Журавльова Людмила Віталіївна Політика США щодо комерціалізації космічної діяльності (1989 - 2012 рр.) : Журавлева Людмила Витальевна Политика США в отношении коммерциализации космической деятельности (1989 - 2012 ГГ.) Zhuravleva Lyudmila Vital'yevna Politika SSHA v otnoshenii kommertsializatsii kosmicheskoy deyatel'nosti (1989 - 2012 GG.)

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • Журавльова Людмила Віталіївна Політика США щодо комерціалізації космічної діяльності (1989 - 2012 рр.)
  • Альтернативное название:
  • Журавлева Людмила Витальевна Политика США в отношении коммерциализации космической деятельности (1989 - 2012 ГГ.) Zhuravleva Lyudmila Vital'yevna Politika SSHA v otnoshenii kommertsializatsii kosmicheskoy deyatel'nosti (1989 - 2012 GG.)
  • Кол-во страниц:
  • 227
  • ВУЗ:
  • у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка
  • Год защиты:
  • 2017
  • Краткое описание:
  • Журавльова Людмила Віталіївна, викладач кафедри всес­вітньої історії Національного педагогічного університету іме­ні М. П. Драгоманова: «Політика США щодо комерціалізації космічної діяльності (1989 - 2012 рр.)» (07.00.02 - всесвітня історія). Спецрада Д 26.001.01 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка


    МІНІСТРЕСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
    НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА
    На правах рукопису
    ЖУРАВЛЬОВА ЛЮДМИЛА ВІТАЛІЇВНА
    УДК 94(73):[338.23:629.786]«1989/2012»(043.3)
    ПОЛІТИКА США ЩОДО КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ КОСМІЧНОЇ
    ДІЯЛЬНОСТІ (1989 – 2012 рр.)
    Спеціальність 07.00.02 – всесвітня історія
    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата історичних наук
    Науковий керівник
    кандидат історичних наук, доцент
    Гончар Юлія Борисівна
    Київ – 2017
    2
    ЗМІСТ
    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………………....3
    ВСТУП…………………………………………………..………………………...4
    РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ…..11
    1.1. Стан наукової розробки проблеми………………………….……....11
    1.2. Джерельна база дослідження………………………………………..32
    РОЗДІЛ 2. ПЕРЕДУМОВИ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ КОСМІЧНОЇ ГАЛУЗІ
    США…………………...………………………………………………………....42
    2.1. Розвиток американської космонавтики в 1950-ті –
    1980-ті рр….……………………………………………………………….42
    2.2. Міжнародні чинники в процесі формування космічної політики
    США……………….………………………………………………………60
    РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМА КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ КОСМІЧНОЇ ГАЛУЗІ У
    ДІЯЛЬНОСТІ ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ АДМІНІСТРАЦІЙ США 1990-Х РР.
    (ВНУТРІШНЬО- ТА ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИЙ ВИМІРИ)………………78
    3.1. Пріоритети і суперечності космічної політики Дж. Г. У. Буша…..78
    3.2. Політика щодо комерціалізації космічної діяльності та її
    результати за президенства Б. Клінтона.................................................102
    РОЗДІЛ 4. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ПО ЗАБЕЗПЕЧЕННЮ РОЗВИТКУ
    АМЕРИКАНСЬКОГО КОСМІЧНОГО РИНКУ У 2000-Х – НА ПОЧ.
    2010-Х РР………………………………………………………………..……...129
    4.1. Курс на комерціалізацію в космічній політиці Дж. У. Буша та
    Б. Обами (перша адміністрація)………………………………………...129
    4.2. Зовнішня політика США та розвиток американської космічної
    галузі на початку ХХІ століття…………………………………..……..150
    ВИСНОВКИ………………………………………………………………..…...172
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ……………...…….187
    ДОДАТОК №1 А…………………………….……………………...………….223
    ДОДАТОК №1 Б.……………………………………….…….…...………...….224
    ДОДАТОК №2 ...………………………….……………….………..……….....225
    3
    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
    АСТ Управління комерційних космічних перевезень
    (Office of Commercial Space Transportation)
    БТКС Багаторазова транспортна космічна система
    (System of reusable manned space vehicles)
    ДЗЗ Дистанційне зондування Землі
    (Remote sensing of the Earth)
    ЄКА Європейське космічне агентство
    (European Space Agency)
    МКС Міжнародна космічна станція
    (International Space Station)
    НАСА Національне управління по аеронавтиці та
    дослідженню космічного простору
    (National Aeronautics and Space Administration)
    НКП Національна космічна політика – директива
    (Presidential directive on national space policy)
    НРК Національна рада по космосу (National Space Council)
    НОАА Національне управління по дослідженню океанів та
    атмосфери (National Oceanic and Atmospheric
    Administration)
    РН Ракета-носій (launch vehicle)
    СЕВ Пілотований дослідницький корабель – частково
    багаторазовий (Crew Exploration Vehicle)
    ФАА Федеральне управління цивільної авіації США
    (Federal Aviation Administration)
    4
    ВСТУП
    Актуальність дослідження обумовлена необхідністю визначення ролі,
    яку відіграла американська держава в процесі комерціалізації космічної
    діяльності, та взаємозв’язку еволюції космічної політики США й формування
    світового космічного ринку.
    Космічна політика була і залишається стратегічним напрямком та
    інструментом розв’язання важливих геополітичних та економічних завдань
    США. Від першого запуску американського супутника «Експлорер-1» у
    лютому 1958 р. й до сьогодні, космічна галузь є символом престижу,
    гарантом національної безпеки та, одночасно, – рушійною силою науковотехнічного та економічного прогресу США.
    Звершення «холодної війни» та особливості економічного розвитку в
    умовах посилення світової конкуренції зумовили активізацію пошуків нових
    підходів до формування космічних програм, і курс на комерціалізацію
    космічної діяльності займав чільне місце у системі пріоритетів США та
    інших «космічних держав». На сьогодні комерційна космічна діяльність
    перетворилась у один із потужних і перспективних секторів економіки, про
    що свідчить щорічне зростання приватних інвестицій у цю галузь та успіхи
    приватного ракетобудування.
    Незважаючи на довготривалий інтерес фахівців до проблем космічної
    діяльності США, серед зарубіжних та вітчизняних науковців відсутнє цілісне
    вивчення політики американських урядів щодо комерціалізації космосу. У
    зв’язку з цим, комерційна космічна діяльність США заслуговує
    цілеспрямованого і всебічного вивчення. Формування американського
    космічного ринку не могло відбутися без послідовної політики держави –
    фактично, без її відмови на монополію у космічній діяльності. Саме це й
    актуалізує питання ролі уряду в процесі комерціалізації космічної діяльності.
    Дослідження даної проблеми дозволить глибше зрозуміти природу сучасного
    світового тренду – комерційного використання космосу, а також – визначити
    5
    роль, методи та інструменти державної політики у процесі формування
    новітніх секторів економіки.
    Актуальність вивчення політики США щодо комерціалізації космічної
    діяльності зумовлена також тим, що в умовах глобальної трансформації
    системи міжнародних відносин ця політика набула доволі масштабного
    зовнішньополітичного виміру. Впродовж 1990 – 2000-х рр. саме вона
    справляла важливий вплив на міжнародну конкуренцію та співробітництво у
    космосі.
    Теоретична та практична актуальність роботи обумовлені важливістю
    результатів дослідження для розвитку вітчизняної американістики та для
    політичних й економічних аспектів розвитку сучасної України. Розуміння
    співвідношення політичних та прагматичних підходів, яких дотримувалися і
    дотримуються США у веденні своєї космічної діяльності та завдань, що
    висуваються перед американською космічною галуззю, дозволить посилити
    конструктивізм й ефективність міждержавної співпраці України та США.
    Зв’якок роботи з науковими програмами, планами, темами.
    Обраний напрям дослідження є складовою частиною комплексної
    наукової проблеми «Дослідження проблем гуманітарних наук», тема
    «Проблеми гуманізму і духовності в процесі викладання всесвітньої історії у
    вищій і середній школі», що виконується на кафедрі всесвітньої історії
    Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова
    (ініціативна тематика згідно з Тематичним планом науково-дослідницької
    роботи університету).
    Мета дисертаційної роботи полягає у комплексному вивченні
    політики американських президентських адміністрацій кінця 1980-х –
    початку 2010-их рр. в процесі комерціалізації космічної діяльності:
    визначенні причин, концептуальних засад, методів, інструментів формування
    та реалізації курсу на комерціалізацію у космічній політиці США.
    Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних
    завдань:
    6
    - проаналізувати і систематизувати історіографію проблеми та
    джерельну базу дослідження;
    - дослідити процес формування комерційної складової в розвитку
    американської космонавтики та в космічній політиці США;
    - проаналізувати зміст космічних програм та діяльність адміністрації
    Дж. Г. У. Буша щодо комерціалізації космічної галузі;
    - висвітити проблему комерціалізації космосу в політиці адміністрацій
    Б. Клінтона та оцінити її результати;
    - охарактеризувати реалізацію курсу на комерціалізацію космосу в
    міжнародній діяльності США кінця 1980-х – 1990-х рр.;
    - дослідити космічну політику адміністрацій Дж. Буша-молодшого та
    Б. Обами (перший президентський термін) та з'ясувати її значення в розвитку
    американського космічного ринку;
    - проаналізувати вплив зовнішньої політики США 2000-х – поч. 2010-х
    рр. на процес комерціалізації космічної галузі;
    - визначити сутність еволюції американського урядового курсу на
    комерціалізацію в 1989 – 2012 рр., охарактеризувати стан американського
    аерокосмічного бізнесу на поч. 2010-х рр.
    Об’єктом дисертаційного дослідження є космічна політика США.
    Предмет дослідження – комерціалізація космічної діяльності у
    політиці президентських адміністрацій США 1989 – 2012 рр.
    Хронологічні межі дослідження охоплюють 1989 – 2012 рр. Нижня
    хронологічна межа обумовлена початком практичної реалізації космічної
    програми адміністрації Дж. Г. У. Буша на тлі масштабних геополітичних
    змін. Верхня хронологічна межа датується роком завершення першого
    президентського терміну Б. Обами, в рамках якого, на наш погляд, відбулося
    остаточне концептуальне оформлення політики США щодо комерціалізації
    космосу, підкріплене результатами розвитку американської космічної галузі.
    Вихід за окреслені хронологічні рамки у другому розділі роботи
    7
    обумовлений потребою з’ясувати внутрішні та зовнішні чинники
    формування даного курсу в космічній політиці США.
    Географічні межі роботи охоплюють Сполучені Штати Америки. В
    роботі також беруться до уваги території держав, які увійшли до так званого
    «космічного клубу» – СРСР/РФ, члени Європейського космічного агентства
    (Франція, Великобританія та ін.), Китай, Японія, Індія, Україна та низка
    близькосхідних держав, відносини з якими впливали на космічну політику
    американських адміністрацій.
    Методологія дисертаційного дослідження базується на принципі
    історизму – сукупності історичних методів наукового пізнання, які
    спрямовані на розуміння й неупереджену інтерпретацію процесів минулого,
    критичне осмислення джерел. Вибір конкретних методів обумовлений
    специфікою предмету, завдань та джерельної бази дослідження.
    Використання історико-генетичного й проблемно-хронологічного
    методів дозволило створити цілісну картину комерціалізації космічної
    діяльності, як специфічної сфери державної політики США та тенденції
    розвитку американської й світової космонавтики. Водночас застосовувалися
    методи факторного аналізу, порівняльно-історичний та метод періодизації.
    Застосування синхронного методу надало змогу встановити
    взаємозв’якок і взаємовплив внутрішніх та зовнішніх аспектів у космічній
    політиці США та в процесі комерціалізації космічної галузі. Метод
    діахронічного аналізу дозволив встановити сутнісно-часові зміни у космічній
    політиці США та виокремити певні стадії у формуванні та змістовному
    наповненні курсу на комерціалізацію.
    В процесі формування концепції дослідження та з метою виявлення
    характерних рис розвитку космічної галузі та космічної політики США
    застосовувалися загальнонаукові методи індукції та дедукції, аналізу й
    синтезу. Різні аспекти процесу комерціалізації космічної діяльності, в тому
    числі, й питання співвідношення між державними й приватними учасниками
    в цьому процесі, були досліджені шляхом системного аналізу. Потреба
    8
    виявлення структурних зв’язків та розподілу повноважень всередині
    державної системи управління космічної галузі зумовила використання
    структурно-функціонального та інституційного методів. Оскільки ключове
    значення серед використаних джерел належить нормативно-правовим актам
    виконавчої влади, законам та міжнародним договорам, до них було
    застосовано метод політико-правового аналізу. В дослідженні використані
    різноманітні дані, отримані за допомогою методу статистичного аналізу.
    З метою визначення характеру впливу трансформацій системи
    міжнародних відносин в роботі були використані підходи, напрацьовані в
    рамках теорії міжнародних відносин, зокрема, концепцій «холодної війни»,
    постбіполярності та однополярності, концепцій «жорсткої» та «м’якої» сили.
    Наукова новизна одержаних результатів зумовлена сукупністю
    поставлених автором завдань і полягає, перш за все, у постановці проблеми
    ролі американських адміністрацій кінця 1980-х – початку 2010-их років в
    процесі комерціалізації космічної діяльності, яка до цих пір не розглядалася
    як предмет окремого комплексного аналізу у вітчизняній та зарубіжних
    історіографіях.
    Наукові положення, отримані особисто автором, які виносяться на
    захист, полягають у наступному:
    Вперше:
    - на основі міждисциплінарного підходу досліджено проблему
    комерціалізації космічної діяльності у політиці США;
    - систематизовано історіографію проблеми комерціалізації космічної
    діяльності, виділено етапи її формування та основні напрямки досліджень;
    - здійснено аналіз дефініції «комерціалізація космічної діяльності» в
    історіографії та надано авторське визначення поняття в контексті політики
    американських урядів;
    - з’ясовано бачення президентськими адміністраціями 1989 – 2012 рр.
    місця і ролі комерціалізації космосу у системі національних інтересів США;
    9
    - визначено рівень пріоритетності різних секторів космонавтики для
    американського уряду та аерокосмічного бізнесу.
    Удосконалено:
    - знання про процес законодавчого та інституційного забезпечення
    функціонування космічної галузі США;
    - підходи до оцінювання ефективності заходів державної влади в
    процесі комерціалізації космічної діяльності;
    - знання щодо основних напрямків комерційної космічної діяльності в
    зазначений хронологічний період;
    - висновки щодо місця і ролі американського космічного бізнесу у
    реалізації космічної політики США.
    Отримали подальший розвиток:
    - систематизація та аналіз джерел, що висвітлюють політику
    американської державної влади в космічній галузі;
    - дослідження еволюції космічної політики США;
    - вивчення ролі США, як космічної держави в контексті міжнародної
    конкуренції та співпраці в галузі дослідження та використання космосу;
    - розкриття окремих аспектів космічної політики США щодо України.
    Практичне значення дисертації полягає у можливості використання
    проведеного дослідження при розробці нормативних та спеціальних курсів з
    новітньої історії вузів різного профілю. Висновки та результати вивчення
    історії комерціалізації космічної діяльності США також можуть бути
    використанні для подальших наукових досліджень з дотичних проблем.
    Одночасно, детальний аналіз американського досвіду комерціалізації
    космосу, надає змогу фахівцям української космічної сфери більш чітко
    оцінити можливості та перспективи розвитку галузі. В умовах активізації
    українсько-американського співробітництва щодо освоєння і використання
    космосу, висновки, зроблені у роботі, розширюють спектр знань із
    міжнародної космічної політики США.
    10
    Апробація результатів дослідження. Основні ідеї та окремі
    положення дисертації обговорювалися під час засідань кафедри всесвітньої
    історії факультету історичної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова.
    Результати дослідження були представлені на 5 всеукраїнських та
    міжнародних наукових конференціях, серед яких: Всеукраїнській науковій
    конференції «П’яті драгоманівські читання молодих істориків: Актуальні
    проблеми вітчизняної та світової історії» (Київ, 2013 р.); Міжнародній
    науковій конференції «Стратегії партнерства і співробітництва у контексті
    актуальних проблем всесвітньої історії та міжнародних відносин» (Київ,
    2015 р.); Міжнародній науковій конференції «Проблеми ядерної безпеки
    сучасного світу і Україна» (Київ, 2015 р.).; Міжнародній науковій
    конференції «Україна і США: досвід та перспективи співпраці»
    (Київ, 2016 р.); Міжнародній науковій конференції «Трансформація
    стратегічної стабільності та проблеми ядерної безпеки на початку ХХІ
    століття» (Київ, 2016 р.).
    Результати і матеріали дисертаційного дослідження відображено в 12
    статтях: 6 – у вітчизняних фахових наукових виданнях, 1 – у закордонному
    виданні, а також – у 5 збірниках наукових праць.
    Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження.
    Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів (які у свою чергу діляться
    на підрозділи), висновків та списку використаних джерел і літератури та 2-х
    додатків. Загальний обсяг дисертації становить 227 сторінок машинописного
    тексту, з них основного тексту – 183 сторінки. Список джерел і літератури на
    36 с. містить 338 найменувань
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    Аналіз робіт американських, радянських/російських, низки
    європейських й азійських, та вітчизняних фахівців з космічної політики США
    засвідчив, що формування історіографії проблеми відбувалось одночасно із
    процесом розвитку космонавтики. Найбільший доробок за змістовним
    наповненням, кількістю випущених наукових праць і оціночними
    висновками представлений авторством американських фахівців. В результаті,
    нами було виділено чотири етапи розвитку американської історіографії,
    кожен з яких є об’єктивним відображенням змін стратегічного курсу
    американського керівництва щодо використання космосу.
    В рамках цих етапів, відбулося оформлення низки дисциплінарних
    напрямків вивчення процесу комерціалізації космічної діяльності в США, а
    саме: 1) юридично-правничі студії, спрямовані на аналіз законодавчого
    оформлення космічного ринку в США; 2) міжнародний – вивчення
    комерційного аспекту у міжнародних відносинах і міждержавній кооперації в
    сфері космосу; 3) економічний – дослідження процесів комерціалізації в
    окремих сферах космічної діяльності (телекомунікація, ДЗЗ, транспортування
    і запуски); 4) проблем державного управління – фахові дискусії щодо участі
    та ролі держави в процесі комерціалізації космосу.
    Така особливість становлення історіографії зумовлює характер праць,
    що лягли в основу даного дослідження. Значна частина опрацьованих робіт
    не має характеру історичних досліджень в повному розумінні цього слова, а
    являє собою праці, що були присвячені актуальним для кожного конкретного
    періоду проблемам та перспективам космічної галузі. У них знайшов
    відображення й процес виокремлення і осмислення в дослідницькому
    середовищі проблеми комерціалізації космічної діяльності. Зрештою, серед
    масиву наукових праць характер повноцінних історичних досліджень мають
    лише роботи У. МакДугалла, П. Мак, Р. Лауніса, Г. Хозіна та українського
    історика Д. Прошина. Ці автори відзначають комерціалізацію як важливу
    сферу космічної політики США. Проте більш широкі, або
    173
    вузькоспеціалізовані як у П. Мак, завдання їхніх досліджень зумовили
    відсутність комплексного підходу до висвітлення даної проблеми.
    Дослідження історіографії проблеми також засвідчило існування
    суттєвих розбіжностей між дослідниками у трактуванні дефініції
    «комерціалізація космічної діяльності»: від найбільш загального тлумачення
    «комерціалізації» як діяльності, спрямованої на отримання прибутку
    (незалежно від форми власності суб’єктів космічної діяльності), до вузького
    ототожнення комерціалізації з одним із її інструментів – процесом
    приватизації – передачі державою своїх космічних активів приватному
    бізнесу.
    Наявність даної історіографічної проблеми ставить перед дослідниками
    завдання формування авторського бачення сутності та змістовного
    наповнення поняття.
    Систематизована за інституційним принципом джерельна база роботи
    підтверджує провідну роль виконавчої гілки влади в процесі комерціалізації
    космічної діяльності США. Основу дисертаційного дослідження склав аналіз
    комплексу документів, що включає президентські виступи, меморандуми,
    директиви («Національна космічна політика» та директиви спеціального
    характеру, що присвячувались різним напрямкам космічної діяльності);
    документи НАСА та директиви НРК; постанови Департаментів торгівлі,
    транспорту, космічної торгівлі (АСТ), НОАА та ін.
    Аналіз розвитку американської космонавтики в 1950-ті – 1980-ті рр.
    засвідчив, що вже в перше десятиліття існування вона продемонструвала свій
    комерційний потенціал – через зародження ринку телекомунікаційних
    супутникових послуг. Концентрація державних зусиль та ресурсів навколо
    проекту «Аполлон» і результати довготривалого співробітництва НАСА із
    компаніями-підрядниками стали потужним імпульсом розвитку приватного
    авіакосмічного сектору США. Вже у 1980-ті рр. бурхливий розвиток
    космічних технологій актуалізував ідею комерційного використання космосу
    174
    для бізнесу. Але попри об`єктивні здобутки, бізнес на цьому етапі так і не
    став рушійною силою закріплення даної тенденції.
    Ключова роль у формуванні та реалізації космічної політики США від
    початку належала виконавчий гілці влади – ієрархія її цілей та завдань
    значною мірою відображали особисті амбіції та систему поглядів
    американських президентів.
    Так, ідея комерціалізації космічної діяльності, вперше зафіксована в
    Директиві Дж. Кратера, здобула повноцінного ідейного обґрунтування і
    перших спроб реалізації в президентство Р. Рейгана. Відданість цій ідеї стала
    відображенням:
    - по-перше, загального політико-економічного курсу президента на
    скорочення дефіциту державного бюджету та заохочення приватної
    ініціативи;
    - по-друге, ролі, що покладалась президентом на американську
    космонавтику у змаганні з СРСР;
    - і, зрештою, об`єктивними умовами глибокої кризи американської
    космонавтики у другій половині 1980-х рр., що була викликана катастрофою
    БТКС «Челленджер».
    Попри відсутність чіткої урядової концепції, попри обмеженість та
    суперечливість державних заходів, ідея комерціалізації космічної галузі була
    закріплена в НКП Р. Рейгана 1982 р. і 1988 р. Саме від останньої
    комерціалізація виділяється в самостійний напрямок урядової політики поруч
    із безпековим і цивільним напрямками.
    Що стосується ролі Конгресу – не завжди поділяючи бачення
    президентів щодо обсягів федеральних асигнувань на розвиток
    космонавтики, він займав переважно конструктивну позицію в питанні
    законодавчого забезпечення урядових ініціатив з комерціалізації космічної
    діяльності.
    Міжнародні чинники мали суперечливий вплив на формування та
    розвиток комерційного напрямку космічної політики США. Так, суперництво
    175
    наддержав, в логіці якого розвивалася американська космонавтика впродовж
    більше ніж тридцяти років, мало як гальмуючий, так і гальванізуючий вплив
    на процес і політику комерціалізації космічної діяльності США.
    Стримуючий вплив проявлявся переважно в періоди загострення
    «холодної війни» і відображався у збільшенні участі держави у розвитку
    космічної галузі. Так, чергове загострення «холодної війни», прийняття
    програми СОІ та актуалізація проекту космічної станції «Фрідом» зумовили
    підтримку Р. Рейганом БТКС «Спейс Шаттл», що об’єктивно стало однією із
    перепон на шляху формування ринку комерційних запусків, орієнтованих на
    одноразові РН.
    Одночасно, необхідність забезпечення космічного лідерства
    зумовлювала пошук американським керівництвом найбільш ефективних
    механізмів розвитку галузі, серед яких пріоритет надавався залученню
    приватного бізнесу.
    З середини 1970-х рр. американська першість у космосі отримала
    суттєвий виклик в результаті утворення ЄКА як комерційно орієнтованої
    структури. Саме потужна конкуренція на ринку міжнародних космічних
    запусків з боку ЄКА впродовж 1980-х рр., на наш погляд, стала одним із
    вирішальних чинників в процесі закріплення комерційного напряму
    космічної діяльності США.
    Президент Дж. Г. У. Буш став першим серед американських
    президентів, хто надав космічній проблематиці пріоритетного звучання в
    рамках загального урядового курсу. Завершення «холодної війни» поставило
    американське керівництво перед викликом формування не лише нової
    зовнішньополітичної, але й космічної стратегії. Ейфорія від геополітичної
    перемоги над СРСР стала спонукальним мотивом для Дж. Г. У. Буша
    продемонструвати космічне лідерство США. Амбіції та масштабні плани
    президента втілились у ініціативу СЕІ, що побачила світ вже у липні 1989 р. і
    містила, в тому числі, завдання пілотованого польоту і висадки людини на
    Марс. Дух і буква президентської ініціативи створили ілюзію і в НАСА, і в
    176
    Конгресі про повернення часів «Аполлона» та розширення державних витрат
    на космічні програми. Результатом стало протистояння по лінії президент –
    керівництво НАСА, президент – Конгрес навколо питання фінансування СЕІ,
    яке отримало показову назву «марсіанські війни».
    Це зумовило вироблення президентської стратегії «швидше, краще і
    дешевше» 1990 р., яка була зорієнтована на вдосконалення космічних систем
    за умов бюджетних скорочень шляхом поєднання зусиль урядового і
    неурядового секторів. Актуалізація ролі приватного сектору мала стати
    головним засобом збереження СЕІ в умовах її жорсткої критики в
    суспільстві. Таким чином положення про комерціалізацію космічної
    діяльності, що містилися і в НКП 1989 р., що фактично дослівно
    відтворювала НКП Р. Рейгана, і в директивах НРК 1989-90 рр., отримали
    нового імпульсу.
    Стимулювання участі приватних структур у використанні космосу
    передбачалось шляхом державних закупівель техніки і послуг та
    вдосконаленням законодавчої бази комерційної космічної діяльності. Дієвим
    інструментом космічної політики Дж. Г. У. Буша стала НРК. Саме директиви
    НРК містили перелік та аналіз перспектив рентабельності основних
    напрямків комерційної космічної діяльності; опис тих проблем, які
    потребували вирішення в процесі допуску приватних структур до космічної
    діяльності; список конкретних відомств – департаментів, на які покладались
    завдання співпраці та створення сприятливих умов для участі приватних
    інвесторів. В цей період питання комерційної космічної діяльності були
    включені до компетенції таких відомств як Департамент торгівлі та
    Департамент транспорту.
    У практичному вимірі позитивний вплив на процес комерціалізації
    космосу мав відхід адміністрації Дж. Г. У. Буша від розгляду програми
    «Спейс Шаттлів» як магістральної в розвитку американської космонавтики.
    Не маючи можливостей відмовитись від використання високовартісних
    «Спейс Шатлів», уряд одночасно здійснив низку директивних і законодавчих
    177
    кроків для підтримки виробництва і ринку приватних одноразових РН.
    Подальше розширення приватної ініціативи у транспортній сфері заклало
    підґрунтя для перегляду наступними адміністраціями фундаментальних
    принципів функціонування американської космічної галузі.
    Аналіз космічної політики адміністрацій Б. Клінтона засвідчив, що
    космічна тематика не мала високого пріоритету для президента-демократа.
    Директива НКП Б. Клінтона побачила світ лише у вересні 1996 р. і
    підтвердила загальну орієнтацію президента на відмову від амбітних планів
    попередника. Одночасно, імпульс, наданий розвитку галузі космічною
    політикою Дж. Г. У. Буша, унеможливлював ігнорування новим президентом
    її проблем. Однак космічний напрямок діяльності першої адміністрації
    Б. Клінтона обмежився заходами скорочення бюджету НАСА і проекту
    «Фрідом», розпуском НРК та, зрештою, вилився у «бюджетні війни» із
    республіканською більшістю у Конгресі, яка з політичних міркувань
    відмовлялась від підтримки позиції президента.
    Необхідність розробки власної космічної політики для Б. Клінтона була
    зумовлена дискусією, що розгорнулася у політичних колах та бізнессередовищі з питань обсягів та методів участі держави у процесі
    стимулювання космічного бізнесу. Зрештою, космічна програма 1996 р.,
    цілком співзвучно з базовим курсом адміністрації на балансування
    державного бюджету, висунула завдання зменшення, а згодом і повного
    скасування федеральних субсидій підрядчикам державних космічних
    програм. Крім того, НАСА отримало припис здійснювати закупки кінцевого
    продукту або послуг космічного ринку на конкурентній основі. Таке
    цілепокладання означало вироблення урядом більш глибокого та
    комплексного бачення сутності політики комерціалізації космічної
    діяльності, а саме – створення повноцінного космічного ринку шляхом
    зменшення державної опіки над авіакосмічним сектором.
    Другий термін президенства Б. Клінтона був позначений заходами з
    обмеження державного контролю в різних сегментах космічного ринку, які
    178
    стали найбільш ефективним урядовим інструментом комерціалізації
    космічної галузі. Характер і обсяг цих обмежень залежали від безпекового
    навантаження конкретної сфери космічної діяльності. Найбільш
    результативними були урядові кроки у галузі супутникових телекомунікацій.
    Видача ліцензій на супутники нового типу (низькоорбітальні системи
    супутників «Ірідіум», «Глобалстар») і одночасне розширення кола
    комерційних споживачів (переважно за рахунок нафтовидобувних компаній,
    стільникового зв’язку, телекомунікацій) мали наслідком «супутниковий бум»
    – вже у 1998 р. приватні запуски у космос в цій сфері перевищили виконані
    державою. Розквіт ринку одноразових РН супроводжувався укрупненням
    космічних виробників та вдосконаленням транспортних й супутникових
    технологій. Суттєве значення в подальшому розвитку ринку РН мало
    спрощення урядом ліцензування комерційних польотів у космос.
    Пріоритетність та перспективність курсу на комерціалізацію космосу
    була закріплена прийнятим за ініціативою адміністрації Б. Клінтона законом
    1998 р. «Про комерційний космос».
    Друга половина 1990-х рр. стала періодом усвідомлення урядом того,
    що питання національної безпеки не є перешкодою комерціалізації космічної
    діяльності. Найбільш успішною в цьому контексті стала урядова політика
    щодо системи ДЗЗ «Лендсат» та системи Джі Пі Ес, що від початку мала суто
    військове призначення. Переконавшись у недієвості приватизації, як
    інструменту комерціалізації ДЗЗ, уряд вдався до повного скасування
    ліцензійних обмежень, що й зумовило комерційний успіх ринку знімків
    спостереження землі. Зняття механізму внесення навмисних похибок у
    Джі Пі Ес сигнал, який був засобом безпекового контролю, стало адекватною
    відповіддю уряду на зростання комерційного попиту на послуги, що
    розвивався швидше ніж будувалася сама система. Зрештою, система
    Джі Пі Ес, залишаючись у власності Міністерства оборони США,
    перетворилась у найбільш привабливу сферу приватного інвестування.
    179
    Утвердження курсу на комерціалізацію космосу впродовж 1990-х рр.
    відбувалося під суттєвим впливом проблем, які постали перед США на
    міжнародній арені. Саме в цей період досягла максимального загострення
    конкурентна боротьба з ЄКА. Одночасно, саме європейська конкуренція та
    загроза втрати контролю над космічними технологіями подвійного
    призначення після розпаду СРСР зумовили підвищення ролі міжнародної
    системи експортного контролю, ініційоване США. В рамках її активізації
    уряд США неодноразово піддавав санкціям американські та іноземні
    компанії, які були звинувачені у продажу космічних товарів, що містили в
    собі складові, визнані технологіями подвійного призначення.
    Така діяльність американської влади мала суперечливі наслідки. Так, з
    одного боку, США стали головним торгівельним партнером Росії у космічній
    галузі, а американські приватні структури налагодили взаємовигідні
    комерційні відносини із російськими компаніями – спадкоємцями
    радянського космічного комплексу. Зрештою, саме космос впродовж 1990-х
    рр. став тією сферою, яка сприяла налагодженню співробітництва між
    колишніми суперниками та компенсувала протиріччя в інших геополітичних
    питаннях. Але, з іншого боку, ця діяльність гальмувала формування
    повноцінного міжнародного космічного ринку товарів та послуг,
    перешкоджала виходу на цей ринок американських компаній і закривала
    внутрішній американський космічний ринок для вільної конкуренції.
    В той же час комерційні важелі стали ефективним інструментом в
    процесі заохочення урядом США широкого міжнародного співробітництва у
    космосі, яким став проект МКС.
    Цей проект дозволяв вирішити основне завдання американської
    космічної політики 1990-х рр. – скорочення державних витрат, що
    актуалізовувалось, в тому числі, по мірі розуміння неефективності проекту
    орбітальної станції «Фрідом» (започаткованого США ще у 1984 р.). Крім
    того, залучення РФ до проекту МКС дозволяло урівноважувати конкуренцію
    180
    між США та ЄКА та комерційно «прив’язати» російську космічну галузь до
    американського ринку.
    Від самого початку конструювання МКС (1998 р.) всі офіційні
    американські програми та звіти наголошували на комерційних перспективах
    експлуатації станції, а американський бізнес активно залучався до її
    будівництва. Крім того, міжурядовий переговорний процес навколо МКС
    став одним із інструментів експортного контролю космічних технологій.
    Проблема експортного контролю стала визначальною й в американоукраїнських космічних відносинах. Доволі обмежені елементи співпраці між
    країнами стали втіленням суто політичних завдань американської влади, а не
    відображенням комерційної привабливості української космічної галузі для
    американського ринку.
    Правління адміністрацій Дж. У. Буша стало періодом фундаментальної
    трансформації космічної політики США. В цей час відбулась нова
    актуалізація космосу як у військовому вимірі, так і у цивільній сфері.
    Каталізатором перегляду стану та перспектив американської
    космонавтики стала катастрофа шаттлу «Колумбія» 2003 р. В умовах
    чергової кризи, намагаючись знайти конструктивне рішення, адміністрація
    Дж. У. Буша вдалася до перегляду організаційної структури НАСА. Головна
    мета реструктуризації полягала у налаштуванні всієї вертикалі космічного
    агентства на потреби американського ринку. За рекомендаціями комісії
    Е. Елдріджа (2005 р.) НАСА мало перетворитися із замовника та власника
    космічної техніки і технологій у споживача приватних космічних послуг.
    Крім того, президентська ініціатива 2004 р. висунула завдання закриття
    проекту «Спейс Шаттл» у 2010 р., започаткувавши радикальний відхід від
    парадигми функціонування космічної галузі США, яка базувалася на
    центральній ролі БТКС «Спейс Шаттл» у стратегії розвитку космонавтики.
    Намагання замінити на певний час БТКС приватними РН і одночасна
    розробка державного БТКС нового типу – СЕВ, засвідчили невизначеність
    планів уряду щодо пілотованої космонавтики США. Але саме в процесі
    181
    пошуку балансу у транспортній космічній галузі, відбувалися важливі зсуви
    щодо розуміння ролі і місця космічного бізнесу у розвитку американської
    космонавтики. Залишаючись пріоритетом космічної політики США
    транспортна космічна галузь надалі стала рушієм змін і у інших напрямках
    приватної космічної діяльності, зокрема, ДЗЗ.
    Зрештою, головною заслугою адміністрації Дж. У. Буша можна
    вважати не стільки концептуалізацію курсу на комерціалізацію космосу,
    скільки її практичні кроки в цьому напрямку. Серед них – урядова ініціатива,
    яка узаконила суборбітальні польоти на приватних космічних кораблях
    громадян на свій страх і ризик, що започаткувало епоху космічного туризму.
    Прийнята лише в середині другого президентського терміну
    Дж. У. Буша, НКП (2006 р.) хоча і отримала широкий розголос з приводу
    поширення комерціалізації космосу на військову сферу, по-суті, лише
    відобразила результати реструктуризації космічної галузі, які вже відбулися
    впродовж першої половини 2000-х рр.
    Важливим чинником і закріплення урядового курсу, і законодавчого
    забезпечення комерціалізації на поч. ХХІ ст. стала активна лобістська
    діяльність бізнесу. Вона засвідчила той факт, що головне завдання уряду –
    створення сприятливих умов для приватної ініціативи у сфері вивчення і
    використання космічного простору – було виконаним. Готовність приватного
    сектору до повноцінного ведення бізнесу у космічній галузі була
    підтверджена формуванням ринку у одній із найбільш складних його сфер –
    ДЗЗ. Поряд з черговою невдалою спробою уряду здійснити приватизацію
    системи «Лендсат» на американському ринку з`явились і утвердились
    приватні компанії з ДЗЗ. Слід підкреслити, що їхня успішність і
    конкурентоздатність завдячують урядовим заходам, зокрема, наданню
    ліцензій на супутникову зйомку надвисокої роздільної здатності.
    Остаточне оформлення партнерських паритетних відносин між урядом
    і бізнесом в процесі комерціалізації космосу відбулося вже за першого
    президентства Б. Обами.
    182
    В процесі відмови адміністрацією Б. Обами від програми
    «Констелейшн», виголошеної Дж. У. Бушем у 2004 р., набув
    концептуального довершення й курс на комерціалізацію космічної
    діяльності. В умовах світової фінансової кризи 2008 – 2009 рр. і рекордного
    дефіциту бюджету США програма розвитку пілотованої космонавтики,
    спрямована на забезпечення транспортування МКС, створення бази на
    Місяці і, врешті-решт, польоту людини на Марс, була надто нереалістичною.
    Та й в цілому, космічні амбіції Б.Обами були позначені більшим
    прагматизмом – позбавлені честолюбних устремлінь Дж. У.Буша на
    повернення епохи «зоряних воєн».
    Головною причиною відмови Б. Обами від програми «Констелейшн»
    була заявлена відсутність інновацій (СЕВ багато в чому повторював
    конструкцію шаттлів) та інерційність пілотованої космонавтики, яка була
    характерна для періоду шаттлів. Подолати цю проблему адміністрація
    Б. Обами вирішила через остаточну переорієнтацію американської
    пілотованої космонавтики на приватний сектор. Зберігаючи головні
    перспективи та цілі США в космосі, включаючи пілотований політ на Марс,
    НКП 2010 р. центральне місце у їх реалізації відводила приватній ініціативі.
    Директива НКП 2010 р. вперше не лише вивела комерціалізацію на
    перше місце серед цілей та сфер космічної діяльності США (національна
    безпека зайняла останню позицію), але й надала розширеного роз`яснення
    терміну «комерціалізація» щодо політики уряду США. Це роз`яснення
    включало як кінцеву мету політики комерціалізації – створення повноцінного
    ринку, так і конкретні приписи державним установам.
    В основі такої позиції лежала особиста переконаність Б.Обами у
    готовності і здатності бізнесу виконувати масштабні космічні проекти, яка
    була підтверджена першим успішним стартом РН «Фалькон-9» компанії
    «Спейс Ікс».
    Початок 2000-х рр. став періодом певного розбалансування
    міжнародного діалогу у космічній сфері, що стало прямим і закономірним
    183
    результатом змін, які відбувалися в цей час у зовнішній політиці США. На
    фоні боротьби Дж. У. Буша із тероризмом, проблема нерозповсюдження
    космічних технологій набула нового звучання. Заходи республіканського
    уряду з врегулювання системи експортного контролю набули невиправданих
    масштабів і небажаних наслідків. Так, відсутність реального космічного і
    ядерного потенціалу в Іраці та Ірані, погіршення відносин з Китаєм
    засвідчили як неадекватну оцінку наявних загроз, так і наростання
    напруженості у відносинах США із партнерами по освоєнню космосу.
    Відтак, «жорстка позиція», яку зайняв уряд Дж. У. Буша у питанні
    експортного контролю, призвела, по-перше, до зниження рівня міжнародної
    довіри до політики Сполучених Штатів, по-друге, до відтоку комерційних
    клієнтів космічного ринку у Європу.
    Виключення щодо обмежень експортного контролю становив лише
    проект МКС, який мав для США важливе стратегічне і економічне значення.
    Бажання американського уряду зменшити залежність від російських
    космічних транспортних засобів та реальна можливість комерціалізації МКС
    у зв’язку із появою космічного туризму, спонукали адміністрацію Дж. Бушамол. визнати нагальну потребу у приватних космічних транспортних засобах.
    Програма доставки вантажів й екіпажів на МКС за допомогою приватних
    перевізників – «КОТС» забезпечила незалежність транспортних приватних
    фірм від космічного агентства, а для НАСА означала можливість купувати не
    сам транспорт, а лише послугу перевезення.
    Заява Б. Обами щодо продовження строку експлуатації МКС і
    положення НКП 2010 р. про перетворення МКС на випробувальний полігон
    для приватного сектору, стали логічним підсумком участі бізнесу в проекті.
    Одночасно, готовність Росії забезпечувати транспортом на комерційній
    основі функціонування американського сегменту МКС надавала керівництву
    США додаткову впевненість у реальності поставлених перед приватним
    сектором завдань. Адже забезпечувала можливість тривалого перехідного
    періоду від державних до приватних БТКС. Така готовність мала
    184
    підкріплюватись, зокрема, і політикою «перезавантаження» відносин з РФ,
    ініційованою адміністрацією Б. Обами у 2009 р.
    У контексті переходу до моделі «м'якої сили» у міжнародних
    відносинах, за часів першої адміністрації Б. Обами було розпочато й реформу
    системи експортного контролю, перші здобутки якої втілилися у рішенні
    виключити космічні супутники із списку боєприпасів США.
    Вагомі кроки першої адміністрації Б. Обами в космічній сфері
    підсумували більш ніж двадцятирічні зусилля американських урядів щодо
    комерціалізації космічної діяльності і завершили формування цілісної
    концепції державної політики комерціалізації космосу.
    Отже, впродовж останніх трьох десятиліть політика США в сфері
    комерціалізації космосу пройшла шлях: від переконаності Р. Рейгана у
    перспективності даного напрямку, через його закріплення в космічній
    політиці президентських адміністрацій 1990-х рр., до визнання пріоритетної
    ролі комерціалізації у виконанні завдань космічної програми США часів Дж.
    У. Буша та її остаточного концептуального оформлення в перший термін
    правління Б. Обами.
    В рамках реалізації курсу на комерціалізацію американськими урядами
    було випробувано низку інструментів і методів: від прямої приватизації
    державних космічних активів до мінімалізації державного контролю над
    космічними технологіями; від скорочення державного фінансування
    космічних програм до прямих приписів НАСА забезпечувати виконання
    власних проектів виключно на ринкових засадах. Важливими напрямками
    урядової діяльності стали: сприяння законодавчому оформленню
    американського космічного ринку та використання потенціалу міждержавної
    кооперації з мирного використання космосу.
    Найбільш наочно ця еволюція простежується в наповенні та
    конкретизації дефініції комерціалізація в національних програмах
    американських урядів.
    185
    Відтак, у дисертації на основі детального аналізу американських
    державних актів та конкретних заходів американських урядів було
    сформовано авторське бачення змісту поняття «комерціалізація космічної
    діяльності». Під яким ми розуміємо цілеспрямовану політику держави з
    формування ринку комерційно доступних товарів і послуг в космічній галузі,
    у якому ініціатива і ризики підприємницької діяльності покладаються на
    приватних гравців. Саме таке змістовне наповнення терміну і відображає
    концепцію дослідження. А саме вирішальний вплив урядової політики в
    процесі комерціалізації космічної діяльності.
    Аналіз американської космічної політики виявив закономірності у
    процесі кристалізації курсу на комерціалізацію. Головними чинниками, що
    стимулювали цей процес стали кризові періоди американської космонавтики,
    зумовлені катастрофами спейс шаттлів, та періоди погіршення позицій
    американської космічної галузі на міжнародному рівні. Основними
    викликами для американської космонавтики стали: конкуренція з боку ЄКА,
    характер взаємовідносин США з РФ та космічними країнами Азії.
    Крім того, впродовж 1990-х – 2000-х рр. космічні програми
    республіканських адміністрації мали більш масштабний та амбітний
    характер, натомість демократичні уряди демонстрували більший прагматизм
    та практичність у визначенні цілей цивільної космічної діяльності, що в
    різний спосіб, проте однаково позитивно впливало на процес комерціалізації
    космосу.
    Реалізація урядового курсу на комерціалізацію ускладнювалась
    впродовж 1990-х рр. неготовністю бізнесу до масштабних інвестицій в
    космічні проекти. Проте, вже в 2000-х рр. космічний бізнес став ініціатором
    його активізації.
    На поч. 2010-х рр. завдяки послідовній політиці американських
    адміністрацій космічна індустрія являла собою цілий спектр виробничих
    напрямків та сфер послуг: виробництво одноразових РН та послуги по їх
    запуску, надання транспортних послуг для вантажів та пасажирів,
    186
    виробництво систем ДЗЗ та ринок продажу їх знімків, послуги Джі Пі Ес
    провайдерів та ін.
    Проте найбільш перспективним, на наш погляд, був і залишається
    напрямок приватного виробництва надійних БТКС. Показово, що попри
    багатофункціональність цих транспортних засобів (доставка астронавтів та
    вантажів на МКС, космічний туризм) його бурхливий розвиток зумовлений, в
    першу чергу, потенціалом державних замовлень. Тобто саме держава
    продовжує відігравати ключову роль у комерціалізації космічної галузі.
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины