ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕЛЕІНФОРМАЦІЙНОГО КОМПЛЕКСУ В УКРАЇНІ : ТЕРРИТОРИАЛЬНАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ Телеинформационного КОМПЛЕКСА В УКРАИНЕ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

РИБАЧИК НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 911.3: 654.1

ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ
ТЕЛЕІНФОРМАЦІЙНОГО КОМПЛЕКСУ В УКРАЇНІ

11.00.02 економічна та соціальна географія

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
географічних наук

Науковий керівник
Заслужений діяч науки і техніки України,
член-кореспондент АПН України, доктор економічних наук, професор
Олійник Ярослав Богданович

Київ-2006

Зміст

Перелік умовних скорочень...........................................................................

3

Вступ.................................................................................................................

4

Розділ 1.

Теоретико-методологічні основи суспільно-географічного дослідження

1.1.

Суспільно-географічна сутність ТІК................................

9

1.2.

Основи формування ТІК...................................................

24

1.3.

Методика та методи дослідження.....................................

31

Висновки до 1 розділу.................................................................

41

Розділ 2.

Чинники формування ТІК в Україні

2.1.

Історико-географічні...........................................................

46

2.2.

Науково-технічний прогрес...............................................

57

2.3.

Потреби населення..............................................................

63

2.4.

Фінансове забезпечення.....................................................

71

2.5.

Політико-географічне положення та нормативно-правова база.........................................................................

74

2.6.

Природні умови...................................................................

78

2.7.

Рекламна діяльність............................................................

80

Висновки до 2 розділу.................................................................

83

Розділ 3.

Системно-структурний аналіз ТІК в Україні

3.1.

Функціонально-галузева (компонентна) структура.........

87

3.2.

Функціонально-територіальна структура.........................

101

3.3.

Функціонально-управлінська структура...........................

113

3.4.

Основні напрямки вдосконалення територіальної організації ТІК в Україні....................................................

124

Висновки до 3 розділу.................................................................

131

Висновки та пропозиції...................................................................................

133

Список використаних джерел.........................................................................

139

Додатки

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ТІК телеінформаційний комплекс
ТРК телерадіокомпанія
ТРО телерадіоорганізація
ТК телекомпанія
ТО - телеорганізація
МІТРІС мікрохвильова інтегрована телерадіоінформаційна система

ВСТУП

Актуальність теми. В останні 15 20 років сфера обслуговування стала об`єктом уваги не лише наукових, а й практичних робітників. Утворення сфери послуг є результатом бурхливого зростання виробничих сил і поглибленням суспільного поділу праці. Поділ праці всередині матеріального виробництва сприяв підвищенню продуктивності праці до того рівня, який дозволив виділити групу галузей, що виконують функції обслуговування, як виробництва, так і населення. В цілому це прогресивне явище і говорить про економічний потенціал суспільства.
В перспективі споживання послуг буде розвиватися прискореними темпами. І вже в сучасних умовах розвиток і раціональне розміщення сфери обслуговування як однієї з найважливіших областей людської діяльності набули першочергового значення.
Проблеми географії сфери послуг досліджували С.О.Ковальов, Ф.М.Лістенгурт, Б.Б.Родоман, В.І.Музичкін (Москва), П.Хярмсон (Таллінн), Н.В.Іванова (Перм), Н.М.Дьомін, Г.Н.Рогожин, В.М.Юрківський, О.Г.Топчієв, О.І.Шаблій, М.Д.Пістун, С.І.Іщук, Я.Б.Олійник, А.В.Степаненко, Н.Ф.Тимчук, О.О.Любіцева, В.І.Куценко (Київ) та ін.
Телеінформаційний простір нашої держави виступає однією зі складових сфери послуг. Нинішні події в Україні є яскравою ілюстрацією до оцінки всезростаючої ролі в процесі державотворення інформації, здатності влади забезпечувати цивілізований рівень управління нею, а також досягати передбачуваних результатів.
Зараз інформація, як ніколи, набуває ваги. Новітній процес формування інформаційного суспільства, який характерний і для нашої держави, збагачує інформаційне життя надсучасними напрямками, відгалуженнями, високими технологіями виробництва, обробки, поширення, накопичення інформації. Телебачення нині стало багатофункціональним. Окрім традиційно інформаційного, формується промислове, суспільне, науково-дослідницьке, культурологічне, комерційне і рекламне. Його значення зростає, особливо у зв`язку з формуванням відкритого громадянського суспільства.
Телебачення пронизує всі сфери соціального життя, опосередковано впливає навіть на тих людей, хто з якихось причин не дивиться телевізор. В той же час якісні характеристики цієї безперечно суттєвої складової нашого повсякденного життя, закономірності розвитку та функціонування телевізійного простору майже не вивчаються, й тим більше не коректуються. Творчі та управлінські рішення, що приймаються у зв`язку з функціонуванням телеканалів, відбуваються, як правило, без соціальної діагностики, без врахування інтересів та переваг глядачів й без детального дослідження існуючого стану телебачення на певних територіях.
Актуальність теми визначається зростаючим значенням ролі телебачення в постіндустріальному, інформаційному суспільстві, при практично відсутньому науково обґрунтованому дослідженні розміщення об`єктів телепростору.
Зараз зростаючий обсяг інформації веде суспільство до зміни курсів в економіці, політиці, філософії. Зростає пріоритет людських цінностей. Активізуються суспільні процеси, ЗМІ, особливо телебачення, стають головним інструментом побудови суспільства майбутнього.
Ефективність використання величезних інформаційних ресурсів телебачення прямо залежить від ступеню оволодіння ним простору країни. Раціональне, систематизоване, науково обґрунтоване розміщення об`єктів телепростору є запорукою його якісного функціонування, що й зумовило актуальність теми дослідження.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження тісно пов`язана з науково-дослідними роботами, що проводяться на кафедрі економічної та соціальної географії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зокрема з темою «Суспільно-географічні основи регіональної політики України» № 0198U008160.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є вивчення механізму формування ТІК України та обґрунтування напрямків вдосконалення його територіальної організації. Для досягнення даної мети були поставлені наступні задачі:
- розробити теоретико-методологічні основи формування ТІК;
- обґрунтувати методичні основи суспільно-географічного дослідження ТІК;
- виявити чинники формування й функціонування ТІК України;
- провести системно-структурний аналіз розвитку ТІК в регіональному розрізі;
- розробити перспективні напрямки розвитку і вдосконалення територіальної організації ТІК в Україні.
Об`єктом дослідження даної роботи є телеінформаційний комплекс України.
Предметом дослідження - наукові основи територіальної організації телеінформаційного комплексу України в умовах формування ринкових відносин.
Методи дослідження. Методологічною базою дослідження ТІК стали фундаментальні праці з основ теорії суспільної географії, такі як: «Соціально-економічна географія України» за редакцією Шаблія О.І., «Вступ до соціальної географії» (Я.Б.Олійник, А.В.Степаненко), «Основи суспільної географії» (О.Т.Топчієв), «Основи теорії суспільної географії» (М.Д.Пістун), «География сферы обслуживания» (В.М.Юрківський) та ін. Як основний метод використовувався системно-структурний аналіз, який дозволив здійснити впорядковане узагальнення наукових доробків щодо ТІК. Крім нього були застосовані такі методи, як систематизація (для впорядкування основних елементів ТІК), регіонального та локаційного аналізу (для визначення особливостей розміщення об`єктів ТІК в розрізі територій різного таксонометричного рангу), математико-статистичний (для опрацювання кількісних параметрів ТІК), картографічний (для просторового аналізу ТІК).
Інформаційними джерелами дослідження стали звітні матеріали Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, Державного комітету телебачення i радiомовлення України, окремих регіонів щодо стану ТІК, а також аналітичні огляди та науково-методичні публікації з досліджуваної теми в періодичних виданнях та на офіційних сайтах Інтернету.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукову новизну дисертаційного дослідження визначають такі результати:
1. Розроблено теоретико-методологічні основи суспільно-географічного дослідження ТІК;
2. Розкрита суспільно-географічна сутність ТІК, який об`єднує виробництво, зосередження, розповсюдження і використання інформації в якості аудіовізуальної продукції засобами телебачення;
3. Розроблено методичні основи дослідження ТІК, які передбачають виділення основних методів і засобів дослідження ТІК;
4. Виявлена система чинників формування ТІК України: історичний, НТП, потреби населення, політико-географічне положення та нормативно-правова база, фінансове забезпечення, природні умови, реклама;
5. Вивчена регіональна специфіка розвитку ТІК України;
6. Визначені основні підходи для подальшої розбудови регіональної системи ТІК;
7. Обґрунтовані напрямки вдосконалення територіальної організації телеінформаційного простору шляхом формування територіально орієнтованої системи управління ТІК.
Практичне значення отриманих результатів. Сформульовані у дисертаційній роботі наукові результати й рекомендації є методологічною й практичною основою суспільно-географічної оцінки ТІК країни та її регіонів, це може стати підґрунтям для реалізації державної політики у телеінформаційній сфері, вдосконалення її територіальної організації.
Наукові розробки дисертації використовуються в навчальному процесі при читанні спецкурсу «Регіональна політика сталого розвитку України».
Пропозиції щодо подальшого розвитку ТІК в умовах структурної трансформації економіки використані Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України при розробці перспективної схеми розміщення продуктивних сил України.
Особистий внесок здобувача. Викладена в роботі сукупність науково-практичних результатів належить особисто авторові та є його науковим доробком. У дисертаційному дослідженні розкрито авторський підхід до вирішення важливого завдання суспільного розвитку обґрунтування шляхів підвищення ефективності функціонування ТІК з позиції суспільної географії. У роботі сформульовані основні методологічні та методичні засади суспільно-географічного дослідження ТІК; проведений аналіз розвитку ТІК України та її регіонів; виявлено систему закономірностей розміщення об`єктів ТІК; здійснено оцінку ефективності державної політики у сфері телебачення, визначені її основні недоліки та запропоновані шляхи вдосконалення управління ТІК України.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретико-методологічні й практичні результати дисертаційного дослідження доповідались на конференціях: Міжнародних «Географічна освіта і наука в Україні» (Київ, 2003, 2005), молодих вчених (Київ, 2002, 2003, 2004), наукових семінарах кафедри економічної та соціальної географії.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображені в 6 опублікованих наукових працях, серед них 4 у фахових виданнях, загальний обсяг публікацій 2,7 друк. аркушів.

Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 147 сторінки тексту, який містить 7 таблиць та 8 рисунків. Список використаних джерел налічує 142 найменування, викладених на 9 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ.

1. Географія телеінформаційного комплексу це нова гілка географії сфери обслуговування, що вивчає просторову організацію телеінформаційного життя суспільства.
Суспільно-географічний аспект вивчення ТІК є важливим засобом підвищення загальної ефективності телеінформаційного простору за рахунок раціональної територіальної організації, спрямованої на повне використання території країни з її виробничим, соціальним, культурним, природним та працересурсним потенціалом, які суттєво впливають на можливість розвитку телеінформаційної сфери. Крім того взаємодія регіональних чинників всередині країни дає змогу більш оптимально розмістити новостворювані об`єкти телепростору та його інфраструктури, центри управління та зони їх адміністративного впливу.
2. Системне теоретико-методологічне суспільно-географічне пізнання телеінформаційого простору передбачає насамперед обґрунтування та аналіз об`єкту і предмету вивчення, системи регіональних чинників, методів та методики їх поглибленого вивчення.
Об`єктом суспільно-географічного дослідження телепростору є телеінформаційний комплекс (ТІК) це єдина територіальна і комплексно-пропорційна структура виробництва, зосередження, розповсюдження і використання інформації в якості аудіовізуальної продукції засобами телебачення. Іншими словами ТІК є упорядкованою структурою об`єктів і суб`єктів телеінформаційної діяльності та зв`язків між ними, які взаємодіють і функціонують на основі єдиних принципів і правил забезпечення інформаційних потреб особи, суспільства і країни засобами телебачення.
Виходячи із предметної сутності суспільної географії, географія телеінформаційної діяльності вивчає територіальну організацію і комплексно-пропорційний розвиток цієї галузі, які є важливими складовими її загальної ефективності.
3. ТІК має внутрішню структуру: функціонально-галузеву (компонентну), функціонально-територіальну та організаційно-управлінську.
(Функціонально-галузева) компонентна структура ТІК це склад, сукупність його функціональних компонентів (галузей), які розкривають роль телеінформаційного комплексу в процесах спеціалізації та комплексоутворення телеінформаційної діяльності. Телеінформаційний комплекс формують взаємопов`язані, але чітко виокремлені компоненти (сфери). Перша сфера - виробництво засобів виробництва. Друга - виробництво телеінформаційного продукту. До третьої сфери відносяться ефірне, кабельне, ефіро-кабельне та супутникове телебачення. Четвертою сферою є виробнича інфраструктура, що включає галузі, які забезпечують виробниче обслуговування галузей ТІК. Соціальна інфраструктура включає споруди і підприємства, які забезпечують матеріальні і соціально-побутові умови для задоволення особистих потреб й розвитку працівників, зайнятих в телеінформаційній сфері. Шоста сфера це наука, управління та підготовка кадрів для ТІК .
Функціонально-територіальна структура ТІК це співвідношення і взаємне розміщення всіх його компонентів, єдиних за своїм функціональним призначенням та покликаних забезпечити необхідні умови для задоволення потреб споживачів телеінформаційного ресурсу.
Організаційно-управлінська структура ТІК включає ієрархічно впорядковану систему органів управління телеінформаційною діяльністю, її функціональні правові обов`язки на відповідній території.
4. Територіальна організація телеінформаційного простору це закономірний процес просторово-ієрархічної локалізації об`єктів телебачення у взаємозв`язку з розселенням, соціальними, економічними, технологічними та іншими факторами й структурами управління, що виконує низку важливих функцій в суспільстві.
Рівень розвитку територіальної організації телеінформаційного комплексу означає не лише абсолютні або відносні показники функціонування телебачення, а й якість наданих послуг: цікаві передачі, якісний сигнал, доступність ціни.
Розвиток ТІК відбувається під впливом різноманітних чинників, які визначають оптимальні умови розміщення його компонентів.
На його формування впливають природно-географічні і суспільно-географічні чинники, але визначальну роль відіграють останні.
Провідними чинниками формування та розвитку телеінформаційного простору є науково-технічний, економічний, історичний, соціально-демографічний, політичний та інші.
5. Методика суспільно-географічного дослідження ТІК передбачає такі етапи аналізу: перший вирішення теоретичних аспектів: визначення сутності ТІК, виділення системи чинників, які визначають його стан, та виокремлення основних показників, що характеризують рівень розвитку ТІК; другий оцінка територіальної організації ТІК в Україні, виявлення особливостей розміщення телеінформаційних об’єктів та диспропорцій у забезпеченості ними регіонів країни; третій визначення основних підходів для подальшої розбудови регіональної системи ТІК, розробка напрямків вдосконалення територіальної організації телеінформаційного простору шляхом формування територіально орієнтованої системи управління ТІК.
Загальнометодичними принципами дослідження є: територіальність, комплексність, пропорційність, системність, принцип антропоцентризму та соціальних пріоритетів. Дані принципи передбачають вивчення просторової диференціації телеінформаційних послуг в Україні, дослідження територіальної організації ТІК та запропонування шляхів її вдосконалення на основі забезпечення пропорційного і збалансованого розвитку регіону та потреб населення.
6. Проведений системно-структурний аналіз ТІК в Україні дає підстави говорити про те, що телебачення та його галузі в різних частинах країни розміщуються з просторовими розривами, тобто не рівномірно, а дискретно. Окремі телерадіокомпанії, групи взаємопов`язаних підприємств телеінформаційної сфери та цілі галузі концентруються в окремих вузлах і центрах з різними можливостями для реалізації телеінформаційного продукту. Вони взаємодіють у процесі функціонування за допомогою транспортної системи, системи комунікацій, ліній електропередач. Проведений кореляційний аналіз, дає підстави говорити, що розміщення об`єктів ТІК дуже тісно пов`язане з розселенням населення (коефіцієнт кореляції складає 0,7). Тому важливе значення у формуванні територіальної структури телеінформаційного комплексу відіграють густота та чисельність населених місць, рівень урбанізованості території, густота міської мережі.
7. В територіальній структурі ТІК можна виділити лінійні та точкові елементи. До лінійних належать радіорелейні лінії, за допомогою яких телевізійний сигнал поступає від постачальника до споживача. Їх розповсюдження значною мірою залежить від рельєфу та розселення населення: на рівнинах спостерігається досить рівномірне розгалуження лінійних елементів ТІК зі значним збільшенням їх щільності біля великих населених місць. Через ускладнення у встановленні передавачів та ретрансляторів в гірських умовах концентрація радіорелейні лінії в 2-4 рази менша ніж на рівнинній території.
Серед точкових елементів ТІК виділяються наступні: телеінформаційний пункт (низовий елемент ТІК (телерадіокомпанія чи телерадіоорганізація, що має статус юридичної особи), який надає чи може надавати хоча б один з видів телеінформаційних послуг); телеінформаційний центр (поєднання низових елементів ТІК в межах певного населеного пункту); телеінформаційний вузол ( поєднання принаймні одного телеінформаційного центру загальнонаціонального, регіонального чи обласного значення та функціонального тяжіння).
8. Аналіз функціонування ТІК дає підстави говорити, що рівень розвитку телебачення в сільській місцевості є недостатнім. Тут жителі мають змогу приймати 2 3 телеканала, а іноді взагалі один з поганою якістю. Оптимальним вважається ситуація, при якій в містах-міліонерах населення має можливість дивитися 8 10 ефірних каналів, в обласних центрах 6 8, в сільській місцевості 4 6.
Ще однією проблемою є розвиток телебачення в прикордонних зонах. Це території, що розташовані в 100 кілометрах від кордону. На них проживає 20 25% населення країни. І на цих територіях українське телебачення значно відстає від закордонного.
9. У відповідності з загальноприйнятою світовою практикою галузь телебачення потребує державного регулювання. Необхідність цього випливає з того, що телекомпанії використовують обмежений державний ресурс частотний спектр, а отже їхній розподіл повинен підкорятися певним правилам. Уповноваженим органом управління державним телерадiомовленням України, що забезпечує реалiзацiю iнформацiйної полiтики держави, визначеної Верховною Радою України, Президентом України та контрольованої Нацiональною радою України з питань телебачення та радiомовлення є Державний комiтет телебачення i радiомовлення України.
З метою реалiзацiї та додержання законодавства в галузi телебачення i радiомовлення та iнших нормативних актiв створена Нацiональна рада України з питань телебачення i радiомовлення. В кожній області України працюють представники Національної Ради з питань телерадіомовлення.
Нацiональна рада є вiдповiдальним органом за розвиток, якiсний стан телебачення i радiомовлення України, за зростання професiйного, художнього та етичного рiвня програм та передач телерадiоорганiзацiй.
Але розробка та реалізація державної політики в телеінформаційній сфері не відповідає потребам сьогодення. Вкрай недосконалою є система управління ТІК, де простежується дублювання функцій керівних органів та штучне ускладнення й гальмування розвитку ТІК в країні.
10. Основні напрямки, які необхідно розвивати у діяльності ТІК - це:
· Здійснення моніторингу національного інформаційного ресурсу;
· Корекція існуючого законодавства згідно європейських норм і стандартів, також з метою підтримки національного виробника інформаційної продукції,
· Приведення діяльності всіх суб`єктів інформаційного процесу до чинного законодавства України, утвердження принципів верховенства закону над звичною практикою та деякими існуючими підзаконними актами;
· Підтримка державної мови в національному інформаційному просторі.
· Говорячи про стратегію розвитку ТІК України, слід відмітити, що одним з базових принципів розвитку цієї галузі повинен бути територіальний підхід.
Таким чином зрозуміло, що настав час кардинальних дій щодо перегляду концептуальних та правових засад забезпечення інформаційної безпеки України. В систему координат, яка забезпечує логіку дій влади і діяльність інформаційної сфери, повинні бути покладені визначальні принципи раціональності та територіальності задля забезпечення інтересів української держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

1. Абліцов В. Україна: інформаційний простір. — К.: Укр. світ, 2002. — 146 с.
2. Агапитова С.Ю. Информационное вещание на ТВ: Опыт Ленинградского Петербургского телевидения / Санкт-Петербург. гуманит. ун-т профсоюзов. — СПб., 2003. — 218 с.: табл.. — (Новое в гуманитарных науках; Вып. 11)
3. Андрющенко М. Ю. Творення іміджу телебачення України: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.08 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2005. — 17с.
4. Афанасьєв В.Г. Системность и общество. М., 1980, - с.239.
5. Бакулев Г.П. Спутниковое телевидение в Европе / Геннадий Бакулев; Ин-т повышения квалификации работников телевидения и радиовещания. — М. : ИПК работников телевидения и радиовещания, 1992. — 107,[1] с
6. Бебик В.Н., Сидоренко О.І. Засоби масової інформації посткомуністичної України. К.: МАУП, 1996. 124с.
7. Бірюков Н.С. Буржуазное телевидение и его доктрины. М.: Мисль, 1977. с.147.
8. Бондарчук М. С другой стороны экрана. // Телемир. декабрь, 2002. с.14 16
9. Борев В.Ю., Коваленко А.В. Культура и масовая коммуникация. / Отв.ред. А.И.Арнольдов; АН СССР. Ин-т философии. М.:Наука, 1986.
10. Борев В.Ю. Аудиовизуальные средства в структуре массовой коммуникации: (К синхронно-диахронному аналізу художественно-коммуникативных систем): Автореф.дисканд..искуствоведения: 17.00.03. М.1976.
11. Браун, Дональд Р. та ін. Теле / радіоновини та меншини / Браун, Дональд Р., Файєрстоун, Чарлз М., Міцкевич Е.; Передм. Картера Д.; [Пер. з англ. І.Ібрагімової]. — К.: Всеувито, 1996. — 160с.: іл.
12. Брыцало С.Б. Особенности развития тележурналистики как процесс синтеза социальных потребностей и технических возможностей. М.:МАКС Пресс,2000. 52с.
13. Бугрин В.В., Мащенко І.Г. Телебачення прямого ефіру. К: Либідь”, 1991. 199с.
14. Бурмака М. В. Технологія створення контактної телевізійної програми в контексті українського телебачення: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. філол. наук. 10.01.08 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2004. — 20 с.
15. Бушминский И.П., Тюхтин М.Ф.Приемные системы спутникового телевидения. — М.: Радио и связь, 1993. — 215 с.
16. Василенко М. Суспільна свідомість і національне телебачення. Чи буде злагода? // Телерадіовісник України. 1997, №1
17. Виборчі технології як механізм досягнення політичного результату. // Вісник УАДУ. 1999, №3.
18. Винников О., Чорній Л. Прозорі вибори та ЗМІ в Україні: правове регулювання / Олександр Винников, Любомир Чорній; Укр. незалеж. центр політ. дослідж.. — К., 2003. — 167 с.
19. Все про медіа регіонів України. Київ: Фонд Центр Суспільство”. - осінь 2000.
20. Гір Г. Кабельне телебачення України. Стихія чи система?// ВІЧЕ. — 2000. — N 8. — С. 134-138.
21. География сферы обслуживания: Учеб. пособие / В.М.Юрковский. Киев: УМК ВО, 1989. 82с.
22. Голіков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної і соціальної географії. -К: Либідь, 1996. 318с.
23. Головченко Г. О., Стариков І. М. Дидактичний інформаційний простір як нова педагогічна технологія: Навч. посібник / Інститут педагогіки та психології професійної освіти АПН України ; Коледж преси та телебачення (м. Миколаїв). — Миколаїв : Тетра, 2004. — 36с.
24. Голоса трех континентов./ под ред.Гуриева М.А, Логвиновой Т.Г.- М: Московская высшая партийная школа, 1989. 32с.
25. Гоне Жак.Освіта і засоби масової інформації / Пер. з фр. М.Марченко. — К.: К.І.С., 2002. — 100 с.. — (Що я знаю?)
26. Грицьків З.Д.Основи цифрового телебачення: [Навч. посіб. для студ. вищ. закладів освіти радіотехн. спец.] / Держ. ун-т «Львів. політехніка». — Львів, 2000. — 116 с.: іл., табл.
27. Державність, мораль і засоби масової інформації: Матеріали наук.-практ. конф., 7-9 серп. 2000 р. / Упр. у справах преси та інформації та ін.; Упоряд.: В.Т.Денисюк, А.М.Якубюк. — Луцьк: Надстир’я, 2000. — 131 с.
28. Джиги И.С. История Развития и достижения советского телевидения. // Радиотехника. 1947. - №9. с.39-43.
29. Діяльність ЗМІ під час виборів Президета України / Укр. демократ. коло. — [К.: Геопринт], 2004. — 212 с.
30. Друковані та електронні засоби масової інформації України. (Станом на 1 жовтня 1998 р.): Довідник:У 3 ч.. — К. : Книжкова палата України, 1998.
31. Дугин Е.Я. Кабельное телевидение на Западе: программирование, организация, коммерческие секреты (опыт лучших компаний): Учеб.-метод. пособие. — М.: Агар, 1998. — 101 с.: ил., табл.
32. Дугин Е.Я. Местное телевидение: типология, факторы и условия формирования программ. М., Изд-во Московского ун-та, 1982. 103с.
33. Егоров В.В. Телевидение между прошлым и будущим. — М.: Воскресенье, 1999. — 414 с.
34. Егоров В.В. Телевидение: Теория и практика: Учеб. пособие / Междунар. независимый экол.-политол. ун-т. — М.: Б. и., 1993. — 310 с.
35. Еременко В.И. Трудное время вбора. // Запоріжжя. Индустриальное Запорожье. №121. 1996. с.2.
36. Ещенко П. Реформирование тарифов: новый подход. // Телемир, ноябрь-декабрь, 2003. с.32-33.
37. Журналісти і засоби масової інформації Житомирщини: (Члени Спілки журналістів України, газети, додатки до них, журнали, радіо- і телестудії області): Довідник / Житомир. обл. орг. Спілки журналістів України; [Авт.-упоряд.: Г.П.Мокрицький, В.С.Киричанський; Ред. В.С.Киричанський]. — Житомир: Журфонд, 1994. — 62 с.
38. Засоби масової інформації та вибори до Верховної Ради України 2002 року / Інформ. прес-центр IREX ПроМедіа. — К., 2002. — 51 c., включ. обкл.: табл.
39. Засоби масової інформації у виборах: права, обов’язки, відповідальність: (Матеріали наради-семінару з представниками ЗМІ України, 19 груд. 2001 р.) / Центр. виборча коміс.; [Підгот.: О.В.Нельга та ін.]. — К., 2001. — 78 с.
40. Засоби масової інформації та вибори: Довідкове вид. / Європ. Ін-т засобів масової інформ.; Під ред. Я.Ланге та Е.Палмера. — Б. м.: [ГДІ Служби Тасіс. Європ. Ком., 1995]. — 208с.
41. Затворний А. Інформаційна безпека і свобода слова в Україні. // Україна: інформація і свобода слова: зб. законод. актів, нормат.док. та ст.. фахівців. К.: Молодь, 1997.
42. Захаров Є. Свобода слова в україні //Свобода висловлювань і праватність. 2001. - №4.
43. Звіт Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за 2000 рік // Телерадіокур`єр. 2001, №2 (23).
44. Звуковое вещание: Справочник / [Выходец А.В., Жмурин П.М., Зорин И.Ф. и др.]; Под ред. Ю.А.Ковалгина. — М.: Радио и связь, 1993. — 463 с.
45. Здоровега В. Свобода слова потрібна не журналістам. Вона потрібна суспільству. // День, 18 листопада 2000.
46. Зенина О., Антонова И. Региональная телевизионная реклама: опят работы уникальной структуры // Маркетинг и реклама. — 2000. — N 3. — С. 34-36.
47. Зернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. К.: Освіта, 1999. 351с.
48. Зіванов В. Правові рамки діяльності українських засобів масової комунікації. // Українське журналістикознавство. Випуск 1. К.: Ін-т журналістики КНУ ім.. Т.Шевченка, 2000.
49. Іванов В.Ф. Законодавство про засоби масової інформації: український та зарубіжний досвід. К.: Вид.центр «Київський університет», 1999.
50. Інтонаційна виразність звукового мовлення засобів масової інформації / Багмут А.Й., Бровченко Т.О., Борисюк І.В., Олійник Г.П.; АН України. Ін-т укр. мови; [Відп. ред. А.Й.Багмут]. — К.: Наук. думка, 1994. — 190 с.
51. Интегральные схемы для телевидения: Справочник / [Сост.: Рыбынок В.А. и др.]. — [Львів]: Інформ. наук.-вироб. підприємство «Електрон», 1997. — 137 с.: схем.
52. Кабельне телебачення у Сполученому Королівстві / The British Council; Проект «Інформація заради реформ». — Б. м., Б.р.. — 18с.
53. Карпенко В.О. Засоби масової інформації: соціологічне вивчення аудиторії: Текст лекції для студ. Ін-ту журналістики з курсу «Основи проф. комунікації»: [Лекція]/ Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка, Ін-т журналістики. — К., 2002. — 32 с.: табл.. — (Лекційний фонд Інституту журналістики).
54. Клименко И. Большое телевидение маленького города. // Телемир. декабрь, 2002. с.22-26.
55. Когутяк Ю. ЗМІ України: Підсумки року очима соціологів // Український медіа-бюллетень. 1995, №1.
56. Кокурін С. Супутникове ТБ уже не розкіш // Телерадіовісник України. 1997, №3.
57. Кохно М.Т. Звуковое и телевизионное вещание: [Учеб. для учащихся сред. спец. учеб. заведений по спец. «Телекомуникац. системы»]. — Минск: Экоперспектива, 2000. — 301 с.: ил., табл.
58. Кудин В.А. Средства массовой информации и профессиональное образование: (Филос.-пед. аспект исслед.) / АПН Украины. Ин-т педагогики и психологии проф. образования. Отд. сравн. педагогики и психологии проф. образования. — К.: [НТУ «ХПІ»], 2002. — 206 с.
59. Лігачова Н., Черненко С., Іванов В., Дацюк С., Куляс Н. Телебачення спецоперацій: Маніпулятивні технології в інформ.-аналіт. програмах укр. телебачення:моніторинг, методи визначення та засоби протидії. Рекомендації щодо принципів відкритої редакційної політики телеканалів — К. : Телекритика ; Інтерньюз-Україна, 2003. — 266с.
60. Ливинець М.Н. Засади ефективного вибору каналыв телебачення для розмыщення реклами // МАРКЕТИНГ В УКРАЇНІ. — 2002. — N 1. — С. 25-28.
61. Макаров Ю.В., Герасим'юк О.В., Чернілевський С.В. Ти не один!: З новітньої історії укр. телебачення. — Х. : Фоліо, 2004. — 302с.
62. Мамаев Н.С. Спутниковое телевизионное вещание / [Ред. И.Н.Суслова]. — М.: Радио и связь, 1994. — 107 c.: табл., схем.
63. Манаев О.Т. Методическое обеспечение комплексного социологического исследования эффективности функционирования республиканских СМИП. // Проблемы эффективности средств массовой информацыии и пропаганды / Отв. ред. В.С.Коробейников. Минск, 1981. Ч.1 с.124.
64. Масова комунікація: Підручник. / А.З.Москаленко, Л.В.Губерський, В.Ф.Іванов, В.А.Вергун. К.: Либідь, 1997. 216с.
65. Мачулин Л.И. Негосударственные СМИ Харькова 1990-2000 годов: Страницы истории в лицах и воспоминаниях современников. — Х.: РА, 2001. — 117 с.: фотоил.
66. Мащенко І.Г. Електронний старт телебачення: Дві оповіді про Бориса Грабовського. — К.; Миколаїв: Тетра, 1997. — 144 с.
67. Мащенко І.Г. Радіо і телебачення: від джерел до космічних висот. — К.; Миколаїв: Тетра, 2003. — 416 с.
68. Мащенко І.Г. Телебачення у законі. — Миколаїв: Укр. агентство корис. інформ. «ТЕТРА», 1995. — 196 с.
69. Мащенко І.Г. Українське телебачення: штрихи до портрета. — К.: Ай-Пі-Київ: Фірма «Чорпі»: Книговид. центр «Посредник» Ltd, 1995. — 294 с.: табл., портр.
70. Мащенко И.Г. Телевидение: от истоков - к космическим высотам (на укр. языке). К.: ”Знання”, 1983. 48с.
71. Мащенко И.Г. Телевидение Украины. Том второй: Телевидение de facto. (на укр. языке) Киев, 1998г., 430с.
72. Мащенко И.Г. Телевидение Украины. Том второй: Телевидение de jure. Киев, 2000г., 528с.
73. Мельник А. Вещание через космос. // Телемир. июнь-август, 2004. с.20.
74. Методические указания по изучению средств телекоммуникации / НАН Украины. Науч.-учеб. центр прикл. информатики; [Сост.: В.В.Броварник; Отв. ред. А.М.Гупал]. — К.: Ин-т кибернетики им. В.М.Глушкова, 1994. — 34с.
75. Міцкевич Е., Файєрстоун Ч. Телебачення і вибори / Вступ. слово Д.Картера. — К.: Світязь: Вік ЛТД, 1994. — 93 с.
76. Москаленко А.З., Губерський Л.В., Іванов В.Ф., Вергун В.А. Масова комунікація. Київ: Либідь”, 1997.
77. Муратов С.А. Телевизионное общение в кадре и за кадром: [Учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по направлению 520600 и спец. 021400]. — М.: Аспект Пресс, 2003. — 201 с.
78. Набока С. Особливості взаємин українських ЗМІ і державної влади на виборчих перегонах. // Медіа-навігатор. 2002, №2.
79. Наритник Т.І., Галич В.О., Яремчик О.І. Багатофункціональні мережі зв`язку з використанням системи МІТРІС: можливості і перспективи. // Відео квадрат, 1998 - №4 с.8.
80. Нахапетов В. Аудиторія місцевого (регіонального) телебачення // Телевізійна і радіожурналістика. Львів, 2000, Вип.3.
81. Нахапетов В. Регіональне телебачення у сучасній структурі масової комунікації // Телевізійна і радіожурналістика. Львів, 2000, Вип.3.
82. Нахапетов В.М. Роль місцевого телебачення у політичних кампаніях: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. філол. наук. 10.01.08 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. Ін-т журналістики. — К., 2000. — 16с.
83. Нахапетов В.М. Участь місцевого телебачення у виборчих кампаніях / Одес. держ. ун-т ім. І.І.Мечникова, Ін-т соц. наук ОДУ. — Одеса: АстроПринт, 2000. — 39 с.
84. Національна Рада України з питань телебачення і радіомовлення 1993-2003. — К. : Телетріумф, 200-. — 12, 12с. : іл.
85. Ненов І.Г. Засоби масової інформації України в умовах політичного трансформування суспільства: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. політ. наук. 23.00.02 / Одес. держ. ун-т ім. І.І.Мечникова. — Одеса, 1997. — 25 с.
86. Новосвітній В. У столиці буде єдина комунальна кабельна телемережа // Хрещатик. 11 жовтня 2001, № 136.
87. Оглядач на телебаченні: Навч. програма / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут журналістики. Кафедра радіомовлення та телебачення / Юрій Петрович Єлісовенко (авт.-уклад.). — К., 2002. — 25с.
88. Основні особливості діяльності ЗМІ в Україні. Медіа і вибори 2002 року: м. Київ, лют.-серп. 2002 р. / [Укр. незалеж. центр політ. дослідж.; Ред.: Ю.Тищенко та ін.]. — К., 2002. — 39 с.: табл.
89. Основи масово-інформаційної діяльності: Підручник. / А.З.Москаленко, Л.В.Губерський, В.Ф.Іванов / Київ.ун-т ім. Т.Шевченка. К., 1999. 634с.
90. Очерки истории телевидения / В.А.Урвалов. М.: Наука, 1990. 216с.
91. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії: Навч.посібник. К.: Вища шк., 1996. 231с.
92. Полукаров В.Л., Разумов Е.А. Экономика телевидения и радиовещания: Учеб. пособие / В.Л.Полукаров, Е.А.Разумов; Столич. агентство общественно-полит. информ. и др.. — М.: Изд.-торг. корпорация «Дашков и К», 2004. — 189 с.
93. Полуэхтова И.А. Телевидение как механизм социального контроля // ВЕСТНИК МОСКОВСКОГО УНИВЕРСИТЕТА. Сер. 18,СОЦИОЛОГИЯ И ПОЛИТОЛОГИЯ. — 1998. — N 1. — С. 49-60.
94. Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. К.: Видавничий центр «Київський університет», 1999. 308с.
95. Прозорість влади і засоби масової інформації: Матеріали наук.-практ. конф. журналістів Волин. обл., 11-12 листоп. 2003 р. / Упр. у справах преси та інформації Волин. облдержадмін., Обл. орг. Нац. спілки журналістів України; [Упоряд. Денисюк В.Т.]. — Луцьк: Надстир’я, 2003. — 109 с.
96.&n