МИХАЙЛЕНКО ТЕТЯНА ЮРІЇВНА. АНТРОПОГЕНІЗАЦІЯ ЛАНДШАФТІВ ПОДІЛЛЯ У ХV – ХIХ СТОЛІТТЯХ : МИХАЙЛЕНКО ТАТЬЯНА ЮРИЕВНА. АНТРОПОГЕНИЗАЦИЯ ЛАНДШАФТОВ ПОДОЛЬЯ В ХV – ХIХ ВЕКАХ MYKHAYLENKO TETYANA YURIYIVNA. ANTHROPOGENIZATION OF PODILA LANDSCAPE IN THE XV - XIX CENTURIES

Краткое описание

МИХАЙЛЕНКО ТЕТЯНА ЮРІЇВНА. Назва дисертаційної роботи: "АНТРОПОГЕНІЗАЦІЯ ЛАНДШАФТІВ ПОДІЛЛЯ У ХV – ХIХ СТОЛІТТЯХ"

Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
На правах рукопису
МИХАЙЛЕНКО ТЕТЯНА ЮРІЇВНА
УДК 911.53:551.438.5(477.43/44) «14/18» (043.5)
АНТРОПОГЕНІЗАЦІЯ ЛАНДШАФТІВ ПОДІЛЛЯ
У ХV – ХIХ СТОЛІТТЯХ
11.00.11 – конструктивна географія
і раціональне використання природних ресурсів
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук
Науковий керівник:
Денисик Григорій Іванович
доктор географічних наук, професор
Вінниця - 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………………………… 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
РЕГІОНАЛЬНИХ КОНСТРУКТИВНО-ГЕОГРАФІЧНИХ
ДОСЛІДЖЕНЬ ЕТНОКУЛЬТУРНИХ ЛАНДШАФТІВ ……………… 10
1.1. Регіональні етнокультурні ландшафти …………………………… 10
1.2. Конструктивно-географічна суть прикладних регіональних
етнокультурних досліджень ……………………………………………. 20
1.3. Дослідження ландшафтів Поділля етноспільнотами (на прикладі
польської) ……………………………………………………………….. 27
1.4. Методи і принципи регіональних етнокультурних досліджень ……. 50
Висновки до розділу 1 ………………………………………………………… 57
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПРОСТОРОВО-ЧАСОВИХ ПРОЦЕСІВ
ПОЛЬСЬКОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ НА ПОДІЛЛІ ………... 60
2.1. Просторово-територіальні межі Поділля у XV- ХІХ століттях...... 60
2.2. Поділля як полікультурний регіон ………………………………… 66
2.3. Етапи господарського освоєння поляками ландшафтів Поділля …… 73
Висновки до розділу 2 ………………………………………………………… 83
РОЗДІЛ 3. АНТРОПОГЕНІЗАЦІЯ ЛАНДШАФТІВ ПОДІЛЛЯ
ПОЛЯКАМИ У XV – ХІХ СТОЛІТТЯХ ……………………………….... 84
3.1. Участь поляків у формуванні каркасних антропогенних
ландшафтів Поділля…………….………………………………………… 84
3.1.1. Ландшафти містечок ………………………………………. 84
3.1.2. Польські сільські етнокультурні ландшафти ………………… 95
3.2. Фонові антропогенні ландшафти польської ґенези ………………... 105
3
3.3. Осередкові антропогенні ландшафти сформовані під впливом
польської етнокультури ………………………………………………... 108
3.4. Гуманістичні антропогенні ландшафти польської ґенези ………. 113
Висновки до розділу 3 ………………………………………………………… 119
РОЗДІЛ 4. ЕТНОКУЛЬТУРНІ ЛАНДШАФТИ ЯК ОБ’ЄКТ СПАДЩИНИ:
ОХОРОНА, ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, МОНІТОРИНГ ………………. 121
4.1. Управління етнокультурними ландшафтами …………………….. 121
4.2. Охорона польської етнокультурної спадщини ….…………….. 128
4.3. Ландшафтний кадастр як вихідна умова моніторингу польської
етнокультурної спадщини ……………………………………………… 143
Висновки до розділу 4 ………………………………………………………… 150
ВИСНОВКИ ..………………………………………………………………… 152
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………….…………………. 155
ДОДАТКИ …………………………………………………………….............. 188
4
ВСТУП
Актуальність теми. Одним із важливих завдань сучасного
ландшафтознавства є дослідження етнокультурних ландшафтів, формування
яких зумовлене переважанням регіональної етнічної диференціації у
відповідних просторово-часових зрізах. Зрізи утворюють унікальну модель,
вбираючи з кожного часового періоду набір ландшафтних комплексів та
історико-культурних артефактів, сформованих під впливом місцевих етносів.
Результатом такої взаємодії є поява полікультурного регіонального
ландшафту. Однак проблематиці впливу різних етносів на процеси
антропогенізації ландшафтів України та окремих її регіонів, зокрема Поділля,
приділено мало уваги. Окремі аспекти цієї проблеми розглядаються в
дослідженнях, присвячених вивченню Поділля як цілісного етнокультурного
регіону, етнокультурним ландшафтам його містечок (В.М. Воловик);
селитебним геосистемам Поділля (Л.І. Воропай); описам окремих замків і
районів Поділля (М.П. Гайда, О.М. Пажимський). Водночас у дослідженнях
вказаних авторів не аналізується вплив етноспільнот на антропогенізацію
ландшафтів Поділля.
Поділля – унікальний регіон для розгляду питання щодо впливу окремих
етносів на процес антропогенізації його природи, особливостей
господарського освоєння природних ресурсів і формування антропогенних
ландшафтів. Його просторове розташування упродовж століть між
культурними регіонами, на кордонах різних держав, зумовило наявність тут
різних етносів. Крім українців суттєвий вплив на антропогенізацію природи
Поділля мали поляки, євреї, литовці, турки, росіяни та ін. З XV до ХІХ
століття суттєве значення у цьому процесі мав польський етнос, що й
визначило актуальність нашого дисертаційного дослідження.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження виконане як складова науково-дослідницької теми кафедри
географії природничо-географічного факультету Вінницького державного
5
педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського «Регіональне
антропогенне ландшафтознавство: теорія і практика» та є частиною загальної
науково-дослідної теми «Збереження навколишнього середовища та сталий
розвиток» (протокол №3 від 09.11.1999 р.). Матеріали дисертації – частина
держбюджетної теми «Обґрунтування раціонального використання сучасних
ландшафтів річища і заплави Південного Бугу» (номер держ. реєстрації
0113U003119 від 29.01.2013 р.) (автором досліджена історія розбудови
польських маєтків у межах Середнього Побужжя та їх вплив на формування
сільськогосподарських і садово-паркових ландшафтів регіону) та проекту
прикладних досліджень на тему «Ландшафтне обґрунтування проектів
охорони етнокультурної спадщини» (номер держ. реєстрації 0116U000112).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – дослідити процеси
антропогенізації ландшафтів Поділля польською спільнотою упродовж XV –
ХІХ століть для використання їх раціональних аспектів тепер і у майбутньому.
Для досягнення поставленої мети вирішувались такі завдання:
 проаналізувати та удосконалити теоретико-методологічні засади
регіональних конструктивно-географічних досліджень, в основі яких
лежать матеріали вишукувань представників окремих етнічних груп;
 виокремити й обґрунтувати часові проміжки процесу пізнання та
антропогенізації ландшафтів Поділля представниками окремих
етнічних груп (на прикладі польського етносу);
 визначити основні типи антропогенних ландшафтів Поділля, зумовлені
впливом польського етносу у XV – ХІХ століттях;
 проаналізувати структуру етнокультурних ландшафтів, створених у
минулому, та їх сучасних зразків;
 виокремити раціональні напрями природокористування етносів на
Поділлі та обґрунтувати можливості їх використання на початку ХХІ
століття.
Об’єкт дослідження – етнокультурні ландшафти Поділля ХV – ХІХ
6
століть.
Предмет дослідження – просторово-часові процеси польського
природокористування на Поділлі, структура етнокультурних ландшафтів та
можливості раціонального використання досвіду поляків у формуванні
сучасних ландшафтів Поділля.
Теоретико-методологічною основою дослідження є теоретичні та
методологічні положення системних досліджень конструктивної географії та
ландшафтознавства, наукові ідеї вітчизняних і зарубіжних географів та
ландшафтознавців, істориків і краєзнавців, частково етнографів та екологів
(Р. Афтанази, Ю.О. Вєдєніна, М.Д. Гродзинського, Г.І. Денисика, М.Ю.
Костриці, П.О. Масляка, М.М. Назарука, В.М. Пащенка, М.В. Рагуліної, Й.
Ролле, С.П. Романчука, В. Серщика, П.Г. Шищенка, О. Яблоновського).
Методи дослідження. У дисертаційній роботі використано як
загальнонаукові, так і конкретнонаукові методи дослідження. Застосування
методів наукового абстрагування, узагальнення, систематизації, порівняння,
синтезу, аналізу взаємозв’язків та взаємозалежностей дало змогу
сформулювати основні поняття дослідження, розглянути процес пізнання
ландшафтів Поділля представниками етнічних спільнот, розкрити особливості
їх впливу на формування антропогенних ландшафтів регіону упродовж XV –
ХІХ століть. Методи польових досліджень використано для вивчення
структури антропогенних ландшафтів, зумовлених впливом польського етносу.
Методи ГІС-технологій і комп’ютерного моделювання з використанням
програм Corel Draw, Google Earth, картографічних сервісів Google Maps, Terra
Server, Open Street Maps застосовані для побудови картосхем натурних ділянок,
що відображають особливості функціонування етнокультурних ландшафтів.
Використано також необхідні у процесі дослідження методи суміжних з
географією, ландшафтознавством та краєзнавством наук, зокрема історії,
етнології, архітектури, екології тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що
7
вперше:
 обґрунтовано основні періоди у розвитку процесу антропогенізації
ландшафтів Поділля польським етносом;
 визначено й проаналізовано основні типи антропогенних ландшафтів
Поділля, зумовлені впливом польського етносу у XV – ХІХ століттях;
 виявлено особливості пізнання природи окремого регіону – Поділля,
представниками польської етноспільноти;
 досліджено структуру та особливості створених поляками каркасних,
фонових, осередкових і гуманістичних антропогенних ландшафтів у
межах Поділля;
удосконалено:
 теоретико-методологічні засади охорони та управління етнокультурною
спадщиною Поділля;
 напрями поліпшення сучасної структури антропогенних ландшафтів
Поділля;
отримали подальший розвиток:
 підходи до вивчення процесу антропогенізації ландшафтів Поділля
окремими етноспільнотами;
 ландшафтний кадастр як основа моніторингу польської етнокультурної
спадщини.
Практичне значення одержаних результатів. У дисертаційному
дослідженні проаналізовано особливості природокористування і
господарського освоєння Поділля представниками польської спільноти,
з’ясовано роль окремого етносу в антропогенізації ландшафтів Поділля,
виокремлено позитивні та негативні аспекти цього процесу, обґрунтовано
напрями та розроблено рекомендації щодо застосування досвіду польської
спільноти у господарському використанні природних ресурсів Поділля.
Створені картосхеми ландшафтної структури досліджуваних об’єктів можуть
бути використані органами державної влади та місцевого самоврядування
8
(департаментами культури міських і районних рад, Департаментом туризму та
курортів при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України,
управліннями містобудування та архітектури тощо) у процесі відновлення,
реконструкції та охорони оригінальних ландшафтних комплексів, створених
поляками на території Поділля (садово-паркових, сакрально-тафальних,
селитебних, белігеративних тощо). Прикладну цінність становлять також
визначені у дослідженні шляхи застосування раціонального досвіду
представників польської етноспільноти у використанні природних ресурсів
Поділля.
Розроблені у дисертації теоретичні аспекти дослідження процесу
антропогенізації ландшафтів Поділля польським етносом можуть бути
використані для вивчення подібного впливу інших етнічних спільнот на
природу не лише Поділля, але й решти регіонів України. Зібрані у дисертації
фактичні і картографічні матеріали використовуються під час викладання
курсів «Фізична географія України», «Економічна і соціальна географія
України», «Природнича географія Поділля», «Антропогенне
ландшафтознавство», «Краєзнавство і туризм», «Регіональне краєзнавство» у
Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла
Коцюбинського.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно
виконаним науковим дослідженням, у якому викладено авторський підхід до
розуміння процесу антропогенізації ландшафтів Поділля представниками
окремого етносу упродовж XV – ХІХ століть.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати
дисертаційного дослідження були представлені й обговорені на щорічних
звітних наукових конференціях викладачів Вінницького державного
педагогічного університету імені М. Коцюбинського у 2007-2015 рр., а також
на всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях і семінарах: ІІІ
Міжнародній науковій конференції «Історія української географії та
картографії» (Тернопіль, 2007); Міжнародній науковій конференції
9
«Українська історична географія та історія географії в Україні» (Чернівці,
2009); І Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів,
молодих учених «Сучасні напрями розвитку і перспективні орієнтири у
географічній науці та освіті» (Рівне, 2009); Міжнародній науково-практичній
конференції «Культурний ландшафт: теорія і практика» (Вінниця, 2010); ІІІ
Міжнародній науковій конференції «Теоретичні, регіональні, прикладні
напрями розвитку антропогенної географії та геології» (Кривий Ріг, 2011);
Міжнародній науковій конференції «Антропогенне ландшафтознавство:
перспективи розвитку» (Вінниця, 2013); Міжнародній науково-практичній
конференції молодих вчених «Потенціал сучасної географії у розв’язанні
проблем розвитку регіонів» (Київ, 2013); Міжнародній науковій конференції
«Географічна наука і практика: виклики епохи» (Львів, 2013); Міжнародній
науковій конференції «Science and Education in Australia, America and Eurasia:
Fundamental and Applied Science» (Мельбурн, 2014).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 29 одноосібних наукових
праць загальним обсягом 8,1 д. а. Серед них 8 статей у наукових фахових
виданнях України, 3 статті у наукових періодичних виданнях інших країн, 18
статей, наукових повідомлень і тез доповідей в інших виданнях.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох
розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота містить 154
сторінки друкованого тексту основної частини, 25 рисунків, 8 таблиць та 6
додатків на 56 сторінках. Список використаних джерел налічує 298
найменувань. Загальний обсяг дисертації становить 243 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації на теоретико-методологічних засадах антропогенного та
етнокультурного ландшафтознавства розв’язане важливе наукове завдання
щодо розуміння процесу антропогенізації ландшафтів Поділля
представниками польської етноспільноти упродовж XV – ХІХ століть та
зроблені такі висновки.
1. Дослідження просторово-часової структури етнокультурних
ландшафтів доцільно здійснювати на основі зворотних зв’язків
«регіонального» та «етнічного». Регіони, накопичуючи зміни в процесі
етнокультурного природокористування, трансформуються в етнокультурні
ландшафти регіонального рівня, що співвідносяться з історикоетнографічними краями. Їхні межі збігаються з ареалом проживання етносів, а
структура визначається регіональною ідентичністю, специфікою
природокористування, особливостями етнокультурних ландшафтів.
Врахування зазначених критеріїв дає підстави розглядати Поділля як
регіональний етнокультурний ландшафт, що має геоекотонне розташування і
характеризується яскраво вираженими етнічними особливостями
природокористування. Основними аспектами, що підлягають висвітленню у
прикладному дослідженні Поділля як регіонального етнокультурного
ландшафту, є: аналіз ландшафтного планування, визначення шляхів
оптимізації етнокультурних ландшафтів, їх раціонального використання та
охорони, розробка ландшафтного кадастру та здійснення ландшафтного
моніторингу. У регіональних дослідженнях природи Поділля в ХV – ХІХ
століттях суттєву роль відіграли представники польської етноспільноти (В.
Марчинський, М. Балінський, Г. Бельке, М. Ломницький, О. Пшездєцький, О.
Яблоновський, Й. Ролле), в працях яких охарактеризовано особливості повітів
і місцевостей, специфіку та розвиток господарства, характерні ознаки
природокористування в регіоні.
2. Процеси заселення Поділля поляками і формування польської
153
етноспільноти відбувалися нерівномірно, однак доволі активно, що
пояснюється формуванням Поділля як полікультурного регіону з
етнокультурними ландшафтами фронтирного типу. У процесі антропогенізації
ландшафтів Поділля польською етноспільнотою виокремлено такі етапи:
литовсько-польської колонізації (XIV-XV ст.), польської колонізації (XVIXVII ст.), становлення та розвитку польського капіталістичного виробництва
(XVIII – початок XX ст.), радянської руйнації польських етноландшафтів
(1917-30-і рр. ХХ сторіччя). У період з XVIII по ХІХ століття польський етнос
на території Поділля був домінуючим і мав суттєвий вплив на
антропогенізацію природних ландшафтів.
3. Антропогенізація поляками ландшафтів Поділля суттєво відрізнялась
від подібних процесів, які здійснювали інші етноспільноти, зокрема,
українська, російська, єврейська. Серед антропогенних ландшафтів польської
ґенези виокремлено чотири основні типи: 1) каркасні (селитебні та дорожні),
які лежать в основі антропогенізації (у містах і містечках – польські квартали,
у селах – фортеці, замки, вежі тощо); 2) фонові (лісові та
сільськогосподарські); 3) осередкові – представлені промисловими (сальносвічкові, цегельні і цукрові заводи, броварні, гуральні, суконні і тютюнові
фабрики), водними антропогенними (млини, ставки, канали) та
белігеративними ландшафтами (замки і фортеці, міські укріплення, монастиріфортеці, храми з оборонною функцією); 4) гуманістичні антропогенні
ландшафти (рекреаційні, сакральні і тафальні). Селитебні та белігеративні
ландшафтні комплекси Поділля були центрами активного використання
природних ресурсів, що визначило їх домінуючу роль в антропогенізації
природи регіону.
4. У структурі польських етнокультурних ландшафтів містечок
найпоширенішими були садибні, фортифікаційні й промислові ландшафтні
комплекси. Садиби – палацово-паркові ансамблі – є унікальним
етнокультурним феноменом, що суттєво вплинув на розвиток історикокультурних процесів на Поділлі. Типова структура містечкової садиби містить
154
такі елементи: панський будинок з господарськими спорудами, впорядкований
парк або сад, оранжереї, виноградники, городи, ставки, басейни, водоспади,
водні каскади.
Суттєвий вплив польської етнокультури на формування своєрідної
структури сільськогосподарських ландшафтів Поділля зумовлений тим, що
поляки запозичили та активно використовували західноєвропейські методи і
форми ведення сільського господарства: сівозміни, обробіток землі, нові
культури і техніку. Розбудова сільськогосподарських ландшафтів відбувалась
не лише у селах, а й, здебільшого, у формі окремих фільварків, хуторів і
маєтків, в околицях яких формувалась оригінальна ландшафтна структура, що
охоплювала водні і садово-паркові комплекси, млини і вітряки, сакральні
споруди. За інвентарним описом класичний фільварок мав дві частини:
подвір’я фільварку (садиба, яка складалась з житлових приміщень і комплексу
господарських будівель: кухні та пекарні, комори, лазні, погреби, возовні,
солодовні, броварні, винниці, гумна зі стодолами і клунями, стайні, шопи,
хліви, рибні ставки, пасіки, млин) та фільваркову ріллю.
5. Упродовж антропогенізації ландшафтів Поділля польською
спільнотою набутий позитивний досвід господарського освоєння природних
ресурсів та раціонального формування антропогенних ландшафтів, який з
успіхом можна використовувати в сучасних умовах. Зокрема це стосується
організації садиб, ведення господарства у маєтках, оформлення сакральних
споруд, палацових комплексів тощо. Крім набутого досвіду, багато споруд і
ландшафтних комплексів, створених поляками, й зараз мають значний
етнокультурний потенціал і є основою для створення регіональних
ландшафтних парків, історико-культурних й архітектурних заповідників,
музеїв і скансенів. У контексті інтеграції України в європейський культурноекономічний простір і активізації міжнародної співпраці є доцільною розробка
державної програми реставрації та музеєфікації об’єктів польської
етнокультурної спадщини на Поділлі, що сприятиме розвитку туризму в
регіоні.