ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК АГРОПРОДОВОЛЬЧОГО КОМПЛЕКСУ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОГО РЕГІОНУ (СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ) : ФОРМИРОВАНИЕ И РАЗВИТИЕ агропродовольственного КОМПЛЕКСА западноукраинского региона (Общественно-географический анализ)

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

На правах рукопису

СУХИЙ ПЕТРО ОЛЕКСІЙОВИЧ

УДК 911.3:338.43(477.8)

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК АгропродовольчОГО
комплексУ Західноукраїнського регіону
(суспільно-географічнИЙ АНАЛІЗ)

11.00.02 — економічна та соціальна географія

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора географічних наук

Науковий консультант:
Жупанський Ярослав Іванович:
доктор географічних наук,
професор

Чернівці - 2009

зміст
Перелік умовних скорочень......................................................... 5
Вступ............................................................................................................ 6
Розділ І. Науково-методичні засади дослідження терито­ріальної організації агропродовольчого комплексу.................... 15
1.1. Агропродовольчий комплекс як об’єкт суспільно-географічної науки, його структура, зв’язки та роль у стратегії регіонального розвитку України.................................................................................. 15
1.2. Територіальна організація комплексу як предмет його дослідження. 22
1.3. Інтеграційні процеси в агропродовольчому комплексі на сучасному етапі................................................................................. 30
1.4. Методи, методичні основи та підходи суспільно-географічного вивчення агропродовольчих комплексів.............................................. 36
1.5. Економіко-математичні моделі прогнозування оптимальної структури виробництва в агропродовольчих комплексах............................................................. 44
1.6. Дослідження структури, функцій і основних чинників формування агропродовольчого ринку..................................................................... 49
Висновки до розділу I................................................................................... 58
Розділ II. Географічні особливості розвитку різноукладності в агропродовольчому комплексі....................................... 62
2.1. Соціально-географічні особливості становлення різноукладності в умовах аграрної реформи................................................................................................. .62
2.2. Особливості становлення та розвитку приватних аграрних селянських господарств................................................................................................................. 70
2.3. Приватно-фермерський і корпораційний сільські уклади.................... 84
Висновки до розділу ІІ.................................................................................. 95

Розділ III. чинники розвитку І територіальної орга­нізації агропроДОВОЛЬЧОГО комплексу в Західно­українському регіоні................................................................................................. 99
3.1. Природно-географічні чинники та їх роль в агрокомплексоутворенні 99
3.2. Соціально-економічні складові формування агропродовольчого комплексу 104
3.3. Еколого-географічні аспекти природокористування в агропродовольчому комплексі......................................................... 110
3.4. Географія земельних ресурсів та особливості розподілу і використання земельного фонду.................................................................................................... 116
Висновки до розділу ІІІ............................................................................... 126
Розділ IV. Сільське господарство основа розбудови агропродовольчого комплексу Західноукраїнського регіону........................................... 130
4.1. Географічні аспекти сільськогосподарського виробництва як первинної ланки агропродовольчого комплексу........................................................... 130
4.2. Приватні господарства населення в перехідній та ринковій моделі аграрної економіки............................................................................................................... 156
4.3. Сучасний стан аграрного виробництва в сільськогосподарських підприємствах 168
Висновки до розділу ІV.............................................................................. 188
РОЗДІЛ V. ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ В АГРОПРОДОВОЛЬЧОМУ КОМПЛЕКСІ РЕГІОНУ.............. 192
5.1. Тенденції розвитку харчової промисловості в умовах аграрної
реформи...................................................................................................... 192
5.2. Особливості становлення та формування сучасної галузевої структури харчової промисловості.................................................... 195
5.3. Територіальна організація і структура харчової промисловості та особливості їх розвитку............................................................................................... 213
Висновки до розділу V............................................................................. 225
Розділ VI. Соціально-економічні аспекти формування та розвитку агропродовольчого ринку в Західно­українському регіоні......................... 227
6.1. Просторово-часові відмінності формування місткості ринку продовольства в Західноукраїнському регіоні............................................................... 227
6.2. Територіальні особливості формування потенціалу споживчого попиту.............................................................................. 243
Висновки до розділу VІ............................................................................ 249
Розділ VII. Перспективи й основні напрями вдоско­налення функціонально-територіальної структури агропродовольчого комплексу Західноукраїнського регіону.......................................... 251
7.1. Особливості інтегрального аграрного рейтингу територій регіону 251
7.2.Сучасна сільськогосподарська спеціалізація різноукладних типів господарств та їх економічна ефективність.................................................................... 264
7.3. Проблеми та перспективи розвитку агропродовольчого комплексу у зв’язку із вступом України до СОТ..................................................................... 288
Висновки до розділу VII............................................................................ 297
ВИСНОВКИ............................................................................................... 301
ДОДАТКИ................................................................................................. 310
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................... 371

Перелік умовних скорочень
АПК агропромисловий комплекс
АПО агропромислове об’єднання
АПрВ агропродовольчий вузол
АПрЗ агро продовольча зона
АПрК агропродовольчий комплекс
АПрКущ агропродовольчий кущ
АПрКл агро продовольчий кластер
АПрмкР агропродовольчий мікрорайон
АПрП агропродовольчий пункт
АПрПд агропродовольче підприємство
АПрпР агропродовольчий підрайон
АПрР агропродовольчий район
АПрЦ агропродовольчий центр
Бі біядерний
ВАТ відкрите акціонерне товариство
ВКП виробничо-комерційне підприємство
ВТТ виробничо-територіальний тип
ГАТТ Генеральна угода з тарифів і торгівлі
ДП дочірнє підприємство
ЗАТ закрите акціонерне товариство
ІАРТ інтегральний аграрний рейтинг території
КТ командитне товариство
Кю/км2 Кюрі на кілометр квадратний
М малий
Мо моноядерний
Н найбільший
Нв новий
Но новітній
ОПГН особисті підсобні господарства населення
ПАПГ приватні аграрні підсобні господарства
ПАСГ приватні аграрні селянські господарства
По поліядерний
ПП приватне підприємство
СК сільськогосподарський кооператив
СОТ світова організація торгівлі
СП спільне підприємство
СФГ селянське фермерське господарство
ТМ торгівельна марка
ТОВ товариство з обмеженою відповідальністю

Вступ
Актуальність теми. У стратегії соціально-економічного розвитку України важливу роль відіграє агропродовольчий комплекс, який складається з системи виробництв у сільському господарстві та харчовій промисловості, які доповнюються сегментом із випуску засобів виробництва і розгалуженою інфраструктурою і забезпечує безпосереднє продукування продуктів аграрної продукції як продовольства та їхньої переробки й реалізації з метою харчового споживання.
Агропродовольчий комплекс України посідає чільне місце у світовому аграрному виробництві. На нашу державу припадає 2,3% площ орних земель світу, 1,6% виробництва зернових і зернобобових культур, 6,5% цукрових буряків, 6% картоплі, близько 1% овоче-баштанних культур, 0,6% виробництва м’яса усіх видів, 2,2% молока та 1,2% курячих яєць.
Харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів посідають друге місце у загальному обсязі реалізованої продукції промисловості в Україні, поступаючись лише підприємствам металургійного комплексу. У 2007 році ними було реалізовано продукції на суму майже 80,0 млрд. грн. При цьому загальна кількість підприємств у галузі нараховує понад 8,6 тис. одиниць.
Регіоном, де розвинуті практично майже всі виробництва сільського господарства та харчової промисловості України є Західноукраїнський регіон у якому яскраво проявляються особливості становлення різноукладності, зокрема приватних селянських господарств, приватно-фермерського, колективного та державного укладів.
Територіально у складі Західноукраїнського регіону об’єднуються 7 областей: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська та Чернівецька. Займаючи 11,4% території держави, район виступає одним із провідних виробників продукції сільського господарства. На його теренах усіма категоріями господарств виробляється понад 19% валової продукції галузі (у тому числі продукції рослинництва 16,7% та 23,2% продукції тваринництва).
Процеси перебудови агропродовольчого комплексу регіону, його географії в умовах ринкової економіки проявляються в спеціалізації окремих частин території, напрямах і проблемах їхнього дальшого розвитку. Аналіз проблем функціонування комплексу дає можливість визначити просторово-часові відміни формування балансів і ринку продовольства в умовах трансформації аграрної економіки. Рейтинг територіальних одиниць дозволив виявити перспективи та основні напрями удосконалення функціонально-територіальної структури агропродовольчого комплексу Західноукраїнського регіону.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Робота прямо пов’язана з виконанням загальнодержавних програм розвитку агровиробництва в Україні: «Національної програми розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села на 1996-2005 рр.», «Концепцією аграрної політики в Україні» (1995р.), «Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 року» (Постанова Кабміну України №1158 від 19.09.2007р.) та розробленими на їх основі регіональними програмами та проектами розвитку аграрного виробництва в регіоні.
Дисертаційна робота виконана у відповідності до напрямів наукової роботи географічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича зокрема по держбюджетних темах: "Економіко-географічний аналіз просторово-часових закономірностей розвитку природно-ресурсного потенціалу України з метою реалізації природокористування" № державної реєстрації 0100U0085498 (2000-2002 рр.); "Конструктивно-географічний аналіз природно-ресурсного комплексу України в умовах стабілізації соціально-економічного розвитку" № державної реєстрації 1003U001107 (2003-2005 рр.); "Оцінка географічної різноманітності та типологія природно-ресурсного потенціалу природних регіонів України" № державної реєстрації 0106U0081457 (2006-2008 рр.). Висновки та основні положення роботи є складовою частиною наукових досліджень кафедри географії України, картографії та геоінформатики, зокрема кафедральних наукових тем: "Краєзнавче дослідження географії Карпато-Подільсського регіону України" № державної реєстрації 0199U001880 (1999-2001 р.р.); "Географо-краєзнавчі дослідження України" № державної реєстрації 0102U006610 (2002-2006 рр.); держбюджетної теми "Структурні зміни господарського комплексу Карпато-Подільського регіону в сучасних умовах" № державної реєстрації 0106U003613 (2006-2010 рр.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка та поглиблення теоретико-методологічних та методичних засад суспільно-географічного дослідження агропродовольчого комплексу регіону як складної системи.
Реалізація мети зумовила постановку та вирішення наступних завдань:
- поглибити науково-методичні засади дослідження територіальної організації агропродовольчого комплексу та розкрити особливості сучасних інтеграційних процесів в межах комплексу;
- розробити низку економіко-математичних моделей прогнозування оптимальної структури в агропродовольчому комплексі;
- виявити географічні особливості розвитку різноукладності в сільській місцевості та розробити методологічні підходи до класифікації приватних аграрних селянських господарств населення України в умовах становлення ринкових відносин;
- визначити роль традиційних і ринкових чинників у формуванні територіальної організації агропродовольчого комплексу України та Західноукраїнського регіону зокрема та його базової ланки сільськогосподарського виробництва;
- розкрити особливості територіальної організації харчової промисловості в сучасній моделі АПрК Західноукраїнського регіону;
- розкрити регіональні особливості сучасної галузево-територіальної структури агровиробництва в різних організаційно-правових формах господарювання;
- проаналізувати особливості формування ринку продовольства та динаміки споживчого попиту населення в регіоні;
- визначити сучасну інтегральну спеціалізацію сільськогосподарського виробництва території та оцінити вплив ринкового середовища на географічні аспекти її формування;
- розкрити особливості формування інтегрального аграрного рейтингу адміністративних районів регіону;
- оцінити перспективи розвитку агропродовольчого комплексу регіону за умов перебування України у Світовій організації торгівлі та на шляху до Євроінтеграції.
Об’єктом дослідження є агропродовольчий комплекс Західно­українського регіону як складноорганізоване природно-антропогенне утворення з його складовими елементами, взаємозв’язками, явищами, процесами, що виникають в процесі взаємодії та трансформації.
Предметом дослідження виступають теоретичні, методологічні, методичні та практичні проблеми розвитку різноукладності в сільській місцевості, особливості функціонування агропродовольчого комплексу та формування ринку продовольства в Західноукраїнському регіоні.
Методологія, методи та використані матеріали. Методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення теорії географічної науки і регіональної економіки про взаємодію суспільства та природи, концептуальні підходи українських і зарубіжних учених до комплексного вивчення природо-соціо-економічних систем, географічного поділу праці, інтеграційних процесів, галузевого районування та територіально-господарського комплексоутворення.
Багатоаспектність і міждисциплінарність явищ, процесів і чинників, що аналізуються в роботі, зумовили необхідність застосування в дисертаційному дослідженні цілої низки загальних- і конкретно наукових методів і підходів, із-поміж яких використано методи: аналізу, синтезу, причинно-наслідкової залежності, типології, системного підходу. З конкретно-наукових методів порівняльно-географічний, балансовий, статистичний, картографічний, математичного моделювання, районування, кореляційного та рейтингового аналізу які забезпечили вивчення особливостей становлення і функціонування агропродовольчого комплексу крупного регіону як у часовому, так і в просторовому вимірах.
Нормативно-правову та інформаційну базу дисертаційного дослідження склали закони та постанови прийняті Верховною радою України з проблем аграрної реформи та створення нових організаційно-правових форм господарювання в ринкових умовах, матеріали Державного комітету статистики України, головних управлінь державної статистики та земельних ресурсів у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Рівненській, Тернопільській і Чернівецькій областях, власні матеріали соціобюджетних досліджень приватних господарств населення Західноукраїнського регіону.
При виконанні роботи були використані матеріали монографій, наукових збірників та публікацій у фахових виданнях, з яких необхідно виділити теоретико-методологічні дослідження та наукові доробки провідних економіко-географів та економістів-аграрників: Г.В. Балабанова, П.П. Борщевського, Б.М.Данилишина, С.І. Дорогунцова, М.І.Долішнього, Я.І.Жупанського, О.В.Заставецької, Ф.Д.Заставного, Р.А.Івануха, С.І.Іщука, П.К.Канінського, Т.І.Козаченко, В.Г.Крючкова, А.П.Макаренко, С.М.Малюка, Л.О.Мармуль, П.О.Масляка, Н.І.Мезенцевої, В.Я.Месель-Веселяка, Л.В.Молдован, В.П. Нагірної, Я.Б.Олійника, М.М.Паламарчука, О.М.Паламарчука, Б.Й. Пасхавера, М.Д.Пістуна, І.М.Пушкара, О.М.Ракітнікова, В.П.Руденка, П.Т.Саблука, Д.М.Стеченка, О.Г. Топчієва, А.Т.Хрущева, О.І.Шаблія, Р.А.Язиніної та інших про закономірності розвитку і територіальну організацію галузей агропродовольчого комплексу та становлення різноукладності в сільській місцевості, тощо.

При створенні картосхем були використані багатофункціональні геоінформаційні системи Arc View GIS 3.2 a, та MapInfo Professional 8.0.
Наукова новизна дослідження. В дисертаційній роботі поглиблено теоретико-методологічні основи дослідження агропродовольчого комплексу в умовах становлення ринкових відносин. Проаналізовано особливості функціонування агропродовольчого комплексу на різних ієрархічних рівнях в умовах реструктуризації господарського комплексу країни, розкрито його галузево-компонентну та територіальну структури, особливості розвитку інтеграційних процесів у зв’язку з приєднанням України до Світової організації торгівлі. Запропоновано методичні підходи до класифікації різноукладних типів господарств, залежно від їх участі в агробізнесовій діяльності. Розкрито сучасну територіальну організацію і структуру суб’єктів агропродовольчого комплексу та здійснено їх класифікацію за низкою ознак. Удосконалено методику проведення соціобюджетних досліджень приватних аграрних селянських господарств. Запропоновано методичні підходи до визначення інтегрального аграрного рейтингу території. Поглиблено методику визначення сільськогосподарської спеціалізації території. Визначено місткість ринку продовольства та тісноту кореляційних зв’язків між окремими складовими агропотенціалу адміністративних районів Західної України.
Практичне значення отриманих результатів. Теоретичне значення.
Теоретична цінність отриманих результатів полягає у розробці та поглибленні теоретико-методологічних засад суспільно-географічного дослідження агропродовольчого комплексу регіону як складної системи.
Сформовані в дисертаційній роботі теоретико-методологічні та практичні підходи до вивчення питань комплексного економічного і соціального розвитку агропродовольчого комплексу крупного регіону в умовах формування ринкових відносин можуть бути використані для удосконалення наукових основ територіального планування, перспективних напрямів розвитку багатогалузевих комплексів та при розробленні перспективних планів щодо вдосконалення територіальної організації та розробки перспективної Схеми розвитку продуктивних сил України.
Методологічно-методичне значення полягає в обґрунтуванні та апробації методики соціобюджетних досліджень приватних арарних селянських господарств і здійсненні їх класифікації за системою ознак та апробації комплексного науково-пізнавального економіко-географічного підходу до вивчення складноструктуризованих комплексів.
Окремі наукові результати використані при виконанні науково-дослідних робіт, що приводились і проводяться на кафедрі географії України, картографії та геоінформатики протягом останніх років. Зокрема: Краєзнавче дослідження географії Карпато-Подільського регіону України” № державної реєстрації 0199U001880 (1999-2001 рр.); Географо-краєзнавчі дослідження України” № державної реєстрації 0102U006610 (2002-2006рр.); держбюджетної теми Структурні зміни господарського комплексу Карпато-Подільського регіону в сучасних умовах” № державної реєстрації 0106U003613 (2006-2010 рр.).
Теоретичні та методологічні положення, розроблені у дисертації, використовуються в навчальному процесі Чернівецького, Тернопільського, Волинського національних університетів, Буковинської державної фінансової академії при викладання дисциплін Економічна і соціальна географія України”, Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка”, Міжнародні аграрні відносини”, Тематична картографія”, Географія АПК України”, «Ресурси АПК», «Аграрний менеджмент» (довідка №11-14/941 від 14. 04. 2009 року), «Техніко-економічні основи виробництва», «Географія Подільсько-Карпатського регіону», «Географічні засади регіональної економічної політики» (довідка №449-33/03 від 16.04.2009), «географія АПК», «Суспільно-географічний комплекс Волинської області», «Суспільно-географічне районування» (довідка №3/1653 від 18.05.2009), при підготовці студентами курсових, дипломних та магістерських робіт. Матеріали дисертаційного дослідження використовуються Головними управліннями статистики у Тернопільській та Чернівецькій областях при підготовці відповідних статистичних матеріалів і передпланових розрахунках розвитку агропродовольчого комплексу (довідка №141/ІІ від 16.04.2009 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є одноосібною науковою працею, в якій реалізовано ідеї автора щодо теорії і практики системи географічних досліджень агропродовольчого комплексу крупного регіону держави в умовах формування ринкового середовища.
Запропоновано методичні підходи до класифікації приватних аграрних селянських господарств і здійснено їхнє групування за низкою ознак; удосконалено методику соціобюджетних досліджень; розроблено та обґрунтовано схеми сучасної галузево-компонентної та територіальної структури агропродовольчого комплексу; визначено та класифіковано основні відмінності між організаційно-правовими формами сільськогосподарських підприємств; розкрито сучасну територіальну організацію та структуру окремих складових агропродовольчого комплексу.
Удосконалена та апробована автором методика визначення спеціалізації сільського господарства та інтегрального аграрного рейтингу території дає змогу розкрити просторові відміни, що характеризують кількісні та якісні характеристики агроресурсного потенціалу території.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації та матеріали досліджень, пов’язані з її виконанням, доповідались на 15 наукових семінарах, конференціях, з’їздах та конгресах національного і міжнародного рівня, у т.ч.: "Проблеми раціонального використання, охорони і відтворення природно-ресурсного потенціалу України" (Чернівці,2000); "Україна та глобальні процеси: географічний вимір" (Луцьк,2000); "Історія української географії та картографії" (Тернопіль,2000,2007); "Регіональні проблеми розвитку агропродовольчого комплексу України: сучасний стан та перспективи вирішення" (Київ,2000); "V конгрес Міжнародної асоціації україністів" (Чернівці,2002); "Проблеми безперервної географічної освіти і картографії" (Харків,2000); "Україна: географічні проблеми сталого розвитку" (Чернівці,2004); "Ландшафти та екологічні проблеми Дністерсько-Прутського регіону” (Чернівці,2005); "Фінансовий потенціал регіонів України в умовах ринкової економіки" (Чернівці,2006); "Актуальні проблеми та напрями розвитку туристичної сфери в Україні та світі" (Тернопіль,2006); "Історична географія: початок ХХІ сторіччя" (Вінниця,2007); "Географ­ические особенности развития староосвоенных регионов" (Брянск,2007); "Географія в інформаційному суспільстві" (Київ,2008).
Публікації. За темою дисертаційної роботи автором опубліковано 44 наукових праць (34 з яких написано одноосібно і 10 у співавторстві), у тому числі 1 монографію без співавторів (21,9 др. арк.), 1 підручник, у співавторстві, автору належить 2,1 др. арк. та 3 навчальних посібники (15,7 др. арк., 3 у співавторстві, автору належить 10,0 др.арк. ), 22 статті (12,5 др.арк.) у наукових фахових виданнях включених до переліку видань зі спеціальності Географічні науки”.
Структура та обсяг дисертації: Дисертація складається із вступу, семи розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Вона викладена на 402 сторінках тексту (основна частина на 333 сторінках); включає 68 таблиць, 27 рисунків (з них 14 карт). Список літературних джерел містить 429 найменувань.

Список литературы

Висновки
У результаті системного дослідження теоретико-методологічних і практичних аспектів формування та функціонування агропродовольчого комплексу в роботі розкрито та обґрунтовано динаміку і просторові закономірності комплексоутворення в умовах формування ринкових відносин. Доповнено методологічні засади та методичні підходи дослідження основних складових агропродовольчого комплексу, що дозволило отримати низку науково-практичних результатів.
У дисертації запропоновано власний підхід до виокремлення елементів територіальної структури АПрК, класифікації приватних аграрних селянських господарств, методики визначення інтегрального аграрного рейтингу території та інтегральної сільськогосподарської спеціалізації.
Специфіка соціальних, економічних і організаційно-технологічних зв’язків у продовольчому комплексі, а також значне коло чинників та умов, що впливають на його формування і функціонування передбачають виділення АПрК у самостійну ланку економіко-математичного дослідження. Побудована система з 10 моделей прогнозування оптимального розвитку комплексу, може бути впроваджена в процеси прийняття прогнозних і управлінських рішень у розвитку агропродовольчого комплексу як на локальному так і регіональному рівні.
Перехід від командно-адміністративної до ринкової моделі функціонування агропродовольчого комплексу, насамперед, передбачає урізноманітнення форм власності у підприємстві та зародження багатоукладності на селі. Це у свою чергу передбачає, що подальша політика ринково-аграрних перетворень повинна здійснюватись на двовекторній основі: з одного боку держава повинна активно сприяти розвою належних правових та економічних умов для розвитку одноосібних приватних господарств, з іншого створювати сприятливі організаційно-економічний мікроклімат для підвищення ефективності функціонування новоутворених сільськогосподарських підприємств. Саме тому метою перебудови в основній ланці агропродовольчого комплексу має бути утворення сегменту незалежних господарств приватного володіння й управління, які можуть міняти не лише методи господарювання та асортимент кінцевої продукції, але й виробляти ефективні вимоги до конкурентних джерел постачання сільськогосподарського виробництва та каналів збуту продукції.
Особливе місце в укладній структурі сільської місцевості посідає селянський уклад, що нині зумовлено значною кількістю зайнятих в аграрному секторі, концентрацією основних масивів земельних ресурсів та домінуванням у виробництві валової продукції сільського господарства.
Основу укладу складають приватні аграрні селянські господарства як соціальні утворення які базуються на сукупності осіб (одній особі), що володіють земельною ділянкою наданою їм у власність (постійне чи тимчасове користування), проживають і здійснюють сільськогосподарську діяльність разом чи окремо з метою самозабезпечення основними продуктами харчування та насичення аграрного ринку продовольством і є важливим джерелом додаткових (чи основних) доходів населення та сферою його зайнятості.
Обґрунтовано, що у результаті аграрної реформи в Україні фактично склалася полімодельна структура організації основної ланки функціонування агропродовольчого комплексу сільського господарства. Паралельно розвиваються крупнотоварні (підприємницькі) та дрібнотоварні фермерські господарства, напівтоварні приватні аграрні селянські та підсобні господарства населення споживчого типу, які перетворилися в монополістів із виробництва більшості видів сільськогосподарської продукції.
Виконані комплексні дослідження приватних аграрних селянських господарств, як основної ланки сучасного агробізнесу в Україні дають підстави класифікувати їх за такими ознаками як: характер організації, розміри земельних наділів, географічне положення, виробничим напрямом, рівнем спеціалізації, характером виробництва, рівнем товарності та часом виникнення.
У складі селянського укладу сучасної моделі аграрної економіки поряд із колективними й антрепренерськими підприємствами, одноосібними господарствами населення функціонує сектор сімейних фермерських господарств. Порівняно низька продуктивність фермерських господарств в державі зумовлена на нашу думку такими причинами як: відсутність належного дотаціювання; незадовільний рівень техніко-сервісного обслуговування; нераціональна структура землекористування та протиріччя між соціально-економічними укладами на селі.
Окремо у структурі укладів варто виділити крупнотоварні форми з-поміж яких агрокомерційні фірми, корпорації несімейного типу, агрохолдинги, які у майбутньому повинні стати основними виробниками аграрної продукції.
Розвиток і територіальна організація галузей агропродовольчого комплексу залежать від впливу на них комплексу чинників які умовно можна поділити на три групи: природно-географічні, соціально-економічні та екологічні.
Перша група чинників має вплив на розвиток первинної ланки комплексу сільського господарства й зокрема вирішальний на розміщення та функціонування галузей рослинництва. З-поміж основних, які впливають на розвиток агрокомплексоутворення і формування виробничо-територіальних типів у сільському господарстві, перш за все зазначемо агрокліматичні умови, особливості орографії та ґрунтового покриву, забезпеченість території водними ресурсами.
Розвиток і розміщення переважної кількості галузей комплексу формується під впливом соціально-економічних чинників конкретної території. Група соціально-економічних чинників із-поміж решти є найчисельнішою, але весь їх спектр можна умовно розділити на два основні сегменти традиційні, які впливають на розвиток агропродовольчого комплексу залежно від етапу розвитку суспільно-економічної формації, та ринково зорієнтовані чинники. До групи традиційних соціально-економічних чинників належать: економіко-географічне положення, чисельність , структура та національний склад населення, історико-географічні особливості розвитку території та рівень її господарського освоєння, потреби населення у продуктах харчування, тощо. За умов переходу до ринкової економіки поряд із чинниками першого сегменту важливе значення надається чинникам другого сегмента. Основу його формування складають: розмір ринку товарів, конкурентоспроможність продукції, рівень доходів населення, психологія придбання товарів, а також такі чинники, як цінова нееластичність сільськогосподарської продукції, економічна конкуренція між різними формами власності, ринкова кон’юнктура.
Екологічні чинники впливу на складові агропродовольчого комплексу є похідними від первинної господарської діяльності. Внаслідок нераціонального природокористування виникають водна та вітрова ерозія ґрунтів, не продуманий комплекс меліоративних заходів спричиняє зниження родючості ґрунтів та їх забрудненню хімічними сполуками як наслідок до погіршення якості продукції рослинництва та тваринництва.
Проведені дослідження сучасної територіальної структури харчової промисловості дозволили виділити прості та складні елементи комплексоутворення: агропромислові пункти, центри, кущі, вузли, підрайони та райони.
Найвищу сходинку в територіальній ієрархії розвитку харчової промисловості Західноукраїнського регіону посідають райони: Закарпатський, Прикарпатський, Подільський та Поліський. Кожен із районів вирізняється, із-поміж інших, не лише своєрідною спеціалізацією, але й розмірами території, масштабами промислового виробництва, кількістю вузлів і центрів, які формують його територіально.
Із-поміж вузлів харчової промисловості виділяється група моноядерних вузлових територіальних утворень серед яких: Львівський, Ужгородський, Луцький, Рівненський та Дубненський вузли. Їх територіальна організація формується із промислових центрів і кущів, у яких зосереджені найтиповіші для даної території підприємства харчової промисловості. З другого боку, через близькість розташування різногалузевих центрів харчової промисловості, що пов’язані між собою системою виробничо-технологічних та інфраструктурних зв’язків, виділяються біядерні територіальні утворення, до яких належать: Івано-Франківсько-Калуський, Тернопільсько-Збразький, Чернівецько-Новоселицький, Берегово-Виноградівський та Мукачево-Свалявський вузли. Окрім того, на території Лівобережного Придністер’я Львівської області сформувався поліядерний Дрогобицько-Самбірсько-Стрийський вузол переробної промисловості АПрК.
У найближчому майбутньому вірогідно не варто очікувати серйозних зрушень у територіальній організації харчової промисловості Західноукраїнського регіону. Прогнозованою є лише зміна профілюючих галузей у зв’язку з розвитком крупнотоварного агровиробництва та можливими наслідками вступу України до СОТ.
Складовою функціонування агропродовольчого комплексу виступає ринок продуктів харчування як складна система товарного обігу, що формується під впливом попиту і пропозиції.
Він охоплює всі галузі, які забезпечують рух сільськогосподарської продукції від виробника до споживача. Особливості продовольчого ринку залежать, насамперед від стану аграрного виробництва в якому коливання валових зборів призводить до зміни пропозиції, попиту та прибутку як виробників так і реалізаторів. Саме тому ринкові механізми повинні виробляти «імунітет» до таких коливань через систему державної підтримки, укладання договорів концентрації та ф'юрчерсних угод через які сучасний ринок продовольчих товарів перетворюється на ринок монополістичної конкуренції.
Безпосередньо на формування попиту з-поміж усього комплексу чинників найсуттєвіше впливають чисельність споживачів (населення), його статево-вікова структура та національний склад, рівень доходів і купівельна спроможність, суб’єктивні смаки покупців. Причому останні будуть впливати і на якість (калорійність) споживчої продовольчої корзини.
Конкретні розрахунки потенціалу споживчого попиту показують істотні відмінності як у пересічних цінах на основні продукти харчування, так і рівні їх споживанні. Загальний споживчий попит населення Західної України склав у 2005р. 2,14 млрд. грн.
Дослідження динаміки потенціалу споживчого попиту свідчить, що в усіх областях Західного регіону України, без винятку, спостерігається дисбаланс між рекомендованою (раціональною) нормою споживання та фактичним споживанням продуктів харчування рослинного та тваринного походження. Через високі ціни на м’ясопродукти, молоко, яйця та рибу їх фактичне споживання майже вдвічі нижче за оптимальні норми.
Дослідження балансу між раціональною нормою та фактичним споживанням окремих продуктів харчування в областях Західного регіону України свідчить що населення регіону фактично споживає лише 43,5% м'яса, 71% молока, майже 67% курячих яєць, 136% картоплі, 67% овочів і баштанних культур, приблизно 36% плодів та ягід
Серед головних причин різкого погіршення стану харчування та дисбалансу споживчого попиту населення виокремлюється не лише зменшення виробництва продукції сільського господарства та харчової промисловості на тлі зниження реальних доходів населення, але й ріст роздрібних та оптових цін часто спровокований не стільки об’єктивними, як суб’єктивними чинниками.
Важливою складовою наукового дослідження функціонування та перспектив розвитку у майбутньому окремих ланок агропродовольчого комплексує інтегральний аграрний рейтинг територій який являє собою систему абсолютних і відносних показників, що безпосередньо відображають кількісні та якісні характеристики агроресурсного потенціалу території. За відповідними ознаками їх можна сформувати в чотири блоки: загально-економічний, агродемографічний, земельно-ресурсний та блок, що характеризує фактичне товарне виробництво основних продуктів харчування та рівні забезпеченості населення ними. Загалом було виділено 38 показників, обчислено суму та пересічні бали, на основі чого і визначався інтегральний аграрний рейтинг території.
Лідируючі місця в ІАРТ із-поміж адміністративних районів посідають ті які безпосередньо межують із обласними центрами та крупними містами, або ж є «сусідами» за географічним положенням другого порядку. Саме в них простежується чітка закономірність найбільш інтенсивного розвитку сільського господарства із чітко вираженого спеціалізацією приміського типу.
Формування інтегральної сільськогосподарської спеціалізації території складний соціально-економічний процес, хід якого значно залежить від на­явного агроресурсного потенціалу території. Найбільший за кількістю райо­нів виробничий тип молочно-м'ясного скотарства, який домінує у 53 адмініс­тративних районах. Другий за чисельністю виробничий напрям молочне скотарство, яке переважає у 42 районах. У 15-ти районах переважає зернове господарство, в 7 картоплярство, птахівництво та садівництво є типо­формуючою, галуззю у 6, а овочівництво - у 4 районах.
На території регіону сфор­мувалося чотири агровиробничі райони, Полісько-Опільський, Західно-Подільсько-Прут-Дністерський, Карпатсько-Передкарпатський та Закарпат­ський низовинний. Для кожного із виділених районів притаманні не лише відмінності у спеціалізації, але й різняться вони розмірами території, внутрі­шніми відмінностями та ефективністю виробництва у виробничо-територіальних типах.
Найвищою продуктивністю із-поміж ВТТ виділяється овочівничий у поєднанні з молочно-м’ясним скотарством, виноградарством, садівництвом і картоплярством з виробництвом свинини та продукції птахівництва близько 400 тис. грн. на 100 га сільгоспугідь. Одна з найнижчих продуктивність виробництва сільськогосподарської продукції у Західноукраїнському регіоні в господарствах де переважає молочно-м’ясне скотарство (Передкарпатські і Карпатські райони) від 153,1 до 270,8 тис. грн. на 100 га сільськогосподарських угідь.
Сьогодні стратегічного значення набуває, насамперед, удосконалення регіонального розміщення аграрного виробництва, спрямованого не на максимально можливе використання агроресурсного потенціалу відповідного регіону, а таке, що відповідає коадаптивним принципам природокористування. Саме через це, за необхідне є уточнення зон розміщення виробництва окремих видів, як сільськогосподарської продукції, так і її переробних галузей.
Переважання галузей рослинництва, зокрема зернового господарства, у виробництві валової продукції для досліджуваного регіону є не зовсім виправданим через низьку продуктивність їх виробництва, особливо в передгірних районах Івано-Франківської, Чернівецької та Львівської областей і північно-західних районах Поліської низовини.
З огляду на невідповідність у продовольчому балансі споживання населенням продуктів харчування рослинного і тваринного походження в регіоні наявні усі можливості для розвитку скотарства, як типоформуючої галузі. Спеціалізація господарств на вирощуванні худоби м'ясо-молочного напряму є виправданою, виходячи з того, що для її відгодівлі непотрібно значної кількості перероблених зерново-бобових культур.
Спостерігаючи світову тенденцію до підвищення цін на бавовну та попит на молочну продукцію в гірських районах доцільно розвивати вівчарство вовняно-молочного напряму, яке не вимагає значних капіталовкладень для відновлення основних виробничих фондів галузі і є традиційним у цій місцевості.
Саме через дефіцит у харчовому балансі населення овочів та плодово-ягідної продукції актуальним є відновлення садівництва як спеціалізованої галузі у районах Прут-Дністерського межиріччя, на сході Тернопільської, в Прикарпатських Івано-Франківської та Львівської й Передкарпатських районах Закарпатської областей. Овочівництво на перспективу повинно зайняти провідне місце у спеціалізації господарств, розташованих у Середньому Придністер’ї та на Закарпатській низовині, які за часів дореформеного періоду були значними виробниками овочевої продукції.
Інтеграція України до Світової організації торгівлі є важливою складовою для ефективного розвитку галузей агропродовольчого комплексу та використання наявного агроресурсного потенціалу території. Вигідний вступ до торгівельної організації для виробників зернових і зернобобових культур, сої, ріпаку, соняшнику та льону. Поза межами ризику значна частина підгалузей харчової промисловості: спиртово-горілчаної. кондитерської, олійно-жирової, круп’яної, харчосмакової, соляної промисловості. До переваг від членства в СОТ для сільського господарства та економіки, в цілому, можна віднести: удосконалення аграрної політики та створення ринково орієнтованих інституцій в агропродовольчому комплексі в умовах ринкової економіки; забезпечення кращих можливостей доступу України до основних світових агроринків що, в свою чергу, сприятиме розповсюдженню режиму найбільшого сприяння у торгівлі, а в кінцевому результаті допоможе позбутися статусу «країни з неринковою економікою»; забезпечить державі доступ до процедури узгодження торгівельних суперечок, що є важливою перевагою для країн із невисокою часткою в міжнародній торгівлі агропродукцією.

СПИСОК використаних джерел
1. Аграрна реформа в Україні / [П. І. Гайдуцький, П. Т. Саблук, Ю. О. Лупенко та ін.]; за ред. П. І. Гайдуцького. К.: ННЦ ІАЕ, 2005. 424 с.
2. Аграрний сектор України на шляху до Євроінтеграції: монографія / за ред. О. М. Бородіна. Ужгород: ІВА, 2006. 496 с.
3. Аграрный ресурсный потенциал Украинской ССР: моногр. / П. Ф. Веденичев, Б. Н. Пасхавер, В. М. Трегобчук. К.: Наук. думка, 1988. 312 с.
4. Агропромисловий комплекс сьогодні / [С.І.Іщук, М.Д. Пістун, Д.М. Стеченко]; за ред. С.І.Іщука. К.: Радянська школа, 1985. 136 с.
5. Агропродовольственные рынки России: Опыт исследования [Е. Серова, И. Храмова, Н.Карлова, О.Колинько]; за ред. Е.В.Серовой. М.: ИЭПП, 2000. С.60-105.
6. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку: інформаційно-аналітичний збірник. Вип. 6 / за ред. П. Т. Саблука К.: ІАЕ УААН, 2003. 764 с.
7. Агроэкологическая оценка земель Украины и размещение сельскохозяйственных культур / под ред. В. В. Медведева. К.: Аграрна наука, 1997. 161 с.
8. Алаев Э. Б. Социально-экономическая география: понятийно-терминологический словарь / Э. Б. Алаев. М.: Мысль, 1983. 350 с.
9. Андрійчук В. Г. Внутрішня будова ринку сільськогосподарської продукції: теоретико-методологічні аспекти / В. Г. Андрійчук // Економіка АПК. 2004. № 3. С. 2935.
10. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств: підручник / В. Г. Андрійчук 2-ге вид., доп. і переробл. К.: КНЕУ, 2002. 624 с.
11. Антощук М. Л. Алгоритм досліджень рельєфу як агроресурсу / М. Л. Антощук // Укр. геогр. журн. 2004 №1. С. 1821.
12. Атлас природных условий и естественных ресурсов Украинской ССР [Карти, текст] / [ред. кол. Першын П. Н. и др.] М.: ГУГ и К при Совете Министров ССР, 1978. 184 с.
13. Багров Н. Региональная геополитика устойчивого развития / Николай Багров К.: Либідь, 2002. 256 с.
14. Балабанов В. С. Продовольственная безопасность: (между­народные и внутренние аспекты) / В. С. Балабанов, Е. Н. Борисенко. М.: Рос. акад. Предпринимательства; Экономика, 2002. 544 с.
15. Балабанов Г. В. Геомаркетинговий підхід до вивчення продовольчого ринку: Україна і Правобережне Полісся / Г. В. Балабанов // Українське Полісся: вчора, сьогодні, завтра: зб. наук. праць. Луцьк: Надстир’я, 1998. С. 122124.
16. Балабанов Г. В. Продовольчий ринок України та суть геомаркетингового підходу до його дослідження / Г. В. Балабанов // Укр. геогр. журн. 1998. № 4. С. 813.
17. Балабанов Г. В. Территориальная сегментация продовольственного рынка Украины. Зернопродуктовый комплекс Украины: структура и территориальная организация / Геннадій Балабанов К. : UАРР / ПАП, 1999. 105 с.
18. Балабанов Г. Продовольчий ринок України: оцінка регіональних відмінностей / Г. Балабанов // Укр. геогр. журн. 1999. № 1. С. 1926.
19. Балабанов Г. В. Агропромислова інтеграція / Г. В. Балабанов Геогр. енциклопедія України: у 3 т. К. : УРЕ, 1989. Т. 1. С. 17.
20. Балабанов Г. В. Сучасні територіально-галузеві пропорції економіки України / Г. В. Балабанов // Укр. геогр. журн. 2001. № 1. С. 38.
21. Балян А. Виробництво сільськогосподарської продукції в селянських (фермерських) господарствах області / А. Балян, Г. Спаський // Економіка АПК. 1999. № 9. С. 2934.
22. Балян А. В. Наукове узагальнення зарубіжного досвіду в сільському господарстві / А. В. Балян К.: Нічлава, 2000. 222 с.
23. Баранский Н. Н. Экономическая география. Экономическая картография / Н. Н. Баранский М.: Гос. изд-во геогр. лит-ры, 1956. 366 с.
24. Беккет Е. Фермерское хозяйство: организация, управление / Е. Беккет М.: Прогресс, 1990. 520 с.
25. Белінський В. Ю. Формування агропромислового комплексу в умовах внутрішньо­районної спеціалізації / В. Ю. Белінський, П. К. Канінський К.: Урожай, 1983. 75с.
26. Березівський П. С. Економічна ефективність скотарства та шляхи її підвищення / П. С. Березівський Львів: Укр. технології, 1998. 156 с.
27. Березівський П. С. Оцінка та прогноз ситуації на внутрішньому ринку продуктів скотарства Карпатського регіону / П. С. Березівський Львів: ЛАДУ, 1998. 50 с.
28. Биттер А. Тенденции развития сельхозпроизводства в Карпатском регионе / А. Биттер // Экономика Украины. 1997. № 1. С. 5560.
29. Болейко Ю. О. Особливості інвестиційного ринку Чернівеччини / Ю. О. Болейко // Фінанси України. 2003. № 6. С. 124131.
30. Ботушанський В. Сільське господарство Буковини (друга половина XIX початок XX століть) / Василь Ботушанський Чернівці: Золоті литаври, 2000. 340 с.
31. Будник С. В. Оптимизация агроландшафтов / С. В. Будник. Житомир: Изд-во ЖГУ им. И. Франка, 2007. 311 с.
32. Валова продукція сільського господарства Львівської області: стат. зб. / Головне управління статистики у Львівській області; за ред. С.Матковського. Львів, 2006. 68 с.
33. Валова продукція сільського господарства Чернівецької області: стат. зб. / Головне управління статистики у Чернівецькій області; відп. за вип. М. В. Коропотницька. Чернівці, 2007. 58 с.
34. Виробництво основних продуктів тваринництва і чисельність поголів’я худоби та птиці: стат. бюлетень / Головне управління статистики у Тернопільській області: відп. за вип. П. З. Сова Тернопіль, 2007. 22 с.
35. Виробництво продуктів харчування: стат. бюлетень за 2006 рік / Головне управління статистики у Закарпатській області; відп. за вип. З.В.Добрянська. Ужгород, 2007. 19 с.
36. Виткевич В. Н. Сельскохозяйственная метеорология / В. Н. Виткевич [изд. 2-е, перераб.] / М.: Колос, 1966. 384 с.
37. Вихрущ В. Сучасні проблеми і тенденції розвитку регіональних агропромислових комплексів / В. Вихрущ, В. Грищук // Регіональна економіка. 1998. № 4. С. 7578.
38. Влах М. Р. Функціонально-територіальна структура агропромислових зв’язків регіону // Проблеми соціальноекономічної географії Західного регіону України: тем. зб. наук. праць / відп. ред. О. І. Шаблій. К.: ІСДО, 1993. С. 149157.
39. Влах М. Регіональна агрогеографія: науково-теоретичні і методичні підходи / М. Влах // Сучасні проблеми і тенденції розвитку географічної науки: матеріали міжн. наук. конф. Львів, 2003. С. 168169.
40. Влах М. Р. Основні організаційні форми сільського господарства України (порівняльно-географічний аналіз) / М. Р. Влах, Т. М. Кравець // Науковий вісник Волинського нац. ун-ту. Геогр. науки. Вип. № 1. Луцьк: РВВ «Вежа», 2008. С. 8386.
41. Внесення мінеральних та органічних добрив сільськогосподарськими підприєм­ствами під урожай 2005 року: стат. зб. / Головне управління статистики у Львівській області; за ред. С.Матковського. Львів, 2006. 60 с.
42. Волинь2005: стат. щорічник / Головне управління статистики у Волинській області; відп. за вип. С. М. Козлова. Луцьк, 2006. 584 с.
43. Волобой П. В. Поєднання територіального і галузевого аспектів пла­ну­вання на сучасному етапі / П. В. Волобой, В. А. Поповкін К.: Знання, 1980. 48 с.
44. Гайдуцький П. І. Аграрний сектор: від реформи до стратегії розвитку (питання власності та господарювання) / П. І. Гайдуцький // Економіка АПК. 2003. № 2. С. 2832.
45. Гайдуцький П. І. Формування та розвиток аграрного ринку / П. І. Гайдуцький // Економіка АПК. 2004. № 3. С. 415.
46. Гангалов В. М. Удосконалення регіонального використання орних земель в Україні / В. М. Гангалов // Економіка АПК. 2003. № 12. С. 1216.
47. Гаркавий В. К. Стан та перспективи розвитку особистих підсобних господарств населення / В. К. Гаркавий // Вісник ХДАУ. Серія: Економіка АПК і природокористування. Х.: 2001. № 5. С.155151.
48. Гаркавий В. К. Товарність та ефективність особистих підсобних господарств населення / В. К. Гаркавий, Н. Г. Гончаренко // Економіка АПК. 2001. № 12. С.9398.
49. География агропромышленного комплекса СССР / М.О.Амельченко, Г.В. Балабанов, И.Т.Твердохлебов. Симферополь: СГУ им. М.В.Фрунзе, 1987. 84 с.
50. Геренчук К. І. Природно-географічний поділ Львівського та Подільського економічних районів: монографія / К. І. Геренчук, М. М. Койнов, П. М. Цись. Львів: Вид-во Львівськ. ун-ту, 1964. 222с.
51. Гнатишин Й. П. Економічна поведінка домогосподарств на продовольчому ринку / Й. П. Гнатишин // Економіка АПК. 2004. № 3. С.146152.
52. Гнибіденко І. Трансформація зайнятості сільського населення в умовах аграрних перетворень / І. Гнибіденко // Економіка України 2005. № 4. С. 2128.
53. Голиков А. Введение в экономическую и социальную географию / Артур Голиков Харьков: ХГУ, 1992. 81 с.
54. Голиков А. Математический аппарат в географии и его использование в пространственных исследованиях / Артур Голиков, Игорь Черванев Харьков: ХГУ, 1977. 132с.
55. Голиков А. Пространственный анализ сбыта рынка Украины / А. Голиков, П.Чорномаз // Бизнес Информ. 1997. № 15. С. 3536.
56. Гончаров В. Д. Маркетинг продовольственных товаров в России / В. Д. Гончаров М.: Финансы и статистика, 2002. 175 с.
57. Горленко І.О. Регіональна політика України: зміст і напрями реалізації / І. О. Горленко, Л. Л. Тарангул // Укр. геогр. журн. 1999. № 3. С. 1016.
58. Гофман К. Г. Экономическая оценка природных ресурсов в условиях социалистической экономики / К. Г. Гофман М.: Наука, 1977. 236 с.
59. Греков С. А. Особливості створення фермерських господарств на території Північної Буковини / С. А. Греков // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць. Вип.199: Географія. Чернівці: Рута, 2004. С. 169174.
60. Грицку В. С. Суспільно-географічна оцінка структурних зрушень в АПК Чернівецької області / В. С. Грицку // Укр. геогр. журн. 1999. № 4. С. 3438.
61. Гродзинський М. Збереження та відтворення ландшафтного різноманіття в контексті сталого розвитку / М. Гродзинський, П. Шищенко // Проблеми сталого розвитку. К.: НАН України, 1998. С. 194211.
62. Гродзинський М. Д. Стійкість геосистем до антропогенних навантажень / М. Д. Гродзинський К.: Лікей, 1995. 233 с.
63. Гродзинський М. Д. Пізнання ландшафту: місце і простір: монографія: у 2 т. / М. Д. Гродзинський. К.: ВПЦ «Київський університет», 2005. Т. 2. 503 с.
64. Громыко Г. Л. Статистика / Л. Г. Громыко М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. 408 с.
65. Ґрунтозахисне землеробство: проблеми, досвід, впровадження і ефективність / А. С. Лук’яненко та ін.; за ред. С. І. Дорогунцова. К.: Науковий світ, 2001. 126 с.
66. Гуткевич С. А. Инвестиционная привлекательность аграрного сектора экономики: монография / С. А. Буткевич. К.: Изд-во Европ. ун-та, 2003. 251 с.
67. Гуткевич С. О. Організація управління інвестиційним процесом (в аграрному секторі України): навч. посібник / С. О. Буткевич. К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2001. 58 с.
68. Гуцуляк В. М. Ландшафтознавство: теорія і практика : навч. посібник / В. М. Гуцуляк Чернівці: Рута, 2005. 125 с.
69. Даниленко А. С. Вдосконалення земельного законодавства та реформування земельних відносин в умовах ринкової економіки / А. С. Даниленко, І. П. Манько // Регіональна економіка. 2004. № 3. С. 1519.
70. Денисик Г. Антропогенні ландшафти Правобережної України / Григорій Денисик. Вінниця: Артат, 1998, 292 с.
71. Денисик Г. І. Лісополе України / Г. І. Денисик Вінниця: Теза, 2001. 283 с.
72. Державний земельний кадастр України (за станом на 1 січня 2006 року) / Держкомзем України. К., 2006. 47 с.
73. Джаман В. Вплив природно-ресурсного потенціалу території на розселення в Західному регіоні України / Василь Джаман // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць. Вип. 138: Географія. Чернівці: ЧНУ, 2002. С. 108116.
74. Джаман В. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти / Василь Джаман. Чернівці: Рута, 2003. 392 с.
75. Джаман В. О. До проблеми територіальних особливостей демографічних процесів в Україні / В. О. Джаман // Укр. геогр. журн. 1998. № 3. С. 138.
76. Довідник працівника агрохімслужби / за ред. Б. С. Носика. К.: Урожай, 1986. 312 с.
77. Довкілля Волині: стат. збірник / Головне управління статистики у Волинській області; відп. за вип. С. В. Томащук. Луцьк, 2007. 80 с.
78. Довкілля Тернопільщини у 2006 році: статистичний збірник / за ред. В. Г. Кирича. Тернопіль, 2006. 150 с.
79. Довкілля України: статистичний збірник / Держкомстат України; за ред. Ю. М. Остапчука. К. 2005. 260 с.
80. Дорогунцов С. І. Теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки: навч. посібник. / С. І. Дорогунцов, Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко К.: СТАФЕД 2, 2001. 143 с.
81. Доходи і витрати населення Волинської області: статистичний збірник / Головне управління статистики у Волинській області; відп. за вип. В. О. Грабаровська. Луцьк, 2007. 25 с.
82. Доходи і витрати населення Рівненщини за 2001 2006 роки: статистичний збірник / Головне управління статистики в Рівненській області: відп. за вип. Г. О. Стецюк. Рівне, 2007. 58 с.
83. Доходи та витрати населення Тернопільської області за 2005 рік: статистичний збірник / Головне управління статистики у Тернопільській області: відп. за вип. П. З. Сова. Тернопіль, 2007. 34 с.
84. Доценко А. І. Регіональне розселення: проблеми та перспективи / А. І. Доценко К. : Наукова думка, 1994. 195 с.
85. Дудник И. Н. Комплексное развитие сельского района (Гео­графические основы управления) / И. Н. Дудник Полтава: Астрея, 1993. 230 с.
86. Економіка сільського господарства: навч. посібник / за ред. В. А. Павчака. К.: Вища школа, 1990. 398 с.
87. Ефективність сільськогосподарського виробництва в особистих господарствах громадян (за матеріалами обстеження) / за ред. П.Т. Каблука К.: ІАЕ УААН, 2001. 378 с.
88. Жук М. Комерційні відносини України: [підручник] / М. Жук Чернівці: Рута, 2002. 576 с.
89. Жупанский Я. И. Исследование производственно-терри­ториаль­ных комплексов картографическим методом (проблемы, методика, применение): автореф. дисс. на соиск. научн. степени докт. геогр. наук: спец. 11.00.02 «Экономическая и социальная география» / Я. И. Жупанский. К., 1980.