Денисик Богдан Григорович Рекреаційні осередки та геоекотони Середнього Побужжя : Денисик Богдан Григорьевич Рекреационные центры и геоекотоны Среднего Побужья

Краткое описание

Денисик Богдан Григорович, аспірант кафедри географії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Рекреаційні осередки та геоекотони Середнього Побужжя» (11.00.11 - конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів). Спецрада Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевчен­ка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ДЕНИСИК БОГДАН ГРИГОРОВИЧ
УДК 911.3 (477.44):551.438
ДИСЕРТАЦІЯ
РЕКРЕАЦІЙНІ ОСЕРЕДКИ ТА ГЕОЕКОТОНИ
СЕРЕДНЬОГО ПОБУЖЖЯ
11.00.11 – конструктивна географія і раціональне використання природних
ресурсів
Географічні науки
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_______ Б.Г. Денисик
Науковий керівник – Дмитрук Олександр Юрійович, доктор географічних
наук, професор
Київ – 2018
2
ЗМІСТ
Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
Розділ 1. Теоретико-методологічне підґрунтя дослідження сучасних
рекреаційних структур. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
1.1 Базові поняття і терміни процесу дослідження. . . . . . . . 10
1.2 Межі досліджуваних рекреаційних структур: осередків і
геоекотонів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18
1.3 Конструктивно-географічне і ландшафтне значення
дослідження рекреаційних осередків і геоекотонів. . . . . . . 26
1.4 Специфічні підходи, принципи та методи пізнання
рекреаційних осередків та геоекотонів. Правило тріади... . . 30
Висновки до розділу 1. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43
Розділ 2. Середнє Побужжя: ландшафти і рекреаційне освоєння. . . . . . . . 48
2.1 Регіональні відміни природи і ландшафтів Середнього
Побужжя. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48
2.2 Ландшафтознавчий аналіз рекреаційних умов і ресурсів… 57
2.3 Рекреаційне освоєння Середнього Побужжя. . . . . . . . . . . . 64
2.4. Суспільні чинники сучасного розвитку рекреації на
Середньому Побужжі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69
Висновки до розділу 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78
Розділ 3. Процес формування рекреаційних осередки та геоекотонів
Середнього Побужжя, їх різноманіття та класифікація. . . . . . . 80
3.1. Рекреаційні осередки: різноманіття, типологія,
класифікація. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 80
3.2 Рекреаційні геоекотони Середнього Побужжя: процес
формування, структура, специфіка. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94
3.3. Процеси і явища в рекреаційних осередках та
геоекотонах: суть та значення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 108
3.4. Регіональні відміни та районування рекреаційних
структур Середнього Побужжя. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
117
3
Висновки до розділу 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122
Розділ 4. Оптимізація, раціональне використання рекреаційних
осередків та геоекотонів Середнього Побужжя. . . . . . . . . . . . . . 125
4.1 Рекреаційні мікроосередки у міському ландшафті
Вінниці. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 125
4.2 Рекреаційні осередки і геоекотони у збереженні пам’яток
ландшафтної архітектури Середнього Побужжя. . . . . . . . . 131
4.3 Рекреаційні осередки і геоекотони в обґрунтуванні меж
приселитебних зон Середнього Побужжя. . . . . . . . . . . . . . .
139
Висновки до розділу 4 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 147
Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 150
Додатки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Список використаної літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
154
161

Список литературы

Висновки
У дисертаційному дослідженні на основі вдосконалених теоретикометодологічних засад конструктивної географії та антропогенного
ландшафтознавства вирішено одне із важливих наукових завдань, що має
суттєве значення для розвитку зазначених наук та раціонального
природокористування і полягає у виявленні ролі та значення рекреаційних
осередків і геоекотонів в оптимізації структури, функціонування та
раціонального використання сучасного ландшафту окремого регіону.
1. Сучасне екологічно і ландшафтно дестабілізоване середовище
характеризується аномально швидкими змінами структурної організації
природних ландшафтів і зв’язків між ними. Як реакція, виникають і активно
повсюдно розвиваються нові структури – антропогенні осередки й
геоекотони та процеси, що зумовлені їхнім функціонуванням. Серед них
постійно зростає кількість і площі рекреаційних осередків і геоекотонів. Це
не що інше як первинний, зародковий прояв нових рекреаційних
151
ландшафтних, екосистемних, енергетичних, речовинних та інформаційних
зв’язків. Дослідження рекреаційних осередків і геоекотонів є важливим
методологічним і методичним засобом пізнання процесів і явищ, що
функціонували і проявляються зараз у дестабілізованому середовищі.
Особливо це стосується регіонів, де антропогенне, зокрема рекреаційне,
навантаження досягає або досягло нераціонального стану, серед них в
Україні й Середнє Побужжя.
2. Середнє Побужжя як регіон, де активне рекреаційне освоєння
природних умов і ресурсів розпочалося з ХVIIIст., є достатньо
презентативною територією для дослідження рекреаційних осередків і
геоекотонів як індикаторів розвитку рекреаційних і загалом антропогенних
ландшафтів. На початку ХХІ ст. тут сформувався потужний територіальнорекреаційний комплекс, що об’єднує 620 закладів, з яких 21 – лікувальні
установи, 552 – заклади оздоровчо-спортивної рекреації, 47 – закладів
туризму і пізнавальної рекреації. Упродовж 2014-2017р. кількість стихійних
рекреантів у 7,6 разів перевищила кількість проектованих, площа
рекреаційних осередків збільшилась у 3,2 рази, зафіксована наявність 48
нових прибережних геоекотонів. Дослідження рекреаційних осередків і
геоекотонів та процесів і явищ, що в них розвиваються (індикати),
показують, що на початку ХХІ ст. рекреаційне освоєння Середнього
Побужжя відбувається нераціонально.
3. З 90-х років ХХ і на початку ХХІ століття кількість та площі
рекреаційних осередків і геоекотонів у межах Середнього Побужжя постійно
зростають. Особливо це стосується прирічкових територій, де зосереджена
основна (72 %) частина населення і майже 92 % рекреантів. Тут рекреанти
суттєво перебудовують ландшафтну структуру наявних територій. Як
результат сформувалося значне різноманіття рекреаційних осередків. За
десятьма чинниками виділено 35 їх типів, що представлені такими
«типологічними лініями»: функціональною, за площею ареалів, за
152
належністю до відповідних ландшафтних комплексів, динамікою, кількістю
рекреантів, індикаторними ознаками та ін. Значне типологічне різноманіття
рекреаційних осередків Середнього Побужжя дало можливість об’єднати їх у
клас з подальшим виділенням підкласів, типів і видів.
4. Активне функціонування рекреаційних осередків призводить до
зародження і подальшого розвитку рекреаційних геоекотонів. Це
спостерігається у трьох випадках: при взаємодії натурального і
рекреаційного, рекреаційного й іншого антропогенного і двох рекреаційних,
але різнотипних ландшафтних структур. Структура будь-якого рекреаційного
геоекотону складна й асиметрична, хоча на більшості схем у наукових
працях – симетрична. Якщо б рекреаційні геоекотони були симетричними, то
вони б розвивалися лише до моменту насичення. Асиметричність призводить
до постійного «переливання» речовини, енергії та інформації між
контактуючими ландшафтними структурами. Для стабільного і
раціонального функціонування антропогенних, зокрема й рекреаційних
геоекотонів, найоптимальніше співвідношення контактуючих структур
62х38 %, тобто таке, що відповідає встановленій природою золотій середині.
5. У результаті сукупного розвитку і парадинамічних зв’язків з
прилеглими ландшафтними комплексами, рекреаційні осередки і геоекотони
у межах Середнього Побужжя ускладнюють або формують не лише
рекреаційні ландшафтні комплекси різного рангу (урочища, складні
урочища, рекреаційні ділянки й місцевості), але й своєрідні рекреаційні
смуги – прирічково-долинну, терасово-схилову та вододільну. На їх фоні
чітко виокремлюються чотири райони активного розвитку й функціонування
різноманітних рекреаційних структур – Хмільницький, Вінницький,
Немирівський (Печеро-Сокілецький) та Ладижинський. Ці райони об’єднані
у Середньобузький рекреаційний округ.
6. Враховуючи явне індикаторне значення процесів і явищ, що
розвиваються в рекреаційних осередках і геоекотонах, можна розробити
153
реальні шляхи управління станом середовища, яке рекреатизується. Це
означає, що є можливість попередження зародження небажаних або
агресивних процесів і явищ на ранніх стадіях їх розвитку, що в свою чергу
суттєво вплине на вартість рекреаційного освоєння будь-якої території та
формування рекреаційних ландшафтів. Подальше раціональне рекреаційне
освоєння Середньобузького рекреаційного округу необхідно проводити з
врахуванням в індивідуальних та регіональних проектах рекреаційних
осередків і геоекотонів. Представлено три напрями використання цих
рекреаційних структур: рекреаційні осередки у міському ландшафті на
прикладі міста Вінниці і містечок Турбів та Гнівань; рекреаційні осередки і
геоекотони у збереженні пам’яток ландшафтної архітектури і можливість
використання цих рекреаційних структур у визначенні меж приселитебних
зон Середнього Побужжя.