ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ ЗАСАДИ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ : Экономико-географические основы сбалансированного развития УКРАИНЫ



  • Название:
  • ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ ЗАСАДИ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
  • Альтернативное название:
  • Экономико-географические основы сбалансированного развития УКРАИНЫ
  • Кол-во страниц:
  • 343
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ГЕОГРАФІЇ
  • Год защиты:
  • 2004
  • Краткое описание:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
    ІНСТИТУТ ГЕОГРАФІЇ


    На правах рукопису



    ЛІСОВСЬКИЙ Сергій Антонович

    УДК У04 (477)

    ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ ЗАСАДИ ЗБАЛАНСОВАНОГО
    РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
    спеціальність 11.00.02 економічна та соціальна географія



    Д И С Е Р Т А Ц І Я
    на здобуття наукового ступеня
    доктора географічних наук






    Науковий консультант
    доктор географічних наук,
    член-кореспондент НАНУ,
    професор Л.Г. РУДЕНКО




    Київ - 2004





    ЗМІСТ
    ЗМІСТ_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 2
    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СKОРОЧЕНЬ_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 4
    ВСТУП_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 6
    1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 18
    1.1. Основні положення концепції збалансованого розвитку Збалансований розвиток як новий етап взаємодії суспільства і природи_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 18
    1.2. Теоретико-методологічні засади дослідження збалансованого розвитку_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _39
    1.3. Теоретико-методичні основи економіко-географічного дослідження збалансованого економічного, соціального та екологічного розвитку України_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 57
    1.4. Обґрунтування окремих індикаторів збалансованого розвитку України та її регіонів_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 74
    1.5. Обгрунтування інтегрального індикатора збалансованого розвитку України та її регіонів в системі забезпечення збалансованого розвитку суспільства__ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 90
    Висновки до розділу 1_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 108
    2. ЗОВНІШНІ ФАКТОРИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 113
    2.1. Глобалізація і збалансований розвиток _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 113
    2.2. Проблеми забезпечення збалансованого розвитку України в умовах інтеграції країни до світового господарства_ _ _ _ _ _ 127
    2.3. Трансформація економіки і проблеми забезпечення збалансованого розвитку України_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 145
    Висновки до розділу 2_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _162
    3. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВНУТРІШНІХ ПРОБЛЕМ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ_ _ _ _166
    3.1. Фактори, що визначають внутрішні проблеми збалансованого розвитку України та її регіонів_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 166
    3.2. Регіональні аспекти збалансованого розвитку_ _ _ _ _ _ _ _ _ 176
    3.3. Економіко-географічний аналіз економічних, екологічних і соціальних проблем розвитку України та її регіонів в контексті забезпечення збалансованого розвитку_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 190
    Висновки до розділу 3_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 207
    4. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ_ _ _ _ _ _ 210
    4.1. Екологічна безпека як складова збалансованого розвитку_ _ _ 210
    4.2. Сучасний стан екологічної безпеки в Україні_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 228
    4.3. Основні економіко-географічні проблеми екологічної безпеки України та рекомендації щодо їх подолання_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 252
    Висновки до розділу 4_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 266
    5. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ_ __ _ _ _ _ _ _ _ 269
    5.1. Економіко-географічний аналіз економічних, соціальних і екологічних параметрів України та її регіонів з позицій забезпечення збалансованого розвитку _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 269
    5.2. Аналіз економічних, соціальних та екологічних ресурсів забезпечення збалансованого розвитку України _ _ _ _ _ _ _ _ 303
    5.3. Теоретико-методичне обґрунтування забезпечення збалансованого розвитку України_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 318
    Висновки до розділу 5_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 330
    ВИСНОВКИ_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 335
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 344
    ДОДАТКИ_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 380






    ВСТУП

    Актуальність теми.
    Питання взаємодії суспільства з природою на межі другого і третього тисячоліть вийшли на чільне місце в переліку проблем, без вирішення яких неможливі подальше існування та розвиток життя на Землі. Глобальна екологічна криза, що охопила практично всі регіони земної кулі, поставила на порядок денний питання про кардинальні зміни в організації взаємовідносин суспільства з природою. Зумовлене це збільшенням масштабів впливу людства на природу, зростанням його загальної чисельності, що мали своїми наслідками активний розвиток процесів деградації окремих природних комплексів і виснаження природно-ресурсного потенціалу планети в цілому та погіршення якості усіх параметрів навколишнього природного середовища.
    Вперше людство постало перед проблемою змін підходів до освоєння і використання природних ресурсів, перед необхідністю врахування довготривалих наслідків свого втручання в хід природних процесів, узгоджених і скоординованих дій щодо регулювання масштабів антропогенного впливу на планетарному рівні. Саме зараз суспільство має перейти до побудови своїх взаємовідносин з природою, організації своєї життєдіяльності в природі на основі врахування всіх взаємозв'язків і взаємозалежностей між ними, що поєднують їх як частину і ціле..
    В 1992 р. в Ріо-де-Жанейро на конференції ООН з питань навколишнього середовища і розвитку було ухвалено низку документів, в котрих зафіксовані принципові положення щодо нової парадигми розвитку людства в майбутньому, що отримала визначення збалансованого (сталого) розвитку ( від англ.. sustainable development”). В основу концепції збалансованого розвитку було покладене розуміння тісного взаємозв’язку екологічних, економічних та соціальних проблем розвитку людства та розуміння того, що їх вирішення можливе тільки на комплексній основі, на основі врахування балансу інтересів розвитку природи і суспільства, врахування балансу інтересів всіх складових елементів, котрі в сукупності формують світову цивілізацію. Перехід до сталого розвитку було визначено завданням для всього людства на ХХІ століття.
    З того часу питання, пов’язані з проблематикою збалансованого розвитку людства, стабільно знаходиться в центрі уваги світової громадськості. Попри всю критику, якій піддаються численні офіційні форуми та інші міжнародні заходи на користь збалансованого розвитку”, попри критику самого визначення та його численних клонів, попри критику самої концепції дане питання не втрачає актуальності і ніяким чином не може бути знятим з порядку денного. Головна причина цього криється в тому, що зміна взаємовідносин у системі суспільство-природа” є необхідною і обов’язковою умовою забезпечення довготривалого розвитку людства та збереження життя на нашій планеті.
    Проблема збалансованого розвитку є загальнопланетарною. ЇЇ вирішення вимагає спільних зусиль всього людства. Водночас, перехід до збалансованого розвитку має бути забезпечений на всіх рівнях від глобального до локального. Це актуалізує питання переходу до сталого розвитку окремих країн у контексті забезпечення загального сталого розвитку суспільства. В якості однієї з першооснов, котра передувала формуванню концепції збалансованого розвитку, слід визначити вчення про ноосферу Вернадского В.І.
    Питання збалансованого розвитку є об’єктом широких, комплексних міждисциплінарних наукових досліджень, котрі здійснюються на засадах міжнародної координації та вченими різних спеціальностей окремих країн.
    Зокрема, можна назвати дослідження Римського клубу, котрі були використані при формуванні концепції збалансованого розвитку. В Сполучених Штатах Америки дослідження з тих чи інших аспектів проблематики збалансованого розвитку здійснюють розташовані в Вашингтоні Міжнародний інститут світових ресурсів (The World Resources Institute) і Інститут світового спостереження (Worldwatch Institute). Дослідження проблем розвитку суспільства і його взаємовідносин з природою здійснюються на замовлення Світового Банку.
    В Європі можна згадати дослідження Міжнародного інституту системних досліджень, дослідження Європейського Агентства з навколишнього природного середовища (European Environment Agency). Значні дослідження питань збалансованого розвитку здійснені в Росії, зокрема в Центрі моделювання сталого розвитку суспільства, Інституті географії РАН, Московському Державному Університеті ім.. М.В.Ломоносова, Інституті системного аналізу РАН, Інституті геоекології РАН, Інституті системного аналізу РАН, в наукових установах Сибірського відділення РАН.
    В країнах СНД питанням збалансованого розвитку присвятила роботи такі дослідники, як Бабаєв А.Г., Будагов Б.А., Баландін Р.К., Бондарєв Л.Г., Бочкарьова Т.В., Глазовський М.Ф., Горшков С.П., Данилов-Данильян В.І., Кондратьєв К.Я., Константинова Т.С., Котляков В.М., Коптюг В.А., Логінов В.Ф., Лосєв К.С., Мамедов Р.М., Моісєєв М.М., Неїдзе В.Е., Пісарєв В.Д., Пчелінцев О.С., Сагателян А.К., Сдасюк.Г.В., Сєрєбряний Л.Р., Скопін А.Ю., Соколов В.Є., Соколов В.І., Стрєлєцкий В.Н., Таташидзе З.К., Яновський Р.Г. та інші ( в наведеному переліку названі, насамперед, вчені географи та економісти).
    Проблема збалансованого розвитку надзвичайно актуальна для України, де протягом тривалого часу виникали і загострювалися питання, пов’язані із забезпеченням збалансованого економічного, соціального і екологічного розвитку.
    Зокрема, починаючи з сімдесятих років, темпи розвитку економіки країни постійно спадали та все більше накопичувалися проблеми еколого-економічного порядку. При колосальних масштабах експлуатації природних ресурсів з кожним роком все важче було забезпечувати в достатній мірі соціально-економічні потреби населення та розвиток виробництва. Особливої гостроти зазначені проблеми досягли на початку дев’яностих років. На той час територія України за багатьма параметрами мала одні з найвищих у світі рівні антропогенного навантаження, всі компоненти її навколишнього природного середовища знаходились під надзвичайно великим негативним впливом екстенсивного сільського господарства, природоємкої промисловості та інших секторів і галузей економіки. В 1986 р. земля країни зазнала удару найбільшої в світі техногенної катастрофи на Чорнобильській АЕС.
    Починаючи з кінця вісімдесятих років, кризові явища екологічного порядку поєднались з розгортанням глибокої економічної кризи, значного спаду виробництва, який почався в 1989 р. (закінчившись лише в 2000-му), внаслідок чого, на тлі падіння обсягу ВВП країни в 2,5 рази, відбулося загальне погіршення основних еколого-економічних параметрів національної економіки. Протягом 90-х років виробництво кожної одиниці ВВП ( за умов загального зменшення антропогенного впливу на природу, спричиненого економічним спадом) супроводжувалося все більшими питомими рівнями забруднення атмосферного повітря , поверхневих і підземних вод, збільшенням обсягів питомих витрат енергії. Згадані фактори, разом із зазначенням того, що територія України є водночас однією з найбільш розораних країн Європи із найбільшою часткою сільськогосподарських угідь, зумовлюють порушення рівноваги в навколишньому природному середовищі, деградацію та руйнування природних комплексів, погіршення екологічної ситуації, завдають значних економічних збитків, негативно впливають на стан здоров’я населення.
    В Україні питанням збалансованого розвитку присвячує свої дослідження значна кількість наукових закладів. Серед них Національний Інститут стратегічних досліджень при Раді національної безпеки і оборони України, Інститут географії НАН України, Рада з вивчення продуктивних сил України НАНУ, Інститут проблем природокористування та екології НАНУ, ряд інших наукових закладів Національної Академії Наук України. Широкий спектр досліджень з проблематики сталого розвитку здійснюється представниками вузівської науки.
    Вивченням цих питань займалася значна кількість вітчизняних вчених, зокрема: Багров М.В., Буркінський Б.В, Волошин В.В., Волощук В.М., Герасимчук З.В., Голіков А.П., Голубець М.А., Горленко І.О., Гродзинський М.Д., Данилишин Б.М., Долішній М.І., Дорогунцов С.І., Доценко А.І., Євдокимов А.В., Коваль Я.В., Коржнєв М.М., Кравців В.С., Кухар В.П., Лукінов І.І., Міщенко В.С., Новоторов О.С., Нудельман В.І., Олещенко В.І., Олійник Я.Б., Осауленко О. Г., Паламарчук М.М., Пащенко В.М., Пирожков С.І., Ральчук О.М., Руденко Л.Г., Рутинський М.Й., Топчієв О.Г., Хомра О.У., Шапар А.Г., Шевчук В.Я, Шеляг-Сосонко Ю.Р., Шищенко П.Г., Яценко Б.П. та інші (в цьому переліку також перераховані насамперед географи та економісти).
    В їх наукових працях здійснений широкий спектр розробок з різних аспектів збалансованого розвитку, - як стосовно проблематики сталого розвитку України, так і стосовно загальнотеоретичних проблем переходу людства до збалансованого розвитку. Зауважимо, зокрема, що роботи стосовно проблем збалансованого розвитку (І.О, Горленко та ін.) і проблем регіонального природокористування (О.М. Маринич, М.М. Паламарчук та ін.) публікувались ще до Ріо-92.
    Однак, оскільки проблема збалансованого розвитку є надзвичайно багатогранною і складною, на сьогоднішній день існує потреба в подальших наукових розробках, що пов’язані з теоретичними і практичними аспектами переходу людства до нього, проблемами переходу до моделі зазначеного розвитку нашої країни.
    Серед них важливе місце належить географічним дослідженням, а в структурі останніх економіко-географічним розробкам питань збалансованого розвитку України, котрі мають забезпечити наукове обґрунтування поліпшення можливостей переходу країни до збалансованого розвитку за рахунок досягнення відповідності між рівнем антропогенного впливу на навколишнє природне середовище і можливостями природних комплексів витримувати зазначений тиск та зберігати здатність до самовідновлення шляхом зміни територіальної і галузевої структури виробництва та зменшення негативного антропогенного впливу на навколишнє природне середовище за рахунок забезпечення виважених підходів до освоєння і використання природно-ресурсного потенціалу країни.
    Особливої уваги потребують питання, пов’язані з проблемами інтеграції нашої країни до системи світового господарства в контексті забезпечення переходу до збалансованого розвитку. Це питання на сьогоднішній день є недостатньо розробленим. Необхідне здійснення досліджень, що стосуються узгодження і синхронізації переходу до збалансованого розвитку на глобальному, регіональних та локальних рівнях, вивчення можливостей окремих країн щодо планування і практичної реалізації власної політики збалансованого розвитку та впливу на неї зовнішніх факторів економічного, політичного, ресурсного порядку.
    Вищезазначеними причинами і був зумовлений вибір теми дисертаційного дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації безпосередньо пов’язана з плановими науковими дослідженнями, що здійснювались і проводяться в Інституті географії НАН України, зокрема з теми Економіко-географічні та екологічні засади раціоналізації землекористування в умовах реформування економіки України” (номер державної реєстрації 0199V000033), що була виконана в 1996-1998 рр. під науковим керівництвом автора; а також теми Економіко-географічні засади екологічної безпеки України” (номер державної реєстрації 0199V000480), котра розроблялась в 1999-2001 рр. під науковим керівництвом дисертанта; теми Екологічні пріоритети у реалізації засад регіональної політики України (на прикладі Київського Придніпров’я)” (номер державної реєстрації 0102V000268); теми Конструктивно-географічні напрямки регіонального природокористування у зв’язку із розвитком мінерально-сировинної бази України” (номер державної реєстрації 0102V002736).
    Мета і задачі роботи. Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних основ забезпечення збалансованого розвитку України; вивчення факторів економіко-географічного порядку, котрі формують територіально-галузеві особливості та технологічний рівень господарства України, визначають характер антропогенного впливу на стан і якість компонентів навколишнього природного середовища та його наслідки для природи, суспільства і людини; опрацювання теоретико-методичних основ збалансованого розвитку регіонів України; визначення можливостей переходу країни до ЗР.
    До головних завдань дослідження було включено:
    1. Опрацювання теоретико-методологічних положень і принципів збалансованого розвитку України та її регіонів.
    2. Розроблення, з урахуванням уже існуючих робіт, теоретико-методичних основ та методики економіко-географічного дослідження проблем забезпечення збалансованого розвитку України.
    3. Виявлення і вивчення основних міжнародних чинників, що впливають на забезпечення збалансованого розвитку України.
    4. Дослідження внутрішніх аспектів забезпечення ЗР України.
    5. Вивчення просторових особливостей розміщення населення і господарства України, сучасного стану використання природних ресурсів і природних умов. Дослідження особливостей антропогенного впливу на стан і якість компонентів навколишнього природного середовища.
    6. Вивчення сучасного стану і можливостей забезпечення екологічної безпеки держави.
    7. Визначення можливостей і передумов та обґрунтування рекомендацій щодо переходу країни до збалансованого розвитку.
    У своєму дослідженні ми виходили з того, що проблеми забезпечення збалансованого розвитку належать до числа глобальних. Їх вирішення значною мірою можливе за умови розв’язання фундаментальних суперечностей у взаємовідносинах суспільства і природи на планетарному рівні. Тому до завдань роботи було включено також вивчення економіко-географічних передумов досягнення збалансованого розвитку України як складового елемента світового співтовариства.
    Об’єктом дослідження є суспільно-територіальний комплекс України як складовий компонент у системі суспільство-природа” в межах її території у процесі його розвитку та взаємодії з природою.
    Предмет дослідження теоретико-методологічні і практичні аспекти забезпечення збалансованого економічного, соціального і екологічного розвитку України та її регіонів.
    Методи дослідження. Теоретико-методологічні положення та принципи, що опрацьовані автором, враховують розробки вітчизняних та зарубіжних учених, котрі займалися вивченням проблем ЗР. Дисертаційне дослідження проводилось із застосуванням діалектичного підходу до дослідження життєдіяльності людини в природі, вивчення взаємозв’язків у системі суспільство-природа” на різних рівнях взаємодії її елементів, котрі в сукупності визначають передумови і можливості глобального переходу людства до моделі ЗР та переходу до нього окремих країн, в тому числі України. Методика дослідження базується на просторовому та системному аналізі. В ході виконання роботи застосовувались методи: абстрактно-логічний, порівняльно-описовий, історичний, економіко-статистичний, картографічний, математичний, районування та інші.
    При написанні дисертації використано міжнародні нормативно-правові акти, що регулюють міждержавні відносини в сфері навколишнього середовища і розвитку. Нормативно-правовою базою роботи є Конституція України, інші законодавчі акти, прийняті Верховною Радою України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України.
    Інформаційно-статистичною основою дослідження є матеріали статистичних збірників ООН, інших міжнародних організацій і установ, котрі вивчають проблематику ЗР; дані Держкомстату України, міністерств і відомств, науково-дослідних закладів України.
    Наукова новизна одержаних результатів:
    1. Автором на основі узагальнення існуючих розробок з проблематики збалансованого розвитку опрацьовано теоретико-методичні засади ЗР регіонів різних ієрархічних рівнів, розроблено методику економіко-географічного дослідження проблем переходу до збалансованого розвитку окремої країни.
    2. Вперше запропоновано багаторівневу (від глобального - до локального) систему комплексних досліджень проблем ЗР.
    3. Розроблено систему показників, які характеризують економіко-географічні аспекти стану екологічної безпеки в межах окремих регіонів України як важливої характеристики з точки зору переходу країни та її регіонів до збалансованого розвитку. Запропоновано інтегральний показник екологічної безпеки. На базі цього проведено порівняльний аналіз і типізацію регіонів України у відповідності з економіко-географічними характеристиками стану екологічної безпеки в межах їх територій.
    4. Вперше досліджено зовнішні та внутрішні фактори, що визначають передумови і можливості збалансованого розвитку України та її регіонів.
    5. Розроблено, з урахуванням вже існуючих напрацювань, систему індикаторів, що характеризують окремі аспекти ЗР.
    6. Розроблено інтегральний показник збалансованості розвитку. На основі його використання досліджено сучасні рівні збалансованості розвитку країн та територій світу і України як складової світового співтовариства.
    7. Досліджено регіональні відмінності у рівнях збалансованості розвитку в межах території України. Розроблено рекомендації щодо системи заходів, здійснення яких необхідне для забезпечення переходу країни до збалансованого розвитку.
    Практичне значення і реалізація результатів роботи. Значна частина положень, рекомендацій і висновків дисертаційного дослідження увійшла до заключних звітів з фундаментальних і прикладних досліджень, що виконувались протягом 1992-2001 рр.
    Положення, висновки і рекомендації дисертаційного дослідження включені до заключного звіту за темою Економіко-географічні засади екологічної безпеки України” та передані до Міністерства екології та природних ресурсів України, яке висловило висновок про доцільність їх використання в процесі реалізації державних та регіональних екологічних програм (Лист від 17.01.02 р. за № 267/09/1-10).
    Окремі розробки та результати досліджень автора увійшли до Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2000 році (Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні в 2000 році. К.: Вид-во Раєвського, 2001. 184 с.). Дисертант є одним із співвиконавців розділу Екологічна безпека”.
    Отримані в ході виконання роботи теоретичні та методичні положення, висновки і рекомендації можуть бути використані органами управління при розробці планів соціально-економічного розвитку країни в контексті забезпечення її переходу до моделі збалансованого розвитку та опрацювання стратегічних планів розвитку окремих регіонів держави.
    Особистий внесок автора. Дисертація виконана особисто дисертантом і є результатом його самостійних розробок, здійснених протягом тривалого періоду. В ній реалізовані ідеї, теоретико-методичні напрацювання та методики економіко-географічних досліджень збалансованого розвитку України та її регіонів. Дисертантом, на основі використання даної методики, здійснене дослідження зовнішніх і внутрішніх факторів, дія яких визначає можливості ЗР України.
    В роботі досліджені територіальні особливості передумов переходу до збалансованого розвитку в межах території України. Розроблена власна методика економіко-географічного дослідження стану екологічної безпеки України та її регіонів, на основі якої було здійснено дослідження і типізація регіонів країни за станом екологічної безпеки.
    На основі запропонованих індексів і методики досліджено сучасні рівні збалансованості розвитку країн і територій світу, України та її регіонів. В роботі сформульовано висновки і рекомендації щодо оцінки передумов і можливостей ЗР України.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідались і представлялись на міжнародних і внутрішньодержавних наукових конференціях, семінарах та інших наукових заходах, публікувались у матеріалах їх роботи. Зокрема результати дослідження доповідалися та опубліковані у матеріалах наукових форумів, серед яких: Міжнародний науковий семінар Порівняння особливостей динаміки ландшафтів в сільських районах Європи” (Київ, 1991); Наукова конференція Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку” (Київ, 2000); ІІ Міжнародна науково-практична конференція Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (Київ, 2001); Семінар Інститути та інструменти розвитку територій. На шляху до європейських принципів” (Київ, 2001); Міжнародна наукова конференція Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці” (Луцьк, 2001); Міжнародна науково-практична конференція Проблеми природокористування, сталого розвитку та техногенної безпеки” (Дніпропетровськ, 2001); Міжнародна науково-практична конференція Туризм у ХХI столітті: глобальні тенденції і регіональні особливості” (Київ, 2001); Міжнародна науково-практична конференція Формування торговельних режимів у перехідних економіках в умовах глобалізації (приклад України)” (Київ, 2001); Міжнародна науково-практична конференція Шляхи диверсифікації експорту України на світовий ринок послуг” (Київ, 2002); ІІ Міжнародна науково-практична конференція Географічна освіта і наука в Україні” (Київ, 2003); V Міжнародна конференція з етики і політики в сфері навколишнього природного середовища Стилі бізнесу і збалансований розвиток” (Київ, 2003); Міжнародна науково-практична конференція Країни і регіони на шляху до збалансованого розвитку” (Київ Капітанівка, 2003).
    Публікації. На тему дисертації автором опубліковано 37 робіт загальним обсягом 26,4 друкованих аркушів.
    Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.
    Загальний обсяг дисертації 343 сторінки, 7 картосхем, 5 рисунків, 44 таблиць, 17 додатків. Список використаної літератури нараховує 408 найменувань.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    1. Вивчення і узагальнення сучасних теоретико-методологічних праць з проблематики збалансованого розвитку дозволяє зазначити недостатню розробленість концепції ЗР загалом та її понятійно-термінологічного апарату - зокрема. Автором запропоновано визначення терміну збалансований розвиток” (sustainable development) як: збалансований економічний, соціальний та екологічний розвиток на основі сталого (в розумінні невиснажливого, довготривалого, підтримуваного) використання ресурсів планети Земля”.
    2. Попри всю різноманітність поглядів на конкретні шляхи розвитку суспільства і його життєдіяльності в природі, слід визнати обов’язковість і неминучість зміни нинішнього напрямку руху цивілізації. Докорінна відмінність переходу до моделі збалансованого розвитку від попередніх етапів розвитку людства полягає в тому, що його забезпечення потребує не тільки збереження існуючого природного потенціалу, але й ренатуралізації природи при продовженні якісного поступального розвитку суспільства. Обґрунтування та практична реалізація заходів щодо переходу до ЗР потребують багаторівневих (від глобального - до локального рівня) комплексних міждисциплінарних досліджень.
    3. Збалансованість розвитку суспільства і рівновагу його взаємовідносин з природою визначають такі чинники як: масштаби використання людством природних ресурсів для забезпечення потреб населення і господарства, характер і напрямки практичного використання природно-ресурсного потенціалу, рівень природоємності виробництва і зумовлений ними ступінь антропогенного впливу на навколишнє природне середовище; особливості динаміки демографічних процесів; забезпеченість народонаселення основними природними ресурсами, життєво необхідними компонентами та якісними умовами навколишнього природного середовища; вибір та узгодження довготривалих цілей суспільного розвитку; узгодження національних інтересів окремих країн у сфері взаємовідносин з природою на основі розуміння спільної відповідальності людства за стан і якість природи Землі, збереження життя на планеті.
    4. Розроблена в роботі методика багаторівневого економікогеографічного дослідження проблем переходу до ЗР окремої країни, є основою для розробки економіко-географічних засад збалансованого розвитку України. (Можна зазначити можливість її використання і для виконання аналогічних розробок щодо інших країн). При розробці даної методики ми виходили з того, що географія є стрижнем, котрий інтегрує весь комплекс досліджень з проблематики ЗР. В структурі географічних досліджень проблем переходу суспільства до збалансованого розвитку, відповідно, мають бути представлені всі напрямки і галузі географічного знання. Економіко-географічні дослідження проблем переходу до ЗР мають у своїй основі вивчення територіальної концентрації і функціонування виробництва, розміщення населення та їх впливу на стан і якість компонентів навколишнього природного середовища на всіх рівнях.
    5. Серед рівнів забезпечення ЗР об’єктивно виділяється регіональний, який є ланкою, котра поєднує загальнодержавний і локальний рівні. Забезпечення ЗР держави має своєю основою забезпечення збалансованого розвитку її регіонів. Водночас, збалансований розвиток на локальному рівні досягається, насамперед, в системі забезпечення ЗР регіонів. Відповідно концепція, стратегія і тактика забезпечення збалансованого розвитку держави також мають в основі своєї побудови регіональний рівень. В сучасних умовах глобалізації уряди держав мають зменшені можливості щодо забезпечення управління процесами економічного розвитку власних країн. Відтак, ще більш важливими стають аспекти, пов’язані з можливостями держави керувати процесами регіонального розвитку (чи коригувати зазначені процеси). Саме на регіональному рівні можна найбільш точно визначити і відкоригувати межі (просторові, часові), масштаби та напрямки суспільно-природної взаємодії на території держави, виходячи з особливостей розвитку її природної і соціальної компонент.
    6. Однією з обов’язкових передумов досягнення збалансованого розвитку є забезпечення екологічної безпеки. В дисертації розроблено методику економіко-географічного вивчення стану екологічної безпеки, зокрема систему показників, які характеризують її окремі економіко-географічні аспекти; розроблено інтегральний показник стану екологічної безпеки. Проведене дослідження дозволило здійснити порівняльний аналіз і типізацію регіонів України у відповідності з економіко-географічними характеристиками стану екологічної безпеки у межах їх територій. Отримані результати дали змогу оцінити сучасний стан екологічної безпеки в країні, виявити основні внутрішні та зовнішні проблеми забезпечення екологічної безпеки в країні та в межах її окремих регіонів. Так, з’ясовано, що порівняно кращою ситуація із забезпеченням екологічної безпеки є в західних регіонах України (Закарпатська, Хмельницька, Волинська, Івано-Франківська, Тернопільська області), на північному сході країни (Сумська, Чернігівська області). Найнижчим рівень екологічної безпеки є в Донецькій, Київській, Дніпропетровській областях. Для кожного з регіонів України (АР Крим та адміністративних областей) на основі цього розроблено конкретні завдання щодо поліпшення стану екологічної безпеки. Визначено, що поліпшення стану екологічної безпеки в регіонах України є основою для його покращення в межах країни в цілому. В той же час стратегія забезпечення прийнятного стану екологічної безпеки має розроблятися на державному рівні.
    7. Застосування інтегрального показника ЗР дозволило порівняти рівні збалансованості розвитку України та інших країн, регіонів, територій і світу загалом. Результати досліджень дали змогу встановити позиції, які посідає Україна у світі за економіко-географічними характеристиками рівня збалансованості розвитку (131 місце серед 143 країн і територій), виявити і проаналізувати фактори, що зумовлюють сучасні проблеми переходу країни до ЗР (зокрема - низький загальний рівень забезпеченості населення і території країни основними компонентами ресурсів навколишнього природного середовища, низькі рівні інвестицій, капіталовкладень (інвестицій в основний капітал); несприятливу демографічну ситуацію в країні, високі рівні природоємності виробництва тощо).
    8. Дослідження за аналогічною методикою, проведені на рівні регіонів України, дали можливість з’ясувати і проаналізувати територіальні відмінності у рівні збалансованості розвитку в країні, встановити причини, які порушують збалансованість розвитку її регіонів. Серед групи областей з низьким рівнем збалансованості розвитку слід відзначити Дніпропетровську, Донецьку та Луганську. Зазначені області сьогодні потребують особливо значних структурних змін у виробництві, особливої уваги вимагає соціальна сфера і питання адаптації до нових економічних умов населення регіону, його перекваліфікації та працевлаштування. До регіонів з низьким рівнем збалансованості розвитку також належать Кіровоградська і Вінницька області.
    9. В дисертації досліджено потенціал внутрішніх і зовнішніх ресурсів ЗР України. Зокрема, серед внутрішніх ресурсів забезпечення збалансованого розвитку України ми вважаємо за доцільне виділити наступні основні компоненти: населення; територія; природно-ресурсний потенціал; географічне положення; соціально-економічний потенціал; науково-технічний потенціал; культурно-історичний потенціал.
    10. Стратегія збалансованого розвитку та заходи щодо її реалізації в Україні мають розглядатись як органічна складова частина загальної стратегії переходу людства до ЗР. Зокрема, потрібно забезпечити обов’язкове узгодження основних принципів стратегії збалансованого розвитку України з принципами ЗР, закріпленими в документах Ріо-де-Жанейро, Йоганнесбургу, принципами забезпечення просторового збалансованого розвитку Європейського Континенту, розробленими та ухваленими Радою Європи.
    11. Ступінь вірогідності здійснення переходу України до ЗР безпосередньо залежить від повноти реалізації сучасного потенціалу розвитку країни та його основних складових. Специфіка України полягає в тому, що вона, внаслідок дії різних факторів, не змогла в минулому і не організувала на сьогодні процес ефективного використання і еквівалентного обміну на міжнародній арені ресурсів розвитку, що й призвело до відставання економічного і соціального розвитку, спричинило загострення екологічної ситуації в межах її території. Тому в числі головних умов переходу країни до ЗР є оптимізація використання і мобілізація ресурсів, які має країна в своєму розпорядженні, організація еквівалентного обміну ресурсами на міжнародному рівні, залучення для потреб власного розвитку ресурсів, що в даний час знаходяться поза межами України.
    12. Одним із головних принципів реалізації стратегії переходу України до ЗР є багаторівневість розроблення її як єдиної системи взаємопов'язаних та одночасних дій і заходів на загальнодержавному, регіональному та локальному рівнях.
    13. Розпочати практичний перехід до ЗР Україна зможе за умови забезпечення стабілізації загальної макроекономічної ситуації та досягнення достатнього рівня конкурентоспроможності національної економіки у світовому економічному просторі. Даний висновок не слід розглядати як данину економікоцентричним підходам до розвитку, які нехтують іншими його аспектами. Це, скоріше, є визнанням досить жорстких реалій сьогодення, за яких більш розвинута економіка країни є фактором, котрий надає переваг в забезпеченні відносно сприятливішої екологічної ситуації в межах її території. Це перешкоджає переходу до ЗР суспільства на глобальному рівні. Однак, слід визнати пріоритетність економічних аспектів переходу нашої країни до збалансованого розвитку.
    14. Однією із умов переходу України до ЗР є докорінна структурна перебудова національної економіки, здійснення у ній принципових інноваційних та галузевих змін. Сучасна глобальна конкуренція на світових ринках товарів і послуг ускладнює завдання розвитку конкурентоспроможного на внутрішньому та зовнішньому ринках виробництва, особливо у найбільш сучасних та високотехнологічних його галузях. Виходячи з цього, в Україні мають бути реально оцінені шанси розвитку нових високотехнологічних виробництв, визначений перелік пріоритетних вузьких, або навіть надвузьких напрямків спеціалізації виробництва, які доцільно розвивати випереджаючими темпами, сприяти їх розвитку всіма засобами, котрі є у розпорядженні держави та які не будуть суперечити нормам діючих міжнародних угод, учасницею яких є, або збирається стати наша країна. Доцільно при цьому використати досвід інших країн. Йдеться про необхідність досягнення провідних конкурентних позицій України на основі переходу від галузевої до внутрішньогалузевої спеціалізації її виробництва на міжнародному рівні. На державному рівні має підтримуватися і функціонування галузей, що мають стратегічне значення для національної економіки. Окрім того, мають бути забезпечені особливо виваженні підходи до реструктуризації підприємств даних галузей, в т.ч. - щодо зміни форм власності на них, принципів та умов їх приватизації. У державі має бути стимульований і розвиток найбільш передових наукоємних виробництв - так званих «полюсів зростання» в певних галузях чи регіонах (шляхом державних інвестицій, надання даним підприємствам «податкових канікул» та пільг щодо користування певними видами ресурсів.).
    15. Внутрішньогалузева спеціалізація України потребує досягнення більш тісного рівня її загальної інтеграції в світову економіку, налагодження виробничих коопераційних зв’язків українських підприємств з іноземними партнерами, їх спільної участі у виконанні міжнародних проектів. В якості перспективних напрямків, на які слід звернути особливу увагу, слід, зокрема, вказати на можливості участі України в реалізації міжнародних аерокосмічних проектів.
    16. Структурна перебудова національної економіки повинна базуватися на оптимізації використання існуючого в країні природно-ресурсного, соціально-економічного, культурно-історичного потенціалів, оптимізації напрямків і масштабів природокористування в межах країни та в її окремих регіонах. При виборі пріоритетних напрямків природокористування в окремих регіонах перевага повинна надаватись тим із них, що забезпечують найбільш збалансований результат використання ресурсів, котрий виявляється у оптимальному співвідношенні досягнутих економічних і соціальних результатів при мінімально можливому рівні збитків, завданих природі. При цьому першочергового розвитку заслуговують найменш екологічношкідливі нересурсоємні галузі, зокрема розвиток туризму, використання можливостей рекреаційного потенціалу країни, реалізація і отримання економічних дивідендів від збереження і використання культурно-історичного потенціалу країни.
    17. В числі основних напрямків досягнення ЗР України, - вдосконалення територіальної організації суспільства та його взаємодії з природою. На основі досягнення збалансованого і узгодженого розвитку окремих регіонів України потрібно усунути існуючі диспропорції в рівнях соціально-економічного розвитку території країни загалом, забезпечити її комплексний інтегральний розвиток.
    18. Серед основних проблем розвитку регіонів України, які потрібно вирішити для переходу країни до ЗР слід назвати:
    - забезпечення узгодженого соціально-економічного розвитку регіонів та узгодженого міжрегіонального використання і обміну природними ресурсами країни як основи оптимізації територіальної організації суспільства та його взаємодії з природою в межах території України;
    - вирівнювання загального рівня соціально-економічного розвитку регіонів, яке має здійснюватись на основі врахування природних, природно-ресурсних, історичних особливостей кожного з них;
    - стабілізацію і поліпшення екологічної ситуації в найбільш проблемних регіонах. Йдеться, зокрема, про необхідність реструктуризації промисловості в Донбасі і Промисловому Придніпров`ї - регіонах з найбільшим рівнем антропогенного навантаження на територію. Для цього необхідно забезпечити, щоб структура територіального розподілу капіталовкладень в економіку корелювала з структурою територіального розподілу рівнів антропогенного навантаження в державі, оскільки регіони з його найбільшими значеннями першочергово потребують реструктуризації, галузевих змін і технологічного переоснащення виробництва;
    - забезпечення належного рівня екологічної безпеки в регіонах як основи її забезпечення в країні загалом;
    - вирівнювання показників інвестиційної привабливості окремих регіонів, пріоритетне спрямування інвестицій в інноваційні проекти. Створення умов для залучення іноземних інвестицій потребує забезпечення стабільного нормативно-правового поля та загальної економічної і політичної стабільності у державі. Залучення іноземних інвестицій в Україну також вимагає особливо виважених підходів до регулювання порядку користування найголовнішим стратегічним природним багатством України - її земельними ресурсами.;
    - надання регіонам більших повноважень у сфері розробки і реалізації програм соціально-економічного розвитку при одночасному додержанні принципу узгодження розвитку регіонів як елементів реалізації стратегії збалансованого розвитку країни в цілому. Виконання зазначеного завдання потребує вдосконалення багатьох аспектів взаємовідносин центра і регіонів, зокрема, - податкових, бюджетних тощо;
    - розширення прав регіонів щодо здійснення самостійної зовнішньоекономічної діяльності;
    - розвиток співробітництва прикордонних регіонів з регіонами країн - сусідів, реалізацію спільних економічних, природоохоронних, соціальних проектів, вирішення існуючих проблем, які заважають розвитку прикордонних регіонів України та повномасштабній реалізації загальнонаціональних інтересів в їх межах.
    - створення і забезпечення ефективної діяльності системи моніторингу процесів економічного, соціального та екологічного розвитку регіонів та країни в цілому.
    19. Особливої уваги заслуговує питання щодо механізму реалізації стратегії збалансованого розвитку України. Його слід розглядати виходячи, перш за все, з особливостей ситуації, в якій знаходиться країна як частина світової спільноти. Саме недостатнє врахування та ігнорування фактору залежності процесів розвитку на рівні України у всіх їх аспектах від розвитку цих же процесів на глобальному рівні значною мірою зменшує ступінь ймовірності їх реалізації. Оскільки в нинішньому стані Україна не належить до числа країн - економічних чи політичних лідерів, не має значних розмірів території (за світовими масштабами) і надпотужного і збалансованого природно-ресурсного потенціалу, то ступінь її залежності від впливу зовнішніх чинників є дуже високим. Однак, цей фактор не знаходить належного врахування при розробці перспективних програм розвитку країни та при розробці стратегії і тактики їх практичного впровадження. Це зумовлює необхідність зміни підходів до їх розробки та політики реалізації. Вищезазначене є особливо актуальним для розробки концепції, стратегії та політики ЗР України.
    20. Модель реалізації стратегії забезпечення збалансованого розвитку країни повинна включати чотири взаємопов'язані блоки заходів. Два з них належать до наддержавного рівня, а два - до внутрішньодержавного. На кожному з цих рівнів повинно діяти два блоки механізмів забезпечення реалізації стратегії ЗР країни. Один блок - адаптивного характеру, дія якого має бути спрямована на мінімізацію негативних зовнішніх факторів, що діють на наддержавному та внутрішньодержавному рівні, інший блок - активного, конструктивного характеру, спрямований на реалізацію заходів, котрі забезпечать створення нових ресурсів і умов забезпечення збалансованого розвитку країни, посилення її конкурентних позицій на міжнародній арені, зростання економічного потенціалу, соціального розвитку, поліпшення екологічної ситуації в межах її території.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    1.


    Абдулгаимов Н. Губанов С. Российская экономика в системе мировых связей // Экономист. 2000. - №3. - 350 с.
    2.


    Адаменко О.М., Приходько М.М. Регіональна екологія і природні ресурси. Івано-Франківськ: Таля, 2000. - 278 с.


    3.


    Алаев Э.Б. Социально-экономическая география. Понятийно-терминологический словарь. - М.: Мысль, 1983. 452 с.




    4.


    Алексеенко И.Р., Кейсевич Л.В. Последняя цивилизация? Человек, общество. Природа. К.: Наукова думка, 1997. - 412 с.




    5.


    Амоша О.І. Нагальні проблеми підвищення ефективності промислового виробництва // Економіка України: реалії, перспективи розвитку ринкових відносин: Міжвідомчий науковий збірник. - Т. 20. К.: НДІ Проблеми Людини”. - 2000. - С. 253 - 255.




    6.


    Аніловська Г.Я., Яременко Л.А. Господарська глобалізація та управління зовнішньоекономічною сферою. Львів: Вид-во ЛКА, 2001. 234 с.




    7.


    Анучин В.А. Географический фактор в развитии общества / Науч. ред. В.И. Куликова. М.: Мысль, 1982. 334 с.




    8.


    Анучин В.А. Основы природопользования. Теоретический аспект. М.: Мысль, 1978. 293 с.




    9.


    Арбатов А. Минерально-сырьевая база страны // Экономист. - 2000. - №2. - С. 13-21.




    10.


    Артоболевский С.С. Становление региональной политики в странах Центральной и Восточной Европы и социально-экономическая география // Тезисы докладов конф. География, общество, окружающая среда: развитие географии в странах Центральной и Восточной Европы”. - Ч.1. Калининград: Изд-во КГУ, 2001. С. 109 111.




    11.


    Арцишевский Л., Райзберг Б. Проблемы структурной перестройки экономики // Экономист. - 2000. - №1. - С. 47-61.




    12.


    Атлас енергетичного потенціалу відновлюваних та нетрадиційних джерел енергії України. - К.: НАНУ, Інститут електродинаміки, Державний комітет України з енергозбереження, 2001. 30 с.




    13.


    Багров Н.В. Региональная геополитика устойчивого развития. К. Либідь, 2002. 256 с.




    14.


    Баймуратов М., Максименко М. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу: політико-правовий аналіз // Право України. - 2001. - №10. С. 101-104.




    15.


    Бакланов П.Я. Дальневосточный регион России: проблемы и предпосылки устойчивого развития. Владивосток: Дальнаука, 2001. 144 с.




    16.


    Бакланов П.Я. Устойчивое развитие региона: теоретические аспекты // Устойчивое развитие дальневосточных регионов: эколого-географические аспекты / Под ред. П.Я. Бакланова. Владивосток: Дальнаука, 1999. - С. 8-19.




    17.


    Балабанов Г.В. Консолідація загальноєвропейського соціально-економічного простору як проблема ХХІ століття // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми і перспективи транскордонного співробітництва в аспекті процесів європейської інтеграції. - Вип.ХV.- Львів Луцьк: Вежа, 2000. С. 31-35.




    18.


    Балабанов Г.В. Сучасні територіально-галузеві пропорції економіки України // Український географічний журнал. 2001. - №1. С. 3-8.




    19.


    Балабанов Г.В., Вишневський В.В. Територіальний соціально-економічний моніторинг в Україні. К.: Нора - друк, 2001. 58 с.




    20.


    Баландин Р.К., Бондарев Л.Г. Природа и цивилизация. М.: Мысль, 1988. 391 с.




    21.


    Баланс // БСЭ. М.: Советская энциклопедия, 1970. Т. 2. С. 557.




    22.


    Бачинський Г. О., Беренда Н.В., Бондаренко В.Д. та ін. / За ред. Бачинського. Основи соціоекології. - К.: Вища школа, 1995. - 238 с.




    23.


    Безпека економічних трансформацій: Зб. матеріалів круглого столу” / За ред. Я.А. Жаліла. К.: Альтерпрес”, 2000. - 386 с.




    24.


    Белорус. О.Г. , Лукьяненко Д.Г. и др. Глобальные трансформации и стратегии развития. К.: Орияне, 2000. - 424 с.




    25.


    Білецька І.І. Питання пріоритетів промислового розвитку і підвищення конкурентоздатності // Економіка України: реалії, перспективи розвитку ринкових відносин: Міжвідомчий науковий збірник. - Т. 20. К.: НДІ Проблеми Людини”. - 2000. С. 249-252.




    26.


    Білик П. Поняття та правова сутність управлінської категорії регіон” // Право України. - 2001. - №11. С. 32- 35.




    27.


    Боков В.А., Лущик А.В. Основы экологической безопасности: Учебное пособие. - Симферополь: СОНАТ, 1998. 224 с.




    28.


    Бондар О.М. Управління стратегічними підприємствами як чинник забезпечення економічної безпеки країни // Економіка України: реалії, перспективи розвитку ринкових відносин: Міжвідомчий науковий збірник. - Т. 20. К.: НДІ Проблеми Людини”. - 2000. С. 161-163.




    29.


    Бочарников В.Н. Парадигма устойчивого развития и ее реализация в региональном природопользовании // Устойчивое развитие дальневосточных регионов: эколого-географические аспекты / Под редакцией П.Я.Бакланова. Владивосток: Дальнаука, 1999. С. 20-34.




    30.


    Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм XVXVIII вв. М.: Прогресс, 1986. - Т. I: Структура повседневности: возможное и невозможное. ­ 622 с.




    31.


    Будкін В.С. Україна і Співдружність незалежних держав // Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть. К.: Либідь, 2002. С. 244-260.




    32.


    Буркинский В.В., Степанов В.Н., Харичков С.К. Природопользование: основы экономико-экологической теории. Одесса, 1999. 350 с.




    33.


    Василенко С.Д. Україна: геополітичні виміри в загальноєвропейському процесі. Одеса: ОДМА, 2000. 208 с.




    34.


    Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера. - М.: Наука, 1989. - 263 с.




    35.


    Вжишневська Т.Т. Проблеми та перспективи участі України у світовому ринку туристичних послуг // Економіка України: реалії, перспективи розвитку ринкових відносин: Міжвідомчий науковий збірник. - Т. 20. К.: НДІ Проблеми Людини”. - 2000. С. 621-628.




    36.


    Виноградов В.В. Глобальная безопасность и информация // Материалы семинаров в рамках научно-исследовательской и информационной программы «Проблемы глобальной безопасности» (ноябрь 1994 февраль 1995 гг.) М.: РАН, 1995. С. 13-19.




    37.


    Вишневський В.І. Річки і водойми України. Стан і використання. К.: Віпол, 2000. 376 с.




    38.


    Відомості Верховної Ради, 1997. - №23.




    39.


    Власюк О.С. , Пирожков С.І. Індекс людського розвитку: досвід України. - К.: НІСД, 1995. - 84 с.




    40.


    Водне господарство в Україні / За ред. А.В. Яцика, В.М. Хорєва.- К.: Генеза, 2000.- 456 с.




    41.


    Волконский В., Кузовкин А. Цены на энергоресурсы в России и зарубежных странах // Экономист. - 2000. - №11. С. 11-22.




    42.


    Волошин В.В., Байтала В.Д., Григорович М.В., Гукалова І.В., Дубін В.Г., Лісовський С.А. Дослідження проблем навколишнього середовища і розвитку України кінця ХХI століття // Український географічний журнал. - 2001. - №3. - С. 98-109.




    43.


    Волошин В.В., Горленко І.О., Кухар В.П., Руденко Л.Г., Шевчук В.Я. Підходи до концепції стійкого розвитку та її інтерпретації стосовно України // Український географічний журнал. 1995. - №3. - С. 3-10.




    44.


    Волощук В.М., Гродзинський М.Д., Шищенко П.Г. Географічні проблеми сталого розвитку України // Український географічний журнал. - 1998. - №1. С. 13-18.




    45.


    Гаджиев К.С. Геополитика. М.: Международные отношения, 1997. 383 с.




    46.


    Гальчинський А.С. Нова модель економічного рзвитку України ( у контексті глобалізації) // Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть. К.: Либідь, 2002. С. 30-44.




    47.


    Гамов М.С., Костан Д.М. Вдосконалення механізму управління інтеграційними процесами на регіональному рівні // Економіка України: реалії, перспективи розвитку ринкових відносин: Міжвідомчий науковий збірник. - Т. 20. К.: НДІ Проблеми Людини”. 2000. С. 95-103.




    48.


    Геєць В.М. Ринкова трансфо
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины