Еколого-географічне районування обласного регіону (на матеріалах Тернопільської області) : Эколого-географическое районирование областного региона (на материалах Тернопольской области)

Краткое описание

Тернопільський державний педагогічний університет імені
Володимира Гнатюка

На правах рукопису

Янковська Любов Володимирівна

УДК 911.6:504.7(477.84)
Еколого-географічне районування обласного регіону
(на матеріалах Тернопільської області)

11.00.11. Конструктивна географія та раціональне використання природних ресурсів

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук

Науковий керівник:
Царик Любомир Петрович,
кандидат географічних
наук, доцент

Тернопіль-2004
ЗМІСТ
ст.
ВСТУП.................................................................................................................. 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЕКОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНОГО РАЙОНУВАННЯ.................................................................................................. 9
1.1. Районування як метод географічних досліджень............................ 9
1.2. З історії районування України...........................................................12
1.2.1. Інтегральне еколого-географічне районування......................... 12
1.2.2. Спеціальне еколого-географічне районування.......................... 28
1.3. Наукові засади еколого-географічного районування...................... 31
1.3.1. Основні поняття, принципи та завдання еколого-географічного районування.......................................................................................................... 31
1.3.2. Критерії еколого-географічного районування обласного регіону................................................................................................................... 36
1.3.2.1. Поняття „стійкість геосистем”, оцінювання стійкості геосистем до антропогенних навантажень........................................................ 37
1.3.2.2. Поняття „антропогенне навантаження”, „антропогенна трансформація”, підходи до оцінювання антропогенного навантаження і трансформації ландшафтів................................................................................. 46
1.3.3. Методика еколого-географічного районування обласного регіону...................................................................................................................57
Висновки до розділу ................................................................................ 63
РОЗДІЛ 2. ПОТЕНЦІАЛ СТІЙКОСТІ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ТА ЙОГО РАЙОНУВАННЯ. .................................................................................. 64
2.1. Аналіз потенціалу стійкості основних компонентів природного середовища до антропогенних впливів...................................................................64
2.1.1. Метеорологічний потенціал стійкості атмосфери................... 64
2.1.2. Потенціал стійкості поверхневих вод до зовнішніх впливів................................................................................................................. 67
2.1.3. Потенціал стійкості ґрунтів до антропогенного навантаження........................................................................................................ 72
2.1.4. Потенціал стійкості біоти до антропогенного навантаження.. 78
2.2. Потенціал стійкості природного середовища Тернопільської області до антропогенного навантаження та його територіальні відміни................................................................................................................... 81
Висновки до розділу................................................................................... 87
РОЗДІЛ 3. СТУПІНЬ АНТРОПОГЕННОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛАНДШАФТІВ ТА ЙОГО РАЙОНУВАННЯ.................................................. 88
3.1. Антропогенна трансформація ландшафтів Тернопільської області у різні історичні періоди......................................................................................... 88
3.2. Територіальні відміни ступеня антропогенної трансформації ландшафтів Тернопільської області на сучасному етапі.................................. 96
Висновки до розділу .................................................................................107
РОЗДІЛ 4. ЕКОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ ЯК НАУКОВА БАЗА ОПТИМІЗАЦІЇ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ.....................................109
4.1. Еколого-географічні райони Тернопільської області та їх характеристика....................................................................................................109
4.2. Ландшафтно-екологічна оптимізація території.............................137
4.2.1. Основні напрями та принципи оптимізації..............................137
4.2.2. Підходи до ландшафтно-екологічної оптимізації території області........................................................................................................142
Висновки до розділу ................................................................................152
ВИСНОВКИ........................................................................................................153
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................160 ДОДАТКИ ...........................................................................................................189

ВСТУП

Зростання антропогенного навантаження на природні системи, виснаження багатьох видів природних ресурсів, зниження якості середовища життєдіяльності людей зумовили актуальність та необхідність системи еколого-географічного районування як важливої наукової бази для розробки шляхів оптимізації природно-суспільної взаємодії, обґрунтування принципів раціонального природокористування та шляхів збалансованого еколого-соціально-економічного розвитку регіонів.
Акцент на системному підході до вирішення еколого-географічних проблем був зроблений на Конференції ООН „Навколишнє середовище і розвиток” у Ріо-де-Жанейро (1992 р.), де дістала свій офіційний статус стратегія сталого розвитку, яка базується на розумінні тісного зв’язку екологічних, економічних та соціальних проблем людства.
Створення схеми екологогеографічного районування, при розробці якої враховувався б комплекс природних, соціальнодемографічних, виробничих показників; тобто виявлення регіонів, специфічних за шляхом досягнення сталого розвитку, має стати першим кроком до розробки спеціальних і координованих національних, регіональних і локальних стратегій та програм сталого розвитку [30].
Попри велику увагу протягом останнього десятиліття до еколого-географічних досліджень, лише незначна кількість праць присвячена проблемам еколого-географічного районування. Основна увага в публікаціях приділяється визначенню базових понять та категорій екологічної географії (Гриневецький В.Г., Пащенко В.М., Шевченко Л.М.), проблемам еколого-географічного картографування (Барановський В.А., Бочковська А.І., Горленко І.О., Руденко Л.Г. та інші), ландшафтній концепції в еколого-географічному районуванні (Дудник І.М., Денисик Г.І., Карпенко Н.М., Ковальчук І.П.), геоекологічному районуванню України (Волощук В.М., Гродзинський М.Д., Шищенко П.Г.).
На сьогодні немає загальноприйнятих дефініцій „еколого-географічне районування”, „еколого-географічний район”; арґументації та поглибленого вивчення потребують питання виявлення критеріїв еколого-географічного районування, які відповідають сучасному стану ускладненої взаємодії між суспільством і природою; необхідна розробка конкретних методик досліджень, кількісних оціночних показників та нормативів, що сприяло б перетворенню еколого-географічного районування в ефективний засіб наукового і практичного вирішення еколого-географічних проблем як на локальному, регіональному, так і на державному рівнях. Не менш вагомим моментом, з позиції актуальності теми, є також недостатній рівень узагальнення сучасних підходів до еколого-географічного районування території обласного рангу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям досліджень тісно пов’язаний з тематикою наукових розробок кафедри геоекології та методики викладання екологічних дисциплін „Еколого-географічні дослідження західного регіону України”, що виконувалась в рамках наступних наукових програм: Програми формування регіональної екологічної мережі Тернопільської області на 2001-2015 роки (затверджена рішенням Тернопільської обласної ради від 5.07.2001р. № 02-1/1092); Програми (плану дій) з охорони довкілля, раціонального використання ресурсів та забезпечення екологічної безпеки Тернопільської області на 2000-2005 роки (затвердженої рішенням сесії Тернопільської обласної ради від 21 серпня 2000 року № 176).
Метою дисертаційного дослідження є розробка схеми еколого-географічного районування її території як наукової бази для обґрунтування шляхів оптимізації природокористування в регіоні. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання:
- провести оцінку стану і ступеня антропогенної трансформації ландшафтів області різними формами природокористування;
- здійснити оцінку потенціалу стійкості природного середовища області до негативних зовнішніх впливів;
- обґрунтувати теоретико-методологічні засади еколого-географічного районування обласного регіону, розробити критерії та методику еколого-географічного районування;
- розробити схему еколого-географічного районування;
- розробити схему оптимальної ландшафтно-екологічної організації території області.
Об’єктом дослідження в еколого-географічному районуванні є еколого-географічні системи Тернопільської області. Предметом дослідження є еколого-географічне районування території області на основі дослідження екостанів та екоситуацій, що формуються в процесі функціонування еколого-географічних систем.
Методи досліджень: еколого-географічний аналіз та районування території базувалися на методах первинного збору та обробки інформації, статистичного, порівняльно-географічного, математичного, картографічного її систематизування та узагальнення. Для визначення критеріїв та обґрунтування методики еколого-географічного районування використовувалися камеральні методи досліджень вивчення статистичних і літературних джерел; при оцінці потенціалу стійкості та ступеня антропогенної трансформації ландшафтів, створенні схем районування методи аналізу фондових даних і результатів лабораторних досліджень, порівняльно-географічний, математичні і картографічні.
В роботі використані матеріали Державного управління екології та природних ресурсів у Тернопільській області, Центрів гідрометеорології Тернопільської та Волинської областей, Тернопільського філіалу Інституту землеустрою, Тернопільського обласного державного управління земельних ресурсів, Тернопільського обласного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів та якості продукції, обласної санітарно-епідеміологічної станції, Тернопільського обласного державного управління водних ресурсів та ін.
Наукова новизна роботи:
1) поглиблено теоретико-методологічні основи еколого-географічного районування, а саме запропоновані критерії та методика проведення районування;
2) вперше проведена оцінка потенціалу стійкості природного середовища області до антропогенних впливів;
3) оцінено ступінь антропогенної трансформації ландшафтів видами природокористування;
4) розроблена схема еколого-географічного районування області;
5) обґрунтовано підходи та розроблена схема оптимальної ландшафтно-екологічної організації території області.
Практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути використані при розробці регіональних екологічних програм, як довідкові матеріали для регіонального планування збалансованого соціально-економічно-екологічного розвитку регіону. Схема районування може стати основою інформаційної моделі для розгортання мережі моніторингових спостережень. Положення дисертації можуть бути використанні для обґрунтування заходів з оптимізації природокористування в регіоні.
Наведені у роботі теоретичні та методичні положення, а також конкретні дані використовуються у навчальному процесі Тернопільського державного педагогічного університету при викладанні курсів „Ландшафтна екологія”, „Сучасні еколого-географічні проблеми України”, „Конструктивна географія”.
Теоретичні та методичні положення дисертації можуть також використовуватись при аналогічних дослідженнях інших регіонів України.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана особисто здобувачем і є результатом самостійних досліджень. Автором запропоновані критерії та методика проведення районування; здійснена оцінка потенціалу стійкості природного середовища області до антропогенних впливів; оцінено ступінь антропогенної трансформації ландшафтів різними видами природокористування; розроблена схема еколого-географічного районування області; розроблена схема оптимальної ландшафтно-екологічної організації території обласного регіону. Автором особисто здійснені всі етапи досліджень.
Апробація результатів дисертації.
Результати виконаних досліджень і основні положення дисертації доповідалися на міжнародній науково-практичній конференції „Регіональні екологічні проблеми” (Київ, 2002); міжнародній конференції студентів та аспірантів „Політ-2002” (Київ, 2002); міжнародній науково-практичній конференції „Екологічні проблеми транскордонних річок” (Луцьк, 2002); всеукраїнській науковій конференції „Географічна наука і освіта в Україні: погляд у ХХ ст., присвяченій 100-ій річниці з дня народження Івана Теслі” (Тернопіль, 2002); міжнародній науковій конференції „Динаміка наукових досліджень” (в мережі Internet, 2002); міжнародній конференції „Антропогенні географія й ландшафтознавство в ХХ і ХХІ століттях” (Вінниця, 2003); на звітних наукових конференціях Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за 2001-2003 рр.
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 10 робіт загальним обсягом 2,9 д.а., з них 8 статей опубліковано у фахових виданнях, 2 тез доповідей у збірках матеріалів конференцій.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 4 розділів, висновків, списку використаних джерел (302 найменування), проілюстрована 9 рисунками (9 стор.), 10 таблицями (9 стор.), містить 3 додатки (8 стор.). Загальний обсяг дисертації - 196 сторінок, основний зміст викладений на 141 сторінці.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В умовах зростання антропогенного навантаження на природне середовище еколого-географічне районування є одним із найефективніших методів дослідження та вивчення проблем природно-суспільної взаємодії і є вагомою науковою базою для розробки шляхів оптимізації природно-суспільної взаємодії, ефективним інструментом управління процесом природокористування.
Теоретичною базою проведення еколого-географічного районування є наукові основи екологічної географії, сучасної ландшафтної екології, геоекології, розроблені в працях Барановського В.А., Горленко І.О., Гродзинського М.Д., Денисика Г.І., Ковальчука І.П., Руденка Л.Г., Топчієва О.Г. Загальною теоретико-методологічною базою досліджень виступає еколого-ландшафтний підхід і пов’язані з ним принципи оптимізації природного середовища, обґрунтовані в працях Ісаченка А.Г. (1980), Шищенка П.Г. (1988). Провідною методологічною основою еколого-географічних досліджень є всесвітня стратегія сталого розвитку і якості навколишнього середовища, основні положення і принципи якої продекларовані в матеріалах конференції ООН (Ріо-де-Жанейро, 1992); концепція збалансованого розвитку території, розроблена науковцями Інституту географії АН України Горленко І.О., Малюком С.М., Руденко Л.Г.; концепція геотехнічних систем, розроблена під керівництвом проф. Преображенського В.С. та інші.
Особливо недостатньо розроблена проблема районування територій мезорівня, тому в представленій праці зроблена спроба визначення критеріїв та методики еколого-географічного районування території обласного рангу та запропонована схема еколого-географічного районування території обласного регіону.
Еколого-географічне районування це диференціація території за процесами та наслідками природно-суспільної взаємодії. Дане районування як метод спрямоване на виявлення регіональних і локальних екологічних проблем, типологічний аналіз екоситуацій і прогнозування змін природного середовища під впливом суспільної діяльності. Об’єктом дослідження є еколого-географічні системи цілісні територіальні природно-суспільні утворення. Виділення таких систем можливе всюди, де відбувається взаємопроникнення природних та суспільних системних формувань. Предметом дослідження є екостани та екоситуації, що формуються в процесі функціонування еколого-географічних систем.
Виходячи зі специфіки еколого-географічного районування, спрямованого на відображення гостроти екологічної ситуації, зумовленої трансформуючими впливами господарської діяльності на природне середовище, а також із завдань даного районування, головним із яких є віднайдення оптимального співвідношення між діяльністю людини і станом природного середовища, головними критеріями еколого-географічного районування в умовах території мезорівня (обласного регіону) є: гострота еколого-географічної ситуації, що безпосередньо залежить від ступеня антропогенної трансформації ландшафтів показник, що характеризує сукупний вплив антропогенного навантаження на геосистему та потенціалу стійкості природних систем до антропогенного тиску, тобто їх здатності протистояти зовнішнім впливам, безвідмовно функціонувати в певному діапазоні фізико-географічних умов і антропогенного навантаження.
Оцінка та аналіз потенціалу стійкості геосистем області до антропогенних впливів проводились на основі диференційованого підходу - співставлення потенціалу стійкості окремих компонентів природного середовища (метеорологічного потенціалу стійкості атмосфери, потенціалу стійкості поверхневих вод, ґрунтів та біоти) (за методикою Барановського В.А.), в результаті чого було виявлено, що природним системам Тернопільської області властивий здебільшого низький, понижений та середній потенціал стійкості до антропогенних впливів. Такі ландшафти займають відповідно 21,4%, 36,2% та 30,3% площі області. Лише 1,3% території становлять природні системи, що характеризується потужним потенціалом самовідновлення та саморегуляції; решта (10,8%) дуже низьким. Найстійкішими до антропогенного навантаження є ландшафти в долинах найбільших річок області, де самоочисний потенціал поверхневих вод найпотужніший і, як правило, досить висока стійкість ґрунтів та біоти; а також ландшафти північно західної та північної частин області, де є умови для високої біопродуктивності рослинного покриву (завдяки оптимальному співвідношенню тепла та вологи). Крім того, тут випадає найбільша кількість опадів, що сприяє самоочищенню і високому потенціалу стійкості атмосфери. Найменш стійкими до зовнішніх впливів виявились геосистеми в долинах малих річок південної частини регіону, що відрізняється найнижчим потенціалом самоочищення поверхневих вод, атмосфери та переважно низькою чи нижчою середньої стійкістю ґрунтів та біоти.
На сучасному етапі Тернопільська область характеризується дуже високою господарською освоєністю території. Оцінивши ступінь антропогенної трансформації ландшафтів за методикою Гофмана К.Г. Шищенка П.Г., було з’ясовано, що лише 1,0 і 3,3% ландшафтів області є відповідно дуже низько та низько перетвореними; 10,8% — зазнали нижче середнього ступеня антропогенної трансформації; 13,7% середньо перетворені. Понад 70% ландшафтів території області піддані суттєвій трансформації внаслідок інтенсивних господарських впливів, в тому числі 17,6% належать до вище середнього трансформованих; 48,8% до сильно перетворених; 4,6% до дуже високо перетворених.
За ступенем трансформації та переважаючим видом природокористування на території Тернопільської області можна виділити такі основні групи ландшафтів:
1) середньо та слабо перетворені ландшафти лісових горбогірних районів із переважаючим лісогосподарським та природоохоронним видом природокористування (Кап = менше 6,0) (понад 14% від загальної площі регіону);
2) середньо та вище середнього рівня перетворені ландшафти річкових долин із переважаючим пасовищним видом природокористування (Кап = 5,6-7,0) (близько 10% території);
3) сильно та вище середнього рівня перетворені ландшафти здебільшого рівнинних вододільних територій із переважаючим агропромисловим видом природокористування (Кап=6,6-8,5) (понад 70% території);
4) дуже сильно трансформовані ландшафти урбанізованих територій (Кап = 8,0-9,5) (4,6% території області).
Якщо розглядати рівень перетвореності природних комплексів в розрізі ландшафтних (фізико-географічних) районів, то можна виділити високо перетворені ландшафти Тернопільського, Гусятинського та Лановецького природних районів (середнє значення коефіцієнта антропогенної перетвореності дорівнює відповідно 7,6 ; 7,3 та 7,7); вище середнього трансформовані ландшафти Товтрового природного округу (Кап = 6,7) та Придністровського (Кап = 6,9) природного району; середньо перетворені ландшафти Малого Полісся (Кап = 5,7), Кременецького (Кап = 6,4), Бережанського (Кап = 6,1) та Монастириського (Кап = 6,5) горбогірних лісових районів.
Основними таксономічними одиницями еколого-географічного районування обласного регіону є еколого-географічна система еколого-географічний підрайон еколого-географічний район.
Еколого-географічні системи низового рівня виділялись на основі виявлення внутрішньотериторіальних відмінностей прояву еколого-географічних ситуацій шляхом співставлення територіальної диференціації ступеня антропогенної трансформації ландшафтів та потенціалу їх стійкості до господарських впливів. Для цього був використаний метод накладання карт потенціалу стійкості природних систем та ступеня антропогенної перетвореності ландшафтів та проводилося співставлення цих показників. В результаті було виділено такі основні типи еколого-географічних систем низового рівня: 1) із надзвичайно складною екоситуацією території дуже сильно та сильно перетворені, з дуже низьким потенціалом стійкості ландшафтів до зовнішніх впливів; 2) із дуже складною екоситуацією території з низькою стійкістю геосистем і високим рівнем антропогенної перетвореності; 3) зі складною екоситуацією, що характеризуються високою та дуже високою антропогенною перетвореністю, але середнім потенціалом стійкості природних систем або низькою стійкістю і середньою антропогенною перетвореністю; 4) з ускладненою еколого-географічною ситуацією рівень антропогенної трансформації незначною мірою перевищує здатність геосистем до самовідновлення; 5) з відносно сприятливою екоситуацією еколого-географічні системи, в яких рівень антропогенного навантаження та стійкості природних систем відносно врівноважуються; 6) зі сприятливою екологічною ситуацією території зі середньою антропогенною перетвореністю і високою стійкістю природних систем або середньою стійкістю і низькою перетвореністю; 7) з дуже сприятливою екоситуацією еколого-географічні системи, яких рівень антропогенної трансформації низький і дуже низький, і до того ж, високий та дуже високий потенціал стійкості до зовнішніх впливів.
Виділення еколого-географічних підрайонів проводиться за поєднанням переважаючих типів еколого-географічних систем на компактній території. Таким чином, на території Тернопільської області було виділено дев’ять еколого-географічних підрайонів Кременецько-Шумський, Бережанський, Красненський, Тернопільсько-Теребовлянський, Заліщицький, Зборівський, Лановецький, Козівсько-Бучацький та Підволочисько-Борщівський.
Еколого-географічні райони виділялися на основі групування еколого-географічних підрайонів за такими ознаками, як стан природно-суспільної взаємодії (екоситуація), спільність природної основи, подібність потенціалу стійкості природних систем, переважаючий вид природокористування та ступінь антропогенної трансформації ландшафтів. На території області було виділено такі чотири типи еколого-географічних районів: 1) з відносно сприятливою еколого-географічною ситуацією. Він включає Кременецько-Шумський (50,8 % території займають еколого-географічні системи зі сприятливою та відносно сприятливою екоситуацією; 32,0 % з дещо ускладненою, але задовільною для життєдіяльності населення, екоситуацією; решта (17,2 %) зі складною), Бережанський (відповідно 35,5 % та 35,8 % - зі сприятливою та незначною мірою ускладненою екоситуацією; решта (28,7 %) зі складною), Красненський (41,9 % площі території характеризується благополучною еколого-географічною ситуацією, 27,0 % ускладненою, решта - складною) підрайони; 2) з ускладненою екоситуацією: Тернопільсько-Теребовлянський (понад 40 % площі території з ускладненою та подекуди відносно сприятливою еколого-географічною ситуацією, решта зі складною), Заліщицький (близько 40 % території займають еколого-географічні системи з задовільною екоситуацією) підрайони; 3) зі складною еколого-географічною ситуацією: Зборівський (70,2% площі підрайону характеризується складною еколого-географічною ситуацією) та Лановецький (85,5 % території зі складною екоситуацією); 4) з дуже складною еколого-географічною ситуацією: Козівсько-Бучацький та Підволочисько-Борщівський еколого-географічні підрайони (в обох близько 90% площі займають еколого-географічні системи з дуже складною екоситуацією).
Схема ландшафтно-екологічної оптимізації території області складалась із врахуванням еколого-географічних особливостей території, відображених на схемі еколого-географічного районування області; а також базувалась на принципі пріоритетності функцій, що для ландшафтів Тернопільської області є наступною: функції першого порядку забезпечення комфортних і гігієнічно-стабільних умов життєдіяльності людей та збереження біологічного різноманіття; функції другого порядку агрогосподарська і рекреаційна; функції третього порядку водо- і лісогосподарські.
Актуальними є такі оптимізаційні заходи: зменшення ступеня розораності сільгоспугідь; впровадження ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території; обмеження інтенсивного використання екологічно уразливих земель; здійснення консервації сільгоспугідь з дуже змитими та дуже дефльованими ґрунтами; заліснення схилів крутизною понад 5 градусів; залуження еродованих земель на схилах 3-5 градусів з подальшим їх використанням під сіножаті та пасовища. Ці землі приурочені з однієї сторони до схилів в горбогірних місцевостях, з другої сторони до схилів річкових долин. Вони, як правило, малопродуктивні і деградовані, а тому потребують консервації та іншого функціонального призначення.
У разі реалізації оптимізаційних заходів структура земельного фонду зміниться наступним чином: зросте частка земель під природною рослинністю від 30,0% (наявний показник) до 48,0 % (оптимальний показник) території області, з яких під лісами опиниться 20,7%; сіножатями та пасовищами відповідно 5,2% та 16,9% земель; майже незмінною залишиться частка земель під садами понад 1% ; водоймами 1,4%; заболоченими, відкритими без рослинності землями 2,75%. Скоротиться частка ріллі до 45,7% (сучасний показник розораності 61,6% від загальної площі області); мало зміниться питома вага забудованої території області (6,3%).

Дане районування є основою для еколого-економічного підходу до територіальної організації суспільства, який дозволяє комплексно вирішувати завдання подальшого розвитку суспільного виробництва і збереження навколишнього середовища, що забезпечує цей розвиток, в т.ч. визначення територій, яким необхідні природоохоронні й природовідновлювальні заходи, більш раціональна структура виробництва. Положення дисертації закладають основи для ефективного управління регіональним розвитком і є базовим матеріалом для обґрунтування проектів і програм по перетворенню природи.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Агрометеорологический ежегодник по территории Украинской ССР за 1982 год. К.: Гидрометеоиздат, 1984. Вып. 10. - Ч. 1. - 238с.
2. Адаменко О.М., Приходько М.М. Регіональна екологія і природні ресурси: Підручник. Івано-Франківськ: В-во „Таля”, 2000. 278с.
3. Адаменко О.М., Рудько Г.І., Ковальчук І.П. Екологічна геоморфологія. Івано-Франківськ: Факел, 2000. 413с.
4. Адаменко О.М., Рудько Г.І., Консевич Л.М. Екологічне картування. Івано-Франківськ: ІМЕ, 2003. 580с.
5. Александрова Т.Д. Понятия и термины в ландшафтоведении. М.: Б.и., 1993. 111с.
6. Алехин А.В. Прогнозирование и оптимизация эколого-экономических систем. К.,1993. 231с.
7. Андрушків Б.М. та ін. Шляхи вирішення природоохоронних проблем в умовах обласного регіону // Тези доповідей регіональної науково-практичної конференції „Проблеми охорони природи та відтворення природно-ресурсного потенціалу Західного Поділля”. Тернопіль, 1990. С. 37-39.
8. Аріон О. Оптимізація природоохоронних територій та її принципи // Ландшафт як інтегруюча концепція ХХІ ст.: Зб. наук. пр. К., 1999. С. 243-246.
9. Аріон О.В. Функціональне зонування в системі оптимізації об’єктів природно-заповідного фонду // Український географічний журнал. 1997. - № 4. С.35-39.
10. Арманд А.Д. Механизмы устойчивости геосистем // Факторы и механизмы устойчивости геосистем. М.: Б.и., 1989. С.81-92.
11. Арманд А.Д. Саморегуляция и саморегулирование географических систем. - М.: Наука, 1988. 261с.
12. Арманд А.Д. Устойчивость (гомеостатичность) географических систем к различным типам внешних воздействий // Устойчивость геосистем. - М.: Наука, 1983. С.14-30.
13. Арманд Д.Л. Географическая среда и рациональное использование природных ресурсов. - К.: Наука, 1983. 239с.
14. Атаманюк Я. Питання рекреаційної районування території Івано-Франківської області // Науковий вісник Чернівецького університету: Географія. 1999. - № 49. С.129-134.
15. Атлас природных условий и естественных ресурсов Украинской ССР. М.: ГУГК при СМ СССР, 1978. 185с.
16. Багров М.В. Регіональна геополітика і сталий розвиток (концептуальні підходи на прикладі Криму) // Український географічний журнал. 2001. - № 4. С. 4-9.
17. Баженов Л.В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX-XX ст.: Історіографія. Бібліографія. Матеріали. Кам’янець-Подільський, 1993. 480с.
18. Балацкий О.Ф., Мельник Л.Г., Яковлев А.Ф. Экономика и качество окружающей природной среды. Ленинград: Гидрометеоиздат, 1984. 144 с.
19. Барановський В.А. Екологічна географія і екологічна картографія. К.: Фітосоціоцентр, 2001. 252с.
20. Барановський В., Пироженко К., Шевченко В. Медико-екологічний атлас України. К.: Зелений світ, 1995. - Вип.1. 32с.
21. Беркович К.М. Устойчивость речных русел к антропогенной нагрузке // Вестник московского университета. Серия 5: География. 2001. № 5. С.37-43.
22. Блехцин И.Я., Минеев В.А. Производительные силы СССР и окружающая среда. М., 1981. 24с.
23. Бояр А. Стійкість геосистем до антропогенних впливів і нормування забруднення навколишнього середовища // Україна та глобальні процеси: географічний вимір: Зб. наук. пр.: В 3-х т. Київ-Луцьк: Ред.-вид. „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. Т. 3. С.10-12.
24. Бутко Екологія та економіка: регіональний аспект // Регіональна економіка. 1997. - №2. - С.162-168.
25. Винниченко І.І. Природні рекреаційні ресурси Тернопільської області та питання їх раціонального використання // Тези доповідей регіональної науково-практичної конференції „Проблеми охорони природи та відтворення природно-ресурсного потенціалу Західного Поділля”. Тернопіль, 1990. С. 84-86.
26. Воловик В. Районування рекреаційних ландшафтів Вінницької області // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Географія. 2001. № 2. - С. 65-68.
27. Волошин І., Третьяков П. Еколого-географічні особливості Західного Поділля // Україна та глобальні процеси: географічний вимір: Зб. наук. пр.: В 3-х т. Київ-Луцьк: Ред.-вид. „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. Т. 3. С.16-20.
28. Волошин І.М. Ландшафтно-екологічні основи моніторингу. Львів: „Простір М”, 1998. 356 с.
29. Волошин Р. Конструктивно-географічні аспекти природокористування Північно-Західної частини Подільських Товтр // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Географія. 2002. № 1. - С. 80-86.
30. Волощук В.М., Гродзинський М.Д., Шищенко П.Г. Географічні проблеми сталого розвитку України // Український географічний журнал. 1998. № 1. С.13-18.
31. Воронцов В.И. К вопросу эколого-экономического картографирования // Геодезия и картография. 1991. № 11. - С.38-43.
32. Воропай Л.И. Методологические основы разработки проблем рационального природопользования // Физическая география и геоморфология. 1981. - №25. С.3-10.
33. Воропай Л.И., Куница М.Н. Селитебные геосистемы физико-географических районов Подолии. Черновцы: Изд-во ЧГУ, 1982. 90с.
34. Гавриленко О.П. Ландшафтно-екологічне обґрунтування системи природоохоронних заходів (на прикладі території Кіровоградської області України) // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія: Зб. наук. пр. Київ Луцьк: РВВ Луцького ДТУ, 2002. Том 4. С. 195-199.
35. Генсирук С.А., Гайдарова Л.И. Охрана лесных экосистем. К.: Урожай, 1984. 199с.
36. Генсірук С.А. Регіональне природокористування. Львів: Світ, 1992. 335с.
37. Генсірук С.А. та ін. Еколого-економічні аспекти природокористування. К.: Наукова думка, 1982. 174с.
38. Географические аспекты рационального использования природных ресурсов Украинской ССР: Сб. науч. трудов. К.: Наукова думка, 1982. 203с.
39. Географический прогноз: Теория, методы, региональный аспект / Отв. ред. И.П. Герасимов, В.С. Преображенская. М.: Наука, 1986. 91с.
40. Географическое прогнозирование и охрана природы / Под ред. Т.В.Звонковой, Н.С. Касимова М.: Изд-во МГУ, 1990. 174 с.
41. Географічна енциклопедія України: В 3-х т. / Редкол.: ... О.М. Маринич (відповід. ред.) та ін. К.: „Українська Радянська Енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 1989. Т.1: А-Ж. 416с.
42. Географічна енциклопедія України: В 3-х т. / Редкол.: ... О.М. Маринич (відповід. ред.) та ін. К.: „Українська Радянська Енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 1990. Т.2: З-О. 480с.
43. Географічна енциклопедія України: В 3-х т. / Редкол.: ... О.М. Маринич (відповід. ред.) та ін. К.: „Українська Радянська Енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 1993.- Т.3: П-Я. 480с.
44. Геоекологічні дослідження екосистем України / За ред. Адаменка О.М. К.: Манускрипт, 1996. 124с.
45. Геоекологія України: Зб. наук. пр. К.: Манускрипт, 1993. 117с.
46. Геоэкономические основы территориального проектирования и планирования / Под ред. В.С.Преображенского, Т.Д.Александровой. М.: Наука, 1989. 144с.
47. Герасимов И.П. Избранные труды. Конструктивная география. М.: Наука, 1996. 144с.
48. Герасимчук З. В., Мольчак Я.О., Хвесик М.А. Еколого-економічні основи водокористування в Україні: Навчальний посібник. Луцьк: Надстир’я, 2000. 364 с.
49. Геренчук К.І., Койнов М.М., Цись П.М. Природно-географічний поділ Львівського та Подільського економічних районів. Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1964. 222с.
50. Гирусов Е. И. и др. Экология и экономика природопользования: Учебник для вузов. М.: Закон и права, 1998. 455с.
51. Глазовская М.А. Ландшафтно-геохимические системы и их устойчивость к техногенезу // Биогеохимические циклы в биосфере. М.: Наука , 1976. С. 99-118
52. Горев Л.Н., Пелешенко В.И., Керничный В.В. Методика оптимизации природной среды обитания. К.: Либідь, 1992. 528 с.
53. Горелов А.А. Экология: Курс лекций. М.: Центр, 1998. 240с.
54. Горленко І.О., Тарангул Л.Л. Регіональна політика України: зміст і напрями реалізації // Український географічний журнал. 1997. - № 3. С.10-15.
55. Гриневецький В.І., Шевченко Л.М. Про основні поняття еколого-ландшафтних утворень // Український географічний журнал. 1993. № 2. С.13-19.
56. Гродзинский М.Д. Методика оценки устойчивости геосистем к антропогенным воздействиям // Физическая география и геоморфология. 1986. Вып. 33. С. 32-38.
57. Гродзинский М.Д. Оценка устойчивости геосистем методами теории надежности // Факторы и механизмы устойчивости геосистем. М.: Б.и., 1989. С.157-163.
58. Гродзинский М.Д. Устойчивость геосистем: теоретический подход к анализу и методы количественной оценки // Известия АН СССР. Серия географическая. 1987. - № 6. С.5-15.
59. Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології: Підручник. К.: Либідь, 1993. 224с.
60. Гродзинський М.Д. Стійкість геосистем до антропогенних навантажень. К.: Лікей, 1995. 233с.
61. Гродзинський М.Д., Шищенко П.Г. Збереження та відтворення ландшафтного різноманіття в контексті сталого розвитку // Проблеми сталого розвитку. К.: НАН України, 1998. С.194-211.
62. Гудзевич А.В. Динаміка техногенних ландшафтів Поділля: Автореф. дис канд. геогр. наук: 11.00.02 / Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 1996. 22с.
63. Гулик С. З історії сільськогосподарського освоєння лучних степів Західного Поділля // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Географія. 2001. № 1. - С. 9-12.
64. Гунько С.І. Про структуру, завдання і зміст екологічної географії. // Матеріали міжнародної наукової конференції „Еколого географічні дослідження в сучасній географічній науці”. Тернопіль: ТДПУ, 1999. С. 16-18.
65. Гунько С.І., Царик Л.П. Про оптимізацію територіальної структури природоохоронних об’єктів Тернопільської області // Матеріали четвертої звітної наукової конференції викладачів та студентів географічного факультету Тернопільського державного педагогічного інституту за 1993 рік. Тернопіль, 1994. С. 24-25.
66. Гуцуляк В.М. Еколого-хімічний аналіз природно-антропогенних ландшафтів (на прикладі Чернівецької області та північної Молдови): Автореф. дис д-ра геогр. наук: 11.00.01 / Інститут географії НАН України. К., 1994. 36с.
67. Гуцуляк В.М. Ландшафтна екологія: геохімічний аспект. Чернівці: Рута, 2002. 272с.
68. Давыдова Н.В., Волкова В.Г. Определение допустимых нагрузок на геосистемы и оценка их устойчивости в интенсивно осваиваемых районах (на примере территории КАТЭКа) // Факторы и механизмы устойчивости геосистем. М.: Б.и., 1989. С.172-180.
69. Данилишин Б.М. Природно-техногенні катастрофи: проблеми економічного аналізу та управління. К.: ЗАТ „Нічлава”, 2001. 260 с.
70. Денисик Г.И. и др. Принципы районирования антропогенных ландшафтов // Методологические принципы современной географии. К.: Наукова думка, 1994. С.48-52.
71. Денисик Г.И. Опыт историко-географического анализа ранних этапов формирования технических ландшафтов Правобережной Украины // География и природные ресурсы. 1991. № 2. С.124-130.
72. Денисик Г.И. Техногенные ландшафты Подолья: структура, классификация и рациональное использование: Автореф. дисс канд. геогр. наук: 11.00.02 / Институт географии НАН Украины. К., 1994. 18с.
73. Денисик Г.І. Антропогенні ландшафти Правобережної України: Монографія. Вінниця: Арбат, 1998. 292с.
74. Денисик Г.І. Етапи розвитку комплексних природничих досліджень території Правобережної України // Матеріали наук. конференції, присвяченій 95 річниці від дня народження проф. Кубійовича „Історія української географії і картографії”. Тернопіль, 1996. С.138-140.
75. Денисик Г.І. Природнича географія Поділля. Вінниця: ЕкоБізнесЦентр, 1998. 184с.
76. Денисик Г.І., Стасюк М.С. Єдина система природоохоронних об’єктів Поділля // Тези доповідей регіональної науково-практичної конференції „Проблеми охорони природи та відтворення природно-ресурсного потенціалу Західного Поділля”. Тернопіль, 1990. С.77-79.
77. Дудник І.М., Карпенко Н.М. Ландшафтна концепція в еколого-географічному районуванні // Ландшафт як інтегруюча концепція ХХІ ст. К., 1999. С. 212-216.
78. Дьяконов К.Н. Пространственно - временная изменчивость показателей геосистем и ее учет при прогнозировании // Методология и методы географического прогнозирования. М.: Изд-во Московского ун-та, 1983. С. 83-91.
79. Екологічне благополуччя та благоустрій населених пунктів запорука здоров’я людини: Методичний посібник. Тернопіль: Лілея, 1996. 188с.
80. Екологія і закон. Екологічне законодавство України. У 2-х кн. / За ред. В.І. Андрейцева. К.: Юрінком Інтер, 1997. Кн.1. 704 с.
81. Екологія і закон. Екологічне законодавство України. У 2-х кн. / За ред. В.І. Андрейцева . К.: Юрінком Інтер, 1997. Кн.2. 576 с.
82. Екологія Тернополя в цифрах і фактах на межі тисячоліть / Тернопільська міська рада. Тернопіль: Мальва ОСО, 2001. 176с.
83. Еколого-географічні та географо-краєзнавчі дослідження території Карпато - Подільського регіону: Навчально-методичний посібник для студентів географічної спеціальності / За ред. Я. Жупанського. Чернівці: Рута, 1998. 134с.
84. Жемба А.Й. Економіко-екологічні аспекти природокористування // Тези доповідей регіональної науково-практичної конференції „Проблеми охорони природи та відтворення природних ресурсів Західного Поділля”. Тернопіль, 1990. С.18-19.
85. Жупанський Я., Заячук М., Березка І., Зелінський Р., Зелінський С. Досвід складання карт регіональної еколого-географічної ситуації // Еколого-географічні та географо-краєзнавчі дослідження території Карпато - Подільського регіону. Чернівці: Рута, 1998. С.129 131.
86. Жупанський Я.І. Іст