ОСВІТНІЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН І НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ : ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫЙ КОМПЛЕКС УКРАИНЫ: СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ И НАПРАВЛЕНИЯ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ ТЕРРИТОРИАЛЬНОЙ ОРГАНИЗАЦИИ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ОСВІТНІЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН І НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
  • Альтернативное название:
  • ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫЙ КОМПЛЕКС УКРАИНЫ: СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ И НАПРАВЛЕНИЯ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ ТЕРРИТОРИАЛЬНОЙ ОРГАНИЗАЦИИ
  • Кол-во страниц:
  • 147
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ГЕОГРАФІЇ
  • Год защиты:
  • 2005
  • Краткое описание:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
    ІНСТИТУТ ГЕОГРАФІЇ

    На правах рукопису

    Мельниченко Тетяна Юріївна

    УДК 911.3:37(477)(048)

    ОСВІТНІЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ:
    СУЧАСНИЙ СТАН І НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ
    ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ


    Спеціальність 11.00.02
    економічна та соціальна географія

    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
    географічних наук



    Науковий керівник:
    доктор географічних наук, професор
    Балабанов Геннадій Васильович




    Київ 2005








    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ



    НЗ навчальний заклад
    ОК освітній комплекс
    р.а. рівень акредитації
    ТЦМ теорія центральних місць





    ЗМІСТ
    стр.
    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
    ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
    РОЗДІЛ 1.Теоретико-методичні засади суспільно-географічного дослідження освітнього комплексу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
    1.1.Становлення і розвиток географії освіти. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
    1.2.Теоретичні основи суспільно-географічного дослідження
    освітнього комплексу держави . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26
    1.3.Методика суспільно-географічного дослідження освітнього
    комплексу держави . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50
    Висновки до розділу 1. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65
    РОЗДІЛ 2. Сучасний стан та чинники територіальної організації
    освітнього комплексу України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67
    2.1.Освітній комплекс України: динаміка і рівень освіти населення
    в регіонах країни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67
    2.2.Історичний чинник розвитку та розміщення навчальних закладів
    в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86
    2.3.Соціально-демографічний і економічний чинники територіальної
    організації освітнього комплексу України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 101
    Висновки до розділу 2. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113
    РОЗДІЛ 3. Територіальна організація освітнього комплексу України. . . 115
    3.1.Територіальна структура освітнього комплексу України . . . . . . . . . 115
    3.2.Рівень розвитку освітнього комплексу в регіонах держави та освітній потенціал території . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134
    3.3.Напрями удосконалення структури і територіальної організації
    освітнього комплексу України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 147
    Висновки до розділу 3. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 155
    ВИСНОВКИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 163
    ДОДАТКИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 180


    ВСТУП



    Актуальність теми. В умовах глибоких суспільних перетворень в Україні освіта є важливим чинником людського розвитку й економічного зростання. Соціальна переорієнтація державної політики визначена одним із головних завдань Державної стратегії економічного і соціального розвитку України до 2015 року. В національній аналітичній доповіді для ООН Цілі розвитку тисячоліття: Україна” зниження якості освіти визнано актуальною проблемою у сфері людського розвитку. Пріоритетною ціллю розвитку країни повинно стати забезпечення якісної освіти впродовж життя [184]. У зв’язку з цим виникає потреба в ефективній соціальній політиці, спрямованій на підвищення рівня і якості освіти всіх громадян та спроможній пом’якшити територіальну нерівність у наданні освітніх послуг населенню і забезпеченні держави кваліфікованими кадрами.
    В Україні проводиться значна наукова і практична робота, спрямована на розв’язання проблем у сфері освіти. Концептуальні основи змін в освіті викладені у Національній доктрині розвитку освіти [100]. Передбачено збереження і приведення мережі навчальних закладів (НЗ) у відповідність до потреб населення і держави; досягнення збалансованості мережі НЗ у сільській місцевості; упорядкування мережі вищих НЗ з урахуванням темпів соціально-економічного розвитку та потреб держави у конкурентоспроможних фахівцях [108]. В Законі України Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст” одним з першочергових заходів із забезпечення розвитку міст визначено удосконалення системи професійної підготовки кадрів [124].
    Таким чином, в Україні прийнята система законодавчих актів щодо розвитку сфери освіти. Разом з тим проблеми подолання територіальних відмін у наданні якісних освітніх послуг усім громадянам країни та пом’якшення територіальних диспропорцій у задоволенні потреб господарства у фахівцях різних спеціальностей залишаються невирішеними. Тому актуальність дослідження зазначених проблем зростає.
    Прийняття ефективних управлінських рішень у галузі освіти можливо на підставі науково обґрунтованого удосконалення взаємозв’язків між населенням, його розселенням і розміщенням НЗ, наукових установ, обслуговуючих підприємств, виробництва та органів управління. Тому виникає потреба у суспільно-географічних дослідженнях, спрямованих не лише на характеристику окремих компонентів освітнього комплексу (ОК) держави, а й покликаних зробити оцінку ОК як важливого чинника соціально-економічного розвитку України.
    Теоретичні положення територіальної організації ОК України ґрунтуються на принципах теорії суспільної географії та постулатах територіальної організації послуг, які розкриті в роботах М.А.Абрамова, М.І.Білецького, І.О.Горленко, І.М.Дудника, С.О.Ковальова, Н.П.Лебідь, С.А.Лісовського, О.О.Любіцевої, Л.А.Меркушевої, М.М.Паламарчука, О.М.Паламарчука, М.Д.Пістуна, М.І.Фащевського, Ю.Г.Саушкіна, О.Г.Топчієва, Т.І.Шпараги, В.М.Юрківського та ін. З метою обґрунтування концепції територіальної організації ОК України використано результати наукових розробок у сфері освіти, зокрема: Б.Жеготинської-Тужук, А.П.Катровського, В.В.Покшишевського, В.В.Стецького, Е.Л.Файбусовича, Р.Кебули, Л.Хільберта, Д.Коча, Д.Хатчисона щодо виявлення закономірностей розміщення вищих НЗ і відповідності їх локалізації до потреб виробництва; Є.Є.Лейзеровича щодо визначення освітнього потенціалу країни; О.У.Хомри щодо обґрунтування чинників, які спричинили територіальні диспропорції рівня освіти населення; Н.В.Зубаревич щодо визначення рівня освіти населення. Корисним для роботи став досвід дослідження систем розселення населення та районних планувань, відображений у роботах А.І.Доценка, В.І.Нудельмана, Є.І.Пітюренка, С.К.Саркісова, М.С.Сібірякова та ін.
    У науковій літературі накопичений значний досвід досліджень ОК. Більшість суспільно-географічних досліджень здійснювалися у 80-90-х роках ХХст. Нині в умовах ринкових перетворень вони мають бути продовжені, оскільки виявлені на той час закономірності й механізми розвитку ОК не завжди відповідають сучасним реаліям. Важливими є проблеми вдосконалення територіальної організації ОК, підвищення рівня освіти населення в регіонах, раціоналізація структури регіональних ОК в Україні. Недостатня розробленість цих питань, фрагментарність наукових результатів, зміни в методологічних підходах до ролі освітньої сфери зумовили необхідність подальшої розробки проблем і вибір теми дисертаційного дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою науково-дослідних робіт відділу суспільно-географічних досліджень Інституту географії НАН України, який розробляє теми НДР Концептуальні засади вдосконалення територіальної організації господарства України у контексті активізації соціально-економічного розвитку регіонів” (№ державної реєстрації 0103U000401), Підготовка до видання Національного атласу України” (№ державної реєстрації 0104U000582). Автор є виконавцем розділів Дослідження територіальних особливостей розвитку освіти”, Виявлення територіальних відмінностей освіченості населення”, Обґрунтування напрямів удосконалення територіальної організації освітнього комплексу України з метою підвищення рівня соціально-економічного розвитку регіонів”. Автором розроблено карту Україна. Рівень освіти зайнятих у промисловості” у Національному атласі України.
    Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теоретико-методичних основ суспільно-географічного дослідження ОК; виявлення сучасних рис територіальної організації ОК України та обґрунтування напрямів її удосконалення.
    Відповідно до мети було поставлено такі завдання:
    розвинути поняттєво-термінологічний апарат і поглибити методичні основи суспільно-географічного дослідження ОК та його територіальної організації;
    оцінити динаміку і рівень освіти населення в регіонах України; виявити чинники територіальної організації ОК;
    визначити елементи територіальної структури ОК України та пропорції між ними; виявити ступінь відповідності розміщення НЗ до потреб населення;
    здійснити типізацію регіонів за рівнем розвитку ОК;
    обґрунтувати рекомендації щодо вдосконалення територіальної організації ОК України.
    Об’єктом дослідження обрано освітній комплекс України. Він розглядається як поєднання в межах держави населення, що є споживачем і виробником освітніх послуг, мережі освітніх закладів, установ галузевої науки, спеціалізованих виробництв, закладів обслуговування та управління в сфері освіти, між якими існують стійкі зв’язки. Головною метою його функціонування є ефективне задоволення потреб населення в освітніх послугах, забезпечення держави кваліфікованими кадрами та розвиток інтелектуального потенціалу України.
    Предметом дослідження є територіальна організація ОК України.
    Методи дослідження. Дослідження ґрунтується на системно-структурному підході. Він дозволяє усвідомити склад, внутрішні і зовнішні зв’язки ОК, дію системи чинників його територіальної організації та представити етапи дослідження як єдиний процес.
    В процесі дослідження були використані математико-статистичні методи, зокрема: факторний і кластерний аналіз застосували для визначення чинників територіальної організації ОК. Методи індексів, коефіцієнтів, ранжування були використані для визначення рівня освіти населення в регіонах, рівня розвитку ОК, встановлення відповідності розміщення НЗ до потреб населення, аналізу регіональних гендерних відмін рівня освіти населення. Метод потенціалу запровадили для розрахунку освітнього потенціалу держави. Графічні методи узагальнення даних (графіки динаміки, зіркові діаграми) були корисними у процесі аналізу динаміки освіти населення в регіонах України. Теоретико-графовий метод використали під час аналізу територіальної структури ОК. На стадії прогнозування територіальної організації ОК застосували метод прогностичної екстраполяції даних.
    Описово-історичний метод використаний для пошуку витоків формування мережі НЗ та зародження провідних центрів вищої освіти України.
    Широке застосування в процесі дослідження знайшли спеціальні методи: картографування для показу концентрації НЗ у регіонах країни, відображення територіальних відмін рівня освіти населення, рівня розвитку ОК, візуалізації освітнього потенціалу території; описово- і порівняльно-географічний методи були запроваджені з метою визначення рівнів збалансованості економічного, людського розвитку і рівня розвитку ОК в регіонах, для прогнозування змін у мережі НЗ України та ін.
    Наукова новизна одержаних результатів.1.Поглиблено теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження ОК держави та його територіальної організації, зокрема:
    запропоновано визначення понять освітній комплекс держави” і територіальна організація освітнього комплексу”, уточнено сутність і співвідношення наукових категорій рівень освіти населення”, якість освіти населення”, рівень розвитку освітнього комплексу”, освітній потенціал території”;
    виявлено види функціональних зв’язків в ОК держави;
    проведено періодизацію розвитку географії освіти як наукового напряму;
    на відміну від попередніх суспільно-географічних досліджень освітньої сфери в регіонах обґрунтовано алгоритм дослідження ОК на рівні країни. Доведено необхідність розробки нових підходів до визначення рівня освіти населення в регіонах. Запропоновано спосіб розрахунку рівня розвитку ОК та відповідності розміщення НЗ до потреб населення на основі обчислення індексу локалізації всіх видів освіти та коефіцієнту нерівномірності розміщення НЗ з урахуванням особливостей систем розселення населення. Доповнено і реалізовано в процесі дослідження методичні основи визначення освітнього потенціалу країни.
    2.Уточнено вплив системи (історичних, соціально-демографічних, економічних та ін.) чинників на територіальну організацію ОК України. Це проявляється у проведенні періодизації розвитку мережі НЗ у країні впродовж XVII XXст., виявленні сучасних чинників-стимуляторів і чинників-дестимуляторів територіальної організації ОК України.
    3.Поглиблено класифікацію елементів територіальної структури ОК України на основі виділення сучасних класів комплексних центрів і районів освіти.
    4.Проведено типізацію регіонів України за рівнем розвитку ОК.
    5.Розроблено прогноз розвитку територіальної структури ОК України до 2010року та обґрунтовано рекомендації щодо удосконалення територіальної організації ОК.
    Практичне значення одержаних результатів. Виявлені особливості територіальної організації ОК України, визначені рівні розвитку ОК в регіонах держави, а також розроблені прогнози розвитку територіальної структури ОК можуть бути використані Міністерством освіти і науки України, регіональними органами управління освітою, науково-дослідними інститутами при обґрунтуванні стратегії розвитку ОК, в процесі розробки схем територіального планування регіонів країни та удосконалення нормативно-правової бази освіти.
    Результати дисертаційної роботи є важливими для підвищення фахового рівня навчального процесу у вищій школі (зокрема, при викладанні дисциплін Географія сфери обслуговування”, Розміщення продуктивних сил” та ін.).
    Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційного дослідження отримані здобувачем особисто. Всі публікації підготовлені одноосібно.
    Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи доповідались та були опубліковані у матеріалах міжнародної науково-практичної конференції Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (Київ, 2001); науково-практичної конференції Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: сучасний стан і перспективи вирішення” (Київ, 2002); 3-ої Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (Харків, 2002); науково-практичної конференції з питань інноваційної діяльності (Харків, 2002); ІІ Міжнародної науково-практичної конференції Географічна наука і освіта в Україні” (Київ, 2003); ХІІ Міжнародного науково-методичного семінару Модернізація і реформування середньої, вищої і післядипломної географічної та картографічної освіти в країнах СНД: досвід, проблеми, перспективи” (Харків, 2003); ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (Київ, 2004); ІХ з’їзду Українського географічного товариства (Чернівці, 2004).
    Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано тринадцять наукових праць загальним обсягом 3,3 авт. арк., з них чотири у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

    Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Робота викладена на 202 сторінках комп’ютерного тексту (загальний обсяг дисертації 147 сторінок, без списку використаних джерел, додатків, рисунків, які повністю займають площу сторінки). Дисертація містить 28 рисунків, 6 таблиць та 12 додатків. Список використаних джерел нараховує 201 найменування.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ



    В дисертації виконано теоретичне узагальнення основ суспільно-географічних досліджень сфери освіти та нове вирішення проблеми ефективного розвитку територіальної організації ОК України, що виявляється на основі визначення сучасних рис територіальної організації ОК та обґрунтуванні напрямів її удосконалення.
    Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки:
    1.На основі вивчення наукових праць, присвячених дослідженню сфери освіти, встановлено недостатню розробленість питань її територіального розвитку в сучасній Україні, раціонального забезпечення економіки країни фахівцями різних спеціальностей. Вирішення наукової проблеми розвитку ОК можливе лише за умови врахування в процесі досліджень взаємозв’язків із системою розселення населення, виробництвом, закладами обслуговування та органами управління. Ефективний розвиток ОК і його територіальної організації надає додаткові конкурентні переваги розвитку регіонів і є важелем соціально-економічного зростання держави. Дослідження територіальної організації ОК України спрямоване на подолання територіальних відмін у наданні населенню якісних освітніх послуг, оптимальне забезпечення економіки країни кваліфікованими кадрами, розвиток інтелектуального потенціалу й економіки держави. Дослідження ОК на рівні держави і її регіонів сприяє поглибленню теорії суспільної географії і розвитку географії освіти.
    2.Визначено, що освітній комплекс України поєднання в межах державних кордонів населення, мережі освітніх закладів, спеціалізованих виробництв і наукових установ, закладів обслуговування та управління в сфері освіти, між якими існують стійкі зв’язки. Головною метою його функціонування є ефективне задоволення потреб населення в освітніх послугах, забезпечення держави кваліфікованими кадрами та розвиток інтелектуального потенціалу України. Встановлено, що система зв’язків в ОК ускладнилась з’являються нові види зв’язків (зокрема, дистанційні), які можуть призвести до формування віртуальної” структури ОК. Це вплине на зміну ролі традиційних чинників розміщення НЗ, хоча вони залишаться провідними.
    Запропоновано визначення наукової категорії територіальна організація ОК” як процесу цілеспрямованого розміщення освітніх закладів, наукових установ, обслуговуючих підприємств, органів управління освітою у взаємозв’язку з системою розселення і виробництвом, в результаті чого на основі задоволення освітніх потреб населення і попиту господарства у кваліфікованих кадрах досягається певний соціально-економічний ефект.
    3.На відміну від існуючих суспільно-географічних методик дослідження освітньої сфери запропоновано зробити цілісну оцінку розвитку ОК на рівні країни за всіма видами освіти. На цій основі визначено три етапи суспільно-географічного дослідження ОК держави, зокрема: аналіз динаміки розвитку і рівня освіти населення в регіонах країни та оцінка чинників територіальної організації ОК; дослідження регіональних особливостей ОК та аналіз його територіальної структури; прогнозування територіальної організації ОК. На основі виявлених сучасних рис територіальної організації ОК України та прогнозів її змін обгрунтовано напрями її удосконалення.
    4. Встановлено, що в цілому протягом останніх п’яти міжпереписних періодів населення відбулось зростання охоплення його загальною середньою і вищою освітою, що сприяє підвищенню рівня грамотності населення й інтелектуальному розвитку суспільства.
    З 1995/96 по 2003/04 рр. за такими видами освіти як початкова загальна освіта, базова та повна загальна середня освіта відбувається скорочення кількості дітей, що навчаються. Таку тенденцію можна пояснити, перш за все, демографічною кризою в Україні.
    В умовах ринкових перетворень суспільство усвідомлює важливість професійної підготовки. З 1995/96 по 2003/04 рр. це призвело до зростання кількості людей, що навчаються у професійно-технічних та вищих НЗ ІІІ-ІVр.а. Зменшення чисельності студентів відбулось на рівні вищої освіти І-ІІр.а. Така ситуація може призвести до втрати робочого часу кадрів високої кваліфікації на роботу, яка не потребує найвищого рівня підготовки. З одного боку, збільшення кількості студентів сприяє підвищенню рівня освіти населення України, з другого, спричинює появу надлишку висококваліфікованої робочої сили і загострює проблему ефективного використання трудових ресурсів.
    В результаті дослідження виявлено, що територіальні відміни рівня освіти населення спричинені особливостями його розселення (рівень урбанізації, концентрація населення в великих містах) та економічним станом регіонів.
    5.Зміни територіальної організації ОК України обумовлені дією системи історичних, соціально-демографічних, економічних, екологічних, управлінських, природно-географічних чинників. Встановлено, що визначальний вплив на сучасну територіальну організацію ОК мають соціально-демографічні та економічні чинники. В якості найважливіших стимуляторів територіальної організації ОК виступають густота населення, рівень урбанізації території, коефіцієнт народжуваності, міжрегіональна міграція, рівень розвитку соціальної інфраструктури, доходи населення, витрати населення (зокрема, видатки домогосподарств на освіту), державні витрати на освіту, ВДВ та ін. Найбільшу вагу серед дестимуляторів мають коефіцієнт смертності, скорочення очікуваної тривалості життя населення, міждержавна міграція.
    Найважливішими зовнішніми чинниками територіальної організації вищої освіти є зростаючі вимоги світової економіки до якості робочої сили, інтеграція України в міжнародне співтовариство, розвиток співпраці між ЄС та Україною.
    Дію зазначених чинників необхідно корегувати на основі прийняття ефективних управлінських рішень. Поки що спостерігається невідповідність масштабів підготовки кадрів до потреб населення й економіки країни. Це, з одного боку, важливий чинник розвитку ОК України, з другого, свідчення низької ефективності державного менеджменту.
    6.В якості елементів територіальній структурі ОК України запропоновано виділити пункти освіти місцевого значення, комплексні центри освіти регіонального, міжрегіонального і загальнодержавного значення, на основі яких сформувались мікро-, мезо- і макрорайони освіти. В України виділяються шість макрорайонів освіти з центрами у Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Львові, Одесі, Харкові, під зону впливу яких підпадають всі регіони країни.
    Виявлено, що сучасна територіальна структура ОК знаходиться на зрілому етапі розвитку. Її характерними рисами є значне ускладнення (на основі розгортання мережі населених пунктів, в яких розміщенні вищі НЗ) і порушення ступеневого принципу розміщення різних типів НЗ у ієрархічній системі населених пунктів України різної людності.
    7.На основі проведеного дослідження встановлено, що в цілому в Україні спостерігається відповідність розміщення НЗ різних профілів підготовки кадрів до розселення населення. Вищі НЗ аграрного напряму порівняно з НЗ інших профілів підготовки кадрів меншою мірою узгодженні з розселенням населення.
    З метою ефективного функціонування ОК країни необхідно дотримуватись певних пропорцій між професійно-технічними, вищими НЗ різних профілів підготовки, які розміщені в регіонах, та рівнями освіти зайнятого населення з цими ж кваліфікаціями. В більшості аграрно-індустріальних регіонів України виявлені чи не найнижчі рівні освіти зайнятих у сільському господарстві. Найвищі рівні освіти зайнятих в аграрній сфері відзначені у високоіндустріалізованих регіонах.
    В цілому між рівнем освіти зайнятих у промисловості і рівнем розвитку промислового виробництва у регіонах України встановлено прямий взаємозв’язок. Найвищі рівні освіти зайнятих у промисловості накопичені у високоіндустріалізованих регіонах; найнижчі у регіонах із слабкою диверсифікацією структури і низьким рівнем розвитку промисловості.
    8.Застосування запропонованої в роботі методики дозволило виділити типи регіонів України з високим, середнім і низьким рівнем розвитку ОК. Встановлено, що більшості регіонів України притаманний високий рівень розвитку ОК. Незбалансованість рівнів економічного і людського розвитку регіонів призводить до гальмування розвитку ОК.
    9.Виділено сучасні риси територіальної організації ОК України, зокрема: залежність рівня розвитку і територіальної організації ОК від рівня розвитку і розміщення продуктивних сил; залежність територіальної концентрації НЗ від особливостей систем розселення населення; розвиток територіального комплексування закладів ОК; поглиблення територіальної диференціації ОК України.
    10. До основних напрямів удосконалення територіальної організації ОК України віднесені такі.
    · Узгодження економічного і людського розвитку регіонів держави. Незбалансованість економічного і людського розвитку регіонів не сприяє збереженню існуючого високого рівня освіти населення і рівня розвитку ОК. Політика країни повинна бути спрямована на підвищення людського розвитку в цілому і освіти зокрема на основі залучення додаткових фінансових, матеріально-технічних, інформаційних ресурсів як дивідендів від економічного зростання саме в освітню сферу.
    · Проведення на основі аналізу рівня розвитку ОК та освітнього потенціалу території України моніторингу відповідності розміщення НЗ до потреб населення і економіки країни. В результаті дослідження встановлено, що до 2010 року у більшості регіонів України необхідне розгортання і якісне удосконалення мережі дошкільних НЗ. Раціональним напрямом удосконалення територіальної організації інших видів освіти повинно стати не скорочення (на рівні загальної середньої та професійно-технічної освіти) або розгортання (на рівні вищої освіти) мережі НЗ, а якісне її вдосконалення. Необхідно гармонізувати національну нормативно-правову базу освіти з європейською; зміцнювати матеріально-технічну базу існуючих НЗ; підвищувати якість навчально-виховного процесу і професіоналізм професорсько-викладацького складу; розробити механізм узгодження обсягів і напрямків підготовки кадрів залежно від потреб ринку праці; забезпечити економічну доступність професійно-технічної і вищої освіти для здібної молоді незалежно від її соціального походження; прискорити процес інформатизації суспільства.
    · Забезпечення зв’язку між освітніми рівнями зайнятих у господарстві регіонів та рівнем розвитку і спеціалізацією господарства регіонів. Підвищувати рівень освіти зайнятих в економіці країни необхідно насамперед у регіонах із низьким рівнем розвитку промисловості та у сільських населених пунктах України.
    · Удосконалення нормативно-правової бази територіального розвитку сфері освіти. Доцільно законодавчо посилити роль регіонального чинника управління галуззю. З цією метою слід провести галузеве районування території України і виділити освітні макрорайони (округи) з центрами у Києві, Харкові, Одесі, Львові, Дніпропетровську, Донецьку.
    Основою для макрорайонування ОК України можуть слугувати розроблена типізація регіонів України за рівнем розвитку ОК та виділені зони освітнього потенціалу держави.







    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



    1. АбрамовМ.А. География сервиса (Сфера обслуживания в СССР). М.: Мысль, 1985. 255с.
    2. АлаевЄ.Б. Социально-экономическая география: понятийно-терминологический словарь. М.: Мысль, 1983. 350с.
    3. АлексеевА.И., Бобкова М.В., ТкаченкоА.А. Об учете территориального фактора при измерении уровня обслуживания населения // Вестник МГУ. Сер. География. 1981. №5. С.5458.
    4. БалабановГ.В., ВишневськийВ.В. Територіальний соціально-економічний моніторинг в Україні. К.: Нора-друк, 2001. 58с.
    5. БаранскийН.Н. Избранные труды: Научные принципы географии / Редкол.: В.А.Анучин и др. М.: Мысль, 1980. 239с.
    6. БаранскийН.Н. Избранные труды: Становление советской экономической географии / Редкол.: В.А. Анучин и др. М.: Мысль, 1980. 287с.
    7. БелоусовБ.В. География подготовки кадров составная часть экономической и социальной географии // Социальная география СССР. Л.: Изд-во ГО СССР, 1984. С.106111.
    8. БунгеВ. Теоретическая география. М.: Издательство «Прогресс», 1967. 279с.
    9. Бюджетний і Податковий Огляд: Річний звіт за 1999 рік. К., 2000. 91с.
    10. Власюк О.С., ПирожковС.І. Індекс людського розвитку: досвід України. К.: Національний інститут стратегічних досліджень, 1995. 84с.
    11. ВульфсонБ.Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге ХХІ века. М.: Изд-во УРАО, 1999. 208с.
    12. География сферы обслуживания / В.М.Юрковский. К.: УМК ВО, 1989. 82с.
    13. ГеренчукК.І., РаковськаЕ.М., ТопчієвО.Г. Польові географічні дослідження. К.: Видавниче об’єднання Вища школа”, 1975. 248с.
    14. ГершунскийБ.С. Философия образования для ХХІ века. М.: Изд-во «Совершенство», 1998. 608с.
    15. ГолубчиковЮ.Н. География человека. М.: УРСС, 2003. 296с.
    16. ГорленкоИ.А., РуденкоЛ.Г., ВолошинВ.В. Стратегия устойчивого развития и направления её реализации (первое видение) // Страны и регионы на пути к сбалансированному развитию. К., 2003. С.4447.
    17. ГрішинЕ.О., РудакевичМ.І. Термінологічний словник з педагогіки. Тернопіль: Тернопільський пед. ін-т пед. освіти, 1999. 80с.
    18. ГрішноваО.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. К.: Т-во Знання”, 2001. 254с.
    19. Гуманітарна сфера: питання теорії і практики: Монографія / В.І.Куценко, Л.Г.Богуш, О.А.Комарова, Я.В.Остафійчук / За ред. В.І. Куценко. К.: Наук. світ, 2002. 456с.
    20. ДарманськийМ.М. Про завдання та функції органів управління освітою в регіонах щодо виконання положень Закону Про освіту”. Х.: Поділля, 1997. 94с.
    21. ДжаманВ.О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. Чернівці: Рута, 2003. 392с.
    22. ДзенисЗ.Е. Методология и методика социально-экономгеографических исследований. Рига: ЗИНАТНЕ, 1980. 262с.
    23. ДмитриевН.М. Образовательные услуги высокодоходная отрасль экономики // Вестник РАН. 2003. №2. С.104109.
    24. Довідник для вступників до вищих навчальних закладів України на 1997 рік / За ред. Ж.Б.Коваленко. К.: Абрис”, 1997. 544с.
    25. Довідник для вступників до вищих навчальних закладів України на 2001 рік / За ред. Ж.Б.Коваленко. К.: Абрис”, 2001. 520с.
    26. Довідник для вступників до вищих навчальних закладів України на 2004 рік / За ред. Я.Я.Болюбаш. К.: Абрис”, 2004. 512с.
    27. ДоценкоА.І. Регіональне розселення: проблеми та перспективи. К.: Наукова думка, 1994. 196с.
    28. ДудникІ.М. Територіальна організація послуг. Курс лекцій. Полтава: ПІБ МНТУ, 2002. 100с.
    29. ДюранБ., ОделлБ. Кластерный анализ. М.: Статистика, 1977. 128с.
    30. ЕвтеевО.А. Карта потенциала поля расселения как особый вид изображения населенности территории // Вестник МГУ. Сер. География. 1969. №2. С.7276.
    31. Економіка України: підсумки перетворень та перспективи зростання / За ред. В.М.Гейця. Х.: Форт, 2000. 432с.
    32. ЖаминВ.А. Оптимизация размещения сети общеобразовательных школ. М.: Педагогика, 1975. 166с.
    33. ЖаминВ.А. Социально-экономические проблемы образования и науки в развитом социалистическом обществе. М.: Экономика, 1979. 184с.
    34. Загальноосвітні навчальні заклади України на початок 2001/02 навчального року: Статистичний бюлетень. К.: Державний Комітет статистики України, 2002. 59с.
    35. Закарпаття 2002: Статистичний щорічник / За ред. І.В.Ільтьо. Ужгород: ЗОУС, 2003. 572с.
    36. ЗамятинД.Н. Гуманитарная география: Пространство и язык географических образов. СПб.: Алетея, 2003. 331с.
    37. ЗубаревичН.В. Гендерные аспекты социального неравенства в регионах России // Известия АН. Серия географическая. 2003. №3. С.5362.
    38. ЗубаревичН.В. Социальное развитие регионов России: проблемы и тенденции переходного периода. М.: Едиториал УРСС, 2003. 264с.
    39. ИзардУ. Методы регионального анализа: введение в науку о регионах: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1966. 659с.
    40. История педагогики как учебный предмет / Под ред. К.И.Салимовой. М.: Роспедагенство, 1996. 232с.
    41. История Украинской ССР/Под ред. К.К.Дубининой, И.А.Гуржий. К.: Наукова думка, 1969. 811с.
    42. ІвченкоА. Міста України: Довідник. К.: НВП Картографія”, 1999. 136с.
    43. ІвченкоА. Містечка України: Довідник. К.: НВП Картографія”, 2000. 184с.
    44. Історія педагогіки / За ред. М.В.Левківського, О.А.Дубасенюк. Житомир: Житом. держ. пед. ун-т., 1999. 336с.
    45. ІщукС.І. Територіально-виробничі комплекси і економічне районування. К.: Українсько-Фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1996. 244с.
    46. КаленюкИ. К вопросу об образовательном потенциале страны // Экономика Украины. 2001. №11. С.7077.
    47. КаленюкІ.С. Освіта в економічному вимірі: потенціал та механізм розвитку. К.: ТОВ Кадри”, 2001. 326с.
    48. КатровскийА.П. Развитие системы профессионального образования Центрального района в связи с трансформацией отраслевой и территориальной структур хозяйства // Географические проблемы интенсификации хозяйства в староосвоенных районах. М., 1988. С.7984.
    49. КатровськийА.П. Территориальная организация профессионального образования: теоретические и прикладные аспекты географического изучения // Экономическая и социальная география на пороге XXI века. Смоленск: Изд-во СГУ, 1997. С.6084.
    50. КендрикДж. Совокупный капитал США и его формирование. М.: Изд-во «Прогресс», 1978. 275с.
    51. КилимникВ.Г. Прошлое и будущее угольной отрасли России // Уголь Украины. 2003. №3. С.4648.
    52. КириченкоИ.В. Объём, динамика и структура образовательного потенциала трудящихся СССР // Известия Академии Наук СССР. Серия экономическая. 1979. № 4. С. 2939.
    53. Класифікація видів економічної діяльності. К.: Держстандарт України, 1996. 249с.
    54. КовалевС.А. О географическом изучении сферы обслуживания // Вестник МГУ. Сер. География. 1973. №6. С.312.
    55. КомарИ.В., СаушкинЮ.Г. «Старые» и новые методы в современной экономической географии // Общая экономическая география. М., 1976. С.3538.
    56. Конституція України. К.: Парламентське вид-во, 1999. 87с.
    57. Культурная география / Под ред. Ю.А.Веденина, Р.Ф.Туровского. М.: Институт Наследия, 2001. 192с.
    58. КуценкоВ.И. Региональные особенности развития социально-культурной сферы. К.: Наукова думка, 1984. 224с.
    59. КуценкоВ.І., БогушЛ.Г., ОпалєваІ.В. Соціальна сфера регіону (стан та перспективи розвитку). К.: РВПС України НАН України, 1997. 252с.
    60. КуценкоВ.І., КотенкоТ.М. Удосконалення територіальної організації соціальної сфери в умовах децентралізації економіки // Страны и регионы на пути к сбалансированному развитию. К., 2003. С. 148150.
    61. КуценкоВ.І., УдовиченкоВ.П., ОстафійчукЯ.В. Соціальна держава (проблема теорії, методології, практики): Монографія. К.: Заповіт”, 2003. 228с.
    62. КучмаЛ. Система освіти невід’ємна частина нашого суспільного організму // Професійно-технічна освіта України. 1999. № 1. С.25.
    63. ЛапинН.И. Модернизация базовых ценностей россиян // Социс. 1996. №5. С.3-23.
    64. ЛебідьН.П. Соціально-екологічні аспекти розвитку території (суспільно-географічне дослідження на прикладі України): Автореф. дис. к-та геогр. наук: 11.00.02 / Інститут географії НАН України. К., 1995. 24с.
    65. ЛейзеровичЕ.Е. Об особенностях влияния экономико-географического положения (на примере ряда крупнейших городов СССР) и некоторых возможных путях его учета в практических целях // Известия АН СССР. Серия географическая. 1971. №4. С.6776.
    66. ЛеонтьєваГ.Г. Економічна і соціальна географія Сумської області. Суми: Редакційно-видавничий відділ СДПУ ім. А.С. Макаренка, 1999. 88с.
    67. ЛеонтьєваГ.Г. Села Сумської області: соціально-географічне дослідження. Суми: Вид-во Слобожанщина”, 1996. 208с.
    68. ЛитвиноваН.П. Образование в условиях интенсификации экономики. М.: Педагогика, 1989. 192с.
    69. ЛихолатВ.А. Функционально-пространственная организация центров обслуживания в малых городах (на примерах городов Украины): Авотреф. дис. к-та архитектуры: 18.00.02 / Киев. гос. худ. ин-т. К., 1991. 22с.
    70. ЛуцишинП.В., КлімонтД., ЛуцишинН.П. Територіальна організація суспільства (основи теорії): Навчальний посібник. Луцьк: Ред.-вид. відділ Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. ЛесіУкраїнки, 2001. 334с.
    71. Людський розвиток регіонів України: методика оцінки та сучасний стан / Е.М.Лібанова, Н.С.Власенко, О.С.Власюк та ін. К.: СПД Савчина, 2002. 111с.
    72. МаксаковскийВ.П. Географическая культура: учебное пособие для студентов вузов. М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1998. 416с.
    73. МаслякП.Г., ОлійникЯ.Б., СтепаненкоА.В. Словник-довідник учня з економічної і соціальної географії світу. К.: Лібра, 1996. 328с.
    74. МатлинИ.С. Модели размещения населения. М.: Мысль, 1975. 76с.
    75. МедковВ.М. Демография: Учебное пособие. Серия «Учебники и учебные пособия». Ростов-на-Дону: «Феникс», 2002. 448с.
    76. МезенцеваН.І., МезенцевК.В. Суспільно-географічне районування: Навчальний посібник. К.: Видавничо-поліграфічний центр Київський університет”, 2000. 228с.
    77. МельниченкоТ.Ю. Географічна оцінка рівнів розвитку освіти України // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. 2003. № 7. С. 167171.
    78. МельниченкоТ.Ю. Географічний вимір освіти в контексті збалансованого розвитку України // Україна: географічні проблеми сталого розвитку. Зб. наук. праць. В 4-х т. К.: ВГЛ Обрії, 2004. Т.3. С.2123.
    79. МельниченкоТ.Ю. Освіта в географічному вимірі // Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конф. (20-21 квітня 2004р.) Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України”. К.: ВГЛ Обрії, 2004. С.178179.
    80. МельниченкоТ.Ю. Особливості сучасної територіальної системи освітньої сфери України // Вчені записки: Наукове видання; Випуск № 10. Матеріали доп. наук.-практ. конф. з питань інноваційної діяльності 12 квітня 2002 р. Харків: ХІУ, 2003. С. 191192.
    81. МельниченкоТ.Ю. Суспільно-географічна оцінка сучасного стану освіти України // Географія і сучасність. Зб. наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. К., 2002. Випуск 8. С. 218228.
    82. МельниченкоТ.Ю. Суспільно-географічні основи вивчення територіальної організації освіти України // Матеріали міжнар. наук. конф. Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України”. К.: Ніка-Центр, 2001. С. 90.
    83. МельниченкоТ.Ю. Сучасні освітні проблеми працівників агропромислового комплексу України // Матеріали II наук.-практ. конф. Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: сучасний стан і перспективи вирішення”. К.: Стафед-2”, 2002. С. 5051.
    84. МельниченкоТ.Ю. Сучасні тенденції в розміщенні вищих навчальних закладів України // Тези доповідей ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. Географічна наука і освіта в Україні”. (Київ, 26-27 березня 2003 р.). К., 2003. С. 167168.
    85. МельниченкоТ.Ю. Сучасні тенденції в управлінській структурі освіти України: географічний аспект // Матеріали 3-ої Міжнар. міждисциплінарної наук.-практ. конф. Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління”. Харків, 2002. С. 166167.
    86. МельниченкоТ.Ю. Сучасні фактори територіальної організації вищої освіти України // Український географічний журнал. 2003. № 3. С.5663.
    87. МельниченкоТ.Ю. Теоретична модель і реалії територіальної організації вищої освіти України // Матеріали ХІІ Міжн. наук.-методичного семінару Модернізація і реформування середньої, вищої і післядипломної географічної та картографічної освіти в країнах СНД: досвід, проблеми, перспективи”. Харків, 8-12 вересня 2003. Вінниця, 2003. С. 3437.
    88. МельниченкоТ.Ю. Україна в освітньому просторі Європи // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми євро
  • Стоимость доставки:
  • 50.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины