ЛАНДШАФТНО-ЕКОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТЕРИТОРІАЛЬНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГІРСЬКИХ БІОСФЕРНИХ РЕЗЕРВАТІВ (на прикладі української частини міжнародного біосферного резервата “Східні Карпати”) : Ландшафтно-ЭКОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ТЕРРИТОРИАЛЬНО-ФУНКЦИОНАЛЬНОЙ ОРГАНИЗАЦИИ Горных биосферных резерватов (на примере украинской части международного биосферного резервата "Восточные Карпаты")

Краткое описание

Львiвський національний унiверситет iмені Iвана Франка

На правах рукопису
УДК 911.9 : 502.4 (47.74)

Кричевська Діана Анатоліївна

ЛАНДШАФТНО-ЕКОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ТЕРИТОРІАЛЬНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
ГІРСЬКИХ БІОСФЕРНИХ РЕЗЕРВАТІВ
(на прикладі української частини міжнародного
біосферного резервата Східні Карпати”)

11.00.11 конструктивна географія і раціональне використання
природних ресурсів

Дисертацiя на здобуття наукового ступеня
кандидата географiчних наук

Науковий керiвник
доктор біологічних наук,
професор
Стойко Степан Михайлович

Львiв - 2007

ЗМІСТ

Вступ....................................................................................................................

6

розділ 1. АНАліз рОЗВИТКу концепції біосферних резерватів та її втілення при організації Європейських гірських Біосферних резерватів................................................................................

11

1.1. Основні етапи розвитку концепції біосферних резерватів та їх місце у структурі природно-заповідного фонду України................................................

11

1.2. Гірські біосферні резервати як полігони реалізації міжнародних гірсь­ких програм та аналіз репрезентативності їх мережі у Європі і Карпатах.......

23

1.2.1. Регіональні та типологічні мережі гірських біосферних резерватів Європи..................................................................................................

26

1.2.2. Репрезентативність біосферних резерватів Карпат.......................

32

1.3. Територіальна структура гірських біосферних резерватів: функціональне та режимне зонування.................................................................

36

1.3.1. Міжнародні та національні вимоги до територіальної структури біосферних резерватів та європейській досвід їх організації у гірських системах.................................................................................................................

36

1.3.2. Режимна територіальна диференціація функціональних зон БР.....

54

Висновки до розділу 1..........................................................................................

60

розділ 2. Теоретико-методичні Основи ТЕРИТОРІАЛЬНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ БІОСФЕРНИХ РЕЗЕРВАТІВ з використанням ландшафтно-екологічного підходу..........

63

2.1. Територіальне планування БР як проблема геоекологічного проектування, заповідної справи та природоохоронного менеджменту..........

63

2.2. Інтеграція ландшафтних та екологічних підходів при обгрунтуванні оптимального місцеположення біосферного резервату.....................................

68

2.3. Інтеграція ландшафтних та екологічних підходів при виділенні функціональних зон біосферного резервату.......................................................

76

2.3.1. Критерії визначення зон біосферного резервата, що ґрунтуються на екологічному підході................................................................

76

2.3.2. Критерії визначення зон біосферного резервата, що ґрунтуються на ландшафтному підході............................................................

81

2.3.3. Алгоритм функціонального зонування гірського біосферного резервата на ландшафтно-екологічних засадах................................................

86

2.3.3.1. Базова планувальна модель території гірського біосферного резервата..

86

2.3.3.2. Методи созологічної оцінки геосистем біосферного резервата для визначення його природоохоронного ядра..

99

Висновки до розділу 2...........................................................................................

103

розділ 3. Функціональна роль міжнародного біосферного резервата Східні КАРПАТИ” Та його Української частини в екомережі Карпат....................................................................................

106

3.1. Функціональна роль та територіальне співвідношення МБР Східні Карпати” з елементами екомережі Карпат .

106

3.2. Функціональна роль української частини МБР Східні Карпати” у перспективній екомережі Полонинсько-Бескидського округу.

119

Висновки до розділу 3.........................................................................................

131

розділ 4. Ландшафтна структура, Біоекологічні і соціа­ль­но-економічні особливості україн­ської частини міжна­родного біосферного резервата Східні Карпати”.................

133

4.1. Ландшафтна структура української частини міжнародного біосферного резервата Східні Карпати”...................................................................................

133

4.2. Біоекологічні особливості української частини міжнародного біосферного резервата Східні Карпати”............................................................

149

4.3. Соціально-економічні особливості та проблеми менеджменту української частини міжнародного біосферного резервата Східні Карпати”

158

Висновки до розділу 4...........................................................................................

164

розділ 5. Функціональне зонування української частини міжна­родного біосферного резервата Східні карпати” на Ландшафтно-екологічних засадах.................

166

5.1. Функціональне зонування української частини міжнародного біосферного резервата Східні Карпати” ...

166

5.1.1. Функціональне зонування території Ужанського національного природного парку як частини МБР на ландшафтно-екологічних засадах.....................................................................................................................

173

5.1.2. Функціональне зонування території Надсянського регіонального ландшафтного парку як частини МБР на ландшафтно-екологічних засадах............. ......................................................................................................

194

5.2. Режимна територіальна диференціація функціональних зон української частини МБР Східні Карпати” (на прикладі Ужанського НПП)

202

5.2.1.Режимне зонування ключових ділянок, які репрезентують природоохоронне ядро..

204

5.2.2. Режимне зонування ключової ділянки буферної зони..

214

5.2.3. Режимне зонування ключової ділянки транзитної зони.....................

220

5.3. Функціональне зонування української частини МБР Східні Карпати” як основа для реалізації функцій біосферного резервата...................................

226

Висновки до розділу 5..........................................................................................

231

Висновки...........................................................................................................

234

Список використаних джерел............................................................

238

Додатки...............................................................................................................

262

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

МАБ ЮНЕСКО /МАВ UNESCO міжнародна програма Людина і біосфера” Організації Об’єднаних Націй (ООН) з питань освіти, науки і культури
МСОП / IUCN - Міжнародний союз охорони природи
ЮНЕП програма ООН з оточуючого середовища
БР біосферний резерват
МБР міжнародний біосферний резерват
ГБР гірський біосферний резерват
ПОТ природохоронна територія
ПЗФ природно-заповідний фонд
НПП національний природний парк
РЛП регіональний ландшафтний парк
ПНДВ природоохоронне науково-дослідне відділення
ПР природоохоронний режим
Територія АВ” природоохоронне ядро разом із буферною зоною
ГМБГ генетико-морфологічно-басейнова геосистема
ПТЗБ пріоритетна територія для збереження біорізноманіття
ПГВ природно-географічне вікно
ТПОЛ територія пріоритетної охорони ландшафту

ВСТУП
Актуальність теми. Біосферні резервати (БР) згідно із Севільською стра­тегією (1995) призначені для виконання трьох функцій: природоохоронної, за­без­печення сталого розвитку території, виконання наукових досліджень і моніто­рин­гу. Важливе місце у їх мережі займає міжна­род­ний біосферний резерват (МБР) Східні Карпати”(208 тис.га), організований у 1992-1999 роках. Його утворюють шість природоохоронних територій: національний парк Полоніни” (Словаччина), Бещадський національний парк і два ландшафтні парки (Польща), а також Ужанський національний (39159 га) і Надсянсь­кий регіональний ландшафтний (19428 га) парки (Україна).
У зв’язку із формуванням Європейської екологічної мережі важ­ливо з’ясу­вати функцію МБР Східні Карпати” у мережі біосферних резерватів Карпат, що включає десять об’єктів, а також співвідношення МБР із головними структур­ними елементами перспективної екомережі регіону.
Українська частина МБР Східні Карпати” є першим в Україні біосферним резерватом, органі­зованим на базі національного природного (НПП) та регіона­льного ландшафт­ного парків (РЛП). Попередній варіант його функціонального зонування базу­вався на оцінці антропогенної трансформації лісового покриву і виділенні пра­лісових екосистем. У даному дослідженні для оптимізації тери­торіального планування української частини МБР пропонуємо використати відо­мості про ландшафтну структуру і біоекологічні особливості регіону досліджень, а також європейський досвід територіальної організації БР, розташованих у подіб­них географічних та екологічних умовах. Обґрунтування режимного зонування ключових ділянок, що репрезентують основні зони біосферного резервату є ос­новою для виділення функціональних зон Ужанського НПП і Надсянського РЛП.
Проведені дослідження дозволять надати методичні рекомендації для уніфікації підходів щодо функціонального зонування МБР Східні Карпати” та вдосконалення національної законо­давчо-нормативної бази, що стосується тери­торіального планування біосферних резерватів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта­ційна робота тісно пов’язана з тематикою робіт міжкафедральної лабораторії інженерно-географічних, природоохоронних і туристичних досліджень ЛНУ іме­ні Івана Франка. Проведені автором дослідження увійшли до звітів держ­бюд­жетних тем: Гео­мор­фо­логічні основи і технології планування природо­охо­ронних і рекреаційних тери­торій Карпатського регіону” (номер державної реєст­рації 0100U001457), Оцінка і використання рельєфу Українських Карпат для інже­нерних, рекреаційних і природоохоронних потреб” (номер держреєст­рації 0105U002215), а також госпдоговірної теми Проект організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів та об’єктів Ужанського національного природного парку” (номер держреєстрації 0103U006132).
Мета і завдання дослідження. Мета роботи обґрунтувати оптималь­не територіальне планування української частини МБР Східні Карпати” на основі використання ландшафтного і екологічного підходів.
Для досягнення цієї мети необхідно було вирішити наступні завдання:
1) про­ана­лізувати основні засади сучасного трактування концепції БР та з’ясувати особливості їх територіально-функціональної організації у гірських системах Європи і Карпат зокрема;
2) дослідити можливості інтеграції екологічного і ландшафтного підхо­дів для визначення функціональної ролі БР в екомережах та для розробки функціонального зонування його території;
3) встановити співвід­но­шення МБР Східні Карпати” з елементами екологічної ­ме­режі Карпат, побу­дованої за концепціями екологічної стабільності ландшафту” та екологічної інфра­­струк­тури ландшафту”;
4) дослідити ландшафтні та біоекологічні особ­ливості Ужанського НПП і Надсянського РЛП складових МБР Східні Карпати”;
5) розробити алгоритм процесу функціонального зонування гірського біосферного резервату на основі ландшафтно-екологічного підходу;
6) обґрунтувати схему функціонального зонування української час­тини МБР Східні Карпати”.
Об’єктом дослідження є созологічні параметри геосис­тем гірських біо­сферних резерватів.
Предметом дослідження є функціонально-територіальна організація укра­їн­ської частини МБР Східні Карпати” на основі оцінки созологічних параметрів його геосистем.
Методи дослідження. Теоретичними засадами дисертаційного дослід­жен­ня є ландшафтно-екологічний підхід, який за М.Д.Гродзинським (1993) перед­бачає інтеграцію ландшафтного й екологічного підходів за принципом доповню­ваності. Методичною основою дослідження є фізико-географічні (ландшафтні) і біо­екологічні підходи до проекту­ван­ня природоохоронних територій (Реймерс, Штильмарк, 1978; Стойко, 1993, 1999; Брусак, 1997; Попович, Шеляг-Сосонко, 2002; Андрієнко, Онищенко та ін., 2001; Парчук, 2004; Коржик, 2006) та прин­ципи геоекологічного проек­тування природоохоронних геотехсистем (Каваляускас, 1985; Исаков, Воропаев, Гроссер, 1987; Преобра­женський, 1989). При ланд­шафт­ному картографуванні використано методику польового знімання гірських тери­торій Г.П.Міллера (1972, 1973), для визначення порядків річок методику Стра­лера-Філософова (1952, 1959), для складання картосхеми природних еко­систем Схему класифікації екосистем України” (Дідух, Шеляг-Сосонко, 2004), при біоекологічній оцінці геосистем бальні оцінки.
Робота грунтується на матеріалах власних польових ландшафтних дослід­жень, проведених у 1990-2006 рр., результатах аналізу різно­про­фільних карто­гра­фічних джерел і космознімків, фондових матеріалів Ужанського НПП (Літописах природи за 2001-2005 рр.), лісовпорядних мате­ріалах (таксаційних описах та планах лісонасаджень) Жорнав­ського лісокомбінату та Великоберезнянського держлісгоспу Закарпатської області, Боринського держлісгоспу Львівської області, статистичних та землевпорядних матеріалах Великоберезнянського районного відділу земельних ресурсів; використані також картогра­фічні і статистичні матеріали по мережі БР (Інтернет-сайт програми МАБ ЮНЕСКО), матеріали дос­ліджень експертів Карпатської ініціативи (Стан Карпат, 2001).
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше проаналізовано ре­пре­зентативність мережі БР Карпат та виявле­но характерні риси терито­рі­а­льної структури гірських біосферних резерватів, розташованих у біомі широколистяних лісів і рід­колісся помірного поясу” Європи.
Досліджено можливості інтеграції ландшафтного та екологічного під­хо­дів для обґрунтування оптимального місцеположення БР та його функціона­льного зонування. Вперше розроблено алгоритм процесу функціонального зонування гірського біосферного резервату на основі ландшафтно-екологічного підходу.
Вперше з’ясовано співвідношення МБР Східні Карпати” із основними еле­ментами перспективної екологічної мережі Карпат. У Полонинсько-Бескид­ському біо­географічному окрузі, який репрезентує МБР ”Cхідні Карпати”, визна­чено структурні елементи екомережі за концепціями екологічної стабільності ланд­шафту” та екологічної інфра­структури ландшафту”.
Поглиблено відомості про ландшафтну будову та узагальнено інформацію про біоекологічні особливості геосистем Ужанського НПП і Надсянського РЛП, які відображені на складених автором (одноособово та у співавторстві) картах і картосхемах. Обгрунтовано новий варіант функціонального зонування україн­ської частини МБР Східні Карпати” та розроблено режимне зонування чотирьох клю­чових ділянок Ужанського НПП, що репрезентують заповідне ядро, буферну та транзитну зони української частини МБР.
Практичне значення одержаних результатів. Дослідження, проведені автором на території Ужанського НПП і Надсянського РЛП, використані при науковому обгрунтуванні створення української частини МБР Східні Карпати” та підготовці номінаційних форм парків для їх включення у МБР. Принципові положення функціонального зонування української час­ти­ни МБР Схід­ні Карпати” вико­ристано при зонуванні Ужанського НПП у Проекті організації його території. Методичні положення дисертації можуть використовуватись для вдос­коналення нормативно-законодавчої бази, що стосується територіального планування БР в Україні та при викладанні у ВНЗ курсу Заповідна справа”.
Особистий внесок здобувача полягає у самостійному зборі, обробці та систематизації фондових і польових матеріалів, що лягли в основу ландшафт­них і біогеографічних карт української частини МБР Східні Карпати”, у роз­робці алгоритму й обґрунтуванні схеми функціонального зонування україн­ської скла­дової МБР на ландшафтно-екологічних засадах. При обґрунтуванні перших варіантів зонування Ужанського НПП і Надсянського РЛП, що про­во­ди­лись під керівництвом професора С.М.Стойка (1998, 1999), особистий вне­сок здобувача полягав у картографічній оцінці антропогенних змін лісового покри­ву Ужанського НПП і картографуванні ділянок пралісових фітоценозів. При складанні ланд­шафтної карти Ужанського НПП у співавторстві з В.П.Бру­саком, особистий внесок здобувача полягав у ландшафтному зніманні східної частини НПП і характеристиці рослинного покриву його геокомплексів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дос­ліджень представлялись на міжнародному семінарі Развитие системы межго­су­дар­ственных особо охра­няемых природных территорий” (Мартова, 1996), пер­шій науковій конференції молодих учених при Інституті екології Карпат НАНУ (Львів, 1998), міжнародних конференціях Природні ресурси міжнародного резервату біосфери Східні Карпати” і їх охорона” (Устріки Дольні (Польща), 1998), Гори і люди” (Рахів, 2001), Сучасні проблеми і тенденції розвитку географічної науки” (Львів, 2003), Всеукраїнській конференції Декада ландшафтознавчих, регіо­нальних та крає­знав­чих досліджень на зламі тисячоліть” (Канів, 2005) та на наукових семі­нарах кафедри раціонального використання природних ресурсів і охорони природи та кафедри геоморфології і палеогеографії ЛНУ імені Івана Франка.
Публікації. За темою дисертації автором та за його участю опубліковано 14 наукових праць (7 одноосібних), з яких 7 у рекомендованих ВАК України фахових виданнях (3 одноосібні) та 7 у матеріалах наукових конференцій.
Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, п’ятьох роз­ділів, висновків, списку використаних джерел (256 найменувань), проілюстро­вана 51 рисунком, 12 фотографіями, містить 25 таблиць і 18 додатків. Текст основної частини викладений на 149 сторінках. Загальний обсяг роботи 329 сторінок.

Список литературы

Висновки

1. В історії розвитку концепції біосферних резерватів (БР), залежно від еволюції уявлень про їх функціональне призначення, виділено три етапи. На першому етапі їх створення (1974-1984 рр.) пріоритет надавався завданням, пов’язаним із потребою збере­ження типових природних екосистем та проведенням глобального екологіч­ного моніторингу. Другий етап (1985-1995 рр.) характеризується переорієнтацією БР на завдання, пов’язані із раціональним управлінням природними ресурсами, третій (з 1995 р і до сьогодні) із реалізацією концепції ста­лого соціального та економічного розвитку певного регіону. На сучасному етапі надзвичайно актуальним є оптимальне територіальне планування БР, а саме - поділ їх території на функціональні зони А” (природоохоронного ядра), В” (буферну) і С” (транзитну), які повинні відображати як загальноприйняті засади функці­онального зонування біосферних резерватів, так і реальний природно-господарський стан території БР.
2. З’ясовано основні закономірності територіально-функціональної ор­га­нізації гірських біосферних резерватів, розташованих разом із МБР ”Східні Карпати” у біомі широколистяних лісів та рідколіс­ся помірного поясу” Європи. Встановлено, що зона А” займає, переважно, не більше 19% території БР, а площа буферної зони перевищує природо­охо­ронне ядро у 2-35 разів. У семи з 12 БР частка тран­зитної зони становить більше 50%. Для БР цієї групи характерний як кластерний, так і компакт­ний тип просторової організації функціональних зон.
3. Ефективним інструментом територіального планування природо­охо­рон­них територій виступає ландшафтно-екологічний підхід, для якого властиве інтегральне використання концепцій, способів та методів, що базуються як на ландшафтному, так і на екологічному підходах згідно із принципом доповню­ваності. Для визначення ролі МБР в екомережі регіону розглядалось його місце­роз­ташування у межах ключових територій екомережі, визначених за концепціями екологічної стабільності ландшафту” та екологічної інфраструктури ландшаф­ту”. Такий підхід дозволяє встановити значення біосферного резервату у регіоні, його оптимальні територіальні параметри (конфігурацію, площу), функціональну роль у структурі екологічної мережі. Функціональне зонування території гірського біосферного резервату на ланд­шафтно-екологічних засадах здійснено за алго­ритмом, що полягає у послі­довному розв’язанні завдань трьох етапів: 1) створення базової планувальної моделі біосферного резервату за принципами позиційно-динамічної автономності геосистем та ландшафтної репрезентативності; 2) ви­значення природоохоронного ядра та буферної зони БР на основі оцінки созо­логічних параметрів його гео­систем; 3) визначення режимних ділянок у кожній функціональній зоні БР на основі аналізу характеру трансформованості геосистем та потенційних загроз для їх функціонування.
4. Аналіз просторового співвідношення мережі БР та ключових тери­торій екомережі Карпат, визначених за концепціями екологічної стабільності та еко­ло­гічної інфра­струк­тури ландшафту, дозволив встановити, що у межах МБР Схід­ні Карпати” охороняються геосистеми екологічної сполучної території зага­льно­кар­патського рівня, яка поєднує головні ландшафтно-екологічні ключові тери­то­рії регіону. Останні охороняються у межах Татранського БР (Польща) та Карпат­ського БЗ (Україна). Розміри при­ро­до­­охоронного ядра разом із буферною зоною МБР (57 тис.га) не є оптимальними для збереження біорізноманіття регіону Східних Карпат (ідеальна площа 83 тис.га), проте є достатніми для збере­ження мінімальної популяції найбільшого хижака регіону ведмедя бурого.
5. З’ясовано просторове співвідношення української частини МБР із основними елементами екомережі Полонинсько-Бескидсь­ко­го біогеографічного округу (за біогеографічним районуванням І.Х. Удри), побудованої за концепцією екологіч­ної стабільності ланд­шафту”. Україн­ська частина МБР охороняє ключову територію цієї екомережі, представлену прі­ори­тетною територією для збереження біорізноманіття” Карпат, що визначена експертами Карпатської ініціативи (2001). У її межах окреслено природно-гео­графічні вікна” (ПГВ) за концепцією екологічної інфра­струк­тури ландшафту”. У межах Ужанського НПП виділено комплексні ПГВ: 1) Равсько-Черемське і Стінське середньогір’я у середній частині басейну р.Уж, 2) Тарницько-Пікуйське середньогір’я у верхній частині басейну Ужа, 3) се­редньогірні масиви з верши­нами г.Явірник і г.Холопець на межиріччі Уж-Люта. На теренах Надсян­ського РЛП визначено цінне у созологічному плані басейнове природно-географічне вікно”, що охоплює верхів’я р.Сян.
6. На основі синтезу елементів ландшафтної і басейнової структури укра­їн­ської частини МБР Східні Карпати” виділено території пріоритетної (ТПОЛ) і поза­пріори­тетної охорони ландшафту та оперативні одиниці функціонального зону­вання генетико-морфологічно-басейнові геосистеми (ГМБГ). До ТПОЛ віднесено середньогірні місцевості (в Ужанському НПП) і місцевості круто­схилого низькогір’я (в Надсянському РЛП), а також басейни порядкофор­мую­чих річок третього порядку. Основні масиви природо­охоронного ядра (А1, А2) та підзони буферної зони (В1, В2) виділено на основі оцінки геосистем ТПОЛ за параметрами позиційно-динамічної автоном­ності, антропогенної моди­фікації лісового покриву, екосистемної і раритетної репрезентативності. До транзитної зони МБР увійшли ГМБГ терито­рії позапріоритетної охорони ландшафту.
7. Конфігурація української частини МБР є близькою до конфігурації клю­чової території екологічної мережі (пріоритетної території для збереження біорізнома­ніття”, яка визначена експертами Карпатської ініціативи (2001)), що свідчить про її оптимальність. У схемі функ­ціо­нального зонування Ужанського НПП, обґрун­тованого на еколого-ландшафтних підходах, природоохоронне ядро складає 5,9 тис. га (15%), буферна зона 16,4 тис.га (42 %) і транзитна зона 16,7 тис.га (43%). Порівняно із попереднім зону­ванням запропоновано збільшити зону А” на 3,47 тис.га, буферну зону на 11 тис.га. У Над­сянському РЛП природо­охоронне ядро складає 65 га (менше 0,01%), буфер­на зона 5,9 тис.га (30,4%) і транзитна зона 13,4 тис.га (70,6%). Порівняно із попереднім зону­ванням запро­поновано збільшити площу буферної зони на 5,3 тис.га.
Функціональне зонування української частини МБР Східні Карпати” є базою для реалізації трьох основних функцій БР: природоохоронної, забезпечення сталого розвитку території, виконання наукових досліджень і моніто­рингу. Природоохоронна функція реалізується, передусім, на базі природоохоронного ядра (зона А”). На території його основних масивів (підзон А1 і А2) можуть бути розташовані дослідні ділянки для проведення фонового моніторингу за станом природних комплексів. Різнофахові експериментальні дослідження, спрямовані на оптимізацію природокористування реалізовуватимуться на території буферної та транзитної зон. Останні є важливими також для виконання завдань БР, пов’язаних із соціально-економічним розвитком території, зокрема із сільськогосподарською, рекреаційно-туристичною та екоосвітньою діяльністю.
8. Модельне режимне зонування, проведене для кожної функціональної зони біосферного резервата, показало, що у природоохоронному ядрі пріоритетним є заповідний режим із підре­жи­мами абсолютної (праліси) та регульованої (ліси з природною структурою) запо­відності, у буферній зоні заказний режим з експлуа­тацією природних ресурсів низької і помірної інтенсивності, у транзитній режим раціонального використання природних ресурсів. Досить поширеними у зонах В” і С” є ділянки з режимом реконструкції стану порушених природних комплексів (монокуль­тури смереки). Режимне зонування біосферного резервата виступає ос­но­­вою для виділення функціо­на­ль­них зон Ужанського НПП і Надсянського РЛП.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авакян Г.Е. К определению горной территории и высотной поясности // Известия Ереванского университета. 1969. №1. С.154.
2. Андрієнко Т.Л., Онищенко В.А., Клєстов М.Л. Система категорій при-родно-заповідного фонду України та питання її оптимізації: Монографія. К.: Фітосоціоцентр, 2001. 60 с.
3. Баденков Ю.П. Устойчивое развитие горных территорий // Известия РАН. Серия географическая. 1998. №6. С.7-21.
4. Баденков Ю.П., Борунов А.К., Ильичев Б.А. Деградация горных геосистем как глобальная проблема // Труды ВНИИСИ. Вып.5. М.: ВНИИСИ, 1988. С.122-126.
5. Баденков Ю.П., Борунов А.К., Ильичев Б.А. и др. Подходы к комплексному изучению трансформации природы и хозяйства горных территорий: геогра-фический аспект // Известия АН СССР. Серия географическая. 1989. №1. С.5-14.
6. Баденков Ю.П., Котляков В.М., Борунов А.К. Комплексные исследования горных регионов: подходы, координация, перспективы // Проблемы гор-но-го природопользования: Тезисы докладов региональной конференции. Ч.1. Барнаул, 1996. С.3-6.
7. Баденков Ю.П., Котляков В.М., Ревякин В.С. Устойчивое развитие горных регионов России // Горы и человек: в поисках путей устойчивого развития: Тезисы докладов региональной конференции. Барнаул, 1996. С.23-25.
8. Батиссе М. Биосферные заповедники мира: современное состояние и перс­пективы // Охрана природы, наука и общество. Москва, 1987. С. 14-17.
9. Белоновская Е.А., Коротков К.О., Саравайский А.Л.,Тишков А.А. Изучение и сохранение биоразнообразия в горных районах // Известия РАН. Серия географическая. 1998. № 6. С.60-71.
10. Биосферные заповедники // Труды первого советско-американского сим­позиума. Л.: Гидрометиздат, 1977. 272 с.
11. Биосферные резерваты в России: Монография / Белоновская Е.А., Коротков К.О., Саравайский А.Л.,Тишков А.А. М.: Центр охраны дикой природы. 2004. 208 с.
12.Борисов В.А., Белоусова Л.С., Винокуров А.А. Охраняемые природные территории мира (Национальные парки, заповедники, резерваты): Моногра­фия. М.: Агропромиздат, 1985. 307 с.
13. Бородин А.М., Красницкий В.В., Исаков Ю.А. Система охраняемых при­род­ных территорий в Советском Союзе и место в ней биосферных заповед­ников // Охрана природы, наука и общество. Минск: Внешторгиздат, 1987. Т.2. С. 182-187.
14. Брусак В.П. Географічні аспекти оптимізації функціонування заповідників (на прикладі природного заповідника Розточчя” і Карпатського біосфер­ного заповідника): Автореф.дис. ... канд.геогр.наук: 11.00.11/ ЛНУ ім. І.Фран­ка Львів, 1997. 20 с.
15. Брусак В.П. Географічні дослідження природно-заповідних територій: ме-тодологія і структура // Вісник Львівського університету. Серія географіч-на. 2006. Вип. 33. С.31-42.
16. Брусак В.П., Кричевська Д.А. Ландшафтно-екологічні засали планувальної організації території Ужанського національного природного парку // Фізич­на географія та геоморфологія 2005. Вип. 48. С.138-146.
17. Брусак В.П., Кричевська Д.А. Ландшафтна будова території націо­нального природного парку Ужан­сь­кий” // Гори і люди: Матеріали міжнар конф. Рахів: ЗАТ Над­­­вірнянська друкарня”, 2002, т.2. С.229-233.
18. Брусак В.П., Кричевська Д.А. Особливості ландшафтної структури націо-нального при­родного парку Ужанський” // Вісник Львівського універси-тету. Серія географічна. 2003. Випуск 29, частина 1. С.14-19.
19. Виноградов Б.В. Биосферные заповедники как подспутниковые участки для комплексных космических експериментов // Итоги и перспективы заповедного дела в СССР. - М., 1986. С. 140-153.
20. Воронов А.Г., Дроздов Н.Н., Мяло Е.Г Биогеография мира: Учебник. М.: Высшая школа, 1985. 272 с.
21. Воронов А.Г., Кучерук В.В. Биотическое разнообразие Палеарктики: про-блемы изучения и охраны // Биосферные заповедники: Труды I сов.-америк. симпозиума (СССР, 5-17 мая 1976 г.) Л.: Гидрометеоиздат, 1977. С. 7-20.
22. Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. К.: Авалон, 1998. 52 с.
23. Гавриленко О.П. Геоекологічне обгрунтування проектів природокористу-вання: Навчальний посібник. К.: Ніка-Центр, 2003. 332 с.
24. Гадач Е., Стойко С.М., Террай Я., Тасенкевич Л.О., Бураль М. Нотатки про флору і рослинність ботанічного резервату Стінка” (біосферний заповід-ник Східні Карпати”) // Український ботанічний журнал. 1996. №1-2. С.105-111.
25. Генсірук С.А. Регіональне природокористування: Навч. посібн. - Львів: Світ, 1992. - 336 с.
26. Геоботанічне районування Української РСР: Монографія. К.: Наукова думка, 1977. 301с.
27. Геоэкологические основы территориального проектирования и планирова-ния: Монографія. / Отв. ред. В.С.Преображенский. М.: Наука, 1989.- 205 с.
28.Геоэкологические принципы проектирования природно-технических геосистем: Монографія. / Отв. ред. Т.Д.Александрова. М.: Институт географии АН СССР, 1987. 321 с.
29. Геологическая карта Украинских Карпат и прилегающих прогибов (масштаб 1:200000) / Главн. ред. Шакин В.А. Львов : УкрНИГИ, 1977.
30.Герасимов И.П. Биосферные станции-заповедники, их задачи и программа деятельности // Известия АН СССР. Серия географ. 1978. - N 2. - С.5-17.
31.Геренчук К.І. Ландшафти // Природа Українських Карпат. Львів: Вища школа, 1968. С.208-238.
32.Геренчук К.І. Ландшафти та природні райони // Природа Закарпатської області. Львів: Вища школа, 1981. С. 126-133.
33. Голояд Б.Я. Роль річкових басейнових екосистем у збереженні стабільності довкілля та біорізноманіття в Українських Карпатах // Міжнародні аспекти вивчення та охорони біо­різноманіття Карпат: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. Рахів: Патент, 1997. С.282-285.
34. Голубец М.А. Ельники Украинских Карпат: Монографія. К.: Наукова думка, 1978. 264с.
35. Голубець М.А., Жижин М.П., Кагало О.О. Актуальнi проблеми функцiо-нування заповiдникiв // Український ботан. журн. 1989. №4. С.5-15.
36. Голубець М.А. Комплексний глобальний моніторінг стану навколишнього середовища, його структура і завдання // Вісник АН УРСР. 1989. №2. С.47-98.
37. Голубець М.А., Козак І.І., Козловський М.П. Антропогенні зміни біогео­ценотичного покриву в Карпатському регіоні: Монографія. К.: Наукова думка, 1994. 167 с.
38. Горы Евразии: исследования и развитие http://www.ihst.ru/~mountains/php
39. Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології: Монографія. К.: Либідь, 1993. 224 с.
40. Гродзинський М.Д. Стійкість геосистем до антропогенних навантажень: Монографія. К.: Лікей, 1995. 233 с.
41. Гродзинський М.Д., Шищенко П.Г. Збереження та відтворення ланд­шафт­ного різноманіття в контексті сталого розвитку // Заповідна справа в Україні. 1995. Т. 4. Вип.1. С.3-8.
42. Даниш В.В. Геологія західної частини південного схилу Українських Карпат: Монографія. К.: Наукова думка, 1973. - 123 с.
43. Дёжкин В.В. Особо охраняемые природные территории мира и некоторые проблемы Российского заповедного дела - www.zapoved.ru/files/file02.doc
44.Джаошвили В.Ш. Особенности использования горных территорий // Итоги науки и техники. География СССР. 1988. Т.18. С.11-19.
45.Джонсон В.К., Олсон Дж.С., Райкл Д.Е. Управление эксперементальными резерватами и их отношение к природоохранным резерватам: комплексные заповедники // Биосферные заповедники. Л.: Гидрометиздат, 1977. С.189-198
46. Дідух Я.П., Парчук Г.В. Стан та перспективи розвитку мережі біосферних резерватів в Україні // Наукові записки Держ. природознавч. музею. 2004. Т.20. C.19-24.
47. Дрост Б. Международное сотрудничество в рамках програмы Человек и биосфера” // Природа и ресурсы. 1989. Т.25. № 1-4. С.3-8.
48. Дубіс Л.Ф.Структурна організація та функціонування річкових систем гір­ської частини басейну Тиси: Автореф. дис. канд. геогр. наук: 11.00.04 / ЛДУ ім.. І.Франка. Львів, 1996 26 с.
49. Дубіс Л.Ф., Ковальчук І.П. Гідрологічні особливості річок КБЗ // Бiорiзно­ма­нiття Карпатського бiосферного заповiдника. К.: Iнтерекоцентр, 1997. С. 65-70.
50. Дьяконов К.Н., Дончева А.В. Экологическое пректирование и экспертиза: Учебник для вузов. М.: Аспект Пресс, 2002. 384 с.
51.Европейский Горный Форум - http://www.mtnforum.org/europe/emf/index.ru
52.Ерамов Р.А. Физическая география Зарубежной Европы: Учебник для вузов. М.: Высшая школа, 1973. 306 с.
53. Забелина Н.М. Национальный парк: Монографія. М.: Мысль, 1987.- 171с.
54. Загороднюк І.В., Чумак В.О., Зерова М.Д. та ін. Тваринний світ // Біорізно­маніття Карпатського біосферного заповідника. К.: Інтерекоцентр, 1997. С.239-334.
55.Закон України "Про загальнодержавну Програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" // Відомості Верховної Ради (ВВР). 2000. № 47. С.405-482.
56.Закон України Про природно-заповідний фонд (ПЗФ) України” // Екологія і закон. Екологічне законодавство України. К.: Юрінком Інтер, 1998. Книга 2. С. 293-320
57.Заповідна справа в Україні: Навчальний посібник./ За загальною редакцією М.Д.Гродзинського, М.П.Стеценка. К.: Географіка, 2003. 306 с.
58.Заповідна справа в Україні на межі тисячоліть (сучасний стан, проблеми і стратегія розвитку): Матер. всеукраїн. конфер. Канів: Гроно, 1999. 224 с.
59.Зінько Ю.В., Брусак В.П., Кравчук Я.С. та ін. Оптимізація та розширення території КБЗ // Біорізноманіття Карпатського біосферного заповідника. К.: Інтереко­центр, 1997. С.373-427.
60.Зыков К.Д., Нухимовская Ю.Д. Размещение сети заповедников на террито­рии РСФСР // Опыт работы и задачи заповедников СССР. М., 1979. С.72-89.
61.Иванов А.Н. Ландшафтно-екологический подход к организации систем ох­ра­няе­мых природных территорий // Вестник Московского университета. Серия 5. География. 1998. №3. С. 17-21.
62. Илличев Б.А. Географический анализ трансформации горных территорий // Итоги науки и техники. География СССР. 1988. Т.18. С.20-56.
63. Исаков Ю., Воропаев А., Гроссер Х. Природоохранные геосистемы // Гео­эко­ло­гичес­кие принципы проектирования природно-технических систем. М.: Інститут географии АН СССР. 1987. С.247-271.
64.Исаков Ю.А. О режиме заповедников и некоторых других территорий природоохранного назначения // Теоретические основы заповедного дела: Тезисы докл. Всесоюзн. совещ. М.: Московская типография № 9 ВО Союз­по­лиграфпром, 1985. С. 195-197.
65.Исаков Ю.А. Что представляет собой биосферный заповідник // Бюлетень Моск. Общества испытателей природы. Отд. биол. 1984. № 4 С.20-26.
66. Каваляускас П. Системное проектирование сети особо охраняемых при­род­ных территорий // Геоэкологические подходы к проектированию при­родно-технических систем. М.: Інститут географии АН СССР. 1985. С.245-260.
67. Как создать план управления национального парка. Практические реко­мен­дации // Под ред. Ю.А.Буйволова. М.: Знание, 2002. 78 с.
68. Кастри Ф. ди, Луп Л. О концепции биосферных заповедников и практи­ческом ее применении // Биосферные заповедники. - Л.: Гидрометиздат, 1977. С.253-266.
69. Каталог раритетного біорізноманіття заповідників і національних природ­них парків України: Монографія // Під наук. ред. С.Ю.Поповича. К.: Фітосоціологічний центр, 2002. 276 с.
70. Кваковська І.М. Систематична структура флори Ужанського на­ціо­на­льно­го природного парку // Актуальні проблеми дослідження та збереження фі­то­різноманіття: Матеріали конференції молодих учених-ботаніків (6-9 ве­рес­ня 2005 р.). К.: Фітосоціоцентр, 2005. С. 56-57.
71. Кваковська І.М. Раритетні фітоценози Ужанського НПП // Матеріали XII з'їзду Українського ботанічного товариства. Одеса: Лада, 2006. С. 116.
72.Климов О.В. Географо-гідрологічний аспект вирішення проблем природно-заповідного фон­ду України // Екологiчнi основи оптимiзацiї режиму охо­рони i використання при­родно­заповiдного фонду: Тез. доп. мiжнар. наук.- практ. конф. Рахiв: Патент, 1993. С.35-37.
73.Ковальчук А.А. Заповідна справа: науково-довідкове видання: Монографія. Ужгород, Ліра, 2002. 312 с.
74.Ковальчук І.П. Регіональний еколого-геоморфологічний аналіз: Моногра­фія. Львів: Інститут українознавства, 1997. 440 с.
75. Койнов М.М. Ландшафтно-типологічні особливості Турківської (Стрийсь­ко-Сянської) верховини // Вісник Львівського університету. Серія геогра­фіч­на. 1964. Випуск 3. С.35-43.
76. Комендар В.І., Фельбаба-Клюшина Л.М, Мельник С.Ю. Ботанічний заказ­ник Розмарія”: Монографія. Ужгород: Мистецька місія, 2003. 72 с.
77. Конвенція про біологічне різноманіття // Екологія і закон. Екологічне законодавство України. К.: Юрінком Інтер, 1998. Книга 2. С. 494-516.
78.Кондратюк С.Я., Копінс Б., Зеленко С.Д., Ходосовцев О.Є. та інш. До вив­чення та охорони лишайників угруповання Lobarion на території регіона­льного парку Стужиця” // Заповідна справа в Україні. 1998. Том 4. Ви­пуск 1. С.35-49.
79.Коржик В. Збереження ландшафтного різноманіття: деякі методологічні проблеми практичної реалізації // Вісник Львівського університету. Серія географічна. 2001. Випуск 28. С. 153-156.
80.Коржик В. Екологічна мережа чи еколандшафтна мережа: пріоритетна доцільність // Науковий вісник Чернівецького університету. 2006. Випуск 294. Географія. С.42-55.
81.Кричевська Д.А. Методичні аспекти організації територіальної структури української частини міжнародного біосферного резервата Східні Карпати” // Вісник Львівського університету. Серія географічна. 1998. Випуск 23. С.338-342.
82.Кричевська Д.А. Еколого-географічні підходи до функціонального зонуван­ня національного парку Ужанський” (Міжнародний біосферний резерват Східні Карпати”) // Вісник Львівського університету. Серія географічна. 2000. Випуск 26. С.82-86.
83.Кричевська Д.А. Ландшафтно-екологічні принципи територіально-функціо­на­льної організації гірських біосферних резерватів // Гори і люди: Матер. міжнар. конф. Рахів: ЗАТ Над­­­вірнянська друкарня”, 2002. Т.2. С.229-233.
84.Кричевська Д.А. Об’єкти неживої природи Ужанського національного природного парку // Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат та прилеглих територій: Збірник наукових праць. Львів: Видавн. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2004. С. 187-195.
85.Кричевська Д.А. Планувальна організація території Ужанського національ­ного парку // Вісник Львівського університету. Серія географічна. 2005. Випуск 32. С.130-141.
86.Кричевська Д., Брусак В. Грунти та типи лісу регіонального ландшафтного парку Стужиця”(Міжнародний біосферний резерват Східні Карпати”) // Вісник Львів. університету. Серія географ. 1999. Випуск 25. С.66-70.
87.Кричевська Д., Брусак В. Орографічні і гідрологічні особливості Ужансь­кого національного парку // Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат і прилеглих територій: Збірник наукових праць. Львів: Видавн. центр ЛНУ імені Ів Франка, 2006. С.164-173.
88.Крічфалушій В.В., Іванега І.Ю. та ін. Ужанський національний парк: Мо­нографія. Ужгород: Роман Повч, 2001. 120 с.
89.Кукурудза М.М. Менеджмент національних парків: Навчальний посібник. Львів: Видавн. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2000. 124 с.
90.Лавренко Е.М.., Гептнер В.Г., Кириков С.В., Формозов А.Н. Перспек­тив­ный план географической сети заповедников в СССР // Охрана природы и заповедное дело в СССР. 1958 № 3. С.3-87.
91.Літопис природи Ужанського національного природного парку: Звіт про НДР (заключн.) том І / Ужанський НПП. Інв. № 23. Великий Березний, 2001. 167 с.
92.Літопис природи Ужанського національного природного парку: Звіт про НДР (заключн.) том ІІ / Ужанський НПП. Інв. № 31. Великий Березний, 2002. 184 с.
93.Літопис природи Ужанського національного природного парку: Звіт про НДР (заключн.) том ІІІ / Ужанський НПП. Інв. № 39. Великий Березний, 2003. 195 с.
94.Літопис природи Ужанського національного природного парку: Звіт про НДР (заключн.) том ІV / Ужанський НПП. Інв. № 46. Великий Березний, 2004. 207 с.
95.Літопис природи Ужанського національного природного парку: Звіт про НДР (заключн.) том V / Ужанський НПП. Інв. № 54. Великий Берез­ний, 2005. 210 с.
96.Луговой А.Е., Потиш Л.А. Материалы к инвентаризации орнитофауны ре­гионального ландшафтного парка Стужица” // Заповідна справа в Україні. 1998. Том 4. Випуск 2. С.25-31.
97.Магмагон Дж.А. Экологические принципы определения оптимальных раз­ме­ров биосферных заповедников // Биосферные заповедники. Л.: Гидро­ме­тео­издат, 1977. С.207-214.
98.Маринич А.М., Пащенко В.М., Шищенко П.Г. Природа Украинской ССР. Ландшафты и физико-географическое районирование: Монографія. К.: Наукова думка, 1985. 216 с.
99.Марискевич О., Марискевич Т., Нєвядомський З. Збереження етнокуль­тур­ної спадщини на території української частини МРБ Східні Карпати” // Екологічні та соціально-економічні аспекти збереження етнокультурної та історичної спадщини Карпат: Матер. наук.-практ. конф. (1-5 вересня 2005 р.). Косів: Гуцульщина, 2005. С.45-49.
100. Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізико-географічне районування // Геогра­фічна енциклопедія України. К.: Головна ред. УРЕ ім.М.П.Бажа­на, 1993. Том 3. С.340-343.
101. Меліка Ж.К., Крічвалушій В.В., Крочко Ю.І., Луговой О.С., Потіш Л.А. Унікальність природних екосистем Закарпатської низовини і необхідність їх охорони // Фауна Східних Карпат: сучасний стан і охорона:: Матеріали міжнар. конф. (13-16 вересня 1993 р.). Ужгород: Патент, 1993. С.33-42.
102. Мельник А.В. Основи регіонального еколого-ландшафтознавчого аналізу: Монографія. Львів: Літопис, 1997. 229 с.
103. Мельник А. В. Українські Карпати: еколого-ландшафтознавче дослідження: Монографія. Львів