ЛАНДШАФТНО-ТЕХНІЧНІ СИСТЕМИ МІСТ ЦЕНТРАЛЬНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ (на прикладі міста Вінниці) : Ландшафтно-ТЕХНИЧЕСКИЕ СИСТЕМЫ МОСТ ЦЕНТРАЛЬНОГО Лесостепи УКРАИНЫ (на примере города Москвы)

Краткое описание

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

На правах рукопису

ЯЦЕНТЮК ЮРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 911.375.5 (477.4)

ЛАНДШАФТНО-ТЕХНІЧНІ СИСТЕМИ
МІСТ ЦЕНТРАЛЬНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ
(на прикладі міста Вінниці)

11.00.11. конструктивна географія
і раціональне використання природних ресурсів

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук

Науковий керівник:
Денисик Григорій Іванович, доктор географічних наук,
професор

Київ - 2004

ЗМІСТ

Стор.

Вступ

5

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження міських ландшафтно-технічних систем

10

1.1. Історія вивчення та методи дослідження міських ландшафтно-технічних систем

10

1.2. Структура та межі міських ландшафтно-технічних систем

13

1.3. Міські ландшафтно-техногенні системи: закономірності формування, функціонування та розвитку

19

1.4. Типологія та ієрархія міських ландшафтно-технічних систем

23

1.5. Ландшафтно-технічні системи та антропогенні парагенетичні ландшафтні комплекси міст

29

Висновки

36

Розділ 2. Історико-ландшафтознавчий аналіз розвитку ландшафтно-технічних систем міста Вінниці

37

2.1. Початковий етап формування ландшафтно-технічних систем
сучасної території міста (до 1362 р.)

37

2.1.1. Період формування терасових ландшафтно-технічних систем (до ІІ тис. до н.е. включно)

37

2.1.2. Період формування схилових і вододільних ландшафтно-технічних систем (І тис. до н.е. 1361 р.)

39

2.2. Етап становлення міських ландшафтно-технічних систем (13621829рр.)

42

2.2.1. Період формування ландшафтно-технічних систем Старого міста (1362 р. кінець ХVІ ст.)

42

2.2.2. Період формування ландшафтно-технічних систем правобережної частини міста (початок XVІІ ст. друга половина XVІІІ ст.)

45

2.2.3. Період формування ландшафтно-технічних систем Замостя (кінець ХVІІІст. 1829р.)

47

2.3. Етап інтенсивного розвитку міських ландшафтно-технічних
систем (1830 2004 рр.)

48

2.3.1. Період формування промислових ландшафтно-технічних систем
(1830 1932 роки)

48

2.3.2. Період формування ландшафтно-технічних систем середньо-, різно- та багатоповерхової житлової забудови (1933 2004 роки)

53

Висновки

59

Розділ 3. Ландшафтно-технічна структура міста Вінниці

60

3.1. Житлова ландшафтно-технічна урбосистема

60

3.2. Промислово-житлова ландшафтно-технічна урбосистема

75

Висновки

79

Розділ 4. Антропогенні парагенетичні ландшафтні комплекси та ландшафтно-технічні системи міста Вінниці

80

4.1. Суспільно-натуральні антропогенні парагенетичні ландшафтні комплекси: контрольовано-автономні й автономні

80

4.2. Автономні умовно-натуральні антропогенні парагенетичні ландшафтні комплекси

84

4.3. Суспільні антропогенні парагенетичні ландшафтні комплекси: контрольовано-автономні й автономні

132

Висновки

134

Розділ 5. Антропогенно-ландшафтознавчий прогноз розвитку і оптимізація ландшафтно-технічних систем міста Вінниці

135

5.1. Прогноз розвитку ландшафтно-технічних систем міста

135

5.2. Оптимізація ландшафтно-технічних систем міста

140

Висновки

150

Висновки

151

Список використаних джерел

153

Додатки

175

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АПГЛК

антропогенний парагенетичний ландшафтний комплекс

ГПЛ

гірничопромислові ландшафти

Кс

коефіцієнт концентрації хімічних елементів

ЛАС

ландшафтно-антропогенна система

ЛІС

ландшафтно-інженерна система

ЛТС

ландшафтно-техногенна система

ЛТчС

ландшафтно-технічна система

НПГЗ

натуральні парагенетичні зв’язки

НПДЗ

натуральні парадинамічні зв’язки

ПГЗ

парагенетичні зв’язки

ПДЗ

парадинамічні зв’язки

СПГЗ

суспільні парагенетичні зв’язки

СПДЗ

суспільні парадинамічні зв’язки

СПЗ

сумарний показник забруднення

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Ландшафти міст України постійно в полі зору вчених. Вагомий внесок у їх дослідження зробили Л.І.Воропай, К.І.Геренчук, В.М.Гуцуляк, Я.Р.Дорфман, М.М.Койнов, І.С.Круглов, М.М.Куниця, К.А.Позаченюк, Ю.Г.Тютюнник. Цими науковцями міські ландшафти представлені переважно у вигляді механічного поєднання залишків натуральних ландшафтів з техногенним покривом. У дійсності, у результаті взаємодії ландшафтних комплексів з техногенним покривом формуються складні, ще недостатньо досліджені ландшафтно-технічні системи. Теоретичні засади їх дослідження розробили зарубіжні вчені Л.Ф.Куніцин, Г.І.Марцинкевич, Л.І.Мухіна, Х.Пойкер, В.С.Преображенський, К.М.Дьяконов, О.Ю.Ретеюм.
Дослідженнями ЛТчС у містах займалися Г.І.Денисик, О.Ю.Дмитрук, О.О.Кернична та П.Г.Шищенко. Однак, вони розглядали переважно генетико-морфологічний аспект структури ландшафтно-технічних систем. Поза увагою науковців залишились позиційно-динамічна і парагенетична ландшафтні територіальні структури міських ЛТчС. А саме парагенетичні та парадинамічні зв’язки є причиною багатьох сучасних екопроблем міст.
У вивченні міських ЛТчС, їх парагенетичних і парадинамічних зв’язків, існує ряд важливих і актуальних проблем: подальша розробка, удосконалення теоретичних засад їх дослідження, виявлення ландшафтно-технічної структури міських територій, взаємозв’язків ЛТчС між собою та з довкіллям, картографування та оптимізація ландшафтно-технічних систем у містах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідної теми Вінницького державного педагогічного університету ім.Михайла Коцюбинського Збереження навколишнього середовища (довкілля) та сталий розвиток”. Робота виконана в рамках науково-дослідної теми кафедри фізичної географії цього ВНЗу Антропогенна географія та антропогенні ландшафти України”. Матеріали дослідження використані при виконанні науково-дослідної теми Державного управління екології та природних ресурсів у Вінницькій області „Розробка проекту екологічної мережі земель Немирівської міської ради” та госпдоговірної теми Інституту географії НАН України „Підготовка переліку природних комплексів для формування національної екомережі (в окремому коридорі чи регіоні)” (номер держреєстрації 0102U005369).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - виявити чинники та закономірності формування, особливості сучасної ландшафтно-технічної структури міста Вінниці для прогнозування змін та оптимізації її в майбутньому.
Для досягнення поставленої мети необхідно було послідовно вирішити такі завдання:
- удосконалити та доповнити теоретико-методологічні засади дослідження міських ландшафтно-технічних систем і антропогенних парагенетичних ландшафтних комплексів;
- провести історико-ландшафтознавчий аналіз процесів формування і розвитку міських ландшафтно-технічних систем Вінниці;
- дослідити сучасну ландшафтно-технічну структуру території міста Вінниці;
- проаналізувати парагенетичні та парадинамічні зв’язки ЛТчС, виділити та дослідити типи антропогенних парагенетичних ландшафтних комплексів м.Вінниці, що формуються цими зв’язками;
- прогнозувати розвиток, визначити та обґрунтувати основні напрями оптимізації ландшафтно-технічних систем і антропогенних парагенетичних ландшафтних комплексів території міста Вінниці.
Об’єктом дослідження є міські ландшафтно-технічні системи та антропогенні парагенетичні ландшафтні комплекси території Вінниці як типового міста Центрального лісостепу України.
Предметом дослідження є закономірності формування, функціонування та розвитку, структура, типологія, напрями оптимізації ландшафтно-технічних систем і антропогенних парагенетичних ландшафтних комплексів території міста Вінниці.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувався ряд взаємопов’язаних методів дослідження. Методи історико-географічного, ландшафтознавчо-ретроспективного та аналітико-картографічного аналізів використані у процесі історико-ландшафтознавчого аналізу розвитку ландшафтно-технічних систем м.Вінниці. Застосування методів теоретичного узагальнення та систематизації фактів дало можливість розробити класифікаційні схеми міських ЛТчС і АПГЛК, сформулювати основні наукові поняття. Польові методи використані в дослідженні розвитку ландшафтно-технічних систем і антропогенних парагенетичних ландшафтних комплексів території м.Вінниці. При вивченні структури міських ЛТчС і АПГЛК, їх парагенетичних і парадинамічних зв’язків застосовано картографічний та математичні методи.
Наукова новизна одержаних результатів. Проведені дослідження міських ландшафтно-технічних систем дали можливість отримати нові наукові результати:
- удосконалено та доповнено теоретико-методологічні засади дослідження міських ландшафтно-технічних систем і антропогенних парагенетичних ландшафтних комплексів, зокрема виявлено їх структуру, виділено й досліджено типи ЛТчС і АПГЛК, проведено класифікацію АПГЛК;
- обґрунтовано періодизацію процесу формування та розвитку ландшафтно-технічних систем території міста Вінниці;
- вперше виділено та досліджено ландшафтно-антропогенні, ландшафтно-технічні, ландшафтно-інженерні мезосистеми і типи антропогенних парагенетичних ландшафтних комплексів території м.Вінниці;
- вперше розроблено карти і картосхеми розвитку та оптимізації ЛТчС, ландшафтно-технічної та антропогенної парагенетичної ландшафтної територіальних структур м.Вінниці;
- прогнозовано розвиток та обґрунтовано напрями оптимізації ЛТчС міста Вінниці.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретико-методологічні та методичні здобутки виконаного дослідження можуть бути використані при вивченні ландшафтно-технічних систем інших міст і регіонів України та зарубіжжя. Розроблені карти, картосхеми, прогноз розвитку та запропоновані напрями оптимізації ландшафтно-технічних систем використовуються працівниками управлінь міського господарства, містобудування і архітектури м.Вінниці, екології та природних ресурсів у Вінницькій області з метою оптимізації сучасної ландшафтно-технічної структури, запобігання та розв’язання екопроблем території міста. Картосхеми ландшафтної структури ставків та їх залишків” можуть бути використані для оптимізації та відновлення заплавно-ставкових рибогосподарських ландшафтно-інженерних мікросистем на малих річках Вінниці. Розроблені в дисертації теоретичні аспекти дослідження ландшафтно-технічних систем та зібраний фактичний матеріал використовуються при викладанні курсів Геоекологія”, Природнича географія Поділля”, Урбоекологія” і можуть бути використані при розробці та викладанні курсів Техноекологія”, Екологія ландшафтів”, Ландшафтознавство” у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського та в інших ВНЗах. Матеріали дисертації будуть використані в книзі Вінниця та її околиці” з серії Земля Подільська”, при розробці генерального плану забудови міста.
Особистий внесок здобувача. Здобувач самостійно провів польові дослідження, проаналізував та систематизував їх результати, розробив карти й картосхеми. Частина необхідного фактичного (результати аналізів атмосферного повітря, водних мас, ґрунтів) і картографічного матеріалу зібрана здобувачем в організаціях і установах м.Вінниці (міськвиконком, міська санепідемстанція, Державне управління екології та природних ресурсів у Вінницькій області). Здобувач удосконалив й доповнив ряд аспектів теорії дослідження міських ЛТчС і АПГЛК, провів історико-ландшафтознавчий аналіз процесів формування і розвитку ландшафтно-технічних систем Вінниці, дослідив сучасні ландшафтно-технічну та антропогенну парагенетичну ландшафтну територіальні структури міста.
Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень доповідались та обговорювались на щорічних звітних наукових конференціях викладачів Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського в 1997 2004рр., міжнародних наукових конференціях Ландшафт як інтегруюча концепція ХХІ сторіччя” (Київ, 1999), Ландшафт як основа науки. Проблеми постнекласичних методологій” (Вінниця, 2000), Теоретические и прикладные аспекты оптимизации и рациональной организации ландшафтов” (Воронеж, 2001), Регіональні екологічні проблеми” (Київ, 2002), „Антропогенні географія й ландшафтознавство в ХХ і ХХІ століттях” (Вінниця, 2003), всеукраїнських конференціях молодих вчених Актуальные вопросы современного естествознания” (Сімферополь, 2001, 2003).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 робіт загальним обсягом 3,3 д.а. З них 1 розділ (0,8 д.а.) в колективній монографії. Опубліковано 7 статей, 5 з яких - у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових наукових видань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Аналіз літературних і картографічних джерел, власні польові дослідження протягом 1996-2003 рр. показують, що в структурі міських ландшафтів доцільно виділяти 2 групи (ландшафтно-антропогенні та ландшафтно-техногенні системи) та 5 категорій (неконтрольовані, епізодично контрольовані і контрольовані ландшафтно-антропогенні системи, ландшафтно-технічні та ландшафтно-інженерні системи) ландшафтних комплексів. Відмінність між ними полягає в особливостях формування, функціонування, розвитку і, як наслідок, структури.
2. Різноманітність природних ресурсів і характеру їх господарського використання призвели до строкатості сучасної ландшафтно-технічної структури м.Вінниці. Співвідношення показників закритості, озеленення та висотності забудови дало можливість виділити на території міста 12 типів міських ландшафтів. Кожному ландшафтному комплексу міста відповідає певний тип ландшафтно-техногенних систем. З’ясовано, що міським ландшафтно-технічним системам притаманна ієрархічність: ділянка - група- масив - мікросистема- мезосистема - урбосистема - полісистема.
3. Підтверджено доцільність виділення внутрішніх та зовнішніх меж ландшафтно-технічних систем. Встановлено, що у зовнішніх межах проявляються парагенетичні та парадинамічні зв’язки, завдяки яким формуються, функціонують та розвиваються антропогенні парагенетичні ландшафтні комплекси. На території міста Вінниці виділено АПГЛК трьох класів і шести підкласів. У структурі антропогенних парагенетичних ландшафтних комплексів виділяються парагенетичні ландшафтні зони, підзони, пояси, яруси та смуги. Визначення зовнішніх меж є важливою проблемою, оскільки саме тут відбуваються непередбачувані і, часто, несприятливі природні процеси.
4. Історико-ландшафтознавчий аналіз показує, що у розвитку ландшафтно-технічних систем Вінниці доцільно виділяти 3 етапи: початковий (до 1362р.), становлення (1362 1829рр.) та інтенсивного розвитку (1830 2004рр.). Протягом першого етапу формувались, здебільшого, ландшафтно-технічні системи малоповерхової житлової забудови, польові та лучно-пасовищні ландшафтно-антропогенні системи. Переважно ці ландшафтні комплекси, але значно інтенсивніше та на більших площах, формувались і під час другого етапу. Найінтенсивнішим є процес формування ЛТчС на третьому етапі, який триває й нині. Визначальною його ознакою є формування та розвиток таких ландшафтно-технічних систем: промислових, середньо-, різно- і багатоповерхової житлової забудови.
5. У результаті довготривалого процесу освоєння території Вінниці сформувалась єдина міська селитебна ландшафтно-технічна полісистема. В її структурі виділяються дві ландшафтно-технічні урбосистеми житлова та промислово-житлова, 14 ландшафтно-технічних, 6 ландшафтно-антропогенних і 6 ландшафтно-інженерних мезосистем. Виявлено, що переважають за площами ландшафтно-технічні мезосистеми, зокрема малоповерхової житлової забудови.
6. У результаті проведеного аналізу виявлено, що у м.Вінниці найбільше різноманіття типів характерне для умовно-натуральних антропогенних парагенетичних ландшафтних комплексів. Механізми процесів формування та розвитку таких АПГЛК, здебільшого, добре вивчені, але недостатньо враховані. Наслідком цього є численні екопроблеми міських ЛТчС.
7. У майбутньому зростатимуть площі терасових і схилових ЛТчС мало- та багатоповерхової житлової забудови; терасових, схилових і вододільних промислових та складських ландшафтно-технічних масивів; заплавно-ставкових рибогосподарських ландшафтно-інженерних мікросистем; ландшафтно-антропогенних систем зелених насаджень. У процесах формування та розвитку антропогенних парагенетичних ландшафтних комплексів головне значення матимуть натуральні парагенетичні та парадинамічні зв’язки існуючих і нових господарських об’єктів з ландшафтами довкілля.

8. Оптимальний розвиток селитебної ландшафтно-технічної полісистеми м.Вінниці може бути забезпечений при врахуванні геоекологічних принципів проектування ландшафтно-технічних систем, зокрема і для корекції уже сформованих комплексів.