ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ДЛЯ ПОТРЕБ ІНОЗЕМНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ (в контексті українсько-польських туристичних звязків) : ТУРИСТИЧЕСКИЕ РЕСУРСЫ Для нужд ИНОСТРАННОГО ТУРИЗМА В УКРАИНЕ (в контексте украинской-польских туристических связей)



  • Название:
  • ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ДЛЯ ПОТРЕБ ІНОЗЕМНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ (в контексті українсько-польських туристичних звязків)
  • Альтернативное название:
  • ТУРИСТИЧЕСКИЕ РЕСУРСЫ Для нужд ИНОСТРАННОГО ТУРИЗМА В УКРАИНЕ (в контексте украинской-польских туристических связей)
  • Кол-во страниц:
  • 192
  • ВУЗ:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • Год защиты:
  • 2004
  • Краткое описание:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА



    На правах рукопису



    МОКЛЯК АНДЖЕЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

    УДК 911.3:338.48(477)



    ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ
    ДЛЯ ПОТРЕБ ІНОЗЕМНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ
    (в контексті українсько-польських туристичних зв¢язків)




    11.00.02 економічна та соціальна географія


    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
    географічних наук







    Науковий керівник
    Яценко Б.П.
    д.геогр. н., проф.






    КИЇВ 2004











    ВСТУП

    Актуальність теми. Роль туристичної індустрії в економіці більшості європейських країн швидко зростає. Всесвітня організація туризму (ВТО) подає інформацію, що зростання туристичного руху в 1995-2000 рр. у країнах Східної Європи було в середньому на рівні 4,8% щороку. Вважається, що до 2007 р. доходи від туризму в цьому регіоні збільшаться удвічі, а кількість робочих місць у туризмі зросте майже на 6 млн.
    На цьому фоні багата туристичними ресурсами Україна виглядає досить скромно. Використання значного рекреаційно-туристичного потенціалу України залежить як від активної підтримки уряду та місцевих органів влади, так і від розробки системи наукового та рекламно-інформаційного просування національного туристичного продукту на зовнішньому ринку. Одним з таких ринків є польський.
    Наші держави останнім часом зробили чимало кроків на шляху подальшого розвитку добросусідських відносин. Зацікавленість народів історією (часто спільною), культурою, природою є сприятливим фактором розвитку взаємних туристичних потоків.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота зроблена у відповідності до напрямку наукової діяльності кафедри країнознавства і туризму Київського національного університету імені Тараса Шевченка, відповідає науковим планам кафедри (тема 97121, № держреєстрації 0197U003170).
    Мета і завдання роботи. Мета дисертаційної роботи полягає в дослідженні туристичних ресурсів України в контексті розвитку іноземного туризму. Для досягнення мети поставлено такі завдання:
    - розкрити роль туризму як сучасного суспільного явища;
    - обгрунтувати типологію туристичних ресурсів України з точки зору іноземного туризму;
    - дослідити закономірності розміщення туристичних ресурсів України;
    - розробити оригінальну методику дослідження комплексу міжнародного туризму України;
    - охарактеризувати туристичні регіони України з точки зору рівня забезпеченості й різноманітності ресурсного фонду;
    - порівняти плюси і мінуси комплексу міжнародного туризму України з точки зору польських туристів і туристичних підприємств;
    - виявити найбільш привабливі об¢єкти і місцевості України для потреб іноземного туризму;
    - визначити стратегію і напрямки вдосконалення українського туристичного продукту для в’їзного туризму.
    Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є комплекс міжнародного туризму України. Предмет дослідження - туристичні ресурси для потреб іноземного туризму в Україні.
    Методологія, методи, використані матеріали. Методологічною основою дисертаційного дослідження є не лише головні положення теорії суспільної географії, але й наукові розробки теоретичних і прикладних питань рекреаційної географії українських (О.О.Бейдик, М.М.Блага [10], Л.І.Водопай [21], В.К.Євдокименко [39], О.О.Любіцева, О.М.Маринич [71], П.О.Масляк і П.Г.Шищенко [72], М.Д.Пістун [88 і 89], О.І.Шаблій [121]) та зарубіжних (В.А.Квартальнов [49 і 50], Х..Борне і А.Доліньські [126], Р.Ханас і Й.Червіньський [128], А.Дилєвскі [130], В.Ґаворецкі [131], Й.Єнджейчак [132], Н.Лесюв [138], Й.Новак і С.Сорока [142], М.Ольшаньскі і Р.Римаровіч [143], О.Роґалєвскі [152], В.Серчик [153], Т.Скальска [162]) вчених. При виконанні роботи використані також емпіричні матеріали численних українських джерел: статистичних матеріалів, туристичних довідників, монографій, енциклопедій [37, 52, 73, 78, 87, 90, 103, 119], а також опрацювання з галузі історії, археології, історії мистецтва, природознавства, релігії, фольклору тощо, в тому числі публікації в періодичних виданнях [19, 23, 25, 27, 28, 29, 31, 33, 41, 43, 45, 46, 51, 54, 67, 69, 70, 76, 77, 83, 86, 87, 95, 96, 100, 101, 115, 120, 122, 162].
    Основним методологічним підходом у роботі є системно-структурний, який і визначив логічну послідовність використання конкретних спеціальних методів: графового, математико-статистичних, картографічних, районування. Реалізація запропонованої методики базується на широкому застосуванні даних анкетування, проведеного серед туристичних підприємств та туристів під час експедицій.
    Наукова новизна проведеного дослідження полягає в наступному:
    - отриманні нових теоретичних знань про структуру та закономірності розвитку туристичних ресурсів;
    - розробці нових методів досліджень;
    - оцінці та систематизації чинників, що визначають привабливість комплексу міжнародного туризму України;
    - побудові уявлень про імовірний розвиток туризму в Україні;
    - обгрунтуванні системи рекомендацій по залученню польських споживачів на український туристичний ринок;
    - визначенні напрямків подальшого вдосконалення туристичної індустрії України та пріоритетних завдань для збільшення туристичних потоків;
    - класифікації територій і місцевостей для потреб іноземного туризму в Україні з метою точного вказання місць та територій, на яких туристичний продукт повинен вдосконалюватися в першу чергу;
    - туристичній регіоналізації України для потреб іноземного туризму з позиції польського споживача.
    Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони не лише збагачують теорію рекреаційної географії, а і створюють підґрунтя для подальших подібних досліджень. Особливу практичну цінність мають методичні основи дослідження привабливості туристичних ресурсів України.
    Результати дисертаційної роботи можуть бути використані зацікавленими державними установами або туристичними підприємствами для поповнення інформаційної бази з наступним практичним застосуванням.
    Особистий внесок дисертанта у розробку наукових результатів, що виносяться на захист. Сукупність отриманих наукових результатів є авторським узагальненням концептуальних засад формування комплексу міжнародного туризму України. На основі вивчення туристичних ресурсів та попиту на них з боку іноземних (зокрема польських) туристів запропоновано стратегію і тактику розвитку в’їзного туризму в Україні.
    Дисертаційне дослідження є одноосібно написаною науковою працею, а одержані в роботі результати є власністю автора і його внеском у суспільну географію.
    Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні теоретичні та методичні положення та висновки доповідалися на: конференції Туризм - перспективи розвитку” (Краків, 1998), конференції Теорія науки і освіти в Україні" (Киів, 2000), засіданні Польсько-українського інституту (Київ, 2001).
    Публікації. За результатами дослідження опубліковано 3 наукові праці у фахових виданнях загальним обсягом 0,9 д. а. (у т.ч. 0,9 д.а. авторські).
    Обсяг і структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Дисертація викладена на 179 сторінках тексту, включає 31 таблицю, має 8 додатків. Список використаних джерел налічує 164 найменувань, в тому числі 41 латиницею.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    В результаті впливу багатьох факторів міжнародний туризм за порівняно короткий строк пройшов у своєму розвитку від аристократичного” в XIX - на початку XX ст. до стадії масового” туризму кінця XX-початку XXI ст. У наш час переміщення людей в туристичних цілях охопило всі країни земної кулі, і завдяки йому культурні контакти між людьми з різних країн стають повсякденною реальністю. Міжнародний туризм є активним джерелом надходжень іноземної валюти і здійснює вплив на платіжний баланс країн. Крім впливу на економіку багатьох країн, міжнародний туризм впливає на їх соціальне і культурне середовище. Можна з упевненістю стверджувати, що міжнародний туризм допомагає їх трансформації та демократизації.
    Туристичні ресурси є важливою передумовою становлення і розвитку туристичної індустрії, а відповідно і місця, яке посідає держава на світовому туристичному ринку. Що стосується України, то варто зауважити, що при наявності величезної кількості цінних природних та історико-культурних ресурсів, туристична сфера держави (зокрема, інфраструктура) потребує значних капіталовкладень, а управлінська структура, незважаючи на успіхи останніх років, - подальшого вдосконалення. Вже приблизна характеристика краєзнавчих ресурсів свідчить про їх багатство та різноманітність на території України. Слід, однак, зазначити, що ці ресурси часто зруйновані або не пристосовані до використання туристами. В Україні є багато в більшій чи менший мірі зруйнованих замків, фортець і церков. Можна нарахувати понад 1500 архітектурних пам’яток, багато з яких чекають на реставрацію та адаптацію для потреб сучасного туристичного руху. Їх недостатнє фінансування є на даний момент головним бар’єром, який затримує подібні дії. Без рішучої політики держави, спрямованої на врятування пам’яток історії, ці об’єкти ще довго можуть чекати кращих часів.
    Не можна тут обминути увагою вражень про естетику культурного ландшафту і збереження його тотожності та регіональних особливостей. На цей чинник особливо звертають увагу іноземні туристи, які не будуть цікавитися палацом, оточеним бридкою, занедбаною забудовою чи містами, в яких панує архітектурний хаос.
    Слід підкреслити, що крім вищезгаданих проблем важливим елементом покращення образу Українi серед іноземних туристів є створення і утримання на належному рівні т.зв. малих елементів туристичної інфраструктури, чистоти міст, встановлення відповідної кількості дороговказів, що показують дорогу до головних туристичних об’єктів (українською та англійською мовами) і т.д.
    Відвідувачі музеїв вимагають атрактивного представлення експонатів, які в них знаходяться. Багато музеїв в Україні не відповідають цим вимогам. Більшої уваги місцевої влади вимагають кладовища, особливо ті, які є місцем спочинку видатних людей. Значних фінансових витрат потребує також модернізація інституцій, що займаються показом об’єктів природи. Погане враження на туристів справляє, наприклад, вигляд відвідуваних ними зоопарків. Поліпшення стану експонатів вимагають також ботанічні сади, дендропарки, печери та ландшафтні ресурси. Задоволення потреб у цій сфері вимагає підтримки ініціатив т.зв. малого бізнесу”, як це відбувається у країнах Західної Європи.
    Недостатність фінансування, спрямованого на розширення готельної бази, є сьогодні головною перешкодою, яка затримує розвиток туристичної інфраструктури в Україні. Належне транспортне обслуговування туристичного руху вимагає заміни великої частини використовуваного сьогодні в значній мірі зношеного парку автотранспорту та рухомого складу залізниці. Недостатня транспортна доступність України є однією з перешкод, що обмежують розвиток туризму.
    Будівництво доріг повинно супроводжуватись модернізацією та розбудовою пунктів переходу через кордон, перебудовою під’їзних доріг до цих КПП, а також збільшенням їх кількості з метою уникнення концентрації всього руху на існуючих сьогодні переходах. Необхідним є також розширення мережі міжародних летовищ у Києві, Харкові, Львові, Одесі, Дніпропетровську та Сімферополі.
    Захист інтересів клієнтів і одночасно зміцнення довіри до організаторів туризму вимагають певних дій, спрямованих на захист від недоброчесності надавачів послуг, поганої якості послуг та неплатоспроможності фірм.
    Необхідна державна підтримка розвитку т.зв. доповнюючої туристичної інфраструктури (лижні та інші підйомники, пункти прокату велосипедів, човнів, водних лиж та іншого спеціалізованого спорядження, крамниці з сувенiрами, а також з виробами народного ремесла, можливість польоту на повітряних кулях, можливість позичання коней).
    У підсумку як теоретики, так і практики згодні з тим, що обсяги туристичного руху у випадку іноземних туристів обмежуються передусім стандартом пропонованих послуг, культурою обслуговування та рівнем цін на послуги. Розвиток туристичної інфраструктури в напрямку створення відповідної пропозиції послуг на рівні, що відповідав би сучасним нормам вимог до цих послуг, є чинником, відповідальним за зростання туристичного руху. Наявність як осіб, що прагнуть до індивідуального туризму, так і тих, хто воліє подорожувати в організованих групах, вимагає створення, крім сучасних фондів розміщення та бази харчування, також розвинених систем інформації та бронювання готелів і квитків. Представлення цінностей України вимагає масштабної реклами, здійснюваної за допомогою багатьох носіїв інформації та організованої там, де є великі групи потенційних споживачів української туристичної пропозиції. Велике значення мають також маркетингові дослідження, просторове планування, а ще підготовка та перепідготовка кадрів на різних рівнях. Синхронний розвиток усіх елементів туристичної інфраструктури, забезпечений відповідним втручанням держави, є необхідною умовою використання того шансу, яким для України є туризм.
    Сьогодні Україна не відіграє значної ролі в міжнародному туристичному русі. Однак робляться кроки, спрямовані на зміну такого стану речей. На початку 90-х рр. ХХ ст. Україна отримала реальні економічні механізми для конкуренції на міжнародному туристичному ринку. Туризм як галузь економіки, яку не вдалося однозначно окреслити, не увійшов до привілейованих груп ринкової економіки, що народжується. Над можливостями швидкого розвитку нависла ментальність важких грошей”, які раніше заробляли на металургії, машинобудуванні тощо. Важко на протязі кількох років змінити ментальність людини, а тим більше створити по-сучасному керований продукт міждисциплінарного характеру. Туризм не створив собі достатньо дієвого лоббі, щоб сьогодні, через більш ніж десятиліття, можна було говорити про великі масштаби розвитку туристичного продукту. Туризм в Україні є галуззю, яка однією ногою ще стоїть у минулому і вимагає дуже швидкого системного розв’язання. Якщо озирнутися навколо, можна помітити, що сектор ринку приватних туристичних продуктів не чекав на зміни. Маючи на увазі свій інтерес, приватний туристичний сектор розвиває державний продукт, використовуючи багатство туристичних цінностей. Успіх українського туризму залежить від державної адміністрації. Туристична галузь пристосовує свої пропозиції до сучасного попиту.
    Перед Україною стоїть багато завдань у справі розвитку туризму. Важко говорити про значний розвиток туризму, доки держава не впорається спочатку з проблемою безпеки, будівництвом автострад і доведенням до європейського стандарту української залізниці. Якщо Прагу щороку відвідують кільканадцять мільйонів туристів, то це відбувається значною мірою тому, що це місто знаходиться у двох годинах їзди від колишньої залізної завіси. На жаль, Україна знаходиться набагато далі.
    Чергова проблема - це український індивідуалізм, тобто опір проти консолідації. Вартість продукту залежить від системи координації та управління. Нестача know-how, відповідної інфраструктури та освічених кадрів призводить до того, що стан українських туристичних пропозицій можна окреслити як численні, але самотні острови в океані. Сьогодні потрібно об’єднати їх в архіпелаг. Усе регулює ринок та зовнішня конкуренція. За наявності відібраного списку потенціалу цінностей, суть розв’язання проблем українського туризму полягає в точному окресленні ніши ринкових пропозицій. На щастя, на ринку весь час відбувається еволюція і весь час з’являються нові моди і потреби. Такі ніши слід окреслити за допомогою експертів і належним чином використовувати. У своїх міграціях світ не може обминати найбільшу за площею та ще й серединну країну Європи. Україна має козирі, яких не мають інші країни, а туризм є сприятливим грунтом для інновацій.






    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Бабарицька В.К. Територіальна організація комплексу міжнародного туризму в Україні: Автореф. дис канд. екон. наук. К., 1997. 24 с.
    2. Бабарицька В.К., Любіцева О.О. Організація туризму. К., 1998.- 82 с.
    3. Байтеряков О.З. Загальна характеристика туристичних ресурсів України // Краєзнавство і туризм: освіта, виховання, стиль життя: Матеріали міжнародної науково-методичної конференції. К.: Реформа, 1998. 263 с.
    4. Безносюк В.А. Організаційно-економічне та інформаційне забезпечення розвитку туристично-оздоровчого комплексу в регіонах України: Автореф. дис канд. геогр. наук. Львів: НАН України, ін-т регіон. досліджень, 2001. 20 с.
    5. Бейдик О.О. Георгафія туризму. Тлумачний словник термінів з рекреаційної географії (географії туризму). К.: Мін. освіти України, Київ. нац. у-т. 49 с.
    6. Бейдик О.О. Районування і ресурси як базові поняття рекреаційної географії. та географії туризму. // Розвиток туризму в Україні. Проблеми і перспективи: Зб. наук. пр. К.: Слов’янський діалог, 1995. 240с.
    7. Бейдик О.О. Українсько-російський словник термінів і понять з географії туризму і рекреаційної географії. К.: Київ. нац. у-т, 1997. 299 с.
    8. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України. К.: Київ. нац. у-т, 2001. 395 с.
    9. Бейдик О.О. Проблеми туристського районування // Туристично-краєзнавчі дослідження. К., 1998. вип. 1—2, №1. 421 с.
    10. Блага М.М. Рекреаційно-туристичний потенціал і фактори його використання. К., 2000, № 2. с. 28—30.
    11. Болдирєв О. Одесі - 600. Одеса, 1994.
    12. Бражник А., Шемраев Э. Туристские маршруты Крыма: Путеводитель. Симферополь, 1989. 137 с.
    13. Ващенко Н.П., Горохова О.В. Сучасні тенденції розвитку міжнародного туризму. // Громадське харчування і туристична індустрія в ринкових умовах: Зб. наук. пр. К.:Мін. освіти і науки та Київ. нац. торг.-екон. у-т, 2001. 239 с.
    14. Вечерський В.В. Загальні відомості про історико-культурні ресурси в туристичних регіонах України. // Туристично-краєзнавчі дослідження. К.: Фед. профспілок України, Ін-т туризму, 1999. Вип. 2. 654 с.
    15. Визначні і пам’ятні місця України. К., 1984.
    16. Віталіївна А.О. Підвищення якості послуг в туризмі: Автореф. дис канд. екон. наук. Харків.: Харк. держ. акад. технології та організації харчування, 2001. 19. с.
    17. Винниченко І. Регіональна туристична корпорація як дієвий важіль піднесення вітчизняної туріндустрії. // Туристично-краєзнавчі дослідження: Мат. 3-ї Всеукр. наук.-практ. конф. "Туризм в Україні": економіка та культура. К., 1998. Ч. 1. 421 с.
    18. Виноградська А.К. Напрямки розвитку туристичного бізнесу в Україні // Проблеми якості у громадському харчуванні, готельному господарстві і туризмі: Зб. наук. пр. К. : Мін. освіти і науки України, Київ. нац. торг.-екон. у-т, 2000. 317 с.
    19. Винокур І.С., Хотюн Г.М. Кам’янець-Подільський державний історико-архітектурний заповідник. Львів, 1981.
    20. Вихристенко Б.І. Сучасний стан і завдання розвитку туристичної галузі України. // Туристично-краєзнавчі дослідження: Мат. 3-ї Всеукр. наук.-практ. конф. "Туризм в Україні": економіка та культура. К., 1998. Ч. 1. 421 с.
    21. Водопай Л.І., Куниця М.О. Українські Карпати. К., 1966.
    22. Гайдук А.Б. Економічне регулювання розвитку сфери туристичних послуг: Автореф канд. екон. наук. Львів.: Мін. освіти України, Держ. у-т Львівська політехніка, 1999. 19 с.
    23. География рекреационных систем СССР. М.: Наука, 1988.
    24. Географічна Енциклопедія України: В 3-х т. К., 1989—1993.
    25. Геологические памятники Украины. Справочник-путеводитель. К.: Наукова думка, 1987. 154 с.
    26. Горб К.М. Проблеми розвитку туризму на базі території спадщини особливої охорони. // Туристично-краєзнавчі дослідження. Мат. 3-ї Всеукр. наук.-практ. конф. "Туризм в Україні": економіка та культура. К., 1998. Ч. 2. 360 с.
    27. Гусар Ю., Розумний С. Чернівці: Фотопутівник. К., 1991.
    28. Дейнека А. Пам’ятники архітектури Сумщини. Харків, 1989.
    29. Денисюк В. Волинь. Туристичні маршрути. Луцьк: Волиньтурист, 1997.
    30. Державна програма розвитку туризму на 2002—2010 рр. 15 с.
    31. Державний історико-архітектурний заповідник "Софійський музей": Фотоальбом. - К., 1990.
    32. Дмитрученко О.В., Гаврилишин І.П. Туризм і авіація // Туристичні ресурси України. К: Фед. профспілок України, Укр. ін-т туризму, 1996. 348 с.
    33. Драган М. Українські дерев’яні церкви. Львів, 1937.
    34. Дрогобицький краєзнавчий збірник. Дрогобич, 1995.
    35. Дубняк С.А. Про походження кіс північного узбережжя Азовського моря. // Географічні дослідження на Україні. К.: Наукова думка, 1975. вип. 4. 56—61 с.
    36. Дудчак С.В., Дудчак М.В. Деякі аспекти виділення сегментів спеціалізованого туризму та їх стан на території Чернівецької області // Туристично-країзнавчі дослідження. К.: Фед. профспілок України, Ін-т туризму, 1999. Вип. 2. 654 с.
    37. Енциклопедія Українознавства / Під ред. Кубійовича В.: т. 1—6. Львів, 1993.
    38. Энциклопедия туриста / Под. ред. Тамм Е. И. М.: БРЭ, 1993. 607 с.
    39. Євдокименко В.К. Регіональна політика потуризму (методологія формування, механізми реалізації). - Чернівці: НАН України, Ін-т Регіон. Досліджень. Прут, 1996. 287 с.
    40. Закон України "Про туризм". К., Урядовий кур¢єр, 1995. 40 с.
    41. Зарваниця у духовному і художньому слові, спогадах і переказах. Тернопіль: Збруч, 1993. с. 112.
    42. Заставний Ф. Географія України. Львів: Світ, 1994. 470 с.
    43. Зінкевич О., Гуля В. Україна: Путівник. К.: Балтімор, 1993. 261с.
    44. Ігнатьєва О.О. Сторінки з історії розвитку спелеології та спелеотуризму в тернопільській області. // З історії вітчизняного туризму: Зб. наук. ст.. - К.: Фед. профспілок України., Ін-т Туризму, 1997. - 280 с.
    45. Історія України в особах. IX—XVIII віки: У 2-х т. К., 1993. 1-й т. 396 с., 2-й т. 480 с.
    46. Каліка Я. Яремич Г. Нестеров: Путівник. Львів, 1990.
    47. Карпатский рекреационный комплекс. К.: Наукова думка, 1984
    48. Карсекін В.І., Хлоп¢як С.В. Можливості активізації процесів розвитку регіонів засобами туризму // Стратегія розвитку туристичної індустрії та громадського харчування. Мат. міжнар. наук.-практ. конф. К.: Мін. Освіти і науки України, Київ. нац. торг.-екон. у-т, 2000. 433 с.
    49. Квартальнов В.А. Иностранный туризм. М.: Финансы и статистика, 1999. 312 с.
    50. Квартальнов В.А., Федорченко В.К. Туризм социальный: история и современность. К.: Вища школа, 1989. 342 с.
    51. Квитницкий-Рыжов Ю. Некрополи Киева. К., 1993.
    52. Київ: Енциклопедичний довідник / Під. ред. Кудрицький А. К.: УРЕ, 1981. 735 с.
    53. Київ: Туристичний путівник. Київ-Львів: Центр Європи, 2001. 670 с.
    54. Козуля Олесь. Жінки в історії України. К., 1993.
    55. Костриця М.Ю. Проблеми збереження історико-культурного середовища стародавніх міст у контексті розвитку індустрії туризму. // Туристично-краєзнавчі дослідження: Мат. 3-ї Всеукр. наук.-практ. конф. "Туризм в Україні": економіка та культура. К., 1998. Ч. 2. 360 с.
    56. Коржик В.П. Спелеотуристичний потенціал України // Туристичні ресурси України. К.: Фед. профспілок України, Укр. ін-т туризму, 1996. 348 с.
    57. Корягин Ю.О. Перспективи розвитку туризму в Україні в умовах ринкових відносин. // Розвиток масово харчування, готельного господарства і туризму в умовах ринкових відносин: Зб. наук. пр.. К.: Мін. освіти і науки та Київ. нац. торг.-екон. у-т, 1999. 183 с.
    58. Кравців В.С. Євдокименко В.К., Габриль М.М., Копач М.В. / Рекреаційна політика в Карпатському регіоні: принципи формування, шляхи реалізації. Чернівці, 1995: Прут. 71 с.
    59. Крачило М.П. География туризма. К.: Головное изд-во издательского объединения "Вища школа", 1987. 207 с.
    60. Крачило М.П. Іноземний туризм в Україні. Стан та шляхи розвитку. // Розвиток туризму в Україні. Зб. наук. статей. К.: Фед. профспілок України. Укр. ін-т туризму, 1995. - 240 с.
    61. Крачило М.П., Попович С.І., Федоренко Н.В. Проблеми туристичного районування // Туристичні ресурси України. К., 1996. 352 с.
    62. Кудрявцев В.Б., Шумський В.М., Грець О.П. Формування підприємництва маршруту "Велике таврійське кільце" початковий етап організації рекреаційного комплексу Криму. // Вип. 1. Туристично-краєзнавчі дослідження: Мат. 3-ї Всеукр. науково-практ. конф. "Туризм в Україні": економіка та культура. К, 1998. Ч. 1. 421 с.
    63. Кузик С.П. Закономірності територіальної організації туризму // Вісник АН УРСР. 1988. № 7. с. 5—12.
    64. Кузнецов М.В. Комплексне зонування ресурсів розвитку туристично-екскурсійної діяльності в Криму // Туристично-краєзнавч. дослідження. Вип. 1-2. К., 1998. 421 с.
    65. Курорти західних областей України. К., 1959.
    66. Курорты. М.: Сов. энц-я, 1988.
    67. Лесик О.В. Замки та монастирі України. Львів: Світ, 1993. 173 с.
    68. Любіцева О.О., Бабарицька В.К., Мельник О.П. Туристична сфера, готельне господарство та форми їх організації у світі. Конспект лекцій. К., 1995: Мін. освіти України, Київ. держ. торг.-екон. у-т. 51 с.
    69. Макаров А. Світло українського бароко. К.: Мистецтво, 1994. 285 с.
    70. Малаков Д., Дерлеменко Є. По історичних містах Київської Русі: Фотопутівник. К.: Мистецво, 1990. 311 с.
    71. Маринич О.М. Фізична географія Української РСР. К., 1982.
    72. Масляк П.О., Шищенко П.Г. Хрестоматія з географії України. К. Генеза, 1994. 447 с.
    73. Матеріали статистичного обліку Держкомтуризму. К. 1995—2001.
    74. Маценко Г.О. Книга рекордів України, Природа навколо нас. Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2000. 79 с.
    75. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. Львів, 1997. 159 с.
    76. Мацюк О. Замки і фортеці Західної України. Львів: Центр Європи, 1997. 159 с.
    77. Мистецтво Київської Русі. К.: Мистецтво, 1989.
    78. Мистецтво України. Енциклопедія. т. 1. К.: Укр. енц-я, 1995. 399 с.
    79. Національна система туристично-екскурсійних маршрутів ’Намисто Славутича’. Державний комітет України по туризму, 1997. 207с.
    80. Національна система туристично-екскурсійних маршрутів ’Намисто Славутича’. К., Держ. ком. України по туризму, 1998. 401 с.
    81. Новиков В., Корягін Ю. Економічні проблеми іноземного туризму в Україні. К.: Економіка України, 1992. № 7. 96 с.
    82. Нові археологічні дослідження пам’яток українського козацтва: Зб. наук. пр. - К., 1992.
    83. Оленковський Н.Л. Археологічні туристичні ресурси херсонщини // в Туристично-краєзнавчі дослідження. К.: Фед. профспілок України, ін-т туризму, 1999. Вип. 2. 654 с.
    84. Павлов В.І., Черчик Л.М. Рекреаційний комплекс Волині: теорія, практика, перспективи. Луцьк, 1998. 122 с.
    85. Памятники градостроительства и культуры Украинской ССР”: В 4-х т.. К.: Будівельник, 1983.
    86. Підсумки діяльності підприємств туристично-рекреаційної сфери, щодо розвитку та зміцнення матеріально-технічної бази за перше півріччя 2000 року. К., 2000. с. 30.
    87. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії. К.: Вища школа, 1994. 230 с.
    88. Пістун М.Д. Основні напрямки регіональної політики в Україні. Економічна і соціальна географія. К.,1995.
    89. Полтавщина. Енциклопедичний довідник / Під ред. Кудрицький А. К.: УРЕ, 1992.
    90. Полторацька О.В., Книт О.В., Мельниченко С.В. Розвиток туристичної галузі в Україні. Стан та перспективи. // Студентська наука в новому тисячолітті: сучасні проблеми громадського харчування, готельного господарства та туризму. Мат. всеукр. студ. наук. конф. К.: Мін. освіти і науки України, Київ. держ. торг.-екон. у-т, 2000. 379 с.
    91. Природа Українських Карпат. Львів, 1968,
    92. Природа Української РСР. Ландшафти. К., 1985.
    93. Про стан та перспективи розвитку туризму в Україні : Інформаційно-аналітичний матеріал до парламентських слухань. К., 2000.
    94. Проценко Л. Київський некрополь: Путівник-довідник. К.: Укр. письменник, 1994. 333 с.
    95. Садовенко Я.Л. Національні парки України. К., 1987.
    96. Санатории, пансионаты, дома отдыха Украины: Справочник-каталог. К., 1999 84 с.
    97. Саппа М.М. Атомні станції як туристично-екскурсійні об¢єкти. // Туристичні ресурси України. К.: - Фед. профспілок України. Укр. ін-т Туризму, 1996. 348 с.
    98. Свешников И.К. Музей-заповідник ‘Козацькі могили’: Путівник. Львів, 1990.
    99. Сінкевич В., Гуля В. Україна: Путівник. К., 1997.
    100. Скарби музеїв і заповідників України. К., 1997
    101. Скарби нашої пам¢яті. К.:Мистецтво, 1993.
    102. Словник-довідник археології / Під ред. Гаврилюк Н.О. К.: Наукова думка, 1996. 429 с.
    103. Сокол Т.Г. Готельний комфорт як ресурс туризму. // Туристичні ресурси України. К: Фед. профспілок України, Укр. ін-т туризму, 1996. 348 с.
    104. Сокол Т.Г. Матеріальна база іноземного туризму в Україні: проблеми розвитку. // Проблеми розвитку туризму в Україні і завдання відновлення історичної пам¢яті народу засобами туризму. Всеукр. наук.-практ. конф. К.-Косів.: Укр. ін-т туризму, 1994. Ч. 1. 125 с.
    105. Тихонова Н.П. Сувенірні скарби України // Стратегія розвитку туристичної індустрії та громадського харчування: Мат. міжнар. наук.-практ. конф. К., 2000. 433 с.
    106. Ткаченко Т.І., Гаврилюк С.П. Міжнародна туристична діяльність як засіб підвищення конкурентоспроможності підприємств сфери туризму в Україні: теоретичні та практичні аспекти розвитку // Проблеми якості у господарському харчування, готельному господарстві і туризмі: Зб. наук. пр.. К.: Мін. освіти і науки, Київ. держ. торг.-екон.. у-т, 2000. 317 с.
    107. Ткаченко Т.І., Маїло Я.В. Розвиток релігійного туризму в Україні // Громадське харчування і туристична індустрія в ринкових умовах: Зб. наук. праць. Мін. освіти і науки та Київ. нац. торг.-екон. у-т, 2001. 239 с.
    108. Туризм в Украине. 1999/2000. К.: Одекс, 1999. 236 с
    109. Туризм в Україні 2002: Статистичний бюллетень. К., 2003 41с
    110. Указ президента України № 973/99 від 10 серпня 1999 року "Про основні напрямки розвитку туризму в Україні до 2010 року."
    111. Україна: скарби музеїв і заповідників”: Путівник. К.: Чорлі, 1997.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины