Лаврик Олександр Дмитрович До­линно-річкові ландшафтно-технічні системи Право­бережної України

Краткое описание

Лаврик Олександр Дмитрович, доцент кафедри гео­графії та методики її навчання Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини: «До­линно-річкові ландшафтно-технічні системи Право­бережної України» (11.00.11 - конструктивна геогра­фія і раціональне використання природних ресурсів). Спецрада Д 26.001.07 у Київському національному уні­верситеті імені Тараса Шевченка

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
ЛАВРИК ОЛЕКСАНДР ДМИТРОВИЧ
УДК 911.9+556+626/627
ДИСЕРТАЦІЯ
ДОЛИННО-РІЧКОВІ ЛАНДШАФТНО-ТЕХНІЧНІ СИСТЕМИ
ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ
Спеціальність: 11.00.11 – конструктивна географія і раціональне використання
природних ресурсів
Подається на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використані ідеї,
результати і тексти інших авторів мають посилання на відповідне джерело
__________ О. Д. Лаврик
(підпис)
Науковий консультант Денисик Григорій Іванович,
доктор географічних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України
Київ – 2019

З М І С Т
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ…………………………………………. 24
ВСТУП…………………………………………………………………………… 26
РОЗДІЛ 1. ДОЛИННО-РІЧКОВІ ЛАНДШАФТНО-ТЕХНІЧНІ СИСТЕМИ:
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ……………… 34
1.1. Аналіз попереднього досвіду пізнання
долинно-річкових ландшафтів і ландшафтно-технічних систем……… 34
1.1.1. Дослідження природних долинно-річкових ландшафтів………... 34
1.1.2. Дослідження ландшафтно-технічних систем…………………….. 38
1.2. Долинно-річкові ландшафтно-технічні системи
у структурі антропогенних ландшафтів…………………………………. 48
1.3. Ідентифікація стадій розвитку ландшафтно-технічних систем………... 57
1.4. Конструктивно-географічне значення
дослідження ландшафтно-технічних систем……………………………. 65
1.5. Методологічні засади дослідження
ландшафтно-технічних систем…………………………………………… 75
Висновки до розділу 1…………………………………………………………... 86
РОЗДІЛ 2. ІНЖЕНЕРНЕ ЛАНДШАФТОЗНАВСТВО
ЯК ПЕРСПЕКТИВНИЙ НАУКОВИЙ НАПРЯМ…………………………….. 88
2.1. Історія становлення інженерного ландшафтознавства
та його зв’язок з іншими науковоми напрямами………………………... 88
2.2. Ландшафтна техносфера
як об’єкт дослідження інженерного ландшафтознавства………………. 96
2.3. Перспективи розвитку інженерного ландшафтознавства……………… 106
Висновки до розділу 2…………………………………………………………... 112
РОЗДІЛ 3. РІЧКОВІ ДОЛИНИ
ЯК СПЕЦИФІЧНІ УТВОРЕННЯ ЛАНДШАФТНОЇ СФЕРИ……………….. 113
22
3.1. Роль річок і річкових долин у ландшафтній сфері та житті людини….. 113
3.2. Долинно-річкові ландшафти: структурна організація,
проблематика виділення, термінології і типології…………………….. 117
3.3. Зональність і структура
натуральних долинно-річкових ландшафтів Правобережної України... 132
Висновки до розділу 3…………………………………………………………... 141
РОЗДІЛ 4. ПРОСТОРОВО-ЧАСОВИЙ АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ
ДОЛИННО-РІЧКОВИХ ЛАНДШАФТНО-ТЕХНІЧНИХ СИСТЕМ………... 143
4.1. Освоєння ландшафтів долин планети
та розвиток долинно-річкових ландшафтно-технічних систем……. 143
4.2. Формування долинно-річкових ландшафтно-технічних систем
Правобережної України…………………………………………………... 161
4.3. Сучасні гідроніми Правобережної України та топонімічне значення
долинно-річкових ландшафтно-технічних систем……………………… 180
Висновки до розділу 4…………………………………………………………... 196
РОЗДІЛ 5. КЛАСИФІКАЦІЯ І СТРУКТУРА
ДОЛИННО-РІЧКОВИХ ЛАНДШАФТНО-ТЕХНІЧНИХ СИСТЕМ
ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ………………………………………………… 200
5.1. Класифікація і типологія
долинно-річкових ландшафтно-технічних систем……………………… 200
5.2. Особливості структури долинно-річкових ландшафтно-технічних
систем Правобережної України………………………………………….. 209
5.2.1. Каркасні долинно-річкові ландшафтно-технічні системи……... 210
5.2.2. Осередкові долинно-річкові ландшафтно-технічні системи…. 262
Висновки до розділу 5…………………………………………………………... 270
РОЗДІЛ 6. ДИНАМІКА ДОЛИННО-РІЧКОВИХ
ЛАНДШАФТНО-ТЕХНІЧНИХ СИСТЕМ…………………………………….. 273
23
6.1. Проблема динаміки
та багатовимірності ландшафтно-технічних систем……………………. 273
6.2. Осередкові процеси
у долинно-річкових ландшафтно-технічних системах…………………. 281
6.3. Вплив висотної диференціації на функціонування
долинно-річкових ландшафтно-технічних систем……………………… 289
6.4. Явища асиметрії та симетрії
у долинно-річкових ландшафтно-технічних системах………………… 298
6.5. Парадинамічні зв’язки і геоекотони
у ландшафтно-технічних системах різного таксономічного рангу…… 312
6.5.1. Антропогенні басейнові парадинамічні ландшафтні комплекси 312
6.5.2. Топологічні геоекотони
у міжбасейновому парадинамічному ландшафтному комплексі 326
Висновки до розділу 6…………………………………………………………... 329
РОЗДІЛ 7. ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ,
ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ ДОЛИННО-РІЧКОВИХ
ЛАНДШАФТНО-ТЕХНІЧНИХ СИСТЕМ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ… 332
7.1. Ландшафтно-технічний прогноз розвитку блокових систем
у долинах річок Правобережної України…………………………..…… 332
7.2. Збереження та оптимізація стану долинно-річкових
ландшафтно-технічних систем Правобережної України……………….. 342
7.2.1. Основні проблеми збереження
долинно-річкових ландшафтів в Україні…………………………. 342
7.2.2. Варіанти оптимізації долинно-річкових
ландшафтно-технічних систем Правобережної України……….. 348
Висновки до розділу 7…………………………………………………………... 358
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….. 360
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………. 364
ДОДАТКИ………………………………………………………………………. 428

Список литературы

ВИСНОВКИ
На основі удосконалених теоретико-методологічних засад
антропогенного ландшафтознавства у дисертації розв’язано важливу
конструктивно-географічну проблему – функціонування ландшафтно-технічних
систем, які відображають складну взаємодію природи і техніки в межах
долинно-річкових ландшафтів. Це дало можливість розробити шляхи
оптимізації блокових систем, впровадити результати досліджень у практичну
діяльність та зробити такі висновки:
1. Аналіз попередніх наукових напрацювань дає можливість констатувати
різнохарактерність поглядів на взаємодію природи і техніки. Основні роботи у
цьому напрямі ґрунтуються на покомпонентному дослідженні
трансформованого природного середовища. На початку ХХІ століття зростає
зацікавленість географів і ландшафтознавців до проблеми виокремлення та
функціонування ЛТчС у річкових долинах. Однак, незважаючи на значну
кількість наукової літератури, до цього часу немає узагальнюючих праць, які б
детально розкривали особливості структури та формування долинно-річкових
ландшафтно-технічних систем.
2. Теоретико-методологічні засади досліджень долинно-річкових
ландшафтно-технічних систем доцільно здійснювати, використовуючи низку
парадигм, концепцій, принципів, рівнів пізнання, підходів, методів і засобів, які
інтегруються на основі «правила тріади». Структуру типової долино-річкової
ландшафтно-технічної системи формують три блоки: управління (контролю),
природний і технічний. У процесі розвитку ландшафтно-технічні системи
проходять стадії «зародження», функціонування та «руйнування», змінюючи
категорії: «інженерно-технічної споруди», «ландшафтно-інженерної системи»,
«ландшафтно-техногенної системи» та «власне антропогенного ландшафту».
Під час ідентифікації стадій та оцінки стану блокових систем варто
використовувати конструктивно-географічний алгоритм дослідження ЛТчС.
3. Інженерне ландшафтознавство – це перспективний напрям розвитку
361
вчення про антропогенні ландшафти, який спрямований на дослідження
ландшафтно-технічних систем. Основним його об’єктом дослідження є
ландшафтна техносфера – земна оболонка, яка є складовою антропогенної
ландшафтної сфери та сформована сукупністю блокових систем і
взаємозв’язків між ними. На початку ХХІ ст. вона не має суцільного
поширення, однак присутня у всіх варіантах натуральної ландшафтної сфери і
постійно збільшується у розмірах. Вирішення низки наукових проблем, які
розробляються інженерним ландшафтознавством, сприяють регулюванню
взаємовідносин суспільства, природи і техніки.
4. Дослідження долинно-річкових ландшафтів як складних
парагенетичних ландшафтних комплексів до цього часу залишається однією з
найменш опрацьованих наукових проблем. Унаслідок посиленого техногенезу
річки та річкові долини були значно трансформовані. Природні долиннорічкові урочища стали основою для формування сучасних ландшафтнотехнічних систем. Їх комплексний ландшафтознавчий аналіз дає змогу
визначити місце ДЛТчС у ландшафтній сфері та допомагає збереженню
натуральних долинно-річкових ландшафтів.
5. Більше 8 тисяч років долинно-річкові ландшафти планети зазнають
активного та різнобічного впливу внаслідок господарської діяльності. У межах
річкових долин Правобережної України ЛТчС сформувалися порівняно
недавно (з IX ст.) і розвиваються вже понад 1 200 років. Упродовж різних
проміжків часу змінювалася інтенсивність техногенного навантаження на
ландшафти долин річок. Це було пов’язане з науково-технічним прогресом і
соціально-економічною ситуацією у державах, які займали територію
Правобережної України. Формування сучасних долинно-річкових ЛТчС
пов’язане з корінними змінами структури річкових долин, які відбувалися у
другій половині ХХ ст. Етимологічний і топонімічний аналіз регіону
досліджень більш повно розкривають процес господарського освоєння річкових
долин і сприяють виявленню закономірностей колишнього поширення
долинно-річкових ЛТчС.
362
6. Основою класифікації ландшафтно-технічних систем є просторовочасовий аналіз процесу їх розвитку та специфіка триблокової структури. У
межах річкових долин регіону дослідження виокремлено сім класів
ландшафтно-технічних систем. З них селитебні та водогосподарські ДЛТчС
формують каркасну групу антропогенних ландшафтів. Їх роль у трансформації
долинно-річкових ландшафтів була визначальною. Дорожні,
гірничопромислові, сільськогосподарські та белігеративні ДЛТчС відносяться
до осередкових антропогенних ландшафтів. Порівняно з попередніми, вони
займають менші площі і взаємодоповнюють сучасний образ долинно-річкових
ландшафтів Правобережної України.
У долинно-річкових ландшафтно-технічних системах спостерігається
чітка диференціація їх блокової структури. Польові дослідження дають змогу
зробити висновок, що у більшості сучасних ДЛТчС блок управління здійснює
лише частковий або епізодичний контроль над іншими складовими. Це
зумовлює неефективність функціонування таких систем та їх швидкий занепад.
Ландшафтно-технічні системи, які підпорядковані блоку управління на
найвищому адміністративному рівні, утримуються на стадії функціонування і
відносяться до категорії «ЛІС». У долинах середніх та малих річок
ландшафтно-технічні системи знаходяться на межі переходу: «ландшафтноінженерна система» → «ландшафтно-техногенна система» або «ландшафтнотехногенна система» → «власне антропогенний ландшафт».
7. Долинно-річкові ландшафтно-технічні системи характеризуються
значною динамічністю процесів і явищ. Поява техногенного покриву у складі
вже наявних ландшафтів призводить до формування осередків, розвиток яких
супроводжується змінами структури ДЛТчС і суміжних ландшафтних
комплексів. Зміна напрямів потоків речовини, енергії та інформації у річкових
долинах є причиною формування специфічних перехідних смуг (геоекотонів
різних таксономічних рангів) та антропогенних парадинамічних ландшафтних
комплексів, вплив яких поширюється на території сусідніх басейнів. У річкових
долинах ландшафтно-технічні системи переважно сконцентровані на
363
«молодому» акумулятивному і «типовому» акумулятивно-денудаційному
висотно-ландшафтних рівнях. Висотна диференціація яскраво проявляється на
території міських ДЛТчС, де прошарок техногенного покриву розділяє
надземний і підземний вертикально-ландшафтні яруси. Прояви ландшафтної
асиметрії та симетрії у річкових долинах посилюються і послаблюються
відповідно до стадії розвитку ЛТчС.
8. Ландшафтно-технічний прогноз дає можливість передбачити розвиток
сучасних ДЛТчС та прояв негативних природних процесів і явищ у річкових
долинах на наступні 25 років. Подальший активний техногенез у долиннорічкових ландшафтах Правобережної України передбачає вирішення проблем
збереження і оптимізації ДЛТчС. Запропоновані варіанти оптимізації
ґрунтуються на повному або частковому відновленні контролю над
деградуючими системами або встановленні безконтрольності. Провідна роль у
управлінні ДЛТчС має належати інженерну-ландшафтознавцю, який
контролюватиме цілісність структури та прояв негативних процесів і явищ у
блокових системах.