Суспільно-географічні аспекти природно-техногенної безпеки життєдіяльності населення України : Общественно-географические аспекты природно-техногенной безопасности жизнедеятельности населения Украины

Краткое описание

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

МЕЛЬНИЧУК Анатолій Леонідович

УДК 911.3: 614.8.01 (063)

Суспільно-географічні аспекти природно-техногенної
безпеки життєдіяльності населення України

11.00.02 Економічна та соціальна географія

Дисертація
на здобуття наукового ступення
кандидата географічних наук

Н а у к о в и й к е р і в н и к:

СТЕПАНЕНКО Анатолій Васильович
доктор географічних наук, професор

Київ 2003

З М І С Т

Вступ ...3

Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СУСПІЛЬНО-ГЕОГРА-
ФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИРОДНО-ТЕХНОГЕННОЇ БЕЗПЕКИ
ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ ...9
1.1. Суть природно-техногенної безпеки ...9
1.2. Чинники, які визначають стан природно-техногенної безпеки
життєдіяльності населення ...19
1.3. Оцінка ризику надзвичайних ситуацій і методи його прогно-
зування ...28
1.4. Методичні положення та методи дослідження
природно-техногенної безпеки життєдіяльності населення ...35
Висновки до розділу 1 ...44

Розділ 2. СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНА ОЦІНКА ПРИРОДНО-ТЕХНОГЕННОЇ
БЕЗПЕКИ 47
2.1. Аналіз надзвичайних ситуацій природного і техногенного
походження ...47
2.2. Природні загрози та заходи щодо їх запобігання і усунення ...60
2.3. Техногенні загрози та заходи з їх попередження та
мінімізації наслідків 73
2.4. Районування території України за рівнем природно-
техногенних небезпек ...87
Висновки до розділу 2 ...109

Розділ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ПРИРОДНО-ТЕХНОГЕННОЮ
БЕЗПЕКОЮ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ ...113
3.1. Державна політика в сфері природно-техногенної безпеки ...113
3.2. Прогнозування природно-техногенної безпеки ...124
3.3. Моніторинг природно-техногенної безпеки ...134
3.4. Управління ризиками надзвичайних ситуацій природного і
техногенного походження ...141
Висновки до розділу 3 ...149

Висновки ...152

Література ...158

Додатки ...I - CCIII

Вступ
Актуальність теми дослідження. Руйнівний потенціал великих техногенних та природних катастроф можна порівнювати з подібним потенціалом військово-політичних конфліктів. За даними ООН у багатьох країнах природні та техногенні катастрофи завдають збитків на суму рівну 2 4 і більше відсотків у структурі валового внутрішнього продукту (в Україні лише щорічні витрати на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи перевищують 2 % загального обсягу виробленого ВВП).
В нашій країні створено потужну техносферу, яка створює значний тиск на природне середовище (в деяких регіонах в 5 6 разів вищий ніж в середньому у розвинених країнах). Великі промислові комплекси утримують агрегати, та установки надвеликої потужності, небезпечні речовини у великих кількостях. Розвиток цих комплексів відбувався в умовах байдужості до потреб та інтересів народу, конкретної людини. Розвиток переважно галузей важкої індустрії без належної оцінки екологічних можливостей територій, де вони розташовані, обумовили надмірну матеріало- та енергоємність виробництва в Україні. Це, в свою чергу, викликало надлишковий видобуток корисних копалин та утворення значних обсягів (біля 17 млрд. тон) відходів різних галузей господарства.
Проблема запобігання природно-техногенним надзвичайним ситуаціям, зменшення їх впливу на населення, природу і економіку, має пріорітетне загальнодержавне значення. Актуальним є всебічне вивчення природної та техногенної безпеки життєдіяльності населення України усіма галузями науки, яке має на меті розробку оптимальної стратегії, запобігання техногенним і природним катастрофам, зменшення негативного впливу на населення та економіку. Існує необхідність створення державної концепції управління ризиками, ймовірністю виникнення надзвичайних ситуацій.
Вагомий внесок у дослідження природно-техногенної безпеки, динаміки її стану, структури та організації зробили вітчизняні вчені В.А. Барановський, П.Г. Борщевський, С.М. Волошин, А.П. Голіков, Б.М. Данилишин, М.І. Долішній, С.І. Дорогунцов, Д.Д. Зербіно, А.Б. Качинський, В.В. Ковтун, С.М. Козьменко, О.Ю. Кононенко, Н.С. Лисенко, В.С. Луцько, Н.А. Махутов, В.А Одинець, Я.Б. Олійник, М.М. Паламарчук, А.В. Степаненко, О.Г. Топчієв, М.І. Фащевський, В.М. Шмандій та інші дослідники.
Проведений аналіз джерел показав, що недостатньо вивченим є суспільно-географічний аспект дослідження природно-техногенної безпеки життєдіяльності населення України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації тісно пов’язана з науково-дослідними роботами, що проводяться на кафедрі економічної та соціальної географії Київського національного університету імені Тараса Шевченка (теми: Суспільно-географічні основи регіональної політики в Україні” № 0198U008160, Суспільно-географічні аспекти регіонального природокористування" № 0101U001568).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад забезпечення безпеки життєдіяльності населення та обґрунтування шляхів підвищення рівня природно-техногенної безпеки в Україні в регіональному вимірі. Досягнення мети вимагало постановки та вирішення наступних задач:
- розробити теоретико-методологічні основи суспільно-географічного дослідження природно-техногенної безпеки життєдіяльності населення;
- здійснити суспільно-географічну оцінку надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру в Україні;
- визначити природні і техногенні загрози, їх гостроту, заходи щодо їх запобігання та усунення;
- провести районування території України за рівнем техногенних небезпек;
- розробити рекомендації з удосконалення управління природно-техногенною безпекою життєдіяльності населення.
Об’єктом дослідження є суспільно-географічний комплекс України в контексті його ПТБ.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні суспільно-географічні аспекти ПТБ життєдіяльності населення, зниження ризиків НС в Україні.
Методи дослідження. Для дослідження використовувався системний підхід та структурний аналіз, як основні міждисциплінарні методи сучасного наукового дослідження. Суспільно-географічний комплекс України розглядався з точки зору стійкості до можливих природних та техногенних небезпек в розрізі своїх складових компонентної, територіальної та управлінської структури.
Для виявлення та аналізу чинників, виділення системи найбільш репрезентативних показників, класифікації надзвичайних ситуацій життєдіяльності населення природно-техногенної безпеки життєдіяльності населення використовувались історичний, систематизації, порівняльний методи.
Для аналізу оцінки ризику надзвичайних ситуацій, виявлення гостроти природних та техногенних загроз використовувались методи регіонального та локального аналізу, картографічний, суспільно-географічного районування, кластерного аналізу та інші математичні методи. Для розробки прогнозу природно-техногенної безпеки використовувався метод географо-математичного моделювання на основі моделей теорій вірогідності.
Інформаційними джерелами дослідження стали звітні матеріали міністерств і відомств, окремих регіонів щодо стану природно-техногенної безпеки життєдіяльності населення, а також аналітичні огляди й науково-методичні публікації з досліджуваної теми в періодичній пресі та на офіційних сайтах Інтернету.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:
- поглиблено визначення ПТБ життєдіяльності населення в суспільно-географічному форматі;
- дістали подальший розвиток існуючі класифікації НС природно-техногенного походження: за впливом на стан суспільно-географічного комплексу, за масштабами впливу, за характером нанесених суспільству збитків, за повторюваністю;
- визначено методичні підходи суспільно-географічного вивчення ПТБ життєдіяльності населення;
- вперше проведено районування території України за рівнем природно-техногенних небезпек;
- розроблено наукові підходи до подальшої розбудови регіональної системи ПТБ;
- обґрунтовано наукові суспільно-географічні засади удосконалення управління регіональними ризиками НС природного та техногенного характеру шляхом формування територіально орієнтованої системи її управління;
- розроблено серію картосхем, які характеризують рівень ПТБ України та дозволили здійснити її прогноз.
Обґрунтованість наукових положень, висновків і рекомендацій базується на створенні чіткої схеми методики суспільно-географічного дослідження природно-техногенної безпеки життєдіяльності населення, ефективному підборі системи показників цієї безпеки.
Оцінка та прогноз ризику НС природно-техногенного характеру здійснювались з використанням моделей теорії надійності, базувалось на застосуванні дискретного розподілу Пуассона, що надало нам можливість побудувати та дослідити математичну модель стану природно-техногенної суспільно-географічного комплексу України.
Наукове значення роботи полягає у виявлені та дослідженні суспільно-географічних аспектів вивчення природно-техногенної безпеки життєдіяльності населення. Виникнення, розвиток і подолання наслідків природно-техногенної ситуації мають просторовий аспект. Тому потрапляють в коло зацікавлення суспільної географії. Коло питань, які її цікавлять в аспекті природно-техногенної безпеки, є досить широким: вплив ризиків надзвичайних ситуацій на розвиток суспільно-географічних комплексів різних регіонів, комплексування видів людської діяльності, комплексно-пропорційний розвиток територій, територіальна організація природно-техногенної безпеки, територіальні аспекти організації, управління та моніторингу управління цією безпекою, вироблення регіональної державної політики у сфері природно-техногенної безпеки. Логіка розвитку суспільної географії, стан безпеки життєдіяльності людей в світі та Україні виокремлять в ряд приорітетних конструктивних напрямів дослідження суспільно-географічних аспектів національної безпеки життєдіяльності населення України. Вивченню однієї із складових цієї безпеки природно-техногенної вперше в суспільно-географічному вимірі присвячена дана робота.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути науковим підґрунтям проведення діяльності із зниження рівня природних та техногенних загроз в Україні, оптимізації управління природно-техногенною безпекою життєдіяльності населення України: реалізації державної політики у сфері природно-техногенної безпеки, її прогнозування та моніторингу. Основні положення і висновки можуть бути використаними відповідними комітетами та відділами Верховної Ради України, Кабінету міністрів України, Адміністрації Президента України, управліннями та відділами з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи обласних та районних державних адміністрацій для підвищення ефективності регулювання процесів з організації та управління природно-техногенною безпекою населення, розробки та реалізації заходів спрямованих на приведення гостроти ризиків природних та техногенних надзвичайних ситуацій до прийнятного рівня.
Одержані наукові результати використовувались Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України при виконанні Розробки теоретичних засад економічної та природно-техногенної безпеки в регіональному вимірі” та підготовці Загально-державної програми комплексного соціально-економічного розвитку територій що зазнали радіактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та місць компактного переселення громадян на 2003 2005 роки і період до 2010 року” переданої Міністерству України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи з метою направлення її у Верховну Раду України для прийняття відповідного Закону України (довідка №25/62-2-12 від 03.02.2004 р.).
Особистий внесок здобувача. Особисто автором визначено методичні положення та систему методів суспільно-географічного дослідження природно-техногенної безпеки життєдіяльності населення, з’ясовані деякі загальні особливості її територіальної організації. На основі проведеного суспільно-географічного районування території України за рівнем природно-техногенних небезпек зроблена оцінка ризику надзвичайних ситуацій природно-техногенного походження. Здійснено прогноз природно-техногенної безпеки життєдіяльності на найближчі 3 роки. Для різних територій розроблено рекомендації щодо поліпшення управління, моніторингу, визначено найнагальніші заходи щодо запобігання та усунення природних та техногенних загроз.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертації пройшли апробацію в рамках міжнародних науково-практичних конференцій Регіональні екологічні проблеми” ( Київ, квітень 2002 р.) й Географічна освіта і наука в Україні” (Київ, 27-28 березня 2003 р.) та Всеукраїнської конференції Історія міст і сіл Волині” (Коростень, лютий 2002 р.).
Публікації. Основні результати дисертації найшли своє відображення в 5 опублікованих наукових працях: 3 у збірниках наукових праць, що входять до затверджених ВАК України переліків наукових фахових видань, статті у матеріалах всеукраїнської конференції, публікації в тезах міжнародних конференції. Загальний обсяг публікацій 2,1 друк. аркушів.
Структура та обсяг роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації 202 сторінки, в т.ч. 19 рисунків, список використаних джерел, який складають 208 найменувань та 19 додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Дослідження природно-техногенної безпеки життєдіяльності населення є складною міждисциплінарною проблемою. Прояв природних та техногенних небезпек найчастіше пов’язаний із перетворенням природного середовища людиною. Між тим саме суспільно-географічні аспекти такої безпеки є найменш вивченими.
2. Під природно-техногенною безпекою життєдіяльності населення ми пропонуємо розуміти здатність суспільно-географічного комплексу зберігати такий стан природного середовища та техносфери, який забезпечує можливість його комплексно-пропорційного розвитку, своєчасно реагувати на природно-техногенні загрози, прогнозувати та попереджувати надзвичайні ситуації природного та техногенного характеру.
3. Негативний вплив НС дестабілізує розвиток території, обмін речовини, енергії та інформації в її межах. В основі дослідження природно-техногенної безпеки життєдіяльності населення полягає розуміння того, що:
- вона є головною складовою національної безпеки;
- природні та техногенні загрози є взаємодіючими та взаємозалежними, що збільшує масштаби та гостроту НС природно-техногенного походження;
- прояв зазначених небезпек має регіональний характер, що вимагає розробки та реалізації державної регіональної політики в сфері природно-техногенної безпеки.
4. Велику кількість чинників, які викликають природні та техногенні НС доцільно розділити на чотири групи: раптові стихійні лиха, техногенні аварії, повільнодіючі природні та антропогенні, організаційно-управлінські. Ліквідація організаційних та управлінських прорахунків в сфері безпеки шляхом їх автоматизації, дублювання, суворого контролю з боку держави та громадських організацій, широкого визнання переваги потреб в безпеці людини над будь-якими іншими єдино можливий шлях зниження рівня ризику НС до прийнятного.
5. Аналіз НС природно-техногенного походження, прогноз та моніторинг, представлення звітів про стан природно-техногенної безпеки життєдіяльності населення України потребують розширення підходів до практичного використання класифікації та типології природної й техногенних загроз. Крім традиційних (за походженням, масштабами впливу) варто розглядати їх за впливом на розвиток суспільно-географічних комплексів, характеру нанесених збитків, тривалістю дії негативних наслідків, підпадання під рівні територіального управління, за причинною зумовленістю, терміном протікання аварії.
6. Одним з найбільш складних питань залишається вирішення проблеми оцінки ризику та наслідків природно-техногенних небезпечних подій. Показники природно-техногенної безпеки не є узгодженими та універсалізованими. Потребує значної кореляції структура збору та обробки первинної інформації в сфері моніторингу цієї безпеки. Найбільш ефективним щодо поліпшення прогнозування природно-техногенної безпеки життєдіяльності населення є впровадження використання при його здійсненні моделей теорії надійності.
7. Для оцінки стану ПТБ на регіональному рівні найбільш ефективним є використання показників, які відображають кількість об'єктів та джерел підвищеної небезпеки природного та техногенного походження, площа зон імовірного поширення негативних наслідків НС, кількість людей, які можуть постраждати, можливі матеріальні збитки від НС, ймовірність загибелі людей внаслідок прояву НС; ризик виникнення НС.
8. В основі суспільно-географічних досліджень природно-техногенної безпеки життєдіяльності населення лежить аналіз впливу цієї безпеки на всі складові суспільно-географічного комплексу з урахуванням взаємозв’язків, пріоритету безпеки людини та концепції прийнятного ризику. Для такого дослідження найдоцільніше використовувати такі спеціальні методи як районування території за рівнем природно-техногенних небезпек, що забезпечує просторовий аналіз цих небезпек та розробку рекомендацій щодо його підвищення, таксонування, яке забезпечує виявлення регіональної природно-техногенної безпеки країни, моделювання, за допомогою якого досягають високого рівня достовірності прогнозування та доцільності запропонованих заходів із підвищення рівня природно-техногенної безпеки, картографування, регіональний та локальний аналіз високий рівень аналізу та відображення стану зазначеної безпеки, прогнозування.
9. Техносфера в межах України перенасичена об’єктами підвищеної небезпеки (8211). Найбільше їх серед підприємств гірничо-видобувної промисловості, паливно-енергетичного комплексу, хімічної та нафтохімічної промисловості, лісовиробничого, транспортного, гідродинамічного комплексів. Більшість серед об’єктів підвищеної небезпеки державної та колективної власності (78%) внаслідок надзвичайно нераціональної приватизаційної політики держави.
Нераціональне розміщення промислових потужностей в межах України обумовило високу ступінь концентрації об’єктів підвищеної небезпеки. Близькість таких об’єктів несе загрозу виникненню ланцюгових НС.
10. Стан техногенної безпеки життєдіяльності населення є у високій мірі керованим. Виникнення НС техногенного характеру завжди пов’язані з недоліками організації та управління зазначеною безпекою.
Затяжна криза суспільного розвитку України на рівні з потужним промисловим комплексом, зорієнтованим на важкі та техногенно-небезпечні галузі, викликають високий рівень ризику НС техногенного походження. Низька ефективність реструктуризації господарського комплексу нашої країни визначає провідну роль в його межах галузей з великою кількістю об’єктів підвищеної небезпеки: великі об’єкти енергетики, об’єкти, на яких використовують, виробляють, транспортують або зберігають сильнодіючі отруйні речовини, вибухо- та пожежонебезпечні речовини, аварійні шахти, гірничі розрізи, накопичення великої кількості промислових відходів (більше 5 млрд. тон)
Найбільш небезпечними щодо розвитку НС техногенного характеру в Україні є Дніпропетровська, Донецька, Луганська та Львівська області. Вищий за середній по країні в Київській, Кіровоградській, Полтавській областях та областях, які мають безпосередній вихід до морів.
11. Серед НС викликаних дією природних загроз найбільш загрозливими в Україні є НС пов’язані із катастрофічними повенями, паводками, метеорологічними загрозами, а також зсувами, карстом, підтопленням, пожежами в екосистемах, поширенням небезпечних інфекційних хвороб.
Найбільш небезпечними у відношенні природної безпеки життєдіяльності населення в Україні є Закарпатська, Львівська, Чернівецька області, високий рівень характерний також для ІваноФранківської області.
12. До районів з високою мірою взаємопоєднання різноманітних ризиків природного та техногенного характеру належать: Західний паводко-, зсуво-, карсто-, сейсмо-, вибухо-, пожежо-, хімічнонебезпечний з високою загрозою виникнення НС пов’язаних метеорологічними небезпеками й лісовими пожежами та Центральний радіаційно-, хімічно-, вибухо-, пожежо-, повене-, зсувонебезпечний з високою загрозою виникнення НС на об’єктах гідродинамічного комплексу. В межах цих районів необхідно виконати ряд наукових досліджень, спрямованих на розкриття в найбільш глибокій мірі взаємозв’язків між природними та техногенними загрозами, їх комплексним моніторингом та попередженням.
До районів з переважанням техногенних ризиків над природними належить Східний вибухо-, пожежо-, хімічно-, зсуво-, карстонебезпечний з високою загрозою виникнення НС метеорологічного характеру. Він потребує реструктуризації промислового комплексу в напрямку послаблення тиску на довкілля, вилучення максимальної кількості об’єктів підвищеної небезпеки, підвищення рівня безпеки життєдіяльності його мешканців.
13. Напрацювання та реалізація державної політики у сфері безпеки не відповідає потребам сьогодення. Вкрай недосконалою є система управління природно-техногенною безпекою, яку характеризує відомчий, а не найбільш ефективний територіальний підхід до реалізацій зазначеної вище безпеки.
Нормативні акти у сфері природно-техногенної безпеки життєдіяльності населення залишаються неповними та суперечливими, хронічно недоукомплектовуються та недофінансовуються державою службою системи запобігання природно-техногенним НС, бракує фахівців високої кваліфікації у цій сфері, недосконалою залишається система зв’язку, оповіщення та інформатизації, незадовільним є стан багатьох інженерно-технічних засобів та споруд в господарському комплексі, не вдається ніяк сформувати необхідних резервів для попередження та мінімізації негативного впливу НС, не здійснено належного рівня паспортизації території та об’єктів щодо їх безпечності, не розроблено державної програми науково-технічного забезпечення захисту населення, низьким залишається рівень освітянської та пропагандистської роботи у сфері безпеки.
Практично не сформованою залишається державна політика у сфері безпеки в регіональному розрізі найбільш ефективна для її реалізації.
14. В найближчі роки варто очікувати збільшення кількості НС природно-техногенного характеру в Україні (0,0036 таких ситуацій на км2 країни найближчі 3 роки). Найбільш вірогідними вони є в межах Східного вибухо-, пожежо-, хімічно-, геологонебезпечного характеру (0,0067 відповідно), Західного паводко-, геолого-, техногеннонебезпечного (0,005) та Центрального техногенно-, зсувонебезпечного з високою загрозою виникнення НС на об’єктах гідродинамічного комплексу (0,0034) - особливо Нижньо-Дніпровського його підрайону (0,0041) та Південного геолого-, техногеннонебезпечного з високою загрозою виникнення НС на об’єктах комунального господарства та об’єктах, пов’язаних з небезпекою виробництва (0,0037).
Найбільша загроза виникнення НС природно-техногенного характеру існує у Львівській (0,0097) та Донецькій адміністративних областях України (0,0092).
15. Найбільш ефективна, комплексна та конкретизована має бути діяльність з управління природно-техногенної безпеки на рівні районів виділених нами за рівнем природно-техногенних небезпек.

Центри із запобігання природно-техногенним небезпекам у кожному районі на основі аналізу чинників, виокремлення джерел та об'єктів підвищеної небезпеки, паспортизації ризиків регіонів, їх моніторингу, формування матеріальних, фінансових, людських резервів, ефективної взаємодії з підприємцями, громадськими організаціями здатність значно знизити рівень ризику НС природного та техногенного походження.

СПИСОК ВИКОРИСАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аварии и катастрофы: предупреждение и ликвидация последствий. Кн.5. М.: Изд-во АСВ”, 2001. 415с.
2. Александров А.Н., Касимов А.М. Проблемы оценки эффективности использования класса опасности промышленных отходов // Материалы конференции Економічна доцільність та нормативно-правова забезпеченість переробки відходів” (27-30 травня 2002р., м. Ялта). К.: Знання, 2002. С. 13 21.
3. Александров В., Підойніцин В. Про деякі проблеми паспортизації потенційно-небезпечних об’єктів // Надзвичайна ситуація, 2002р. №3 С. 37 38.
4. Алексеев Н.А. Стихийные явления в природе: проявление, адекватность защиты. М.: Мысль, 1988. 254с.
5. Андреева Н.Н. Организация и экономические инструменты обеспечения ресурсно-экологической безопасности промышленных транспортных комплексов. Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук. Ин-т проблем рынка и экономико-экологических исследований. О., 1997. 251л.
6. Андреева Н.Н., Харичков С.К. Экологоориентированые инвестиции в системе ресурсно-экологической безопасности / НАН Украины Ин-т рынка и экономико-экологических исследований. О., 2000г. 196с.
7. Антипьев В.Н., Долговых В.Л. Экспертиза промышленной безопасности нефтегазовых объектов как контролиющий фактор риска и энергоресурсообеспечения // Материалы международного совещания Энергоресурсосберигающие технологии в нефтегазовой промышленности России” (18-19 сентября 2001, г. Тюмень). Ч.1. Под общ. ред. Ковлинского И.М., Земенова Ю.Д. Тюмень: ТюмГНГУ, 2001 С. 144 151.
8. Архипова Н.И., Кульба В.В. Управление в чрезвычайных ситуациях 2-е из-е., перераб. и доп. М.: Российский гуманитарный ун-т, 1998. 175с.
9. Багнюк В. Глобалізм і екологія // Надзвичайна ситуація, 2002р. №3 С. 52 55.
10. Безпека в надзвичайних ситуаціях. Надзвичайні ситуації природні. Чинники фізичного походження. Терміни та визначення. К.: "Держстандарт України”. 2001. 20с.
11. Белова И.В. Экономическая оценка последствий радиоактивного загрязнения окружающей среды (на примере аварии на ЧАЭС). Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук. Сумской гос. ун-т. Сумы, 1996. 212л.
12. Бєлявцева О.М. Соціально-економічні та правові аспекти управління природокористуванням в регіоні. Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук Харківський держ. ун-т. Харків., 1997. 169л.
13. Білан В.П. Регіональні осбливості розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв в Україні // Природокористування і охорона навколишнього середовищи. Зб. наук. праць. К., 1998. С. 105 116.
14. Болотин В.В. Применение методов теории вероятностей и теории надёжности в расчётах сооружений. М.: Стройиздат, 1971. 251с.
15. Буравльова С.П. Нова еколого-економічна політика // Екотехнології і ресурсозабезпечення. К.: ІГ НАН України, 1998. №3. С. 33 37.
16. Бутківський В. Для попередження надзвичайних ситуацій та реагування на них потрібна належна законодавча база // Надзвичайна ситуація, 2003р. №1. С. 41 44.
17. Бутрим О.В. Оцінка ризику техногенних надзвичайних ситуацій в регіональному вимірі і механізми регулювання екобезпеки // Природокористування і охорона навколишнього середовищи. Зб. наук. праць. К., 1998. С. 116 125.
18. Бутрим О.В. Розвиток і розміщення потенційно-небезпечних виробництв у містах України та їх вплив на економіку техногенно-екологічної безпеки. Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України. К., 1998. 239л.
19. Быстряков И.К. Эколого-экономические основы развития производительных сил (теория и методология). Дисертация на соискание учёной степени доктора економических наук НАН Украины, Совет по изучению производственных сил Украины. К., 1997 . 354л.
20. Вахрушев Б.О. Регіональні проблеми геоекологічного вивчення карсту Криму // Регіональні екологічні проблеми: Зб. наук. праць. К.: ВГЛ Обрії”, 2002. С. 50 51.
21. Взрывные явления. Оценка и последствия.: В 2-х кн. Пер. с англ. / Бейкер У. и др.; под ред. Зельдовича Я.Б., Гельфанда Б.Е. М.: Мир, 1986. 121с.
22. Вихтин А.К. Меры безопаснсти при ликвидации последствий стихийных бедствий и производственных аварий. М.: Энергоатомиздат, 1984. 288с.
23. Відоменко О.І. Економіко-екологічні аспекти техногенно-природної безпеки прикордонних регіонів (на прикладі західних областей України). Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України. К., 1999 . 227л.
24. Відоменко О.І. Основні напрямки управління природно-техногенною безпекою територій // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України Матеріали міжнародної науково-практичної конференцїї. К.: Знання, 1999, Ч.4. 1999. С. 49 51.
25. Відоменко О.І. Розміщення джерел техногенного ризику в Поліському регіоні України // Природокористування і охорона навколишнього середовищи. Зб. наук. праць. К., 1998. С. 79.
26. Влияние энергетического фактора на экономическую безопасность регионов Российской Федерации / Благодатских В.Г., Богатырёв Л.Л., Бушуева В.В. и др.; Татаркин А.И. (отв. ред.) Екатеринбург: Изд-во Уральского ун-та, 1998. 228с.
27. Волошин С.М. Територіальна організація потенційно-небезпечного промислового виробництва. Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України. К., 1999. 167л.
28. Гапонов В.Л. К вопросу безопасности пуска РоАЕС // Безопасность жизнедеятельности. Охрана труда и окружающей среды: Межвуз. сб. науч. тр. (междунар.). Ростов н/Д, 2000. С.30 32.
29. Гардашук Т.В. Екологічна політика та екорух. Сучасний контекст. К.: ТОВ ВПЦ Техпринт”, 2000. 126с.
30. Глобалізація і безпека розвитку / Білоус С.Г., Лук’яненко Д.Г., Гончаренко М.О. та ін.; Білоус О.Г. (наук. ред.), НАН України, Ін-т світової економіки і міжнародних відносин, КНЕУ. К., 2001. 734с.
31. Голіков А.П., Черномаз П.О., Казакова Н.А. Словник-довідник суспільно-географічних термінів. Харків, 2001. 48 с.
32. Головко В.В. Особливості розвитку розміщення небезпечних виробництв // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України Матеріали міжнародної науково-практичної конференцїї. К.: Знання, 1999, Ч.2. 1999. С. 55 57.
33. Горалік Л.М. Методичні основи функціонування потенційно небезпечних виробництв // Природокористування і охорона навколишнього середовищи. Зб. наук. праць. К., 1998. С. 162 170.
34. Гордієнко М. Нові ідеї інновацій переробки та економіки відходів // Матеріали конференції Економічна доцільність та нормативно-правова забезпеченість переробки відходів” (27-30 травня 2002р., м. Ялта). К.: Знання, 2002. С. 84.
35. Грановский Э.А., Лыфарь В.А. Моделирование промышленных аварий. Последствия и риск // Бюллетень пожарной безопасности. №1., 2001. С. 14 16.
36. Грец О.П. Эколого-социально-економическая експертизи территории (на примере большого Севастополя). Диссертация на соискание учёной степени кандидата географических наук. Симферопольский гос. ун-т. Симферополь, 1999. 280л.
37. Грищенко А., Макаровский Е., Червонёв И., Шершов И. Промышленные отходы и окружающая среда в современном мире. Учебное пособие // Управление пром. отходами, кн.1, ч.1 Харьков: РИП Оригинал” 2000. 80с.
38. Губський Б.В. Економічна безпека України: методологія, виміри, стан і стратегія забезпечення. К., 2001р. 122с.
39. Данилишин Б. М. Природно-техногенні катастрофи. К., 2001. 260с.
40. Данієв Ю.Ф., Ладигін І.П., Фалько Л.В., Чумін Г.В. Експертні методи і завдання безпеки життєдіяльності населення // Матеріали І Регіональної науково-практичної конференції Безпека життєдіяльності населення: проблеми та шляхи їх розв’язання: Економіка природокористування”. Зб. наук. праць . Дніпропетровськ, 1995. С. 54 56.
41. В.С. Джигирей, В.Ц. Жидецький. Безпека життєдіяльності. Л.:Афіша,1999. 238с.
42. Директива совета 96/82/ЕС. О определении опасностей крупных аварий, связанных с опасными веществами. Брюссель, 9.12.96. 43с.
43. Діагностування трубопроводів технолічного і енергометричного обладнання нафтової та газової промисловості. Х., 2000р. 129с.
44. Добыча и переработка урановых руд в Украине: Монография. К.: АДФ” Украина”, 2001. 238с.
45. Довідник з цивільної оборони. Складений Міговичем Г.Г. К.: ЗАТ Укртехногрупа”, 2001. 328с.
46. Економіко правові і екологічні засади приватизації потенційно небезпечних підприємств / Дорогунцов С.І., Ковтун В.В., Степаненко А.В., НАН України Рада по вивченню продуктивних сил України, Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. К.: Логос, 1998. 171с.
47. Економіко-екологічні проблеми територіальної організації виробництва і природокористування / Борщевський П.Г. (ред.). К.: Лібра, 1996. 208с.
48. Економіко-правові і екологічні засади приватизації потенційно небезпечних ситуацій / Дорогунцов С.І., Ковтун В.В., Степаненко А.В. К.: Лотос, 1998. 161с.
49. Естественно-экономические основы оптимизации экосреды: В 3-х кн. / Горев Л.И., Дорогунцов С.И., Хвесик М.А. К.: Либідь, 1994. - К.1. 238с.
50. Євдокимова А.В. Формирование системы эколого-экономических показателей при переходе на устойчивое развитие региона. Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук. Сумской гос. ун-т. Сумы, 1998. 178л.
51. Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження / Дорогунцов С.І., Гречанінов В.Ф. (наук. кер.); НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України. К.,1999. 121 с.
52. Закон України Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 2002. №12: Законодавство України про надзвичайні ситуації. К., 2002. С. 267 288.
53. Закон України Про класифікацію надзвичайних ситуацій” // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 2002. №12: Законодавство України про надзвичайні ситуації. К., 2002. С. 20 23.
54. Законодательные и нормативные акты стран СНГ по проблемам чрезвычайных ситуаций // Материалы государств участников СНГ в области предупреждения и ликвидации чрезвычайных ситуаций. М., 2001. 308с.
55. Законодательство стран СНГ по проблемам чрезвычайных ситуаций // Материалы государств участников СНГ в области предупреждения и ликвидации чрезвычайных ситуаций. М., 2000. 432с.
56. Заставецька О.В., Кузишин А.В., Мариняк Я.О., Флінта Н.І. Проблеми управління природокористуванням в обласному регіоні // Регіональні екологічні проблеми: Зб. наук. праць. К.: ВГЛ Обрії”, 2002. С. 89 91.
57. В. Зацарний. Плоди дерева безпеки” // Надзвичайна ситуація - № 9, 2000. с.40 43.
58. Зелёная Л.М. Экономико-экологическое регулирование эксплуатации энергетических объектов Украины. Дисертация на соискание учёной степени кандидата економических наук НАН Украины, Совет по изучению производственных сил Украины. К., 1997 . 172л.
59. Казаков В.Л., Шипунова В.О. Особливості надзвичайних ситуацій у гірничо-промислових регіонах // Регіональні екологічні проблеми: Зб. наук. праць. К.: ВГЛ Обрії”, 2002. С. 149 151.
60. Калінін В.І., Чумак Д.М. Про стан геологорозвідувальних робіт і оцінки геологічної сировини // Природокористування і охорона навколишнього середовищи. Зб. наук. праць. К., 1998. С. 156 159.
61. Кирич Н.Б. Удосконалення економічних механізмів організації безпеки життєдіяльності населення відтворення здоров’я людей рекреаційними засобами (на прикладі Тернопільської області). Автореф. дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук. Хмельницький, 1998. 16л.
62. Кобзарь Ю.М. Оцінювання екобезпеки регіонального промислового виробництва // Природокористування і охорона навколишнього середовищи. Зб. наук. праць. К., 1998. С.209 223.
63. Кобзарь Ю.М., Хлобистов Є.В. Методичні основи оцінки збитків від надзвичайних ситуацій // Природокористування і охорона навколишнього середовищи. Зб. наук. праць. К., 1998. С.178 180.
64. Ковалевская Ю.Н. Стихийные бедствия и катастрофы. Рига, 1986. 107с.
65. Ковтун В.В. Промисловий комплекс України / Економіка екологія географія / Програма для вищих навчальних закладів. Нац. пед. ун-т імені М. Драгоманова. К.: Логос, 1998. 54с.
66. Козлов В.Ф. Справочник по радиационной безопасности. М.: Энегроатомиздат, 1991. 61с.
67. Козьменко О.В. Система страхования экологических и катастрофических рисков. Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук. Сумской гос. ун-т. Сумы, 1998. 184л.
68. Козьменко С.Н. Управление чрезвычайными ситуациями в условиях ограничения инвестиционных ресурсов. Диссертация на соискание учёной степени доктора экономических наук. Сумская академия банковского дела. Сумы,1997. 359л.
69. Колличественные подходы к оценке безопасности // Проблемы взаимодействия человека и природы. М., 1989. С. 45 48.
70. Кононенко О.Ю. Основні тенденції розвитку техногенно-екологічних загроз для навколишнього середовища та населення України // Регіональні екологічні проблеми: Зб. наук. праць. К.: ВГЛ Обрії”, 2002. С. 293 294
71. Корнійчук М.Т., Совтус І.К. Ризик і надійність. Економіко-стохастичні методи і алгоритми побудови та оптимізації систем. К., 2000р. 210с.
72. Котляревский В.А., Шаталов А.А., Ханухов Х.М. Безопасность резервуаров и трубопроводов. М.: Экономика и информатика”, 2000. 552с.
73. Кузьмин Н.И., Романов С.В. Риск и безопасность с точки зрения системной динамики. М, 1987. 211с.
74. Кущ Л. Шахту закрити. А людей викреслити?.. // Голос України. 18.04.2003. №75 (3075) С. 12.
75. Лебідь Н.П. Соціально-екологічні аспекти розвитку території (суспільно-географічне дослідження на прикладі України). Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата географічних наук НАН України, Ін-т географії К., 2000. 18л.
76. Левейкіна В.С. Вдосконалення управління регіональною системою екологічної безпеки населення. Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України. К., 2000. 204л.
77. Лінич Л.Г., Ганна В.М. Проблеми реорганізації процесій на підприємствах України // Регион, город, предприятие в условиях переходной