СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ГЕОПОЛІТИЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ УКРАЇНИ У СУЧАСНІЙ ЄВРОПІ : Общественно-Географический АНАЛИЗ геополитическое положение УКРАИНЫ В СОВРЕМЕННОЙ ЕВРОПЕ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ
ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису
УДК 911.3:327(477)
КЛОЧКО
Роман Юрійович

СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ГЕОПОЛІТИЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ УКРАЇНИ У СУЧАСНІЙ ЄВРОПІ

Спеціальність 11.00.02 економічна та соціальна географія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук

Науковий керівник:
ОЛІЙНИК Ярослав Богданович,
доктор економічних наук, професор,
Заслужений діяч науки і техніки України,
член-кореспондент АПН України

Київ-2007

ЗМІСТ
ВСТУП ... 4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕОПОЛІТИЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ ...9
1.1 Наукові основи геополітики .9
1.2 Географічна сутність геополітики .15
1.3 Методика та специфіка дослідження геополітичного положення...29
Висновки до першого розділу. .53
2 ОЦІНКА ОСНОВНИХ ЧИННИКІВ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ
ГЕОПОЛІТИЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ ДЕРЖАВИ.......56
2.1 Геополітичний розвиток України та становлення геополітичної
думки в Україні ..58
2.2 Просторові чинники 76
2.3 Природничі чинники ...83
2.4 Суспільно-географічні чинники......89
Висновки до другого розділу 103
3 СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ГЕОПОЛІТИЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ УКРАЇНИ У СУЧАСНІЙ ЄВРОПІ 105
3.1 Геополітичне положення України на макрорівні....105
3.2 Геополітичне положення України на мезорівні...112
3.3 Геополітичне положення України на мікрорівні.117
3.4 Рекомендації щодо раціоналізації геополітичного положення
України .125
Висновки до третього розділу...129
ВИСНОВКИ 131
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.....136
ДОДАТКИ ...145
ДОДАТОК А Потенціал держав за показником „територія-населення” 146
ДОДАТОК Б Показники для математичного аналізу геополітичного положення держави ....147
ДОДАТОК В Розгорнута легенда до картосхеми „Географічні центри сили”.151
ДОДАТОК Г Соціально-економічна освоєність країн Європи ..153
ДОДАТОК Д Зв’язок у часі критичних рівнів населення із суспільно резонансними подіями 155
ДОДАТОК Ж Демографічний фактор...158
ДОДАТОК К Військова міць країн Європи .160

ВСТУП
Актуальність теми. Становлення України як незалежної держави зумовлює цілу низку різноманітних підходів щодо її геополітичного майбутнього.
Ключовим поняттям при цьому є геополітичне положення як найбільш географічне серед понять геополітичного змісту. По суті своїй воно є не простою констатацією ситуації, а відображає усю сукупність геополітичних процесів та відношень, що відбуваються у геополітичному просторі. При трактуванні геополітичного положення переважає традиційний, вузькодисциплінарний підхід до вивчення, недостатньо використовуються суспільно-географічні методи пізнання, що ускладнює створення цілісних понять про об'єкт дослідження.
Багатьом прикладним, теоретичним та пізнавально-дослідницьким питанням геополітики присвячені праці українських географів: М. В. Багрова, Г. В. Балабанова, М. С. Дністрянського, П. О. Масляка, Я. Б. Олійника, О. М. Паламарчука, М. Д. Пістуна, А. В. Степаненка, О. Г. Топчієва, О. І. Шаблія та ін.
Порівняно маловивченими залишаються ряд теоретичних питань, пов’язаних, зокрема, з комплексністю аналізу геополітичного положення, внаслідок чого увага дослідників зосереджується на вивченні окремих, найбільш значимих його сторін і функцій, що ускладнює створення цілісної наукової картини. Практично поза полем зору геополітики залишається просторова сфера геополітичного положення.
Будь-який геополітичний підхід повинен враховувати географічні реалії та сутність географічних відношень і процесів. Без названих складових наукове дослідження не може претендувати на комплексне та вичерпне.
Відзначені актуальні теоретико-методичні проблеми дослідження геополітичного положення визначили зміст мети й завдання роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи пов’язана з науково-дослідними роботами, що проводяться на кафедрі економічної та соціальної географії географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зокрема, з темою «Суспільно-географічні основи регіональної політики України» (№ держреєстрації 0198U008160).
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є геополітичне положення держави Україна, а предметом - суспільно-географічні особливості відносин між Україною і державами та інтеграційними утвореннями Європи.
Мета і завдання дослідження Мета роботи полягала в суспільно-географічному аналізі геополітичного положення України у сучасній Європі.
В завдання дослідження входило:
- розкрити географічну сутність геополітики;
- на основі існуючого методичного та методологічного суспільно-географічного інструментарію запропонувати методи та підходи, що можуть застосовуватись у геополітичних дослідженнях, особливо при характеристиці геополітичного положення держави;
- визначити особливості геополітичного розвитку території України та формування геополітичної думки на українських землях, проаналізувати провідні тенденції;
- визначити ключові географічні та суспільно-географічні чинники, що визначають геополітичне положення України;
- розкрити умови та тенденції формування геополітичного положення України у загальноєвропейському процесі;
- визначити перспективну модель розвитку геополітичного положення України.
Методологія, методи, використані матеріали. Теоретико-методичну основу дослідження становлять діалектичний метод, зокрема, системний й історичний підхід, комплексний, кількісно-якісний аналіз, а також ті основні положення суспільної географії, які витримали перевірку часом. Враховано багато важливих положень і висновків, що містяться в працях сучасних українських географів.
Наукова новизна одержаних результатів:
вперше:
- визначено ключові географічні та суспільно-географічні категорії у формуванні геополітичного положення, серед яких виокремлено природне середовище (геоторію), продуктивні сили, географічний поділ праці та суспільно-географічне положення;
- проаналізовано основні тенденції формування геополітичного положення України в часі та здійснено періодизацію розвитку геополітичних процесів в межах України, виділені наступні етапи: первинна організація слов’янських політичних інститутів; трансформація геополітичного впливу українських земель; формування класичних українських геополітичних ідей; геополітичні орієнтири незалежної України.
удосконалено:
- комплекс суспільно-географічних методів та підходів, які можуть бути використані при дослідженні геополітичного положення держави, що включає такі блоки: аналіз властивостей геопростору, аналіз процесів у геопросторі та аналіз відношень у геопросторі;
- роль географічної складової у ключових чинниках, що впливають на формування геополітичного положення держави;
- концептуальні основи геополітичного положення України в Європі на мікро-, мезо- та макрорівнях, що визначаються кількісною та якісною оцінкою.
отримали подальший розвиток:
- основні етапи та послідовність дослідження геополітичного положення держави на прикладі України, запропонована схема та логічна послідовність їх застосування;
- комплекс практичних заходів по раціоналізації геополітичного положення України в Європі, серед яких акцент зроблено на суб’єктності України в геополітичних процесах та відношеннях, наголошено на необхідності регіонального лідерства на основі проукраїнських інтеграційних процесів.
Практична значимість роботи полягає в застосуванні суспільно-географічної методики та методології дослідження геополітичного положення, що дозволяють перейти на якісно новий рівень пізнання й керування геополітичними процесами.
Розроблені автором теоретико-методичні та концептуальні основи дослідження геополітичного положення враховані Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України при розробці Схеми розвитку та розміщення продуктивних сил України на період до 2015 року в частині оптимізації зовнішньоекономічної діяльності розвитку економіки України (довідка № 25/703-2-4 від 15 вересня 2006 року).
Теоретичні узагальнення та методичні прийоми проведеного дослідження використовуються в навчальному процесі географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка при читанні курсу „Основи геополітики” (довідка № 050/359-30 від 9 жовтня 2006 року).
Особистий внесок дисертанта. Дисертаційна робота є одноосібно написаною науковою працею, в якій реалізовано запропоновані автором суспільно-географічні підходи при дослідженні геополітичного положення. Сукупність отриманих наукових результатів є авторською оцінкою аспектів формування та функціонування геополітичного положення держави.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації та висновки дослідження доповідались на конференціях: Актуальні проблеми розвитку географічної освіти та науки в Україні” (Київ, 2003), III Всеукраїнській науково-практичній Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (Київ, 2004), міжнародній молодих вчених, присвяченій 170-річному ювілею Київського національного університету імені Тараса Шевченка Молоді науковці географічній науці” (Київ, 2004), IX з’їзді Українського Географічного товариства Україна: географічні проблеми сталого розвитку” (Чернівці, 2004), міжнародній науково-практичній студентів, аспірантів та молодих вчених Шевченківська весна”, присвяченої 15-й річниці незалежності України (Київ, 2006).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 1,3 д. а., з них у фахових виданнях 4.

Обсяг і структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Дисертація викладена на 140 сторінках тексту, включає 10 таблиць, 10 рисунків, 7 додатків. Список використаної літератури налічує 120 джерел.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Геополітика розглядається як розділ політології, хоча її подальший розвиток можливий лише за умови надання їй статусу міждисциплінарного наукового напряму.
Класична геополітика виникала як військова дисципліна, але науково найбільш тісно вона пов’язана з географічним детермінізмом та антропогеографією. Геополітика вивчає простір як безпосередню політичну силу. Поза простором і часом її ніколи не буває. Простір в геополітиці, з його природними і суспільними властивостями, є матеріальним виразом соціальних, економічних, природничих факторів, що в свою чергу впливає на суспільно-політичний розвиток.
Геополітика тісно пов’язана з багатьма дисциплінами суспільно-географічного змісту, через які відбувається входження геополітики у систему суспільної географії. Геополітика з дисциплінами суспільно-географічного циклу може буде пов’язана спільним дослідженням геопросторових проблем. Доволі тісно переплітається геополітика із теоретичною суспільною географією. Поняття територіальна диференціація та інтеграція використовуються для констатації реальних фактів політичної сфери.
Ключове поняття геополітики геополітичне положення є властивістю країни і одночасно в ньому відображається її відношення до інших об’єктів.
2. Методологія геополітики багато в чому ґрунтується на тісному зв’язку явищ і процесів міждержавних і регіональних рівнів, з аналізом розмірів і конфігурації територій, зображення меж держав, розташування ресурсів, стану економіки і клімату країн, їх етнічного складу і політичного устрою. Геополітичний підхід можна розглядати як форму подачі країнознавчої інформації під певною точкою зору.
Методи геополітики вкрай різноманітні від світоглядних міркувань до використання складних математичних методів статистичного аналізу. Ключовим поняттям у суспільній географії являється суспільно-географічне положення з усіма його особливостями. У геополітиці суспільно-географічне положення являється свого роду інтегрованим стержнем, навколо якого і формується геополітичне положення, що в свою чергу в геополітиці є визначальним при геополітичному аналізі та розробці геостратегії (прикладний напрям геополітики).
Тому при дослідженні геополітичного положення потрібно використовувати методологію та методичний комплекс суспільної географії, особливо той, що використовується для дослідження суспільно-географічного положення.
Відмінність суспільно-географічного дослідження геополітичного положення від будь-якого іншого полягає в тому, що дослідження територіальної організації здійснюється не через просту констатацію зміни деяких показників у часі, а через аналіз взаєморозміщення, форм територіальної організації, взаємозв’язків.
Базовою основою для теоретичного аналізу геополітичного положення слід вважати систему понять суспільної географії, а саме: властивості геоторії, відношення в геоторії та процеси в геоторії.
3. Дослідження геополітичного положення слід проводити у три етапи: теоретико-методичний, аналітико-синтетичний та конструктивно-концептуальний. Теоретико-методичний етап передбачає виділення етапів дослідження, аналіз географічної та суспільно-географічної складової у досліджуваному явищі та виокремлення суспільно-географічної методики та методології, яка може бути застосована. Аналітико-синтетичний етап включає в першу чергу аналіз географічних чинників, що формують та впливають на геополітичне положення держави. Для повноти дослідження аналіз чинників слід здійснювати на якісному та кількісному рівні. На цьому етапі фактично здійснюється аналіз суспільно-географічних властивостей геополітичного простору держави. Крім того, на аналітико-синтетичному етапі передбачено аналіз географічного поля, який зводиться до порівняння різночасових характеристик та аналізу просторово-часового розвитку геополітичних явищ.
Конструктивно-концептуальний етап передбачає аналіз відношень в геопросторі на мікро-, мезо- та макрорівні. До цього потрібно підходити синтетично, з урахуванням процесів в геопросторі та висновків, отриманих в результаті аналізу властивостей геопростору. Кінцева стадія цього етапу передбачає рекомендації по раціоналізації геополітичного положення держави.
4. В українській полiтичнiй думці інтерес до геополітичної проблематики зростав тоді, коли виникали умови для національно-визвольних змагань або коли підбивали підсумки таких змагань. У розвитку геополітичної думки та діяльності на українських землях доцільно виділяти чотири етапи: первинна організація слов’янських політичних інститутів; трансформація геополітичного впливу українських земель; формування класичних українських геополітичних ідей; геополітичні орієнтири незалежної України.
Етап первинної організації слов’янських політичних інститутів слід ототожнювати в першу чергу з Київською Руссю та Галицько-Волинським князівством.
Етап трансформації геополітичного впливу українських земель охоплює часові рамки геостратегічної діяльності Запорізької Січі. Трансформізм заключається не тільки в частій зміні зовнішніх векторів, а й в тому, що козацька держава мала геополітичне положення, яке визначалось виключно військовою могутністю.
Впродовж наступного етапу геополітичного розвитку України активно розробляються і пропагуються фундаментальні українські геополітичні ідеї. В той же час українські геополітичні ідеї не могли бути реалізованими через складні політичні умови всередині країни, що визначались в першу чергу недостатнім потенціалом українських політичних сил.
На заключному етапі вирішується широкий комплекс геополітичних проблем, з одного боку, пов’язаних зі вступом України до СОТ набуття повноправного членства України в НАТО, з іншого раціоналізація відносин з Росією.
5. Основними географічними чинниками, що визначають та формують геополітичне положення держави є: просторові, природно-географічні та суспільно-географічні.
Просторовий чинник слід розглядати у двох іпостасях: топологічно та хорологічно. Топологічний підхід є теоретичним і застосовується, як правило, з дослідницькою та пізнавальною метою. Хорологічний є більш практичним і на його прикладі можна привести та пояснити багато прикладів, що визначають та можуть стимулювати просторову поведінку держави.
Природничий чинник в геополітиці слід розглядати через призму мінерально-сировинних ресурсів, які багато в чому і визначають властивості та процеси в геополітичному просторі. У такому контексті природничий чинник знаходить своє продовження в суспільно-географічних чинниках, серед яких ключове місце посідають продуктивні сили.
Суспільно-географічні чинники необхідно розглядати у двох ключових аспектах: соціально-економічному та демографічному.
Соціально-економічні чинники свій вираз в оцінці знаходять у такій географічній категорії як „соціально-економічна освоєність території”. Важливою підгрупою серед соціально-економічних є соціально-географічні, що виявляють територіальні особливості національних меншин, етносів, культури, конфесій, електорату, урбанізаційних та міграційних процесів та їх вплив на формування геополітичного положення.
Демографічний фактор у геополітиці слід пов’язувати з поняттям „критична кількість населення”.
6. Україна не є суб’єктом, що формує геополітичний простір навколо себе, і залишається здебільшого пасивним об’єктом масштабних процесів, що розгортаються навколо неї. За певних умов партнерство стратегічного рівня може скластися між Україною та Польщею, але й для неї ці відносини залишатимуться хіба що важливим додатком до стратегії інтеграції в європейський простір.
Головною природною геополітичною віссю України, спрямованої з півночі на південь, виступає Дніпро, тому саме вісь „північ - південь”, а зовсім не „захід - схід”, є для України визначальною. Саме при такому підході можлива політична консолідація українського суспільства.
Національні інтереси України повинні мати яскраво виражений внутрішній характер з певними ознаками регіоналізму. Регіоналізм зовнішньої політики України повинен виявлятися в задекларованому курсі на інтеграцію в Європейську спільноту та намаганні розвивати інтеграційні процеси в межах ГУАМ. Саме ГУАМ повинна стати тією організацією, що сприятиме Україні у встановленні її реального геополітичного лідерства у регіоні Центральна та Східна Європа.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Бабурин С. Н. Территория государства: Правовые и геополитические проблемы. М.: Изд-во МГУ, 1997. 480 с.
2.Багров Н. В. Региональная геополитика устойчивого развития. - К., „Лыбидь”, 2002. 253 с.
3.Баранский Н.Н. Вступительная статья к книге „Американская география”// Научные принципы географии: Избранные труды. — М.: Мысль, 1980. — С. 135— 136.
4.Білорус О. Імперативи стратегії розвитку України в умовах глобалізації // Економіка України. 2001. - №11.
5.Бодрук О. Фактор сили в сучасному суспільстві // Політика і час. 2004. - №3.
6.Булгаков В. А. Роль геополітичної науки у ствердженні незалежності України // Політологічний вісник. 2000. - №6.
7.Бураковський І. Україна і Європейська інтеграція // Офіційний вісник України. 2004. №22. с.5-13.
8.Василенко С. Чорноморська доктрина України та її сучасні виміри // Політика і час. 2002. - №4. с. 11-25.
9.Власюк О. С. Україна-Росія концептуальні основи гуманітарних відносин: Матеріали робочих зустрічей (25-26 квітня 2001р., м. Київ). К.: НІПМБУ 2001. 105 с.
10.Внутрішні детермінанти міжнародного становища // Політична думка. 2000. №6. с.92.
11.Грицевич В. С. Підходи до математико-географічного вивчення суспільно-географічного положення // Наук. Записки Терноп. пед. ун-ту. Сер. геогр. 2000. Ч. 2. с. 46-50.
12.Гончарук А. Від геополітики до геоекономіки // Політика і час. 1998. - №11-12.
13.Гошовський С. В., Гурський Д. С. Основні завдання розвитку мінерально сировинної бази до 2010 року визначені Урядом України // Мінеральні ресурси України. 2002. - №2.- с. 3-8.
14.Гринько С. В. Особливості розвитку предмету геополітики як науки, що формується // Вісник міжнародних відносин. Вип. 21-24. К., 2002.
15.Грушевський М.На порозі нової України.—К., 1991.—250с.
16.ГУАМ як міжнародна організація: проект чи реальність. К., 2001. 80 с.
17.Губчак О. До Української Імперії (геополітичні розважання) // За велич нації. Нью-Йорк, 1955.
18.Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демогеографічні аспекти. Чернівці: Рута, 2003.- 391с.
19.Дементьев В. А., Лебедь Б. Д., Матвеев Ю. А. Прогноз критических ситуаций в развитии мирового сообщества и военно-политических конфликтов. М.: Воениздат, 1995. 308с.
20.Дельбрюк Г. История военного искусства (в рамках политической истории). С.-Пб.: Наука, 1994.- 230 с.
21.Ден В.Э. Учение Рудольфа Челлена о предмете и задачах геополитики // Известие РГО. 1997. Вып.1. с.26-38.
22.Ден В.Э. Учение Рудольфа Челлена о предмете и задачах геополитики // Известие РГО. 1997. Вып.2. с.28-41.
23.Дергачев В. А. Геополитика Украины (теоретические и прикладные основы). О., 2002. 244 с.
24.Дзьобко А. Б. Можливості і шляхи входження України в Європейську спільноту. К., 2000. 28 с.
25.Дністрянський М.С. Геополітичні доктрини і підходи: критичний аналіз методології.- Л.: Вид. центр ім. І. Франка „Наука”, 2003. 114с.
26.Дністрянський М. С. Політико-географічне значення праць В. Кубійовича // Історія укр. геогр. і картографії. Тернопіль, 1995.
27.Дністрянський М. С. Україна в політико-географічному вимірі. - Львів, 2001. 307с.
28.Доклад ООН о развитии человека.- Нью-Йорк, 2005. 485 с.
29.Доманицький В. Націотворча роль гетьмана Мазепи. Чикаго, 1960. 50с.
30.Драгоманов М.П. Листи на Надднiпрянську Україну. Лiтературно-публiцистичнi працi: В 2-х т.—К., 1970.—Т.1.— 444С.
31.Дугин А. Основы геополитики. Геополитическое будущее России. М.: Арктогея, 1997. 237с.
32.Жан К., Савона П. Геоэкономика. М., 1997. 207 с.
33.Жариков Е. С., Золотов А. Б. Как приблизить час открытий?! (введение в психологию научного труда). Кишинев: „Штиница”, 1990. 330с.
34.Жирмунский А. В., Кузьмин В. И., Яблоков А. В. Критичиские уровни развития популяционных систем // Журнал общей биологии.- 1981. Т.42. - №1. с.19-37.
35.Жирмунский А. В., Кузьмин В. И. Критические уровни роста численности населения мира // Изв. РАН. сер. Биология. 1994. - №5. с. 22-24.
36.Жирмунский А. В., Кузьмин В. И. Критические уровни в развитии природных систем. Л.: Наука, 1990. 125 с.
37.Жупанський Я. І. Лажнік В. Й. Теоретико-методичні основи формалізації і кількісної оцінки інтегрального економіко-географічного положення // Укр. геогр. журн., №3, 1998.
38.Замятин Д. Н. Политико-географические образы и геополитические картины мира (Представление географических знаний в моделях политического мышления)// Политические исследования. - № 6. с. 80-91.11.
39.Зовнішня політика України від давніх часів до 1944 року. К., 1999. 240с.
40.Енергетичні ресурси та потоки / За заг. ред. Шидловського А. К. К.: Видавництво „Українські енциклопедичні знання”, 2003.- 468 с.
41.Экономическая география России / Ю. Н. Гладкий, В. А. Доброскок, С. П. Семенов и др. М.: Наука, 2001. 653 с.
42.Євразійська шахівниця. Геостратегічні гравці та геополітичні вісі // Політика і культура. 2000. Ч 4. с.5.
43.Каменський А. Силовий потенціал держави // Політика і час. 2005. - №10. с.43-49.
44.Кедров Б. Проблемы логики и методологии науки : Избр. тр. / Б. М. Кедров. - М. : Наука, 1990. 280с.
45.Котарбинский Т. Лекции по истории логики / Т. Котарбиньский; Пер. с пол. М.М. Гуренко; Общ. ред. И.С. Нарского. - М. : Тривиум, 2000.- 180с.
46.Колосов В. А., Мироненко Н. С. Геополитика и политическая география. М., 2001. 479 с.
47.Корчинський Д. Авторитарна альтернатива. Посібник з сучасної геополітики. К., 1998. 120с.
48.Костенко Л. Україна як жертва і чинник глобалізації катастроф // Дві Русі. К.: Факт, 2003. с. 455-467.
49.Коцур А. Українська державність: історія та сучасність. Чернівці, 2000. 352 с.
50.Кудряченко А. І. Геополітичне сходження України: проблеми, сучасний стан і перспективи // Проблеми та перспективи української реформації. К., 2001. с. 181-198.
51.Кузьмин В. И., Галуша Н. А. Количественная геополитика. М.: БлицИнформ, 2000. - 149с.
52.Кузьмин В. И., Галуша Н. А. Структурная геополитика. - М.: БлицИнформ, 2000. - 144с.
53. Кульчицький О. Риси характерології українського народу.- Л., 1956.- 93с.
54.Кучма Л. Д. Україна - не Росія (повернення в історію). М.: Время, 2004. 125с.
55.Липа Ю. Призначення України. К., 1997. 167 с.
56.Липа Ю. Розподіл Росії. Л., 1995. 147с.
57.Липа Ю. Чорноморська доктрина. Л., 1996.- 123с.
58.Липинський В. Листи до братiв-хлiборобiв.—Вiдень, 1926.—С.98.
59.Лурье С., Казарян Л. Принципы организации геополитического пространства // ОниС. 1994. - №4.
60.Масляк П. О. Географічні джерела геополітики в умовах глобалізації // Україна: географічні проблеми сталого розвитку. Київ: Обрії, 2004. Т.3. с. 10-12.
61.Масляк П. О. Шторм у склянці води // Україна молода, №208 від 11.12.2002 р.
62.Міжнародні транспортні коридори особливий пріоритет України на шляху інтеграції у світову економічну систему // Стратегічна панорама. 1999. №4. с. 40-41.
63.Мезенцев К. В. Суспільно-географічне прогнозування регіонального розвитку: Монографія.- Київ: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2005.- 253с.
64.Методичиские рекомендации по иностранным армиям (по материалам открытой печати). М.: Штаб ОВСГ участников Варшавского договора, 1985.- 56 с.
65.Можаев П. Дискуссии о понятии „Центральная Европа” в Германии (географический подход). М., 2000.- 12с.
66.Нудельман В. І. Генеральна схема планування території України // Україна: географічні проблеми сталого розвитку. Київ: Обрії, 2004. Т.1. с.70.
67.Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Науковий статус геополітики // Україна та глобальні процеси: географічний вимір. Київ-Луцьк: Вежа, 2000. Т.1. ­ с.121-123.
68.Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Трансформація геополітичного становища України // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України: Мат. ІІ між нар. Наук.-практ. конф. К.: Ніка-центр, 2001. с. 172-173.
69.Оселебська О. С., Савченко В. А. Шепеляв М. А. Детермінанти процесу становлення української геополітичної науки // Грані. 2000. - №3. с.2.
70.Охримович Ю. Розвиток української нацiонально-полiтичної думки.—Нью-Йорк, 1968.—С.14.
71.Паламарчук О. М. Геополітика як інтеграційний напрям вирішення міждержавних проблем (досвід розробки вихідних понять) // Україна та глобальні процеси: географічний вимір. Київ-Луцьк: Вежа, 2000. Т.1. с.137-139.
72.Паламарчук О. М. Теоретико-методичні засади дослідження геополітичного положення країни // Український географічний журнал. 1998. №2. с.20-23.
73.Паливно-енергетичний комплекс України в контексті глобальних енергетичних перетворень/ За заг. ред. Шидловського А. К. К.: Видавництво „Українські енциклопедичні знання”, 2004.- 450 с.
74.Перепилиця Г. Н. Без’ядерний статус і національна безпека України. К.: НІСД, 2000. 67с.
75.Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії. К.: Вища школа,1994. 156 с.
76.Плешаков К. В. Компоненты геополитического мышления // Международная жизнь. 1994. - №10. с. 27-28.
77.Поздняков Э.А. Геополитика. — М.: АО „Прогресс - Академия”, 1995.
78.Разин Е. А. История военного искусства. М.: Полигон, 1994. 250 с.
79.Рамоне И. Геополитика хаоса. М., 2001. 86 с.
80.Регіональне співробітництво // Віче. 2000. №12. с.18-31.
81.Рудницький С. Л. Нинішня географія. - Львів, 1905. 33 с.
82.Рудницький С. Л. Політична географія України / Упорядник і автор передмови П. Штойко. Львів, 1998. 219с.
83.Рудницький С. Українська справа зi становища полiтичної географiї.—Берлiн, 1923.- 130с.
84.Рудницький С. Чому ми хочемо самостiйної України / За ред.. О. Шаблія.—Львiв, 1994. 213с.
85.Салтовський О. І. Концепції української державності в історії вітчизняної політичної думки. К., 2002. - 396с.
86.Синявський А. УРСР та Близький Схiд у свiтлi геополiтики.—У кн.: Синявський А. Вибранi працi.—К., 1993.—192 с.
87.Співробітництво з міжнародними організаціями // Віче. 2001. №12. с.49-66.
88. Стафійчук В. І. Співвідношення сфер дослідження геополітики та політичної географії / Зб. Екон. та соц. геогр.- 2002.- №48. с.21-22.
89.Стафійчук В. І. Політико-географічні аспекти взаємодії господарств країн Центральної Європи: Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня к. геогр. н.:11.00.02 / Київський нац. ун-т. ім. Т. Шевченка. К., 1999. 20с.
90.Страны Центральной и Восточной Европы на пороге ХХ века. М., 1999. 162с.
91.Тихонравов Ю. В. Геополитика. М., 1998. 366с.
92.Топчієв О. Г. Основи суспільної географії. О.: , 2001.- 350 с.
93.Топчієв О. Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методики: Навч. посіб. О.: Астропринт, 2005.- 632 с.
94.Топчієв О. Г. Терміни і поняття в економічній географії. К., 1982.
95.Україна в Центральній Європі // Контекст. 2002. - №4. с. 42-45.
96.У силовому середовищі // Політика і час. 2001. №9-10. с.16-25.
97. Чорноморський регіон // Контекст. 2002. - №2. с. 11-15.
98.Цыганков П. А. Геополитика: последнее прибежище разума // Вопросы философии. 1994. - №718. с. 59-71.
99.Цыганков П. А. Международные отношения. М.: Политиздат, 1996. 230 с.
100.Шаблій О.І. Математичні методи в соціально-економічній географії. Львів, 1994. 302 с.
101.Шаблій О. І. Основи загальної суспільної географії: Підручник. Л.: Вид. центр ЛНУ ім.. І. Франка, 2003. 444 с.
102.Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. Л.: Вид. центр ЛНУ ім.. І. Франка, 2001. 744с.
103.Шляхи інтеграції України у світове господарство // Розбудова держави 2000. №7-12. с.127-133.
104.Шупер В. Д. Влияние синергетики на географическое мировоззрение / Институт географии РАН.
105.Яценко Б. П. „Південний вектор” України: основні моменти політико-географічної оцінки // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України. К., 1999.
106.Чмир В. Європейці без Європи: менталітет українського народу в історичному контексті // Політика і час. 1998. - №9.
107.Хачатуров В, Р, Геополитический и геоэкономический анализ мира на основе энергетических факторов. М., 2001. 97с.
108.Шкіль А. Вітер імперії. Збірки статей з геополітики. Львів: Євразія, 1998. 48 с.
109.Юркевич Л. Що то за Україна?—Кам’янець-Подiльський, 1919. 70с.
110. Agnew J., Corbridge S. Mastering Space: Hegemony, Territory and International Political Economy. London: Routledge, 1995; An Unruly World? Globalization, Governance and Geography / Ed. by G. O’Tuathail, A. Herod, S. Roberts. London: Routledge, 1998.
111.Bowmen I. Strategy of territorial solutions // Foreign Affers 1945. - №3 p. 61-62.
112.Grabowsky A. Staat und Raum. — В. — 1928. — S. 17.
113.Grabowsky A. Staatserkenntnis durch räumiiches Denken, Politik als Wissenschaft”, Festschrif zum 10-jährigen Bestehen der Hochschule für Politik. — В.— 1930.— S. 37.
114.Haushofer K. Weltpolitik von heute. — B. — 1934. — S. 21, Fubnote.
115.Haushofer A. Allgemeine politische Geographic und Geopolitik. — Heidelberg. — 1951. —Bd. I. — S. 16.
116.Kristof, Ladis K.D. The Origins and Evolution of Geopolitics // The Journal of Conflict resolution. — 1960. —Vol. IV. — № 1 (March). — P. 36—37.
117.Lacoste Y. La geographic, ca sert, d'abord, a faire la guerre. — Paris: Maspero, 1982.— P. 15.
118.Obst E. Geopolitik // Die Verwalrung. — 1952. — H. 7. — S. 37.
119.Spykman N.J. The geography of the peace. —N.Y. — 1944. — P. 7.
120.Spykman N. America's Straregy in World Politics. — Hamden. — 1942. — P. 41.