ВИРОБНИЧО-ТЕРИТОРІАЛЬНІ ТИПИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ: СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ : Производственно-территориальные Типы СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННЫХ ПРЕДПРИЯТИЙ Закарпатской области: Географическое ИССЛЕДОВАНИЯ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ВИРОБНИЧО-ТЕРИТОРІАЛЬНІ ТИПИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ: СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
  • Альтернативное название:
  • Производственно-территориальные Типы СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННЫХ ПРЕДПРИЯТИЙ Закарпатской области: Географическое ИССЛЕДОВАНИЯ
  • Кол-во страниц:
  • 246
  • ВУЗ:
  • Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
  • Год защиты:
  • 2003
  • Краткое описание:
  • Тернопільський державний педагогічний університет
    імені Володимира Гнатюка

    На правах рукопису

    Лужанська Тетяна Юріївна

    УДК 911.3 : 63 ( 477.85)


    ВИРОБНИЧО-ТЕРИТОРІАЛЬНІ ТИПИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ: СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ


    Спеціальність 11.00.02 економічна і соціальна географія


    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня кандидата
    географічних наук


    Науковий керівник
    Пушкар Іван Миколайович,
    к.г.н., професор


    Тернопіль - 2003








    ЗМІСТ

    Cтор.




    ВСТУП .....................................................................................................................


    4




    РОЗДІЛ 1. Теоретичні та методичні основи вивчення типів сільськогосподарських підприємств в умовах переходу до ринкової економіки








    1.1. Значення типізації в суспільно-географічних дослідженнях...................


    14




    1.2. Поняття про тип сільськогосподарських підприємств.............................


    17




    1.3. Основні критерії суспільно-географічної типізації підприємств.............


    26




    1.4. Територіальна організація основних типів підприємств..........................


    44




    1.5. Методичні основи дослідження типів підприємств..................................


    47




    РОЗДІЛ 2. Умови та чинники формування виробничо-територіальних типів сільськогосподарських підприємств Закарпатської області...............


    54




    2.1. Загальна характеристика природних чинників .........................................


    56




    2.2. Вплив соціально-економічних чинників на формування сільськогосподарських підприємств реґіону








    2.2.1. Населення і трудові ресурси................................................................


    60




    2.2.2. Сучасний стан розвитку сільського господарства в умовах формування ринкових відносин ...................................................................



    66




    2.2.3. Транспортні умови розвитку підприємств ........................................


    72




    2.3. Історико-географічні чинники формування типів сільськогосподарських підприємств ................................................................



    75




    2.4. Вплив екологічних чинників на розвиток підприємств ...........................


    80




    РОЗДІЛ 3. Територіальна організація основних типів сільськогосподарських підприємств Закарпатської області








    3.1. Низинні типи сільськогосподарських підприємств .................................


    87




    3.2. Передгірські типи сільськогосподарських підприємств ..........................


    118




    3.3. Гірські типи сільськогосподарських підприємств ....................................


    126




    3.4. Шляхи удосконалення територіальної структури підприємств ..............


    138




    ВИСНОВКИ ............................................................................................................


    146




    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................


    151




    ДОДАТКИ ...............................................................................................................


    165







    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

    АПК агропромисловий комбінат;
    АПО агропромислове об’єднання;
    АПФ агропромислова фірма;
    АТП агроторговельне підприємство;
    ВСГК виробничо-сільськогосподарський кооператив;
    ВТТг виробничо-територіальні типи господарств;
    ГІС геоінформаційна система;
    КХП комбінат хлібопродуктів;
    ОГН особисті господарства населення;
    ПСП приватне сільськогосподарське підприємство;
    Р-з радгосп-завод;
    СЕЗ спеціальна економічна зона;
    СП спільні підприємства;
    СФГ селянські (фермерські) господарства;








    ВСТУП

    Актуальність теми. Під впливом аграрних реформ в Україні проходять корінні зміни в сільському господарстві, які пов’язані з формуванням сучасних виробничо-територіальних типів господарств. Тому невипадково особливо гостро постало питання вибору оптимальної моделі виробничо-територіального господарювання сільськогосподарських підприємств.
    На сьогодні особливо важливою проблемою проведення реформ в аграрному секторі є пошук додаткових резервів підвищення ефективності господарського механізму, проведення кардинальних заходів, які б сприяли стабілізації діяльності сільськогосподарського виробництва. Виникають різні форми власності та нові типи сільськогосподарських підприємств, впроваджуються сучасні механізми регулювання земельних відносин, розвиваються ринкові принципи господарювання та інші структурні перетворення. Формується конкурентне середовище в даній сфері економіки, а його зв’язок із внутрішнім ринком та пріоритетними господарськими системами зумовлює появу посередницьких фондів розвитку підприємництва, селянського банку, кредитних та кооперативних спілок. У кожному реґіоні держави перетворення мають специфічні особливості відповідно до місцевих природних та соціально-економічних умов. Через особливості розвитку кожного реґіону, зумовлені природно-кліматичними чинниками, традиціями виробництва і споживання продукції аграрного сектора, масштаби і характер інтеграції галузей і виробництв, розміри сільськогосподарських підприємств, ступінь інтенсивності та виробничий напрямок сільського господарства мають свою специфіку. Врахування цих умов являє собою одне з найважливіших завдань при виявленні сільськогосподарської типізації. Нарощування виробництва сільськогосподарської продукції в господарствах різних форм власності можливе тільки за умови зміцнення матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств, створення розгалуженої системи агросервісу, розвитку агробізнесу, оптимального поєднання галузей і виробництв, орієнтованих на місцеві ресурси, їх комплексування, комбінування, кооперування з важливими чинниками високоефективного функціонування економіки Закарпатської області. Необхідно враховувати реґіональну товарну спеціалізацію, наявність об’єктів ринкової інфраструктури, транспортних магістралей, інженерних комунікацій, ємність внутрішнього продовольчого ринку, необхідність та можливість міжреґіональної кооперації. Проте проблема формування виробничо-територіальних типів сільськогосподарських підприємств в умовах конкретних реґіонів висвітлена ще недостатньо, хоча набуває значно більшої актуальності, ніж у часи командно-адміністративної системи централізованого управління суспільним виробництвом. Необґрунтованими залишаються теоретичні і методичні основи виявлення та аналізу сучасних типів сільськогосподарських підприємств, їх територіальних поєднань, спеціалізації і адаптації до ринкових умов. Попри всю важливість дослідження територіальної організації сільськогосподарських підприємств, ці типи поки що недостатньо досліджені як із позицій економіки, так і суспільної географії.
    Незважаючи на наявність наукових розробок щодо способів оцінки системи факторів і механізму їх впливу на формування і розвиток сільськогосподарських підприємств, їх територіальний аспект ще мало використовується в практиці прогнозування і планування на місцях через недостатнє врахування географічних методів управління (зокрема, районування, картографування, виробничо-територіальної типізації) і наявних матеріалів, які дають змогу повніше використовувати місцеві умови.
    Тому перед суспільно-географічною наукою ставляться нові завдання науково обґрунтувати процеси реформування аграрного сектора економіки, вивчити шляхи агропромислової інтеграції в сучасних умовах та прогнозувати формування найбільш ефективних типів виробничо-територіальних поєднань сільськогосподарських підприємств. На цих проблемах акцентував увагу Президент України у своєму виступі на Всеукраїнській нараді з питань пореформеного розвитку аграрного сектору 11 березня 2002 року. В контексті зазначених проблем важливою є типізація сільськогосподарських підприємств, які виникли в результаті реформування аграрної сфери людської діяльності.
    Питаннями типізації сільськогосподарських підприємств займалися вчені економіко-географи, економісти, спеціалісти аграрної науки. Вони зазначали, що типізація намічає як обґрунтування, так і конкретизацію специфіки сільськогосподарських підприємств, які наближені по своїм природно-економічним умовам, по завданням, спеціалізації, рівню інтенсивності. Їх дослідження базувались на радянській методології, за наявності загальнодержавної власності на основні елементи господарювання та колгоспно-радгоспної системи організації виробництва. Проте, теоретичні та методичні основи вивчення основних типів сільськогосподарських підприємств слугують вихідною базою при розробці наукових підходів типізації різних форм сучасного підприємництва в сільському господарстві. До числа вчених, які займаються питаннями типізації сільськогосподарських підприємств, відносять М.Д.Пістуна, Г.В.Балабанова, В.П.Нагірну, І.Ф.Мукомель, М.Р.Влах, І.М.Пушкара, П.П.Борщевського, І.І.Жадана, К.П.Оболонського, М.О.Мойса, Л.М.Зальцмана та інших. Ці науковці розробили теоретичні та методичні підходи до вивчення аграрних та агропромислових типів підприємств на різних територіальних рівнях.
    Слід відзначити, що в сучасних умовах при визначенні основних параметрів типізації сільськогосподарських підприємств, фактично немає дискусійних питань, тоді як при характеристиці практичного значення виділених типів думки дослідників далеко неоднозначні.
    Одні дослідники, зокрема, Л.М.Зальцман, С.І.Половенко, М.М.Соколов (1980) вважають, що у зв’язку з підвищенням рівня концентрації та поглибленням спеціалізації виробництва об’єктом планування повинна бути не мікрозона як об’єднання декількох адміністративних районів, а саме виробничо-територіальні типи господарств, однорідні за природними та економічними умовами, рівнем спеціалізації, технології виробництва та інтенсивності господарювання.
    Інші дослідники вважають, що типізація є науковою базою і завершальним етапом розміщення та спеціалізації сільського господарства, вихідним моментом у визначенні основних параметрів господарств, їх структуризації. Виникає потреба аналізу характерних відмінностей структурної диференціації через розгляд системи, цілісність якої забезпечують такі структури: галузева, функціональна, територіальна, організаційно-функціональна (управлінська). Даному питанню присвячені праці В.Г.Крючкова, О.І.Шаблія (1978), Р.А.Язиніної, С.М.Малюка, Ф.Д.Заставного (1979), В.Ф.Семенова (1981), І.М.Маєргойза, В.Д.Заставного (1986), В.П.Нагірної, І.М.Пушкара (1987), П.П.Маракуліна (1990), І.О.Горленко, Л.Г.Руденко, С.М.Малюка (1994), С.І.Іщука (1996), М.Д.Пістуна (1997), М.М.Паламарчука, О.М.Паламарчука (1999), О.І.Шаблія (2000) та інших.
    Слід відмітити, що на сьогодні поки що не розроблено інтегральних підходів до вивчення різних за своїми характерними рисами агротериторіальних типів сільськогосподарських підприємств. У об’єктивній дійсності в межах кожного територіального типу сільськогосподарських підприємств функціонують підприємства різних форм власності, інвестиційної привабливості, спеціалізації тощо. Типізація сільськогосподарських підприємств і виявлення їх ефективності є основою для розробки напрямів дальшого розвитку та територіальної організації сільського господарства. На сучасному етапі результати типізації можуть широко використовуватись при проведенні земельного кадастру, районних плануваннях, що передбачає вирішення таких комплексних завдань, як досягнення оптимальної спеціалізації сільськогосподарського виробництва, комплексного використання ресурсів даної території, створення раціональної інфраструктури, встановлення економічно доцільних зовнішніх та внутрішніх зв’язків сільськогосподарських підприємств, знаходження оптимальних форм антропогенного впливу підприємств з метою збереження природного середовища. Але дана проблематика є достатньо складною і багатоаспектною, тому потребує подальшого удосконалення.
    На нашу думку, складність проведення типізації сільськогосподарських підприємств на сучасному етапі зумовлена недостатньо обґрунтованими підходами стосовно організації функціонування підприємств у ринкових умовах господарювання, відсутністю чіткого механізму ринкового регулювання виробництва і споживання продовольчої продукції, а також ефективного мотиваційного забезпечення розвитку інтеграційних процесів між сільським господарством і харчовою промисловістю, торгівлею, рештою ланок ринку.
    Останнім часом в Україні та в зарубіжних країнах спостерігається процес виділення нових типів сільськогосподарських підприємств. На основі зарубіжного досвіду вводиться поняття „сільськогосподарський оператор”, а з метою взаємодопомоги та підстраховки сільськогосподарських виробників виникає новий тип зв’язків на ринку „custom farming”.
    Сучасний етап розвитку ринкових відносин пов’язаний з ефективним управлінням інноваційними процесами, що забезпечується пошуком нового забезпечення екологічності сучасного сільськогосподарського виробництва і передбачають розвиток „сільського зеленого туризму”, вирощування екологічно чистої продукції.
    Важливим є пошук нових підходів до активізації діяльності прикордонного типу сільськогосподарського підприємства (що дуже важливо для Закарпаття), інтенсифікації традиційних форм прикордонних зв’язків, розширення нових сучасних форм і підходів міжнародного співробітництва. Дана проблема висвітлена в працях О.Т.Богомолова (1979), М.І.Долішнього, Г.С.Ємця, О.С.Передрія (1995), О.І.Шаблія (1997), В.П.Мікловди, М.І.Пітюлича (1999), С.В.Долинського (2000).
    Формування принципово нової аграрної політики, ринково орієнтованого організаційно-економічного механізму передбачає необхідність нового підходу, який би забезпечував орієнтацію кожного сільськогосподарського підприємства на ринок, на споживача, - маркетинговий підхід.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження дисертаційної роботи погоджено з науковими планами кафедри економічної і соціальної географії Тернопільського державного педагогічного університету, кафедри економіки і менеджменту Мукачівського технологічного інституту згідно з науковим напрямком 08. Фундаментальні соціально-економічні проблеми” відповідно до планів науково-дослідної роботи Міністерства освіти і науки України. Дисертаційна робота узгоджувалась з планами роботи Асоціації економістів Закарпатської області. Частина роботи виконувалась на замовлення Закарпатської облдержадміністрації.
    Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження даної дисертаційної роботи є сільське господарство Закарпатської області, предметом виробничо-територіальна типізація сільськогосподарських підприємств Закарпатської області.
    Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження є виявлення і аналіз виробничо-територіальних типів сільськогосподарських підприємств в умовах переходу до ринкової економіки. Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення наступних завдань:
    - поглибити теоретичні та методичні основи вивчення суспільно-географічних аспектів функціонування сільськогосподарських підприємств різних форм власності на основі виділення концептуальних підходів до їх виробничо-територіальної типізації;
    - обґрунтувати критерії виробничо-територіальної типізації сільськогосподарських підприємств в умовах розвитку ринкових відносин;
    - виявити особливості територіальної організації виробничо-територіальних типів сільськогосподарських підприємств;
    - розробити методичні основи вивчення основних типів сільськогосподарських підприємств на основі поглиблення та удосконалення моніторингових досліджень;
    - вивчити механізм впливу економіко-географічних чинників на формування виробничо-територіальних типів сільськогосподарських підприємств Закарпатської області;
    - проаналізувати сучасний стан розвитку та спеціалізацію сільського господарства Закарпатської області й обґрунтувати роль виробничо-територіальних типів господарств у їх формуванні;
    - виявити основні (базові) типи сільськогосподарських підприємств у різних природно-економічних зонах Закарпатської області;
    - розробити основні напрямки удосконалення структури і територіальної організації основних (базових) типів сільськогосподарських підприємств Закарпатської області на перспективу.
    Методологія і методика дослідження. Методологічною основою дослідження є розробки суспільно-географічної науки, концептуальні положення та методичні підходи до вивчення проблем виробничо-територіальної типізації сільськогосподарських підприємств, нормативно-законодавча база реформування сільського господарства України, світовий досвід трансформації структури і територіальної організації сільськогосподарських підприємств різних форм власності. За теоретико-методичну основу дослідження взято наукові розробки Е.Б.Алаєва, Г.В.Балабанова, П.П.Борщевського, М.Р.Влах, І.О.Горленко, М.І.Долішного, Я.І.Жупанського, Ф.Д.Заставного, О.В.Заставецької, Р.А.Івануха, С.І.Іщука, В.Г.Крючкова, І.Ю.Левицького, І.М.Маєргойза, П.П.Маракуліна, В.П.Нагірної, Я.Б.Олійника, М.М.Паламарчука, М.Д.Пістуна, С.М.Писаренко, Ю.І.Пітюренка, І.М.Пушкара, В.П.Руденка, Л.Г.Руденка, В.Ф.Семенова, О.Г.Топчієва, М.І.Фащевського, О.І.Шаблія, Р.А.Язиніної та інших учених стосовно розвитку і територіальної організації галузей господарства, виробничо-територіальних комплексів і систем.
    Розв’язання поставлених завдань було забезпечено завдяки застосуванню комплексу спеціальних методів дослідження: порівняльно-географічного, типологічного, статистичного, картографічного, районування, розрахунково-конструктивного (варіантного), експериментального, методу пошукового прогнозування.
    Дисертація виконана на основі аналізу матеріалів Державного комітету статистики України, Закарпатського обласного управління статистики, управління сільського господарства і продовольства обласної держадміністрації, управління меліорації і водного господарства, управління зовнішньоекономічних зв’язків, програми економічного і соціального розвитку Закарпатської області.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає у розв’язанні завдань, пов’язаних з формуванням виробничо-територіальних типів сільськогосподарських підприємств в умовах трансформації ринкової економіки, а саме:
    - поглиблено теоретичні та методичні підходи типізації сільськогосподарських підприємств у нових умовах господарювання;
    - розроблено критерії виділення основних виробничо-територіальних типів сільськогосподарських підприємств;
    - удосконалено методику виробничо-територіальної типізації сільськогосподарських підприємств в умовах реформування аграрного сектора за допомогою методів оптимального програмування (економіко-математичної оптимізації);
    - запропоновано методику оцінки конкурентної стратегії сільськогосподарських підприємств в умовах ринкової трансформації економіки;
    - проведено системний аналіз основних чинників формування виробничо-територіальних типів господарств за певними групами в реґіональному господарському комплексі;
    - проведено сільськогосподарське районування Закарпатської області й обґрунтовано роль виробничо-територіальних типів сільськогосподарських підприємств у їх формуванні;
    - виявлено різні виробничо-територіальні типи сільськогосподарських підприємств адміністративної території, на прикладі яких відпрацьовані найбільш прийнятні моделі реорганізації сільськогосподарських підприємств, із науково-обґрунтованою специфікою зонального виробництва;
    - розроблено основні напрямки удосконалення структури та територіальної організації господарств різних природно - економічних зон Закарпатської області.
    Обґрунтованість висновків та результатів дослідження досягнута за рахунок аналізу об’ємного фактичного матеріалу, що стосується діяльності різноукладних типів сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах господарювання на основі застосування сучасних методик дослідження.
    Отримані результати пройшли експериментальну перевірку в управлінні сільського господарства і продовольства Закарпатської держадміністрації. Авторська методика оцінки конкурентоспроможності сільськогосподарського підприємства в умовах трансформації ринкової економіки схвалена й використовується для проведення практичних досліджень птахофабрикою Прогрес”.
    Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані в дисертації науково-методичні підходи щодо виділення виробничо-територіальних типів господарств сприяють розвитку суспільної географії. Практична цінність одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в удосконаленні методики виділення виробничо-територіальних типів господарств в умовах формування багатоукладної економіки.
    Розроблені теоретичні та методичні положення можуть бути використані в роботі реґіональних та місцевих органів влади при розробці комплексної програми соціально-економічного розвитку Закарпатської області на довгострокову перспективу. Рекомендації та висновки, що були отримані в ході дослідження, спрямовані на вдосконалення напрямів дальшого реформування аграрного сектора Закарпаття, удосконалення територіальної організації виробничо-територіальних типів господарств. Окремі висновки та положення дисертаційного дослідження використовуються в передпланових розробках управлінням сільського господарства і продовольства Закарпатської облдержадміністрації, Закарпатської обласної ради.
    Матеріали дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі для студентів географічних та економічних спеціальностей у курсах „Економічна і соціальна географія України”, „Розміщення продуктивних сил ”, „Прогнозування та макроекономічне планування”, „Мікроекономіка”. До того ж, тема дисертаційної роботи входить до переліку тем роботи Асоціації економістів Закарпаття.
    Розроблену та запропоновану методику по оцінці вибору стратегії конкурентоспроможності сільськогосподарського підприємства на сучасному етапі господарювання доцільно використовувати при аналізі ефективності сільського господарства на реґіональному рівні.
    Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана особисто дисертантом і є результатом його самостійних досліджень. На основі аналізу літературних, статистичних, картографічних джерел інформації розширено теоретико методичну базу дослідження типів сільськогосподарських підприємств, обґрунтовано критерії типізації, розкрито вплив різних чинників на формування типів сільськогосподарських підприємств, проаналізовано сучасний стан розвитку сільського господарства і виділено райони його спеціалізації, проведено дослідження основних виробничо-територіальних типів сільськогосподарських підприємств та розроблено напрямки удосконалення їх територіальної організації.
    Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методичні та практичні результати дисертаційної роботи доповідалися й обговорювалися на: Всеукраїнській науково-методичній конференції „Сучасні проблеми реформування економіки України” (Нікополь, 1998), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми інвестиційної підтримки вітчизняного виробника” (Хмельницький, 1999), Міжнародній науково-практичній конференції „Механізм створення та функціонування спеціальної економічної зони „Закарпаття” (Ужгород, 2000), Міжнародній науково-методичній конференції „Актуальні проблеми підготовки фахівців в умовах реструктуризації органів реґіонального управління” (Рівне, 2001), Реґіональній науково-практичній конференції „Стратегія сталого розвитку Закарпаття: еколого-економічні та соціальні моделі” (Ужгород, 2001), Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасна концепція маркетингу та її реінтерпретація в умовах перехідного суспільства” (Харків, 2001), Міжнародній науково-практичній конференції „Стратегії розвитку економічного потенціалу реґіонів: інвестиційні пріоритети та інфраструктура” (Чернівці, 2002).
    Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 9 наукових статтях, 3 - у фахових виданнях, 9 тезах доповідей на наукових конференціях і з’їздах. Усього автором опубліковано 18 наукових праць.
    Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота виконана на 246 сторінках машинописного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (174 найменування), 16 додатків. Основний матеріал викладений на 150 сторінках, а також у 37 таблицях, 42 рисунках.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    1. Особливості природно-кліматичних та соціально-економічних умов Закарпатської області визначають багатогранність розвитку і функціонування сільськогосподарських підприємств різної форми власності в різних природно-економічних зонах (низинній, передгірській, гірській).
    2. Враховуючи малоземелля та унікальність природи реґіону з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм власності та господарювання на землі, актуальною є розробка оптимальної структури виробництва господарств, направленої на ефективне використання ресурсних чинників та підтримки еколого-економічної структури агроландшафтів. Але дана проблема потребує подальшого дослідження.
    3. Так як Закарпатська область розташована на стику різних природно-географічних районів, у зоні активних контактів між різними етнокультурними спільнотами, то поширення набуває розвиток прикордонного типу сільськогосподарського підприємства.
    4. Сільське господарство низинної природно-економічної зони є різносторонньогалузевим із провідним значенням технічних культур (тютюну та соняшнику) і винограду як товарних галузей, у кормовій базі значна увага приділяється кукурудзі. Поряд із технічними культурами товарними в рільництві є овочеві і зернові культури. В тваринництві виділяється молочно-м’ясна ВРХ, напівсальне свинарство та напівтонкорунне вовно-м’ясне вівчарство, птахівництво. В низинних районах основний акцент зосереджується на збереженні товарного виробництва, створенні на базі розпайованих господарств великих господарських одиниць зі спільним використанням земельних паїв та збереженням існуючої виробничої інфраструктури.
    5. У передгірській природно-економічній зоні є сприятливі умови для розвитку садівництва і виноградарства. У Східнопередгірській підзоні провідне місце в структурі товарної продукції рослинництва займає садівництво і дещо підвищується товарність овочівництва. В структурі товарної продукції Західнопередгірської підзони виділяється виноградарство і технічні культури. Стосовно товарної продукції тваринництва, то виділяється молочно-м’ясна ВРХ, м’ясне свинарство і вовно-молочне вівчарство.
    6. У гірській природно-економічній зоні поширення набуває розвиток тваринництва м’ясного напрямку та переробки екологічно чистої продукції побічного користування лісу. В господарствах Східногірської підзони в структурі товарної продукції зростає питома вага картоплі, а в Західногірській підзоні підвищується питома вага технічних культур (картоплі та овочів). Важлива увага має приділятись розвитку полонинського типу сільськогосподарського підприємства. Стосовно тваринництва, то господарства Східногірської підзони спеціалізуються на скотарстві м’ясо-молочного напрямку і вівчарстві вовно-м’ясо-молочного напрямку, господарства Західногірської підзони на молочно-м’ясному скотарстві, вовно-м’ясо-молочному вівчарстві. В даній зоні шлях до відродження сільськогосподарського виробництва полягає в розвитку дрібнотоварного господарства. Цьому сприяє менталітет сільського населення та історичні традиції, що склалися в сфері виробництва і зайнятості, прагнення відособленого ведення господарства.
    7. На сьогодні в усіх природно-економічних зонах області доцільно більше уваги приділяти діяльності науково-дослідних господарств, в яких розробляються довгострокові програми розвитку сільськогосподарських галузей, рекомендації стосовно напрямів розвитку СФГ і ОГН.
    8. У сучасних умовах господарювання необхідним є реформування частини агропромислових та агроторговельних фірм і сільськогосподарських підприємств в акціонерні екофірми та біопідприємства з освоєнням екологічно ефективних технологій і систем ведення аграрного виробництва. На цій підставі доцільно сформувати ринок екологічно чистої продукції, налагодження пільгового кредитування та оподаткування виробників даної продукції.
    9. На нашу думку, доцільно також розширювати діяльність рибних господарств, „сільського зеленого туризму” та мисливського туризму.
    10. Основні результати розділу опубліковані в працях [60, 61].
    ВИСНОВКИ
    Вивчення наукових опублікованих джерел та проведене дослідження сільськогосподарського виробництва Закарпатської області дозволяє зробити наступні висновки:
    1. В сучасних умовах реформування аграрного сектора економіки важливим напрямом вивчення його розвитку та територіальної організації є виробничо-територіальна типізація сільськогосподарських підприємств. Вона виступає засобом наукової класифікації цих підприємств за допомогою абстрактних теоретичних моделей (типів), у яких фіксуються їх структурні та функціональні особливості. Кожен тип сільськогосподарських підприємств відображає найбільш важливі ознаки їх спеціалізації, розміщення, зв’язок із природним середовищем, соціально-економічними та правовими змінами, які відбуваються в державі та конкретному реґіоні. Особливо актуальним є типологічний підхід на сучасному етапі, коли під впливом роздержавлення реформується аграрна сфера економіки, виникають різні типи сільськогосподарських підприємств.
    2. Сільськогосподарське підприємство є первинним об’єктом типізації. Воно являє собою форму організації людської діяльності, яка базується на приватній чи іншій формі власності на засоби виробництва, має свою спеціалізацію і відіграє певну роль у суспільному поділі праці, приймаючи участь у ринкових відносинах. Сукупність підприємств, які мають однакові ознаки господарської діяльності, а також інші характеристики формує певний виробничо-територіальний тип сільськогосподарських підприємств.
    3. До основних критеріїв типізації сільськогосподарських підприємств відносять: рівень спеціалізації сільськогосподарських підприємств, форми власності, види зв’язків, інвестиційна привабливість, форми інвестування, територіальні масштаби, участь у ринках, виконувана функція, характер використання робочої сили, відношення до вирішення продовольчого забезпечення.
    4. Кожен тип сільськогосподарських підприємств формує своєрідні територіальні їх поєднання, які характеризуються певною спеціалізацією, використанням території та її ресурсів, взаємозв’язками і може виступати формою територіальної організації сільськогосподарського виробництва. Такими формами є низовинний, передгірський, гірський тип сільськогосподарських підприємств.
    5. Процес дисертаційного дослідження складається з кількох взаємозв’язаних етапів. Підготовчий етап полягає в аналізі наявних матеріалів, пов’язаних з об’єктом дослідження. На цьому етапі проводиться творче осмислення наукових джерел, що стосуються теоретичних і методичних основ дослідження виробничо-територіальних типів сільськогосподарських підприємств. На їх основі створюється наукова основа подальших досліджень.
    З метою отримання конкретних матеріалів було проведено польовий етап дослідження. Здійснювався збір статистичної інформації про структуру земельного фонду області та його використання в сільськогосподарському виробництві, посівні площі та їх структуру в різних частинах області, основні галузі рослинництва і тваринництва, їх економічні показники, інвестування галузей сільськогосподарського виробництва, типи підприємств, що склалися в результаті реформування та їх показники. Крім цього вивчались питання кількості і розміщення населення, його зайнятість, матеріальний стан; транспортні умови; умови збуту готової продукції.
    Під час камерального етапу використано методи обробки інформації: а) статистичний (обробка, аналіз та узагальнення наявних матеріалів, що характеризують кількісні показники розвитку аграрної сфери); б) графічного моделювання (складання схем структури, кореляційних залежностей і відносин); в) картографічний (візуально-просторове відображення спеціалізації сільського господарства), аналізу та синтезу.
    Метод типізації був основним у вивченні об’єкту дослідження. На базі даних про величину товарної продукції окремих галузей виділялись типи сільськогосподарських підприємств. При цьому враховувалась частка реалізованої продукції окремих галузей у вартісних показниках. Якщо продукція її у структурі товарної продукції перевищує 90%, то такі підприємства відносяться до вузькоспеціалізованих, 50% - глибокоспеціалізованих, 30% - спеціалізованих і 20% - комбінованої спеціалізації.
    З використанням розрахунків можна визначити коефіцієнт зосередженості товарного виробництва, який необхідний для визначення виробничо-територіальних типів сільськогосподарських підприємств.
    Заключним етапом дослідження є характеристика основних типів сільськогосподарських підприємств і розробка основних напрямків їх територіальної організації.
    6. Найважливішими чинниками, що впливають на формування типів сільськогосподарських підприємств є природні, соціально-економічні, історико-географічні та екологічні. Природні чинники (орографічні, кліматичні, ґрунтові, гідрологічні, біологічні) визначають локалізацію виробництва сільськогосподарської продукції в окремих районах (зонах) області. Соціально-економічні чинники обумовлюють інтенсивність та рівень розвитку сільськогосподарського виробництва. Історико-географічні чинники розкривають генетичні передумови виникнення того чи іншого виду аграрної діяльності населення на певній території, його трудові навики, формування ринку сільськогосподарської продукції. Екологічні чинники відображають види природокористування, його сучасні проблеми та напрямки виробництва екологічно чистої продовольчої продукції.
    7. На території Закарпатської області сформувалися три виробничо-територіальні типи сільськогосподарських підприємств.
    Низовинний тип займає територію у 3,4 тис. км2 (26,6 % від загальної площі) і представлений Берегівським, Виноградівським, Мукачівським, Ужгородським районами. У даному типі діє 163 сільськогосподарських підприємств, формується 29 виробничо-територіальних підтипів. Найважливішими серед них є:
    - виноградарсько-садівничий (садівничо-виноградарський), який займає перше місце в рейтингу діяльності господарств Закарпатської області, даючи 5,6 % від загального обсягу виробництва сільськогосподарської продукції господарств;
    - зерново-тютюнницько-овочівничий із підсобними промислами (друге місце, 5,35 %);
    - скотарсько-виноградарсько-садівничий із підсобними промислами (трете місце, 5,17 %);
    - скотарсько-садівничо-виноградарський із вівчарством та свинарством (четверте місце, 4,3 %);
    - прикордонний тип сільськогосподарських підприємств (дев’яте місце, 3,55%);
    Передгірський тип займає територію у 3,7 тис. км2 (28,9 % від загальної площі) і представлений Іршавським, Тячівським та Хустським районами. У даному типі діє 62 сільськогосподарських підприємств, формується 13 підтипів, які об’єднані в дві підзони Західнопередгірську та Східнопередгірську.
    Західнопередгірська підзона представлена діяльністю 9 підтипами господарств, серед яких найважливіше значення мають :
    - скотарсько-зерново-виноградарський із вирощуванням технічних культур (десяте місце в рейтингу господарств Закарпатської області, даючи 3,9 % від загального обсягу сільськогосподарського виробництва області);
    - скотарсько-виноградарсько-тютюницький із вівчарством і підсобними промислами ( тринадцяте місце, 3,48 %);
    - зерново-виноградарський із допоміжними промислами (двадцяте місце, 2,31 %);
    - скотарсько-зерновий із вирощуванням винограду і підсобними промислами ( двадцять четверте місце, 1,74 %).
    Східнопередгірська підзона представлена діяльністю 5 підтипами господарств, серед яких найважливіше значення мають такі, як:
    - скотарсько-зерново-овочівничий (двадцять сьоме місце в рейтингу господарств Закарпаття, даючи 1,44% від загального обсягу сільськогосподарського виробництва;
    - виноградарсько-садівничий (тридцяте місце, 1,14 %).Гірський тип займає територію у 5,7 тиc. км2 (44,5% від загальної площі). До його складу входять такі райони, як: В.Березнянський, Перечинський, Свалявський, Воловецький, Міжгірський, Рахівський. Даний тип характеризується діяльністю 72 сільськогосподарських підприємств, формується 16 підтипів, які об’єднуються в дві основні підзони Західногірську та Східногірську.
    Західногірська підзона представлена діяльністю 12 підтипами господарств, серед яких найважливіше значення мають :
    - скотарсько-картоплярський із вирощуванням овочевих культур (двадцять перше місце в рейтингу господарств Закарпаття, виробляючи 2,12 % сільськогосподарської продукції);
    - скотарсько-зерново-картоплярський (двадцять трете місце, 1,9 %)
    - скотарсько-зерновий із вирощуванням овочевих культур та підсобними промислами (двадцять п’яте місце, 1,63 %).
    Східногірська підзона формує 4 підтипа сільськогосподарських господарств, до числа яких відносять:
    - „сільський зелений туризм” (двадцять шосте місце в рейтингу господарств Закарпатської області, даючи 1,57 %);
    - вівчарсько-скотарський (тридцять друге місце, 0,97 %).
    8. Для того, щоб удосконалити територіальну структуру сільськогосподарських підприємств Закарпатської області необхідно запропонувати наступні заходи:
    - поглибити спеціалізацію сільськогосподарських підприємств різних форм власності відповідно до потреб реґіонального продовольчого ринку;
    - на основі зонінгу” розширити роботи з територіально-просторового планування землекористування господарств різних форм власності;
    - активізувати діяльність прикордонного типу сільськогосподарського підприємства в межах СЕЗ Закарпаття”.







    CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Аверишкина Т., Попов Е. Концептуальность инструментария брэндинга // Маркетинг. - 2001. - №2. - С.111-121.
    2. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география: Понятийно-терминол. словарь. - М.: Мысль, 1983. - 350 с.
    3. Андрийчук В.Г. Эффективность использования производственного потенциалу в сельском хозяйстве. М.: Экономика, 1983. 207с.
    4. АПК України: стан, тенденції та перспективи розвитку: Інформаційно-аналітичний збірник / За ред. П.Т. Саблука та ін. Вип.4.- К.: ІАЕ УААН, 2000.- С.196.
    5. Бабков Г.А. Методика аграрно-экономических исследований. Кишинев, Штиинца, 1985.- 240 с.
    6. Балабанов Г.В. Системный подход при исследовании региональных аграрно-промышленных комплексов // Экономическая география. - 1977. - Вып.23.- С.128-135.
    7. Башнянин Г.І., Бойчук І.В., Дубовий Б.В., Роміх А.В. Виробничі системи в перехідних економіках. - Львів: Коопосвіта, 1999. - 382 с.
    8. Блага І.П. Резерви зростання продуктивності праці в гірських і перед гірських колгоспах. - Ужг.: Карпати, 1976. - 79с.
    9. Борщевський П.П., Ушкаренко В.О., Чернюк Л.Г., Мармуль Л.О. Регіональні агропромислові комплекси України: теорія та практика розвитку. - К.: Наукова думка, 1996. - С.28-65.
    10. Бойко М.М., Маківчук Ю.В., Поляновський А.О. Концептуальні підходи до формування програми екологічної безпеки в Закарпатті на період до 2010 року // Науковий вісник УЖНУ.- Ужг., 2000.- Вип. 6.- С.30.
    11. Васьков С.Т. Территориальное управление в новых хозяйственных условиях. - М.: Экономика, 1990. - 191с.
    12. Ващенко А.Т., Влах М.Р., Кныш М.М. О серии карт для планирования производства на уровне районного агропромышленного объединения // Сб. науч. трудов К., 1970.- С.167-169.
    13. Веденин Ю.А., Зорин И.В. Социальные аспекты изучения территориальных рекреационных систем // Вопросы географии 1973. - Вып. 93 - С. 21-39.
    14. Гладій М.В. Використання виробничо-ресурсного потенціалу аграрного сектору економіки України ( питання теорії, методології, практики ). - Львів, 1988. 105с.
    15. Головатий В.П. Розвиток промисловості Радянського Закарпаття. / Наук. записки УДУ.- Ужг., 1961. - т. XLIV - С.27.
    16. Голойда О. Структура сільськогосподарського виробництва в США // Сільське господарство реформується ( Вісник ППСГЗ). - 1998. - №16. - С.15-19.
    17. Гончарук О.С., Марусов А.Ю., Остапко Т.О. Соціальні проблеми реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств. К.: Центр соціальних експертиз і прогнозів Інституту соціології НАНУ, 2000.- 108с.
    18. Горленко И.А., Руденко Л.Г., Малюк С.Н. Проблемы комплексного развития территории. - К.: Наук. думка, 1994. - 296 с.
    19. Дмитрук Б.П. Організація біржової діяльності в агропромисловому комплексі. - К.: Либідь, 2001. - 342с.
    20. Долинський С.В. Інтеграційні зв’язки прикордонного підприємництва в агропромисловій сфері // Економіка АПК.- 2000. - № 9. - С.41.
    21. Долішній М.І., Ємець Г.С., Передрій О.С. Вигоди геополітичного і географічного розташування території. - ІРД НАН України, Ужг. - 1995. - С.7-24.
    22. Дорогунцов С.І., Борщевський П.П., Данилишин Б.М. Удосконалення природокористування в АПК.- К.: Урожай, 1992.- 128с.
    23. Доходи і витрати домогосподарств Закарпатської області у 2000 році ( Стат. бюлет.) У. - 2001.- 40 с.
    24. Доценко А.І. Регіональне розселення: проблеми та перспективи. - К.: Наук. думка. - 1994. - 195с.
    25. Дудник І.М. Суспільно-географічні системи низового рівня ( теоретичні та методичні аспекти ). - Полтава : Літератор, 1997. - 248 с.
    26. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. / М.М. Паламарчук, О.М. Паламарчук. - К.: Знання, 1998. - 416с.
    27. Економіка сільського господарства. / П.П. Русак, В.В.Жебка, М.М.Рудий, А.А. Чалий; За ред. П.П. Русака. - К.: Урожай, 1998.- 320с.
    28. Економічне та соціальне становище Закарпатської області. Статистичний бюлет. У. - 2002.- № 12. - 152с.
    29. Економіка регіону. Статистичний огляд та перспективи розвитку // Діловий вісник (Інформ.-реклам. Бюлетень Закарпат. ТПП, № № 3-4.- 1999.- С.2-4.
    30. Економіка України : підсумки перетворень та перспективи зростання. / За ред. акад. НАН України Гейця В.М.- К., 2000. - С.123-141.
    31. Ерфан Е.А. Регулювання соціально-трудових відносин на селі в умовах економічної трансформації (на матеріалах Закарпатської області). Авт. дис. к.е.н.: 08.02.03. / Ужгор. ун-т. - У., 2002. 19с.
    32. Жаренко В. Реорганізація сільськогосподарських підприємств у господарські формування ринкового типу. Організаційно-правові аспекти // Сільське господарство реформується ( Вісник ППСГЗ ). - 1999. - № 17. - С. 13-15.
    33. Жолкевський П.Ф. Методологічні та методичні основи еколого-економічного картографування території і інформаційне забезпечення земельної реформи. / За ред. М.А. Хвесика. - К.: ТОВ „ Міжн. фін. Агенція”, 1998. - 68с.
    34. Жулканич О.М. Регіон в системі зовнішньоекономічних відносин ( на прикладі Закарпатської області ) У.: Мистецька лінія, 2001. - 200с.
    35. Жупанский Я.И. Исследование производственно-территориальных комплексов картографическим методом. Проблемы, методика, применение. : Автор. дис. д.г.н.: 911.3. К, 1980.- 32 с.
    36. Закарпаття´2001. Статистичний щорічник.-У., 2002.- 521с.
    37. Заставный Ф.Д. Совершенствование территориальной организации производительных сил. - Львов : Наука, 1986. - 141с.
    38. Заставный Ф.Д. Территориально-производственный комплекс. - К.: Наук. думка, 1979. - 221 с.
    39. Заставецька О.В. Комплексний економічний і соціальний розвиток території: теоретичні і методичні основи дослідження . - Тернопіль. 1997. - 233 с.
    40. Захарець В.Г. Сільський туризм як засіб стимулювання та інвестування у соціально-економічний розвиток села у спеціальній економічній зоні // Механізм створення та функціонування спеціальної економічної зони „Закарпаття.: Матер. міжн. наук. конф. Ужг., 2000. - С.349.
    41. Збір урожаю сільськогосподарських культур плодоягідних та виноградних насаджень області. Статистичний збірник У., 2001.- 160с.
    42. Золовский А.П., Козаченко Т.И. Картографирование продовольственных комплексов. - К.: Наук. думка, 1987. - 132 с.
    43. Іванух Р.А. Охорона і раціональне використання природно-ресурсного потенціалу сільського господарства. - К.: Урожай, 1995. - 128 с.
    44. Ігнатов В., Голодников Ю., Чернишов П. Технічне і технологічне обслуговування фермерських господарств // Сільські обрії. - 1996. - № 7-9. - С.13-19.
    45. Іщук С.І. Територіально-виробничі комплекси і економічне районування (методологія, теорія ).- К.: Укр. - Фінський ін-т менеджменту і бізнесу, 1996. - 244 с.
    46. Кашенко О.Л. Економічні основи екологічного підприємництва // Агроінком. - 1999. - № 10-12.- С. 37-40.
    47. Коденская М.Е., Киселев В.А. Агропромышленные предприятия и агрофирмы в условиях перехода к рынку. - К.: УСХА, 1993. - 184с.
    48. Козаченко Т.И. Картографическое обеспечение исследований агропромышленных комплексов. - К.: Наук. думка, 1984. - 148с.
    49. Коломиец И.Г. Социально-экономические отношения и общественное движение в Закарпатье во второй половине ХIХ столетия: в 2 т. Т.1. Сельское хозяйство и аграрные отношения.- Томск.: Томск. ун-т, 1961. - 404с.
    50. Комов Н. Государственное регулирование земельных отношений в условиях рыночной экономики // Международный сельскохозяйственный журнал. - 1999.- № 2. - С.23.
    51. Коновалова Н.И. Производственно-территориальная типизация хозяйств районных аграрно-территориальных систем (на материалах Среднего Приднестровья ).: Авт. дис. к.г.н.: 911.3. / Ленингр. ун-т. - Л., 1983. - 23с.
    52. Концентрация и кооперирование сельскохозяйственного производства. / Под ред. Л.М. Зальцмана, С.И. Половенко. - М.: Колос, 1980. - 334с.
    53. Коротких А.А. Использование земель в сельском хозяйстве США: структура землепользования и формы земледелия // США: экономика, политика, идеология.- 1997. - № 11. - С.95.
    54. Кравчук І.І. Регіональні аспекти інтеграції агропромислового виробництва // Економіка АПК.- 2000. - № 10. - С.47.
    55. Крючков В.Г. Территориальная организация сельского хозяйства (Проблемы и методы экономико-географических исследований.) - М.: Мысль, 1978. - 268с.
    56. Лаженцев В.Н. Территориальное развитие: Методология и опыт регулирования / Отв. ред. Т. Е. Дмитриева. - СПб.: Наука, 1996. - 107 с.
    57. Лайкин В.И. Картографо-статистические методы географического изучения производственных типов сельскохозяйственных предприятий (юг Красноярского края ): Авт. дис. к.г.н.: 911.3 / Иркут. ун-т. - Иркут., 1974. - 24 с.
    58. Лелекач М.М. Процес закріпачення закарпатського селянства в XIV XV ст. // Наукові записки УДУ.- У., 1957.- т. 29.- С.56.
    59. Лендєл М.А. Аграрні відносини на Закарпатті: уроки минулого і сучасність. Ужгород : Патент, 1999. - 275с.
    60. Лобас М.Г., Македонський А.В., Беляєв Д.Є., Грищенко О.В. Організація селянських (фермерських) господарств. - К.: Аграр. ін-т НВАТ « Агроінком», 1998. - 288с.
    61. Лужанська Т.Ю. Вплив спеціальних економічних зон на формування господарських суб’єктів агропромислового комплексу регіону // Механізм створення та функціонування спеціальної економічної зони Закарпаття” : Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - У., 2000. С.340- 346.
    62. Лужанська Т.Ю. Значення типізації сільськогосподарських підприємств в умовах розвитку ринкової економіки.: Вісник Технологічного університету Поділля. Хмельницький, 2002. С.263-268.
    63. Лужанська Т.Ю. Основні принципи організації служби маркетингу на підприємстві // Сучасні проблеми реформування економіки України : Матеріали Всеукр. наук. метод. конф. Нікополь, 1998.- С.107-112.
    64. Лужанська Т.Ю. Проблеми дослідження процесу екологізації сільськогосподарського виробництва на регіональному рівні // Стратегія сталого розвитку Закарпаття : еколого-економічні та соціальні моделі : Матеріали регіон. наук.- практ. конф. - У., 2001. - С.314-320.
    65. Лужанська Т.Ю. Розвиток регіональної інфраструктури товарного ринку // Стратегії розвитку економічного потенціалу регіонів: інвестиційні пріоритети та інфраструктура : Матеріали міжн. наук.- практ. конф. Чернівці, 2002.- С.346-351.
    66. Лужанська Т.Ю. Розвиток малого підприємництва в АПК Закарпатської області // Наукові записки ТДУ.- Т., 1999.- №2 (7).- С.61-66.
    67. Лужанська Т.Ю. Сучасний стан та перспективи розвитку сільськогосподарських підприємств Закарпатської області // Наукові записки ТДУ.-Т., 2000.- №1 (7).- С.63-68.
    68. Малік М.Й., Зіновчук В.В. Сільськогосподарська кооперація : суть та проблеми розвитку в Україні. - К.: ІАЕ УААН, 1999. - 162с.
    69. Малюк С.Н. Территориальная организация обласного агропромышленного комплекса ( на примере Полтавской обл. УССР): Авт. дис к.г.н.: 911.3. / Київ. ун-т. - К., 1979. - 16с.
    70. Манівчук Ю.В. Екологічні системи аграрного виробництва в Карпатах. Ужг.: Закарпаття. - 1996. - 276с.
    71. Маракулин П.П. Региональные особенности размещения сельскохозяйственного производства.- К.: Наук. думка, 1990. - 215с.
    72. Маринич А.М., Горленко И.А., Руденко Л.Г. Конструктивно-географические основы рационального природопользования в Украинской ССР: Теор. и метод. исследования.- К.; 1990. - 200с.
    73. Мартынов В. Сельские кредитные кооперативы в рыночной экономике // Мировая экономика и междун. отношения. - 2001. - № 4. - С. 89-95.
    74. Мацола В.І. Рекреаційні ресурси Закарпатської області та їх економічна оцінка. - Ужг., 1996. - 62с.
    75. Маергойз И.М. Территориальная структура хозяйства. - Новосибирск: Наука, 1986. - 304с.
    76. Мельник Л.Ю., Макаренко П.М. Концентрація в
  • Стоимость доставки:
  • 100.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины