МІСЬКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СТОЛИЧНОГО РАЙОНУ: СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ : Городского расселения столичных районах: Географическое ИССЛЕДОВАНИЯ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

СОЛОГУБ ЮРІЙ ІВАНОВИЧ

УДК 911.3:711(477)

МІСЬКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СТОЛИЧНОГО РАЙОНУ: СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Спеціальність 11.00.02. - економічна та соціальна географія
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

Науковий керівник: Пересєкін В. М.,
кандидат географічних наук, доцент

Київ-2009

ЗМІСТ

Вступ.3
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження міського розселення.9
1.1 Розселення населення як суспільно-географічна категорія....9
1.2 Міське розселення як об’єкт дослідження ......21
1.3 Методологічні основи дослідження міського розселення..29
1.4 Методика проведення дослідження міського розселення..44
Висновки до розділу 1..58
Розділ 2. Основні чинники формування та розвитку міського розселення Столичного району.....60
2.1 Господарський комплекс ..60
2.2 Міграційний рух населення ..71
2.3 Транспортна система .83
2.4 Столичний статус Києва...93
2.5 Соціальна інфраструктура ..100
2.6 Екологічна ситуація 104
2.7 Математико-статистичний аналіз впливу чинників на формування та розвиток міського розселення Столичного району.110
Висновки до розділу 2....119
Розділ 3. Територіальна організація міського розселення Столичного району123
3.1 Аналіз міського розселення Столичного району..............................................123
3.2 Територіальна диференціація рівнів розвитку міського розселення Столичного району.141
3.3 Прогноз розвитку міського розселення Столичного району...148
Висновки до розділу 3........154
Висновки ..158
Додатки.............165
Список використаних джерел ............................................................261

ВСТУП

Актуальність теми. Існуючі системи розселення характеризуються рядом проблем у своєму розвитку та функціонуванні, зокрема таких як: значна неузгодженість економічного, соціального, екологічного та містобудівного розвитку населених пунктів, а також їх прилеглих територій; неоптимальне розташування більшості обласних центрів і як наслідок центрів систем розселення обласного рівня; надмірна концентрація населення та виробництва у великих містах та зниження темпів соціально-економічного розвитку малих та середніх міст.
Вивчення сучасних тенденцій формування та подальшого розвитку міського розселення є одним з основних завдань при розбудові економіки країни. Розвиток систем розселення різних рівнів, як основного шляху створення умов сталого розвитку населених пунктів для забезпечення гарантованих державою стандартів проживання, передбачається Законом України „Про Генеральну схему планування території України” від 7 лютого 2002 року № 3059-III.
Виділяючись серед решти своїми соціально-економічними особливостями, система розселення Столичного району найшвидше реагує на зміни у економічних і соціальних аспектах розвитку держави під час переходу її економіки на ринкові засади функціонування. Така швидкість реакції, в основному, зумовлена наявністю на території району великого системоформуючого центру, яким є місто Київ, що виступає центром не лише відповідної системи розселення району, але і є економічним, соціальним та інтелектуальним центром усієї держави. За рахунок цих характеристик Столичний район є основою для детального вивчення сучасних особливостей формування та розвитку міського розселення.
У роки незалежності відбулося значне посилення впливу Києва на суспільно-економічний розвиток району. Ці зміни призвели до збільшення диспропорцій у територіальній організації розселення центральної та периферійної частин даного району. Таким чином, постала нагальна проблема розвитку нових центрів росту, котрими можуть стати периферійні міста району зі значним потенціалом трудових ресурсів.
Інтерес до вивчення міського розселення в Україні зумовлюється необхідністю здійснення адміністративно-територіальної реформи, що дасть значний поштовх до структурних перебудов існуючих систем розселення, а особливо, міського розселення як їх базової складової. Розвиток Києва та посилення агломераційних тенденцій у Столичному суспільно-географічному районі на тлі адмінреформи вплине на стан та розвиток міської розселенської мережі району. На сьогодні вченими вже висловлювалися думки з приводу створення так званого „Столичного регіону” шляхом розширення меж Києва за рахунок приєднання населених пунктів, котрі розташовані поряд зі столицею. Цей процес логічно буде супроводжуватися розширенням зони впливу Києва як системоформуючого центру.
Таким чином, в розвитку міського розселення Столичного району можна виокремити два проблемних аспекти:
перший полягає в демографічній, економічній та соціальній незбалансованості розвитку міського розселення в центральній та периферійній частинах району;
другий - у відсутності реальних важелів управління процесом розвитку міської мережі поселень, а відтак і систем розселення на її основі, що призвело до невідповідностей між рівнем соціально-економічного розвитку міських поселень та їх адміністративним статусом.
Динамізм і особливості функціонування та розвитку міського розселення Столичного району, сприяють актуальності його вивчення з огляду на нові тенденції в розвитку систем розселення.
Вивченням проблем вдосконалення територіальної організації розселення населення, особливостей формування мережі міських і сільських поселень та систем розселення на їх основі на сучасному етапі займаються в Міністерстві регіонального розвитку і будівництва України, Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України та на спеціальних кафедрах вузів України. Значний внесок у висвітлення теоретико-методологічних та практичних основ дослідження особливостей територіальної організації розселення населення внесли вчені економіко-географи та економісти: Н.Т. Агафонов, О.О. Афоніна, Д.І. Богорад, Г.А. Гольц, В.О. Джаман, А.І. Доценко, В.В. Загородній, С. І. Іщук, С.О. Ковальов, Н.Я. Ковальська, В.М. Кубійович, Г.М. Лаппо, В.І. Нудельман, Б.Р. Павчинський, Є.Н. Пєрцик, М.Д. Пістун, Ю.І. Пітюренко, В.В. Покшишевський, А.В. Степаненко, Л.Л. Трубе, М.І. Фащевський, Б.С. Хорєв, О.І. Шаблій та інші.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою науково-дослідної роботи, що проводиться у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, на кафедрі економічної та соціальної географії, зокрема, науково-дослідної теми «Суспільно-географічні основи дослідження регіональної екологічної безпеки» (№ державної реєстрації 0106U005754).
Мета і завдання дослідження. Основна мета роботи полягає в аналізі теоретико-методологічних основ дослідження міського розселення як складової частини системи розселення, виявленні територіальної організації та особливостей формування і розвитку міського розселення Столичного району та окресленні напрямків подальшого його розвитку.
Досягнення поставленої мети передбачало постановку та вирішення таких завдань:
- розкрити сутність міського розселення регіону;
- розробити методичні підходи щодо вивчення міського розселення регіону;
- виявити умови формування та розвитку міського розселення Столичного району;
- виявити особливості структури міського розселення Столичного району;
- розкрити особливості територіальної організації міського розселення Столичного району;
- розробити прогноз розвитку міського розселення Столичного району.
Об’єктом дослідження обрано міське розселення Столичного району (у складі Київської, Чернігівської та Житомирської області) як складову його системи розселення.
Предметом дослідження виступає територіальна організація та особливості функціонування міського розселення Столичного району.
Методи дослідження. У роботі використовувалися як спеціальні так і загальнонаукові методи. До групи спеціальних методів відноситься методи факторного (метод головних компонент) та кореляційно-регресійного аналізу, що використовувалися для виявлення інтегральних факторів впливу та визначення зв’язку між чинниками, котрі впливають на міське розселення Столичного району, а також кластерний аналіз при дослідженні внутрішньорегіональних відмінностей організації міського розселення району. Також у даній групі методів використовувались такі як: метод класифікації і типології, картографічного та математичного моделювання, районування та трендового моделювання. До загальнонаукових методів, котрі використовувались в роботі належать: метод структурного аналізу з системним підходом, що застосовувались при розкритті сутності міського розселення району як складової частини системи розселення.
Наукова новизна одержаних результатів. У результаті дисертаційного дослідження:
вперше:
- за допомогою факторного та кореляційно-регресійного аналізу досліджено інтегральні фактори (суспільно-демографічний, економічний (виробничий), розселенсько-демографічний, міграційний, соціальний), виявлено вплив компонент кожного фактора на формування та розвиток міського розселення Столичного району та охарактеризовано рівень впливу кожного з факторів на території району;
- на основі показників частки міського населення, його щільності, щільності міської розселенської мережі, кількості міст та селищ міського типу проведено кластеризацію адміністративних одиниць Столичного району за рівнем розвитку міського розселення, в ході якої виділено п’ять груп районів з низьким, нижчим за середній, середнім, вищим за середній та високим рівнем розвитку міського розселення;
- розроблено прогноз розвитку міського розселення Столичного району, що передбачає виявлення основних тенденцій розвитку міського розселення району та окреслення шляхів вдосконалення його функціонування та розвитку;
удосконалено:
- зміст сутності поняття «міське розселення» - категорії, яка розглядається як форма розселення населення на основі міських поселень, що являють собою складні цілісні соціально-економічні системи та виступають складовими елементами більш загальних систем (розселення населення, функціонально-територіальної організації господарства, адміністративно-територіального устрою);
- обґрунтовано систему статистичних індикаторів і показників, що характеризують демографічний, економічний та соціальний потенціал адміністративно-територіальних одиниць Столичного району та є визначальними при формуванні міського розселення;
набуло подальшого розвитку:
- методичні підходи дослідження розвитку структури та організації міського розселення в Столичному районі, що передбачають аналіз частки міського населення, його щільності, щільності міської розселенської мережі, проведення типізації міст за величиною та функціями;
- тренди основних показників розвитку міського розселення в Столичному районі.
Практичне значення одержаних результатів. Науково-теоретичні положення та методичні результати дисертації можуть бути використані профільними державними установами (Міністерством регіонального розвитку і будівництва України, Міністерством економіки України, обласними державними адміністраціями), з метою вдосконалення процесу управління та регулювання процесів розселення населення, при викладанні курсів у вищих навчальних закладах.
Основні положення дисертаційної роботи використані Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України при виконанні науково-дослідної теми III-7-06(90) Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил України” (№ державної реєстрації 0106U005191).
Матеріали наукових розробок використовуються при викладанні спецкурсів Географія міст України”, Методи і методика суспільно-географічних досліджень” на географічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 050/684-30 від 09.04.2009).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою, де усі наукові положення, висновки та прогнози, щодо особливостей функціонування і розвитку міського розселення Столичного району розроблені автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Отримані результати дослідження були представлені на X З’їзді Українського географічного товариства (м. Київ, 2008 р.) та науково-практичних конференціях: «Міжнародна науково-практична конференція «Регіон 2006: стратегія оптимального розвитку» (м. Харків, 2006р.), «Географія, геоекологія, геологія: досвід наукових досліджень» міжнародна наукова конференції студентів та аспірантів присвяченої 175 річчю від дня народження О. Поля. (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), «Міжнародна науково-практична конференція «Регіон 2007: стратегія оптимального розвитку» (м. Харків, 2007 р.), «Молоді науковці географічній науці» (м. Київ, 2006 р.), «Молоді науковці географічній науці» (м. Київ, 2007 р.), VМіжнародна наукова конференції студентів та аспірантів "Географія, геоекологія, геологія: досвід наукових досліджень" (м. Дніпропетровськ, 2008 р.).
Публікації. Основні положення і результати наукового дослідження опубліковано в 13 наукових працях, загальним обсягом 2,9 д.а., з яких 6 - у фахових виданнях, обсягом 1,8 д.а.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Міське розселення - це форма розселення населення на основі міських населених пунктів, котрі являють собою складні цілісні соціально-економічні системи та виступають складовими елементами більш загальних систем.
Міська система розселення (система міст) є сукупністю міських поселень з чітко вираженими функціональною, демографічною та адміністративною ієрархічними структурами і поєднаних між собою стійкими, інтенсивними та різноплановими зв’язками.
Основою міського розселення та міської системи розселення виступає місто. Місто є складною відкритою соціально-економічною системою, що у своїй організації носить поліструктурний характер. Кожна його частина належить до відповідних систем, які мають різні функції, просторову та територіальну організацію. Системоформуючою основою міста виступає господарський комплекс, що розглядається як первинна ланка територіальної організації суспільства, котра відзначається взаємопов’язаністю та цілісністю компонентів. Місто як соціально-економічна система, складається з містоутворюючої, містообслуговуючої, планувально-архітектурної підсистеми, що різняться за рівнем своєї складності та населення. Для міста є характерним наявність внутрішніх та зовнішніх соціально-економічних зв’язків. Перший тип зв’язків носить системоформуючий характер, тобто забезпечує компонентно-функціональну цілісність міста як системного утворення. Зовнішні соціально-економічні зв’язки виконують подвійну роль. Будучи зовнішніми для міста, вони є внутрішніми системоформуючими зв’зками для системи розселення. Міське розселення розглядається як основа системи розселення. Основа, що підтримує сталість системоформуючих зв’язків між її компонентами, оскільки міста мають достатній соціально-економічний потенціал для їх збереження та розширення. Системи міст формуються як наслідок взаємного накладання множини систем центральних місць та спеціалізованих галузевих систем. Вони є набагато стійкішими як до структурних так і функціональних змін різного характеру на відміну від іншої складової систем розселення, а саме, сільського розселення. За структурою системи міст виступають територіально цілісним поєднанням міських поселень різної величини та господарських профілів, що поєднані стійкими соціально-економічними зв’язками.
2. При дослідженні міського розселення району використовувалися як загальнонаукові (системний підхід, структурний аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, узагальнення, історичний) так і спеціальні методи дослідження (багатовимірного статистичного аналізу: метод кластерного аналізу; факторного аналізу (метод головних компонент); багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу; картографування, побудови статистичних поверхонь, районування, типізації, прогнозного моделювання тощо).
Дослідження міського розселення району проводилося в три етапи. Перший теоретико-методологічний етап дослідження передбачав розгляд теоретичних аспектів вивчення міського розселення шляхом визначення суті|єства| міського розселення зокрема та розселення населення в цілому |, розгляду понять система розселення населення, система міського розселення, аналізу основних структурних складових міського розселення, його функцій і підходів до вивчення. Другий, синтетичний етап був направлений|спрямований| на розгляд чинників|факторів| формування міського розселення району, а також виділення за допомогою статистико-математичних| методів чинників|факторів|, що впливають на формування і подальший|наступний| розвиток міського розселення| району, визначення їх спрямованості та сили впливу. На третьому, аналітичному етапі дослідження проаналізовано сучасний стан|достаток|, особливості і тенденції подальшого розвитку міського розселення району.
3. Міське розселення в процесі свого функціонування та розвитку підлягає впливу різноманітних як за своїм видом так і способам дії факторів. Набір визначальних і другорядних факторів та інтенсивність їх впливу змінюється не лише щодо ієрархії систем розселення, але й у часовому вимірі.
Наявність у структурі системи розселення Столичного району міста Києва значно впливає на формування та особливості розвитку й функціонування міської її складової. Даний вплив проявляється через значну притягальну силу столиці як основного центру соціально-економічного росту району. Це призводить до росту людності міських поселень Київської господарської агломерації і, як наслідок, до все більшого розширення зони впливу її ядра та посилює залежність від нього рівня соціально-економічного розвитку прилеглих територій. Підвищення рівня людності міст супутників столиці як першого так і другого порядків веде до посилення існуючих взаємозв’язків між ними та центром агломерації, що призводить до підвищення інтенсивності розвитку не лише його самого, а й до зростання як економічного так і соціального статусу міських поселень, котрі входять до складу агломераційного утворення. Таким чином, проходить процес своєрідного «ущільнення» наявної мережі поселень і, як наслідок, ускладнення функціонально-територіальної структури міського розселення Столичного району.
4. Розміщення та транспортна доступність поселень системи розселення Столичного району залежать від особливостей територіальної організації транспортної мережі. Загальна роль транспорту не обмежується лише впливом на виникнення того чи іншого поселення, а характеризується створенням передумов для розвитку всієї мережі поселень. Дія транспорту пов’язана з виникненням явища композиційного ефекту території, що веде до притягання транспортними магістралями до себе агломерованих міських поселень, утворюючи високоурбанізовані сектори, що в подальшому стають основою просторового розвитку агломераційного утворення.
5. В екологічному аспекті на міське розселення Столичного району найбільш відчутний вплив мала аварія на ЧАЕС, унаслідок якої велика кількість населених пунктів його системи розселення фактично перестала існувати (81 населений пункт Київської та Житомирської області в тому числі міста Прип’ять та Чорнобиль. Загальна чисельність переселеного населення становить близько 90 тис. чоловік). Особливо відчутною ця дія була в північно-східних районах Житомирської області, північних районах Київської та північно-західних Чернігівської областей. На сьогодні 11 населених пунктів Зони відчуження є частково самовільно заселеними.
6. Міграційне переміщення населення по території впливає на структуру міського розселення шляхом зміни людності поселень, що призводить до коливань їх демографічного потенціалу, а відтак і до відповідної зміни центрів його концентрації. У Столичному районі міграційне переміщення населення носить зональний характер. При цьому, виділяється центр, а саме - місто Київ, і три концентричні міграційні зони. Перша зона - сформована з адміністративно-територіальних одиниць Київської області, що межують з містом Києвом й характеризуються в першому випадку негативним сальдо міграції і районів з високим позитивним сальдо міграції. Друга зона включає райони із позитивним сальдо міграції. До третьої зони відноситься решта районів, що у переважній своїй більшості характеризуються значним негативним сальдо міграції.
7. Вирішальний вплив на формування та розвиток міського розселення Столичного району має промисловість. Вплив промисловості на процес формування міських населених пунктів Столичного району ділиться на три етапи. На першому етапі промисловість виступає своєрідним каталізуючим елементом, що дає первинний поштовх у розвитку населеного пункту. На другому виникає взаємозумовленість територіальної розосередженості промислових об’єктів та населення. На третьому - промислова складова функціонування населеного пункту перестає відігравати провідну роль, поступаючись місцем третинному сектору економіки.
8. У ході дослідження виділено п’ять інтегральних факторів впливу на процес формування та розвитку міського розселення Столичного району: суспільно-демографічний; економічний (виробничий); розселенсько-демографічний, що дає уявлення про розвиток сільського розселення; міграційний та соціальний інтегральні фактори, що ілюструють міграційне переміщення населення та діяльність соціальної сфери. Силою прояву соціально-демографічного фактора вищою за середню характеризуються Києво - Святошинський, Обухівський, Білоцерківський, Вишгородський, Васильківський, Чернігівський, Козелецький, Менський, Корюківський, Новгород-Сіверський, Борзнянський, Бахмацький, Городнянський, Прилуцький, Баранівський, Новоград-Волинський, Ємільчинський, Олевський та Овруцький райони. Мінімальною Малинський, Брусилівський та Згурівський. Для інтегральних факторів економічного (виробничого) та міграційного спрямування характерний радіально-відцентровий характер прояву із центром у місті Києві. Для соціального фактора є характерним дугоподібний малюнок прояву (південно-західні, південні та південно-східні адміністративно-територіальні одиниці району із центрами в поселеннях із високим соціально-економічним рівнем розвитку). Розселенсько-демографічний інтегральний фактор найсильніше проявляється на території адміністративних одиниць Чернігівської та Житомирської областей, котрим притаманна негативна демографічна ситуація.
9. До складу міської системи розселення Столичного району входить одне місто-мільйонер Київ, 2 крупні міста - Чернігів та Житомир, одне велике - Біла Церква, 8 середніх - Бровари, Ірпінь, Бориспіль, Бердичів, Коростень, Новоград-Волинський, Ніжин, Прилуки, 12 напівсередніх - Фастів, Васильків, Вишневе, Боярка, Обухів, Переяслав-Хмельницький, Буча, Вишгород, Славутич, Яготин, Малин, Коростень та 27 малих міст - Бахмач, Носівка, Новгород-Сіверський, Корюківка, Городня, Ічня, Мена, Щорс, Бобровиця, Борзна, Семенівка, Остер, Сквира, Березань, Богуслав, Українка, Тетіїв, Кагарлик, Миронівка, Узин, Тараща, Ржищів, Овруч, Радомишль, Баранівка, Олевськ та Андрушівка. Ці міста відносяться до шести функціональних типів: поліфункціональні (Київ, Чернігів, Житомир), багатогалузеві промислові міста (Біла Церква, Вишневе, Бровари, Васильків, Обухів, Прилуки, Бердичів), промислово-транспортні (Бориспіль, Ніжин, Бахмач, Щорс, Коростень, Новоград-Волинський), курортно-промислові (Ірпінь, Боярка), одногалузеві (Українка, Фастів), міста зі слаборозвинутою промисловістю (Вишгород, Славутич, Богуслав, Миронівка, Переяслав-Хмельницький, Буча, Яготин, Сквира, Березань, Тетіїв, Кагарлик, Узин, Тараща, Ржищів, Носівка, Новгород-Сіверський, Корюківка, Городня, Ічня, Мена, Бобровиця, Борзна, Семенівна, Остер, Малин, Коростишів, Овруч, Радомишль, Баранівка, Олевськ, Андрушівка).
10. Серед адміністративно-територіальних одиниць Столичного району високим та вищим за середній рівнем розвитку міського розселення характеризуються такі як: Києво-Святошинський, Білоцерківський, Броварський, Фастівський, Обухівський, Васильківський, Бородянський, Вишгородський, Бориспільський, Яготинський, Житомирський, Бердичівський, Коростишівський, Володарсько-Волинський, Малинський, Коростенський, Новоград-Волинський, Баранівський, Корюківський, Сосницький, Ріпкинський, Срібнянський та Талалаївський райони. Середнім рівнем розвитку характеризуються: Ставищенський, Макарівський, Згурівський, Іванківський, Володарський, Романівський, Любарський, Олевський, Ружинський, Куликівський, Коропський, Борзнянський та Бобровицький райони. Рівень розвитку міської системи розселення нижчий за середній та низький є притаманним Миронівському, Переяслав-Хмельницькому, Кагарлицькому, Богуславському, Тетіївському, Таращанському, Рокитнянському, Баранівському, Поліському, Народицькому, Лугинському, Попільнянському, Червоноармійському, Ємільчинському, Брусилівському, Овруцькому, Чуднівському, Радомишльському, Черняхівському, Андрушівському, Носівському, Семенівському, Новгород-Сіверському, Щорському, Ічнянському, Козелецькому, Городнянському, Менському, Варвинському та Бахмацькому районам.
11. Поступове зростання рівня урбанізації є характерним для всіх адміністративно-територіальних одиниць Столичного району, причому така тенденція буде зберігати свій характер і до 2011 року.
На сьогоднішній день спостерігається поступовий розвиток системи розселення Столичного району, а відтак і міського його розселення як основної її складової. Однак суть такого розвитку полягає не у виникненні нових компонентів системи, зокрема міст, а в збільшенні людності вже існуючих міських поселень в основному за рахунок населення сільської місцевості. Даний процес має негативну дію на компонентну структуру системи розселення району, оскільки посилює диспропорцію в територіальній концентрації населення. Крім того, наявні міграційні переміщення сільського населення до міських поселень на загальному негативному фоні демографічної ситуації в адміністративно-територіальних складових району в деяких випадках ведуть до фактичного обезлюднення поселень (сільських) і, як наслідок, до виключення їх з компонентної структури системи розселення району. Причиною такого стану є негативна соціально-економічна ситуація в країні, котра стимулює населення до активних міграційних переміщення не лише в середині країни, а й до виїзду за її межі.
Виходячи з тісноти взаємозалежності між соціально-економічною ситуацією в державі та особливостями функціонування і напрямками розвитку міського розселення, зауважимо, що загальне покращення в економічній сфері має привести до стабілізації й в плані розселенських процесів. У цих процесах важливу роль має відігравати управлінська складова функціонування та подальшого розвитку міського розселення, котра, на жаль, на сьогоднішній день є фактично відсутньою. У даному випадку великою необхідністю стає проведення адміністративно-територіальної реформи для упорядкування компонентної структури систем розселення різних таксономічних рівнів, шляхом вирішення питань, що стосуються статусу селищ міського типу та загальної ієрархічної приналежності населених пунктів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агафонов Н.Т., Лавров С. Б. Главные теоретические проблемы географии населения // Доклады к XXII международному географическому конгрессу - Ленинград: статті / Агафонов Н.Т., Лавров С. Б. - Л.: Изд. ВГО СССР, 1972. - С. 11-22.
2. Агафонов Н.Т., Лавров С.Б., Павчинский Б.Р., Трубе Л.Л. Территориально-отраслевая структура хозяйства и формирование внутриобластных систем расселения // Проблемы урбанизации и расселения: статті / Агафонов Н.Т., Лавров С.Б., Павчинский Б.Р., Трубе Л.Л. - М.: Мысль, 1976, - С. 122-129.
3. Адамов Б.І. Економічна сутність міста і закономірності еволюції міських поселень / Адамов Б.І. Донецьк: ІЕП. НАН України, 1996. - 25 с.
4. Адамов Б.І. Організаційно економічний механізм управління містами / Адамов Б.І. - К.: Грот, 1998. - 48 с.
5. Адамов Б.І. Організаційно-економічні основи управління розвитком міст/ Адамов Б.І. - К.: Грот, 1998 - 216 с.
6. Аксьонова С.Ю. Демоекономічні взаємозв’язки міграції населення України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.09.01 Демографія, економіка праці та соціальна політика” / С.Ю. Аксьонова. - К., 1996. - 22 с.
7. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география; Понятийно-терминологический словарь / Алаев Э.Б. - М.: Мысль, 1983. - 350 с.
8. Андел І.В. Екологічні фактори раціоналізації зайнятості населення (регіональний аспект): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. Наук : спец. 08.09.02 Демографія, економіка праці та соціальна політика” / І.В. Андел. Ін-т регіон. досліджень. - Львів, 1995. - 22 с.
9. Архипов Ю.Р. Моделирование территориальных систем расселения / Архипов Ю.Р. - Казань, 1988. - 120 с.
10. Афоніна О.О. Територіально-системна організація розселення Чернігівської області: загальна характеристика / О.О. Афоніна // Наукові записки / Національний пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - 2001. - №40. - С. 28 - 30.
11. Афоніна О.О. Удосконалення територіальної організації розселення в Чернігівській області (суспільно-географічне дослідження): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. геогр. наук : спец. 11.00.02. Економічна та соціальна географія / О.О. Афоніна. - К., 2003. - 20 с.
12. Бабаєв В. Пріоритети сталого розвитку сучасного великого міста / В. Бабаєв // Управління сучасним містом. - 2004. - № 7 - 9 (15). - С. 236 - 240. - (Муніципальний менеджмент).
13. Баранов А.В. Социально-демографическое развитие крупного города / Баранов А.В. - Москва, 1981. - 191 с. - (Финансы и статистика).
14. Беленький В. Польский С. Урбанизация села и мобильность населения // Рост городов и система расселения / Беленький В., Польский С. - М.: Статистика, 1975. - С. 45-53.
15. Белоусов В.Н., Листенгурт Ф.М., Ходжаев Д.Г., Хорев Б.С. Единая система расселения: теория, методология, практика использования в генеральной схеме расселения на территории СССР и в проектных документах / Белоусов В.Н., Листенгурт Ф.М., Ходжаев Д.Г., Хорев Б.С // Научно-практические задачи советской географии. - Ленинград: Изд-во ГО СССР. - 1985. - С. 21-28.
16. Білоконь Ю.М. Регіональне планування: теорія й практика / Білоконь Ю.М. - К.: Логос, 2003. - 246 с.
17. Блажко Н.И. Математико-географические методы исследования городских поселений / Блажко Н.И., Григорьев С.В., Заботин Я.И. - Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1970. - 147 с.
18. Богаенко В.А. Комплексное планирование социально-экономического развития города (разработка и реализация плана) / Богаенко В.А., Ищук С.И., Степаненко А.В. - К.: Вища школа. Изд-во при КГУ, 1980. - 112 с.
19. Богорад Д. И. Городские агломерации Украинской ССР / Д. И. Богорад - К.: Фотопечат. лаб. НИИСП Госстроя УССР. - 1966. - 73 с.
20. Боровиков В. STATISTICA: искусство анализа данных на компьютере для профессионалов / Боровиков В. - СПБ. Питер, 2001, - 656 с.
21. Буличева Т.В. Особливості формування і розвитку Київської регіональної системи розселення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. геогр. наук: спец. 11.00.02 Економічна та соціальна географія ” / Т.В. Буличева. - К., 1998. - 19 с.
22. Буличева Т.В. Проблеми розселення населення Київської області у зв’язку з наслідками Чорнобильської катастрофи / Т. В. Буличева // Економічна та соціальна географія: Міжвід. наук. зб. - 1995. - № 46. - С. 35 - 41.
23. Бурьян А.П., Ильченко В.И., Шилоносова С.В. О взаимодействии параметров производства и расселения в локальных системах / Бурьян А.П., Ильченко В.И., Шилоносова С.В. // Территориальные системы производства, расселения, инфраструктуры Урала. - Вып.2. - Пермь: Пермский гос. ун-т. Ученые записки № 328. - 1976. - С. 88 - 95.
24. Быстряков И.К. Методология социально-экологических исследований: Учеб. пособие / И. К. Быстряков ; М-во общ. и проф. образования Рос. Федерации, Волгогр. Изд-во Волгогр. гос. ун-та, 1998 - 74 с.
25. Варецька О. Соціально-економічне підгрунтя трудової міграції населення України / О. Варецька // Україна: аспекти праці. - 2005. - № 5. - С. 34 - 39.
26. Варламов B.C. О количественной оценке экономико-географического положения городов / В. С. Варламов // Города мира. Вопросы географии. - № 66. - 1965. - С. 130 - 140.
27. Владимиров В.В. Расселение и окружающая среда / Владимиров В.В. - М.: Стройиздат, 1982. - 228 с.
28. Географія населення, розселення, трудових ресурсів // Економічна та соціальна географія: Міжвід. наук. зб. - 1995. - № 47. - С. 58 - 66.
29. Герасимов И.П. Методологические проблемы экологизации современной науки / И. П. Герасимов // Вопр. Философии.- 1978. - №11. - С. 61-72.
30. Гнибіденко І. Проблеми трудової міграції в Україні та їх вирішення / І. Гнибіденко // Економіка України. - 2001. - № 4. - С. 19 - 22.
31. Голиков А.П. Введение в экономическую и социальную географию / Голиков А.П. - Харьков: ХГУ, 1992. - 81 с.
32. Голикова А.П. Регионы Украины: поиск стратегии оптимального развития / Голикова А.П. - Харьков, 1994. - 313 с.
33. Гольц Г.А. Транспорт и расселение / Гольц Г.А. - М.: Наука, 1981. - 248 с.
34. Горленко І.О., Тарангул Л.Л. Регіональна політика України: зміст і напрями реалізації / Горленко І.О., Тарангул Л.Л. // Український географічний журнал. -1999. - № 3. - С. 10 - 16.
35. Горник В. Територіальні аспекти реструктуризації промисловості міста і території / В. Горник // Управління сучасним містом. - 2003. - № 2/4 - 6(10). - С. 119 - 122.
36. Давидович В.Г. Городские агломерации в СССР. Вопросы городского расселения (в помощь проектировщику) / Давидович В.Г. - Киев, 1964.
37. Давидович В.Г. Количественные закономерности взаимосвязанного расселения в городских агломерациях / Давидович В.Г. - Киев, 1968. - 40с. (Районная планировка и расселение).
38. Давидович В.Г. Расселение в пригородных зонах (количественные закономерности) / В. Г. Давидович // Вопросы географии. - 1971. - №87. - С. 5 - 43.
39. Джаман В.О. Використання методу потенціалу в дослідженнях систем розселення / В. О. Джаман // Картографія та вища школа: зб.наук. пр. - 2002. - №7. - С. 30 - 32.
40. Джаман В.О. Демогеографія: Навч. посіб. / Джаман В.О., Круль В.П., Чернюх Г.Я. Чернів. нац. ун-т ім. Ю.Федьковича. - Чернівці: Рута, 2002. - 159 с.
41. Джаман В.О. Нові тенденції в географії міграцій населення України (зміни напрямків та масштабів) / В. О. Джаман // Географічна наука та освіта в Україні. - К.: Фітосоціоцентр, 2000. - С. 31.
42. Джаман В.О. До проблеми методики дослідження систем розселення // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України: матеріали II міжнар. наук.-практ. конф.(Київ, 15-16 травня 2001 p.). - К.: Ніка-Центр, 2001. - С. 137.
43. Джаман В.О. До проблеми оцінювання впливу природно-ресурсних можливостей території на регіональні особливості розселення / В. О. Джаман // Економічна та соціальна географія: наук.зб. - К.: ВГЛ Обрії, 2001. - № 51. - С. 46 - 52.
44. Джаман В.О. Картографічний метод дослідження систем розселення / В. О. Джаман // Проблеми безперервної географічної освіти і картографії: зб. наук. праць. - Харків (Вінниця: Антекс), 2001. - № 2. - С. 149 - 153.
45. Джаман В.О. Міста — опорні центри теритиоріальних систем розселення слабоурбанізованих регіонів (на матеріалах Західної України) / В. О. Джаман // Науковий вісник / Чернівецький ун-т. - Чернівці, 2004. - № 199: Географія. - С. 116 - 124.
46. Джаман В.О. Особливості географії міграцій населення в умовах переходу до нових ринкових відносин (за матеріалами Чернівецької області) / В. О. Джаман // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. Праць. - № 120: Географія. Чернівці: ЧНУ, 2001. - С. 119 - 129.
47. Джаман В.О. Особливості географії міграцій населення України / В. О. Джаман // Український географічний журнал. - 2002. - № 1. - С. 28 - 36.
48. Джаман В.О. Природний рух населення України: динаміка і територіальні відміни (рейтинговий аналіз) / В. О. Джаман // Вісник Львівського університету. Серія географічна. - № 28. - Львів: Львівський національний університет їм.І.Франка, 2001. - С. 185 - 187.
49. Джаман В.О. Регіональні системи розселення: демогеографічні аспекти / Джаман В.О. - Чернівці: Рута, 2003. - 392 с.
50. Джаман В.О. Субурбанізаційні процеси у староосвоєних районах (на прикладі Західноукраїнського макрорегіону) / В. О. Джаман //Економічна та соціальна географія: Наук. зб. - К., 2002. - № 52. - С. 49 - 54.
51. Довбенко В. Сучасні проблеми формування та реалізації стратегії розвитку міста / В. Довбенко // Державність. - 2003. - № 1-2. - С. 35 - 37.
52. Доценко А. І. Загальні концептуальні засади розселення / А. І. Доценко // Вісник / Київський ін-т бізнесу та технологій. - К., 2004. - № 1. - С.10 - 12.
53. Доценко А.І. Регіональне розселення в Україні: стан і прогноз / Доценко А.І., Зінич В.Т., Великохатько О.Т. К.: РВПС України НАН України, Видавництво "Фенікс", 2007. - 376 с.
54. Доценко А.І. Концепція розселення населення / А. І. Доценко - К.: РВПС України, НАН України, 2008. - 72 с.
55. Доценко А.І. Адміністративно-територіальний устрій і розселення в Україні / Доценко А.І. - К.: РВПС України, НАН України, 2003. - 76 с.
56. Доценко А.І. Методологічні засади територіальної організації розселення / А. І. Доценко // Географія і сучасність: зб. наук. пр. - К., 2000. - № 3. - С.13 - 19.
57. Доценко А.І. Районування розселення як проблема удосконалення його територіальної організації / А.І. Доценко // Український географічний журнал. - 2001. - № 1. - С. 16 - 21.
58. Доценко А.І. Регіональне розселення: проблеми та перспективи / Доценко А.І. - К.: Наукова думка, 1994. - 195 с.
59. Доценко А.І. Територіальна організація розселення (теорія і практика