ЕТНОГЕОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ БОЙКІВЩИНИ : Этногеографические ИССЛЕДОВАНИЯ Бойковщины

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

СЛИВКА
Роман Радославович

УДК 911.3: 312

ЕТНОГЕОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ БОЙКІВЩИНИ

11.00.02 економічна і соціальна географія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук

Науковий керівник
Заставний Ф.Д.
доктор географічних наук, професор

Львів 2002

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЕТНОГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕРИТОРІЇ

10

1.1.

Вивчення етнографічної групи як актуальна наукова проблема

10

1.2.

Методологічні та методичні питання дослідження Бойківщини

19

1.3.

Історія дослідження етнографічного району Бойківщина

28

РОЗДІЛ 2

ЗАГАЛЬНОГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
БОЙКІВСЬКОГО ЕТНОГЕОГРАФІЧНОГО РАЙОНУ

36

2.1.

Географічне положення і межі

36

2.2.

Заселення

45

2.3.

Адміністративно-територіальний поділ

50

2.4.

Етнічний склад населення

53

2.5.

Природно-географічна характеристика

59

РОЗДІЛ 3

ПРОСТОРОВО-ТЕРИТОРІАЛЬНІ АСПЕКТИ
ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ БОЙКІВ

73

3.1.

Демографічна ситуація

73

3.2.

Розселення

83

3.3.

Зайнятість і господарська діяльність населення

103

РОЗДІЛ 4

СОЦІОПРИРОДНА ДІЯЛЬНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ
БОЙКІВЩИНИ

121

4.1.

Типізація сільської місцевості

121

4.2.

Збереження традиційної соціоприродної діяльності

139

РОЗДІЛ 5

ТРАНСФОРМАЦІЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ БОЙКІВ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XX СТ.

146

5.1.

Особливості духовно-культурної діяльності

146

5.2.

Периферія систем розселення

151

5.3.

Зміни у трудовій діяльності

160

5.4.

Характер споживчої діяльності

173

ВИСНОВКИ

183

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

187

Вступ
Актуальність теми. Бойківщина на заході і північному заході межує з Лемківщиною. Етнографічна межа Бойківщини на півночі в основному збігається з гребеневою лінією берегових хребтів Карпат, а на півдні Полонинських хребтів. Її територія займає площу 7,3 тис. кв.км (1,2 % території України). За адміністративно-територіальним поділом Бойківщина частково знаходиться в межах Львівської (Сколівський, Турківський, гірські частини Дрогобицького, Самбірського, Старосамбірського, Стрийського районів та територія Бориславської міської ради), Закарпатської (Воловецький та більша частина Міжгірського районів) та Івано-Франківської областей (гірські частини Долинського, Рожнятівського районів та Болехівської міської ради). Загальна чисельність бойківського населення на 01.01.2000 р. становила 330 тис. осіб (0,6 %) від населення України.
Вагомий внесок у справу етнографічного вивчення бойків зробили визначні діячі української науки та культри Я.Головацький, І.Франко, В.Гнатюк та інші. Розселення українців в Карпатах стало предметом дослідження ряду таких відомих істориків та археологів як І. Крип’якевич, Т.Легоцький, В.Кобільник, Ю.Гошко, С.Павлюк. Питання етнографічної самобутності активно вивчають й інші сучасні дослідники. Зібрано велику кількість матеріалів, які дають опис самобутньої культури бойків.
Існує тільки дві праці, які в комплексі висвітлюють різні аспекти життєдіяльності бойківського населення. Це Бойківщина: монографічний збірник матеріалів про Бойківщину з географії, історії, етнографії і побуту” (Філадельфія, 1980) та Бойківщина: історико-етнографічне дослідження” (Київ, 1982). Основна частина розділів цих праць присвячена описові духовної та матеріальної культури бойків до 1939 р. Сучасні аспекти їхньої життєдіяльності розглядаються побіжно тільки в другій з них, причому трансформація життєдіяльності розглядається крізь призму радянських ідеологічних засад. Названі праці написані з використанням теоретичних напрацювань і методів історичних наук, через це просторові аспекти життєдіяльності населення висвітлені недостатньо.
Антропогеографічні дослідження української частини Карпат здійснювали відомі вчені В.Кубійович, І.Тесля, І.Краль. Географи акцентували увагу на особливостях взаємодії людини з оточуючим природним середовищем і просторовими відмінностями, які виявляються в особливостях розселення та господарської діяльності.
Більшість сучасних етнографічних, географічних і економічних праць присвячені вузькогалузевим проблемам і дають уявлення тільки про окремі аспекти життєдіяльності бойків; вони не розкривають особливостей функціонування традиційної культури життєдіяльності бойків на рівні сільських громад. Поза тим відомо, що глибинні процеси трансформації саме способу життя сільських громад змінили виробниче і життєве середовища бойків. Вирішення цих проблем чекає нових дослідницьких підходів. Захист традиційної культури від деградації та дегуманізації середовища життя і праці людини потребує комплексного дослідження просторових аспектів життєдіяльності бойківської етнографічної групи з метою визначення глибиних трансформаційних змін. Прикладом географічного дослідження такого типу є праця С.Трохимчука Зміна ландшафту Стрийсько-Сянської Верховини в Українських Карпат за історичний час” (Львів, 1968). Вона охоплює тільки частину території Бойківщини і написана з позицій історичної географії та ландшафтознавства.
У зв’язку з цим проблема вивчення територіальної організації життєдіяльності бойків та просторових аспектів трансформації традиційного способу життя може бути вирішена за допомогою етногеографічного дослідження, тобто в тісному зв’язку життєдіяльності з природним середовищем. Результати такої праці важливі з огляду на потребу збереження традиційної культури етнографічних груп українського народу, однією з яких є бойки. Це врешті решт сприятиме відродженню нації, її етнічній, політичній і соціальній консолідації.
Історично склалося так, що територія, заселена бойками, не є економічно достатньо розвиненою частиною України. Можливості і перспективи розвитку Бойківщини можна належним чином оцінити тільки тоді, коли буде всебічно вивчена необхідна інформація, зокрема статистична, про матеріальні, людські, рекреаційні, культурні та інші ресурси на територіях, заселених бойками. Тому актуальним є створення належної інформаційної бази даних про сучасну матеріальну та духовну культуру бойківського населення, оскільки більшість наявних етнографічних досліджень мають історичний характер і несе мало інформації про сучасне життя етнографічної групи. Планування і здійснення регіональної соціально-економічної та культурної політики держави ускладнюється через брак інформації про розселення, господарство та інші аспекти життєдіяльності бойків. Найповніше ці завдання можна розв’язати, на нашу думку, використовуючи теоретичні і методичні засади етногеографії.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є етногеографічний район Бойківщина.
Предмет дослідження. Предметом дослідження є просторові аспекти трансформації життєдіяльності гірської етнографічної групи бойків у другій половині XX ст.
Мета та завдання роботи. Мета полягає у вивченні просторової організації життєдіяльності бойків та виявленні найважливіших тенденцій у її трансформації в другій половині XX ст. з метою використання цих даних для потреб територіального розвитку та управління.
Відповідно до окресленої мети ставилися такі завдання:
1. З’ясувати особливості територіальної організації життєдіяльності бойків.
2. Обгрунтувати нові підходи до суспільно-географічного вивчення трансформації способу життя територіальної групи населення .
3. Висвітлити територіальні особливості збереженості традиційного способу життя бойків.
4. Розробити наукові рекомендації щодо збереження та розвитку етнографічної культури бойків.
Методологічна основа і методи дослідження. Методологічною основою виступали праці провідних українських та зарубіжних етногеографів, етнологів, економіко- і соціогеографів, визначних національно-культурних діячів.
У дослідженні використовувалися праці І.Вагилевича [131], Я.Головацького [14], В.Кубійовича [50-54, 141-143], В.Покшишевського [86], В.Наулка [73],С.Павлюка [81], С.Трохимчука [130-133], І.Теслі [121, 122], М.Фащевського [137], та ін., українських етнологів Ю.Гошка [32-38], А.Данилюка [30-32], О.Нельги [84], М.Тиводара [123-127] та ін.; чеських науковців І.Крала (I.Kral) [157] та , Ф.Ржегоржа (F.Rehor) [173]; австрійського вченого Г.Бідермана (H.Bidermann) [147]; польських етнографів В.Поля (W.Pol) [1678-169], Я.Фальковського (J.Falkowski) [151, 152], Р.Райнфуса (R.Reinffus) [171, 172]; російських вчених Ю.Бромлея [8,9], В.Козлова [49-51], Е.Маркаряна [75-77] та ін.
Методологічну базу дослідження становлять загальнонаукова та конкретнонаукова методології з даної проблематики. У ньому використані також загальнонаукові методи аналізу й синтезу, індукції та дедукції, моделювання, системний та ін. Широко застосовані традиційні для географії експедиційний, порівняльно-географічний, картографічний та історико-географічний методи. Для опрацювання статистичних даних залучалися математичні методи.
Наукова новизна одержаних результатів.
В дисертації вперше проведено комплексний етногеографічний аналіз територіальної організації життєдіяльності бойківської етнографічної групи із залученням у великому обсязі сучасних первинних статистичних даних у розрізі окрремих населених пунктів та сільських рад.
На основі узагальнення власних польових досліджень виділено і уточчнено райони Бойківщини, спосіб життя населення яких максимально наближений до традиційного.
Удосконалено підходи щодо виділення типів сільської місцевості (СМ). На основі аналізу ландшафтних характеристик, характеру розселенської, трудової, соціо-природної видів діяльності місцевого населення вперше виділено шість типів СМ Бойківщини.
Продовжено подальше дослідження населення Карпат, розпочате антропогеографами в першій половині XX ст. Порівняння даних дозволило з’ясувати глибину змін, які охопили середовище проживання і праці населення окремих районів Бойківщини за останнє століття.
Запропоновано нові методичні підходи при визначенні максимально сприятливих районів для збереження і розвитку бойківської етнографічної культури.
Практичне значення роботи. Основні положення даної дисертаційної роботи можуть бути використані при:
складанні програм вивчення районів найбільшої збереженості традиційної культури етнографічних груп та в створенні на їх основі державних і регіональних програм розвитку і підтримки традиційної культури гірських етнографічних груп українців;
розробці програм соціально-економічного і культурного розвитку окремих регіонів на обласному, районному, міському і сільському рівнях;
вивченні просторових аспектів життєдіяльності сільських громад бойківської частини Карпат;
вдосконаленні природоохоронної діяльності національних парків Синевир”, Сколівські Бескиди”, Ужанський”, розвитку тут етнографічного і сільського зеленого туризму.
Результати досліджень вже частково впроваджені у формі наукових звітів підпроекту Історичне землекористування” спільного українсько-німецького наукового проекту Дністер” у 1999 2000 роках.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень апробовано в доповідях і матеріалах VII з’їзду Українського географічного товариства в 2000р, а також на щорічних наукових звітних конференціях кафедри географії України ЛНУ.
Публікації. Результати досліджень опубліковані у збірниках наукових праць, матеріалах VII з’їзду Українського географічного товариства. Всього з проблематики дисертації опубліковано 6 публікацій.

Структура та обсяги дисертації. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів та висновків, списку використаної літератури та додатків, що становить 145 сторінок машинописного тексту, 25 рисунків, 13 сторінок використаних джерел.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Вивчення бойківської етнографічної групи недостатньо розроблений напрям у сучасних наукових етногеографічних дослідженнях. Є декілька праць, у яких висвітлюється територіальна організація бойківського населення. Важливим чинником формування етнографічної групи є природне середовище, в якому вона проживає. В роботі проаналізовані взаємозв’зки між середовищем проживання й етнографічною культурою. Це дало змогу розкрити механізми життєдіяльності бойківської етнографічної групи в межах етногеографічного району Бойківщина.
Географічне вивчення населення, яке відноситься до етнографічної групи бойків є справді актуальним завданням. Існує потреба у спостереженні за процесом трансформації способу життя бойків з метою збереження найбільш характерних його особливостей. Використовуючи методологію та методику суспільногеографічного дослідженення з’ясовано просторові особливості змін у життєдіяльності бойків. Праць такого напряму небагато, найважливіші з них представляють науковий доробок В.Кубійовича, І. Теслі, С. Трохимчука, тому вважаємо, що наше дослідження є продовженням початої попередниками роботи щодо вивчення однієї з самобутніх етнографічних груп українського народу. Нові методичні прийоми у поєднанні з традиційними дослідницькими підходами дали змогу вирішити поставлені перед нами завдання.
Дослідження просторово-територіальних аспектів життєдіяльності бойків дозволило встановити, що з 1997 р. на території Бойківщини спостерігається процес депопуляції, який активізується серед міського населення. Особливо гостро постала ця проблема в південно-західній (Долинський, Рожнятівський райони), північній (Дрогобицький, Старосамбірський райони) і частково у центральній (Сколівський район) частинах Бойківщини. Депопуляція посилюється значними розмірами зовнішньої міграції. Міжгірський, Воловецький, Турківський райони, на території яких живе 33,4 % бойківського населення, відзначаються більш оптимістичними демографічними показниками (сукупний приріст населення у розрахунку на 1000 осіб у 1998 р. тут становив 1,9% .
Окрім Борислава та Долини, інші міста і селища як урбанізоване середовище, не здійснюють суттєвого впливу на спосіб життя бойків. Сільській розселенській діяльності притаманні риси традиційності, які проявляються у формі і способі забудови сіл, особливостях дерев’яної архітектури, розташуванні і структурі сільськогосподарських угідь.
В селах проживає 67 % мешканців ЕР. Цей показник більш як у два рази вищий, ніж загалом по Україні (32,1 %), але нижчий у порівнянні з Гуцульщиною (72 %). Таким чином, наприкінці XXст. Бойківщина є сільським регіоном. Характерною для регіону є забудова села вздовж рік і доріг однією вулицею (одновулична), таких сіл 60% від загальної кількості.
Особливістю сітки населених пунктів Бойківщини є те, що вона на 59 % складена з дуже малих (до 200 осіб) і малих (200-499) сіл. Більшість населення (63 %) проживає в селах малої (200-499 осіб) і середньої величини (500-999 осіб). Середня людність сіл Бойківщини становить 740ос. Існує тенденція до зменшення людності більшості сіл, так на 1.01.2000р. вона становить тільки 58 % рівня 1938 року.
Структура сільськогосподарських угідь свідчить про співмірне використання господарської території для потреб рільництва і тваринництва. В сучасному господарстві бойків роль тваринництва навіть дещо більша, ніж землеробства. Проте, в різних ландшафтних районах спостерігаємо коливання частки ріллі в структурі сільськогосподарських угідь від 28 % (Горгани) до 57 % (Верхньодністровські Бескиди).
Найскладніша ситуація з занятістю населення склалася в селах Стрийсько-Сянської верховини, де вона складає тільки 20,3%, а решта селян зайняті в присадибному господарстві. Маятникова трудова міграція у міста незначна 22,1 тис.осіб (10% сільського населення). Поширеними типами сіл за зайнятістю населення є аграрний (57 сіл) і аграрно-невиробничий (57).
Нами встановлено, що у різних районах Бойківщини глибина змін є неоднаковою. Це дало змогу виявити територіальні відміни за глибиною трансформованості способу життя її населення. Виділено райони, в яких максимально наближеними до традиційної залишилась розселенська, трудова, споживча та соціоприродна діяльність.
Аналіз розселенської діяльності підтвердив існування периферійних зон в межах Бойківщини, де спосіб життя населення характеризується більшою збереженістю традиційної культури.
Бойківська етнографічна культура грунтується на трудовій діяльності, в основі якої є землеробсько-скотарський тип господарства. Вивчення трансформації трудової діяльності в XX ст. здійснено за допомогою порівняльного аналізу даних про структуру земельних угідь та структуру поголів’я худоби. Встановлено, що інтенсивність трансформації землекористування збільшується з північного заходу на південний схід.
Зміна споживчої діяльності населення відбувалась в різних районах неоднаково. На основі аналізу житлової забудови визначено райони з переважаючою традиційною (довоєнною) забудовою. Більшість з них включають декілька населених пунктів, що дозволило виділити райони найбільшої локалізації традиційної архітектури. Всі вони представлені культурними ландшафтами, які мають велике значення для збереження традиційного середовища проживання бойків.
Проаналізовано характер адаптації населення до природних умов Карпат по 6 типах сільської місцевості, встановлено, що соціоприродна діяльність у кожній з них відмінна. Найбільш традиційною вона є в межах схилово-долинного та висхідно-долинного типів місцевості (приурочені переважно до схилів Вододільно-Верховинського хребта). Виділено низку охоронних ландшафтів, які включають всі 6 типів сільської місцевості Бойківщини. Організація комплексного обслуговування туристів і відпочиваючих у межах охоронних ландшафтів дозволить досягнути зменшення господарського навантаження на природне середовище і зберегти при цьому етнографічну культуру бойків. Раціональне використання рекреаційного ресурсу призупинить вичерпування лісових, земельних та біологічних ресурсів Бойківщини.

Виділення низки сільських місцевостей дало можливість на мікрорівні розглянути різноманітність форм життєдіяльності бойків. Кожна з них вносить свої риси до загальної етнографічної культури і формує її цілісний образ на загальноукраїнському рівні. В етнокультурному аспекті збереження окремих типів сільської місцевості є важливим завданням державної ваги, яке перетинається з перспективами розширення природоохоронних територій України. Реалізація ідеї сталого природокористування передбачає збереження традиційної соціоприродної діяльності населення та культурних ландшафтів, які виникли внаслідок цієї діяльності.
В етногеографічному дослідженні бойків на основі аналізу репрезентації типів сільської місцевості, збереженості традиційної культури життєдіяльності, місць і пам’яток особливого історичного значення та наявності природоохоронних територій виділено 6 охоронних ландшафтів, метою створення яких є збереження культурно-історичної спадщини Бойківщини, її природного середовища. Організація охоронних ландшафтів матиме позитивний культурний, економічний, соціальний та природоохоронний ефект.
Цінність культурної спадщини полягає в тому, що тепер і в майбутньому вона є і буде важливим чинником регіонального розвитку. Етногеографічне дослідження узагальнює відомості про культуру життєдіяльності бойків. Воно слугуватиме усвідомленню населенням Бойківщини самоцінності традиційної культури.
Результати дослідження засвідчили наявність значних ресурсів у цій сфері. Процеси трансформації способу життя не зачіпили всіх районів Бойківщини однаковою мірою. Отже, можна констатувати, що елементи традиційної життєдіяльності існують до тепер. Зроблено також висновок, що знання про територіальні відмінності за глибиною трансформованості способу життя роблять актуальним етногеографічне дослідженняінших невеликих територіальних груп населення, якими є етнографічні групи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.

Андрианов Б. Взаимодействие природы и общества и концепция хозяйственно-культурных типов. М., 1974. 231с.

2.

Балабанов Г., Гольцов А. Умови життя сільського населення: оцінка територіальних відмін // Географія населення України та умови його життєдіяльності: Тези доповідей. Луцьк, 1993. С.34.

3.

Балагутрак М. Етнолокальні особливості народної культури пограниччя (штрихи до бойківсько-гуцульських культурних взаємин) // Бойківщина: історія та сучасність: Матеріали історико-народознавчої конференції. Львів, 1996 С.31-32.

4.

Бережницький О. Під дискусію: терен і поняття Бойківщини // Літопис Бойківщини. 1973. № 7 С.4-6.

5.

Біланюк П. Розміщення населення Закарпаття підля височин // Науковий збірник географічної секції при українській студентській громаді в Кракові. Краків, 1930.

6.

Бойківщина: Монографічний збірник матеріалів про Бойківщину з географії, історії, етнографії і побуту / За ред. М. Утриска Філадельфія, Нью Йорк, 1980. 521с.

7.

Бойківщина: Історико-етнографічне дослідження. К.,1983. 303 с.

8.

Бромлей Ю.В. Этнос и этнография. М., 1975. С.107, 223.

9.

Бромлей Ю.В., Грацианская Н.Н. Проблемы этнографического изучения культурной общности Карпат // Карпатский сборник. М., 1976. С. 7-15.

10.

Вакуленко Л.В. Населення Східних Карпат в пізньоримський час // Етногенез та етнічна історія населення Українських Карпат: Археологія та антропологія. Львів, 1999. Т.1. C. 227-262.

11.

Валеев М.Х., Максютов Ф.А. О роли природной среды в формировании горно-долинного типа сельской местности Башкирии // Сельская местность: территориальные аспекты социально-экономического развития Уфа, 1985. С.20-31.

12.

Гайда Ю. Турківщина: від перших згадок до наших днів. Коломия, 1997. 231с.

13.

Географічна енциклопедія України: В 3-х т. К., 1989. Т.1 414 с.

14.

Геренчук К.І., Раковська Е.М., Топчієв О.Г. Польові географічні дослідження. К., 1975. 245с.

15.

Гнатюк В. Народна пожива на Бойківщині. Львів, 1906. 61с.

16.

Гнатюк В. Бойківське весілля у Мшанці (Старосамбірського повіту) // Матеріали до українсько-руської етнології. Львів, 1908. Т.10. с.1-29.

17.

Годинка А. Як жили давно наші русини // Земледільський календар на год 1935. Ужгород, 1934.

18.

Голд Дж. Основы поведенческой географии. М., 1991. С. 121.

19.

Головацкий Я.Ф. Мандрівка по Галицькій та Угорській Русі, описана у листах до приятеля Л. // Жовтень. 1876. № 6 С. 46-49.

20.

Голубец М.А., Милкина Л.И. Растительность // Украинские Карпаты. Природа. Киев, 1988. С. 54-55.

21.

Горинь Г. Сільські бойківські громади XIX-поч.XXcт. (Локальні риси в загальноукраїнській моделі) // Бойківщина: історія та сучасність: Матеріали історико-народознавчого семінару. - Львів-Самбір, 1995 С.114.

22.

Горохов В.А., Лунц Л.Б. Парки мира. М., 1985. 328 с.

23.

Гошко Ю. Основні історико-територіальні райони Лемківщини // Лемківщина. Львів, 1999 Т.1 Матеріальна культура. С.23.

24.

Гошко Ю. Проблема волоської колонізації і волоського права в Українських Карпатах. Народознавчі зошити. 1998. № 3. С. 251-255.

25.

Гошко Ю.Г. Етнографічні межі // Бойківщина: Історико-етнографічне дослідження.-К.,1983. С.25-28.

26.

Гошко Ю.Г. Населення Українських Карпат XV-XVIII ст.: Заселення. Міграції. Побут. К., 1976. 204 с.

27.

Гошко Ю.Г. Сторінки історії бойківського краю // Бойківщина: Історико-етнографічне дослідження. К.:Наукова думка,1983. С. 48-64.

28.

Гошко Ю.Г., Могитич І.Р., Кіщук Т.П., Федака П.М. Нардна архітектура Українських Карпат XV-XXст. К., 1987. С.104.

29.

Гошко Ю.Г., Федака П.М. Поселення // Народна архітектура Українських Карпат XV-XXcт. К., 1987. С.14.

30.

Гуцульщина. Історико-етнографічне дослідження. К., 1980. 470 с.

31.

Данилюк А. Внесок Михайла Зубрицького в дослідження архітектури Бойківщини // Бойківщина: історія та сучасність: Матеріали історико-народознавчої конференції. - Львів, 1996 С.31-32.

32.

Данилюк А. Традиційна бойківська садиба, її забудова і благоустрій. // Бойки. 1993. Ч.89. С.6.

33.

Данилюк А.Г. Населенные пункты в горной части Львовской области // Архитектура, планировка, благоустройство сельских населенных мест: Научные труды. Львов, 1976. Т.69 С.52.

34.

Дешко А.О. О Карпатской Руси // Киевлянин. М., 1850. Кн.3.

35.

Еган Е. Економічне положення руських селян в Угорщині. Прага, 1922.

36.

Етногенез та етнічна історія населення Українських Карпат. Львів,1999. Т.1.Археологія та антропологія. С. 115-144.

37.

Жаткович Ю. Замітки етнографічні з Угорської Русі // Етнографічний збірник. Львів, 1896. Т.2. С.6-22

38.

Жекулин В.И. Историческая география: Теория и методы. Л., 1986. 223 с.

39.

Зілинський І. Карта "Етнографічні межі Бойківщини" // Бойківщина: Монографічний збірник матеріалів про Бойківщину з географії, історії, етнографії і побуту / За ред. М. Утриска. Філадельфія; Нью Йорк, 1980. С.3.

40.

Злупко С. Концепція соціально-економічного розвитку Бойківщини // Бойки. 1993. № 89. С. 2-3.

41.

Зубрицький М. Годівля, купно і продаж овець у Мшанці Старосамбірського повіту // Матеріали до українсько-руської етнології. Львів, 1905. Т.4. С.45-60.

42.

Карпаторусскій земледилец. Мукачеве, 1927. 1 листопада. с.5.

43.

Кирчів Р. Етнографічне дослідження Бойківщини. К., 1978. 240 с.

44.

Княжинський А. Межі Бойківщини // Літопис Бойківщини. Самбір, 1931. № 1. С.2-12.

45.

Кобаль Й. Тиводар Легоцький видатний дослідник закарпатської Бойківщини // Бойківщина: історія та сучасність: Матеріали історико-народознавчого семінару. Львів; Самбір, 1995 С. 29-31.

46.

Кобільник В. Матеріальна культура села Жукотина Тручанського повіту // Літопис Бойківщини. Самбір,1936 Ч.8. с.15-71.

47.

Ковальчук І.П. Pегіональний еколого-геоморфологічний аналіз. Львів, 1997. С.248.

48.

Козлов В.И. Жизнеобеспечение этноса: Содержание понятия и его этнологические аспекты // Этническая экология: Теория и практика. М.,1991. с.14-41.

49.

Козлов В.И., Покшишевский В.В. Этнография и география // Советская этнография. 1973. № 1. С.5.

50.

Копчак С.І. Населення Українського Прикарпаття (історико-демографічний нарис): Докапіталістичний період. Львів, 1974. 186 с.

51.

Кричевська Д. Еколого-географічні підходи до функціонального зонування національного парку Ужанський” (Міжнародний біосферний резерват Східні Карпати”) // Вісник Львівського університету. Серія географічна. 2000. Випуск 26. С.83.

52.

Кубійович В. Етнічні групи південно-західної України (Галичини) на 1.1.1939: Національна статистика і етнографічна карта. Вісбаден, 1983. 175 с.

53.

Кубійович В. Людність Карпатської України. // Карпатська Україна: Географія історія культура. Львів, 1939. С. 37-49.

54.

Кубійович В. Розміщення культур в Північних Карпатах // Зборник радова ІІІ Конгреса словенских географа и етнографа у Кральевини Jугославиjи 1930. Београд, 1933. С.342-343.

55.

Кубійович В. Розміщення населення в Бойківських Карпатах (з картою) // Літопис Бойківщинию 1938. № 10. С.18.

56.

Кубійович В. Розташування угідь і населення у Східних Карпатах. // Наукові праці / За ред. О.І. Шаблія. Париж; Львів, 1996.

57.

Кубійович В. Розміщення ріллі на наших західних землях // Український аґрономічний вісник. Кн. 2. Львів, 1934. С. 124-131.

58.

Кукурудза М.М. Менеджмент національних парків: Навчальний посібник. Львів, 2000. 124с.

59.

Культура і побут населення України: Навч. Посібник / В.І.Наулко,
Л.Ф. Артюх, В.Ф. Горленко та ін. К., 1991. 230 с.

60.

Лаврук М.М. Гуцули Українських Карпат(етногеографічне дослідження) // Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук. Львів, 1997. 22 с.

61.

Лаврук М.М. Ландшафт як фактор формування етногеографічних районів (на прикладі Гуцульщини) // Ландшафт як інтегруюча концепція ХХІ сторіччя: Збірник наукових праць. К., 1999. 159-162 с.

62.

Лемківщина. Львів, 1999 Т.1 Матеріальна культура. 358 с.

63.

Логвин Г.Н. Украинские Карпаты. М., 1973. 189 с.

64.

Лурье С.В. Историческая этнология: Учебное пособие для вузов. М., 1997. 448 с.

65.

Маергойз И.М. Методика мелкомасштабных экономико-географических исследований. М., 1981. 220 с.

66.

Максаковский В.П. Географическая культура: учебное пособие для студентов вузов. М., 1998 416 с.

67.

Максимов В.А. Экономико-географическое изучение сельской местности // Сельская местность: территориальные аспекты социально-экономического развития. Уфа, 1985. С. 54-61.

68.

Мала енциклопедія етнодержавознавства. К., 1996. 942 с.

69.

Маркарян Э.С. Культура жизнеобеспечения и этнос: опыт этнокультурного исследования (на примере армянской сельской культуры). Ереван, 1983. 510 с.

70.

Маркарян Э.С. Проблема целостного исследования культуры в антропологии США // Этнология в США и Канаде. М., 1989. С.5-20.

71.

Маркарян Э.С. Теория культуры и современная наука. М.,1983. 340 с.

72.

Маркович Д. Социальная экология. М.: Просвещение, 1991. 176 с.

73.

Мельник А.В. Українські Карпати: еколого-ландшафтознавче дослідження. Львів, 1999. 287 с.

74.

Мулік О.Г. До питання про гуманістичний ресурсний потенціал ландшафтних комплексів. // Ландшафт як інтегруюча концепція ХХІ сторіччя. Збірник наукових праць. К., 1999. С.146-149.

75.

Народы России. М., 1994. 479 с.

76.

Населення Закарпаття: Статистичний бюлетень. Ужгород, 2000. 4 с.

77.

Нельга О. Теорія етносу: Курс лекцій. К., 1997. 368с.

78.

Нємченко М.П. Деякі аспекти екістичної поведінки населення // Географія населення України та умови його життєдіяльності: Тези доповідей. Луцьк, 1993. C.23.

79.

Ныммик С. Природный фактор в социально-экономическом районировании (на примере Эстонской ССР) // Природные факторы и ресурсы как основа комплексной территориальной планировки Эстонской ССР. Тарту, 1967. С.29-37.

80.

Овчинніков О. Культура Великої Хорватії 10 ст. за матеріалами арабських гееографів // Бойківщина: історія та сучасність: Матеріали історико-народознавчого семінару. Львів; Самбір, 1995 С. 6970.

81.

Огонівський В.П. Населення західних областей Української УРСР (1897-1964 рр.) // [Б.м.]

82.

Олесницький Є. Торговельна організація бойків синєвидських // Економіст (Львів). № 4. 1904. С.58.

83.

Охримович В. Про останки первісного комунізму в бойків-верховинців у Скільськім та Долинськім судовім повіті // Записки наукового товариства ім.Т.Шевченка. Львів, 1899. Т.3132. кн. 56. С.140-168.

84.

Павлюк С.П. Народна агротехніка українців Карпат другої половини XIXпочатку XX ст. (Історико-етнографічне дослідження). К., 1986.

85.

Панов И.Н. Экологический туризм и его роль в устойчивом развитии территорий // Вестник московского университета. Сер.5. География. 1998. № 6. С.13-15.

86.

Панькевич І. Українські говори Підкарпатської Русі і суміжних областей. Прага, 1938, ч.1.

87.

Побурко Я., Кардаш В., Панкевич Л. Методологічний підхід до розрахунку індексу комфортності проживання в регіоні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Застосування статистичних методів (Регіональний аспект): Щорічник наукових праць. Львів, 1999. С.15-22.

88.

Поділля К., 1994. 504 с.

89.

Покшишевский В.В. Население и география. М., 1978.

90.

Полевська О., Сарахман О. Оцінка умов життєдіяльності як передумови розвитку підприємництва в регіоні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Застосування статистичних методів (Регіональний аспект): Щорічник наукових праць. Львів, 1999. С.31.

91.

Природно-заповідний фонд України загальнодержавного значення: Довідник. К., 1999. 240с.

92.

Приходько О. Экологический туризм // Зеркало недели. 2000. 25 ноября 2000 р. С.14.

93.

Проблемы этнической географии и картографии. М., 1978. 300 с.

94.

Райони та міста Львівської області за 1999 рік: Статистичний бюлетень в цифрах і графіках. Львів, 2000. 75с.

95.

Райони та міста Львівщини: Інформаційно-статистичний збірник. Львів, 1997. 180 с.

96.

Ровенчак І.І., Тиводар М.П. Етнографічна карта Закарпаття // Закарпатська область. Атлас. Львів, 1996. с.25.

97.

Родович Р. Деякі аспекти традиційного сільського будівництва північного пограниччя Бойківщини // Бойківщина: історія та сучасність: Матеріали історико-народознавчого семінару. Львів;Самбір, 1995 С.131-133.

98.

Рожко М. Оборонне будівництво Бойківщини в княжі часи // Бойківщина: історія та сучасність: Матеріали історико-народознавчого семінару. Львів; Самбір, 1995 C. 86-88.

99.

Рубліков А.В. Соціально- демографічні проблеми прикарпатського села (на прикладі Івано- Франківської області): Текст лекції. Львів: Ред.-вид.відд.,1993. 55с.

100.

Рудницький С. Нинішня географія // За Шаблій О.І. Академік Степан Рудницький фундатор української географії. Львів; Мюнхен, Редакційно-видавничий відділ Львівського держ.-університету, 1993. С.166-192.

101.

Салтовський О.І. Основи соціальної екології: Курс лекцій. К., 1997. 168 с.

102.

Сілецький Р. Сільське поселення та садиба в Українських Карпат 19-поч.20ст. К.: Наукова думка, 1994. 138 с.

103.

Сливка Р.О. Геоморфологія Вододільно-Верховинських Карпат. Львів, 2001. 152с.

104.

Сливка Р. Геопросторові аспекти життєдіяльності бойків // Вісник львівського університету. Серія географічна. Випуск 21. 1998. С.155-158.

105.

Сливка Р. Екологічний ефект господарського освоєння південно-східної Бойківщини // Вісник львівського університету. Серія географічна. Випуск 26. 2000. С.143-147.

106.

Словник іншомовних слів. К., 1974. с.514.

107.

Соціально-економічна географія: Навч. Посібник / За