточного университета, 1991. – 224 с.
94. Коташевський О. Окремі недоліки нового Кримінального кодексу України // Право України. – 2002. – № 11. – С. 97–100.
95. Котюк І.І., Костенко О.М. Кримінальне, кримінально-процесуальне та кримінально-виконавче право України: гендерна експертиза. – К.: Логос, 2004. – 127 с.
96. Кравчук С. Основні причини поглиблення економічної злочинності і Україні // Право України. – 2002. – № 11. – С. 54-55.
97. Краткий словарь криминолого-статистических терминов / Сост.: Кальман А.Г., Христич И.А. –Харьков: НИИПП АПрН Украины, 1998. – 68 с.
98. Крецул В.И. Уголовное право Украины. Общая часть: Конспект лекций. – Николаев, 2003. – 238 с.
99. Криминология: Словарь. – СПб.: Издательство «Лань»; Издательство Санкт-Петербургского университета МВД России, 1999. – 256 с.
100. Криминология: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1988. – 384 с.
101. Криминология: Учебник. – М.: Юрист, 1995. – 512 с.
102. Криминология: Учебник. – СПб.: Санкт-Петербургский государственный университет, Питер, 2002. – 432 с.
103. Криминология. Учебник для юридических вузов. – М.: Норма-инфра М, 1999. – 784 с.
104. Криминология: Учебник / Беляев Н.А., Волгарева И.В., Кропачев Н.М. и др. – СПб.: Издательство С.-Петербургского универстета, 1992. – 216 с.
105. Кримінальна справа № 1–10–2002 // Архів Апеляційного суду Кіровоградської області.
106. Кримінальна справа № № 1–96/06 // Архів місцевого суду Центрального району м. Миколаєва.
107. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін. – Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001. – 416 с.
108. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
109. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Ю.В. Александров, В.А. Кліменко. – К.: МАУП, 2004. – 328 с.
110. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін. – К.: НАВСУ „Правові джерела”, 1998. – 896 с.
111. Кримінальне право України: Навч. Посібник / За заг. ред. Л.В. Багрій-Шахматова. – О.: ОНМУ, 2004. – 676 с.
112. Кругликов Л.Л., Саввинов В.Н. Квалифицирующие обстоятельства: понятие, виды, влияние на квалификацию преступлений: Учебное пособие. – Ярославль: Ярославский университет, 1989. – 88 с.
113. Крупко Д.І. Відповідальність за хабарництво за кримінальним правом Німеччини, Швейцарії та України (порівняльно-правове дослідження): Дис. ... ... к-та юрид. наук: 12.00.08 / Одес. нац. ун-т ім.. М.М. Мечнікова. – Одеса., 2005. – 205 с.
114. Крылова Н.Е. Уголовная ответственность юридических лиц во Франции: предпосылки возникновения и основные черты // Вестник Московского Университета. – 1998. - №3. – С. 69-80.
115. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М., Юристъ, 1999. – 304 с.
115. Кузьмін С. Іноземець як спеціальний суб’єкт злочинів проти правосуддя // Вісник прокуратури. – 2009. – № 5 (95). – С. 59-63.
116. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник / О.М. Джужа, П.П. Михайленко, О.Г. Кулик та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
117. Курс кримінології: Особлива частина: Підручник / М.В. Корнієнко, Б.В. Романюк, І.М. Мельник та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.
118. Курс советского уголовного права: В 6 т. –– Т.2: Преступление. – М.: АН СССР. Институт государства и права, Издательство «Наука», 1970. – 516 с.
119. Ларьков А.Н. Расследование и предупреждение должностных преступлений. – М.: Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1976. – 144 с.
120. Латинсько-український словник. – К.: Українські пропілеї, 1998. – 712 с.
121. Лейкина Н.С., Грабовская Н.П. Субъект преступления / Под ред. Н. А. Беляева, М. Д. Шаргородского. – Т.1: Курс советского уголовного права. Общая часть. – Л.: Изд. ЛГУ, 1968. – 646 с.
122. Ляпунов Ю.И. Ответственность за взятку. – М.: Знание, 1987. – 64 с.
123. Лисько Т.Д. Кримінальна відповідальність за згвалтування (порівняльно-правовий аналіз): Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2008. – 191 с.
124. Литвак О.М. Держава і злочинність: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 304 с.
125. Лунеев В.В. Проблемы юридических наук криминального цикла // Государство и право. – 2007. - № 5. – С. 39-58.
126. Магарін М.С. Множинність злочинів за чинним кримінальним законодавством України // Правова держава. – 2003. – № 6. – С. 102-105.
127. Магарин Н.С., Бараненко Д.В. Субъект преступления по новому уголовному законодательству Украины: Монография. – Одесса: Астропринт, 2001. – 104 с.
128. Максимович Р.Л. Поняття службової особи у кримінальному праві України: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. – Львів, 2006. – 238 с.
129. Максимович Р. Чи є нотаріус службовою особою? // Підприємництво. Господарство. Право. – 2005. – № 12. – С. 160-163.
130. Мальцев В. Новое уголовное законодательство Украины // Уголовное право. – 2003. – № 1. – С. 33 – 36.
131. Мельник М.І. Хабарництво: Загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. – К.: Парламентське видавництво. – 2000. – 255 с.
132. Мельник П., Ківенко Н., Лановенко І. Методологічні проблеми розвитку кримінологічної науки в Україні // Науковий вісник ДПА України. – 2000. – № 2 (8). – С.7.
133. Мельниченко А.Б., Кочубей М.А., Радачинский С.Н. Уголовное право. Общая часть: Учебник. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. – 384 с.
134. Меркулова В.О. Жінка як суб`єкт кримінальної відповідальності. Одеса: НДРВВ ОЮУ НУВС, 2002. – 250 с.
135. Митрофанов А.А. Основні напрямки кримінально-правової політики в Україні: формування та реалізація / Авторефер. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / НАН України, Ін-т держави і права. – К., 2005. – 23 с.
136. Михайленко П.П. О личности преступника-рецидивиста // Кримінальне право України, кримінальний процес та кримінологія України (статті, доповіді, рецензії): У 3 т. – К.: Генеза, 1999. – 943 с.
137. Мороз В. Про юридичну оцінку суспільно небезпечних вчинків, скоєних підлітками віком від 11 до 14 років // Право України. – 1999. – № 9. – С. 72-75.
138. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. – К.: Атіка, 1999. – 418 с.
139. Навроцький В. О., Брич Л. П. Ознаки посадової особи та кваліфікація господарських злочинів вчинених нею (закінчення) // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 2. – С. 68-71.
140. Навроцький В.О., Брич Л.П. Суб’єкт ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів за чинним Кримінальним кодексом України: дискусійні питання // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – №7. – С. 41-47.
141. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: В 2 т. / Андрушко П.П., Арсенюк Т.М., Атаманюк О.Г. та ін.]; заг. ред.. М.О. Потебенько, В.Г. Гончаренко. – Т. 1: Загальна частина. – К.: ФОРУМ, 2001. – 393 с.
142. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: В 2 т. / Андрушко П.П., Арсенюк Т.М., Атаманюк О.Г. та ін.]; заг. ред.. М.О. Потебенько, В.Г. Гончаренко.– Т. 2: Особлива частина. – К.: ФОРУМ, 2001. – 941 с.
143. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 р. – К.: А.С.К., 2002. – 936 с.
144. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Александров Ю.В., Андрушко П.П., Антипов В.І. та ін. ; відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2006. – 848 с.
145. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / Бойко А.М., Брич Л.П., Грищук В.К., Дудоров О.О., Мельник М.І. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – 1104 с.
146. Наумов А.В. Российское уголовное право. Общая часть: Курс лекций. – М. БЕК, 1996. – 560 с.
147. Наумов А.В., Новиченко А.С. Законы логики при квалификации преступлений. – М.: Юридическая литература, 1978. – 104 с.
148. Негоденко В.К. Відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність. – К.: Наукова Думка, 1971. – 71 с.
149. Никифоров А.С. Юридическое лицо как субъект преступления // Государство и право. – 2000. – № 8. – С. 18 – 27.
150. Никифоров А.С. Юридическое лицо как субъект преступления и уголовной ответственности. – М.: ЦентрЮрИнфоР, 2003. – 204 с.
151. Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. [Харків] 25–26 жовт. 2001 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.–Х.: Юрінком Інтер, 2002. – 272 с.
152. Орлов В.С. Субъект преступления по советскому уголов-ому праву. – М.: Госюриздат, 1958. – 260 с.
153. Орымбаев Р. Специальный субъект преступления. – Алма-Ата: Наука, 1977. – 155 с.
154. Осадчий В. Особливості суб’єкта в злочинах проти правоохоронної діяльності // Право України. – 2001. – № 2. – С. 108-111.
155. Охман О.В. Характеристика суб’єкта злочину за кримінальним законодавством України // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. – Вип. 2 (18). –Хмельницький, 2006. – 445 с. – С. 247-253.
156. Павлов В.Г. Субъект преступления. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2001. – 318 с.
157. Павлов В.Г. Субъект преступления и уголовная ответственность. Монография. – СПб.: Санкт-Петербургский университет МВД России, 2000. – 192 с.
158. Перепадя О.В. Кримінально-правові аспекти примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим (порівняльний аналіз законодавства України та ФРН): Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / НАН України, Ін-т держави і права. – К., 2003. – 18 с.
159. Перепадя О.В. Юридичні особи як можливі суб’єкти примирення за ст. 46 Кримінального кодексу України // Держава і право: Зб. наук. праць. – 2002. – Вип. 15. - С. 476 - 484.
160. Пикуров Н.И. Применение следователем уголовно-правовых норм с бланкетной диспозицией: Лекция. – Волгоград: ВСИ МВД СССР, 1985. – 36 с.
161. Плужнік О.І. Кримінальна відповідальність за порушення режиму відбування покарання у виправних установах та тримання під вартою: Дис. ... к-та юрид. наук: 12.00.08 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2003. – 210 с.
162. Присяжнюк Т.І. Інститут потерпілого у кримінальному праві України: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького. – К., 2006. – 215 с.
163. Проект Кримінального кодексу України, підготовлений робочою групою Кабінету Міністрів України // Українське право. – 1997. – № 2.
164. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Навч. посібник. – Львів: Край, 2007. – 192 с.
165. Радужний О. Кримінальна відповідальність за незаконне збирання, використання або розголошення комерційної таємниці // Право України. – 2002. – № 3. – С. 110-113.
166. Расследование уклонений от уплаты налогов, совершенных должностными лицами предприятий, организаций, учреждений. – Х.: Фирма «Консум», 1997. – 192 с.
167. Рашковская Ш.С. Субъект преступления. – М.: ВЮЗИ, 1960. – 114 с.
168. Рецидивная преступность: понятие и криминологическая характеристика / Л.Н. Пшенникова, А.М. Ниедре, Г.Г. Менберг – Рига: Зинатне, 1983. – 160 с.
169. Розслідування кримінальних справ про хабарництво та інші злочини з проявами корупції (методичні рекомендації). – К.: Генеральна прокуратура України, 2001. – 47 с.
170. Романюк О. Інститут кримінальної відповідальності юридичних осіб. Міф чи реальність? // Вісник прокуратури. – 2003. - № 12. – С. 44-47.
171. Рощин А.И., Биленчук П.Д., Омельченко Г.Е. Книга криминалиста: Практическое пособие. – К.: Издательство «Україна», 1995. – 413 с.
172. Самощенко І.В. Відповідальність за погрозу в кримінальному праві України: Автореф. дис... к-та юрид. наук: 12.00.08 / Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 1997. – 23 с.
173. Сборник Постановлений Пленума Верховного Суда СССР (1924-1986 гг.). – М.: «Известия», 1987. – 1040 с
174. Свєтлов О.Я., Трофімов С.В. Визначення поняття посадової особи в новому Кримінальному кодексі України // Правова система України: теорія і практика. – К., 1993. – С. 439-441.
175. Семёнов С.А. Специальный субъект преступления в уголовном праве: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Академия управления МВД России. – М.,1999. – 24 с.
176. Семёнов С.А. Специальный субъект преступления в уголовном праве: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Академия управления МВД России. – М.,1999. – 213 с.
177. Ситковский И. Проблемы ответственности юридических лиц в уголовном законодательстве // Уголовное право. – 2002. – № 4. – С. 42-44.
178. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. – Харків: Консул, 2001. – 656 с.
179. Словарь практического психолога. – Минск: Харвест, 1998. – 800 с.
180. Словарь-справочник по криминологии и юридической психологии. – Минск: Амалфея, 2003. – 272 с.
181. Советское уголовное право. Общая часть: Учебное пособие / Г.А. Кригер, А.В. Наумов, Ю.М. Ткачевский и др. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – 367 с.
182. Советское уголовное право: Часть общая. – М.: Юридическая литература, 1981. – 284 с.
183. Социально-правовое мышление: проблемы борьбы с преступностью. – М.: Наука, 1989. – 192 с.
184. Соціальна філософія: Короткий енциклопедичний словник. – К.-Х.: Рубікон, 1997. – 400 с.
185. Сперанский К.К. Уголовно-правовая борьба с преступлениями несовершеннолетних и против несовершеннолетних. – Ростов-на-Дону: Издательство Ростовского Университета, 1991. – 178 с.
186. Справа № 5-212км07 // Архів Верховного Суду України.
187. Справа № 5-254к07 // Архів Верховного Суду України.
188. Справа 5-1148к07 // Архів Верховного Суду України.
189. Справа № 5-2108км07// Архів Верховного Суду України.
190. Справа № 5-3675км07 // Архів Верховного Суду України.
191. Справа № 5-396км08 // Архів Верховного Суду України.
192. Справа № 5-642км08 // Архів Верховного Суду України.
193. Справа № 5-1084км08 // Архів Верховного Суду України.
194. Справа № 5-1180км08 // Архів Верховного Суду України.
195. Справа № 5-2769к08 // Архів Верховного Суду України.
196. Справа № 5-3604км08 // Архів Верховного Суду України.
197. Стрельцов Є.Л. Господарські злочини: Глава IV Кримінального кодексу України з науково-практичним коментарем. – Одеса: Астропринт, 1998. – 152 с.
198. Стрельцов Є.Л. Економічні злочини: внутрідержавні та міжнародні аспекти: Навчальний посібник. – Одеса: Астропринт, 2000. – 476 с.
199. Судово-бухгалтерська експертиза економічних правопорушень (опорний конспект). Навчальний посібник. – К.: ВД „Професіонал”, 2004. – 304 с.
200. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Лекции. Часть общая / В 2-х т. – Т. 1. – М.: Наука, 1994.
201. Тарарухин С.А. Квалификация пре ступлений в судебной и следственной практике. – К.: Юринком Интер, 1995. – 206 с.
202. Таций В.Я. Объект и предмет преступления по советскому уголовному праву. – Х.: Вища школа, 1988. – 196 с.
203. Тацій В.Я. Об`єкт і предмет злочину в кримінальному праві України: Навчальний посібник. – Харків: Укр. Ю.А., 1994. – 76 с.
204. Тарасова Е.В. Квалификация преступлений, совершаемых должностными лицами путем использования своего служебного положения // Авторефер. дис. … канд. юрид. наук. – Санкт-Петербург, 1999. – 235 с.
205. Терентьев В.И. Ответственность специального субъекта преступления по уголовному праву Украины: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Одес. нац. юрид акад. – Одесса, 2003. – 195 с.
206. Тесленко А. Кримінальний кодекс України: аналіз основних положень та деякі проблеми застосування // Вісник прокуратури. – 2001. – № 4. – С. 22-28.
207. Туркот М.С. Кримінальна відповідальність за зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем (кримінально-правове та кримінологічне дослідження): Дис…. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 2007. – 198 с..
207. Уголовное право зарубежных государств. Общая часть. – М.: Омега-Л, 2003. – 576 с.
208. Уголовное право. Общая часть: Учебник. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 516 с.
209. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник. – Харьков: ООО «Одиссей», 2002. – 672 с.
210. Уголовное право Украины. Общая часть: Учебник / М.И. Бажанов, Ю.В. Баулин, В.И. Борисов и др. – Харьков: Право, 1999. – 400 с.
211. Уголовное право. Общая часть: Учебник / М.И. Ковалев, И.Я. Козаченко, З.А. Незнамова и др. – М.: Норма-Инфра, 1999. – 503 с.
212. Уголовный закон. Опыт теоретического моделирования / Анашкин Г.З., Бородин С.В., Гальперин И.М., Загородников Н.И. и др. – М.: Наука, 1987. – 276 c.
213. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 325 с.
214. Уголовный кодекс Грузии. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 409 с.
215. Уголовный кодекс Кыргызской Республики. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 352 с.
216. Уголовный кодекс Латвийской Республики. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 313 с.
217. Уголовный кодекс Республики Беларусь. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 474 с.
218. Уголовный кодекс Республики Казахстан. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 466 с.
219. Уголовный кодекс Республики Таджикистан. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 410 с.
220. Уголовный кодекс Республики Узбекистан. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 338 с.
221. Уголовный кодекс Эстонской Республики. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 262 с.
222. Уголовный кодекс Украины: Комментарий. – Харьков: Одиссей, 2001. – 960 с.
223. Устименко В.В. Специальный субъект преступления. – Харьков: Вища школа, 1989. – 104 с.
224. Фесенко Є. Цінності як об’єкт злочину // Право України. – 1999. - № 6. – С. 75-78.
225. Фесенко Є В. Злочини проти здоров’я населення та системи заходів з його охорони. – К.: Атіка, 2004. – 280 с.
226. Фесенко Є.В. Злочини проти здоров'я населення та системи заходів з його охорони: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2004. – 33 с.
227. Фесенко Є.В., Фесенко Я.Є. Кримінальні кодекси України 2001 та 1960 років: Порівняльні таблиці. – К.: Істина, 2001. – 272 с.
228. Филимонов В.Д. Общественная опасность личности отдельных категорий преступников и ее уголовно-правовое значение. – Томск: Издательство Томского Университета, 1973. – 153 с.
229. Филимонов В. Обстоятельства, определяющие содержание и конструкцию состава преступления // Уголовное право. – 2003. – № 2. – С. 83-85.
230. Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 576 с.
231. Філософський енциклопедичний словник. – К.: Абрис, 2002. – 743 с.
232. Фріс Л.П. Нарис історії кримінально-правової політики України: Монографія. – К.: Атака, 2005. – 124 с.
233. Хавронюк М.І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації. Монографія. – К.: Юрисконсульт, 2006. – 1048 с.
234. Христич И.А. Проблемы совершенствования учета экономических преступлений // Субъекты хозяйствования и экономическая преступность: вопросы предупреждения: Сборник материалов «Круглого стола». – Донецк: ИЭПЦТНАН Украины, 2002. – 166 с.
235. Чернишова Н.В., Володько М.В., Хазін М.А. Кримінальне право України. Посібник для курсантів та студентів юридичних учбових закладів. – К.: Наукова Думка, 1995. – 455 с.
236. Чуфаровский Ю.В. Криминология. – М.: Профобразование, 2002. – 144 с.
237. Шабадей А.Н., Шевцов С.А., Дубонос К.В. Дорожно-транспортные происшествия. Особенности расследования. – Харьков: Факт, 2003. – 127 с.
238. Шакун В.І. Суспільство і злочинність. – К.: Атіка, 2003. – 784 с.
239. Шапченко С.Д. Оценочные признаки в составах конкретных преступлений: Автореф. дис. к-та юрид. наук: 12.00.08 / Киевский ордена Ленина и Ордена Октябрьской революции Государственный Университет им. Т.Г. Шевченко. – Киев, 1988. – 24 с.
240. Шепель В., Дадерко Л. Практики обговорюють проект Кримінального кодексу України // Право України. – 1995. – № 1. – С. 91-92.
241. Шнайдер Г.Й. Криминология. – М.: Издательская группа «Прогресс» – «Универс», 1994. – 504 с.
242. Шульга Г.Я. Кримінологічна характеристика злочинів, вчинюваних жінками у сфері обігу наркотичних засобів // Науковий вісник кафедри кримінального права та кримінології Національного університету внутрішніх справ. – 2003. – № 2 (12). – С. 269–270.
243. Экологические преступления: квалификация и методика расследования / Гавриш С.Б., Грузкова В.Г., Дудников А.Л., Коновалова В.Е. и др. – Харьков: Глобус, 1994. – 226 с.
244. Юзікова Н.С. Кримінально-правові проблеми відповідальності за злочини проти неповнолітніх: Автореф. дис... к-та юрид. наук: 12.00.08 / Київський університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 1999. – 17 с.
245. Юридический словарь. – М.: Юридическая литература, 1953. – 781 с.
246. Юридический энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1984. – 415 с.
247. Яблоков Н.П., Квелидзе С.А. Расследование и предупреждение преступных нарушений правил охраны труда и техники безопасности. – М.: Издательство Московского Университета, 1971. – 179 с.
248. Янюк Н. Співвідношення понять „посадова особа” і „службова особа” в адміністративному праві // Право України. – 2001. – № 12. – С. 117-120.
249. Avenarius H. Die Rechtsordnung der Bundesrepublik Deutschland. – Berlin: Bundeszentrale fuer politische Bildung, 1995. – 239 S.