Тітаренко Алла Анатоліївна. Програмування процесу розвитку силових здібностей у школярів молодших класів : Титаренко Алла Анатольевна. Программирование процесса развития силовых способностей у школьников младших классов

Краткое описание

Тітаренко Алла Анатоліївна. Програмування процесу розвитку силових здібностей у школярів молодших класів.- Дисертація канд. наук з фіз. виховання та спорту: 24.00.02, Львів. держ. ун-т фіз. культури. - Львів, 2014.- 271 с.

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди

На правах рукопису

Тітаренко Алла Анатоліївна

УДК 796.015.52-053.5

ПРОГРАМУВАННЯ ПРОЦЕСУ РОЗВИТКУ СИЛОВИХ

ЗДІБНОСТЕЙ У ШКОЛЯРІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ

24.00.02 — фізична культура, фізичне виховання

різних груп населення

Дисертація

на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання та спорту

Науковий керівник:

Худолій Олег Миколайович, доктор наук

з фізичного виховання і спорту, професор

Харків — 2013

ЗМІСТ

Вступ 4

Розділ 1. ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ РУХОВИХ 10
ЗДІБНОСТЕЙ У ШКОЛЯРІВ МОЛОДШИХ
КЛАСІВ
1.1. Анатомо-фізіологічні та морфо-функціональні 10
особливості учнів молодшого шкільного віку

1.1.1. Вікова періодизація 10

1.1.2. Вплив фізичних вправ на розвиток опорно-рухово- 12
го апарату дітей молодшого шкільного віку
1.1.3. Розвиток системи кровообігу 15

1.1.4. Розвиток дихальної системи організму 17

1.1.5. Розвиток ЦНС і особливості розвитку школярів мо- 20
лодшого віку
1.1.6. Розвиток ендокринної системи 21

1.2. Програмування як метод оптимізації фізичного ви- 22
ховання школярів
1.2.1. Програмування розвитку рухових здібностей у 22
фізичному вихованні і спорті
1.2.2. Вікові особливості розвитку рухових здібностей як 27
основа програмування розвитку силових здібностей
у школярів молодших класів
1.2.3. Методи розвитку сили як основа програмування 37
силової підготовки школярів молодших класів
Висновки до 1 розділу 43

Розділ 2. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ 45
2.1. Методологія та методи дослідження 45
2.2. Характеристика методів дослідження 46
2.2.1. Аналіз й узагальнення науково-методичної
літератури 46
2.2.2. Системний аналіз 47
2.2.3. Моделювання 48
2.2.4. Антропометрія 50
2.2.5. Педагогічне тестування 50

2.2.6. Педагогічне спостереження й експеримент 61

2.2.7. Методи математичного планування експерименту 65 (ПФЕ типу 2к)
2.2.8. Методи математичної статистики 67

2.3. Організація дослідження 70

Розділ 3. ВІКОВІ ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ
РУХОВИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ШКОЛЯРІВ
МОЛОДШИХ КЛАСІВ
3.1. Особливості розвитку рухових здібностей у дітей
молодшого шкільного віку
3.2 Особливості розвитку силових здібностей у дітей
молодшого шкільного віку

72

72

103

Висновки до 3 розділу 124

Розділ 4. ПРОГРАМУВАННЯ РОЗВИТКУ СИЛИ
В ШКОЛЯРІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ
4.1. Метод суворо-регламентованої вправи як елемент
програми розвитку силових здібностей у школярів
молодших класів

126

126

4.1.1 Комбінований метод, варіант І 126

4.1.2 Комбінований метод, варіант ІІ 176

4.2. Ефективність програмування розвитку сили
в школярів молодших класів

203

Висновки до 4 розділу 216

Розділ 5. АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
ДОСЛІДЖЕННЯ

218

Висновки 224

Список використаних джерел 226

Додатки 250

Додаток А 251

Додаток Б 260

Додаток В 264

ВСТУП

Актуальність теми. Дослідженню розвитку окремих компонентів

рухової підготовленості дітей молодшого шкільного віку присвячені робо-

ти В. Й. Ляха [116, 117, 121], Ц. Г. Паркосадзе [145], М. М. Борейко [27],

І. І.Вовченко [44, 45, 46], С. В. Сембрата [162, 163], І. П. Масляк [127],

С. І. Марченко [129, 130, 131, 132]. Особливу увагу приділено розвитку точ-

них рухів, координації, загальній витривалості [223, 224, 99, 77, 78, 79, 80,

32, 30, 140, 96, 154, 155, 27, 162, 163]. У науковій та методичній літературі

недостатньо даних про ефективність силової підготовки дітей молодшого

шкільного віку [198, 139, 132], відсутнє обґрунтування системних оцінок

силових здібностей дітей молодшого шкільного віку, спостерігаються про-

тиріччя між характеристикою окремого показника й багатомірною суттю ру-

хової підготовленості (А. А. Гужаловський [64, 65], Є. П. Ільїн [89]). Крім

цього, дослідники розглядають вікові зміни рухової підготовленості дітей

молодшого шкільного віку в аспекті становлення рухової функції (Є. П. Ільїн, [89], А. А. Гужаловський, [64, 65]) і вказують на молодший шкільний вік як
найбільш сприятливий для розвитку прудкості, витривалості, координації і

гнучкості (Ю. В. Васьков [34, 35, 36], О. М. Боднарчук [22, 23, 24]).

За даними Ю. В. Верхошанського [37, 39], С. І. Марченко [130, 132], си-

лова робота може бути основою для розвитку швидкості й витривалості. Так,

С. І. Марченко [130, 132] відзначає, що збільшення силової роботи в учнів

молодших класів сприяє розвитку витривалості. Аналогічні дані отримані в

дослідженні впливу силової роботи на рівень витривалості у висококваліфі-

кованих спортсменів (О. І. Головченко, Т. І. Головченко [61]).

Характерною особливістю вікового розвитку сили є більш високий рі-

вень розвитку м’язів тулуба порівняно з м’язами кінцівок, а вікові зміни від-

буваються із 7–річного віку. У молодшому шкільному віці методи силової

підготовки мають свої особливості, використання вправ у різних режимах є

найбільш продуктивним, у виборі вправ надається перевага таким, що спри-

яють розвиткові більш слабких м’язових груп (А. М. Шлемін [217, 218],

О. М. Худолій [198, 202]).

Одним із методів оптимізації розвитку рухових здібностей є програ-

мування. Програмування розглядається як особливий спосіб упорядкуван-

ня тренувального процесу щодо цільових завдань підготовки й специфіч-

них принципів, які визначають раціональні форми організації тренувальних

навантажень (Л. Я. Іващенко [88], Е. М. Навроцький [142], О. В. Андрєєва [3], Р. Я. Проходовський [157], І.І. Вовченко [45], І.В. Хмельницька [192],
В. П. Семененко [164]).

На думку Ю. В. Верхошанського [37, 38, 39, 40], Ф. П. Суслова [168],

Ю. Войнара, С. Д. Бойченко, В. А. Барташа [47], А. П. Бондарчука [25],

О. М. Худолія [198], вузловим моментом програмування є процедура при-

йняття рішення тренером, пов’язаного з визначенням довгострокової стра-

тегії підготовки й вибором оптимального варіанту побудови тренувального

процесу. У спортивному тренуванні концепція програмування й організа-

ції тренувального процесу базується на основі закономірностей формуван-

ня термінової й довготривалої адаптації організму. Ю. В. Верхошанський [38] сформулював принципи програмування з урахуванням динаміки стану
спортсмена й рівня тренувальних навантажень, а також визначив правила

програмування. Таким чином, програмування розвитку рухових здібнос-

тей здійснюється на основі причинно-наслідкових зв’язків «доза-ефект» із

визначенням термінової і довготривалої адаптації організму. Однією з кон-

струкцій програмування є подання матеріалу у формі правил: якщо (умова),

то (результат).

Отже, розвиток сили різних м’язових груп у молодших школярів від-

бувається нерівномірно, індивідуально, а найефективніше силові здібності

розвиваються при комплексному розвитку всіх м’язових груп. Представле-

ні в науковій та методичній літературі дані свідчать, що в дітей молодшо-

го шкільного віку при раціональній організації навантажень силової спря-

мованості можуть спостерігатися значні збільшення силових показників (О. М. Худолій [198, 200, 201], С. І. Марченко [130, 132]).
У зв’язку з цим виникає питання про доцільність розробки технології

програмування розвитку сили в молодшому шкільному віці.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема

дослідження є складовою комплексної програми науково-дослідної роботи

кафедри теорії та методики фізичного виховання Харківського національ-

ного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди з проблеми «Ме-

тодологія і методика викладання спеціальних дисциплін у педагогічному

навчальному закладі та загальноосвітній школі (1998—2010 рр. )» (прото-

кол засідання вченої ради Харківського державного педагогічного інсти-

туту імені Г. С. Сковороди № 5 від 25. 12. 1998 р. ), «Теоретико-методичні

основи моделювання процесу навчання та розвитку рухових здібностей у

дітей і підлітків» (2012—2016 рр. ) (номер держ. реєстрації 0112U002008),

держбюджетної теми «Моделювання процесу навчання та розвитку рухо-

вих здібностей у дітей і підлітків» (2013—2014 рр. ) (номер держ. реєстрації

0113U002102). Роль автора полягала в обґрунтуванні ефективності техноло-

гії програмування розвитку силових здібностей у школярів молодших класів.

Мета дослідження — експериментально обґрунтувати технологічні

підходи до програмування розвитку силових здібностей у школярів молод-

ших класів.

Завдання дослідження:

1. Узагальнити теоретико-методичні передумови щодо розвитку силових

здібностей у школярів молодших класів.

2. Визначити вікові й статеві особливості розвитку силових здібностей

у школярів молодших класів.

3. Обґрунтувати використання методу суворо регламентованої вправи як

елемента програми розвитку силових здібностей у школярів молодших

класів.

4. Експериментально обґрунтувати ефективність технології програ-

мування розвитку силових здібностей у школярів молодших класів.

Об’єкт дослідження — фізичне виховання школярів молодших класів.

Предмет дослідження — технологія програмування розвитку силових

здібностей у школярів молодших класів.

Методи дослідження. Для вирішення завдань дослідження використо-

вувалися теоретичні й емпіричні методи:

1. Аналіз та узагальнення науково-методичної літератури.

2. Системний аналіз.

3. Моделювання.

4. Антропометрія.

5. Педагогічні методи: педагогічне тестування, педагогічні спостере-

ження й експеримент.

6. Методи математичного планування експерименту (ПФЕ типу 2k).

7. Методи математичної статистики.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що:

— уперше визначено умови використання термінового й відставленого

тренувального ефектів силових навантажень у програмі розвитку си-

лових здібностей у школярів молодших класів;

– уперше визначено оптимальні режими виконання силових вправ на

уроках фізичної культури школярів молодших класів; запропоновано

технологію програмування розвитку силових здібностей у школярів

молодших класів;

– удосконалено дані про структуру рухової підготовленості, вплив ві-

кових і статевих особливостей на розвиток силових здібностей у шко-

лярів молодших класів;

– доповнено дані щодо ефективності методу суворо регламентованої

вправи та ігрового методу в процесі розвитку сили у школярів молод-

ших класів;

– набули подальшого розвитку знання про пріоритетні напрями рухової

підготовки школярів молодших класів; встановлено, що рухову підго-

товленість дівчаток і хлопчиків визначають такі факторні показники:

«фізичний розвиток», «силова підготовленість», «швидкісно-силова

підготовленість» і «загальна витривалість»;

– набули подальшого розвитку знання щодо використання методу суво-

ро регламентованої вправи та ігрового методу в процесі програмуван-

ня розвитку сили у школярів молодших класів.

Практичне значення роботи полягає в тому, що на основі планів фак-

торного експерименту розроблено варіанти рухових режимів виконання

вправ, спрямованих на розвиток силових здібностей у школярів молодших

класів. Їх раціональне використання дозволить підвищити якість процесу

розвитку силових здібностей на уроках фізичної культури.

Розроблено науково-методичні рекомендації щодо впровадження у про-

цес фізичного виховання молодших школярів технології програмування роз-

витку силових здібностей. Результати дослідження впроваджено у практику

фізичної підготовки учнів спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ сту-

пенів №14 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області м. Кірово-

град, учнів комунального закладу «Навчально-виховне об’єднання «Загаль-

ноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів № 20 – дитячий юнацький центр

«Сузір’я» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області» м. Кірово-

град, учнів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 29 Сімферопольської

міської ради АР Крим м. Сімферополь, у практику підготовки вчителів фі-

зичної культури у Харківському національному педагогічному університеті

імені Г. С. Сковороди.

Вірогідність результатів дослідження забезпечено методологічним і

теоретичним обґрунтуванням його основних положень; відповідністю за-

стосованого сучасного комплексу методів дослідження меті й завданням

дослідження; кількісною характеристикою вибірки в експериментальних

дослідженнях; доцільною методикою проведення експериментів і тестових

випробувань; об’єктивністю критеріїв оцінювання кількісних та якісних по-

казників експериментальних даних; кількісними математико-статистичним

аналізом отриманих результатів.

Особистий внесок здобувача полягає в постановці наукової проблеми,

визначенні мети й завдань роботи, обґрунтуванні теоретичних положень,

розробці методології дослідження, аналізі та узагальненні результатів до-

слідження. У роботах, які виконано у співавторстві, дисертантові належать

експериментальні дані, математико-статистична обробка результатів.

Апробація результатів дослідження здійснювалася в процесі їх обго-

ворення на засіданнях кафедри теорії і методики фізичного виховання Хар-

ківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (2008—2013 рр. ) та виступів з доповідями на міжнародних та всеукраїн-
ських науково-практичних конференціях: «Молода спортивна наука Украї-

ни» (Львів, 2007 рік), «Актуальні проблеми фізкультурної освіти» (Харків,

2008, 2009, 2010, 2013, 2014), «Актуальні проблеми фізичного виховання і

спорту в Україні» (Харків, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 13 наукових

статтях, серед яких 10 статей у фахових наукових виданнях України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. На основі аналізу наукової та методичної літератури встановлено,
що метод суворо регламентованої вправи та ігровий займають провідне
місце у фізичному вихованні школярів. Доцільним є подальше комплексне
дослідження особливостей розвитку силових здібностей у школярів молодших
класів і обґрунтування технології програмування розвитку силових здібностей
у дітей молодшого шкільного віку в сучасних умовах.
2. У структурі рухової підготовленості хлопчиків 2–4 класів на основі
факторного аналізу виокремлено такі фактори: «силова підготовленість»,
«загальна витривалість», «координаційна підготовленість». На прояв рухових
здібностей впливає фізичний розвиток. Доведено на основі дискримінантного
аналізу, що рухову підготовленість хлопчиків 2–4 класів визначають «фізичний
розвиток», «силова підготовленість» і «загальна витривалість».
3. У структурі рухової підготовленості дівчаток 2–4 класів на основі
факторного аналізу виокремлено такі фактори: «силова підготовленість»,
«швидкісно-силова підготовленість». На прояв рухових здібностей впливає
фізичний розвиток. Доведено на основі дискримінантного аналізу, що рухову
підготовленість дівчаток 2–4 класу визначають «силова підготовленість»,
«швидкісно-силова підготовленість» і «фізичний розвиток».
4. Порівняльний аналіз показав, що хлопчики 2–4 класів показують
кращі результати, ніж дівчатка, в тестах «Стрибок у довжину з місця», «Біг
300 м», «Біг 30 м», «Згинання й розгинання рук у змішаному висі на канаті (перекладині)», «Човниковий біг 4×9 м» (р