ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОГО КОМПЛЕКСУ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ : ТЕРРИТОРИАЛЬНАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ МЕДИЦИНСКОГО КОМПЛЕКСА ВИННИЦКОЙ ОБЛАСТИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

МАРТУСЕНКО ІРИНА ВАЛЕРІЇВНА

УДК 911.3 : 614. 2 (4/9)

ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОГО КОМПЛЕКСУ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11.00.02 економічна та соціальна географія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук

Науковий керівник
Іщук Степан Іванович
доктор географічних
наук, професор

Київ 2005

З М І С Т
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ТА ПОЗНАЧЕНЬ ..........................4
ВСТУП 6
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СУСПІЛЬНО
ГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО
МЕДИЧНОГО КОМПЛЕКСУ....12
1.1. Сутність і структурні особливості медичного комплексу як
територіальної системи. .................................................................................12
1.2. Особливості територіальної організації медичного комплексу
обласного регіону.................................................................................................28
1.3. Методи і методика дослідження територіальної організації
медичного комплексу адміністративної області ......................................... 35
Висновки до І розділу .................................................................................. 49
РОЗДІЛ ІІ. УМОВИ І ФАКТОРИ РОЗВИТКУ МЕДИЧНОГО
КОМПЛЕКСУ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ................................................... 52
2.1. Демографічна ситуація у Вінницькій області .......................................... 52
2.2. Захворюваність населення Вінницької області.......................................... 66
2.3. Медико-географічний фактор та суспільно-географічний аналіз
екологічної ситуації ....................................................................................... 81
2.4. Рівень соціально-економічного розвитку міських і сільських
районів ............................................................................................................ 90
Висновки до ІІ розділу ................................................................................ 100
РОЗДІЛ ІІІ. ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОГО
КОМПЛЕКСУ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ................................................... 102
3.1. Місце і роль медичного комплексу в період переходу до ринкових
умов .................................................................................................................... 102
3.2. Компонентна структура. ........................................................................ 110
3.3. Територіальна структура ....................................................................... 119
3.4. Медико-географічне районування території Вінницької області ........ 131
3.5. Управлінська структура ......................................................................... 146
3.6. Удосконалення територіальної організації медичного комплексу
Вінницької області в умовах переходу до збалансованого розвитку .......... 146
Висновки до ІІІ розділу ................................................................................. 154
ВИСНОВКИ ................................................................................................. 158
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................... 165
ДОДАТКИ ..................................................................................................... 187

В С Т У П

Актуальність теми. В умовах переходу України до ринкової системи економічних відносин, підвищення значимості людського капіталу в економіці постіндустріального типу та у зв’язку з необхідністю переходу суспільства на засади збалансованого, комплексно-пропорційного розвитку усе більшої актуальності набуває проблема наукового обґрунтування раціональної структурно-функціональної і територіальної організації національного господарського комплексу (НГК) та його підсистем (сфер, міжгалузевих комплексів, галузей тощо).
Новітні тенденції розвитку НГК передбачають підвищення у ньому ролі та частки сфери послуг, яка прямо чи опосередковано впливає на відтворення населення, відновлення потенціалу молодого покоління, розвиток продуктивних сил та загалом забезпечення нормальних умов життєдіяльності суспільства. Важливою складовою сфери послуг є медичний комплекс (МК), який своєю основною функцією має профілактику, оздоровлення та лікування людей.
Досвід розвинутих країн світу вказує на необхідність теоретико-методологічного та організаційно-правового забезпечення розвитку і раціональної територіальної організації медичних комплексів різних рівнів. З огляду на це дослідження територіальної організації МК адміністративної області, як ключової ланки національного МК, набуває особливого значення. Найбільшої уваги потребує аналіз рівнів розвитку медичного обслуговування населення аграрних обласних регіонів України, як економічно менш розвинутих.
З метою підвищення ефективності функціонування національного та регіональних МК сучасна наука повинна розробити шляхи безболісного переходу до міжнародних стандартів, від вільного вибору пацієнтом свого” лікаря до сімейної та страхової медицини тощо. Підвищений інтерес викликають дослідження кількісних та якісних показників рівнів здоров'я населення в територіальному розрізі та їх залежності від інтенсивності прояву двох основних груп факторів природно-географічних особливостей території та соціально-економічних умов проживання населення, у тому числі і від ефективності функціонування галузей МК.
Актуальність дисертаційного дослідження обумовлюється ще й тією обставиною, що медичні комплекси адміністративних областей України і їх територіальна організація поки що недостатньо вивчені соціогеографією. Причому глибокого вивчення (географічними засобами) потребує не тільки територіальна організація медичних комплексів обласного рівня, але й необхідною у зв’язку з цим є геопросторове дослідження таких понять, як „медичний комплекс”, „захворюваність”, „ринок медичних послуг” тощо.
Теоретичним та прикладним проблемам територіальної організації сфери послуг, зокрема медичного комплексу, присвячено ряд наукових публікацій. Вагомий внесок у їх вирішення зробили науковці: В.А.Барановський, І.М. Дудник, М.М. Дьомін, В.І. Куценко, О.О.Любіцева, В.В. Стецький, М.Ф. Тимчук, О.Г. Топчієв, М.І. Фащевський, Л.Т. Шевчук, В.О. Шевченко В.М.Юрківський, медико-географічні праці опубліковано: С.А. Куролапом, С.В. Рященко, Є.Л.Райх, В.А. Снитко, А.А. Келлером, А.В. Чакліним, О.О. Шошиним та ін. Питання організації охорони здоров'я розробляють вчені-медики: О.Ф.Возіанов, Ю.В.Вороненко, Л.І. Галієнко, О.М. Голяченко, В.Ф. Москаленко, О.М.Очередько, А.В. Підаєв, В.М. Пономаренко, О.О. Приходський, А.М. Сердюк та ін.
Головна ідея дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі узагальнення праць вітчизняних і зарубіжних вчених розробити теоретичні і методичні засади раціональної територіальної організації МК обласного рівня здійснити її аналіз і прогноз.
Зв’язок роботи з науковими програмами та темами. Дисертаційна робота відповідає пріоритетним напрямкам наукових досліджень в Україні. Вона є складовою науково-дослідних робіт кафедри економічної і соціальної географії Київського національного університету імені Тараса Шевченка (теми: „Суспільно-географічні основи регіональної політики в Україні”, номер державної реєстрації 0198U008160 та „Розробка системи моделей розвитку сільського району”, номер державної реєстрацій 0197U003139). Обраний напрям досліджень тісно пов’язаний і з тематикою, яку розробляє кафедра соціальної медицини та організації охорони здоров'я Вінницького НМУ ім. М.І. Пирогова.
Мета і завдання роботи. Метою дисертаційної роботи є дослідження теоретико-методологічних засад формування і територіальної організації медичного комплексу Вінницької області та визначення основних шляхів оптимізації його структури в умовах трансформації економіки України.
Для досягнення поставленої мети вирішувались такі завдання:
1) розкрити сутність медичного комплексу обласного регіону як функціонально-територіального поєднання підприємств та закладів різних галузей медичного профілю;
2) виявити особливості і принципи територіальної організації регіонального медичного комплексу (РМК) Вінницької області;
3) удосконалити методичні підходи до дослідження територіальної організації МК адміністративної області;
4) дослідити вплив географічних та соціально-економічних факторів на територіальну організацію РМК Вінницької області;
5) проаналізувати компонентну, територіальну, управлінську структури МК Вінницької області;
6) обґрунтувати виділення медико-географічних районів на території Вінницької області;
7) розробити концептуальні засади удосконалення територіальної організації МК Вінницької області з позицій сталого, комплексно-пропорційного розвитку.
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є медичний комплекс Вінницької області, який розглядається як цілісне міжгалузеве структурне утворення, що сформувалося на основі закономірності комплексності. Предметом дослідження виступає територіальна організація медичного комплексу адміністративної області в умовах структурної перебудови її господарського комплексу.
Методологія і методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять теоретичні положення суспільної географії з проблем територіальної організації міжгалузевих комплексів різних рівнів, сталого розвитку регіонів, функціонування медичних комплексів та географічного районування. В процесі дослідження використані теоретичні положення соціальної медицини та організації охорони здоров'я, ідеї сучасної конструктивної, екологічної та медичної географії. Концептуальні науково-методичні підходи до вирішення проблем раціональної територіальної організації МК різних рівнів висвітлені у наукових публікаціях вчених-географів, картографів, економістів, медиків, екологів України та зарубіжних країн.
Основним методологічним підходом у роботі є системно-структурний, який і визначив застосування конкретних методів дослідження. Зокрема, для дослідження функціонально-територіальної структури РМК Вінницької області використовувалися методи структурно-логічного моделювання, картографічний, потенціалів, медико-географічного районування. Дослідження рівнів соціально-економічного розвитку та медичного обслуговування населення, визначення індексів кореляції та локалізації передбачало застосування передусім математичних методів та моделей, індексного та кореляційного аналізу, міжгалузевого і територіального балансу. У дослідженнях причинно-наслідкових зв’язків територіальної організації РМК. основним був історичний метод, метод балансів (міжкомпонентний та внутрікомпонентний баланс) та систематизація.
Інформаційна база дослідження була сформована на основі матеріалів Вінницького обласного медико-статистичного аналітичного центру, обласних управлінь статистики, екології та охорони здоров'я, звітних та опублікованих матеріалів Міністерства охорони здоров'я України, Вінницької обласної санітарно-епідеміологічної станції, організаційно-методичного кабінету обласної лікарні, звітних матеріалів Вінницькому НМУ імені М.І. Пирогова. Ці матеріали стосуються Вінницької області в цілому, окремих її районів та окремих населених пунктів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:
1) розкрито сутність терміну „регіональний медичний комплекс” та поглиблено суспільно-географічні аспекти його дослідження;
2) опрацьовано та систематизовано теоретичні та методичні основи дослідження територіальної організації регіонального медичного комплексу;
3) проведено комплексну оцінку умов і факторів формування РМК Вінницької області та виявлено їх вплив на територіальну організацію;
4) обґрунтовано використання ряду соціально-медичних та медико-географічних параметрів функціонування МК обласного рівня (індексу локалізації зайнятих у медичному обслуговуванні, індексу рівня розвитку медичного обслуговування населення області, індексу кореляційної залежності між відстанню до медичного закладу та звертанням за медичною допомогою, показника динамічних рядів явищ тощо);
5) розроблено ієрархічну класифікацію центрів медичного обслуговування Вінницької області;
6) виявлено основні типи елементів функціонально-територіальної структури РМК;
7) виділено медико-географічні райони Вінницької області;
8) обґрунтовано основні напрямки удосконалення територіальної організації МК Вінницької області.
Практичне значення одержаних результатів. Наукові результати дисертаційного дослідження є методологічною і практичною основою для раціоналізації територіальної організації і комплексно-пропорційного розвитку медичних комплексів адміністративних областей. Теоретико-методичні положення дисертаційної роботи і результати аналізу територіальної організації МК Вінницької області використані регіональними органами виконавчої влади, зокрема: управлінням охорони здоров’я Вінницької облдержадміністрації (довідка № 555 від 23.02.2005 р.) при розробці Стратегії комплексного соціально-економічного розвитку області на період до 2015 р., у розділі „Організація охорони здоров'я”.
Наукові розробки автора реалізуються у навчальному процесі на географічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка при вивченні курсів „Географія сфери обслуговування” та у Вінницькому НМУ ім. М.І. Пирогова при викладанні курсів „Організація охорони здоров'я” і „Соціальна гігієна”.
Особистий внесок здобувача. Теоретико-методологічні положення та практичні результати дослідження територіальної організації МК Вінницької області розроблені автором самостійно. В дисертації викладено концепцію раціональної територіальної організації МК Вінницької області в умовах становлення нових економічних відносин та підвищення ролі сфери послуг у житті суспільства. Сукупність отриманих результатів належить особисто автору і є його науковим доробком.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на Всеукраїнській студентсько-аспірантській конференції „Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку досліджень з географічних дисциплін та картографії в Україні” (м. Тернопіль, 3 листопада 2000 р.), міжнародній науковій конференції „Антропогенні географія й ландшафтознавство в XX і XXI століттях” (м. Вінниця, 1-3 жовтня 2003 р.), двох звітних конференціях працівників і студентів Вінницького НМУ ім. М.І. Пирогова та звітній конференції викладачів і студентів Вінницького ДПУ ім. М. Коцюбинського (2002 р.).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 1,9 д.а. (у т. ч. 1,5 д.а. авторських), з них 5 статей у фахових виданнях загальним обсягом 1,3 д.а. (у т.ч. 0,8 д. а. авторські).

Список литературы

В И С Н О В К И

У результаті проведеного дослідження можна сформулювати такі висновки :
1. Проблеми територіальної організації МК адміністративної області, як ключової ланки державного регіонального управління та індикативного планування, на сучасному етапі є особливо актуальними. Медичний комплекс формується на основі складної поліструктурної системи взаємозв’язків між компонентами природи і господарства певного району. Територіальна організація РМК це просторове поєднання підприємств медичної сфери, охорони здоров'я, виробництва, сфери послуг, об’єктів інфраструктури та компонентів навколишнього природного середовища, яке виникає на основі взаємообумовленості медико-географічних і господарських процесів даного регіону та спрямоване на досягнення оптимального рівня здоров'я населення, запобігання захворювань, попередження передчасної смерті, забезпечення активної життєдіяльності, працездатності людини, і відтворення майбутніх поколінь. Територіальній організації РМК властиві компонентна, територіальна, управлінська види структур.
2. Територіальна і функціональна організація РМК ґрунтується на єдиних принципах надання послуг медичного характеру. Медична допомога населенню включає: первинну медико-санітарну допомогу, вторинну спеціалізовану медичну допомогу, третину високо спеціалізовану медичну допомогу, санітарно-протиепідемічне забезпечення, фармацевтичну допомогу. Види надання медичних послуг перебувають в прямій залежності від просторової локалізації об’єктів РМК.
3. Вирішальний вплив на територіальну організацію РМК адміністративної області справляють медико-географічне положення, суспільно-географічні, екологічні фактори, належність МК до комплексу сфери послуг. Під медико-географічним положенням розуміємо просторову систему зв’язків тих аспектів суспільства, які мають безпосередній вплив на здоров'я його представників в конкретних географічних та просторово-часових координатах. Причому мова йде і про носіїв здоров'я людей, і про форми територіальної організації медичних установ, і про демографічну ситуацію, екологічні фактори та фактори навколишнього середовища, особливості територіальної диференціації природних умов та ресурсів, рівень розвитку процесу надання медичних послуг. До суспільно-географічних факторів відносяться особливості соціально-економічного розвитку, сучасний стан, структура і територіальна організація господарського комплексу регіону, сучасні системи розселення населення, характер демографічної ситуації, рівень розвитку надання медичних послуг та рівень розвитку міжнародного співробітництва в галузях медицини та охорони здоров'я. Дослідження РМК, як підсистеми комплексу сфери послуг дозволяє розглядати його територіальну організацію під кутом зору теорії „центральних місць”.
4. Система факторів територіальної організації МК Вінницької області відзначається: відносною несприятливістю у порівнянні з іншими регіонами України стосовно а) демографічних показників (висока смертність, від’ємний природний приріст, і як наслідок, природне зменшення населення, переважання частки осіб непрацездатного віку); б) показників захворюваності (відзначається загрозлива тенденція збільшення за всіма класами хвороб, висока захворюваність на злоякісні новоутворення, серцево-судинні та хвороби органів дихання); в) рівня соціально-економічного розвитку (Вінницька область відноситься до групи областей з нижчим від середнього рівнем соціально-економічного розвитку, серед районів області відносно кращі показники у Вінницькому (Si=0,81), Жмеринському (Si=0,75), Хмільникському (Si=0,75), Козятинському (Si=0,60), Могилів-Подільському (Si=0,54), Немирівському (Si=0,53), та Тростянецькому (Si=0,79), районах, (причому, майже половина показників, використаних для розрахунку рівня Si припадає на долю самих районних центрів). Відносна сприятливість факторів належить високому рівню медичного обслуговування населення Smd (0,7-0,9), високій забезпеченості населення медичним персоналом, широкій мережі лікувальних закладів, задовільній екологічній ситуації, високим рівням індексу локалізації Іл зайнятих у медичному обслуговуванні населення особливо у Вінницькому (1,7), Хмільникському (1), Гайсинському (1,3), Могилів-Подільському (1), Тульчинському (1) районах.
5. У компонентній структурі МК Вінницької області виділяються: медична сфера та її галузі: лікувально-профілактична допомога, охорона здоров'я матері і дитини, санітарно-епідеміологічна служба а також медикаментозна допомога, медико-соціальна експертиза, санаторно-курортна допомога, медична наука і освіта; медична промисловість та функціональні ланки. Основними типами лікувально-профілактичних закладів у Вінницькій області є лікарняні заклади і самостійні поліклініки та амбулаторії. Амбулаторно-поліклінічна допомога є основним видом медичних послуг, тому, що в закладах цього типу розпочинають і закінчують лікування близько 80% пацієнтів. Головна організаційна форма амбулаторно-поліклінічної роботи це поліклініка. На території області діє 1 обласна лікарня, 1 дитяча обласна лікарня, 17 міських лікарень, 2 дитячі міські лікарні, госпіталь для інвалідів ВВВ, 5 спеціалізованих центрів, 27 центральних районних лікарень, 8 районних і 54 дільничних лікарень, 2 пологові будинки, 3 психіатричні лікарні, 10 диспансерів, 161 амбулаторія, 9 стоматологічних поліклінік, 4 лікарські здоров пункти, 22 фельдшерські здоров пункти, 967 ФАПи, обласна та міська СЕС та 27 районних відділів СЕС, 31 санаторій, 350 дитячих оздоровчих таборів, три підприємства фармацевтичної і мікробіологічної промисловості „Біосан”, „Імунолог” та „Сперко”, 5 медичних училищ, Національний медичний університет.
6. Територіальну структуру МК Вінницької області формують медичні пункти, центри, вузли та райони. Медичним закладам властивий: 1) повсюдний, 2) вибірковий та 3) точковий характер розміщення. У Вінницькій області зосереджено 265 різних за значенням центрів медичного обслуговування (ЦМО). Найбільші з них це єдиний в області ЦМО міжнародного значення м. Вінниця, ЦМО національного значення Хмільник, та 6 ЦМО міжрегіонального значення міста Немирів, Могилів-Подільський, Гайсин, Жмеринка, Тульчин, Козятин. Виділяється також 7 ЦМО обласного значення (Бар, Бершадь, Крижопіль, Липовець, Погребище, Печера Тульчинського р-ну і с. Рожнатів Томашпільського р-ну), та 30 ЦМО районного значення. Решта ЦМО Вінницького МК мають місцеве значення. Врахувавши тісні функціонально-просторові зв’язки та близькі медико-географічні передумови розвитку, на території Вінницької області виділено 7 вузлів медичного обслуговування : Вінницький, Гайсинсько-Немирівський, Хмільникський, Могилів-Подільський, Тульчинський, Бершадський та Козятинський. У області є райони з незадовільним станом територіальної та функціонально-компонентної структур: Оратівський, Піщанський, Теплицький, тому що на території даних районів відсутні потужні медичні центри, а ті що є, мають районне або місцеве значення та недостатньо широке коло медичних послуг. Крім того, вони мають дещо периферичне положення, що вимагає інтенсивного розвитку тут доповнюючих та розвантажуючих функцій. Відмічається недостатній розвиток первинної та профілактичної медицини. В певній мірі недосконалість структури пов’язана з периферичним положенням районів та їх віддаленістю від центроформуючих територіальних систем та ядер медичного комплексу Вінницької області.
7. Управлінська структура Вінницького РМК формується на основі поєднання на території області управлінських і контролюючих органів, що виконують певні медико-регулятивні функції. Ієрархічних рівнів управління МК три: базовий, регіональний та державний. У сільських адміністративних районах Вінницької області базовий рівень управління уособлює головний лікар району, сьогодні генеральний директор територіального об'єднання. У містах області базовий рівень управління МК являє собою наступне: в складі міських державних адміністрацій існують управління охорони здоров'я на чолі з начальником. Також існує група управлінців основу яких складають головні фахівці (терапевт, хірург, педіатр, тощо). Управління спирається на управлінські структури міських лікарень. На державному рівні забезпечується управління медичною наукою, контроль за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів медичного призначення. Головним функціонально-управлінським центром області є місто Вінниця. В ньому діє обласний здоров відділ головна управлінська структура та міський здоров відділ. Облздорввідділу підпорядковуються усі районні здоров відділи, що розташовані у районних центрах Вінницької області. Управлінню обласного відділу охорони здоров'я підлягають і міста обласного підпорядкування Козятин, Жмеринка, Ладижин, Могилів-Подільський, Хмільник. Успішне функціонування в нових умовах ринку можливе при наявності високопрофесійних менеджерів в сферах надання медичних послуг.
8. На території Вінницької області виділено 4 медико-географічних райони Північний, Центральний, Південно-Західний та Південно-Східний. В основі їх виділення лежать спільні риси охоронооздоровчих процесів, єдність медико-географічного положення та близькі передумови сталого економічного розвитку. Виділення медико-географічних районів базується на принципах : територіальної цілісності, єдності суспільно-географічного районування і адміністративного устрою, перспективності розвитку РМК території. Кожен з виділених районів має районоформуючі центри до яких тяжіють менші за значенням центри медичного обслуговування. Територіям що виділені у медико-географічні райони властиві спільні риси забезпеченості медичним персоналом, специфіки надання медичних послуг, показники захворюваності населення, рівень розвитку медичного обслуговування.
9. Безперечним лідером медичного обслуговування населення області є Вінниця, яка приймає не тільки місцевих пацієнтів, а й хворих з усієї області. Нижчими за рангом центрами є міста області. Але проблема не в кількості медичних центрів, а в недосконалості територіальної організації взагалі, наслідками якої є ускладнення умов звернення та потрапляння пацієнтів до лікарняної установи (далека відстань, незручність положення), як наслідок цього не бувало високі рівні смертності від хвороб і захворюваність, що виявляється у занедбаному стані, чи вже набула хронічного характеру. Це стосується усіх без винятку районів Вінницької області. Тому негайного практичного втілення потребує реструктуризація комплексу з метою ліквідації диспропорцій: у розвитку різних видів медичної допомоги, у медичному обслуговуванні в межах міської та сільської місцевості області, у відстанях до медичних установ. У сільській місцевості Вінницької області більшість медичних пунктів мають радіус обслуговування 1-7 км. Без спеціального транспорту такий радіус медичного обслуговування не є оптимальним і ні в якому разі не визначає позитивної особливості функціонування та територіальної структури самого медичного закладу та РМК в цілому.
У незадовільному стані сьогодні перебуває матеріально-технічна база РМК Вінницької області, а інфраструктура комплексу набагато відстала у своєму розвиткові, мало сприяє не тільки оздоровленню населення, а й прогресивності самого медичного процесу.
Впроваджено в дію раціональну систему акредитації медичних установ і ліцензування діяльності лікарів. Проте, такий важливий в умовах ринку та переходу до медичного страхування аспект, як система правового захисту пацієнтів та медичних працівників залишає бажати кращого, мало того, більшість з учасників медико-оздоровчого процесу не знають про свої права.
10. В умовах трансформаційних процесів економіки України з позицій нових прогресивних орієнтирів суспільного розвитку, медичний комплекс Вінницької області потребує запровадження принципово нової моделі територіальної організації. Вона повинна базуватись на : чіткому розмежуванні медичної спеціалізації окремих територіальних елементів комплексу; максимальній підтримці в центральному ядрі (Вінниця) медичних, медико-географічних, медико-соціальних та медико-економічних функцій міжрегіонального й міжнародного значення; інтенсивному розвитку додаткових, доповнюючих та розвантажуючих функцій в периферійній зоні; підвищенні ролі пунктів медичного обслуговування місцевого значення; оптимізації радіусу медичного обслуговування, особливо для сільських лікарських дільниць та ФАПів; впровадження нових засад медичного обслуговування в усі ланки та галузі НМК та його регіональних утворень. Досягнення комплексно-пропорційного розвитку РМК Вінницької області ґрунтується на формуванні високоефективного ринку медичних послуг, потужного розвитку комунікаційного та інформаційного забезпечення підсистем РМК, поширенні взаємодоповнюваності та функціональної зв’язаності окремих територіальних утворень та суб’єктів задіяних у медичному обслуговуванні, що об’єднані у Вінницькій області. Такий підхід сприятиме збалансованому розвитку РМК Вінницької області, як одному з елементів НМК, а також посилить процеси медико-географічної інтеграції.

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкина И.Л., Новиков С.М., Сковоронская С.А., и др. Экономическая оценка ущербов здоровью населения, обусловленных воздействием факторов окружающей среды // Гигиена и санитария. 2003. № 6. С. 95-99.
2. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география: Понятийно- терминологический словарь. М.: Мысль, 1983. 350 с.
3. Александров В.Л. Опыт региона в формировании законодательства в области здравоохранения. // Здравоохранение : Журн. для руководителя и главного бухгалтера. 2002. № 7. C. 159-161.
4. Анучин В.А. Теоретические основы географии. М.: Мысль, 1972. 430 с.
5. Балабанов Г.В., Горленко І.О. та ін. Дослідження проблем Чорнобильської катастрофи в Інституті географії АН України. // Український .географічний. журнал. 1993. № 2. С. 36-43.
6. Балабанов Г.В., Кавецький І.Й., Качаєв Ю.Д., Нагірна В.П., Підгрудний Г.П., Ясню Т.Є. Розвиток теоретичних засад суспільної географії в умовах ринкових перетворень // Укр. географ. журнал. 2001. № 3. С. 69-80.
7. Барановський В.А. Екологічна географія і екологічна картографія. К.: Фітосоціоцентр, 2001. 252 с.
8. Барановський В.А. Територіальна модель дослідження сталого екологічного розвитку України // Економіка України. 1998. - № 8. С. 76-83.
9. Барановський В.А. Екологічний атлас України. К.: Видавнича фірма „Географіка”, 2000. 40 с.
10. Барановський В.А. Еколого-географічний аналіз і оцінювання території України на основі картографічного моделювання (теорія, методи, практика) : Дис... д-ра. географ. наук : 11.00.11. Київ, 2001. С. 117-205.
11. Барановський В.А. До концепції переходу України на модель сталого розвитку // Економіка України. 2001. - № 7. С.78-83.
12. Барановський М.О. Про методичні підходи до оцінки рівня розвитку сфери обслуговування населення України // Економічна та соціальна географія: Міжвід. науков. збірн. К., 1995. Вип. 47. С. 92-96.
13. Баранский Н.Н. Избранные труды. Научные принципы географии. М.: Мысль, 1980. 239 с.
14. Бардов В.Г. Гигиеническая оценка влияния факторов природной окружающей среды на здоровье населения : Авторефер. дис д-ра мед. наук: 14.00.07 / Медицинский институт им. А. А. Богомольца . К., 1983. 48 с.
15. Бачинский Г.А. Социоекология : теоретические и прикладные аспекты. К : Наукова думка, 1991. 152 с.
16. Белов С.И. Медицинская география Белоруссии. Минск : Беларусь, 1977. 160 с.
17. Беляева Н.Н. Морфологические критерии риска вредного воздействия факторов окружающей среды на организмы. // Гигиена и санитария 2002. № 6. C. 75-76.
18. Бейдик О.О. Географія : Короткий тлумачний словник. К.: Либідь, 2001. 191с.
19. Бичков В.В., Гриценко В.І., Коваленко О.С. Сучасний погляд на процес інформатизації системи охорони здоров’я м. Києва // Охорона здоров’я України 2001. № 3. C. 27-29.
20. Бобильова О.О. Діяльність санітарно-епідеміологічної служби України у 2000 році : завдання щодо подальшого її розвитку (Доповідь на підсумковій колегії МОЗ України 12.02.2001 року) // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. 2001. № 2. С. 10-14.
21. Бойчак М.П., Голик Л.А., Радиш Я.Ф. Формування єдиного медичного простору як важливої складової реформування охорони здоров’я України // Охорона здоров’я України. 2001. № 3. C. 39-44.
22. Бояр А.О. Територіальна організація еколого-економічного комплексу Волинської області : Дис... канд. геогр. наук : 11.00.02. Луцьк, 2003. С. 8-48.
23. Буравльов Є.П. Загальні риси національної програми дій // Довкілля та здоров'я. 2001. № 1. С. 6-10.
24. Василишин Р.Й. Експертні оцінки якості і медичні стандарти головний важіль реформування охорони здоров’я сьогодні // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. 2001. № 1. C. 29-32.
25. Вітте М.К. Розвиток медичної науки на Україні. К., 1965. С. 5-39.
26. Возіанов О.Ф. Медична наука і практика на зламі тисячоліть // Doctor. 2001. № 1 (5). С.3-8.
27. Волошин В.В., Горленко О.І., Кухар В.П. і інші. Підходи до концепції стійкого розвитку та її інтерпретації стосовно України // Український географічний журнал. 1995. № 3. С. 3-10.
28. Волощук В.М., Гродзинський М.Д., Тищенко П.Г. Географічні проблеми сталого розвитку України // Український географічний журнал. 1998. № 1. С. 13-18.
29. Галієнко Л.І. Наукове обґрунтування діяльності денних стаціонарів загального профілю в умовах переходу до сімейної медицини : Авторефер. дис канд. мед. наук: 14.02.03 / КМУ ім. О.О.Богомольця. К., 2004. 20 с.
30. Галієнко Л.І. Характеристика основних особливостей реформи первинної медико-санітарної допомоги в нових незалежних державах // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. 1999. № 1. С. 95-102.
31. Географічна наука та освіта в Україні : Збір. наук. праць / КНУ ім.. Т.Г.Шевченко та ін.; редкол. Я.Б. Олійник (голова) та ін. К.: Махаон-Україна, 2000. - 40 c.
32. Географія агропромислових комплексів : Навч. посібник / М.Д. Пістун, В.О. Гуцал, Н.І. Проводар. К.: Либідь, 1997. С. 15-48.
33. Географія і сучасність : Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. К : Видавництво НПУ ім.. Драгоманова, 2003. вип. (1) 10. 359 с.
34. Герасимчук З.В. Регіональна політика сталого розвитку: методологія, формування, механізми реалізації. Луцьк : Вид-во Надстир’я, 2001. 528 с.
35. Гичев Ю. Экологическая медицина и ее основные направления // Медицина Украины. 1996. № 3. С. 28-29.
36. Гладкий О.В. Територіальна організація і комплексно-пропорційний розвиток Київської господарської агломерації : Автореф. дис... канд. геогр. наук : 11.00.02 / КНУ ім. Т.Шевченка. К., 2002. 23 с.
37. Голіков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної і соціальної географії. К.: Либідь, 1996. 320 с.
38. Голубчиков М.В., Орлова Н.М. Стратегія регіоналізації системи охорони здоров’я // Медичний всесвіт. 2002. Том 2. № 1/2. C. 96-99.
39. Голяченко А.О. Деякі економічні проблеми української здоровоохорони на мікрорівні // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. 2001. № 1. C. 41-43.
40. Голяченко О.М. Первинна медико-санітарна допомога на селі : пройдені шляхи і перспективи // Социальная гигиена, организация здравоохранения и история медицины : Республ. межведомств. сборник. К.: Здоров'я, 1996. № 49 (185). С.3-5.
41. Голяченко О.М., Сердюк А.М., Приходський О.О. Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров'я. Тернопіль : Джура, 1997. 328 с.
42. Горленко І.О., Руденко Л.Г., Барановський В.А. та ін. Проблемно-орієнтоване районування територій та його реалізація в Україні // VII з'їзд УГТ : Тези доповідей. К., 1995. С. 7-9.
43. Гоц Т.Ю. Захворюваність населення України на бронхіальну астму і поширеність алергенних чинників повітря // Довкілля та здоров'я. Київ 2004. № 3 (30). С. 8-10.
44. Грицай О.В. Центр и периферия в региональном развитии. М.: Наука, 1991. 128 с.
45. Грузєва Т.С. Обґрунтування та розробка системи досягнення рівності в охороні здоров'я населення в сучасних умовах стратифікації суспільства: Автореферат дис. ... д-ра мед. наук : 14.02.03 / КНМУ ім. О.О. Богомольця. К., 2004. 39 с.
46. Дебс М. Системно-структурний аналіз економіко-географічного району // Економічна географія. К., 1991. № 43. С. 23-28.
47. Дев’ятка Д.Г., Ковальчук Л.В., Сергета І.В., Вихристюк Г.І. Вміст деяких важких металів у харчових продуктах Вінницької області // Довкілля та здоров'я. Київ 2004. № 3 (30). С. 38-42.
48. Демографический понятийный словарь / Под ред. Рыбаковского Л.П. М.: Центр соц. Прогнозирования, 2003. 351 с.
49. Денисик Г.І. Природнича географія Поділля. Вінниця: ЕкоБізнесЦентр, 1998. 184 с.
50. Дзенис З.Е. Методология и методика социально-экономических исследований. Рига: Знание, 1980. 262 с.
51. Діяльність галузі охорони здоров'я за 2002 рік, завдання щодо подальшого її розвитку та покращення рівня здоров'я населення України : Доповідь Міністра охорони здоров'я України В.Ф. Москаленка на підсумковій колегії МОЗ. Тернопіль : Укрмедкнига, 2001. 129 с.
52. Дмитриевский Ю.Д. Медицинская география и экология // Известия РГО. 1995. Т. 127. Вып. 2. С. 25-29.
53. Дудник И.Н. Комплексное развитие сельского района. Географические основы управления. Полтава: Астрая, 1993. С. 106-126
54. Дудник І.М., Панасенко Т.В. Низова демогеографічна система. Полтава : Полтавський філіал Укр. геогр. тов-ва, 1996. 199 с
55. Дудник І.М. Суспільно-географічні системи низовинного рівня (теоретичні та методичні аспекти) Полтава : Полтавський літератор, 1997. 248 с.
56. Еколого-географічні дослідження території України./ Л.Г. Руденко, І.О. Горленко, Л.М. Шевченко, В.А. Барановський. К.: Наукова думка, 1990. 32 с.
57. Еколого-географічне картографування території (досвід робіт, обґрунтування структури і змісту атласу) / Л.Г.Руденко, А.І. Бойківська та ін. К.: Препринт, 1992. 32 с.
58. Ефективність впровадження навчального курсу „Валеологія”. К.: Укр. інститут соціальних досліджень, 2001. 33 с.
59. Жуков Г.М., Ринда Ф.П. Практичні та теоретичні аспекти управління здоров’ям населення // Охорона здоров’я України. 2002. № 1(4). C. 35.
60. Жупанский Я.И. Картографический метод исследования в медицинской географии. // Второе научное совещание по проблемам медицинской географии Ленинград, 1965. С.231-232.
61. Жупанський Я.І., Сухий П.О. Соціально-економічна картографія : Підручник для студентів географічних, топографо-геодезичних, економічних спеціальностей вищих і середніх навчальних закладів. Тернопіль, 1997. 274 с.
62. Заклади охорони здоров’я та захворюваність населення Вінницької області : Статистичний бюлетень Вінниця, 2000. 30 с.
63. Закони України про охорону здоров'я : Збірник нормативно-правових актів / Під ред В.Ф. Москаленка, В.В. Костицького. Тернопіль : Укрмедкнига, 2000. 464 с.
64. Запорожан В.М., Журавель В.І. Стан і основні напрямки розвитку системи охорони здоров’я України // Одеський мед. журнал. 2002. № 4 (72). C. 4-8.
55. Заставний Ф.Д. Географія України : У 2-х книгах. Львів : Світ, 1994. 427с.
66. Здоров'я населення України та діяльність лікувально-профілактичних закладів системи охорони здоров'я : Щорічна доповідь. К., 1999. 594 с.
67. Иваненко А.В., Хизгилев В.И., Сафонкина С.Г., Иродова Е.В. Формы, методы и объекты контроля за особенностями сан-епидемиологического благополучия населения // Гигиена и санитария. 2003. № 2. С. 67-68.
68. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (теорія, методи, практика). вид. 4-те, доп. К.: Європейський ун-т., 2001. 216 с.
69. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил і територіальна організація виробництва : Навч. посіб. для студ. екон. та геогр. спец. вищ. навч. закл. К.: Вид. Паливода А.В., 2002. 260 с.
70. Іщук С.І., Гладкий О.В. Екстремальні процеси і явища в Українському суспільстві : географічний підхід // Український географічний журнал. 2000. № 1. С. 25-29.
71. Картиш А.П. Радіаційно-гігієнічні наслідки аварії на ЧАЕС як основа системи управління медичним забезпеченням постраждалого населення : Автореф. дис... д-ра мед. наук : 14.00.06 / НМУ им. А. А. Богомольца. К., 1995. 32 с.
72. Кальниш В., Москалець Г., Лещу Н. Сучасний стан нормативно-правової бази системи охорони здоров’я України // Ліки України. 2002. № 10. C. 54-58.
73. Климова В.И. Человек и его здоровье. 2-е изд. переработ. и дополн. М.: Знание, 1990. 224 с.
74. Коваленко Ю.Н. Условия выхода украинского здравоохранения из кризиса // Журнал практичного лікаря. 2002. № 6. C. 5-6.
75. Колоденко В.О. Політика в області фінансової підтримки регіональних систем охорони здоров’я України. Міфи та реальність // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. 2001. № 1. C. 5-9.
76. Коломійчук В.С. Соціально-економічний розвиток адміністративного району в умовах перехідної економіки. Тернопіль : Укрмедкнига, 2001. 439 с.
77. Курманова Л.В. Опыт зарубежных стран в развитии здравоохранения в условиях рынка // Проблемы управления здравоохранением. 2002. № 2. C. 34-38.
78. Куролап С.А. Медицинская география : современные аспекты // Науки о земле. 2000. № 4. С. 3-8.
79. Куценко В.І. з соавт. Соціальний фактор розвитку суспільства і держави. К.: РВПС НАН України, 1997. 230 с.
80. Лакунин К.Ю., Филатов В.Б. К вопросу о термине "сельское здравоохранение" // Проблемы социальной гигиены, здравоохранения и истории медицины. 2002. № 5. C. 44-45.
81. Лапушенко О.В. Проблеми підвищення ефективності діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби України. Пріоритети 2004 року // Довкілля та здоров'я. Київ 2004. № 2 (29). С. 3-5.
82. Лебідь Н.П. Якість життя населення: підходи до вивчення та практика дослідження України // Український географічний журнал. 1993. № 3. С.34-36.
83. Леонтьева Г.Г. География сферы обслуживания населения (факультативный курс) : Учебное пособие. Суми : Слобожанщина, 1998. 64 с.
84. Лехан В.М. Стан і напрямки розвитку системи охорони здоров’я в Україні: 10 років пошуків та випробувань // Урологія. 2002. Том 6 № 3. C. 11-20.
85. Литвинова О.Н., Антомонов М.Ю. Оцінка впливу екологічних чинників на показники захворюваності // Довкілля та здоров'я. 2002. № 3. С. 68-69.
86. Литвинова О.Н. Поєднаний вплив чинників довкілля на захворюваність жителів великого міста(на прикладі міста Тернополя): Автореферат дис. ... канд. мед. наук : 14.02.01. Київ Ін-т гігієни та мед. екології ім. О.М.Марзеєва АМН України, 2003. 22 с
87. Литвинова О.Н., Перебийніс П.Л. Соціальна, психологічна та професійна характеристика керівників системи охорони здоров’я України базового рівня // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. 2001. № 1. C. 49-51.
88. Луцишин П.В. Вступ до економічної і соціальної географії (основи теорії). К.: НМКВО, 1993. 160 с.
89. Луцишин П.В., Клімонт Д., Луцишин Н.П. Територіальна організація суспільства (основи теорії) : Навч. посібник. Луцьк : Ред.-вид. від. „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2001. 334 с.
90. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти) . Київ: АльтерПрес, 2002. С. 115-159.
100. Любченко В.Є., Космина А.С. Географія Вінницької області. Вінниця : ЕкоБізнесЦентр, 1996. С. 8-25.
101. Маергойз М.М. Методика мелкомасштабных економико-географических исследований. М.: Изд-во Мос. Ун-та, 1981. 158 с.
102. Мартыненко А.В. Паблик рилейшнз в деятельности органов и учреждений системы здравоохранения // Лікарська справа. 2002. № 1. C. 150-152.
103. Мартусенко І.В. Сучасний стан, проблеми та перспективи медичної географії України // Матеріали всеукраїнської студентсько-аспірантської наукової конференції „Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку досліджень з географічних дисциплін та картографії в Україні”. Тернопіль : ТДПУ. 2000. С.99-103.
104. Мартусенко І.В. Структурні і територіальні особливості розвитку медичного комплексу Вінницької області // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія : Географія. Тернопіль: ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2002. № 2. С. 169-172.
105. Мартусенко І.В. Передумови та фактори формування медико-географічної ситуації у Вінницькій області // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Серія : Географія. Вінниця. 2002. Вип. 3. С.146-152.
106. Мартусенко І.В. Геоекологічні проблеми Вінницької області // Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України : сучасний стан і перспективи вирішення. К.: Стафед-2, 2002. С.63-6