ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ВЗАЄМОРОЗВИТОК СІЛЬСЬКИХ ТА МІСЬКИХ МІСЦЕВОСТЕЙ МЕЛІТОПОЛЬСЬКОГО СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОГО РЕГІОНУ (МЕТОДИКА ТА АНАЛІЗ) : ФУНКЦИОНАЛЬНОЕ взаиморазвитие СЕЛЬСКИХ И ГОРОДСКИХ ФОНДОВ Мелитопольского Географического РЕГИОНА (Методика И АНАЛИЗ)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.П.ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

САЖНЕВ Михайло Леонідович
УДК 913(477.64):332.1

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ВЗАЄМОРОЗВИТОК СІЛЬСЬКИХ ТА МІСЬКИХ МІСЦЕВОСТЕЙ МЕЛІТОПОЛЬСЬКОГО СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОГО РЕГІОНУ (МЕТОДИКА ТА АНАЛІЗ)

11.00.02 економічна і соціальна географія
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук

Науковий керівник:
Загородній Володимир Васильович
кандидат географічних наук,
доцент

Київ 2002

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ, МЕТОДОЛОГІЯ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Міська та сільська місцевість як природничо-соціо-економічна териториальна спільність.
1.2. Функції спільностей міських та сільських місцевостей.
1.3. Особливості взаєморозвитку міст та сільських місцевостей в умовах формування ринкових відносин (світовий та регіональний досвід)
1.4. Методика оцінки взаєморозвитку міських та сільських місцевостей
РОЗДІЛ 2. ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ВЗАЄМОРОЗВИТОК МІСЬКИХ І СІЛЬСЬКИХ МІСЦЕВОСТЕЙ МЕЛІТОПОЛЬСЬКОГО СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОГО РЕГІОНУ
2.1. Природні передумови
2.2. Соціально-економічні умови та фактори
РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ВЗАЄМОРОЗВИТОК МІСЬКИХ ТА СІЛЬСЬКИХ МІСЦЕВОСТЕЙ В МЕЛІТОПОЛЬСЬКОМУ СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОМУ РЕГІОНІ.
3.1. Взаєморозвиток виробничих функцій
3.2. Особливості взаєморозвитку демографічної функції
3.3. Природоохоронна функція
3.4. Історико-культурна функція
3.5. Рекреаційна функція
3.6. Управлінська функція
3.7. Зони активності взаєморозвитку міських та сільських територій
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

ВСТУП
Сучасний розвиток суспільства, його взаємодія з природою характеризуються надзвичайною багатогранністю змін у системі "природа-людина-виробництво". Вони виражаються, з одного боку, прогресивними в більшості тенденціями розвитку суспільства (підвищення рівня і матеріальності комфортності життя, розширення потреб та можливостей їх реалізації, зростання загального рівня культури та освіти, тощо), з іншого різким зниженням природно-ресурсного потенціалу територій, погіршенням природних умов життєдіяльності людей (надмірне використання природних ресурсів, порушенням екологічного балансу та руйнування природної самовідтворюваності ландшафтів). Особливо загострились ці проблеми у високоурбанізованих регіонах. Це пояснюється особливостями природних умов та ресурсів території, історико-політичними та економічними умовами їх існування впродовж усіх етапів їх розвитку. Сучасний стан суспільного розвитку регіонів в Україні характеризується глибокими якісними змінами в усіх сферах життєдіяльності людей. З'явилися передумови для вирішення багатьох проблем економічного, екологічного, соціального, природоохоронного характеру та інших. Перехід на ринкові умови господарювання, підвищення регіонального принципу управління зростання приватної активності населення створюють передумови вирішення назрівших проблем. У вирішенні цих проблем особливе значення відводиться науковим дослідженням і розробкам, в т.ч. і економіко-географічним.
Актуальність теми: Характерною особливістю сучасного етапу розвитку економіко-географічної науки є те, що предметом її вивчення стали не лише окремі складові соціо-економічних систем, а їх сукупність у вигляді територіальних природно-соціо-економічних спільностей. Комплексне їх вивчення дає можливість дослідити всі їх елементи у взаємозв'язку та взаєморозвитку, виявити роль (функцію) кожного з них у складному процесі взаємовідносин природи і людини. В наукових дослідженнях економічної та соціальної географії основна увага приділялась вивченню міст, їх типізації, генезису та розвитку. Сільській місцевості, як територіальній системі організації суспільства, нажаль, не приділялось достатньої уваги.
Проте, як специфічні типи територіальних спільностей, міські та сільські місцевості виділяються своїми функціями та особливостями середовища життєдіяльності населення, вони чітко виділені адміністративно і по них є регулярна статистична соціально-економічна інформація. Як спільність соціально-економічних об'єктів міста та сільська місцевість (СМ) поліфункціональні. Серед специфічних функцій СМ перш за все необхідно відмітити виробничу функцію, як таку, що покликана задовольняти потреби суспільства у сільськогосподарській продукції та сировині для галузей легкої та харчової промисловості. Реалізація виробничої функції пов'язана, в першу чергу, з експлуатацією сільськогосподарських угідь, водних та агрокліматичних ресурсів території.
Специфічними функціями СМ виступають рекреаційна та природоохоронна. З ростом міст, підвищенням інтенсивності життя, ускладненням екологічної ситуації притягальна сила сільської місцевості як місця відпочинку населення постійно зростає. Крім того, СМ відіграє особливу роль у забезпеченні екологічної рівноваги між природним середовищем та суспільством. Це знаходить своє відображення у поширенні природоохоронних видів діяльності, закріпленні за певними територіями відповідних функцій шляхом організації заказників, заповідників, національних парків, відновлення родючості ґрунту тощо.
Виділення демографічної функції в сільській місцевості пов'язано з традиційно підвищеною, в минулому, народжуваністю населення, яка дозволяла компенсувати її порівняно низький рівень в містах. Проте, швидкі темпи урбанізації та екологічні проблеми призвели до втрачання сільськими місцевостями специфічності цієї функції. Відтворення населення, формування прогресивної вікової та збалансованої статевої його структури, рівень його приросту, який як мінімум в змозі компенсувати міграційне скорочення ось те, що необхідно для повноцінного виконання даної функції сільськими місцевостями.
Елементами структури сільської та міської місцевості є населення, сфера життєдіяльності (природні умови і ресурси), об'єкти виробничої і соціальної інфраструктури та органи управління. Оскільки міська і сільська місцевість мають чітко визначену внутрішню структуру, елементи якої взаємопов'язані і розглядаються у взаєморозвитку це дозволяє стверджувати, що міська і сільська місцевість є природно-соціо-економічними системами, які потрібно вивчати комплексно, як багатофункціональний організм, у єдності, взаємодії та взаємопроникненні усіх їх функцій, оскільки невиконання або порушення їх однією з них (містом чи селом) без врахування функціонального розвитку іншої веде до відповідної зміни усіх інших.
Загострення проблем розвитку сільської місцевості відбувається під дією багатьох соціально-економічних факторів, серед яких особлива роль належить процесам урбанізації та агропромислової інтеграції.
Приоритетний розвиток міст упродовж тривалого періоду негативно відбився на еколого-економічній ситуації в сільській місцевості. Відсутність ціни на землю та недосконалі форми організації та управління промисловим розвитком міст, сприяли вилученню значних територій із сільськогосподарського виробництва, забрудненню сільської місцевості різними видами промислових та побутових відходів, розчленуванню сільськогосподарських масивів об'єктами міжселищної виробничої інфраструктури тощо. Це в кінцевому результаті негативно відбивається на розвитку виробничої, природоохоронної та рекреаційної функцій сільської місцевості.
Урбанізація призвела також до значного територіального перерозподілу сільського населення, що негативно відбилось на його статево-віковій структурі і, в кінцевому результаті на виконанні сільською місцевістю традиційної демографічної функції. Розвиток агропромислової інтеграції теж значною мірою сприяв загостренню екологічних та економічних проблем у сільській місцевості. Надмірна розораність території та концентрація у тваринництві, безсистемне використання гербіцидів та пестицидів, недостатньо очищеної води для зрошення стали важливими факторами загострення екологічних проблем в аграрному секторі. Відсутність єдиної системи управління агропромисловим комплексом сприяла осіданню в містах значної частини прибутків від АПК (більшість виробничих потужностей переробних ланок підпорядковані міським управлінським структурам) і цим самим загострювала економічні проблеми в сільській місцевості.
На сучасному етапі розвитку ринкової економіки намітились позитивні результати у взаємовідносинах і взаєморозвитку міських і сільських територіальних спільностей. Це дало можливість витіснити з державного ринку продукцію іноземних виробників і сформувати в суспільстві нову якість мислення населення про необхідність підтримки державного виробника, виходячи з особливостей якості продукції. Проте, ще існує ціла низка проблем загальнодержавного, регіонального і локального характеру, які кардинально мають змінити значимість і підходи окремих суб'єктів господарювання до розвитку окремих територій. Важливим фактором, що негативно вплинув на функціональний розвиток сільської і міської місцевостей є відсутність комплексних наукових досліджень їх як природно-соціально-економічних систем. Поряд з покомпонентним аналізом необхідно розвивати комплексні економіко-географічні дослідження міських та сільських місцевостей окремих адміністративних одиниць та мікрорегіонів, що сприятиме реалізації державної економічної стратегії і політики. У концепції головних напрямків економічної реформи в Україні особливого значення надається розробці регіональних схем розвитку міських і сільських місцевостей як єдиної природно-соціально-економічної територіальної спільності. Це ставить перед географічною наукою завдання розробки теорії та методики комплексного їх дослідження.
Сучасні економіко-географічні дослідження в Україні присвячені вивченню окремих спільностей (міст та сільської місцевості). Наукові праці з питань комплексного їх дослідження практично відсутні. Разом з тим, реформаційні процеси, що проходять в Україні стосуються і міських і сільських місцевостей, змінюють певною мірою їх роль у розвитку суспільства. Проходить взаєморозвиток їх функцій, що підтверджує необхідність їх комплексного вивчення з метою прогнозування їх взаєморозвитку у перспективі в межах окремих територій.
Реформування стосується, в першу чергу, розвитку нових форм власності і ролі нових суб´єктів у соціально-економічному розвитку сільських місцевостей. Функціональне існування нових суб´єктів агропромислового комплексу на сучасному етапі розвитку цілеспрямоване на реалізацію лише однієї традиційної функції сільських місцевостей виробничої. Проте сільська місцевість, як природно-соціо-економічна спільність, зберегла багато функцій, які набули розвитку в інших державах світу та, нажаль, поки що не розвиваються в Україні. В період реформації господарського комплексу назріли питання про необхідність визначення реальної цінності СМ і її ролі в розвитку господарського комплексу окремих територій.
Призупинення функціонування підприємств окремих галузей, які визначали роль окремих міст в структурі єдиного господарського комплексу країни (колишнього Радянського Союзу), поставили в ряд актуальних низку нових економічних і соціальних проблем. Вони пов'язані з подальшим економічним розвитком більшості міських населених пунктів як в високоурбанізованих, так і в аграрних регіонах.
Вищесказане дозволяє зробити висновок про необхідність нових методологічних підходів і розробки нових теоретичних положень в географічному вивченні і прогнозуванні розвитку М - СМ на перспективу, виходячи із існуючої ситуації в Україні та закономірностей розвитку суспільства.
Основу комплексного економіко-географічного дослідження сільських та міських місцевостей повинен складати аналіз взаєморозвитку їх функціональної (покомпонентної та територіальної) структури.
Сучасні територіальні відміни у взаєморозвитку їх окремих функцій повинні стати основою при функціонально-територіальному зонуванні якісно нових місцевостей як відправної бази для розробки основних напрямків їх розвитку у перспективі.
Найбільш прийнятними об'єктами для комплексного дослідження взаєморозвитку спільностей міських та сільських місцевостей є територія мікрорегіону, оскільки саме на цьому рівні можна простежити взаємопроникнення в розвитку окремих функцій, планування, організацію та управління розвитком території.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами: дисертаційне дослідження пов’язане з тематикою наукових досліджень кафедри економічної та соціальної географії НПУ імені М.П. Драгоманова, зокрема по науковій темі Конструктивні економіко-географічні дослідження та методика їх реалізації в навчальному процесі вузу”.
Теоретичні положення дисертації можуть бути використані для удосконалення наукових основ територіального прогнозування та управління; методика комплексного економіко-географічного дослідження міських та сільських місцевостей Мелітопольського регіону може бути використана при дослідженні інших аналогічних територій.
Одержані результати використовуються в навчальному процесі (читанні лекцій та проведенні лабораторних і практичних занять з курсів Географія Запорізької області” та Географія населення”) природничо-географічного факультету Мелітопольського державного педагогічного університету. Окремі положення, розроблені дисертантом, використані кафедрою економічної та соціальної географії Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова при виконанні держбюджетної теми Конструктивні економіко-географічні дослідження та методика їх використання в навчальному процесі вузу”, що розроблялися за участю дисертанта (№ держреєстрації 0198V001671).
Мета дослідження розробити теоретичні та методичні питання комплексного економіко-географічного аналізу та прогнозування взаєморозвитку сільських та міських місцевостей, як єдиної територіальної спільності, виявити та оцінити основні фактори, що впливають на розвиток території регіону, проаналізувати рівень розвитку основних функцій міст та СМ, виявити функціонально-територіальну структуру та розробити заходи по їх удосконаленню у перспективі.
З цією метою нами визначені такі завдання:
- на основі аналізу та узагальнень існуючих наукових праць географів різних наукових шкіл, виявити напрями розвитку теорії вивчення міських та сільських місцевостей, їх відповідність сучасним запитам суспільства;
- доповнити та поглибити поняття спільностей "міська та сільська місцевість" та їх функції в територіальній організації та управлінні суспільством;
- розробити концепцію перспективного взаєморозвитку спільностей "міська та сільська місцевість" та їх функцій в територіальній організації та управлінні суспільством;
- розробити методику обробки інформації для такого типу досліджень;
- виявити та оцінити вплив природних та соціально-економічних факторів на розвиток території регіону дослідження;
- визначити загальні риси, рівень, ефективність та територіальні відміни взаєморозвитку окремих функцій міських та сільських місцевостей регіону;
- провести зонування території мікрорегіону та розробити прогнози розвитку різних типів місцевостей у перспективі.
Виходячи із вищесказаного об'єктом дослідження нами вибрано територію Мелітопольського суспільно-географічного регіону Запорізької області, що є цілісним суспільно-географічним утворенням, в межах якого можна виявити загальні закономірності її розвитку, нові тенденції та специфіку взаєморозвитку окремих функцій міських та сільських місцевостей. Вибір Мелітопольського суспільно-географічного регіону як об'єкту дослідження пояснюється тим, що він є типовим для ряду областей України і разом з тим, має свої специфічні передумови розвитку економічних та соціальних процесів у перспективі.
Предметом дослідження є вивчення сучасної функціональної (покомпонентної та територіальної) структури спільностей, їх взаєморозвитку та розробка прогнозів оптимізації взаєморозвитку окремих функцій на перспективу.
Методичною основою дослідження прийнят історичний підход до вивчення природно-соціо-економічних систем; загальногеграфічна теорія геосистем та основні принципи системно-структурного аналізу; державні акти, прийняті Верховною Радою України в процесі переходу економіки на нові форми господарювання, на ринкові відносини. За теоретико-методичну основу дослідження прийняті наукові розробки в працях Н.Т.Агафонової, Є.В.Алаєва, А.І.Алексєєва, Г.В.Балабанова, В.Ю.Бєлєнького, П.П.Борщевського, М.Х.Валєєва, І.О.Горленко, Т.А.Гринюк, В.В.Долишнього, В.В.Загороднього, Г.І.Заславської, Д.Ф.Крісанова, П.С.Коваленка, С.О.Ковальова, В.І.Куценко, С.С.Мохначука, В.П.Нагірної, М.Д.Пістуна, Ю.І.Пітюренка, Г.М.Рогожина, А.В.Степаненка, О.Г.Топчієва, М.І.Фащевського, Г.С.Фтомова, О.І.Хомри, Л.Г.Чернюк, О.І.Шаблія та інших вчених про закономірності розвитку та територіальну організацію суспільства, життєдіяльності територіальних спільностей людей. У роботі використані порівняльно-географічний, балансовий, математико-статистичний, районування, картографування, статистичних групувань та інші методи географічних досліджень.
Робота виконана на основі аналізу первинної статистичної інформації зібраної в різних організаціях Запорізької області, обласного та районних управлінь статистики та інших установ; використовувались матеріали соціологічних досліджень проведених дисертантом у Мелітопольському мікрорегіоні. Крім того, при написанні роботи частково використані методичні та проектні розробки інститутів "Діпроміст", "Укрцивільсільбуд", літературні, картограіфічні та інші джерела.

Наукову новизну дослідження складають такі доробки автора:
- поглиблені теоретичні уявлення про формування єдиної спільності "міська та сільська місцевість" як форми природно-соціо-економічної спільності, що відіграє основну роль у територіальній організації та управлінні певною територією;
- розроблена методика комплексного економіко-географічного дослідження даної спільності на певній території, основу якої складають: система показників, що характеризують загальні риси, рівень та ефективність розвитку окремих функцій міської та сільської місцевості мікро регіону, картографічні та статистичні моделі місцевостей в різних функціональних станах;
- визначені основні елементи сучасної функціонально-компонентної та територіальної структур сільської та міської місцевості регіону;
- впреше здійснено зонування території мікрорегіону та виявлено типи місцевостей за рівнем та ефективністю розвитку окремих функцій;
Практичне значення роботи:
- Теоретичні положення дисертації можуть бути використані для удосконалення наукових основ територіального прогнозування та управління.
- Методика комплексного економіко-географічного дослідження сільської та міської місцевостей як єдиної спільності в межах певного регіону може бути використана при дослідженні інших територій.
- Проведена типологія територій за рівнем розвитку міських та сільських місцевостей, за рівнем та ефективністю їх функціонального взаєморозвитку;
- Запропоновані рекомендації щодо оптимізації функціонально-територіальної структури суспільно-географічного регіону в перспективі.
Особистий внесок здобувача. Методичні та математичні розробки, викладені в дисертації, розроблені автором та адаптовані для дослідження спільностей міських та сільських місцевостей. У працях, опублікованих у співавторстві, особиста участь автора полягає в зборі, систематизації, аналізі та узагальненні статистичних, літературних та анкетних матеріалів, що стосуються взаєморозвитку спільностей міських та сільських місцевостей; автором зроблені розрахунки динаміки змін демографічної функції; розкриті сучасні особливості розселеня населення та заселення території у вивчаємому мікрорегіоні; викладені сучасні умови розвитку приморських рекреаційних територій Приазовського та Якимівського районів.
Апробація результатів дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на:
- конференції "Сучасна географія та навколишнє природне середовище" (1-3 грудня 1999 року) у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського;
- звітних наукових конференціях НПУ імені М.П.Драгоманова (1999, 2000, 2001 рр.);
- на засіданнях кафедри економічної та соціальної географії.
Результати даного дослідження опубліковані в таких статтях:
1. Рекреаційні мікросистеми Запорізького Приазов´я та їх значення в життєдіяльності населення. Географія і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Випуск 2. К.: Видавництво Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, 1999. 3с. (0,2 друкованих аркушів).
2. Особенности развития и структура межпоселенческих связей в индустриально-рекреационных районах (на примере Мелитопольского района). Збірник наукових праць педагогічного факультету Масоріковського університету (Чехія) Geografie XI. Část A.” Brno, 1999, 2с. (0,2 друкованих аркушів).
3. Міжнародний досвід у реформуванні взаємовідносин між містом та сільською місцевістю та його значимість для України. Географія і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Випуск 3. К.: Видавництво Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, 2000. 6с. (0,4 друкованих аркушів).
4. Динаміка економічного розвитку сільського господарства. Географічні проблеми розвитку півдня України у ХХІ столітті. Збірник наукових праць Одеського державного університету імені І.І. Мечнікова та Мелітопольського державного педагогічного університету. Частина 2. Одеса-Мелітополь, 2000. 4с (0,3 друкованих аркушів).
5. Нові тенденції в поляризації розвитку демографічних функцій міст і сільських місцевостей в сучасних умовах // Географія і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Випуск 4. К.: Видавництво Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, 2000. 5с (0,3 друкованих аркушів). (у співавторстві з Загороднім В.В.)
6. Особливості розвитку харчової промисловості в системі "місто-сільська місцевість". Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Географія Вінниця, 2001. Вип.ІІ. 6с. (0,4 друкованих аркушів)
7. Територіальна організація приморських міських і сільських курортних територій Запорізького Приазов´я. Географія і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Випуск 5. К.: Видавництво Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, 2001. 8с. (0,4 друкованих аркушів).(у співавторстві з Сажневою Н.М.)

Список литературы

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Оцінка природних умов та ресурсів території Мелітопольського мікрорегіону за системою показників дає можливість стверджувати: природні умови території регіону сприятливі для господарського освоєння і розселення населення; рівнинність рельєфу. Інженерно-геологічна будова території, помірний клімат позитивно впливають на рівномірне повсемісне господарське освоєння території. Дещо лімітуючим фактором в регіоні є гідрографічні умови. Територія району володіє достатнім і різноманітним природно-ресурсним потенціалом, що забезпечує комплексність господарського освоєння території.
Основним природним ресурсом в межах регіону є земельні ресурси які в структурі вартості природно-ресурсного потенціалу складають більше 45%. Другим за рівнем забезпеченості є мінеральні ресурси (34%). Третім ресурсом є водні ресурси (12%), четвертим рекреаційні ресурси (6,8%). В процесі дослідження встановлено внутрирегіональні відміни забезпеченості різними видами природних ресурсів. Найбільш забезпеченою мінерально-сировинними ресурсами є північно-східна частина регіону (територія Токмакського району 71% від загального природно ресурсного потенціалу Мелітопольського мірорегіону). В забезпеченості земельними ресурсами найбільшу значимість має центральна і південна територія мікрорегіону, дещо менша забезпеченість у північних районах.
Слід відмітити, що два основних ресурса земельні і мінеральні є найбільш освоєні і їх подальше використання може іти шляхом інтенсивності і комплексності. Разом з тим, в регіоні є значний потенціал рекреаційних ресурсів, який на сучасному етапі використовується недостатньо і в перспективі вони мають стати основою функціонального розвитку М-СМ в межах регіону.
Основними факторами, що впливають на специфіку господарського розвитку мікрорегіону є соціально економічні. Серед них найважливішими стали населення та особливості його розселення, транспортний фактор, об'єми капіталовкладень в розвиток окремих галузей господарського комплексу, та розвиток міжрегіональних виробничих та економічних зв'язків. Для регіону характерна порівняно висока заселеність територій. Середня густота населення складає 46,2 чоловік на км2.
Регіон виділяється високим рівнем урбанізованості території. Із загальної чисельності населення. яка складала в 2000 році 424800 чол., міське населення складає 65,6 %, сільське 34,4 %. Разом з тим, слід відмітити, що за останні 10 років загальна чисельність населення знизилась на 5,2 %, погіршилась віково-статева структура: зросла питома вага населення працездатного та після працездатного віку, знизилась питома вага населення до працездатного віку. Це поставило в ранг актуальних проблеми трудозабезпеченості окремих частин території регіону і, в першу чергу, сільських місцевостей.
Територія регіону характеризується високим рівнем забезпеченості різними видами транспорту. Встановлено, що основу внутрирегіональних пасажиро і вантажоперевезень займає автомобільний транспорт. Зміна форм власності дозволила більш раціонально і регулярно забезпечувати населення на найбільш напружених маршрутах, разом з тим стоїть проблема транспортної забезпеченості населення на цих маршрутах, та проблема транспортної забезпеченості населених пунктів периферійних районів і тут головну роль відіграє державний вид транспорту.
Ця особливість дозволяє зробити пропозицію щодо переведення державного маршрутного транспорту з близьких до віддалених районів, що дозволить збільшити кількість пасажиро-перевезень, особливо за рахунок населення, яке користується пільгами саме в периферійних районах.
Залізничний транспорт забезпечує, в основному, міжрегіональні зв'язки територій дослідження і суттєво впливає на транспортну забезпеченість населених пунктів, розташованих вздовж залізниць.
Синтезуючим показником, що характеризує роль транспорту в господарському розвитку регіону є показники транспортної доступності окремих частин до центру тяжіння, що забезпечило внутрирегіональні відмінності в транспортній активності регіону.
В регіоні найбільша транспортна активність спостерігається на території яка недалеко віддалена від центру тяжіння, що пояснюється її транспортною доступністю. Тобто, згідно зробленого нами аналізу та побудованої на базі цього картосхеми, бачимо, що максимальна активність спостерігається в зонах від 10 до 30 хвилин транспортної доступності. Структура зв'язків при цьому має такий вигляд найбільш інтенсивні транспортні зв'язки спостерігаються навколо виробничих центрів (міст Мелітополя та Токмака), дещо менша до рекреаційних територій регіону дослідження. В міру віддаленості від основних центрів тяжіння транспортна активність знижується і найнижчий її рівень характерний для Веселівського і Приазовського районів. Це дає підстави пропонувати, в перспективі, розробку нових маршрутів і удосконалення мережі транспортних шляхів в межах регіону.
На попередніх етапах розвитку регіону важливу роль відігравали такі фактори як об'єми державних капіталовкладень та міжрегіональні економічні зв'язки. Саме вони сприяли розвитку в межах міських територій таких галузей як машинобудування та металообробка, гірничо-видобувноа промисловість (в місті Мелітополі це такі підприємства як "Рефма", "Автогідроагрегат", "Автокольорлит", "Гідромаш", "Старт", "Спектр", "Лідер", "Мета" та інші в місті Токмак "Південдизельмаш", "Прогрес"). Проте зміна політичної, соціально-економічної ситуації, перехід до ринкових відносин, що виразився, в першу чергу, у зміні форм власності, різко змінили функціональну структуру господарського комплексу мікрорегіону.
В першу чергу, це стосується промислового комплексу, в якому пройшла трансформація його галузевої структури. Різко знизилась роль провідних, в минулому, галузей і підвищилась роль галузей харчової, легкої промисловості.
Реформаційні процеси, що проходять в державі, відбилися і на функціональному розвитку міських та сільських місцевостей регіону, що виражається, в першу чергу, у взаєморозвитку виробничих функцій.
Різке зниження містоутворюючої ролі в минулому провідних промислових підприємств сприяло розвитку підприємств які переробляють сільськогосподарську продукцію (м'ясокомбінат, маслоекстракційний завод, пивзавод та інші). Виходячи з цього стає зрозумілим, що зросла роль сільських місцевостей в розвитку міських місцевостей.
Галузева структура промисловості на початку 2001 року була такою: 43,7% харчова промисловість, 35,8 % - машинобудівна, 10,4 % - електроенергетична, 8,1 % - легка, та по 0,7% промисловість будівельних матеріалів, деревообробна, поліграфічна та хімічна.
Трансформація форм власності та поява нових суб'єктів господарювання в аграрному секторі сприяють інтенсифікації його розвитку, створюють нові економічні передумови для економічного розвитку сільського населення.
Аналіз динаміки виробництва основних видів продукції в регіоні дає змогу стверджувати, що виробництво основних (спеціалізуючих) сільськогосподарських культур за досліджуваний період практично не змінилось (олійних - 90-100 тис. тон, зернових - 1000-800 тис. тон).
Така стабільність забезпечується за рахунок крупних колективних господарств. Разом з тим зросла роль приватних підсобних і фермерських господарств у виробництві овочів, плодів та ягід, молока та яєць.
Так, у 2001 році господарства населення виробили майже 70% картоплі, 32% овочів, майже 70% плодів та ягід від загального їх виробництва в мікрорегіоні. В той же час сучасні крупні сільськогосподарські підприємства сформовані на базі колгоспів та радгоспів виробили більше 80% валового виробництва зерна, майже 90% соняшника тощо.
В процесі дослідження ми прийшли до висновку, що абсолютні статистичні показники не завжди розкривають суспільно-економічну ситуацію, що склалась в межах міських та сільських місцевостей. Відсутність робочих місць, зростання приватного виробництва сільськогосподарської продукції призводить до реалізації не її надлишків, а, часто, основної частину, з метою отримання реальних прибутків для оплати всіх своїх потреб. У зв'язку з цим у перспективі необхідно передбачити можливі зміни у постачанні міського населення сільськогосподарською продукцією за рахунок приватних підсобних господарств, за умови грошової оплати праці сільськогосподарського працівника.
Соціологічні дослідження, проведені автором при вивченні регіону дали можливість стверджувати, про розвиток нової форми виробничої діяльності, як міського так і сільського населення - торгівлі, яка завжди розглядалась як сфера послуг. Проте на сучасному етапі розвитку суспільства цим видом виробничої діяльності займається 15-30% населення в міських місцевостях та близько 10% сільського населення. Це дало нам підстави віднести даний вид діяльності населення до виробничої функції.
Виходячи з вищесказаного нами пропонується в найближчій перспективі зробити перепрофілізацію окремих промислових підприємств на виробництво міні сільськогосподарської техніки та нових знарядь праці, що дозволить інтенсифікувати і зробити рентабельним підсобні та фермерські господарства. Підвищення продуктивності праці приватного виробника дозволить зменшити затрати часу у виробничій діяльності і вивільнити певний час на саморозвиток. Це посилить процес взаєморозвитку міських і сільських місцевостей, як єдиної територіальної спільності.
Аналіз розвитку демографічної функції дозволитв виявити певні закономірності її розвитку в сільських та міських місцевостях.
Серед основних кількісних показників, що віддзеркалюють якісні зміни в розвитку демографічної функції та відображають територіальні відміни в даному процесі, нами прийняті динаміка загальної чисельності населення в сільських та міських місцевостях, віково-статева структура населення, динаміка народжуваності, смертності та природного приросту та міжрегіональні міграційні процеси.
Зниження питомої ваги допрацездатного населення та зростання групи населення працездатного віку в загальній його чисельності призводить до старіння населення, особливо це стосується сільських місцевостей, які в наслідок цього, з урахуванням міграційних процесів перетворилися із трудонадлишкових в трудодефіцитні території. Це загострює розвиток міських територій, які впродовж багатьох десятиліть перекривали свої потреби в трудових ресурсах, в основному, за рахунок міграцій село місто.
Виходячи із особливостей демографічної функції, що склалася в мікрорегіоні, в перспективі подальший розвиток господарства в міських і сільських територіальних спільностях має іти шляхом інтенсифікації та підвищення якості трудових ресурсів. При прогнозуванні регіональних особливостей розвитку демографічної функції слід враховувати особливості сучасного розселення та міграційні процеси, що виникли внаслідок взаєморозвитку сільських і міських територій, зростання в приміських зонах кількості населення та зменшення її в периферійних.
Виходячи із особливостей розвитку виробничої функції постало питання підвищення кваліфікаційного та професійного рівня трудових ресурсів, особливо в сільській місцевості, що дасть змогу вирішувати проблему забезпеченості регіону трудовими ресурсами. Досвід провідних держав світу доводить, що 3-5% економічно активного населення, зайнятого в аграрному секторі може бути цілком ефективним і забезпечувати не тільки внутрішні потреби в сільськогосподарській продукції, а й формувати експортну статтю економіки. Для цього пропонується створити мережу середніх спеціалізованих навчальних закладів, функціонування яких у містах має забезпечити багатопрофільну їх спеціалізацію для підготовки кадрів середньої ланки, що підвищить їх трудову активність на всіх етапах реструктуризації господарського комплексу.
В сільській місцевості такі навчальні заклади мають підвищити кваліфікаційний, економічний та юридичний рівень трудових ресурсів. Формування трудових ресурсів нової якості дозволить знівелювати проблеми подальшого розвитку демографічної і виробничої функції в регіоні.
Аналіз рекреаційних ресурсів регіональної локалізації та дослідження існуючих рекреаційних систем окремих об'єктів дозволяє стверджувати, що Мелітопольський суспільно-географічний регіон має значний природно-ресурсний потенціал для розвитку рекреаційної функції. Він представлений, в основному, рекреаційними ресурсами Азовського моря та його узбережжя, окремими бальнеологічними ресурсами та культурно-історичними об'єктами.
Рекреаційні ресурси, пов'язані з використанням Азовського моря зосереджені в південній частині регіону. В південно-західній частині - зосереджені бальнеологічні ресурси. Вони представлені мінеральними водами вуглекисло-гідрокарбонатного, йодо-бромного, сірководного хімічного складу, а також лікувальними грязями в прибережних частинах моря та Молочному лимані. Ці бальнеологічні ресурси та лікувальні грязі використовуються при захворюванні нервової та опорно-рухової системи, органів кровообігу. Найбільшим історичним об'єктом, який використовується в рекреаційній діяльності, є заповідник "Кам'яні могили".
Найбільш розвиненим у рекреаційному відношенні є територія Якимівського району де поєднуються морські, лісові та піщано-пляжні ресурси які послужили основою формування великої рекреаційної системи, яка включає в собі 187 баз відпочинку та 44 дитячі оздоровчі табори загальною пропускною здатністю в 38 тисяч осіб на рік. Менше значення має Приазовський район де поєднані бальнеологічні та морські ресурси, на їх базі сформовано 14 баз відпочинку та 5 дитячих оздоровчих таборів в яких щорічно оздоровлюється близько 2000 рекреантів.
Розвиток рекреаційної функції суттєво впливає на розвиток, в першу чергу, сільських територій.
Наявність рекреаційних об'єктів створює додаткові робочі місця для сільського населення, дає можливість реалізувати значну кількість сільськогосподарської продукції, вирощеної в підсобних господарствах, що сприяє поліпшенню сільського бюджету жителів села. Організація систематичного транспортного зв'язку між містом та рекреаційною зоною суттєво впливає на міграційну активність сільського населення.
Разом з тим, нами виявлена низка проблем розвитку рекреаційної системи, в першу чергу, це пов'язано з тим, що більшість рекреаційних об'єктів мають відомчу приналежність. Спад в розвитку більшості промислових підприємств привів до зниження об'ємів капіталовкладень в рекреаційну галузь, це виразилось в старінні виробничих фондів, рекреаційної інфраструктури, погіршили санітарно-гігієнічні умови в зонах рекреаційної діяльності, особливо в зоні рекреаційних територій Молочного лиману. Як вихід із ситуації, що склалась в регіоні, нами пропонується зміна організації управління розвитком та територіальною організацією рекреаційних систем. Виходячи із світового досвіду ми пропонуємо формувати і надалі розвивати рекреаційні системи у вигляді спеціалізованих рекреаційних кластерів.
Другим напрямом розвитку рекреації в регіоні повинно стати залучення іноземних інвесторів в розвиток рекреаційної системи, створення Українсько-Ізраїльського оздоровчого комплексу для дітей жителів Запорізької та Дніпропетровської області, які іммігрували до Ізраїлю.
Третій напрям ширше використання бальнеологічних ресурсів Мелітопольського мікрорегіону.
З метою активізації рекреаційної діяльності в мікрорегіоні, урізноманітнення її форм нами пропонується організувати туристичний маршрут Кирилівка-Радивонівка-Токмак-Мелітополь-Кирилівка.
Це дало б можливість рекреантам з інших регіонів, які складають біля 80%, ознайомитись з особливостями господарського освоєння території, історичними пам'ятками і оцінити значимість рекреаційних систем мікрорегіону.
Сільські місцевості приберегової зони широко використовуються неорганізованими рекреантами. Вони, як правило, розселяючись в сільських населених пунктах, або в межах природно-рекреаційних об'єктів, з одного боку, позитивно впливають на розвиток сільських місцевостей, з іншого боку, створюють санітарно-гігієнічні проблеми на місцевостях їх концентрації. У зв'язку з цим, необхідно розробити систему правових та адміністративних заходів, спрямованих на дотримання норм і правил відпочинку в межах рекреаційних територій.
Аналіз розвитку історико-культурної функції дав можливість установити, що дана функція в регіоні не є визначальною. Це пояснюється відносно пізнім заселенням території, на відміну від інших територій України. Більшість території мікрорегіону заселена наприкінці XVIII та на початку XIX століття, в період вторинного заселення. Проте в її межах збереглися різноманітні історико-культурні пам'ятки різних періодів. Серед них унікальне значення має історико-археологічна пам'ятка "Кам´яна могила", взята під охорону й оголошена заповідною зоною з 1954 року.
В межах регіону багато об'єктів історії і культури, що визначені як пам'ятки минулих часів епохи палео-, мезо- і неоліту. Антропогенні пам'ятки історії скіфські поховання у вигляді курганів, грецькі факторії, поселення слов'ян 5-7 століть, скіфо-сарматські поселення, тощо. Наявність на території регіону ряду історико-культурних пам'яток, що знаходяться у безпосередній близькості до місць найвищого рівня рекреаційної діяльності населення, може сприятливо вплинути на активізацію рекреаційної функції в регіоні.
Для цього необхідно активізувати дослідження даних об'єктів, особливо курганів, систематизувати їх за періодами розвитку суспільства, визначити їх цінність і сформувати їх в систему, яка буде покладена в основу розробки нових туристичних маршрутів і сприятиме розвитку нового напряму у функціональній діяльності населених пунктів.
Аналіз розвиток природоохоронної функції в мікрорегіоні дозволив прийти до висновку, що поліпшення екологічної ситуації, яке відбулося в регіоні, пояснюється не стільки природоохоронними заходами, що проводяться в сільській та міській місцевості, а за рахунок зниження рівня промислового виробництва в містах та розвитку нових суб'єктів господарювання в аграрному секторі економіки.
Разом з тим, в регіоні проводиться ряд заходів, спрямованих на охорону природного середовища, збереження екосистеми найбільш цінних територій.
З цією метою в межах суспільно-гегорафічного регіону виділені території природно-заповідного фонду які представлені заповідниками, заказниками, цілинними ділянками, зонами заборони сільськогосподарської обробки та іншими об'єктами які складають близько 3% території мікрорегіону. До їх складу входять заповідники державного значення (3 з них розміщені в Якимівському районі, 2 у Веселівському), державні заказники обласного значення (розміщені в Приазовському та Михайлівському районах), заказники місцевого значення (у Приазовському районі), а також велика кількість ціліних ділянок, що підлягають охороні. До складу природно-заповідних територій включено також акваторію Молочного лиману.
З метою запобігання ерозійної діяльності створені лісозахисні насадження та лісополоси загальною площею близько 10 тис. га. Проводяться заходи по зниженню ерозійної діяльності вод та вітрової ерозії. Ці заходи включають в себе оранку земель поперек схилів, засівання схилів оврагів багаторічними травами, зниження кислотності ґрунтів та їх безвідвальна обробка.
Зважаючи на особливості природних умов території та їх інтенсивне сільськогосподарське використання, особливе значення мають заходи щодо запобігання вітрової ерозії. Активні протиерозійні заходи проводяться в Михайлівському та Веселівському районах.
В результаті дослідження встановлено, що за період з 1990 по 2000 р. суттєво поліпшилась якість вод в акваторії Азовського моря, зменшилась кількість складних хімічних сполук в водних об'єктах мікрорегіону. Основою причиною цього є зменшення виробничої активності промислових підприємств в межах міських територій мікрорегіону та зниження рівня хімізації в сільськогосподарському виробництві.
Недостатній рівень забезпеченості аграрного сектору мінеральними добривами викликав підвищення рівня використання органічних добрів, цим самим знизився рівень насиченості ґрунтів хімічними сполуками.
В той же час, нами відмічений ряд проблем у розвитку природоохоронної функції в регіоні. Погано налагоджена система комунального обслуговування призводить до зростання кількості стихійних смітників. Відсутність організованої комплексної переробки побутового сміття призводить до його накопичення та сприяє погіршенню екологічної рівноваги поблизу міст та дачних ділянок. В перспективі необхідно позбутися існуючих звалищ, та запобігати створенню стихійних смітників. Це повинно досягатись збільшенням кількості рухомого складу комунального господарства, щоб розширити сектор обслуговуємого населення та участити рух спеціалізованих автомобілів по збиранню сміття.
Потрібно вводити сучасний комплекс переробки сміття за його походженням переробка пластмас та пластиків, гуми, скла, металевих виробів. Ми вважаємо необхідним розмістити в регіоні підприємство по сміттєсортуванню та сміттєпереробці.
Зростання питомої ваги скотарства в приватних підсобних та фермерських господарствах при відсутності організованих пасовищ призводить до стихійного випасу на територіях не пристосованих до цього в лісосмугах та лісних масивах, це руйнує екологічний баланс та знижує якость грунтово-рослинного покрову.
Ми пропонуємо в структурі сільськогосподарських угідь розширити площу пасовищ для сучасного фермерського та приватного господарства.
Найбільш екологічно небезпечним з природних об'єктів на території регіону є ріка Молочна. Забруднена промисловими, побутовими та житлово-комунальними відходами, що скидаються підприємствами та організаціями міст Мелітополя, Токмака, вона стала фактором, що погіршує екологічну рівновагу прибережних територій Азовського моря в межах регіону.
Для поліпшення якості вод та підвищення санітарно-гігієнічної та рекреаційної придатності територій нами пропонується ряд заходів по відновленню природного стану ріки Молочної. По-перше: потрібно збільшити контроль за діяльністю підприємств та організацій міст Мелітополя, Токмака для зменшення або повної заборони викидів в басейн ріки. По-друге: провести роботи по поглибленню русла ріки для відновлення водного режиму. По-третє: провести санітарно-гігієничну очистку русла річки Молочна, створити штучні водойма в її долині річки.
Комплекс запропонованих заходів дозволить, з одного боку, поліпшити розвиток природоохоронної функції в мікрорегіоні, з іншого розширить розвиток рекреаційних територій, особливо в приміських зонах, певною мірою, створить передумови для водопостачання промислових та комунальних господарств.
Другим напрямком природоохоронних заходів в регіоні вважаємо збереження рекреаційної та природної цінності приберегових територій та акваторії Молочного лиману. З цією метою пропонується посилити державний контроль, спрямований на збереження заповідних територій Молочного лиману. В першу чергу, це система заходів по відновленню водообміну Молочного лиману з Азовським морем. Друге: заборона в'їзду приватного транспорту і формування палаточних поселень в межах заповідних територій.
Не менш важливим, як підтверджує досвід розвитку територій в попередні етапи, є розширення площ штучних лісонасаджень на приберегових схилах, це дасть можливість посилити рекреаційну важливість цих територій.
У північно-східній частині мікрорегіону пропонується посилити природоохоронну діяльність направлену на відновлення територій, що звільнились від гірничо-видобувної промисловості (процеси рекультивації). На нашу думку, потрібно проводити заліснення територій для закріплення ґрунтів, що запобігатиме вітровій ерозії.
Виходячи із прийняття земельного кодексу і нових підходів до оцінки земельних ресурсів та зниження потреб держави в основному легуючому металі марганцу, потрібно зменшити рівень його видобутку та розробити нові технології по підземному видобутку, що дасть змогу зберегти найцінніший природний ресурс території чорноземні ґрунти.
Аналіз управлінської функції має за мету виявити особливості існуючої системи управління територіями та окремими суб'єктами господарювання, їх відповідність тим соціально-економічним змінам, що проходять у зв'язку з розвитком форм власності, появі нових суб'єктів господарювання. На нашу думку, найбільшою проблемою є система управління агропромисловим комплексом, яка склалася в сучасних умовах.
Функціонування АПК як єдиної соціально-економічної системи управляється різними відомствами і міністерствами. Більшість основних переробних підприємств належать державі, вони розміщені в міській місцевості і управляються міськими управлінськими структурами. Саме на стадії переробки сільськогосподарської сировини формується основний прибуток в АПК. Така управлінська структура не дозволяє реально оцінити вклад різних сільськогосподарських і промислових підприємств у формування і пропорційне розподілення прибутків від реалізації сільськогосподарської продукції.
Нами пропонується введення кластерної системи управління в системі виробництва, особливо в аграрному секторі, це дасть змогу перерозподіляти кошти між виробниками, переробними підприємствами, сферою торгівлі і таке інше, відповідно внеску кожного з них до виготовлення готового товару та його реалізації за відповідну ціну.
Іншим важливим фактором розвитку суспільства є розвиток виробництва якісної конкурентноздатної продукції. Основним спонукаючим фактором має стати зниження податкового відсотку на підприємствах спроможних та виробляючих найбільш якісну продукцію, яка користується попитом серед споживачів усіх категорій.
Відрахування відсотку зниження податків має базуватись на відношенні якість товарна продукція. Це дасть змогу конкурентноздатним підприємствам розширювати виробництво, товарні ринки, зменшувати ціни на продукцію. В подальшому це стимулюватиме економіку регіону та дозволить збільшити забезпечення споживачів якісною продукцією, конкурентноздатною, як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках, підвищити рівень життя населення мікрорегіону.
Аналіз взаєморозвитку сільських і міських територій дозволяє відмітити в межах мікрорегіону зони найбільш тісного зв'язку взаєморозвитку сільських і міських територій. Вони функціонують як єдиний господарський організм, мають спільні проблеми в розвитку, виходячи з цього, нами пропонується в перспективі сформувати якісно нову систему управління.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.
1. Алаев Э.Б. Экономико-географическая терминология. М.: Мысль, 1978. 350 с.
2. Алексеев А.Н. Преобразование сельского расселения / Итоги науки и техники. География СССР. М., 1982. Т.16. - С.98-105
3. Анучин В.А. Географические факторы в развитии общества. М.: Мысль, 1982. 338с.
4. Арабаджи Е.С. Территориальная структура областного агропромышленного комплекса: Методические указания по изучению сельского хозяйства Запорожской области. Мелитополь, 1989. С. 14-17
5. Арабаджі О.С. Особливості територіальної структури промислового комплексу Запорізькой області та шляхи її вдосконалення // Територіальна структура виробництва і розселення. К.: КДПІ, 1989. С. 18-23
6. Балабанов Г.В. Продовольчий ринок України та суть геомаркетингового підходу до його дослідження // Український географічний журнал. 1998. №4. С.8-14
7. Балабанов Г.В., Гольцов А.Г. Умови життя сільського населення. Оцінка територіальних відмінностей на прикладі Сумської області // Український географічний журнал. 1994. №3. С.43-45
8. Баранский Н.Н. Об Экономико-географическом изучении города и экономическая география. Экономическая картография. М.: Географизд, 1956. 366с.
9. Безруков Ю.Ф. Рекреаційні ресурси і курортологія: Навчальний посібник. Сімферополь, 1998. С. 12-16
10. Белге К., Шпаер Д. Сельское хозяйство в Восточной Германии: шансы и проблемы // АПК: экономика. управление. 1994. №6. С.48.
11. Біленчук П.Д, Кравченко В.В., Підмогильний М.В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право): Навчальний посібник. К.: Атіка, 2000. 304 с.
12. Блажейчик К. Модели биоклиматической оценки курортно-рекреационных районів // География и природные ресурсы. №4. 1987. С. 110-116
13. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. М.: Наука, 1973. 270с.
14. Богорад Д. И. Конструктивная география района. Основы районной планировки М.: Мысль, 1965. 407с.
15. Бондаренко Л.В. Мониторинг социально-трудовой сферы села // Аграрная наука. 1999. №1. С.8-12.
16. Боровских Б.А. Экономическая оценка природных ресурсов // Системный подход при оценке экономической эффективности размещения общественного производства. М.: Наука, 1982. 120с.
17. Борщевский М.В. Успенский С.В., Шкаратан О.И. Город. Методологические проблемы комплексного социального и экономического планирования. М.: Наука, 1975. 204 с.
18. Бочкарева Т.В. Экологизация и территориальные изменения в США // Территориальная организация хозяйства как фактор экономического развития. М.:ИТАН СССР, 1987. С.239-251.
19. Буздалов И. Особое внимание тактике аграрной реформы // АПК: экономика, управление. 1994. №6. С. 14-20.
20. Буздалов И.Н. Реформирование земельных отношений в восточноевропейских странах // АПК. Достижения науки и техники. 1996. №2. С. 42-48.
21. Вайтекунас С. Территориальная организация социальной инфраструктуры. Вильнюс, 1985. С. 2-10.
22. Вальтух К.К., В.П. Бусытин. Математический и статистический анализ функции потребления. Новосибирск: Наука. АН СССР сибирское отделение, институт экономики и организации промышленного производства, 1986. 165с.
23. Вальтух К.К. Проблемы преодоления катастрофы 1990-1996 годов в российской экономике. Новосибирск: РАН Институт экономики и организации промышленного производства, 1996. 66с.
24. Вашанов В.А. Территориальные резервы городов // Экономические проблемы управления качеством городской среды. М: ЦЭМИ, 1980. С.179-182.
25. Владимиров В.В., Микулина Е.М., Ярыгина З.И. Город и ландшафт. М.: Мысль, 1986. 238с.
26. Воробьев А. Пути преодоления "ножниц цен" на сельскохозяйственную и промышленную продукцию // АПК: экономика, управление. 1996. №10. С. 48-53.
27. Воробьев И. Как выжить селу? // Международный сельскохозяйственный журнал. 1995. №4. С. 50-53.
28. Голиков Н.Ф. География инфраструктуры. Киев: Вища школа, 1984. 124 с.
29. Гольций О.Б. Економічне обґрунтування розміщення виробничих центрів та колгоспів сільськогосподарських підприємств і господарств (на прикладі Балаклійського району Харківської області): Автореф. дис к.геогр.н.: 11.00.02 / НАН України інститут географії. Київ, 1996. 20 c.
30. Гольцов А.Г. Умови життя сільського населення: суспільно-географічна оцінка територіальних відмін на прикладі Сумської області: Автореф. дис к.геогр.н.: 11.00.02 / К.: НАН України, Інститут географії. 1995. 20 c.
31.