РОЗРАХУНКОВА МЕТОДИКА ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ МАКСИМАЛЬНОГО ВЕСНЯНОГО СТОКУ В БАСЕЙНІ р.СЕЙМ : Расчетная методика для определения максимального ВЕСЕННЕГО стока в БАССЕЙНЕ г.Сейм

Краткое описание

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

БОЙКО ВІКТОРІЯ МИХАЙЛІВНА

УДК 556.16.06«321»

РОЗРАХУНКОВА МЕТОДИКА ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ МАКСИМАЛЬНОГО ВЕСНЯНОГО СТОКУ В БАСЕЙНІ р.СЕЙМ

11.00.07 гідрологія суші, водні ресурси, гідрохімія

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

Науковий керівник
Гопченко Євген Дмитрович,
доктор географічних наук,
професор

Одеса 2003

ЗМІСТ

стор

ВСТУП...................................................................................................................

5

1.

ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖУВА-НОГО РЕГІОНУ.......................................................................................

10

1.1

Географічне положення...........................................................................

10

1.2

Рельєф і геолого-геоморфологічна характеристика............................

11

1.3

Ґрунти........................................................................................................

13

1.3.1

Характеристика водопоглинаючої здатності річкових басейнів.........

18

1.4

Рослинний покрив....................................................................................

21

1.5

Карст..........................................................................................................

26

1.6

Кліматичні умови, які визначають характер весняного водопілля.....

30

1.6.1

Температурний режим.............................................................................

33

1.6.2

Режим опадів............................................................................................

37

1.6.3

Вітровий режим........................................................................................

41

1.6.4

Сніговий покрив.......................................................................................

44

1.7

Гідрометеорологічна вивченість.............................................................

53

2.

ОГЛЯД ІСНУЮЧИХ МЕТОДІВ РОЗРАХУНКУ ВЕСНЯНОГО СТОКУ.......................................................................................................

57

2.1

Формули, що засновані на схематизації гідрографів стоку.................

57

2.1.1

Редукційні формули ................................................................................

57

2.1.2

Об’ємні формули.....................................................................................

63

2.2.

Формули, які засновані на теорії руслових ізохрон..............................

66

2.2.1.

Генетична формула А.М.Бефані.............................................................

66

2.2.2.

Формули граничної інтенсивності..........................................................

72

2.3.

Регіональні формули ...............................................................................

73

2.4.

Пропонована структура розрахункової схеми максимального стоку в басейні р.Сейм.......................................................................................

81

3.

СТАТИСТИЧНА ОБРОБКА СКЛАДОВИХ РОЗРАХУНКОВОЇ СХЕМИ......................................................................................................

84

3.1.

Основні положення та використані підходи..........................................

84

3.2.

Статистична обробка шарів весняного стоку та їх узагальнення по території.....................................................................................................

89

3.2.1.

Узагальнення шарів весняного стоку по території...............................

91

3.3.

Статистична обробка рядів максимальних витрат води.......................

98

3.3.1.

Особливості формування високого весняного стоку в басейні р.Сейм........................................................................................................

100

3.4.

Максимальні снігозапаси перед формуванням водопілля...................

102

3.4.1.

Особливості просторового розподілу снігозапасів...............................

105

3.5.

Опади за період весняного стоку............................................................

112

3.6.

Сумарна водоподача на територію річкових водозборів за період весняного водопілля.................................................................................

118

4.

ОБГРУНТУВАННЯ ПАРАМЕТРІВ РЕГІОНАЛЬНОЇ ФОРМУЛИ ШВИДКОСТІ РУСЛОВОГО ДОБІГАННЯ ВЕСНЯНОГО СТОКУ...

120

4.1.

Короткий огляд методів розрахунку швидкості руслового добігання

120

4.2.

Параметри регіональної формули швидкості водного потоку.............

123

5.

ВИЗНАЧЕННЯ РОЗРАХУНКОВОЇ ТРИВАЛОСТІ СХИЛОВОГО ПРИПЛИВУ..............................................................................................

133

5.1.

Розрахункові параметри графіків схилового припливу в період водопілля...................................................................................................

134

5.1.1.

Коефіцієнти нерівномірності схилового припливу та руслового стоку...........................................................................................................

135

5.1.2.

Розрахункова тривалість припливу води зі схилів до руслової мережі........................................................................................................

138

5.2.

Вплив місцевих факторів на тривалість схилового припливу та просторове представлення даних............................................................

140

6.

ОБҐРУНТУВАННЯ ПАРАМЕТРІВ РОЗРАХУНКОВОЇ СХЕМИ ДЛЯ ОБЧИСЛЕННЯ МАКСИМАЛЬНЫХ ВИТРАТ ВОДИ ВЕСНЯНОГО ВОДОПІЛЛЯ В БАСЕЙНІ р.СЕЙМ.............................

150

6.1.

Обґрунтування гідрографічних коефіцієнтів.........................................

150

6.2.

Визначення коефіцієнту шару діючого стоку.....................................

153

6.3.

Врахування трансформації максимальних витрат води під впливом русло-заплавного та берегового регулювання......................................

158

6.4.

Розрахунок коефіцієнтів весняного стоку.............................................

160

6.4.1.

Багаторічна варіація коефіцієнтів весняного стоку..............................

163

6.4.2.

Встановлення коефіцієнтів стоку як компоненти розрахункової схеми..........................................................................................................

165

6.4.3.

Дослідження впливу на коефіцієнти стоку місцевих факторів та їх урахування.................................................................................................

166

6.4.4.

Узагальнення коефіцієнтів стоку по території з урахуванням впливу місцевих факторів.....................................................................................

177

6.5.

Оцінка надійності запропонованої методики розрахунку максимальних витрат води......................................................................

173

6.5.1.

Порядок практичного використання розрахункової схеми стосовно 1%-ого стоку весняного водопілля.........................................................

174

6.5.2.

Оцінка точності розрахункової схеми за фактичним матеріалом по максимальному стоку...............................................................................

177

7.

Можливості використання розробленої схеми в прогностичних цілях...........................................................................................................

180

ВИСНОВКИ..........................................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ.............................

190 195

ДОДАТКИ..............................................................................................................

207

ДОДАТОК А.........................................................................................................

208

ДОДАТОК Б.........................................................................................................

221

ДОДАТОК В.........................................................................................................

243

ДОДАТОК Д.........................................................................................................

254

ДОДАТОК Е........................................................................................................

258

ДОДАТОК Ж.......................................................................................................

282

ВСТУП
Актуальність теми. Весняне водопілля є найбільш характерною і найголовнішою фазою водного режиму більшості рівнинних річок України, головним джерелом живлення яких є талі води. За його період проходить превалююча частка загального річного об’єму стоку (від 50 до 80%), тим самим воно є лімітуючим чинником для багатьох галузей економіки (гідроенергетики, водного, комунального, сільського господарства, гідротехнічного, цивільного, промислового будівництва). Під час весняного водопілля рівні води, досягаючи і перевищуючи небезпечні відмітки, завдають значної шкоди затоплюють сільськогосподарські угіддя, населені пункти, господарські об’єкти, можуть призвести до значних руйнувань і збитків галузям економіки і населенню тощо. Саме з водопіллям пов’язуються значні і тривалі затоплення рівнинних територій України. Підтвердженням цього є негативні наслідки високих водопіль в басейні Дніпра 1970, 1979, 1994 рр. З огляду на це проблеми розрахунків і прогнозів досліджуваної фази гідрологічного режиму залишаються актуальними.
Існуюча нормативна база і регіональні методики по розрахунках максимальних витрат весняного водопілля заданих ймовірностей перевищення є застарілими і на сьогодні необхідним є розбудова нової, відповідної сучасному рівню розвитку гідрології, нормативної бази, тим більше, що від діючого нині нормативного документу (СНиП 2.01.14-83) вже фактично відмовилися самі його розробники Державний гідрологічний інститут (Російська Федерація). Актуальним є також пошук такої структури, яка б „працювала” як у розрахунковому, так і в прогностичному варіантах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Про посилену увагу до проблем, пов’язаних з дією паводків і водопіль, на державному рівні свідчать Указ Президента України за № 243/2002 від 15 березня 2002 р. Про заходи щодо забезпечення ефективного прогнозування повеней і паводків та ліквідації їх наслідків”, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України за № 1173 від 26.07.00 р. „Комплексна програма захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь в Україні на 2001-2005 рр. та прогноз до 2010 р.”, а також Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. за №87 „Про порядок використання земель у зонах їх можливого затоплення внаслідок повеней і паводків”.
Напрямок дисертаційного дослідження також входить складовою частиною науководослідницької тематики кафедри гідрології суші ОДЕКУ. Розробки і результати дисертаційної роботи використовувалися у науководослідній роботі УкрНДГМІ ІІІ.2.2 „Розробити нормативний довідник максимальних рівнів і витрат води річок України для розрахункових забезпеченостей”, співвиконавцем якої певний період був здобувач, а також у науководослідній темі ОДЕКУ (за участю здобувача) за №56 „Розробити методику територіального прогнозу максимальних витрат весняного водопілля у басейні р.Сейм”.
Мета і задачі дослідження. Основною метою роботи є обґрунтування розрахункової схеми в галузі максимального стоку весняного водопілля, заснованої на теорії руслових ізохрон, як такої, що найбільш достовірно описує весь процес формування руслового стоку і дає змогу побудувати методику просторового прогнозу максимальних витрат води.
Об’єкт дослідження. Басейн р.Сейм і суміжні з ним частини водозборів інших річок (Десни, Сули, Псла і Ворскли).
Предметом дослідження є фізикогеографічні, гідрометеорологічні характеристики, які обумовлюють формування максимального стоку весняного водопілля в межах об’єкту дослідження з метою побудування розрахунковопрогностичної методики для встановлення максимальних витрат води, в тому числі й для невивчених у гідрологічному відношенні водозборів.
Методи дослідження. При виконанні дисертаційної роботи були використані статистичні методи аналізу та обробки вихідної гідрометеорологічної інформації, а також географічного аналізу і узагальнення фактичних і розрахункових характеристик весняного водопілля (максимальних снігозапасів, опадів за період водопілля, шарів і коефіцієнтів весняного стоку, тривалості схилового припливу). При визначенні невідомих параметрів гідрографів схилового припливу, зокрема, його тривалості, застосовувалися числові методи в рамках прийнятої розрахункової схеми.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у розробці регіональної методики для нормування максимальних витрат весняного водопілля в басейні р.Сейм та використанні цієї методики для відповідних прогнозів максимумів водопіль, що перевищують норму. При цьому вперше для досліджуваного регіону:
ü обґрунтовано карти розподілу по території середніх багаторічних максимальних снігозапасів на відкритій місцевості перед початком весняного водопілля та встановлено зв’язок між максимумами снігозапасів у полі й на залісених територіях;
ü обґрунтовано методику для нормування кількості опадів від дати формування максимуму снігозапасів до завершення водопілля;
ü обчислені розрахункові характеристики гідрографів схилового припливу під час весняного водопілля, виявлено залежності між тривалістю схилового припливу та залісеністю і заболоченістю водозборів, виконано її просторове узагальнення з урахуванням цих зональних, а також азональних (карст) факторів;
ü обчислені і узагальнені по території коефіцієнти стоку весняного водопілля з урахуванням впливу місцевих факторів (заболоченості і залісеності);
ü розроблено варіант прогностичної методики для оцінювання максимальних витрат води високих (вищих за норму) водопіль, який базується на розрахунковій схемі.
Практичне значення отриманих результатів полягає у реальних можливостях розрахунку максимальних витрат весняного водопілля заданих ймовірностей перевищення як на вивчених, так і не охоплених регулярними гідрологічними спостереженнями територіях на лівобережжі Верхнього і Середнього Дніпра. Запропонована методика встановлення максимумів 1%ої та інших забезпеченостей може бути використана при розробці технічної документації для визначення зон можливого затоплення в період весняного водопілля відповідно до завдань, поставлених зазначеною вище Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р.
Результати дисертаційної роботи в частині, що стосується оцінки снігозапасів, ввійшли до наукового звіту про виконання 2го етапу науководослідної теми ОДЕКУ „Розробити методику територіального прогнозу максимальних витрат весняного водопілля у басейні р.Сейм”.
Прогностичний варіант розробленої схеми може бути використаним у оперативній практиці служби гідрологічних прогнозів української гідрометслужби, тим більш, що він дає змогу передбачати саме високі водопілля, які завдають найбільших збитків господарству і населенню. Використання розрахункової і прогностичної схем, що базуються на одній структурі, розкриває можливості подальших дослідницьких робіт з метою розширення границь застосування її прогностичного варіанту.
Особистий внесок здобувача. Наукові ідеї в частині вибору розрахункової структури і варіанту прогностичної методики високих весняних водопіль розроблялися здобувачем спільно з науковим керівником, професором д.г.н. Є.Д.Гопченком. Обробка вихідних матеріалів, аналіз, побудова розрахункової і прогностичної схем та їх практична реалізація належать особисто дисертанту.
Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень, які є складовими частинами дисертаційної роботи, заслуховувалися на першій Всеукраїнській науковій конференції „Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія” (Київ, 2001 р.), на міжнародній науковій конференції „Гідрометеорологія і охорона навколишнього середовища2002” в м.Одесі, а у повному обсязі на розширеному науковому семінарі кафедри гідрології суші ОДЕКУ (Одеса, грудень 2002 р.).
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 5 статей (дві з них у співавторстві з науковим керівником, три без співавторів) у джерелах, що входять до переліку, затвердженому ВАК України: 2 статті у періодичному науковому збірнику „Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія” Київського національного університету ім.Т.Г.Шевченка; а 3 статті у збірнику „Метеорологія, кліматологія та гідрологія”. За темою дисертації також опубліковано 2 тез: у матеріалах другого з’їзду Гідроекологічного товариства України (Київ, 1997 р.) і ювілейної міжнародної конференції „Гідрометеорологія і охорона навколишнього середовища2002” (Одеса, 2002 р.).

Автор висловлює щиру і глибоку вдячність науковому керівникові дисертації д.г.н., професору Є.Д.Гопченку за постійну увагу до виконуваної роботи та надані наукові і методичні консультації, а також зав. відділом УкрНДГМІ к.т.н. А.І.Шерешевському за наукові консультації з окремих питань дисертаційних досліджень.
Окрему подяку автор висловлює співробітникам відділам гідрологічних прогнозів і агрометеорології та керівництву Українського гідрометцентру за допомогу у зборі вихідної гідрометеорологічної інформації і сприянню умов при проведенні досліджень.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Існуюча науковометодична база по розрахунках характеристик весняного стоку (СНіП 2.01.14-83, регіональні розробки) заснована переважно на схемах редукційного типу. Такі науковометодичні засади вже не можуть відповідати сучасному рівню розвитку гідрології і рівню вимог до гідрологічного розрахункового чи прогностичного продукту. Приорітетним і визнаним у розробках останніх років є використання при побудові розрахункових структур так званих генетичних методів. Нині для регіону дослідження розрахункова структура, заснована на зазначених науковометодичних підходах, відсутня.
2. Для басейну р.Сейм і прилеглих до нього водозборів розроблена регіональна методика для обчислення максимальних витрат весняного водопілля різної ймовірності перевищення, яка базується на генетичній формулі стоку А.М.Бефані.
3. Параметри розрахункової структури були встановлені і обґрунтовані на основі статистичної обробки багаторічних рядів шарів і максимальних витрат весняного водопілля та максимальних (перед початком водопілля) снігозапасів, їх просторового узагальнення та за результатами чисельних розрахунків.
4. Статистичне оцінювання багаторічних рядів виконано за двома рівноправними методамимоментів і найбільшої правдоподібності, результати яких між собою погоджуються досить добре. Разом з тим, перевагу надано методу найбільшої правдоподібності, як такому, що дає менші похибки, ніж метод моментів. Ряди перевірені на внутрірядну кореляцію, яка в рядах шарів стоку змінюється від 0 до 0.3, в рядах максимальних витрат вона складає 0.010.2. Середній коефіцієнт автокореляції в рядах снігозапасів дорівнює 0.2. Це дозволило зробити висновок про незалежний розподіл у часі членів досліджуваних рядів і прийняти до використання всю довжину вибірок. Параметри кривих статистичного розподілу встановлені за трипараметричним гамарозподілом з нормуванням співвідношення Cs/Cv. Рекомендовано наступні нормовані відношення Cs/Cv: для шарів стоку і максимальних снігозапасів 2.0, для рядів максимальних витрат 2.5, що є близьким до рекомендованих для зони достатнього зволоження.
5. Розрахункові характеристики гідрографів, зокрема, тривалість схилового припливу То під час весняного водопілля, отримано числовими методами з використанням простої однокрокової ітерації. Обчислено коефіцієнт нерівномірності схилового припливу (n+1)/n=16, відповідно, показник степені у кривих припливу n=0.07. Виявлений вплив на То регулюючих природних факторів свідчить про неможливість осереднення його значень по території і про доцільність просторового представлення змінювання То в межах досліджуваного регіону.
6. У процесі побудови і обґрунтування методики розрахунку були розроблені карти просторового розподілу таких характеристик, як середні з максимальних за багаторіччя і 1%і максимальні снігозапаси на відкритій місцевості перед початком весняного водопілля, коефіцієнти весняного стоку. Побудовано карту змінювання по території тривалості схилового припливу 1%ої ймовірності перевищення. Картуванню перелічених характеристик передувало детальне дослідження впливу на них географічного положення (врахуванням географічної широти вагових центрів), заболоченості, залісеності і карстових процесів через побудову відповідних графічних залежностей. Виявлений вплив перелічених зональних і азональних факторів пов”язаний із регулюючою роллю боліт, лісів і карсту. Під впливом боліт і лісів відбувається зниження шарів і коефіцієнтів стоку, а період стікання талодощових вод по схилах до руслової мережі стає більш тривалим. Для врахування частки впливу боліт і лісів отримано відповідні числові поправки і рекомендовано порядок їх введення при користуванні картами. Одним із результатів просторового узагальнення тривалості схилового припливу То є виділення на карті зон, де проявляється вплив карстових процесів, які, за інших рівних умов, уповільнюють більш, ніж у 2 3 рази час
стікання води по схилах, порівняно з незакарстованими водозборами.
7. Порівняння паралельних багаторічних рядів максимальних запасів у сніговому покриві та льодовій кірці на відкритій місцевості і в лісі дозволило встановити, що під лісовим покривом накопичується в середньому на 12% більше снігозапасів, ніж у полі, що не входить у протиріччя з подібними дослідженнями в інших рівнинних регіонах України. Даний факт враховується у розрахунковій і прогностичній схемах через поправочний коефіцієнт у відповідному рівнянні.
8. Обґрунтовано порядок встановлення норми опадів за період від дати формування максимальних снігозапасів до завершення водопілля, при цьому її величини диференційовані для різних за площею водозборів в залежності від географічного положення об’єкту.
9. На основі обробки і аналізу фактичної інформації про інструментальні виміри витрат води в створах діючих гідрологічних постів отримано регіональну формулу визначення швидкості руслового добігання vд при формування водопіль розрахункових забезпеченостей.
10. Числові параметри розрахункової схеми (коефіцієнти гідрографічні, повноти схилового припливу) розраховано за отриманими співвідношеннями tp/То і встановленими показниками графіків схилового приливу і руслового стоку. Для практичного використання вони подані у табличній формі. У середньому по регіону для різних площ водозборів гідрографічні коефіцієнти змінюються в межах 1.0 1.43. Коефіцієнти повноти схилового припливу при співвідношенні tp/То в інтервалі 0 0.2 зростають від 0 до 0.5, а в інтервалі від 0.2 до 1.0 становлять 0.5 1.0. Спроба пов’язати змінювання цих параметрів тільки з площею водозборів не була успішною через виявлене значне розсіювання точок, що пояснюється неоднорідністю процесів формування схилового стоку по території.
11. Ураховуючи встановлену залежність тривалості схилового припливу від місцевих зональних і азональних факторів, коефіцієнти русло-заплавного регулювання kF визначено зворотним шляхом з базової розрахункової схеми і для практичного використання для різних інтервалів площ річкових водозборів вони запропоновані у табульованому вигляді. Знижуюча роль руслозаплавного регулювання на максимальні витрати води оцінюється його коефіцієнтами від 1.0 (для малих річок з площею водозборів F < 1 км2) до 0.22 (для великих річок з площею водозборів F >5000 км2).
12. Точність обчислення максимальних витрат весняного водопілля за обраною розрахунковою схемою визначена через порівняння середньої відносної похибки і середньої квадратичної похибки вихідних даних. Обчислена за рекомендаціями Крицького-Менкеля середня квадратична похибка вихідних даних по максимальному стоку становить 15,2%. Середня відносна похибка розрахунку максимальних витрат отримана на рівні ±14,3% (конкретно по басейну Сейму ±7,2%), тобто не виходить за межі середньої квадратичної похибки вихідних даних. Це дає підстави рекомендувати розроблену методику для практичного використання і дозволяє забезпечити точність отримання розрахункових максимумів водопілля з похибкою в межах ±15,2%.
13. На основі розрахункової схеми вперше запропоновано прогностичну методику для довгострокового прогнозування максимальних витрат високих весняних водопіль. В реальному часі розроблену методику можна використовувати у двох варіантах встановлення сумарної водоподачі: „фактичні снігозапаси плюс норма опадів” або ж „фактичні снігозапаси плюс очікувана за прогнозом кількість опадів”. Показано доцільність використання прогностичної схеми в роки, гідрометеорологічні умови зимового періоду яких є близькими до таких, що формують високі весняні водопілля.
14. Розрахункову схему у прогностичному варіанті випробувано за трьома сценаріями можливого поєднання вхідних даних для 21 пункту (складено 126 прогнозів) за два високі водопілля, а також для 43 вищих за норму водопіль на р.Сеймс.Мутин (F=25 600 км2) і р.Головесняс.Покошичі (F =29.5 км2). Критерій точності прогностичної методики (як відношення середньої квадратичної похибки перевірочних прогнозів до середнього квадратичного відхилення σ прогнозованої величини від її норми для р.Сеймс.Мутин і р.Головесняс.Покошичі знаходиться на рівні задовільних оцінок (0.80.65), забезпеченість методики складає 72 %.
15. Аналіз отриманого прогностичного оцінювання максимальних витрат водопілля по відношенню до норми, що є важливою інформацією при обслуговуванні владних урядових структур, об’єктів господарювання, населення, показав на достатній рівень достовірності складених прогнозів. Згідно всіх складених прогнозів отримано вищі за норму прогнозовані максимальні витрати, що відповідає фактичним показникам. Так, якщо фактичні максимальні витрати водопілля 1970 р. у басейні Сейму перевищували норму у 2.2-3.9 рази, то за сценарієм І можна було орієнтуватися на максимуми у 1.4-2.8 рази, за сценарієм ІІ у 1.7-3.4 рази вищі за середні багаторічні величини.
16. Розрахована (аналогічними до оцінки точності розрахункової схеми прийомами) середня по території похибка прогнозів максимальних витрат окремих високих водопіль в усіх створах спостережень за стоком в басейні р.Сейм (близька до ±20%) загалом є задовільною з огляду на існуючу точність оперативних довгострокових прогнозів.
17. Таким чином, для досліджуваної території можна рекомендувати єдину структуру розрахункової і прогностичної формули. Результати використання схеми в прогностичному варіанті підтвердили правильність встановлених коефіцієнтів, правильність побудови розрахункової структури, якою достовірно описується не тільки процес формування 1%-ого максимального весняного стоку, але й формування реальних високих водопіль, відмінних за параметрами від опорної ймовірності перевищення.
18. Запропонований варіант прогностичної схеми може слугувати основою для подальших досліджень у галузі встановлення параметрів вихідної структури для прогнозування не тільки високих весняних водопіль, а у розробленому вигляді може застосовуватися в роки зі стійкими зимовими умовами чи значними снігозапасами, а також для уточнення основних випусків довгострокових прогнозів максимальних витрат весняного водопілля.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
1.

Алисов Б.П. Климат СССР.- М.: Высшая школа, 1969.- с.104.

2.

Алексеев Г.А. Паводочный сток рек СССР. М.: Гидрометеоиздат, 1956.107 с.

3.

Алексеев Г.А. О методах расчета максимальных расходов при отсутствии или недостаточности наблюдений // Труды ГГИ. 1958. Вып.15. С. 3540.

4.

Алексеев Г.А. Обоснование формулы максимального расхода паводка // Труды ГГИ. 1960. Вып.75. С. 1874.

5.

Алексеев Г.А. Методы оценки случайных погрешностей гидрометеорологической информации. Л.: Гидрометеоиздат, 1975. 95 с.

6.

Андреевская Г.М., Гопченко Е.Д., Овчарук В.А. О форме графиков притока воды со склонов в русловую сеть // Межвед. научн. сб. Украины. Метеорология, климатология и гидрология.Одесса.1996.Вып.33. С.106110.

7.

Андреевская Г.М. О роли гидрографических коефициентов в формировании максимального стока // Межвед. научн. сб. Украины Метеорология, климатология и гидрология. Одесса. 1998. Вып.35. С. 248-259.

8.

Апполов Б.А. Учение о реках. М.: Изд.МГУ, 1963. 522 с.

9.

Апполов Б.А., Калинин Г.П., Комаров В.Д. Курс гидрологических прогнозов. Л.: Гидрометеоиздат, 1974. 419 с.

10.

Балков В.А. Влияние карста на сток рек Европейской территории СССР. Л.: Гидрометеоиздат, 1970. 214 с.

11.

Бефани А.Н. Пути генетического расчета дождевого стока // Труды ОГМИ.1949.Т.I. С.39175.

12.

Бефани А.Н. Основы теории ливневого стока // Труды ОГМИ.1958.Вып.XIV.Ч.2.306 с.

13.

Бефани А.Н. Пути развития генетических методов расчета максимального дождевого стока // Труды IV Всесоюзного гидрологического съезда. Л.: Гидрометеоиздат, 1975.Т.3. с.1122.

14.

Бефани А.Н., Бефани Н.Ф., Гопченко Е.Д. Основные принципы географического обобщения в гидрологии паводков // Гидрология и климатология.-Л.-1975.-с.7-10.

15.

Бефани А.Н., Бефани Н.Ф., Гопченко Е.Д. Региональные модели формирования паводочного стока на территории СССР.Обзорная информация. Обнинск, ВНИГМИ МЦД. Вып.2. 1981. 61 с.

16.

Бефани Н.Ф., Калинин Г.П. Упражнения и методические разработки по гидрологическим прогнозам. Л.: Гидрометеоиздат, 1983. 388 с.

17.

Блохинов Е.Г. О случайных погрешностях оценки коэффициента изменчивости характеристик речного стока, вычисленного различными методами // Сб.работ по гидрологии. 1965. №5. С.38.

18.

Блохинов Е.Г. Об особенностях распределения выборочных оценок параметров речного стока // Труды ГГИ. 1966. Вып.134. С.115150.

19.

Блохинов Е.Г. Новые приемы для оценки параметров случайных колебаний речного стока по данным многолетних наблюдений // Труды ГГИ. 1968. Вып.143. C.134185.

20.

Бойко В.М. Розрахунок шарів весняного водопілля в басейні річки Сейм // Міжвід. наук. зб. України. Метеорологія, кліматологія і гідрологія. Одесса. 2000. Вип.40. С. 8797.

21.

Бойко В.М. Обґрунтування параметрів формули швидкості руслового добігання весняного стоку в басейні р.Сейм // Періодичний науковий збірник.Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. К.2001.Том 2.С.239246.

22.

Бойко В.М. Встановлення складових розрахункової схеми максимального весняного стоку в басейні р.Сейм за фактичними гідрометеорологічними даними // Міжвід наук. зб. України. Метеорологія, кліматологія і гідрологія. Одеса. 2002. Вип.46. С. 302308.

23.

Великанов М.А. Водный баланс суши. М.: Гидрометеоиздат, 1940.- 170 с.

24.

Вернандер Н.Б. и др. Природа Украинской ССР. Почвы. К.: Наукова думка, 1986.- с.213.

25.

Вершинина Л.К. О соотношении снегозапасов в поле, в лесу и в овражнобалочной сети на речных водозборах//Труды ГГИ.1972. Вип.194.С.93118.

26.

Вершинина Л.К., Крестовский О.И. Учет водопоглотительной способности водозборов при прогнозах стока весеннего половодья // Труды ГГИ. 1980. Вып.265. С.331.

27.

Виссмен У. мл., Харбар Т.И., Кнєпп Д.У. Введение в гидрологию (пер.с анг.).Л.:Гидрометеоиздат, 1979. 470 с.

28.

Витовская Е.Т. О структуре и параметрах формул максимального стока весеннего половодья СНиП 2.01.1483 // Міжвід наук. зб. України. Метеорологія, кліматологія і гідрологія. Одеса.2000. Вып.40.С.104110.

29.

Вишневский П.Ф. Прогнозы максимальных расходов весеннего половодья // Сб.Статей «Прогнозы элементов водного режима р.Днепр». Л.: Издво АН УССР. 1954. С.4762.

30.

Вишневский П.Ф. Зливи та зливовий стік.- К.: Наукова думка, 1964. 291 с.

31.

Волошин И.И. Влияние мелового карста на сток рек СновскоДеснянского междуречья // Труды УкрНИГМИ. 1980.Вып.175. С.7177.

32.

Воскресенский К.П. Гидрологические расчеты при проектировании сооружений на малых реках, ручьях и временных водотоках.- Л.: Гидрометеоиздат, 1956. 467 с.

33.

Гопченко Е.Д. О расчете споростей руслового добегания на горных реках СевероВостока // Межвед. научн. сб. Украины.- Метеорология, климатология и гидрология. Одеса.1969. Вып.5. С.213217.

34.

Гопченко Е.Д., Григорчук А.А. Метод расчета максимальных расходов воды дождевых паводков на реках Верхней Колымы // Труды ДВНИГМИ.1972. Вып.39. С.6667.

35.

Гопченко Е.Д., Гнездилов Ю.А. Графоаналитический метод определения параметров гидрографов склонового стока (по материалам полевого обследования ГВВ) // Труды УкрНИГМИ.1974. Вып.127. С.114121.

36.

Гопченко Е.Д. О редукции максимальных модулей дождевого стока по площади // Метеорология и гидрология. 1975. №2. С.6671.

37.

Гопченко Е.Д. Теоретические и методологические аспекты применения редукционных формул // Межвед. научн. сб. Украины. Метеорология, климатология и гидрология. Одесса. 1975. Вып.11. С.108114.

38.

Гопченко Е.Д. Анализ структуры объемных формул // Межвед. научн. сб. Украины. Метеорология, климатология и гидрология. Одесса. 1976.Вып.12. С.8490.

39.

Гопченко Е.Д. Обоснование параметров редукционной формулы для расчета максимального стока рек // Водные ресурсы. 1976.№4. С.3440.

40.

Гопченко Е.Д. Современное состояние и пути развития методов расчета максимального стока // Методы расчета максимального стока МГУ.1980. Ч.І С.318.

41.

Гопченко Е.Д. О редукционных формулах максимального стока // Труды УкрНИГМИ. 1980.Вып.175.С.8592.

42.

Гопченко Е.Д., Симонова Т.А. О расчете максимальных расходов весеннего половодья в бассейне р.Оки // Водные ресурсы. 1981. №6. С.5462.

43.

Гопченко Е.Д. Об оптимальной структуре и параметрах формул максимального стока // Тезисы V Всесоюзного гидрологического съезда. Секция теории и методов гидрологических расчетов Л.: Гидрометеоиздат, 1986. С.5557.

44.

Гопченко Е.Д. Некоторые проблемные вопросы расчета максимального паводочного стока. ДАН СССР, 1988. Т.302. №4. С.955957.

45.

Гопченко Е.Д., Гушля А.В. Гидрология с основами мелиорации. Л.: Гидрометеоиздат, 1989 302 с.

46.

Гопченко Е.Д., Деркач Т .В. Продолжительность притока воды со склонов в русловую сеть в период весеннего половодья на территории левобережья Днепра // Деп.УкрНИГМИ, №1614 Ук.90 20.09.90. 11 с.

47.

Гопченко Е.Д., Деркач Т.В. Методика расчета максимального стока весеннего половодья на реках левобережья Верхнего Днепра // Межвед. научн. сб. Украины. Метеорология, климатология и гидрология. Одесса. 1996. Вып.33. С.136143.

48.

Гопченко Е.Д., Казанкова Т.А., Романчук М.Е. О руслопойменном регулировании максимального стока рек // Межвед. научн. сб. Украины. Метеорология, климатология и гидрология. Одесса. 1997.Вып.34. С. 221230.

49.

Гопченко Е.Д., Овчарук В.А. Исследование устойчивости коэффициентов руслопойменного регулирования максимального стока // Межвед. научн. сб. Украины. Метеорология, климатология и гидрология. Одесса. 1997. Вып.34. С.196202.

50.

Гопченко Е.Д., Джабур Кхалдун, Романчук М.Е. Методические подходы к обоснованию коэффициентов руслопойменного регулирования максимального стока // Міжвід наук. зб. України. Метеорологія, кліматологія і гідрологія. Одеса. 2000. Вип.41. С. 2228.

51.

Гопченко Є.Д., Бойко В.М. Розрахункові характеристики графіків схилового припливу в басейні р.Сейм та суміжних водозборах у період сніготанення // Міжвід наук. зб. України. Метеорологія, кліматологія і гідрологія. Одеса. 2001. Вып.44.С. 157163.

52.

Гопченко Є. Д., Романчук М.Є. До побудування нової нормативної бази в галузі максимального стоку на річках України // Періодичний науковий збірник. Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. Київ.2001.Том 2. С.219225.

53.

Гопченко Е. Д., Романчук М.Є. Математическая модель для расчета экстремально высоких паводков и половодий на территории Придунайских озер // Міжвід наук. зб. України. Метеорологія, кліматологія і гідрологія. Одеса. 2001. Вып.42.С. 3949.

54.

Гопченко Є.Д., Бойко В.М. Розрахункова схема максимального весняного стоку в басейні р.Сейм // Періодичний науковий збірник.-Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. Київ. 2002. Том 3. С.137141.

55.

Горошков И.Ф. Гидрологические расчеты. Л.: Гидрометеоиздат, 1979. 431 с.

56.

Делеур М.С. Влияние рельефа местности и метеорологических условий зимы на распределение снежного покрова в бассейне рек Среднего Днепра // Труды УкрНИГМИ. 1969.- Вып.80 С.99115.

57.

Довідник з агрокліматичних ресурсів України. Том І. Агрокліматичні ресурси. К.: Архів Українського Гідрометцентру, відділ агрометеорології, 1993. 201 с.

58.

Ещенко Н.Д. Некоторые данные о задержании поверхностных вод на водозборах Придеснянской стоковой станции // Труды УкрНИГМИ. 1959.- Вып.19С.6365.

59.&n