АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА РІЧкИ УКРАЇНИ : антропогенное воздействие На реках УКРАИНЫ

Краткое описание

Український науково-дослідний гідрометеорологічний інститут

На правах рукопису

Вишневський Віктор Іванович

УДК (556.18+556.53+628.1) (477)

АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ
НА РІЧкИ УКРАЇНИ

11.00.11 конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора географічних наук

Науковий консультант
доктор геогр. наук, проф.
І.П.Ковальчук

Київ 2003

ЗМІСТ

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

7

1. Методологічні засади конструктивно-географічних досліджень антропогенного впливу на річки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

19

1.1. Стан вивченості антропогенного впливу на річки . . . . . . . . . . .

19

1.2. Суть і зміст конструктивно-географічних досліджень антропогенного впливу на річки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

29

1.3. Чинники антропогенного впливу на річки . . . . . . . . . . . . . . . . .

31

1.3.1. Просторово-часові чинники впливу . . . . . . . . . . . . . . . . . .

32

1.3.2. Суть і структура впливу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

34

1.4. Концепція антропогенно змінених водних об’єктів як наукова база досліджень і вирішення водогосподарських проблем . . .

38

1.4.1. Передумови формування концепції . . . . . . . . . . . . . . . . . .

38

1.4.2. Структура, властивості, функціонування та еволюція антропогенно змінених річок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

39

1.5. Алгоритм, методи та прийоми конструктивно-географічних досліджень стану річок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

43

1.5.1. Алгоритм конструктивно-географічних досліджень стану річок. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

43

1.5.2. Методи, методики і прийоми конструктивно-географічних досліджень стану річок . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

46

1.6. Засади антропогенної гідрології . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

53

1.7. Засади конструктивно-географічного аналізу стану річок та антропогенного впливу на них . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

58

2. Зміни клімату та їх вплив на стік річок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

62

2.1. Зміни клімату . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

62

2.1.1. Зміни температури повітря . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

62

2.1.2. Зміни кількості атмосферних опадів . . . . . . . . . . . . . . . . .

69

2.1.3. Зміни снігового покриву . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

71

2.1.4. Зміни вологості повітря . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

73

2.1.5. Зміни швидкості вітру . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

74

2.1.6. Зміни випаровування з водної поверхні . . . . . . . . . . . . . .

75

2.2. Зміни випаровування з поверхні водозбору . . . . . . . . . . . . . . .

78

2.3. Зміни складових водного балансу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

81

2.4. Вплив кліматичних змін на стік рівнинних річок . . . . . . . . . . . .

83

2.4.1. Зміни середньорічного стоку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

83

2.4.2. Зміни максимального стоку великих річок . . . . . . . . . . . . .

101

2.4.3. Зміни внутрішньорічного і мінімального стоку . . . . . . . . .

105

2.5. Паводкові витрати річок Українських Карпат . . . . . . . . . . . . . .

106

2.5.1. Витрати води малої забезпеченості . . . . . . . . . . . . . . . . .

106

2.5.2. Районування території Карпат за умовами формування і характеристиками паводків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

111

3. Господарський комплекс та його вплив на річки . . . . . . . . . . . . . . .

119

3.1. Господарський комплекс та його потреби у воді . . . . . . . . . . . .

119

3.1.1. Особливості господарського комплексу України . . . . . . . .

119

3.1.2. Промисловість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

122

3.1.3. Сільське господарство . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

135

3.1.4. Транспорт . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

142

3.1.5. Будівництво . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

145

3.1.6. Комунальне господарство . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

146

3.1.7. Водоспоживання і водовідведення . . . . . . . . . . . . . . . . . .

147

3.1.8. Зарегулювання стоку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

153

3.2. Ландшафтні перетворення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

156

3.3. Вплив господарського комплексу на стік найбільших річок . . .

157

3.3.1. Вплив господарського комплексу на стік Дніпра . . . . . . .

160

3.3.2. Вплив господарського комплексу на стік Дністра . . . . . . .

163

3.3.3. Вплив господарського комплексу на стік Південного Бугу

167

3.3.4. Вплив господарського комплексу на стік Сіверського Дінця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

171

3.3.5. Антропогенний вплив на річки басейну р.Прип’яті . . . . . .

176

3.4. Використання річок та його районування . . . . . . . . . . . . . . . . .

179

3.5. Зміни стану річок в результаті антропогенного впливу . . . . . .

185

4. Вплив регулювання стоку на гідрологічний режим річок і гідроекологічну ситуацію . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

192

4.1. Вплив регулювання стоку на ділянку Дніпра поблизу м.Києва.

193

4.1.1. Гідрологічні та гідравлічні характеристики річки . . . . . . .

193

4.1.2. Трансформація стоку перед Київським водосховищем . .

198

4.1.3. Трансформація припливу води у Київському водосховищі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

206

4.1.4. Трансформація скидів води у нижньому б’єфі Київської ГЕС . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

208

4.2. Вплив Дністровського гідровузла на прилеглу ділянку річки . .

211

4.2.1. Зміни стану Дністра у верхньому б’єфі . . . . . . . . . . . . . . .

211

4.2.2. Зміни стану Дністра у нижньому б’єфі . . . . . . . . . . . . . . . .

222

4.3. Вплив Дністровського гідровузла на гідроекологічну ситуацію гирлової ділянки Дністра . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

230

4.3.1. Гідрографічні особливості гирлової ділянки . . . . . . . . . . .

230

4.3.2. Вплив регулювання стоку на водообмін плавневої ділянки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

233

4.4. Замулення плавневих озер . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

240

4.5. Обґрунтування параметрів екологічних попусків . . . . . . . . . . .

242

4.5.1. Параметри екологічних попусків . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . .

242

4.5.2. Повторюваність екологічних попусків . . . . . . . . . . . . . . . .

251

5. Антропогенний вплив на стік наносів і руслові процеси . . . . . . . . .

256

5.1. Антропогенний вплив на стік завислих наносів . . . . . . . . . . . .

256

5.1.1. Стік завислих наносів та його зміни . . . . . . . . . . . . . . . . . .

256

5.1.2. Пропозиції щодо раціоналізації спостережень за стоком наносів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

265

5.2. Транспортування наносів у рівнинних річках . . . . . . . . . . . . . .

267

5.3. Транспортування наносів у гірських річках . . . . . . . . . . . . . . . .

275

5.4. Антропогенний вплив на русла річок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

283

5.5. Критерій збереження русел річок від деградації . . . . . . . . . . . .

287

6. Антропогенний вплив на температуру води, льодовий режим
і гідрохімічні характеристики річок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

291

6.1. Антропогенний вплив на температуру води . . . . . . . . . . . . . . .

291

6.2. Антропогенний вплив на льодовий режим . . . . . . . . . . . . . . . .

298

6.2.1. Антропогенний вплив на товщину льодового покриву . . .

298

6.2.2. Антропогенний вплив на строки льодових явищ . . . . . . .

301

6.3. Антропогенний влив на гідрохімічні характеристики . . . . . . . .

303

6.3.1. Зміни мінералізації води протягом другої половини ХХ сторіччя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

303

6.3.2. Зміни гідрохімічних характеристик річок
у 1990-х роках . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

307

7. Конструктивно-географічні дослідження очікуваного
та ймовірного впливу на річки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

313

7.1. Оцінка впливу на річки споруджуваних гідроенергетичних об’єктів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

313

7.1.1. Вплив Дністровської ГАЕС на р.Дністер . . . . . . . . . . . . . .

313

7.1.2. Вплив Ташлицької ГАЕС на р.Південний Буг . . . . . . . . . .

316

7.1.3. Можливі наслідки створення ГЕС на р.Тисі . . . . . . . . . . .

318

7.2. Оцінка впливу на річки споруджуваних блоків Рівненської та Хмельницької АЕС . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

323

7.2.1. Вплив четвертого блоку Рівненської АЕС на стік р.Стирі

323

7.2.2. Вплив другого блоку Хмельницької АЕС на стік р.Горині

331

7.3. Оцінка ймовірного забруднення водних об’єктів на ділянках їх перетину магістральними нафтопроводами . . . . . . . . . . . . . .

334

7.3.1. Оцінка ймовірного забруднення Дніпродзержинського водосховища . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

334

7.3.2. Оцінка ймовірного забруднення р.Сіверський Донець . . .

344

7.3.3. Оцінка ймовірного забруднення Дніпра, Прип’яті та Сожу на ділянках, прилеглих до України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

348

7.3.4. Заходи щодо визначення і локалізації забруднення водних об’єктів на ділянках їх перетину магістральними нафтопроводами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

351

7.4. Нормативно-правові та конструктивно-географічні засади оптимізації використання річок і збереження їхнього стану .

353

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

358

Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

366

Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

404

ВСТУП

Актуальність теми
Значне, багатостороннє і довготривале використання річок України у різних сферах людської діяльності спричинило те, що вони зазнали істотних негативних змін. У багатьох випадках їх стан наближається до кризового або навіть набув його.
Ця ситуація зумовлена багатьма чинниками. Зокрема, водозабезпеченість України на одного мешканця є значно меншою, ніж у середньому в Європі. Окрім цього, матеріальне виробництво в Україні відзначається енергоємністю, матеріалоємністю і, відповідно, водоємністю. Поєднання цих чинників зумовило значне водоспоживання і водовідведення. Ще донедавна обсяг води, що забирався з природних водних об’єктів, становив 35-37 км3, безповоротний забір 15-17 км3. Ці величини не набагато менші водних ресурсів держави (близько 50 км3).
Значні потреби у воді, передусім у теплу пору року, спричинили необхідність здійснення масштабних робіт із зарегулювання стоку. Акумульований у ставах і водосховищах об’єм води (58,6 км3) перевищує середній річний стік Дніпра або стік, що формується на території країни [266, 317]. У свою чергу, негативними наслідками створення водосховищ стало значне зменшення водообміну, цвітіння води”, підтоплення прилеглої території. Береги найбільших водосховищ Дніпра під впливом абразії відступили на відстань до 200-300 м.
Дуже великим є вплив людини на якість річкової води. Разом із стічними водами у річки щороку надходять мільйони тонн різноманітних забруднюючих речовин. Крім цього, на якість води впливає ще й площинний змив.
Значний вплив на річки спричинила також господарська діяльність на водозборі. Зокрема, частка розораних земель в Україні (близько 54%) є однією з найвищих у світі. При цьому значна їх частина відведена під просапні культури, площі під якими чи не найбільше зазнають ерозії. Як зазначає І.П.Ковальчук [189-191], інтенсивна господарська діяльність (зокрема, сільськогосподарська) спричинила скорочення довжини річок, їх замулення і навіть повне зникнення.
За історичний період приблизно втричі зменшилася лісистість території. Водночас значно збільшилися площі під забудовою, транспортними шляхами, а також під відвалами, відстійниками тощо.
Економічна криза, що сталася протягом 1990-х років, призвела до істотного погіршення стану багатьох водогосподарських об’єктів, ускладнення їх експлуатаційного режиму. Зокрема, погіршення експлуатації осушуваних земель спричинило їх підтоплення та вторинне заболочування. Водночас у країні збільшилася повторюваність техногенних аварій, в тому числі пов’язаних із річками.
В останні десятиріччя все чіткіше проявляється вплив на річки глобальних чинників. У цьому разі найважливішими є зміни клімату, зокрема підвищення середньорічної і особливо зимової температури повітря.
Наведені дані свідчать про те, що результати досліджень річок, виконаних ще 10-20 років тому, вже не відображають їх сучасного стану. У зв’язку з цим, нагальним завданням сучасної географічної науки є дослідження стану річок України з конструктивно-географічних позицій та розв’язання проблем, пов’язаних із впливом на них об’єктів господарського (передусім водогосподарського) комплексу. Кінцева мета цих досліджень полягає у розробці системи рекомендацій, спрямованих на мінімізацію антропогенного впливу, поліпшення гідроекологічної ситуації та забезпечення оптимального функціонування водогосподарського комплексу. Саме цим аспектам географічних досліджень приділено найбільше уваги у дисертаційній роботі.
Основними напрямками досліджень виступали:
· розроблення методологічних засад конструктивно-географічних досліджень антропогенного впливу на річки;
· оцінка змін стану річок у результаті антропогенної (передусім водогосподарської) діяльності;
· оцінка ролі найголовніших чинників, що впливають на річки та гідроекологічну ситуацію.
В останньому випадку основну увагу приділено водозабору і водовідведенню, а також зарегулюванню стоку. Саме через ці чинники найбільше проявляється вплив господарської діяльності на річки, який поки залишається недостатньо вивченим. У роботі не аналізувався вплив тих антропогенних чинників, що почали діяти до початку гідрометричних спостережень (розорювання території, зведення лісу у минулі сторіччя).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Основний обсяг досліджень виконано в Українському науково-дослідному гідрометеорологічному інституті (УкрНДГМІ) протягом 1987-2002 рр. у рамках планів Держгідромету України (номери державної реєстрації 01900018170, 01910032613, 0195U025592, 0195U025593), Кліматичної програми України (0198U004868), Державної програми протипаводкових заходів (0194U020452), Постанови Кабінету Міністрів України (0197U016376), проекту 6.3/241 Державного фонду фундаментальних досліджень і т. ін.
Мета і завдання дослідження
Мета дисертаційної роботи комплексне і цілісне оцінювання антропогенного впливу на річки України, спрямоване на розробку рекомендацій щодо мінімізації його негативних наслідків, поліпшення гідроекологічної ситуації, раціональне використання водних ресурсів та оптимізацію роботи водогосподарського комплексу держави.
Досягнення мети потребувало розв’язання спектра завдань. Умовно їх можна поділити на три групи: теоретико-методологічні, регіонально-географічні та прикладні.
До першої групи входить:
1. Розроблення методологічних засад конструктивно-географічних досліджень антропогенного впливу на річки.
2. Окреслення засад антропогенної (водогосподарської) гідрології.
3. Класифікація чинників антропогенного впливу на річки.
До регіонально-географічних завдань можна віднести:
1. Оцінювання природного стоку найбільших річок України та впливу господарської діяльності на його зміни.
2. Встановлення закономірностей стоку завислих і тягнених наносів рівнинних і гірських річок.
3. Оцінювання регіональних змін метеорологічних величин, що найбільше впливають на річки.
4. Визначення особливостей паводкового режиму річок Українських Карпат і впливу на нього кліматичних змін і господарської діяльності.
5. Встановлення особливостей термічного і льодового режимів річок і змін, що відбулися в останні десятиріччя.
6. Виявлення гідроекологічних особливостей плавневих ділянок річок, у тому числі їх чутливості до антропогенного впливу.
До конструктивно-географічних завдань належать:
1. Оцінювання наслідків створення великих водогосподарських та енергетичних об’єктів.
2. Розробка рекомендацій, спрямованих на мінімізацію негативних наслідків водогосподарського будівництва і на поліпшення гідроекологічної ситуації.
3. Обґрунтування системи заходів, спрямованих на мінімізацію ймовірного забруднення річок у разі аварій на трубопровідному транспорті.
4. Обґрунтування рекомендацій щодо здійснення моніторингу на річках.
Зазначені вище завдання вирішувалися шляхом проведення аналітичних і польових досліджень, а також узагальнення отриманих результатів. Зокрема, польові дослідження здійснено практично на всіх великих річках України: Дніпрі, Дністрі, Південному Бузі, Сіверському Дінці, Десні, Прип’яті. Окрім цього, за участю та під керівництвом автора виконано дослідження на багатьох штучно створених водних об’єктах: водосховищах, великих каналах, водоймахохолоджувачах тощо. За час роботи над дисертацією автором обстежено понад сто річок і водойм усіх регіонів України від Карпат і Полісся до Причорномор’я і Криму. Оцінювання впливу господарського комплексу здійснювалося шляхом узагальнення матеріалів багатьох відомств, ознайомлення з ходом будівництва чи експлуатації десятків об’єктів. Автору вдалося побувати практично на всіх великих водогосподарських об’

Список литературы

ВИСНОВКИ

Виконані дослідження антропогенного впливу на річки свідчать про те, що діяльність людини відіграє надзвичайно велику роль у тих перетвореннях, які відбулися і продовжують відбуватися з річками України. Антропогенний вплив спричинив зміни стоку води і наносів, термічного режиму, гідрохімічних характеристик, екологічного стану переважної більшості річок. У багатьох випадках стан річок більше залежить від антропогенного впливу, ніж від природних чинників. Ці обставини спричинили необхідність комплексних досліджень річок, що поєднують як теоретичні розробки, так і сферу їх практичної реалізації.
Проведені дослідження дали підставу зробити такі висновки:
1. Наслідком значного, багатостороннього і довготривалого антропогенного впливу на річки України є те, що вони зазнали істотних змін. Це стосується переважної більшості річок, які набули антропогенно зміненого стану.
Зазначена ситуація свідчить про необхідність розробки такого підходу у вивченні річок, який являв би собою комплексні дослідження стану річок разом із чинниками, що впливають на них. Такий підхід може бути названий конструктивно-географічним аналізом стану річок або конструктивно-гідрологічним аналізом. Ним є комплексні дослідження стану річок разом із чинниками антропогенного впливу, що впливають на них, спрямовані на розробку заходів поліпшення гідроекологічної ситуації, раціональне використання водних ресурсів та оптимізацію роботи водогосподарського комплексу.
Важливою особливістю конструктивно-географічного аналізу стану річок є аналіз об’єктсуб’єктних відносин між річками та чинниками впливу на них.
Розроблено класифікацію чинників антропогенного впливу на річки та інші водні об’єкти, в основу якої покладено такі критерії, як вид, інтенсивність, масштабність, тривалість впливу тощо. Оцінено здатність водних об’єктів реагувати на антропогенний вплив.
2. Окреслено засади нового конструктивно-географічного напряму антропогенної гідрології, найважливішою складовою якої є водогосподарська гідрологія. Нею є комплексні дослідження впливу на річки окремих галузей господарського комплексу, а також на елементи гідрологічного режиму, якісні характеристики води, гідроекологічну ситуацію. Сюди входить також розробка практичних рекомендацій, спрямованих на мінімізацію негативних наслідків господарської діяльності, а також прогнозування її впливу на річки.
3. На території України та Білорусі в останні десятиріччя сталися зміни багатьох метеорологічних величин, які істотно вплинули на гідрологічний режим і стан річок. Середньорічна температура повітря підвищилася на 0,7-0,9 0С за 100 років, що більше, ніж для усієї земної кулі. Найзначнішим (приблизно на 2 0С за 100 років) є підвищення температури у перші місяці року. Найстрімкішим є її підвищення температури повітря в останні 20-30 років. Улітку зміни порівняно невеликі.
Існує тенденція до вирівнювання температури повітря протягом року і нівелювання температурних відмінностей між окремими регіонами. Відмінності між літом і зимою, а також між північною і півдненною частинами України стають меншими.
Кількість опадів на території Білорусі, де формується частина стоку Дніпра, в розрахунку на 100 років приблизно зменшилася на 10-15%, на півдні України на стільки ж збільшилася.
Упродовж останніх десятиріч проявляється тенденція до зниження висоти снігового покриву, збільшення вологості повітря, зменшення швидкості вітру та зменшення випаровування з водної поверхні.
4. Зміни клімату істотно вплинули на гідрологічний режим і гідроекологічний стан річок. Стік найбільших річок має тенденцію до збільшення. Зокрема, стік Дніпра поблизу Києва має тенденцію до збільшення приблизно на 10% у розрахунку на 100 років. Основним чинником збільшення водності річок є зміни складових водного балансу, зокрема зменшення випаровування з поверхні водозбору.
Існує тенденція до збільшення середньорічних витрат води великої забезпеченості.
Визначено водність найбільших річок України, яка б спостерігалась у природних умовах. Середня багаторічна витрата води Дніпра поблизу Києва становить 1390, у створі Лоцмано-Кам’янка 1670, у гирлі 1700м3/с (53,6 км3/рік). Середня багаторічна витрата води Дністра на посту Заліщики становить 229 м3/с, Бендери 316, Південного БугуОлександрівка 95,8, Сіверського ДінцяЛисичанськ 117 м3/с.
Наслідком змін клімату є тенденція до вирівнювання внутрішньорічного розподілу стоку річок: максимальні витрати весняного водопілля зменшуються, водночас збільшуються витрати зимової та літньої межені. Крім цього, спостерігається тенденція до більш раннього настання водопілля.
5. Господарська діяльність істотно вплинула на водність найбільших річок України, зокрема Дніпра і Сіверського Дінця. Безповоротний забір з Дніпра, а також втрати, пов’язані з випаровуванням з поверхні ставів і водосховищ, спричинили те, що в сучасних умовах водність річки у гирлі є меншою, ніж поблизу м.Києва. Зокрема, у 1997-2001 рр. вона становила: Київ 1610 м3/с, Каховська ГЕС 1500 м3/с. Зменшення стоку Дніпра у гирлі в результаті господарської діяльності за останні десятиріччя в середньому становить 13 км3 (24% від норми), Сіверського ДінцяЛисичанськ 0,9-1,0 км3 (близько 26%).
6. На території України одним із найважливіших чинників впливу на річки є регулювання стоку. На прикладі Дністровського водосховища показано наслідки зарегулювання, що сталися на ділянці довжиною 800 км від зони виклинювання до гирла.
У перші роки існування Дністровського водосховища його водний баланс розраховувався з великою похибкою, що полягала у завищених значеннях бічного припливу. Методика розрахунку водного балансу, в якій деталізовано бічний приплив, показала існування відповідності прибуткової і витратної складових. Характерною особливістю водосховища, яка відрізняє його від інших великих водосховищ України, є швидкі і значні зміни рівня води у верхньому б’єфі, що визначаються передусім значною глибиною водосховища, а також паводковим режимом Дністра. Розроблено методику розрахунку змін рівня води залежно від характеристик припливу та скидних витрат.
Дністровський гідровузол спричинив істотні зміни внутрішньорічного розподілу стоку, рівнів і витрат, каламутності і температури води у нижньому б’єфі. Внаслідок того, що вода скидається з глибин, розташованих нижче шару термострибка, її температура у нижньому б’єфі влітку знизилася. Зокрема, на посту Могилів-Подільський зниження температури у травнілипні становить 6 0С.
Виявлено значну уразливість до антропогенного втручання гирлової ділянки Дністра. Ця особливість полягає у тому, що водообмін у плавнях істотно залежить від мінливості витрат і рівня води. Вирівнювання стоку в результаті його зарегулювання призвело до значного зменшення об’єму води, що надходить у плавні.
Розроблені методи розрахунку кількості води, що надходить у плавневий масив, показали, що ця частка є меншою за 10% річного стоку річки. За цих умов плавневий масив не в змозі відігравати помітну роль у поліпшені якості води. Запропоновано метод оцінювання кількості води, що зосереджена у плавнях Дністра.
7. Покращання екологічної ситуації на Дністрі може бути здійснено шляхом виконання науково обґрунтованих екологічних попусків з Дністровського водосховища. Їх параметри визначаються гідрологічними, екологічними особливостями, а також господарським використанням річки. Мінімальні витрати води, які необхідно скидати з водосховища, становлять 420-430 м3/с. Водночас бажаним є те, щоб вони були більші за 500 м3/с і менші за 1000 м3/с. Обов’язковою вимогою до екологічних попусків є їхня неперервність. Термін проведення попусків у загальному випадку є таким: з 15-20 квітня по 9-10 травня. Важливим є щорічне їх проведення. Якщо цього не робити, екосистема гирлової ділянки Дністра перебуватиме у пригніченому стані.
8. Стік наносів у річках України істотно залежить від антропогенного впливу, передусім від зарегулювання стоку. На більшості гідрологічних пос-тів, за винятком розташованих у Карпатах, спостерігається тенденція до зменшення стоку завислих наносів. Це пояснюється передусім акумуляцією наносів у розташованих вище по течії ставах і водосховищах. Урахування господарської діяльності дало змогу збудувати нову, уточнену карту каламутності води. Найбільша каламутність води (понад 1000 г/м3) спосте-рігається в гірських річках Криму, найменша (10-20 г/м3) у річках Полісся.
Обґрунтовано нову схему транспортування наносів у рівнинних річках в залежності від гідравлічних чинників. Залежно від крупності наносів і швидкості течії, у річках відбуваються різноспрямовані процеси розмиву русла, транзиту і осаджування наносів. При порівняно невеликих швидкостях течії, що переважають у більшості малих рівнинних річок, основним є процес акумуляції наносів, який зумовлює їх деградацію.
9. Запропоновано схему розрахунку тягнених наносів гірських річок, яка враховує особливості стоку води та існування самовідмостки. Доцільність цього полягає в тому, що стік підстильного шару на два порядки більший за стік шару самовідмостки. Значне поширення видобування руслового алювію з річок Карпат (передусім шару самовідмостки) спричиняється до розмиву русел, зниження їх висотного положення. За піввіковий період зниження висотного положення русел багатьох річок Карпат сягає 1 м і більше.
10. Кліматичні зміни, а також господарська діяльність спричинили те, що термічний режим річок в останні десятиріччя істотно змінився. Зокрема, відбулося практично повсюдне підвищення температури води у весняний період. Температура води у березніквітні в останні два десятиріччя, порівняно з попереднім періодом, підвищилася на 0,4-0,5 0С. Перехід температури навесні через 0,2 0С і 10,0 0С наблизився до початку року на 5-10 діб.
З-поміж господарських чинників впливу на температуру води найважливішою є роль скидів промислових і комунальних підприємств. Скид тепла у річки є співвідносним з тепловим стоком найбільших річок, за винятком Дніпра. Наслідком скидів тепла є підвищення температури води у деяких річках на 3-5 0С. Ще одним важливим чинником впливу на термічний режим річок є зарегулювання стоку, яке зумовило зміщення найвищої і найнижчої температури на пізніші терміни.
11. Підвищення температури повітря у холодну пору року істотно вплинуло на льодовий режим річок. Товщина льоду протягом 1981-2000рр., порівняно з попереднім періодом, зменшилася приблизно вдвічі. Істотно зменшилася й максимальна товщина льоду. Тепер вона спостерігається на однудві декади раніше, ніж у попередній період.
Значними є зміни строків льодових явищ. Тривалість періоду з льодовими явищами, особливо з льодоставом, зменшилася. Зокрема, тривалість льодоставу зменшилася на однудві декади. Ці зміни спричинені більш раннім настанням льодових явищ у весняний період.
12. Антропогенний вплив істотно вплинув на гідрохімічні характеристики річок, передусім розташованих у промислово розвинутих регіонах. Нова карта мінералізації води, побудована за даними спостережень в останні роки, свідчить про її істотне підвищення практично на всій території країни, порівняно з умовами, що спостерігалися в середині ХХ ст. Мінералізація води р.Сіверський Донець (Лисичанськ) за цей період збільшилася вдвічі, Дніпра у гирлі на третину.
На гідрохімічні характеристики річок вплинули зміни, що сталися у господарській сфері у 1990-х роках. Протягом цих років мінералізація води дещо зменшилася, що спричинено як підвищеною водністю річок, та і зменшенням антропогенної діяльності. Водночас відбулося помітне зменшення концентрації сполук азоту, що, вірогідно, спричинено істотним зменшенням внесення мінеральних добрив.
13. На території України може бути виділено 13 районів з істотно різним використанням річок. Розроблено шкалу антропогенного впливу на річки, відповідно до якої оцінено їх стан. У цілому дуже значними є зміни стану річок півдня та сходу країни. Водночас річки з дуже зміненим станом зустрічаються і в інших регіонах, що спричинено особливостями впливу на них антропогенного чинника.
14. Визначено наслідки введення в дію найважливіших енергетичних об’єктів, що споруджуються в Україні. Добудова Дністровської ГАЕС істотно не вплине на гідроекологічну ситуацію. Введення її в дію сприятиме наближенню температури води у річці до природної.
Закінчення будівництва Ташлицької ГАЕС поблизу р.Південний Буг не суперечить нормативно-правовим засадам регулювання стоку. Водночас має бути вирішено питання радіаційного впливу, оскільки верховою водоймою ГАЕС має слугувати водоймаохолоджувач Південно-Української АЕС.
Введення в дію нових енергоблоків на Рівненській і Хмельницькій АЕС істотно не вплине на стік річок Стир і Горинь. Вимоги щодо мінімальних (санітарних) витрат у зазначених річках нижче АЕС будуть гарантовані. Певною мірою це пояснюється вирівнюванням внутрішньорічного розподілу стоку в результаті кліматичних змін, а також зменшенням водоспоживання.
15. Потенційно небезпечними об’єктами впливу на річки України є магістральні нафтопроводи. Забруднення річок, яке може статися, істотно залежить від місцевих чинників, зокрема, розташування і специфіки господарських об’єктів. У тому разі, коли підводний перехід знаходиться у нижньому б’єфі водосховищ, поширення нафтової плями можна зменшити шляхом зменшення скидних витрат. За будь-яких обставин нижче місця переходу заздалегідь мають бути визначені рубежі, на яких повинні здійснюватися відповідні контрзаходи.
16. Отримані дані про зміни клімату на території України, а також аналіз розвитку господарської сфери свідчать про необхідність підвищеної уваги до проблем підтоплення, запобігання аварійним ситуаціям, забез-печення надійності водопровідно-каналізаційних систем та очисних споруд.
Покращання стану річок може бути досягнуто в результаті подальшої розробки нормативно-правових документів щодо їх використання. Відповідні документи доцільно доповнити відповідальністю не тільки за порушення стану річок, а й за сам стан. Прийняття цього положення підніме статус моніторингу і відповідно сприятиме його розвитку, в тому числі збільшенню пов’язаності з господарською сферою.
Отримані у роботі результати представляють інтерес для навчального процесу, зокрема для підготовки студентів-гідроекологів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авакян А.Б., Широков В.М. Комплексное использование и охрана водных ресурсов. Минск: Изд-во «Университетское», 1990. 240 с.
2. Авакян А.Б., Подольский С.А. К вопросу о влиянии водохранилищ на животных // Водные ресурсы. 2002. Т.29. №2. С.141-151.
3. Адаменко О., Рудько Г., Ковальчук І. Екологічна геоморфологія. Івано-Франківськ: Факел, 2000. 412 с.
4. Адобовский В.В., Губанов В.В., Адобовская М.Б. К проблеме деградации и реконструкции закрытых лиманов Северо-Западного Причерноморья // География и природные ресурсы. 2000. №3. С.63-67.
5. Айзенберг М.М., Щербак А.В. Река Днепр и город Киев (к вопросу о развитии гидрологических исследований) // Тр. УкрНИИ Госкомгидромета. 1985. Вып. 201. С.3-15.
6. Алексеевский Н.И., Коронкевич Н.И., Литвин Л.Ф. и др. Сток и эрозия почв на водосборах как факторы экологической обстановки на реках // Изв. РАН. Сер. географическая. 2000. №1. С.52-63.
7. Алмазов А.М. Гидрохимия устьевых областей рек. К.: Изд-во АН УССР, 1962. 256 с.
8. Алмазов А.М., Денисова А.И., Майстренко Ю.Г., Нахшина Е.П. Гидрохимия Днепра, его водохранилищ и притоков. К.: Изд-во АН УССР, 1967. 316 с.
9. Андреянов В.Г. Внутригодовое распределение речного стока. Л.: Гидрометеоиздат, 1960. 328 с.
10. Антонов О., Хільчевський В. Можливість скидання мінералізованих вод підприємств гірничо-металургійного комплексу Кривбасу в річки Інгулець і Саксагань // Україна та глобальні процеси: географічний вимір. КиївЛуцьк. 2000. Т.2. С.226-228.
11. Антропогенні зміни біогеоценотичного покриву в Карпатському регіоні. К.: Наук. думка, 1994. 167 с.
12. Бабкин В.И., Вуглинский В.С. Водный баланс речных бассейнов. Л.: Гидрометеоиздат, 1982. 192 с.
13. Бабич М.Я., Вишневський В.І. Водогосподарське використання ве-ликих річок України // Меліорація і водне госп-во. 1996. Вип.82. С.65-76.
14. Базилевич В.А., Бухин М.Н., Назаров И.И. К вопросу заиления водохранилищ на реках Карпат // Водные ресурсы. 1988. №3. С.83-95.
15. Базилевич В.А., Вишневский В.И. О расходе взвешенных наносов в малых равнинных реках // Динамика и термика рек, водохранилищ и окраинных морей. Тез. докл. М. 1994. Т.1. С.189-191.
16. Базилевич В.А., Вишневский В.И. Расчет стока наносов горных рек // Наук. праці УкрНДГМІ. 1998. Вип.246. С.76-85.
17. Базилевич В.А., Грибовская Н.К., Козицкий В.В. Определение расхода взвешенных наносов в песчаных руслах рек // Гидравлика и гидротехника. 1988. Вып.46. С.32-38.
18. Базилевич В.А., Козицкий В.В. Изменение состава взвешенных наносов в процессе деформации дна русла // Гидравлика и гидротехника. 1986. Вып.43. С.41-46.
19. Байкова И.М., Ефимова Н.А., Строкина Л.А. Современное изменение облачного покрова над территорией России // Метеорология и гидрология. 2002. №9. С.52-61.
20. Балабанов Г. Структурна трансформація економіки України: інституційний, галузевий і територіальний аспекти // Україна і глобальні процеси: географічний вимір. КиївЛуцьк: Вежа, 2000. Т.1. С.234-237.
21. Барановський В.А. Екологічна географія і екологічна картографія. К.: Фітосоціоцентр, 2001. 252 с.
22. Бартосевич С.О. О Днестровских плавнях и их народнохозяйственном значении // Зап. Императ. о-ва сельского х-ва Южной России. -Одесса, 1907. № 7. С.62-80; № 8. С.24-35.
23. Беркович К.М., Злотина Л.В., Иванов И.И. и др. Развитие русла среднего и нижнего Днестра в условиях интенсивной антропогенной нагрузки // Экологические процессы эрозии почв и русловых процессов. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1992. С.141-165.
24. Беркович К.М., Чалов Р.С., Чернов А.В. Экологическое русловедение. М.: ГЕОС, 2000. 332 с.
25. Бильчук А.С. Учет русловых процессов при расчете гидравлических сопротивлений русел горных рек // Мелиорация и водн. хоз-во. 1990. Вып.73. С.53-56.
26. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. К.: Либідь, 1993. 304 с.
27. Бодареу Н.Н., Карлов В.И., Зеленин А.М. Адаптивные изменения популяций ценных фитофильных рыб Нижнего Днестра под влиянием гидростроительства // Современное состояние экосистем рек и водохранилищ бассейна Днестра. -Кишинев: Штиинца, 1986. С.144-165.
28. Бойко В.М., Кульбіда М.І., Сусідко М.М. Визначний дощовий паводок на річках Закарпаття в листопаді 1998 р. // Наук. праці УкрНДГМІ. 1999. №247. С.91-101.
29. Бойко М.Ф., Чорний С.Г. Екологія Херсонщини. Херсон, 2001. 156 с.
30. Бойко О.В., Ободовський О.Г., Хільчевський В.К. Гідрологія річок урбанізованих територій (на прикладі міста Києва) // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. 2002. №3. С.14-24.
31. Бойченко С.Г., Волощук В.М., Дорошенко І.А. Глобальне потепління та його наслідки на території України // Український геогр. ж. 2000. №3. С.59-68.
32. Боков В.А., Луцик А.В. Основы экологической безопасности. Симферополь: Сонат, 1998. 224 с.
33. Будз М. Геофізичні й геохімічні процеси на осушуваних землях та їх вплив на навколишнє середовище // Україна і глобальні процеси: географічний вимір. Київ-Луцьк: Вежа, 2000. Т.3. С.12-16.
34. Будыко М.И., Ефимова Н.А., Строкина Л.А. Эмпирические оценки изменения климата к концу XX столетия // Метеорология и гидрология. 1999. №12. С.5-12.
35. Бухин М.Н., Кафтан А.Н., Базилевич В.А. Основные типы русел рек Украинских Карпат // Мелиорация и водн. хоз-во. 1974. Вып.29. С.47-55.
36. Бышовец Л.Б., Молодых В.П., Кочубей С.Г. и др. Антропогенные изменения стока малых рек Украины и их учет при водохозяйственном планировании // Тр. V Всесоюз. гидрол. съезда. Л.: Гидрометеоиздат, 1990. Т.4. С.613-619.
37. Васенко О.Г. Вплив підприємств харчової промисловості на екологічний стан басейну ріки Дніпро. Харків: УкрНДІЕП, 1999. 35 с.
38. Васенко О.Г. Екологічні основи водоохоронної діяльності в теплоенергетиці. -Харків: УкрНДІЕП, 2000. Т.1. 243 с.
39. Василевський Г.А. Електроенергетика Карпат. Ужгород: Карпати, 1970. 136 с.
40. Васильев Ю.С., Хрисанов Н.И. Экологические аспекты гидроэнергетики. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1984. 248 с.
41. Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста. М.: Наука, 1988. 520 с.
42. Вилейско-Минская водная система / В.Н.Плужников, Р.А.Станкевич, М.И.Малижонок., Д.Ф.Жуков. Минск: Изд-во Университетское”, 1987. 63 с.
43. Вирнык Д.Ф. Комплексное народнохозяйственное использование водных ресурсов Донбасса. К.: АН УССР, 1940. 256 с.
44. Вишневский В.И. Исследования гидравлических характеристик Северо-Крымского канала // Ред. Гидробиол. ж. К., 1987. 49 с. Деп. в ВИНИТИ 14.10.87. №7226-В.
45. Вишневский В.И. Моделирование течений Днестровского лимана // Тр. УкрНИГМИ. 1990. Вып. 235. С.68-75.
46. Вишневский В.И. Влияние регулирования стока на экологическую обстановку в устьях рек // Материалы совещания «Экология и гидравлика будущего». Часть 1. М., 1990. С.60-63.
47. Вишневский В.И. Гидрография устьевого участка Днестра // Тр. УкрНИГМИ. 1991. Вып. 240. С.80-97.
48. Вишневский В.И. О водном балансе Днестровского водо­хранилища // Мелиорация и водное хозяйство. 1991. №11. С.20-22.
49. Вишневский В.И. Гидрологический режим Днестровского водохранилища // Мелиорация и водн. хоз-во. 1991. Вып. 74. С.44-49.
50. Вишневский В.И. Трансформация попусков в нижнем бьефе Дне-стровской ГЭС // Гидротехническое строительство. 1991. №11. С.37-39.
51. Вишневский В.И. Гидрохимическая характеристика нижнего течения Днестра // Гидробиол. ж. 1992. Т.28. №5. С.82-87.
52. Вишневский В.И. Экологический попуск и его реализация на Днестре // Гидротехническое строительство. 1993. № 3. С.49-52.
53. Вишневский В.И. Об изменениях в твердом стоке Днестра и заилении Дубоссарского водохранилища // Мелиорация и водн. хоз-во. 1993. Вып.78. С.36-41.
54. Вишневский В.И. О максимальных уровнях на р.Десне, определя­ющих затопление её поймы // Тр. УкрНИГМИ. 1993. Вып.245. С.64-72.
55. Вишневский В.И. О критерии сохранения речных русел от деградации // Тр. УкрНИГМИ. 1993. Вып.245. С.73-80.
56. Вишневский В.И. О природоохранном режиме эксплуатации Дне-стровского водохранилища // Водные ресурсы. 1993. № 5. С.641-649.
57. Вишневский В.И. О заилении озер плавневого массива Днестра // Метеорология, климатология и гидрология. 1993. Вып.29. С.3-10.
58. Вишневський В.І. Про стан малих річок України // Меліорація і водне госп-во. 1994. Вип.80. С.47-58.
59. Вишневський В.І. Антропогенні зміни річкового стоку Дністра // Меліорація і водне госп-во. 1994. Вип. 81. С.55-63.
60. Вишневский В.И. Пиковый режим работы ГЭС как фактор формирования обратного течения в боковом притоке // Гидротехническое строительство. 1994. № 9. С.22-26.
61. Вишневский В.И. Гидрологические характеристики Днепра и Десны у г.Киева // Ред. Гидробиол. ж. -К., 1994. Деп. в ВИНИТИ 16.06.94. -№ 1495 В94. 23 с.
62. Вишневский В.И. О количестве воды, проходящей через плавневый массив // Гидробиол. ж. 1995. Т.31. № 4. С.104-110.
63. Вишневський В.І. Про екологічні попуски на Дністрі // Метеорологія, кліматологія і гідрологія. 1995. Вип.30. С.3-11.
64. Вишневський В.І. Про зміни клімату і стоку річок в Україні // Меліорація і водне госп-во. 1996. Вип.83. С.72-81.
65. Вишневський В.І. Трансформація стоку Дніпра на ділянці біля м.Києва // Меліорація і водне госп-во. 1998. Вип.85. С.66-76.
66. Вишневський В.І. Максимальні витрати води на річках Українських Карпат // Наук. праці УкрНДГМІ. 1999. Вип.247. С.102-113.
67. Вишневський В.І. Річки і водойми України. Стан і використання. К.: Віпол, 2000. 376 с.
68. Вишневський В.І. Про вплив добудови другого блоку Хмельницької АЕС на стік р.Горині // Водне господарство України. 2000. №5-6. С.50-52.
69. Вишневський В.І. Транспортування і осаджування наносів у рівнинних річках // Наук. праці УкрНДГМІ. 2000. Вип.248. С.91-99.
70. Вишневський В.І. Про раціоналізацію спостережень за стоком річкових наносів // Наук. праці УкрНДГМІ. 2000. Вип.248. С.123-137.
71. Вишневський В.І. Вплив антропогенного фактора на стік найбільших річок України // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. 2001. Т.2. С.230-238.
72. Вишневський В.І. Водність річок України: природні і антропогенні чинники впливу // Наукові записки Тернопільського пед. ун-ту. Сер.: Біологія. 2001. №3. С.15-16.
73. Вишневський В.І. Зміни клімату і річкового стоку на території України і Білорусі // Наук. праці УкрНДГМІ. 2001. Вип.249. С.89-105.
74. Вишневський В.І. Про водогосподарський напрям у гідрології // Наук. праці УкрНДГМІ. 2001. Вип.249. С.121-137.
75. Вишневський В.І. Природні та антропогенні чинники затоплення території у басейні Прип’яті // Український геогр. ж. 2002. №1. С.45-50.
76. Вишневський В.І. Про вплив четвертого блоку Рівненської АЕС на стік р.Стирі // Меліорація і водне госп-во. 2002. Вип.88. С.143-153.
77. Вишневський В.І. Зміст водогосподарської гідрології // Гідрометеорологія і охорона навколишнього середовища 2002. Тези доповідей. Одеса, 2002. С.168-169.
78. Вишневский В.И., Бильчук А.С., Онищук В.В. Скоростная структура потока в русле с малым уклоном // Мелиорация и водное хозяйство. 1988. №4.